ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Андрєєв Олексій Олександрович

УДК 343.98

Розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ХАРКІВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі криміналістики, судової медицини та психіатрії Харківського національного університету внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: | кандидат юридичних наук, доцент

Щербаковський Михайло Григорович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії.

Офіційні опоненти: |

доктор юридичних наук, професор

Лукашевич Віталій Григорович, Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління”, перший проректор;

кандидат юридичних наук, доцент,

Саінчин Олександр Сергійович, Міжнародний гуманітарний університет, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін та криміналістики.

Провідна установа: |

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, МОН України, кафедра криміналістики (м. Київ).

Захист відбудеться 10 травня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 6 квітня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Литвинов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціальна політика держави стосовно неповнолітніх спрямована насамперед на зменшення впливу на них негативних явищ, які виникають під час реформування суспільства. Але незважаючи на певні позитивні зрушення, рівень злочинності серед неповнолітніх залишається високим. Так, за 2006 рік неповнолітніми вчинено 19888 злочинів загальнокримінальної спрямованості. Визначальною особливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік корисливих та насильницьких діянь. Сьогодні у виховних колоніях знаходяться 2215 неповнолітніх, серед яких 25% засуджені за розбої та грабежі, 10% – нанесення тяжких тілесних ушкоджень або вбивства.

Особливе занепокоєння викликає ситуація зі вчиненням неповнолітніми злочинів проти життя та здоров’я особи, зокрема умисних убивств. Так, протягом останніх шести років в Україні кількість умисних вбивств, вчинених неповнолітніми або за їх участю, становила: 2000 р. – 259, 2001 р. – 263, 2002 р. – 213, 2003 р. – 195, 2004 р. – 209, 2005 р. – 182, 2006 р. – 177. У порівнянні з 1993 р. кількість таких убивств зросла в 1,6 рази, з 1988 р. – у 2,4 рази. Проблема розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, є актуальною і вимагає цілеспрямованих зусиль в напрямку поліпшення ситуації.

Вагомого значення у цьому контексті набуває науково-методичне забезпечення діяльності органів досудового слідства щодо розкриття та розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. Адже існує чимала кількість проблемних моментів, зумовлених нерівномірною поширеністю вбивств регіонами держави; труднощами із виявленням даних злочинів та встановленням їх ознак, а також подальшим розкриттям та розслідуванням; відсутністю науково обґрунтованих методичних рекомендацій з цього приводу. Певною мірою ці та інші проблеми спричинені також недостатньою розробленістю в криміналістичній теорії комплексу організаційних, процесуальних і тактичних питань, що належать до розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми.

Проблеми розслідування окремих видів злочинів традиційно розглядаються в рамках окремих криміналістичних методик, які останнім часом зазнали відчутного якісного та кількісного росту. Зокрема, на цій ниві плідно працювали і працюють такі відомі вітчизняні та закордонні правознавці, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, В.І. Громов, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, С.П. Мітрічев, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та багато інших.

Безпосередньо проблеми боротьби з умисними вбивствами, в тому числі за допомогою криміналістичних засобів і методів, досліджені в роботах О.Ю. Булулукова, І.В. Борисенко, В.І. Боярова, Л.Г. Відонова, Г.А. Густова, А.І. Дворкіна, Ю.П. Дубягіна, В.О. Жбанкова, С.Ф. Здоровка, В.М. Ісаєнка, В.П. Колмакова, І.М. Колошка, В.О. Коновалової, М.В. Костенка, О.С. Саінчина, О.П. Снігерьова, А.О. Шульги та інших вчених. Однак у сучасній українській криміналістичній науці залишилась поза увагою і, відповідно, не була досліджена проблема розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, що обумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає програмним положенням Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 рр., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №116-р. від 01.03.2006; пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затвердженим наказом МВС України № 755 від 05.07.2004; пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованим Академією правових наук України (постанова АПрНУ № 2/04-2 від 18.06.2004) та пріоритетним напрямам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., затвердженим Вченою радою ХНУВС (протокол № від 23.12.2005).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі теоретичних положень криміналістики, вивчення, аналізу та узагальнення судово-слідчої практики дослідити криміналістичні проблеми розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. Для її досягнення було поставлено такі взаємопов’язані задачі:

– проаналізувати вбивства, вчинені неповнолітніми, у кримінально-правовому, кримінологічному, кримінально-процесуальному та криміналістичному аспектах;

– визначити особливості криміналістичної характеристики вбивств, вчинених неповнолітніми, та встановити залежності між її елементами;

– визначити та систематизувати обставини, які підлягають доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми;

– провести деталізований аналіз проблем початкового етапу розслідування вказаних злочинів;

– здійснити типізацію слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, розробити комплекси програм розслідування відповідно до визначених напрямків і тактичних завдань;

– встановити специфіку проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування злочинів даного виду;

– за результатами дослідження розробити комплекси наукових криміналістичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення практики розкриття, розслідування і запобігання вбивствам, вчиненим неповнолітніми.

