ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КАРБОВНИК ОКСАНА ІВАНІВНА

УДК 658.144

АКЦІЮВАННЯ

В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність: 08.01.01.— економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛЬВІВ 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти України.

Н а у к о в и й к е р і в н и к – кандидат економічних наук, професор Ватаманюк Зіновій Григорович, завідувач кафедри економічної теорії Львівського державного університету імені Івана Франка

О ф і ц і й н і о п о н е н т и:

доктор економічних наук, професор Тивончук Іван Опанасович, завідувач кафедри теоретичної економіки та економіки України Державного університету “Львівська політехніка”

кандидат економічних наук, доцент Іщук Іван Іванович, кафедра історії України та економічної теорії Львівської державної академії ветеринарної медицини ім.С.З.Гжицького

П р о в і д н а у с т а н о в а – Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ економічних проблем розвитку промисловості регіону, м.Львів

Захист відбудеться “23” лютого 1999р. о 15.20 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 Львівського державного університету імені Івана Франка за адресою 290008, М.Львів, пр.Свободи 18

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету імені ІванаФранка за адресою м.Львів, вул.Драгоманова 5.

Автореферат розісланий ”20” січня 1999р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження та ступінь розробленості проблеми. Ринкова трансформація адміністративно-командної економіки передбачає глибокі зміни у різних сферах економічного життя, насамперед у формах власності. З багатьох соціально-економічних причин трансформація державної форми власності стала рушійною силою та серцевиною реформування національної економіки. У процесі трансформації державної власності формується багатоукладна економіка та інститут приватної власності. Становлення приватної власності і різноманітних форм її реалізації є складним явищем, яке породжує масштабні інституційні зміни у суспільстві і передбачає перехід суб’єктів господарювання до нових економічних відносин через запуск ринкових механізмів.

Формування недержавних форм власності створює стимули, які є рушійною силою ринкової економіки. Саме радикальна зміна прав власності зможе подолати відчуження, байдужість та пасивність людей, відродити в них ініціативність, творчий інтерес та стимули до праці. Трансформація відносин власності сприятиме появі нових підходів до організації виробництва, створенню організаційно-економічних передумов раціонального використання обмежених економічних ресурсів— матеріальних та людських— та ефективному їх розподілові в господарстві.

Першим кроком до приватизації та самостійного ведення господарської діяльності є акціювання. Акціювання державної власності має стимулювати підприємницьку активність через участь громадян у викупі державного майна, дасть можливість закласти підгрунтя для формування власника, створить умови для акумулювання грошових коштів у вигляді акціонерного капіталу, прискорить становлення і розвиток ринку цінних паперів в Україні, позитивно вплине на фінансову систему країни в цілому. Акціюванню відводять важливу роль у процесі розроблення основних напрямів виходу державних підприємств із депресивного стану.

Дослідження суті акціонерної форми власності, її переваг та недоліків, причин поширення акціонерних підприємств в економіці багатьох країн, світового досвіду використання акціювання та акціонерних відносин, набувають для умов перехідної економіки дедалі більшої актуальності.

У вітчизняній та зарубіжній літературі існує чимало фундаментальних праць, присвячених вивченню економічних, організаційно-правових і соціальних аспектів акціонерної власності. Її аналізували класики економічної науки, зокрема Дж.С.Міль, К.Маркс та А.Маршал. Акціонерним відносинам присвячені праці вітчизняних економістів М.Туган-Барановського, В.Кудряшова, С.Мочерного, С.Мєдвєдєва, П.Єщенка, Ю.Палкіна, В.Загорського та інших. Серед зарубіжних економістів, які зробили вагомий внесок у теорію акціонерної власності, слід відзначити П.Семюелсона, Дж.Гелбрейта, С.Флоренса, Ш.Петерсона, Л.Келсо, Дж.Сакса та ін.

Найчастіше питання, пов’язані з проблемами акціонерної форми власності та акціювання в Україні висвітлюються і полемізуються на сторінках наукових журналів, таких як “Економіка України”, “Фінанси України”, “Банківська справа”, “Розбудова держави”, Державність” та у періодичних виданнях, зокрема у газетах “Фінансова Україна”, “Зеркало недели”, “Інвестиційна газета”, “День”, “Діло”, “Україна Business” та деяких інших.

Однак далеко не всі аспекти цієї широкої проблеми з’ясовані і обгрунтовані, особливо ті, що стосуються акціонерної власності у перехідній економіці. Водночас багато питань носять дискусійний характер, а рівень теоретичного вивчення даного питання відстає від потреб практики. Існує значний розрив між потенційними можливостями, які закладені в акціонерній формі власності та реальним їх використанням в країнах, де зароджується ринкова економіка.

На сучасному етапі макроекономічного реформування господарської системи України є потреба подальшого дослідження теоретичних та методологічних питань акціювання, вивчення його економічних та організаційних особливостей, передбачення можливих соціально-економічних наслідків, розроблення пропозицій та рекомендацій з акціювання з метою уникнення небажаних помилок та вдосконалення цього процесу.

