ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

АБРАМОВА ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.111’42’398.91

РЕГУЛЯТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БРИТАНСЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ

ЯК ЗАСОБІВ МОВНОГО ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПТІВ

ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі перекладу та англійської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор філологічних наук, доцент

МАРТИНЮК АЛЛА ПЕТРІВНА,

професор кафедри перекладу та англійської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

ПОЛЮЖИН МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ,

проректор з навчальної роботи та міжнародних зв'язків Закарпатського державного університету

кандидат філологічних наук, доцент

САМОХІНА ВІКТОРІЯ ОПАНАСІВНА,

завідувач кафедри англійської філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Провідна установа: | Одеський національний університет імені І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України, кафедра лексикології і стилістики англійської мови

Захист дисертації відбудеться 17.04.2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, Харків, пл. Свободи 4, ауд. ).

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 12.03. 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.П. Мартинюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню регулятивного потенціалу британських прислів’їв як засобів мовного втілення лінгвокультурних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА.

Прислів’я є одним із об’єктів наукових розвідок, інтерес до яких не згасає протягом століть. В.І. Даль розглядав їх як малі жанри фольклору. Ця традиція отримала розвиток у лінгвістичних доробках сьогодення (В.П. Анікін, М.І. Кравцов, В.О. Самохіна (Дмитренко), А.Прислів’я вивчалися як одиниці фразеології (Б.М. Ажнюк, О.В. Кунін, В.М. Мокієнко, О.В. Сафронова, І.І. Чернишева, Л.І. Швидкая). Проводилися їх семіотичні дослідження (Sh.P.W.Студіювалося синтаксичне моделювання прислів’їв (Е.А. Ахундова, Н. Барлі, В.В. Гвоздєв, А. Дандіс, О.В. Корень, А.А. Крикманн, Г.Л. Пермяков, З.К. Тарланов), їхнє фонетичне оформлення (С.М. Берковська). Соціолінгвістичних, зокрема гендерних, аспектів паремій торкалася C.О. Швачко. Робилися спроби розглянути прислів’я з точки зору теорії мовленнєвих актів (С.І. Величко, К.Н. Джаши, Г.Ш. Карабекова, В.В. Прутчикова). Г.В. Ейгер та Л.С. Піхтовнікова студіювали паремії як прогнозуючі висловлювання.

Останнім часом у зв’язку із посиленим інтересом не лише до гносеологічного аспекту категоризації світу, але й, насамперед, ціннісного (аксіологічного), безпосередньо пов’язаного з пошуками ключових національних смислів (key national issues), сформувався лінгвокультурологічний підхід до вивчення паремійних одиниць як втілення народної психології й філософії. У межах лінгвокультурологічного підходу прислів’я активно використовують як матеріал для вивчення лінгвокультурних концептів (О.І. Гамалі та Ю.С. Скотницька, А.І. Голованова, О.О. Дмитрієва, Н.Ю. Кузнєцова, О.В. Маркелова, О.О. Мірошниченко, Л.Б. Савєнкова), етнокультурних мисленнєвих стереотипів (К.О. Борових, Ю.В. Волкова, О.Ф. Габрик, Л.А. Захарова). Доробки А.В. Артемової, А.С. Бикової, І.В. Зикової, А.В. Кириліної, Д.Ч. Малішевської торкалися дослідження гендерних концептів паремій германських мов.

Попри значний доробок попередніх дослідників, ще очікує висвітлення регулятивний потенціал прислів'їв як засобів мовної об’єктивації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА, спрямований на формування гендерно диференційованих моделей поведінки у представників певної, зокрема англомовної, лінгвокультури. Таке дослідження стає можливим лише на підґрунті функціональної методології, що склала альтернативу традиційній механістичній в кінці ХХ – на початку ХХI століття.

Функціональний підхід, заґрунтований у працях Р.М. Блакара, Л.Б. Блумфільда, Л.С. Виготського, О.О. Леонтьєва, виходить з розуміння комунікативної функції мови не як простого обміну інформацією, а як форми здійснення регулятивного впливу людини на картину світу іншої людини з метою ‘нормалізації’ її свідомості у відповідності з власними уявленнями про типове і бажане. Функціональна методологія розширила уявлення про предмет лінгвістики, звернувшись до дискурсу як мовленнєво-розумової діяльності людини в соціально-релевантних умовах реального світу та синтезувавши здобутки когнітивної й прагматичної лінгвістики у межах дискурс-аналізу як інтегральної сфери вивчення мовленнєво-розумової діяльності (Н.Д. Арутюнова, Ф.С. Бацевич, А.Д. Бєлова, І.М. Колегаєва, В.В. Красних, О.С. Кубрякова, М.Л. Макаров, Ю.С. Степанов, І.С. Шевченко та О.І. Морозова, T.A.Dijk, D.

Це відкрило нові можливості для дослідження мови як чинника регуляції соціальної, зокрема гендерно специфічної, поведінки людини та склало наукові передумови для вивчення регулятивного потенціалу британських прислів’їв.

