ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА ІМ.О.В.КВАСНИЦЬКОГО УААН

АКНЄВСЬКИЙ ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 636.4.082.43

ПРОДУКТИВНІСТЬ СВИНЕЙ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ІНТЕНСИВНОСТІ РОСТУ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ ТА ПОЄДНАННЯ ВИХІДНИХ ГЕНОТИПІВ

06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата

сільськогосподарських наук

Полтава – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті свинарства ім. О.В.Квасницького УААН

Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор,

академік УААН та РАСГН Рибалко Валентин Павлович, Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, головний науковий співробітник лабораторії селекції

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор,

Член-кореспондент УААН Коваленко Віталій Петрович, Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри генетики та розведення сільськогосподарських тварин

доктор сільськогосподарських наук, Войналович Сергій Антонович, Кримський державний аграрний університет, професор кафедри тваринництва

Захист дисертації відбудеться 26 жовтня 2007 року

о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 44.351.01, Інститут свинарства ім. О.В.Квасницького УААН, 36013, м.Полтава, вул. Шведська Могила, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, 36013, м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1.

Автореферат розісланий 25 вересня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Підтереба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі у промисловому свинарстві України діють схеми схрещування та гібридизації, які широко використовують велику білу породу. Як відомо, ця порода характеризується високими відтворними якостями, хоча за відгодівельними та м’ясними вона поступається зарубіжним генотипам. Однак удосконалення продуктивних якостей вітчизняних порід традиційними методами - процес довготривалий, тому з метою отримання якісної продукції в максимально стислі терміни в Україну в останні роки завозиться молодняк цієї породи з Англії, Німеччини, Франції та Данії. Співпраця з датською фірмою „Dan Bred” активізувалася починаючи з 1999 року, коли в нашу країну була завезена значна партія свиней порід велика біла та ландрас, які ефективно використовуються в селекційній роботі. Свині датської селекції відрізняються хорошими відтворювальними й відгодівельними якостями, крім того вони відселекціоновані на високу енергію росту. У зв’язку з цим постає питання про ефективне їх використання при чистопородному розведенні та схрещуванні в умовах інтенсивних технологій промислових підприємств.

За даними В.Д. Кабанова (1972), E. Mothes, S. Bergfeld, B. Bush (1976), І.С. Трончука, Б.Є. Фесини (1991), А.І. Свеженцова (2000) та інших висока швидкість росту негативно впливає на репродуктивні якості свиней. Однак, протилежної точки зору дотримуються К.Г. Кадиков (1976), D.S. Buchanon, D.G. Mc Zaren, R.O. Bates (1984), П.П. Остапчук, О. Базиволяк, (1994),

Л.Й. Каргаполова (1995), Ю.Ф. Мельник, А.А. Волков, В.С. Топіха (2002), К.Г. Дацун (2003) та інші у дослідженнях яких тварини з високою швидкістю росту мали кращі показники відтворювальних і відгодівельних якостей.

Тому визначення оптимальних меж приростів при різних типах підбору з урахуванням потенційних можливостей генотипів, а також вивчення генетичних особливостей тварин у динаміці росту має важливе наукове і практичне значення, оскільки дає змогу здійснити підбір найцінніших особин для підвищення репродуктивних, відгодівельних і м’ясних якостей.

У зв’язку з вищенаведеним, актуальність теми досліджень обумовлена визначенням оптимальних поєднань свиней української і датської селекцій в залежності від інтенсивності росту молодняку в ранньому періоді онтогенезу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідних робіт відділу розведення і генетики Інституту свинарства ім.О.В. Квасницького УААН (номер державної реєстрації 0101U003255).

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень є виявлення впливу генотипових факторів і класу розподілу свиней за живою масою на їх продуктивні якості. У зв’язку з цим були поставлені такі завдання:

- вивчити кількісні та якісні показники сперми піддослідних кнурів та їх потомків;

- вивчити репродуктивні якості свиней з урахуванням інтенсивності росту та встановити їх зв’язок з ЕSR-геном;

- з використанням математичної моделі та індексів інтенсивності росту визначити закономірності індивідуального розвитку свиней;

- визначити екстер’єрно-конституційні особливості тварин, отриманих від різних поєднань;

- вивчити відгодівельні та м’ясні якості свиней в залежності від поєднання генотипів та енергії росту;

- визначити інтер’єрні показники свиней різних поєднань генотипів;

- обґрунтувати економічну ефективність використання свиней різних поєднань.

Об’єкт досліджень - репродуктивна здатність, динаміка росту та розвитку, відгодівельні та м’ясні якості, інтер’єрні особливості тварин, ґістологічні показники м’язової тканини, міцність стегнових кісток свиней різних поєднань генотипів у залежності від інтенсивності росту.

Предмет досліджень - взаємозв’язок інтенсивності росту з продуктивними ознаками та біологічними особливостями свиней різних поєднань.

Методи досліджень. Оцінку відтворних, відгодівельних та м’ясних якостей тварин проводили зоотехнічними методами. Дослідження якості спермопродукції, генетичних та біохімічних показників крові, міцність стегнових кісток, фізико-хімічних, ґістологічних властивостей м’яса проводили лабораторними методами. Обробку даних здійснювали генетико-статистичними та біометричними методами.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах промислового комплексу встановлені закономірності росту, розвитку, а також біологічні особливості свиней великої білої породи української селекції при поєднанні з породами велика біла та ландрас датської селекції в залежності від інтенсивності росту в ранньому онтогенезі.

