МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯНИШИН Ярослав Степанович

УДК 332.14:338.43

ОПТИМІЗАЦІЯ НАПРЯМІВ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.07.02 – економіка

сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, доцент,

Горбонос Федір Володимирович,

Львівський державний аграрний університет,

Завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук,

член-кореспондент УААН

Лупенко Юрій Олексійович,

Головна служба соціально-економічної політики Секретаріату Президента України, заступника керівника

кандидат економічних наук,

Климюк Ларису Миколаївну,

Державний агроекологічний університет,

м. Житомир, доцент кафедри зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Провідна установа: | Національний науковий центр

„Інститут аграрної економіки” УААН,

відділ підприємництва, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 4 липня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Автореферат розісланий 29 травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент В. П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан сільського господарства і агропромислового комплексу в цілому є надзвичайно важким, що пов’язано із загостренням загальної економічної кризи в країні. Виходом із такого становища може бути прискорений ефективний розвиток економіки аграрного сектора країни. Питанням оцінки результатів розвитку процесів реформування і трансформації аграрної економіки приділяли увагу багато вчених-економістів, серед яких П.Березівський, П.Гайдуцький, Ф.Горбонос, В.Зіновчук, Л.Климюк, О.Крисальний, І.Лукінов, Ю.Лупенко, М.Малік, В.Месель-Веселяк, Г.Підлісецький, П.Саблук, Г.Черевко, О.Шпичак, В.Юрчишин та ін. Проте проблема реформування АПК і розвитку трансформаційних процесів у цій сфері економіки є настільки складною і багатогранною, що дослідження в цьому напрямі не можна вважати завершеними, а одержані результати – остаточними і незворотними, адже в ході реалізації трансформаційних змін допущено низку суттєвих помилок і прорахунків. Основною причиною цього є ігнорування об’єктивних економічних законів розвитку суспільства і господарства, недостатність науково-практичного обґрунтування формування нових господарських структур в аграрній сфері економіки та економічних взаємовідносин між ними. Результати аналізу сучасного надзвичайно несприятливого стану сільського господарства дають підстави для висновку, що визначальною чинником цього є недосконале управління процесами трансформаційних змін, яке здійснюється з великими прорахунками і втратами.

Залишаються невирішеними теоретичні, методологічні, методичні і практичні питання, пов’язані з окремими аспектами функціонування різних організаційно-правових форм господарювання в АПК. Не відпрацьовано оптимального механізму реалізації економічних взаємовідносин між підприємствами різних організаційних форм окремих сфер агропромислового комплексу.

Методика визначення порівняльної ефективності господарювання різних організаційно-правових форм все ще не враховує дії специфічних чинників, властивих кожній із цих форм, що не дозволяє адекватно оцінити ефективність їх функціонування і зумовлює необхідність продовжувати наукові дослідження у цьому напрямі. Потребує чіткого визначення пріоритетність заходів державного регулювання і підтримки окремих напрямів та організаційних форм розвитку економічних взаємовідносин і форм господарювання в АПК.

Ситуація, що склалася в АПК України, віддзеркалює велику кількість невирішених проблем. Водночас спостерігаємо ще більшу кількість рекомендацій щодо подальшого розвитку реформаційних процесів у цій сфері, спрямованих на вирішення проблем. Орієнтація на динамічний розвиток аграрного сектора економіки потребує продовження комплексного дослідження щодо підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств та АПК в цілому. Вагомість вирішення даної проблеми дає підстави стверджувати про необхідність поглиблення системних досліджень у цьому напрямі. Тому вимогою сьогодення є розробка системи наукового забезпечення і наукове обґрунтування подальшого розвитку реформаційних і трансформаційних процесів, вибір оптимальної системи їх поєднання і визначення пріоритетності реалізації з метою забезпечення максимальної ефективності їх результатів. Це й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі представлено результати досліджень, виконаних автором, які є складовою частиною комплексної теми наукових досліджень кафедри економіки підприємства і міжнародної економіки Львівського державного аграрного університету на 1996-1999 рр. “Вдосконалення системи економічних взаємовідносин в АПК та розвиток сільськогосподарської кооперації в західному регіоні України” (номер державної реєстрації 0197U018291) та економічного факультету Львівського державного аграрного університету на 2001-2005 рр. “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо подальшого реформування та пореформеного розвитку аграрної сфери економіки на основі оптимізації напрямів її трансформації і визначення пріоритетності їх реалізації на рівні регіону. Для досягнення цієї мети в ході дослідження вирішено комплекс задач, основними з яких є:

Ш вдосконалити теоретичні і методичні засади здійснення трансформаційних процесів в аграрному секторі економіки на рівні регіону і підприємства;

Ш проаналізувати динаміку реалізації трансформаційних процесів і виявити основні причини їх низької ефективності та незавершеності;

Ш розробити теоретичні і методичні засади оцінки якості трансформаційних процесів в аграрному секторі економіки на рівні регіону і підприємства;

Ш визначити цілі подальшої трансформації аграрної економіки та шляхи їх досягнення на різних рівнях у регіоні;

Ш обґрунтувати систему оптимальних умов для подальшої ефективної трансформації аграрної економіки в регіоні та мотиваційний механізм їх формування;

Ш встановити можливості оптимізації основних напрямів подальшої трансформації аграрної економіки регіону та визначити пріоритетність їх здійснення в контексті реалізації концепції зрівноваженого розвитку сільських регіонів.

