БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯРЕМЧУК АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 619:616-001.4:636.2/.7

ТКАНИННИЙ ГЕМОСТАЗ У СОБАК І ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ПРИ ЛІКУВАННІ ГНІЙНИХ РАН ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МАЗЕЙ

НА ГІДРОФІЛЬНІЙ ОСНОВІ

16.00.05 – ветеринарна хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник доктор ветеринарних наук, професор

Рубленко Михайло Васильович,

Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра хірургії

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Петренко Олег Федосійович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри хірургії ім. І.О. Поваженка

кандидат ветеринарних наук, доцент

Мисак Андрій Романович,

Львівська національна академія ветеринарної

медицини ім. С.З. Ґжицького,

кафедра хірургії

Провідна установа – Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра акушерства, терапії і хірургії, м. Житомир

Захист дисертації відбудеться “27” квітня 2006 р. о 1230 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус №8, ауд. №1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського державного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

Автореферат розісланий “22” березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доцент ______________________Чорнозуб М.П.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значна поширеність травматизму як серед сільськогосподарських, так і дрібних домашніх тварин (Рубленко М.В., Ільніцький М.Г., 1995; Панько І.С., 1998; Авраменко Т.О., 2001; Борисевич В.Б. зі співавт, 2002; Петренко О.Ф., 2002) зумовлює подальші дослідження щодо питань лікування ран та хірургічної інфекції.

Питанням патогенезу та лікування ран у тварин було присвячено ряд класичних робіт (Макаров А.С., 1956; Мастыко Г.С., 1960; Плахотин М.В., 1961), які визначили клінічно видові особливості ранового процесу у тварин. У ряді робіт (Борисевич В.Б. и др., 1975; Іздепський В.Й., 1993; Рубленко М.В., 2000; Ільніцький М.Г., 2002) було розглянуто патогенетичну роль сполучної тканини, систем медіаторів запалення, імунологічної реактивності та ендотоксикозу при рановому процесі та хірургічній інфекції у тварин.

В останні роки у ветеринарній хірургії певна увага дослідників надається стану системи гемостазу (Семенов Б.С., Вощевоз А.Т., 1990; Рубленко М.В., 1997; Іздепський В., Кулинич С., 2002; Ермолаев В.А., 2004; Ханєєв В.В., 2005). Однак, при цьому її стан вивчався в плазмі крові, тоді як первинна активація гемостазу відбувається на рівні мікроциркуляторного русла, безпосередньо у травмованих тканинах.

Більшість сучасних методів дослідження перебігу ранового процесу не завжди адаптовані до тварин і здебільшого відображають лише окремі його патогенетичні ланцюги. Це зумовлює необхідність постійного пошуку нових об’єктивних методів контролю за перебігом ранового процесу, одним із яких може бути метод гемостазологічного аналізу ранових біоптатів.

Істотне місце у лікуванні ран належить засобам для місцевого лікування. Однак, переважна більшість з них володіє лише антимікробною дією. У зв’язку з цим, для лікування хірургічної інфекції у тварин були запропоновані препарати комплексної дії – димексид (Хомин Н.М., 1994; Саєвич В.І. та ін., 2001), ізатизон (Іздепський В.Й. та ін., 1997) та мазь на гідрофільній основі “Левомеколь” (Ханєєв В.В., 2004), механізми яких на рівні мікроциркуляторного русла залишилися невизначеними.

Таким чином, зважаючи на значну поширеність ран та їх ускладнення хірургічною інфекцією, існує необхідність розробки об’єктивних методів діагностики перебігу ранового процесу у тварин різних видів та патогенетичне обґрунтування засобів для місцевого лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з науковою тематикою кафедри хірургії та проблемної лабораторії з питань ветеринарної хірургії Білоцерківського державного аграрного університету “Вивчити видові особливості запальної реакції у тварин при хірургічній патології та розробити на цій основі ефективні діагностичні та лікувально-профілактичні заходи” (номер державної реєстрації 0103U004461), галузевої науково-технічної програми “Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”, завдання 113.12.02 “Розробка діагностичних гемостазологічних тестів при акушерській та хірургічній патології у тварин”.

Мета роботи – обґрунтувати патогенетичну роль тканинного гемостазу в перебігу ранового процесу в собак та великої рогатої худоби. Розробити на цій основі об’єктивні методи контролю за його перебігом та патогенетично обґрунтувати застосування мазей на гідрофільних основах при гнійних ранах у тварин.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі задачі:

1) вивчити стан систем тканинного гемостазу та протеолізу в клінічно здорових собак і молодняку великої рогатої худоби;

2) дати клінічну, морфологічну, цитологічну, ультрасонографічну характеристики перебігу ранового процесу в собак і молодняку великої рогатої худоби при різних методах лікування;

3) удосконалити цитологічний метод “ранових відбитків” для дослідження ран;

4) вивчити зміни показників систем тканинного гемостазу та протеолізу при різних методах лікування гнійних ран у собак та великої рогатої худоби;

5) дати порівняльну характеристику методів гістологічного та гемостазологічного аналізу тканин у динаміці ранового процесу.

Об’єкт досліджень – гнійні рани у собак і молодняку великої рогатої худоби.

Предмет досліджень – стан систем тканинного гемостазу та протеолізу грануляційної тканини гнійних ран у собак та великої рогатої худоби.

Методи досліджень – клінічні, планіметричні, бактеріологічні, цитологічні, гістологічні, гемостазологічні (вплив тканинних екстрактів на активність фібринолізу, фактор ХІІІ, протромбіновий час донорської плазми та сумарна протеолітична активність, вміст прекалікреїну, його швидко реагуючого інгібітора СІ-І, б1-інгібітора протеїназ і б2-макроглобуліну в тканинних екстрактах).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше теоретично та клініко-експериментально обґрунтовано патогенетичну роль тканинного гемостазу та калікреїн-кінінової системи у перебігу ранового процесу в собак та великої рогатої худоби. При цьому запроваджено у ветеринарну хірургію діагностичний метод гемостазологічного дослідження ранових біоптатів.

