КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БАРАБУЛЯ АНТОН МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 8144 (811.161.2 + 811.111): 81’373

КОНОТАТИВНІ КОМПОНЕНТИ ЛЕКСИЧНОЇ СЕМАНТИКИ ЯК ПАРАМЕТР МІЖМОВНОГО ЗІСТАВЛЕННЯ

(на матеріалі української та англійської мов)

Спеціальність: 10.02.17 – порівняльно-історичне

і типологічне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник | доктор філологічних наук, професор

Манакін Володимир Миколайович,

Запорізький національний університет,

декан факультету журналістики

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, доцент

Голубовська Ірина Олександрівна,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

кафедра загального мовознавства та класичної філології, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук

Подолян Ілона Еріхівна,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра лексикології та стилістики англійської мови, доцент

Провідна установа | Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, кафедра загального, германського та порівняльного мовознавства, Міністерство освіти і науки України,

м. Чернівці

Захист відбудеться 16.05. 2007 р. о _12__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).

Автореферат розісланий 14.04. 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О.М.Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Синхронно-зіставне дослідження конотативних компонентів лексичної семантики є важливим напрямком сучасної лінгвістики. У таких дослідженнях з’ясовуються особливості взаємодії сфери конотативних значень лексико-семантичних корелятів мов з різним ступенем спорідненості. У цьому плані явище лексичної конотації як результат функціонування асоціативно-аналогових зв’язків сем на рівні вторинної номінації заслуговує на особливу увагу.

У сучасних роботах мовознавців явище конотації всебічно описано такими дослідниками, як Ю.Д.Апресян, Й.Бартмінський, В.І.Говердовський, В.М.Телія та ін. Розгляд конотації як частини мовних картин світу та засобу відображення елементів концептуальних картин світу спирається на сучасні праці в галузі теорії номінації (Л.Блумфілд, В.Г.Гак, О.С.Кубрякова), лексичної семантики (В.В.Левицький, Ф.Р.Палмер, Й.А.Стернін, О.О.Тараненко та ін.), комунікативної лінгвістики (Ф.С.Бацевич, Т. ван Дейк, І.Т.Вєпрєва, Г.Г.Почепцов та ін.), когнітивної лінгвістики (Н.Д.Арутюнова, Т.В.Булигіна, А.Вежбицька, І.О.Голубовська, Р.Дженкендофф, О.С.Кубрякова та ін.), психолінгвістики (Е.Еспер, О.О.Леонтьєв, М.Мінський, Р.Рамметвейт та ін.), лінгвокультурології (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, В.А.Маслова, Є.Ф.Тарасов), зіставного мовознавства (Р.О.Будагов, А.Гудавічус, П.Колерс, М.П.Кочерган, В.М.Манакін, С.Г.Шафіков), етнопсихолінгвістики (Г.Гачев, І.В.Кононенко, Р.Міллер, В.М.Русанівський, Н.В.Слухай), соціолінгвістики (І.М.Кобозєва, Л.П.Крисін, Г.А.Мєновщиков) та інших дисциплін, які перебувають у тісному зв’язку з мовознавством, а саме, психології (Б.Ф.Ломов, О.Р.Лурія, Б.Рассел), філософії (О.Ф.Лосєв, К.Г.Юнг) та естетики (Ю.М.Лотман, М.М.Маковський).

Праці вищеназваних авторів формують теоретичну базу знань про природу та сферу функціонування лексичних конотацій, проте нерозкритим залишається механізм виникнення конотативних значень лексичних одиниць в їх асоціативному та емоційному вимірах. Окрім того, конотація мало досліджувалась у порівняльному аспекті (див. зокрема Ж.С.Бєкєтаєва, В.К.Харченко), тому в плані зіставного мовознавства ця проблематика й дотепер залишається недостатньо опрацьованою.

Отже, актуальність теми зумовлена загальним спрямуванням сучасних зіставних досліджень на вивчення спільного й національно-специфічного в різних мовних картинах світу, що, у свою чергу, потребує системного аналізу внутрішніх механізмів та позамовних чинників, які скеровують процес формування й актуалізації конотативних компонентів значень лексичних корелятів у різних мовах. Аналіз спільного та відмінного у сфері лексичної конотації як основи процесів лексико-семантичної деривації в цілому дозволяє передбачити і тим самим прогнозувати міжмовні розбіжності й тенденції міжмовного перекодування, а також систематизувати способи мовної концептуалізації, характерні для різних мовних спільнот.

