Національна академія наук України
Національна академія наук України
Інститут української мови
ЗУБАРЄВ Олександр Вікторович
УДК 811.161.2.-057.87(477.6)
ІНТЕРФЕРЕНТНІ ЯВИЩА
В УКРАЇНСЬКОМУ МОВЛЕННІ СТУДЕНТІВ
ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ
Спеціальність 10.02.01 – українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету МОН України.
Науковий керівник – доктор філологічних наук
Масенко Лариса Терентіївна,
Національний університет “Києво- Могилянська Академія”,
завідувач кафедри української мови.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Мойсієнко Анатолій Кирилович,
Інститут філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри сучасної
української мови;
кандидат філологічних наук, доцент
Федорчук Тетяна Михайлівна,
Університет економіки та права „КРОК”,
доцент кафедри мовних дисциплін.
Провідна установа – Запорізький національний університет МОН України,
кафедра української мови, м. Запоріжжя.
Захист відбудеться “12” грудня 2006 року о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано 10 листопада 2006 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук І.А. Самойлова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Серед стратегічних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті, є створення умов для формування мовленнєвої культури молодого покоління. Тому серед пріоритетних проблем сучасного мовознавства вагоме місце посідає питання подальшого розвитку і функціонування української мови як мови побутового спілкування в традиційно білінгвальних ареалах. Особливої значущості набуває проблема розвитку мовленнєвої культури молоді в період навчання у вищих закладах освіти традиційно двомовних регіонів, до яких історично належить північ Донбасу. Одним з основних виявів порушення нормативності мовлення є наявність інтерферентних помилок, породжених білінгвальною ситуацією в Україні. Українська і російська мови, що перебувають у безпосередньому контактуванні, належать до споріднених слов’янських мов. Структурна схожість створює сприятливі умови для відхилень від норми не лише другої (російської), але й значною мірою першої (української) мови білінгва. Причини інтерферентних помилок дослідники вбачають у несформованості навичок нормативного мовлення рідною мовою, негативному впливі мовленнєвого середовища, відсутності чи недостатній сформованості навичок самоконтролю.
Теоретичні аспекти інтерферентних явищ в умовах білінгвізму в різні періоди вивчало багато вчених, зокрема їхні психологічні та лінгвістичні аспекти з’ясовано у працях Є.М.Верещагіна, Ю.О.Жлуктенка, А.Є.Супруна, Л.В.Щерби, У.Вайнрайха, В.Розенцвейга, та ін. Проблемі подолання явищ інтерференції в російському мовленні, спричинених впливами рідного мовлення білінгвів, присвячені дисертаційні дослідження Л.В.Барановської, Л.А.Войцещук, Ю.І.Гулій, Б.Н.Маруневич. Незважаючи на велику кількість праць, що стосуються різних аспектів культури мови і мовлення, вивчення інтерферентних явищ в усному і писемному мовленні мешканців білінгвальних регіонів ще не завершене.
На сьогодні проблема українсько-російської двомовності, мовної поведінки особистості в умовах білінгвізму, є недостатньо вивченою, оскільки в радянській соціолінгвістиці наукові дослідження мали більш ідеологічний, аніж науковий характер, бо вони керувались мовною політикою СРСР. Проте в працях визначних мовознавців радянського періоду, присвячених розв’язанню проблеми білінгвізму, є немало цінних ідей і теоретичних узагальнень. Зокрема, праці Є.М.Верещагіна, Ю.О.Жлуктенка, С.В.Семчинського, Л.В.Щерби сприяли цілісному осмисленню цієї проблеми, з’ясуванню основних аспектів її вивчення (лінгвістичного, психологічного, соціолінгвістичного, психолінгвістичного). З’ясуванню проблеми співіснування двох мов в одному суспільстві та виникнення у процесі комунікації інтерферентних явищ у мовленні білінгвів сприяли також наукові праці видатного лінгвіста О.О.Потебні. Вагомий внесок у дослідження білінгвології зробили зарубіжні лінгвісти Р.Белл, У.Вайнрайх, А.Дібольд, У.Ламберт, Р.Ніньолес, Н.Сігуан, Р.Тітоне, Ч.Фергюсон, Дж. Фішман. Їхні праці стосуються поняттєвого апарату двомовності, теорії диглосії, впливу білінгвізму на інтелектуальний розвиток особистості, мовної поведінки білінгвів.
Для випрацьовування теоретичних і прикладних засад українсько-російської двомовності, функціонування української мови у ХХ столітті важливе значення мали праці Л.Т.Масенко, Л.О.Ставицької, О.Д.Пономарева, С.В.Караванського, О.Б.Ткаченка, Ю.В.Шевельова, Н.П.Шумарової. Окремі аспекти явища білінгвізму досліджували С.Я.Єрмоленко, Б.М.Ажнюк, А.П.Коваль, М.М.Пилинський, Я.К.Радевич-Винницький, В.Ф.Чемес, О.І.Чередниченко, Г.М.Яворська. Глибшому розумінню психологічних засад мовної поведінки, мотивів вибору мови, їх змісту і структури сприяли дослідження психологів Л.С.Виготського, Є.П.Ільїна, О.О.Леонтьєва, О.Р.Лурія.
