ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ВАШЕКА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 364.277

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СУЇЦИДАЛЬНИХ ІДЕАЦІЙ ТА ПРОФІЛАКТИКА САМОГУБСТВ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, кафедра психодіагностики та медичної психології

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Корнієнко Олексій Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри психодіагностики та медичної психології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Харченко Євген Миколайович,

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, провідний науковий співробітник відділу соціальної та екстремальної психіатрії

кандидат психологічних наук

Бараннік Валерій Анатолійович,

Національна академія оборони України, старший викладач кафедри психології

Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (м. Київ), кафедра дитячої, соціальної і судової психіатрії

Захист відбудеться 8 листопада 2006 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розіслано 7 жовтня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В.Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема суїцидальної поведінки є однією з важливих для сучасної України. Наша країна відноситься до держав із високим рівнем суїцидальної активності, а за останні 10 років рівень самогубств зріс майже вдвічі. У 2003 році смерть в результаті самогубства за чисельністю випередила смерть від інфекційних хвороб, хвороб ендокринної системи, смерть від гострого інфаркту міокарду та алкогольного цирозу печінки. Кількість самогубств на 100 тис. населення значно більша за кількість смертей в результаті нещасних випадків, випадкових отруєнь, утоплень та вбивств. Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство. За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей віком 5-14 років (в наш час це 0,5% самогубств серед усіх вікових груп). Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків та молоді, що навчається. У віці до 13 років суїцидальні спроби рідкісні, а починаючи з 14-15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму в 16-19 років.

Окрім суїцидальних спроб значного розповсюдження в підлітковому віці набули внутрішні форми суїцидальної поведінки – суїцидальні ідеації, які завжди в широкій чи згорнутій формі передують самогубству (Mann, T.E.P.M. та ін.). Внутрішня суїцидальна поведінка або суїцидальні ідеації включають суїцидальні уявлення (думки, фантазії стосовно скоєння самогубства) та суїцидальні тенденції (наміри, задуми, в яких присутній компонент рішення і продумується план самогубства).

Суїцидальні ідеації не вивчались ні в Україні, ні в Росії, що є значним упущенням, тому що саме на початкових етапах розвитку суїцидальної поведінки, при її вчасному виявленні, є можливість попередити скоєння самогубства.

Проблему ранньої діагностики та профілактики суїцидальної поведінки в підлітковому віці можна вирішити в межах шкільної психологічної служби. Але відсутність зручних скринінгових методик для діагностики суїцидальних ідеацій та наукових програм профілактики суїцидальної поведінки не дає змоги виявляти групи ризику щодо скоєння самогубства та проводити з ними психокорекційну роботу. Підлітки потрапляють до фахівців лише після скоєння невдалої суїцидальної спроби, якої можна було б не допустити. Саме на виявлення суїцидальних ідеацій та попередження їх переходу в більш серйозні форми суїцидальної поведінки повинні бути спрямовані профілактичні програми.

В генезі суїциду серед підлітків та молоді велике значення має взаємозв’язок впливів середовища, індивідуальних психологічних структур особистості та особливостей соціалізації індивідуума. У працях вітчизняних та російських фахівців вивчаються психологічні чинники суїцидальної поведінки, але більшість досліджень проводилися на вибірці дорослих осіб, які скоїли суїцидальну спробу (А.Г. Амбрумова, Н.В. Конончук, Л. Крижанівська, В.П. Ларичев, Г.Я. Пілягина, Л.І. Постовалова, Г.В. Старшенбаум та ін.). Підлітки, які ще не скоїли суїцидальну спробу, а перебувають на етапі роздумів та планування, залишаються поза увагою фахівців. Вивчення їх психологічних особливостей дало б змогу розробити ефективну програму профілактики та психокорекції суїцидальної поведінки. Така програма дозволила б виявляти групу ризику скоєння самогубства та могла б впроваджуватись в рамках шкільної психологічної служби.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в рамках науково-дослідної роботи кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Психодіагностика особистості”.

Мета дослідження полягає у розробці нового підходу до ранньої психологічної діагностики суїцидальної поведінки серед підлітків та її профілактики на основі вивчення індивідуально-психологічних та соціально-психологічних особливостей підлітків з суїцидальними ідеаціями.

Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

1. Здійснити теоретичний аналіз поглядів вітчизняних та зарубіжних дослідників на причини, умови формування та перебіг суїцидальної поведінки.

2. На концептуальному рівні виокремити вірогідні чинники формування суїцидальних ідеацій.

3. Розробити методи скринінгової діагностики внутрішніх форм суїцидальної поведінки (суїцидальних ідеацій).

4. Встановити психологічні чинники виникнення суїцидальних ідеацій та проаналізувати їх роль в генезі суїцидальної поведінки.

5. Провести порівняльний аналіз особистісних характеристик осіб з суїцидальними уявленнями та тенденціями.

6. Вивчити чинники мікросоціального оточення, які впливають на суїцидальну поведінку, її формування та прояв.

7. На основі аналізу отриманих даних розробити практичні рекомендації щодо ранньої діагностики, профілактики та психокорекції суїцидальної поведінки серед підлітків.

Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суїцидальні ідеації підлітків.

Предметом дослідження є психологічні та соціально-психологічні чинники суїцидальних ідеацій в підлітковому віці.