Робочою гіпотезою дослідження є припущення про те, що на відміну від основних лексичних значень конотативні компоненти семантики, які утворюють конотемний потенціал лексем (далі – КПЛ), тобто сукупність потенційних сем, які не завжди наявні у словниково-фіксованих значеннях слів, але завжди фіксовані в свідомості мовця і можуть служити основою реалізації конотації, безпосередньо спрямовані на передачу національно-культурної специфіки різних мов.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає профілю комплексної теми наукового дослідження кафедри перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Європейські мовні картини світу в аспектах етнолінгвістики та лінгвокультурології” (номер держреєстрації 0105U001846). Тему затверджено вченою радою університету, протокол №5 від 24 грудня 2003 року.

Об’єктом дослідження є конотативні компоненти лексичних одиниць української та англійської мов, зокрема, фітонімів, що реалізуються в їх лексико-стилістичному, фразеолого-пареміологічному та лексико-семантичному аспектах.

Предметом дослідження є специфіка актуалізації конотативних компонентів лексем української та англійської мов.

Метою дослідження є встановлення закономірностей виникнення й особливостей вираження та функціонування лексичних конотацій в українській та англійській мовах. Окреслені об’єкт, предмет та мета дослідження передбачають розв’язання таких завдань:–

уточнити місце конотації в мовній картині світу шляхом розмежування мовної та концептуальної конотацій;–

визначити критерії та принципи виділення конотативних компонентів лексичного значення в зіставному аспекті;–

виявити позамовні чинники актуалізації конотативних компонентів значень лексем-корелятів в українській та англійській мовах;–

окреслити способи реалізації КПЛ в лексико-стилістичному, фразеолого-пареміологічному та лексико-семантичному аспектах зіставлюваних мов;–

встановити специфіку реалізації конотемного потенціалу таксонів класу фітонімів української та англійської мов.

Матеріал дослідження в кількості 936 одиниць (семем) дібрано шляхом суцільної вибірки із тлумачних україно- та аногломовних словників, двомовних перекладних (англо-українських та англо-російських), у тому числі електронних, лінгвокраїнознавчих англо-російських словників, що були укладені протягом 70-х років ХХ – поч. ХХІ ст., словників символів, словників ненормативної лексики української та англійської мов, фразеологічних і пареміологічних словників досліджуваних мов. Крім цього, джерелом матеріалу слугували україно- та англомовна преса, телебачення, мережа Internet, фрагменти творів художньої української та англійської літератури, уривки з євангельських текстів, побутові дискурси українських та американських мовців. В окремих випадках як ілюстративний використовувався матеріал інших (переважно російської) мов.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення загального й зіставного мовознавства, викладені в працях з лексичної семантики, лінквокультурології, психолінгвістики, когнітивної лінгвістики. Передусім це положення про компонентний склад лексико-семантичного поля, про вплив процесів свідомості мовців на семантичні зміни в мові, про взаємозв’язок концептуальної та мовної картин світу, про когнітивну функцію мови, що виступає своєрідним “вікном” у світ знань людини, про синергетичний характер мовної системи.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дисертаційного дослідження ґрунтуються на загальних принципах системного аналізу мовних явищ. Установлення особливостей виникнення та функціонування конотативних компонентів лексичної семантики базується на використанні таких методів, як зіставний, метод компонентного (семного) аналізу, описовий, метод кількісного аналізу, а також методи контекстуального та лінгвокультурологічного аналізу. За допомогою методу компонентного аналізу конотему як окрему структурну одиницю (сему) семантичної будови слова виділено в один з об’єктів міжмовного зіставлення. Контекстуальний аналіз було застосовано для того, щоб простежити процес перетворення конотеми у конотацію в рамках певного контексту. Лінгвокультурологічний аналіз дозволив виявити вплив окремих культурних факторів етносу на виникнення та функціонування конотативних компонентів. За допомогою описового методу встановлено роль певних конотативних компонентів у лексемах певних мов, із залученням зіставного виявлено спільні та відмінні риси процесу актуалізації конотативних компонентів, а за допомогою методу кількісного аналізу з’ясовано питому вагу спільних і відмінних конотем у порівнюваних фрагментах мовних систем.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що це перша праця, де лексичні конотації розглядаються як окремий та самостійний параметр міжмовного зіставлення. У дисертації вперше опрацьовано схему та модель комплексного міжмовного зіставного аналізу конотацій як складників семантичної структури лексем. Конотативні компоненти лексичного значення розглянуто в когнітивному ракурсі з подальшим зіставним аналізом. Простежено механізм перетворення потенційних конотем в актуалізовані конотації. У дослідженні вперше обґрунтовано поняття конотемного потенціалу лексем та з’ясовано специфіку його виникнення в українській та англійській мовах, а також систематизовано за ступенем активності КПЛ фітоніми як одиниці подібного таксономічного класа української та англійської мов.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його висновки є певним внеском у теорію зіставної лексикології як галузі контрастивної лінгвістики, а також у семасіологію, ономасіологію та теорію міжкультурної комунікації. Результати дослідження доповнюють наявні в лінгвістиці теоретичні погляди на функціонування окремих компонентів семантичної структури лексем української та англійської мов, на критерії визначення типологічних подібностей і розбіжностей цього процесу. Дослідження сприятиме вдосконаленню методики зіставного аналізу лексичних явищ споріднених і неспоріднених мов. Нові уявлення про будову семантики слова в когнітивному і культурно-історичному аспектах сприятимуть розвитку етнолінгвістики, лінгвокультурології, інших суміжних галузей.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання основних положень і висновків при розробці курсів порівняльної типології (розділ “Контрастивна семантика”), загального мовознавства (розділ “Контрастивна лінгвістика”), лексикології для студентів факультетів української та іноземної філології (розділи “Семантика”, “Ономастика”), у спецкурсах і курсах за вибором з лексикології, лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики, етнопсихолінгвістики, при написанні наукових праць з зіставного мовознавства. Матеріали дослідження можуть бути використані в лексикографічній практиці, особливо при укладанні двомовних тлумачних, перекладних та контрастивних словників.