Як уже зазначалося, у вітчизняній науці проблема акціонерних формувань розроблена ще недостатньо. Передусім, недостатньо досліджено об’єктивні передумови та тенденції розвитку акціонерних товариств в Україні, не проаналізовано наслідки процесів акціювання у нашій країні, труднощі, з якими стикаються акціонерні утворення, а також помилки, допущені у процесі становлення акціонерної форми власності в Україні. Є потреба у предметному аналізі і узагальненні досвіду акціювання державних підприємств у “постсоціалістичних” країнах, які дещо швидше стали на шлях ринкових реформ. Водночас залишаються ще недостатньо вивченими теоретичні аспекти цієї проблеми. Зокрема, особливості акціонерної власності у перехідній економіці. Усе це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обгрунтування її мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Метою дисертаційного дослідження є аналіз процесу становлення акціонерної форми власності в умовах ринкової трансформації державних підприємств в Україні.

Для досягнення поставленої мети у дисертації поставлено такі завдання:—

розкрити сутність, особливості, переваги, обмеження та механізм функціонування акціонерної форми власності;—

дослідити еволюцію акціонерної власності та її місце в системі ринкових відносин у перехідній економіці;—

визначити об’єктивні передумови та специфіку акціювання в Україні;—

вивчити і узагальнити досвід становлення акціонерних формувань у процесі економічних перетворень у “постсоціалістичних” країнах;—

проаналізувати діяльність вітчизняних акціонерних товариств та виявити основні макроекономічні умови їх ефективного функціонування;—

систематизувати чинники, що впливають на стан ринку цінних паперів акціонерного товариства у перехідній економіці;—

по можливості запропонувати практичні рекомендації та пропозиції щодо поліпшення процесу становлення та функціонування підприємств акціонерної форми власності в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети і завдань є процес виникнення і становлення акціонерних утворень в умовах ринкової трансформації економіки України. Об’єктом дослідження є ділові підприємства, які утворюються в процесі акціювання в Україні та інших країнах з перехідною економікою.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стала система економічних законів та принципів, розроблених економічною теорією стосовно проблеми акціонерної власності. Інформаційною основою дослідження стали сучасні теорії ринкової економіки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, законодавчі акти, що стосуються питань становлення та розвитку ринку акціонерних інструментів, а також проблем акціювання та корпоратизації державних підприємств, офіційні статистичні матеріали, показники діяльності акціонерних підприємств.

У роботі використані сучасні методи дослідження, такі як факторний та статистичний аналіз, методи співставлень, порівняльний аналіз, системний підхід, аналітичні обчислення показників, котрі характеризують ефективність функціонування акціонерних утворень та ін.

До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать:—

комплексний підхід до оцінки і формування механізму акціювання в умовах переходу України до ринку;—

обгрунтування доцільності широкого впровадження акціонерної форми власності в економічну систему України задля розв’язання багатьох економічних та соціальних проблем;—

класифікація чинників, що впливають на стан ринку цінних паперів акціонерного товариства у перехідній економіці;—

пропозиції щодо вдосконалення становлення акціонерних підприємств в Україні.

Теоретична значимість роботи полягає в тому, що проведено комплексне дослідження процесу акціювання та функціонування підприємств акціонерної форми власності, простежено основні закономірності їх становлення та розвитку в умовах ринкової трансформації економіки України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні результати, висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, доцільно використати для подальшого здійснення та вдосконалення процесів акціювання в Україні, підвищення ефективності діяльності акціонерних товариств. Отримані теоретичні положення та методичні підходи доцільно використовувати у процесі викладання економічних дисциплін у вузах, розробки спецкурсів і методичних посібників.

Апробація дисертаційної роботи. Основні положення дисертації доповідались на наукових конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського державного університету впродовж 1995-1997рр., на Всеукраїнській студентсько-аспірантській науковій конференції, присвяченій 30-річчю економічного факультету Львівського держуніверситету, яка відбулася у квітні-травні 1997року, у матеріалах міжнародного літнього економічного семестру “Інтереко” у 1995-1996рр.

Публікації. По темі дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових статей загальним обсягом 1,5 д.а.: 4 статті у фахових наукових виданнях, 3 статті у наукових збірниках та матеріалах конференцій, з яких одна у співавторстві.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладено на 147 сторінках машинописного тексту. Робота містить 13 таблиць і 12 рисунків та схем. Список використаної літератури налічує 167 найменувань.

Дисертація має таку структуру:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Акціювання як матеріальна основа приватизації

1.1. Акціонерна власність, особливості її функціонування та форми реалізації

1.2. Досвід акціювання державних підприємств у країнах з перехідною економікою

1.3. Основні складові механізму акціювання

1.4. Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2 Ефективність та перспективи акціювання в Україні

2.1. Формування макроекономічних та правових умов акціювання державних підприємств в Україні

2.2. Порівняльний аналіз діяльності акційованих і неакційованих підприємств

2.3. Соціально-економічні наслідки та перспективи акціювання в Україні

2.4. Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обгрунтовуються актуальність теми дисертації, предмет та об’єкт дослідження, мета, методологічна база, теоретичне та практичне значення та наукова новизна.

