Міністерство освіти і науки України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.14(043)

ЗВЕРШХОВСЬКИЙ ВСЕВОЛОД ІГОРЕВИЧ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01. – економіка, організація
управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Європейському університеті (м. Київ)

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Ареф’єва Олена Володимирівна

Європейський університет (м. Київ), завідувач кафедри економіки

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Назарова Галина Валентинівна

Харківський національний економічний університет (м.Харків), завідувач кафедри управління персоналом

кандидат економічних наук, доцент

Фролова Тетяна Олександрівна

Київський національний економічний університет (м. Київ), кафедра міжнародних фінансів

Провідна установа: | Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України (м.Суми), кафедра управління

.

Захист відбудеться 30.01.2007р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 26.06301 у Європейському університеті за адресою: 03115, м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16-в

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Європейського університету за адресою: 03115, м. Київ, вул.Депутатська,15/17

Автореферат розісланий 22.12. 2006р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

к.е.н., доц. |

О.П. Луцій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність наукового обґрунтування та практичного застосування нових напрямів формування та ефективного використання капіталу промислових підприємств, розробка шляхів забезпечення розширеного відтворення господарських ресурсів при збереженні фінансової незалежності вітчизняних суб’єктів господарювання набуває підвищеної актуальності в умовах визнання світовою спільнотою економіки України ринковою. ефективність відтворення усіх складових капіталу підприємства істотно зростає за умов фінансування цього напряму шляхом реінвестування прибутку, що можливе тільки при певному рівні рентабельності виробничо-торговельного підприємства.

У науково-теоретичних дослідженнях вчених-економістів, таких як О. Амоша, А.Аракелян, І. Бланк, С. Богачова, В.Бубенець, І. Булєєва, Ю. Воробйов, С.Іщук, Р. Коваль, С. Мочерний, П.Павлов, Д.Палтерович, М. Прокопенко, Ю. Пасічник, О. Терещенко, розроблено стратегії диверсифікації джерел капіталовкладень, науково обґрунтовано структуру джерел формування ресурсів підприємства, проте застосування цих концепцій ускладнюється через динамічність вітчизняного податкового законодавства та ринку послуг фінансових посередників, якими користуються вітчизняні виробничо-торговельні підприємства, а також тим, що розроблені концепції удосконалення управління капіталом підприємств надмірно затеоретизовані.

досі детально розроблені тільки деякі аспекти удосконалення структури капіталу та диверсифікації напрямів її використання, проте їм бракує гнучкості, якої вимагає динамізм ринкового середовища. Таким чином, необхідність теоретичного вивчення вказаних проблем та підпорядкування проведених досліджень практичному застосуванню обумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною плану науково-дослідних робіт Європейського університету “Наукові основи економічної адаптації підприємства в умовах трансформації економіки” (номер державної реєстрації 0101U007350).

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у подальшому розвитку теоретичних концепцій ефективного відтворення виробничих ресурсів, а також у науковому обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму формування та використання капіталу промислових підприємств. Завдання дослідження визначено, виходячи з поставленої мети.

Досягнення поставленої мети предбачає виконання таких завдань:

- систематизації наявних підходів до визначення понять „капітал підприємства”, „виробниче споживання капіталу”, „відтворення капіталу”, „структура капіталу”;

- класифікації діагностичних індикаторів оптимальності формування та використання активів промислових підприємств;

- аналізу чинників, що сприяють та ускладнюють функціонування організаційно-економічного механізму адаптивного управління трансформацією структури капіталу господарюючих суб’єктів;

- розробку економіко-математичних моделей кількісного вимірювання ефективності напрямів відтворення основних елементів капіталу залежно від способу управління господарською діяльністю;

- формулювання фундаментальних засад субституційно-логістичної концепції підвищення рентабельності використовуваних підприємством матеріальних, нематеріальних та трудових фінансових ресурсів;

- розробку шляхів впровадження запропонованої концепції у практику виробничо-комерційної діяльності функціонуючих машинобудівних підприємств.

об’єктом дослідження є організаційно-економічний механізм формування та використання капіталу виробничо-комерційних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні проблеми підвищення ефективності використовуваних підприємством ресурсів при мінімізації його фінансової залежності.

Методологія та методика дослідження спираються на результати досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених, положення чинного законодавства України (законів, указів, інструкцій, положень та інших нормативних актів), філософські принципи діалектико-матеріалістичного розвитку. Дослідження пропорційності підприємств здійснено на підставі даних офіційної фінансової та статистичної звітності діючих підприємств з використанням загальнонаукових методів дослідження - аналізу, порівняння, узагальнення, дедукції, методів обробки статистичної інформації для узагальнення середніх величин, групування числових даних, аналіз рядів динаміки, встановлення зв’язків між масивами даних, прийомів економіко-математичного моделювання при складанні регресійних рівнянь, що визначають кількісні параметри прояву пропорцій економічного розвитку, дослідження функціональних залежностей із подальшим економічним аналізом для розробки механізмів планування пропорційного функціонування та розвитку підприємств з використанням пакету прикладних програм для персонального комп’ютера (табличного процесору МS Ехсеl).