Апробація результатів дослідження була здійснена на чотирьох міжнародних наукових конференціях з міжкультурної комунікації: “Межкультурные коммуникации: пространство и время. III Международная конференция” (Алушта, 2004), “Мова і культура. ХІІІ Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго” (Київ, 2004), “Полиэтническая среда: культура, политика, образование” (Луганськ, 2004), “Мова і культура. XIV Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго” (Київ, 2005) та двох із функціональної лінгвістики: “Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005). “Международная конференция молодых филологов-славистов” (Тарту, Естонія, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в шести статтях та матеріалах конференцій, чотири з яких опубліковані у фахових наукових виданнях ВАК України (1,67 др. арк.), та одній збірці матеріалів наукової конференції Росії. Загальний обсяг публікацій – 2,87 др. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та лексикографічних джерел, восьми додатків. Загальний обсяг роботи становить 201 сторінка, з яких 152 складає основний текст, 33 – список використаних джерел, 17 – додатки.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та конкретні завдання роботи, з’ясовано об’єкт, предмет, методи й матеріал дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі визначено когнітивні основи виникнення конотативних компонентів лексичних одиниць. Виділено два вектори цього процесу: асоціативний та емоційний. На цій основі досліджено особливості формування складників конотації: образного, емотивного, оцінного та експресивного. При описі функціонування конотативних компонентів у різних мовленнєвих контекстах висвітлено ступінь переваги тієї чи іншої характерної риси конотації та встановлено особливості цього процесу в українській та англійській мовах.

У другому розділі розглянуто стилістичні аспекти функціонування складників конотації у метафоричних та метонімічних тропах, фразеологічних одиницях, жаргонізмах та оказіоналізмах української та англійської мов.

Третій розділ фокусується на лінгвокультурологічному аналізі та семному аналізі конкретної лексико-семантичної групи – класу фітонімів, тобто іменників, що позначають назви рослин, в результаті чого встановлено спільні та відмінні риси утворення й вербалізації конотативних компонентів фітонімів української та англійської мов. Розкрито національні особливості виникнення тих чи інших конотацій фітонімів-корелятів у зіставлюваних мовах, ступінь їхнього збігу та розбіжностей, особливості реалізації конотемного потенціалу фітонімів у паремійній, фразеологічній, жаргонній сферах мов.

У загальних висновках підведено підсумки роботи, викладено основні результати дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок.

Список використаних джерел складається з 330 найменувань вітчизняних і зарубіжних авторів та 41 джерела лексикографічного (тлумачні, двомовні перекладні (у тому числі електронні), лінгвокраїнознавчі, фразеологічні, пареміологічні словники та словники ненормативної лексики) та довідкового (словники символів, психологічні енциклопедії) характеру.