Доведена доцільність використання кнурів датської селекції з високою інтенсивністю росту для покращання відгодівельних та м’ясних якостей свиней української селекції.

Вперше виявлена частота ESR-генотипів, які зустрічаються у свиней ЗАТ “Бахмутська Аграрна Спілка”. Встановлений взаємозв’язок ESR–гена з відтворними якостями свиней та визначені їх кращі поєднання.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених досліджень встановлена доцільність поєднання свиноматок великої білої породи вітчизняної селекції з кнурами порід велика біла і ландрас датської селекції оптимальних класів розподілу за інтенсивністю росту для покращання репродуктивних, відгодівельних та м’ясних якостей. Отримані результати досліджень можуть бути використані при розробці перспективних програм селекції з великою білою породою свиней і планів селекційно-племінної роботи.

Результати досліджень впроваджені на промисловому комплексі ЗАТ „ Бахмутська Аграрна Спілка” Донецької області, що підтверджується відповідним актом.

Особистий внесок здобувача полягає в опрацюванні наукової літератури, проведенні теоретичних та експериментальних досліджень за темою дисертаційної роботи, статистичній обробці результатів досліджень, оформленні роботи та підготовці матеріалів для опублікування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались і отримали позитивну оцінку на: міжнародній науково-практичній конференції “Минуле, сучасне та майбутнє зоотехнічної науки” (м. Дубровиці, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми ведення свинарства інтенсивними методами” (м. Одеса, 2005 р.), ХІІ міжнародній науково-практичній конференції „Селекційно-технологічні аспекти розвитку свинарства в різних регіонах світу” м. Миколаїв, 2006 р.), на ХІІІ міжнародній науково-практичній конференції ”Шляхи інтенсифікації галузі свинарства в країнах СНД” ( м. Жодино, 2006 р.), Х міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі та шляхи її вирішення” (м. Бєлгород, 2006 р.), розширеному засіданні відділу розведення і генетики інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН

(м. Полтава, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях, у яких викладено основний зміст наукових досліджень за темою дисертації.

Структура та об’єм роботи. Дисертаційна робота викладена на 169 сторінках комп’ютерного тексту і включає: вступ, огляд літератури, матеріал та методику досліджень, результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки, пропозиції виробництву, список використаних джерел, 37 таблиць, 5 рисунків. Список літератури включає 265 джерел, із яких 21 - іноземними мовами.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Науково-виробничі дослідження проведені протягом 2003-2006 років в умовах племзаводу закритого акціонерного товариства „Бахмутська Аграрна Спілка” Артемівського району Донецької області, а також в лабораторіях Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.

Матеріалом для досліджень були свиноматки та кнури великої білої породи української (УВБ) і датської (ДВБ) селекцій, кнури породи ландрас датської селекції (ДЛ), а також їх поєднання.

Умови годівлі та утримання були ідентичні для всіх груп тварин з урахуванням віку, живої маси й фізіологічного стану. Тип годівлі – концентратний.

Для проведення експериментальної частини, передбаченої методикою роботи, було відібрано 36 свиноматок великої білої породи української селекції. Тварин розподілили на три групи за принципом аналогів. Показники розвитку та продуктивності знаходилися на рівні вимог класу еліта та першого класу. Осіменіння маток проводили відповідно до схеми досліджень 1

Таблиця 1. Схема досліджень 1

Групи | Свиноматки | Кнури | порода | кількість голів | порода | кількість голів | І контрольна | УВБ | 12 | УВБ | 2-4 | ІІ дослідна | УВБ | 12 | ДВБ | 2-4 | ІІІ дослідна | УВБ | 12 | ДЛ | 2-4 | Відтворні якості свиноматок оцінювали за такими показниками: кількість живих і мертвих поросят при народженні, великоплідність, кількість поросят, маса гнізда та середня маса одного поросяти при відлученні, збереженість поросят, вирівняність гнізда розраховували за індексом, розробленим В.П. Коваленком (2003). Відтворну здатність свиноматок визначали за оціночним індексом Лаша-Мольна в модифікації М.Д. Березовського (1988), індекс життєздатності розраховували за методикою В.П. Коваленка (2000).

Якість спермопродукції визначали за такими показниками: об’єм еякуляту, концентрація, загальна кількість, виживання сперміїв через 72 години, дегідрогеназна активність за загальноприйнятими методиками.

Розподіл тварин на класи за живою масою проводили в 4-місячному віці шляхом визначення середніх величин і нормованого відхилення.

Екстер’єрно-конституційні особливості молодняку різних поєднань тварин вивчали в залежності від енергії росту в 4-х та 6-місячному віці за такими промірами: довжина тулуба, висота в холці, обхват грудей за лопатками, глибина грудей, ширина грудей, обхват п’ясті, довжина голови, напівобхват заду. Названі проміри були використані для визначення індексів тілобудови. Для визначення закономірностей росту ремонтного молодняку визначали показник інтенсивності формування, запропонований Ю.К.Свєчиним (1974), індекс напруги росту та індекс рівномірності росту – за В.П. Коваленком, С.Ю. Болілою (1997). Математичне моделювання інтенсивності росту свиней виконували за допомогою моделі Т.К. Бріджеса (1986).

