Існуюча нині наукова література з проблем управління інноваціями не
дає досить повного уявлення про сутність і природу інновац
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В.Н. КАРАЗІНА
ВАКАЛЮК В`ЯЧЕСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 330.101.54
РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
08.02.03 – організація управління,
планування та регулювання економікою
Автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата економічних наук
Харків
2006
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор ,
заслужений діяч науки і техніки України
Бабич Володимир Петрович,
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри економіки та менеджменту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
Лушкін Володимир Андрійович,
НАЕК Енергоатом, радник Президента;
кандидат економічних наук
Кобзєв Микола Андрійович
Харківський національний університет
ім. В.Н.Каразіна, ст. викладач економічного факультету
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут
Міністерства економіки України, м. Київ, відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки
Захист відбудеться ,,31’’ травня 2006 р о12 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.055.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-23
Із дисертацією можна ознайомитися у Центральній
науковій бібліотеці Харківського національного університету
ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.
Автореферат розіслано 26 квітня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Стратегією економічного і соціального розвитку України передбачається глибока модернізація економіки, підвищення її конкурентоздатності на основі інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання. Якісно новий стан економічних відносин може бути забезпечено лише засобами інноваційного потенціалу господарюючих суб’єктів при підтримці та регулюванню з боку держави.
Актуальність теми. Детальний аналіз темпів росту економік окремих регіонів України констатує відсутність однозначних тенденцій інноваційного розвитку, а також інноваційної складової відтворення капіталу і, як наслідок, деформації регіональної структури виробництва. В цій ситуації важливою, як на науковому, так і прикладному рівнях дослідження, виступає проблема системної трансформації державної політики в регіонах з метою становлення інноваційно-інвестиційної моделі їх розвитку.
Серйозні дослідження проблеми інноваційної активності підприємств, обґрунтування стратегій їх технологічного розвитку на прикладі окремих країн та регіонів (у тому числі з перехідним типом економіки) знайшли своє відображення в роботах таких зарубіжних вчених, як Г.Варламова, П.Друкер, С.Ільяшенко, Б.Твіст, Б.Санто, І.Шумпетер, К.Холт, Г.Хучек, а також у працях таких вітчизняних фахівців, як О.Амоша, Р.Акбердін, А.Власова, А.Гальчинський, М.Гаман, О.Лапко, С.Покропивний, З.Румянцева, Н.Саломатін, В.Семіноженко, С.Тарасенко, С.Шапіто. Разом з тим недостатньо дослідженими залишаються такі важливі аспекти цієї проблеми, як регіональна політика активізації інноваційної активності промислових підприємств за видами діяльності, стратегічні інструменти вибору та обґрунтування регіонально інноваційної політики, методологія оцінки ризиків реалізації обраної стратегії інноваційного розвитку регіону. Ці обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність та практичну важливість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідницької роботи кафедри економіки та менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна у межах теми: ,,Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу України’’, (номер державної реєстрації 0104U000676); ,,Удосконалення економіко – організаційного регулювання інноваційною діяльністю регіону” (номер державної реєстрації 0105U006373).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад і прикладних інструментів регіонального регулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання та удосконалення системи реалізації ресурсно-наукомісткої стратегії окремого регіону на основі вирішення наступних завдань:
розкриття змісту понять ,,новація”, ,,інновація”, ,,інноваційний процес”, виявлення передумов їх формування на макро-, і мікрорівнях управління, дослідження впливу структурних змін в економіці України на динаміку та структуру інноваційного потенціалу;
критичний аналіз сучасних концепцій інноваційного розвитку та вибір найбільш життєздатної системи поглядів на регіональний розвиток інноваційної активності суб’єктів господарювання в умовах обмеженого зовнішнього середовища та самофінансування підприємств;
дослідження впливу показників діяльності підприємств на ступінь інноваційного розвитку регіону з визначенням ефективності їх роботи;
вдосконалення методичних підходів щодо розробки і обґрунтування регіональної стратегії інноваційного розвитку з кількісною оцінкою ризиків її реалізації в середньостроковому періоді;
Об'єктом дослідження є процеси формування та створення механізму регулювання інноваційного розвитку регіону.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні аспекти інноваційної діяльності промислових підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є наукові роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі управління інноваційним виробництвом, стратегічного управління підприємствами й організаціями, теорії ймовірностей і математичної статистики.
У проведеному дослідженні використовувались такі наукові методи: абстрактно-логічного аналізу – для обґрунтування і розробки предметної області сучасних концепцій інноваційного розвитку та оцінки рівня конкурентоспроможності окремого регіону за інноваційним розвитком серед інших регіонів України; класифікації – для виявлення пріоритетних напрямків інноваційної діяльності й обґрунтування відповідного набору інноваційних стратегій й ризиків їх реалізації; статистичного і техніко-економічного аналізу – для вивчення сучасного стану і перспектив розвитку інноваційної діяльності підприємств в Житомирській області; графічного – для наглядного зображення динаміки стану підприємства в процесі здійснення інноваційної діяльності й схематичного представлення теоретичної частини дослідження.
