ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

АНТОНЮК Ольга Миколаївна

УДК 811.161.1’367.335

ФУНКЦІОНУВАННЯ ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЙ У СКЛАДІ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

(НА МАТЕРІАЛІ ПРОЗИ І.С. ТУРГЕНЄВА)

10.02.02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник –

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, професор

Калашнікова Галина Федорівна,

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди,

професор кафедри російської мови;

доктор філологічних наук, професор

Пристайко Тамара Степанівна,

Дніпропетровський національний університет,

професор, завідувач кафедри загального і російського мовознавства

кандидат філологічних наук, доцент

Чернцова Олена Вадимівна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

доцент кафедри російської мови

Захист відбудеться “14” червня 2007р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215В.

Автореферат розіслано “_12_” травня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ___________________ О.П. Карпенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення синтаксису складного речення має давню історію, але, незважаючи на це, ціла низка питань, що стосуються цієї синтаксичної одиниці, залишаються неопрацьованими. Зокрема, недостатньо вивчені багатокомпонентні складні речення (БСР) зі вставленими конструкціями.

Особливе місце в синтаксичній системі російської мови належить багатокомпонентним складним реченням, за якими закріпилися різні дефініції: складне речення ускладненого типу (І.О. Василенко), поліпредикативне складне речення (Г.П. Уханов), багатокомпонентне складне речення (Г.Ф. Калашнікова), ускладнене складне речення (Г.Ф. Гаврилова). Багатогранні поліпредикативні синтаксичні одиниці поповнюють традиційно сформовану класифікацію складних речень новими видами структур, утворення яких обумовлене як особливостями їхньої будови, так і комунікативними установками, логікою розвитку авторської думки.

Прагнення синтаксистів глибоко й всебічно вивчити складні речення обумовлює такі актуальні аспекти їхнього дослідження, як комунікативно-прагматичний, когнітивний, функціонально-композиційний, текстовий та інші, тому вивчення поліпредикативних складних речень зі вставленими конструкціями є актуальним в єдності системного й текстового аспектів, що обумовлено комплексним вивченням мови й мовлення на чолі з мовною особистістю.

Сучасна лінгвістика, що розвиває напрямки семантичного синтаксису й теорії тексту, убачає у висловлюванні структурно-семантичну одиницю, що концептуально поєднує значення лексичних, граматичних, логіко-семантичних, комунікативних її рівнів, співвіднесених з контекстом, з конкретними ситуаціями, з національно-мовними, фоновими знаннями мовців і слухачів, з лінгвістичною та змістовною пресуппозицією, з факторами мовця й адресата.

На сучасному етапі розвитку лінгвістичних досліджень системний підхід набуває особливої значущості. Результати, досягнуті у функціональній і когнітивній лінгвістиці, у теорії тексту й дискурсу, вимагають особливої уваги до аналізу фундаментальних властивостей мовної системи у зв’язку із закономірностями функціонування мовних одиниць у різних типах мовлення. Вивчення системно-структурної організації мовного змісту багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями в їх відношенні до формального вираження – один із аспектів пізнання “мовної картини світу”.  

Незважаючи на те, що вставлені конструкції давно виділені науковим пізнанням, можливість їхнього подальшого вивчення в процесі аналізу багатокомпонентних складних речень, ускладнених вставленими конструкціями, не втрачає значимості. До останнього часу науковці досліджували переважно лише одну з конкретних функцій вставлених конструкцій, висвітлювали окремі аспекти питання, деякі із семантичних або прагматичних значень, що не дозволяло створити повної уяви щодо картини вживання цих конструкцій у мові та мовленні, зокрема об’єктом уваги багатьох лінгвістів ставали синтаксичний (О.І. Анікін, О.Г. Поспєлова, О.К. Тараканова, І.І. Щеболєва), семантичний (С.В. Гусаренко, С.Г. Онішко, Н.П. Перфильєва), комунікативний (О.П. Артеменко, С.О. Гостєєва, Н.П. Перфильєва) і текстовий аспекти вивчення вставлених конструкцій (О.І. Гаврилова, З.П. Олійник, В.А. Шаймієв), інтонаційна специфіка (Ю.М. Златопольський, Н.О. Кобріна) та пунктуаційне виділення вставлених конструкцій (О.В. Жучкова, Б.С. Шварцкопф). Однак дослідники не розглядали особливості функціонування вставлених конструкцій у складі багатокомпонентних складних речень, за винятком статті Н.С. Ганцовської Ганцовская Н.С. Синтаксическая роль вставных придаточных в структуре многокомпонентных сложноподчиненных предложений // Вопросы теории и методики преподавания русского языка. – Кострома, 1971. – С.42-50.. Художня проза І.С. Тургенєва особливо підходить для такого аналізу, оскільки багатокомпонентні складні речення досить часто вживаються в усіх жанрових формах у творчості письменника, і вставлені конструкції виконують роль метатекстового коментаря.

