РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ЗАХАРЧЕНКО Володимир Іванович

УДК 332.1 (477)

ПРОЦЕСИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ПРОМИСЛОВИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ:

теорія, методологія, економічний аналіз і практика

Спеціальність: 08.10.01 – розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії Національної академії наук України.

Науковий консультант: доктор географічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України Руденко Леонід Григорович, Інститут географії Національної академії наук України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Василенко Валерій Миколайович, Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України, заступник директора інституту з наукової роботи;

доктор економічних наук, професор Мазур Анатолій Григорович, Вінницький державний аграрний університет, декан факультету менеджменту, завідувач кафедри аграрного менеджменту;

доктор економічних наук Романенко Володимир Анатолійович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, головний науковий співробітник відділу проблем розвитку і розміщення галузей обробної промисловості.

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться 15 травня 2006 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “11” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Дейнеко Л.В.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин виявився надзвичайно важким випробуванням для національного промислового комплексу (НПК) України. Обсяги виробництва і чисельність зайнятих у ньому скоротилися наполовину. В середині 1990-х років НПК опинився на межі повної деградації, за якою, згідно із синергетичною теорією, настає втрата базових функцій.

У нових умовах господарювання кардинально змінилася і територіальна організація НПК. Це сталося внаслідок процесів його ринкової трансформації з територіальною компонентою, зокрема: –

ринкової переоцінки факторів розміщення промислового виробництва та становлення маркетингового управління системою горизонтальних зв’язків; –

вертикально-територіальної та організаційної дезінтеграції виробництва (внаслідок інституційних змін) та корпоратизації промислового виробництва (через виникнення “бар’єрів” входу на ринок, зростання ролі трансакцій тощо); –

ринкової самоорганізації спеціалізованого промислового виробництва (формування ринкових зон тощо) та трансформації територіально-галузевих об’єднань у структури типу кластерів; –

перепрофілювання промислових підприємств у агломераційних формуваннях на основі дії територіальних факторів (для підвищення їх конкуренто-спроможності) та переходу до нового організаційно-економічного механізму регулювання цих формувань (на засадах ринкових відносин та місцевого самоврядування);–

поляризації промислового розвитку регіонів, що об’єктивно вимагає інноваційно-інвестиційного розвитку промислової периферії шляхом просторової “дифузії” інновацій, які генеруються у промислових полюсах; –

поглиблення регіонально-асиметричного розвитку НПК України, що потребує проведення виваженої регіональної промислової політики; –

інтеграції НПК України у світогосподарські зв’язки, що передбачає необхідність врахування сучасних тенденцій міжнародного поділу й інтеграції праці та формування транснаціональних структур.

Вивчення зазначених процесів представляє значний науковий і практичний інтерес з погляду забезпечення стійкого територіального розвитку НПК України. Основні напрямки такого розвитку чітко визначені у Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004–2015 рр. та Концепції і стратегії розвитку й розміщення продуктивних сил України.

Вагомий внесок у дослідження проблем стійкого територіального розвитку НПК України та його підсистем у ринкових умовах зробили: О.М. Алимов, О.І. Амоша, Б.М. Бірінберг, Є.І. Бойко, П.П. Борщевський, П.Ю. Буряк, М.П. Бутко, В.М. Василенко, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, Ю.В. Гончаров, Б.М. Данилишин, Л.В. Дейнеко, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Л.О. Збаразька, С.І. Іщук, В.Е. Коломойцев, А.С. Лисецький, І.І. Лукінов, А.Г. Мазур, В.К. Мамутов, Я.Б. Олійник, О.Г. Осауленко, В.І. Павлов, М.М. Паламарчук, Г.П. Підгрушний, В.І. Пила, В.А. Поповкін, В.А. Романенко, Л.Г. Руденко, Н.В. Тарасова, М.І. Фащевський, А.М. Федорищева, Л.Г. Чернюк, В.І. Чижова, О.С. Чмир, М.Г. Чумаченко, А.А. Чухно, М.М. Якубовський та ін.

Наукові здобутки вчених мають важливе наукове і практичне значення. Водночас проблеми стійкого територіального розвитку НПК України потребують додаткових (системних) досліджень. На нашу думку, дослідження процесів ринкової трансформації НПК з територіальною компонентою найбільш продуктивне у розрізі промислових територіальних систем (ПТС) як системних форм територіальної організації промисловості.

Системно-територіальний підхід до вивчення процесів ринкової трансформації НПК України та інших постсоціалістичних країн (Росії, колишньої НДР тощо) утвердився не відразу. Ще на початку 1990-х років основна увага приділялася з’ясуванню загальних і галузевих проблем стійкого розвитку НПК, і тільки в середині 90-х років намітився поворот до дослідження територіальних проблем. У зв’язку з цим активізувалися дослідження ринкових перетворень у промислових районах вугільної спеціалізації (Донецького – в Україні, Кузнецького – в Росії, Рурського – в Німеччині). Проте проблеми стійкого територіального розвитку НПК України потребують подальшого дослідження, оскільки змінюються внутрішні і зовнішні умови функціонування комплексу, а сама система ринкових відносин потребує підвищення ефективності й конкурентоспроможності виробництва ПТС різних рівнів і типів. Передусім потребують поглиблення теоретико-методологічні основи процесів ринкової трансформації ПТС щодо їх типізації, обґрунтування парадигми і програми дослідження. Потребує подальшої розробки також історико-генетичний підхід до дослідження процесів ринкової трансформації ПТС. Необхідним є також проведення глибокого теоретичного й конкретного економічного аналізу трансформаційних процесів та обґрунтування закономірностей ринкової трансформації ПТС. На практиці це дозволить науково обґрунтувати політику і стратегію стійкого територіального розвитку НПК України та його підсистем.