Інформаційну базу дослідження склали закони і нормативні акти, що регулюють науково-дослідну та інноваційну діяльність підприємств, офіційні статистичні матеріали й звітні дані підприємств Житомирської області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень та методичного інструментарію щодо вдосконалення регулювання інноваційної діяльності в регіоні.
вперше:
запропоновано використання ресурсно-інноваційної стратегії на території окремого регіону як елемент вдосконалення інноваційної активності промислових підприємств шляхом розробки методичних підходів до її формулювання та прогнозування наслідків її впровадження за допомогою вибору пріоритетів розвитку комплексу галузей регіону;
удосконалено:
методологію моніторингу та аналізу інноваційної діяльності промислових підприємств за видами економічної діяльності, яка на відміну від відомих, орієнтована на пошук спільних тенденцій інноваційного розвитку за визначеними сферами;
механізм розробки характеристики та оцінки природи можливих інноваційних ризиків на прикладі Житомирської області з орієнтацією на обрану ресурсно-інноваційну стратегію розвитку регіону;
дістало подальший розвиток:
концепція інноваційного розвитку, побудована на засадах теорії інноваційної економіки та підприємницького суспільства, і моделі інноваційної активності підприємств регіону;
технологія вибору стратегії інноваційного розвитку регіону за критеріями рівня попиту на інноваційну продукцію, прогнозованих змін рівня попиту, рівня використовуваної технології за видами економічної діяльності з виділенням стратегічних зон інноваційного розвитку та зон стратегічних ресурсів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання підвищує рівень інноваційної активності промислових підприємств в регіоні та ефективність інноваційної діяльності підприємства на основі прийняття більш обґрунтованих стратегічних і тактичних рішень щодо виявлення, швидкого формування та використання власного інноваційного потенціалу за активної підтримки державних органів.
Методичні розробки та рекомендації, запропоновані автором дослідження, розглянуті та використані у роботі Головного управління економіки Житомирської обласної державної адміністрації (довідка №24/612 від 24.03.05), а також у ВАТ ,,Український концерн хмелярства ,,Укрхміль’’ (довідка №149 від 17.07.2005 р.). Матеріали і результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів ,,Управління проектами”, ,,Інноваційний менеджмент”, які є професійно-орієнтованими дисциплінами для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістр зі спеціальності ,,Менеджмент організацій" в Житомирському державному технологічному університеті (довідка №44-45/306 від 30 березня 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні та практичні результати дослідження отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Зміст й основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та одержали позитивні відгуки на засіданнях наукового товариства з вивчення спадщини М.І. Туган-Барановського, а також науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції ,,Государственное регулирование экономики. Региональный аспект” (м.Нижній-Новгород, 1999 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції ,,Маркетинг: теорія і практика” (м.Київ, 1999 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції ,,Управління організацією: діагностика, стратегія й ефективність” (м.Київ, 1999 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції ,,Маркетинг: теорія і практика’’ (м. Ялта, 2000 р.); IV Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції ,,Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м.Харків, 2003 р.); Науково-практичній конференції ,,Национализация и приватизация: прошлое, настоящее, будущее” (м.Харків, 2004 р.); V Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції ,,Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м.Харків, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції ,,Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” (м.Житомир, 2004 р.); IV Міжнародній науковій конференції ,,Основні напрями формування інноваційної політики в Україні” (м.Дніпропетровськ, 2005 р.).
Публікації. За темою дисертаціі опубліковано 9 наукових праць, з них у науково-фахових виданнях України 4 статті, загальним обсягом 1,66 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел 173 і включає 29 таблиць, 12 рисунків, 10 додатків.
Повний обсяг дисертації становить 178 стор., в тому числі 167 стор. становить основний текст. Список використаних джерел викладено на 15 стор., додатки – на 11 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано задачі, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі – ,,Теоретичні основи регулювання інноваційної діяльності” – визначено сутність і зміст новації, інновації, інноваційного проекту та процесу, узагальнено теоретичні підходи й розглянуто особливості організації та регулювання інноваційної діяльності в умовах глобалізації світової економіки, обґрунтовано етапи планування й структуру органів державного регулювання інноваційної діяльності.
Існуюча нині наукова література з проблем управління інноваціями не дає досить повного уявлення про сутність і природу інновацій, джерел і умов їх виникнення, використання, методи управління ними, характер стимулів щодо активізації інноваційної діяльності.
За результатами досліджень ми пропонуємо прийняти наступні визначення понять ,,новація”, ,,інновація” (,,нововведення”), ,,інноваційний процес”, ,,інноваційний проект”, ,,інноваційна діяльність”.
новація – це результат інноваційного процесу, пов'язаний із втіленням ідеї в конкретний продукт, технологію або послугу;
інновація (нововведення) – це впровадження і поширення новацій;
інноваційний процес – це процес розробки, створення, освоєння і поширення новацій;
інноваційний проект – комплекс наукових, технологічних, організаційних, виробничих, фінансових та інших заходів, що оформлені комплектом документації та забезпечують досягнення поставлених цілей;
інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і конкретизацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і підвищення якості продукції з його наступною ефективною реалізацією на внутрішньому і зарубіжному ринках.
