ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ

ім. О.М. МАРЗЕЄВА АМН УКРАЇНИ”

Анцупова Віта Вячеславівна

УДК [575.17+616-007] : 314.144

ДИНАМІКА ГЕНЕТИКО-ДЕМОГРАФІЧНОЇ СТРУКТУРИ ЛУГАНСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ ТА ОБТЯЖЕНІСТЬ ВРОДЖЕНОЮ ТА СПАДКОВОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

03.00.15 – генетика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі генетики і цитології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

науковий керівник: | доктор біологічних наук, професор Атраментова Любов Олексіївна,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

професор кафедри генетики і цитології

Офіційні опоненти: | доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України

Гречаніна Олена Яківна,Центр клінічної генетики та пренатальної діагностики, директор Центру; Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри медичної генетики

кандидат медичних наук Горіна Ольга Вікторівна, Київський обласний центр охорони здоров’я матері та дитини, відділення медичної генетики

та планування сім’ї, лікар-ендокринолог

Провідна установа: | ДУ “Інститут спадкової патології АМН України” (м. Львів)

Захист відбудеться “ 2 ” жовтня 2007 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.02 ДУ “Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України” (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України”

Автореферат розісланий “ 31 ” серпня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Омельченко Е.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захист генофонду населення, вирішення теоретичних питань і виконання практичних завдань у медичній та клінічній генетиці посідає одне з найважливіших місць серед актуальних наукових і практичних проблем охорони здоров'я. Формування генофонду відбувається під впливом різноманітних факторів, спектр яких в останні десятиліття поповнився складною гамою негативних чинників зовнішнього середовища (М.П. Бочков, 2004; Е.К. Гинтер, 2003; Н.Г. Гойда, 2002; О.В. Горіна, 2004; Г.І. Лазюк, 2002; О.І. Тимченко й ін., 2005). За даними ВООЗ вже при народженні у 2,5-3,5% немовлят можна спостерігати різні порушення. Народження дітей зі спадковими хворобами, викликаними хромосомними й генними мутаціями, а також з важкими вадами розвитку, що не коригуються, являють собою глобальну проблему людства. (Э.К. Айламазян, В.С. Баранов, 2002; Богатирьова Р.В., Гречаніна О.Я., 2003). В Україні відсоток вроджених вад розвитку (ВВР) і спадкової патології постійно зростає. Відомо, що поширеність спадкових захворювань у значній мірі залежить від структури популяції, яка впливає не тільки на характер розподілу спадкової патології, але й на фізичний розвиток, витривалість, стійкість до стресів, працездатність її членів. Зараз у популяціях людини відбуваються інтенсивні генетичні процеси, що змінюють історично сформовану популяційну структуру (Ю.П. Алтухов, 2003; Н.П. Бочков и др., 2001; Е.К. Гинтер, 2003; О.Л. Курбатова и др., 1998; Ф.Хедрик, 2003). Різка зміна популяційної структури може призвести до непередбачених наслідків. Тому необхідно знати стан генетико-демографічних процесів у конкретних популяціях, що дозволить прогнозувати їхню спрямованість і вживати своєчасних заходів для попередження можливих негативних наслідків. До теперішнього часу, з погляду популяційної генетики, більша частина населення України залишається невивченою. Основні генетико-демографічні показники населення України досліджені на прикладах харківської, полтавської, донецької, київської, хмельницької популяцій (Л.А. Атраментова, О.В. Филипцова, 1991, 1998, 2005; Е.М Омельченко, О.І. Тимченко, 1999, 2000). Залучення до аналізу інших популяцій зробить більш повною генетико-демографічну картину населення країни, що дозволить виявляти найбільш проблемні регіони з точки зору генетики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі генетики і цитології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в рамках теми “Структура й генетичні процеси, поширеність спадкової патології в популяціях різного ступеня урбанізації” № держреєстрації 0103U005742.

Мета й завдання дослідження. Оцінити вплив генетико-демографічних процесів на поширеність вродженої і спадкової патології в сучасних урбанізованих популяціях, зокрема у м. Луганську, для подальшого формування груп підвищеного ризику і мінімізації частоти цих хвороб серед населення.

Для досягнення цієї мети доцільно було вирішити наступні завдання.

1. Вивчити генетико-демографічну структуру населення Луганська.

2. Визначити спрямованість генетико-демографічних процесів в луганській популяції.

3. Проаналізувати спектр вроджених аномалій у новонароджених Луганська. Порівняти антропометричні показники немовлят з вродженими вадами розвитку і спадковою патологією (основна група) і здорових дітей (контрольна група).

4. Провести порівняння генетично значущих демографічних показників у батьків новонароджених основної і контрольної груп.

5. Розрахувати відносний ризик (RR) виникнення вродженої і спадкової патології у нащадків залежно від генетично значущих демографічних характеристик батьків.

Об'єкт дослідження – генетично значущі демографічні показники мешканців м. Луганська які уклали шлюб у 1960, 1985, 1990, 2000 рр. (документація архіву ЗАГС). Спадкова і вроджена патологія у новонароджених м. Луганська за період 2001-2003 рр., генетично значущі демографічні показники їх батьків.

Предмет дослідження – демографічна структура урбанізованої популяції, вплив генетико-демографічних характеристик, вплив шлюбно-міграційних процесів на частоту вродженої і спадкової патології.

