Висновки

Найважливішім висновком, що випливає з проведеного дослідження, є те, що понять особистісної ідентичності є однією з основних проблемних точок сучасної етики та практичної філософії. Без врахування цього поняття неможливо сформувати повне й реалістичне уявлення про особистість в її етичному вимірі та дати оцінку її діяльності у тих чи інших конкретних життєвих ситуаціях. На рівні етичного знання воно є концептуальною основою для пізнання етичних проявів особистості.

Важливо враховувати, що сутнісним механізмом уреальнення особистісної ідентичності є її самозасвідчення у певних конкретних проявах. Як було показано, саме по собі самозасвідчення є амбівалентним в тому сенсі, що, з одного боку, воно не може бути завершеним фактом, чимось раз і назавжди здійсненим. Особистість завжди існує в умовах недостатнього рівня самозасвідчення, а відтак відчуває потребу у тому, щоб раз у раз проявляти себе у нових вчинках. З іншого боку, попри неможливість остаточного й повного самозасвідчення, особистість не може зректися спроб його здійснення, адже це означало б унеможливлення її самосприйняття, а також вбачання й оцінки шляхів практичної діяльності.

Самозасвідчення здійснюється у тих чи інших конкретних формах, що їх особистість знаходить у навколишньому світі, в актуальній для неї культурі. Ці форми, як об’єктивно дані, також мають амбівалентний характер, тобто, з одного боку, дійсно надають певний набір шляхів самозасвідчення, а відтак й самореалізації особистості, а з іншого боку, й обмежують коло цих можливостей. Особистість і культура знаходяться в постійній взаємодії, в стані нестійкої рівноваги, яка може набувати різних форм, від творчого співробітництва до відвертої ворожнечі. Особистість в процесі свого самозасвідчення може як створювати, так і руйнувати культуру. І навпаки, культура, як система усталених форм прояву, може як розкривати внутрішній потенціал особистості, так і блокувати, ба навіть і знищувати особистість. І в цьому сенсі дослідження самозасвідчення особистості може слугувати дієвим дороговказом для дослідження й прогнозування розвитку різноманітних культурних ситуацій. Застосування такого підходу дозволяє уникнути схематизму та однобічності в дослідженні й оцінці культурних контекстів як минулого, так і сьогодення, адже завдяки врахуванню моменту самозасвідчення стає можливим розгляд проявів особистості в культурі з точки зору її внутрішньої мотивації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Верлока В. Е. Сутність особистості: до проблеми визначення. (стаття перша)– Мультиверсум. К. 2000. Вип. 16. – с. 33 – 41.

2. Верлока. Сутність особистості. (стаття друга) Мультівесум. К. Вип. 17. – с. 25-37.

3. Верлока В. Э. Метафизика “из подполья”. Мысль, слово и время в пространстве культуры. Вып. 2, К. 2000. – с. 239-251.

4. Верлока. В.Е. Особистість: портрет з невідомим на тлі рухливого пейзажу. Проблема особистості в сучасній науці. (збірка доповідей) К. 2000. с. 15-17

5. Верлока В.Э. Культурология: Удовольствие от смысла. Культурология как она есть и как ей быть. СпБ. 1999. С. 73-84.

Аннотація

У дисертації розглядається проблема особистісної ідентичності та роль само засвідчення у її становленні та розвитку. По-перше розглянуто розвиток проблеми ідентичності у європейській філософії ХХ ст., та показано, які проблемні моменти в ході цього розвитку були найбільш ключовими, то які альтернативні варіанти вирішення вказаних проблем існували в той чи інший час. Таким чином, разом із позитивною оцінкою кожної конкретної концепції особистості та оцінкою її ролі в ході історичного розвитку, показано і її структурні недоліки, що й вказувало на необхідність створення більш нових та плідних за своєю пояснювальною силою концепцій. Зрештою, вказано на необхідність створення іще більш нової концепції особистісної ідентичності, у якій буде повною мірою враховано етичний сенс само засвідчення особистості.

У другій частині роботи ці підходи та концепції продемонстровано на прикладі аналізу етичних позицій героїв романів російського письменника Федора Достоєвського. Показано, що магістральною етичною колізією для цього автора є проблема співвіднесення загального блага та самоствердження індивідуалізованої особистості. А також показано, що ця етична проблема, яка у самого Достоєвського не знаходить задовільного етичного вирішення, насправді може бути ефективно вирішена саме за рахунок прийняття до уваги моменту самозасвідчення

Аннотация

В диссертации рассматривается проблема личностной идентичности и роль самоудостоверения в процессе ее развития. Во-первых рассматривается процесс развития в европейской философии ХХ ст., а также показано, какие проблемные моменты в ходе этого развития оказались наиболее ключевыми, и какие альтернативные варианты решения указанных проблем существовали в то или иное время. Таким образом, наряду с позитивной оценкой каждой конкретной концепции развития личности и оценкой ее роли в ходе исторического развития, также указано на ее структурные недостатки, что и свидетельствовало о необходимости создания более новых и плодотворных по своей пояснительной силе концепций. В итоге указано на необходимость создания ещё более новой концепции, которая бы в полной мере учитывала этический смысл самоудостоверения личности.

Во второй части работы эти подходы и концепции продемонстрировано на примере анализа этических позиций героев романов русского писателя Федора Достоевского. Показано, что магистральным этическим сюжетом для этого автора является проблема соотнесения всеобщего блага и самоутверждения индивидуалистической личности. Также показано, что эта этическая проблема, которая у самого Достоевского не находит удовлетворительного этического разрешения, в действительности может быть эффективно разрешена именно за счет учета момент самоудостоверения.

Summary

This dissertation concerns the problem of personal identity and the role of self-witnessing in it’s formation and development. First the development process concerning problems of personal identity in the history of European philosophy of XX century was considered. It was also pointed out on those moments, which were the most crucial, and on the alternative decisions of this problems that took place in this or that times. Thus, along with positive valuation each of these theories of personality and its role in today history, we also can point out on the some structural lacks, that indicate the necessity of new and more perfect approaches and conceptions. And finally, we can mark the necessity of creating of newer theory of personal identity, which would take into account the ethical sense of self-witnessing.

In the second part of the work these approaches and analysis are shown using the analysis of ethical positions of the characters from the novels of famous Russian novelist Feodor Dostoevsky. It shows that the main controversy for this author is the correlation of the common good and self-affirmation of individualized personality. We also demonstrate that this problem, wasn’t solved by Dostoevsky, can be really effectively settled due to the mentioning the self-witnessing moment.