Перший розділ роботи “Акціювання як матеріальна основа приватизації” відкривається аналізом власності, яка є фундаментом економічної та загальної організації суспільного життя, своєрідним двигуном, що генерує енергію для економічного розвитку. Власність, як відомо, визначає правила поведінки учасників господарського життя, тобто “правила гри” в економіці. Дисертант виходить з того, що у різних моделях економічної системи панує одна з двох форм власності на економічні ресурси— приватна або державна, кожна з яких приймає декілька форм. Специфіку тієї чи іншої форми власності визначають три основні чинники: суб’єкт права власності, об’єкт права власності та безпосередньо саме право власності і його реалізація. За допомогою самого права власності контролюють використання обмежених ресурсів і розподіляють витрати і вигоди, що при цьому виникають. Зміна форми власності зумовлює перехід від однієї економічної моделі до іншої. Цей перехід економісти описують різними термінами— націоналізація, роздержавлення, приватизація, дерегулювання,— що часто спричиняє неоднозначність їх тлумачення.

На нашу думку, однією з найрозвинутіших форм власності є акціонерна. Виникнення акціонерної форми власності було закономірним етапом еволюції одноосібної приватної власності. Економічна суть акціонерної власності виявляється в правах на володіння і управління певною часткою власності, які надає той чи інший цінний папір його власнику. Цінні папери генерують значний мотиваційний імпульс, який забезпечує тривалий інтерес їх власника до ефективної діяльності емітента. Формування і функціонування акціонерної власності здійснюється через випуск особливого виду цінних паперів— акцій. Акція є вихідним, або стрижневим відношенням цього різновиду власності. За терміном акція криється титул власності— право на володіння.

Ми виділяємо три основні причини, які зумовили виникнення і розвиток акціонерної власності. По-перше, обмежена відповідальність заснованої на акціонерній формі власності фірми. По-друге, акціонерна власність полегшує залучення інвестицій. Така фірма має найкращі можливості для залучення капіталу та розширення масштабів своєї діяльності. По-третє, інвестиції в акціонерний капітал мають високу ліквідність.

Акцентується увага на тому, що акціонерна форма власності зберігає усе позитивне, що містить в собі приватна власність— підприємницький інтерес, свободу вибору та право безстрокового успадкування. У роботі виділено низку переваг акціонерної власності, що випливають із особливостей її функціонування. По-перше, чітко визначається частка власності, якою власник акції може вільно розпоряджатися. По-друге, створення акціонерної власності прискорює формування так званого середнього класу, який є стрижнем суспільства з ринковою економікою. По-третє, акціонерна форма залучення грошових ресурсів істотно послаблює інфляційний тиск заощаджень на споживчий ринок або, іншими словами, дозволяє “зв’язати” значну частину вільних грошей через купівлю акцій та облігацій. По-четверте, ця форма власності дає можливість акумулювати фінансові ресурси та формувати додаткові кошти для фінансування виробничого і соціального розвитку ділових підприємств. По-п’яте, за акціонерної власності завдяки формуванню акціонерного прибутку поєднуються інтереси фірми і найнятих працівників. Нарешті, акція є елементом системи і матеріального, і соціально-психологічного стимулювання її власників.

Далі в розділі відзначено, що на основі акціонерної форми власності утворюється принципово новий тип фірми, організатори якої стають суб’єктами акціонерної власності. З організаційної точки зору, акціонерна власність реалізується у вигляді корпорацій, або акціонерних товариств, які формуються на вищому ступені еволюції економіко-юридичних форм бізнесу. Від інших наявних форм підприємництва акціонерну вирізняють притаманні тільки їй організаційні, правові та економічні ознаки, що обумовили її широке поширення у сучасній ринковій економіці. Дисертант виділяє такі переваги акціонерних підприємств: обмежена відповідальність співвласників, диверсифікація ризику, використання прогресивних технологій та менеджменту, наявність сприятливих умов для перспективного планування і розвитку, універсальність, інтегративність та еластичність. В акціонерній компанії значно більший доступ до грошового ринку і ринку капіталів. Це дає можливість гнучко переорієнтовуватись з одного виду діяльності на інший, зокрема в роки спаду. Водночас забезпечується горизонтальне та вертикальне переміщення матеріальних і фінансових ресурсів, що істотно підвищує маневреність фірми та її конкурентоздатність.

Розглядаючи ділові підприємства акціонерної форми власності, автор поряд із зазначеними перевагами над іншими формами бізнесу, виділяє і певні їх обмеження. Основними з них є відносно високі витрати і складність процедури заснування, низька оперативність ухвалення рішень, неможливість багатьох дрібних акціонерів впливати на процес управління діловим підприємством.

Отже, акціонерна форма власності є складною системою, яку характеризує низка особливих ознак, які відрізняють її від будь-якої іншої та зумовлюють специфіку акціонерної форми організації бізнесу. Загалом акціонерна власність забезпечує права суб’єктів— фізичних та юридичних осіб— на володіння, користування та розпорядження цінними паперами, зокрема акціями. Володіння акціями підтверджує участь у акціонерному капіталі товариства. Користування— приносить дохід у формі дивіденду та курсового прибутку і дає можливість брати участь у процесі управління товариством, а розпорядження— ухвалювати на свій розсуд рішення щодо купівлі-продажу акцій.