Методи дослідження.

Для досягнення поставленої мети та розв’язання завдань дисертаційного дослідження ми використовували психодіагностичні методики та статистичні методи опрацювання емпіричних даних. З метою вимірювання суїцидальної поведінки застосовувалися проективні методики, авторський опитувальник суїцидальної поведінки та клінічне інтерв’ю. Особистісні властивості визначалися за допомогою методики визначення типу особистості та ймовірних особистісних розладів кожного з типів Дж.Олдхема та Л.Морріса та опитувальника Р.Плутчика – Г.Келлермана – Г.Конте. Психологічні показники депресії, тривожності, самооцінки, самотності, агресивності вивчалися за допомогою спеціально підібраної батареї опитувальників. Соціально-психологічні дані отримувались шляхом бесіди, опитування класних керівників, вивчення особових справ досліджуваних та колірного тесту ставлень.

Для статистичної обробки даних застосовувались методи математичної статистики (коефіцієнт альфа Кронбаха, факторний аналіз, непараметричні критерії Крускала-Уолеса та Мана-Уїтні, кореляційний аналіз, множинний регресійний аналіз).

Наукова новизна одержаних результатів.

У дисертаційному дослідженні набули подальшого розвитку теоретичні уявлення щодо ролі суїцидальних ідеацій в генезі суїцидальної поведінки. Вперше в вітчизняних умовах розроблено комплекс психодіагностичних засобів для ранньої діагностики суїцидальних ідеацій у підлітків. З’ясовано взаємозв’язок індивідуально-психологічних та соціально-психологічних чинників у формуванні суїцидальних ідеацій у підлітковому віці. Визначено низку показників, якими відзначаються підлітки з різними формами суїцидальних ідеацій і які мають діагностичну та прогностичну значимість. Розроблено та впроваджено програму профілактики суїцидальної поведінки у підлітковому віці.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні знань про структуру особистості підлітків з суїцидальними ідеаціями. Суїцидальну поведінку розглянуто з позицій комплексного системного підходу, зокрема здійснено поглиблене вивчення індивідуально- та соціально-психологічних чинників суїцидальних ідеацій. Проведене дослідження дозволяє теоретично обґрунтувати саму необхідність застосування методів психодіагностики з метою виявлення суїцидальних ідеацій та запобігання суїцидальної поведінки у підлітків. Вперше увагу дослідників було зосереджено не на суїцидентах, а на підлітках із суїцидальними ідеаціями. Особливу увагу приділено розкриттю психологічної сутності різних форм суїцидальної поведінки підлітків, етапів її розгортання та розробці профілактичних заходів, спрямованих на попередження суїцидальних проявів.

Практичне значення полягає в розробці психодіагностичних показників суїцидальних ідеацій підлітків та у встановленні їх прогностичного значення. Автором створено та валідизовано методику для ранньої діагностики різних форм суїцидальної поведінки в підлітковому віці. Розроблено та впроваджено профілактичну програму, спрямовану на ранню діагностику суїцидальних ідеацій ще до спроби самогубства та попередження подальшого розвитку суїцидальної поведінки. Безпосередня орієнтація дослідження на психологічну діагностику та профілактику суїцидальної поведінки становить реальну практичну значимість даної роботи. Отримані наукові результати та розробки можна використовувати у практичній діяльності спеціалістів, що мають справу із підлітками: шкільних психологів, соціальних працівників, працівників центрів соціальної служби для молоді, телефонного консультування та в роботі психологічних служб.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях студентів та аспірантів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2003, 2004, 2005); на засіданнях кафедри психодіагностики та медичної психології; на
V Міжнародних психологічних читаннях “Психологія: історія і сучасність” в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна.

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в роботу загальноосвітніх навчальних закладів Києво-Святошинського району та Святошинського району міста Києва, а також в педагогічний процес кафедри психодіагностики та медичної психології КНУ імені Тараса Шевченка в структурі курсів “Безпека життєдіяльності та підтримання психосоматичного здоров’я молоді”, “Вікова психологія”, “Основи психотерапії”, “Індивідуальне консультування”, “Клінічна психологія”.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано п’ять самостійних статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та навчальний посібник “Основи суїцидології” у співавторстві.

Особистий внесок: добирання, структурування матеріалу та підготовка навчального посібника до друку.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Основний зміст роботи викладено на 180 сторінках. Список використаних джерел налічує 209 найменувань, з них 95 англійською мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, а також висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значимість роботи, коротко описано методи дослідження.

У першому розділі – “Чинники суїцидальної поведінки як предмет психологічного дослідження” – подано аналіз стану розробки проблеми психологічних механізмів суїцидальної поведінки. Показано різні підходи до розуміння суїцидальної поведінки: як до соціально-психологічної дезадаптації (А.Г. Амбрумова), як до аутодеструктивної поведінки (Г.Я. Пілягіна), як до прихованого суїциду (К. Менінгер), як до оцінки самогубства в залежності від мотивації та мети (О.Є. Лічко), в категоріях цілі та особистісного смислу (В.А. Тихоненко).