Методологічною основою даного дослідження є теорія динамічного синтаксису, зокрема розгляд багатокомпонентного складного речення як системи, компоненти якої сприяють створенню багатошаровості семантики поліпредикативної конструкції (Н.С. Ганцовська, Г.Ф. Калашнікова, Г.П. Уханов); положення про співвіднесеність висловлювань із дійсністю, висвітлені в роботах Н.Д. Арутюнової, О.В. Бондарка, В.Г. Гака, О.С. Кубрякової, О.В. Падучевої; особливий статус явища вставленості (О.І. Анікін, Н.П. Перфильєва, В.А. Шаймієв, Б.С. Шварцкопф, І.І. Щеболєва); дослідження комунікативно-прагматичного аспекту синтаксису (А.П. Загнітко, Г.О. Золотова, І.І. Ковтунова, Дж. Остін, Дж. Серль); інтерпретація художнього тексту та його глобальних категорій (Н.С. Валгіна, І.Р. Гальперін, Ю.М. Лотман, А.Ф. Папіна, З.Я. Тураєва).

Актуальність теми. Дослідження інформації вставлених одиниць, що доповнюють основні предметно-логічні ланцюги номінативного рівня базового речення конотативними та додатковими відомостями, є важливим для розвитку теорії глибинного змісту художнього твору. З огляду на це конкретний науковий інтерес становлять вставлені конструкції у БСР, котрі належать до одиниць структури тексту, що не достатньо вивчені. Конотативні та культурологічні сегменти змісту літературних творів І.С. Тургенєва, появу яких генерують вставлені конструкції в багатокомпонентних складних реченнях, потребують комплексного лінгвістичного аналізу з урахуванням їх семантичного змісту та структурної організації, сполучних можливостей та особливостей функціонування в художній прозі І.С. Тургенєва, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пропонована дисертація виконана у руслі одного з напрямків теми “Структурно-семантичні та функціональні характеристики мовних одиниць”, яку опрацьовує кафедра російської мови Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексній структурно-семантичній характеристиці вставлених конструкцій, які ускладнюють БСР, та виявленні особливостей функціонального навантаження вставлених конструкцій у складі поліпредикативних складних речень у художніх текстах І.С. Тургенєва. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. Розглянути поняття “вставлена конструкція” й уточнити класифікацію вставлених конструкцій; виявити сталі та змінні ознаки в системі вставленості в реченнях, які аналізуються;

2. Подати функціональну та структурно-семантичну характеристику багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями з метою виявлення можливостей поширення структури цих речень; проаналізувати види вставленого коментаря номінацій у базовому реченні;

3. Визначити середню протяжність багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями та встановити чинники, що впливають на їх розмір; виявити засоби створення компактності в поліпредикативних складних реченнях зі вставленими конструкціями;

4. Схарактеризувати особливості тема-рематичної організації багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями;

5. Проаналізувати особливості текстової актуалізації вставлених конструкцій у мікротексті багатокомпонентних складних речень, враховуючи мовні засоби їх вираження, та встановити види та функції вставлених конструкцій в художніх текстах І.С. Тургенєва;

6. Вирізнити характерні риси ідіостилю письменника в межах поставленої проблеми.

Об’єкт дослідження – це вставлені конструкції у складі БСР. Предметом дослідження є особливості реалізації поліфункціональності вставлених конструкцій у складі багатокомпонентних складних речень у художніх творах І.С. Тургенєва.

Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкта і мета дисертації зумовили використання таких лінгвістичних методів: структурно-семантичного (вивчення особливостей формальної організації багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями); описового (аналіз семантичного наповнення вставлених конструкцій); функціонального (дослідження функцій вставлених конструкції в інтертекстовій площині); порівняльного (порівняння структури вставлених конструкцій у складі БСР зі вставленими конструкціями в простих або елементарних складних реченнях); контекстуального аналізу (вивчення взаємодії вставлених елементів з мікротекстом базового речення та контекстом).

Джерела фактичного матеріалу. Дослідження побудовано на фактичному матеріалі з 1500 прикладів БСР зі вставленими конструкціями та 1000 прикладів вставлених конструкцій у складі простих або елементарних складних реченнь, дібраних методом суцільної вибірки з художніх творів І.С. Тургенєва, що має забезпечити достовірність положень та висновків, які формулюються в дисертаційному дослідженні.

Наукова новизна дослідження. Вставлені конструкції у складі багатокомпонентних складних речень до цього часу не були предметом спеціального дослідження в російській мовознавчій науці. Пропонована праця становить першу спробу цілісного багатоаспектного аналізу вставлених конструкцій, які функціонують в БСР, в єдності мовного та текстового аспектів. Наукова новизна полягає у вирізненні складних речень с точки зору включення або невключення вставлених конструкцій; у введенні поняття вставленої конструкції як достатньо автономної самостійної побудови, що функціонує у складі поліпредикативної складної конструкції та впливає на її структурну та семантичну організацію. Розгляд багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями в текстовому аспекті допомагає виявити змістовні якості тексту та визначити константи індивідуального стилю І.С. Тургенєва.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження дозволяють розширити уявлення про структурно-семантичні особливості та функції вставлених конструкцій у складі БСР, враховуючи критерії взаємної обумовленості моделювання семантики та відповідної форми базового речення та вставленої конструкції на різноманітних стадіях комунікації та пізнання. Крім того, розробка теорії багатокомпонентного складного речення в єдності з теорією тексту відображає взаємозв’язок різних аспектів речення (семантичного синтаксису, прагматики та теорії актуального членування) в дослідженні.

