НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
”ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА“
ВІЗІТІВ Юлія Миколаївна
УДК 061.213 (477)
ПЛАСТОВИЙ РУХ НА ВОЛИНІ
В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
20.02.22 – військова історія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Львів – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент
Матійченко Віктор Іванович,
завідувач кафедри українознавства
Рівненського інституту слов’янознавства
Київського славістичного університету
Офіційні опоненти – доктор історичних наук, професор
Трофимович Володимир Васильович,
завідувач кафедри історії
Національного університету ”Острозька академія“
кандидат історичних наук, доцент
Дем’янюк Олександр Йосипович,
проректор з навчально-виховної роботи,
Луцького інституту розвитку людини
Відкритого міжнародного університету ”Україна“
Провідна установа - Інститут історії України НАН України,
відділ історії України 20-30-х років ХХ століття,
м. Київ.
Захист відбудеться ” 17 “ березня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті ”Львівська політехніка“ (79013, Львів, вул. С.Бандери, 12, корп. 4, ауд. 204 ).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету ”Львівська політехніка“ (79013, Львів, вул. Професорська, 1).
Автореферат розісланий ” 14 “ лютого 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент Р.Д.Зінкевич
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Український Пласт виник у Львові в 1911 році. Він став важливим чинником військово-патріотичного виховання молоді. На початку 20-х років минулого століття пластові ідеї проникають на Волинь. Тут створюється розгалужена мережа організацій молодіжного товариства. Пласт підготував значні кадри для національно-визвольного руху в краї, сприяв підвищенню політичної активності місцевої громадськості та піднесенню рівня самосвідомості волинян.
Актуальність теми зумовлена необхідністю створення цілісного наукового дослідження проблеми у зв’язку з її недостатньою розробкою; пов’язана з введенням у науковий обіг нових архівних документів і мемуарів, з історії виникнення та діяльності пластових організацій в краї; полягає у встановленні участі пластунів в українському громадсько-політичному русі; є у розкритті вкладу відомих у пластових колах скаутмайстрів, інструкторів у військово-патріотичне виховання молоді; випливає з потреби скласти хронологію пластової історії на Волині; обумовлюється з’ясуванням українсько-польських відносин у міжвоєнні 20-30-ті роки ХХ століття; нарешті, окремі виявлені форми і методи пластової роботи цілком можуть бути використані з метою вдосконалення сучасних пластових методик.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної наукової теми, яка розробляється кафедрою українознавства Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету під назвою “Україна-Польща: історія і сучасність”.
Об’єкт дослідження – волинські пластові організації.
Предмет дослідження – вплив галицького Пласту на розвиток молодіжного руху на Волині; пластові осередки; особливості їх створення; роль і місце у вихованні української молоді; участь пластунів у боротьбі за Українську державу. Досліджується також діяльність Волинського воєводського управління, повітових староств, постерунків державної поліції, Корпусу Охорони Пограниччя (КОП) проти волинського Пласту.
Хронологічні рамки роботи - міжвоєнний період 20-30-х років.
Територіальні межі дослідження – сучасна Волинська і Рівненська області, Кременецький та Шумський райони Тернопільської області, які входили до складу Волинського воєводства у Другій Речі Посполитій.
Мета дисертації - створити цілісну картину діяльності Пласту на Волині; дослідити специфічні особливості, форми і методи пластової роботи; розкрити роль пластунів у громадському та політичному житті краю; показати вклад пластових провідників в історію молодіжного руху.
Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили такі завдання:
- визначити історичні передумови виникнення Пласту на Волині;
- розкрити етапи його організаційного та ідеологічного становлення;
- охарактеризувати методологію, уточнити понятійний апарат дослідження;
- обґрунтувати значення військової підготовки, фізичного виховання молоді;
- визначити головні напрями практичного пластування;
- дослідити особливості культурно-освітньої діяльності пластунів;
- проаналізувати участь пластової молоді у громадських, просвітніх товариствах та політичних партіях;
- з’ясувати роль пластунів у боротьбі за українську державність, їх зв'язок з УВО, ОУН;
- охарактеризувати політику польської влади щодо Пласту;
- вивчити методи роботи волинського Пласту після його заборони у 1927 р;
- відновити в історичній пам’яті народу імена наставників пластової молоді;
- створити картину перебігу пластових подій.
Теоретико-методологічну основу дисертації складають принципи об’єктивності, науковості, історизму, комплексності та системності, пріоритету загальнолюдських цінностей. Дослідниця застосовувала як загальнонаукові методи – типологізації, класифікації так і спеціальні історичні – проблемно-хронологічний, порівняльний, структурно-систематичний, статистико-аналітичний. Це дало можливість підійти до висвітлення проблеми комплексно.