На сьогоднішній день існує низка теоретичних підходів до причин суїцидальної поведінки, що виникли на межі психології, соціології та філософії. Найперше, це проблема відчуження людини від суспільства та самої себе, розглянута в роботах К.Маркса та Е.Фромма, а також протилежний їй феномен згуртованості, описаний Е.Дюркгеймом, де самогубство виступає наслідком функціонування соціальної системи. У літературі представлено релігійний погляд на проблему самогубства, що розглядає суїцид як наслідок втрати людиною віри в Бога, а міцну і стійку віру як запобіжник накладання на себе рук (М. Бердяєв, Ф. Ніцше). Найближчим до психології є підхід до самогубства, як до усвідомлення абсурдності існування (в екзистенційному напрямку, А. Камю) та втрати смислу життя (в роботах В. Франкла). Психоаналітичну позицію представлено поглядами З. Фройда на самогубство як на крайній прояв інстинкту Танатосу – агресії, спрямованої на себе, аналізом К. Менінгера глибинних мотивів самогубства та сучасними поглядами Дж. Хіллмена, що розглядає суїцидальну поведінку як спробу трансформації в момент закінчення певного етапу життя.

У працях вітчизняних та російських фахівців суїцидальна поведінка розглядається як прояв дезадаптації особистості, в генезі якої відіграють значну роль соціальні й психологічні чинники. Фахівці Московської школи суїцидології серед соціально-психологічних чинників суїцидальної поведінки виділяють мікросоціальні конфлікти (А.Г. Амбрумова), вплив сім’ї. Показано, що особливо суїцидонебезпечну роль відіграють дезадаптивні сім’ї через слабкий психологічний захист їх членів (Л.І. Постовалова). На зв’язок негативних сімейних стосунків та суїцидальної поведінки дітей також вказують зарубіжні автори (R.W.C.S.B.P.Аналізується взаємозв’язок сімейних конфліктів, негативного ставлення підлітка до себе та формування суїцидальної поведінки (S.C.B.K.Наводяться дані про зв’язок між суїцидальної поведінкою та відсутністю соціальної підтримки (M.F.Доведено, що особливої уваги заслуговує наявність в оточенні підлітків людей, що намагалися або скінчили життя самогубством.

У ході вивчення психологічних чинників суїцидальної поведінки було проаналізовано роль самотності, психалгії, перфекціонізму, особистісних рис суїцидентів, фрустрованих психологічних потреб та акцентуацій характеру в генезі суїциду (Е. Шнейдман, Г.В. Старшенбаум, Н.М. Бугайова, Е.М. Баричева, Й. Пурич-Пейакович, Д.Й. Дуньич), а також вплив таких окремих психологічних чинників, як депресія, тривожність, локус контролю та безпомічність (T.M.Ch.H.B.D.I.J.A.T.M.S.

Аналіз останніх вітчизняних та зарубіжних праць дозволив зробити висновок про значущість як індивідуально-психологічних, так і соціально-психологічних чинників у формуванні суїцидальної поведінки, а також виокремити на концептуальному рівні найважливіші з них.

Вивчення специфіки суїцидальної поведінки в підлітковому віці дозволило виявити деякі відмінності в перебігу депресії, в ставленні до життя та смерті, властиві саме цій віковій групі, й звернути увагу на важливість і необхідність досліджувати саме суїцидальні ідеації, ще до їх переходу в суїцидальні спроби.

У другому розділі – “Вивчення індивідуально-психологічних та соціально-психологічних чинників суїцидальних ідеацій в підлітковому віці” – розроблено методи діагностики суїцидальних ідеацій, обгрунтовано вибір методик, за допомогою яких вирішувались поставлені завдання, наведено статистичні методи опрацювання емпіричного матеріалу, описано вибірку та хід проведення емпіричного дослідження.

Дослідження проводилось протягом 2004-2005 років на базі Києво-Святошинського районного навчально-методичного Центру практичної психології та районного управління народної освіти Святошинського району м. Києва. Вибірку склали 206 учнів 8-11 класів загальноосвітніх середніх шкіл м. Вишневе (№1, №4) та м. Києва (№35, №205) віком від 14 до 17 років, з них 112 дівчат, що становить 54,38% вибірки, та 94 хлопці – 45,61%.

В результаті аналізу низки психодіагностичних методик та оцінки їх здатності встановлювати наявність суїцидальних уявлень та тенденцій у підлітків ми зупинилися на проективних методиках (Тематичний аперцептивний тест, колірний тест ставлень) як таких, що дозволяють виявляти суїцидальні ідеації, обминаючи захисні бар’єри, а також на схемі діагностики суїцидальних ідеацій, що включає скринінгове обстеження за допомогою опитувальника та клінічне інтерв’ю.

У зв’язку з відсутністю в Україні необхідного психодіагностичного інструментарію нами було запропоновано власну методику, спрямовану на ранню діагностику суїцидальної поведінки у підлітків – “Опитувальник суїцидальної поведінки” (Вашека Т.В., 2005). Методика дозволяє встановити, на якому етапі розгортання суїцидальної поведінки перебувають підлітки, частоту виникнення суїцидальних ідеацій та ставлення підлітків до самогубства.