Правильне розуміння економічного змісту акціонерної власності, притаманних їй ознак і принципів функціонування дає змогу використовувати закладені в ній переваги і пом’якшувати її слабини. Це необхідно враховувати насамперед тим підприємствам, які стають на шлях акціювання.

Дисертант виходить з того, що успішний перехід України до ринкової економіки передбачає врахування значного світового досвіду створення і функціонування акціонерних товариств, особливо у країнах Центральної та Східної Європи. Зважуючи на позитивні наслідки реформ у цих країнах, в Україні, на думку автора, доцільно було б скористатися їх досвідом щодо участі вітчизняного та іноземного капіталу у процесі акціювання державних підприємств, принципів розробки проектів акціювання та їх затвердження, надання пільг окремим категоріям осіб, врахування фінансово-економічного стану підприємства при визначенні критеріїв допуску підприємств до акціювання, ролі державних органів та посередницьких організацій у ході реформ тощо.

Аналіз досвіду реформування державної власності у країнах Центральної Європи привів дисертанта до висновку, що приватизація мусить охоплювати більше половини продуктивної власності держави, її слід здійснювати з максимальною швидкістю, яку дозволяють наявні політичні та економічні обставини, а уряд має розв’язувати соціальні проблеми, що виникають у ході економічних перетворень. Водночас автор зазначає, що при розбудові національної економіки не можна сліпо копіювати чужий досвід, зокрема у розв’язанні нагальних економічних питань. В Україні існують свої специфічні стартові умови і це зумовлює необхідність формування власної концепції реформування економіки, включаючи приватизацію та акціювання.

Дисертант виходить з того, що акціювання— це перший крок на шляху до повної приватизації. Його результатом є становлення підприємств акціонерної форми власності на основі державних підприємств. Це відбувається через продаж державою акцій, які перебувають у її власності, або ж акцій від нових емісій. Далі проаналізовано способи продажу акцій. У залежності від того, хто виступає покупцем акцій ділового підприємства, виокремлено інтерний та екстерний їх продаж. Продаж акцій персоналу та прирівненим до нього особам (переважно пенсіонерам даного підприємства) за цінами нижчими від ринкових називають інтерним методом. На практиці цей метод найчастіше називають закритою підпискою на акції. Дисертант аналізує пільги, які забезпечує інтерний метод. Розмір знижок залежить зазвичай від стажу роботи або заробітної плати працівника. Нерідко працівникам підприємства надають ще і таку пільгу при купівлі акцій— перенесення строку їх оплати. Екстерний продаж часто називають відкритою підпискою на акції. Цей спосіб акціювання дає можливість не лише персоналу підприємства, а усім особам (часто і іноземним) купувати акції підприємства.

У розділі зазначено, що новими власниками акцій підприємства, яке акціюється, можуть бути державні органи управління, юридичні та фізичні особи, в тому числі члени трудового колективу підприємства. Далі проаналізовано основні варіанти механізму акціювання: корпоратизацію, викуп контрольного пакета акцій працівниками підприємства, обмін акцій на сертифікати, продаж акцій через аукціони або конкурси вітчизняним та іноземним інвесторам.

Механізм акціювання в Україні передбачає три напрями проведення корпоратизації. По-перше, перетворення у процесі приватизації державних підприємств на відкриті акціонерні товариства. По-друге, перетворення на відкриті акціонерні товариства закритих, більше ніж 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об’єднань. По-третє, перетворення державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, переданих в оренду, на відкриті акціонерні товариства.

Автор доходить висновку, що корпоратизація дає змогу розмежувати бюджет держави та фінанси підприємств, внести відповідні зміни у структуру їхнього управління та підпорядкування. Однак вона ще не означає відчуження майна від держави, а лише зміну статусу державних підприємств, більшість з яких у майбутньому буде приватизовано. Ці підприємства через корпоратизацію підводяться до приватизації, поступово переходячи до нових принципів економічної діяльності.

У реферованому розділі зазначено, що специфікою процесу акціювання державних підприємств в Україні є використання сертифікатів, які надають громадянам право на безкоштовне придбання своєї частки у державній власності. За умов відсутності значних вільних коштів у країні сертифікатна приватизація забезпечує відносно швидке здійснення реформ, формуючи стартову структуру нових власників. Проте, на думку автора, основною слабиною сертифікатної приватизації є те, що вона не індукує інвестиційний капітал.