Вивчено стан систем тканинного гемостазу та протеолізу в тканинах з різних анатомотопографічних ділянок тіла собак та великої рогатої худоби. Доведено, що стан показників тканинного гемостазу та калікреїн-кінінової системи залежить від складу ранової мікрофлори. Так, інфікування ран грамнегативною мікрофлорою супроводжується істотним зменшенням коагуляційного потенціалу травмованих тканин, гіперактивацією в них фібринолізу та протеїназно-інгібіторним дисбалансом, що зумовлює ускладнений перебіг запального процесу в гнійних ранах.

Удосконалено метод дослідження ранових мазків-відбитків у собак шляхом застосування ранових цитологічних коефіцієнтів, що істотно підвищує об’єктивність та інформативність цитологічного дослідження та дозволяє дати статистичну оцінку вірогідності отриманих результатів. Також встановлено динамічне зменшення на ультрасонограмах ехонегативних ділянок за сприятливого перебігу ранового процесу.

Доведено, що стан показників тканинної системи гемостазу грануляційної тканини залежить від методу лікування та виду тварин. Встановлено, що тканинній системі гемостазу в процесі загоєння ран властиві фазні зміни фібринолітичної активності та коагуляційного потенціалу при динамічному зменшенні активності калікреїн-кінінової системи.

Дано обґрунтування й практично апробовано раціональні й ефективні методи лікування гнійних ран у собак і великої рогатої худоби із застосуванням багатокомпонентних мазей на гідрофільній основі “Левосин” та “Мірамістин”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні запропонованих цитологічних, ультрасонографічних, гемостазологічних діагностичних і прогностичних критеріїв та засобів лікування гнійних ран у собак і великої рогатої худоби. При цьому адаптовано методики дослідження системи тканинного гемостазу в собак та великої рогатої худоби. Інформативними показниками перебігу ранового процесу є активність у тканинних екстрактах сумарного фібринолізу, плазміну, тканинного активатора плазміногену, фактора ХІІІ та протромбіновий час. Патогенетично обґрунтовано застосування запропонованих мазей на гідрофільній основі для лікування ран у собак і великої рогатої худоби. При цьому мазь “Левосин” слід застосовувати лише у фазу очищення ран, а мазь “Мірамістин” і у фазу регенерації.

Отримані результати впроваджені в навчальний процес і використовуються у науковій роботі, при читанні лекцій, проведенні лабораторно-практичних занять з ветеринарної хірургії на факультетах ветеринарної медицини (Білоцерківський державний аграрний університет, Полтавська державна аграрна академія, Національний аграрний університет, Одеський державний аграрний університет, Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького).

Особистий внесок здобувача. Дисертант виконав самостійно весь обсяг клініко-експериментальних і лабораторних досліджень, провів статистичну обробку одержаних результатів, їх аналіз та узагальнення. Бактеріологічні дослідження проводилися в лабораторії кафедри мікробіології і вірусології Білоцерківського держагроуніверситету (зав. кафедри професор В.В. Рухляда).

Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Современные проблемы ветеринарной хирургии” (м. Санкт-Петербург, 2004), “Здобутки і перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м. Суми, 2005), “ІІІ Міжнародний конгрес спеціалістів ветеринарної медицини” (м. Київ, 2005), “Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 2005); всеукраїнських: IV-й науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 2003), “Сучасні проблеми ветеринарної хі-рургії” (м. Харків, 2004), науковій конференції студентів, магістрантів та аспірантів “Майбутнє ветеринарної медицини, біології та біотехнології” (м. Луганськ, 2005) і конференціях “Сучасні проблеми ветеринарної медицини” (м. Біла Церква, 2003, 2004); наукових конференціях докторантів і аспірантів: “Наукові пошуки молоді на початку ХХІ століття” (м. Біла Церква, 2003, 2004, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових статей у фахових виданнях: “Вісник Білоцерківського державного аграрного університету” (1), “Вісник Полтавської державної аграрної академії” (1), “Вісник Сумського національного аграрного університету” (1), журнали “Ветеринарна медицина України” (1) та “Сільський господар” (1), збірник наукових праць “Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини” (м. Харків) (1), збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету (м. Луганськ 2005) (1), аграрний вісник Причорномор’я (м. Одеса, 2005) (1), науково-теоретичний журнал “Біологія тварин” (м. Львів, 2005) (1).

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, огляду літератури, 5-ти розділів результатів власних досліджень, їх аналізу і узагальнення, висновків та пропозицій, які викладені на 152-х сторінках комп’ютерного набору, ілюстрована 21-єю таблицею, 37-ма рисунками та має 5 додатків. Список використаних джерел включає 377 найменувань, із них 85 – авторів далекого зарубіжжя.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ,

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Робота виконана протягом 2002–2005рр. на кафедрі хірургії Білоцерківського держагроуніверситету. Бактеріологічні дослідження проведено в лабораторії кафедри мікробіології та вірусології.

Матеріалом для дослідження були 41 собака, що надходили для лікування у хірургічну клініку факультету ветеринарної медицини; 14 клінічно здорових собак та 22 голови молодняку великої рогатої худоби.

Через відсутність у літературі даних щодо гемостазологічних властивостей тканин у тварин різних видів, видоспецифічність системи гемостазу та у зв’язку з різноманітністю методів її дослідження, було проведено визначення стану системи тканинного гемостазу в тканинах різних ділянок тіла тварин.

Клініко-діагностичний етап складався з комплексу клінічних, бактеріологічних, планіметричних, цитологічних та гістологічних досліджень у собак та молодняку великої рогатої худоби з гнійними ранами.