Додатки. У додатках представлено список фітонімів української та англійської мов (з урахуванням латинських родо-видових назв відповідних рослин), конотемний потенціал яких досліджено в роботі, викладено результати кількісного опрацювання зіставного аналізу фітонімічних конотацій, за допомогою якого виявлено кількість збігів у процесі актуалізації конотемного потенціалу фітонімів української та англійської мов, порівняння кількості реалізованих конотацій фітонімів залежно від таксономічного класу функціонування лексем (паремійний, фразеологічний, жаргонний) в українській та англійській мовах, визначено фітоніми зіставлюваних мов з найбільш актуалізованим конотемним потенціалом.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 – “Основні чинники виникнення й актуалізвції конотативних компонентів лексичних значень”. Актуалізація лексичних конотацій викликає явище лексико-семантичної транспозиції, специфічність якої, на відміну від прямої номінації полягає у новому погляді на речі і явища через встановлення зв’язків між референтами (С.П.Денисова).

З позицій когнітивної лінгвістики мова як невід’ємна частина пізнання фіксує взаємодію психічних, культурних та комунікативних фактів і, таким чином, відображає багатоаспектність певної культури. Структура мови є породженням двох важливих факторів: один – внутрішній (тобто розум індивідуального мовця), інший – зовнішній (а саме культура, спільна з іншими мовцями) (А.Ченкі). Під впливом культури, в якій людина співіснує з іншими мовцями, у її свідомості формується концептуальна картина світу, під впливом індивідуальної свідомості – мовна. Мовна картина світу – це результат сприйняття світу, який фіксується у мовних одиницях і категоріях: словах, синтаксичних конструкціях, словотвірних нормативах мови. Зміст мовної картини включає перш за все весь зміст концептуальної моделі світу і, крім того, власне мовний зміст, який розглядається як “додаткова інформація про світ” (І.О.Голубовська, О.М.Лазарович). Ураховуючи твердження про пов’язаність мови з духовною силою нації (В. фон Гумбольдт), зробимо припущення, що в мовній картині світу, частиною якої є конотативні елементи лексичної семантики, знаходить відображення семіотично-концептуальна система, що є унікальною для окремої мовної спільноти.

Світ є презентованим окремій людині через систему логіко-предметних значень, накладених на сприйняття цього світу. Логіко-предметні значення, що є когнітивним компонентом у загальній структурі лексичного значення (В.М.Манакін), відповідають у мовних картинах світу елементам його концептуальної картини, у тому числі, символам. Тяжіння до символізації – фундаментальна властивість людського процесу пізнання, яка пов’язана із самою ідеєю імені (О.Ф.Лосєв) та споконвічним прагненням людини матеріалізувати абстрактні поняття. Щоб матеріалізувати абстракцію у свідомості (індивідуальній або колективній), людство, виділивши в процесі накопичення досвіду сприйняття навколишнього світу найяскравіші ознаки його об’єктів, перетворило ці об’єкти, зафіксувавши їх образи у свідомості, на певні символи. Відсилаючи в різних ситуаціях до будь-якої ознаки явища, що зазнає символізації, концептуальний символ, тобто образ, який викликає асоціацію з іншим поняттям, пов’язує об’єкт із безконечним полем смислів, з чого випливає, що поле конотативних значень нічим, у принципі, не обмежене, адже паралельно з процесом концептуальної символізації у свідомості в мові відбувається конотемізація – перехід сем основного значення до розряду конотативних компонентів або поява у конотативному плані лексем додаткових конотем. Так, молодіжний пацифістський рух хіпі, що виник у 60-х роках ХХ сторіччя, обрав для себе символом квітку. Надаючи цьому об’єкту навколишньої дійсності певної символізації конкретного явища, а саме існуванню цього руху, мовці паралельно з концептуальною символізацією засвідчили появу нової конотеми в семантичному полі лексеми квітка (англ. flower): ‘той, що належить до хіпі’, що породило ряд стійких словосполучень, пов’язаних саме із цим значенням: flower children (досл. “діти квітів”) – хіпі взагалі, flower child (досл. “дитина квітів”) – член угрупування хіпі, flower power (досл. “влада квітів”) – підвищення у ЗМІ інтересу до хіпі. Таким чином, семіотична конотація породжує мовну конотацію.

Асоціативний характер мислення виявляється в мові з різним ступенем узагальнення й регулярності. Асоціації, що є супутніми для індивідуальних значень слів, є настільки ж реальними та дієвими, як і асоціації, що поєднують слова в лексико-граматичні класи. Вивчення асоціативних зв’язків слова зорієнтоване на слово в нерозривності його форм і значень, тобто на слово, що розглядається безвідносно до його полісемії, а отже – в абстрагуванні від його реального функціонування в мові як окремого лексико-семантичного варіанту. Так, наприклад, можна помітити, як прикметник гіркий, який іноді асоціюється в українській або російській мовах з поняттям “неприємний”, породжує конотацію, що втілюється в досить різнопланових у номінативному плані фразеологічних одиниць різних мов: укр.: гірка доля, гіркий хліб; рос.: горькая правда, горький опыт. Порівняймо з іншим спектром смислових асоціацій англ. корелята bitter: bitter frost (“сильний мороз”), bitter enemy (“запеклий ворог”), bitter sense of shame (“болісне відчуття сорому”).