Об’єктом дисертаційного дослідження є механізм вчинення вбивств неповнолітніми особами, а також правовідносини, які виникають у зв’язку з діяльністю правоохоронних органів щодо розкриття, розслідування та запобігання цьому виду злочинів.

Предметом дисертаційного дослідження є елементи механізму вбивств, вчинених неповнолітніми, у взаємозв’язку, а також організаційно-тактичні засоби, прийоми і методи, що застосовуються при розслідуванні зазначеної категорії злочинів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, який обумовив застосування кола спеціальних наукових методів дослідження, а саме: порівняльно-правового (аналіз думок науковців і практиків щодо розглядуваної проблематики, норм матеріального і процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів), логіко-юридичного (формулювання висновків з позицій законів формальної логіки), аналізу та синтезу (розробка структури криміналістичної характеристики, виявлення типових ознак окремих її елементів, кореляційних зв’язків між ними), індукції та дедукції (формулювання понять та категоріального апарату дослідження, виділення типових слідчих ситуацій та завдань розслідування), аналогії (встановлення подібностей в ознаках та властивостях технологій злочинної діяльності та її механізмі, а також методів і прийомів розслідування), статистичного (аналіз та використання даних Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України), моделювання (удосконалення криміналістичної характеристики, розробка програм розслідування, оптимізація технологій розкриття та розслідування вбивств), соціологічних методів (анкетування, опитування – для вивчення думки практичних працівників з різних проблемних питань, пов’язаних з їх фаховою діяльністю) тощо.

За теоретичну основу дисертаційного дослідження були взяті наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузей наукових знань, що стосуються проблем протидії злочинності. В аспекті аналізу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, були розглянуті чинні законодавчі та інші нормативні акти, у тому числі відомчі та міжвідомчі.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати анкетування та інтерв’ювання слідчих та оперативних працівників МВС України (98 осіб), неповнолітніх засуджених (148 осіб); результати узагальнення 172 кримінальних справ про вбивства, вчинені неповнолітніми, протягом 1998–2006 років; дані статистичних звітів, спеціалізованих інформацій та повідомлень Міністерства внутрішніх справ України; аналітичні матеріали та відомості, наведені в різних ЗМІ. При підготовці дисертаційного дослідження використовувався також багаторічний особистий досвід автора, який працює начальником слідчого відділу в системі МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше в Україні на монографічному рівні на базі основних положень теорії криміналістики, методики розслідування окремих видів злочинів, на основі результатів узагальнення судово-слідчої практики проведено комплексне дослідження механізму вчинення та сформовано основи методики розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми.

У дисертації пропонується ряд нових концептуальних у теоретичному плані і важливих з точки зору практичного змісту положень, у тому числі:

вперше:

– визначено особливості механізму вчинення вбивств неповнолітніми;

– встановлено систему обставин, які підлягають доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми, та проведено їх класифікацію;

– визначені особливості потерпілих, індивідуальні властивості і стани неповнолітніх злочинців, які вчинили вбивство;

набули подальшої розробки:

– криміналістична характеристика вбивств, вчинених неповнолітніми, визначено особливості окремих її елементів;

– типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми;

– форми взаємодії слідчого з оперативними працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

– рекомендації щодо тактики проведення та ефективного використання результатів таких слідчих дій, як огляд місця події, огляд трупа, допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого), проведення судово-психологічної експертизи;

удосконалено:

– рекомендації щодо організації та здійснення взаємодії слідчих і працівників органів дізнання при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми;

– комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації закладено основу для розробки та подальшого вдосконалення методики розслідування вбивств. Робота також сприятиме диференціації та інтеграції наукових положень, які стосуються розслідування окремих видів злочинів проти життя і здоров’я особи, а також злочинів, що вчиняються неповнолітніми.

Крім того, положення дисертації можуть бути використані та вже використовуються:

– у законотворчій діяльності шляхом внесення змін до чинного законодавства в напрямку розроблених пропозицій (лист Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності В.М. Стретовича від 20.10.2006);

– у практичній діяльності слідчих підрозділів як рекомендації та пропозиції, спрямовані на вдосконалення розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми (акт впровадження Слідчого управління ГУМВС України в Харківської області від 16.01.2007);

– у науково-дослідній роботі, як основа для подальшої розробки процесуальних й тактичних положень методики розслідування злочинів неповнолітніх;

– у навчальному процесі у вищих юридичних навчальних закладах, а також закладах підвищення кваліфікації, при викладанні курсу криміналістики і спеціальних курсів із розслідування вбивств та злочинів, вчинених неповнолітніми, (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 15.12.2006).