Практичне значення дослідження визначається тим, що матеріал роботи можна використати в наукових дослідженнях з синтаксису складного речення, в лекційних та практичних вузівських курсах із синтаксису, на факультативних заняттях з лінгвістики тексту із студентами філологічних факультетів, при проведенні спецсемінарів та спецкурсів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати роботи було виголошено в доповідях на XIV Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 20-24 червня 2005 року); Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 29 листопада-1 грудня 2005 року); II Міжнародній науково-практичній конференції “Вища освіта та наука без меж” (Дніпропетровськ, 19-27 грудня 2005 року); Науково-практичній конференції молодих учених “Методологія сучасних наукових досліджень” (Харків, 2005 рік). Дисертацію обговорено на аспірантських семінарах та на засіданні кафедри російської мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Публікації. З досліджуваної проблеми опубліковано 7 статей у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 280 найменувань. Обсяг дисертації – 177 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, методи, мету, завдання, наукову новизну роботи, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Структура та семантика багатокомпонентних складних речень, ускладнених вставленими конструкціями” визначено поняття “вставлена конструкція”, окреслено особливості структурно-семантичної та комунікативної організації багатокомпонентних складних речень зі вставленими конструкціями, досліджено функціональне навантаження.

Лінгвістична сутність вставленості є відбиттям й матеріалізацією в мовних формах особливого, не лінійного, а ярусного співвідношення логем у ході розумового процесу. Таке розшарування на яруси припускає кілька ліній висловлювання. Тобто, вставлені конструкції дозволяють розчленовувати інформацію на більш і менш важливі в комунікативному відношенні елементи, завдяки чому розповідь стає багатоплановою, здатною відтворити хід розумового процесу, багатомірність людської свідомості.

Дослідження показало, що у художній прозі І.С. Тургенєв активно використовує вставленість, оскільки особливий характер зазначених одиниць, їх очевидне виділення із загального текстового малюнка сприяє вирішенню низки завдань: зрівнювати фонові знання автора й адресата, передавати багатоголосся художнього тексту, виражати суб’єктивне ставлення до тих чи інших реалій.

Різнобічний аналіз БСР, ускладнених вставленими конструкціями, що активно функціонують у творах І.С. Тургенєва, дозволив окреслити цілий ряд можливостей їх реалізації, здатність виступати в ролі полікомунікативного вербального акту письмового мовлення. Дані поліпредикативні конструкції мають співвіднесені зовнішню й внутрішню будову, завдяки цілісності, логічній послідовності й зв’язності їх частин. Поверхнева структура, синтактика, зокрема граматичні відносини між компонентами БСР і вставленою конструкцією, їхнє з’єднання, комбінаторика, представляє формальну характеристику одиниць. Аналіз формально-граматичної організації БСР зі вставленими конструкціями дозволив виявити такі види співвідношень:

1) Аналіз БСР зі вставленими конструкціями в текстах прози І.С. Тургенєва показав, що ці неоднорідні за складом компонентів конструкції мають різну структурну організацію, але в цілому навіть при значному ускладненні БСР зі вставленою конструкцією в ній, як у системі, що самоорганізується, внаслідок міцних ієрархічних зв’язків у свідомості читача відновлюється природна послідовність подій. У межах наміченої проблеми у художніх творах письменника були виявлені моделі БСР і синтаксичні зв’язки між їхніми компонентами, що домінують і є найбільш пристосованими до включення вставленої конструкції, бо моделі БСР не залишаються байдужими до введення вставлених конструкцій. Самі моделі є значущими, тому максимально включають вставлені конструкції ті моделі БСР, які мають сурядний та / або безсполучниковий зв’язок на першому рівні членування й підрядний на другому. Такі двомірні одиниці мають найбільшу інформативну ємність і містять у своєму складі всі структурні типи вставлених конструкцій, що були зафіксовані на нашому матеріалі. Наприклад: Вылезая из кареты, он хотел было ускользнуть, пробормотав, что у него дома дела; но Сипягин с вежливой твердостью удержал его (Калломейцев подскочил и шепнул Сипягину на ухо: Ne le lachez pas! Tannerre de tonnerres!)и повел его с собой. БСР з сурядністю та підрядністю містить вставлену пряму мову персонажа.

2) Функціонування вставлених конструкцій саме в БСР обмежує довжину вставлених одиниць: БСР у прозі І.С. Тургенєва не містять вставлених надфрахових єдностей або абзаців. Домінуюча структурна організація вставлених конструкцій, що входять до складу БСР, виражена простим реченням. Порівняльний аналіз структури вставлених конструкцій у складі простого та елементарного складного речення показав, що найбільш поширеними є вставлені прості речення, як і в БСР, що властиве для стилю письменника.