У діяльності українських підприємств недостатньо уваги приділяється управлінню інноваціями (виняток складає експлуатаційний етап), відсутні стратегія і плани управління інноваційною ситуацією, не формується політика управління інноваціями, та система адаптації управління до інноваційної сфери.
Таким чином, без розробки і впровадження управлінських методів стратегічного й тактичного регулювання інноваційної діяльності як в державі, так і регіоні не вдасться досягти стабілізації економіки. Сьогодні керівники підприємств вже відчувають, наскільки короткострокова необхідність одержання прибутку нівелює процеси науково-технічного розвитку.
Дослідження праць Ф.Хайека, П.Друкера, О.Амоші, О.Лапко доводять, що механізм створення і поширення нововведень має три загальні складові, характерні майже для всіх країн:
формування системи державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень;
розвиток різних форм і джерел фінансування, а також непрямого стимулювання досліджень;
підтримка малого інноваційного підприємництва.
Отже, сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у поведінці людей, сформували у них прагнення до накопичення знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй діяльності новітні технології, творчо підходити до визначення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдосконалювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші доходи і зміцнюючи свої ринкові позиції.
Перехід української економіки до ринкового типу функціонування супроводжується зростаючим науково-технічним і технологічним відставанням від індустріально-розвинених країн. В Україні витрати на науку з кожним роком зменшуються і суттєво відстають від світових лідерів. Так, питома вага витрат на фінансування науки у валовому внутрішньому продукті (ВВП) зменшувалася: 1990р. – 3,07%, 1991р. – 0,87%, 1992р. –0,77%, 1993р. – 0,3%, 1994р. – 0,4%, 1995р. – 0,45%, 1996р. – 0,47%, 1997р. – 0,5%, 1998р. –0,31%, 1999р. – 0,22%, 2000р. – 0,34%.
Незважаючи на те, що законом України ,,Про інноваційну діяльність’’ передбачено фінансова підтримка інноваційної діяльності державний й регіональний менеджмент використовує лише деякі види пільг. Зокрема:
50% податку на прибуток і 50% податку на додану вартість залишається у розпорядженні підприємства за умов, що виконання інноваційного проекту почнеться не пізніше, ніж через півтора року від дати його державної реєстрації;
інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова норма прискореної амортизації основних фондів групи III;
при ввезенні в Україну, протягом терміну чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту, підприємства звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.
Названі пільги стосуються інноваційних підприємств, у яких частка інноваційної продукції становить не менше 70% від загальної кількості продукції, або ж тих, що реалізують інноваційні проекти, внесені у Державний реєстр інноваційних проектів
Пропонується підтримати розподіл видів економічної діяльності за їх особливостями функціонування в процесі реалізації інноваційної політики. Види економічної діяльності господарського комплексу України залежно від рівня конкурентоспроможності продукції умовно пропонується поділяти на три групи:
види економічної діяльності, що мають високу конкурентоспроможність на світовому ринку (аерокосмічні, воєнних технологій, технологій зварювання);
види економічної діяльності з потенційною конкурентоспроможністю на світових ринках (металургійна промисловість, машинобудування);
види економічної діяльності, підприємства яких здебільшого не спроможні конкурувати на світових ринках (агропромисловий комплекс, легка і харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів).
Державна регіональна інноваційна політика покликана вирішувати стратегічні та поточні завдання у сфері інноваційної діяльності, тому відокремлюють два її види: довгостроковий і поточний. Як результат, держава отримує можливість обрати один з напрямків реалізації державної регіональної інноваційної політики. Зокрема: технологічного поштовху, ринкової орієнтації, соціальної орієнтації, зміни економічної структури господарського механізму.
У другому розділі – “Дослідження інноваційної діяльності” – поставлено за мету визначення впливу показників результативності діяльності підприємств на ступінь інноваційного розвитку регіону з визначенням ефективності їх роботи. Дослідження носили переважно аналітико-графічний характер. Зокрема, інноваційна активність господарюючих суб’єктів регіону охарактеризована за наступними напрямками: інноваційна активність промислових підприємств; загальні витрати на інноваційну діяльність; рівень інвестиції на розвиток інновацій; результати інноваційної діяльності та їх вплив на ефективність господарювання.
В результаті дослідження вдалося виявити наступні загальнодержавні тенденції у розвитку інноваційної сфери та рівня її регулювання:
1) витрати на науку з кожним роком зменшуються і суттєво відстають від світових лідерів. Так, питома вага витрат на фінансування науки у валовому внутрішньому продукті (ВВП) зменшилась в 2000 р. до 0,34%, проти 3,07% в 1990 р.
2) кількість виконаних наукових розробок наближається до рівня 1995 року і складає 67 300 одиниць. При цьому найкритичніше зниження зазнали розробки зі створення нових видів техніки й технології (у 3,7 рази порівняно з 1991 роком) та створення нових матеріалів (у 6,2 рази порівняно з 1991 роком).