Об’єктом дослідження є процеси реформування і трансформації економіки агропромислового комплексу, реалізація яких розглядається як у масштабах аграрного сектора країни в цілому, так і з врахуванням регіональних особливостей, зокрема АПК Львівської області.

Предмет дослідження – сукупність проблем, спричинених об’єктивною необхідністю реформування і трансформації аграрної економіки та визначення оптимальних шляхів їх подальшого здійснення і встановлення пріоритетності реалізації на рівні регіону.

Методи дослідження. Дослідження проводились із застосуванням діалектичного методу вивчення процесів та явищ, що вивчалися. Економічні явища в даному дослідженні розглядаються не ізольовано, у відриві від конкретних історичних обставин, а всебічно, у взаємозв’язку і розвитку. Такий підхід здійснено в ході аналізу досвіду розвитку реформаційних процесів як в АПК країни в цілому, так і в рамках конкретного регіону. Проблема визначення ефективності здійснення реформування АПК за окремими напрямами досліджувалась із врахуванням конкретних економічних умов і реального стану економічної, політичної та соціальної ситуації в країні. Розвиток процесів реформування і трансформації в АПК вивчався в органічній єдності його історичних аспектів з логікою проходження.

За допомогою методу наукової абстракції разом з методом синтезу та аналізу в ході дослідження обґрунтовано визначення поняття “трансформація“ та оптимального поєднання окремих напрямів реформування аграрної економіки на рівні регіону в контексті зрівноваженого розвитку цього регіону, вивчено і систематизовано чинники, які впливають на ефективність їх здійснення, що дало можливість встановити пріоритетність реалізації цих напрямів.

У процесі дослідження широко використано економіко-статистичний метод з метою встановлення кількісного впливу окремих чинників на кінцевий результат виробництва, визначення середніх і відносних показників, побудови рядів динаміки, проведення проектних розрахунків тощо. Цей метод дав можливість розглянути трансформаційні процеси у динаміці, здійснити оцінку їх глибини та відобразити явища у цілому з урахуванням усіх тенденцій.

На основі використання елементів економіко-математичного методу автору вдалося одержати оцінку впливу чинників на ефективність реалізації різних напрямів реформування в АПК.

За допомогою монографічного методу вивчався досвід та особливості визначення оптимальності й пріоритетності реалізації шляхів ефективного реформування і трансформації АПК за кордоном і в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

Ш обґрунтовано оптимальне поєднання основних напрямів подальшої трансформації аграрної економіки, визначено пріоритетність і складено логічну схему реалізації державних інтересів шляхом задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників, першочерговими з яких є розвиток виробничої та обслуговуючої кооперації, особливо в секторі особистих селянських господарств, перетворення їх у масштабні кооперовані підприємства, їх участь в агропромисловій інтеграції та здійснення диверсифікації підприємницької діяльності;

дістали подальший розвиток:

Ш методичний підхід до дослідження процесу трансформації аграрної економіки в контексті реалізації концепції зрівноваженого розвитку сільських регіонів, в основу якого покладено оцінку основних існуючих проблем українського села, його сильних і слабких сторін і перспективні параметри, із застосуванням постадійного методу його аналізу відповідно до етапів роздержавлення, паювання і приватизації землі та реструктуризації сільськогосподарських підприємств у нові організаційно–правові структури, засновані на приватній власності;

Ш теоретичні положення та методичні підходи до вирішення проблеми створення необхідних умов для ефективного розвитку трансформаційних процесів в аграрній сфері економіки, які передбачають напрями державного регулювання процесів, вдосконалення кредитно-банківського обслуговування та системи оподаткування, розвиток системи дорадництва в аграрному секторі;

уточнено:

Ш теоретичне трактування суті процесу ринкової трансформації як невід’ємного елементу реформування аграрної економіки, що полягає у корінному перетворенні існуючих організаційно-правових форм господарювання у нові за змістом і орієнтацією та у вдосконаленні системи економічних взаємовідносин в агропромисловому комплексі відповідно до ринкових умов господарювання на основі запропонованої методики здійснення розрахунків між партнерами і розподілу кінцевого ефекту між ними за принципом рівної віддачі вкладеного капіталу;

Ш основні напрями підвищення результативності ресурсовикористання в умовах трансформації аграрної сфери економіки з врахуванням перетворення існуючих суб’єктів агробізнесу в економічно і соціально ефективні організаційно-правові форми господарювання і створення на цій основі всебічно гармонізованого соціально-економічного укладу в сільських регіонах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційного дослідження, які отримані в результаті аналізу процесів реформування і трансформації аграрного сектора в регіоні, виявили динамічні позитивні та негативні зміни в розвитку підприємств цієї сфери, що слугувало основою для формулювання висновків і пропозицій автора. Їх реалізація створить можливості для підвищення ефективності економіки агропромислового комплексу за рахунок оптимізації напрямів здійснення подальшого її реформування і трансформування та визначення пріоритетності їх реалізації.