3) При виявленні типів синтаксичних зв’язків між основною структурою сполучникового або безсполучникового БСР і вставленою конструкцією були розмежовані опозиційні зв’язки: прислівні / неприслівні; сильні / слабкі; непредикативні / міжпредикативні. Непредикативні зв’язки вставленої конструкції із БСР утворюються за законами субординативного зв’язку: узгодження керуванняприлягання. Міжпредикативні зв’язки вставлених конструкцій із БСР у прозі І.С. Тургенєва представлені сурядністю, підрядністю та безсполучниковістю. Дослідження показало, що в структурі поліпредикативного складного речення вставлені конструкції посідають особливе місце: вони можуть мати відносно вільний характер, тому що містяться в готовій структурі речення (слабкий зв’язок), але можуть прирівнюватися й до члена речення (сильний зв’язок), утворюючи синкретичні БСР зі вставленими конструкціями, що пояснюється асиметричністю мовного знаку. Наприклад: Подданные моего дедушки, вероятно, знали о его существовании, потому что высылали к нему (когда не случалось особого несчастия) весьма незначительный оброк – но никогда в лицо его не видали. Структуротвірна вставлена конструкція вводиться в структуру базового речення за допомогою підрядного сполучника “когда” і є необхідною для вираження певної семантики речення в цілому.

4) Введення вставлених конструкцій у БСР впливає на обсяг і глибину речення, що детерміновано компактністю конструкції. Довжина й глибина є важливими показниками структури поліпредикативного складного речення зі вставленими конструкціями. Реалізація властивостей глибини й регулювання обсягу БСР зі вставленими конструкціями тісно пов’язана з низкою лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників. Порівняння цифр, що характеризують середню кількість предикативних одиниць (nср) у БСР без вставлених конструкцій в сучасній російській мові і в БСР зі вставленими одиницями в текстах І.С. Тургенєва показує, що довжина БСР, ускладнених вставленими конструкціями, зменшується майже на одиницю. Якщо в БСР без вставлених одиниць nср=4,6 предикативних одиниць, то в БСР, ускладнених вставленими конструкціями, nср=3,8. Обсяг тісно пов’язаний також і з структурними особливостями БСР зі вставленими конструкціями: він прогнозує потенційну глибину структури. Зокрема, БСР зі вставленою конструкцією, що має обсяг у 3 предикативні одиниці, може мати глибину, що дорівнює 2 рівням; в 4 предикативні одиниці – 2-3 рівням тощо, тобто обсяг БСР зі вставленою конструкцією є зворотно пропорційний рівням членування. Найбільшу глибину мають, як правило, багатомірні БСР зі вставленими конструкціями, тобто такі конструкції, внутрішні рівні яких утворюють підрядні зв’язки або сполучення різних зв’язків. Для поліпредикативного складного речення зі вставленою конструкцією у прозі І.С. Тургенєва характерне зниження частоти вживання при збільшенні глибини речення. Помітні розбіжності між жанрами у використанні БСР, ускладненого вставленою конструкцією, певних обсягів і глибини, що дозволяє розглядати дані конструкції як жанродиференційний чинник.

Глибинна структура БСР зі вставленими конструкціями зумовлена семантикою мовних одиниць, що встановлює відношення знаків (компонентів БСР і вставленої конструкції) до об’єктів дійсності, значення знаків, зміст і інформацію предикативних одиниць. Предикативному значенню багатокомпонентного складного речення зі вставленими конструкціями відповідає складна ситуація. У випадку БСР зі вставленими конструкціями вставлені одиниці в художніх текстах І.С. Тургенєва можуть констатувати денотативні значення відповідної номінації в базовому реченні, коли адресатові взагалі невідома коментована номінація або ж коли вона відома, але за своєю природою або ж через невдале використання нездатна однозначно вказувати на клас реалій, узагальнених мовою за кількістю дистинктивних ознак: Одной бабе, которая жаловалась на гнетку – это по-ихнему, а по-нашему – дизентерию, я… как бы выразиться лучше… я вливал опиум; а другой я зуб вырвал. Коментування вставленою конструкцією денотативного значення слова гнетка знімає напругу речення й полегшує читачеві можливість декодування інформації. До референтного коментування продуцент вдається тоді, коли припускає, що в адресата мовлення, який знає денотативне значення тієї чи іншої номінації, можуть виникнути певні труднощі з установленням її референта, тобто тієї конкретної реалії, на яку вказує ця номінація: Он полагал, что застанет у Инсарова его соотечественников, которые захотят его проводить; но они уже все вперед уехали; уехали также и известные читателю две таинственные личности (они служили свидетелями на свадьбе Инсарова). Референтне коментування надає реалії ім’я (свидетель на свадьбе Инсарова), що до моменту коментування було позначене загальною назвою (личность).

Непропозитивні номінації в БСР коментуються вставленими конструкціями шляхом прямої вказівки на референт, звуження семантичного обсягу номінації, інформування про зв’язки шуканого референта з іншими референтами й апеляцією до наявних в адресата фонових знань. Пропозитивні номінації в поліпредикативних складних реченнях коментуються, як правило, вставленими одиницями за допомогою актуалізації його референтного обсягу: По выходе из Смольного она поселилась вместе с матерью (брат уехал в деревню, отец, генерал со звездою и пряжкою, уже умер) в опрятной, но очень холодной квартире: когда в этой квартире говорили, можно было видеть пар, выходивший из уст; Валентина Михайловна смеялась и уверяла, что это – “как в церкви”. Пропозитивна номінація в БСР (она поселилась вместе с матерью) у вставленій конструкції конкретизує згадані факти, які ілюструють те, що вже сказано, але не вичерпують усього його референтного обсягу.

