МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯКУБІВ Валентина Михайлівна

УДК 631.11: 330.111.4

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.07.02 – економіка

сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ)

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Баланюк Іван Федорович,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника,

завідувач кафедри обліку і аудиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Юрчишин Володимир Васильович,

Національний науковий центр “Інститут

аграрної економіки” УААН,

головний науковий співробітник відділу

аграрної і соціальної політики

кандидат економічних наук, доцент

Павловська Людмила Денисівна,

Державний агроекологічний університет,

завідувач кафедри економіки АПК

Провідна установа: Тернопільський державний економічний

університет Міністерства освіти і науки України, кафедра аграрного бізнесу, м. Тернопіль

Захист дисертації відбудеться 18 квітня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Автореферат розісланий 16 березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

доцент В.П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення рентабельного сільськогосподарського виробництва та підвищення рівня продовольчої безпеки країни залежать від наявності, ефективності використання і відтворення ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Однією з особливостей функціонування сучасних агроформувань є кількісна, якісна та структурна недосконалість їх ресурсних потенціалів, зумовлена великими втратами ресурсів у процесі здійснення аграрної та земельної реформ і складним фінансовим становищем господарств.

Становлення та розвиток сільськогосподарських підприємств різних типів тісно пов’язані з розв’язанням організаційно-економічних завдань щодо підвищення віддачі з кожної затраченої одиниці ресурсного потенціалу, його розширеного відтворення, удосконалення структури, покращання результативності діяльності агроформувань.

Вирішення проблеми підвищення ефективності використання ресурсів аграрних підприємств вимагає розробки системного соціально-економічного підходу до всебічного опрацювання кожного окремого спектру питань збалансованого формування ресурсного потенціалу та його віддачі. У цьому відношенні в досліджуваному регіоні мають місце певні здобутки, проте ресурсний потенціал ще не ставав об’єктом і предметом зацікавленого науково-прикладного вивчення. Як показують попередні дослідження, всебічне опрацювання проблемних аспектів зміцнення ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств може стати однією з найважливіших передумов підвищення результативності їх розвитку і всього аграрного сектора досліджуваного регіону.

Дослідженню теоретико-методологічних питань формування, оцінки та віддачі ресурсного потенціалу агроформувань присвятили свої праці відомі вітчизняні вчені-аграрники – В.Г. Андрійчук, М.В. Гладій, М.А. Лендєл, І.І. Лукінов, О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, В.М. Трегобчук, А.Е. Юзефович. Проблеми ефективного використання та відтворення ресурсного потенціалу в аграрному секторі досліджували І.Ф. Баланюк, В.А. Борисова, О.А. Бугуцький, В.С. Дієсперов, В.Я. Месель-Веселяк, Л.Д. Павловська, Г.М. Підлісецький, П.Т. Саблук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, А.Г. Фонотов, В.Й. Шиян, В.В. Юрчишин та ін. Водночас окремі питання підвищення ефективності використання, а також створення оптимального, збалансованого за структурою ресурсного потенціалу агроформувань на рівні окремого регіону з урахуванням його особливостей потребують поглиблених досліджень.

Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення проблем щодо забезпечення підвищення ресурсовіддачі шляхом оптимізації складових ресурсного потенціалу, обґрунтування пропозицій з удосконалення механізму відтворення ресурсів сільськогосподарських підприємств, що створює передумови для налагодження рентабельного виробництва та забезпечення сталого розвитку господарських структур аграрного сектора.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Підвищення соціально-економічної результативності функціонування виробничо-господарських структур у регіоні” (номер державної реєстрації 0104U002443). У межах наукової програми обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних положень та розробці рекомендацій щодо забезпечення підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі визначено та вирішено такі завдання:

· уточнити понятійний апарат проблеми ефективного використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств;

· розробити економіко-математичну модель оптимізації структури ресурсного потенціалу аграрних підприємств, побудовану з врахуванням природно-економічних особливостей їх функціонування;

· обґрунтувати напрями підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу в розрізі його окремих складових та механізм їх реалізації;

· визначити і удосконалити систему показників ефективного використання ресурсного потенціалу агроформувань;

· обґрунтувати пропозиції стосовно забезпечення відтворення земельних ресурсів області;

· визначити прогноз подальшого розвитку великих та малих сільськогосподарських підприємств регіону в контексті забезпечення підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу.

Предмет та об’єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес забезпечення підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми ефективного використання та відтворення ресурсного потенціалу агроформувань регіону.

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи застосовано системний метод наукового пізнання, визначальним у якому є положення стосовно того, що всі процеси і явища досліджуваної проблеми розглядаються й аналізуються у взаємозв'язку й взаємозалежності і, діючи у єдності, дають змогу вивчати її всебічно і досконало.