При цьому матеріалом для досліджень були собаки (віком 1–2 роки), які надходили у хірургічну клініку із випадковими різано-розміжченими ранами м’яких тканин, приблизно однакових за площею (7,5–10,5 см2).

У молодняку великої рогатої худоби (вік 6 місяців, маса тіла 140–160 кг) гнійні рани моделювали у ділянці заостного м’яза лопатки згідно з настановою (Шалимов С.А. и др., 1989) під місцевим знеболюванням.

Бактеріологічні дослідження ранового ексудату в собак (35 тварин) та великої рогатої худоби (16 тварин) включали ідентифікацію збудника ранової інфекції та визначення чутливості виділених мікроорганізмів до антибактеріальних засобів методом стандартних паперових дисків. За їх результатами у собак провели дві серії дослідів. У першій серії рани у собак були інфіковані асоціаціями грампозитивних мікроорганізмів: Str. mesenteroides та Stаph. аureus, інколи в поєднанні зі Str. fecalis. Тварин розділили на дослідну (14) та конт-рольну (11) групи. У другій серії рани у собак інфіковані асоціаціями грамнегативних E. coli та Ps. aeruginosa (по 5 голів у дослідній та контрольній групах). У молодняку великої рогатої худоби рани були інфіковані бактеріями роду Enterobacter, інколи в асоціації з бактеріями роду Staphylococcus.

Лікування гнійних ран у собак включало хірургічну обробку під місцевим знеболюванням, їх промивання розчинами 3%-го перекису водню та 0,02%-го фурациліну порівну, застосування зближуючих швів, поліхлорвінілового дренажу, через який вводили один раз на добу мазі: у дослідній групі – мазь “Левосин”; у контрольній – лінімент стрептоциду (5%). Далі згідно з показаннями: у дослідній групі їх закривали первинно-відстроченими швами, а в контрольній застосовували відкритий метод лікування із використанням лініменту. До, на 5-, 10- і 15-ту добу лікування проводили клінічні та ультрасонографічні дослідження, відбирали тканинні зразки для гістологічних та гемостазологічних досліджень.

Клініко-гемостазологічне обгрунтування застосування мазі “Мірамістин” у собак з гнійними ранами проводили за такою ж схемою. Однак, у дослідній групі рани дренували з використанням мазі “Мірамістин” до їх закриття первинно-відстроченими швами, а у контрольній – цю ж мазь наносили на поверхню рани до повного її загоєння.

У великої рогатої худоби, зважаючи на фібринозний тип ексудації, після хірургічної та антисептичної обробки ран застосовували щодня марлевий дренаж, просочений у дослідній групі маззю “Левосин”, а у контрольній – лініментом стрептоциду (5%). Далі згідно з показаннями накладали первинно-відстрочені шви або ж лікували рани відкритим методом. До, на 3-, 6- та 12-ту добу лікування проводили клінічні, ультрасонографічні та лабораторні дослідження. Динаміку загоєння гнійних ран оцінювали за зміною площі ранової поверхні методом целофанографії (Зырянова Т.Д. и др., 1977).

Враховуючи видові особливості ранового процесу в собак, вивчали клітинний склад поверхневих шарів рани методом ранових відбитків до початку лікування, на 5-, 10- і 15-ту добу. Препарати готували за методом М.П. Покровської та М.С. Макарова у модифікації Д.М. Штейнберга (1948). За результатами цитологічного дослідження встановлювали тип цитограм згідно з класифікацією М.Ф. Камаєва (1962). Для підвищення об’єктивності та інформативності методу нами запропоновано рановий цитологічний коефіцієнт (РЦК):

де 4, 3, 2, 1 – бал кількісної оцінки в хрестах; а, б, в, г – кількість зареєстрованих полів зору з відповідним балом; n – загальна кількість досліджуваних полів зору.

Для гістологічного дослідження ранові біоптати фіксували 10%-ним розчином формаліну, а їх зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином.

Для ультрасонографічного дослідження ран використовували прилад УЗД “Scaner 100 Falco” із конвіксним датчиком.

Для вивчення стану системи тканинного гемостазу та інших медіаторних систем запального процесу нами запропоновано метод гемостазологічного дослідження ранових біоптатів (Рубленко М.В., Яремчук А.В., 2004). З подрібнених біоптатів готували тканинні екстракти (із розрахунку 100 мг тканини на 1 мл забуференого розчину натрію хлориду, рН 7,4). Отриману суспензію центрифугували 10 хв при 1500 об/хв. Досліджували надосадову рідину відразу, а за потреби її зберігали при –20°С.

Визначали вплив отриманих екстрактів на ряд показників (сумарну фібринолітичну активність (СФА), активність плазміну (ПА) та тканинного активатора плазміногену (t-PA), фібриностабілізувальний фактор (ФХІІІ) та протромбіновий час (ПЧ)) донорської плазми. стан тканинного гемостазу визначали за різницею показників донорської та дослідної плазми до та після внесення тканинного екстракту (до 1 мл донорської плазми додається 0,1 мл досліджуваного екстракту). Для отримання плазми донорів відбирали проби венозної крові у клінічно здорових тварин: собак (n=11) та великої рогатої худоби (n=3). Зміни коагуляційного потенціалу донорської плазми шляхом визначення ПЧ за A.J. Quick (1974), активності ФХІІІ уніфікованим методом та активність тканинного фібринолізу досліджували методом фібринових пластин за T. Astrup et S. Mьllertz (1952).

Безпосередньо в екстрактах визначали сумарну протеолітичну актив-ність, вміст б1-інгібітора протеїназ (б1-ІП) та б2-макроглобуліну (б2-М), прекалікреїну (ПК) та його швидкодіючого інгібітора (СІ-І) за методами К.М. Веремієнка зі співавт. (1988).