Дисертант аналізує реальний стан справ з акціюванням в Україні. За перші три роки акціювання (1992-1994 рр.) на основі державних підприємств було створено 2659 відкритих акціонерних товариств, а за неповні два роки, починаючи з січня 1995р., їх створено 5089, тобто майже в два рази більше. Виконання завдань з приватизації великих і середніх підприємств у 1995-1996рр.// Державний інформаційний бюлетень про приватизацію.— 1997.— №11.— С.10. Процес акціювання майна став одним із основних джерел формування корпоративного сектора вітчизняної економіки. На початок 1997р. створено 47633 господарських товариства, у тому числі більше 9тис. акціонерних товариств. Прес-служба ФДМУ інформує.// Державний інформаційний бюлетень про приватизацію ДІБП.— 1997.—№3.— С.2. На 1 січня 1993р. в Україні налічувалося всього 59 акціонерних товариств, які володіли правами емісії цінних паперів. Бубес Ю.Акціонери хочуть мати стабільне законодавство.\\ Діло.— 1995.— №86.— С.4. Здійснення програми сертифікатної приватизації в Україні дало змогу пришвидшити створення акціонерних формувань. Так, тільки у 1996р. через трансформацію великих та середніх підприємств було створено 3009 акціонерних товариств. Україна в числах (звіт за 1996р.).// Економічний бюлетень (підготовлений міністерством економіки Укаїни та групою економічних радників фонду Сороса).— 1996.— №22.—С.35.

Автор доходить висновку, що процес акціювання дозволяє вирішити чимало проблем перехідної економіки. Насамперед дає змогу мобілізувати ресурси і стимулює використання науково-технічного прогресу для проведення структурної перебудови економіки. Водночас зростають можливості використання приватних нагромаджень громадян для розвитку вітчизняної економіки. Акціювання створює вигідний механізм інвестування і розширює сферу впливу капіталу на економічні процеси; формує інститут власників та менеджерів; оптимізує галузеву, виробничу і регіональну структуру шляхом переливання капіталу; дає змогу шляхом розміщення акцій серед постачальників і споживачів покращити систему взаємних розрахунків підприємств; сприяє впровадженню нових методів матеріального і соціально-психологічного стимулювання до праці, що базуються на реалізації прав акціонера як власника.

Нарешті, у першому розділі показано, що акціювання в Україні здійснюється в умовах формування нового макроекономічного середовища. Тому трансформація державних підприємств є особливо складним завданням. Акціювання передбачає заміну державного управління управлінням з боку приватних власників, створення системи ефективного корпоративного контролю, встановлення всього пучка прав власності та розвиток фінансових ринків.

Другий розділ роботи “Ефективність та перспективи акціювання в Україні” розпочинається з розгляду основних проблем акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки України. Дисертант аналізує макроекономічне середовище їх діяльності, яке характеризується надмірним зростанням цін на паливно-енергетичні ресурси, податковим пресом, звуженням ринків збуту, нестабільністю грошової системи країни, кризою неплатежів, що проявляється у відсутності реальних грошових потоків тощо. Для реалізації інвестиційних проектів чимало акціонерних товариств використовує банківські кредити, сплачуючи за короткотермінові позики високі проценти. У розділі підкреслено, що випускаючи акції, акціонерне товариство може отримати на ринку цінних паперів необхідні інвестиції безтерміново. А продаж акцій іноземним інвесторам має ще й особливе значення для інтенсифікації процесу включення України до світового господарства.

Далі у дисертації зазначено, що акціонерні товариства можуть повною мірою реалізувати свої переваги і діяти на ринку як самостійні господарські одиниці, лише за умов розвинутого ринку цінних паперів, або фондового ринку. Фондовий ринок постачає діловим підприємствам кошти, які використовуються для збільшення чи оновлення основного капіталу. При цьому фондовий ринок сприяє підвищенню ефективності використання залучених коштів, оскільки останні спрямовуються насамперед у ті ділові підприємства, де перевищення надходжень над витратами найбільше. Фондовий ринок забезпечує безперервність та вищу мобільність процесів інвестування і виробництва.

У цьому ж розділі показано, що нормальне функціонування фондового ринку в перехідній економіці передбачає низку умов. По-перше, потрібна висока частота обороту цінних паперів. По-друге, фондовий ринок повинен включати значну кількість учасників, як з боку попиту, так і з боку пропозиції, що забезпечує конкуренцію серед фінансових посередників. По-третє, в суспільстві має існувати високий ступінь довіри до цінних паперів, їх емітентів та посередницьких структур. Фактично лише ті ділові підприємства, акції яких можна вільно продавати або купувати, перетворювати в готівку чи в інші акції повною мірою реалізують усі переваги акціонерної форми власності.

Купівля та продаж цінних паперів на фондовому ринку може здійснюватися або через біржі, або позабіржову торговельну систему. У дисертації досліджено основні чинники, які впливають на ринок цінних паперів акціонерних товариств у перехідній економіці: віддача і ступінь ризику на основних вітчизняних ринках (товарних, валютних, кредитних, інвестиційних), стан індикаторів ділової активності у розвинутих країнах, макроекономічні показники вітчизняної економіки (ВВП, рівень інфляції, норма безробіття, сальдо державного бюджету, валютний курс тощо) та чинники державного управління і регулювання фінансового ринку (нормативи діяльності на ринку, грошова емісія, ставки оподаткування).