В останні роки з’явилося декілька наукових розвідок, присвячених вивченню мовної поведінки молоді. Заслуговують уваги дисертаційні дослідження О.В.Шинкаренко, Т.М.Бурди, Т.Г.Окуневич. Вони простежили особливості мовлення молоді Кіровоградщини (О.В.Шинкаренко) та Києва (Т.М.Бурда), а також методичні аспекти подолання негативних явищ двомовності (Т.Г.Окуневич). Однак на сьогодні відсутні спеціальні наукові дослідження мовної поведінки молоді в умовах масового українсько-російського білінгвізму на Сході України, зокрема на Донеччині, сфер функціонування обох мов у молодіжному середовищі донецького регіону, виявленню та аналізу основних соціальних чинників, що впливають на формування мовної поведінки молоді, мотивів поведінки та оцінних настанов цієї групи мовців.
Відсутність спеціальних вузькоспрямованих розвідок явищ інтерференції в мовленні студентів півночі Донецької області зумовлює потребу вивчити стан функціонування української та російської мов у ситуації білінгвізму, вивести типологію негативних латентних наслідків двомовності і тих змін, що сталися в ціннісних орієнтаціях носіїв цих мов в умовах національно-мовного відродження репрезентованого регіону.
У зв'язку з цим визріла необхідність у комплексному дослідженні проблеми інтерференції у функціональному аспекті, тобто як процесу, що пов'язаний з мовною свідомістю білінгва, його психологічними й мисленнєвими особливостями, мотиваційною настановою спілкування. Актуальним є також вивчення інтерференції з погляду її лінгвістичного результату, у зв'язку з чим постало завдання нагромадити реальний банк інтерферентних елементів на різних мовних рівнях залежно від соціальних чинників мов-контактерів у конкретних місцевих умовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету „Актуальні проблеми сучасної української філології та їх реалізація на заняттях з мови та літератури”.
Мета дисертаційної роботи – систематизувати та узагальнити типові явища інтерферентного характеру, виявлені в мовленні студентів ВНЗ Північної Донеччини.
Ця мета зумовила необхідність розв'язати низку завдань, серед яких основними є такі:
- визначення самого поняття інтерференції в потенційному і реальному (функціональному) аспектах, її природи, чинників вияву у споріднених мовах;
- нагромадження (в перспективному плані) реального банку інтерференційних елементів в українському мовленні молоді Північної Донеччини;
- вивчення закономірностей лексичної інтерференції в конкретному регіоні залежно від соціальних, вікових та психологічних характеристик білінгвів;
- виявлення рівнів сформованості мовленнєвої культури студентів, їхньої психологічної готовності до вдосконалення мовлення в білінгвальних умовах;
- аналіз виявів інтерференції у зв'язку із зміною ситуації спілкування та комунікативної мети.
Об'єктом дослідження є лексика українського мовлення молоді студентського віку в умовах білінгвізму.
Предметом дослідження є явища лексичної інтерференції в українському мовленні молоді та їхні соціально-психологічні причини.
Основна мета і завдання роботи зумовили використання таких методів дослідження:
теоретичні – системний і порівняльний аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної, лінгводидактичної літератури (уточнення та систематизація поняттєвого апарату, з’ясування типів білінгвізму, інтерферем, характеристики ситуацій спілкування); зіставний та описовий (дослідження культури українського мовлення студентів регіону, зіставлення та узагальнення одержаних даних, що дозволило систематизувати теоретичний матеріал з досліджуваної проблеми);
емпіричні – збирання фактичного матеріалу проводилося за допомогою методу соціолінгвістичного дослідження з частковим використанням методів інтерв'ювання, безпосереднього спостереження та аналізу мовленнєвих явищ; цілеспрямоване педагогічне та соціолінгвістичне спостереження над мовленням студентів у процесі аудиторної та позааудиторної роботи; аналіз письмових робіт з метою виявлення їхнього мовленнєвого досвіду та ступеню інтерферентного впливу другої (російської) мови; вивчення й узагальнення досвіду роботи, даних соціолінгвістичного дослідження забезпечило практичне вивчення стану проблеми.
Джерельною базою дослідження послужили лексеми та фразеологічні одиниці, виявлені у процесі наукового спостереження за усним і писемним українським мовленням студентської молоді Північної Донеччини. Картотека інтерферем налічує понад 3000 одиниць.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві зроблено спробу цілісного аналізу форм вияву лексичної інтерференції в українському мовленні студентів вищих навчальних закладів Північної Донеччини, установлено соціальні та психологічні чинники, що зумовлюють інтерференційні процеси у цьому регіоні, виведено типологію інтерферентних явищ, спричинених ситуацією масової українсько-російської двомовності.
Теоретичне значення виконаного дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно подає нові відомості про інтерферентні явища в українському мовленні студентів Північної Донеччини. Висновки дослідження сприятимуть глибшому проникненню в проблему інтерферентних явищ в усному та писемному мовленні молоді білінгвальних регіонів, удосконаленню класифікації інтерферем, виявленню нових тенденцій у соціолінгвістичних аспектах вивчення двомовності. На основі комплексного аналізу інтерферентних явищ зроблено нові, теоретично важливі узагальнення, що є значущими для подальшого опрацювання загальних та часткових соціолінгвістичних проблем.