Наукова новизна отриманих автором результатів полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні концепції підвищення ефективності формування та використання капіталу виробничо-комерційних підприємств та розробці шляхів їхнього застосування на діючих підприємствах машинобудівної галузі:

вперше:

- розроблено субституційно-логістичну концепцію управління процесами формування та використання капіталу машинобудівних підприємств, яка передбачає постійні адаптивні трансформування структури капіталу підприємства у відповідь на загрози скорочення дохідності, спричинені дією об’єктивних зовнішніх чинників;

- запропоновано методичний підхід до визначення пріоритетного напряму діяльності та домінантної складової капіталу шляхом застосування алгоритму ранжирування можливостей підприємства щодо отримання економічного ефекту від використання кожної із компонент активів, завдяки чому забезпечується ефективна диверсифікація операційної діяльності;

удосконалено:

- методику діагностики ефективності організації формування і використання капіталу машинобудівних підприємств за тривекторним підходом, що враховує динаміку змін дієвості механізму споживання, структури, формування й відтворення капіталу та на підставі синхронності напрямів їхніх змін дає можливість визначити діючий спосіб управління як прибутковий, збитковий або нестабільний;

- критерій визначення оптимальності темпів економічного зростання виробничо-комерційного підприємства шляхом доповнення системи нерівностей, відомої як „золота пропорція” економічного зростання вимогою випередження темпів зростання, такого показника фінансової стійкості, як власний оборотний капітал над зростанням рентабельності, що продиктовано необхідністю забезпечення безперервного процесу економічного відтворення переважно за рахунок власних джерел;

- технологію визначення здатності суб’єктів господарювання до управління результативним використанням капіталу та ефективним його відтворенням шляхом встановлення розбалансованості економічних інтересів ринкових агентів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства на підставі багатомірного статистичного аналізу за методом головних компонент;

дістали подальший розвиток:

- науково-методологічний підхід до визначення комплексного впливу динаміки змін основних параметрів організаційно-економічного механізму підприємств, зокрема оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, питомої ваги у виручці від реалізації витрат на відтворення використовуваних ресурсів, на зміни фондовіддачі основних засобів шляхом застосування кореляційно-регресійного аналізу, що дає підставу обґрунтувати особливості впровадження субституційно-логістичної концепції управління капіталом, зумовлені наявним рівнем рентабельності реалізації;

- систематизовано підходи до визначення складових капіталу підприємства, оптимальності його структури та доведено пріоритетність розробки стратегій управління наявними у підприємства активами порівняно із оптимізацією позикових джерел формування виробничо-технологічної бази, яка передусім має забезпечуватися за рахунок власних ресурсів суб’єктів господарювання.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення застосування нових напрямів формування та ефективного використання капіталу виробничо-комерційних підприємств, розробка шляхів забезпечення розширеного відтворення господарських ресурсів за збереження фінансової незалежності вітчизняних суб’єктів господарювання стає дедалі актуальнішим в умовах визнання світовою спільнотою економіки України як ринкової. ефективність відтворення усіх складових капіталу підприємства істотно зростає за умов фінансування цього напряму через реінвестування прибутку, що можливе тільки при певному рівні рентабельності підприємства.

Запропонована концепція дає можливість підприємствам машинобудівної галузі адекватно реагувати на вплив різноманітних факторів нестабільного зовнішнього середовища завдяки певним змінам своєї внутрішньої структури капіталу, що забезпечує передумови для сталого зростання вітчизняної промисловості.

Практична цінність результатів дослідження та пропозиції підтверджені практикою їхнього використання такими підприємствами, як: Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут (довідка № 18/4 від 16 травня 2006 р.); Науково-виробничий комплекс “Прогрес” (довідка № 07 від 20 січня 2006 р.); Державне київське конструкторське бюро “Луч” (довідка № 9/1 від 14 лютого 2006 р.); Міністерство промислової політики України (довідка № 64/03 від 15 червня 2006 р.);

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним, завершеним науковим дослідженням, підтверджує високий рівень наукової зрілості, теоретичної та професійної підготовки її автора. Положення і висновки дисертаційної роботи є наслідком творчого опанування автором досягнень світової та вітчизняної науки у галузі управління підприємствами.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, як у теоретичному, так і в прикладному аспектах, доповідалися і були схвалені на: ІХ та Х Міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” ( Європейський університет, м. Київ, 27-28 січня 2005р., 24-25 листопада 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансове та інституційне забезпечення підприємництва в Україні” (Європейський університет, м. Київ, 24-25 березня 2005р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теория и практика экономики и предпринимательства” (Таврический национальный университет им. Вернадского В.И., Общественная организация “Лига молодых экономистов”, г. Алушта, 11-13 мая 2006); Науково – практичній конференції “Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції” (м. Луцьк 8-9 червня 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 статей, у тому числі 5 у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 2,26 д.а., з яких особисто автору належить 1,90 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 148 назв та додатків. Загальний обсяг роботи складає 208 стор. комп’ютерного тексту. Робота містить 20 табл., 39 рис.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено зміст проблеми, сформульовано мету, завдання, розкрито наукову новизну дисертації, практичну цінність положень і висновків, апробованість одержаних результатів.

