КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗРАЖЕВСЬКА НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА

УДК 336.27

ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Лютий Ігор Олексійович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор

Барановський Олександр Іванович,

Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”,

завідувач відділом досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків

кандидат економічних наук, доцент

Новосад Лілія Ярославівна,

Національний університет державної податкової служби України, завідувач кафедри податкової політики та оподаткування

Провідна установа: | Тернопільський державний економічний університет, кафедра казначейської справи,

м. Тернопіль

Захист відбудеться “15” червня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд.203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “15” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доцент О.І.Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах фінансової глобалізації розвиток міжнародної фінансової системи характеризується значним зростання обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України за роки її незалежності можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки.

Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.

Важливе значення місця та ролі державного боргу у фінансовій системі держави зумовило постійну увагу дослідників до різних його аспектів. Серед західних вчених особливої уваги заслуговують праці Р. Барро, Дж. Бьюкенена, П. Елворта, Н. Калдора, Дж. Кейнса, П. Кругмана, А. Лернера, К. Маркса, Р. Масгрейва, Л. Мауера, Ф. Махлупа, Ф. Модільяні, Л. Пазинетті, Д. Рікардо, А. Сміта, Дж. Стігліца, П. Харрода та ін. Різні сторони аналізу даного питання розкриті у роботах українських вчених-фінансистів, зокрема, у працях Барановського О.І., Василика О.Д., Вахненко Т.П., Гейця В.М., Козюка В.В., Кучер Г.В., Лісовенка В.В., Луцишиної З.О., Лютого І.О., Новицького В.Є., Новосад Л.Я, Плотнікова О.В., Федосова В.М. та ін. Зовнішню заборгованість як невід’ємну складову сучасної міжнародної фінансової системи досліджували російські вчені-економісти Вавілов А., Саркісянц А., Федякіна Л. та ін.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні, оскільки формування зовнішнього державного боргу відбувалося в умовах трансформаційної економіки України, коли має місце пошук нових шляхів побудови ефективної системи управління зовнішнім державним боргом, перетворення зовнішніх державних запозичень на інструмент економічного зростання. Теоретичні підходи західних авторів до управління зовнішнім державним боргом потребують критичної оцінки, узагальнення та дослідження можливостей і передумов використання з урахуванням особливостей економіки України. Все це зумовило вибір теми дисертаційної роботи та визначило основні її напрями.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою „Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ „Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання” (шифр 01 БФ040-01), в межах якої обґрунтовано сутність та роль зовнішнього державного боргу у фінансовій системі держави, а також напрями вдосконалення механізму управління зовнішнім державним боргом України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування сутності зовнішнього державного боргу як складової фінансової системи держави й особливостей його формування в Україні та розробка найбільш ефективних методів управління зовнішнім державним боргом у сучасній вітчизняній фінансовій системі.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:

— проаналізувати розвиток економічних теорій щодо сутності державного боргу, зокрема, розкрити еволюцію зовнішнього державного боргу;

— дослідити економічну природу зовнішнього державного боргу як складової державного боргу та його місце у фінансовій системі держави;

— виявити чинники, що впливають на динаміку й структуру зовнішнього державного боргу та зумовлюють особливості механізму його формування в Україні;

— обґрунтувати концептуальні засади та цілі стратегічного управління зовнішнім державним боргом в контексті інтеграції України в світовий фінансовий ринок;

— вивчити особливості формування та управління зовнішнім державним боргом у фінансових системах зарубіжних країн;

— проаналізувати механізм управління й обслуговування зовнішнього державного боргу у фінансовій системі України;

— дослідити можливість та доцільність здійснення реструктуризації зовнішнього державного боргу України;

— розробити рекомендації щодо вдосконалення методики управління зовнішнім державним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи України та стійкого соціально-економічного зростання;

— розробити економіко-математичну модель взаємозв’язку зовнішнього державного боргу та макроекономічних показників, які мають найбільший вплив на обсяг зовнішнього державного боргу.

Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають між державою та її кредиторами у процесі формування, використання, погашення й обслуговування зовнішнього державного боргу.

Предметом дослідження є інститут зовнішнього державного боргу як складова фінансової системи України.

Методи дослідження. Під час вирішення поставлених завдань використовувалися загальнотеоретичні та економіко-статистичні методи.