Практичне значення дисертації. Дослідження в цілому й окремі його фрагменти використовуємо у викладанні курсів „Українська мова в контексті сучасності”, „Основи наукових досліджень”, „Вступ до мовознавства”, „Українська мова у професійному спілкуванні” та апробуємо у написанні дипломних та кваліфікаційних робіт на філологічному факультеті СДПУ. Результатами можна скористатися в розв’язанні низки методичних проблем, зокрема у випрацювані рекомендацій щодо роботи над розвитком усного й писемного українського мовлення в білінгвальному регіоні, написанні навчальних посібників з культури українського мовлення, опрацюванні теоретичних проблем, пов’язаних з визначенням мовної норми.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в доповідях та повідомленнях на міжнародній науково-практичній конференції „Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі” (Слов’янськ, СДПІ, вересень 1999 р.), 1-й загальноуніверситетській конференції молодих вчених (Слов’янськ, СДПУ, березень 2004 р.), 3-й загальноуніверситетській конференції молодих вчених (Слов’янськ, СДПУ, березень 2006 р.), міжнародній науковій конференції до 75-річчя д.ф.н., проф. С.В.Семчинського (Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, травень 2006 р.) та 2-й міжнародній науковій конференції „Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ” (Ніжин, Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою, Ніжинський державний університет, червень 2006 р.).
Публікації. З теми дисертації опубліковано 7 праць, 3 з них – в наукових збірниках, затверджених ВАК України як фахові видання.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (376 позицій обсягом 30 сторінок), а також трьох додатків на 11 сторінках. Основний текст викладено на 186 сторінках, повний обсяг дисертації – 216 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У „Вступі” обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, сформульовано мету дослідження, визначено його об’єкт, предмет та наукову новизну. Встановлено теоретичну й практичну значущість одержаних результатів, окреслено джерела ілюстративного матеріалу.
Перший розділ „Психолого-соціологічні причини явищ інтерференції в умовах українсько-російського білінгвізму” присвячений теоретичним засадам вивчення лексичної інтерференції в умовах двомовності (білінгвізму) та психологічним й соціальним чинникам виникнення явищ лексичної інтерференції в українському мовленні молоді Північної Донеччини.
Білінгвізм, колективний чи масовий, зумовлений не лише психологічними чи лінгвістичними чинниками, але й соціально-історичними умовами. Історія державотворення нашої країни є не лише безперервним національно-визвольним змаганням, але й боротьбою за право української мови бути не лише засобом побутового спілкування, але й мовою освіти, науки, культури та релігії. Корені двомовності центральних, південних та східних регіонів України взагалі та Північної Донеччини зокрема сягають не лише періоду перебування її у складі Російської імперії, але й доби радянського псевдосуверенітету. Національна політика комуністичної влади протягом існування УРСР була постійно спрямована на денаціоналізацію та русифікацію усіх соціальних верств та рівнів суспільної діяльності. Починаючи з „Розстріляного відродження”, з резолюцій комісії НКО 1933 р., які фактично заборонили правопис 1928 р., „реформувавши” українську мову з намаганням максимально наблизити її граматику, термінологію та фразеологію до відповідних систем російської, та закінчуючи цілеспрямованим саботажем на всіх рівнях Закону про мови в Українській РСР 1989 р., радянська влада робила двомовність необхідною умовою існування людини у суспільстві. Іншим об’єктивним чинником є етнічна неоднорідність населення Північної Донеччини, зумовлена трьома хвилями міграційних процесів, пов’язаних насамперед з економікою – індустріалізацією 30-х–40-х рр. ХХ ст., відбудовою промислових підприємств у повоєнний період (50-ті рр.), а також еміграцією російськомовного населення з республік Кавказу та Середньої Азії внаслідок локальних конфліктів кінця 80-х – початку 90-х років.
Дослідження взаємоконтактів і зв’язків російської та української мов мають у сучасному мовознавстві давні й міцні традиції і спираються на фундаментальні щодо постановки проблем і залучення широкого фактичного матеріалу праці фахівців низки гуманітарних наук. Проблема білінгвізму – багатоаспектна і не є об’єктом уваги лише соціолінгвістів. Відомі різні дослідницькі підходи до виміру двомовності. Білінгвізм розглядається на тлі основного предмета певної науки, тобто витлумачується згідно з характерними для неї критеріями та набуває специфічних аспектів виміру. Багатоаспектність двомовності пояснює існування в сучасній лінгвістиці низки різнобічних витлумачень поняття “білінгвізм”. Науковці, які досліджують проблеми міжмовних контактів, вивчають білінгвізм, ґрунтуючись на тих чи тих аспектах його виміру, зокрема на психологічному та лінгвістичному.
Типології двомовності розробляють відповідно до основних аспектів вивчення білінгвізму.
До психологічної типології належать такі класифікації:
1. Двомовність рецептивна (сприймальна), репродуктивна (відтворювальна) та продуктивна (генерувальна).
2. На основі критерію співвіднесеності двох мовленнєвих механізмів між собою розрізняють “чистий” та “мішаний” білінгвізм. “Чистим” білінгвізмом називатимемо стан, коли індивід використовує кожну з мов у різних ситуаціях і ніколи не вживає дві мови впереміш. “Мішаною” вважаємо двомовність тоді, коли індивіди в тій самій ситуації користуються обома мовами одночасно, а перехід з однієї мови на іншу є непомітним як для мовця, так і для інших осіб, що беруть участь у комунікативному акті.
3. За способом зв’язку мовлення кожної з мов із мисленням виділяють безпосередній і опосередкований білінгвізм. Безпосередній білінгвізм – це інтуїтивне практичне володіння другою мовою, коли основна увага мовців зосереджена лише на змісті повідомлення, а не на мові, яка є тільки засобом спілкування. За опосередкованого білінгвізму особа ставиться до другої мови як до кодової системи для позначення інформативних можливостей первинної мови.