У роботі використано загальноприйняті в економічних дослідженнях методи, а саме: метод наукової абстракції – для уточнення поняття “ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств”, формулювання висновків та теоретичних узагальнень. Монографічний метод дав можливість вивчити досвід та особливості функціонування аграрних господарств Івано-Франківської області стосовно процесів формування і використання їх ресурсних потенціалів. У процесі аналізу кількісних та якісних параметрів ресурсного потенціалу агроформувань регіону застосовувались статистико-економічний метод, зокрема його прийоми – порівняння (для порівняння фактичних і прогнозних даних, середньообласних та середньодержавних показників); групування (встановлювалась залежність ефективності виробництва від якості ґрунтів); розрахунково-конструктивний (для визначення прогнозних показників функціонування типових підприємств); економіко-математичний (для оптимізації структури ресурсного потенціалу). В роботі також використовувались методи аналізу і синтезу, графічний та ін.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти, пов’язані з розвитком агропромислового комплексу, Земельний кодекс України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та управління статистики Івано-Франківської області, дані обласного і районних управлінь агропромислового розвитку, наукова література, результати особистих досліджень автора.

Наукова новизна отриманих результатів включає в себе:

вперше:

· запропоновано забезпечити ефективне використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств шляхом збалансування його структури на основі встановлення оптимального співвідношення ресурсних складових у виробничому процесі за допомогою економіко-математичного моделювання, що враховує економічні та екологічні чинники;

уточнено:

· сутність поняття ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, що на відміну від традиційного трактування передбачає сукупність взаємопов’язаних між собою ресурсів (земельних, матеріально-технічних та трудових), які можуть використовуватись не тільки в процесі виробництва продукції, але й у інших сферах діяльності суб’єкта господарювання, зокрема у фінансовій і соціальній;

· напрями підвищення результативності ресурсовикористання шляхом розробки послідовності організаційно-економічних заходів, які полягають у визначенні принципів і передумов ефективного використання ресурсного потенціалу, резервів підвищення продуктивності праці, земле- та фондовіддачі з врахуванням природно-економічних особливостей розвитку сільського господарства;

· стратегія розвитку сільськогосподарських підприємств на основі забезпечення ефективного використання ресурсного потенціалу шляхом удосконалення галузевої структури виробництва та процесів формування й відтворення ресурсів з урахуванням екологічних та економічних факторів;

дістали подальший розвиток:

· методичні підходи до визначення ефективності використання та відтворення ресурсного потенціалу, які базуються на застосуванні інтегральних та часткових показників ресурсозабезпеченості та ресурсовіддачі агроформувань та їх взаємозв’язку з показниками соціального розвитку сільської території;

· обґрунтування перспектив та визначення особливостей формування, використання та відтворення ресурсів у розрізі великих та малих сільськогосподарських підприємств, які полягають у тому, що у великих агроформуваннях переважно збереглися ресурсний потенціал і колективні форми організації праці, а невеликі приватні та фермерські господарства лише формують свої ресурси, і використовують їх на іншій мотиваційній основі;

· рекомендації щодо стимулювання відтворення земельних ресурсів, які передбачають зниження розораності сільськогосподарських угідь шляхом удосконалення їх структури, а також розробки схеми раціонального розміщення агрокультур у рівнинній та передгірській підзонах регіону з врахуванням екологічних факторів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, одержані в результаті дослідження, дають можливість поглиблення системних підходів до організації збалансованого формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств та підвищення його віддачі.

Практична значимість розробки і впровадження пропозицій щодо ефективного використання та відтворення ресурсів агроформувань підтверджується довідкою Головного управління агропромислового розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації (довідка № /01-12/01 від 01.11.2005 р.).

Результати наукових досліджень використовуються Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва УААН у процесі налагодження рентабельного функціонування аграрного сектора (довідка № /8-215 від 07.11.2005 р.).

Теоретичні узагальнення, а також практичні аспекти підвищення ресурсовіддачі сільськогосподарських підприємств застосовуються при викладанні дисциплін “Економіка аграрних підприємств”, “Різноукладність у сільському господарстві” та “Організація виробництва” студентам економічних спеціальностей в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (довідка № від 18.11.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою її автора. Висновки і рекомендації, включаючи й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовані у доповідях та виступах на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки” (Тернопіль, 26-27 березня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства” (Мелітополь, 13 травня 2004 р.), Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку економіки регіону” (Івано-Франківськ, 7-9 жовтня 2004 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць, з яких 9 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 4,84 др. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 218 сторінках комп’ютерного тексту, проілюстровано у 41 таблиці, 17 рисунках, 15 додатках. Бібліографічний список складається із 170 літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь вивчення проблеми, визначено мету та основні задачі, виокремлено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлені наукова новизна, практичне значення отриманих результатів й їх апробація.

У першому розділі – “Наукові засади ефективного використання ресурсного потенціалу” – розглянуто комплекс теоретичних та методологічних питань дослідження ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано необхідність формування раціональної збалансованої структури ресурсів та їх відтворення з метою забезпечення підвищення ефективності використання засобів виробництва та результативності функціонування агроформувань в цілому.