Наукова новизна одержаних результатів:
- у дисертації розглядається актуальна малорозроблена в українській історіографії проблема;
- у дослідженні вперше науково висвітлено витоки Пласту на Волині, проведено комплексний аналіз внутрішніх механізмів, загальних тенденцій та специфічних рис розвитку молодіжного товариства;
- до наукового обігу залучено понад дві тисячі аркушів нових архівних документів, що дало змогу реконструювати різноманітні аспекти пластового руху, сформулювати ряд важливих положень і достовірних висновків, звернути увагу на помилкові твердження, які мають місце в окремих публікаціях;
- розкрито маловідомі сторінки діяльності пластових наставників: Боровського Володимира, Васильківського Ананія, Довгалюка Теодосія, Казимірського Якова, Річинського Арсена, Семенюка Степана, Скопюка Івана, Язвінської Ганни та ін.;
- відтворено об’єктивну хронологію пластового життя в краї.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть використовуватися фахівцями гуманітарних і суспільних наук при підготовці узагальнюючих наукових праць з історії України, історії українського Пласту та світового скаутингу; при дослідженні українсько-польських відносин; в освітньо-виховному процесі навчальних закладів під час вивчення загальних і спеціальних курсів з новітньої історії України, Польщі, Волині, військової історії, фізичної культури, історії української літератури; при проведенні семінарських занять; у краєзнавчій роботі наукових установ, архівів, музеїв, бібліотек та навчальних закладів різних рівнів. Окремі положення дисертації надруковані автором у пластовій пресі та розміщені на пластовому Інтернет-сайті в розділі ”Історія“. Вони викликали зацікавленість у пластових організаціях тим, що можуть бути використані у сучасній роботі з молоддю і при моделюванні перспектив розвитку товариства.
Теоретичне значення. Виявлені в результаті дослідження особливості становлення і розвитку Пласту на Волині, зроблені на їх основі висновки та узагальнення збагачують знання з історії молодіжного руху в Україні та світового скаутингу в цілому.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри українознавства Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Вони знайшли відображення у доповідях на Науково-практичній конференції “Рівне в історії, літературі та мистецтві” (Рівне, 14-15 травня 2003 р.); Десятій науково-викладацькій конференції “Дні науки Національного університету “Острозька академія” (Острог, 10-12 травня 2005 р.); Науковій конференції студентів, аспірантів та молодих викладачів “Світ слов’янства: культура, освіта, мова, історія, економіка, етногенез, ментальність” (Рівне, 24 травня 2005 р.); Науково-практичній краєзнавчій конференції ”Велика Волинь: історія і сучасність“ (Рівне, 14 грудня 2005 р.) та у фаховій пластовій періодиці.
Публікації. Основні результати дисертації розкрито у дев’яти статтях, в тому числі чотири – у виданнях, що визнані ВАК-ом як фахові.
Структура дисертації визначається характером і завданнями дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків (165 сторінок), списку використаних джерел (349 позицій на 32 сторінках), двох додатків (на 22 сторінках).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її територіальні та хронологічні рамки, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методологію дослідження, показано її зв’язок з науковими програмами, сформульовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі ”Історіографія та джерельна база дослідження“ аналізується стан наукових праць та характер документальної бази, яка використана для написання роботи.
Історіографію Пласту на Волині важко назвати різнобічною, тим більше ґрунтовно розробленою у науковому плані. До цього часу глибоким вивченням даної теми фактично ніхто не займався. Науковці здебільшого фрагментарно розкривали діяльність волинського Пласту. За найбільш доцільним, на наш погляд, хронологічно-територіальним принципом, історіографію проблеми можна поділити на такі групи: праці написані у міжвоєнні роки; дослідження в еміграції; радянська історіографія; наукові розвідки кінця ХХ – початку ХХІ століть.
Одним з перших намагався осмислити історичний шлях пластового руху на західноукраїнських землях Д.Донцов. У праці “Юнацтво і Пласт” Донцов Д. Юнацтво і Пласт. – Львів, 1928. – 106 с. він передбачав, що молодь, вихована в Пласті, стане саме тим поколінням, яке відродить Україну.
Вивчення та аналіз становлення і діяльності Пласту фактично розпочалося лише після Другої світової війни в еміграції. На характер і рівень літератури з даної теми вплинуло те, що серед її авторів було мало професійних істориків, а переважали громадські діячі, здебільшого учасники пластового руху Данилів Т. Основоположник Пласту. До 80-річчя з дня народження професора, доктора О.Тисовського. – Мюнхен: Молоде життя, 1966. – 46 с.; Коронець Г. Роля та досягнення Пласту в Україні. // Пластовий шлях. – 1968. – Липень-грудень. – Ч.3-4. – С.23-29.. Найбільшим досягненням цього періоду стало написання Енциклопедії Українознавства Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. Перевидання в Україні. – Т.4. – К.: Глобус, 1996; Т.6. – Львів, НТШ, 1997; Т.7. – Львів, НТШ, 1998; Т.8. – Львів, НТШ, 2000., проте Пласт на Волині тут згадується лише епізодично.
В останні десятиліття як у діаспорі, так і в Україні здійснюється написання історії українського Пласту як складової світового скаутингу. За дорученням пластового проводу її редагує відомий канадський історик, пластовий сеньйор О.Субтельний. Проте в уже опублікованих матеріалах Підручна книжечка пластуна і пластунки. – Нью-Йорк, 1990. – 240 с.; Історія Пласту. 1911-1930 рр. // Юнак. – 1997. – Ч.1, 3,4.; Історично-пластовий календар. – Торонто, 1997. – 118 с; Історія Пласту – монтаж у піснях. – Торонто, 1997. – 96 с; Джулинська Т. Пластовий довідник. – Торонто: ГПБ, 1999. – 230 с. є лише поодинокі згадки про Пласт на Волині.
Радянські вчені дану проблему не досліджували, тому її немає в узагальнюючих працях з історії України.