Поряд з асоціаціями у процесі конотемізації активну дію виявляють емоції. Це зумовлюється тим, що емоції й оцінки відіграють настільки важливу роль у житті людини та суспільства, що вони стають однією з форм віддзеркалення дійсності (В.І.Шаховський). Формуючи конотації на фоні емоцій, людина апелює до своєї емоційної пам’яті, тобто оживлює емоційні сліди того, що вона пережила раніше, переносить свій емоційний досвід з однієї ситуації в іншу.

Емотивні смисли, що відображають основні людські емоції, є універсальними, а їхня лексична маніфестація, що конкретизує їх у різних аспектах, має національну специфіку. Так, наприклад, словом брехунець у жаргонній сфері української мови позначається радіоприймач, гучномовець, бурса – “професійно-технічне училище”, реанімація – “пивний бар”, штукатурка – “косметика” тощо. Ті самі процеси спостерігаються і в англійській мові. Так, словом bull (“бик”) позначається поліцейський, cock (“півень”) – лідер, вожак, заводила, china (“порцеляна”) – зуби, coffin (“труна”) – танк або бронетранспортер, pork (тут “жирний шмат”) – державні субсидії, які отримує конгресмен для свого округа тощо.

Іншою чинником, що породжує конотацію, який тісно пов’язаний з емотивністю та оцінністю, є експресивність, яку породжує незвичайність факту об’єктивної реальності, його невідповідність стереотипам, що сформувалися в суспільній свідомості. Нерідко певний ступінь експресивної конотації притаманний лексемам, які вживаються для іронічного змалювання явищ, протилежних за змістом або формою тим явищам, які ці лексеми номінують своїм узуальним значенням: укр. баскетболіст – “мала на зріст людина”, щастя – “венеричне захворювання”; рос. благословить – “засудити когось”; англ. babe (“малюк”) – “високий, кремезний чоловік”.

Особливою умовою реалізації конотемного потенціалу слова є його вживання у контексті. Саме контекст є способом виявлення значення лексичної одиниці, що реалізується в певний момент, значення, що є унікальним у кожному окремому випадку (М.П.Кочерган). При описі особливостей формування конотацій наголошується на тому, що “на формування конотацій лексеми вирішальний вплив справляють тип сприйняття або використання відповідного об’єкта дійсності, традиції літературного оброблення лексеми, історичний, релігійний, політичний, психологічний або інший культурний контекст її існування, етимологія та інші зовнішні відносно до її безпосереднього життя в мові фактори”(Ю.Д.Апресян). Оскільки мовні контексти породжуються життєвими ситуаціями, то неважко прослідкувати, як різний ситуативний фон впливає на реалізацію тієї самої конотеми в декількох переносних значеннях однієї і тієї ж лексеми. Так, конотема ‘ефект вибуху’ англ. лексеми bomb (“бомба”) в контексті вживання її у сфері шоу-бізнесу породжує значення “повний провал”, у сфері наркоторгівлі та наркозалежності – “цигарка з маріхуаною”, у контексті молодіжного соціолекту – “щось дуже добре”. Дещо схожу ситуацію можна спостерігати в укр. лексемі малина, де конотема ‘солодка’ залежно від контексту вживання може реалізовуватись у переносних значеннях “веселе життя” або “відсутність заборон”.