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі криміналістики Харківського національного університету внутрішніх справ, представлена й обговорена на її засіданнях, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 2004 р.), „Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства” (м. Луганськ, 2004 р.), „Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій” (м. Донецьк, 2006 р.), „Бокаріусовські читання” (м. Харків, 2006 р.), а також на регулярних семінарах слідчих та оперативних працівників ГУ МВС України в Харківській області.

Пропозиції та результати наукового дослідження, проведеного особисто автором, були відображені в методичних рекомендаціях щодо підвищення ефективності діяльності слідчих підрозділів. Вони використовуються в практичній діяльності слідчих підрозділів УМВС України в Харківській області, а також у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ при викладенні лекційного курсу та проведенні практичних занять з криміналістики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та двох тезах наукових доповідей.

Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, із яких 182 – основний текст, 20 – список використаних джерел (224 найменування), 37 – додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються її зв'язок з науковими програмами, мета і завдання дослідження, викладається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 „Криміналістична характеристика вбивств, вчинених неповнолітніми” містить п’ять підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Специфіка механізму вчинення вбивств як основа формування системи методичних рекомендацій” розглядається поняття, зміст криміналістичної методики та влив на неї особливостей механізму вчинення вбивств неповнолітніми.

Аналізуються різні точки зору вчених на поняття, принципи, зміст і призначення криміналістичної методики (Р.С. Бєлкіна, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, І.Ф. Герасимова, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Кліменко, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, Г.А. Матусовського, М.В. Салтевського, М.О. Селіванова, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітька). Показано взаємозв'язок розслідування злочинів як кримінально-процесуального інституту і методики розслідування злочинів як криміналістичної категорії. Вказано, що зміст окремої методики розслідування злочинів зумовлюється типовим переліком обставин, що становлять предмет доказування, і являє собою упорядковану сукупності процесуальних, криміналістичних, оперативно-розшукових, організаційно-управлінських та інших засобів, що застосовуються з метою розкриття злочинів і викриття (кримінального переслідування) особи, яка його вчинила.

Автором наведено напрямки оптимізації кримінального переслідування та виділені певні фактори, що зумовлюють специфіку методик розслідування різних видів убивств.

На підставі аналізу наведених в літературі класифікацій методик розслідування злочинів (В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, І.О. Возгрін, Г.Ю. Жирний, В.Є.Корноухов, О.Ф. Лубін, Ю.П. Гармаєв, С.Г. Любічев, В.П. Образцов, С.М. Чурилов, А.В. Шмонін) автор дійшов висновку, що методику розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, слід розглядати як підвид більш загальної методики розслідування вбивств.

За результатами вивчення слідчої практики, інтерв'ювання слідчих та працівників підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх вказані основні труднощі, з якими стикаються слідчі та працівники оперативно-розшукових підрозділів на початку, а також у ході розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. Причини низької якості розслідування таких убивств класифіковані на: а) загальні, б) окремі (основні), в) супутні.

З урахуванням того, що до змісту криміналістичної характеристики злочинів, як практичного інструмента розслідування, повинні бути віднесені тільки ті елементи, які відрізняються чіткою пошуково-розшуковою спрямованістю, автор вважає, що система криміналістичної характеристики вбивств, вчинених неповнолітніми, повинна включати наступні елементи: 1) способи вчинення вбивств; 2) типові сліди вбивств; 3) обстановку вчинення вбивств; 4) особу потерпілого; 5) особу злочинця (включаючи мотиви і цілі злочину).

У підрозділі 1.2. „Способи, сліди та обстановка вчинення вбивств” визначено та проаналізовано типові способи вчинення та приховування, слідову картину та обстановку вчинення даного виду злочину.

Спосіб вчинення злочину розглядається як сукупність дій, спрямованих на досягнення злочинного результату, що виявляється в певній системі операцій і прийомів (Г.Г. Зуйков, В.О. Коновалова, М.І. Панов). Найчастіше убивства вчиняються неповнолітніми вчиняються імпульсивно, під впливом раптово або випадково виниклих обставин. Вчиненому вбивству часто передує психічне насильство над потерпілим з боку злочинця інформаційними або неінформаційними способами. Встановлено найбільш поширені знаряддя вбивств: вогнепальна зброя (7%), подібні до вогнепальної зброї (8%), холодна зброя (18%), предмети навколишньої обстановки (31%), предмети, що мають господарсько-побутове призначення (22%), спеціальні засоби (2%), інші (12%). Більш докладно було проаналізовано групу способів вчинення вбивств, вчинених шляхом заподіяння тілесних ушкоджень. У 15% випадків злочинці намагалися приховати наслідки вбивства різними способами.