3) обсяг коштів з різних джерел спрямованих на фінансування наукових та науково-технічних розробок збільшився з 651,9 тис.грн. в 1995 році до 4,2 млн.грн. в 2004 році. При цьому питома вага джерел фінансування не зазнала суттєвих змін. Одна третина надходжень на фінансування наукових та науково-технічних розробок надходить з загальнодержавного та місцевих бюджетів, які за 5 років складають в середньому 35,6 відсотків.
Таблиця 1
Кількість виконаних наукових розробок в Україні, тис. одиниць
Кількість розробок | Роки
1991 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004
Всього робіт, в т.ч.: | 82.0 | 51.9 | 38.3 | 35.7 | 41.5 | 63.5 | 67.3
зі створення нових видів виробів | - | - | - | - | 5.0 | 5.7 | 6.3
техніки й технологій | 33.7 | 21.2 | 7.5 | 7.0 | 7.3 | 8.7 | 9.2
матеріалів | 6.8 | 2.9 | 1.0 | 0.9 | 0.9 | 1.0 | 1.1
сортів рослин, порід тварин | - | - | - | - | 0.7 | 0.5 | 0.7
методів, теорій | - | - | - | - | 3.0 | 2.6 | 4.8
інші | 48.3 | 30.7 | - | - | 29.6 | 50.7 | 51.5
4) близько половини наукових та науково-технічних робіт складали розробки, майже однакову величину складають фундаментальні та прикладні дослідження за результатами 2004 року
5) переважна більшість робіт інноваційного характеру виконувалася в галузевому секторі економіки. а саме, у виробництві коксу та продуктів нафтопереробки інновації здійснювали 39,2% підприємств, машинобудуванні, хімічній та нафтохімічній промисловості – майже кожне четверте підприємство, металургії та обробленні металу – 15,4% підприємств галузі. Значно меншою, ніж у середньому по Україні, була частка інноваційно-активних підприємств у целюлозно-паперовій промисловості, видавничій справі, добувній промисловості, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (відповідно 7,8%; 6,3%, 3,1%).
Представлені дані показують, що в загальному фінансування інноваційної діяльності має позитивну динаміку. Новації проводять у переважній більшості випадків зі створення нових видів продукції (технологічних процесів) або створення нових матеріалів. Частка інноваційно-активних підприємств значно варіювала як за видами промислової продукції, так і за регіонами.
Житомирщина займає останні позиції за рейтинговим індексом інноваційної активності. Цьому сприяли наступні тенденції в розвитку економіки Житомирської області:
1) впровадження інновацій вплинуло головним чином на розширення асортименту продукції, на що вказали 83,3% обстежених підприємств, збереження і розширення традиційних ринків збуту – 69,4%, забезпечення відповідності сучасним правилам і стандартам, поліпшення умов праці та створення нових ринків збуту в Україні – по 58,3%, зростання виробничих потужностей – 50 відсотків.
2) загальна сума витрат на технологічні інновації склала у 2004 році лише - 16,7 млн.грн. (у 2003 р. – 24,7 млн.грн., 2002 р. – 51,0 млн.грн., 2001 р. – 27,2 млн.грн., 2000 р. – 27,7 млн.грн.) з яких дві третини – (11,0 млн.грн.) становлять капітальні вкладення, направлені на технічне переоснащення виробництва.
3) частка підприємств, які фінансували інноваційну діяльність за рахунок власних коштів, зменшилась на 9,7 відсоткових пункти, і залишається на рівні – 78 відсотків господарюючих суб’єктів Житомирської області.
4) досить мала питома вага підприємств, що здійснювали інновації, у виробництві деревини та виробів з неї, металургії та обробленні металу, у виробництві меблів – по 2,8%, тих видах діяльності, що становлять пріоритет у розвитку економіки регіону.
5) найбільш інноваційно-орієнтованими виявились підприємства харчової промисловості та машинобудування, де інноваціями займались по 27,8% підприємств, хімічної та нафтохімічної промисловості – 11,1%. Порівняно з 2003 роком їх питома вага зросла відповідно на 7,8; 2,8 та 1,1 відсоткового пункти.
Основними причинами такого стану інноваційної діяльності Житомирської області є: відсутність фінансування наукових досліджень, скорочення обсягів виробництва на підприємствах (відповідно, відсутність засобів у замовників наукових досліджень), відсутність мотивації в наукових співробітників при проведенні досліджень.
Рис. 1. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в Житомирській області
Виправити ситуацію у бік покращення має застосування ресурсно-інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств регіону. Першим етапом її обґрунтування є побудова регресійно-математичних моделей з метою прогнозування динаміки обсягу реалізованої інноваційної продукції в Житомирській області. Статистичний регресійний аналіз показав, що
(модель 1)- дає уявлення про досить стабільний процес зміни обсягів реалізованої продукції, рис. 1. Модель2 - , яка характеризує обсяг реалізації інноваційної продукції в регіоні і
модель 3 - , яка відображає обсяг реалізації інноваційної продукції за межі України свідчать про нестійкий процес в їх динаміці в наступні роки, таблиця 2.