На основі результатів тестування за допомогою “Опитувальника суїцидальної поведінки” та подальшого їх порівняння з результатами проективних методик здійснювався поділ вибірки на групи. Критерієм поділу на групи стала вираженість суїцидальних ідеацій:

Перша група “Норма” – підлітки, у яких відсутні суїцидальні ідеації – 75 чоловік, що становить 36,41% вибірки; друга група “Суїцидальні уявлення” – підлітки з анти вітальними, суїцидальними думками та фантазіями – 79 чоловік (38,35%); третя група “Суїцидальні тенденції” – підлітки з суїцидальними задумами, намірами, що здійснили перехід до етапу планування, вибрали місце, час та спосіб самогубства – 52 чоловіка (25,24% від загальної кількості досліджуваних).

За допомогою Колірного тесту ставлень ми визначали мало усвідомлені аспекти суїцидальної поведінки, ставлення досліджуваних до значимих людей та до себе, ставлення до життя та до смерті. З метою діагностики останніх показників було створено перелік значимих осіб та понять, ставлення до яких ми оцінювали: моя мати, мій батько, моя сім’я, я сам, моя школа, мої друзі, мої однокласники, життя, смерть. Ставлення досліджуваних до себе, свого життя, минулого, теперішнього та майбутнього вимірювалось за допомогою тесту смисложиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва та методики діагностики самооцінки Дембо-Рубінштейна.

Одним із важливих завдань нашого дослідження було встановлення типу особистості підлітків із суїцидальними ідеаціями. Нас цікавило, чи існують певні особистісні властивості, притаманні саме цим підліткам, та які із захисних механізмів вони використовують. Для діагностики вказаних чинників ми застосовували методику визначення типу особистості та ймовірних особистісних розладів цього типу Дж. Олдхема та Л. Морріса й опитувальник Р. Плутчика – Г. Келлермана – Г. Конте (Life Style Index).

Показники депресії, агресії, тривожності вимірювалися за допомогою методики диференційної діагностики депресивних станів Зунге (в адаптації Т.І. Балашової), опитувальника Басса-Дарки (в адаптації А.К. Осницького), тесту Ч.Д. Спілбергера (адаптованого Ю.Л. Ханіним). В блок тестових методик було включено шкалу соціальної бажаності (щирості) для встановлення істинності відповідей досліджуваних.

Демографічні чинники, що впливають на формування суїцидальних ідеацій, ми визначали за допомогою анкетування (стать, вік), опитування класних керівників (інформація стосовно складу сім’ї), вивчення особових справ учнів та бесіди з самими досліджуваними.

Серед соціально-психологічних чинників нас цікавили, перш за все, сімейні стосунки, ставлення підлітка до школи, однокласників, друзів, батьків, сім’ї в цілому; успішність та поведінка в школі. Для вимірювання цих показників застосовувались методики “Незакінчені речення”, Колірний тест ставлень, а також вивчались особові справи підлітків, здійснювався аналіз документів, що містять інформацію про успішність навчання та оцінку поведінки підлітків класними керівниками. Для діагностики суб’єктивного відчуття самотності ми застосували методику Д. Рассела та М. Фергюсона. Виявлення в оточенні підлітка осіб з суїцидальної поведінкою проводилось за допомогою запитань №4-7 “Опитувальника суїцидальної поведінки”.

Усі отримані в дослідженні дані було оброблено методами математичної статистики. В зв’язку з тим, що більшість показників розподілилися із значним відхиленням від нормального розподілу, для обрахунку відмінностей між групами нами застосовувались непараметричні критерії. Так, для знаходження відмінностей між групами використовувались такі непараметричні критерії, як Н-критерій Крускала-Уоллеса та критерій Манна-Уїтні. З метою встановлення чинника, що найбільше впливає на формування суїцидальних ідеацій, ми застосовували множинний регресійний аналіз. Перед цим вивчалися взаємозв’язки між змінними, що нас цікавлять, за допомогою кореляційного аналізу.

При валідизації авторського опитувальника використовувався факторний аналіз, знаходився показник внутрішньої узгодженості “альфа Кронбаха” та коефіцієнт кореляції для встановлення валідності та надійності опитувальника.

У третьому розділі – “Результати емпіричного дослідження чинників суїцидальних ідеацій в підлітковому віці” – проаналізовано дані, отримані в ході дослідження, розкрито особливості особистості, її індивідуально- та соціально-психологічних показників, характерних для підлітків з суїцидальними ідеаціями. Показано значимі відмінності між групами досліджуваних з суїцидальними уявленнями та суїцидальними тенденціями.

Результати статистичного опрацювання даних показали, що підлітки з суїцидальними тенденціями найчастіше відносяться до таких типів особистості як ідіосинкратичний, чутливий, серйозний (р<0,05), відданий, альтруїстичний (р<0,01), авантюрний, діяльнісний (р<0,001), у яких, за класифікацією Дж. Олдхема та Л. Моріса, можуть мати місце такі розлади як, відповідно, шизопатія, ухиляння, депресивний та залежний розлади, самоприниження, антисоціальний розлад, активність на межі зриву. Поміж захисних механізмів значимі відмінності виявились за показниками регресії, заперечення (р<0,05), заміщення, компенсації (р<0,01): у підлітків з суїцидальними тенденціями ці види психологічного захисту більш виражені. У групі “Суїцидальні уявлення” слабше за дві інші групи розвинений механізм раціоналізації (р<0,01), що вказує на важливу роль цього психологічного механізму при формуванні суїцидальних уявлень.

