Автореферат
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
АНДРУШКО ОЛЕГ БОГДАНОВИЧ
УДК 338.124.4
ЕКОНОМІЧНЕ ДІАГНОСТУВАННЯ КРИЗОВОГО СТАНУ ТА ЗАГРОЗИ БАНКРУТСТВА МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Спеціальність: 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами
(машинобудування та приладобудування)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економіки підприємства та інвестицій Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник – | кандидат економічних наук, доцент
Козик Василь Васильович,
Національний університет “Львівська політехніка”,
завідувач кафедри економіки підприємства та інвестицій
Офіційні опоненти – | доктор економічних наук, професор
Тридід Олександр Миколайович,
Харківський інститут банківської справи УБС НБУ, директор,
м. Харків
кандидат економічних наук, доцент
Штангрет Андрій Михайлович,
Українська академія друкарства, доцент кафедри економіки, обліку і аудиту у ВПК,
м. Львів
Захист відбудеться “7” листопада 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, 4 корпус, ауд. 209-а.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.
Автореферат розісланий “5” жовтня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03,
кандидат економічних наук Завербний А.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з проблем, що виникла в процесі перебудови економіки України, є банкрутство суб’єктів господарювання. Вагомими причинами цього процесу, на сучасному етапі, стали економічна і політична нестабільність, недосконалість ринку товарів і послуг та все більше відкриття вітчизняного ринку для зарубіжних товаровиробників. Все це особливо підвищує зацікавленість до проблем дослідження кризових явищ на вітчизняних промислових підприємствах. Зниження рівня кризових явищ на підприємствах можливе не лише завдяки покращенню макроекономічних умов господарювання, а й через збільшення здатності суб’єктів підприємництва в оцінюванні кризового стану та вміння розробляти і реалізовувати найефективніші антикризові управлінські рішення. Це вимагає єдності бачень щодо діагностування кризового стану та загрози банкрутства, нових методичних положень ідентифікації кризового стану, удосконалення методів оцінки параметрів кризового стану та інших методичних підходів оцінювання та прогнозування кризових явищ, що вагомо вплине на якість вироблення антикризових рішень.
Зазначене особливо стосується проблем машинобудівної промисловості України, продукція якої відіграє важливу роль у прискоренні НТП та розвитку вітчизняної ринкової економіки завдяки технічного прогресу як у самій галузі, так і шляхом технічного переоснащення в інших сферах економіки.
Вагомий внесок в дослідження економіки підприємства в умовах кризи та в теорію антикризового управління зробили такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: Альтман Е., Беляєв С. Г., Бланк І.А., Булєєв І.П., Василенко В.О., Градов А.П., Загорський В.С., Іванов Г.П., Козик В.В., Кузьмін О.Є., Коротков Е.М., Кошкін В.І., Лігоненко Л.О., Петрович Й.М., Планкетт Л., Пономаренко В.С, Пушкар А.Н., Терещенко О.О., Тридід О.М., Туган-Барановський Н.І., Уткін Е.А., Чернявський А.Д., Штангрет А.М. та інші. У працях названих авторів значну увагу приділено питанням ефективності та безпеки роботи підприємства, розробки теорії і практики діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в дослідженні кризових явищ на підприємстві, ряд методологічних та прикладних питань діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства мають різний ступінь розробки, не пов’язані в єдину систему та потребують свого вирішення. До таких питань можна віднести: відсутність єдності в підходах та недосконалість методологічних положень діагностики кризового стану та загрози банкрутства, недостатня розробленість методичних підходів ідентифікації кризового стану, недостатні розробки в оцінювані параметрів кризового стану та у визначенні напрямків розв’язання кризової ситуації. Необхідність вирішення вказаних проблем обумовила вибір теми дисертаційної роботи та визначила її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової тематики кафедри економіки підприємства та інвестицій Національного університету “Львівська політехніка” “Формування та розробка інноваційно-інвестиційних стратегій, програм та проектів розвитку виробничо-господарських структур, галузей та регіону” (номер державної реєстрації 0102U002863).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення теоретичних положень і розробка методичних рекомендацій щодо діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
Для досягнення мети у роботі були поставлені такі завдання:
· поглибити теоретичні основи ідентифікації та визначення параметрів кризового стану підприємства, дослідити особливості кризових явищ на підприємстві на різних етапах розвитку;
· дослідити існуюче методичне забезпечення діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства та його відповідність принципам антикризового управління;
· удосконалити методичне забезпечення ідентифікації та визначення параметрів кризового стану машинобудівного підприємства;
· розробити схему процесу діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства;
· розробити алгоритм моделювання діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства, виділити відмінності управлінських рішень в умовах кризи від рішень за нормальної роботи підприємства.
Об’єктом досліджень є кризовий стан та загроза банкрутства машинобудівного підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні положення і методичні питання діагностики кризового стану та загрози банкрутства машинобудівного підприємства.