Інтерес до вивчення історії українського Пласту зріс на початку 90-х років минулого століття. У пресі з’явилися статті Г.Бухала, С.Кричильського, були надруковані матеріали наукових конференцій, на яких з повідомленнями про Пласт на Волині виступили О.Савчук, В.Максимов Бухало Г. Ровенський Пласт. Сторінки історії // Зміна. – 1991. – 19, 23 лютого; Кричильський С. Коли зустрічається молодь. // Волинь. – 1991. – 11 жовтня; Максимов В. Розвиток Пласту на Волині. // Праці конференції: “Минуле і сучасне Волині. Краєзнавство: історія, здобутки, перспективи. 9-10 жовтня 1992 р.” – Луцьк, 1992. – С.135-136.; Савчук А. Розвиток руху пластунів на Волині в міжвоєнний період. // Велика Волинь. Минуле і сучасне. Матеріали міжнар. наук. конференц. Жовтень 1994 р. – Хмельницький – Ізяслав – Шепетівка, 1994. – С.345-347..
У 1996 році вийшла монографія Б.Савчука “Український Пласт. 1911-1939” Савчук Б. Український Пласт. 1911-1939. – Ів.-Франк.: Лілея-НВ, 1996. – 271 с., у якій автор здійснив комплексний підхід до вивчення теорії і практики українського скаутингу. Пластовий рух на Волині він глибоко не вивчав.
У світлі вивчення культурно-освітнього товариства ”Просвіта“ про Пласт писали П.Андрухов, Г.Бухало, Б.Савчук, Я.Поліщук Андрухов П. Волинська земля (хроніка – джерела - постаті). – Сокаль, 1992. – 88 с.; Бухало Г. “Просвіта” сіяла світло. Сторінки історії рівненської “Просвіти” 1917-1928, 1942-1944 рр. – Рівне: Держ. ред.-видав. підприємство, 1994. – 48 с.; Савчук Б. Волинська “Просвіта”. – Рівне: Ліста, 1996. – 154 с.; Поліщук Я. Рівне: мандрівка крізь віки. Нариси історії міста. – Рівне, 1998. – 196 с..
Дослідники М.Кучерепа, Р.Давидюк, О.Дарованець Кучерепа М. “Таємний борець”. // “Роде наш красний ...”. Волинь у долях краян і людських документах. – Луцьк, 1996. – Т.1. – С.302-305; Кучерепа М., Давидюк Р. Волинське українське об'єднання. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 420 с.; Дарованець О. Брати Іван та Микола Скопюки. // Пластовий шлях. – 2005. – Ч.1. – С.29-31. підготували біографії відомих у міжвоєнний період пластових провідників.
За останні десять років Р.Пальчевський, І.Шумський, В.Окаринський, М.Окаринський, О.Дем’янюк Пальчевський Р.С. Український молодіжний рух на західноукраїнських землях. 20-30-ті роки ХХ ст.: Дис… к.і.н.: 07.00.01. – Чернівці, 2000. – 173 с.; Шумський І.І. Молодіжний рух у Західній Україні: Дис… к.і.н.: 07.00.01. – Чернівці, 2001. – 174 с.; Окаринський В.М. Український скаутський рух. 1911-1944 рр.: Дис… к.і.н: 07.00.01. - К., 2002. – 178 с.; Окаринський М.М. Формування у підлітків несприятливості до вживання наркотичних речовин у діяльності Пласту: Дис… к.п.н:13.00.01. – К., 2002. 176 с.; Дем’янюк О.Й. Військовопідготовча діяльність українських молодіжних організацій Галичини напередодні та в роки Першої світової війни: Автореф. дис… к.і.н.: 20.02.22. – Львів, 2004. – 21 с. захистили кандидатські дисертації, в яких дослідили молодіжний рух на західноукраїнських землях, проте волинському Пласту вони присвятили лише епізодичні згадки.
Для осмислення комплексу проблем щодо виникнення, діяльності, соціальної бази, громадсько-політичної активності навколо волинського Пласту важливе значення мають праці з історії Волині в міжвоєнний період. Так, член проводу ОУН З.Книш Книш З. Становлення ОУН. – К.: Видавництво ім. О. Теліги, 1994. – 128 с. охарактеризував праворадикальний рух у 1920-1939 рр.; Ю.Сливка Сливка Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії (1920-1939 рр.) – К.: Наукова думка, 1985. – 272с. проаналізував внутрішню політику Польщі; Р.Висоцький Висоцький Р. Питання українського підпілля у внутрішній політиці Польщі (1923-1939). // Міжнар. наук. конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ століття”. Чернівці, 16-18 травня 2000р. Доповіді та повідомлення. – Чернівці: Рута, 2001. – Том 2. – С.282-289. вивчав українське підпілля; В.Матійченко Матійченко В. Поляки на Волині: адміністративний устрій, населення (1921-1939рр.). // Міжнар. наук. конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ століття”. Чернівці, 16-18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення. – Чернівці: Рута, 2001. – Том 2. – С.227-232. приділяв увагу адміністративній розбудові; В.Панасюк Панасюк В. Україномовне шкільництво на Волині у 1920-1930-ті роки: проблеми статусу та можливостей. // Міжнар. наук. конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ століття”. Чернівці, 16-18 травня 2000р. Доповіді та повідомлення. – Чернівці: Рута, 2001. – Том 2. – С.249-255. дослідив шкільництво; О.Власик, В.Сидорук, В.Цятко Власик О., Сидорук В., Цятко В. “Східні креси” – під знаком польського орла. – Рівне: Волинські обереги, 2004. – 136 с. розкрили діяльність політичних партій Західної України.