Результати досліджень можуть бути використані при розробці програм комплексного розвитку територій та пріоритетних напрямів подальшого трансформування аграрної економіки. Зокрема, Головним управлінням сільського господарства і продовольства Львівської облдержадміністрації (довідка № 5/13-4153/2-10 від 19.09.2005р.) використані пропозиції трансформації існуючих організаційно-правових форм підприємства у нові формування, зміни внутрішньогосподарських відносин, структуризації підприємств та розвитку інтеграційних процесів у молокопродуктовому підкомплексі.

Запропоновані автором розробки щодо модернізації земельних відносин та створення молочарського кооперативу прийняті до впровадження управлінням сільського господарства Жовківської районної адміністрації Львівської області (довідка № 213 від 22.09.2005 р.).

Представлені рекомендації і пропозиції автора щодо створення молочарського кооперативу та механізму регулювання внутрішніх відносин у рамках кооперативного формування прийняті управлінням сільського господарства Кам’янка-Бузької районної адміністрації Львівської області (довідка № 5/17-71 від 15.09.2005 р.) у практичній роботі.

Практичні напрацювання з оцінки якості трансформаційних процесів та аналізу її чинників використані в практичній роботі фермерського господарства „Клен” Жовківського району Львівської області (довідка № 59 від 9.05.2005 р.) з метою підвищення економічної ефективності його діяльності.

Результати теоретичних наукових досліджень автора використовуються у навчальному процесі Львівського державного аграрного університету (довідка № 01-28-01 від 29.05.2005 р.) при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу „Реформування АПК“.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми визначення подальших шляхів реформування аграрної економіки і встановлення пріоритетності в розвитку трансформаційних процесів та економічних взаємовідносин між організаційно-правовими формами господарювання на основі результатів порівняльної та абсолютної їх ефективності й визначення необхідних для цього розвитку умов. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї і положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень щорічно доповідалися на звітних науково-практичних конференціях Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН і Львівського державного аграрного університету (1998–2002 рр.); науково-практичних конференціях: „Соціально-економічні проблеми села в пореформений період” (Миколаїв, 2004); „Организационно-правовые аспекты реформирования АПК” (Горки, 2005).

Публікації. Результати проведених досліджень опубліковані у 9 працях, з яких 8 – у фахових виданнях, 1 – у матеріалах міжнародної наукової конференції. Загальний обсяг публікацій – 3,46 друк. арк., у тому числі у фахових виданнях – 3,06 друк. арк., з них особисто автора – 2,68 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 161 позиції. Повний обсяг дисертації складає 189 сторінок комп’ютерного тексту, містить 31 таблицю, 17 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь вивчення проблеми, визначено мету та основні задачі, виокремлено об’єкт, предмет і метод дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів і їх апробацію.

У першому розділі – „Теоретичні і методичні основи дослідження процесів трансформації аграрної економіки“ – розглянуто комплекс теоретичних і методологічних питань соціально-економічної суті оптимізації напрямів ринкової трансформації економіки регіону в контексті зрівноваженого його розвитку, організаційно-правові аспекти здійснення трансформаційних процесів в аграрній сфері економіки регіону та методику наукового дослідження проблеми.

В економічній аграрній науці існують різні тлумачення сутності понять “реформування” і “трансформація”. Вони мають спільне походження, проте як терміни не є тотожними. Зміст процесу реформування полягає у здійсненні певних кардинальних змін, тоді як зміст процесу трансформації пов’язаний з перетворенням чогось у щось. Трансформацію слід розглядати як напрям, як завдання і в кінцевому підсумку навіть як основу й основний шлях здійснення реформування. Для аграрної сфери економіки вона має більш внутрішній характер, ніж весь процес реформування, оскільки трансформація охоплює лише явище всередині цієї сфери, а реформування – і ті, що виходять за її межі (цінова, податкова політика тощо).

У дисертаційному дослідженні процес трансформації розглядається як такий, що здійснюється на організаційно-правових засадах. Аналогічно трансформація сільськогосподарських підприємств не супроводжується їх механічною ліквідацією, хоча й такий варіант у ході здійснення трансформаційних процесів не виключався.