Дослідження проводилось з використанням методів аналізу (економічного та регресійного - при вивченні структури та динаміки зовнішнього державного боргу; системного і порівняльного – при розкритті механізму формування та управління зовнішнім державним боргом; порівняльного аналізу документів – при дослідженні наукової літератури та законодавчої бази), синтезу (при вивченні основних напрямів сучасних досліджень з проблем управління зовнішнім державним боргом), узагальнення досвіду інших країн, статистичних порівнянь показників зовнішнього державного боргу України та інших країн світу. До спеціальних економічних методів дослідження, які використані при написанні роботи, належать економіко-статистичні та економіко-математичні методи, за допомогою яких був проведений комплексний аналіз статистичних даних, що характеризують стан та динаміку зовнішнього державного боргу України; визначено взаємозв’язок зовнішнього державного боргу з окремими макроекономічними показниками; розроблено економіко-математичну модель зовнішнього державного боргу України. Крім того, застосовувалися прийоми спостереження, групування, класифікації та графічне зображення результатів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають механізм управління зовнішнім державним боргом, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів України та Національного банку України, джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, періодична література.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові наукові результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання – виявлення напрямів впливу зовнішнього державного боргу України на фінансову систему держави в контексті вдосконалення його механізму управління та обслуговування. Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:

вперше:

— розкрито теоретичні засади зовнішнього державного боргу з позицій державного кредиту, що дозволяє використати інститут зовнішнього державного боргу у фінансовій системі України для забезпечення реалізації цілей фінансової політики держави, направлених на досягнення структурної перебудови національної економіки, технологічного переозброєння державних підприємств з метою підвищення їх конкурентоздатності на національному та світовому ринках;

— обґрунтовано доцільність використання свопових інструментів у механізмі реструктуризації зовнішнього державного боргу України, що дозволяє зменшити борговий тягар, підвищити якість боргових зобов’язань, досягти соціально-економічного ефекту від реалізації свопових схем реструктуризації зовнішнього державного боргу; зокрема ефективним інструментом у механізмі реструктуризації зовнішнього державного боргу України є схема “зовнішній борг – акції”;

удосконалено:

— методику використання інструментарію зовнішніх державних запозичень з врахуванням сучасних тенденцій, технологічних змін та кон’юнктури світового фінансового ринку, особливостей фінансового стану України та цілей фінансування потреб економічного зростання;

дістали подальшого розвитку:

— визначення системи чинників (фундаментальні, локальні, випадкові) через виявлення сукупності причинно-наслідкових зв’язків між відповідними процесами чи явищами та виникненням нових фінансових потоків, що ведуть до зміни обсягів і структури зовнішнього боргу України;

— методика управління зовнішнім державним боргом України на основі використання дистрибутивно-лагової та авторегресійної моделей, які дозволяють прогнозувати рівень зовнішнього державного боргу залежно від рівня макроекономічних показників (дефіциту бюджету, індексу споживчих цін, ВВП);

— обґрунтування зовнішнього державного боргу як складової боргової стратегії, яка реалізує пріоритетні цілі соціально-економічного розвитку, забезпечує національну економічну безпеку та інтеграцію України в світовий економічний простір.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота містить конкретні рекомендації щодо вдосконалення структури зовнішнього державного боргу України, щодо використання найбільш ефективних методів управління зовнішнім державним боргом, щодо вдосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення механізму управління зовнішнім державним боргом України.

Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації дисертації, що пов’язані з підвищенням ефективності управління зовнішнім державним боргом України, використані Науково-дослідним фінансовим інститутом при Міністерстві фінансів України при розробці проекту “Основні напрямки бюджетної політики на 2005, 2006 рік (бюджетної резолюції)” (довідка Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України № 57000-14/0275 від 14.05.2005 р.).

Окремі положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму управління та обслуговування зовнішнього державного боргу України, що містяться в дисертаційному дослідженні, знайшли практичне впровадження у роботі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України при розробці законодавчо-правових актів у 2004-2005 рр. (довідка Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-513 від 28.04.2005 р.).