В економічній аграрній науці існують різні тлумачення сутності та структури ресурсного потенціалу. На основі аналізу та дослідження існуючих в науковій літературі трактувань пропонується власне тлумачення, а саме, ресурсний потенціал сільськогосподарського підприємства розглядається як економічна категорія, що визначає сукупність взаємопов’язаних ресурсів (земельних, матеріально-технічних та людського капіталу), що використовуються чи можуть бути використані з метою досягнення поставлених цілей, тобто можуть залучатись не тільки безпосередньо у виробничу діяльність, але й у фінансову та соціальну.

У дисертаційній роботі запропоновано класифікацію ресурсного потенціалу за ознаками походження та економічною природою і функціональним призначенням, що сприяло здійсненню детального аналізу об’єкта дослідження.

Ефективне використання ресурсного потенціалу агроформувань є об’єктивною необхідністю і важливою передумовою розвитку аграрного сектора економіки. Реформаційні перетворення в сільському господарстві не дали очікуваної соціально-економічної віддачі, підприємства знаходяться у важкому становищі, руйнується ресурсний потенціал галузі.

В результаті аграрної реформи на базі колишніх колективних господарств утворено нові агроформування різних організаційно-правових форм, серед яких домінують приватні підприємства (табл. 1).

Таблиця 1

Результативні показники діяльності сільськогосподарських підприємств

Івано-Франківської області у 2002-2004 рр.

Показники | Недержавні підприємства | Державні підприємства | Разом

господарські товариства | приватні підприємства | с.-г. кооперативи | інші підприємства

Кількість підприємств, од. | 51 | 58 | 46 | 8 | 3 | 166

Площа сільськогосподарських угідь на 1 підприємство, га | 488,9 | 590,3 | 551,4 | 526,1 | 1612,5 | 560,0

Середньорічна чисельність працівників на 100 га сільськогосподарських угідь, чол. | 11 | 10 | 12 | 14 | 4 | 11

Середньорічна вартість основних фондів на 100 га угідь, тис. грн. | 386,3 | 211,2 | 323,1 | 718,2 | 404,3 | 320,5

Виробництво валової продукції на 100 га угідь, тис. грн. | 201,0 | 75,7 | 90,2 | 121,9 | 19,8 | 113,0

Фондовіддача, грн. | 420,2 | 358,7 | 279,1 | 169,8 | 49,1 | 332,6 | Виробіток середньорічного працівника (продуктивність праці), тис. грн. | 12,5 | 7,3 | 7,4 | 8,9 | 4,9 | 9,4 | Рівень рентабельності (збитковості) підприємства, % | 0,2 | 9,5 | 3,4 | 21,7 | -36,4 | 4,8

В Івано-Франківській області станом на кінець 2004 р. діяло 143 великих господарств. У регіоні збитковими залишаються лише державні формування. Отже, становлення реального власника сприяє ефективному господарюванню за рахунок реалізації власного економічного інтересу. При цьому з аналізу даних табл. 1 видно, що рівень ресурсозабезпеченості та ресурсовіддачі практично не залежать від типу організаційно-правової форми недержавних агроформувань регіону.

З метою забезпечення результативного процесу формування та використання ресурсного потенціалу, при його організації необхідно враховувати сукупність факторів, що впливають на нього і водночас визначають його ефективність. Основними такими аспектами є: екологічний, соціальний, економічний, виробничий та фінансовий (рис. 1), що виступають як невід’ємні елементи системи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу.

Рис. 1. Схема ефективності використання ресурсного потенціалу

агроформувань

У дисертації досліджено роль організаційних чинників у процесах формування та ефективного використання ресурсного потенціалу. Всі організаційні фактори узагальнено у три групи: організація підприємництва в АПК; організація управлінської структури господарств; організація виробничих процесів. Суть першого чинника полягає у тому, що розвиток підприємництва в аграрному секторі стимулює кожного власника-господаря отримати найбільшу віддачу від залучених у виробництво ресурсів. Другий фактор впливає безпосередньо на управління процесами забезпечення та розпорядження ресурсами, і третій – забезпечує раціональне використання його на рівні виробництва продукції, шляхом застосування інноваційних технологій.

Сучасний розвиток агроформувань регіону, розширення сільськогосподарського виробництва безумовно залежать від наявності дієвого механізму формування, використання та відтворення ресурсного потенціалу господарств.

У другому розділі – “Формування і використання ресурсного потенціалу в сільськогосподарських підприємствах” розглянуто сучасний стан розвитку сільського господарства Івано-Франківської області в розрізі агрокліматичних підзон та організаційно-правових форм господарювання, проаналізовано тенденції змін у забезпеченості та результативності віддачі ресурсного потенціалу агроформувань.

Важливою передумовою ефективного використання ресурсів підприємств є їх збалансоване формування. В цьому аспекті актуальним є визначення оцінки наявності виробничих засобів у господарствах регіону. Сукупний ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств області, розрахований шляхом підсумовування грошових оцінок людського капіталу, земельних та матеріально-технічних ресурсів, становив у 2004 р. – 1029,5 тис. грн. В структурі ресурсного потенціалу агроформувань основну частку займають земельні ресурси – 60,4основні фонди та людський капітал складають відповідно 15,2 та 24,4

У процесі дослідження наявності ресурсів в агроформуваннях визначено інтегральний показник ресурсозабезпеченості підприємств (табл. ).