При досягненні свинками парувального віку їх осіменяли кнурами згідно зі схемою досліджень 2.

На контрольну відгодівлю відбирали тварин-аналогів із кожної дослідної групи. Відгодівля проводилася в спеціальних приміщеннях, при щодобовому обліку споживання тваринами корму. Доступ до кормів - вільний.

Відгодівельні якості оцінювали за наступними показниками : вік досягнення живої маси 100 кг, витрати корму на 1 кг приросту за період відгодівлі до 100 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі.

Забій піддослідних тварин при досягненні живої маси 100 кг проводився на

Таблиця 2. Схема досліджень 2

Групи | Класи

розподілу | Інтенсивність росту | свиноматки | кількість

голів | кнури | кількість

голів | І

УВБxУВБ | М + | В | 10 | В | 4 - 6 | М ± | С | 10 | В | 4 - 6 | М - | Н | 10 | В | 4 - 6 | ІІ

УВБxДВБ | М + | В | 10 | В | 4 - 6 | М ± | С | 10 | В | 4 - 6 | М - | Н | 10 | В | 4 - 6 | ІІІ

УВБxДЛ | М + | В | 10 | В | 4 - 6 | М ± | С | 10 | В | 4 - 6 | М - | Н | 10 | В | 4 - 6 | Горлівському м’ясокомбінаті. Всього було забито 54 голови.

Якість туш визначали за такими показниками: забійний вихід (%), довжина півтуші (см), товщина шпику (мм), площа "м’язового вічка" (см2), маса задньої третини півтуші, морфологічний склад туші (%) згідно з існуючими рекомендаціями.

Морфологічний аналіз туш (вихід м’яса, сала, кісток) визначали шляхом обвалки правої півтуші згідно з існуючими методичними рекомендаціями.

Оцінка якості продуктів забою проводилася за методиками, які описані А.М. Поліводою, Р.В. Стробикіною, М.Д. Любецьким (1977).

Хімічний склад м’язової та жирової тканин, ґістологічні особливості найдовшого м’яза спини визначали за існуючими методиками.

Дослідження міцності стегнових кісток проводили за методикою А.А.Фрідчера (1980), кальцій і фосфор - за методикою Фіксе-Суббару, що описані Г.П. Кондрахіним (1985).

При забої свиней живою масою 100 кг вивчали розвиток внутрішніх органів.

У піддослідного молодняку свиней різних генотипів у 4-місячному віці відбирали проби та проводили аналіз сироватки крові за такими показниками: кількість загального білку (на рефрактометрі ІРФ -454 Б); білкові фракції - нефелометричним методом; кількість загального холестерину, загальних ліпідів, активність ферментів аспартат (АСТ) та аланін (АЛТ) амінотрансфераз, лужна фосфатаза, кальцій, фосфор – за допомогою біотестів чеської фірми „Lachema”; загальний холестерин – методом Ілька.

Визначення ESR-гена у свиней дослідних груп визначали методом ДНК-тестування.

Економічну оцінку різних поєднань генотипів проводили згідно з „Методичними рекомендаціями по визначенню економічної ефективності зоотехнічних експериментів, виробничої перевірки і впровадження в свинарстві”(1986).

Результати досліджень оброблялися з допомогою методів варіаційної статистики за М.О. Плохинським (1969) із використанням програми Statistic 6,0.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Репродуктивні якості вихідних, батьківських генотипів. Як свідчать результати досліджень при поєднанні вихідних, батьківських генотипів кращими відтворними якостями відрізнялись свиноматки великої білої породи у поєднанні з кнурами породи ландрас. Вони перевищували контрольну групу за комплексним показником відтворних якостей на 4,86%.

За показником багатоплідності дослідні групи майже не відрізнялись, але у двомісячному віці збереженість помісних поросят була найбільшою (88,60%), у порівнянні з чистопородними тваринами, що пояснюється їх високою життєздатністю. Це підтверджує й індекс життєздатності (88,52%).

Встановлено, що маса гнізда при відлученні пов’язана з кількістю поросят у цьому віці, отже, вона залежить від показника збереженості. Високим цей зв’язок був у тварин першої і третьої дослідних груп (r = 0,593-0,674). Слід відзначити, що маса гнізда у двомісячному віці також залежить від багатоплідності (відповідно дослідних груп r = 0,353; 0,789; 0,675) та маси гнізда при народженні (r = 0,480; 0,756; 0,631).

На підставі проведених досліджень можна стверджувати, що кнури датської селекції великої білої породи та ландрас позитивно впливають на відтворні якості свиноматок, при цьому підвищується енергія росту та життєздатність молодняку.

Динаміка лінійних промірів і живої маси піддослідного молодняку свиней. Порівняння показників лінійних промірів виявило, що майже за всіма промірами (виняток становлять проміри довжини голови та обхвату п’ясті) свині поєднання УВБхДВБ достовірно перевершували однолітків української селекції, а помісні свині – своїх чистопородних ровесників за промірами довжини тулуба, обхвату та ширини грудей (Р?0,001; Р?0,01; Р?0,05) у чотирьохмісячному віці й за всіма – в шестимісячному при високій достовірності різниці. При цьому більш виражений м’ясний тип мали тварини класу М ± у межах кожної дослідної групи.