Соціологічну типологію двомовності визначають два критерії.
1. Співвіднесеність двомовності з певним соціальним колективом. За цим критерієм виділяють індивідуальний, груповий і масовий білінгвізм.
2. Спосіб засвоєння другої мови. Тут виділяють природний і штучний білінгвізм.
Лінгвістична типологія розрізняє координативну і субординативну двомовність. Білінгвізм вважають субординативним тоді, коли мовлення характеризується порушеннями мовної системи, тобто неправильністю мовленнєвих конструкцій. Координативному білінгвізмові характерне правильне мовлення.
Соціолінгвістична типологія двомовності соціолінгвістичну ситуацію, сформовану в Північній Донеччині визначає як субординативну чотирикомпонентну з такими складниками:
1) домінантна мова – російська, яка є мовою однієї з національних меншин України;
2) рідна мова більшості населення регіону – українська;
3) мови переважно компактних національних меншин регіону – грецька, татарська, месхетинська тощо;
4) мови переважно дисперсних національних меншин регіону – єврейська (їдиш), білоруська, циганська, вірменська тощо.
Така мовна ситуація, що не сприяє рівноправності мов як у функціональному, так і в психолінгвістичному плані та забезпечує стійких знань, навичок і умінь не тільки сприймати, а й продукувати елементи однієї з мов, якими володіє білінгв, призвела до субординативного білінгвізму мішаного типу з багатьма яскраво вираженими явищами інтерференції на різних рівнях української мови.
Інтерферентні явища у мовленні можна класифі-кувати як за екстралінгвальним, так і за лінгвістичним принципом. Перший тип класифікації залежить від психолінгвістичних та соціолінгвістичних умов та чинників, другий – від того, в якому аспекті мови спостерігається свідоме або підсвідоме втручання у природний хід розвитку мови. Саме тому мовні інтерференції витлумачуємо як соціолінгвістичне явище. Це вплив на мову зовнішніх екстралінгвальних чинників. З огляду на це мовні інтерференції можна поділити на комунікативні (та-кі, що виявляються через мовні контакти) та еталонні (такі, що виявляються че-рез мовну орієнтацію). Комунікативні мовні інтерференції пов’язані контактами з носіями ін-ших мов. Еталонні мовні інтерференції пов’язані з мовною орієнтацією на певну мову-еталон. Їх можна поділити на релігійні та політичні (культурно-по-літичні). За лінгвістичним принципом, тобто залежно від того, у якому мовному аспекті мовні інтерференції спостерігаються, їх поділяють на графічні (тобто ті, що відбиваються на розвитку писемності або впливають на графічне оформлення лексичних елементів), лексичні (тобто ті, що відбиваються на роз-витку лексики, а також на шляху поповнення лексичного фонду новими елементами), фонетичні та граматичні. На замкнені системи можуть впливати здебільшого підсвідомі мовні інтерференції, меншою мірою – свідомі. Деякі свідомі зміни у фонетиці та граматиці можуть бути, наприклад, якщо намагатися зберегти у словах іншомовного походження вимову або граматичну парадигму мови-продуцента.
З погляду психолінгвістичної класифікації підсвідомі лексичні інтерфе-ренції можна схарактеризувати як природний вплив словникового складу однієї мови на словниковий склад іншої залежно від типу мовних контактів. Лексич-ною мовною інтерференцією є також модернізація лексики.
У другому розділі „Типологія інтерферентних помилок у мовленні студентів Північної Донеччини (лексико-фразеологічний рівень)” виявлено, проаналізовано та систематизовано явища лексичної інтерференції у білінгвів. Наслідком тривалих українсько-російських міжмовних взаємин стало поглиблення інтерференційних тенденцій на всіх рівнях української мови, зокрема й на лексичному. Це зумовлено відкритістю і рухливістю лексичного складу мови, у зв’язку з чим тривалі позаструктурні контакти із зовнішнім середовищем можуть стати реальною загрозою глибинних семантичних зрушень та змін лексичної і синтаксичної сполучуваності слів у мові. Початковою стадією інтерференції на лексичному рівні є спорадична девіація від нормативного слововживання, яка спершу з’являється в розмовній мові. Під дією різноманітних чинників структурного і позаструктурного характеру таке відхилення може закріпитися й “унормуватися” в літературній мові. Серед причин, які сприяють поширенню мовної інтерференції, можна виокремити:
1. Структурні (несумісність нових форм з тими, що вже існують);
2. Позаструктурні:
а) психологічні (бажання уникнути показних ефектів, властивих новим формам);
б) соціальні (намагання протистояти проникненню іншомовного матеріалу).
Масштаб інтерференції зумовлюється типом двомовності – індивідуальної чи колективної. В умовах індивідуального чи сімейного білінгвізму явища інтерференції переважно не виходять за межі мовлення конкретної особи чи невеликої групи осіб. В умовах колективного чи масового білінгвізму інтерферентні явища мають великі можливості для поширення, особливо через засоби масової інформації: радіо, телебачення, періодичні видання. У процесі аналізу мовлення студентства Північної Донеччини виявлено 24,4% інтерферем від загальної кількості лексичних помилок.