Розрахунки показали, що кращими у цьому відношенні є підприємства Тисменицького, Снятинського, Коломийського та Рогатинського районів. Про це свідчать високі результативні показники. Суттєва різниця в часткових та інтегральних показниках забезпеченості ресурсами господарств зумовлена певною мірою різною результативністю здійснюваних аграрних реформувань. Так, на одних підприємствах вдалося зберегти цілісний майновий комплекс і тим самим забезпечити подальшу діяльність. На інших – матеріальне забезпечення зменшилось в кілька разів.

Проте, застосовуючи показник ресурсозабезпеченості, не можна судити про результативність та ефективність виробництва в цілому. Для цього розраховано інтегральний показник ресурсовіддачі (табл. 3).

Найбільш ефективно використовують наявні ресурси господарства Снятинського, Долинського, Рогатинського та Тисменицького районів. Однією з причин високої ефективності використання ресурсів на підприємствах вищезазначених районів є краща ресурсозабезпеченість. Тобто раціональніше розпоряджаються ресурсами ті господарства, що краще ними забезпечені. Крім цього, поряд із кількісним аспектом важливу роль тут відіграє структурний та якісний склад ресурсного потенціалу.

У процесі дослідження також визначено, що краще розвиваються (збільшують ресурсно-технологічну базу та покращують результативні показники) ті підприємства, які раціональніше розпоряджаються ресурсним потенціалом. Таким чином спостерігається певна залежність між інтенсивністю розвитку господарств та забезпеченістю їх ресурсами.

Таблиця 2

Оцінка забезпеченості ресурсним потенціалом сільськогосподарських

підприємств Івано-Франківської області у 2002-2004 рр.

Райони | Наявність основних фондів

на 100 га | Наявність працівників

на 100 га | Наявність угідь на 1 підприємство | Інтегральний показник ресурсозабезпеченості | Зай-няте місце

тис. грн. | частковий індекс | чол. | частковий індекс | га | частковий індекс

По області | 320,5 | 1,000 | 11 | 1 | 560 | 1 | 1,000 –

Рівнинна підзона

Галицький | 394,7 | 1,232 | 8 | 0,727 | 469,6 | 0,839 | 0,909 | 9

Городенківський | 270,8 | 0,845 | 11 | 1,000 | 695,1 | 1,241 | 1,016 | 5

Рогатинський | 395,1 | 1,233 | 11 | 1,000 | 477,4 | 0,853 | 1,017 | 4

Снятинський | 179,4 | 0,560 | 14 | 1,273 | 952 | 1,700 | 1,066 | 2

Тлумацький | 94,4 | 0,295 | 10 | 0,909 | 513,7 | 0,917 | 0,626 | 10

Передгірська підзона

Богородчанський | 271,6 | 0,847 | 11 | 1,000 | 596,9 | 1,066 | 0,967 | 8

Долинський | 467,6 | 1,459 | 21 | 1,909 | 210,5 | 0,376 | 1,015 | 6

Калуський | 343,7 | 1,072 | 11 | 1,000 | 500 | 0,893 | 0,986 | 7

Коломийський | 353,2 | 1,102 | 9 | 0,818 | 750,8 | 1,341 | 1,065 | 3

Тисменицький | 569,7 | 1,778 | 12 | 1,091 | 430,4 | 0,769 | 1,142 | 1

Провідною складовою ресурсного потенціалу агроформувань є людський капітал. Людина, як носій фізичних, духовних та інтелектуальних здібностей, була і залишається визначальною, рушійною силою суспільного виробництва. На сільськогосподарських підприємствах області чисельність працюючих за період реформувань зменшилась у 15 разів, що зумовлено, передусім, економічним занепадом господарств, скороченням виробництва та низьким рівнем заробітної плати. Остання є найнижчою серед інших галузей економіки і становить тільки 70прожиткового мінімуму. Рівень забезпеченості АПК кваліфікованими спеціалістами є вкрай недостатнім. Незадовільні умови праці на діючих агроформуваннях спричиняють низьку продуктивність праці.

У дисертації досліджено ефективність використання земельно-ресурсного потенціалу та обґрунтовано напрями підвищення його віддачі, забезпечення нормального відтворення. Виявлено негативну тенденцію використання сільськогосподарських угідь – високу їх розораність – 59,2Найвища розораність угідь в рівнинній підзоні – 68,6де сконцентровано найбільш родючі ґрунти.

У процесі дослідження встановлено, що землевіддача на діючих підприємствах області значно нижча в порівнянні із господарствами населення регіону. Коефіцієнт ефективності використання сільськогосподарських угідь в агроформуваннях становить 0,62, що в 2,3 раза менше, ніж в господарствах населення. Урожайність деяких культур в підприємствах нижча на 20-35відповідно.

Таблиця 3

Оцінка результативності функціонування агроформувань

Івано-Франківської області у 2002-2004 рр.