При цьому 2003 р. характеризується аномальним в цьому процесі, відносна похибка розрахункових значень регресії для 2003 року значно перевищує модулі цих похибок для 2000, 2001, 2002, 2004 р.р.. Це вказує на нестабільність виробництва інноваційної продукції, а отже потребує вибору стратегічних орієнтирів розвитку інноваційних підприємств Житомирської області.
Таблиця 2
Прогнозне значення обсягу реалізованої продукції в Житомирській області
Роки | Прогнозне (середнє) значення реалізованої продукції за моделлю | Абсолютний прогнозний приріст | Середній абсолютний прогнозний приріст | Середній темп зростання, % | Середній темп приросту, %
2005 | 4770.0564033 | 1150,1455591 | 1150,1455591 | 131.8 | 31.8
2006 | 6228.7720308 | 1458,7156275 | 1304,4305933 | 131.2 | 31.2
2007 | 7996.0577269 | 1767,2856961 | 1458,7156276 | 163.6 | 63.6
Для передбачення можливих наслідків впровадження ресурсно-інноваційної стратегії та результатів її реалізації в Житомирській області була використана методика М.В. Гамана, що дозволила провести оцінку кожного з варіантів реалізації ресурсно-інноваційної стратегії.
До основних параметрів побудованої прогнозної моделі, які характеризують можливість зміни якості виробничо-технологічної бази області, належить частка витрат на НДДКР до ВВП; рівень інвестицій від ВВП і частка нових технологій і продуктів; рівень інноваційної активності підприємства і частка інноваційної продукції у загальному обсязі випуску, а також ряд інших.
Для кожного з варіантів обмеженням за обсягом випуску виступали максимально можливі до залучення виробничі потужності, з урахуванням освоюваних інвестиційних ресурсів, обумовлених як частка від доданої вартості відповідного комплексу галузей., таблиця 3.
Таблиця 3.
Варіанти реалізації ресурсно-інноваційної стратегії за М.В.Гаманом |
Перерозподіл інвестицій
Так | Ні
Зміна коефіцієнтів між комплексної взаємодії | Ні | пасивна | -
Так | проміжна | активна
За прогнозними оцінками вдалося встановити, що реалізація ресурсно-інноваційної стратегії в Житомирській області припускає, що до 2007 р. частка інновацій в загальному обсязі промислового випуску підвищується на 10-12%. Найбільший рівень інноваційної активності очікується в “інвестиційному” комплексі (машинобудування) 15-18%; найменший – у комплексі “ресурси, енергоносії та енергія” – 2-3%; у комплексі “обробних галузей” – 7-9%; у комплексі “кінцевої продукції та інфраструктури” – 8-10%. Найменші значення за часткою інноваційної продукції у валовому обсязі випуску комплексу галузей відповідають пасивному варіанту реалізації стратегії, найбільші – активному.
Отримані оцінки потенціалу ресурсно-інноваційної стратегії розвитку економіки можуть бути досягнуті лише у разі виконання низки скоординованих заходів як з боку держави і регіональних органів виконавчої влади, так і промислових підприємств Житомирської області.
У третьому розділі – ,,Методи регулювання інноваційної діяльності’’ – проведено обґрунтування ресурсно-наукомісткої стратегії розвитку економіки регіону, виявлена природа інноваційних ризиків та випадки їх реалізації.
Вибір і стійке проходження стратегії інноваційного розвитку вітчизняної економіки залежать не тільки від самих підприємств, але насамперед від держави і її владних структур. Держава повинна створити необхідні й достатні зовнішні умови і заохочувати інноваційну орієнтацію розвитку підприємств регіону. Це можливо не тільки у випадку посилення заходів боротьби з криміналом, але і при переході до законного, прийнятого більшістю населення правила розподілу власності, а також введення і підтримки переважною більшістю підприємців принципів „чесної конкуренції ”. Аналіз зовнішніх та внутрішніх умов, які прискорюють інноваційну активність промислових підприємств, вкладається у зміст побудови моделі інноваційної активності. (рис. 2).
Рис. 2. Внутрішні та зовнішні умови формування моделі інноваційно- активних підприємств
Одним із важливих наслідків її застосування буде перехід економіки регіону до механізму конкуренції між видами економічної діяльності, що дозволить не тільки конкурувати за ресурси, але і досить ефективно організовувати взаємний канал інвестицій між комплексами галузей.
Доведено, що у програмах, присвячених стратегії розвитку України до 2011 р. роль науки і нових технологій у стратегії розвитку економіки є недостатньо повною. У таких документах певною мірою порушено послідовність реалізації кроків пропонованої інноваційно-активної стратегії, коли активний інноваційний розвиток економіки передбачається починати на 3-му етапі стратегії. Крім того, робиться ставка на пріоритетний розвиток високотехнологічних, наукомістких виробництв, орієнтованих на зовнішні ринки. Така орієнтація в цілому правильна, але непридатна для регіональної економіки. На нашу думку, така стратегічна орієнтація не тільки не дозволить підвищити роль науки в економіці Житомирської області, але й може призвести до поглиблення диспропорцій у технологічній структурі економіки, навіть якщо й буде реалізована.