У результаті використання датських свиней, відселекціонованих на м’ясність, відбулася досить суттєва зміна будови тіла тварин української селекції в напрямку покращання м’ясних форм, що співпадає з результатами отриманими П.А Ващенком (2005), С.Г. Луговим (2006).

Проведені нами дослідження показують, що в групі помісних свиней жива маса у віці 2, 4 і 6 місяців була вищою ніж у чистопородних. Дані табл. 3 свідчать про те, що в двомісячному віці різниця між групами була незначною, проте поступово збільшувалася з віком тварин. Так, у чотирьохмісячному віці між підсвинками І та ІІІ груп вона складала 15%, між І та ІІ групами – 10%, у шестимісячному, відповідно, 12% та 14%. При розподілі за інтенсивністю росту в межах кожної дослідної групи найвищою живою масою відрізнялись, свині класу М +. При цьому найбільша різниця між контрастними групами в чотири місяці була у тварин ІІ дослідної групи – 38% (Р? 0,001). У помісних свиней цей показник складав 24%, а у підсвинків української селекції – 22%. При досягненні тваринами шестимісячного віку різниця між контрастними групами скоротилася, відповідно, до 11%; 17% та 8%. Тобто, у той час, як чистопородні тварини

Таблиця 3. Динаміка живої маси ремонтного молодняку свиней, (М±m)

Дослідні групи | Клас

розподілу | Жива маса, кг | 2 місяці | 4 місяці | 6 місяців |

І | М + | 20,83 ±0,49 | 55,00 ±1,18 | 94,92 ±2,22 | М ± | 19,40 ±0,52 | 49,20 ±0,27 | 93,75 ±1,69 | М - | 19,36 ±0,62 | 44,92 ±0,53 | 88,14 ±2,34 | Середнє | 19,76 ±0,33 | 49,41 ±0,67 | 92,35 ±1,22 |

ІІ | М + | 20,93 ±0,59 | 63,43 ±0,99 | 106,71 ±1,99 | М ± | 19,47 ±0,68 | 46,76 ±1,36 | 96,94 ±1,54 | М - | 19,40 ±0,76 | 45,93 ±1,41 | 96,27 ±1,20 | Середнє | 20,00 ±0,36 | 54,39 ±1,17 | 102,98 ±1,29 |

ІІІ | М + | 21,76 ±0,58 | 62,71 ±0,58 | 114,41 ±1,23 | М ± | 20,00±0,67 | 55,79±0,38 | 101,36±1,99 | М - | 20,13±0,56 | 50,40±0,60 | 97,20±2,22 | Середнє | 20,70±0,36 | 56,59±0,83 | 104,83±1,52 | сповільнили темпи росту, помісні продовжували інтенсивно рости.

Про процес формування молодняку в дорослих тварин можна судити за коефіцієнтом інтенсивності формування, який в отриманих нами результатах дослідів відрізнявся в межах кожної дослідної групи. Дані табл. 4 свідчать, що найвища інтенсивність формування характерна для плюс-варіантних особин досліджуваних генотипів, але особливо інтенсивно відбувався цей процес у молодняку поєднання УВБ x ДВБ. За цим показником вони перевищували аналогів І групи на 35,5%, ІІІ групи – на 27,8%, тобто дані тварини, порівняно з однолітками, були дорослішими. Це пояснює досить високу напругу росту вказаних тварин у віковий період із двох до шести місяців. У мінус-варіантних свиней процес інтенсивності формування проходив більш повільно. Тварини модального класу займали проміжне становище за показниками інтенсивності формування та напруги росту, проте у порівнянні з аналогами вони мали рівномірний ріст у період вирощування.

Встановлено, що індекси росту тварин мають високу позитивну кореляцію (за винятком індексу рівномірності) з показниками живої маси у чотирьохмісячному віці (r = 0,54-0,78) та середньодобовими приростами – у віці 2-4 місяців, а також між живою масою у шість місяців й індексом рівномірності росту (r = 0,52-0,82) у тварин усіх дослідних груп. Це свідчить про можливість їх використання для прогнозування живої маси у наступні вікові періоди.

Для прогнозування живої маси використовували модель Т. Бріджеса. У результаті проведених досліджень встановлено, що найвищі показники кінетичної швидкості росту характерні для чистопородних тварин модального класу та помісних свиней класу М +. Експоненційна константа росту була найбільш високою у молодняку плюс-варіантних груп свиней трьох дослідних груп. Одержані результати досліджень свідчать про те, що у помісних тварин поєднується висока інтенсивність росту в початковий період онтогенезу з високою експоненційною швидкістю росту.

Співвідношення кінетичної та експоненційної швидкості росту були найвищими у свиней поєднання УВБ x ДВБ у класах мінус-варіант та модального. Аналогічна тенденція спостерігалась у І та ІІІ дослідних групах.