Окремий масив історіографії вивчення проблеми становлять польськомовні публікації: перше видання Конституції Польщі Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 17 marca 1921 r. – Lwow, 1925. – 42 s. та програма міністра віросповідань і освіти С.Грабського Grabski S. Panstwo narodowe. – Lwow, 1929. – 179 s.. Для розуміння політичних, економічних, національних, культурно-освітніх процесів, які відбувалися у Польській державі та на Волині в досліджуваний період, була опрацьована література з історії Польщі Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowosciowej rzadow polskich w latach 1921-1939. – Wroclaw, Warszawa, Krakow, Gdansk, 1979. – s.110; Papierzynska-Turek M. Sprawa ukrainska w Drugiej Rzeczypospolitej 1922-1926. – Krakow, 1979. – s.180.; Medrzecki W. Wojewodztwo Wolynskie. 1921-1939. Elementy przemian cywilizacyjnych, spolecznych i politycznych. - Wroclaw, Warszawa, Krakow, Gdansk, Lodz, 1988. – s.186.; Torzecki R. Kwestia ukrainska w Polsce w latach 1923-1929. – Krak?w: Wzdawnictwo literackie, 1989. – 467 s.; Peplonski A. Policja Panstwowa w systemie organow bezpeczenstwa Drugiej Rzeczypospolitej.-Szczytno, 1991.-212 s.; Burzliwe czasy sejmowladztwa. // Kronika Polski. 1923-1936. We wladzy sejmu. – №30.; Albert A. Historia Polski. 1914-1993. – W 2 t. – T.1. – 1914-1945. – Warszawa, 1995.; Topolski J. Polska dwudziestego wieku. 1914-1995. – Poznan, 1995.; Дейвіс Норман. Європа: Історія. / Пер. П.Таращук, О.Коваленко. – К., Видав. С.Павличко ”Основи“, 2001. – 1463 с..
Об’єкт і завдання дослідження зумовили широку і розмаїту джерельну базу, яку, насамперед, представляють неопубліковані матеріали і документи, вперше виявлені нами і введені в науковий обіг. Умовно їх можна поділити на такі групи: документація первинних осередків Пласту (раніше власні пластові архіви); ділове та приватне листування, яке має безпосереднє відношення до пластового руху; офіційні документи, що характеризують ставлення польської влади до товариства на Волині; матеріали співпраці Пласту з українськими культурно-освітніми, громадськими організаціями та окремими особами. Значну інформацію з пластового життя української молоді в Другій Речі Посполитій почерпнуто з періодики та мемуарної літератури.
Слід зауважити, що лише в Центральному державному історичному архіві України у Львові (далі ЦДІА України у Львові) є окремий фонд присвячений Пласту. В Центральному державному архіві громадських об’єднань України у Києві (далі ЦДАГО України у Києві), Державних архівах Волинської (далі ДАВО) та Рівненської (далі ДАРО) областей таких спеціальних фондів не існує. Матеріали, які стосуються пластових організацій, зберігаються тут у фондах адміністративних органів польської влади і поліції, різноманітних українських культурно-просвітніх товариств, об’єднань, партій, що діяли на Волині та в еміграції. Загалом у дисертації використано сорок сім фондів українських архівів, що містять тисячі справ. Декілька сотень використаних нами справ стали доступними для дослідження лише в останні роки.
Документи первинних пластових осередків допомогли зрозуміти дух епохи, з’ясувати шляхи проникнення пластових ідей на Волинь, розкрити механізм взаємовідносин галицького і волинського Пласту, проаналізувати розвиток структурної розбудови, основні риси пластового життя ЦДІА України у Львові: Ф.309 (Наукове товариство ім. Тараса Шевченка), оп.1; Ф.321 (Українське товариство охорони дітей та опіки над молоддю), оп.1; Ф.389 (Верховна Пластова Команда у Львові, 1910-1939 рр.), оп.1; Ф.410 (Олександр Тисовський), оп.1. ДАРО: Ф.30 (Рівненське повітове староство), оп.18, 19, 20; Ф.33 (Прокуратура Рівненського окружного суду), оп.2. ДАВО: Ф.1 (Волинська воєводська команда державної поліції), оп.2, том 1; Ф.390 (Володимир-Волинська повітова “Просвіта”), оп.1. .
Фактично недослідженою залишалася офіційна та епістолярна спадщина визначних діячів пластового руху. Нами виявлено та опрацьовано близько п’ятисот таких документів. Матеріали листування сприяли відтворенню та деталізації багатьох сторінок історії Пласту ЦДІА України у Львові: Ф.389. ДАРО: Ф.30, оп.18; Ф.86 (Повітова комендатура державної поліції в м. Рівне), оп.2-3; Ф.100 (Здолбунівське повітове управління державної поліції), оп.1. ДАВО: Ф.1, оп.1; Ф.45 (Луцька повітова команда державної поліції), оп.1..
Опрацьовані документи Волинського воєводського управління, повітових староств, постерунків поліції, батальйонів (баонів) Корпусу Охорони Пограниччя (далі КОП), військової контррозвідки тринадцятої піхотної дивізії у м. Рівне дозволили дослідити суспільно-політичні умови в яких розвивався Пласт, шляхи і методи боротьби польських органів влади з пластовим рухом у повітах ЦДІА України у Львові: Ф.205 (Прокуратура апеляційного суду у м. Львів), оп.1. ДАРО: Ф.30; Ф.31 (Магістрат м. Рівне), оп.1; Ф.33; Ф.52 (Дубнівське повітове староство), оп.1; Ф.86 (Рівненська повітова команда державної поліції), оп.1-6; Ф.87 (Повітова комендатура державної поліції Дубно), оп.1; Ф.100 (Здолбунівське повітове управління державної поліції), оп.1; Ф.115 (Постерунок державної поліції в с. Клевань Рівнен. повіту), оп.1; Ф.116 (Постерунок державної поліції в с. Олександрія Рівнен. повіту), оп.1; Ф.118 (Постерунок державної поліції в с. Басів Кут Рівнен. повіту), оп.1; Ф.120 (Постерунок державної поліції в с. Городок Рівнен. повіту); Ф.123 (Постерунок державної поліції в с. Гоща Рівнен. повіту), оп.1; Ф.131 (Постерунок державної поліції в с. Тучин Рівнен. повіту), оп.1; Ф.133 (Офіцерський постерунок державної поліції в м. Острог Здолбунів. повіту), оп.1; Ф.147 (Постерунок державної поліції в с. Межирічі Здолбунів. повіту), оп.1; Ф.156 (Здолбунівське повітове староство), оп.2; Ф.161 (Костопільське повітове староство), оп.1; Ф.305 (Постерунок державної поліції в с. Житин Рівнен. повіту), оп.1; Ф.331 (Постерунок державної поліції в м.Дубно), оп.1.