Актуальність роботи обумовлена її антропоцентричною спрямованістю, що відповідає загальній тенденції сучасного мовознавства до вивчення мовлення як складника людської діяльності; новими можливостями наукового пошуку, відкритими здобутками функціонально-комунікативної методології, що виходить з аналізу мовлення як фактору регуляції поведінки людини; залученням гендерного чинника, що відбиває найсуттєвіші фізіологічні, психологічні та соціокультурні характеристики людини; а також, власне, відсутністю робіт, які б вивчали регулятивний потенціал британських прислів’їв як засобів мовного втілення концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці.

Сказане визначає необхідність дослідження та формулює його наукове завдання: здійснення когнітивно-прагматичного аналізу та розкриття регулятивного потенціалу британських прислів’їв, що об’єктивують лінгвокультурні концепти ЧОЛОВІК та ЖІНКА.

Зв'язок з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, що проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за темою “Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов”, номер державної реєстрації 0103U004255.

Мета дослідження полягає в розкритті регулятивного потенціалу британських прислів’їв як засобів мовного втілення лінгвокультурних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА.

Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються конкретні завдання:

Ш обґрунтувати теоретико-методологічні підвалини аналізу регулятивного потенціалу британських прислів’їв, що втілюють концепти ЧОЛОВІК та ЖІНКА;

Ш здійснити прагматичну класифікацію прислів’їв-висловлювань, виходячи із ступеня експліцитності/імпліцитності їхньої спонукальної іллокуції;

Ш визначити первинні та вторинні аксіологічні маркери, що кваліфікують актантів чоловічої та жіночої статі у предметно-референтних ситуаціях, тематизованих досліджуваними прислів’ями;

Ш провести ідеографічну параметризацію лінгвокультурних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА за допомогою фрейму як найбільш продуктивного способу структурування концептуальної інформації;

Ш установити гендерно специфічні поведінкові настанови, що містяться в досліджуваних прислів’ях.

Об’єктом аналізу є британські прислів’я, що функціонують як засоби мовної об’єктивації лінгвокультурних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА, тематизуючи нормативну предметно-референтну ситуацію, обов’язковими учасниками якої є актанти чоловічої та жіночої статі.

Предметом аналізу є ідеографічні, семантико-прагматичні та когнітивні характеристики британських прислів’їв, що уможливлюють їх функціонування як поведінкових настанов, спрямованих на регуляцію гендерно диференційованої поведінки індивіда.

Матеріал дослідження складають 1576 британських прислів’їв, що репрезентують природні, соціальні та поведінкові характеристики британських чоловіка й жінки, а також їхні професійні та релятивні ролі. Прислів’я отримані на основі аналізу англомовних лексикографічних джерел.

Методологічне підґрунтя дисертації становить функціональний підхід до вивчення мовних явищ, що інтегрує новітні доробки когнітивної лінгвістики, зокрема лінгвокультурологічного напрямку дослідження концептів (О.Л. Бєссонова, С.Г. Воркачов, В.І. Карасик, В.АМаслова, М.М. Полюжин, Г.Г. Слишкін, Ю.С. Степанов, В.М. Телія), та прагматики, а саме розвитку стрижневих положень класичної теорії мовленнєвих актів, сформульованих Дж. Остіним, Дж. Серлем, В.В. Богдановим, В.І. Карабаном, Г.Г. Почепцовим, І.П. Сусовим на підґрунті постулатів Г.П. Ґрайса та Дж. Ліча, що дозволяє трактувати непряму іллокуцію як компонент смислу, який 'надбудовується' над пропозиційним змістом висловлювання і функціонує як імплікатура (Л.Р. Безугла, Д. Вандервекен, W.D.W.R.J.L.Обґрунтування регулятивної природи британських прислів’їв як засобів мовної об’єктивації лінгвокультурних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА проводиться в рамках теорії лінгвальної регуляції гендерно диференційованої поведінки представників англомовної лінгвокультури, висунутої А.П. Мартинюк.

Методи дослідження залучають фреймове моделювання – для проведення ідеографічної параметризації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА, актомовленнєвий аналіз – для визначення іллокутивного потенціалу прислів’їв експліцитної спонукальної іллокуції, методики когнітивно-прагматичної інтерпретації смислу висловлювань – для встановлення експлікатур, імплікатур та пресупозицій прислів’їв, що дозволяє прогнозувати інференції інтерпретатора, кількісний аналіз – для встановлення та порівняння кількісних співвідношень прислів’їв, що репрезентують різні ідеографічні параметри досліджуваних концептів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній вперше здійснено когнітивно-прагматичний аналіз регулятивного потенціалу британських прислів’їв як засобів мовного втілення лінгвокультурних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА й описано механізм мовленнєвої регуляції гендерно диференційованої поведінки представників британської лінгвокультури: вироблена прагматична класифікація досліджуваних прислів’їв за ступенем експліцитності/імпліцитності їхньої спонукальної іллокуції, встановлені первинні та вторинні аксіологічні маркери, що кваліфікують актантів чоловіка та жінку на підґрунті морально-етичних та утилітарних норм, й встановлені гендерно диференційовані поведінкові настанови, спрямовані на регуляцію соціальної поведінки британських чоловіка та жінки.

