ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ЗАСТРОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 81'367.635: 811.112.2

СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРАДУАЛЬНИХ ЧАСТОК СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Волинського державного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

ХАЙДЕМЕЙЄР ВІРА ПАВЛІВНА,

завідувач кафедри німецької філології

Волинського державного університету

імені Лесі Українки

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ГАМЗЮК МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ,

декан факультету німецької мови

Київського національного лінгвістичного університету;

кандидат філологічних наук, доцент

БЕЗУГЛА ЛІЛІЯ РОСТИСЛАВІВНА,

доцент кафедри німецької філології

Харківського національного університету

імені В.Н. Каразіна

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра іноземних мов для гуманітарних факультетів,

Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться 08.11.2006 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077 Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077 Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 05.10.2006 р.

Вчений секретар доктор філологічних наук

спеціалізованої вченої ради МАРТИНЮК А.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована робота присвячена вивченню семантико-прагматичних властивостей градуальних часток сучасної німецької мови. Сучасна антропоцентрична, дискурсивно орієнтована, комунікативно-функціональна наукова парадигма надала людині статусу “мірила всіх речей та повернула її у центр всесвіту” (С.Г. Воркачев). Антропоцентричний підхід до вивчення мовних одиниць скерував дослідження на третій вимір мовного знака – прагматичний, який передбачає зв’язок між мовним знаком та його користувачем (Т.А. ван Дейк, В.О. Звегінцев, Л.М. Мінкін, Г.Г. Почепцов, П. Сгалл, О.О. Селіванова, І.П. Сусов, І.С. Шевченко, R.C. Stalnaker, D. Wunderlich та ін.). Інтерес наукової думки зосередився на виявленні законів функціонування мови (Ю.Д. Апресян, Н.Д. Арутюнова, Г. Вежбицька, В.Г. Гак, С.Д. Кацнельсон, Г.В. Колшанський, Ю.С. Степанов та ін.), закономірностей уживання мовних одиниць згідно з цілями комунікації, намірами суб’єктів мовлення (Н.Д. Арутюнова, Л.Р. Безугла, О.Г. Почепцов та ін.). Фокус уваги дослідників закономірно змістився від уже вивчених явищ до тих, які тривалий час знаходилися на периферії лінгвістичних досліджень. Відповідно, намітилися нові перспективи вивчення проблем, які залишилися не вирішеними в межах системно-структурної парадигми або вирішувалися неоднозначно. До останніх належить проблема часток. Незваючи на їхнє інтенсивне дослідження на сучасному етапі (А.Т. Кривоносов, В.М. Пророкова, Н.А. Торопова, Н.Ю. Шитова, J. Dahl, G. Helbig, W. Kцtz, E. Hentschel, A. Peteri, H. Weydt та ін.), окремі аспекти потребують глибшого вивчення. Термінологічна поліфонія та понятійні розбіжності у трактуванні часток загалом та градуальних зокрема засвідчують складність об’єкта дослідження. Логіко-лінгвістичний аналіз градуальних часток має доповнитися дискурсивно-прагматичним з його антропоцентричним підходом до вивчення мовних одиниць. Водночас на подальше вивчення заслуговують такі системно-структурні характеристики градуальних часток, як їхнє лексичне значення, валентність, а також визначеність щодо їх омонімії чи поліфункціональності.

Актуальність теми зумовлюється необхідністю перегляду та доповнення наявних знань стосовно градуальних часток з позиції комунікативно-функціональної парадигми. Потреба у такому дослідженні зумовлена їхньою важливою роллю у процесі комунікації (зокрема у формуванні змісту висловлювання та введенні його в ситуацію спілкування, у самовираженні суб’єктів мовлення, інформативності на рівні пресупозицій та імплікатур, у вираженні когезії та когерентності тексту/дискурсу). Актуальність підсилюється тим, що недостатньо вивчено градуально-модифікуючі функції часток, їхню шкалярну інтерпретацію, функціонування як експліцитних та імпліцитних градуаторів (термін Е. Сепіра) та вплив на градуальні характеристики слів, з якими вони поєднуються. Тому науковим завданням роботи є виявлення внеску градуальних часток в інформативно-аргументативний зміст висловлювання, в структурну організацію тексту/ дискурсу та з’ясування їхньої ролі у вираженні семантичної категорії градуювання.

Обрана тема дослідження пов’язана з науковою темою кафедри німецької філології ВДУ імені Лесі Українки “Семантичні, стилістичні, соціолінгвістичні та прагматичні особливості мовних одиниць у жанрах різних стилів”, затвердженою вченою радою ВДУ ім. Лесі Українки (протокол № 9 від 21 травня 1998 року).

Мета дослідження полягає у виявленні диференційних ознак, лексичного значення, дискурсивно-прагматичних властивостей та шкалярно-модифікуючої функції градуальних часток. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- уточнити статус градуальної частки у частиномовній системі сучасної німецької мови;

- виявити диференційні ознаки градуальних часток;

- дослідити валентність градуальних часток;

- конкретизувати лексичне значення градуальних часток;

- дослідити їхні дискурсивно-прагматичні властивості;

- визначити шкалярно-модифікуючу функцію та позиції градуальних часток сучасної німецької мови на шкалі кількісної/якісної ознаки.

Об’єктом дослідження є градуальні частки сучасної німецької мови.

Предмет дослідження – семантичні та прагматичні особливості градуальних часток, зокрема їхнє вихідне лексичне значення, синонімічні та омонімічні зв’язки, дискурсивно-прагматичне значення, валентність та шкалярно-модифікуюча функція.