Практична необхідність та наукова актуальність нагальних проблем стійкого територіального розвитку НПК України в умовах ринкових перетворень обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі узагальнення вітчизняних і зарубіжних теоретичних і практичних засад ринкової трансформації ПТС різних рівнів і типів обґрунтувати пріоритетні напрямки стійкого територіального розвитку НПК та його підсистем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося автором у рамках концепцій та програм промислового і регіонального розвитку України згідно законодавчих актів Верховної Ради України, указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України.

Робота безпосередньо пов’язана з тематикою науково-дослідних робіт Інституту географії НАН України, зокрема темами: “Трансформація структури господарства регіонів України і розробка географічних основ регіональної соціально-економічної політики держави” (номер держреєстрації 0199U000479), де автором розроблено напрями реструктуризації ПТС різних типів та обґрунтовано основні напрями регіональної промислової політики в Україні; “Тренд розвитку взаємодії суспільства і природи на території України у XX столітті” (номер держреєстрації 0199U000476), у межах якої автором виявлено історико-економічні тренди у розвитку ПТС України і світу різних типів та обґрунтовано пріоритети стійкого територіального розвитку НПК України.

Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з реалізацією в Україні проекту ЄС “Сприяння регіональному розвитку в Україні” (2004–2006 рр.). У межах проекту автором обґрунтовано основні напрями регіональної промислової політики в Україні та пріоритети стійкого територіального розвитку промислового комплексу Вінницької області.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка цілісної концепції ринкової трансформації ПТС (парадигми і програми дослідження процесів ринкової трансформації систем, закономірностей їх трансформації, пріоритетів розвитку тощо) та обґрунтування на цій основі стратегії і політики стійкого територіального розвитку НПК України.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні задачі: –

виявити проблеми системно-територіальної організації промисловості (СТОП) в умовах ринкових перетворень; –

обґрунтувати методологічні засади дослідження процесів ринкової трансформації ПТС (розробити абстрактно-логічну модель дослідження та обґрунтувати його парадигму); –

поглибити сутність категорії “промислова територіальна система”, виділити основні аспекти дослідження ПТС та уточнити типи систем;

– розробити концептуальні засади дослідження трансформаційних процесів у ПТС (виявити типи трансформаційних процесів та обґрунтувати програму їх дослідження); –

визначити роль і місце ринкових трансформацій, зокрема ПТС, на “осі часу” та у загальній системі суспільно-економічних трансформацій; –

простежити генезу теорії динамічних ПТС (у межах основних економічних шкіл) та з’ясувати її потенційні можливості щодо розробки теорії ринкової трансформації ПТС; –

розробити теоретичні основи ринкової трансформації ПТС (провести типізацію трансформаційних процесів у ПТС, дати їх глибокий теоретичний аналіз, виявити закономірності ринкової трансформації ПТС);–

обґрунтувати пріоритетність методів економічного аналізу в дослідженнях конкретних процесів ринкової трансформації ПТС і, виходячи з цього, запропонувати авторську методику дослідженнях цих процесів; –

з’ясувати особливості базових процесів ринкової трансформації ПТС України різних рівнів і типів; –

сформувати стратегію стійкого територіального розвитку НПК України та його підсистем (ПТС різних рівнів і типів);–

визначити основні напрями регіональної промислової політики в Україні;–

обґрунтувати вектори, сектори та ланки інтеграції НПК України у світову промислову систему.

Об’єктом дослідження є процеси ринкової трансформації ПТС. Для апробація результатів дослідження слугував увесь НПК України, його секторальні і територіальні підсистеми, зокрема атомноенергопромисловий комплекс та промисловий комплекс Вінницької області. В останньому процеси ринкової трансформації глибоко досліджувалися на прикладі територіальних систем машинобудування, лісової, деревообробної, легкої і харчової промисловості та Вінницького промислового вузла.

Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні, методичні і прикладні аспекти ринкової трансформації ПТС, розглянуті з позицій стійкого територіального розвитку НПК України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є Конституція та Закони України, класичні праці з логіки і методології наукового пізнання та фундаментальні положення політичної економії, теорії ринкової і перехідної економіки, зокрема територіальної.