Таблиця 4. Індекси росту ремонтного молодняку свиней

Дослідні групи | Клас

розподілу | Інтенсивність форму-

вання ( І ) | Напруга

росту (Ін) | Рівномірність

росту ( Ір ) | Модифікова-

ний ( Ім ) | І |

М + | 0,366 | 0,627 | 0,460 | 0,224 | М ± | 0,262 | 0,402 | 0,497 | 0,161 | М - | 0,186 | 0,286 | 0,492 | 0,102 | Середнє | 0,266 | 0,436 | 0,486 | 0,160 | ІІ | М + | 0,496 | 0,854 | 0,506 | 0,356 | М ± | 0,301 | 0,470 | 0,561 | 0,207 | М - | 0,248 | 0,346 | 0,518 | 0,155 | Середнє | 0,343 | 0,547 | 0,530 | 0,236 | ІІІ | М + | 0,388 | 0,679 | 0,554 | 0,299 | М ± | 0,370 | 0,603 | 0,497 | 0,254 | М - | 0,247 | 0,401 | 0,524 | 0,153 | Середнє | 0,337 | 0,565 | 0,527 | 0,238 | Вплив інтенсивності росту на якість сперми кнурів різних генотипів. Аналіз одержаних даних свідчить, що за показником об’єму еякуляту помісні кнури переважали чистопородних поєднання УВБхДВБ на 46,60 мл (Р?0,001), тобто використання кнурів великої білої породи датської селекції сприяло зниженню об’єму еякуляту на 31,5 мл (Р?0,001), однак при цьому намітилася тенденція до збільшення концентрації, хоча це й не вплинуло на загальну кількість сперміїв у еякуляті. За даним показником свині вітчизняної селекції та помісні тварини перевищували аналогів другої групи, відповідно,л на 11,28 % (Р?0,001) та 19,72% (Р?0,01). Отже, помісні кнури відрізнялися досить високою інтенсивністю сперматогенезу.

Оцінка сперми кнурів за деґідрогеназною активністю характеризує інтенсивність дихання сперміїв. Встановлено, що цей показник має достовірний (Р?0,05) від’ємний коефіцієнт кореляції з концентрацією сперміїв в еякуляті. В наших дослідженнях він знаходився в межах від - 0,90 до - 0,97.

Репродуктивні якості свиноматок різних генотипів та інтенсивності росту. Вивчення відтворних якостей свиноматок різних поєднань показало (табл. 5), що за багатоплідністю свині ІІІ дослідної групи перевищували тварин І групи на 14% (Р< 0,01), другої групи – на 5%, за показником маси гнізда при відлученні – маток першої групи на 13% (Р<0,05). Однак збереженість поросят була вищою у свиноматок ІІ дослідної групи, що позначилося на індексі життєздатності, за яким вони переважали помісних тварин на 3,05%; проте отримана різниця між цими групами статистично недостовірна.

Індекс відтворних якостей був майже однаковим у свиноматок ІІ та ІІІ дослідних груп, за цим показником вони перевищували чистопородних маток української селекції на 9,06% (Р< 0,001) та 7,66% (Р < 0,05).

Встановлено, що гомогенний підбір за інтенсивністю росту у свиней вітчизняної селекції сприяв кращій збереженості молодняку та вирівняності гнізд. Комплексний показник відтворних якостей вищим був у маток модального класу. Це пояснюється високою масою поросят при відлученні та кращою їх збереженістю.

Найвищими відтворними якостями при відлученні поросят відрізнялися матки класу мінус-варіант другої дослідної групи. Вони на 11,8 кг перевищували вимоги класу еліта бонітувальної шкали й на 31,6 кг (Р ? 0,001) – маток модального класу, інтенсивність росту в цей період у них складала 301г, що вплинуло на індекс відтворних якостей, який перевищував на 5,11% (Р ? 0,001) аналогів модального класу. Індекс життєздатності був найвищим серед всіх дослідних груп – 90,74 %. Найнижчим у межах цієї групи індекс відтворних якостей виявився у маток модального класу, що пояснюється низькою збереженістю поросят. Плюс-варіантні матки ІІІ дослідної групи характеризувалися найвищими показниками відтворної здатності у двомісячному віці. Так, за масою гнізда матки цієї групи переважали аналогів модального класу на 29,2 кг, або на 18% (Р? 0,05), за масою одного поросяти – на 13,40% (Р?0,001).

У них також спостерігалася тенденція до збільшення індексів життєздатності та відтворних якостей. Гіршими показниками відтворних якостей відрізнялися

Таблиця 5. Відтворні якості свиноматок , М±m

Групи | Клас розподілу | Багатоплід-ність, голів | При відлученні в 60 днів | Індекси | кіль-