Унаслідок мовних контактів у лексико-семантичній системі української мови з’являються запозичення, серед яких слід виділяти позитивні лінгвоодиниці, що не порушують структурних можливостей мови (напр., русизми), і негативні, які нівелюють національно-мовну своєрідність, а тому повинні вилучатися з ужитку (інтерфереми, кальки, росіянізми, суржикові утворення). Лінгвістичний статус ненормативних елементів залежить від ступеня адаптації до внутрішніх законів української мови. Проте чітких меж у визначенні різновидів лексичних помилок немає, оскільки поява і інтерферем, і росіянізмів, і суржику зумовлена тим самим чинником – негативним впливом інтерференції.
Запропонована нами типологія інтерферентних помилок складається з лексичних інтерферем, словотвірних інтерферем, інтерферем, що виникли внаслідок калькування сталих словосполук, семантичних інтерферем, інтерферем-фразеологічних кальок.
У мовленні респондентів, усний і писемний варіанти якого ми досліджували, більшість лексичних інтерферем становлять іменники, які умовно поділяємо на такі семантичні групи: абстрактні назви; назви людей за характерними ознаками; назви предметів, речовин та природних явищ; наукові терміни; власні назви; просторові назви тощо. Окрім прямих запозичень з російської мови, серед цих інтерферем є іншомовні лексеми, що були запозичені з інших мов за посередництва російської.
Інтерфереми-абстрактні іменники часто зустрічаються у писемному мовленні, напр., у творах, доповідях: Вони були сповнені рішимості до кінця вести національно-визвольні змагання. Замість нормативної української лексеми рішучість ужито рішимість (від рос. решимость); Біля маршрутного таксі була заминка. Замість українських затримка, запинка вжито заминка (від рос. заминка).
Розповсюдженими також є інтерферентні помилки, яких припускаються при номінації людей за характерними ознаками: Він віддав ключі від аудиторії дежурній. Замість укр. чергова вжито дежурна (від рос. дежурная); Жильці нашого міста були обурені відсутністю води. Замість укр. мешканці, жителі вжито жильці
(від рос. жильцы).
Інтерфереми-іменники, що означають назви предметів і речовин, умовно поділяємо на:
- побутові назви: У поїзді я випив стакан чаю та ліг відпочивати. Українська лексема склянка часто ігнорується, замість неї вживають російський іменник стакан; Піднімаючи бокали, люди поздоровляють один одного з Новим роком. Це запозичення з латинської за посередництва французької українська мова теж засвоїла з російської (рос. бокал), унаслідок чого український відповідник келих майже зовсім перестав вживатися в мовленні молоді досліджуваного регіону;
- назви технічних приладів: У лінгафонному кабінеті встановлено проігрувач компакт-дисків. Інколи замість українського програвач студенти вживають проігрувач (від рос. проигрыватель), хоча для позначення цього приладу перевага віддається англіцизму плеєр; За новою Конституцією прем’єр тримає в руках всі ричаги управління державою. Українські важель, підвага ми спостерігали лише у мовленні студентів філологічних спеціальностей, решта ж завжди казала ричаг (від рос. рычаг);
- назви продуктів: Ми купили в супермаркеті майже всі потрібні продукти, забули лише рослинне масло. Український іменник олія відомий усім респондентам, але дуже часто зустрічаємо в усному мовленні респондентів рослинне масло або ж посне масло (від рос. растительное масло, постное масло відповідно).
Наукові терміни: Через надлишок вуглероду в крові може наступити асфіксія; Було так жарко, що, здавалося, кислороду не вистачає. Українські терміни вуглець та кисень нерідко забувають, вживаючи вуглерод або кислород (рос. углерод та кислород відповідно).
Просторові назви: На горизонті з’явилися тучі.Незнання українських обрій, виднокіл, небокруг, круговид пояснює наявність у мовленні студентів інтерфереми горизонт (від рос. горизонт); Я мешкаю у посьолку міського типу Ніколаєвка. Замість нормованої лексеми селище в усному мовленні зустрічаємо інтерферему посьолок (від рос. посёлок);
Назви природних явищ, станів: Коли ми взимку рибалили на Осколі, відламалася льдина і ледве нас не накрила. Замість укр. крига нерідко вживають льдина (від рос. льдина); Знову над молодою Українською Народною Республікою нависли тучі у вигляді можливості більшовицької окупації. Замість укр. хмари вжито тучі (від рос. тучи).
Серед інтерферем-прикметників у мовленні студентів трапляються як відносні, так і якісні прикметники. Найактивніше запозичуються прикметники на означення рис характеру людини, її походження, зовнішності та професійної діяльності.
Якісні прикмет-ники: Ющенко звинуватив власників цього телеканалу у порушенні мовного законодавства та інших неблаговидних справах. Замість українських недобрих, поганих, чорних вжито інтерферему неблаговидних (від рос. неблаговидных); Нам вже остогид пошлий стиль Нагієва. Слово пошлий (від рос. пошлый) вживається дуже часто, незважаючи на те, що досить відомими і розповсюдженими є лексеми брутальний, вульгарний, паскудний.
Відносні прикметники-інтерфереми здебільшого належать до професійної та загальновживаної лексики: Учбовий обчислювальний центр має, на жаль, недостатню кількість комп’ютерних місць, підключених до інтернету. Заміна українського прикметника навчальний інтерферемою учбовий є класичним прикладом. Внаслідок неї утворилася та набула широкого поширення й абревіатура вуз, що майже замінила українські виш, ВНЗ, ВЗО.