У першому розділі роботи „Науково-теоретичні засади формування капіталу підприємств” досліджено трансформацію наукових визначень поняття „капітал” у зв’язку з еволюцією наукових шкіл мікро - і макро-економіки, виявлено істотні зрушення у його семантично-смисловому значенні. При цьому встановлено, що сучасні тлумачення капіталу мають тенденцію до надання пріоритетності його людській, трудовій частині, відводячи місце для його матеріальної складової лише після фінансової компоненти. Дослідження теоретичних аспектів поняття „капітал” дало можливість пояснити встановлений результат об’єктивними процесами розвитку економічних систем та фундаментальними економічними законами, пов’язаними із постійним прагненням економічних агентів отримати якнайбільші вигоди при мінімізації використання обмежених ресурсів, в тому числі і за рахунок їхнього заміщення ефективнішими. На основі узагальнення еволюційних тенденцій наукових підходів обґрунтовано необхідність заміни матеріально-речової теорії капіталу системно-вартісною у зв’язку із формами реалізації суспільно-економічних відносин у постіндустріальному суспільстві. В результаті аналізу сучасних підходів вітчизняних науковців до оцінки вартісної структури капіталу також встановлено дихотомічність, пов’язану із поглядами на капітал як на сукупність активів підприємства, до складу якої входять не тільки матеріальні, а й нематеріальні активи, або ж на диверсифікований набір пасивів, що належачи різним власникам, але слугують джерелами створення й відтворення активів певного суб’єкта господарювання. Автором визначено, що основний капітал поділяється на матеріальний основний капітал та нематеріальний, оскільки складом основного капіталу підприємства є основні засоби (за винятком об’єктів соціально-культурного призначення) і нематеріальні активи (рис. 1).

З’ясовано негативний вплив розмаїття підходів до поліструктурності капіталу на точність вартісної оцінки активів, яка є необхідною для підвищення якості контролю за ефективним споживанням і відтворенням капіталу. Також встановлено, що складові структури капіталу, (капіталу як набору пасивів і капіталу – сукупності активів) перебувають під впливом числення дестабілізуючих чинників, що є загрозою економічній безпеці підприємства і важко піддаються кількісному вимірюванню. За результатами проведеного моніторингового дослідження складу активів та пасивів, що перебувають в експлуатації вітчизняних промислових підприємств, доведено домінуючий вплив галузевої приналежності певного підприємства. Причому співвідношення складових капіталу підприємств відрізняю на особливості його структури і на рівні підгалузі.

Серед основних факторів, що визначають ефективність використання підприємствами капіталу встановлено екзогенний чинник державної стратегії економічного розвитку, яка визначає галузеві пропорції на макро-рівні і, сприяючи розвиткові суб’єктів пріоритетної галузі, ускладнює функціонування інших. Цим доведено, що сукупність об’єктивних незалежних від підприємства чинників формує їхній механізм використання та відтворення капіталу з метою реалізації основних цілей і напрямів діяльності.

В ході аналізу основних фінансових важелів відтворення капіталу підприємств та моделей кругообігу основних фондів за рахунок залучення різних джерел встановлено, що в сучасних умовах недосконало сформованого фінансового ринку та господарського законодавства чи не єдиним дієвим джерелом простого й розширеного відтворення виробничої бази залишаються власні ресурси підприємства, передусім реінвестований прибуток та внески засновників (акціонерів).

Рис. 1. Структура вартісної компоненти основного капіталу підприємств

Висновок про недоцільність використання залучених коштів для простого й розширеного відтворення основного капіталу промислових підприємств було зроблено з урахуванням таких факторів, виявлених під час аналізу механізмів використання запозичених ресурсів у господарській діяльності:

- залучення додаткового акціонерного капіталу ускладнене особливостями чинного законодавства, яке ретельно контролює всі операції щодо ухиляння від сплати ПДВ, а також необхідністю ретельно оцінювати економічний ефект від додаткової емісії акцій, яка неодмінно супроводжується істотними додатковими витратами, термін окупності яких може перевищувати кілька років;

- продаж пакетів акцій за гроші ускладнюється через організаційний механізм управління підприємством в наслідок чого засновниками втрачається частина прав власності, а також гальмується через неліквідність вітчизняного фінансового ринку;

- емісія корпоративних облігацій також ускладнена чинним законодавством України, яке висуває умову попереднього проведення остаточних розрахунків за попередньо випущеними акціями, тим самим унеможливлюючи витрати підприємства із низьким рівнем фінансової стійкості на розширене відтворення.

- користування банківськими кредитами утруднене через витрати підприємства на розширене відтворення капіталу за рахунок чинників, подібних до тих, що виникають під час випуску корпоративних облігацій, оскільки головною умовою отримання позики комерційного банку є певна здатність кредито - і платоспроможності господарського суб’єкта, підтримка якої також зменшуватиме ресурси підприємства, які мають спрямовуватися на оновлення капіталу;

- лізинг основного капіталу не набув поширення серед вітчизняних підприємств через недосконалість законодавчої бази, яка зумовлює зростання податкових платежів до бюджету лізингодавців, докорінно стримуючи відповідний напрям фінансово-господарської діяльності.

У зв’язку із визначною роллю галузевого чинника у формуванні й використанні структури капіталу було проаналізовано динаміку інвестицій в основний капітал підприємствами та організаціями України за останні три роки. В результаті аналізу встановлено, що основну частку освоєних коштів протягом 2004 — 2005 рр. становили інвестиції в основний капітал промислових підприємств, причому у структурі джерел фінансування капітальних інвестицій найбільшою була частка власних коштів суб’єктів господарювання, а у технологічній структурі інвестицій в основний капітал зростала частка витрат на придбання машин, обладнання, устаткування для новозбудованих об'єктів і для реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств. Тобто простежувалась позитивна тенденція до прискорення виробничо-технологічного накопичення.