Новизна отриманих результатів узагальнена у положеннях, що виносяться на захист:

1. Британське прислів’я є дискурсивним знаком, структурно рівним реченню, актуалізованому як висловлювання, що здійснює референцію не до позамовної дійсності як такої, а до системи аксіологічних орієнтирів колективної свідомості британської лінгвокультури. Характеристику результат прислів’ям надає фіксованість у лексикографічних джерелах у вигляді мікротексту – цілісного продукту мовленнєво-розумової діяльності британського народу, а характеристику процес – їх облігаторна залученість до пресупозиційного фонду представника британської лінгвокультури, що складає когнітивне підґрунтя його/її мовленнєвої діяльності і знаходить вербальну об’єктивацію у вигляді цитування в потоці мовлення.

2. Когнітивним підґрунтям регулятивної функції британських прислів’їв як засобів вербалізації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА є когнітивна операція оцінювання актантів чоловічої та жіночої статі стосовно загальнолюдських та лінгвокультурних морально-етичних й утилітарних норм та гендерних еталонів, результатом якої є інференція інтерпретатора у вигляді поведінкової настанови стосовно бажаних/небажаних гендерно диференційованих моделей поведінки, яка реалізується у дискурсі як імплікатура.

3. Поведінкові настанови, що містяться в досліджуваних прислів’ях, переважно не залежать від їхньої прямої іллокуції. Ці настанови є прагматичним компонентом, що 'надбудовується' над буквальним, метафоричним, метонімічним чи іронічно переосмисленим пропозиційним змістом прислів’їв, який виводиться інтерпретатором на підґрунті експліцитної та імпліцитної інформації щодо оцінки гендерних актантів стосовно соціально санкціонованих норм та еталонів, відбитих у прислів’ях. Оскільки іллокуція спонукання тут функціонує як імплікатура, такі висловлювання визначаємо як імпліцитні директиви. У поодиноких випадках гендерна поведінкова настанова реалізована на основі іллокуції непрямих чи експліцитних директивів. Прогнозованим перлокутивним ефектом як імпліцитних, так і непрямих та експліцитних директивів є корекція гендерно диференційованої поведінки представників британської лінгвокультури у відповідності із соціально санкціонованими нормами й еталонами, відбитими у прислів’ях.

4. Експліцитні мовні засоби оцінки актанта (його/її атрибутів та поведінкових характеристик) залучають первинні та вторинні аксіологічні маркери. Первинні аксіологічні маркери охоплюють субстантивні, ад’єктивні та адвербіальні номінації, що безпосередньо кваліфікують актанта-чоловіка та актанта-жінку, їхні атрибути та/чи дії в термінах добре :: погано. Вторинні аксіологічні маркери налічують (переважно субстантивні, рідше ад’єктивні) номінації, що кваліфікують актанта-чоловіка та актанта-жінку через метафоричні та (значно рідше) метонімічні асоціації, джерелом яких є загальнолюдські чи лінгвокультурні (квазі)еталони чи (квазі)символи негативних чи (рідше) позитивних феноменів, виражених денотатами цих номінацій.

5. Ідеографічні фрейми концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА демонструють кількісну та якісну гендерну асиметрію, що є інструментом формування гендерно диференційованих поведінкових настанов. Кількісна асиметрія пов’язана з відсутністю певних слотів у фреймі концепту ЖІНКА. Якісна асиметрія є результатом розбіжностей у змістовному наповненні слотів, зокрема наборі типових метафор: на відміну від чоловічих, джерелом яких є широке коло феноменів – домашніх та диких тварин, рослин, артефактів, – що відносяться до різноманітних сфер життя людини, кореляти жіночих метафор переважно налічують домашніх тварин – найчастіше гуску чи курку – та артефакти-предмети побуту. Поведінкові настанови, що містяться у прислів’ях, орієнтують чоловіка на виконання прототипної соціально-психологічної ролі добувача-годувальника, а жінку – берегині домашнього вогнища.

Теоретична значущість роботи полягає у подальшому розвитку теорії лінгвальної регуляції поведінки індивіда як представника лінгвокультури на матеріалі британських прислів’їв як засобів мовного втілення концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА. Її результати є внеском у когнітивну лінгвістику (розкриття когнітивного підґрунтя регулятивного потенціалу британських прислів’їв як засобів мовної об’єктивації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА), прагмалінгвістику (розширене тлумачення проблеми прагматичного смислу імпліцитного характеру), гендерну лінгвістику (ідеографічна параметризація концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА, встановлення найбільш типових ‘чоловічих’ та ‘жіночих’ метафор).

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її положень та висновків у лекційних курсах з лексикології (розділ “Фразеологія”), теоретичної граматики англійської мови (розділ “Прагматичні типи висловлювань”), загального мовознавства (розділ “Мова та суспільство”), у спецкурсах з когнітивної лінгвістики, прагмалінгвістики, гендерних студіях.