Серед прагматичних факторів, що можуть мати великий вплив не лише на формування, а й на реалізацію конотації, можна відмітити такий фактор, як фонове знання. Саме воно має здатність задіяти відомості, що були отримані свого часу з різних джерел, щоб у слушний момент реалізувати їх. Це – весь попередній досвід, який сприяє прийняттю й інтерпретації прямих і непрямих смислів, що з’являються у процесі комунікації. Саме фонові знання містять у собі сталі типові поведінкові сценарії у вигляді фреймів (М.Мінський, Ч.Філлмор) – структур, які репрезентують стереотипні ситуації у свідомості людини і призначені для ідентифікації нової ситуації, що ґрунтується на такому ситуативному шаблоні (Ф.С.Бацевич). На концептуальному рівні носії різних культур матимуть відповідно різні фреймові системи. У ході міжкультурної комунікації різниця в системах виявляється дуже відчутно, адже з фреймом як з концептуальною структурою асоціюється інформація культурологічного плану. Так, у слов’янських, англійській, французькій мовах поняття свиня має негативну конотацію неохайності, невихованості, нахабності, невдячності (пор. рос. подложить свинью або франц. jouer un tour de cochon). В англ. фразеологізмі to make a pig of oneself, що означає “наїстися досхочу”, знаходить своє відображення конотація ненажерливості. Водночас у німецькій мові це поняття, навпаки, виявляє позитивну конотацію, що втілилась у такій фразеологічній одиниці, як Schwein haben, яка означає “пощастило”.

Розділ 2 – “Способи реалізації лексичних конотацій в українській та англійській мовах”. Ментальний комплекс проекцій явищ навколишньої дійсності, тобто наша концептуальна система, у висловах, якими ми як мислимо, так і діємо, метафорична за своєю природою (Дж.Лакофф, М.Джонсон). Сучасна когнітивна лінгвістика розглядає метафору як процес, спосіб світобачення, спосіб моделювання світу і творення мовних картин світу (О.О.Тараненко). Стійкі метафори, що виникають, наприклад, під впливом розвитку суспільно-політичного життя в одній мові, згодом можуть запозичуватись іншою шляхом дослівного перекладу лексем-складників. Так, наприклад, у повоєнні роки в англо-американському суспільстві виник метафоричний фразеологізм iron curtain, яким позначалась ідеологічна система, що панувала в країнах Східної Європи, які входили до щойно створеного “соціалістичного табору”. Прикметник iron – “залізний” – містив у собі імпліцитну конотацію міцності та непрохідності, а іменник curtain – “завіса” – конотацію закритості, відчуженості. У свою чергу, за часів панування комуністичної ідеології метафора ввійшла до лексики мов країн Східної Європи на позначення політичного режиму капіталістичних країн шляхом прямого перекладу – залізна завіса.

Метонімія як засіб встановлення еквівалентності за асоціацією між причиною і наслідком, предметом та властивістю тощо теж формує сферу реалізації конотативних компонентів значень слів. Конотації, що найбільш яскраво реалізуються в стійких метоніміях, надають можливості заощаджувати мовленнєві зусилля, дозволяють замінювати описовий зворот одним словом або містким словосполученням. Реалізація конотації, наприклад, у метонімічних перенесеннях, що позначають певні структури влади різних країн, – продуктивний процес у сучасних мовах.Так, іменник кремль, який за денотативним потенціалом є застарілим, у ХХ сторіччі набув імпліцитної конотації, коли позначав владу радянського уряду, що розміщувався в московському Кремлі. Після занепаду радянської системи метонімія не втратила своєї значущості, і слово Кремль продовжує асоціюватися з владою російського уряду.

Схожа ситуація спостерігається із стійкими метонімічними фразами the White House, the British Crown. Але існують деякі відмінності від українсько-російського варіанта метонімізації поняття влади. Коли іменник кремль, який містить конотацію уряду та його політики, вживається в повсякденному житті, він не потребує уточнення “московський” (а не новгородський чи тульський).

Метафорична та метонімічна спрямованість конотативних компонентів лексичних одиниць отримують своє відображення у фразеологічних одиницях. Це відбувається завдяки тому, що складні поняття, позначувані фразеологічними одиницями, формуються на основі образу-уявлення, який викликає певні емоції. У процесі реалізації конотацій у фразеологічних одиницях спостерігається ефект протиставлення між основним парадигматичним значенням форми та її синтагматичним значенням, набутим унаслідок транспозиції – уживання складників фразеологізму в нехарактерній для них ситуації. Так, наприклад, в англ. фразеологічній одиниці (далі – ФО) to recharge one’s batteries (букв. “перезарядити батарейки”), яка означає “відпочити”, дійсно спостерігається перерозподіл контекстуальної важливості семного складу. На перший план висувається конотема ‘енергетика’, заміщуючи основну сему ‘джерело’. Подібний процес відбувається і в інших англо-українських корелятивних парах ФО: a nail in the coffin – цвях у труні (“те, що прискорює невдачу”), to look for a needle in a haystack шукати голку в сіні (“займатися важкою марною працею”), to keep one’s powder dry – тримати порох сухим (“бути готовим до несподіванок, неприємностей”) тощо.