Основні висновки і практичні рекомендації, аргументовані в роботі, використовуються в навчальному процесі в Київському економічному інституті менеджменту при розробці та читанні курсів “Фінанси”, “Міжнародні фінанси”, “Бюджетний менеджмент” (довідка Київського економічного інституту менеджменту № 248/1 від 04.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором і містяться в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювалися на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки (2002, 2004 рр., м. Луцьк); Науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” в Національній академії державної податкової служби України (2003 р., м. Ірпінь); Міжнародній науково-практичній конференції “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2004, 2005 рр., м. Київ); Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу та кредиту” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2004 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій” у Вінницькому інституті економіки Тернопільської академії народного господарства (2004 р., м. Вінниця); Днях науки “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах трансформації економіки” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2002 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2005 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 11 наукових працях (обсягом 3,77 друк. арк.), у тому числі 7 з них (2,81 друк. арк.) - у наукових фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації – 218 сторінок друкованого тексту, в тому числі 22 таблиці, 16 рисунків. Список використаних літературних джерел з 227 позицій займає 18 сторінок, додатки – 27 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, проаналізовано стан розробки наукової проблеми, зв’язок з науковими програмами, відображено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію.

У розділі І “Економічна сутність зовнішнього державного боргу” розкрито економічну природу державного боргу, його місце в економічних дослідженнях, сутність та роль зовнішнього державного боргу у фінансовій системі держави.

У дисертаційній роботі встановлено, що державний борг був предметом суперечок різних наукових шкіл. Проаналізувавши теоретичні дослідження державного боргу та його впливу на економіку країни, виділено два основні напрямки: 1) Д. Юм, А. Сміт, Д. Рікардо та їх послідовники ставилися негативно до державних позик; 2) К. Дитцель, Л. Штейн, А.Вагнер вважали, що мало розвинена система державного кредиту в тій чи іншій державі свідчить про не досить інтенсивне задоволення державних потреб або про надто важке оподаткування теперішнього покоління в інтересах майбутніх поколінь.

Сучасні теорії державного боргу знаходять своє відображення в окремих економічних і соціально-політологічних концепціях. Зокрема, виділено неокласичну, сучасну та політологічну школу державного боргу. Принципова різниця між першими двома підходами полягає в оцінці впливу на економіку податкової і боргової політики держави. При цьому розглядається наступна економічна дилема: чи можливий довгостроковий ріст ВВП держави при зменшенні рівня податкових ставок (проведенні політики податкової стимуляції) і фінансуванні нестачі доходів бюджету держави за рахунок державних запозичень. Неокласична школа, представниками якої є Р.Барро, Ф. Модільяні, Л.Котлікоф, дає негативну відповідь на поставлене питання. Прихильники сучасної школи, представниками якої є П. Даймонд, П. Елворт, Н. Калдор, Л. Пазинетті, допускають позитивну динаміку ВВП держави у випадку проведення подібної економічної політики. Політологічна школа (В.Гріллі, Д.Маск’єндаро, Г.Табеліні) абстрагується від суто економічної дискусії і намагається пояснити зміни державної заборгованості через вплив політичних чинників.

Зовнішні державні запозичення активно використовуються як інструмент фінансової політики. Зокрема, погашення зовнішньої державної заборгованості може виступати засобом стерилізації наднормативних бюджетних доходів. Залучення чи погашення зовнішнього державного боргу може використовуватися для гармонізації структури платіжного балансу, скорочення дефіциту чи досягнення профіциту платіжного балансу, управління валютним курсом. Операції по формуванню і погашенню зовнішнього боргу являють собою універсальний інструмент впливу на національну економіку.

Визначено, що зовнішній державний борг є важливою складовою фінансової системи держави, одним з інструментів, через який держава може впливати на фінансову систему та управляти нею. Це доведено на основі встановлення взаємозв’язків державного боргу з окремими ланками та структурними елементами фінансової системи держави.

Значну увагу приділено дослідженню факторів, що впливають на виникнення та зростання зовнішнього державного боргу. За характером впливу на фінансові потоки державного бюджету всю сукупність причин, що впливають на зростання його дефіциту, поділено на три групи: 1) фундаментальні; 2) локальні; 3) випадкові.

До першої групи причин віднесено процеси та явища, що роблять систематичний вплив на всю сукупність фінансових потоків державного бюджету чи значну їх частину (стійкий бюджетний дисбаланс, зміни політичної ситуації в державі, динаміка ключових макроекономічних індикаторів). До другої - явища, що роблять систематичний вплив на невелику групу фінансових потоків державного бюджету, як правило, взаємозалежних (динаміка цін на ключові експортовані товари, зміни податкових ставок, курсова політика держави і т.д.). До третьої групи віднесено явища, характер впливу яких на фінансові потоки державного бюджету нестійкий і, найчастіше, непередбачений, а також явища, вплив яких на державний бюджет носить нерегулярний характер (рис.1).