Методологічно дослідження ґрунтується на розумінні системного характеру мови, який проявляється у структурній організації по-різному взаємопов’язаних підсистем; на положеннях семіотики про знак, зв’язок форми та змісту, мови та мислення; а також на положеннях функціональної та комунікативної лінгвістики, зокрема про функцію та функціонування мовних одиниць, складові компоненти комунікативної ситуації, експліцитність/ імпліцитність вираження інформації, дискурсивні маркери комунікації.

Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використовуються такі методи: метод опозицій – для з’ясування ролі часток у формуванні градуальних опозицій, “члени яких різняться різним ступенем або градацією тієї ж ознаки” (І.В. Арнольд); дистрибутивний аналіз з метою визначення всіх можливих синтаксичних позицій часток, їх сполучуваності; валентний аналіз, який дає змогу, з одного боку, встановити сполучувальну здатність градуальних часток, з іншого,– виявити сфери їхньої дії, екзистенційні та шкалярні імплікатури, пресупозиції тощо; компонентний та аналіз словникових дефініцій доповнюються на подальших стадіях дослідження контекстуальним аналізом у поєднанні з дистрибутивним, що дозволяє виявити синонімію, полісемію градуальних часток та їх граматичні омоніми; елементи дискурс-аналізу, що є релевантним для виявлення інформативності градуальних часток на рівні прагматичних пресупозицій та конверсаційних імплікатур, а також можливості їхнього функціонування як дискурсивних маркерів. У процесі аналізу застосовується метод трансформаційного аналізу, зокрема проводяться операції елімінації, субституції та пермутації, які необхідні для виявлення внеску градуальних часток в загальний зміст висловлювання, а також елементи статистичного аналізу для кількісної характеристики градуальних часток щодо їхньої омонімії.

Матеріалом дослідження слугували 54 градуальні частки сучасної німецької мови, досліджувані за лексикографічними джерелами, творами художньої літератури сучасних німецьких авторів (загальним обсягом близько 10 000 сторінок) та зразків розмовного мовлення.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній запропоновано новий погляд на частки, які неоднозначно трактуються в наявних дослідженнях та відносяться до різних субкласів. Уперше виділення та аналіз градуальних часток ґрунтується на поняттях семантичної категорії градуювання. Результати дослідження розвивають ідеї про градуальний характер лексичного значення, синонімію грамем морфологічної категорії ступенів порівняння прикметників. У роботі доведено вирішальну роль часток у перемиканні абсолютного градуювання на відносне. Аналіз градуальних часток приводить до переосмислення морфологічної категорії ступенів порівняння прикметників, її ролі у вираженні семантичної категорії порівняння/градуювання. Уперше охарактеризовано валентність градуальних часток німецької мови. Теоретично обґрунтовано взаємозумовленість синтаксичних потенцій, семантичного та прагматичного значень часток. У роботі уточнено диференційні ознаки градуальних часток, доведено можливість їхнього самостійного, хоча й несамодостатнього функціонування як дискурсивних маркерів.

Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у положеннях, які виносяться на захист:

1. Градуальними є частки, які за своїм лексичним значенням та шкалярною інтерпретацією належать до мовних засобів вираження семантичної категорії градуювання, функціонують як експліцитні/імпліцитні градуатори при відносному та абсолютному градуюванні.

2. За валентністю градуальні частки німецької мови розподіляються на дво- та тривалентні. Семантична валентна структура 3-валентних часток включає домінанту сфери дії, фонові альтернативи домінанти та ознаку, на основі якої імплікується існування фонових альтернатив домінанти. 2-валентні частки вилучають із своєї семантичної сфери дії фонові альтернативи, оскільки здійснюють градуювання ознаки, позначеної домінантою їхньої сфери дії, відносно ситуативної норми.

3. Вихідне лексичне значення градуальних часток відображає та детермінує їхнє комунікативно-функціональне призначення: воно полягає в акцентуванні уваги на учасникові ситуації, до якого реферує домінанта СД градуальної частки. Дискурсивно-прагматичне значення градуальних часток зумовлюється прагматичним контекстом їхнього вживання, прагматичними пресупозиціями мовців, конверсаційними імплікатурами та іншими дискурсивними факторами. Імпліцитне аксіологічне значення градуальних часток визначає позицію домінанти сфери дії на аксіологічній шкалі, яка імплікується категоріальною семантикою аксіологічної оцінки.

4. Як дискурсивні маркери градуальні частки на семантичному рівні когезійно пов’язують та шкалюють різні пропозиції або виконують кореферентну функцію; на прагматичному рівні – когезійно пов’язують іллокутивні акти/комунікативні ходи та когерентно формують тематичну єдність тексту/дискурсу.

5. Когезійна функція градуальних часток уможливлює їхнє самостійне вживання. Самостійно, хоча й несамодостатньо, вони вживаються у реагуючих комунікативних ходах як відповідь на запитання, де вони актуалізують значення додатковості, ідентифікації, ексклюзивності або здійснюють корекцію щодо фонових знань, пресупозицій та намірів мовця.

6. Шкалярно-модифікуюча функція градуальних часток проявляється в тому, що вони впливають на морфологічні характеристики активно- та пасивно-валентних слів, які є домінантою їхньої сфери дії, що приводить до реструктурації інформативно-аргументативного змісту висловлювання; зумовлюють динамічний аспект абсолютного та відносного, об’єктивного та суб’єктивного градуювання, демонструють його емоційний аспект. Двовалентні частки вводять домінанту сфери дії в зону полярного градуювання, чим викликають шкалярний вимір лексичного значення прикметникової домінанти сфери дії.