Методи дослідження – клініко-генеалогічний, генетико-демографічний, цитогенетичний, біохімічний, статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено дослідження генетико-демографічної структури і охарактеризована спрямованість генетико-демографічних процесів в м. Луганську. Розраховано коефіцієнти шлюбної асортативності (А`) і поліхорічний показник шлюбного зв’язку (K). Показано, що луганська популяція є генетично підрозділеною за національністю, місцем народження і професією. Використана модель ізоляції відстанню Малеко для оцінки рівня інбридингу, дана оцінка генетичних параметрів міграції. Встановлено, що протягом 1960-1990 рр. ізоляція відстанню (b) в луганській популяції була відносно стабільною, а в 2000 р. цей показник знизився в 2,5 рази, що може вплинути на рівень гетерозиготності популяції.

Проведено порівняння генетико-демографічних показників батьків в групі новонароджених з вродженими вадами розвитку і спадковою патологією і в групі здорових дітей. На прикладі населення Луганська показано залежність вродженої і спадкової патології у новонароджених з генетично значущими демографічними ознаками батьків. Встановлено, що факторами підвищеного ризику щодо вродженої та спадкової патології новонароджених Луганська є наявність батька дальнього мігранта, приналежність батька до не слов'янської національності, низький рівень освіти батьків.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації використовуються в курсі лекцій з таких дисциплін: “Медична генетика”, “Медична біологія” в Луганському державному медичному університеті, “Генетика людини”, “Популяційна генетика” в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна. Інформація про вплив генетично значущих ознак батьків на вроджену і спадкову патологію дозволяє визначати групи підвищеного ризику з даних захворювань, що може бути використано в практиці сімейного лікаря, при медико-генетичному консультуванні і проведенні санітарно-просвітницької роботи серед населення. Одержані дані про структуру і спрямованість генетико-демографічних процесів в луганській популяції доповнюють демографічну картину населення України.

Особистий внесок здобувача. Дисертант обґрунтувала актуальність, необхідність і доцільність вибраної теми, провела аналіз вітчизняної і іноземної наукової літератури, зібрала і проаналізувала первинну медичну документацію і архівні записи ЗАГС, виконала лабораторні дослідження (хромосомний аналіз, визначення концентрації хлоридів поту), сформувала електронну базу даних, провела розрахунки, узагальнила отримані результати, підготувала до друку наукові роботи. Висновки і практичні рекомендації сформульовані разом з науковим керівником. У публікаціях з іншими дослідниками автору належить частина, яка відноситься до теми дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи були представлені на науково-практичній конференції (Львів, 2002), на І Українському конгресі з клінічної генетики з міжнародною участю “Метаболічні спадкові захворювання” (Харків, 2003), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні лабораторні методи дослідження спадкової патології” (Київ, 2004), на обласній науково-практичній конференції “Клінічна генетика в практичній діяльності лікаря” (Луганськ, 2004), на ІІІ з'їзді генетиків і селекціонерів Росії (Москва, 2004), на ІІ міжвузівської конференції студентів і молодих учених (Вінниця, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт, з яких 4 наукові праці у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України спеціальними, 2 у вигляді тез у матеріалах конференцій, 1 монографія.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 157 сторінках друкованого тексту. Складається з вступу, огляду літератури, розділу, що присвячений матеріалам та методам дослідження, трьох розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних літературних джерел, який містить 298 найменувань, з них кирилицею – 203, латиницею – 95. Робота містить 41 таблицю й 4 малюнка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. На базі медико-генетичного центру Луганської обласної дитячої клінічної лікарні була вивчена первинна медична документація за період 2001-2003 рр.: медико-генетичні карти, карти реєстрації дитини з уродженою аномалією (1278), карти реєстрації здорової доношеної дитини (1250). Була відібрана інформація про немовлят, чиї батьки на момент народження дитини жили у Луганську: 168 пробандів з уродженими аномаліями та спадковими хворобами (основна група) і 154 здорові дитини (контрольна група). При аналізі враховувалися маса й довжина тіла малюків, а також вік, національність, місце народження, освіта й професія батьків. У центральному архіві відділення ЗАГС м. Луганська отримана інформація про 16620 шлюбів, які були зареєстровані в 1960, 1985, 1990, 2000 рр. Ураховувалися вік, національність, місце народження, освіта й професії потенційних батьків. Вікові показники були розраховані для всього масиву, інші показники лише для репродуктивної його частини, у яку увійшли чоловіки до 55 років і жінки до 45 років включно, усього 15124 пари. Визначено відстань “батьки-нащадки”, шлюбна відстань, дальність міграції. Розраховано індекс ендогамії й коефіцієнт шлюбної міграції m, показники шлюбної сполученості К і шлюбної асортативності А’ (О.Л. Курбатова, Е.Ю. Победоносцева, 1996). Визначено показники ізоляції відстанню за допомогою моделі Малеко (N.E.1967). Проаналізовано результати, масового біохімічного скринингу на фенілкетонурію, молекулярно-генетичного, цитогенетичного й біохімічного обстежень. Лабораторні дослідження було проведено за стандартними методиками: цитогенетичний аналіз – методом культивування лімфоцитів крові з застосуванням диференціального фарбування G- і C-методами (С.Г. Ворсанова, 1999); визначення хлоридів поту – титрометричним методом Моро (К.Д. Рибакова, Н.А. Кузьмичева, ). Статистичний аналіз проведено з використанням критеріїв t, F, ч2 .