Встановлено, що реформування і трансформаційні процеси в аграрній сфері економіки у Львівській області відбувалися за такими етапами: перший (1992-1994 рр.), коли було проведено роздержавлення більшої частини земель сільськогосподарського призначення, що сприяло прискоренню реформування колективних сільськогосподарських підприємств (КСП); другий (1995-1998 рр.) – період масового розподілу сільськогосподарських земель і майна на паї та передачі їх у приватну власність, що став стимулюючим чинником розвитку сільського господарства регіону, і третій (з 1999 р.) – активний процес реструктуризації КСП, що сприяв виникненню нових юридичних суб’єктів: приватних підприємств, сільськогосподарських виробничих кооперативів, товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств, які у 2000-2003 рр. забезпечили значне зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і прибутковості галузі.

Результати дослідження свідчать, що на економічний, соціальний та екологічний стан досліджуваного регіону вплинула низка негативних чинників, внаслідок чого спостерігається зниження престижу аграрної праці і послаблення механізму його соціальної мотивації, що призвело до суттєвого зниження реальних доходів і рівня життя сільського населення.

З методологічного боку, можна виділити формальну і неформальну трансформацію аграрної економіки. Формальна трансформація в Україні проявилась у виконанні законодавчо визначених умов, як правило, у поділі підприємств на дрібніші та зміні юридичної форми функціонування. Неформальна трансформація сільськогосподарських підприємств полягала в зміні форм, методів, цілей та завдань діяльності, ринковій переорієнтації відповідно до вимог часу тощо.

У дослідженні показано, що трансформація сільськогосподарських підприємств не завершує процесу аграрної реформи, а лише створює відповідну до конкретного етапу основу для її продовження, насамперед у площині сприятливого підприємницького середовища. Будь-яке явище, у тому числі й економічне, для свого розвитку потребує відповідних умов. Приватизація не може замінити фінансових і матеріальних ресурсів, потрібних економічних і правових умов розвитку.

Результати проведеного дослідження дозволити виявити їх, проаналізувати і відповідним чином класифікувати й систематизувати. У результаті теоретичного узагальнення встановлено, що соціально-економічну суть оптимізації напрямів подальшої трансформації аграрної економіки сільських регіонів Львівської області формують послідовність вирішення певних блоків проблем, що охоплюють екологію, соціологію (демографію) та економіку (підприємництво), та визначення пріоритетності у здійснені цього процесу. Вони можуть служити суттєвим елементом загального механізму продовження трансформування аграрної економіки на основі оптимального поєднання її напрямів і визначення пріоритетності їх здійснення в контексті зрівноваженого розвитку сільських регіонів. Створити такі умови – прерогатива і завдання держави, оскільки ринок, як економічний механізм особливого типу, зробити цього об’єктивно не в змозі.

У другому розділі – „Економічна оцінка результатів трансформаційних процесів у регіоні“ – розглянуто сучасний стан і дано оцінку глибини трансформації відносин власності та земельних відносин, здійснено аналіз якості трансформаційних процесів та її чинників і визначено ефективність виробництва у господарствах нових організаційно-правових форм.

У процесі дослідження встановлено, що на першому етапі реформування, через відсутність єдиної науково обґрунтованої концепції розвитку аграрного сектора економіки, дії влади переважно спрямовувалися на вирішення проблем мікроекономічного рівня: руйнування державної супермонополії на землю; реформування майнових відносин власності; реструктуризація крупних сільськогосподарських підприємств; створення фермерських господарств та розширення діяльності особистих селянських господарств.

Соціально-економічні трансформації, що відбулися в аграрному секторі економіки, в основному звелися до подрібнення великих господарств, руйнування тваринницьких комплексів і порушення інтеграційних відносин із переробною промисловістю. У Львівській області у 1994 р. число сільськогосподарських підприємств зросло на 300 одиниць проти 1990 р. На одне господарство в середньому припадало замість 2540 га сільськогосподарських угідь лише 1276 га, у тому числі 850 га ріллі. Процес паювання і видачі сертифікатів в агроформуваннях за окремими районами області відбувався нерівномірно. Якщо в Старосамбірському, Кам’янка-Бузькому районах одержали сертифікати від 71,2 до 76,7 %, то у господарствах таких районів, як Мостиський, Городоцький, Перемишлянський, Пустомитівський, приватизовано лише 3,0–9,8 % земельних паїв.

Другий етап реформування характеризується розвитком підприємств виробничого спрямування і посередницького типу та формуванням ринкової інфраструктури.

Важливим кроком у розвитку правового забезпечення земельної реформи став Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. Усе це радикально вплинуло на хід приватизаційних процесів у Львівській області, в тому числі й на визначеність сільськогосподарських виробників у виборі форми власності на землю (табл. 1).

Таблиця 1

Результати приватизаційних процесів землі у Львівській області

за формами власності

Види угідь

| 1999 р. | 2003 р. | Приватна форма до всього, %

державна | колективна | приватна | державна | приватна | 1999 р. | 2003 р.