7. Градуальні частки беруть участь у формуванні градуальних шкал кількісної/якісної ознаки, вносячи при цьому корекції до шкалярних вимірів грамем морфологічної категорії ступенів порівняння прикметників/ прислівників (релятивних позитива, компаратива, суперлатива та абсолютного позитива), зумовлюють прагматичну синонімію позитива та елатива, позитива та компаратива, позитива та суперлатива.

Теоретична значущість дослідження полягає у тому, що результати проведеного аналізу градуальних часток німецької мови роблять певний внесок у семантику, лінгвопрагматику, інференційну прагматику, дискурсознавство, комунікативну лінгвістику. Вони сприяють поглибленню знань про значення, валентність службових слів, зокрема градуальних часток; семантичну категорію градуювання та роль градуальних часток у її вираженні; морфологічну категорію ступенів порівняння прикметників; роль градуальних часток у формуванні текстових/дискурсивних категорій когезії та когерентності, зокрема про функціонування градуальних часток як дискурсивних маркерів. Отримані результати розвивають також ідеї про градуальний характер категорії та шкалярний вимір лексичного значення слів із семантикою кількісно-якісних характеристик.

Особистий внесок дисертанта полягає в теоретичному обґрунтуванні статусу градуальних часток на основі їхнього віднесення до мовних засобів вираження семантичної категорії градуювання, у створенні класифікації градуальних часток за їхнім лексичним значенням, у виявленні дискурсивно-прагматичних властивостей градуальних часток та доведенні їхньої домінантної ролі у формуванні градуальних шкал кількісної/якісної ознаки.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що одержані результати можуть використовуватись у курсі теоретичної граматики (розділи “Частини мови”, “Актуальне членування речення”, “Синтаксична семантика”, “Граматика, семантика та прагматика тексту”), лексикології (“Синонімія, омонімія, полісемія”) німецької мови, у спецкурсах із прагмалінгвістики й семантики, при укладанні підручників тощо. Одержані результати можуть бути також використані в науково-дослідницькій роботі студентів та аспірантів.

Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях кафедри німецької філології ВДУ імені Лесі Українки, на наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ імені Лесі Українки (Луцьк, 2000 – 2006), VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2003” (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та тезах міжнародної конференції.

Структура роботи. Загальний обсяг дисертації – 206 сторінок (основний текст складає – 176 сторінок). У дисертації подано 1 таблицю та 1 схему; бібліографія містить 289 найменувань, список ілюстративних джерел налічує 20 позицій.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку наукових джерел, списку лексикографічних джерел та списку джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі визначено мету, завдання та методи дослідження, обґрунтовано вибір теми, актуальність, новизну, теоретичну значущість та практичну цінність роботи, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі з’ясовано статус градуальних часток у частиномовній системі; доведено доцільність виділення субкласу градуальних часток на основі теорії градуювання за Е. Сепіром, систематизовано теоретичні засади їх дослідження.

У другому розділі проаналізовано семантичні та дискурсивно-прагматичні характеристики градуальних часток, зокрема встановлено, що градуальні частки є полісемантичними, виявляють синонімічні та омонімічні звґязки з частками інших субкласів та іншими частинами мови. Досліджено валентність часток, подано класифікацію градуальних часток за їхнім лексичним значенням, виявлено їхні дискурсивно-прагматичні властивості.

У третьому розділі охарактеризовано шкалярно-модифікуючу функцію градуальних часток, проаналізовано позиції градуальних часток на шкалах кількісної/якісної ознаки, розкрито роль градуальних часток при абсолютному/ відносному, об’єктивному/суб’єктивному та полярному градуюванні.

У висновках узагальнено теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі дисертації “Статус градуальних часток німецької мови у частиномовній системі” аналізуються дискусійні питання щодо статусу часток загалом та градуальних зокрема.

Ми трактуємо частку як окрему частину мови, яка має право на існування поряд з іншими незмінними частинами мови (прислівниками, сполучниками, прийменниками, модальними словами, вигуками).

Як і інші частини мови, частки мають свої особливості, що визначаються на різних рівнях: морфологічному, синтаксичному, семантичному та прагматичному. Варіативність системно-структурних та функціональних ознак часток зумовлює їх розподіл на різні класи та субкласи.

Той факт, що вже на рівні окремо взятого висловлювання з градуальною часткою до аналізу застосовуються такі поняття, як шкалярні та екзистенційні, конвенційні та конверсаційні імплікатури, пресупозиції та імплікації, аксіологічні характеристики тощо, є аргументом на користь висновку, що частки виконують інтегруючу функцію семантичного та прагматичного значень, а також дає підстави вважати, що частки є дискурсивними конекторами та слугують поряд з іншими експліцитними та імпліцитними засобами маркерами когерентності тексту/дискурсу.

Окремі субкласи часток, які аналізуються в лінгвістичних дослідженнях під різними назвами й допускають неоднозначність трактування й класифікації, та все ж мають відношення до семантичної категорії градуювання, підлягають об’єднанню в один субклас, який отримує в нашому дослідженні назву “функціонально-семантичний субклас градуальних часток”. Він включає такі частки: allein, auch, ausgerechnet, ausschlieЯlich, auЯerordentlich, besonders, bloЯ, einzig, eben, ebenfalls, erst, genau, gar, geschweige denn, gerade, gleich, gleichfalls, insbesondere, lediglich, nicht einmal, noch, nur, selbst, sogar, vor allem, zumal, zumindest, sehr, ziemlich, ganz, ьberaus, zutiefst, hцchst, fast, nahezu, beinahe, etwa, geradezu, immer, weitaus, zu, etwas, ungemein, weit, so та ін.