В результаті виявлення перелічених факторів, які ускладнюють фінансово-економічні механізми розширеного відтворення капіталу вітчизняних промислових підприємств, та за даними аналізу причинно-наслідкових зв’язків між основними тенденціями їхньої фінансово-інвестиційної діяльності у 2002 — 2005 рр. автором встановлена недосконалість галузевої структури інвестицій, а також нецільове використання інвестиційних коштів підприємствами у сенсі протистояння основним загрозам безпеки розвитку на мікрорівні. Одночасно доведено пріоритетність підвищення прибутковості підприємств як передумови ефективного розширеного відтворення капіталу та економічного зростання шляхом реінвестування прибутку, оскільки за таких умов нарощування виробничої бази не змінює фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

У другому розділі „Діагностика ефективності формування і використання капіталу вітчизняних промислових підприємств” чинники ефективності формування та використання капіталу підприємств розглядаються з урахуванням специфіки машинобудівної галузі, основними ознаками якої є висока трудо- та матеріаломісткість продукції і тривалість операційного та фінансового циклів. На підставі обґрунтування автором провідної ролі законів економічної пропорційності розвитку промислових підприємств, доведено важливість фінансування відтворення основних фондів переважно за рахунок власних коштів. Справедливість висновку про роль власних ресурсів у формуванні й відтворенні основного капіталу підтверджено результатами виконаного автором аналізу змін ефекту фінансового важеля за 2002-2004 рр. на підставі обстеження п’яти провідних підприємств машинобудівної галузі України.

У ході дослідження було встановлено (рис.2.), що в цілому для підприємств машинобудування характерні невисокі значення економічної рентабельності, які істотно нижчі за значення відсоткових ставок у більшості аналізованих періодів значення фінансового важеля переважно від’ємні, причому обов’язкові виплати (відсотки за користування залученим капіталом за середньоринковою банківською ставкою та з податку на прибуток)

рис. 2. Результати аналізу змін ефективності використання позикового та власного капіталу машинобудівними підприємствами

призводять до того, що використання залученого капіталу негативно позначається на рентабельності власного капіталу, за рахунок якого має здійснюватися відтворення основних фондів підприємств. З урахуванням наявного впливу податкового фактора на рентабельність капіталу як важливої передумови виробничого зростання встановлено необхідність пільгового оподаткування підприємств, які активно оновлюють основні фонди, оскільки машинобудування є стратегічно важливою, пріоритетною галуззю, і державні органи повинні здійснювати моніторинг за її станом.

З метою поглибленого аналізу наявних економічних механізмів господарювання, які й визначають ефективність відтворення виробничої бази, автором розроблена тривекторна методика, що передбачає використання таких критеріальних ознак:

I вектор — дієвість механізму використання (виробничого споживання) капіталу – охарактеризується такими параметричними показниками:

обсяги виробництва і реалізації продукції, у тому числі на експорт — свідчать про адаптованість підприємства до змін ринкової кон’юнктури, тобто про його захищеність від загроз зміни попиту на вироби, роботи, послуги;

динаміка прибутковості і рентабельності відбиває зміни в ефективності використання наявного капіталу під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників.

II вектор — зміни структури капіталу – охоплює такі складові:

зміна чисельності працівників підприємства та фонду їхньої оплати праці;

динаміку змін структури оборотних активів з урахуванням змін обсягів виробництва й реалізації продукції;

тенденції до зміни обсягу власного оборотного капіталу.

III вектор — ефективність механізму формування й відтворення капіталу – є результуючим, оскільки він враховує зміни таких параметрів:

дебіторська заборгованість;

кредиторська заборгованість;

особливості розрахунків за податками (всі види перерахувань до бюджету);

ліквідність і платоспроможність.

За тривекторним підходом до аналізу фінансового стану і діагностики ефективності формування та використання капіталу розглянуто діяльність машинобудівних підприємств і відповідно сформований тип їхнього організаційно-економічного механізму перебігу господарської діяльності (рис. 3.): рентабельні (прибуткові) – ЗАТ СП „Автомобілебудівний завод” та ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод"; нерентабельні (збиткові) – ВАТ „Азовзагальмаш” та ВАТ „Азов”; нестабільні (комбіновані) – ВАТ „СНВО ім.Фрунзе”.

для подальшого аналізу функціональних особливостей і факторів змін організаційно-економічного механізму використання та відтворення основного капіталу за результуючу залежну змінну було обрано чистий прибуток з урахуванням значення цього показника як основного цільового у будь-якій підприємницькій діяльності.

Відбором найстуттєвіших чинників зміни прибутковості машинобудівних підприємств за критерієм тісноти зв’язку із залежною змінною було сформовано набір з 8 незалежних змінних, а на підставі економіко-математичного моделювання виведено рівняння впливу встановлених факторів:

Y = –70547,1+0,06х1+0,02*х2+101,8*х3+0,1*х4–0,087*х5–0,86*х6+0,032*х7–0,12*х8.

де х1 – обсяг виробництва робіт та послуг; х2 – обсяг реалізації, без ПДВ, акцизів; х3 – середня місячна зарплата; х4 – наявний ВОК; х5 – запаси і затрати; х6 – перерахування до бюджету всіх видів; х7 – дебіторська заборгованість; х8 – кредиторська заборгованість.