Сільськогосподарські угіддя – всього | 109,5 | 650,5 | 515,5 | 184,5 | 1086,3 | 40,4 | 85,5

рілля | 38,5 | 505,2 | 296,5 | 63,2 | 736,1 | 35,3 | 92,1

сіножаті і пасовища | 69,9 | 142,7 | 197,1 | 119,4 | 328,4 | 47,9 | 73,3

багаторічні насадження | 1,1 | 2,6 | 21,9 | 1,9 | 21,8 | 85,5 | 92,0

У 2004 р. кількість громадян, які отримали земельні частки в натурі, зросла на 180 тис. чол. порівняно з 2001 р. Проте кількість громадян, що здали земельні ділянки в оренду, зменшилася за досліджуваний період на 11,3 тис. чол.

Третій етап реформування характеризувався пошуком нових ефективних організаційних форм господарювання (рис. 1).

Рис. 1. Кількість і структура агроформувань у Львівській області.

У 2001 р. частка спілок селянських господарств знизилася до 13,7%, проте зросла кількість товариств з обмеженою відповідальністю до 39 % і утворилися нові приватно-орендні підприємства, які склали 25,2 %. У 2003 р. частка товариств з обмеженою відповідальністю в структурі сільськогосподарських підприємств зросла до 52,8 %. На завершенні третього етапу загальна кількість агроформувань у 2003 р. склала 451 одиницю.

Оцінюючи розвиток і становлення різних організаційно-правових структур в аграрному секторі економіки, можна сказати, що ефективність їх функціонування значною мірою залежить від типу і форми.

Зокрема, вищою є рентабельність функціонування галузей рослинництва у господарських товариствах, тоді як галузі тваринництва – у приватних підприємствах та кооперативах. Разом із тим, забезпечити прогрес розвитку продуктивних сил в аграрному виробництві може лише концентрація виробництва, що забезпечить переваги крупного виробництва над дрібним (табл. 2).

Як і будь-які інші явища, трансформаційні процеси теж мають якісну характеристику. Найважливішими показниками, за якими можна дати їм якісну оцінку, є: результати господарювання, рівень продуктивності землі і тварин, оцінка стану земельних відносин та матеріально-технічної бази, інвестиційні процеси, мотивація праці та її оплата, рівень зайнятості та рівень життя населення, кадрове забезпечення та імідж підприємства (рис. 2).

Таблиця 2

Порівняльна характеристика фінансово-господарської діяльності різних організаційно-правових форм та їх рейтинг у Львівській області

Організаційно-правові форми підприємств | Частка прибуткових підприємств | Одержано доходу на

100 га с.-г. угідь | Рівень рентабельності | Загаль-ний

рейтинг

2000 р. | 2003 р. | 2000 р. | 2003 р. | 2000 р. | 2003 р.

% | місце | % | місце | тис. грн. | місце | тис. грн. | місце | % | місце | % | місце

Господарські товариства | 66,3 | ІІ | 55,9 | ІІ | 16,7 | III | 18,1 | III | 8,7 | III | 15,6 | III | II – III

Кооперативи | 63,5 | ІІІ | 50,0 | ІV | 14,5 | IV | 18,6 | II | 8,8 | II | 16,2 | ІІ | III – II

Приватні підприємства | 72,1 | І | 58,9 | І | 19,5 | II | 19,3 | I | 15,9 | I | 25,9 | I | I – I

Державні підприємства | 55,3 | ІV | 55,6 | ІІІ | 19,7 | I | -2,3 | V | 3,1 | IV | -7,8 | V | IV – IV

Інші (у т. ч. міжгоспи) | 34,0 | V | 50,0 | ІV | 2,6 | V | -1,7 | IV | -12,8 | V | -3,0 | ІV | V –V

Разом в області | 65,5 | Х | 57,0 | Х | 16,5 | Х | 17,5 | Х | 9,0 | Х | 18,0 | Х | Х

Реальні наслідки реформування сільського господарства стали відчутними у 2000 р. У колективних сільськогосподарських підприємствах призупинено спад виробництва і почалося його зростання у всіх категоріях господарств.

Так, у 2001–2003 рр. середньорічне валове виробництво продукції сільського господарства всіма категоріями господарств в цілому у Львівській області зросло більш ніж на 10 % порівняно з 1999 р., підвищилася ефективність виробництва.

Рис. 2. Мотиваційна спрямованість чинників якості

трансформаційних процесів.

Вищими темпами відбувалося підвищення виробництва продукції рослинництва, яке за досліджуваний період збільшилося на 248,2 млн. грн., або на 20,9 %.

Ринкові перетворення без належної регулювальної ролі держави негативно позначилися на розвитку тваринництва і ускладнили його. Виробляти тваринницьку продукцію стало невигідно, всі його галузі стали нерентабельні. Деяке зростання виробництва продукції тваринництва у приватному секторі аж ніяк не могло компенсувати втрат у суспільному.

Протягом третього етапу приватизаційних процесів зросли інвестиції в основний капітал сільського господарства Львівської області. У 2003 р. загальна сума капітальних вкладень за всіма формами власності склала 30,7 млн. грн., що на 11,9 млн. грн. більше, ніж у 2001 р.