Градуальні частки розподіляються нами на групи за лексичним значенням та згідно різних зон градаційної шкали й видів градуювання.

Значення та функції градуальних часток визначаються у роботі за комплексним аналізом на основі застосування таких понять: екзистенційна імплікатура (імплікатура існування фонових альтернатив домінанти сфери дії частки); шкалярна імплікатура (шкалювання фонових альтернатив відносно домінанти); прагматична пресупозиція (спеціальні припущення модусного характеру); сфера дії (валентні актанти частки); домінанта сфери дії (ко-конституент частки); фонові альтернативи (семантичні пресупозиції домінанти); шкалярний аргумент (домінанта та фонові альтернативи); шкалярний вимір (кількість шкалярних аргументів); шкала зони норми (шкалярний вимір лексичного значення домінанти).

У другому розділі “Семантичні та дискурсивно-прагматичні характеристики градуальних часток німецької мови” аналізуються системно-мовні та дискурсивно-прагматичні характеристики градуальних часток. Результатом цього аналізу є такі висновки:

Частки є полісемантичними, на цій основі вступають у синонімічні зв’язки з іншими частками та виявляють омонімічні зв’язки з іншими частинами мови. Субклас градуальних часток має польову структуру. У центрі поля займають місця частки, які обмежують свою полісемію, синонімію та омонімію і характеризуються відносною стабільністю щодо частиномовної приналежності.

Із проаналізованих нами 54 часток 8 (14,8 %) не мають омонімів, 30 (55,6 %) мають по одному омоніму, 14 (25,9 %) – по два омоніми та 2 (3,7 %) – по три омоніми.

Лексеми градуальних часток можуть бути прислівниками (54 %), прикметниками (44 %), сполучниками (16 %), займенниками (16 %), прийменниками (16 %), частками інших субкласів (4%), числівниками (2 %), модальними словами (2 %), заперечними словами (2 %). Переважну більшість складають прислівники. Можливо, саме тому субклас градуальних часток поповнюється, передусім, прислівниками.

Функціонально-семантичний субклас градуальних часток є відкритим, оскільки поповнюється партикулізованими частинами мови та прагматичними синонімами градуальних часток.

Градуальні частки характеризуються пасивною валентністю. Серед них виділяються три- та двовалентні частки. Семантична валентна структура тривалентних часток включає змінні QRP, де Q – домінанта сфери дії частки;

R – фонові альтернативи домінанти; P – ознака, на основі якої імплікується існування фонових альтернатив R: Sie zuckte mit den Achseln und fragte sich insgeheim, warum er ausgerechnet jetzt das Gesprдch auf den Prinzen von PreЯburg brachte. (Mellin 1, S. 48)

Частка „ausgerechnet“ є тривалентною: ausgerechnet 3 (QRP);

Q = (домінанта СД): jetzt; R = екзистенційна імплікатура: gestern (Q1), morgen (Q2), alles andere aber nicht jetzt (Qn...із R); P = пропозиційна ознака: er brachte das Gesprдch auf den Prinzen von PreЯburg.

Двовалентні частки вилучають зі своєї семантичної сфери дії змінну R, яка є константою для двовалентної частки та відповідає нормативному поняттю, позначеному лексемою домінанти сфери дії частки: Goll hatte nicht nur Freude empfunden, er war geradezu glьcklich gewesen an einem Morgen, und das Gefьhl war so stark, daЯ er es nicht vergessen hatte. (Danella, S. 60)

Частка „geradezu“ двовалентна: geradezu 2 (QP);

Q = домінанта СД: glьcklich; P = пропозиційна ознака: „er war an einem Morgen gewesen.“

Кореляція між семантичною та синтаксичною сферами дії градуальних часток є ізоморфною за синтаксичної експлікації семантичної валентності частки: Kein Fortschritt, keine Aufklдrung und schon gar keine Religion hatten jemals daran etwas дndern kцnnen. (Danella, S. 76)

(Q = keine Religion; Q1 = kein Fortschritt; Q2 = keine Aufklдrung.)

Неізоморфність такої кореляції зумовлюється невираженістю семантичної сфери дії за валентністю R. Неекспліковані фонові альтернативи (R) визначаються на рівні екзистенційних імплікатур: Allein der Arzt kann darьber entscheiden. (Helbig/Buscha, S. 485)

(Q = der Arzt; Q1, Q2, Qn = der andere oder die anderen Menschen, die gewцhnlich mit Rat und Schlag dabeistehen und Arzt spielen.)

За своїм вихідним значенням, на основі семантико-прагматичного оперування домінантою СД градуальні частки підлягають розподілу на такі групи:

1) Частки зі значенням залучення до ситуації (auch, noch, sogar, geschweige denn, selbst, nicht einmal, ebenfalls, gleichfalls). Вони розподіляються згідно значимості залученого учасника на такі підгрупи:

а) частки зі значенням залучення учасника ситуації (домінанти) як надмірного (частки sogar, selbst): “Du wirst doch wohl nicht wollen, daЯ sogar Dцrte fьr dich einsteht, wдhrend du selber gar nichts tust?” (Grasmeyer, S. 159);

б) частки зі значенням залучення надмірного учасника до ситуації, яка характеризується повною відсутністю ситуативно-релевантних ознак (частки geschweige denn, nicht einmal) (або вилучення учасника із ситуації, що є наслідком заперечення пропозиції):

Meine Oma lehrte mich laufen und sprechen, Zдhne putzen, Schnьrsenkel binden... Ihre Tochter, die Frau, die mich geboren hat, hatte nicht einmal einen Namen fьr mich ausgesucht [...]. (Grasmeyer, S. 18);

в) частки зі значенням залучення до ситуації учасника на однакових правах (ebenfalls, gleichfalls, ebenso, genauso, in gleichem MaЯe, in gleicher Weise, auch): Ich hoffe fьr dich, daЯ du eine Frau findest, der dein Reichtum ebenso viel bedeutet wie dir. (Mellin 1, S. 48);

г) частки зі значенням залучення до ситуації учасника як додаткового: (noch, auch):

„Wann wird Tina aufwachen?“ – fragte Karin die Schwester leise.