На підставі обчисленої моделі кількісного впливу факторів прибутковості зроблено висновок про те, що прибутковість підприємств машинобудівної галузі України в основному не залежить ні від обсягу виробництва продукції, ні від обсягу її реалізації, ні від його платоспроможності (наявного ВОК).

Рис 3. Деагрегація трьохвекторного підходу до діагностики ефективності організації формування і використання капіталу машинобудівних підприємств

Основними впливовими незалежними характеристиками є перерахування до бюджетів усіх рівнів, якими можна охарактеризувати податкову політику держави у машинобудівній галузі, та обсяг кредиторської заборгованості. Тобто прибутковість залежить від специфіки договірних відносин між підприємствами та іншими контрагентами, а також обсягу витрат на оплату праці найманих працівників.

У третьому розділі „Економічний механізм підвищення ефективності формування капіталу підприємства” за результатами виконаного моделювання кількісного впливу найістотніших чинників прибутковості підприємств машинобудування були встановлені основні носії інтересів прибутковості підприємства як головні генератори адаптивних змін організаційно-економічного механізму управління капіталом. Автором доведена стратегічна важливість якісних параметрів організаційно економічного механізму вітчизняних промислових підприємств, основною критеріальною ознакою яких є їхня здатність до оперативного коригування виробничо-збутових програм у напрямі структурно-асортиментних зрушень на користь кон’юнктурнішої, якіснішої, технологічнішої продукції та послуг (або ж продукції чи послуг із нижчою витратомісткістю) і змін свого ринкового сегменту шляхом диверсифікації операційної діяльності у відповідь на змінені запитів наявних клієнтів чи пошуку нових споживачів. Визначено дві фундаментальні вимоги до якості організаційно-економічного механізму. Для аналізу факторів, що впливають на прибутковість підприємств, було застосовано метод визначення головних компонент у кілька етапів:

1. Відбір компонент за методом редукції даних.

2. Формування макро - факторів прибутковості підприємств за значимістю впливу показників машинобудівних підприємств на головні компоненти їхньої фінансово-господарської діяльності.

3. Встановлення характеристичних особливостей факторів, які сприяють або ускладнюють ефективне формування та використання капіталу.

4. Встановлення ключових стратегічних напрямів адаптаційних трансформацій організаційно-господарського механізму відповідно до динаміки внеску окремого показника у головну компоненту залежно від періоду та підприємства, що є об’єктом аналізу.

Шляхом застосування вищенаведеного алгоритму було виділено сім головних визначальних факторів ефективності організаційно-економічного механізму підприємства.

1. Прибутковість, пов’язана із збалансуванням економічних інтересів на макро-і мікро- рівнях.

2. Ефективність управління активами, яка інформує про збалансованість економічних інтересів підприємства та контрагентів.

3. вплив зовнішнього середовища на підприємства, що характеризує здатність власників підприємства домінувати у відносинах з кредиторами.

4. Ефективність управління персоналом, що відображає ефективність управління ресурсами (не тільки людськими, а й матеріальними), через наявність внутрішніх конфліктів між власниками та працівниками підприємства.

5. управління фондом оплати праці підприємств, що визнає людський ресурс головним важелем організаційно-економічного механізму

6. діяльність підприємств машинобудування на зовнішньому ринку, яка повністю залежить від узгодження інтересів економічних суб’єктів у зовнішньому середовищ, тобто економічної системи, вищої за ієрархічним рівнем, та слугує індикатором чуттєвості господарюючих суб’єктів до дестабілізуючого впливу конфліктів макрооточення.

7. управління заборгованістю підприємств, як втілення взаємодії економічних інтересів підприємства, його кредиторів і контрагентів.

виділені головні компоненти не суперечать попередній факторній деагрегації чинників ефективності управління капіталом підприємств машинобудування за сутнісним набором характеристик. Встановлений взаємозв’язок компонент, виділених в результаті проведеного аналізу, дає підставу визначити провідним чинником результативності використання капіталу та ефективності його відтворення характер відносин підприємства із зовнішнім ринковим оточенням, зокрема, рівень залежності від останнього.

Також встановлено, що ефективність формування і використання майна підприємства передусім визначається якістю людського, інтелектуального капіталу, представники якого (підприємці, керівники, менеджери) генерують стратегії використання матеріальних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, шляхи пошуку джерел їхнього відтворення й додаткового залучення, докладають зусилля щодо реалізації сформованих стратегій та в кінцевому підсумку оцінюють досягнуті результати. Іншими словами, для забезпечення ефективності основного капіталу потрібно застосовувати й такі ресурси підприємства, як людські, нематеріальні (інтелектуальні) та грошові.

Аналіз лише двох аспектів основного капіталу підприємства – необоротних матеріальних та необоротних нематеріальних активів, довів необхідність управління ними як складовими та генераторами грошових потоків. Управління передбачає точне визначення як вхідних прибуткових, так і початкових, вихідних витратних потоків, пов’язаних із диверсифікацією напрямів використання складових капіталу. В цьому зв’язку запропоновано субституційно-логістичну концепцію управління припливом та відпливом грошових потоків із урахуванням мінімізації аж до повної відмови від зміни структури пасивів на користь залучення додаткових грошових засобів.