кість

голів | маса

гнізда,

кг | маса

одного

порося-ти,

кг | вирівнянос-ті | життєздат-

ності | відтворних якостей |

І | М+ | 9,70

±0,58 | 8,50

±0,43 | 150,90

±7,53 | 17,86

±0,69 | 9,86

±1,68 | 86,60

±4,29 | 36,27

±1,26 | М± | 10,00

±0,64 | 8,50

±0,65 | 163,10

±13,51 | 19,14

±0,32 | 8,27

±1,00 | 85,87

±6,60 | 37,28

±1,95 | М- | 10,0

±0,58 | 8,00

±0,45 | 148,70

±5,88 | 18,0

±0,79 | 8,84

±1,53 | 80,81

±4,52 | 36,05

±1,05 | Середнє | 9,90

±0,33 | 8,33

±0,29 | 154,23

± 5,45 | 18,60

± 0,29 | 8,99

±0,81 | 84,42

±2,96 | 36,52

±0,83 |

ІІ | М+ | 11,60

±0,70 | 9,30

±0,52 | 169,90

±8,68 | 18,43

±0,62 | 8,75

±1,14 | 86,11

±4,79 | 39,40

±1,35 | М± | 9,80

±0,44 | 8,30

±0,33 | 160,20

±6,87 | 19,32

±0,32 | 9,55

±1,44 | 76,85

±3,10 | 36,73

0,99 | М- | 11,70

±0,52 | 9,80

±0,39 | 191,80

±8,82 | 19,59

±0,51 | 11,28

±1,91 | 90,74

±3,60 | 41,84

±1,28 | Середнє | 10,80

±0,32 | 9,13

±0,26 | 173,97

± 5,17 | 19,11

±0,29 | 9,86

±0,86 | 84,57

±2,42 | 39,32

±0,78 |

ІІІ | М+ | 11,10

±0,82 | 9,40

±0,58 | 190,10

±9,10 | 20,48

±0,71 | 10,19

±1,43 | 83,49

±5,01 | 40,93

±1,69 | М± | 11,50

±0,58 | 8,90

±0,48 | 160,90

±9,37 | 18,06

±0,34 | 9,68

±1,38 | 78,76

±4,26 | 38,64

±1,18 | М- | 11,30

±0,56 | 9,50

±0,37 | 171,60

±10,94 | 18,02

±0,83 | 13,59

2,90 | 82,30

±3,50 | 39,90

±1,28 | Середнє | 11,30

±0,37 | 9,27

±0,28 | 174,20

±5,92 | 18,82

±0,43 | 11,15

±1,17 | 81,52

±2,43 | 39,83

±0,80 | матки модального класу. Свині класу мінус - варіант займали проміжне положення.

Вплив ESR - гена на репродуктивні якості піддослідних свиноматок. Проведені нами дослідження поліморфізму гена естрагенового рецептора виявило бажаний з точки зору підвищеної багатоплідності алель В гена ESR у всіх поєднань генотипів. При цьому частота алеля В і генотипу ВВ найвищою була у тварин поєднання УВБxДВБ, за цим показником вони переважали свиней вітчизняної селекції на 2,1 порося (Р<0,05), перевага помісних маток над чистопородними української селекції складала 2,3 голови при Р<0,001. Це вказує на те, що свині датської селекції характеризуються значним розповсюдженням алеля В, що сприяло його збільшенню у свиней української селекції.

Визначення наявності алелів А і В та відповідних генотипів у межах кожного поєднання свідчить про те, що у свиней вітчизняної селекції наявність алеля В спостерігалась у модальному та класі мінус - варіант, тоді як у свиноматок із високою інтенсивністю росту він був відсутній. У поєднанні УВБxДВБ найбільшою концентрацією алеля В характеризувалися плюс-варіантні матки. Плюс-варіантні свині поєднання УВБxДЛ відрізнялися найменшою концентрацією алеля В, порівняно з матками модального та класу та мінус-варіант.

Встановлено, що висока інтенсивність росту у свиней вітчизняної селекції в ранньому онтогенезі сприяла вищепленню алеля В, тоді як прилиття крові тварин датської селекції значно збільшило його наявність.

Відгодівельні якості піддослідного молодняку свиней. Аналіз відгодівельних якостей свиней різних поєднань свідчать про те, що найбільш скоростиглими виявилися тварини ІІ дослідної групи. Порівняно з контрольною группою, вони досягали живої маси 100 кг на 15,48% раніше, при високій достовірності різниці (табл. 6).

Аналіз внутрігрупового розподілу за інтенсивністю росту вказує на те, що молодняк модального класу першої групи на двадцять вісім днів раніше, ніж його однолітки з класу мінус-варіант (Р? 0,001) і на сімнадцять днів раніше – аналогів із класу плюс-варіант (Р? 0,01) досягав живої маси 100 кг

Тварини другої дослідної групи відрізнялися від інших груп високою скоростиглістю, хоча різниця між класами у них була недостовірна.

Помісні свині класу плюс-варіант швидше однолітків модального класу та мінус-варіант досягали живої маси 100 кг на 6,7 і 14,9 днів (Р? 0,01).

Вік досягнення живої маси негативно корелює з середньодобовими приростами за період відгодівлі (r = -0,83...-0,94), тому простежувалися відповідні закономірності як між групами, так і в середині них. Однак необхідно зазначити, що свині ІІ дослідної групи перевищували молодняк першої середньодобовими приростами на 20,95% (Р? 0,001) і третьої – на 3%. Свині першої групи за цим показником на поступалися помісним тваринам на 133,37г, або на 18,6% (Р? 0,001).