У процесі дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і міждисциплінарні та спеціальні методи. Зокрема, для дослідження процесів структурної трансформації ПТС використано методи структурно-логічного моделювання, теорії графів, картографічний, інформаційних технологій, потенціалів, промислового районування та енерговиробничих циклів. Дослідження процесів функціональної трансформації ПТС передбачало застосування, передусім, фактор-рейтингування, кореляційного методу, методу порівняльних витрат тощо. У дослідженнях процесів організаційної трансформації ПТС основним був балансовий метод. Широке застосування знайшли також графічний і регресійний аналіз (для прогнозування розвитку ПТС). У дослідженнях процесів управлінської трансформації ПТС основними були методи програмування, матричного аналізу (типу “зростання/частка ринку”) та економічного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше розроблено і апробовано на практиці концепцію ринкової трансформації ПТС України. У межах цієї концепції автором: –

запропоновано оригінальний підхід до розв’язання проблем територіальної організації промисловості України в ринкових умовах, відмінність якого від існуючих полягає в тому, що він передбачає наукове обґрунтування заходів із регулювання ринкових трансформацій в розрізі ПТС різного рівня і типу; –

збагачено основи теорії ПТС: поглиблено уявлення про ПТС як просторову форму промислових систем, виявлено ієрархію та гетерархію ПТС, уточнено типи ПТС, розроблено типізацію регіональних промислових комплексів (у контексті дослідження ринкових трансформацій); –

уперше обґрунтовано концептуальні засади дослідження процесів ринкової трансформації ПТС, зокрема розроблено абстрактно-логічну модель та обґрунтовано постмодерністську парадигму дослідження трансформаційних процесів, проведено типізацію процесів (виділено процеси структурної, функціональної, організаційної та управлінської трансформації), розроблено програму дослідження процесів різних типів; –

уперше сформульовано базові положення теорії ринкової трансформації ПТС; доведено, що: а) вузловими точками в розвитку ПТС виступають суспільно-економічні трансформації, серед яких найважливішу роль відіграє зміна технологічних укладів; б) теорія ринкової трансформації ПТС є напрямом територіальної економіки (загальної теорії використання простору та розміщення виробництва); в) процеси ринкової трансформації ПТС діалектично поєднують загальноекономічні й територіальні тренди розвитку промисловості; г) сутнісні зв’язки, що лежать в основі процесів ринкової трансформації ПТС, визначають відповідні закономірності; –

розроблено авторську методику дослідження трансформаційних процесів у ПТС, яка, на відміну від існуючих, базується на бальних оцінках доцільності застосування окремих методів для дослідження, відповідно, процесів структурної, функціональної, організаційної та управлінської трансформації ПТС;–

проведено оцінку загального трансформаційного потенціалу НПК України в регіональному розрізі; отримані результати свідчать про можливість майже подвійного нарощування виробничого потенціалу комплексу, передусім за рахунок індустріально розвинених областей; –

виявлено особливості і характер базових процесів ринкової трансформації ПТС України різних рівнів і типів та обґрунтовано організаційно-економічні механізми функціонування ПТС в нових умовах господарювання (ринковий, на засадах місцевого самоврядування тощо);–

сформовано стратегію стійкого територіального розвитку НПК та його підсистем; уперше розгорнуто представлено основні напрями регіональної промислової політики (на основі напрямів державної промислової та державної регіональної політики); обґрунтовано пріоритетні вектори, сектори і ланки інтеграції НПК України у світову промислову систему.

Відмінність одержаних результатів від існуючих наукових напрацювань полягає також у широкому застосуванні типологічного підходу до розв’язання проблем стійкого територіального розвитку НПК України та його підсистем в умовах ринкових перетворень. Зазначені проблеми в дисертації розглядаються через призму, з одного боку, ПТС різних типів, а з другого, – різних типів процесів ринкової трансформації (структурної, функціональної, організаційної та управлінської) систем.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена у дисертації концепція ринкової трансформації ПТС доведена до рівня методичних розробок і при її практичному застосуванні дозволяє суттєво підвищити прогнозованість та урегульованість трансформаційних процесів з територіальною компонентою на всіх рівнях. Положення концепції є основою для вирішення практичних проблем системно-територіальної організації промисловості в умовах перехідної економіки, зокрема при розміщенні та перепрофілюванні виробництва (з урахуванням територіальних факторів), обґрунтуванні схем маркетингового управління системою горизонтальних зв’язків, формуванні підприємницьких мереж, розробки схем толінгових зв’язків (на основі давальницької сировини), утворенні вертикальних і горизонтальних корпоративних структур, запровадженні ринкового механізму регулювання промислових формувань у містах і регіонах, програмуванні інноваційного розвитку промисловості у регіонах, розробці ефективної регіональної промислової політики, обґрунтуванні світогосподарських інтеграційних пріоритетів тощо.

Основні положення дисертаційного дослідження використано Інститутом географії НАН України при розробці комплексних фундаментальних тем (довідка № 81/114-01 від 29.04.2005 р.).

Результати дослідження практичного змісту використані Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 79-38/124 від 17.05.2005 р.), управліннями Вінницької обласної державної адміністрації, зокрема: економіки (довідка № 528-1-2 від 28.02.2005 р.), стратегічного регіонального розвитку (довідка № 16/3 від 22.02.2005 р.), промисловості, енергетики, транспорту та зв’язку (довідка № 133 від 28.02.2005 р.), управлінням економіки Вінницької міської Ради (довідка № 09-02-120 від 01.03.2005 р.), вінницькою асоціацією “Поділляцукор” (довідка № 01/01 від 01.03.2005 р.).