Райони | Вироблено валової продукції сільського господарства в розрахунку на: | Інтегральний показник ресурсовіддачі | Зай-няте місце

1 га сільськогосподарських угідь | одного працюючого | 1 тис. грн. основних фондів

грн. | частковий індекс | грн. | частковий індекс | грн. | частковий індекс

По області | 1242,7 | 1 | 11392,1 | 1 | 387,7 | 1 | 1,000–

Рівнинна підзона

Галицький | 664,2 | 0,534 | 8208,4 | 0,721 | 168,3 | 0,434 | 0,551 | 8

Городенківський | 919,5 | 0,740 | 8494,5 | 0,746 | 339,5 | 0,876 | 0,785 | 6

Рогатинський | 1918,5 | 1,544 | 17752 | 1,558 | 485,5 | 1,252 | 1,444 | 3

Снятинський | 3128,4 | 2,517 | 22446,4 | 1,970 | 1744,1 | 4,499 | 2,815 | 1

Тлумацький | 360,3 | 0,290 | 3441,4 | 0,302 | 381,8 | 0,985 | 0,442 | 9

Передгірська підзона

Богородчанський | 1102,9 | 0,888 | 9922,9 | 0,871 | 406 | 1,047 | 0,932 | 5

Долинський | 3371,4 | 2,713 | 15754,1 | 1,383 | 721 | 1,860 | 1,911 | 2

Калуський | 534,4 | 0,430 | 4797,8 | 0,421 | 75,7 | 0,195 | 0,328 | 10

Коломийський | 862,7 | 0,694 | 9268,6 | 0,814 | 244,3 | 0,630 | 0,709 | 7

Тисменицький | 2078,1 | 1,672 | 16879,5 | 1,482 | 364,8 | 0,941 | 1,326 | 4

Така негативна ситуація є наслідком безсистемного господарювання, яке проявляється у недосконалості протиерозійних заходів, непроведенні меліоративних робіт, скороченні обсягів внесення добрив у ґрунт тощо. У 2004 р. кількість внесених органічних добрив скоротилась в порівнянні з 1990 р. у 177 разів, на 1 га посівної площі – в 15,3 раза. Відсоток удобреної площі органічними добривами склав 4,4проти 23,6у 1990 р. Аналогічна ситуація спостерігається із заміщенням у ґрунті мінеральних речовин. Так, якщо у 1990 р. на поля господарств внесено 794 тис. ц мінеральних добрив, що становить 240 кг діючої речовини на 1 га, то в 2004 р. ці показники зменшились у 84,5 та 7,4 раза відповідно. Частка удобреної площі скоротилась на 20,2

Незабезпечення необхідної кількості добрив для заміщення винесених з урожаєм поживних речовин з ґрунту, незбалансованість їх структури спричиняє мінералізацію та виснаження угідь, і як результат – зниження гумусності. В ґрунтах Івано-Франківської області вміст гумусу зменшився на 0,08 відсоткових пунктів (з 3,29до 3,21протягом 1990 – 2004 рр., а в окремих районах гумусність знизилась значно більше (в Долинському на 0,59 %, Рожнятівському на 0,37Богородчанському на 0,28

На сучасному етапі функціонування сільськогосподарських підприємств у процесі формування та розширеного відтворення їх ресурсного потенціалу значною проблемою є матеріально-технічне забезпечення виробництва. В роботі проаналізовано тенденції змін складу і структури основних засобів діючих агроформувань. Машинно-тракторний парк щорічно скорочується наростаючими темпами: тільки протягом останніх трьох років кількість основних сільськогосподарських машин скоротилась на 30В результаті збільшилось навантаження на кожну одиницю техніки. Так, у 2004 р. кількість землі, що припадає для обробітку одним трактором зросла в 3,9 раза проти 1990 р. Наявні матеріально-технічні ресурси не відповідають технологічній потребі і складають близько 50останньої, що свідчить про неможливість виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні терміни та застосування високоефективних, ресурсозберігаючих технологій.

Вирішення актуальної проблеми матеріально-технічного переоснащення агроформувань вимагає розробки об’єктивної стратегії забезпечення необхідного машинно-тракторного парку. В основу такої стратегії повинні бути закладені два паралельні процеси: формування необхідного кількісного і якісного складу сільськогосподарської техніки з врахуванням чинників інноваційного розвитку та її ефективне використання.

У третьому розділі – “Основні напрями і механізми підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу” – обґрунтовуються напрями та механізми підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу агроформувань досліджуваного регіону.

В дисертаційній роботі визначено механізми забезпечення росту ресурсовіддачі, раціонального формування та відтворення усіх складових ресурсного потенціалу господарств з метою стабілізації становища в аграрному секторі регіону шляхом налагодження конкурентноспроможного сільськогосподарського виробництва.

У стратегії забезпечення ефективного використання ресурсного потенціалу аграрного сектора важливе місце належить вирішенню комплексу практичних аспектів, пов’язаних з матеріально-технічним оновленням сільськогосподарського виробництва. З огляду на складне фінансове становище агроформуванням слід на основі наявних альтернатив забезпечення технікою (лізинг, кооперування по використанню техніки, послуги МТС, купівля) обрати найбільш прийнятні для кожного з них.