Дисертант аналізує існуючі в криміналістиці класифікації матеріальних слідів злочину (Р.С. Бєлкін, І. Кертес, І.Ф. Крилов, С.М. Потапов, Ф.П. Сова, М.Г. Щербаковський), пропонує загальну класифікацію, яка диференціює сліди, виходячи з їхньої сутності, механізму утворення й результатів взаємодії на таких підставах: 1) за формою відображення події злочину; 2) за видом змін, що сталися в результаті дій злочинця; 3) за відображенням окремих властивостей злочинця; 4) за агрегатним станом матеріальних слідів; 5) за розміром слідів злочину. Розглянуто типові матеріальні сліди вчинення вбивств, місця їх знаходження (на потерпілому, оточуючій обстановці), сліди, що свідчать про маскування злочину. Класифіковано свідків як носіїв ідеальних слідів злочину згідно зі стадіями вчинення вбивства: а) особи, обізнані про обставини, що передують вчиненню вбивств; б) очевидців вбивства; в) особи, які володіють даними про дії злочинця після вчинення злочину.

Місце вчинення вбивств у 70% випадків обиралось неповнолітніми випадково. Сувора кореляція між місцем, часом, обстановкою і способом вчинення злочинів даної категорії відсутня. Простежується зв’язок між вибором способу вчинення злочину та індивідуальними особливостями потерпілого (рівнем його фізичного розвитку), кількістю потерпілих та взаєминами зі злочинцем.

У підрозділі 1.3. „Особа потерпілого та злочинця” розглядаються типові риси та характеристики жертви та неповнолітнього злочинця.

Автор виділяє три типа жертв убивств даної категорії: 1) потерпілі, поведінка яких спрямована на протидію правопорушникові (як правило, вони зі злочинцями не знайомі) – 11 %; 2) потерпілі, дії яких не перебувають у причинному зв'язку зі вчиненням злочину (нейтральна поведінка) – 30%; 3) потерпілі з віктимною поведінкою (негативною, аморальною, провокаційною) – 59%. Пік віктимності припадає на період від 14 до 35 років.

За ознакою зв'язку зі злочинцем виділено чотири групи потерпілих: а) відносини виникають у момент вчинення злочину (40%); б) відносини формувалися в рамках особистого знайомства (25%); в) відносини розвивалися в рамках випадкового знайомства (23%); г) родинні та інші близькі стосунки (12%).

Вивчення особистості засуджених за вбивство неповнолітніх злочинців проводилось за спеціальною анкетою для встановлення таких груп ознак.

1. Соціально-демографічні ознаки. Вбивства вчиняються в основному неповнолітніми чоловічої статі (92%), серед яких у віці до 14 років – 11%, від 14 до 15 років – 68%, від 16 до 18 років – 21%. Рівень інтелекту у неповнолітніх осіб, які вчиняють вбивства, доволі низькій. 81% з них не мали постійних джерел доходу, але на обліку в службі зайнятості як безробітні не перебували. 53% неповнолітніх досліджуваної категорії проживали в неповних родинах. Більшість неповнолітніх мали засуджених родичів, проживали не в повних родинах, один або обоє батьків вживали спиртні напої.

2. Психофізіологічні ознаки. Неповнолітніх злочинців характеризує такі негативні риси, як агресивність (86%), брутальність (65%), облудність (54%), лінь (25%), злість та нахабність (30%), жадібність, цинізм, егоїзм, мстивість (20%). 64% засуджених мали черепно-мозкові травми; 46% – спадкоємні захворювання (хвороби шлунка, підшлункової залози, печінки); 9% перебували на обліку в психоневрологічному диспансері; у 2% у дитячому віці спостерігався туберкульоз легень.

Засудженим антигромадські потреби й інтереси прищеплювалися під час виховання в родині (22%), формувались під впливом неформальної групи з асоціальними тенденціями (68%), під час конкретних життєвих ситуацій, що сприяють ухваленню рішення (8%).

3. Кримінальні ознаки проявлялись у засуджених таким чином: систематичне пияцтво (65%); наркоманія (34%); зв'язки з особами, що характеризуються антигромадською поведінкою (40%); вчинення правопорушень, які не потягли кримінальної відповідальності або кримінального покарання (57%); дрібні розкрадання чужої власності (53%); дрібне хуліганство (38%); конфлікти на ґрунті сімейно-побутових відносин (29%); інші порушення громадського порядку (18%) і аморальні вчинки (10%).

89% досліджуваних почали скоювати правопорушення ще в дитячому віці, фактично з 8–10 років. Неповнолітні особи, засуджені за вчинення злочинів, на шлях виправлення не ставали і знову вчиняли злочини аж до вбивства: 1) довели виправлення – 9%; 2) встали на шлях виправлення – 28%; 3) злісно ухилялися від виправлення – 26%; 4) не виправилися – 37%.

Розділ 2 „Обставини, що підлягають доказуванню при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Загальна характеристика обставин, що підлягають доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми” розглянуто особливості предмета доказування в даній категорії справ.

Проаналізовано обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні і характеризують подію злочину: спосіб вчинення злочину; причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) особи та смертю потерпілого; обстановка вчинення вбивства; винність особи; умисел, мотиви, мета вбивства; обставини, що характеризують особу неповнолітнього обвинуваченого; характер і розмір шкоди, заподіяної злочином; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; обставини, що виключають злочинність діяння; причини і умови, що сприяли вчиненню вбивства.