„Ich weiЯ es nicht,“ – antwortete Schwester Renate. „Aber nach meinen Erfahrungen kann es noch Stunden dauern. Der Kцrper muЯ sich erst richtig erholen, und Schlaf ist dafьr die beste Medizin.“ (Mellin 1, S. 50)

2) Частки зі значенням обмеження учасників ситуації (bloЯ, allein, ausschlieЯlich, einzig lediglich (= nur), erst): „Ьberall habe ich dich gesucht, doch erst meiner Mutter gelang es, den Professor dazu zu bewegen, mir noch einmal eine Chance zu geben“. [...] (Mellin 1, S. 60)

3) Частки зі значенням ексклюзивності (пріоритетності) учасника ситуації (besonders, zumal, vor allem, insbesondere, eigenartig, ausnehmend): Unsere ganze Familie ist sehr musikalisch, zumal die Kinder meiner Schwester.[Wahrig 1, S. 927]

4) Частки зі значенням ідентифікації учасника ситуації (eben, gerade, genau,ausgerechnet, direkt): Eben diesem Umstand verdanken wir es, daЯ ... [Wahrig 1, S. 223]

5) Частки зі значенням деінтенсифікації ознак учасника ситуації.

Серед часток даної групи виділяються дві підгрупи часток:

а) частки з димінутивним значенням (значенням послаблення, пом’якшення тощо) (ein wenig, ein biЯchen, etwas, einigermaЯen u. a.):

Ein biЯchen dumm war Marleen ja schlieЯlich immer gewesen. (Danella, S. 25);

б) частки-компромісатори (наближають ознаку до норми) (beinahe, fast, nahezu, geradezu, ziemlich): Sie kamen in eine groЯe Diele, links im Hintergrund fьhrte eine ziemlich breite Treppe empor. (Danella, S. 12)

Потрібно зауважити, що як частки цієї групи можуть уживатися прислівники з вихідним значенням димінутивності: Ihr glattes, flachsblondes Haar schimmerte silberhell in der Mittagssonne, das blaue Sommerkostьm betonte ihre schlanke Figur und gab ihren grьnen Augen einen leicht tьrkischen Schimmer. (Mellin 1, S. 67)

6) Частки зі значенням максимізації ознак учасника ситуації (hцchst, zutiefst, lдngst, дuЯerst, weitaus, durchaus, mцglichst, zu, auЯerordentlich, ьberaus, ungemein, ganz (у значенні підсилення), sehr, so, recht, besonders 3 та besonders4): Er hatte nur einen Wunsch, mцglichst schnell aus dem Haus hinauszukommen. (Danella, S. 18)

Дискурсивно-прагматичне значення градуальних часток виявляється в роботі на рівні конверсаційних імплікатур та прагматичних пресупозицій, які характеризують імпліцитність значення градуальних часток.

Імпліцитне аксіологічне значення градуальних часток проявляється у їхній здатності імплікувати аксіологічні шкали з визначенням певної позиції домінанти СД на цій шкалі. Аксіологічна шкала, яка імплікується часткою, зумовлюється значенням частки та лексичним наповненням валентних позицій сфери дії частки. Нетривіальна СД частки підсилює роль контексту, який характеризується категоріальною семантикою аксіологічної оцінки.

Дискурсивно-прагматичний контекст уживання градуальних часток зумовлює прагматичну синонімію окремих часток субкласу: viel – ganz, viel – zu, auch – noch та ін., як і прагматичну синонімію часток з іншими частинами мови. Окремі частки вживаються у складі комунікем, що функціонують як непрямі мовленнєві акти, та наближаються внаслідок стабільності їхнього значення до конвенційних: Das fehlte noch! Auch das! Wie schцn! Wie recht! Erst recht! u. a.

Дискурсивно-прагматичне значення градуальних часток як їх внесок у загально інформативний зміст висловлювання зумовлюється принципом кооперації, передусім максимою релевантності. Це інформація про: суб‘єктивну позицію співрозмовників; їхні життєві позиції; міжособистісні стосунки співрозмовників; мотиви та наміри мовців; носіїв пропозиційної ознаки тощо.

При цьому простежуються такі тенденції щодо вживання градуальних часток:

а) при категоричній безкомпромісній позиції впевненості в собі, своїй правоті вживаються частки зі значенням максимізації, ексклюзивності, ідентифікації тощо;

б) при невпевненості, усвідомленні своєї вини, неправоти, позиції виправдання, компромісній позиції вживаються частки зі значенням обмеження, димінутивності, частки-компромісатори.

Наголошуємо: градуальні частки забезпечують процедурність сприйняття інформації слухачем/читачем, а саме: розміщення та ранжування учасника ситуації, який вводиться градуальною часткою, відносно альтернативних учасників такої ситуації. Процедурність значення градуальних часток ґрунтується на їхній семантиці.