Актуальною на даний час є необхідність поширення досвіду частини господарств області щодо кооперування, тобто обміну технікою чи купівля послуг технічного виконання сільськогосподарських робіт. В основі такого кооперування лежить два основні принципи: територіальної близькості та різнорідності техніки. В процесі пошуку можливих резервів росту фондовіддачі виокремлено 3 блоки факторів: організаційні, технологічні та економічні.

За сучасних умов господарювання з метою забезпечення продовольчої безпеки країни в майбутньому проблему підвищення ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу слід вирішувати в розрізі двох напрямів: отримання максимальної віддачі з кожного гектара та сприяння відтворенню землі. Для захисту ґрунтів від деградації запропоновано знизити розораність сільськогосподарських угідь області на 7,2(в т.ч. на 7,8у низинній підзоні та на 6,9в передгірській) шляхом виведення з активного обробітку 35,2 тис. га ерозійно небезпечних та малопродуктивних земель. Крім цього, враховуючи рельєфні особливості (крутизну схилів, тип ґрунту) та сучасний стан еродованості земель, запропоновано схему оптимального розміщення сільськогосподарських культур у розрізі природних підзон області.

Окреме місце в розділі відведено проблемі покращання соціальної ситуації на селі. У її вирішенні повинні активно приймати участь держава, селяни та діючі там агроформування. В роботі обґрунтовано заходи, що сприяють підвищенню продуктивності праці та рівня життя селян.

Досягнення результативного функціонування агроформувань значною мірою залежить від раціональності формування, відтворення та ефективності використання ресурсного потенціалу. Визначена нами модель сталого розвитку сільськогосподарських підприємств включає п’ять основних етапів: оптимізація структури земельних угідь та раціональне їх використання; оптимізація структури виробництва; оптимізація ресурсного потенціалу; систематичне вдосконалення виробничого процесу; сприяння соціально-економічному розвитку села. В основу економічного зростання діючих агроформувань регіону повинні бути закладені принципи екологічної безпеки та соціального розвитку сільських територій.

Узагальнені результати дослідження стосовно забезпечення підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств подано на рис. 2. При цьому досягнення прогресивного розвитку агроформувань передбачає здійснення певних організаційно-економічних трансформацій, зокрема щодо збалансування ресурсного потенціалу, оновлення технології, застосування високопродуктивної худоби та насіння.

З метою забезпечення підвищення ресурсовикористання сільськогосподарських підприємств розроблено модель оптимізації структури ресурсного потенціалу з лінійними обмеженнями (на основі застосування симплекс-методу на ЕОМ). Загальна постановка оптимізаційної задачі зводиться до максимізації ефективності виробництва (виходу валової продукції в розрахунку на 100 га угідь) при обмежених ресурсах. Вихідними положеннями моделювання було те, що земельні ресурси обмежені просторово і можливості їх розширення незначні. Можливість залучення додаткових працівників обмежується показниками демографічного стану. Додаткове зростання матеріально-технічних ресурсів обмежується показниками потенційного збільшення інвестицій в АПК.

Результати оптимізації структури ресурсного потенціалу (табл. 4) показали, що ефективність виробництва (вихід валової продукції сільського господарства в розрахунку на 100 га угідь) зросте на 9,9у рівнинній зоні та на 3,0в передгірській. За результатами дослідження змодельовано прогнозну діяльність типових підприємств обох підзон. Агроформування рівнинної підзони спеціалізується на виробництві рослинницької продукції зерново-бурякового напрямку.

Оптимізація структури ресурсного потенціалу та виробництва такого типового господарства низинної частини області дозволить збільшити виробництво валової продукції на 100 га в 3,4 раза, фондовіддачу – в 1,1 раза, продуктивність праці – в 1,7 раза, рентабельність діяльності підприємства на 17,5

Рис. 2. Механізм ефективного використання ресурсного потенціалу

агроформувань регіону

Аналогічно змодельовано діяльність типового агроформування передгірської підзони. В результаті оптимізації ресурсного потенціалу та структури виробництва отримано такі зміни основних показників: цільова функція – виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь зросла в 3,4 раза, фондовіддача – в 1,5 раза, продуктивність праці – в 1,8 раза, рентабельність діяльності агроформування збільшилась на 15,7

Таблиця 4

Результати оптимізації структури ресурсного потенціалу сільськогосподарських

підприємств Івано-Франківської області

Види ресурсів | Рівнинна підзона | Передгірська підзона

фактично у 2002 –2004 рр. | оптима-льний прогноз | відхилення, % | фактично у 2002 –2004 рр. | оптимальний прогноз | відхилення, %

Площа сільськогосподарських угідь одного господарства, га | 533,7 | 880,0 | 164 | 566,0 | 250,0 | 44

Кількість працівників на 100 га угідь, чол. | 10 | 14 | 140 | 11 | 16 | 145

Кількість основних фондів на 100 га угідь, тис. грн. | 264,8 | 340,0 | 128 | 419,6 | 420,0 | 100

Ефективно функціонуюче підприємство матиме можливість не тільки розширювати та диверсифікувати виробництво, але й може відігравати важливу роль в розвитку сільських територій та підвищенні рівня життя на селі шляхом покращання умов проживання та праці селянина за рахунок збільшення заробітної плати, зайнятості, будівництва та утримання об’єктів соціальної інфраструктури, надання послуг населенню. Агроформування отримуватиме прибутки від здійснення таких видів робіт, крім цього, даний механізм повинен бути підкріплений державним втручанням.