Субституційність полягає у можливості вибору „корисніших” компонент капіталу, які мають у подальшому використовуватися інтенсивніше, причому основним джерелом такого пошуку є результати постійного моніторингу ефективності від реалізації того чи іншого напряму господарської діяльності (рис.5). З урахуванням потокового підходу до складових механізму ефективного формування та використання капіталу підприємства встановлено необхідність введення та наукового обґрунтування такого терміну як „логістика капіталу підприємства” в сенсі цілеспрямованого управління фінансовими, матеріальними, інформаційними потоками, а також рухом робочої сили, викликаних необхідністю адаптивного управління капіталом підприємства як комплексом його ресурсів з метою стабілізації підвищення прибутковості власників цього капіталу. Розроблені практичні методики втілення концепції підвищення ефективності механізму управління капіталом підприємства на засадах субституційно-логістичного підходу.

формалізацію факторних моделей ефективного використання капіталу машинобудівних підприємств виконано лише на засадах концепції капіталу підприємства як сукупності активів, основними з яких обрано засоби виробництва та людський капітал.

Рис 5. організаційно - економічний механізм підвищення ефективності управління формуванням та використанням капіталу підприємств на засадах субституційно-логістичної концепції.

Формування засобів виробництва відображено через темпи зростання первісної вартості основних фондів. Первісним індикатором динаміки змін людського капіталу є темпи зростання чисельності персоналу та інтелектуальний капітал, що за придатністю до грошової оцінки фіксується змінами темпів зростання нематеріальних активів. Враховуючи домінуючу роль збільшення обсягів реалізації у процесах формування прибутку та його якості, для дослідження кількісного впливу факторів було використано відносні темпи зростання показників віддачі: фондовіддачі, оборотності нематеріальних активів та суми виручки від реалізації, з розрахунку на одного працівника.

З урахуванням приналежності машинобудівних підприємств до різних за рівнем прибутковості груп встановлено (таблиця 1) кількісні параметри розбіжностей у перебігу кожного напряму їхньої господарської діяльності та інтенсивності впливу того чи іншого чинника на формування загальних результатів.

Таблиця 1

Розрахункові коефіцієнти моделей впливу факторів на фондовіддачу підприємств машинобудування

Темпи зростання (змінна) | Позначення | Обчислений коефіцієнт для підприємств

успішних | нестабільного | неуспішних

Перерахувань до бюджету | х1— | 0,1125 | 1,1699— | 0,1762

Оборотності дебіторської заборгованості | х2 | 4,0310—— | 0,2131

Оборотності кредиторської заборгованостіх3— | 2,9254—— | 0,4694

Питомої ваги зарплати у загальному обсязі виручки від реалізації | х4— | 3,9072—— | 6,1923

Питомої ваги зношуваності нематеріальних активів у загальному обсязі виручки від реалізації | х5— | 3,2062—— | 1,3803

Питомої ваги незавершеного будівництва у загальному обсязі виручки від реалізації | х6 | 1,9594— | 1,8261 | 1,9466

Питомої ваги інших фінансових інвестицій у загальному обсязі виручки від реалізації | х7— | 0,0001 | 0,0272 | 0,2062

Константа | а | 4,4008 | 1,0480 | 7,3802

Тому для розробки субституційно-логістичної концепції ефективного використання капіталу обчислено три формульні моделі відповідно до кожної з аналізованих груп підприємств, а обчислені коефіцієнти та виокремлені набори змінних покладені в основу концептуальних положень.

За порівнянням коефіцієнтів при змінних, що відповідають змінам витрат на відновлення активів-замінників основного капіталу сформульовано концептуальні засади підвищення ефективності формування і використання капіталу машинобудівних підприємств в аспекті регулювання згенерованих ними фінансових потоків.

1. Модифікація „золотого правила” економічного зростання (доповнення відомої системи нерівностей ще одним співвідношенням — порівнянням темпів зростання прибутку та темпів зростання власного оборотного капіталу) зумовлена об’єктивною потребою посилення фінансової незалежності підприємства, яка становить головну передумову його самостійності у прийнятті управлінсько-господарських стратегій.

2. Стабілізація збільшення доходів через диверсифікацію діяльності є втіленням субституційного підходу до підвищення ефективності формування й використання капіталу.

3. Нестабільність розвитку підприємства знижує чутливість його функціонування до дестабілізуючого впливу чинників зовнішнього середовища.

4. Оборотність заборгованості тривалість виробничого, комерційного та фінансового циклів зумовлена рівнем успішності підприємства, а тому зміни цих показників потребують посиленої уваги та контролю.

5. Субституційно-логістична концепція за своєю суттю передбачає постійне трансформування структури капіталу (співвідношення використання та відтворення основного, людського, оборотного, нематеріального капіталу постійно змінюються на користь тієї складової, яка забезпечує максимальний економічний ефект від використання).

спрямування переважної частини активів на генерування дохідного потоку від іншої, відмітної від основної діяльності підприємства визначено однією з ключових засад субституційно-логістичної концепції управління капіталом підприємства. сутність запропонованої концепції полягає у встановленні перспективнішої для певного підприємства форми активів у доходному відношенні та поступовому трансформуванні структури використання капіталу на користь посилення цього напрямку діяльності.