Дисертант доходить висновку, що вихідною умовою створення сприятливого середовища для функціонування акціонерних товариств в Україні є формування належної нормативної бази. Перші кроки у цій справі вже зроблено, проте потребують подальшого законодавчого розв’язання такі проблеми діяльності акціонерних товариств, як відповідальність та взаємна звітність окремих ланок системи управління акціонерним товариством, врахування інтересів та захист прав дрібних акціонерів, правила скликання зборів акціонерів та форми голосування при проведенні загальних зборів, процедура обрання та відкликання посадових осіб тощо.

У розділі наведено загальну кількість акціонерних товариств в Україні у промисловості та проаналізовано їх галузевий та територіальний розподіл. Автор відзначає, що цей розподіл значною мірою залежить від ходу економічних реформ в окремих регіонах країни, що, у свою чергу, впливає на співвідношення державної та недержавної власності. Оскільки кожному з регіонів притаманна своя галузева спеціалізація, то кількість акціонерних товариств в окремих галузях промисловості України часто зумовлена їх територіальним розміщенням. Крім того, частка акціонерних товариств у різних галузях промисловості залежить від особливостей кожної окремої галузі (наприклад, від величини та структури основних підприємств), які визначили спосіб трансформації державних підприємств цієї галузі.

Методики визначення ефективності діяльності окремих акційованих підприємств у довгостроковому і короткостроковому періодах не розроблені. Автор оцінює ефективність діяльності окремих акціонерних товариств у короткостроковому періоді на основі динаміки основних виробничо-фінансових показників.

У роботі аналізується діяльність дванадцяти акціонерних товариств Львівської області. Вихідними даними для проведення аналізу стали показники обсягу виробленої продукції, балансового прибутку, виручки від реалізації, собівартості виготовленої продукції, середньорічної вартості основних виробничих фондів, фонду оплати праці, середньоспискової чисельності персоналу та обсягу спожитої електроенергії.

Оцінка ефективності діяльності цих акціонерних товариств здійснена на основі обчислення наступних показників: рентабельності продукції та основних фондів, продуктивності праці, фондоозброєності, середньомісячної зарплати одного працівника, фондомісткості, фондовіддачі та енергомісткості.

Аналіз вказаних показників, а також їх співставлення з аналогічними показниками на державних підприємствах надав можливість зробити певні висновки про фінансову діяльність кожного підприємства, ефективність використання ним трудового потенціалу і основного капіталу. Усереднені дані по двох групах підприємств відображають краще використання виробничих можливостей акціонерними товариствами у порівнянні з державними підприємствами. Про це свідчать вищі показники рентабельності основних фондів (4,6% проти 1,9%), середньомісячної зарплати одного працівника (239грн. проти 119грн.), продуктивності праці (29тис.грн/чол. проти 8,6тис.грн./чол.) та фондовіддачі (2,4% проти 0,5%).

Дисертант доходить висновку, що наслідки процесу акціювання в Україні у довгостроковому періоді можна оцінити, аналізуючи економічні, інституційні, соціальні та правові зміни. У короткостроковому періоді ці наслідки оцінити ще досить важко. Це зумовлено необхідністю пристосування акціонерних товариств до діяльності в нових умовах ринкового середовища. Кожному акціонерному товариству потрібен певний час для того, щоб побороти нинішні фінансово-економічні труднощі, налагодити нові господарські зв’язки, здійснити технічне оновлення виробництва, сформувати нову систему управління тощо. Проте позитивний ефект акціювання починає проявлятися у середньостроковому періоді і головним чином у довгостроковому.

У розділі відзначено, що у надзвичайно складних умовах трансформації адміністративно-командної економіки акціонерні підприємства стихійно пристосовуються до ринкового середовища, яке формується. У боротьбі за своє виживання акціонерні товариства активно диверсифікують свою господарську та інвестиційну діяльність.

Дисертант доходить висновку, що контрольний пакет акцій залишається в руках трудових колективів або розпорошується серед багатьох власників, які стають формальними господарями, але не знають своїх прав акціонерів і не вміють організувати роботу у мінливому ринковому середовищі. Водночас керівники акційованих підприємств часто не мають досвіду діяльності та управління в нових умовах, а також бажання “поділити” владу з іншими власниками.

Дисертант вважає, що збільшення в останні роки кількості акціонерних підприємств у вітчизняній економіці повинно призвести у недалекому майбутньому до бурхливого зростання їхньої ваги в економіці за всіма проказниками. Проте, на наш погляд, це відбудеться лише за умови послідовного активного реформування вітчизняної економіки та створення цілісної системи ринкового господарства. Водночас, розвиток акціонерного підприємництва значною мірою визначатиметься станом усіх складових економічної системи України.

У процесі акціювання в Україні вже створено тисячі акціонерних товариств, а ще чимало підприємств акціонерної форми власності формуються на основі приватного капіталу. Мільйони громадян України стали акціонерами і їхнє ставлення до нової корпоративної форми власності і ринкової економіки загалом великою мірою залежатиме від того, як працюватимуть акціонерні товариства, чи зможуть вони на практиці довести свою ефективність і переваги над іншими формами організації підприємницької діяльності.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

На підставі проведеного дисертаційного дослідження сформульовані такі висновки та рекомендації.