Різна міра участі вставлених конструкцій у формуванні семантики базового речення в прозі І.С. Тургенєва дозволила поділити вставлені конструкції на внутрішньофразові, текстові, контекстотвірні та метатекстові. Внутрішньофразові вставлені конструкції розширюють зміст БСР і функціонують на рівні основного речення. Семантика вставленої конструкції взаємодіє із семантикою базового речення. Ці вставлені одиниці є або структуротвірними, або мають різні засоби зв’язності з базовим реченням. Текстові вставлені конструкції слугують для формування гомогенного (однорідного) контексту, розчленованого гетерогенними (різнорідними) стосовно нього компонентами; семантика вставленої конструкції не взаємодіє із семантикою БСР. Внутрішній компонент вставленої одиниці й основне речення – це різнопланові повідомлення. Семантика вставленої конструкції функціонує поза БСР, на рівні контексту. На структурному рівні дані вставлені конструкції не мають експлікованих засобів зв’язності із БСР або відносяться до вставлених одиниць поза базовим реченням: У господина Маркелова, сколько я его знаю, сердце очень доброе и благородное; но русского мужика он никогда не понимал (Паклин глянул на Сипягина, который, слегка повернувшись к нему, обдавал его холодным, но не враждебным взором). Вставлена конструкція та БСР належать до різних суб’єктних мовних сфер, тобто це гетерогенні компоненти. Семантика вставленої одиниці не пов’язана із семантикою базового речення й функціонує на рівні тексту. Контекстотвірні вставлені конструкції займають проміжне положення між внутрішньофразовими й текстовими: вставлені конструкції семантично й формально пов’язані з компонентом в основному реченні й у той же час містять компонент, що здійснює міжфразовий зв’язок і включає вставлену конструкцію в більш широкий контекст, ніж основне речення: Ораторским движением руки указал он своей дочери на стул, и когда та, не понявши его движения, вопросительно посмотрела на него, он промолвил с достоинством, но, не оборачивая головы: “Прошу вас сесть”. (Николай Артемьевич всегда говорил жене вы, дочери – в экстраординарных случаях.). Внутрішній компонент вставленої конструкції, з одного боку, пов’язаний з базовим реченням: референт он має вставлене ім’я Николай Артемьевич, прошу вас сесть – всегда говорил жене вы. Але, з іншого боку, згадка про екстраординарність випадку готує читача до сприйняття важливої інформації, включаючи тим самим вставлену конструкцію в контекст. Семантика метатекстових вставлених конструкцій не бере участі у формуванні семантичної структури основного речення, але містить повідомлення, у якому характеризується саме БСР або його фрагмент як мовна дія. На структурному рівні можливі як імпліцитні, так і експліковані засоби зв’язності вставленої конструкції із БСР: Авдотья долго не могла слышать его имени (она приняла предложение Лизаветы Прохоровны и снова поступила на службу в качестве главной швеи); но под конец ее отвращение несколько уменьшилось; говорят, нужда заставила ее прибегнуть к нему, и он дал ей рублей сто… Вставлене речення має експлікований зв’язок з базовим реченням, виражений особовим займенником она, але не формує семантики БСР, а лише характеризує референт (Авдотья).

БСР зі вставленими конструкціями завжди позначають певну ситуацію, тобто відрізок, частину відтвореної в мові дійсності. Ситуації вставлених конструкцій щодо складної ситуації БСР можуть бути зовнішніми, що несуть додаткову інформацію про об’єкт / суб’єкт дії або локально-темпоральні характеристики подій, внутрішніми, у яких відтворюються міркування й переживання героя (автора), і ситуаціями контрасту, що несуть відомості, протилежні в значеннєвому плані ситуації, вираженій БСР. Складна взаємодія БСР зі вставленими конструкціями демонструє складні взаємодії, що спостерігаються в об’єктивній дійсності, а також процес розчленовування цієї дійсності у свідомості людини на елементарні ситуації. Ситуації, які створюють вставлені конструкції, можуть входити до складу більш складної ситуації, вираженої БСР, або бути самостійними. Ситуації внутрішньофразових, контекстотвірних та метатекстових вставлених конструкцій, що відображають внутрішні міркування героя (автора) або зовнішні події, є переважно семантично необхідними стосовно ситуації БСР. Ситуації контрасту, які описуються вставленими текстовими одиницями, відрізняються від внутрішніх і зовнішніх ситуацій більшою силою актуалізації, семантичною самостійністю й багатством емоційно-експресивних відтінків. Наприклад: “Молодые люди до этого не охотники”, – твердил он ей (Нечего говорить, каков был в тот день обед: Тимофеич собственною персоной скакал на утренней заре за какою-то особенною черкасскою говядиной; староста ездил в другую сторону за налимами, ершами и раками; за одни грибы бабы получили сорок две копейки медью); но глаза Арины Власьевны, неотступно обращенные на Базарова, выражали не одну преданность и нежность: в них виднелась и грусть, смешанная с любопытством и страхом, виднелся какой-то смиренный укор. Вставлена конструкція та БСР мають різні дієво-часові форми; вставлене поліпредикативне складне речення не лише вносить додаткову інформацію, але й створює складну ситуацію, бо описує те, що передувало ситуації базового речення.