ВИСНОВКИ

1. Реформаційні перетворення в аграрному секторі зумовили певні позитивні зміни в організації сільськогосподарського виробництва, зокрема змінили статус усіх складових ресурсного потенціалу, проте очікуваних результатів не дали. Кризова ситуація в економіці загалом та АПК зокрема спричиняє руйнування ресурсного потенціалу. Сьогодні необхідне здійснення певних організаційно-економічних змін у діяльності аграрних підприємств та процесах формування і використання ресурсів, які б сприяли забезпеченню продовольчої безпеки держави, розвитку сільських територій та досягненню цілей діяльності окремих виробничих структур. При цьому ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств слід розглядати як сукупність взаємопов’язаних ресурсів (земельних, матеріально-технічних та людського капіталу), які можуть використовуватись не тільки у виробничому процесі, але й у фінансовій, соціальній та інших сферах діяльності господарства.

2. Особливості Івано-Франківської області, серед яких велика частка сільських жителів, висока щільність населення, низька землезабезпеченість одного жителя, визначають необхідність пріоритетного розвитку села та сільськогосподарського виробництва. Природно-кліматичні характеристики регіону, а саме: гористість території і значна кількість опадів на південному заході області, а також різноманітність ґрунтового покриву, температурні коливання зумовили необхідність диференційованого підходу до аналізу формування і використання ресурсів та розробки пропозицій щодо оптимізації ресурсного потенціалу й покращання ситуації в аграрній сфері, тобто проблемні аспекти дослідження розглядалися в розрізі рівнинної та передгірської агрокліматичних підзон.

3. Сучасний стан ресурсного потенціалу агроформувань області є незадовільним. Значна розораність угідь через залучення до обробітку малопродуктивних земель та крутосхилів спричинила поширення ерозійних процесів внаслідок яких погіршуються природні властивості ґрунту, знижується врожайність сільськогосподарських культур. Землеохоронні та ґрунтовідновлювальні процеси зведені до мінімуму. Крім цього, низький рівень ефективності використання земельних ресурсів зумовлений недотриманням технологій, незадовільним технічним оснащенням підприємств. Сучасні господарства області забезпечені основними матеріально-технічними засобами менш як наполовину технологічної потреби. Наявна техніка має високий ступінь зносу. Негативні тенденції спостерігаються також в процесах формування людського капіталу підприємств. Низька заробітна плата, затримання її виплати, незадовільні умови праці спричинили відтік спеціалістів з даної галузі. Відсутність у господарствах висококваліфікованих агрономів, механізаторів, зоотехніків ускладнює процеси впровадження новітніх технологій, застосування раціональної системи землеробства. З метою покращання ситуації щодо ресурсного забезпечення галузі в основу стратегії сталого розвитку сільськогосподарських підприємств повинні бути закладені наступні процеси: оновлення ресурсної бази шляхом формування збалансованої їх структури з врахуванням якісних характеристик; забезпечення розширеного відтворення наявних ресурсів та ефективного їх використання.

4. На рівень ресурсовіддачі впливає кількість наявних ресурсів, їх взаємозбалансованість між собою та певною мірою розмір агроформувань. Доведено, що швидше розвиваються (за динамікою покращання основних показників) ті господарства області, які ефективніше використовують наявні ресурси. Для забезпечення подальшого росту ресурсовіддачі визначено основні принципи формування та використання ресурсного потенціалу: оптимізація структури; удосконалення; цілеспрямованість використання; екобезпечність; економність; стратегічне управління.

5. Досягнення сталого розвитку аграрного сектора та сільськогосподарських підприємств регіону, продовольчої безпеки держави в перспективі залежить від ефективності використання та відтворення важливого засобу виробництва – землі. З метою підвищення землевіддачі та забезпечення відтворення земельного фонду запропоновано зосередити увагу на таких основних аспектах: здійснення інвентаризації земель, захист ґрунту від деградації, зниження розораності шляхом удосконалення структури земельних угідь, здійснення меліорації, внесення необхідних органічних та мінеральних добрив, застосування високопродуктивного насіння та раціональних сівозмін.

6. Проблема ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств ускладнюється тим, що через ряд причин, серед яких економічна криза в АПК, нестабільність цінового механізму та фінансової політики держави, аграрний сектор не є інвестиційно привабливою сферою. Оновлення матеріально-технічної бази відбувається на незадовільному рівні. Як результат, зменшується можливість інтенсифікації виробництва, недотримуються строки виконання сільськогосподарських робіт, знижуються показники валового збору і відповідно рентабельність агроформувань. З метою покращання ситуації доцільно створити машинно-технічні об’єднання, кооперативи з оптимально укомплектованим складом виробничих засобів.