Дослідження специфіки смисложиттєвих орієнтацій та особливості ставлення до себе встановило значиму різницю між групами “Норма” та “Суїцидальні тенденції” за такими показниками: загальний показник осмисленості життя, процес життя (р<0,001), результат життя (р<0,01), цілі в житті та локус контролю життя (р<0,05). Якщо розглянути отримані результати з точки зору спрямованості особистості в майбутнє, минуле чи теперішнє, чітко прослідковується така тенденція: найбільш негативно підлітки з суїцидальними тенденціями сприймають сьогодення, тобто теперішній відрізок життя, що ж до минулого і майбутнього, то вони розглядають його теж з відтінком незадоволеності. Для цієї групи характерна також нездатність контролювати своє життя, що може впливати на формування суїцидальних ідеацій. Підлітки з суїцидальними уявленнями схильні позитивніше, ніж підлітки з суїцидальними тенденціями оцінювати своє життя в цілому та минуле (показники “осмисленості життя” та “результат життя”, де р<0,05), але за показником “процес життя” між цими двома групами відмінностей не виявилось.

Аналіз ставлення до себе дозволяє зробити висновок про низьку самооцінку у підлітків з будь-якою формою суїцидальних ідеацій (групи “Суїцидальні уявлення” та “Суїцидальні тенденції” відрізняються від групи “Норма” на рівні р<0,001). Як і припускалось, самооцінка є одним з найважливіших чинників суїцидальних ідеацій, і цей показник набуває важливого значення навіть за наявності лише думок суїцидального та антивітального спрямування. Для оцінки щирості відповідей на запитання у вищенаведених опитувальниках ми застосовували три показники проективної методики “Колірний тест ставлень”: ставлення до життя, до смерті та до себе. В результаті кореляційного аналізу з використанням коефіцієнту Спірмена значимі зв’язки виявились між показником самооцінки та ставленням до себе, а також між показником “процес життя” та “ставлення до життя” (в обох випадках р<0,05). Ставлення до смерті не виявило значимих зв’язків із смисложиттєвими орієнтаціями, можливо через те, що втрата сенсу життя зазвичай не означає прагнення до смерті.

Рівень депресії найбільше виражений у підлітків з суїцидальними тенденціями, дещо нижчий – у підлітків з суїцидальними уявленнями. Обидві групи значимо відрізняються від групи “Норма” (відповідно р<0,001 та р<0,01), що вказує на важливу роль цього чинника в формуванні всіх видів суїцидальних ідеацій.

При попарному порівнянні трьох груп значимі відмінності встановлено за показником особистісної тривожності як риси характеру. Середні ранги у підлітків з суїцидальними уявленнями та тенденціями майже однакові, але значно вищі, ніж в групі “Норма” (р<0,05). Це дозволяє стверджувати, що особистісна тривожність притаманна підліткам з будь-якою формою суїцидальних ідеацій. Що ж до ситуативної тривожності, то вона більше виражена у досліджуваних з суїцидальними тенденціями, ніж в групі підлітків з суїцидальними уявленнями. Отже, з двох видів тривожності саме особистісна є провідним чинником формування суїцидальних уявлень, проте для появи суїцидальних тенденцій необхідні обидва види тривожності.

Одним з важливих чинників формування суїцидальних ідеацій є агресія. Для виникнення суїцидальних уявлень важливими виявились дразливість (р<0,01) та вина (р<0,05), поштовхом же при переході від суїцидальних уявлень до планування самогубства стає образа (р<0,01).

За рядом психологічних показників групи “Суїцидальні уявлення” та “Суїцидальні тенденції” мало відрізняються одна від одної, що свідчить про ризик скоєння самогубства в обох групах. Отже, навіть ті підлітки, у яких наявні лише суїцидальні уявлення, потребують посиленої уваги спеціалістів.

Серед соціально-психологічних причин суїцидальних ідеацій досліджувались “наявність серед оточення підлітків суїцидентів”, “міжособистісні стосунки”, “ставлення до самогубства”, шкільна поведінка, успішність в навчанні. Встановлено, що для підлітків із суїцидальними ідеаціями характерна наявність в оточенні людей, що скоювали спроби самогубства чи завершені суїциди, причому в групі “Суїцидальні тенденції” відсоток суїцидентів в оточенні вищий, ніж в групі “Суїцидальні уявлення”.

За допомогою “Колірного тесту ставлень” ми вивчали ставлення підлітків до окремих значимих об’єктів та осіб з близького оточення з метою визначити, порушення в яких ставленнях та стосунках може вплинути на формування суїцидальних ідеацій. Вимірювались такі показники: ставлення до матері, до батька, до сім’ї, до себе, до школи, до друзів, до однокласників. До запропонованого списку було включено також три поняття, які діагностували ставлення підлітка до різних форм суїцидальної поведінки, а саме: думки про самогубство, спроби самогубства та суїцид. Крім того в списку значились категорії “життя” та “смерть”.

В групі “Суїцидальні тенденції” поняттям “мати” та “сім’я” надавались останні ранги, що свідчить про неприйняття, заперечення даних понять, тобто про негативне ставлення досліджуваних до них (значимість відмінності між групами відповідно р<0,001, р<0,01). Необхідно зауважити, що висока значимість відмінностей між групами на рівні р<0,001 (як у випадку ставлення до матері), спостерігається надзвичайно рідко, зокрема при вимірюванні таких показників як, наприклад, рівень депресії чи наявність в оточенні суїцидентів. Це свідчить про те, що в підлітковому віці саме порушення стосунків з матір’ю є важливим та травматичним чинником, який сприяє виникненню у досліджуваних суїцидальних тенденцій. До того ж група “Суїцидальні тенденції” складалася на 69,7% з дівчат, для яких саме мати є значимою і найважливішою особою в житті.