У мові закладені способи побудови, що роблять БСР зі вставленими конструкціями компактними, полегшуючи їхнє сприйняття: переважне ускладнення вставленою конструкцією частини БСР, що міститься ближче до кінця речення, звуження кола використовуваних у БСР засобів зв’язку й синтаксичних відносин, введення надлишкових елементів до складу конструкції, використання вставлених конструкцій як засобу компресії. Наприклад, вставлена конструкція може пояснювати семантику еліптованого компонента БСР: Рисую я плохо; но ты посмотри, кажется, похож (портрет, сделанный карандашом, в профиль, был действительно похож). Усі ці загальні закономірності викликані потребами спілкування, прагненням продуцента при великій кількості компонентів чітко виразити складні думки. Одним із продуктивних засобів посилення сприйняття БСР зі вставленою конструкцією слугує надмірність, що функціонує з метою утримати в блоці оперативної пам’яті розповсюджені компоненти БСР і використовується при розриві вставленою конструкцією цілісності компонента БСР: Отделка обнаженной правой руки (в левой, облеченной в шведскую перчатку, он держал до зеркальности вылощенную шляпу, на дне которой лежала другая перчатка) – отделка этой правой руки, которую он скромно, но с твердостью протянул Санину, превосходила всякое вероятие: каждый ноготь был в своем роде совершенство!.

БСР зі вставленими конструкціями являють собою полікомунікативні одиниці, що мають диференційні ознаки, які проявляються у специфіці структури БСР, ускладненого вставленою конструкцією, й інтонуванні. У БСР зі вставленою конструкцією перед нами не один мовний акт, а мінімум два особливих мовних акти зі своїм мовним задумом і актуалізацією тієї інформації, що передається у вставленій конструкції. Вставлені конструкції є частиною локутивного й іллокутивного актів; навмисне заміщаючи інші елементи базового речення, вони виконують і перлокутивну функцію. Наприклад: Я не хочу отрицать, что действительно я вам иногда подавал справедливый повод к неудовольствию (“серые лошади!” – промелькнуло в голове Анны Васильевны), хотя вы сами должны согласиться, что при известном вам состоянии вашей конституции… Зміст вставленої конструкції дає відповідь, що саме викликало невдоволення.

БСР зі вставленими конструкціями демонструють складну картину тема-рематичних відносин, у якій тема й рема виражаються переважно не окремими словами, а синтагмами БСР, які поступальним рухом інформації, співвідносячи тему й рему, а також співвідносячи сегменти базового речення із вставленими конструкціями, виявляють і здійснюють різної глибини текстові зв’язки. Тема-рематична організація поліпредикативного складного речення, ускладненого вставленою конструкцією, пов’язана зі структурно-семантичним типом вставленої конструкції. Структуротвірні й семантично несамостійні вставлені конструкції беруть участь у формуванні тема-рематичних послідовностей, заповнюють тема-рематичні розриви БСР та утворюють поряд з компонентами БСР рематичні домінанти. Наведемо приклад акціональної рематичної домінанти, що припускає виділення як реми дієслів із значенням дії: Офицер кивнул головой, объявил, что будет иметь честь пригласить своих секундантов к m-r… m-r…(он поднес карточку Вязовнина к своему правому глазу) m-r de Vazavononin, и повернулся спиной к Борису Андреичу, который тут же покинул Шато-де-Флёр. Структурно факультативні й семантично самостійні вставлені конструкції, що містяться у БСР, утворюють розрив у тема-рематичних послідовностях, репрезентований атонічною темою: Я люблю её, и она меня любит (я вижу, как ты улыбаешься при этой фразе – но ей-богу же, это так!); а говорить мне с нею почти не о чем. Атонічна тема, утворена вставленою конструкцією, є своєрідним комунікативним прихистком для мовця, який передає його ремарки, емоційні й імовірнісні оцінки повідомлюваного.

Спостерігаючи паралінгвістичний контекст функціонування вставлених конструкцій у БСР, доходимо висновку, що у прозі І.С. Тургенєва вставлені одиниці є фонаційним, кінетичним, графічним паралінгвістичним засобом. Вставлені одиниці квазідраматургічного типу найчастіше здатні заміщати жести-регулятори й жести-інформатори, міміку, позу тощо, полегшуючи користувачам мови процес переробки невербальної інформації, вираженої в базовому реченні фігурами замовчування: Посещение мое действительно довольно странно; но я надеялся, что вы (Волынцев сделал нетерпеливое движение)…

У лінгвістичному портреті БСР зі вставленими конструкціями чітко простежується перевага функцій окремих значень вставлених конструкцій, що дозволяє говорити про функціональну диференціацію вставлених конструкцій у прозі І.С. Тургенєва на додаток до їх семантико-синтаксичного визначення.