Результаті та обговорення. При медико-генетичному консультуванні необхідно враховувати особливості популяції. Популяції людини можна характеризувати з демографічної і з генетичної точки зору. До демографічних характеристик відносяться розмір популяції, народжуваність і смертність, вікова структура, рід занять, економічний стан, географічні і кліматичні умови життя і т.д. Генетична структура популяції людини визначається системою браків і чинниками, що змінюють частоти генів. До чинників, які викликають зміни генетичної структури популяції, відносяться імміграція, мутаційний процес, інбридинг, дрейф генів, еміграція, відбір (Ю.П. Алтухов, 2003, Н.П. Бочков, 2002). У даній роботі розглядаються такі генетико-демографічні характеристики луганської популяції, як чисельність населення, міграція, вік вступу до шлюбу, етнічна приналежність, освітній рівень, професійний склад.

До початку 90-х років ХХ століття (за винятком періодів, що припадають на війни) чисельність населення Луганська зростала. З 1993 р. населення міста стало зменшуватися, що відбивало початок депопуляції в Україні в цілому. Знижувалася народжуваність, зростала смертність, підсилювалася еміграція. У порівнянні з 1990 р. народжуваність в 2000 р. зменшилася майже в 2 рази. Починаючи з 2001 р. спад народжуваності припинився, а з 2002 р. число немовлят стало збільшуватися. Відомо, що шлюб певною мірою зв'язаний з народжуваністю. За десять років (1993-2003 рр.) в Луганську кількість шлюбів зменшилася з 8,3‰ до 7,3‰. У 2000 р. був зафіксований найменший показник – 5,0‰. Теоретично ця тривожна демографічна тенденція повинна зменшити частку відтвореного генофонду. Але, показник шлюбності, розрахований за даними про реєстраційні записи, не може служити надійним прогностичним критерієм повноти відтворення генофонду, тому що у зв'язку зі зміною шлюбної поведінки за статистичним даними більше 20% дітей народжується в незареєстрованних шлюбах. В 2003 р. у Луганській області діти, народжені поза шлюбом, склали 24,5%, що в 3,7 рази більше, ніж в 1990 р. (6,6%). Найбільша кількість таких дітей народжується у жінок, чий вік виходить за межі репродуктивного оптимуму, що вносить відомий вантаж у прояв мультифакторіальної та спадкової патології. Такі діти піддаються не тільки генетичному, але й соціальному ризику, тому що мають підвищену ймовірність зіштовхнутися з більш жорсткими умовами життя (Ю.П. Вдовиченко, А.П. Ситник, 2004). Це може призвести до погіршення фенофонду населення.

Адекватним демографічним показником, який можна відслідковувати, прогнозуючи можливі наслідки, є вік укладення шлюбу, тому що він позитивно корелює з віком народження дітей. За вивчені сорок років відзначено підвищення середнього віку наречених, які уклали шлюб, і що особливо важливо, відзначене підвищення дисперсії цього показника (табл. ). Якщо така тенденція в Луганську буде зберігатися, то цей показник буде фактором підвищення генетичного вантажу в популяції.

Таблиця 

Статистичні характеристики віку укладення шлюбу потенційних батьків,

(подружжя репродуктивного віку)

Показник | 1960 р. | 1985 р. | 1990 р. | 2000 р.

± s | s | ± s | s | ± s | s | ± s | s

Чоловіки | 25,2±0,1 | 5,64 | 25,5±0,1 | 6,48 | 25,5±0,1 | 6,85 | 27,4±0,2 | 6,99

Жінки | 23,4±0,1 | 5,06 | 23,7±0,1 | 5,95 | 23,3±0,1 | 6,17 | 24,8±0,1 | 5,99

Статистичні показники | r=0,74; p<0,001

n=3730 | r=0,76; p<0,001

n=4498 | r=0,81; p<0,001

n=4604 | r=0,80; p<0,001

n=2292

Примітка. r – коефіцієнт кореляції.

При прогнозуванні здоров'я потомства вік майбутніх батьків оцінюють як репродуктивно сприятливий і несприятливий. Для жінок оптимальним віком для народження дітей вважається 20-35 років, для чоловіків 20-45 років. Вихід віку батьків за рамки оптимуму збільшує ризик для потомства. Вік основної маси наречених м. Луганська припадає на репродуктивний оптимум. Проте, як у чоловіків, так і у жінок спостерігалося зниження відсотка наречених, що відносяться до цієї когорти. Частка наречених чоловіків молодше 20 років в 1960 р. складала 5,8%. У 1990 р. в порівнянні з 1985 р. відсоток юнаків збільшився майже в 1,8 рази (9,4%). У 2000 р. кількість наречених чоловіків молодше 20 років знизилася до 3,2%.

Частка наречених жінок молодше 20 років в 1960 р. складала 16,3%. У 1985 і 1990 рр. юні жінки-наречені це 1/4 і 1/3 від всіх жінок, що одружилися, а на 2000 р. кількість наречених жінок молодше 20 років знизилася до 13,5%.