Таблиця 6. Відгодівельні якості піддослідних свиней, (М±m)

Групи | Клас

розподілу | Кіль-кість голів | Середньодо-бовий приріст, г | Вік досягнення живої маси 100 кг, дні | Витрати кормів

на 1 кг приросту,

кг |

І |

М + | 10 | 568,60±17,31 | 208,00±4.18 | 3,59±0,18 | М ± | 10 | 653,30±20,01 | 190,90±2,90 | 3,41±0,10 | М - | 10 | 531,40±19,14 | 218,80±4,00 | 3,98±0,16 | Всього | 30 | 584,43±14,14 | 205,90±2,98 | 3,66±0,10 |

ІІ | М + | 10 | 708,70±14,07 | 177,00±3,25 | 3,01±0,05 | М ± | 10 | 770,20±31,59 | 168,10±3,55 | 2,84±0,09 | М - | 10 | 739,00±20,27 | 177,00±2.64 | 2,79±0,09 | Всього | 30 | 739,30±13,71 | 174,03±1,93 | 2,88±0,05 |

ІІІ | М + | 10 | 779,20±16.67 | 172,20±2,28 | 3,00±0,10 | М ± | 10 | 706,10±29,88 | 178,90±5,32 | 2,98±0,09 | М - | 10 | 668,10±31.52 | 187,10±3.81 | 3,17±0,19 | Всього | 30 | 717,80±17.24 | 179.40±2.50 | 3,05±0,07 | Аналіз витрат кормів на одиницю приросту в межах розподілу на класи вказав на аналогічні закономірності.

Проведений факторний аналіз показав значний вплив генотипу на відгодівельні якості свиней ( 37,49-51,56 % при Р? 0,001 ).

М’ясо-сальні якості свиней. Результати контрольного забою свідчать про те, що найвищий забійний вихід відмічено у свиней другої дослідної групи, які достовірно перевищували своїх однолітків І групи на 2,29 % (P? 0,01). Однак між чистопородними та помісними тваринами достовірної різниці не встановлено. Водночас, найвищий показник забійного виходу був у тварин третьої групи класу плюс - варіант: вони переважали свиней модального класу на 3,82% (P? 0,01), хоча між крайніми варіантами розподілу достовірної різниці встановлено не було.

Різниця між протилежними класами розподілу за показником забійного виходу складала у свиней першої групи 2,63 %.

Тварини класів плюс-варіант і модального, поєднання УВБ х ДВБ, майже не відрізнялися за цим показником, й перевищували однолітків класу мінус - варіант на 3,51-3,19 % (Р?0,001).

Найменша товщина шпику була характерна для півтуш другої дослідної групи. Тварини цієї групи з високою ступінню достовірності (P? 0,001) перевершували свиней І групи.

Півтуші помісних свиней третьої групи відрізнялися також невеликою товщиною підшкірного жиру (20,95 мм) в порівнянні з півтушами свиней української селекції (25,41 мм). Це пояснюється впливом тварин датської селекції, відселекціонованих на високу м’ясність.

У наших дослідженнях усі тварини мали досить значну площу „м’язового вічка”, проте особливо відзначалися свині ІІ та ІІІ групп, які перевищували аналогів І групи за цим показником на 10,36 см? (P? 0,001) та 7,34 см? (P? 0,01).

За виходом м’яса в туші свині з часткою датської крові перевершували тварин української селекції на 3,02-1,9 % (P? 0,001). Найбільш високим був вихід м’яса у свиней ІІ групи (60,25%), у середині цієї групи особливо відрізнявся молодняк модального класу розподілу, який перевершував середній показник по групі на 1 %.

Досить високий вихід м’яса був також у помісних тварин ІІІ групи, які поступалися за цим показником молодняку ІІ групи на 1,12% (P? 0,05). У середині групи найбільша різниця між півтушами спостерігалась у свиней контрастних класів розподілу – 1,6% (P? 0,05) та 5,43% (P? 0,001). Аналізуючи дані про морфологічну структуру охолоджених півтуш, можна зробити висновок, що „прилиття крові” відселекціонованих на м’ясність свиней і схрещування значно вплинуло на збільшення м’ясності туш тварин вітчизняної селекції та зниження вмісту жиру.

Фізико-хімічні властивості продуктів забою. Вивчення фізико-хімічних властивостей м’яса та сала свиней виявило, що всі показники були в межах норми. Мясо свиней усіх дослідних груп відзначалося досить високим вмістом протеїну. Достовірної різниці між групами за кількістю внутрішньом’язового жиру встановлено не було, хоча спостерігалася тенденція його зменшення у помісних тварин.

Ґістологічні дослідження найдовшого м’яза спини. Середній діаметр м’язових волокон у помісних тварин був найбільшим і переважав аналогів І групи на 12,4% (Р ? 0,001). При кількісному розподілі за величиною діаметра м’язових волокон спостерігалися певні відмінності. Так, діаметром близько 35 мкм їх відмічалося найбільше в найдовшому м’язі спини у свиней І дослідної групи (13,50%), тоді як у свиней ІІ та ІІІ груп цей показник становив, відповідно, 10,0 та 7,40%. У той же час останні характеризувалися більшою наявністю волокон діаметром понад 50 мкм.

Остеологічні дослідження стегнових кісток піддослідних тварин. Встановлено, що за масою та довжиною кісток свині ІІ групи переважали аналогів І групи на 7,9% (Р<0,01) та 5,4% (Р ? 0,001) відповідно. Порівняно з тваринами І дослідної групи, товщина кісткової стінки у свиней поєднання УВБ x ДВБ та УВБ xДЛ була більшою на 8,9 і 6,7%. Цей фактор зумовив зростання максимального моменту згину. При навантаженні на 1см? кісткової стінки у свиней поєднання УВБ x ДВБ порівняно з аналогами першої та третьої груп простежувалася тенденція збільшення міцності на 11% та 3,9%.