Рис. 1. Структура факторів зовнішнього державного боргу

Проблема масштабного збільшення обсягу зовнішніх боргів є однією з найбільш актуальних в умовах фінансової глобалізації та розвитку міжнародних фінансів. Так, найбільшим боржником в світі є США, яким належить майже четверта частина всіх зовнішніх позикових коштів світу, або майже 1,05 трлн. дол. США. Розвинені країни почали вдаватися до зовнішніх запозичень після ІІ світової війни для відновлення своєї економіки. Найбільше значення прямі міждержавні кредити у формуванні державного боргу розвинених країн мали в 1950-х і 1960-х роках. Роль міжнародних фінансових організацій як кредиторів розвинених країн поступово зменшується. До найбільших боржників світу належать такі держави, як США, Німеччина, Канада, Франція, Швеція.

Важливу роль у сучасній структурі зовнішньої заборгованості країн світу відіграють країни з перехідною економікою. Протягом 1990-х рр. всі країни з перехідною економікою характеризувалися порівняно високим рівнем зростання зовнішніх боргів, що пов’язано з трансформаційними процесами та політичною й економічною нестабільністю.

Істотний інтерес у досліджуваній темі представляє досвід окремих країн Центральної і Східної Європи. Так, Польща, Угорщина і Чехія досягли значних успіхів у стабілізації свого фінансово-економічного стану, у той час як балканські країни Болгарія і Румунія знаходяться у важкому стані і для яких проблеми зовнішнього боргу, залучення іноземних інвестицій і “пожвавлення” економіки за роки проведення ринкових реформ не тільки не ослабли, але і залишаються одними з найбільш актуальних і складних.

Про рівень зовнішньої заборгованості деяких країн Центральної та Східної Європи в 1996-2002 рр. в порівнянні з Україною свідчить динаміка співвідношення зовнішнього державного боргу і ВВП (табл. 1).

Таблиця 1

Частка зовнішнього боргу у ВВП, %*

Роки | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Угорщина | 61,6 | 52,8 | 56,8 | 56,8 | 57,6 | 52,0 | 56,1

Польща | 30,1 | 28,0 | 23,6 | 42,1 | 42,0 | 39,0 | 42,1

Румунія | 23,4 | 23,6 | 27,1 | 25,8 | 28,9 | 29,2 | 29,5

Україна | 20,5 | 19,4 | 37,1 | 49,9 | 33,1 | 26,3 | 24,1

* International financial statistics yearbook: IFS/ IMF. – Washington, DC: IMF. – 2003

Дані таблиці свідчать про відносно невисокий рівень зовнішнього державного боргу України у порівнянні з Угорщиною, Польщею та Румунією.

Після вступу країн Центральної та Східної Європи на шлях демократичних реформ і побудови ринкової економіки західноєвропейського зразка (а також прояву активного бажання вступу в різні політичні, економічні, фінансові, торгові та інші організації і блоки) відношення офіційних кредиторів і західних банків до зазначеної групи країн змінилося. Істотним джерелом фінансування країн Центральної Європи стали відстрочки і реструктуризація платежів по зовнішніх боргах, що полегшило фінансово-економічний стан цих країн насамперед на початковому етапі ринкових реформ, сприяло відновленню їхньої кредитоспроможності, стимулювало залучення нових джерел фінансування.

У другому розділі “Механізм управління та обслуговування зовнішнього державного боргу у фінансовій системі України” проведено комплексне дослідження стану зовнішнього державного боргу України, механізму управління та обслуговування, методів реструктуризації зовнішнього державного боргу з метою підвищення ефективності функціонування фінансової системи держави.