Основні положення дисертації пройшли апробацію на всеукраїнській науковій конференції “Другі Каразінські читання: два сторіччя Харківської лінгвістичної школи” (Харків, лютий 2003 р.), міжнародній науково-методичній конференції “Треті Каразінські читання: Методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” (Харків, жовтень 2003 р.), V Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, травень 2004 р.), XI Міжнародній конференції з функціональної лінгвістики “Функциональное описание естественного языка и его единиц” (Ялта, жовтень 2004 р.), міжнародній науково-методичній конференції “Ювілейні четверті Каразінські читання: “Людина. Мова. Комунікація”, присвяченій 200-річчю Харківського національного університету (Харків, листопад 2004 р.), всеукраїнському науковому форумі “Сучасна англістика: Стереотипність і творчість” (Харків, травень 2006 р.), міжнародній науковій конференції “Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування” (Харків, вересень 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображено у шістьох статтях у фахових виданнях України і п’ятьох тезах наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг роботи – 211 сторінок, обсяг основного тексту – 182 сторінки. Бібліографія містить 229 найменувань, список лексикографічних джерел – 15. Додатки містять 7 рисунків.

У вступі подається тема роботи, обґрунтовується актуальність, зв'язок з науковими темами університету, мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, формулюється наукова новизна та положення, що виносяться на захист, визначається методологія і методика, матеріал, встановлюється, теоретична та практична цінність дослідження, наводяться дані про апробацію та публікації.

У першому розділі обґрунтовуються теоретико-методологічні підвалини дослідження, визначається статус прислів’я, встановлюється когнітивно-прагматичне підґрунтя регулятивного потенціалу британських прислів’їв як засобів мовної об’єктивації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА.

У другому розділі проводиться когнітивно-прагматичний аналіз регулятивного потенціалу британських прислів’їв, що втілюють різноманітні ідеографічні параметри концепту ЧОЛОВІК.

У третьому розділі проводиться когнітивно-прагматичний аналіз регулятивного потенціалу британських прислів’їв, що актуалізують ідеографічні параметри концепту ЖІНКА.

У загальних висновках викладаються основні теоретичні положення і практичні результати дослідження, окреслюються перспективи подальших розвідок за його проблематикою.

У додатках наводяться рисунки, що подають результати кількісного аналізу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Теоретико-методологічні засади аналізу регулятивного потенціалу британських прислів’їв як засобів мовного втілення концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА”. Функціонально-дискурсивний підхід, що спирається на новітні здобутки когнітивної лінгвістики та лінгвопрагматики і виходить з розуміння висловлювання як соціальної дії, дозволяє на основі інструментарію прагматично-дискурсивного аналізу дослідити регулятивний потенціал британських прислів’їв, що втілюють лінгвокультурні концепти ЧОЛОВІК та ЖІНКА.

Цитатний характер відтворюваності прислів’їв у мовленні та специфіка їхньої денотативної функції, що відсилає не до фрагмента дійсності як такої, а до переосмисленого народною свідомістю уявлення про неї (В.М. Телія), не дозволяють розглядати їх як знаки мовної системи.

Уважаючи цілком релевантним поняття дискурсу лінгвокультури як мовленнєво-розумової діяльності представників певної етнокультурної спільноти, реалізованої за допомогою їхньої рідної мови, британське прислів’я розглядаємо як фрагмент дискурсу англомовної лінгвокультури, структурно рівний реченню певної синтаксично-семантичної моделі, що актуалізується у потоці мовлення як висловлювання-цитація. Фіксованість прислів’я у лексикографічних джерелах у вигляді мікротексту дозволяє розглядати його як результат – цілісний продукт мовленнєво-розумової діяльності британського народу. Залученість до пресупозиційного фонду представників британської лінгвокультури, що складає когнітивне підґрунтя їх мовленнєвої діяльності й рекурентна вербалізація в дискурсі на правах цитації надає прислів’ю процесуальних характеристик.

Лінгвокультурний концепт розуміємо як одиницю колективного знання/свідомості, об’єктивовану в мові і позначену етнокультурною специфікою (С.Г. Воркачов, В.І. Карасик, Г.Г. Слишкін).

Вважаємо, що когнітивним підґрунтям регулятивної функції британських прислів’їв як засобів мовної об’єктивації лінгвокультурних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА є когнітивна операція оцінювання здатних до референції актантів чоловічої та жіночої статі стосовно загальнолюдських та лінгвокультурних морально-етичних й утилітарних норм та гендерних еталонів, результатом якої є виведена інтерпретатором поведінкова настанова стосовно бажаних/ небажаних гендерно специфічних моделей поведінки.

Хоча експліцитна поведінкова настанова, як правило, виражається директивом, актомовленнєвий аналіз прислів’їв-висловлювань, що вербалізують концепти ЧОЛОВІК та ЖІНКА, показав, що лише у незначній кількості випадків їхні поведінкові настанови реалізуються за рахунок іллокуції спонукання: експліцитних директивів – 3% (Dally not with women or money/ Make not two mews of one daughter/ Ask the mother if the child be like the father/ Сommend not your wife, wine, nor horse/ If you sell your purse to your wife, give your breeks into the bargain/ Never kiss a man’s wife, nor wife his knife, for he will be likely to do both after you тощо) або непрямих директивів – 5% (He that steal honey should beware of the sting/ He that hath had one of his family hanged, may not say to his neighbours, Hang up his fish/ He that hath a head (house) of glass must not throw stones at another/ Maidens must be mild and meek swift to hear and slow to speak тощо).