Окремі положення дисертаційного дослідження використані автором при читанні курсів “Економічна і соціальна географія світу”, “Економічна і соціальна географія України”, “Комерційна географія”, “Географічні основи ринкової економіки” у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського (довідка № 01/3 від 01.02.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Наукові положення, висновки і рекомендації, які містяться в ньому і виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його особистим внеском в економічну науку, зокрема в розміщення продуктивних сил і регіональну економіку. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ідеї та положення, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на 26 науково-практичних конференціях та з’їздах: “Территориальная организация народного хозяйства крупного экономического района в условиях новых форм хозяйствования” (РФ, Воронеж, 1990); “Навчальний атлас України” (Луцьк, 1992); “Велика Волинь: минуле й сучасне” (Житомир, 1993); “Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи” (Ірпінь, 1997); “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми” (Львів, 1998); “Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики – 98 (Львів – Шкло, 1998); “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 1999, 2001, 2004); “Сучасна географія та навколишнє природне середовище” (Вінниця, 1999); “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України” (Київ, 2000, 2002); “Україна та глобальні процеси: географічний вимір” (VIII з’їзд УГТ, Луцьк, 2000); “Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції” (Львів – Луцьк, 2000); “Географічна наука та освіта в Україні” (Київ, 2000); “Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (Львів  – Луцьк, 2001); “Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию” (Київ – Капітанівка, 2003), “Внесок академіка В.І. Вернадського у дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (Київ, 2003); “Современные проблемы и перспективы социально-экономического развития регионов Украины” (Луганськ, 2003); “Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2004, 2005); “Динаміка наукових досліджень – 2004” (Дніпропетровськ, 2004); “Україна: географічні аспекти сталого розвитку” (IX з’їзд УГТ, Чернівці, 2004); “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2004); “Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери” (Вінниця, 2004); “Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (Полтава, 2005).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 98 наукових праць загальним обсягом 92 др. арк., з яких 91,2 др. арк. належать особисто автору, у тому числі: одна індивідуальна монографія (46,8 др. арк.).; монографія у співавторстві; два навчальні посібники (у співавторстві); 50 статей у наукових фахових виданнях (із них одна – у співавторстві); 26 статей у інших виданнях (із них дві – у співавторстві); 18 публікацій за матеріалами наукових конференцій та з’їздів.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 517 стор., в тому числі основний текст займає 401 стор., 43 таблиці і 31 рисунок – 47 стор., що не містять тексту, список використаних джерел із 386 найменувань – 32 стор. і 35 додатків – 37 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи трансформаційних процесів у ПТС” – розглядаються базові положення теорії і методології системно-територіальної організації промисловості в умовах ринкових перетворень.

Під СТОП країни ми розуміємо поєднання та взаємодію ПТС різних типів у процесах їх формування, функціонування та розвитку.

Перехід до ринкових відносин висуває на перший план такі проблеми СТОП: 1) переоцінки факторів розміщення виробництва, у т. ч. й породжених постіндустріальною епохою; 2) ефективної інтеграції малих, середніх і великих підприємств в організаційних структурах мережного та корпоративного типу; 3) територіальної самоорганізації спеціалізованого виробництва та формування відповідних корпоративних структур (кластерів, “індустріальних округів” тощо); 4) перепрофілювання промислових центрів, вузлів, агломерацій і районів відповідно дно до регіональних та галузевих факторів розміщення виробництва; 5) забезпечення у регіонах ефективної взаємодії промислових “полюсів” і периферії на основі керованої “дифузії нововведень”; 6) стійкого розвитку національного промислового комплексу на основі виваженої регіональної політики та інтеграції його у світогосподарські зв’язки.

Сучасні проблеми СТОП зумовлені процесами ринкової трансформації ПТС. Їх дослідження базувалося на логіко-гносеологічній моделі, яка дає цілісне уявлення про логічні взаємозв’язки між його основними атрибутами.

Крім того, дослідження трансформаційних процесів у ПТС проводилося з урахуванням загальних трендів розвитку наукового пізнання. Оскільки нинішній (постмодерністський) етап наукової раціональності виходить із того, що основними характеристиками систем є мінливість та випадковість, то кожна ПТС розглядалася нами (в контексті синергетичного підходу) як простір багатьох трансформацій.

У дисертаційному дослідженні кожна ПТС представлена як просторова форма промислових систем. У останніх між собою взаємодіють такі основні елементи: джерела ресурсів виробництва, виробництва проміжних і кінцевих продуктів, споживачі продукції, об’єкти з утилізації відходів виробництва. В результаті між ними встановлюються тісні функціональні зв’язки (ресурсні, виробничі, збутові, виробничо-екологічні та ін.), які складають основу процесу відтворення промислової системи.

Фундаментальною властивістю промислових систем є територіальність. Її репрезентують такі територіальні відношення елементів систем: місцеположення, близькість, економіко-географічне положення, територіальна спільність, територіальна концентрація, територіальна композиція та ін. Разом із функціональними зв’язками вони складають основу дефініції ПТС.

Якщо розглядати ПТС через призму систем інших класів (морфологічних, функціональних, самокерованих, керованих тощо), то можна виділити відповідні аспекти їхнього дослідження, а саме: статичний і динамічний у поєднанні зі структурним, функціональним, організаційним та управлінським.