Як дискурсивні маркери градуальні частки виконують когезійну функцію і на семантичному, і на прагматичному рівнях. Ця функція зумовлюється тим, що не всі шкалярні аргументи часток експлікуються в самому висловлюванні з часткою. СД за валентністю R чи за валентністю Р експлікуються у попередніх висловлюваннях, внаслідок чого і здійснюється їхній когезійний зв’язок. Крім того, нетривіальна сфера дії часток активізує концептуальні поняття, які існують у свідомості носіїв мови, та асоціативні зв’язки між ними, тим самим частки виступають індикаторами когерентності як тексту, так і дискурсу.

Для демонстрації когезійної функції, наприклад частки auch, проведемо аналіз у напрямку від речення/висловлювання з часткою до більшого за обсягом фрагмента тексту/діалогу.

„... Ich brauche auch einen Napf.“ [...]

Частка auch виконує анафоричну функцію, оскільки сигналізує, що ознаку Р має не тільки домінанта СД частки (einen Napf), але і її фонові альтернативи чи альтернатива, про які йдеться в попередньому фрагменті чи репліці. Відновимо діалог, опустивши слова автора:

(A1) „Eh, Stephanie, ich brauche Milch!“

(Б) „Milch steht im Kuhlschrank. […] Nimm dir eine Flasche und sei bitte still. Hab’ fьr die Schule zu tun.“

(A2) „Ich brauche auch einen Napf.“ (Krause, S. 8)

(А2) > (A1)

Фоновою альтернативою домінанти СД частки auch Q = einen Napf є Q1 = Milch за ознакою P (ich brauche).

Як дискурсивні маркери на прагматичному рівні градуальні частки пов‘язують не пропозиції чи їхні аргументи, а іллокутивні акти:

(A) „Ist meine Mutter dein Kind gewesen?“

(Б)„Ich hab’ nur ein Kind, das bist du.“ (Grasmeyer, S. 19)

Комунікативний хід (Б) містить непряму відповідь на іллокутивний акт запитання. Реагуюче висловлювання з уживанням частки nur та подальшою конкретизацією домінанти СД цієї частки (?ein Kind = das bist du) імплікує заперечну відповідь на поставлене запитання. Крім того, така непряма відповідь спонукає до висновку про нестандартність ситуації (розмова ведеться між онучкою та бабусею). Ця нестандартність ситуації з’ясовується в межах більшого за обсягом контексту.

У третьому розділі дисертації „Шкалярно-модифікуюча функція градуальних часток німецької мови“ досліджуються градуальні функції часток.

Градуальні частки демонструють динамічний аспект градуювання, а в поєднанні з емоційним – його суб’єктивний аспект, який знаходить втілення у градуальних шкалах різної емоційної забарвленості: бажаності/небажаності, очікуваності/неочікуваності, доречності/недоречності тощо. Суб’єктивний характер градуювання має місце тоді, коли комуніканти по-різному сприймають певну ознаку та розміщують її в різних зонах градуальної шкали.

Кінестетичне значення часток проявляє себе як в абсолютному, так і у відносному градуюванні: Der Schauspieler wirkt in der heutigen Auffьhrung etwas (ziemlich, recht, hцchst, ьberaus) unsicher. [Helbig/Buscha, S. 196]

Напрямок руху по градуальній шкалі залежить від значення частки та значення її валентних партнерів.

Серед градуальних часток є такі, що не мають явно вираженого кінестетичного значення, проте характеризуються кінестетичною латентністю та викликають те чи інше кінестетичне відчуття. Такі частки вживаються як з ознаковими, так і з неознаковими словами, тобто словами, які вказують на носіїв ознак чи інших учасників ситуації. Пор.:

Er ist nur Oberstudienrat. Er ist sogar Oberstudienrat. [BuЯman, S. 286]

Крім того, наведені приклади свідчать про наявність скритого емоційного аспекту:

nur Oberstudienrat > погано; sogar Oberstudienrat > добре.

Емоційний аспект обов’язково пов’язаний із суб’єктивним аспектом градуювання.

Градуальні частки впливають на морфологічні характеристики активно- та пасивно валентних слів, які є домінантою їхньої СД. Оскільки ко-конституентами частки може бути будь-яка частина мови, то, відповідно, у семантичному плані градуально модифікуватись можуть сталі та процесуальні ознаки, носії ознак та інші учасники ситуації (темпоральні, локальні, причинно-наслідкові та ін.). Релятивні прикметники змінюють під впливом градуальних часток свої морфологічні характеристики та потрапляють у зону полярного градуювання: „Ihr groЯes Land ist ein Mitglied der europдischen Familie. Kiew und Lemberg sind ebenso europдische Stдdte wie Warschau, Berlin und Paris. Die Ukraine hatte ьber Jahrhunderte hinweg ein sehr europдisches Schicksal: Grenzland und Mitte zugleich, umgeben von mдchtigen Nachbarn, durfte die Ukraine lange Zeit nicht sich selbst gehцren.“ (Rede von Bundeskanzler Dr. Helmut Kohl)

Уживання градуальної частки sehr перед релятивним прикметником europдisch зумовлює імплікатуру: диференційні ознаки, які розкривають поняття europдisches Schicksal (європейська доля), у дуже високому ступені притаманні й долі України.