У переважній більшості випадків (92%) поведінкові настанови, що містяться в прислів’ях-висловлюваннях, не залежать від їхньої прямої іллокуції і реалізуються як імплікатури. Ці настанови закорінені в усвідомленні індивідом необхідності дотримання тієї моделі поведінки, яка гарантує соціальне схвалення або власну вигоду, і становлять собою вивідне знання, отримане на підґрунті взаємодії екстралінгвального типізованого культурно специфічного знання міжгендерних відносин, відображеного в пресупозиціях прислів’їв, та лінгвально вираженої інформації, що міститься в пропозиційному змісті прислів’їв, за наявності більшого чи меншого ступеня експліцитності оцінки актанта-чоловіка чи/та актанта-жінки. Оскільки іллокуція спонукання тут реалізована як імплікатура за відсутності як типової для спонукання структури речення, так і типових конвенціональних засобів (іллокутивних індикаторів) спонукання, такі прислів’я-висловлювання називаємо імпліцитними директивами. Наприклад, в імпліцитному директиві The gravest fish is an oyster; the gravest bird is an owl; the gravest beast is an ass; and the gravest man is a fool несхвалення актанта-чоловіка, що не відповідає маскулінному еталону за своїм інтелектуальним потенціалом, виражено експліцитно: як негативно оцінною субстантивною номінацією fool/дурень, так і негативно оцінною ад’єктивною номінацією у найвищому ступені порівняння gravest/найбільший. У той же час, імпліцитний спонукальний зміст прислів'я He is able to put him in a bag не спирається на експліцитну позитивну оцінку актанта-чоловіка. Вона виведена лише з опорою на екстралінгвальне знання традиційного маскулінного еталону: якщо чоловік є здатним перемогти, посадивши свого суперника у мішок, він заслуговує на схвалення, бо в англомовній лінгвокультурі, як і у більшості лінгвокультур світу, фізична сила є бажаним (еталонним) атрибутом ‘справжнього’ чоловіка.

Експліцитні мовні засоби оцінки актанта (його/її атрибутів та поведінкових характеристик) називаємо аксіологічними маркерами та поділяємо на первинні та вторинні.

До первинних аксіологічних маркерів відносимо номінації, що безпосередньо кваліфікують актанта-чоловіка та актанта-жінку, їхні атрибути та/чи дії в термінах добре :: погано. Це прагматично орієнтовані емотивно оцінні субстантивні номінації, що кваліфікують актанта-чоловіка чи актанта-жінку, називаючи їх (He is a fool that thinks not that another thinks/ Whores and thieves go by the clock), а також раціонально оцінні субстантивні, ад’єктивні та адвербіальні номінації позитивного/ негативного змісту типу good/ mischief/ evil/ bad/ well/ badly, які використовуються для кваліфікації атрибутів/ дій/ станів тощо актанта-чоловіка та актанта-жінки (He that does evil never weens good/ He is wise that is honest/ Discreet women have neither eyes nor ears/ He lives long that lives well (prefers noble life before a long life).

Слід зазначити, що оцінний знак первинних аксіологічних маркерів не завжди визначає оцінний знак актанта, сигналізований прислів’ям. За наявності позитивно оцінної ад’єктивної номінації, що кваліфікує гендерного актанта, прислів’я в цілому може кваліфікувати цього актанта негативно, і навпаки. Наприклад, у прислів’ї A fair wife and a frontier castle breed quarrels актант wife/дружина кваліфікована за допомогою позитивно оцінної ад’єктивної номінації fair/гарна, що ніяк не впливає на загальний смисл прислів’я, яке дає їй негативну оцінку, оскільки її краса, подібно замку, розташованому на кордоні двох територій, може стати причиною розбрату. Адресована чоловіку імпліцитна поведінкова настанова може бути сформульованою у вигляді такого напуття: Не слід вибирати гарну дружину, бо це призведе до збитків. У прислів’ї An ugly wife and a lean piece of ground protect the home актант wife/дружина, навпаки, негативно кваліфікована ад’єктивною номінацією ugly/потворна і уподібнена неврожайній убогій латці землі, у той час як із загального смислу прислів’я випливає її позитивна роль захисниці дому. Адресована чоловіку поведінкова настанова має вигляд напуття: Краще вибирати зовні непривабливу дружину, бо вона принесе вигоду.

Вторинні аксіологічні маркери залучають номінації (переважно субстантивні, рідше ад’єктивні), що кваліфікують актанта-чоловіка та актанта-жінку через метафоричні та (рідше) метонімічні асоціації, джерелом яких є загальнолюдські чи лінгвокультурні еталони і символи чи квазіеталони/квазісимволи (тобто такі, що відіграють роль еталона чи символу лише в межах прислів’я) негативних чи (рідше) позитивних феноменів, виражених денотатами цих номінацій, порівн.: He toils like a dog in a wheel, who roasts meat for other people’s eating (A covetous man is like a dog in a wheel, who roasts meat for other people’s eating), де a dog in a wheel/собака в колесі, з якою порівнюють скупого чоловіка, функціонує як лінгвокультурний квазіеталон істоти, що витрачає зусилля на ‘дурну’ роботу, тобто таку, що не приносить ніякого задоволення; She has an ill paut (back stroke) with her hind foot, де вперту жінку уподібнено корові, що брикається, коли її доять; корова, відповідно є універсальним еталоном упертості; He that hath to do with what is foul never comes away clean, де денотати ад’єктивних номінацій foul та clean символізують, відповідно, моральну нечистоплотність та чистоту тощо.