Вказано об’єктивні труднощі, що виникають у процесі доказування: а) неповнолітній заперечує свою винність, пояснює, що випадково опинився на місці злочину; б) убивство вчинено в груповій бійці, є декілька обвинувачених; в) убивство вчинено в ході масових заворушень.

Наведено загальну методику визначення мотивів убивства, яка включає встановлення: 1) ознак самого злочину; 2) обстановки до і після вбивства; 3) ознак, що характеризують обвинуваченого; 4) усних та письмових висловлювань обвинуваченого. До обставин, що характеризують особу обвинуваченого, віднесено: соціальний статус, соціально-демографічної характеристики, соціальні функції особи, морально-психологічні характеристики.

Аналіз припинених справ показав, що найбільше поширення в практиці розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, має необхідна оборона (ст. , ст. 37 КК України).

Автором установлено, що до обставин, які сприяють вчиненню вбивств неповнолітніми, слідчі відносять: вчинення неповнолітнім правопорушень раніше; вчинення злочинів, за які він не поніс відповідальності; втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність; низька продуктивність заходів виховного впливу; пияцтво, алкоголізм, наркоманія у молодіжному середовищі; порушення соціальних норм поведінки.

У підрозділі 2.2. „Вік, умови життя та виховання неповнолітнього, наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули його в злочинну діяльність” аналізуються додаткові дані, що їх необхідно встановити при розслідуванні злочинів, вчинених неповнолітніми.

Встановлення точного віку обвинуваченого необхідне для вирішення кола найважливіших кримінально-правових і кримінально-процесуальних питань про: 1) можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності; 2) урахування неповноліття винного як пом'якшуючу відповідальність обставину (п. 3 ст.66 КК України); 3) застосування деяких видів покарання; 4) виконання вироку (про місце відбування покарання, умовно-дострокове звільнення тощо).

З'ясування умов життя і виховання неповнолітнього має значення для вирішення низки процесуальних, організаційних і тактичних завдань розслідування: а) про заходи виправлення неповнолітнього; б) установлення психічного ставлення особи до вчиненого; в) виявлення всієї сукупності обставин, що сприяли злочину; г) вжиття заходів із попередження вчинення злочинів іншими підлітками; д) про відповідальність вихователів неповнолітнього; е) для розробки тактики проведення слідчих дій за участю неповнолітнього обвинуваченого.

Аналіз умов життя і виховання неповнолітнього включає встановлення таких обставин: характеристики батьків і ставлення їх до виховання дітей; зміст виховної роботи з неповнолітнім за місцем його навчання, роботи і проживання; об'єктивні умови життя родини; побутове оточення і зв'язки неповнолітнього; характер заходів, які раніше вживались компетентними органами за фактами негативної поведінки і правопорушень неповнолітнього; характер заходів з улаштування неповнолітнього і організації нагляду за його поведінкою, якщо він повернувся на місце проживання після відбуття покарання або перебування у виховній установі.

З-поміж умов, що сприяли вчиненню злочину неповнолітнім, автор пропонує виділяти: 1) обставини, що характеризують джерело виникнення у неповнолітнього антигромадських поглядів і звичок; 2) обставини, які призвели до формування злочинного умислу і безпосередньо штовхнули неповнолітнього на вчинення злочину; 3) обставини, що створили сприятливу обстановку для підготовки і вчинення злочину.

У роботі зазначається, що однією з найважливіших обставин, які кримінально-процесуальний закон вимагає з’ясовувати під час провадження у справах про злочини неповнолітніх, є наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність. Звертається увага на необхідність урахування форм і способів втягнення, ступінь негативного впливу на нормальний розвиток і здоров’я неповнолітніх.

У підрозділі 2.3. „Особистісні та індивідні властивості неповнолітнього” аналізуються характеристики неповнолітнього злочинця.

Особа злочинця розглядається як сукупність його індивідних та особистісних ознак. Індивідні ознаки є результатом філогенетичного і онтогенетичного розвитку, єдністю уродженого і набутого. Ці ознаки поділяються на два класи: віково-статеві властивості (вікові стадії онтогенетичної еволюції індивіда і онтогенез статевого диморфізму) та індивідуально-типові риси (конституціональні, нейродинамічні властивості людини, особливості індивіда, пов'язані з функціональною геометрією великих півкуль мозку).

До особистісних ознак належать: вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки і ціннісні орієнтації, здібності, потреби та інтереси неповнолітнього.

Пізнання особистості неповнолітнього спрямовано на встановлення: 1) моральних, вольових та емоційних якостей (характеру і темпераменту); 2) мотивації; 3) потреб та інтересів; 4) соціальної установки або ціннісній орієнтації; 5) ступеня інтелектуального, вольового і психічного розвитку; 6) спроможності (здатності усвідомлювати суспільно небезпечний характер вчиненого діяння або його наслідків, а також рівня спроможності керувати своїми діями).