Оскільки різні етнічні групи характеризуються різним генофондом, а отже неоднаковою частотою спадкових захворювань, необхідність вивчення шлюбної структури населення за національністю не викликає сумніву. За розглянутий період населення Луганська було переважно слов’янським (табл. ).

Таблиця 

Національний склад потенційних батьків, %

Рік | 1960 | 1985 | 1990 | 2000

Стать | Ч | Ж | А` | Ч | Ж | А` | Ч | Ж | А` | Ч | Ж | А`

n | 3730 | 3730 | 7460 | 4499 | 4499 | 8998 | 4604 | 4604 | 9208 | 238 | 154 | 392

Українці | 48,4 | 50,4 | 10,2 | 44,7 | 43,3 | 4,8 | 44,3 | 44,9 | 2,8 | 49,6 | 47,4 | 6,0

Росіяни | 46,6 | 46,1 | 9,7 | 51,2 | 53,1– | 49,7 | 51,7 | 3,2 | 42,8 | 50,0–

Білоруси | 1,4 | 1,1– | 0,7 | 1,0– | 1,3 | 0,8– | 0,4 | 0,0–

Інші

слов'яни | 0,2 | 0,3– | 0,4 | 0,2– | 0,2 | 0,2– | 0,0 | 0,0–

Усі слов'яни | 96,6 | 97,9– | 97,0 | 97,6– | 95,5 | 97,6– | 92,8 | 97,4–

Не слов'яни | 3,4 | 2,1 | 25,6 | 3,0 | 2,4 | 12,4 | 4,5 | 2,4 | 19,0 | 7,2 | 2,6 | 6,6

Статистичні показники | K=0,16; цІ=0,05; чІ=186,50; p<0,01 | K=0,07; цІ=0,01; чІ=44,98; p<0,01 | K=0,10; цІ=0,02; чІ=92,08; p<0,01 | K=0,24; цІ=0,11; чІ=6,6; p<0,01

Примітки:

А` – показник позитивної шлюбної асортативності;

K – поліхоричний показник зв'язку;

цІ – вибірковий відсоток, переведений у радіани.

Більша частка наречених були українцями і росіянами, відсоткове співвідношення яких протягом сорока років незначно змінювалося. В 1960 та в 2000 рр. частка наречених української національності була найчисельнішою, а в 1985 та в 1990 рр. більшість наречених були представниками російської національності. В інших вивчених популяціях українська національність частіше належала жінкам (Л.А. Атраментова, 1991; Л.А. Атраментова, О.В. Филипцова, 1998; О.І. Тимченко, 2000), для луганської популяції такий розподіл не притаманний, можливо у зв’язку з його культурно-історичними особливостями та географічним розташуванням. В порівнянні з 1960 р. до 1990 р. шлюбна спряженість за національністю у луганській популяції зменшувалась (K=0,16 и K=0,10), а к 2000 р. відносно 1960 р. збільшилася у 1,5 рази (K=0,24). Достатньо висока шлюбна асортативність за вивчений час притаманна українцям (А`=10,2-6,0%) та представникам не слов’янської національності (А`=25,6-6,6%). За рахунок корінних етнічних груп Кавказу зменшується відсоток слов'ян (з 97,3% у 1960 р. до 95,1% у 2000 р.) і збільшується питома вага не слов'ян (з 2,7% у 1960 р. до 4,9% у 2000 р.). Зростання питомої ваги вихідців з Кавказу при підвищенні шлюбної асортативності свідчить, що в Луганську формується кавказька діаспора. Через нечисленність і репродуктивну ізольованість ця частина населення піддається дрейфу генів та інбридингу з добре відомими негативними наслідками. Тому даний показник, тобто динаміка національного складу, може бути чинником підвищеного ризику щодо вроджених вад розвитку. Динаміка етнічного складу в луганській популяції, характеризується зростанням національної різноманітності. В порівнянні з 1960 р. у 2000 р. зменшився відсоток внутрішньонаціональних шлюбів (з 51,6 до 40%), але кількість шлюбів між українцями за період 1985-2000 рр. збільшилася з 20 до 25% і склала більше половини від усіх внутрішньонаціональних шлюбів. На 2000 рік також зростає кількість міжнаціональних шлюбів, в основному за рахунок російсько-українських, з’являються міжрасові шлюби.

Іншим важливим демографічним показником є місце народження, що вказує на ступінь генетичного диференціювання популяцій, зв'язаних міграційним потоком. У луганській популяції відсоток корінного населення збільшується, а питома вага мігрантів зменшується (табл. ). Серед осіб, які уклали шлюб у Луганську у 1960 р., близько 30% були місцевими жителями. У подальшому частка уродженців м. Луганська серед наречених зростала і у 2000 р. була більше майже у два рази (63,6%).

Таблиця 

Шлюбна структура за місцем народження потенційних батьків, %

Показник | 1960 р. | 1985 р. | 1990 р. | 2000 р.