У роботі доведено, що національний промисловий комплекс має ієрархічну організацію. У ньому можна виділити такі структурні рівні: нульовий, який представляє, власне, НПК; перший, який формують регіональні промислові комплекси; другий, третій, четвертий і п’ятий, які формують, відповідно, інтегральні, спеціалізовані, багатостадійні і елементарні ПТС. Регіональні промислові комплекси (РПК) виникають переважно в адміністративних економічних регіонах внаслідок дії закономірностей регіональної інтеграції виробництва та регіональної цілісності. Інтегральні ПТС близькі за сутністю до спеціалізованих, але мають багатогалузевий склад виробництв. Спеціалізовані ПТС виникають при зосередженні і взаємодії у певному ареалі виробництв однієї галузі або декількох взаємопов’язаних галузей. Багатостадійні ПТС утворюються на основі вертикальних виробничих зв’язків і певного кінцевого продукту. Елементарні ПТС формуються на основі окремих виробництв або їх територіально стійких поєднань та сукупності горизонтальних зв’язків.

Кожен із структурних рівнів НПК являє собою окремий (генералізований) тип ПТС. Однак для конкретних досліджень такої типізації недостатньо, тому в дисертації генералізовані типи ПТС поділено на окремі підтипи.

У дисертації ієрархічні уявлення про ПТС доповнені гетерархічними. Гетерархія ПТС – це також ієрархія, але вона формується з окремих блоків виробничо-технологічної та організаційно-управлінської діяльності систем.

Із позицій синергетичного підходу трансформаційні процеси, що відбуваються у ПТС України та інших постсоціалістичних країн, – це насамперед процеси їхньої ринкової самоорганізації. У ПТС як економічних системах можна виділити два типи механізмів ринкової самоорганізації – адаптаційний та біфуркаційний. Перший не веде до кардинальної зміни структури ПТС, другий, навпаки, – передбачає її радикальну перебудову.

Механізм ринкової самоорганізації лежить в основі трансформаційних процесів у ПТС, які ми поділяємо на чотири великі групи: структурної, функціональної, організаційної та управлінської трансформації.

Серед процесів структурної трансформації ПТС основними є такі: зміна елементів, потужностей і обсягів виробництва, перебудова структури систем, зміна їх цілісності й типу. До процесів функціональної трансформації ПТС відносяться процеси зміни їх функцій (перепрофілювання), механізму (наприклад, зміни ролі факторів розміщення виробництва) та процесу функціонування (відтворення) систем. Важливими процесами організаційної трансформації ПТС є зміна форм організації виробництва (у т. ч. й територіальних), функціональної доповнюваності (комплексності), організованості, ефективності та стійкості систем. Процеси управлінської трансформації ПТС передбачають перехід до стратегічного управління системами, зміну форм власності і перебудову організаційної структури управління системами, перехід від жорсткого до гнучкого типу управління, зростання ролі внутрішніх джерел розвитку систем.

Типізація трансформаційних процесів у ПТС, а також типізація самих систем, лежать в основі програми їх дослідження, яка має матричну форму. У колонках програми (матриці) представлені основні типи трансформаційних процесів, а в рядках – типи ПТС.

У другому розділі – “Теорія трансформаційних процесів у ПТС” – на основі загальних трендів суспільно-економічного розвитку викладена авторська концепція ринкової трансформації ПТС та сформульовані основні закономірності такої трансформації.

ПТС формуються і змінюються в процесі розвитку суспільства, тому вивчення їх в історико-економічному відношенні є досить суттєвим. Особливості формування ПТС логічно розглядати в контексті основних підходів до періодизації суспільно-економічного розвитку – цивілізаційного та формаційного. Перший підхід передбачає аналіз особливостей формування ПТС за такими суспільно-економічними трансформаціям, як зміна локальних цивілізацій, світових країн та цивілізацій, історичних епох, стадій розвитку суспільства, промислових революцій, циклів індустріального розвитку, типів підприємств, циклів глобальної інтеграції. Другий підхід дозволяє проаналізувати особливості формування ПТС відповідно до способу виробництва та певної економічні системи, наприклад державно-корпоративної.

Усі суспільно-економічні трансформації взаємопов’язані. При їх “накладанні” (суперпозиції) ми виявили “осьовий час” промислового розвитку і формування ПТС. Перший такий час припадає на кінець XVIII ст., коли збіглися процеси зародження локальних цивілізацій третьої серії, перша промислова революція, перший цикл індустріального розвитку тощо. Осьовим часом промислового розвитку новітнього періоду можна вважати початок 1990-х років, коли передові країни вступили у постіндустріальну епоху, а постсоціалістичні – у період ринкових перетворень.

Однак для періодизації промислового розвитку й формування ПТС цих двох “осей” явно недостатньо, тому в роботі виділено ще й періоди формування ПТС – на основі циклів індустріального розвитку. Перший цикл охоплює 1785–1845 рр., другий – 1846–1900 рр., третій – 1901–1950 рр., четвертий 1951–1990 рр. П’ятий цикл бере початок з 1991 р. Кожен цикл має свої характерні риси, які й визначають особливості формування ПТС.