З врахуванням проведеного дослідження стану та динаміки зовнішнього державного боргу України встановлено, що зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію в державі в перші роки її незалежності, відбулося динамічне зростання зовнішнього державного боргу. Так, з 1992 по 1996 рр. державний борг України зріс з 3,3 млрд. дол. США до 10,4 млрд. дол. США. Причому, якщо внутрішній борг за даний період зріс лише на 69 %, то зовнішній державний борг - на 2100 %. Таке зростання зовнішньої складової державного боргу України пояснюється, перш за все, відсутністю внутрішніх ресурсів для здійснення державних запозичень. Основними причинами, що призвели до швидкого зростання зовнішнього боргу України у 1992-1996 рр., визначено наступні: хронічний бюджетний дефіцит, структурна деформація економіки, від’ємне сальдо платіжного балансу, низький рівень інвестиційної та інноваційної активності, що, в кінцевому результаті, визначили нестачу власних ресурсів для потреб економічного зростання.

Максимального свого значення державний борг України та його зовнішня складова досягли в 1999 році. У наступні роки його динаміка стабілізувалася. Цьому сприяли зміни у борговій політиці держави. Так, в 2000 р. призупинилося кредитування України з боку МВФ і МБРР. У 2000, 2001, 2005 роках по відношенню до попереднього періоду відбулося зменшення зовнішнього державного боргу (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка державного боргу України в розрізі зовнішньої та внутрішньої його складових (1996—2005 рр.)*

Показники | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Державний борг, усього, млрд. дол. США | 10,4 | 11,6 | 14,4 | 15,3 | 14,1 | 14,1 | 14,2 | 14,5 | 16,0 | 15,5

У тому числі:—

зовнішній | 8,4 | 9,6 | 11,1 | 12,5 | 10,3 | 10,1 | 10,2 | 10,7 | 12,1 | 11,7—

внутрішній | 2 | 2 | 3,3 | 2,8 | 3,8 | 4,0 | 4,0 | 3,8 | 3,9 | 3,8

Темпи приросту зовнішнього державного боргу, % | - | 14,3 | 15,6 | 12,6 | -17,6 | -1,9 | 1,0 | 4,9 | 13,1 | -3,3

Структура державного боргу: —

зовнішній, % | 80,8 | 82,8 | 77,0 | 81,9 | 72,9 | 71,8 | 71,8 | 73,5 | 75,4 | 75,5—

внутрішній, % | 19,2 | 17,2 | 23,0 | 18,1 | 27,1 | 28,2 | 28,2 | 26,5 | 24,6 | 24,5

Зовнішній державний борг, % до ВВП | 20,5 | 19,4 | 37,1 | 49,9 | 33,1 | 26,3 | 24,1 | 21,6 | 18,67 | 14,09

Зовнішній державний борг, % до видатків Зведеного бюджету | 56,6 | 49,4 | 89,1 | 149,6 | 116,8 | 96,5 | 90,1 | 75,2 | 63,5 | 41,7

Зовнішній державний борг, % до експорту | 41,0 | 44,7 | 62,9 | 76,4 | 57,3 | 51,1 | 46,3 | 39,1 | 32,0 | 28,9

Зовнішній державний борг на душу населення, дол.США | 163,4 | 179,4 | 220,5 | 250,1 | 212,5 | 209,9 | 213,2 | 225,6 | 256,5 | 246,6

*Складено і розраховано автором за офіційними даними Міністерства фінансів України та Державного комітету статистики України

У структурі державного боргу істотно переважає зовнішня заборгованість. Так, за 1996-2005 рр. частка зовнішнього державного боргу у загальному обсязі державного боргу України становила не менше 70%.

Аналіз відносних показників зовнішнього державного боргу України за 1996-2005 рр. показав, що деякі показники зовнішньої державної заборгованості найбільш приблизилися до критичних меж на початку 2000 р. Але протягом 2000—2005 рр. вдалося покращити боргову ситуацію в країні, стабілізувати темпи зростання зовнішнього державного боргу та поліпшити рівень всіх боргових показників порівняно з 1999 р. Це було пов’язано із загальним покращенням економічної та фінансової ситуації в країні.

У порівнянні з іншими країнами світу величина зовнішнього боргу на душу населення в Україні є незначною. Україна належить до країн із рівнем заборгованості на душу населення, нижчим за середній. Зокрема, у 2000 р. цей показник у Швеції становив 7100 дол. США, в Німеччині – 3900, у Нідерландах – 3050, у США – 2700, у Мексиці – 1550, у Польщі – 1110, у Російській Федерації – 850, в Україні – 213 відповідно. Середньосвітова величина складає близько 600 дол. США.