Ч | Ж | А` | Ч | Ж | А` | Ч | Ж | А` | Ч | Ж | А`

Луганськ | 30,8 | 31,0 | 12,2 | 46,6 | 46,1 | 12,7 | 52,3 | 53,4 | 10,1 | 63,6 | 63,6 | 10,5

Луганська область | 18,1 | 19,2 | 13,4 | 20,2 | 23,0 | 6,6 | 17,1 | 19,8 | 5,7 | 14,7 | 18,6 | 9,4

Інші регіони | 51,1 | 49,8 | 5,9 | 33,2 | 30,9 | 2,7 | 30,6 | 26,8 | 9,4 | 21,7 | 17,8 | 2,2

Статистичні показники | K=0,12; цІ=0,25; чІ=932,5;

p<0,001; n=3730 | K=0,10; цІ=0,18; чІ=809,64; p<0,001; n=4498 | K=0,11; цІ=0,10; чІ=1289,12; p<0,001; n=4604 | K=0,13; цІ=0,39; чІ=893,88;

p<0,01; n=2292

Найбільш значний внесок у генофонд луганської популяції в 1960 р. було зроблено мешканцями Луганської області (18,6%), а також вихідцями із західних областей України (14,4%) і областей, які мають кордон з Росією (13,2%). В 2000 р. генетичний внесок мігрантів з Луганської області залишився на тому ж рівні (16,6%). Приток мігрантів з західних областей України в порівнянні з 1960 р. знизився в 3,5 рази (4,2%), з прикордонних з Росією областей в 7,3 рази (1,8%). За той же час приток мігрантів зріс більше, ніж у два рази, з республік Закавказзя (з 0,5 до 1,1%) та Казахстану (з 0,2 до 0,6%). Відсоток мігрантів з країн Європи та Балтії зріс у 5,2 рази (с 0,2 до 1,1%), з країн Азії у 21,3 рази (с 0,03 до 0,6%). З’явилися також мігранти з Африки та Америки (1,9%).

Шлюбна спряженість за місцем народження за сорок років постійно змінювалася. Значення місця народження при виборі шлюбного партнера у 1960 і у 1985 р. мало тенденцію до зниження (K=0,12, K=0,10), а у 1990 і у 2000 р. значення міста народження при виборі шлюбного партнера стало підвищуватися (K=0,11; K=0,13). Доволі високою є шлюбна асортативність у корінних жителів Луганська: показник А` складав 10-12%. У вихідців з Луганської області з 1960 до 1990 р. шлюбна асортативність за місцем народження зменшилась у 2,4 рази (з 13,4 до 5,7%), а на 2000 р. зросла до 9,4%. Особливо висока шлюбна вибірковість за місцем народження притаманна мігрантам з республік Закавказзя. Показник А` для цієї когорти постійно збільшувався і мав максимальне значення у 1990 та у 2000 р. (А`=24,8; А`=29,6%). У вихідців з інших районів України, Білорусії, Росії шлюбна вибірковість за місцем народження була невисока і з часом слабшала.

Просторово-географічні характеристики міграції потенційних батьків надано у таблиці 4.

Таблиця 4

Просторово-географічні характеристики міграції потенційних батьків, км

Показник | 1960 р. | 1985 р. | 1990 р. | 2000 р.

Дальність міграції нареченого | 631,8 ± 15,8 | 843,5 ± 22,1 | 960,7 ± 25,2 | 1027,6 ± 40,1

Дальність міграції нареченої | 567,1 ± 14,0 | 714,0 ± 18,8 | 696,3 ± 18,3 | 712,1 ± 27,7

Середня дальність міграції | 599,4 ± 14,9 | 778,7 ± 20,4 | 828,5 ± 21,7 | 869,8 ± 33,9

Відстань “батько-нащадок” | 438,1 ± 13,9 | 451,1 ± 17,3 | 459,8 ± 18,8 | 374,8 ± 26,3

Відстань “мати-нащадок” | 391,6 ± 12,7 | 386,0 ± 14,8 | 323,3 ± 13,5 | 258,5 ± 18,2

Відстань “батьки-нащадки” | 414,8 ± 13,3 | 418,6 ± 16,1 | 391,6 ± 16,1 | 316,7 ± 22,3

Шлюбна відстань | 654,1 ± 17,9 | 759,5 ± 21,6 | 717,9 ± 21,7 | 593,5 ± 31,1

Відстань “батько-нащадок” завжди була більше в порівнянні з відстанню “мати-нащадок”. Відстань “батьки-нащадки” і шлюбна відстань до 1990 р. мали тенденцію до зростання, а у 2000 р. відмічено зменшення цих показників. Середня дальність переміщення за сорок років зросла майже в півтора рази (з 599 км в 1960 р. до 870 км в 2000 р.). З динаміки показника “дальність міграції” луганська популяція відрізняється від інших східноукраїнських міст. В останніх зростання міграційної відстані припадало тільки на період, коли Україна входила до складу СРСР, а з початку 1990-х років почало зменшуватися (Л.А. Атраментова и др., 1998, 1999, 2000). За цим показником луганська популяція нагадує прикордонну белгородську, в котрій розпад СРСР не змінив тенденцію до збільшення дальності міграції (Л.А. Атраментова, О.В. Филипцова, 2005). У луганській популяції міграція чоловіків завжди була більш віддаленою в порівнянні з жінками.