В формуванні суїцидальних ідеацій на ранніх етапах значимими є міжособистісні стосунки в школі та ставлення підлітків до школи взагалі, про що свідчить негативна оцінка згаданих показників в групі “Суїцидальні уявлення”. Але порушення в цій сфері відносин не приводить до серйозної дезадаптації, можливо, тому, що однокласники часто не є друзями, тобто не займають в житті підлітка дуже значимого місця, хоча й можуть відчутно погіршити настрій та ставлення до життя. І лише коли мова заходить про справді серйозні та важливі стосунки (з матір’ю та в сім’ї), тоді виникає дійсно високий ризик скоєння самогубства. Проблеми в стосунках з друзями (р<0,05) дозволяють описати досліджуваних групи “Суїцидальні уявлення”, як підлітків з порушеним колом спілкування, причому саме з однолітками. Порівняння трьох груп вказує на найбільш виражене суб’єктивне відчуття самотності у підлітків з суїцидальними тенденціями (р<0,001). Важливо, що групи “Норма” та “Суїцидальні уявлення” значимо не відрізняються за показником самотності, що свідчить про його важливість при переході до суїцидальних тенденцій.

Для підлітків з суїцидальними тенденціями характерне позитивне ставлення до суїцидальних думок (р<0,001), суїцидальних спроб, суїциду (р<0,01) та поняття “смерть” (р<0,05). Це означає, що для осіб, які продумували та планували суїцид, як суїцидальні спроби, так і саме самогубство взагалі є прийнятнішими, ніж для підлітків без суїцидальних ідеацій. Можна зробити висновок, що позитивне ставлення до суїцидальних думок, суїцидальних спроб та самого самогубства має значний вплив на формування суїцидальної поведінки в підлітковому віці.

Всі три групи не відрізняються за показниками поведінки в школі та успішності в навчанні.

Аналіз демографічних чинників суїцидальної поведінки свідчить про зростання суїцидальності в вікових категоріях 14 та 17 років (р<0,05), а також про більш виражені суїцидальні ідеації в підгрупі дівчат.

Роль неповних сімей в формуванні суїцидальних ідеацій вивчалася на основі двох показників: розлучення батьків та смерть одного з батьків. Значимих відмінностей за обома показниками між всіма трьома групами не знайдено. Одним із пояснень є невелика кількість сімей із вказаними проблемами: 31 та 10. Але, з іншого боку, майже однаковий розподіл за групами розлучених сімей (11 в групі “Норма”, 9 в групі “Суїцидальні уявлення”, 11 в групі “Суїцидальні тенденції”) свідчить про те, що сам показник розлучення ще не є підставою для того, щоб у підлітка, батьки якого розлучилися, з’явились суїцидальні ідеації. Часто в результаті розлучення стосунки в сім’ї стають спокійнішими, а атмосфера більш придатною для виховання дітей. На нашу думку, більш травматичною є ситуація самого розлучення, яке відбувається на момент дослідження.

Що стосується смерті одного з батьків, то тут значний вплив має час, який пройшов з моменту втрати, а також те, наскільки підліток зміг впоратися зі своїм горем, пережити його. У більшості випадків пройшло від чотирьох до десяти років з моменту смерті батьків, і на момент дослідження горе втрати більш-менш стихло. У випадку недавньої смерті одного з батьків підлітки належали до групи “Суїцидальні тенденції”, що свідчить про надзвичайну травматичність втрати, і про те, що суїцидальні ідеації можуть з’являтися саме в гострий період переживання втрати.

Встановлення чинників, що найбільше впливають на формування суїцидальних ідеацій, здійснювалось за допомогою множинного регресійного аналізу. Незалежними змінними, вплив яких на виникнення суїцидальних ідеацій виявився вирішальним, виявились: наявність в оточенні підлітка суїцидентів, рівень депресії, негативне ставлення до сім’ї та позитивне ставлення до суїцидальних спроб. Для формування суїцидальних уявлень вирішальне значення має негативна оцінка результатів життя, низька самооцінка та депресія; для формування суїцидальних тенденцій – наявність в оточенні підлітка суїцидентів та депресія.

В підгрупі хлопців домінуючим виявився вплив таких незалежних змінних як наявність в оточенні суїцидентів та негативні стосунки в сім’ї. В підгрупі дівчат значимими виявились такі незалежні змінні, що впливають на суїцидальність: наявність в оточенні суїцидентів, депресія, позитивне ставлення до суїцидальних спроб, сім’я, цілі в житті та стосунки з матір’ю.

Майже в усіх випадках значимою змінною, що впливає на формування суїцидальної поведінки, є депресія. Ми провели множинний регресійний аналіз, вже тепер із залежною змінною “депресія”. В цілому по вибірці найбільш значимими у формуванні депресивного стану виявились слабка осмисленість життя, низька самооцінка та незадоволення процесом життя. Можна стверджувати, що ці чинники створюють депресивний стан, який за наявності негативних стосунків в сім’ї та прикладу суїцидальної поведінки в оточенні приводить до виникнення суїцидальних ідеацій серед підлітків.