1.Виникнення акціонерної власності, а також організаційної форми її реалізації— акціонерних товариств— було закономірним етапом еволюції різних форм підприємницької діяльності. Рушійною силою формування акціонерної власності стала суперечність між потребою у зростанні капіталу ділового підприємства для реалізації маштабних проектів і обмеженими можливостями одноосібної власності. Капітал акціонерного товариства, що формується на основі продажу акцій, зумовлює економічну природу акціонера як власника, а не як кредитора, а акції— як інструмента власності, а не кредиту. Такий спосіб об’єднання капіталів зробив акціонерне товариство найусталенішою формою ділових підприємств з практично необмеженою життєздатністю.

2.Акціонерна власність, поєднуючи ринкові та соціальні принципи демократичного господарювання, є внутрішньою іманентною економічною основою формування і функціонування соціального ринкового господарства. Це, на наш погляд, зумовлює необхідність пріоритетного розвитку акціонерної форми власності у процесі реформування економіки України.

3.Акціювання є основним напрямком децентралізації надмонополізованої економіки України. Воно слугує матеріально-технічною та організаційною основою становлення і розвитку акціонерних підприємств. Водночас акціювання дозволяє мобілізувати кошти для інвестицій, що потрібні для створення нового виробничого потенціалу ділових підприємств. Довгострокові виробничі інвестиції зазвичай пов’язані зі значним ризиком, тому отримати кошти для них на кредитній основі нині практично неможливо. За цих умов акумулювання необхідних фінансових ресурсів може успішно здійснюватися через акціювання. Акціонерна форма інвестування має ту перевагу, що тут ризик обмежений вартістю акцій. Додатковим чинником, що гарантує надійність вкладених коштів в акціонерні товариства є публічність господарської діяльності та звітність акціонерних товариств. В умовах радикальної трансформації вітчизняної економіки використання унікального потенціалу акціонерної форми власності набуває особливого значення.

4. У процесі реформування української економіки акціонерні товариства покликані відіграти вагому роль у створенні нового макросередовища у вітчизняній економіці. При цьому потрібно усвідомлювати, що позитивний ефект у формування ринкового середовища акціювання привнесе лише тоді, коли зміна форми власності органічно поєднуватиметься із докорінними змінами принципів господарювання та створенням нової системи управління акціонерним товариством.

5. Акціювання не можна розглядати як засіб подолання усіх виробничо-фінансових негараздів вітчизняної економіки. Воно лише дає змогу підійти до розв’язання проблеми ефективного власника. Одним із напрямів цього підходу можуть, на нашу думку, стати реалізація державної частки майна за інвестиційними конкурсами, розвиток вторинного ринку цінних паперів, додатковий випуск акцій акціонерних товариств з метою залучення портфельних інвестицій тощо.

6. Для посилення позитивних тенденцій у розвитку акціонерних товариств, розширення "поля" їх функціонування у вітчизняній економіці потрібне, на наш погляд, активніше і ширше державне підтримання акціонерного підприємництва, передовсім у сферах оподаткування, кредитування та страхування, а також стимулювання їх інвестиційної активності. Доцільно виважено використовувати ті механізми, які напрацьовані у розвинутій ринковій економіці, де акціонерні підприємства вже давно здобули належне визнання і є провідною формою ведення бізнесу.

7. Політика підтримання акціонерного підприємництва повинна, на наш погляд, також спрямовуватися на визначення та усунення перешкод для його розвитку, поліпшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу, забезпечення розгалуженої мережі установ та інституцій, що забезпечують нормальне функціонування та реалізацію акціонерної форми власності через рух цінних паперів на ринку.

8. Критичний аналіз стану акціювання та діяльності акціонерних товариств привів нас до висновку, що для удосконалення процесу акціювання у вітчизняній економіці необхідно:

—

—

надати громадянам України законодавчо передбачений рівний доступ до об’єктів акціювання, посилити інформованість громадян про хід акціювання та надати цьому процесу більшої “прозорості”;—

відрегулювати механізм індексації приватизаційного майнового сертифіката та передбачити можливість його диверсифікації, а також змінити умови проведення сертифікатних аукціонів, надавши громадянам право обмеження ціни та можливість відкликання заяви;—

кошти від продажу державного майна направляти на розвиток акційованих підприємств;—

налагодити механізм безготівкового обігу та можливість конвертації цінних паперів, який би передбачав їх вільний обіг на ринку;—

ввести систему гарантій та страхування прав вкладників та визначити фінансові інститути, які б виступали гарантом стабільності акціонерних товариств;—

створити регіональні біржі для активізації обороту цінних паперів акціонерних товариств з невеликими статутними фондами, а також організувати службу біржової статистики, біржовий бюллетень котирувань;—

відпрацювати механізм пільг для портфельних інвестицій.

9. Поліпшення діяльності окремих акціонерних товариств можна, на нашу думку, досягти збалансуванням структури акціонерів за трьома основними категоріями учасників— трудовий колектив, керівники та зовнішній інвестор; створенням дрібними акціонерами асоціацій для винесення своїх пропозицій на розгляд загальних зборів; налагодженням співпраці з професійними учасниками ринку цінних паперів, мереджерами корпорацій країн з розвинутою ринковою економікою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Гнатюк Н.І, Карбовник О.І. Спільне підприємництво в умовах перехідної економіки.// Теорія і практика підприємництва: проблеми вивчення та економічної просвіти в Україні./ Матеріали міжнародного літнього економічного семестру “Інтереко”. Львів, 1997.— С.16-18. Особистий внесок автора: розглянуто акціонерну форму підприємницької діяльності в Україні.