ДАВО: Ф.1, оп.2, том 1-2; Ф.34 (Волинська фінансова палата у Луцьку), оп.1; Ф.46 (Волинське воєводське управління), оп.9. Monografja O.U.N. na Wolyniu. – Luck, 1935. – 180 s..
Пластові організації Волині тісно співпрацювали з ”Просвітою“, ”Союзом Українок“, українськими кооперативами, сільськогосподарськими навчальними закладами, молодіжними товариствами “Відродження”, “Січ”, “Молоді каменярі”, ОУН-Юнак, а також бібліотеками, книгарнями, видавництвами. Відповідні архівні документи демонструють, що така робота була потрібною та ефективноюЦДІА України у Львові: Ф.389. ДАРО: Ф.3 (”Союз Українок“), оп.1; Ф.30; Ф.114 (Постерунок державної поліції в м. Корець Рівнен. повіту), оп.1; Ф.300 (Експозитура політичної поліції в м. Рівне), оп.1; Ф.314 (Комісаріат державної поліції м. Рівне), оп.1. ДАВО: Ф.1; Ф.14 (Луцька семикласна польська школа №2 ім. С.Яковича), оп.1; Ф.46; Ф.54 (Луцька повітова ”Просвіта“), оп.1; Ф.73 (Луцька приватна українська гімназія товариства ім. Лесі Українки), оп.1; Ф.389 (Ковельська повітова ”Просвіта“), оп.1; Ф.390..
Значну допомогу в розкритті теми надали матеріали участі пластунів у діяльності українських політичних партій - Української соціалістично-радикальної партії (далі УСРП) ДАРО: Ф.112 (Перший комісаріат державної поліції, м. Рівне), оп.1; Ф.113 (Другий комісаріат державної поліції в м. Рівне), оп.1; Ф.126 (Постерунок державної поліції в с. Майків Рівнен. повіту), оп.1; Ф.127 (Постерунок державної поліції в м. Межиричи Рівнен. повіту), оп.1; Ф.130 (Постерунок державної поліції в с. Самостріли Рівнен. повіту), оп.1., Українського національно-демократичного об’єднання (далі УНДО) ЦДАГО України: Ф.6 (Центральний Комітет КПЗУ), оп.1. ДАРО: Ф.113, оп.1; Ф.116, оп.1. ДАВО: Ф.1, оп.2, том 1-2., Українського селянсько-робітничого об’єднання (далі Сельроб), Комуністичної партії Західної України (далі КПЗУ) ЦДАГО України: Ф.6, оп.1. ДАВО: Ф.1,оп.2; Ф.46, оп.9.; у лавах націоналістичних організацій - Української Військової Організації (далі УВО) та Організації Українських Націоналістів (далі ОУН) ДАРО: Ф.30, оп.18; Ф.33, оп.2; Ф.86, оп.1-6; Ф.87, оп.1; Ф.100, оп.1; Ф.113, оп.1; Ф.114, оп.1; Ф.115, оп.1; Ф.116, оп.1; Ф.118, оп.1; Ф.120, оп.1; Ф.123, оп.1; ф.126, оп.1; Ф.127, оп.1; Ф.130, оп.1; Ф.131, оп.1; Ф.133, оп.1; Ф.147, оп.1; Ф.156, оп.1; Ф.300, оп.1; Ф.305, оп.1; Ф.314), оп.1. ДАВО: Ф.1, оп.2; Ф.45; Ф.46. “Monografja O.U.N. na Wolyniu”– Luck, 1935. – 180 s..
Нами проаналізовано близько тридцяти спогадів учасників пластового руху, що існують у формі рукописів збережених в іменних фондах, окремих видань, публікацій у пресі, а також свідчень колишніх пластунів, записаних автором ЦДІА України у Львові: Ф.360 (Юрій Старосольський), оп.1; Ф.410, оп.1; Ф.640 (Петро Франко – інженер-хімік), оп.1. Річинський А. До життя, слави і свободи. – Львів, 1930. – 62 с.; Старосольський Ю. Велика Гра. – Мюнхен: Молоде життя, 1948. – 176 с.; На Байдаках. Виправа ІІІ куреня “Лісові Чорти”. – Детройт, США: Укр. Прометей, 1957.; Левицький С. Український Пластовий Улад у роках 1911-1945 у спогадах. // Причинки до історії Пласту. – Мюнхен: Молоде життя, 1967. – 112 с.; Максимець В. Пласт у Сокалі. // Пластовий шлях. – 1973. – Ч.1. – С.29-32.; Пап-Пугач С. Пластовий альманах. З нагоди 50-річчя українського Пласту на Закарпатті. 1921-1971. - Рим: Юг, 1976. – 196 с.; Гладкий Я. Професор С.Левицький – Сірий Лев, Верховний отаман Українського Пласту, голова ВПК. // Пластовий шлях. – 1981. – Ч.1. – С.9-17.; Гриньох І. ХІІІ курінь старших пластунів ім. св. Володимира Великого. // Пластовий шлях. – 1983. – Ч.1. – С.30-44.; Боровський В. Під покровом Всевишнього. Спомини. – Атланта, США: Укр. Євангел. об'єднання в Пн. Америці, 1983. – 357с.; Луцька українська гімназія. Спогади. – Луцьк, 1998.; Спогади Г. та С.Семенюк записані Візітів Ю. . Вони дали можливість висвітлити чимало нових особливостей волинського пластового життя.