Методи дослідження. У роботі використано такі методи і прийоми наукового пізнання: методи абстрагування та групування (для розроблення класифікацій схем – пп. 1.1, 1.2), статистичні методи аналізу (для оцінювання кризових явищ в економіці України – п. 1.3), метод аналізу і синтезу (для формування системи показників, що використані в методі ідентифікації кризового стану на машинобудівному підприємстві і прогнозуванні настання банкрутства – пп. 2.1, 2.3), метод багатофакторного дискримінантного аналізу (для побудови статистичної моделі прогнозування банкрутства машинобудівного підприємства – п. 2.1), структурно-логічний метод моделювання (для виділення етапів розробки моделі діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства і обґрунтуванні послідовності етапів процесу діагностики – п. 3.1).
Теоретичною і методичною основою дослідження стали сучасні теорії антикризового менеджменту та економіки підприємства; концептуальні підходи до проблем оцінювання кризового стану та загрози банкрутства підприємства, відображені в роботах українських і зарубіжних вчених-економістів; закони України, постанови Верховної Ради і Кабінету міністрів України, які регулюють оцінку фінансово-господарського стану підприємств і визначають правове поле банкрутства підприємств; статистичні матеріали низки підприємств України; матеріали отримані з мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
вперше:
· розроблено метод ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства, що базується на перевірці факту збиткової операційної діяльності підприємства, наявності поточної неплатоспроможності та розходження між можливостями та реальним станом підприємства;
удосконалено:
· методичні рекомендації з оцінки параметрів кризового стану машинобудівного підприємства, які, на відміну від існуючих, на основі фінансово-економічних показників, однозначно визначають такі параметри, як фазу розвитку, ступінь наслідків та сфери прояву кризових явищ на підприємстві;
· діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства шляхом розроблення оптимальної моделі діагностики. На відміну від існуючих підходів, які базуються на фіксованому методичному забезпеченні, розробка моделі передбачає підбір методик, які якнайкраще дозволяють врахувати особливості ситуації, що склалася на підприємстві;
дістали подальший розвиток:
· поняття “кризовий стан підприємства”, суть в якому, на відміну від існуючих визначень, ґрунтується на об’єктивній складовій, що дає змогу трактувати його як загострення протиріч у соціально-економічній системі організації, що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі та вимагає від неї якісно нових змін;
· методологічне забезпечення діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства шляхом поєднання концепції ЖЦП та оцінки потенційних можливостей розвитку підприємства, що опинилося в кризовому стані.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані методичні підходи та теоретичні розробки можуть слугувати науково-теоретичною основою для розширення досліджень з проблем удосконалення діагностики кризового стану та загрози банкрутства промислового підприємства. Теоретичні положення дисертації доведені до рівня конкретних рекомендацій, які можуть бути використаними керівниками підприємств. Практичне значення мають: метод ідентифікації кризового стану на машинобудівного підприємства, методичні рекомендації з оцінки параметрів кризового стану машинобудівного підприємства, алгоритм моделювання діагностики кризового стану та загрози банкрутства, чотирифакторна модель прогнозування банкрутства машинобудівного підприємства, структурна схема процесу внутрішньої діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема, при викладанні дисциплін “Фінансова санація та банкрутство підприємств”, “Антикризове управління фінансами підприємств”, “Економіка підприємства”, “Фінансовий менеджмент”, “Фінансовий аналіз” (довідка № 68-14-729 від 21.06.07), а також впроваджені на ВАТ “Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод” (довідка №125/4 від 9.04.2007) та ВАТ “Бориславський авторемонтний завод” (довідка №31-048 від 11.05.2007).
Особистий внесок дисертанта. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на таких всеукраїнських та міжнародних науково-прикладних і науково-практичних конференціях: “Менеджмент і міжнародне підприємництво” (Львів, 2001р.), “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005р.), “Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки” (Рівне, 2005р.), “Будинки і конструкції з використанням нових матеріалів” (Макіївка, 2007р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 праць, з них 8 - у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінка, а її основний зміст викладено на 174 сторінках. Робота містить 37 таблиць, 26 рисунків, 3 додатки і список використаних джерел із 156 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі – “Теоретичні засади діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства” – розкрито сутність, причини та наслідки кризових явищ на підприємстві, з нових позицій розглянуто поняття “кризовий стан підприємства”, визначено сутність і значення діагностики кризового стану та загрози банкрутства в системі антикризового управління підприємством, набуло подальшого розвитку бачення структури діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
На основі узагальнення та аналізу літературних джерел у дисертації виділено суб’єктивну та об’єктивну складові в тлумаченнях кризового стану, де ідентифікація останньої має більшу практичну цінність і легше піддається оцінці. Зважаючи на це, теоретично обґрунтовано, що криза на підприємстві – це загострення протиріч у соціально-економічній системі організації, що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі та вимагає від неї якісно нових змін.