В дисертаційній роботі доведено, що пріоритетним для регіону являється застосування ресурсно-наукомісткої стратегії розвитку. В її основі лежить природна для промислово-розвинутих країн умова - послідовне скорочення частки експорту первинних ресурсів і енергоносіїв з метою збільшення обсягів їх внутрішнього ефективного споживання з наступним нарощуванням експорту продукції з високою часткою уречевленої праці (доданої вартості). Вона забезпечує потребу існуючого виробничо-технологічного потенціалу й створення перспективної технологічної структури промисловості на основі освоєння нових технологій та інновацій, створених за підтримки вітчизняної науки.
За умов реалізації ресурсно-наукомісткої стратегії у середньостроковому періоді очікуються такі позитивні зміни:
скорочення технологічних диспропорцій та зростання технологічного рівня виробництва за пріоритетними видами економічної діяльності;
підвищення частки продукції обробних і інвестиційних галузей порівняно з сировинними у структурі валового випуску;
збільшення споживання вітчизняної продукції, у тому числі й за рахунок заміщення імпортних товарів;
зростання частки технологічної продукції в структурі експорту ;
нагромадження досвіду вибору та реалізації інноваційних проектів, удосконалення методології й методик управління реалізацією інноваційних проектів у регіоні.
Однак навіть за детальних розрахунків та чітких прогнозів розвитку регіональної інноваційної активності підприємств присутній високий ступінь ризику. У цьому зв'язку проблема адекватної оцінки інноваційних ризиків і розробка ефективних заходів щодо їхнього запобігання, чи зниження є вкрай актуальним.
Необхідно відзначити, що розгляд ризиків інноваційних проектів можна вести з позицій кожного із суб'єктів інноваційного процесу. Однак, не буде великою помилкою розглянути класифікацію інноваційних ризиків з позицій виробника. Виходячи з цих розумінь і варто розглядати природу інноваційних ризиків та шляхи їх запобігання. Рівень ризиків залежить, в першу чергу, від суб'єктивних особливостей осіб, що приймають рішення (ОПР) на етапах інноваційного процесу. Основними факторами ризику при цьому являються: досвід і кваліфікація ОПР; мотивація ОПР, погодженість їхніх дій і інтересів; ступінь інформованості ОПР про характеристики зовнішнього і внутрішнього середовища. Ця група ризиків є керованою, їх можна якщо не звести до нуля, то мінімізувати.
По-друге, основними факторами внутрішнього інноваційного ризику виступають: система управління та ступінь її гнучкості; ступінь узгодження інтересів робітників, фахівців, менеджерів і власників підприємств; маркетинг; система підготовки і перепідготовки кадрів; місце розташування підприємства щодо ринків збуту, джерел сировини, транспортних вузлів і т.п. Ці фактори є частково керованими, ступінь їхнього впливу можна зменшити.
Таким чином, розуміння природи інноваційних ризиків та випадків їх виникнення дозволяє запропонувати дієві управлінські заходи з мінімізації або запобігання рівня ризиковості інноваційної діяльності. Зокрема, створення зон стабільності, страхування ризиків, підписання довгострокових контрагентських угод, формування фінансових та матеріальних резервів.
ВИСНОВКИ
Дослідження стану, динаміки та методології управління інноваційною діяльністю на державному та регіональному рівнях дозволили встановити наступне:
1. За результатами досліджень пропонуємо прийняти наступні визначення понять: новація як результат інноваційного процесу, пов'язаний із втіленням ідеї в конкретний продукт, технологію або послугу; інновація (нововведення) – це впровадження і поширення новацій, а інноваційний процес як процес розробки, створення, освоєння і поширення новацій. Це дозволить більш точно відобразити економічний зміст досліджуваного явища в наступних наукових роботах.
2. Аналіз сучасних теорій інноваційного розвитку, відображені у працях вітчизняних та зарубіжних науковців дозволяє констатувати важливість та необхідність застосування інноваційної складової у поточній діяльності підприємств, творчо підходити до визначення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдосконалювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші доходи і зміцнюючи свої ринкові позиції.
3. Існуючий стан розвитку інноваційної діяльності в Україні, та в Житомирській області не можливо визнати як задовільний. Існуючі тенденції відображають поступове скорочення інноваційної активності господарюючих суб’єктів, що в масштабах країни призводить до втрати конкурентних позицій на міжнародних ринках в процесі поділу праці та капіталу.
4. Житомирщина займає останні позиції за рейтинговим індексом інноваційної активності. Основними причинами такого стану інноваційної діяльності в Житомирській області є: відсутність фінансування наукових досліджень, скорочення обсягів виробництва на підприємствах (відповідно, відсутність засобів у замовників наукових досліджень), відсутність мотивації у наукових співробітників при проведенні досліджень.