Для оцінки генетичних параметрів міграції використана модель ізоляції відстанню Малеко, що дозволяє шлюбну відстань розглядати як відносну міру генетичних розходжень у подружжя, а отже, відносну гетерозиготність нащадків (табл. 5). Показник, що характеризує ізоляцію відстанню (b) у 2000 р. в порівнянні з 1960 р. зменшився в 2,5 рази (з 0,0005 до 0,0002). Частка “близьких” мігрантів в міграційному потоці у Луганську постійно знижувалася і за сорок років зменшилася в 1,5 рази (з 0,77 до 0,51). Частка “далеких” міграцій в період з 1960 р. до 1990 р. збільшилась в 1,6 рази (з 0,013 до 0,021). Ефективність міграції на протязі 1960-1990 рр. зросла в два рази (0,09ч0,18) і в порівнянні з 1990 р. знизилась в 2000 р. у 2,6 рази (0,07).

Таблиця 

Параметри моделі ізоляції відстанню

Рік | d | s | mi | s` | k | me | b

1960 | 598,93 | 1087,44 | 0,013 | 896,58 | 0,77 | 0,09 | 0,0005

1985 | 779,37 | 1580,17 | 0,018 | 1181,51 | 0,60 | 0,12 | 0,0004

1990 | 830,95 | 1716,25 | 0,021 | 1192,33 | 0,59 | 0,18 | 0,0005

2000 | 926,35 | 1993,45 | 0,005 | 1681,66 | 0,51 | 0,07 | 0,0002

Примітки:

d і s – середнє арифметичне й середнє квадратичне відстані (у км) між місцем народження батьків і дітей;

mi=P(di >4s) – частка “далеких” міграцій;

s` – середня квадратична відстань для “ближніх” міграцій (di<4s); k=P(s`/10<di<4s) – частка “ближніх” міграцій;

me= – ефективна міграція;

b= – ступінь ізоляції відстанню.

За сорок років збільшився показник шлюбної сполученості за професією (в 1960 р. K=0,14; в 1990 р. K=0,19), виріс освітній рівень подружжя. Відсоток чоловіків з вищою і незакінченою вищою освітою збільшився у 2,4 рази (з 9,1% у 1960 р на 21,4% у 1990 р.), відсоток жінок – у 3,8 рази (з 5,6% у 1960 р на 21,3% у 1990 р.). Вища і середня спеціальна освіта частіше зустрічалася у жінок, ніж чоловіків (p<0,001). На 1990 р. близько половини чоловіків (49,5%) і жінок (53,9%) мали освіту вище середнього рівня. Зросла також частка потенційних батьків, які мали освіту нижче середнього рівня. Серед чоловіків у 1,8 рази (з 1,6% у 1960 р. на 2,9% у 1990 р.), серед жінок – у 1,2 рази (з 3,2% у 1960 р на 3,9% у 1990 р). Показник шлюбної сполученості за освітою знизився, але був достатньо високий протягом усього вивченого періоду (К=0,35ч0,26). Якщо у 1960 р. найбільша шлюбна асортативність спостерігалася у наречених з початковим та нижче рівнем освіти (А`=66,3%), то у 1990 р. – серед наречених з вищою освітою (А`=37,4%). Динаміку освітнього рівня в луганській популяції слід вважати позитивною, однак відомо, що освітній рівень зв'язаний зворотним зв'язком з віком у якому жінки народжують дітей.

Для оцінки можливого впливу генетико-демографічних процесів на частоту вродженої і спадкової патології проаналізована первинна медична документація за 2001-2003рр. про здорових новонароджених луганської популяції (154дитини – контрольна група) і новонароджених з вродженими аномаліями (168малюків – основна група), враховані основні генетико-демографічні показники їх батьків. Серед всіх новонароджених, чиї батьки були мешканцями Луганська (9  люд.) в 2001-2003 рр. зареєстровано 1,8% з природженими аномаліями. Вроджені вади розвитку склали 14,9 на 1 новонароджених, множинні вроджені вади розвитку – 3,0 на 1 новонароджених (табл. 6).

Таблиця 

Вроджені вади розвитку серед новонароджених м. Луганська

за період 2001-2003 рр.

Вроджені аномалії | n | % від всієї патології | Кількість на 1000

немовлят | Співвідношення

за статтю

> : +

Вроджені вади розвитку | 140 | 83,33 | 14,86

у тому числі:

кістково-м’язової системи | 46 | 27,38 | 4,87 | 1,4 : 1

серцево-судинної системи | 44 | 26,19 | 4,66 | 1,4 : 1

статевих органів | 6 | 3,57 | 0,64 | 1,0 : 0

сечової системи | 8 | 4,76 | 0,85 | 2,7 : 1

щілина губи, м'якого й твердого піднебіння | 6 | 3,57 | 0,64 | 2,0 : 1

шлунково-кишкового тракту | 14 | 8,33 | 1,48 | 1,8 : 1

нервової системи | 11 | 6,55 | 1,17 | 2,7 : 1

ока | 2 | 1,19 | 0,22 | 0,0 : 2

шкіри | 2 | 1,19 | 0,22 | 1,0 : 1

органів дихання | 1 | 0,60 | 0,11 | 1,0 : 0

Множинні вроджені вади розвитку | 28 | 16,67 | 2,97 | 1,0 : 1

Всього | 168 | 100 | 17,83

За вивчений період в луганській популяції серед ізольованих вад I і II місце займають вроджені вади розвитку кістково-м'язової системи і вроджені вади серцево-судинної системи, питома вага яких склала 32,9% і 31,4% від всіх ізольованих ВВР. У дітей з аномаліями кістково-м'язової системи частіше зустрічалися вади, пов'язані з природженою деформацією стегна (23,9% від всіх нозологічних форм в даній групі). У малюків з вадами розвитку системи кровообігу – вроджена вада серця не уточнена (45,5%) і вроджені вади розвитку серцевої перетинки (29,6%). На III і IV місці стоять вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту і вроджені вади розвитку нервової системи, питома вага яких склала 10,0% і 7,9%. В структурі вад органів травлення найчастіше зустрічалися пороки товстої кишки (42,9%) і стравоходу (28,6%), серед вад нервової системи – гідроцефалія (54,6%) і спинномозкова кила (27,3%). Аномалії розвитку сечової системи знаходяться на V місці і складають 5,7% від всіх ізольованих вроджених вад розвитку. У даному блоці вад частіше зустрічалися такі нозологічні форми як кістозна хвороба нирок (50,0%) і гідронефроз нирок (37,5%). Вроджені вади статевих органів, щілина верхньої губи і/або піднебіння займають VI місце, і складають по 4,3% від всіх ізольованих ввр. Питома вага вроджених вад очей і шкіри склала по 1,4% від всіх ізольованих вад. Ці аномалії розвитку займають VII місце. Вроджені вади органів дихання стоять на останньому VIII місці і складають 0,7% від всіх ізольованих вроджених вад розвитку.

В луганській популяції частота хромосомних захворювань склала 1,7 на 1 , з яких хвороба Дауна зустрічалася 0,9 на 1 новонароджених. Аналіз родин, що народили дітей із хромосомними хворобами, показав, що в більше ніж 50% випадків народження хворої дитини відзначається у молодих батьків. Середній вік батьків склав 30 років, матерів – 28 років. В той же час необхідно відзначити, що вік 40% матерів і 10% батьків, що народили дітей із хромосомною патологією, виходив за верхню межу репродуктивного оптимуму. Молодше 20 років було 10% батьків і 10% матерів. Ця категорія батьків в порівнянні з контрольною становить групу підвищеного ризику й вимагає пильної уваги при пренатальній діагностиці.

Аналіз антропометричних показників немовлят основної і контрольної груп показав наступне (табл. ). Показники у контрольній групі відповідали табличним даним нормального розвитку малюків (В.А. Еренков, 1984). Новонароджені основної групи відрізняються від контрольної групи меншою масою тіла (2775,6 г в порівнянні з 3347,1 г у групі контролю, p<(0,001) і більш високою дисперсією цього показника (830,7 и 424,6). Зменшення маси тіла спостерігалося у дітей з множинними вродженими вадами розвитку (2711 г), з вадами обличчя (2220 г). Найменша маса тіла зафіксована у малюків з вродженими вадами сечової системи (2153 г) та з вродженими вадами розвитку нервової системи (1804 г), що пояснюється більш частішим народження недоношених дітей у першому випадку і з асиметричною затримкою внутрішньоутробного розвитку дитини у другому. Довжина тіла новонароджених основної і контрольної груп достовірно не відрізнялась, однак дисперсія цього показника в основної групі у два рази вище у порівнянні з контрольною групою (4,3 и 2,2, p<0,001). Довжина тіла нижче прийнятих норм виявлена у дітей з множинними вродженими вадами розвитку (49,0 см), вродженими вадами сечової системи (44,5 см) и у новонароджених з щілиною губи, м’якого і твердого піднебіння (42,3 см).

Таблиця 7

Антропометричні характеристики немовлят

Група | Маса новонародженого, г | Довжина тіла, cм

n | ± s | s | n | ± s | s

Контрольна | 154 | 3347,1 ± 34,2 | 424,6 | 154 | 51,3 ± 0,2 | 2,2

Основна | 147 | 2775,6 ± 68,5 | 830,7 | 128 | 49,5 ± 0,4 | 4,3

у тому числі уроджені вади:

кістково-м’язової системи | 43 | 3158,8 ± 156,6 | 1027,2 | 38 | 50,9 ± 0,8 | 4,7

серцево-судинної системи | 41 | 3073,9 ± 81,3 | 520,2 | 37 | 49,9 ± 0,5 | 3,1

множинні вроджені вади | 24 | 2711,3 ± 140,7 | 689,2 | 22 | 49,0 ± 0,9 | 4,1

статевих органів | 6 | 3116,7 ± 142,2 | 365,0 | 6 | 51,0 ± 1,3 | 3,2

сечової системи | 6 | 2153,0 ± 466,9 | 1143,9 | 4 | 44,5 ± 3,8 | 7,6

щілина губи, м'якого й твердого піднебіння | 6 | 2220,0 ± 609,1 | 1492,2 | 6 | 42,3 ± 4,7 | 11,5

шлунково-кишкового тракту | 9 | 3144,4 ± 218,0 | 654,1 | 9 | 50,4 ± 1,2 | 3,5

нервової системи | 8 | 1803,8 ± 447,8 | 1262,9 | 2 | 52,5 ± 0,5 | 0,7

ока | 2 | 2850,0 ± 252,5 | 353,6 | 2 | 50,5 ± 0,5 | 0,7

шкіри | 1 | 3000– | 1 | 51–

органів дихання | 1 | 3300– | 1 | 52–

Статистичні показники– | t=7,0

p<0,001 | F=5,0

p<0,001– | t=1,1

p>0,05 | F=5,4 p<0,001

Примітка. n – число малюків, у яких були вказані маса і довжина тіла.