Дослідження наукових джерел дало можливість виділити такі ознаки класифікації криз на рівні підприємства: масштаб прояву (загальна, локальна), структура відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики (економічна, соціальна, організаційна, психологічна, технологічна), характер виникнення (передбачувана, несподівана), фактор виникнення кризи (ендогенна, екзогенна), стадія життєвого циклу підприємства на якій виникла криза (криза росту, стагнація, занепад), ступінь наслідків (легка, важка, катастрофічна), фаза розвитку (криза прибутковості, стратегічна криза, криза платоспроможності, банкрутство), рівень управлінського впливу на кризу (керована, некерована), локальна сфера прояву (криза збуту, виробнича криза, фінансова криза, криза менеджменту). Сформовану систему класифікації криз в роботі запропоновано використовувати в діагностиці кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
Незважаючи на стабільні темпи росту обсягів машинобудівного виробництва в останні роки, в галузі присутні тривожні тенденції. За підсумками 2005 року частка обсягу реалізованої продукції машинобудування у складі всієї промислової продукції продовжувала зменшуватися і становила 12,7 %, що вважається нехарактерним для промислово розвинутих країн. Поряд з цим, обсяг інвестицій в основний капітал залишається низьким і за 2005 рік складав 6,4 % від загального обсягу інвестицій у промисловість, що явно недостатньо для такої високотехнологічної та прогресуючої галузі. Продовжуються негативні структурні зрушення у самій галузі, які полягають у збільшенні частки продукції з низькою доданою вартістю і невисокою технологічною складовою. Однією з причин цього є наявність кризових явищ на машинобудівних підприємствах, які спричинюють не лише зменшення ефективності, а й банкрутство окремих суб’єктів господарювання. Відставання розвитку машинобудівної галузі створює негативне підґрунтя як для росту всієї економіки, так і для покращення конкурентоспроможності окремих підприємств.
Як показують дослідження, кризові явища на машинобудівних підприємствах тісно пов’язані з його життєвим циклом, на що потрібно зважати в процесі їхнього діагностування. Виникнення кризових явищ на таких етапах розвитку як “впровадження” та “спад” несе більше загроз для існування підприємства на відміну від етапів “ріст” та “стабільний стан”.
Викладені концептуальні положення теорії розвитку кризи на рівні підприємства вказують на необхідність організації протидії причинам, проявам та наслідкам кризових явищ. Вплив лише на один з елементів є недостатнім через наявність замкнутого зв’язку між внутрішніми причинами, проявами та наслідкам кризових явищ, що підтверджує необхідність оцінювання параметрів кризового стану підприємства.
На основі статистичних даних прибутковості підприємств та організацій України зроблено висновок про появу зрушень в ефективності економіки країни. Так, в 2005 році порівняно з 2000 роком відбулося зростання рентабельності операційної діяльності підприємств з 2,7 % до 7 %. В 2005 році порівняно з 2000 роком відзначаємо зменшення відсотку збиткових підприємств та організацій з 37,7 % до 34,2 %, що свідчить про скорочення кількості підприємств, які перебувають в кризовому стані. Про покращення ситуації з крайніми проявами кризових явищ (банкрутства) на підприємствах країни свідчить і суттєве зменшення частки простроченої заборгованості в загальній кредиторській заборгованості підприємств з 39,1 % в 2002 році до 22,1 % в 2005 році. Загальний стан заборгованості по взаєморозрахунках між підприємствами країни, має значний вплив на платоспроможність окремого підприємства.
Дослідження фінансової звітності машинобудівних підприємств-банкрутів (ВАТ “Павлоградський верстатозавод”, ВАТ “Совєтське РТП”, ВАТ “Хмельницький ремонтно-механічний завод”, ВАТ “Суднобудівна верф “Меридіан””, ЗАТ “Старобiльський механічний завод” та ін.) свідчать, що найбільш вагомим чинником банкрутства вітчизняних машинобудівних підприємств, що мав місце за останні 5 років, є необґрунтована інтенсифікація виробничо-збутової діяльності в умовах кризи, що є наслідком невміння менеджменту працювати в умовах кризи.
Відзначено наслідки юридичного та економічного банкрутства. Залежно від послідовності їх настання економічними наслідками для кредиторів можуть бути: повне задоволення претензій, неповне задоволення претензій, задоволення претензій за мінусом витрат пов’язаних із провадженням справи про банкрутство. Аналогічно економічними та юридичними наслідками для підприємства-банкрута можуть бути: невикористані можливості відновлення платоспроможності та фінансового оздоровлення, наявність ознак фіктивного банкрутства, наявність ознак приховування банкрутства, відсутність підозр приховування банкрутства, відсутність підозр фіктивного банкрутства.
Опрацювання літературних джерел дало підстави розглядати діагностику кризового стану та загрози банкрутства як систему ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та можливостей подолання кризи. Шляхом узагальнення та доповнення існуючих досліджень, на основі тлумачення діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства, вироблено її структуру, яка складається із загальної оцінки стану підприємства, оцінки параметрів кризового стану, дослідження факторів та причин кризових явищ, аналізу можливостей підприємства. В залежності від того, яка інформація використовується в діагностиці, якими є мета та об’єкти дослідження, суб’єкти користування результатами, в літературних джерелах виділяється внутрішня та зовнішня діагностика, де внутрішня має пріоритетне значення в системі антикризового управління підприємством.