5. Застосування ресурсно-інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств регіону, запропонованої М.В. Гаманом, дозволила провести оцінку варіантів реалізації ресурсно-інноваційної стратегії в Житомирському регіоні. За прогнозними оцінками вдалося встановити, що реалізація ресурсно-інноваційної стратегії в Житомирській області припускає, що до 2007 р. частка інновацій в загальному обсязі промислового випуску підвищиться на 10-12%. Найбільший рівень інноваційної активності очікується в ,,інвестиційному” комплексі (машинобудування) 15-18%; найменший – у комплексі ,,ресурси, енергоносії та енергія” – 2-3%; у комплексі ,,обробних галузей” – 7-9%; у комплексі ,,кінцевої продукції та інфраструктури” – 8-10%.
6. Одним із важливих наслідків застосування ресурсно-інноваційної стратегії в Житомирській області буде перехід економіки регіону до механізму конкуренції між видами економічної діяльності, що дозволить не тільки конкурувати за ресурси, але й досить ефективно організовувати взаємний канал інвестицій між комплексами галузей.
7. Однак навіть за детальних розрахунків та чітких прогнозів розвитку ресурсно-інноваційної стратегії присутній високий ступінь ризику. У цьому зв'язку проблема адекватної оцінки інноваційних ризиків і розробка ефективних заходів щодо їхнього запобігання, чи зниження є вкрай актуальною. В роботі визначені дві відокремлених групи ризиків, перша з яких залежить від суб’єктивності осіб, що приймають стратегічні рішення під час реалізації стратегії регіону, а друга – пояснюється об’єктивними ресурсами інноваційних підприємств, й підлягають управлінню.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті в наукових фахових виданнях
1. Вакалюк В.А. Інновації, економічна сутність та роль у соціально-економічному розвитку суспільства. // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. – Харків, 2001. - №512. – С.108-109.
2. Вакалюк В.А. Стратегія інноваційного розвитку України. // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. - Харків, 2001. - №503. – С.150-152.
3. Вакалюк В.А. Механизм регулирования инновационной деятельности. // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. - Харків, 2002. - №578. – С.185-189.
4. Вакалюк В.А. Створення механізму державної інноваційної політики. // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. - Харків, 2003. - №612. – С.152-158.
Статті в інших виданнях
5. Вакалюк В.А. Стратегія інноваційного розвитку України: плани та реалії. // Вісник інженерної академії України. – Київ, 2000. - №2. – С.19-22.
6. Вакалюк В.А. Процесс формирования инновационной стратегии. Матеріали 4-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції: Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Українська Асоціація ,,Жінки в науці та освіті”. – Харків, Видавничий центр ХНУ, 2003. – С.18-19.
7. Вакалюк В.А. Формирование инновационной деятельности в регионе. Матеріали 5-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції: Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Українська Асоціація ,,Жінки в науці та освіті”. – Харків, Видавничий центр ХНУ, 2004. – С.27-28.
Тези
8. Вакалюк В.А. Стратегія інноваційного розвитку України. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Житомир, 2004. – С.5-7.
9. Вакалюк В.А. Основні напрями формування інноваційної політики в Україні. // Матеріали IV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ, 2005. – С.28.
АНОТАЦІЯ
Вакалюк В.А. Регулювання інноваційного розвитку регіону. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою – Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна, Харків, 2006.
У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування сутності та складових інноваційного процесу й розроблено методичні та практичні рекомендації щодо формування концепції інноваційного розвитку регіону. Розкрито механізм створення і поширення нововведень з визначенням його складових. Здійснено моніторинг та аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств Житомирської області та виділені тенденції спільні з загальнодержавним інноваційним розвитком. Запропоновано методичні рекомендації з аналізу стану і прогноз розвитку галузей промисловості в умовах інноваційно-активної політики, що дає змогу визначити додаткову зміну ВВП залежно від рівня інноваційної активності підприємств регіону. Побудована прогнозна модель, яка характеризує можливість зміни якості виробничо-технологічної бази області.
Сформовані специфічні умови, необхідні для реалізації моделі інноваційної активності підприємств регіону Доведено, що пріоритетним для регіону являється застосування ресурсно-наукомісткої стратегії розвитку. Визначено механізми вибору варіантів її реалізації й ресурсне обґрунтування, що враховує ймовірні ризики від впровадження моделі в середньостроковому періоді.
Ключові слова: новація, інновація, інноваційний процес, інноваційна активність промислових підприємств, регіональна стратегія, стратегія ресурсно-інноваційного розвитку.
АННОТАЦИЯ
Вакалюк В.А. Регулирование инновационного развития региона. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой – Харьковский национальный университет им.В.Н.Каразина, Харьков, 2006.
В диссертационной работе приведены теоретическое обоснование содержания и составляющих инновационного процесса и разработаны методические и практические рекомендации по формированию концепции инновационного развития региона.