субституційно-логістична концепція управління ефективністю використання та відтворення капіталу передбачає постійні адаптивні трансформації структури капіталу підприємства у відповідь на об’єктивні виклики зовнішніх чинників, негативний вплив яких на підприємство виявляється насамперед у скороченні виручки від реалізації. Процедуру вибору домінантного напряму та ранжування решти можливостей за рівнем їхньої прийнятності у межах пропонованої концепції запропоновано виконувати за такими розробленими автором 6 критеріями, кожен з яких оцінюється за чотирьохбальною шкалою.

1. Додаткові витрати на залучення та використання необхідних ресурсів (ремонт, модернізація обладнання, підготовка спеціалістів, придбання інформаційних матеріалів, маркетингові дослідження).

2. Доходи від впровадження додаткової виробничої програми щодо їхньої відкладеності у часі.

3. Додаткові супутні витрати, що обов’язково виникають у процесі реалізації проекту, але не можуть бути передбаченими на стадії планування.

4. Організаційно-технічні особливості впровадження.

5. Ризикованість недоотримання прибутків, скорочення загальної рентабельності або ж повна збитковість.

6. Можливість припинення дії проекту по завершенні його офіційного терміну.

Автором розроблена система вибору пріоритетних напрямів трансформації структури капіталу підприємства на підставі отриманих критеріальних та інтегральних оцінок прийнятності та розроблено схему функціонування цього механізму на кожній стадії управління господарським циклом машинобудівного підприємства (рис. 5). Основними ознаками такого механізму є безперервність та послідовність чергування основних стадій операційно-виробничого циклу.

підвищення ефективності формування та використання капіталу підприємств на засадах субституційно-логістичної концепції управління фінансовими потоками спрямоване на забезпечення кращої адаптованості підприємств до вимог динамічної ринкової економіки. Воно має на меті забезпечення стабільного економічного розвитку та подовження тривалості відповідної стадії життєвого циклу як конкретного господарюючого суб’єкта, так і зростання рентабельності на галузевому рівні завдяки запровадженню цього підходу на вітчизняних виробничо-комерційних підприємствах, і, зрештою, створення передумов для майбутнього інноваційно-технологічного зростання національної економіки.

ВИСНОВКИ

Виконаний аналіз теоретичних і методологічних концепцій визначення оптимальних напрямів підвищення ефективності функціонування та використання капіталу виробничо-комерційного підприємства дає підставу зробити такі висновки.

1. В результаті систематизації підходів до визначення поняття „капітал” встановлено, що зміни у наукових визначеннях цієї економічної категорії відображають основні етапи економічного розвитку суспільного виробництва, пов’язані із зростанням якісних результатів створення додаткової вартості за рахунок залучення дедалі більшого арсеналу виробничих можливостей. Така тенденція зумовлює недоцільність відокремлення матеріального, людського та нематеріального капіталу у процесі функціонування та розвитку господарюючих суб’єктів.

2. Виконаний аналіз наявних моделей структури капіталу показав необхідність оптимізації співвідношень складових капіталу і як сукупності активів, і як сукупності джерел утворення. Недосконалість вітчизняного податкового законодавства та нерозвинутість ринку фінансових послуг спричиняють надмірно високі відсоткові ставки за використання запозичених коштів. У цьому зв’язку оптимізація структури капіталу як сукупності активів відіграє домінуючу роль порівняно з оптимізацією позикових джерел залучення додаткових ресурсів.

3. В результаті проведеного дослідження встановлено, що безперервність процесу суспільного виробництва головним чином забезпечується за рахунок своєчасності і регулярного оновлення основних виробничих фондів. Зважаючи на це, для ефективного відтворювального процесу основних виробничих фондів важливо правильно визначати тривалість їхнього кругообігу, що є як вартісним, так і матеріально-речовинним чинником виробництва, і загалом основоположним компонентом практичні діяльності щодо створення ефективного виробничого апарату.

4. Аналіз статистичних даних показує, що загрозу для економічної безпеки країни становить високий ступінь зношуваності основних засобів в усіх, без винятку, галузях промисловості, у тому числі й у такій стратегічно важливій, як машинобудування. Встановлено, що посилення цього напряму економічної стабілізації на макрорівні потребує певної зміни державних стратегій розвитку, спрямованих на подолання диспропорцій галузевої структури за рахунок додаткових видатків із бюджету на економічну діяльність – державного фінансування оновлення капіталу машинобудівних підприємств.

5. У роботі показано, що розробка стратегій ефективного управління активами підприємства має ґрунтуватися на законах економічної пропорційності, зокрема, враховувати ефект фінансового важеля, який характеризує взаємозв’язок між структурою використовуваних у господарському процесі ресурсів та джерел їхнього утворення. Таким чином, аргументовано необхідність розробки науково обґрунтованих концепцій підвищення рентабельності власних ресурсів, використовуваних у процесі господарської діяльності.

6. Обґрунтовано необхідність діагностики типу організаційно-економічного механізму використання і відтворення капіталу підприємств на засадах розробленого автором трьохвекторного підходу, який характеризує синхронність змін у використанні, структурі та процесах формування й відтворення капіталу, дає можливість визначити спосіб управління капіталом як прибутковий, збитковий або нестабільний.

7. Виконаний аналіз головних компонент прибутковості машинобудівних підприємств показав, що ефективність формування й використання капіталу машинобудівних підприємств залежить від збалансованості економічних інтересів підприємства та зовнішнього середовища, а також можливості підприємства впливати на узгодження своїх інтересів з інтересами інших економічних агентів. Доведено, що певні макрофактори прибутковості капіталу підприємства не можуть бути врегульовані самим господарюючим суб’єктом, оскільки визначаються ринковими суб’єктами вищих ієрархічних рівнів.