Інтерфереми-дієслова є також розповсюдженими лексичними інтерферентними помилками та належать до різноманітних шарів лесики: Одна з мислей - обзавестися мобільним телефоном. Обзавестися (від рос. обзавестись) тут вжито замість придбати; Святогірськ благоустроюється. Під впливом рос. благоустраивается забуто укр. упорядковується.
Інтерфереми-дієприкметники: В слідуючому приміщенні була факультетська бібліотека літератури діаспори. Розповсюдженою помилкою є вживання лексеми слідуючий під впливом рос. следующий у значенні наступний, дальший, подальший; Зримі зміни обіцяє нам уряд Юлії Тимошенко. Зримі тут ужито замість видимі, наочні, явні.
Інтерфереми-прислівники: Рядом з гуртожитком працює цілодобовий магазин. Замість поряд нерідко вживають інтерферему рядом.; Зимою навчатися важче, особливо, у другу зміну. Замість узимку під впливом рос. зимой ужито зимою.
Інтерфереми-прийменники, вигуки та сполучники: В залежності від спеціальності, на філологічному факультеті вчаться від чотирьох до п’яти років. Замість залежно вживають в залежності (від рос. в зависимости); Каравул! Пограбували! Дуже рідко студенти вживають український вигук пробі!, замість нього за аналогією з російським караул! кажуть каравул!; Із-за поганої підготовки групи семінарське заняття пройшло нецікаво. Замість через за аналогією з рос. из-за помилково вживають з-за, із-за.
Словотвірні інтерфереми (їх ще називають морфемними, власне кальками, лінгвістичними кальками, кальками-дериватами чи реляторними кальками) – це кальки, утворені внаслідок перекладу складових елементів чужомовного слова. Виникнення таких явищ у живому мовленні пояснюємо наслідками радянських реформ граматики у 30-ті рр. ХХ ст. Так, „Хроніка НДІМ 1933–1934 рр.” називає зауваження О.Курило та ін. про те, що „іменники жіночого роду на -ка, -ча зі значенням дії є невластивими українській мові” процесом націоналістичного фальшування і шкідництва в мовознавстві. Отже, тогочасні лінгвісти під тиском радянської русифікаторської політики фактично унормували типово російські засоби словотвору в українській мові, „збагативши” її лексику чималою кількістю „нових слів”. Ми ж вважаємо подібні „неологізми” словотвірними інтерферемами, що є неприродними для української літературної мови, захаращують її та негативно впливають на правильність мовлення молоді.
У лексиці студентів, яку ми проаналізували, найбільшою групою словотвірних інтерферем є віддієслівні утворення із суфіксом -к- на означення результату дії. У зв’язку з потужним впливом відомих позаструктурних чинників майже всі їх зафіксували словники сучасної української літературної мови як нормативні лексичні одиниці.
Здебільшого ці віддієслівні іменники належать до професійної лексики і означають назви виробничих процесів, а також різних дій та їхніх наслідків: А розкачка з впровадженням державної мови в судочинство триває і сьогодні. (замість зволікання); Низька явка учнів у гуртки пояснюється поганою виховною роботою класного керівника. (замість присутність).
Наслідком українсько-російської двомовності є також присутність в українському мовленні студентів інтерферем, утворених внаслідок калькування за допомогою різних словотвірних засобів: : Багаточисленні приклади свідчать про це. Замість числений вжито багаточислений (калька з рос. многочисленный); Круглодобово працюють магазини в центрі міста. Замість цілодобово вжито круглодобово (калька з рос. круглосуточно).
Калькування сталих словосполук. Чимало російських словосполучень в українській мові перекладено дослівно, що посприяло поповненню мовних штампів: В.М.Шукшин зайняв видне місце в російській прозі. Калька видне місце (з рос. видное место) часто вживається замість укр. почесне місце; В урочистій обстановці відбулося нагородження переможців студентського конкурсу ім. П.Яцика. Замість кальки в урочистій обстановці (рос. в торжественной обстановке) слід було вжити урочисто.
Семантична інтерференція відбувається переважно в двох напрямках: 1) лексичного чи структурного калькування, коли запозичується форма слова і спосіб її передавання; 2) семантичного запозичення чи семантичного калькування, тобто запозичення тільки внутрішньої форми. Калькування семантики стає можливим тоді, коли чуже і своє слово мають в семантиці частковий збіг, тобто однакові прямі номінативні значення. Семантичною інтерферемою є власне слово, що має запозичене іншомовне значення.
Саме ця значеннєва відмінність і спричинює порушення літературної норми в лексичному складі споріднених мов. Адже лексико-семантичній системі, як і всім іншим структурним елементам мови, властива національна своєрідність, що історично склалася внаслідок особливих відношень системи мови та предметів і явищ дійсності, які відбивають за допомогою мовних форм відповідні процеси мислення. Ігнорування цієї важливої риси лексико-семантичної системи протягом тривалого часу й призвело до виникнення семантичних інтерферем в українському мовленні.
Найчастіше явища семантичної інтерференції повязані з недостатньою диференціацією значень слів у мовах, що контактують: Ми цього добилися, дякуючи нашим викладачам. Часто дякуючи (від рос. благодаря) вживається замість відповідних до змісту висловлювання конструкцій завдяки кому, чому; через кого, що; внаслідок чого; Другий корпус університету знаходиться біля спортивного залу. В українській мові дієслово знаходитися має значення “бути виявленим у результаті розшуків; бути в наявності; виявлятися; траплятися, з’являтися”. Під впливом російської набуває невластивого йому значення “бути, міститися, перебувати”.