Сучасна теорія ПТС є “гілкою” більш загальної економічної теорії – використання простору та розміщення виробництва, або територіальної економіки. Вона хоча і розвивалася у певній відокремленості від основних напрямів економічної теорії, але все ж спиралася на них. Так, основу теорії елементарних ПТС склала теорія промислового штандорту А. Вебера, яка базувалася переважно на ідеях маржиналістів. Становленню теорії багатостадійних ПТС сприяла розробка теорії суспільного поділу та кооперації праці, яка найбільший розвиток отримала в рамках класичної політичної економії. Теорія спеціалізованих ПТС одержала перші значні результати в руслі ідей марксистської економічної теорії (вчення про територіальний поділ праці та спеціалізовані райони). Теорія інтегральних ПТС, завдяки зусиллям М.М. Колосовського та інших учених, найбільший розвиток знайшла в рамках теорії планової економіки. На засадах інституціоналізму розвивалася теорія регіональних промислових комплексів, поєднавши теорії полюсів зростання Ф. Перру та циклів індустріального розвитку Й. Шумпетера. Неокласичний напрям, на засадах якого стояв А. Льош, дозволив піднести теорію розміщення промисловості на макроекономічний рівень (на основі принципу загальної рівноваги територіальної структури промисловості). А теорія порівняльних переваг Д. Рікардо заклала основи для теорії інтеграції НПК у світогосподарські зв’язки. Значний вклад у розвиток теорії ПТС внесли українські вчені, зокрема представники національної школи регіоналістики (В. Садовський та ін.). Загалом існуючі теорії ПТС служать теоретичною базою для дослідження трансформаційних процесів у них.

З переходом до ринкових відносин ПТС усіх типів інтенсивно трансформуються під впливом певних факторів та умов. Під факторами трансформації ПТС ми розуміємо рушійні сили, які викликають якісні зміни в них або т. зв. трансформаційні переходи. Взаємодія факторів трансформації ПТС відбувається через відповідні ринки. Для відображення сили трансформаційного впливу кожного фактора доцільно ввести характеристику “потенціал фактора”, яка означає його граничну продуктивність.

Теоретичний аналіз факторів і процесів ринкової трансформації ПТС (табл. ) дає необхідний “матеріал” для формулювання відповідних закономірностей: 1) структурної перебудови ПТС (при переході до ринку); 2) переспеціалізації виробництва на основі дії територіальних факторів; 3) підвищення ролі територіальних форм організації виробництва; 4) територіально-асиметричного (поляризованого) розвитку ПТС; 5) зростання ролі синергетичного ефекту у розвитку ПТС; 6) переходу ПТС на засади стійкого розвитку; 7) переходу від жорстких до гнучких організаційно-економічних механізмів управління ПТС; 8) корпоратизації та виникнення нових організаційних форм ПТС.

У третьому розділі – “Методика економічного аналізу процесів ринкової трансформації ПТС” – обґрунтовується система методів та основні методичні підходи до дослідження процесів ринкової трансформації ПТС.

Встановлено, що у дослідженнях трансформаційних процесів у ПТС можуть застосовуватися різні методи. Звичайно, вони не розроблялися спеціально для цього, але об’єктивно кожен із них може бути більше чи менше придатним для дослідження того чи іншого типу процесів. Тому в системі методів дослідження трансформаційних процесів у ПТС встановлюється їх певна аналітична ієрархія (щодо репрезентативності у дослідженнях тих чи інших процесів).

Метод економічного аналізу визначає загальні контури методики оцінки промислового трансформаційного потенціалу регіонів та базових процесів ринкової трансформації ПТС, оскільки інтегрує більшість із відомих методів. Так, для визначення нереалізованого виробничого потенціалу у промисловості регіонів разом із методом економічного аналізу застосувався кореляційно-регресійний аналіз та пакет комп’ютерних програм STATISTICA, що дозволило знайти “силу” факторного впливу часткових трансформаційних потенціалів на промислово-виробничий потенціал регіонів.

Методика дослідження процесів структурної трансформації ПТС передбачає, зокрема, застосування таких методів: картографічного (наприклад, для вивчення процесу рекомбінування горизонтальних зв’язків), потенціалів та промислового районування (процесу зміни регіональних елементів НПК), енерговиробничих циклів (процесу “добудови” виробничих циклів) тощо.

Дослідження процесів функціональної трансформації ПТС спирається на методи структурно-логічного моделювання (наприклад, для вивчення процесів формування територіальних ринкових структур), потенціалів (впливу конкуренції на територіальне зосередження виробництва і формування ринкових зон), фактор-рейтингування (зміни ролі факторів “положення”), балансовий (зміни характеру відтворення виробництва) тощо.

У дослідженні процесів організаційної трансформації найбільш доцільним є застосування таких методів: структурно-логічного моделювання (зокрема, для вивчення процесів натуралізації горизонтальних зв’язків), картографічного та потенціалів (поляризованого розвитку РПК), регресійного (переходу спеціалізованих систем на траєкторію стійкого розвитку) і дисперсійного (асиметричного розвитку НПК) аналізу, балансового (натуралізації горизонтальних зв’язків та зміни характеру відтворення виробництва).