Лібералізація економіки була непослідовною і в основному звелася до підвищення цін на товари й послуги, водночас оцінка такого важливого ресурсу, як робоча сила, у формі її оплати жорстко обмежувалася державою. У процесі реформування економічних відносин в аграрному секторі економіки рівень споживання продуктів харчування з розрахунку на душу населення постійно знижувався, особливо таких, як молоко і молочні продукти, овочі і фрукти, м’ясо і м’ясопродукти, яйця. На ґрунті виниклого протистояння через невигідні економічні умови, в які ставили переробні підприємства виробників сільськогосподарської продукції, останні обмежили виробництво практично всіх видів продукції, що призвело до занепаду переробної галузі.

У третьому розділі – „Оптимальні напрями подальшої ринкової трансформації аграрного сектора економіки регіону“ – обґрунтовано розвиток інтеграційних процесів та акціонування в АПК економіки регіону, модернізацію земельних відносин та доцільність державного регулювання економіки.

Послаблення державного управління діяльністю підприємств переробної промисловості негативно позначилося на інтеграційних зв’язках між суб’єктами основних виробничо-господарських ланок АПК, зміцнилося монопольне становище переробних підприємств, які безконтрольно знижували ціни на сільськогосподарську сировину. Внаслідок недосконалості відносин у сфері обміну частка сільського господарства у кінцевому результаті за такими видами молокопродуктів, як молоко і сири жирні, складає не більш ніж 1/3. Інша частина доходів - 86,7 і 65,4 % - залишається відповідно в галузі переробки і торговельній мережі, тоді як частка витрат сільського господарства у кінцевому продукті складає близько 80 % від усіх витрат, пов’язаних з виробництвом молока, його переробкою і доведенням продуктів до споживача (табл. 3).

Сьогодні держава не спроможна надавати економічну підтримку у виробництві сільськогосподарської продукції в достатній мірі. Зате вона, використовуючи властиву їй регулювальну функцію, спроможна усунути диспаритет цін, де обов’язково необхідно передбачити граничні ціни на сільськогосподарську сировину і на кінцевий продукт у торгівлі. Різниця між ними, на наш погляд, не повинна перевищувати 20-25%.

Таблиця 3

Розподіл доходів від виробництва, переробки і реалізації молока та молокопродуктів у Жовківському районі Львівської області, 2004 р.

Учасник обороту | Частка підприємств у виробництві і реалізації продукції за видами, %

молоко жирністю 2,5 % | масло тваринне | сири жирні

Аграрні підприємства | 32,6 | 64,8 | 34,6

Молокопереробний завод | 59,5 | 14,5 | 44,3

Торговельна мережа | 7,9 | 20,7 | 21,1

Всього | ,0 | ,0 | ,0

Ціни в інтегрованій структурі повинні відшкодовувати нормативні витрати і забезпечувати однаковий для всіх учасників прибуток на одиницю витрат коштів на формування основних і оборотних засобів, використовуваних у виробництві, з урахуванням терміну їх обороту за формулою:

Ц = Сп + Вовф Ч Кнп + Спа Ч Кнп Ч Коб,

де

Ц – ціна продукції, грн.;

Сп – собівартість продукції, грн.;

Спа – собівартість продукції без суми амортизаційних відрахувань, грн.;

Вовф – вартість основних виробничих фондів, грн.;

Кнп – коефіцієнт норми прибутку;

Коб – коефіцієнт обороту витрат, який визна-чається діленням строку виробничого циклу й обороту витрат (крім амортизації) у процесі виробництва і реалізації продукції на 12 місяців.

Розрахунки показують, що роздрібна ціна молока як складова витрат і доходу на всіх стадіях виробництва, переробки і реалізації може становити 1,38 грн. Фактично ж відпускна ціна 1 літра молока в торгівлі становить 1,90 грн. Дослідження показують, що найвищою часткою в даній ціні є частка переробного підприємства, яке замість фактичних витрат в 1,16 грн. встановлює оптову ціну на рівні 1,75 грн. і таким чином піднімає свій рівень рентабельності на 50,9 %. Задля справедливості дохід переробного підприємства доцільно розподіляти на всіх стадіях, щоб забезпечити однакові надходження всім партнерам на вкладений капітал із врахуванням строку обороту. Досягти цього можна, якщо обов’язковими при вдосконаленні ціноутворення на молочну продукцію будуть регуляторні дії з боку держави.

Забезпечення об’єктивної оцінки діяльності взаємопов’язаних сфер і реального внеску в кінцевий результат виробництва та пропорційного розподілу одержаного ефекту між партнерами є можливим за умови налагодження системи кооперації, створення молочарського кооперативу. В основу діяльності кооперативу має бути покладено механізм внутрішніх економічних відносин. Важливим при цьому є регулювання взаємовідносин на основі демократизації, планування та виконання замовлень і договірних зобов’язань, зміцнення виробничих зв’язків у сфері реалізації продукції, що дало б можливість вирівнювання доходу і віддачі ресурсів. Виходячи з високої розпорошеності дрібних приватних та сільськогосподарських підприємств на значній території, слаборозвиненої їх спеціалізації, виникає потреба змоделювати систему діяльності сільськогосподарського кооперативу із заготівлі й переробки молокопродукції на засадах і за умови ефективного використання ресурсів.