Саме конотативні семи лексичних складників ФО і становлять образне ядро цієї ФО як певний знак, тому що “знак є не просто змістом, а таким змістом, який є здійсненим, утіленим або даним на будь-якому іншому субстраті, не на тому, який є субстратом речей або подій, які осмислюються” (О.Ф.Лосєв).

Різні ракурси сприйняття навколишньої реальності, які притаманні певним віковим чи мікросоціальним середовищам, породжують реалізацію різних конотативних відтінків того самого слова. Наприклад, коли іменник дах (крыша) реалізує конотацію ‘частина, яка знаходиться нагорі’ для жаргонного позначення голови і конотація ця виявляється, наприклад, у сленговому фразеологізмі з’їхав дах (рос. поехала крыша), можна твердити, очевидно, про одне середовище породження жаргонізму. Схожий механізм спостерігається в англ. корелятів attic, belfry, хоча в англійському кореляті вищенаведеної ФО – to be off someone’s nut – реалізується конотація зовсім іншої лексеми – nut, яка має асоціацію з головним мозком на основі формальної аналогії. Лексеми attic, belfry реалізують конотацію в інших синонімічних фразеологізмах – rats in attic (досл.: “щури на горищі”) або bats in the belfry (досл.: “кажани в дзвіниці”) – що, радше, відповідає укр. жуки в голові або рос. тараканы в голове. Зазначимо, що якщо в англійській ФО свій конотемний потенціал актуалізують обидва складники, то в українському та російському корелятах – лише одна лексема – жуки чи тараканы.

Важливою сферою реалізації конотативних елементів значень є оказіональна лексика. Оскільки у творенні оказіоналізмів релевантним є такий стилістичний прийом, як іронія, то більш помітну роль у порівнянні з образністю й оцінністю в актуалізації конотацій відіграють такі складники, як емотивність та експресивність.

Нерідко навіть морфеми починають нести в собі конотативне навантаження і стають досить продуктивними у творенні оказіоналізмів. Так, після метонімізації англ. оніма Watergate, яким позначався скандал, унаслідок якого пішов у відставку американський президент Річард Ніксон, елемент –gate набув за рахунок конотемізації відносної продуктивності в описі ситуації “скандал” не лише в англійській мові, з якої він походить: англ. Monicagate – скандал через оприлюднення статевих зв’язків Президента США Білла Клінтона та секретарки Білого Дому Моніки Лєвінські, укр. Ґонґадзегейт – скандал з приводу нерозкриття вбивства (вірогідно, політично замовленого) журналіста Георгія Ґонґадзе тощо.

При порівнянні конотативних компонентів, які актуалізуються в жаргонному прошарку мови, стає помітним, що ступінь активності емотивного складника є більш високим в українській мові за рахунок вищої продуктивності емотивних афіксів: укр.: котик, сонечко, голубонька, синочок, котяра, свинота, поплавщина; англ.: sunny, sweetie, drunkard, eatery. Актуалізуючись у сфері оказіоналізмів та деабревіантів (загальновідомих абревіатур, які у сфері мовного нонстандарту отримали інший варіант декодування), конотеми лексем як української, так і англійської мов виявляють приблизно однаковий ступінь експресивності, що виявляється у наявності деабревіантів в обох мовах.

Розділ 3 – “Зіставна характеристика конотативних компонентів фітонімів української та англійської мов”. Фітонімічну лексику було описано в різних аспектах. Так, в етнопсихологічному аспекті описана семантика фітонімів (С.Браун, І.Е.Подолян); у семіологічному – символіка рослин в календарній обрядовості (Е.Є.Гаврилюк), фольклорних текстах (В.В.Галайчук), первинному та вторинному семіозісі (А.М.Сердюк); у порівняльно-історичному – семантична стратифікація фітонімічної номенклатури східнослов’янських мов (О.М.Пащенко); функціональному – як засіб відображення авторського бачення світу в художній літературі (А.П.Разан); у когнітивно-ономасіологічному аспекті здійснено зіставний аналіз назв лікарських рослин (Н.І.Панасенко). Ми розглянули фітоніми саме з конотемним потенціалом (далі – КП), який реалізовано в словах різних таксономічних класів лексики та тропах, тобто здійснивши порівняльно-типологічний аналіз реалізації КП фітонімів.

Оскільки рослини утворюють безпосереднє оточення людини-мовця у навколишньому середовищі, то вони стають згодом тією сигнальною конкретною реалією, яка може однією з перших спасти на думку в процесі своєрідної “матеріалізації” абстрактного у свідомості мовця.