Проведено порівняння генетико-демографічних показників батьків в групі з вродженими вадами розвитку і спадковою патологією та в групі здорових дітей. Виявлено, що батьки основної і контрольної груп розрізняються по деяким демографічним характеристикам. Батьки дітей з природженими аномаліями і батьки здорових новонароджених за віком відрізнялися не значно (табл. ). Середній вік батьків і матерів в основній групі склав 30,0 і 25,9 років, в контрольній групі – 27,3 і 24,4 роки відповідно. Проте дисперсія даного показника в основній групі (7,28 і 5,83) вище, ніж в контрольній (5,16 і 4,58). Треба відзначити, що у дітей з аномаліями кістково-м'язової системи і вродженими вадами очей вік батьків був старший 45 років. У групі дітей з множинними вродженими вадами розвитку мінімальне і максимальне значення віку батьків виходило за межі репродуктивного оптимуму (19 і 50 років). У дітей з вродженими вадами розвитку органів травлення і вродженими вадами нервової системи мінімальні значення віку матерів були нижче оптимально-репродуктивного (18 і 17 років). У групі дітей з вродженими вадами статевих органів відмічено максимальний вік матерів, який склав 44 роки. Мінімальне і максимальне значення віку матерів виходило за межі репродуктивного оптимуму в групах дітей з порушеннями кістково-м'язової системи (18 і 41 рік), множинними вродженими вадами розвитку (17 і 43 роки) і вродженими вадами обличчя (19 і 43 роки).

Таблиця 8

Статистичні характеристики віку батьків

Групи | Батько | Мати

n | ± s | s | n | ± s | s

Основна | 134 | 30,0 ± 0,6 | 7,28 | 143 | 25,9 ± 0,5 | 5,83

Контрольна | 149 | 27,3 ± 0,4 | 5,16 | 154 | 24,4 ± 0,4 | 4,58

Статистичні показники | t=1,67; tst=1,96 p>0,05; df=286

F=1,66; Fst =3,64 p>0,05;

df1=1, df2=286 | t=2,34; tst=1,96 p<0,05; df=300

F=1,62; Fst =3,64 p>0,05;

df1=1, df2=300

Примітка. n – число батьків у яких був вказаний вік.

Цю інформацію підтверджують і дані вікових показників батьків відносно найбільш сприятливого репродуктивного періоду (табл. 9). Розподіл віку батьків на юний, оптимальний і немолодий відрізняється в основній групі убік літніх. Слід зазначити, що частка батьків оптимально репродуктивного віку в основній і контрольній групах майже не відрізнялася. Відсоток матерів в аналогічному віковому періоді в основній групі був нижчий в порівнянні з контрольною. Частка літніх батьків в основній групі була в 2,8 разу менше, ніж частка літніх матерів. У контрольній групі – в 4,9 разу відповідно. У основній групі частка юних батьків в 9,3 рази менше, ніж частка юних матерів, в контрольній групі – в 2,9 рази. Відмічено, що як в основній, так і в контрольній групі, батьків оптимального віку було більш ніж матерів.

Таблиця 

Вікові групи батьків, %

Групи | Батько | Мати

n | <20 років | 20-45

років | > 45 років | n | < 20 років | 20-35

років | > 35 років

Основна | 134 | 0,75 | 96,26 | 2,99 | 143 | 7,00 | 84,60 | 8,40

Контрольна | 149 | 2,01 | 97,32 | 0,67 | 154 | 5,84 | 90,91 | 3,25

Статистичні показники | чІ=1,68 чІst=5,99 p>0,05 df=2 | чІ=2,4 чІst=5,99 p>0,05 df=2

Аналіз даних таблиці 8 та 9 дозволив виявити, що вік батьків в основній групі частіше, ніж в контрольній, виходить за межі оптимально репродуктивного (більше як юних, так і літніх батьків). Враховуючи динаміку цього показника в луганській популяції, можна припустити, що за умови збереження такої тенденції, роль віку як чинника, що підвищує генетичний тягар, збільшуватиметься.

Відомо, що деякі спадкові захворювання є етноспецифічними, крім того, національна різноманітність відбиває генетичну гетерогенність популяції. Природно, що більшість батьків в обох групах були слов’янами – українцями і росіянами. Встановлено, що батьки дітей основної групи відрізняються від батьків контрольної групи більш високою часткою представників не слов'янської національності (табл. ).

Таблиця 10

Національний склад батьків, %

Національність | Основна група | Контрольна група

Батько | Мати | Батьки | Батько | Мати | Батьки

n=131 | n=140 | n=271 | n=149 | n=154 | n=303

n | % | n | % | n | % | n | % | n | % | n | %

Українці | 60 | 45,8 | 70 | 50,0 | 130 | 48,0 | 71 | 47,7 | 87 | 56,5 | 158 | 52,2

Росіяни | 65 | 49,6 | 67 | 47,9 | 132 | 48,7 | 76 | 51,0 | 67 | 43,5 | 143 | 47,2

Інші | 6