Аксіологічні маркери взаємодіють з кількісними маркерами, до яких залучаємо ступені порівняння ад’єктивних/ адвербіальних номінацій, прислівник enough, заперечення та інші мовні засоби, що виражають різну ступінь інтенсивності тієї чи іншої позитивної/ негативної характеристики актанта, порівн.: He is rich enough that wants nothing/ He is not poor that hath little, but he that desireth much/ He that hath little is less dirty/ He laughs best who laughs last тощо.

Прогнозованим перлокутивним ефектом як імпліцитних, так і непрямих й експліцитних директивів є корекція гендерно диференційованої поведінки представників британської лінгвокультури у відповідності із санкціонованими прислів’ями нормами і еталонами.

Розділ 2. “Регулятивний потенціал британських прислів’їв, що об’єктивують ідеографічні параметри концепту ЧОЛОВІК.” Лінгвокультурний концепт ЧОЛОВІК в англійській мові репрезентований 1185 прислів’ями, що заповнюють слоти фрейму, який віддзеркалює його основні ідеографічні параметри: природні (57/ 4,8% – тут і далі перша цифра подає абсолютну кількість прислів’їв, а друга – їх процент від загальної кількості прислів’їв, що репрезентують концепт), соціальні (102/ 8,6%), поведінкові характеристики, орієнтовані на морально-етичні (546/ 46,1%) та утилітарні норми (188/ 15,9%), а також статусно марковані професійні (81/ 6,8%) та статусно немарковані релятивні ролі (211/ 17,8%) чоловіка.

Переважна більшість прислів’їв належить гендерно невизначеному адресанту Куратору-Критику і не залучає гендерно специфічних адресантів Експресорів та адресатів Респондентів (терміни В.І. Карасика). Гендерна належність Експресора та Респондента експлікована лише у незначній кількості висловлювань (0,7% та 8,9% відповідно). Експресори чоловічої та жіночої статі репрезентовані симетрично, на відміну від Респондентів, де кількісно значно переважають чоловіки (8,44% проти 0,19%)

Хоча переважна більшість прислів’їв-висловлювань Куратора-Критика не мають експліцитної гендерної адресації, звертаючись до Публіки (широкого загалу), всі вони, як і висловлювання, звернені безпосередньо до Респондента-Чоловіка, містять імпліцитні та (в поодиноких випадках) експліцитні поведінкові настанови, виведені на підґрунті взаємодії експліцитних мовних засобів оцінки актанта-чоловіка (первинних та вторинних аксіологічних маркерів) та імпліцитної інформації, що складає підґрунтя пресупозицій прислів’їв, які відбивають загальнолюдське та лінгвокультурне знання гендерних еталонів і стереотипів. Експліцитні мовні засоби оцінки актанта-чоловіка, насамперед, вторинні аксіологічні маркери, денотати яких функціонують як загальнолюдські та лінгвокультурні (квазі)еталони та квазі(символи), що становлять зону джерела метафоричних асоціацій (порівняння/ уподібнення) чоловіка, налічують широке коло об’єктів (домашніх та диких тварин, рослин, артефактів), що відносяться до різноманітних сфер життя.

Аналізовані прислів’я репрезентують уявлення про еталонного британського чоловіка як антропометричного суб’єкта, що має такі природні характеристики, як розум: A man without reason is a beast in season/Fools build houses, but wise men buy them; фізична сила: He is a weak horse that may not bear the saddle/He bellows like a bull, but is as weak as a bulrush; соціальні – високий статус, тісно пов'язаний з матеріальним достатком: A rich man’s joke is always funny/ Money makes the man/ A moneyless man goes fast through the market/ A man without money is no man at all; професійний: Every man must walk (labour) in his own calling (trade, vocation); освітній потенціал: He that lives well is learned enough; поведінкові характеристики, орієнтовані на суперморальні норми (Слід служити Богу: He who serves God serves a good master/ Слід творити добро: A good fellow is a costly name /Слід прагнути миру: A wise man never wants a weapon/ Не можна порушувати закон: He that steal honey should beware of the sting); моральні норми взаємодії (Не можна спричиняти зло ближньому: He that striketh with the sword shall be stricken with the scabbard; Слід бути хоробрим: He that makes himself a sheep, shall be eaten by the wolf), життєзабезпечення (Слід трудитися: A lazy man is the beggar’s brother/ Слід починати з малого, щоб досягти бажаного: He that will England win, must with Ireland first begin/ Слід докласти багато зусиль, щоб отримати бажане: He that shoots oft at last shall hit the mark/ Слід бути готовим до випробувань, щоб отримати бажане: He that cannot abide a bad market deserves not a good one тощо), контакту (Не слід бути пихатим: He that desires honour, is not worthy of honour/ Не слід бути надто хитрим: He knows on which side his bread is buttered/ Не слід бути надто цікавим: He that pryeth into every cloud, may be stricken with a thunder bolt/ Не можна бути егоїстичним: He cares not whose child cry, so his laughs тощо), відповідальності (Слід відповідати за свої дії: He who eats the meat, let him pick the bone/ Слід відповідати за свої слова: Man of words and not of deeds is like a garden full of weeds/ Слід визнавати свої помилки: He is not laughed at that laughs at himself first тощо), контролю (Не слід контролювати інших, не маючи на це реальних прав чи підстав: He is not fit to command others that cannot command himself/ Не слід контролювати надто багато людей: He teacheth ill who teacheth all/ Cлід давати розумні розпорядження: He that demands, misseth not, unless his demands be foolish); утилітарні норми реалізму (Слід розраховувати на себе: He that by plough would thrive, himself must either hold or drive/ Слід вибирати реальне благо: He that may not do as he would, must (will) do as he may/ Слід реально оцінювати ситуацію: He gives straw to his dog and bones to his ass тощо), безпеки (Слід бути обережним: He that bringeth himself into needless dangers, dieth the devil’s martyr/Слід бути економним: He who of plenty will take no heed, shall find default in time of need тощо) та розсудливості (Не слід переїдати: He is like a bagpipe; he never talks till his belly be full/ Слід слідкувати за своїм здоров’ям Early to bed and early to rise, makes a man healthy, wealthy and wise тощо).