У другому розділі – “Аналітичне оцінювання кризового стану та загрози банкрутства машинобудівного підприємства” – проаналізовано стан методичного забезпечення діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства з метою пошуку шляхів його вдосконалення і використання на вітчизняних машинобудівних підприємствах. В результаті відзначено необхідність ряду вдосконалень шляхом розробки методів ідентифікації та оцінки параметрів кризового стану машинобудівного підприємства; багатофакторної моделі прогнозування банкрутства машинобудівного підприємства; поєднання концепції ЖЦП та оцінки потенційних можливостей розвитку підприємства.
Методичне забезпечення діагностики кризового стану та загрози банкрутства є тим інструментарієм, що дає змогу завчасно виявити загрозу кризового стану, а при його настанні оцінити параметри, причини та загрози кризових явищ. Виявлено такі особливості стану сучасного методичного забезпечення діагностики: різноманітність підходів та інструментів; відсутність єдності у виборі підходу; неповне охоплення основних сторін діяльності підприємства та особливостей кризового стану; неадаптованість до вітчизняних умов; нечіткі та неоднозначні висновки. Аналіз методичного забезпечення дав змогу встановити, що більшість моделей діагностики однобічно висвітлюють кризовий стан підприємства. Ні одна з них не дає максимально широкої оцінки за всіма напрямками діагностики. В сукупності найбільш повно охоплюють діагностику кризового стану та загрози банкрутства підприємства „Метод Аргенті” та „Метод аналізу ЖЦП”. На основі аналізу методів прогнозування банкрутства, що базуються на фінансових коефіцієнтах, зроблено наступні висновки: в прогнозуванні банкрутства найбільш поширені показники прибутковості, стану та структури капіталу; серед показників прибутковості найбільшу увагу заслуговують показники, що характеризують частку чистого прибутку, а серед показників структури капіталу – частку оборотного капіталу у загальній сумі активів; серед усіх показників найчастіше використовується коефіцієнт оборотності капіталу. В розглянутих моделях прогнозування банкрутства зустрічаються такі недоліки: недостатня кількість показників, невідповідність коефіцієнтів вагомості реальній дійсності, дублювання показниками певної сторони діяльності чи стану підприємства.
Для здійснення достовірного прогнозу банкрутства необхідним є використання показників з двох груп. Перша група в основному характеризує кризовий стан, а друга – зміну цього стану в ту чи іншу сторону. Використавши аналіз фінансових показників, що застосовуються в існуючих моделях прогнозування банкрутства та критерії їх раціонального відбору, запропоновано в прогнозуванні загрози банкрутства використовувати наступні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової залежності, оборотність капіталу, рентабельність власного капіталу.
Дослідження можливості застосування п'ятифакторної моделей прогнозування банкрутства Е. Альтмана у вітчизняній економіці показали їхню низьку точність, навіть при заново розрахованих коефіцієнтах вагомості.
На основі звітності 26 підприємств машинобудівного виду діяльності (ВАТ “Дніпродзержинський автомобільний завод”, ВАТ “Орджонiкiдзевський рудоремонтний завод”, ВАТ “Полтавський турбомеханiчний завод”, ВАТ “Снiжнянський завод хімічного машинобудування”, ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” та ін.), розроблено чотирифакторну модель прогнозування банкрутства машинобудівного підприємства:
Z=-0,52478 + 0,052641 A + (-0,51744) B + 1,148664 C + 0,456348 D, (1)
де Z – інтегральний показник загрози банкрутства; А – коефіцієнт поточної ліквідності; В – коефіцієнт фінансової залежності; С – оборотність капіталу; D – рентабельність власного капіталу.
Якщо Z = 0, то ймовірність банкрутства дорівнює 50%. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства менша 50%. Якщо Z < 0, то ймовірність банкрутства більша 50%. Точність прогнозу моделі (1) становить 76,9 %, що є достатнім для практичного застосування на вітчизняних підприємствах машинобудування та приладобудування. Є можливість досягти більшої точності моделі (1) при збільшенні і регулярному оновленні статистичної бази.
Зважаючи на відмінності прояву кризових явищ на різних стадіях ЖЦП в діагностиці кризового стану та загрози банкрутства, запропоновано використовувати існуючі “Метод визначення загального інтегрального індексу ЖЦП шляхом розрахунку інтегральних індексів” і “Концептуальну модель оцінки потенційних можливостей розвитку підприємства, що опинилося в кризовому стані”. Спільне використання зазначених методик дає можливість зробити висновки щодо стану промислового підприємства за такими складовим діагностики:
1) Загальна оцінка стану підприємства. Отримаємо інтегральну оцінку розвитку підприємства, тенденцію та інтенсивність розвитку чи спаду.
2) Оцінка параметрів кризового стану. Отримаємо наявність та вид кризи за такими ознаками, як глибина та можливість подолання, а також їхню тенденцію.
3) Дослідження факторів та причин кризового стану підприємства. Отримаємо тільки загальну характеристику якості поточного та стратегічного управління, що обумовило кризовий стан.
4) Аналіз можливостей підприємства. Отримаємо перспективу розвитку підприємства як в межах інтенсивних змін, так і шляхом структурних змін (реструктуризації) у різних сферах діяльності.