У структуру запропонованої моделі молочарського кооперативу входять: економічна служба, служба маркетингу та інформації, товаровиробники, транспортний відділ, відділ з матеріально-технічного постачання, переробний цех та пункти реалізації продукції (рис. 3).

Рис. 3. Структурна оргаграма молочарського коопе---ративу

у Жовківському районі.

Кооперативом управляють виробники сільськогосподарської продукції, що добровільно вступають до нього і є його членами. Кількість членів кооперативу не є обмеженою, але регулюється переважно лише обсягами виробництва молока.

При забезпеченні переробних підприємств сировиною і матеріалами в умовах ринку слід виходити з того, що їх має бути достатньо, тобто повинні бути ліквідовані збої у виробництві або понаднормативні запаси. Проте наші підрахунки показують, що кількість членів запропонованого кооперативу може бути в межах 8 тис. виробників, у тому числі й сільськогосподарські підприємства.

Удосконалення земельних відносин має бути спрямованим на укрупнення земельних площ користувачів.

Дослідження показують, що у групі товариств, де в середньому на одне господарство припадає 1153 га, з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь одержано валової продукції на 37,9 тис. грн. більше, ніж у середньому по товариствах з обмеженою відповідальністю Львівської області, і на 76,8 тис. грн. більше, ніж у товариствах першої групи, відповідно на одного середньорічного працівника вироблено валової продукції на 11956 грн. більше, ніж у господарствах першої групи.

Рівняння кореляційного зв’язку між розміром товариства з обмеженою відповідальністю та обсягом виробництва ним продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь має такий вигляд:

у = 64,3 + 0,71х.

Із збільшенням площі землекористування товариств з обмеженою відповідальністю на 1 га сільськогосподарських угідь виробництво валової продукції з розрахунку на 1 га у них зростає на 7,1 грн.

У процесі формування засад раціонального та ефективного рівня використання сільськогосподарських угідь є доцільним проведення їх структуризації відповідно до якості землі. Вартість одного гектара ріллі в цілому в Жовківському районі складає 7150 грн. Лише 16,3 % господарств Жовківського району мають у своєму розпорядженні землі, які забезпечують одержання достатньо високих врожаїв зернових, картоплі, цукрових буряків. Понад 72 % ріллі має бал бонітету менше 26. Оцінка одного гектаробала в першій групі сягає близько 135 грн. (табл. 4.). Це дуже низькопродуктивні землі, на яких збирають урожай зернових не більше 15–20 ц/га.

Таблиця 4

Групування територій селищних і сільських Рад

за оцінкою вартості землі

Група за рівнем оцінки ріллі, бали | Кількість рад у групі, одиниць | У % до підсумку | Середня оцінка ріллі в групі, бали | Вартість ріллі в цілому в групі, млн. грн. | У % до підсумку

І до 28 | 31 | 72,1 | 20,4 | 198,3 | 48,9

ІІ 29 – 43 | 5 | 11,6 | 34,4 | 51,3 | 12,7

ІІІ більше 43 | 7 | 16,3 | 52,8 | 155,6 | 38,4

В цілому по району | 43 | 100,0 | 26,6 | 405,2 | 100,0

Розрахунковий коефіцієнт продуктивності ґрунтів першої групи складає 0,39 і згідно із запропонованою класифікацією вони належать до IV класу як низькопродуктивні ґрунти, для яких коефіцієнт знаходиться у межах 0,2–0,4. З метою охорони малопродуктивних земель та у зв’язку з нераціональним інтенсивним використанням їх у сільському господарстві ці землі доцільно вилучити з обробітку. На них необхідно провести залуження, заліснення, здійснити часткову консервацію, створити охоронні та рекреаційні зони тощо.

Дослідження показали, що в період трансформації аграрного сектора економіки недостатньо досконалою була нормативно-правова база і не завжди створювалися рівні умови для розвитку різних організаційно-правових форм господарювання, особливо для розвитку кооперації і агропромислової інтеграції. Недостатньою була фінансово-кредитна та інвестиційна політика і високий податковий тиск на сільськогосподарських товаровиробників. Ці та інші напрями повинні бути покладені в основу державної регулятивної політики в сільському господарстві і АПК в цілому.

Місцеві органи управління земельними ресурсами області повинні володіти методами наукового планування, організації, аналізу оцінки соціально-економічних та екологічних наслідків фактичного використання й охорони земель, а державне регулювання земельних відносин потребує здійснення відповідних функцій державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу.