Т а б л и ц я 1

Процеси ринкової трансформації ПТС

Продовження табл. 1

Вивчення процесів управлінської трансформації ПТС базується на індексному методі (зокрема, у дослідженні процесу утворення маркетингових систем), програмно-цільовому плануванні (переходу до бізнес-планування та програмування розвитку систем), матричних моделях (переходу до планування конкурентної стратегії систем), фінансово-економічному аналізі (зміни фінансового стану систем) тощо.

У четвертому розділі – “Особливості і характер базових процесів ринкової трансформації ПТС України” – на основі розробленої автором методики дана економічна оцінка регіональних факторів трансформації та проаналізовано основні процеси ринкової трансформації ПТС різних рівнів і типів.

Дослідження промислового трансформаційного потенціалу регіонів України показало, що значну силу факторного впливу (на виробничий потенціал) мають трудовий, природно-ресурсний, основних і оборотних фондів та еколого-промисловий потенціали. Обчислений на основі “факторних ваг” часткових трансформаційних потенціалів нереалізований виробничий потенціал промисловості України становить 143 млрд. грн. За сприятливої ринкової кон’юнктури він дозволяє більше як удвічі наростити обсяги промислового виробництва в Україні. З числа регіонів найбільші можливості для цього мають Донецька та Дніпропетровська області.

Серед процесів ринкової трансформації елементарних ПТС провідними є такі:

структурної трансформації – рекомбінування горизонтальних зв’язків та формування модульних систем. Активізація першого процесу обумовлена тим, що постачальницько-збутова мережа промисловості планового типу була негнучкою і породжувала нерівноправні партнерські відносини. Перехід до нової системи горизонтальних зв’язків, наприклад, в елементарній ПТС на базі Вінницького заводу скловиробів, призвів до консервації виробничих потужностей, скорочення обсягів виробництва, його нераціонального розміщення та зростання безробіття.

Другий процес розгортається в Україні як загальносвітова тенденція, тому що кожне велике підприємство потенційно включає багато малих. При формуванні модульних систем переслідується багато цілей, але головна з них – підвищення ефективності й конкурентоспроможності виробництва. Для цього перевагу слід надавати гнучким модульним системам, які швидше адаптуються до ринкової кон’юнктури. На жаль, в Україні в результаті процесів демонополізації та приватизації формувалися переважно системи жорсткого типу. Причому, виробничі модулі масово виділялися з цілісних виробничо-технологічних комплексів (характерний приклад – ВАТ “Вінницький ламповий завод”), що порушувало їх єдність і приносило значні збитки;

функціональної трансформації – зміни ролі факторів розміщення виробництва. Цей процес у ринкових умовах є цілком закономірним, оскільки ринок з його механізмом самоорганізації діагностує систему розміщення промислового виробництва за критерієм ефективності. У зв’язку з цим важливе значення мають нові підходи до оцінки й переоцінки як факторів “положення” (сировинного, трудових ресурсів, споживчого та ін.), так і фактора “відстані” (транспортного). Перший дозволив нам науково обґрунтувати (на основі методу порівняльних витрат) напрями реструктуризації і перепрофілювання виробництва об’єднання “Вінницяліс”, а другий (на основі теоретико-графової моделі) – розміщення нових та виведення з експлуатації діючих енергоблоків на АЕС;

організаційної трансформації – натуралізації горизонтальних зв’язків. В основі виникнення безготівкових форм розрахунків лежать загальні причини бартеризації горизонтальних зв’язків, основною з яких є висока витратність виробництва, яка породжує його неконкурентоспроможність, а отже, блокує еквівалентний товарно-грошовий обмін. Цікавими є закономірності територіального поширення безгрошових розрахунків. Дослідження, проведені нами із застосуванням методу територіальних балансів на прикладі Вінницького заводу тракторних агрегатів та інших підприємств, показали, що в середині 90-х років переважали банківські розрахунки з постачальниками з країн СНД, а поставки в межах України здійснювалися переважно на бартерній основі;

управлінської трансформації – утворення маркетингових систем. У результаті приватизації державних підприємств замість централізованого розподілу більшості промислових товарів формуються маркетингові системи – єдині системи з виробництва і реалізації промислової продукції. Щоб вони успішно формувалися, необхідно, як показує досвід вінницького заводу “Термінал”, створити міцну службу маркетингу, провести сегментування ринку товарів, позиціонувати на ньому підприємство, розгорнути активну рекламну діяльність та кардинально реорганізувати торговельно-розподільчу мережу.

До найважливіших процесів ринкової трансформації багатостадійних ПТС ми відносимо такі:

структурної трансформації – дезінтеграції організаційно-виробничих систем. Цей процес означає розпад організаційно оформлених багатостадійних ПТС (об’єднань вертикального типу). До дроблення й ліквідації цих систем призвела напівстихійна приватизація, розпад СРСР тощо. У результаті значна частина вертикальних зв’язків з розряду внутрішніх перейшла в розряд зовнішніх, що здорожує ціну кінцевого продукту, призводить до втрати традиційних ринків, завищує потреби в обігових коштах Як показав аналіз, дезінтеграція існуючої багатостадійної ПТС на базі Вінницького меблевого комбінату може призвести до здороження продукції на 11,6%;