Теоретичні дослідження кризового стану підприємства дали змогу розробити метод ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства, який ґрунтується основним чином на оцінці загрози життєстійкості підприємства в навколишньому середовищі. Наслідками кризового стану підприємства є: загроза порушення в суді справи про банкрутство, витіснення його з ринкового середовища і неминучі реструктуризаційні зміни. З дефініції та наслідків кризового стану підприємства логічно виведено його ознаки (рис. 1).
Обґрунтування ознак кризового стану полягає в наступному:
1) Збиткова операційна діяльність. Тривала збиткова робота є загрозою життєздатності підприємства. Збиткова операційна діяльність в довгостроковому періоді свідчить про відсутність цінності машинобудівного підприємства як господарської одиниці, що створює додаткову вартість, через що наявна організаційно-правова форма ведення бізнесу в майбутньому обов’язково зазнає змін. Збиткову фінансову та інвестиційну діяльність підприємства може перекривати прибуток від операційної діяльності, а от за умов збиткової операційної діяльності реструктизаційні перетворення в майбутньому є неминучі. Отже, збиткова операційна діяльність підприємства свідчить про наявність кризового стану.
2) Наявність простроченої заборгованості та незадовільна поточна платоспроможність. Якщо поточна неплатоспроможність триває надто довго, то це призводить до появи простроченої заборгованості, що є загрозою існування господарської одиниці через появу підстави для порушення справи про банкрутство. Якщо значення абсолютного показника поточної платоспроможності є від'ємним, то стан підприємства характеризується як кризовий.
Рис. 1. Зв'язок ознак та наслідків кризового стану промислового підприємства
3) Невідповідність можливостей реальному стану підприємства. Під можливостями розуміємо синонімічний термін „економічна спроможність”, елементами якої є виробнича, фінансова та ринкова спроможності. Пропонуємо наступне розуміння сутності елементів економічної спроможності та спосіб їх визначення, що наведено в табл. 1. Вагомим чинником обмеження виробничої спроможності машинобудівних підприємств є труднощі із залученням висококваліфікованих робітників, що пропонуємо враховувати при визначені виробничої спроможності.
Економічну кризу на підприємстві пропонуємо розглядати як невідповідність складових економічної спроможності (ринкової, виробничої, фінансової) фактичному стану підприємства (обсягу реалізованої продукції). Наявність розходжень між елементами економічної спроможності свідчить про недостатню адаптацію до змін і неповне використання можливостей. В порівнянні з конкурентами таке підприємство в довгостроковій перспективі опиняється в менш вигідній ситуації, тому неповне використання можливостей є ознакою кризового стану. Якщо відбулося одночасне зменшення трьох елементів економічної спроможності, то це можна розцінювати як економічний спад, і не завжди як кризу.
Таблиця 1
Визначення елементів економічної спроможності машинобудівного підприємства
№ п/п | Елементи економічної спроможності | Характеристики | Константи | Способи підрахунку
1. | Виробнича спроможність (Св) | Максимально можли-вий обсяг виробництва при існуючих вироб-ничих площах та фон-дах і при потенційній кількості робітників за незмінної заробітної плати | - вартість виробничих фондів;
- виробничі площі;
- середня заробітна плата | Вп*Цр
Вп - виробнича потужність за “найвужчим місцем”, шт.;
Цр – ціна реалізованої продукції, грн.
2. | Фінансова спроможність (Сф) | Виручка від реалізова-ної продукції, яка забезпечується обіго-вими коштами, дода-ткове залучення яких не спричинює втрату прибутковості підприємства | - частка витрат на збут у виручці від реалізо-ваної продукції;
- виробнича собівартість;
- результат від інвес-тиційної діяльності;
- ціна реалізованої продукції | (ОКн+ОКз) / Кз
ОКн, ОКз – відповідно обігові кошти наявні та залучені, грн.;
Кз - коефіцієнт заванта-ження обігових коштів (визначений прямим або економічним методом)
3. | Ринкова спроможність (Ср) | Максимально можли-вий обсяг попиту за будь-яких цін та витрат на збут, за яких підприємство зали-шиться прибутковим | - виробничі витрати;
- результат від інвес-тиційної діяльності;
- результат від фінансової діяльності;
- смаки споживачів | ?Віпоп(Ціфс)
Ціфс-ціна франко-споживач для і-го споживача;
Віпоп- попит і-го споживача
Для ідентифікації кризового стану необхідно порівняти фактичний обсяг реалізованої продукції з кожним елементом економічної спроможності. Умовою кризового стану є: Ор < Св – Сдв, або Ор < Сф – Сдв, або Ор < Ср – Сдв, де Сдв – допустиме відхилення елементів економічної спроможності (абсолютний запас фінансової міцності):
Сдв = Ор – Об, (2)
де Ор – обсяг реалізованої продукції; Об – обсяг реалізації продукції в точці беззбитковості.