Тканинний гемостаз в нормі вивчали на 3-х головах великої рогатої худоби віком 6 міс., масою тіла 140–160 кг та на 3-х клінічно здорових собаках. Для дослідження відбирали шматочки тканин (шкіру, м’язи, фасції) з різних анатомічних ділянок тіла (голова, шия, лопатка, ділянка білої лінії та стегна) під місцевим знеболюванням 2%-ним розчином лідокаїну.

Результати клінічних, бактеріологічних, ультрасонографічних, цитологічних, гістологічних, біохімічних та гемостазологічних досліджень представлені у вигляді таблиць, фотографій, рисунків. Цифровий матеріал оброблений методами варіаційної статистики на персональному комп’ютері з використанням програми MS Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Гемостазологічна характеристика тканин собак і

великої рогатої худоби

Гемокоагулюючій і фібринолітичній системі належить вагома роль у процесах запалення та регенерації. Проте, дані щодо гемостазологічних властивостей тканин з різних анатомічних ділянок у собак та великої рогатої худоби відсутні.

М’язова тканина в обох видів тварин володіє, порівняно з іншими, істотно вищим фібринолітичним потенціалом, зумовленим, в основному, за рахунок t-PA. Вища СФА притаманна м’язовій тканині собак порівняно з великою рогатою худобою і збільшується в такій послідовності: ділянка голови ? черевна стінка ? стегно ? шия ? лопатка.

більшість тканинних екстрактів із різних ділянок тіла великої рогатої худоби володіють вищою СПА, порівняно з такими у собак. Зокрема, СПА екстрактів тканин з ділянок шиї, лопатки та стегна. Встановлено високий рівень ПК в екстрактах тканин великої рогатої худоби, що може мати патогенетичне значення щодо видоспецифічності ранового процесу. Послідовність підвищення вмісту ПК у м’язах собак, залежно від ділянки локалізації, була такою: шия ? черевна стінка ? стегно < лопатка ? голова, тоді як у великої рогатої худоби: голова ? шия ? стегно ? черевна стінка ? лопатка.

Шкіра та фасції у собак володіють підвищеним прокоагулянтним потенціалом, що проявляється вкороченням ПЧ плазми донорів, чого не спостерігається у великої рогатої худоби. Екстракти м’язів у великої рогатої худоби і собак, навпаки, мають антикоагулянтні властивості, подовжуючи ПЧ. Такі особливості можна пояснити різним вмістом у тканинах тромбопластину.

Найвища активність ФХІІІ виявлена у м’язовій тканині обох видів тварин, тоді як екстракти шкіри та фасції у собак викликають зниження його активності у плазмі донорів.

Всі досліджувані екстракти володіють значним інгібіторним потенціалом, в основному за рахунок б1-ІП, який у середньому вдвічі вищий у великої рогатої худоби, ніж у собак. Вміст б1-ІП у шкірі великої рогатої худоби підвищується в такій послідовності: ділянка стегна < шиї ? лопатки ? черевної стінки ? голови. Для шкіри собак характерною є така послідовність: шия ? ? голова ? лопатка ? стегно ? черевна стінка.

Клініко-гемостазологічне обґрунтування застосування мазі “Левосин” при гнійних ранах у собак

При інфікуванні грампозитивною мікрофлорою ділянка рани характеризувалась чітко вираженою обмеженою припухлістю з явищами локальної гіперемії та больової реакції. Рани істотно зяяли через набряк країв, а їх порожнини містили велику кількість гнійного ексудату та змертвілих тканин. Грамнегативна ранова інфекція зумовлювала більш виражені місцеві клінічні ознаки запалення, в рані переважали процеси некрозу та дистрофічних змін.

При ультрасонографічному дослідженні ран у першій серії дослідів стадія очищення гнійно-запальних осередків характеризувалася наявністю великих ехонегативних зон як у дослідній (0,890,05 см), так і контрольній (1,50,2 см) групах. Натомість, період формування грануляційної тканини та її епітелізації характеризувався динамічним зменшенням ширини ехонегативних зон, які в дослідних ранах зникали до 15-тої доби лікування. В цілому термін лікування скорочувався в середньому в 1,7 рази.

За результатами досліджень ранових цитограм до початку лікування гнійних ран у собак першої серії дослідів мазки-відбитки характеризувалися високим рівнем РЦК дегенеративно-змінених клітин (3,8±0,2) та мікробної флори (3,6±2,4). Стадії очищення було властиве зниження згаданих показників, вірогідно нижче у дослідній групі, та поява лейкоцитів і фагоцитуючих нейтрофілів. За рахунок дії компонентів мазі “Левосин” усувається медіаторний пресинг і цитограми набувають до 5-тої доби регенеративного характеру.

Екстракти, отримані з тканин у першій серії дослідів до початку лікування підвищували СФА плазми донорів (+38,2±6,4 мм2), знижували активність ФХІІІ (-4±0,79 с) та подовжували ПЧ (+6,5±0,38 с) (табл. 1).

Таблиця 1 – Вплив тканинних екстрактів на гемостазологічні показники

плазми донорів у першій серії дослідів

Показ-ники | Донорська

плазма,

n=6 | До лікування,

n=10Доба лікування | 5-та | 10-та | 15-та | СФА, мм2 | 556,4±23,7 | +38,2±6,4 | +29,9±3,4**

+50,4±4,9 | -54,3±13,6***

+142,2±6,9 | +70,5±8,2***

+122,9±9,9 | ПА, мм2237,3±12,4 | +16,5±2,4 | +17,7±3,4

+20,9±5,2 | +39,1±8,6*

+86,7±17 | +27,4±22,8

+47,8±22,7 | t-PA, мм2 | 319,1±23,2 | +21,7±7 | +12,2±2,5

+29,5±8,7 | -93,4±18,9***

+55,5±18,7 | +43,1±22,5

+75,1±25,4 | ФХІІІ, с | 17±0,64 | -4±0,79 | +2,1±0,42***

-2,5±0,59 | +3,3±0,34**

+1,4±0,39 | +2,2±0,27***

-1,6±0,34 | ПЧ, с | 14,1±1,3 | +6,5±0,38 | +1,9±0,32***

+6±0,8 | +4,6±0,73

+5,5±0,64 | +2,5±0,4***

+7,8±0,76 | Примітки: 1) чисельник – дослідна (n=14), знаменник – контрольна група (n=11);

2) * – р<0,05; ** – р<0,01; *** – р<0,001; решта р>0,05.