Досить часто неправильне вживання дієслів в російській мові спричинює в українській таке явище, як десемантизація. Зокрема, чимало дієслів з широкою семантикою як в російській, так і в українській мовах (служити, іти, брати, дати тощо) в процесі розширення сполучуваності втрачають реальний, речовий зміст і починають виконувати функції, подібні до функцій допоміжних дієслів та службових слів: Яскравим прикладом цьому служив кожен день сесії. Замість бути прикладом, бути за приклад ужито служити прикладом (калька рос. служить примером).
Часто причиною лексико-семантичної інтерференції стає різна семантична валентність слів: закривати кран (рос. закрывать кран) – закручувати кран; закривати очі (рос. закрывать глаза) – заплющувати очі; закривати вікно (рос. закрывать окно) – зачиняти вікно; закривати рот (рос. закрывать рот) – затуляти рота; користуватися популярністю (рос. пользоваться популярностью) – мати успіх; носити імя (рос. носить имя) – імені; приймати участь (рос. принимать участие) – брати участь; піднімати ціну (рос. поднимать цену) – підвищувати ціну; попередити хворобу (рос. предупредить болезнь) – запобігти хворобі.
Отже, численні кальки з російської, що з’явилися в українській мові внаслідок тривалої міжмовної взаємодії, не збагатили українську лексику новими для неї позначеннями, а призвели до невиправданого збільшення кількості фонетичних та морфологічних варіацій слова, посилили в ній омонімічність. Особливо небезпечним наслідком двомовності є тенденція до мішанини в семантичній сфері, до розмивання питомих значень, властивих лексичним одиницям.
Інтерфереми-фразеологічні кальки також притаманні усному та писемному українському мовленню студентів. Фразеологічні одиниці мови є специфічним суто національним явищем, властивим тільки певній мові, що не перекладаються іншою мовою. Тому те саме поняття в українській і російській мовах нерідко виражають різні фразеологічні звороти. Фразеологізми не створюються з окремих слів під час мовлення, а відтворюються в пам’яті в готовому вигляді, тому вони характеризуються сталою структурою. Зміна лексичного складу і граматичної форми компонентів фразеологічної одиниці призводить до порушення її образності, до втрати експресивності. Механічне калькування може також призводити до втрати фразеологічного значення, до дефразеологізації.
Сполучення слів, які різні дослідники розглядають як фразеологічні одиниці, надзвичайно різні за своїм характером. Тому вони можуть об’єднуватися і розмежовуватися різними способами, на основі різних принципів. Залежно від мети дослідження можна використовувати різні принципи класифікації фразеологічного матеріалу. Тому розглядатимемо фразеологізми також у зв’язку з особливостями інтерференційних змін, що в них відбулися. Іноді трапляються порушення в структурі фразеологізмів, зокрема заміна компонентів фразеологічних одиниць, їхнє перефразування (переосмислення), змішування прийменників у складі
фразеологічних одиниць, зміна граматичної форми одного з компонентів фразеологічної одиниці.
Поширеними є кальки з таких фразеологічних одиниць, загальне значення яких мотивоване значенням їхніх складників елементів, тобто з фразеологічних єдностей і фразеологічних сполучень. Ці фразеологічні одиниці внаслідок дії інтерференції набувають форми буквалізмів (буквалізми витлумачуємо як занадто буквальний переклад слів, що входять до складу певного фразеологізма), напр.: Я був у немилості. Унаслідок буквального перекладу рос. впасть в немилость у мовленні з’являється фразеологічна інтерферема бути в немилості замість нормативних упасти в неласку, відпасти ласки; Нічого гріха таїти: у нас є немало проблем, над якими ще треба подумати. Замість ніде (нема де) правди діти після буквального перекладу рос. нечего греха таить маємо інтерферентну помилку нічого гріха таїти.
Під час калькування російських фразеологічних сполучень відбуваються порушення законів семантичних зв’язків, властивих українській мові. У мовленні студентства кальки з російських фразеологічних сполучень трапляються особливо часто і спричинюють такі типи змін у фразеологічних одиницях української мови:
а) зміну граматичної форми одного з компонентів фразеологічних одиниць, спричинену відмінностями у сполучуваності лексем російської та української мов: ближчим часом (рос. в ближайшее время) – замість незабаром, найближчим часом, у найближчому часі: У нас ближчим часом захист педпрактики; дотримати слово (рос. сдержать слово) – замість дотримати слова: Слово дотримують чесні люди;
б) заміна прийменників у складі фразеологічних одиниць: в будь-яку погоду (рос. при всякой погоде) – замість за будь-якої погоди, хоч і яка буде погода: В будь-яку погоду ми йдемо гуляти; при умові (рос. при условии) – замість за умови: На мою думку, тільки при цій умові зросте активність всіх учнів;
в) заміна одного або всіх компонентів фразеологічних одиниць за аналогією до російських фразеологічних одиниць: в нетверезому вигляді (рос. в нетрезвом виде) – замість нетверезий (нетверезим) бувши; напідпитку: Комендант каже, що я вчора прийшов до гуртожитку в нетверезому вигляді, але це неправда, в мене вже тиждень немає грошей; виходити переможцем (рос. выходить победителем) – замість ставати переможцем: В олімпіаді з української мови Сергій вийшов переможцем; мати місце (рос. иметь место) – замість бувати (бути), траплятися, діятися відбуватися: Факти,вказані комендантом гуртожитку у доповідній, дійсно мали місце.