Опрацювання літературних джерел, проведене з метою пошуку та раціонального вибору ознак класифікацій видів криз на підприємстві для їх подальшої оцінки, дозволило запропонувати методичні рекомендації з оцінки параметрів кризового стану. Оптимальними параметрами кризи машинобудівного підприємства, що потребують обчислення є: фаза розвитку, ступінь наслідків та локальна сферу прояву кризових явищ на підприємстві. В результаті запропоновано наступні умови визначення параметрів кризового стану (табл. 2).
Таблиця 2
Умови визначення параметрів кризового стану машинобудівного підприємства
Класифіка-ційні ознаки кризи | Види криз на підприємстві | Характеристики видів криз | Умови, за якими підприємству притаманні вид кризи
1 | 2 | 3 | 4
Фаза розвитку | Криза прибутковості | Перманентні збитки вихолощують власний капітал | Пч<0
Стратегічна криза | На підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху | По<0 і Св+Сдв<Ср
Криза платоспроможності | Підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності | (Пп<0 і наявна прострочена за-боргованість) або (Кпл<0,2 і Пч<0)
Банкрутство (неспроможність) | Неможливість підприємства задовольнити вимоги кредиторів протягом певного часу (3 міс.) | Пп<0 і наявна прострочена заборгованість і Кп<1 і Кз<0,1 і Пч<0
Ступінь наслідків | Важка | Потребує негайного проведення фінансової санації | Пч<0 і ВК<=-Пч
Легка | За умови переведення його на режим антикризового управління кризу можна подолати | Пч>=0 або
ВК>-Пч
Локальна сфера прояву | Криза збуту (ринкова криза) | Викликана невідповідністю обсягу і структури попиту покупців (реалізованих товарів) до обсягу і структури вироблюваної продукції | Ср+Сдв<Св
Виробнича криза | Невідповідність виробничих можливостей підприємства ринковому попиту | Св+Сдв<Ср
Фінансова криза | Неможливість одержання необхідних фінансових ресурсів | Сф+Сдв<Св або Сф+Сдв<Ср або Пч<0
Криза менеджменту | Невідповідність стилю, форм і способів управління підприємством його існуючому статусу, можливостям та стратегічним цілям господарювання | (Ор<Св і Ор<Сф і Ор<Ср) або (Пч<0 і Св?Ор і Сф?Ор і Ср?Ор)
Пч – чистий прибуток, По – операційних прибуток, Пп – показник поточної платоспроможності, Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності, Кп – коефіцієнт покриття, Кз – коефіцієнт забезпечення власними засобами, Ор – обсяг реалізованої продукції, ВК – власний капітал, Св, Сф, Ср – відповідно виробнича, фінансова та ринкова спроможності, Сдв – допустиме відхилення елементів економічної спроможності.
Зважаючи на те, що кризові явища можуть виникати в кількох локальних сегментах одночасно, введено додаткову класифікаційну ознаку – роль у формуванні кризового стану, де в залежності від співвідношень між значеннями елементів економічної спроможності один з локальних сегментів кризи набуває визначального значення, а інші можуть бути не визначальними. На основі цього розроблено умови за якими визначається приналежність кризи до зазначених видів. Методичні рекомендації з оцінки параметрів кризового стану машинобудівного підприємства дають змогу отримати інформаційну базу, яка є важливою основою для вироблення антикризових рішень. Від результату застосування методики ідентифікації кризового стану підприємства залежить модель подальшої діагностики кризового стану та загрози банкрутства і якість антикризових рішень.
Третій розділ “Організування діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства” присвячено розв’язанню проблем, які виникають в процесі організування внутрішньої діагностики кризового стану та загрози банкрутства, а саме модельній, процесуальній та організаційно-структурній побудові; встановленню особливостей організації зовнішньої діагностики кризового стану та загрози банкрутства; розробкам рекомендацій використання оцінок діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства у виробленні антикризових управлінських рішень.
Зважаючи на відмінності цілей та можливостей проведення діагностики на різних підприємствах обґрунтовано необхідність моделювання діагностики. Модель діагностики повинна бути гнучкою і в залежності від ряду чинників ставати чи простою (експрес-діагностика) з повною автоматизацією, чи максимально детальною (фундаментальна діагностика) із усестороннім вивченням кризового стану. Параметрами моделі діагностики є складність (глибина) оцінки за різними напрямками діагностики, які формують структурну матрицю моделі (рис. 2).
Чинниками, від яких залежить раціональна модель діагностики є: обрана керівництвом стратегія, теперішній стан господарської діяльності підприємства, прогнозована загроза кризового стану, наявність персоналу відповідної кваліфікації, вартість проведення певних етапів діагностики, ефективність моделі діагностики. Розробку зазначеної моделі пропонуємо здійснювати за такими етапами:
1. Встановлення обмежень моделі діагностики.
2. Врахування впливу чинників на модель.
3. Обґрунтування доцільності проведення діагностики власними силами.
4. Підвищення ефективності моделі.
Розроблена в роботі модель діагностики дасть змогу спеціалістам підприємства комплексно підійти до діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
Рис. 2. Структурна матриця діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства
Базуючись на існуючих концепціях діагностики та власних розробках в теоретичних положеннях діагностики, запропоновано схему проведення внутрішньої діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства (рис. 3). Особливістю запропонованої схеми (див. рис. 3) порівняно з існуючими є наявність таких етапів, як розробка моделі діагностики та підбір методичного забезпечення під розроблену модель.