На 5-ту добу лікування в першій серії дослідів при гемостазологічному дослідженні спостерігали невірогідне зменшення СФА до (+29,9±3,4 мм2) у дослідній групі, а в контрольній, навпаки, підвищення (+50,4±4,9 мм2). У дослідних ранах підвищувалася активність ФХІІІ (+2,1±0,42 с) та знижувався до (+1,9±0,32 с) ПЧ, (p<0,001). При цьому поверхневі тканинні шари ран в обох групах були представлені аморфними, безструктурними масами. В глибоких тканинних шарах ран контрольної групи спостерігали заміщення безструктурних мас клітинними елементами, тоді як у дослідній групі відбувалося формування молодої грануляційної тканини.

При гемостазологічному дослідженні біоптатів першої серії дослідів на 10-ту добу виявилося, що в дослідній групі на фоні вірогідного подовження ПЧ (+4,6±0,73 с) істотно зменшилася (-54,3±13,6 мм2) фібринолітична активність тканин. Від’ємний баланс останньої та особливо зниження рівня t-PA (-93,4±18,9 мм2) свідчить про наявність у новоутвореній тканині великої кількості інгібіторів t-PA, що ймовірно відображає процеси ранньої організації та дозрівання грануляційної тканини. У контрольних біоптатах, навпаки, СФА виявилася надзвичайно високою (+142,2±6,9 мм2) при переважному забезпеченні її активності за рахунок ПА (+86,7±17 мм2). Це свідчить про неповне очищення ран. Такий стан до певної міри компенсується позитивним балансом активності ФХІІІ (+1,4±0,39 с). При морфологічному дослідженні в цей період на поверхні грануляцій виявляли незначне нашарування еозинофільних мас, тоді як у контрольній групі поверхневі шари були інтенсивно інфільтровані нейтрофілами, а безструктурна маса дифузно проникала в глибину зрізів.

На 15-ту добу в контрольних біоптатах СФА залишається високою (+122,9±9,9 мм2), тривалий ПЧ (+7,8±0,76 с) та зменшення активності ФХІІІ

(-1,6±0,34 с) свідчать про дисбаланс у гемокоагуляційній системі тканин. Дослідні біоптати характеризувалися новою хвилею підвищення активності фібринолізу за рахунок t-PA (+43,1±22,5 мм2), що відображає процеси як реорганізації грануляцій, так і активної епітелізації. Дослідні біоптати складалися зі сформованої грануляційної тканини, яка містила в собі ділянки на різних стадіях дозрівання. Відмічали формування епітелію, ділянок ороговіння не спостерігали. В контролі поверхневі шари біоптату представлені молодою грануляційною тканиною, що формується з ущільненням її у глибині.

Водночас, у другій серії дослідів при інфікуванні ран грамнегативною мікрофлорою підвищення СФА було більш значним (+177,2±22,2 мм2), активність ФХІІІ виявилася зниженою та подовжувався ПЧ (табл. 2).

До 5-тої доби в другій серії дослідів при гемостазологічному дослідженні в обох групах встановлено подальше підвищення СФА, хоча вірогідним (р<0,05) воно було лише в дослідній. Проте ПЧ у дослідній групі (+2,86±0,4 с) був вірогідно вищим (р<0,05), ніж у контрольній (+1,8±0,2 с).

Таблиця 2 – Вплив тканинних екстрактів на гемостазологічні показники

плазми донорів у другій серії дослідів

Показ-ники | Донорська

плазма,

n=6 | До лікування,

n=5Доба лікування | 5-та | 10-та | 15-та | СФА, мм2 | 556,4±23,7 | +177,2±22,2 | +294±25,9

+312,2±82,6 | -28,8±7,7***

+209,2±17,8 | -31,8±5,3***

+161,8±12,8 | ПА, мм2237,3±12,4 | +101,4±40,6 | +134,8±25,9

+154,1±69,3 | +14,1±10***

+121,7±15,6 | +16±13,8***

+133±9,9

t-PA, мм2 | 319,1±23,2 | +75,8±27,2 | +159,2±41,8

+158,1±43 | -42,9±8,8***

+87,5±19,9 | -47,8±11,4***

+28,8±5 | ФХІІІ, с | 17±0,64 | -2,5±0,34 | -1,86±0,26

-2,2±0,25 | +7,2±0,59

+5,32±0,66 | +8,4±0,48***

-1,62±0,12 | ПЧ, с | 14,1±1,3 | +3,1±1,1 | +2,86±0,4*

+1,8±0,2 | +5,34±0,5**

+3,1±0,1 | +6,7±0,6**

+3,9±0,2 | Примітки: 1) чисельник – дослідна (n=5), знаменник – контрольна група (n=5);

2) * – р<0,05; ** – р<0,01; *** – р<0,001; решта р>0,05.

На 10-ту добу в другій серії дослідів СФА в дослідній групі різко знизилася до (-28±7,7 мм2), (р<0,001) порівняно з 5-тою добою, тоді як у контролі утримувався значний її рівень (+209,2±17,8 мм2). Водночас, вірогідним (р<0,001) було підвищення активності ФХІІІ як у дослідній (+7,2±0,59 с), так і у контрольній (+5,32±0,66 с) групах. ПЧ також зріс (+5,34±0,5 с) у дослідній (р<0,01) і (+3,1±0,1 с), (р<0,001) у контрольній групах. Однак, менший у контрольній групі коагуляційний потенціал, при високій СФА, порушує формування повноцінного грануляційного бар’єру.