Прислів’я, що відбивають статусно марковані професійні ролі чоловіка, репрезентують уявлення про еталонного чоловіка як діяча усіх сфер діяльності британського соціуму, як престижних – бізнесу, державного управління, медицини, юриспруденції, релігії, освіти (лікар: If the doctor cares, the sun sees it; but if he kills, the earth hides it; адвокат: A lawyer never goes to law himself; суддя: A judge knows nothing unless it has been explained to him three times; священнослужитель: Each priest praises his own relics) так і менш престижних, що передбачають нижчий рівень освіти, оплати та переважно фізичний (стереотипно “чоловічий”) труд (робітник: Bad workman quarrels with his tools; плугар: The plough goes not well if the ploughman hold it not; чоботар: Cobbler must stick to his last; швець: The more haste the worse speed, quoth the tailor to his long thread).

Прислів’я, що відбивають статусно немарковані релятивні ролі чоловіка, спираються на три різні системи цінностей: ієрархічну та паритетну патріархальні та ієрархічну матріархальну. В межах патріархальної системи чоловік виконує різні позиційно-психологічні різновиди еталонної маскулінної ролі у сфері сімейних стосунків – глави сім’ї: суворого хазяїна (ієрархічна): If the husband be not at home, there is nobody/ The wrongs of a husband or master are not reproached/ He that loses his wife and sixpence has lost a tester/ та мудрого лідера (паритетна): A good husband makes a good wife/ A good Jack makes a good Jill/ A good wife makes a good husband, що спонукають його до різних моделей поведінки, заснованих на неврахуванні/ врахуванні інтересів дружини. В межах матріархальної моделі чоловікові відведено позиційно-психологічну роль підкаблучника, що підпорядковує його жінці і не відповідає еталону: He that has a wife has a master/ One cannot please the world and his wife/ He lives under the sign of the cat’s foot (He is hen-peckt, his wife scratches him). Негативна оцінка цієї ролі спонукає чоловіка докласти зусиль до корекції моделей поведінки у відповідності з еталоном.

Репрезентація ідеографічних параметрів концепту ЧОЛОВІК у британських прислів’ях формує уявлення про чоловіка як виконавця прототипної соціально-психологічної маскулінної ролі добувача-годувальника і спонукає його обирати моделі поведінки, відповідні цій ролі.

Розділ 3. “Регулятивний потенціал британських прислів’їв, що об’єктивують ідеографічні параметри концепту ЖІНКА.” Лінгвокультурний концепт ЖІНКА в англійській мові репрезентований 391 прислів’ями, що заповнюють слоти фрейму, який віддзеркалює його основні ідеографічні параметри: природні (39/ 9,9% – тут і далі перша цифра презентує абсолютну кількість прислів’їв, а друга – їх процентне відношення від загальної кількості прислів’їв, що репрезентують концепт), поведінкові характеристики, орієнтовані на морально-етичні (68/ 17,4%), а також статусно марковані професійні (39/ 9,9%) та статусно немарковані релятивні ролі (245/ 62,8%) жінки.

Переважна більшість прислів’їв не залучає гендерно специфічних Експресорів та Респондентів. Гендерна належність Експресора та Респондента експлікована лише у незначній кількості висловлювань (2,5% та 7,35% відповідно). Експресори та Респонденти чоловічої та жіночої репрезентовані асиметрично: кількісно значно переважають Експресори (2,0% проти 0,5) та Респонденти (5,85% проти 1,5%) чоловічої статі.

Результати аналізу свідчать про те, що мотивація адресованих Респонденту-Жінці поведінкових орієнтирів більшості наведених прислів’їв виходить не з відповідності/ невідповідності жінки загальнолюдським/ етнокультурним утилітарним та/ чи морально-етичним нормам, а з її відповідності прототипній фемінінній ролі берегині домашнього вогнища (дружини/ матері/ домашньої господарки).