При підготовці дисертаційної роботи використовувалася українська періодика, в тому числі пластова - “Молоде життя” (Львів), “Пластовий провід. Інструкторський листок Українського Пластового Уладу” (Львів), “Пластовий шлях” (Львів), щорічний календар ”Скоб“ (Львів), проспекти “Пластові табори” (Львів); націоналістична - ”Сурма“ (Берлін, Каунас), ”Розбудова нації“ (Прага); громадсько-політична - “Селянська доля” (Луцьк), “Народний вісник” (Луцьк), “Українська нива” (Варшава), “Українське життя” (Луцьк), “Наша бесіда” (Варшава), “Діло” (Львів), “Українська громада” (Луцьк), “Новий час” (Львів), “Наше життя” (Холм). Різностороння пластова діяльність на сторінках цих видань оцінювалася позитивно.
У той же час у більшості матеріалів польської преси таких як “Illustrowany kurjer codzenny” (Краків), “Slowo Polskie” (Варшава), “Harcmistrz” (Варшава) часто звучали різкі випади проти пластової молоді. Так через засоби масової інформації польська влада намагалася сформувати у населення краю негативну думку щодо громадської і суспільно-політичної активності молодих українців.
З’ясування суті пластових виховних методик та педагогічних прийомів стало можливим завдяки вивченню пластових підручників лорда Байден-Пауелла оф Гілвела, О.Тисовського, С.Тисовського, П.Франка, О.Яремченка, П.Ісаєва, В.Масюка, І.Чмоли, В.Кархута, Є.Пеленського Байден-Пауелл Р. Пластування для хлопців. / Переклад з англ. О.Кульчицького. – Ів.-Франк.: Лілея-НВ, 1999. – 304 с.; Тисовський О. Життя в Пласті. – Львів, 1921. – 147 с.; Тисовський С. Пластові закони. – Львів: Видав.УПУ, 1922. – 42 с.; Франко П. Історія і теорія руханки. – Коломия–Львів, 1923. – 56 с.; Яремченко О. Основи пластунства. – Берлін, 1923. – 78 с.; Ісаїв П. Пластові приписи та розпоряди. – Львів, 1927. – 46 с.; Масюк В., Чмола І. Пластовий впоряд, як доповнення до впоряду “Сокола-Батька”. – Львів: Видав.УПУ, 1928. – 23 с.; Кархут В. Перша проба пластуна. – Львів: Видав. УПУ, 1929. – 60 с.; Кархут В. Перша, друга і третя проба пластуна. – Львів: Видав. УПУ, 1930. – 110 с.; Пеленський Є. Пластовий гурток. – Львів: Вогні, 1930. – 48 с. .
Таким чином, використана джерельна база сприяла комплексному вивченню пластового руху на Волині в міжвоєнний період та вирішенню поставлених у дисертації завдань.
Отже, аналіз історіографії і джерел показав, що волинський Пласт залишався маловідомою сторінкою вітчизняної історії, що і спонукало дослідницю взятися за розробку теми.
У другому розділі ”Структура волинського Пласту і формування його виховної системи“ розкрито передумови зародження українського скаутського руху; проаналізовано утвердження пластових ідей на Волині; з’ясовано структурну розбудову волинського Пласту, особливості її становлення порівняно з галицьким; досліджено пластову виховну систему міжвоєнних 20-30-х років, спрямовану на виховання всебічно-розвинутої, національно-свідомої молоді.
Перший пластовий осередок на Волині постав в с. Олександрія Рівненського повіту наприкінці 1922 року як спортивно-виховна секція товариства ”Просвіта“, яке несло за нього всю юридичну і матеріальну відповідальність перед місцевою владою. Така практика стала особливістю формування всіх без винятку волинських пластових організацій протягом їх існування. У 1922-1924 роках молодь створила пластові гуртки вже в Рівненському, Острозькому, Дубнівському, Луцькому, Ковельському і Кременецькому повітах. Із самого початку вони спиралися на здобутки світового скаутингу і галицького Пласту. На Волині Пластом керувала Волинська рефература, відкрита при Верховній Пластовій Команді (далі ВПК) у Львові. В свій час рефературу очолювали старші пластуни В.Остапович, В.Янів, О.Рудакович та Я.Гладкий.
ВПК і реферат Волині були представлені Окружними Пластовими Командами (далі ОПК) у містах Володимир-Волинський, Рівне і Кременець. Слід зазначити, що досвід їх запровадження на Волині був виправданий. Завдяки роботі командного складу пластові ідеї набули значно ширшої популяризації, зросла мережа й активність організаційних осередків у регіоні, піднявся рівень національної свідомості, політичної та соціально-економічної грамотності пластунів та пластунок. Після заборони пластового руху на Волині у 1928 році Окружні Пластові Команди очолили організацію в підпіллі.