На кінець 2005 р. найвагомішими складовими зовнішнього державного боргу України виступали заборгованість міжнародним фінансовим організаціям (34,68 %), заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління (20,43 %), незначна частка заборгованості перед іноземними комерційними банками (4,97 %), заборгованість за облігаціями зовнішньої державної позики (39,92 %).

У розрізі валют погашення переважна частина державного боргу деномінована в доларах США — 62,7За ознакою умовності основна частина зовнішньої заборгованості припадає на прямий борг, який становив на кінець 2005 р. 74,6 %, а гарантований зовнішній борг – 25,4 %. За типом відсоткової ставки у структурі державного боргу переважає заборгованість, з якої сплата процентів здійснюється за фіксованими ставками — 85,5 %.

Визначено, що управління зовнішнім державним боргом - це сукупність принципів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави в особі уповноважених нею органів на об’єкти управління (стадії боргового процесу) з метою досягнення визначених економічних, політичних та соціальних цілей, забезпечення національної безпеки та гармонізації інтересів позичальників і закордонних кредиторів.

Проведене дослідження засвідчило, що механізм управління зовнішнім державним боргом України включає три основні етапи: мобілізацію зовнішніх фінансових ресурсів; використання залучених коштів; погашення та обслуговування державного боргу.

На етапі мобілізації фінансових ресурсів необхідним є обґрунтування форм та методів запозичення. На підставі проведеного дослідження сучасних інструментів зовнішнього державного запозичення було виявлено особливості їх використання та впливу на обсяг, вартість зовнішніх запозичень, умови їх надання.

Проаналізувавши динаміку показників погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу України, відмічено, що, здійснюючи зовнішні запозичення, Україна загалом ритмічно погашала свої борги (табл. 3).

Після боргової кризи 1998 р., коли сумарні боргові виплати за зовнішнім боргом сягнули майже 20 % річного обсягу доходної частини держбюджету, здійснення упродовж 1999-2001 рр. реструктуризації боргових зобов’язань дозволило суттєво знизити навантаження на державний бюджет. Так, відношення таких витрат до доходів Державного бюджету в 2001 р. склало 10,5 %, а в 2005 р. – вже 7,6 %.

Таблиця 3

Видатки державного бюджету з погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу України за 1998-2005 рр.*

Показник | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Погашення і обслуговування, в тому числі, млн. грн. | 3141,0 | 3734,0 | 5198,0 | 3912,0 | 5810,0 | 7834 | 7731 | 8019

Обслуговування, млн. грн. | 748,0 | 1837,0 | 4104,0 | 2526,0 | 2240,0 | 2303 | 2106 | 2138

Погашення, млн. грн. | 2393,0 | 1897,0 | 1094,0 | 1386,0 | 3570,0 | 5531 | 5625 | 5881

Відношення видатків на обслуговування та погашення зовнішнього державного боргу до ВВП, % | 3,1 | 2,9 | 3,1 | 1,9 | 2,6 | 3,0 | 2,2 | 1,9

Відношення видатків на обслуговування та погашення зовнішнього державного боргу до доходів Державного бюджету, % | 19,8 | 18,7 | 14,9 | 10,5 | 13,7 | 14,9 | 11,0 | 7,6

*За офіційними даними Міністерства фінансів України

З’ясовано, що реструктуризація є одним з головних напрямів активного управління боргом. Її можна розглядати як інструмент удосконалення структури боргу в напрямі збільшення терміну та зменшення вартості обслуговування. В роботі розглянуті сучасні методи проведення реструктуризації та їх можливості використання в Україні. Україна, яка відноситься до країн із рівнем доходу, нижчим за середній і низьким рівнем зовнішнього боргу, може розраховувати на “Х’юстонські” або “Стандартні” умови реструктуризації боргу перед Паризьким клубом.

Серед інструментів управління зовнішнім державним боргом на основі вивчення світового досвіду виділені свопові механізми реструктуризації зовнішнього державного боргу: схема “зовнішній борг – облігації”; “зовнішній борг – акції”; “зовнішній борг – експорт”; “зовнішній борг – внутрішній борг”; “зовнішній борг – екологія”; “викуп зовнішнього боргу”; “списання зовнішнього боргу”, використання яких дозволяє зменшити боргове навантаження на національну економіку та досягти інших соціально-економічних цілей.

Найбільш перспективним інструментом реструктуризації зовнішнього державного боргу України визначено схему “зовнішній борг - акції”, використання якої значно б розширило коло потенційних покупців і вплинуло б (в сторону збільшення) на кінцеву вартість підприємств, що приватизуються.