Шкала кількісної/якісної ознаки формується насамперед прикметниками, а саме їхньою морфологічною категорією ступенів прояву ознаки чи традиційно – ступенів порівняння. Що ж до традиційної морфологічної категорії ступенів порівняння прикметників/прислівників, то її переосмислення на сучасному етапі призвело до того, що сама категорія стала трактуватися неоднозначно, а дискусійних питань з’являється все більше. Висловлюється думка, до якої схиляємось і ми, що поняттєвим змістом цієї категорії є вираження не ідеї порівняння як такого, а вираження ступеня (міри) прояву ознаки. На користь такого бачення цієї категорії є і насамперед визначення семантичної категорії градуювання в лінгвістичному лексиконі Г. Бусманн й аналіз у низці робіт (Н.Д. Арутюнова, Ю.Л. Воротников, Г.Г. Галич, Г.М. Зельдович, Л.Г. Котнюк, О.П. Разумова, К.П. Херберман та ін.). Інтерпретація значення окремих або всіх грамем так званої категорії ступенів порівняння зводиться до виявлення різного ступеня прояву певної ознаки одного об’єкта через порівняння зі ступенем прояву тієї ж ознаки в іншого або в порівнянні з тим нормативним поняттям про ознаку, яке формує інваріантне значення лексеми.

Можливість/неможливість уживання градуальних часток із грамемами зазначеної категорії є тим фактором, на основі якого визначається абсолютність/ відносність градуювання. При цьому, градуальні частки вносять корекції до шкалярних вимірів грамем, із якими вони поєднуються.

Частки групи зі значенням залучення до ситуації на однакових правах виражають еквативне значення та приєднуються до тих синтаксичних конструкцій, у яких реалізується еквативне значення грамеми Positiv rel. Еквативне значення Positiv rel кількісних та якісних прикметиків актуалізується в межах різних шкалярних вимірів: від мінімуму до максимуму можливого діапазону вимірювання в кількісних прикметників, у межах лексемного значення – у якісних.

Вихідне значення прикметникової лексеми є інваріантним значенням, і тільки конкретне вживання вводить це інваріантне значення в синтаксичний контекст значення певної грамеми: абсолютного чи релятивного позитива/ компаратива/суперлатива. На рівні синтагматики інваріантне значення актуалізується, конкретизується або варіюється як абсолютне чи відносне. Градуальні частки зумовлюють повторне градуювання вже зградуйованих ознак на рівні суб’єктивного бачення ситуації й підносять відповідно градуювання на прагматичний рівень, тобто рівень прагматики дискурсу.

Нейтралізація еквативного значення Positiv rel відбувається за таких умов: а) коли еквативна синтаксична конструкція „so...wie“ модифікується; б) коли усувається ідея порівняння, що супроводжується особливістю лексичного наповнення. Модифікація еквативної конструкції має наслідком: а) залежність актуалізації релятивного значення позитива від контексту; б) нейтралізацію еквативного значення та актуалізацію елативного значення грамеми Positiv.

Релятивний компаратив імплікує компаративне відношення відмінності. Із грамемою Komparativ rel уживаються частки зі значенням максимізації, частки димінутиви, компромісатори, частка зі значенням додатковості noch та ідентифікації genau. На шкалі в зоні Komparativ rel частки зумовлюють рух у напрямку до області семантичної преференції (вона охоплює набір ознак, які формують інваріантне значення лексеми). Еталон порівняння має а) експліцитне вираження або б) імплікується контекстом.

Нейтралізація значення часток-димінутивів etwas, ein wenig, ein biЯchen u.a. та їхня прагматична синонімія з часткою zu відбувається за певних умов: за умови їх сполучуваності з невизначеними квантифікаторами (viel, wenig) або з прикметниками зі значенням одиниць виміру. При цьому є обов’язковим уживання цих прикметників у формі Positiv. Якщо домінантою СД часток-димінутивів стають ті ж самі лексеми у формі Komparativ, значення часток зберігається. Димінутивне значення цих часток не втрачається й тоді, коли домінантою їхньої СД є квалітативний прикметник у будь-якій компаративній формі.

Динаміка зміни ступеня прояву ознаки реалізується уживанням темпорального прислівника immer, який набуває функціонального значення інтенсифікатора.

Ознака, яка позначається грамемою Superlativ rel, займає на градуальній шкалі позицію, що найближче знаходиться в напрямку до області семантичної преференції. Із лексично конкретизованою грамемою Superlativ rel уживається обмежена кількість градуальних часток: частка weitaus та її функціональні синоніми bei weitem, mit Abstand, denkbar, aller-. Вони інтенсивно рухають домінанту своєї СД у напрямку до області семантичної преференції на фоні порівнювальних об‘єктів.

Частки зі значенням максимізації ознак виводять прикметник із зони абсолютного позитива та переміщують його в зону елатива. З огляду на той факт, що “розтягування” значення прикметника у Positiv відбувається за незмінності його морфематичної структури, можна стверджувати, що саме частки зумовлюють шкалярний вимір грамеми Positiv abs та викликають його синтагматичну синонімію з іншими грамемами. Синонімія грамем Positiv abs та Komparativ rel зумовлюється часткою zu та частками-димінутивами etwas, ein wenig, ein biЯchen.

Аналітична форма “частка-інтенсифікатор + позитив” може виражати високий ступінь (Elativ) при абсолютному градуюванні та найвищий ступінь (Superlativ) при відносному градуюванні або коли має місце складний тип градуювання: відносне в межах абсолютного.