У четвертому розділі – “Профілактична програма, спрямована на виявлення суїцидальних ідеацій та запобігання суїцидальній поведінці серед учнів підліткового віку загальноосвітніх шкіл” – наведено дані щодо розробки та апробації профілактичної програми, проаналізовано переваги та недоліки різних видів профілактичних програм. Основну увагу ми приділили вторинній профілактиці самогубства, яка розпочинається з діагностики моменту виникнення у підлітків суїцидальних ідеацій і спрямована на недопущення їх переростання в суїцидальні спроби та завершене самогубство. Важливу роль відіграє раннє виявлення групи ризику стосовно суїцидальної поведінки, тому робота з підлітками починається з діагностики суїцидальних ідеацій та подальшого клінічного інтерв’ю з тими досліджуваними, у яких вони виявлені.

За допомогою “Опитувальника суїцидальної поведінки” встановлюється, на якому етапі розгортання суїцидальної поведінки перебуває підліток (антивітальні думки, суїцидальні фантазії, наміри, задуми, самопошкодження, суїцидальні спроби), як часто зустрічаються вказані форми. Наступним етапом є проведення клінічного інтерв’ю, метою якого є встановити час, причини виникнення суїцидальних ідеацій та їх наявність на теперішній момент. Окрім того важливим показником ризику скоєння самогубства є ставлення підлітка до самогубства та до власних суїцидальних ідеацій, тому встановлення цих показників можна вважати обов’язковим.

Надання психологічної допомоги залежить від наявності та ступеня вираженості суїцидальних ідеацій у підлітка на момент обстеження. В залежності від цього відбувається розподіл досліджуваних на три групи. Частина досліджуваних, які мали одноразові суїцидальні думки в минулому і ставляться до них критично, просто відсіюється (перша група). Наступна (друга) група – це підлітки, у яких зараз немає суїцидальних ідеацій, але вони з’являлися в минулому неодноразово, причому не лише на рівні уявлень чи фантазій, а й продумування місця, часу, методу та планування самогубства. Ставлення може бути як критичним, так і схвальним, в будь-якому випадку ця група розглядається як група ризику скоєння самогубства. Ми можемо стверджувати, що неодноразове виникнення суїцидальної тематики в минулому підвищує ризик скоєння самогубства і потребує втручання спеціалістів. З цією групою слід працювати на двох рівнях: по-перше, в формі психологічного тренінгу, спрямованого на формування впевненості в собі, позитивного ставлення до життя, покращення комунікативних вмінь та підвищення самооцінки; по-друге – в формі індивідуальної психокорекційної роботи з елементами когнітивної, біхевіоральної та екзистенційної психотерапії.

Третя група – підлітки з наявністю суїцидальних спроб, самопошкоджень в анамнезі та актуальних суїцидальних тенденцій на момент інтерв’ю. Ця група є найнебезпечнішою з точки зору скоєння самогубства і потребує негайного втручання психолога. Допомога повинна включати елементи кризової терапії та проводитись протягом тривалого часу.

Виявлені психологічні особливості підлітків з суїцидальними ідеаціями стали основою розробки ряду тренінгових вправ та психокорекційних методів, що застосовувались при наданні психологічної допомоги підліткам. Окрім традиційних методів в межах кризової психотерапії, ми використовували спеціально розроблені техніки роботи з суїцидальними уявленнями та фантазіями, психокорекційну роботу з когнітивними схемами, з агресивністю, ставленням до життя та пошуком смислу. Неадекватні уявлення підлітків про смерть є одним із чинників суїцидальної поведінки, на який повинна бути спрямована увага спеціалістів. Одним з ефективних способів роботи з суїцидальними фантазіями та думками є розкриття реальних наслідків самогубства та ймовірного ставлення до нього оточуючих. В процесі індивідуальної психокорекційної роботи ефективними виявились елементи психодрами та гештальт-терапії, техніки виявлення автоматичних думок, відсторонення від них та перевірки їх обґрунтованості (для більшої наочності роботи з підлітками варто застосовувати протокол дисфункціональних думок). Гармонійно доповнює роботу з когнітивними схемами психокорекційна робота з мовленням, яке відображає модель світу підлітка. З метою виявлення агресивних тенденцій застосовувались базові навички звертання уваги на почуття, їх відображення, фокусування на почуттях. Техніка пошуку позитивного смислу, а також методи логотерапії (зміна ставлення, дерефлексія та переключення) застосовувались при роботі з обома групами підлітків.

Ефективність профілактичної програми перевірялась на вибірці з 30 чоловік, 8 з яких мали актуальні суїцидальні тенденції на момент дослідження, 22 – неодноразові суїцидальні ідеації в минулому. З підлітками першої групи проводилася психокорекційна робота на основі кризової терапії, потім індивідуальна психокорекційна робота за запропонованою автором програмою. З підлітками другої групи проводилася лише індивідуальна психокорекційна робота. Через місяць після закінчення психокорекційних сесій проводилося повторне тестування за допомогою “Опитувальника суїцидальної поведінки”. При порівнянні отриманих до та після психокорекційної роботи даних за допомогою непараметричного критерію Уїлкоксона встановлено, що у більшості підлітків після проведення психокорекційних сесій рівень суїцидальності зменшився.