У другій серії дослідів до 15-тої доби вірогідних змін показників СФА не встановлено. Однак, у контрольній групі достовірно (р<0,05) зменшилася активність t-PA. У дослідній групі рівень активності ФХІІІ та ПЧ вірогідно не змінювався, тоді як у контрольній активність ФХІІІ вірогідно зменшилася до (-1,62±0,12 с) та ще більше подовженим став ПЧ (+3,9±0,2 с), (р<0,01), що може зумовлювати неповноцінність грануляційного бар’єру.

Зважаючи на провідну роль кінінів у медіації запальної реакції, проведено дослідження стану тканинної калікреїн-кінінової системи.

СПА при інфікуванні ран грамнегативною мікрофлорою була істотно вищою – 2,45±0,2 ммоль/(год•л) порівняно з першою серією дослідів – 1,67±0,04 ммоль/(год•л), (р<0,05). Рівень б1-ІП був вірогідно вищим (р<0,05) у першій серії дослідів – 1,05±0,07 мкмоль/л, проти 0,86±0,04 мкмоль/л у другій.

На 5-ту добу лікування при інфікуванні ран грампозитивною мікрофлорою відбувалося зниження СПА (р<0,001) як у дослідній, так і в контрольній групах, відповідно до 0,88±0,13 та 0,35±0,09 ммоль/(год•л). Зниження концентрації б1-ІП і б2-М більш виражене в контрольній групі – 0,88±0,08 мкмоль/л та 0,02±0,004 г/л відповідно.

При інфікуванні ран грамнегативною мікрофлорою СПА знижувалася на 5-ту добу лікування в однаковій мірі вірогідно (р<0,01) як у дослідній, так і в контрольній групах. також вірогідно знижувалася (р<0,01) в дослідній групі активність СІ-І – до 33,05±4,23 мкмоль аргініну/(хв•л). зміни ж активності б1-ІП та б2-М в обох групах були невірогідними.

На 10-ту добу в першій серії дослідів СПА в дослідній групі продовжувала знижуватися до 0,4±0,09 ммоль/(год•л), (р<0,05). у контрольній групі СПА, навпаки, мала тенденцію до підвищення – 0,85±0,4 ммоль/(год•л).

У ранах другої серії дослідів до 10-тої доби лікування із використанням мазі “Левосин” СПА тканинних екстрактів зменшувалася до 0,58±0,08 ммоль/(год•л), тоді як у контролі її рівень був вірогідно вищим – 1,19±0,11 ммоль/(год•л). У тканинах дослідних ран був вірогідно вищим вміст б1-ІП (1,16±0,026 мкмоль/л) та б2-М (0,087±0,004 г/л), ніж у контрольних (0,83±0,017 мкмоль/л та 0,043±0,014 г/л) відповідно.

Рівень у тканинних екстрактах дослідних ран ПК в період їх виповнення грануляціями істотно підвищувався, що було свідченням усунення медіаторного пресингу в тканинах.

На 15-ту добу друга серія дослідів характеризувалася зниженням СПА в контрольній групі до 0,7±0,06 ммоль/(год•л), тоді як рівень показника дослідної групи практично не змінювався. водночас рівень обох інгібіторів був вищим у дослідній групі.

Отже, застосування мазі “Левосин” при інфікуванні ран грампозитивною мікрофлорою забезпечує відновлення гемокоагуляційного потенціалу тканин та врівноважує його фібринолітичні компоненти, що зумовлює інтенсивний перебіг репаративної регенерації. При грамнегативній рановій інфекції вона також проявляє достатньо високу лікувальну ефективність порівняно з традиційними гідрофобними мазями (скорочення терміну лікування в 1,7 рази). Проте, за результатами гемостазологічних досліджень недостатньо ефективно усуває надмірну активацію фібринолізу та відновлює коагуляційний потенціал травмованих тканин.

Клініко-гемостазологічне обґрунтування застосування мазі “Мірамістин” при гнійних ранах у собак

При гемостазологічному аналізі травмованих тканин до початку лікування було встановлено посилення в них процесів фібринолізу та їх коагуляційного потенціалу на фоні зниженого рівня активності ФХІІІ.

На 5-ту добу лікування характерним було вірогідне підвищення СФА в дослідній групі (+74,7±7 мм2) (табл.3).

Таблиця 3 – Вплив тканинних екстрактів на гемостазологічні показники плазми

донорів при застосуванні мазі “Мірамістин”

Показ-ники | Донорська

плазма,

n=5 | До лікування,

n=6Доба лікування | 5-та | 10-та | 15-та | СФА, мм2 | 490,9±15,1 | +43,6±8,3 | +74,7±7

+89,1±18,9 | +26,5±6,7**

-25,8±6,3 | +147,1±12,9**

+74,6±7 | ПА, мм2113,1±9,1 |

+16,3±2,1 | +56±7,6

+68,1±14,1 | +105,2±8,6

+127,4±7,8 | +66,9±16,3

+59,7±3,9

t-PA, мм2 | 377,8±12,3 | +27,3±7,4 | +18,7±0,6

+21±8,9 | -78,7±15,3**

-153,2±3,9 | +80,2±13,5*

+14,9±3,2 | ФХІІІ, с | 14,9±3,2 | -2,2±0,29 | +2±0,3***

-3,1±0,3 | +1±0,6*

-2,3±0,5 | +4±0,4*

+2,9±0,15 | ПЧ, с | 15,3±2,1 | -1±0,17 | -2,5±0,3**

-0,4±0,15 | +2,2±0,5*

+0,6±0,2 | -1,8±0,26*

-0,9±0,2 | Примітки: 1) чисельник – дослідна (n=3), знаменник – контрольна група (n=3);

2) * – р<0,05; ** – р<0,01; *** – р<0,001; решта р>0,05.