Більшість волинських пластових осередків складалася з сільської молоді, об’єднаної в Сільський Пласт (далі Селопласт). За розробленими методиками і програмами пластуни через участь у товаристві однолітків могли поєднувати науку пластування із знаннями та навиками необхідними для господарювання.
У містах робітничу позашкільну молодь об’єднував Ремісничий Пласт (Ремпласт). Він працював за програмами Селопласту і був нечисельний.
Структурна розбудова Пласту враховувала вік молоді, тому існували Улад Пластового Новацтва (далі УПН), Улад Пластового Юнацтва (далі УПЮ), Улад Старших Пластунів (далі УСП), Улад Пластових Сеньйорів (далі УПС). Так, УПН об’єднав наймолодших учасників Пласту віком 6-12 років. Новаки Волині існували окремими гуртками при куренях і не були об’єднані у “зв’язки” як це практикувалося в Галичині. Улад Пластового Юнацтва гуртував підлітків віком 12-18 років. Поширеною практикою на Волині були так звані “доходячі курені” сформовані з “юнаків-самітників”, які проживали у різних селах краю. В УСП перебувала молодь віком 18-30 років. Значна частина старших пластунів співпрацювала з УВО, а з 1929 року активно включилася в боротьбу ОУН. УПС на Волині не працював, але близько десяти пластових сеньйорів входили до складу галицьких куренів. За статтю більшість пластових організацій були чоловічими і жіночими, але в окремих випадках створювалися й мішані.
За нашими підрахунками на час заборони волинський Пласт нараховував понад дві тисячі пластунів, навколо яких гуртувалося не менше їх прихильників і пластприяту (батьків).
Пласт вимагав від своїх членів росту знань, духовного і тілесного прогресу. Пластові ідеологи досягали мети через “всебічне патріотичне самовиховання”. Кожне слово даного поняття несло ідейне навантаження, яке розкривалося на практиці. Проте це не означало перевагу якихось одних усталених поглядів, а навпаки, передбачало творчість, ідейне розмаїття, дискусії, спільне вирішення питань. Так “всебічне самовиховання” у Пласті включало в себе фізичний, інтелектуальний, духовний розвиток, особлива увага приділялася виробленню лідерських вмінь і знань. Принцип ”патріотичності“ у самовихованні був націлений на збереження українських традицій, мови, історії, на боротьбу за державність України.
Важливою методикою виховання у Пласті була “Велика Гра”. Її використання відрізняло Пласт від школи та культурно-освітніх молодіжних організацій. Гра була одночасно методом і засобом виховання та охоплювала ідейні засади товариства. Найбільшою популярністю користувалися ігри, які сприяли інтелектуальному і фізичному розвитку.
На основі принципів названих методик розроблялися навчально-методичні програми спеціально для кожного пластового уладу. Вони забезпечували умови і базу для успішного процесу самовиховання. Особливістю програмного планування волинського Пласту стала робота з сільською молоддю.
Кожна галицька традиція, перейнята волинськими пластунами (привітання, емблема, гімн, присяга, закон, однострій) підкреслювала приналежність до однієї національної організації і тим самим прищеплювала відчуття цілісності українського народу. Це впливало на загальне зростання національної свідомості сільських хлопців і дівчат та їх готовність до самоорганізації і боротьби за державницькі ідеї військовим шляхом.
Отже, в основі волинського Пласту лежала структурна розбудова галицького зразка, збагачена місцевими особливостями. Вона цілком забезпечувала військове і патріотичне виховання пластової молоді, пошук і застосування нових педагогічних методів і прийомів.
У третьому розділі ”Пластовий спосіб життя на Волині“ аналізуються організаційні форми діяльності, які базувалися на ідеологічних, моральних і програмно-методичних засадах, напрацьованих Українським Пластовим Уладом у Галичині і пристосованих до місцевих особливостей.
Засобами культурно-освітньої роботи в Пласті були ліквідація неписемності, самоосвіта, бібліотечна справа, пропаганда книги, видавнича діяльність, робота спеціалізованих секцій (гуртків), формування колекцій, відкриття музеїв, ведення курінних літописів, організація масових культурно-освітніх заходів, співпраця з різними українськими просвітніми товариствами.
Як уже зазначалося, до волинського Пласту в основному входила сільська малоосвічена молодь, лише незначну частину становили учні шкіл та гімназій. Тому головне завдання пластові інструктори вбачали в ліквідації неписемності. Окрема роль в діяльності волинського Пласту належала популяризації української книги. Відкриття бібліотек при пластових домівках допомагало дітям і молоді здобути знання необхідні у пластовій роботі та у повсякденному житті. Пластуни також сприяли поширенню фахової літератури.
Пластове середовище спонукало волинську молодь висловлювати свої думки на сторінках популярних пластових та громадсько-політичних часописів. На основі вивчених нами різних видань з’ясовано, що спочатку це були короткі інформаційні замітки, які з часом, як правило, переростали в об’ємні дискусійні статті. Важливим фактором внутрішнього розвитку волинського Пласту став випуск власних рукописних курінних журналів “Скоб”, “Пластун”, “Цвірінь”, “Піонер” та інших. Така діяльність сприяла поширенню впливів і авторитету пластових ідей серед значної частини української громадськості краю.