2. Карбовник О.І. Деякі аспекти реалізації акціонерної форми власності.// Економіка України: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Зб.наук.пр. Львів:ЛДУ, економічний факультет, 1997.— С.55-57.

3. Карбовник О.І. Акціонування— один з напрямків трансформації державних підприємств.// Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб.наук.пр. Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, 1997.— випуск 2.— С.413-417.

4. Карбовник О.І. Акціонування як засіб макроекономічної стабілізації.// Національна економіка України: проблеми становлення, перспективи. Вісник Львів. ун-ту. Серія економічна.— Вип. 27.— 1997.— С.44-46.

5. Карбовник О.І. Акціонування як основний засіб реформування державної власності.// Україна на шляху до ринку. Вісник Львів. ун-ту. Серія економічна.— Вип. 28.— 1997.— С.142-145.

6. Карбовник О.І. Сучасні тенденції розвитку акціонерних підприємств в Україні.// Формування ринкової економіки в Україні: Наук.зб., Львів, 1997.— випуск 2.— С.59-60.

7. Карбовник О.І. Шляхи фінансування акціонерних товариств в Україні.// Фінанси України.— 1998.— №5.— С.82-85.

АНОТАЦІЯ

Карбовник О.І. Акціювання в умовах ринкової трансформації економіки України.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01— економічна теорія . Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.

У дисертації досліджуються основні проблеми здійснення процесу акціювання в умовах перехідної економіки України. Теоретично обгрунтовані функціональні особливості та переваги акціонерної форми власності. Розглянуто досвід акціювання у країнах перехідної економіки Центральної та Східної Європи. Проаналізовано діяльність акціонерних товариств, макроекономічні умови їх становлення та функціонування в Україні. Намічено основні напрями вдосконалення процесу акціювання та перспективи розвитку підприємств акціонерної форми власності.

Ключові слова: власність, акціювання, акція, акціонер,акціонерне товариство, фондовий ринок.

АННОТАЦИЯ

Карбовник О.И. Акциирование в условиях рыночной трансформации экономики Украины.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01.— экономическая теория Львовский государственный университет имени Ивана Франко, Львов, 1999.

В диссертации исследуются главные проблемы осуществления процесса акциирования в условиях переходной экономики Украины. В работе проанализированы особенности акционерной формы собственности, определено ее экономическую сущность, преимущества и слабые стороны акционерных предприятий, прослежено эволюцию акционерной собственности. В диссертации также обобщается опыт акциирования в “постсоциалистических” государствах, которые раньше стали на путь рыночных преобразований, таких как, Польша, Чехия, Венгрия. Ход реформ в каждой стране, а также результаты экономических преобразований проанализированы на основе главных макроэкономических показателей.

В диссертации рассмотрены основные составные механизма акциирования в Украине. В частности, определена сущность процесса акциирования, главные его виды и способы проведения— корпоратизация, выкуп контрольного пакета акций работниками предприятия или продажа его на конкурсе под инвестиционные обязательства, использование приватизационных бумаг. В работе выделяются сильные стороны и недостатки сертификатной приватизации.

Вторая часть работы посвящена специфике становления акционерных предприятий в Украине, экономико-организационным и правовым условиям их функционирования. Здесь рассмотрены проблемы финансирования акционерных предприятий в переходной экономике, законодательная база их деятельности и возможные пути ее усовершенствования, вопросы развития фондового рынка. В работе представлена классификация факторов, которые влияют на состояние рынка ценных бумаг акционерного товарищества в переходной экономике.

В диссертации проанализировано отраслевое и территориальное распределение акционерных товариществ в Украине, а также основные показатели их деятельности: рентабельность, прибыль, производительность труда.

На основе проведенного научного исследования сделаны выводы, которые касаются социально-экономических последствий акциирования, допущенных в ходе этого процесса главных ошибок. Намечены главные направления усовершенствования процесса акциирования и перспективы развития предприятий акционерной формы собственности, а также рассмотрено значение государственной поддержки деятельности акционерных товариществ в Украине на этапе их становления.

Установлено, что акционерная форма собственности, объединяя рыночные и социальные принципы демократического хозяйствования, выступает внутренней экономической основой формирования и функционирования рыночной экономики. Этим доказана необходимость приоритета развития предприятий акционерной формы собственности в процессе реформирования экономики Украины.

Ключевые слова: собственность, акциирование, акция, акционер, акционерное общество, фондовый рынок.

ANNOTATION

Karbovnyk O.I. Corporatization in the market transformation of the Ukrainian economy. Manuscript.

The thesis submitted for a candidate’s degree in economics, speciality 08.01.01—Theory of Economics. Lviv State University, Lviv, 1999.

The thesis analуses the main issues of corporatization in the transition economy of Ukraine. It also analyses