Наведено аналіз вказаних характеристик особи злочинця. Автор підкреслює, що розслідування слід визнавати однобічним або неповним, коли для з’ясування вказаних обставин у справі: не були допитані особи, чиї показання мають істотне значення, або не була проведена відповідна експертиза, так само як і не були витребувані документи або речові докази, що мають істотне значення; вказані обставини, що характеризують особу неповнолітнього обвинуваченого, були досліджені фрагментарно або вибірково; не були встановлені з достатньою повнотою наявні зв’язки між особистісними та індивідними властивостями і станами неповнолітнього обвинуваченого та причинами і умовами, що сприяли вчиненню ним злочину.

Розділ 3 „Окремі елементи методики розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Типові слідчі ситуації та програми розслідування на початковому етапі” розглянуто особливості ситуацій, що виникають після повідомлення про вбивство, та відповідні напрямки розслідування.

Розробку типових слідчих ситуацій здійснено через призму системи тактичних завдань розслідування. Автор виділяє слідчі ситуації, які розрізняються обсягом наявної інформації про подію злочину і причетних до нього осіб.

Ситуація 1. Інформація про особу потерпілого, злочинця та мотиви вбивства відсутня (15% убивств). Програма розслідування являє собою комплекс таких дій: а) огляд місця події і трупа; б) організація проведення оперативно-розшукових заходів з метою виявлення свідків та очевидців злочину, значущих об'єктів – носіїв інформації; в) перевірка на причетність до вчинення вбивства певного контингенту осіб; г) призначення судових експертиз; д) допити виявлених свідків або очевидців з метою встановлення особи жертви, злочинця і обставин події злочину.

Ситуація 2. Інформація про особу жертви вбивства є, але відсутні відомості про особу злочинця та мотиви вбивства (60%). Першочерговими діями є: а) огляд місця події і трупа; б) організація і проведення заходів, спрямованих на виявлення найближчого оточення, родичів, друзів, знайомих, товаришів жертви вбивства; в) паралельно з оглядом місця події огляд прилеглої місцевості, подвірний обхід; г) попереднє дослідження виявлених матеріальних слідів; д) призначення судових експертиз; е) допити виявлених свідків; ж) пред'явлення трупа для впізнання тощо.

Ситуація 3. Інформація про особу жертви, мотиви вбивства та особу злочинця є (25%). Вказана ситуація має варіанти залежно від первинного джерела одержання інформації про вчинене вбивство:

1) повідомлення надійшло від близьких родичів жертви, які мають уявлення про злочинця і мотив убивства;

2) від потерпілого надійшло повідомлення про вчинення стосовно нього замаху на вбивство;

3) повідомлення про затримання злочинця в момент вчинення вбивства або безпосередньо після цього надійшло від працівників правоохоронних органів.

Залежно від наведених ситуацій додатковими діями є: затримання підозрюваного, його особистий обшук і допит як підозрюваного; негайний допит потерпілого в лікарні; допит працівників правоохоронних органів, які затримали злочинця.

У підрозділі 3.2. „Взаємодія слідчого з оперативними працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх” аналізуються викладені в літературі рекомендації, а також матеріали слідчої практики із взаємодії слідчого з оперативними працівниками при розслідуванні вбивств.

Під взаємодією в роботі розуміється форма інтеграції зусиль різних суб’єктів (працівників, їх груп та колективів, підрозділів та служб), узгоджена за метою, завданням, місцем та часом застосування. Автором виділені різні організаційні форми взаємодії.

До непроцесуальної форми віднесені: а) спільне чергування в складі слідчо-оперативної групи; б) спільне планування початкового етапу або всього процесу розслідування злочину; в) взаємне інформування слідчого і оперативних працівників у ході розкриття та розслідування злочинів; г) спільне обговорення даних, отриманих слідчим та оперативним працівником органу дізнання; д) спільні виїзди слідчого і оперативних працівників в іншу місцевість для проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

До організаційно-процесуальних форм взаємодії слідчого зі співробітниками КМСН при розслідуванні справ про вбивства, вчинені неповнолітніми, віднесено: а) проведення слідчим процесуальних дій одночасно із проведенням органом дізнання погоджених зі слідчим оперативних заходів (ст. 104 КПК України); б) повідомлення слідчого про проведені органом дізнання пошукові та оперативно-розшукові заходи щодо встановлення злочинця (ст. 139 КПК України); в) виконання органом дізнання вказівок слідчого про проведення оперативно-розшукових заходів (ч. 3 ст. 114 КПК України); г) виконання органом дізнання доручень слідчого про проведення окремих слідчих дій (ч. 4 ст. 104 та ч. 3 ст. 114 КПК України).