Пласт об’єднував ініціативну і талановиту молодь, творча активність якої проявлялася у створенні і роботі різноманітних спеціалізованих гуртків за інтересами: історичних, літературних, хорових, драматичних, спортивних та інших. Гурткова робота націлювалася на виявлення та розвиток здібностей хлопців і дівчат, залучення їх до освітньо-виховного процесу, організацію цікавого і корисного дозвілля та підготовку наставників. У виховній системі Пласту важливе місце відводилося проведенню пластових, народних свят і пам’ятних днів, коли вшановували святих, національних героїв, митців. Організація та проведення цих заходів сприяли ознайомленню з історією України, а також виробленню у пластунів вмінь спілкуватися та співпрацювати з однолітками, знаходити компромісні рішення.
Помітним явищем пластового життя було “літописання” покликане відтворити історію організації, її становлення, вироблення та застосування методик, а також підкреслити роль пластового руху в боротьбі за українську державність.
Пласт опікувався створенням і діяльністю товариств ”Союз Українок“, ”Відродження“, ”Січ“. Юнаки і дівчата також брали участь у кооперативному русі. Кооперативи, крім матеріального забезпечення пластового осередку, сприяли навчанню і вихованню волинян, при цьому особлива увага відводилася підготовці освічених конкурентноздатних на польському ринку праці підприємців, спроможних створити капітал. Після заборони Пласту у 1928 році кооперативи використовуються як прикриття для пластових організацій.
У пластовому житті значна роль належала релігійному вихованню. Архівні матеріали свідчать, що пластуни і пластунки активно займалися доброчинністю.
Таким чином, вище названа діяльність у Пласті сприяла формуванню освіченого, дієвого і порядного підростаючого покоління українців.
Пласт в умовах Польської держави ставив завдання виховувати майбутніх військових, борців за Самостійну Соборну Національну Українську Державу. Волинські пластуни уже на перших сходинах починали опановувати тонкощі військового мистецтва. Пластова підготовка здійснювалася у кількох напрямах, а саме: польова служба, впоряд, стрілецький вишкіл, санітарія.
Вагоме значення мали спортивні заняття, які були обов’язковим елементом для проведення пластових сходин, зустрічей, з’їздів, таборів. Свої вміння у гімнастиці, пластовому вишколі та спорті пластуни демонстрували на спеціальних пописах (привселюдний виступ). Вперше з таким пописом волинський Пласт виступив на Олександрійському з’їзді в серпні 1927 року.
У системі пластового виховання важливе місце посідало активне пластування (мандрівництво і таборування). Воно створювало усі необхідні умови для фізичного виховання, військового загартування, поглиблювало почуття відповідальності за свій народ, цілісності і соборності українських земель. Пластові мандрівки (прогульки) проводилися з перших днів заснування осередку. Волиняни часто підкоряли туристичні стежки разом зі своїми галицькими колегами. Прогулянки та екскурсії ставали підготовкою до літніх і зимових таборів. Похідні умови життя сприяли доскональному вивченню місцевості, фізичному і моральному загартуванню молоді, формуванню вмінь і навичок необхідних у майбутніх визвольних змаганнях.
Мандрівки і табори виховували у пластунів “культ героїв”, який спирався на героїчну спадщину і традиції українського народу. Одним з перших кроків на шляху становлення “культу героїв” було обрання назви куреня. Пластуни також відновлювали та охороняли могили відомих і безіменних патріотів, давали тут клятву боротися за створення Української держави. Така діяльність була протестом проти польської влади та засвідчувала участь молоді у процесі державотворення і той факт, що на зміну полеглим героям, прийдуть нові борці.
Волинський Пласт, всупереч загальноскаутській ідеї позапартійності, підтримував права українців у Польщі через участь у роботі УСРП, УНДО, Сельроб, КПЗУ. Незважаючи на різні політичні пріоритети, це не впливало на загальну якість пластового руху в краї.
Пластуни проявляли активність в УВО. Пізніше вони включилися в роботу Організації Українських Націоналістів. До ОУН на Волині приєдналася не тільки молодь зі значним досвідом роботи у Пласті та УВО, але й молодші пластуни. Відповідно було створено молодіжне товариство ОУН-Юнак до якого першими вступили учасники пластового руху Кременця і Луцька, а згодом до них приєдналися інші пластові гуртки Волині.
Хлопці й дівчата розповсюджували в краї націоналістичну літературу, збирали зброю, займалися підготовкою і проведенням протестних акцій, саботажів. Пластові осередки діяли як з власної ініціативи, так і за вказівками провідників націоналістичного підпілля. Пластуни відкривали банківські рахунки, на які надходили кошти для місцевих осередків УВО-ОУН. Відповідно до оунівських директив, молодь збирала гроші на “бойовий фонд УВО” та у “фонд політв’язнів”.
Участь пластунів в УВО-ОУН була наслідком наполегливої роботи пластових організацій під керівництвом досвідчених наставників, а також ідейного впливу з Галичини на формування національно-свідомих борців за Україну. Маємо підстави стверджувати, що виховання в Пласті було важливим фактором успіху роботи українського підпілля, його вихованці ставали керівниками крайових осередків ОУН.
Таким чином, культурно-освітнє і військово-патріотичне виховання здійснювалося комплексно і сприяло становленню молодих українських патріотів. Боротьба за українську справу дітей і молоді свідчила про значний поступ у розвиткові національної свідомості на Волині.
У четвертому розділі ”Ставлення польської влади до пластового руху“ розкрито шляхи і методи боротьби польської влади з волинським Пластом.
Вирішальну роль у спрямуванні діяльності польської репресивно-каральної системи проти українського скаутингу відігравали директиви Міністерства внутрішніх справ і Волинського воєводського управління. Нами виявлено