ВИСНОВКИ

Градуальні частки мають свої функціональні, синтаксичні, семантичні та прагматичні особливості, на основі яких вони відрізняються від інших незмінних слів. На цій основі частка трактується в роботі у вузькому розумінні зі статусом самостійної частини мови. У дослідженні теоретично обґрунтовано доцільність об’єднання таких дискусійних субкласів часток, як градуальні та інтенсифікуючі, в один субклас під загальною назвою градуальні частки. Цей субклас проаналізовано з позицій семантичної категорії градуювання, яка передбачає шкалювання величин між собою – за відносного градуювання, стосовно норми – за абсолютного. Градуальні частки як експліцитні та імпліцитні градуатори належать до мовних засобів вираження семантичної категорії градуювання.

Особливістю градуальних часток є те, що вони забезпечують процедурність сприйняття (та відповідно й передачу) інформації, що зумовлює відповідь не стільки на запитання “що?”, скільки на запитання “як?” (у якому ранзі вводиться домінанта сфери дії частки в ситуацію висловлювання). Складність феномена градуальної частки проявляється в тому, що вони є полісемантичними, вступають в омонімічні зв’язки з частками інших субкласів та іншими частинами мови.

Градуальні частки характеризуються складною семантикою. Їхнє значення полягає у вираженні відношень між учасниками ситуацій, а саме у градуюванні домінанти сфери дії відносно фонових альтернатив, які мають експліцитне вираження або імплікуються у контексті. На основі свого інтегрованого семантико-прагматичного значення градуальні частки вводять учасника в ситуацію як надмірного, додаткового, ексклюзивного, пріоритетного. Учасник ситуації ідентифікується, інтенсифікуєтья/деінтенсифікується градуальною часткою або вводиться як такий, що володіє максимальним набором ситуативно-релевантних ознак.

Внесок часток у загальну ситуацію висловлювання залежить від їхнього синтаксичного положення, що впливає на виявлення синтаксичної та семантичної сфери дії часток. Градуальні частки своєю присутністю в реченні зумовлюють взаємодію трьох вимірів речення як мовного знака: синтаксичного, семантичного та прагматичного.

Градуальні частки належать до слів із пасивною валентністю. Набір їхніх валентностей визначає сферу дії градуальної частки, яка включає домінанту сфери діїї (Q), фонові альтернативи домінанти (R), ознаки як основи градуювання (P). За валентністю частки поділяються на дві групи: 3- та 2_валентні.

Кореляція між семантичною та синтаксичною сферами дії градуальних часток є: а) ізоморфною – за синтаксичної експлікації семантичної валентності; б) неізоморфною – у випадку невираженості семантичної сфери дії за валентністю R.

Неекспліковані фонові альтернативи (Q1, Q2, Qn ... із R) семантично пресупонуються часткою та трактуються у роботі як екзистенційні імплікатури. Шкалярна імплікатура визначає шкалярну позицію домінанти СД 3-валентної частки відносно фонових альтернатив та відносно нормативного поняття, позначеного лексемою домінанти СД 2-валентних часток.

Дискурсивно-прагматичне значення та функції градуальних часток зумовлюються прагматичними пресупозиціями та конверсаційними імплікатурами. Дискурсивно-прагматичним є імпліцитне аксіологічне значення градуальних часток, яке актуалізується в контексті категоріальної семантики аксіологічної оцінки.

Градуальні частки функціонують як дискурсивні маркери. Вони виконують когезійну функцію на семантичному та прагматичному рівнях. Можлива нетривіальна сфера дії часток активізує у свідомості мовця/слухача концептуальні зв’язки, які є релевантними для мовленнєвої ситуації. Здійснюючи когезійний чи асоціативний зв’язок, градуальні частки виступають індикаторами когерентності тексту/дискурсу.

Шкалярно-модифікуюча функція градуальних часток проявляється в тому, що вони впливають на морфологічні характеристики своєї домінанти та, незалежно від частиномовної приналежності домінанти, зумовлюють її градуальні характеристики. Види градуальних шкал залежать при цьому від значення частки, значення домінанти її СД та значення СД за валентністю Р. Види шкалярних імплікатур та шкалярні виміри залежать, крім того, від значення СД за валентністю R – у тривалентних часток. Двовалентні частки вводять домінанту своєї СД у зону полярного градуювання, чим викликають шкалярний вимір лексичного значення домінанти СД.

У формуванні градуальних шкал кількісної/якісної ознаки беруть участь частки зі значенням максимізації ознак, деінтенсифікації ознак, зі значенням ексклюзивності та зі значенням залучення до ситуації (на однакових правах), вносять при цьому корекції до шкалярних вимірів грамем морфологічної категорії ступеню прояву ознаки (Positiv rel, Komparativ rel, Superlativ rel, Positiv abs) та зумовлюють прагматичну синонімію Positiv та Elativ, Positiv та Komparativ, Positiv та Superlativ. Градуальні частки зумовлюють повторне градуювання на рівні суб’єктивного бачення ситуації та підносять градуювання на рівень прагматики дискурсу. Крім того, при вживанні часток виникає складний тип градуювання: відносне градуювання в межах абсолютного. Градуальні частки слугують “перемикачем” абсолютного градуювання на відносне. Дослідження градуальних часток поставило нові питання, перспективні для подальшого аналізу, а саме: дослідження іллокутивних функцій градуальних часток із залученням статистичного аналізу; дослідження градуальних часток як індикаторів розподілу соціальних ролей; дослідження градуальних часток як індикаторів риторичних сортів тексту (наративного, аргументативного, інтерактивного та ін.); виявлення ролі градуальних часток у емоційному самовираженні суб’єкта та, відповідно, у форматі визначення мовленнєвого типу особистості.

Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях автора:

1)