Основною функцією вставлених конструкцій у складі БСР є номінативна (денотативна, референтна), тобто функція повідомлення про суб’єктів, об’єктів дії, події, процеси, факти позамовної дійсності. Супутньою їй є когнітивна функція – функція передачі певних знань, життєвого досвіду письменника, системи образів.

Апелятивна функція вставлених конструкцій полягає у зверненні до адресата й впливі на нього, “нав’язуванні” свого бачення світу. І.С. Тургенєв переконує читача в певних ідеях, концепціях, підказує йому особливу логіку розвитку подій, створює систему зорових, слухових малюнків, наполягає на моральних оцінках тощо.

Експресивна функція вставлених конструкцій у поліпредикативних складних реченнях сприяє виразній формі зображення психічного стану мовця, його суб’єктивного ставлення до сказаного, котре може бути виражене за допомогою засобів усіх рівнів: лексико-семантичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних.

Емотивна функція вставлених конструкцій створює умови для емоційного насичення БСР, для опису різноманітних почуттів продуцента. Тут, крім вставлених мовних засобів, особливу роль відіграють вставні слова, пунктуаційні знаки, незвичайні сполучення слів тощо.

Фатична функція вставлених одиниць необхідна мовцеві для підготовки слухача до сприйняття, зосередження його уваги в процесі мовного спілкування за допомогою включення сигналів особливого роду для продовження, підтримки уваги слухача або припинення мовлення.

У другому розділі “Текстотвірна роль вставлених конструкцій, які ускладнюють багатокомпонентні складні речення, в організації прози І.С. Тургенєва” досліджено текстові категорії, які вставлені конструкції реалізують у мікротексті БСР. Ґрунтовне, всебічне вивчення категорій художнього тексту в сучасній російській лінгвістиці ставиться в ряд найактуальніших мовознавчих проблем. Хоча питання функціонування вставлених компонентів у змістовій структурі тексту не нове, воно й сьогодні не отримало остаточного розв’язання.

Вставлені конструкції у складі БСР включаються в текстовий механізм комунікативного членування інформації, сприяють ранжируванню її на два плани – основний і додатковий. Текстотвірна функція (логіко-композиційне структурування) вставлених конструкцій у мікротексті БСР детермінована їхнім функціональним значенням: здатністю даних одиниць реалізовувати в процесі викладу певного змісту текстові категорії інформативності, проспекції й ретроспекції, художнього часу й простору, суб’єктивної модальності та образу автора, що має статус надкатегорії. Вони здатні надавати тексту певну структуру, необхідну композиційну форму, зв’язувати в одне ціле, з урахуванням комунікативного наміру, загального задуму й цілісного змісту, що характеризує текст, компоненти БСР і окремі речення.

Для творів І.С. Тургенєва характерна ціла система мовних засобів, що сприяють переведенню змістовно-фактуальної інформації у концептуальну: образно-символічна система, алюзії, узагальнення, авторські сентенції й інші. За допомогою вставлених конструкцій можлива експлікація підтексту. Дослідженням доведено, що авторизовані вставлені конструкції виконують функцію сигналів підтекстової інформації, коли вони використовуються І.С. Тургенєвим для опису героїв, мовної характеристики персонажів, висловлюють точку зору автора й виражають його оцінки, мають сильний емоційний вплив на читача. Наприклад: О жене его почти сказать нечего: звали её Каллиопой Карловной; из левого её глаза сочилась слезинка, в силу чего Каллиопа Карловна (притом же она была немецкого происхождения) сама считала себя за чувствительную женщину; она постоянно чего-то все боялась, словно не доела, и носила узкие бархатные платья, ток и тусклые дутые браслеты. Для того щоб виявити підтекстову інформацію даного БСР, автор інформує читача за допомогою вставленої конструкції про походження героїні. Сентиментальність і холодність, притаманні цій нації, підтверджуються чутливістю Калліопи Карлівни.

Елементи вертикального контексту, експліковані у вставлених конструкціях, є потужним джерелом російської культурологічної й відповідно лінгвокраїнознавчої інформації. Вони важливі в процесі аналізу всіх рівнів прочитання мікротексту БСР. Матеріал вертикального контексту дозволяє читачеві сприйняти фактуальну площину, окреслити роль підтексту, виявити концепт, оцінити індивідуально-авторську мовну картину світу, тобто сприяє повноцінній реалізації комунікативного ланцюжка “автор – твір – реципієнт”: адресат одержує максимум відомостей, які вмістив у текст І.С. Тургенєв. Наприклад, повісті й романи І.С. Тургенєва насичені реаліями інтелектуального життя (прізвищами видатних діячів науки, літератури, мистецтва: Пушкін, Лермонтов, Мочалов, Вольтер та інші). Ця інформація дозволяє реципієнтові не тільки високо оцінити рівень ерудиції письменника, але також визначити авторську картину світу як таку, котра базується на основі інтелекту. Вертикальний контекст “Записок мисливця” побудований на багатому народознавчому матеріалі, зокрема на введенні в текст побутових російських слів: гнетка, сиряк, тяга, хмель та інші. Російська ментальність, яка ґрунтується на таких детермінантах, як любов до землі, працьовитість, щиросердність, лексично відтворених національно-маркованими одиницями, є стрижнем авторської картини світу.