7. Незадовільний стан соціальної сфери села та рівень життя селян вимагають розробки механізму, який би забезпечив вихід зі складної ситуації. Реалізація певних заходів щодо поліпшення соціального становища сільських жителів можлива за рахунок об’єднання зусиль держави, селян та господарських структур. Підвищення результативності функціонування сільськогосподарських підприємств прямо та опосередковано впливає на розвиток сільських територій. Тому для досягнення позитивного соціально-економічного ефекту розроблено модель розвитку агроформувань області.

8. З метою забезпечення підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств розроблено економіко-математичну модель оптимізації його структури, яка враховує екологічні та економічні особливості функціонування агроформувань в зональному розрізі. На основі результатів оптимізації здійснено прогнозування розвитку типових аграрних підприємств області, яким передбачається підвищення економічної віддачі усіх складових ресурсного потенціалу в середньому в 2 раза та рентабельності агроформувань на 16При цьому поряд з економічними інтересами суб’єктів господарювання не менш актуальними є питання розвитку соціальної та екологічної сфери суспільного життя, які є запорукою існування та нормального відтворення аграрного сектора економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Бесенюк В.М. Ресурсний потенціал агроформувань у забезпеченні ефективного господарювання // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 193: В 5 т. Том І. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 158-168 (0,62 д. а.).

2. Бесенюк В.М. Організаційний чинник у формуванні ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 194: В 5 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 516-522 (0,48 д. а.).

3. Бесенюк В.М. Роль менеджменту в забезпеченні ефективного використання ресурсного потенціалу // АгроІнком. – 2004. – № 7-8. – С. 72-75 (0,37 д. а.).

4. Бесенюк В.М. Роль матеріально-технічних ресурсів у забезпеченні ефективного господарювання агроформувань // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 196: В 4 т. Том І. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 65-73 (0,56 д. а.).

5. Бесенюк В.М. Лізинг як форма техніко-технологічного оновлення агроформувань // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 197: В 4 т. Том ІV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 836-843 (0,56 д. а.).

6. Бесенюк В.М. Особливості формування і використання ресурсного потенціалу агроформувань на пореформеному етапі розвитку сільського господарства // АгроІнком. – 2004. – № 11-12. – С. 89-91 (0,25 д. а.).

7. Бесенюк В.М. Земельно-ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області на пореформеному етапі розвитку // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 200: В 4 т. Том І. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 274-283 (0,6 д. а.).

8. Бесенюк В.М. Ефективність використання людського капіталу в агроформуваннях Івано-Франківської області // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 200: В 4 т. Том І. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 562-570 (0,5 д. а.).

9. Бесенюк В.М. Соціально-економічний рівень життя сільського населення Івано-Франківщини // Економіка АПК. – 2005. – № 5. – С. 121-125 (0,33 д. а.).

Статті в інших наукових виданнях

10. Бесенюк В.М. Забезпечення матеріально-технічними ресурсами у системі використання виробничого потенціалу // Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. Том 68. Сільське господарство. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 3-5 (0,16 д. а.).

11. Бесенюк В.М. Організаційний фактор у функціонуванні сільськогосподарського виробництва // Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 26-27 березня 2004 р. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – С. 118-120 (0,16 д. а.).

12. Бесенюк В.М. Принципи ефективного використання ресурсного потенціалу // Збірник тез доповідей учасників науково-практичної конференції “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”, м. Мелітополь, 13 квітня 2004 р. – С. 95-96 (0,15 д. а.).

13. Бесенюк В.М. Деякі особливості виробничого потенціалу агроформувань Івано-Франківської області на сучасному етапі // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник / За ред. І.Г. Ткачук. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – С. 254 (0,1 д. а.).

АНОТАЦІЯ

Якубів В.М. Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Івано-Франківськ, 2006.

У роботі досліджено теоретико-методологічні та науково-прикладні аспекти підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, визначено й обґрунтовано особливості процесів формування, відтворення ресурсів та їх віддачі в сучасних умовах.

Проведено аналіз стану, динаміки, тенденцій та причин змін у забезпеченості і ефективності використання ресурсного потенціалу. На цій основі визначено напрями та механізми забезпечення росту фондовіддачі, продуктивності праці та землевіддачі з врахуванням економічних, екологічних та соціальних факторів.

Запропоновано забезпечити сталий розвиток аграрних підприємств шляхом оптимізації структури їх ресурсних потенціалів на основі розробленої економіко-математичної моделі з врахуванням природно-кліматичних особливостей досліджуваного регіону.

Ключові слова: ресурсний потенціал, сільськогосподарські підприємства, ефективність використання, відтворення, оптимізація.

АННОТАЦИЯ

Якубив В.М. Повышение эффективности использования ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Прикарпатский национальный университет им. В. Стефаныка, Ивано-Франковск, 2006.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методологических и практических аспектов проблемы повышения эффективности использования ресурсного потенциала аграрных предприятий. Раскрыто и обосновано особенности процессов формирования, воспроизводства ресурсов, а также