З метою покращання функціонування системи діагностики запропоновано використовувати централізовану організаційну систему діагностики кризового стану та загрози банкрутства, яка повинна бути адаптована під діючу систему організації економічного аналізу на підприємстві.
Дослідження теоретичних та практичних розробок дало змогу виділити і охарактеризувати зміст зовнішньої діагностики кризового стану та загрози банкрутства. Зовнішнє діагностування передує виконанню комерційної, технологічної або фінансової угод та здійснюється у процесі їх проходження. Вона дає науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам на підприємстві, зокрема можливість зриву виконання угод, що слугує підставою для відмови від укладання угод або проведення інших заходів щодо зниження ризику. Процес проведення зовнішньої діагностики має такий ряд відмінностей порівняно з внутрішньою діагностикою:–
більш узагальнені результати;–
менший об’єм достовірної вихідної інформації;–
одноразове проведення діагностики;–
використання типових методик діагностики.
Рис. 3. Схема внутрішнього діагностування кризового стану та загрози банкрутства підприємства
Виконані дослідження теорії кризових явищ та технології розробки управлінських рішень дали змогу виділити “суто антикризові рішення” – це такі антикризові рішення, які не є раціональними при успішній діяльності підприємства. Умова доцільності антикризового рішення – позитивне значення приведеної вартості грошового потоку, що виник в результаті цього рішення. Причому дисконтна ставка дорівнює відсоткам за кредит, який доступний для підприємства. Виділено такі основні групи антикризових рішень, які не є раціональними при успішній діяльності підприємства:
1. В управлінні витратами: економія витрат, в результаті чого втрачаються чи зношуються засоби підприємства та знижується якість трудових ресурсів; зміщення витрат на більш пізній період, незважаючи на те, що ці витрати, приведені до теперішнього часу, стануть більшими; концентрація збуту продукції на окремих сегментах ринку, що зменшує витрати по збуту, але в більшості випадках зменшує перспективи росту.
2. В управлінні доходами: збут, оренда та зворотний лізинг основних засобів та нематеріальних активів, які не потрібні для поточних потреб, але знадобляться через деякий час; випуск продукції зі збитками, для уникнення ще більших збитків у випадку простою та для збереження виробничого потенціалу підприємства до настання “кращого” часу.
3. В управлінні організаційною структурою підприємства слід зважати на: скорочення господарської діяльності; вирішення конкретної проблеми, забезпечення мобільності і адаптивності структури до змін.
Виокремлення суто антикризових рішень від загальної сукупності допоможе керівництву підприємства акцентувати на них увагу у випадку кризи і уникнути їх прийняття при задовільному стані підприємства.
Результати оцінки параметрів кризового стану підприємства слугують основою в розробці антикризових управлінських рішень. Розробка антикризових управлінських рішень має базуватися на таких елементах, як стратегічна мета рішення, об’єкт впливу та важелі впливу (табл. 3).
Таблиця 3
Вплив результатів діагностики на розробку управлінських рішень в умовах кризи
№ п/п | Види криз на підприємстві | Стратегічні мети рішень | Об’єкти впливу | Важелі впливу
1 | 2 | 3 | 4 | 5
Фаза розвитку
1. | Криза прибутковості | Зростання чистого прибутку | Обсяг реалізації | Зменшення або збільшення ціни реалізації продукції
Підвищення якості продукції
Зміна асортименту продукції
Збільшення маркетингових витрат
Величина витрат | Мінімізація витрат
Сплачені податки та збори | Оптимізація податкових платежів
2. | Стратегічна криза | Зростання операційного прибутку | Обсяг виробництва | Впровадження інновацій
Оновлення основних засобів
Оптимізація виробничої програми
Операційні витрати | Скорочення змінних витрат
Скорочення постійних витрат
3. | Криза ліквідності | Підвищення рівня ліквідності | Структура активів | Оптимізація структури активів
Структура заборгованості | Оптимізація структури заборгованості
Реструктуризація заборгованості
Продовження табл. 3
1 | 2 | 3 | 4 | 5
4. | Банкрутство (неспромож-ність) | Усунення простроченої заборгованості | Поточна заборгованість | Укладення мирової угоди
Грошові потоки | Реорганізація підприємства
Ступінь наслідків
5. | Легка | Мінімізація загроз життєдіяльності підприємства | Негативні наслідки кризи
Джерела кризових явищ | Переведення підприємства на режим антикризового управління
6. | Важка | Усунення безпосередньої загрози життєдіяльності підприємства | Фінансові відносини, що виникають у процесі мобі-лізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздо-ровлення підприємства | Негайне проведення фінансової санації
Локальна сфера прояву
7. | Криза збуту | Збільшення обсягів продажу | Конкурентна перевага | Підвищення якості продукції
Зменшення ціни реалізації продукції
Збільшення маркетингових витрат
Цільовий сегмент ринку | Зміна асортименту продукції
Зміна географії поширення продукції
8. | Виробнича криза | Збільшення обсягів виробництва | Виробнича технологія | Впровадження технологічних інновацій
Оновлення основних засобів
Виробничий процес | Впровадження інституціональних інновацій
Оптимізація виробничої програми