Исследование трудов Ф.Хайека, П.Друкера, О.Амоши, Е.Лапко доказывают, что механизм создания и распространения нововведений имеет три общих составляющих, характерных для всех стран: 1) формирование системы государственной поддержки фундаментальных и поисковых исследований; 2) развитие разных форм и источников финансирования, а также непрямое стимулирование исследований; 3) поддержка малого инновационного предпринимательства. Становиться очевидным, что экономический рост стран в большой степени зависит от инновационной активности предпринимательских структур, от их устремлений, усилий и способностей использовать в своей деятельности новейшие технологии, на основании чего усовершенствовать и обновлять продукцию, получая большие доходы и укрепляя свои рыночные позиции.
Раскрыт механизм создания и распределения нововведений c определением его составляющих. Проведен мониторинг и анализ инновационной деятельности промышленных предприятий Житомирской области и выделены общие с общенациональным инновационным развитием тенденции. Житомирщина занимает последние позиции по рейтинговому индексу инновационной активности. Этому способствуют следующие тенденции в развитии экономики Житомирской области:
1) внедрение инноваций влияет главным образом на расширение ассортимента продукции, на что указали 83,3% обследованных предприятий, сохранение и расширение традиционных рынков сбыта – 69,4%; обеспечение соответствия современным правилам и стандартам, улучшение условий труда и создание новых рынков сбыта в Украине – по 58,3%, увеличение производственных мощностей – 50 процентов.
2) общая сумма затрат на технологические инновации составила в 2004 году только – 16,7 млн.грн. (в 2003 г. – 24,7 млн.грн., в 2002 г. – 51,0 млн.грн., 2001 г. – 27,2 млн.грн., 2000 г. – 27,7 млн.грн.) из которых две трети – (11,0 млн.грн.) составляют капитальные вложения, направлены на технологическое переоснащение производства.
3) доля предприятий, которые финансировали инновационную деятельность за счет собственных средств, уменьшилась на 9,7 процентных пунктов, и остается на уровне – 78 процентов хозяйствующих субъектов Житомирской области.
4) довольно небольшая доля предприятий, которые осуществляли инновации в производство древесины и изделий из нее, металлургии и обработку металла, в производство мебели – по 2,8%, тех видах деятельности, которые являются приоритетными для экономики региона.
Основными причинами такого состояния инновационной деятельности Житомирской области является отсутствие финансирования научных исследований, сокращение объемов производства на предприятиях (соответственно, отсутствие средств у заказчиков научных исследований), отсутствие мотивации у научных сотрудников в проведении исследований.
Предложены методические рекомендации по анализу состояния и прогнозирования развития отраслей промышленности в условиях инновационно-активной политики, которая позволяет определить дополнительное изменение ВВП в зависимости от уровня инновационной активности предприятий региона. Построена прогнозная модель, что характеризует возможность изменений качества производственно-технологической базы области.
К основным параметрам построенной прогнозной модели, которые характеризуют возможность изменения качества производственно-технологической базы области, относятся доля затрат на НИОКР в ВВП, уровень инвестиций от ВВП и доля новых технологий и продуктов, уровень инновационной активности предприятий и доля инновационной продукции в общем объеме выпуска, а также ряд других. Для каждого из вариантов ограничениями по объему выпуска выступали максимально возможные к использованию производственные мощности, с учетом освоенных инвестиционных ресурсов, обусловленных как доля от добавочной стоимости соответственного комплекса отраслей (видов экономической деятельности).
За прогнозными оценками удалось установить, что реализация ресурсно-инновационной стратегии в Житомирской области допускает, что к 2007 г. доля инноваций в общем объеме промышленного выпуска повыситься на 10-12%. Наибольший уровень инновационной активности ожидается в ,,инвестиционном’’ комплексе (машиностроение) 15-18%; наименьший – в комплексе ,,ресурсы, энергоносители и энергия’’ - 2-3%; в комплексе ,,обрабатывающих отраслей’’ - 7-9%; в комплексе ,,конечной продукции и инфраструктуры’’ - 8-10%. Наименьшее значение за долей инновационной продукции в валовом объеме выпуска комплекса отраслей отвечают пассивному варианту реализации стратегии, наибольшие – активному.
Необходимо отметить, что рассмотрение рисков инновационных проектов возможно осуществлять с позиций каждого из субъектов инновационного процесса. Уровень риска зависит, в первую очередь, от субъективных особенностей лиц, которые принимают решения (ЛПР) при этом природа рисков будет следующей: опыт и квалификация ЛПР, мотивация ЛПР, согласованность действий, уровень информированности о внешней и внутренней среде. Эта группа рисков является управляемой, ее можно если не приблизить к нулю, тогда минимизировать. Во-вторых, основными факторами внутреннего инновационного риска выступают: система управления и уровень ее гибкости, уровень согласованности интересов, маркетинг, система подготовки кадров, местоположение предприятия. Эти факторы частично управляемы, уровень их влияния возможно существенно уменьшить.
Ключевые слова: новация, инновация, инновационный процесс, инновационная активность промышленных предприятий, региональная стратегия, стратегия ресурсно-инновационного развития.
ANNOTATION
Vacaluk V.A. Regulation of region innovation development. – Manuscript.
The dissertation seeking for a scientific degree