У цей період відмічалася лише тенденція до зменшення активності протеїназ у рані. Проте у випадку застосування дренування ран із мірамістиновою маззю істотно високим виявився вміст у екстрактах ПК – 66,3±6,5 мкмоль аргініну/(хвМл) та його інгібітора 58,1±9,2 мкмоль аргініну/(хвМл), що свідчить про зменшення медіаторного пресингу калікреїн-кінінового ряду.

На 10-ту добу динаміка тканинних гемостазологічних показників у групах виявилася дещо відмінною, значно зросла ПА, особливо в контрольній групі (+127,4±7,8 мм2). СПА продовжувала зменшуватися в обох випадках, однак інгібіторний потенціал за рахунок б1-ІП та б2-М був вірогідно вищим у тварин дослідної групи – 0,63±0,03 мкмоль/л і 0,05±0,007 г/л відповідно.

При епітелізації на 15-ту добу гемостазологічним дослідженням встановлено значне підвищення СФА як у дослідній (+147±12,9 мм2) (р<0,01), так і контрольній (+74,6±7 мм2) (р<0,001) групах. Це відбувалося на фоні зниження ПА та вірогідного (р<0,01) підвищення t-PA, що притаманно процесам реорганізації сполучної тканини та епітелізації.

Поряд зі скороченням терміну лікування (в 1,3–1,7 рази) істотні переваги методу дренування ран із застосуванням мазі “Мірамістин” гемостазологічно характеризувалися швидким зменшенням у тканинах медіаторного пресингу, підвищенням інгібіторного потенціалу, активності ФХІІІ та фазними змінами тканинного фібринолізу.

Клініко-гемостазологічне обґрунтування застосування мазі “Левосин” при гнійних ранах у великої рогатої худоби

До лікування площа ран в обох групах становила 17,8±0,42 см2, а вже на 12-ту добу в дослідній групі вона зменшувалася до 3,7±0,44 см2, тоді як у контрольній – лише до 8,2±0,33 см2 (р<0,001). Ультрасонографічно виявлено ехонегативні та дифузні ехопозитивні зони поширення запального інфільтрату, які змінювалися в часі залежно від методу лікування. До лікування ехонегативна зона, яка відображала величину ранового дефекту, становила 4,01±0,04 см. На стадії очищення її розміри складали відповідно 2,68±0,28 см у дослідній і 4,54±0,06 см у контрольній групі. В цілому термін загоєння дослідних ран склав 15,8±0,4, а контрольних – 23,8±0,4 діб (р<0,001).

Екстракти тканин із ран, отримані до лікування, підвищували (табл. 4) СФА плазми донорів (+19±1,3 мм2), активність ФХІІІ (+4,4±0,6 с), але скорочували ПЧ (-2,7±0,5 с). Це свідчило про одночасне посилення в системі тканинного гемостазу як коагуляційного потенціалу, так і фібринолізу.

На 3-тю добу лікування в дослідній групі СФА екстрактів дещо зменшилася (Р<0,05) до (+14,5±1,5 мм2) при одночасному подовженні ПЧ, посиленні СПА та збільшенні вмісту СІ-І. Натомість, у контрольних екстрактах СФА різко підвищувалася до (+31,1±3,9 мм2), ПЧ і активність ФХІІІ зменшувалися, а посилення СПА та збільшення вмісту СІ-І були менш вираженими.

У цей період гістоструктура дослідних ранових біоптатів характеризувалася відсутністю чіткої межі між фібрино-тканинним конгломератом і регенеруючими тканинними структурами з новоутвореними кровоносними судинами. Контрольним біоптатам були властиві явища фіброїднозміненої сполучної тканини з ділянками лейкоцитарної інфільтрації.

Таблиця 4 – Вплив тканинних екстрактів на гемостазологічні показники плазми

донорів у великої рогатої худоби

Показники | Донорська

плазма,

n=3 | До лікування,

n=16Доба лікування | 3-тя | 6-та | 12-та | СФА, мм2 | 12,4±2,7 | +19±1,3 | +14,5±1,5**

+31,1±3,9 | +11,6±1*

+16,8±1,8 | +11,9±1,5*

+6,2±1,3 | ПА, мм23,8±1,1 | +10,5±1,9 | +8,3±1,4

+10,8±2,6 | +6,7±1

+8,8±1,4 | +7,9±1,3

+9,4±1,5

t-PA, мм2 | 8,65±2,3 | +8,5±1,1 | +6,2±1,7*

+20,3±5,6 | +4,9±1,3

+8±1,5 | +4±1***

-3,2±0,7 | ФХІІІ, с | 13,1±1,2 | +4,4±0,6 | +3,75±0,6

+2,5±1,1 | +3,2±0,4

+4,2±0,9 | +4,9±0,5

+2,7±0,7 | ПЧ, с | 36,6±3,4 | -2,7±0,5 | +4±1,1***

-2,8±0,5 | +3,3±0,7***

-2,8±0,5 | -2,3±0,4***

+4,7±0,9 | Примітки: 1) чисельник – дослідна (n=10), знаменник – контрольна група (n=6);

2) * – р<0,05; ** – р<0,01; *** – р<0,001; решта р>0,05.

На 6-ту добу лікування в обох групах у екстрактах зменшився рівень СПА при паралельному підвищенні ПК. Проте, останній вірогідно (р<0,05) збільшився лише у дослідній групі – 19,3±2,9 мкмоль аргініну/(хвМл) проти попереднього 8,5±2,7 мкмоль аргініну/(хвМл). СФА залишалася вірогідно вищою в контрольних екстрактах при одночасному вкороченні ПЧ.

Гістоструктура ранових біоптатів у цей період у дослідній групі була представлена дифузною фібробластичною реакцією, а у контрольній ділянки регенерації розміщувалися вогнищево.