Автор звертає увагу на те, що ефективність взаємодії повинна бути органічним чином пов’язана з принципом паритетності виконання поставлених завдань при одночасному координуючому впливі з боку слідчого. Підкреслюється необхідність переорієнтації процесів взаємообміну інформацією між названими суб’єктами на потреби конкретного учасника спільної діяльності з точки зору вирішуваних завдань та особливостей оперативної та процесуальної діяльності.

У підрозділі 3.3. „Особливості проведення окремих слідчих дій” розглянуто проблеми проведення типових слідчих дій при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми.

Дисертант стверджує, що криміналістичний аналіз під час огляду місця події повинен включати дослідження всієї слідової картини, а не окремих фрагментів обстановки, а також комплексне дослідження різних джерел речової інформації. Відзначено важливість попереднього дослідження слідів у ході слідчого огляду з метою одержання орієнтуючої інформації, яка використовується для висування слідчих і розшукових версій про напрямки пошуку злочинця по свіжих слідах, звуження кола осіб, що перевіряються, з'ясування механізму й обставин скоєного злочину.

Огляд місця події має значну специфіку і дозволяє: а) виходячи з інтеграційного аналізу сукупності слідів встановити механізм їх виникнення, уточнити дії злочинця (злочинців) до, під час та після вбивства; б) на підставі ознак окремих виявлених слідів встановити вихідну сукупність шуканих об’єктів, серед яких знаходиться невідомий злочинець, знаряддя злочину тощо.

Дисертант розглядає особливості огляду трупа і вказує, що характеристика місця виявлення трупа, стан його одягу, поза, характер тілесних ушкоджень, трасологічних і біологічних слідів, залишених злочинцем, та інші фактори є відправною точкою для висування версії про особу злочинця, його психологічні та фізичні дані. Автор звертає увагу на необхідність точної фіксації пози та стану одягу трупа, наводить ознаки, які свідчать про те, що вбивство вчинено не на місці виявлення трупа.

Автор доводить необхідність ретельного огляду не тільки тіла, але й одягу потерпілого, обов'язкового огляду рослинного покриву у ложі трупа, при необхідності – вилучення зразків рослин і ґрунту. Якщо на трупі є личинки, то вони вилучаються для подальшого проведення ентомологічної експертизи для встановлення часу настання смерті.

Наведені рекомендації щодо фіксації трупа та вилучення слідів злочину з місця знаходження трупа, з тіла та одягу.

У дисертації розглядаються особливості підготовки та проведення допиту неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого. На основі аналізу існуючих у літературі рекомендацій (В.П. Бахін, В.К. Весельський, В.О.Коновалова, В.Г. Лукашевич, Н.Ш. Сафін, В.Ю. Шепітько) автор виділяє психологічний, процесуальний, етичний, педагогічний (виховний), тактичний аспекти допиту неповнолітнього.

Розглянуто окремі проблеми допиту неповнолітнього: врахування особистості неповнолітнього; виклик його на допит; участь при допиті педагога, лікаря, захисника; обмеження тривалості допиту; встановлення правдивості показань та самообмови допитуваного; застосування системи тактичних прийомів; можливість власноручного викладення неповнолітнім своїх правдивих показань.

Автор рекомендує наступні прийоми допиту неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного): „допущення легенди”, „припинення неправди”, „відвернення уваги”, „опір”, „уточнення”, „деталізація”, „контроль”, „нагадування”, „непряме вселяння”, „наочність”.

При дослідженні суб'єктивної сторони вбивства юридичному аналізу піддається особа неповнолітнього обвинуваченого і мотиви його протиправної поведінки. Проведення судової психологічної експертизи неповнолітнього обвинуваченого полегшує вирішення цих питань.

Підставами для призначення судово-психологічної експертизи психічно здорових неповнолітніх служать дві групи факторів: а) дані, що належать до особистості обвинувачуваного й умови його виховання та вказують на можливість відставання неповнолітнього в психічному розвитку; б) відомості про характер вчиненого вбивства.

Судово-психологічна експертиза призначається для встановлення реальних можливостей суб'єкта: а) розуміти характер і вимоги ситуації, залежно від своїх індивідуально-психологічних властивостей і психічного стану; б) передбачати настання наслідків діяння залежно від здатності до встановлення причинно-наслідкових зв'язків, загального інтелектуального розвитку та ін.; в) керувати своїми діями. Вказуються фактори, що знижують спроможність неповнолітнього до вибірковості поведінки. Автор наводить перелік типових питань, що ставляться перед експертом-психологом.