9. | Фінансова криза | Забезпечення необхідної величини обігових коштів | Структура активів | Продаж та оренда основних засобів
Зменшення дебіторської заборгованості
Зменшення запасів
Грошовий потік | Залучення кредитів
Посилення кредитного рейтингу
Цінова політика
Зростання чистого прибутку | Обсяг реалізації | Зменшення ціни реалізації продукції
Підвищення якості продукції
Зміна асортименту продукції
Збільшення маркетингових витрат
Величина витрат | Мінімізація витрат
Сплачені податки та збори | Оптимізація податкових платежів
Забезпечення прийнятного рівня платоспроможності | Поточна заборгованість | Контроль заборгованості
Грошові потоки | Наповнення грошового потоку
10. | Криза менеджменту | Підвищення ефективності управлінських рішень | Якість менеджменту | Підвищення професійних навиків управлінців
Оптимізація організаційної структури управління
Зменшення зловживань службовим становищем | Мотиваційна поведінка персоналу | Зміна керівництва
Удосконалення мотиваційного механізму
Для розробки антикризових управлінських рішень є важливим співвідношення між елементами економічної спроможності, що вказує на проблемну та благополучну ланки в економічній системі підприємства і визначає пріоритетні цілі та стратегії діяльності підприємства. Зважаючи на це, з’ясовано залежність цілей та стратегії підприємства від елементів економічної спроможності. Елементи розробки антикризових рішень слугують “вказівником” для керівництва, що полегшує використання результатів діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання – розроблення теоретичних положень та прикладних засад діагностики кризового стану та загрози банкрутства машинобудівного підприємства. Представлені у дисертаційній роботі наукові теоретичні та практичні результати сприятимуть вирішенню проблем ефективності антикризового управління. Проведене дослідження дозволило зробити такі узагальнення та висновки:
1. Відставання розвитку машинобудування (частка реалізованої продукції машинобудування у складі продукції всієї промисловості за період 2001-2005 рр. зменшилась з 19,4 % до 12,7 %) значно впливає на економічний стан країни, є одним з чинників кризи залежних від нього підприємств інших видів діяльності, спричинює необхідність імпорту машинобудівельної продукції, яка могла б випускатись ними.
2. Дослідження діяльності машинобудівних підприємств-банкрутів за останні 5 років свідчать, що найчастіше причинами настання банкрутства було неналежне оцінювання фінансового стану підприємства та невміння менеджменту працювати в умовах кризи. Ключовим чинником банкрутства вітчизняних машинобудівних підприємств є необґрунтована інтенсифікація виробничо-збутової діяльності в умовах кризи.
3. В існуючих тлумаченнях кризового стану підприємства можна виділити суб’єктивну та об’єктивну складові. Слід зазначити, що в існуючих визначеннях об’єктивна складова є суттєвішою, значно легше піддається оцінці, отже повинна бути основною. Тому, криза на підприємстві – це загострення протиріч у соціально-економічній системі організації, що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі та вимагає від неї якісно нових змін.
4. Для здійснення достовірного прогнозу банкрутства підприємства необхідно використовувати такі показники, що характеризують кризовий стан та його зміну: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової залежності, оборотність капіталу, рентабельність власного капіталу. Зазначені показники стали основою розробленої чотирифакторної моделі прогнозування банкрутства машинобудівного підприємства (1). Точність прогнозу цієї моделі становить відповідно 76,9 %, що свідчить про можливість її практичного використання на вітчизняних машинобудівних підприємствах.
5. Розроблений метод ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства базується на перевірці відповідності стану підприємства наступним умовам: збиткова операційна діяльність підприємства; поточна неплатоспроможність; розходження між можливостями та реальним станом підприємства. Методика може слугувати першим етапом, а часто і передумовою діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства.
6. Розроблені методичні рекомендації з оцінки параметрів кризового стану передбачають визначення фази розвитку, ступеня наслідків та сфер прояву кризових явищ на машинобудівному підприємстві, що дає змогу отримати інформаційну базу, яка є важливою основою для вироблення антикризових рішень.
7. Запропонований алгоритм моделювання діагностики спрямований на удосконалення процесу діагностики та покращення її результатів. Використання моделі діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства, розробленої за таким алгоритмом, містить наступні позитивні елементи: можливість врахування чинників, що впливають на проведення діагностики; мінімізація робіт з проведення діагностики; облік та планування витрат діагностики; обґрунтування доцільності проведення діагностики власними силами; результати діагностики максимально відповідають потребам, а зайва інформація зведена до мінімуму.
8. Отримані в дисертації результати можуть знайти теоретичне і практичне застосування. Працівники фінансового відділу промислових підприємств можна використовувати розроблені методи ідентифікації кризового стану, оцінки параметрів кризового стану та алгоритм моделювання діагностики. В результаті буде задіяний