8. З урахуванням сучасних тенденцій економічного розвитку вітчизняних підприємств машинобудування запропоновано субституційно-логістичну концепцію підвищення ефективності формування та використання капіталу підприємств. Сутність запропонованої концепції полягає у здійсненні постійних адаптивних змін у співвідношенні складових активів, використовуваних підприємством, відповідно до дії зовнішніх чинників, що становлять найбільшу загрозу в сенсі скорочення виручки від реалізації. Розроблена методика удосконалення організаційно-економічного механізму передбачає попередження загроз щодо недоотримання прибутку за рахунок диверсифікації господарської діяльності та використовуваних при цьому економічних ресурсів.

Перелік статей, опублікованих за матеріалами дисертації

1. Звершховский В.І. Підвищення ефективності організаційно-економічного механізму управління капіталом машинобудівних підприємств на засадах субституційно - логічної концепції // Вісник Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна. – 2004. – № 630. – С. 202 - 209.

Особисто автору належить розроблений механізм управління капіталом машинобудівних підприємств на засадах субституційно - логічної концепції

2. Звершховский В.І. Стратегія формування капіталу підприємства на сучасному етапі господарювання // Фінансова система України . Збірник наукових праць. – Острог: Видавництво НаУ “Острозька академія”, 2006. – Вип 8 – Ч.2 С. 98-105.

3. Звершховский В.І. Специфіка правових засад здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктами господарювання в Україні // Вестник Харьковского Национального Университета им. В.М. Каразина, Национализация и приватизація: прошлое, настоящее, будущее. - № 613. - Харьков, 2003 p. - С. 390 - 396.

4. Звершховський В.І. Субституційно-логістична концепція управління капіталом як сучасна парадигма економічного зростання вітчизняних підприємств // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 17. - Суми: УАБС НБУ, 2006. - С. 329-337.

5. Звершховський В.І. Діагностика чинників формування і використання капіталу підприємств машинобудування // Вісник Харківського Національного Університету ім. В.М. Каразіна, проблеми стійкого соціально-економічного розвитку України. - № 730. - Харків, 2006 p. - С. 153-159.

6. Звершховський В.І., Казимиренко І. Інформаційна складова використання ефекту фінансового важеля при управлінні структурою капіталу. // Матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти” Київ 24-25 листопада 2005 р. К. – Вид-во Європ. ун-ту, Т1, 2006. – С. 221-224. Особисто автору належить визначення інформаційне забезпечення формування раціональної структури капіталу

7. Звершховский В.І. Формування нової інституційної структури української економіки // Матеріали науково-практичної конференції “Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції”. – Луцьк, 2006. – С. 186-188.

8. Звершховский В.І. Основні складові формування капіталу підприємства // Матеріали ІІІ Международной научно-практической конференции “Теория и практика экономики и предпринимательства”. – Алушта, 2006. – С. 147 – 148.

АНОТАЦІЯ

Звершховський Всеволод Ігоревич. Організаційно-економічний механізм формування капіталу промислових підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 06.08.01 — економіка, організація і управління підприємствами. — Європейський університет, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних та організаційних засад формування капіталу промислових підприємств. Представлено трансформацію наукових визначень поняття „капітал” відповідно до об’єктивних процесів розвитку економічних систем та фундаментальних економічних законів.

У роботі розглянуто чинники ефективності формування та використання капіталу підприємств з урахуванням специфіки машинобудівної галузі. За результатами виконаного моделювання кількісного впливу найістотніших чинників прибутковості підприємств машинобудування встановлені носії інтересів прибутковості підприємства як генератори адаптивних змін організаційно-економічного механізму управління капіталом. Запропоновано субституційно-логістичну концепцію управління капіталом, пов’язану з урахуванням мінімізації аж до повної відмови від зміни структури пасивів на користь залучення додаткових коштів.

Ключові слова: капітал, трьохвекторний підхід, метод управління капіталом, відтворення капіталу, субституційно-логістична концепція.

АННОТАЦИЯ

Звершховский Всеволод Ігоревич. Организационно-экономический механизм формирования капитала промышленных предприятий. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. – Экономика, организация и управление предприятиями.—Европейский университет, г.Киев, 2006.

Диссертация посвящена анализу теоретических и методологических концепций определения оптимальных направлений повышения эффективности функционирования и использования капитала промышленных предприятий. В результате систематизации подходов к определению понятия „капитал” установлено, что изменения научных определений этой экономической категории отображают основные этапы экономического развития общественного производства. Изменения связаны с качественным ростом добавочной стоимости за счет привлечения широкого арсенала производственных возможностей.

Выполненный анализ имеющихся моделей структуры капитала выявил необходимость оптимизации соотношений составных его частей, как с точки зрения совокупности активов, так и совокупности источников их формирования. Несовершенством отечественного налогового законодательства и слабое развитие рынка финансовых услуг объясняется чрезмерно высокие процентные ставки за использование заемных средств, что заставляет предприятия искать новые пути обеспечения своего ресурсного потенциала, главным образом за счет собственных средств. В этой связи оптимизация структуры капитала как совокупности активов играет доминирующую роль по