При аналізі впливу інтенсивності росту на остеологічні особливості молодняку свиней різних поєднань встановлено, що плюс-варіантні свині української селекції переважали аналогів модального класу за масою та довжиною кістки на 4,8% (Р ? 0,05) та 8,2%. Спостерігалася тенденція збільшення межі міцності та навантаження на кістку у тварин модального класу. У межах другої дослідної групи достовірної різниці за морфологічними показниками та міцністю стегнових кісток встановлено не було. Кістки помісних свиней класу плюс-варіант витримували більше навантаження на 46,72% (Р ? 0,01), тобто були міцнішими ніж в однолітків класу мінус-варіант на 37,8% (Р ? 0,005).

Економічна ефективність використання свиней різних генотипів. Розрахунок економічної ефективності відгодівлі свиней різних генотипів ґрунтується на різній інтенсивності росту свиней та витратах корму на одиницю продукції, які визначали показником собівартості виробництва 1 ц приросту на відгодівлі.

Свині поєднання УВБ?ДВБ перевищували своїх однолітків української селекції та помісних тварин за величиною середньодобового приросту та ефективності використання корму, тому мали на 68,29 - 55,46 грн. меншу собівартість 1 ц приросту та вищий рівень рентабельності, відповідно, на 23,1 і 18,3%.

ВИСНОВКИ

Отримані експериментальні дані дозволили зробити наступні висновки:

1. Використання кнурів порід велика біла та ландрас датської селекції при чистопородному розведенні та схрещуванні сприяло підвищенню відтворних, відгодівельних та м’ясних якостей вітчизняних свиней.

2. Якість сперми значно відрізнялася в залежності від генотипу кнурів. За показником об’єму еякуляту кнури породи ландрас датської селекції перевищували аналогів великої білої породи на 25%, за загальною кількістю сперміїв – на 8%. Найбільш рухливою була сперма кнурів української селекції – за цим показником вони перевищували тварин великої білої породи датської селекції на 11,2%, породи ландрас – на 15,14%.

Показники якості сперми нащадків мали аналогічну тенденцію: кнури поєднання УВБ x ДЛ мали найвищий об’єм еякуляту (253,18 мл) та загальну кількість сперміїв (54,69 млрд), у кнурів поєднання УВБxДВБ спостерігалася тенденція збільшення деґідрогеназної активності та запліднюючої здатності.

3. Порівняльне вивчення відтворних якостей свиноматок вітчизняної селекції при поєднанні з кнурами датської селекції засвідчило позитивний вплив цих кнурів; індекс відтворних якостей при поєднанні УВБxДВБ складав 40,74, при поєднанні УВБxДЛ – 41,0, тоді як при поєднанні УВБxУВБ – 39,28.

Аналіз продуктивності дочок показав, що за показником багатоплідності кращими виявилися помісні матки, які на 14% (Р ? 0,01) перевищували контрольну групу. Встановлені високі коефіцієнти кореляції між багатоплідністю та індексами життєздатності (r = +0.74; +0,62) та відтворними якостями (r = +0,86;0,90;0,67). Це свідчить про доцільність використання даних індексів в селекційних стадах.

Висока відтворні здатність була характерна для свиноматок великої білої породи модального класу (І =37,28) та класу мінус-варіант (І=41,84), у групі помісних маток за цим показником відрізнялися тварини з високою інтенсивністю росту (І=40,93).

4. Порівняльна оцінка відтворних якостей свиней різних поєднань та класів розподілу у чистопородних та помісних маток великої білої породи дає підставу стверджувати, що наявність алеля В гена ESR сприяє збільшенню кількості поросят при народженні. При цьому слід відмітити, що висока інтенсивність росту в свиней вітчизняної селекції ранньому онтогенезі сприяла вищепленню алеля В, тоді як прилиття крові тварин датської селекції значно збільшило його наявність.

5. У результаті використання свиней датської селекції відбулася зміна будови тіла молодняку в напрямку покращання м'ясних форм: індекс розтягнутості збільшився на 4,45 - 5,43 % (Р?0,01), масивності – на 2,64-12,88 % (Р?0,001), грудний – на 3,41-8,40% (Р?0,001), м’ясності – на 6,97 - 11,01%. (Р?0,001).

Встановлено, що інтенсивність росту безпосередньо впливає на будову тіла, при цьому найкращими м'ясними формами характеризувалися свині класу М±.

6. Найвища інтенсивність росту характерна для ремонтного молодняку класу М+ досліджуваних генотипів, однак особливо інтенсивно відбувався цей процес у свиней поєднання УВБ x ДВБ. За цим показником вони перевищували свиней І групи на 35,52% (Р ? 0,001), ІІІ групи – на 27,8% (Р?0,01).

7. Найкращими відгодівельними якостями характеризувалися тварини, одержані від поєднання УВБ x ДВБ. Порівняно з контрольною групою, вони досягали живої маси 100 кг на 32 дні раніше (Р ? 0,001),