Локальні вставлені маркери у творах І.С. Тургенєва займають одне із провідних місць у структурно-значеннєвій організації тексту як засоби системного віддзеркалення буття й свідомості людини і виконують різні функції: інформативну, інтегративну, текстотвірну й стилістичну. У творах І.С. Тургенєва привертає увагу експресивна організація просторових відносин між вставленими конструкціями й базовим реченням. Вставлені конструкції можуть відповідати внутрішньому стану героя, звучати з ним в унісон, нагнітаючи напругу емоцій та почуттів. У реченні – Он услал её, наконец, и после долгих колебаний (Варвара Павловна все не возвращалась) решился отправиться к Калитиным, – не к Марье Дмитриевне (он бы ни за что не вошел в её гостиную, в ту гостиную, где находилась его жена), но к Марфе Тимофеевне; он вспомнил, что задняя лестница с девичьего крыльца вела прямо к ней – вставлена конструкція підкреслює небажання Лаврецького бачити свою “приблудну” дружину, що з’явилася перед ним саме тоді, коли він, подолавши сумніви, почав вірити в можливість внутрішньої гармонії, спокою й щастя.

Функціонально-семантичне поле категорії простору в прозових творах І.С. Тургенєва утворюють не тільки групи мовних елементів, уживання яких є інваріантним для будь-якого художнього тексту, але також елементи, які відбивають ідейно-емоційне бачення позапросторових відносин реальності й відповідають художнім завданням твору. Отже, художній простір виступає формою художнього відображення письменником дійсності.

Вставлені конструкції мають ряд особливостей з точки зору прояву в них темпорального континуума, що знайшло відображення у виділенні трьох темпоральних типів вставлених конструкцій у складі БСР (синхронних, наративних та змішаних), які відрізняються різними засобами зображення об’єктів і наявністю / відсутністю тимчасової перспективи стосовно часу, вираженого БСР. При формуванні поля художнього часу спостерігається як проекція в БСР зі вставленими конструкціями засобів вираження темпоральності, що існують у системі, так і породження вставленою конструкцією й базовим БСР образних засобів вираження темпоральних відносин. При цьому образні засоби в БСР зі вставленими конструкціями можуть набувати більшого функціонального навантаження, ніж системні засоби, що є яскравою рисою ідіостилю І.С. Тургенєва: Санин понял настроение своего приятеля и потому не стал обременять его вопросами; ограничился лишь самым необходимым; узнал, что он два года состоял на службе (в уланах! то-то, чай, хорош был в коротком-то мундирчике!), три года тому назад женился – и вот уже второй год находится за границей с женой, “которая теперь от чего-то мчится в Висбаден”, – а там отправляется в Париж. У цьому прикладі часова співвіднесеність подій, зображених у БСР, визначається вставленою конструкцією за допомогою деталі військової форми й лексеми “улани”, що вказує на епоху XIX століття в Росії.

Зв’язність у вставлених конструкціях, що ускладнюють БСР, локалізується: у межах БСР; між БСР зі вставленою конструкцією й навколишнім контекстом; між дистантно розташованими вставленими конструкціями у складі БСР у рамках одного художнього твору. Дана категорія проявляється на всіх рівнях організації художнього тексту: формально-граматичному, логічному, композиційно-структурному, образно-асоціативному й синтактико-стилістичному. Вставлені конструкції зв’язують в єдине ціле компоненти БСР, надають висловлюванню динамічність і напруженість, створюють загальний фундамент, на якому базується опис у рамках розповідного контексту.

Вставлені конструкції становлять особливий інтерес із погляду реалізації цієї категорії, оскільки вони є одночасно як об’єктом дослідження, так і засобом зв’язності, тому що вставлені одиниці, які ускладнюють БСР, скріплюють розповідь художнього тексту й тому самі по собі є змінними категорії зв’язності. Так, наприклад, окрема вставлена конструкція може зайняти позицію самостійного компонента тексту, опинившись між різними висловлюваннями, утворюючи тематичний перехід між ними. Розглянемо фрагмент із роману “Новь”: – Тут между всей этой дворовой челядью есть один малый дельный, – начал он снова, – не слуга ваш Иван… это – рыба какая-то; а другой… ему имя Кирилл, он при буфете. (Кирилл этот был известен как горький пьяница.) Вы обратите на него внимание. Забубенная голова… да ведь нам деликатничать не приходится. Уривок цей композиційно будується так, що вставлена конструкція однією своєю частиною уточнює референт у БСР (ему имя Кирилл) і намічає тематичний перехід до коментаря Маркелова (деликатничать не приходится), тому що він був відомий як гіркий п’яниця.

При аналізі поліпредикативних складних речень у прозі І.С. Тургенєва з’ясувалося, що вставлені конструкції, які описують авторські міркування, узагальнення, сентенції й квазідраматургічні ремарки, можуть виділятися в щось