На підставі результатів аналізу кримінальних справ виявлено типові помилки, що виникають при призначенні й проведенні судово-психологічних експертиз неповнолітніх обвинувачених: 1) організаційні; 2) методичні; 3) процесуальні.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації викладено підсумкові результати дослідження у їх співвідношенні з поставленою загальною метою і конкретними завданнями. Зокрема:

– показано, що методика розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, є підвидом загальної методики розслідування вбивств;

– розроблено криміналістичну характеристику вбивств, вчинених неповнолітніми, яка включає відомості про типові способи і сліди вчинення та приховування вбивств, обстановку даного злочину, охарактеризовано найбільш типові знаряддя і засоби вчинення вбивств неповнолітніми;

– здійснено класифікацію потерпілих, свідків, неповнолітніх злочинців та проаналізовано їх типові соціально-демографічні, психофізіологічні та кримінальні ознаки;

– докладно розглянуто загальні та додаткові обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні вбивств неповнолітніми;

– розглянуто форми, зміст та цілі взаємодії слідчого з оперативними співробітниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

– визначено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, детерміновані обсягом наявної інформації про подію злочину і причетних до неї осіб;

– запропоновано рекомендації щодо типових програм розслідування залежно від слідчих ситуацій початкового етапу;

– сформульовано рекомендації щодо тактики підготовки та проведення огляду місця події, огляду трупа, допиту обвинуваченого, проведення судово-психологічної експертизи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

1. Андрєєв О.О. Вивчення особистості злочинця при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – Спецвипуск № 1. – Дніпропетровськ, ДДУВС, 2006. – С.228–235.

2. Андрєєв О.О. Типові слідчі ситуації розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Вип. 34. – Харків, ХНУВС, 2006. – С.96–104.

3. Андрєєв О.О. Специфіка доказування у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Вип. 35. – Харків, ХНУВС, 2006. – С.191–199.

4. Андрєєв О.О. Урахування специфіки злочинної діяльності при формуванні системи методичних рекомендацій (на прикладі вбивств, вчинених неповнолітніми) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского: Научный журнал / Серия “Юридические науки”. Симферополь, 2006. – Том 19 (58), № 2. – С.249–254.

5. Андрєєв О.О. Допит підозрюваного (обвинуваченого) при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій: Матер. міжн. наук.-практ. конф. (Донецьк, 24 листопада 2006 р.). – Харків: ООО Норд Комп’ютер, 2006. – С.396–402.

6. Андреев А.А. Значение судебно-психологической экспертизы несовершеннолетнего обвиняемого при расследовании убийств // Бокаріусовські читання: Матер. першої міжнар. наук.-практ. конф. судових медиків і криміналістів, пресвяч. 75-річчя з дня смерті Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Харків, 8–9 грудня 2006 р.). – Харків, 2006. – С. –123.

АНОТАЦІЇ

Андрєєв О.О. Розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2007.

Дисертацію присвячено проблемам розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. На основі аналізу наукових праць вітчизняних та закордонних вчених, слідчої та експертної практики автором визначено, що методика розслідування вказаних злочинів є підвидом загальної методики розслідування вбивств. Розроблено криміналістичну характеристику вбивств, вчинених неповнолітніми, дано класифікацію потерпілих, свідків, неповнолітніх злочинців та проаналізовано їх типові соціально-демографічні, психофізіологічні, кримінальні ознаки. Докладно розглянуто загальні та додаткові обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми.

Автором детально проаналізовано форми, зміст та цілі взаємодії слідчого з оперативними співробітниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Досліджено проблеми слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, та розроблено типові програми розслідування залежно від слідчих ситуацій, що склалися. Сформульовано рекомендації щодо тактики підготовки та проведення огляду місця події, огляду трупа, допиту обвинуваченого, проведення судово-психологічної експертизи

Ключові слова: вбивство, неповнолітній, методика розслідування, початковий етап розслідування.

Андреев А.А. Расследование убийств, совершенных несовершеннолетними. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Харьковский национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2007.

Диссертация представляет собой комплексное научное исследование проблем расследования убийств, совершенных несовершеннолетними. В работе содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, которые сформулированы с учетом особенностей предмета преступного посягательства, механизма совершения преступлений, практики их расследования и содержат элементы научной новизны.

В диссертации разработана криминалистическая характеристика убийств, совершенных несовершеннолетними, в частности, исследована совокупность качеств и свойств личности преступника и потерпевшего. Автор выделяет три группы потерпевших: 1) лица, чьи действия направлены на противодействие преступнику; 2) лица с нейтральным поведением; 3) лица с виктимным поведением. При изучении личности несовершеннолетних преступников, осужденных за убийство, устанавливались их социально-демографические, психофизиологические, криминальные признаки.

Установлены наиболее распространенные орудия совершения преступления, проанализированы способы совершения преступлений. В работе предлагается классификация материальных следов преступления по различным основаниям. Классифицированы свидетели как носители идеальных следов преступления согласно стадиям способа совершения убийства: а) лица, осведомленные об обстоятельствах, которые предшествуют совершению убийств; б) очевидці убийств; в) лица, которые владеют данными о действиях преступника после совершения преступления.

В диссертации проанализирован круг обстоятельств, подлежащих