Так, в групі підлітків з суїцидальними уявленнями (всього 22 чоловіка) у 16 чоловік (73%) рівень суїцидальності зменшився, у 5 чоловік (23%) залишився на тому ж рівні, і у одного підлітка дещо зріс в межах цієї ж групи. Значимість в цій групі критерію Уїлкоксона становить р<0,05. В групі підлітків з суїцидальними тенденціями (8 чоловік) в 100% випадків рівень суїцидальності зменшився, значимість критерію Уїлкоксона виявилась на рівні р<0,01, що свідчить про більшу ефективність кризової терапії. Результати статистичної обробки отриманих даних дозволяють говорити про ефективність застосування до підлітків з суїцидальними ідеаціями як кризової терапії, так і індивідуальної психокорекційної програми. Отже, проведена діагностична, психокорекційна та профілактична робота довела свою ефективність і запропонована програма може використовуватись практичними психологами для раннього виявлення суїцидальних ідеацій та запобігання їх переходу в суїцидальні спроби чи самогубство.

ВИСНОВКИ

1.  У віковій групі підлітків 14-18 років зростає суїцидальна активність. Особливості у формуванні суїцидальної поведінки пов’язані з індивідуально-психологічними та соціально-психологічними особливостями даного віку. Значущість психологічних чинників у суїцидальному генезі висуває на перший план необхідність їх детального вивчення. Поширеність серед підлітків внутрішніх форм суїцидальної поведінки та провідна роль суїцидальних ідеацій в генезі самогубства вказує на необхідність їх раннього виявлення з метою попередження скоєння самогубства. З огляду на це, головний акцент в профілактиці суїцидальної поведінки повинен бути спрямований саме на внутрішню суїцидальну поведінку, на попередження її переростання в суїцидальні спроби та самогубство.

2.  Виявлення групи ризику суїцидальної поведінки в умовах школи можливе за умови поєднання різних методів скринінгової діагностики. Розроблені та апробовані в дисертаційному дослідженні психодіагностичні методи та прийоми, за допомогою яких можна виявляти суїцидальні ідеації, дають можливість виявити саморуйнівні форми поведінки і одночасно не провокують виникнення роздумів про самогубство, якщо їх раніше не існувало. Встановлено ефективність застосування комплексного психодіагностичного підходу з використанням проективних методик, скринінгового обстеження за допомогою опитувальника та подальшого клінічного інтерв’ю.

3.  На формування суїцидальних уявлень та тенденцій впливають різні індивідуально-психологічні чинники. В цілому для підлітків з будь-якими формами суїцидальних ідеацій характерні високий рівень депресії, низька самооцінка, висока особистісна тривожність, дразливість та почуття вини. Ціннісно-смислова сфера підлітків з суїцидальними ідеаціями відзначається негативним ставленням до процесу життя. У цих підлітків переважають авантюрний, діяльний, відданий, ідіосинкратичний, чутливий, серйозний типи особистості. Ймовірними розладами особистості є, відповідно, антисоціальний розлад, активність на межі зриву, залежний розлад, самоприниження, а також шизопатія, ухиляння та депресивний розлади особистості. Основні механізми психологічного захисту: заміщення, компенсація, регресія та заперечення.

В генезі суїцидальних тенденцій значимими виявились показники ситуативної тривожності, непрямої агресії та образи. Відзначається відсутність сенсу в житті, незадоволення життєвою перспективою, результатами прожитого періоду та нездатність контролювати власне життя. Відсутність різниці між групами за рядом важливих індивідуально-психологічних чинників свідчить про ризик скоєння самогубства за наявності як суїцидальних уявлень, так і суїцидальних тенденцій.

4.  Серед соціально-психологічних показників найбільш значимо впливають на формування суїцидальних ідеацій такі як: наявність в оточенні підлітків осіб з суїцидальної поведінкою, негативне ставлення до матері, позитивне ставлення до самогубства. Суїцидальні тенденції виникають через порушення стосунків в сім’ї, позитивне ставлення до суїцидальних думок та до смерті, через суб’єктивне відчуття самотності.

Для виникнення суїцидальних уявлень значимим виявився показник ставлення до школи, однокласників та друзів, що вказує на роль міжособистісних дружніх стосунків в формування суїцидальних думок та фантазій, але не приводить до розвитку більш серйозних форм суїцидальних ідеацій. Такі показники, як поведінка в школі та успішність в навчанні не мають значимого впливу на формування суїцидальних ідеацій.

5.  З віком кількість суїцидальних ідеацій у підлітків збільшується, різко зростаючи у віці 14 років та досягаючи свого максимуму в 17 років. Серед дівчат суїцидальні ідеації більш поширені, ніж серед хлопців, хоча ця відмінність в нашому дослідженні виявилась статистично не значимою. Отримані результати не дозволяють стверджувати провідну роль неповних сімей в генезі суїцидальних тенденцій, але аналіз окремих випадків вказує на важливість цього показника у випадку недавньої смерті одного з батьків та розлучення, що відбувається на даний момент.

6.  В результаті множинного регресійного аналізу встановлено, що головну роль у формуванні суїцидальних ідеацій підлітка