Отже, багато фразеологічних одиниць, уживаних у моленні молоді, є кальками відповідних російських фразеологізмів. Вони не є засобом образності й виразності, бо втрачають своє цілісне значення. Оскільки трансформація фразеологізмів, відтворення чужих зворотів засобами рідної мови не має нічого спільного з бездумним калькуванням, скальковані з іншої мови фразеологізми втрачають своє цілісне значення, виразність й експресію.
Третій розділ „Експериментальне дослідження інтерферентних явищ у мовленні студентів ВНЗ Північної Донеччини ” був присвячений експериментальному аналізові та систематизації інтерферентних явищ в українському мовленні студентів регіону. Для виявлення інтерферем необхідно насамперед вивчити мовну свідомість молоді в умовах українсько-російського білінгвізму. Перед нами постало завдання з’ясувати сфери функціонування двох мов, чинники, що впливають на вибір української або російської мови залежно від ситуації спілкування, соціальні фактори, які визначають домінантну та рецесивну мови у свідомості молодої людини.
Під час дослідження ми використовували такий поширений метод соціолінгвістичного дослідження, як анкетування, яке проводилося автором дослідження упродовж 3-х років під час викладання різних дисциплін мовознавчого напрямку. Запропонована респондентам анкета (додаток А) складалася з двох частин: соціологічної та лінгвістичної. Відповіді на соціологічну частину дозволили диференціювати респондентів за віковими та національними ознаками, мовою навчання у загальноосвітній школі, соціальним походженням родини, місцем її мешкання та рівнем освіти батьків. Лінгвістична частина анкети давала змогу проаналізувати рецептивну та продуктивну мовленнєву поведінку студентів, сферу використання двох мов у різних комунікативних ситуаціях, визначити самооцінку знання обох мов на усному та писемному рівнях, дослідити мотивацію вибору тієї чи тієї мови, а також стереотипи, що на неї впливають. Оскільки анкетуванням були охоплені студенти від першого до п’ятого курсів, вікова амплітуда була незначною: 17-18 років – 20-21 рік. Усі інформанти за походженням є мешканцями міст, смт та сіл північного регіону Донецької області, а також студентами денної форми навчання.
Запитання анкети включали варіанти відповідей, один з яких мав обрати респондент. Наприклад: „Якою мовою ви частіше спілкуєтесь взагалі?: – українською; – російською; – українською та російською поперемінно” (див. додаток А, питання № 9). Біля кожної відповіді містилася графа для спеціальної позначки (v, + тощо) яка мала підтверджувати вибір того чи того варіанту.
Для вивчення різних сфер використання двох мов (наприклад, визначення мови неформального спілкування у родині) аналогічні варіанти відповідей пропонувалися для української та російської (див. додаток А, питання № 8).
Оскільки всі респонденти були студентами Слов’янського державного педагогічного університету, де викладання дисциплін, крім іноземних мов, здійснюється виключно українською мовою, в анкеті не було запитання щодо мови аудиторного спілкуваня. А-пріорі такою вважалася українська.
Частина запитань мала на меті пояснити мотивацію вибору тієї чи тієї мови, пронумерувавши за значимістю фактори, що визначають цей вибір (див. додаток А, питання № 10 та № 14). Така методика дослідження дозволила не лише констатувати місце української мови у мовленнєвій діяльності студентів-білінгвів, але й побудувати ієрархію суб’єктивних чинників, які впливають на поведінку мовця.
Запитання № 15 та № 27 додатку А пропонувало обґрунтувати вибір домінантної мови спілкування та накреслити перспективи мовної ситуації в Північній Донеччині, обравши одне з кількох типових пояснень певної мовленнєвої поведінки та майбутнього мовнокультурного розвитку регіону, які тривалий час культивуються у свідомості молоді різноманітними за ідеологією та баченням соціолінгвістичного стану засобами масової інформації. Аналіз відповідей на це питання дозволив нам зробити висновки про вплив соціальних чинників на формування мовної особистості.
Об’єктивність результатів анкетування гарантувала його анонімність. Оскільки анкетування здійснювалось автором дослідження на практичних заняттях з курсів „Сучасна українська літературна мова”, „ПрУМ”, „Ділова українська мова”, „Вступ до мовознавства”, „КТМ” та ін. на різних факультетах СДПУ особисто, то анкета не містила запитання про спеціальність студентів. Диференціація даних як анкети з додатку А, так і всіх інших питальників, використаних у ході експериментальних розвідок, за критеріями „курс”, „факультет” та „спеціальність навчання” проводилася нами у робочому порядку. Для підвищення вірогідності дослідження анкетування ми поєднували зі спостереженням та інтерв’юванням.
Наступний етап дослідження стану українського мовлення молоді північних регіонів Донбасу. Питальник з додатку В запропоновано студентам різних за спеціалізацією факультетів Слов’янського державного педагогічного університету. Виявилося, що показник інтерферентних відхилень у мовленні студентів гуманітарного напрямку значно нижчий, ніж у студентів технічних та економічних спеціальностей (у перших – 25%,