функціональної трансформації – зростання впливу трансакційних витрат на вертикальну інтеграцію та розміщення виробництва. Здавалося б, цей процес стосується передусім промислово розвинутих країн (у рамках глобальної стратегії ТНК), однак він торкнувся також країн із перехідною економікою, у т. ч. й України. Висока ціна робочої сили у західних країнах призводить до “міграції” в Україну багатьох виробництв, зокрема легкої промисловості. При цьому на зарубіжних фірмах суттєво зростають трансакційні витрати (на супровід виробничих зв’язків). Однак вони з надлишком перекриваються вигодами від економії на капіталовкладеннях, заробітній платі тощо. Водночас порівняно невеликі трансакційні витрати на вітчизняних підприємствах, як, наприклад, на ВАТ “Володарка” (Вінниця), дозволяють їм активніше просуватися на міжнародні ринки і контактувати з територіально віддаленими партнерами;

організаційної трансформації – запровадження толінгових схем організації вертикальних зв’язків. За відсутності у підприємств, що входять до багатостадійної ПТС, “живих” грошей запроваджується толінг або давальницький контракт. Він, як правило, негативно впливає на фінансовий стан підприємств переробної промисловості та рівень податкових платежів, оскільки вартість товарної продукції скорочується на суму давальницької сировини. Але якщо підприємства не мають оборотних коштів і знаходяться на межі банкрутства, то і внутрішній, і зовнішній толінг (як показали дослідження 11-ти цукрових заводів Вінницької області та вінницького ЗАТ “Поділля”), навпаки, сприяє зміцненню їх фінансового стану;

управлінської трансформації – зміни форм власності і утворення вертикальних корпоративних структур. Важливість цього процесу пояснюється великим розривом між рівнем корпоратизації промисловості за умов планової та ринкової економіки. Корпоратизація багатостадійних ПТС означає організаційне оформлення уцілілих виробничо-технологічних циклів та підвищення конкурентоспроможності систем. Серед перспективних вертикальних корпоративних структур особливо виділяються фінансово-промислові групи та мережні корпорації. На нашу думку, корпоратизація багатостадійних ПТС в Україні має відбуватися не стільки за рахунок інтеграції наших підприємств у транснаціональні корпорації (ТНК), скільки шляхом корпоратизації вітчизняних підприємств “знизу”. За таким принципом доцільно, зокрема, сформувати корпоративну структуру на базі Вінницького меблевого комбінату.

Серед процесів ринкової трансформації спеціалізованих ПТС привертають увагу такі:

структурної трансформації – зміни потужностей і обсягів виробництва та “добудови” територіальних виробничо-технологічних циклів. Перший процес обумовлений тим, що ринок вводить жорсткі обмеження на “виходах” спеціалізованих ПТС. А оскільки між стадіями і виробництвами систем об’єктивно існують досить стійкі співвідношення, то це означає (за принципом зворотного зв’язку), що скорочення попиту на продукцію обов’язково призводить до скорочення у них потужностей і обсягів виробництва. Особливо це помітно у цукробуряковому комплексі Вінницької області, обсяги виробництва у якому лімітуються імпортом в Україну дешевого цукру з цукрової тростини. Як показав аналіз, потужності його сировинної і виробничої ланок мало скоротилися лише у Мурованокуриловецькому та Барському районах, а серед цукрових заводів – у Ободівського, Браїлівського та Бершадського.

Актуальність другого процесу пояснюється тим, що за часів СРСР до 80% виробничо-технологічних циклів у промисловості України не були замкнуті у її межах. Так, Україна практично не мала власного ядерно-паливного циклу. Однак техніко-економічні розрахунки свідчать про економічну ефективність його “добудови” за рахунок виробництва з випуску твелів для реакторів типу ВВЕР-1000.

функціональної трансформації – впливу конкуренції на територіальне зосередження виробництва і формування ринкових зон. З переходом до ринкових відносин, крім традиційних факторів територіального зосередження спеціалізованого виробництва, важливу роль почав відігравати ще й фактор територіальної конкуренції між виробниками – за територіальну частку ринку ресурсів і ринку збуту продукції. В одних спеціалізованих ПТС, зокрема м’ясопромисловому та цукробуряковому комплексах Вінницької області, важливішою (з точки зору транспортної роботи і контролю ринку) є раціоналізація і контроль зон постачання, а в інших, зокрема лісопромисловому комплексі, – зон збуту продукції;

організаційної трансформації – зміни форм територіально-галузевої організації виробництва та його ефективності й конкурентоспроможності. Ринок із його елементами стихійності спричинив певний хаос у територіально-галузевих формах організації виробництва. Так, у цукробуряковому комплексі Вінницької області до критичної межі зменшився рівень територіальної концентрації виробництва сировини у південних районах. З іншого боку, він вимагає (на засадах самоорганізації) підвищення рівня цих форм – для зростання ефективності виробництва. Розрахунки відповідного індексу підтверджують, що у 19-ти цукрових заводів сировинні зони стали більш компактними. Територіальна ж концентрація виробництва цукру зросла у північних районах області, де значно нижча собівартість сировини. У зв’язку з цим важливим є процес зміни ефективності й конкурентоспроможності виробництва спеціалізованих ПТС. Як показав аналіз м’ясопромислового та цукробурякового комплексів Вінницької області, без підвищення цих характеристик вказані комплекси взагалі не зможуть вижити в