Про це свідчить: по-перше, набір нормативних орієнтирів стосовно природних характеристик жінки, спрямованих на формування уявлення про еталонну жінку як таку, що не надто гарна: Beauty will buy no beef; слабка: Glasses and lasses are brittle ware/ A woman and a glass are ever in danger/ Women’s blow never gave a black eye; не дуже розумна: When an ass climbs a ladder, we may find wisdom in women/ A woman’s advice is best at a dead lift/ Women have long hair and short brains/ A woman cuts her wisdom teeth when she is dead/ Two heads are better than one, quoth the woman, when she had her dog with her to the market; по-друге, відсутність прислів’їв, що тематизують соціальні характеристики жінки (соціальний статус жінки визначений стосовно чоловіка, з яким її пов’язує кровне – мати/дочка/сестра – чи некровне – дружина/вдова/наречена – споріднення) та її відповідність утилітарним нормам, спрямованим на забезпечення їй комфортних умов життєдіяльності; по-третє, набір максим (супер)моральних норм, орієнтованих на регуляцію атрибутів та поведінкових характеристик жінки, а саме моральних норм життєзабезпечення (Слід трудитися: She would rather kiss than spin / Слід підтримувати чистоту: She cannot leap an inch from a slut) та контакту (Не слід бути сварливою: She cannot leap an inch from a shrew/ Не слід бути впертою: Swine, women and bees cannot be turned/ Не слід бути надто цікавою: Discreet women have neither eyes nor ears/ Не слід бути легковажною: Ladies have leave to change their minds/ Не слід надто багато говорити: Many women many words, many geese many turds); по-четверте набір статусно маркованих професійних ролей жінки (домогосподарка: A woman’s place is in the home; нянька The nurse is valued till the child has done sucking), що обмежують її сферою побуту (єдина роль жінки, що виходить за межі цієї сфери, – повія – має негативний потенціал і виключає виконання жінкою прототипної ролі матері/ дружини): A whore in a fine dress is like a clean entry to a dirty house.

Опосередковано про правильність висновків щодо мотивації жіночих поведінкових орієнтирів свідчить характер вторинних експліцитних аксіологічних маркерів, денотати яких функціонують як загальнолюдські та лінгвокультурні (квазі)еталони та квазі(символи), що становлять зону джерела метафоричних асоціацій (порівняння/ уподібнення жінки). Вони налічують домашніх тварин (переважно гуску чи курку) та предмети домашнього господарства: Where there are women and geese there wants no noise/ Women and hens through too much gadding are lost/ She simpers like a furmity kettle/ She simpers like a riven dish.

Прислів’я, що відбивають статусно немарковані релятивні ролі жінки, спираються на три різні системи цінностей: ієрархічну та паритетну патріархальні та ієрархічну матріархальну. В межах патріархальної системи жінку спрямовують на виконання, відповідно, позиційно-психологічних ролей рабині: A married woman has nothing of her own but her wedding ring and her hair-lace та партнера: The good or, ill hap of a good or ill life, is the good or ill choice of a good or ill wife, а в межах матріархальної – володарки: The canning wife makes her husband her apron. Перші дві ролі відповідають традиційному патріархальному еталону, а остання повністю йому суперечить, тому верховодство жінки у сім’ї не схвалюється: It is a sorry flock where the ewe bears the bell. Разом з тим, зареєстрована група прислів’їв, що спираються на матріархальну систему цінностей і спонукають жінку до домінування у сімейних стосунках: As the good man says, so say we; but as the good wife says, so must be/ When the husband drinks to the wife, all would be well; when the wife drinks to the husband, аll is well/ What is sauce for the goose is sauce for a gander.

Репрезентація ідеографічних параметрів концепту ЖІНКА в британських прислів’ях формує уявлення про жінку як виконавицю прототипної соціально-психологічної фемінінної ролі берегині домашнього вогнища і спонукає її обирати моделі поведінки, відповідні цій ролі.

ВИСНОВКИ

Функціональний підхід до вивчення мовленнєвих явищ, що інтегрує новітні здобутки теорії дискурсу, прагматики та когнітивної лінгвістики, дозволяє здійснити когнітивно-прагматичний аналіз регулятивного потенціалу британських прислів’їв як засобів вербалізації гендерних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА.

Британське прислів’я постає як дискурсивний знак, рівний висловлюванню, що тематизує нормативну предметно-референтну ситуацію, обов’язковими учасниками якої є здатні до референції актанти чоловічої та жіночої статі – референти гендерних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА, – та здійснює референцію не до позамовної дійсності як такої, а до системи аксіологічних орієнтирів народної свідомості британської лінгвокультури.

Когнітивним підґрунтям регулятивної функції британських прислів’їв-висловлювань як засобів вербалізації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА є когнітивна операція оцінювання гендерно маркованих актантів тематизованої прислів’ями нормативної ситуації стосовно загальнолюдських та лінгвокультурних морально-етичних та утилітарних норм і гендерних еталонів, результатом якої є виведена інтерпретатором настанова стосовно бажаних/ небажаних гендерно специфічних моделей поведінки, яка функціонує у дискурсі як імплікатура.

Оскільки такі прислів’я-висловлювання характеризуються відсутністю як типової для спонукання структури, так і типових конвенціональних засобів вираження спонукання, а їхня спонукальна іллокуція функціонує як імплікатура, їх класифіковано як імпліцитні директиви.

Поведінкові настанови імпліцитних директивів виводяться інтерпретатором за наявності більшого чи меншого ступеня експліцитності оцінки гендерних актантів. Експліцитні мовні засоби оцінки