У третьому розділі “Зовнішній державний борг у фінансовій політиці держави” розроблені шляхи вдосконалення механізму управління зовнішнім державним боргом України, досліджено зовнішній державний борг у борговій стратегії України та здійснено моделювання взаємозв’язку зовнішнього державного боргу з макроекономічними показниками.

Для удосконалення нормативно-правового забезпечення механізму управління зовнішнім державним боргом пропонується прискорити розробку та прийняття Закону України “Про зовнішній борг України”, де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом; законодавчо заборонити використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат; заборонити отримання дорогих короткотермінових кредитів.

Розроблені наступні рекомендації щодо управління зовнішнім державним боргом України:

- для збереження економічної безпеки держави, при виборі боргового джерела пріоритет повинен надаватися внутрішнім запозиченням;

- пріоритетним завданням управління структурою державного боргу є зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді; для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі;

- встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам;

- використання “свопових” операцій – операцій типу “борги в обмін на власність (акції)”.

Для України вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення економічного зростання країни.

Проаналізовано два основних напрямки концепції боргової стратегії України: 1) повна відмова від нових зовнішніх державних запозичень; 2) здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах на інвестиційні цілі. Обгрунтовано, що зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки боргової стратегії, а саме здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах для інвестиційних цілей, є більш прийнятним для України.

Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу до ВВП. Важливим завданням стратегічного управління державним боргом є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків.

У дисертаційній роботі здійснено аналіз статистичної вибірки за 1992-2004 рр. частки зовнішнього державного боргу та частки дефіциту зведеного бюджету у ВВП й побудовано дистрибутивно-лагову модель та авторегресійну модель.

Дослідивши отримані регресійні моделі на адекватність реальній дійсності, вибрано найкращу модель, яка показує залежність зовнішнього державного боргу поточного року від рівня бюджетного дефіциту поточного року та попередніх двох років. Модель має наступний вигляд:

= 26,28396 – 2,32735xt – 0,17573 xt-1+2,40420xt-2,

де хt - дефіцит зведеного бюджету у ВВП, %

yt - зовнішній державний борг у ВВП, %.

За допомогою отриманої моделі можна прогнозувати рівень зовнішнього державного боргу, використовуючи прогнозний рівень бюджетного дефіциту.

Також проведене моделювання залежності обсягу державного боргу від дефіциту бюджету (DEFICIT), індексу споживчих цін (CPI) та ВВП (GDP). Дана модель була побудована на основі статистичних квартальних даних України з 2000 по 2004 роки. В аналітичному вигляді модель має наступний вигляд:

DEBT = 19571.45924 + 23.54320*DEFICIT(-1) + 199.4386115*CPI(-2) - 144.8626958*GDP

Результатом даних розрахунків є можливість здійснення короткострокового прогнозу зовнішнього державного боргу України, що дозволяє використати дані розрахункові значення в процесі управління зовнішнім державним боргом України з метою забезпечення збалансованості бюджету та стабільності вітчизняної фінансової системи.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження зовнішнього державного боргу, його місця у фінансовій системі держави та механізму управління й обслуговування зовнішнього державного боргу дозволили сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного, організаційного та науково-практичного змісту, які відображають вирішення основних завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Встановлено, що державний борг є економічною категорією, що була предметом суперечок різних наукових шкіл. Сучасні теорії державного боргу знаходять своє відображення в декількох економічних і соціально-політологічних концепціях. Зокрема, виділено неокласичну, сучасну та політологічну школу державного боргу. Принципова різниця між першими двома підходами полягає в оцінці впливу на економіку податкової і боргової політики держави. Політологічна школа абстрагується від суто економічної дискусії і намагається пояснити зміни державної заборгованості через вплив політичних чинників.

2. Розкрито економічну природу та місце зовнішнього державного боргу в фінансовій системі держави. Визначено зовнішній державний борг як сукупність зобов’язань органів державної влади всіх рівнів перед нерезидентами за непогашеними позиками та нарахованими відсотками, а також зобов’язань підприємств, гарантованих органами державної влади. Встановлено, що зовнішній державний борг є важливою складовою фінансової системи держави. В дисертації проведене теоретичне дослідження місця зовнішнього державного боргу та його взаємозв’язки зі складовими фінансової системи держави. Це дозволило прийти до висновку, що операції по формуванню і погашенню зовнішнього боргу являють собою універсальний, багатобічний інструмент впливу на фінансову систему держави.