На 12-ту добу лікування в дослідній групі гістоструктура біоптатів характеризувалася вираженою волокнистою структурою з значною кількістю фіброцитів і фібробластів, розвинутою міжклітинною речовиною, формуванням рогового шару епідермісу. В контрольній групі, поряд з молодими сполучнотканинними елементами спостерігали залишки фібринозної інфільтрації.

Гемостазологічно в цей період встановлено різке зменшення СФА в контрольних екстрактах при значному подовженні ПЧ, що свідчить про порушення координації між фібринолізом і гемокоагуляцією в тканинах. Особливо негативним є явище пригнічення активності t-PA (-3,2±0,7 мм2), що вказує на гальмування репаративної регенерації.

Отже, застосування мазі “Левосин” при гнійних ранах у великої рогатої худоби сприяє посиленню протеолітичного очищення травмованих тканин за збереження їх інгібіторного потенціалу на фоні помірної фібринолітичної реакції, що зумовлює прискорене загоєння ран.

ВИСНОВКИ

1. В дисертаційній роботі представлено новий шлях розв’язання проблеми діагностики перебігу та патогенезу ранового процесу в тварин. Запропоновано гемостазологічний метод діагностики загоєння ран за показниками тканинного гемостазу, які відображають основні патогенетичні процеси в регенеруючих тканинах. Доведено, що перебіг ранового процесу в тварин із різним типом запальної реакції залежить від функціональної активності тканинних систем гемостазу, фібринолізу та калікреїн-кінінової. На підставі цього обґрунтовано застосування мазей на гідрофільній основі для лікування гнійних ран залежно від стадії ранового процесу.

2. Тканинам із різних анатомо-топографічних ділянок собак та великої рогатої худоби властиві різні рівні сумарної фібринолітичної, коагуляційної, протеолітичної та інгібіторної активності. Сумарна фібринолітична активність м’язів собак збільшується в наступній послідовності: ділянка голови ? черевна стінка ? стегно ? шия ? лопатка, тоді як екстракти шкіри та фасції викликають її істотне зниження. Сумарна протеолітична активність м’язів з усіх ділянок у великої рогатої худоби вірогідно вища, ніж у собак, а її рівень у різних ділянках підвищується в такій послідовності: ділянка голови ? черевна стінка ? стегно ? ? шия ? лопатка. Екстракти тканин великої рогатої худоби мають вищий інгібіторний потенціал, зокрема, в середньому вдвічі за вмістом б1-ІП.

3. Ультразвукове дослідження ран є достатньо об’єктивним, неінвазивним методом діагностики їх загоєння. При цьому як ехонегативна зона візуалізується рановий дефект, а як ехопозитивна – запальний інфільтрат. Сприятливий перебіг ранового процесу характеризується динамічним зменшенням величини ехонегативної зони рани та зникненням ехопозитивних зон запального інфільтрату.

4. При розвитку у собак гнійного запалення в ранах, інфікованих асоціаціями грампозитивних мікробів, відбувається підвищення сумарної фібринолітичної активності (+38,2±6,4 мм2), зменшення активності ФХІІІ (-4±0,79 с) та подовження протромбінового часу (+6,5±0,38 с), що зумовлює дисбаланс між фібринолітичним та гемокоагуляційними властивостями травмованих тканин. При цьому за рановими цитологічними коефіцієнтами щодо дегенеративно-змінених клітин (3,80,2) та мікробної флори (3,6±2,4) діагностується некротичний тип цитограм.

5. При інфікуванні ран у собак асоціаціями грамнегативних мікробів має місце надмірна активація фібринолізу (+177,2±22,2 мм2), головним чином, за рахунок плазміну, в 1,5 рази вищий рівень сумарного протеолізу на фоні зменшення коагуляційного потенціалу, що є перешкодою для формування повноцінного фібринового та грануляційного бар’єрів.

6. Застосування мазі “Левосин” у випадку грампозитивної ранової мікрофлори в фазу очищення ран характеризується регенеративно-запальним типом цитограм з РЦК фагоцитувальних нейтрофілів 3±0,2 (при 1,2±0,2 у контролі) та гістологічною картиною формування молодої грануляційної тканини. В процесі загоєння ран відбуваються фазні зміни фібринолізу при недостатньо високій активності ФХІІІ: зменшення його активності до (+29,9±3,4 мм2), з наступним підвищенням до (+70,5±8,2 мм2) в період реорганізації грануляцій та їх епітелізації. При цьому динамічно зменшується активність тканинного кініногенезу на фоні високого вмісту в тканинах інгібіторів протеїназ. У цілому це забезпечує скорочення терміну лікування в середньому в 1,7 рази.

7. У випадку грамнегативної ранової інфекції зміни тканинного гемостазу при застосуванні мазі “Левосин” характеризуються підвищенням активності фібринолізу (+294±25,9 мм2) в фазу очищення з наступним зменшенням протягом періоду загоєння на фоні високої активності ФХІІІ (+8,4±0,48 с) та подовженням протромбінового часу (+6,7±0,6 с). Паралельно відбувається динамічне зменшення активності тканинного кініногенезу, що супроводжується зменшенням вмісту інгібітора калікреїна (СІ-І), яке певною мірою компенсується іншими інгібіторами протеїназ (б1-ІП та б2-М). При цьому недостатнє урівно-важення ланцюгів тканинного гемостазу, незважаючи на скорочення терміну загоєння ран у середньому в 1,7 рази, зумовлює необхідність застосування, поряд з маззю “Левосин”, засобів, що згубно діють на грамнегативну ранову мікрофлору та її токсини.

8. Застосування мазі “Мірамістин” при гнійних ранах у собак шляхом дренування супроводжується швидким усуненням у тканинах медіаторного пресингу кінінів (підвищення в фазу очищення втричі вмісту прекалікреїну та в 1,5 рази інгібітора його активної форми – СІ-І) на фоні підвищених рівнів б1-ІП та б2-М. Для обох способів