ВИСНОВКИ

1. Трансформація аграрної економіки є однією із складових елементів процесу її реформування і одночасно основним аспектом здійснення цього процесу. В такому розумінні теоретична сутність цієї трансформації полягає у докорінному перетворенні існуючих організаційно-правових форм господарювання у нові за змістом і орієнтацією та у відповідному вдосконаленні системи економічних взаємовідносин. Подальша трансформація аграрної економіки України на основі реформування повинна здійснюватись шляхом оптимального поєднання основних напрямів реалізації концепції зрівноваженого розвитку сільських регіонів з урахуванням існуючих на сьогодні основних проблем українського села, його сильних сторін та перспективних параметрів.

2. Недосконалість економічного механізму державного регулювання, невизначеність правових аспектів реформування сільськогосподарських підприємств і роздержавлення організацій з обслуговування сільськогосподарського виробництва та переробки його продукції перешкоджали економічному росту новостворених агроформувань і докорінній перебудові економічних відносин у системі АПК, що призвело до поглиблення кризових явищ.

3. У процесі реформування відбулося утворення різних товариств, приватних і приватно-орендних підприємств, в ході якого відбулося відчуження селян від землі. Відсутність відповідного механізму унеможливлювало реалізацію сільськогосподарськими виробниками свого права на володіння земельними та майновими паями. Нові організаційно-правові структури суперечили уявленню про економічний і соціальний уклад на селі і традиціям, стали кардинально протилежними способу колективного життя і володіння земельними та іншими ресурсами. Найсуттєвішим недоліком трансформаційних процесів в аграрному секторі стало те, що в ході їх здійснення не було створено і відпрацьовано відповідних надійніших економічних механізмів з питань надання кредитів, організації збуту продукції. Особливо це стосується диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, високих цін на енергоносії та інші види ресурсів послуг.

4. На зниження обсягів виробництва сільськогосподарської продукції суттєво вплинули ряд чинників, які є безпосереднім наслідком або зумовлені трансформаційними процесами в аграрній сфері: низька мотивація праці, що призводить до погіршення трудової дисципліни і недотримання технологічних вимог виробництва продукції; занепад селекційної роботи, внаслідок чого знизився потенціал продуктивності рослин і тварин; значне скорочення застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин; недостатнє забезпечення господарств матеріально-технічними засобами; фізичне та моральне старіння більшості основних засобів.

5. В Україні сформувались дві основні концепції майбутнього аграрного виробництва. Перша передбачає модель розвитку аграрних відносин, основною виробничою ланкою якої є особисте селянське і фермерське господарства. Згідно другої концепції, провідним має бути крупнотоварне аграрне виробництво, уособлене в приватно-корпоративній формі існування, що може забезпечити прогрес у розвитку продуктивних сил суспільства, оскільки поєднує переваги високотоварного виробництва і приватновласницької мотивації праці та управління.

6. Розвиток інтеграційних процесів на рівні підприємства слід розглядати як тимчасове явище, як вимушений крок господарств для виходу з існуючої складної економічної кризи, оскільки цим процесом перешкоджають нестача власних коштів, брак кредиту, неможливість достатньою мірою використати потужності переробного підприємства самим підприємством. Вирішити дану проблему можна шляхом інтенсивного розвитку інтеграційних зв’язків між виробниками сільськогосподарської продукції і переробними підприємствами.

7. Одним із важливих чинників удосконалення економічного механізму взаємодії сільськогосподарських та переробних підприємств є подальше регулювання взаємовідносин на основі вигідної співпраці, планування та виконання замовлень і договірних зобов’язань, зміцнення виробничих зв’язків у сфері реалізації продукції. В умовах ринкових відносин особлива увага повинна приділятися взаємній економічній зацікавленості і відповідальності у виконанні системи договірних зобов’язань, які можуть стати провідною формою економічних зв’язків.

8. Вирішення проблеми підвищення ефективності аграрної економіки на регіональному рівні лежить в площині розвитку кооперативних зв’язків між усіма суб’єктами господарської діяльності та суспільного життя в регіоні. Оптимального стану економічних взаємовідносин між партнерами з різних сфер АПК можна досягти за умови налагодження системи кооперації і створення багатофункціональних й комплексних молочарських кооперативів.

9. Ринок землі в Україні може ефективно функціонувати при забезпеченні державою наступних умов: наявність відповідного законодавства щодо купівлі-продажу землі та реальної приватної власності на землю, зокрема розширення можливостей власників землі щодо розпоряджання власною землею і розробка системи економічних санкцій за порушення вимог екологобезпечечного використання земельних угідь; наявність значної кількості покупців і продавців; доступність до ринку землі всіх, хто бажає купувати або продавати землю; інформованість всіх учасників ринку щодо поточних умов його функціонування та можливих тенденцій їх змін у найближчій та віддаленій перспективі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Янишин Я.С. Методологія і методика дослідження ефективності реформування АПК // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2003. – № 10 (2). – С. 271–278.

2. Черевко Г. В., Янишин Я.С. Ефективні напрями забезпечення розвитку