3. На основі проведеного аналізу головних причин виникнення дефіциту державного бюджету були виявлені та класифіковані основні чинники, що впливають на процеси формування зовнішнього державного боргу, які поділено на три групи: 1) фундаментальні; 2) локальні; 3) випадкові. Визначено, що до першої групи причин відносяться процеси і явища, що роблять систематичний вплив на всю сукупність фінансових потоків державного бюджету; до другої - явища, що роблять систематичний вплив на невелику групу фінансових потоків державного бюджету; до третьої групи відносяться явища, характер впливу яких на фінансові потоки державного бюджету нестійкий і, найчастіше, непередбачений.

4. Досліджено місце та закономірності розвитку зовнішнього державного боргу у фінансових системах зарубіжних країн і зроблено висновок, що зовнішній державний борг займає важливе місце у фінансовій системі будь-якої країни. Найбільше значення прямі міждержавні кредити у формуванні державного боргу розвинутих країн мали місце в 1950-х і 1960-х роках. Важливу роль у сучасній структурі зовнішньої заборгованості країн світу відіграють країни з перехідною економікою. Протягом 1990-х рр. всі країни з перехідною економікою характеризувалися порівняно високим рівнем зростання зовнішніх боргів. До особливостей управління зовнішнім державним боргом країн Центральної та Східної Європи віднесено проведення реструктуризації та відстрочки платежів по зовнішніх боргах, що полегшило фінансово-економічний стан цих країн насамперед на початковому етапі ринкових реформ, сприяло відновленню їх кредитоспроможності, стимулювало залучення нових джерел фінансування.

5. Проаналізовано особливості формування та сучасний стан зовнішнього державного боргу України, що дозволило прийти до висновку про динамічне зростання зовнішнього державного боргу в перші роки незалежності України, що було зумовлено складною фінансово-економічною ситуацією в державі, політичною нестабільністю, суперечливостями процесу економічних перетворень. Максимального свого значення державний борг України та його зовнішня складова досягли в 1999 р. Окремі відносні показники зовнішньої державної заборгованості України найбільше приблизилися до критичних меж також в даний період. Протягом 2000—2005 рр. вдалося покращити боргову ситуацію в країні, стабілізувати темпи зростання зовнішнього державного боргу та поліпшити рівень всіх боргових показників порівняно з 1999 р., що було пов’язано із загальним покращенням економічної та фінансової ситуації в країні та відповідними діями уряду України.

6. У роботі розкрито механізм управління та обслуговування зовнішнього державного боргу України. Під управлінням зовнішнім державним боргом запропоновано розуміти сукупність принципів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави в особі уповноважених нею органів на об’єкти управління (стадії боргового процесу) з метою досягнення визначених економічних, політичних та соціальних цілей, забезпечення національної безпеки та гармонізації інтересів позичальників і закордонних кредиторів. Механізм управління зовнішнім державним боргом досліджено в розрізі трьох основних етапів: мобілізація зовнішніх фінансових ресурсів; використання залучених коштів; погашення та обслуговування державного боргу. Встановлено, що ефективне управління зовнішнім державним боргом на всіх етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та досягнення економічного зростання в країні.

7. На підставі проведеного дослідження сучасних інструментів зовнішнього державного запозичення було класифіковано та проаналізовано їх основні форми і виявлено особливості їх використання та впливу на обсяг, вартість зовнішніх запозичень, умови їх надання, що дозволяє вдосконалити механізм управління зовнішнім державним боргом на етапі мобілізації позикових ресурсів.

8. Досліджено механізм реструктуризації зовнішнього державного боргу через використання таких боргових свопів як схеми “зовнішній борг – облігації”; “зовнішній борг – акції”; “зовнішній борг – експорт”; “зовнішній борг – внутрішній борг”; “зовнішній борг – екологія”; “викуп зовнішнього боргу”; “списання зовнішнього боргу”. З’ясовано, що реструктуризація є одним з основних напрямів активного управління боргом, інструментом удосконалення структури боргу в напрямі продовження терміну та зменшення вартості обслуговування. Доведено, що перспективним інструментом реструктуризації