У зіставному аспекті може спостерігатися тотожність, схожість, часткова або повна розбіжність КП, що актуалізується фітонімами різних мов.

Класичним прикладом абсолютної тотожності реалізації символічного КП є назви рослини Laurus nobilis (лавр): укр.: пожинати лаври, спочивати на лаврах, чужі лаври не дають спати; рос.: пожинать лавры, почить на лаврах, (чужие) лавры не дают спать; англ.: to reap one’s laurels, to repose on one’s laurels, to look to one’s laurels. Сталість символічного навантаження лексеми простежується й в інших мовах: франц.: cueillir des lauriers, se reposer (s’endormir) sur ses lauriers, fletrir ses lauriers (у значенні “затьмарити свою славу”) або нім.: Lorbeeren ernten, auf seinen Lorbeeren ausruhen, hier sind Lorbeeren zu pflucken (у значенні “тут можна прославитись”) тощо. Ця абсолютна тотожність доводить стабільність основного символічного значення денотата, що відбилось у сталому КП корелятів багатьох мов.

Прикладом часткового збігу реалізації компонентів КП може слугувати реалізація конотем ‘смуток’, ‘сум’ лексеми верба, з огляду на стале символічне значення верби (Salix alba). Частковість полягає в тому, що в англійській мові ця лексема реалізує КП у фразеологічній сфері: to wear the willow (букв. “носити вербу”) – носити траур, тобто відбувається повна реалізація конотеми, тоді як в українській та російській мовах спостерігається неповна її реалізація, що виявляється в додаванні до фітоніма епітета: укр.: плакуча верба або рос.: плакучая ива. Наявність цієї конотеми, що реалізує передусім свій образний складник, пояснюється формою верби зі звисаючим гіллям, що тяжіє до землі й нагадує стан душевного смутку. І, хоча спочатку сполученням плакуча верба номінувався вид верби Salix babylonica – верба, що росте біля водоймищ, має у власних тканинах підвищений вміст вологи, яка й випаровується на листях у вигляді крапель, що нагадують сльози, образ “плакучої верби” виникає все ж таки через асоціацію з іншим біологічним видом – Salix alba. Це доводиться наявністю, наприклад, у російській мові інших фітонімів з епітетом плакучий на позначення рослин зі звисаючим гіллям: плакучая берёза, плакучий кедр.

Якщо розглядати схожості та розбіжності в процесі реалізації КП фітонімів в українській та англійській мовах, можна помітити, що подібності виявляються при реалізації конотем, які позначають характерні ознаки відповідної рослини, і найчастіше такі, що притаманні лише їй. Наприклад, укр. приказка тремтіти, як осика на вітрі має схожий корелят в англ. паремійній сфері: to tremble like an aspen leaf, який, у свою чергу, повністю збігається з рос. дрожать, как осиновый лист, що пояснюється яскравою особливістю листя осики (Populus tremula) – тремтіти навіть за умов повного затишшя. Ця особливість зафіксована в латинській видовій назві рослини (лат. tremula – “та, що тремтить”). Отже, в обох мовах конотемізації зазнає характерна для явища, яке зазнає символізації, ознака.

Аналогія породжує виникнення тих чи інших складників конотації, які, комбінуючись у процесі її реалізації, представляють лексему в ролі частини фразеологічної одиниці або тропу. До того ж, у порівнюваних мовах конотеми-кореляти можуть трансформуватися в конотації у різних стереотипних ситуаціях, які репрезентуються фреймами. Так, наприклад, якщо взяти англо-українську корелятивну пару фітонімів nettle – кропива, то, згідно принципу відображення в КП найхарактерніших ознак денотата, найбільш активною в обох мовах виявиться конотема ‘жалка’. Але негативне ставлення до цієї властивості рослини Urtica urens у досліджуваних мовах проявляє себе в різних ситуаціях актуалізації конотем: в англійській це “рішення про неприємні, але необхідні дії” – to grasp the nettle (букв. “хапатися за кропиву”) – “рішуче діяти” – конотація має конкретизований характер; в українській – “негативне ставлення до явища” – кропив’яне сім’я – “чиновники, канцеляристи, які брали хабарі”, кропив’яним сім’ям засипати – “засипати докорами” – конотація має абстрактний характер, оскільки реалізується у фреймовій моделі більш загального плану (“негативне ставлення”), яка, у свою чергу, застосовується в різних конкретних ситуаціях.

При зіставному аналізі реалізації КП фітонімів української та англійської мов виявляється, що найбільш відчутно цей процес відбувається в паремійній та фразеологічній сферах. Питома вага фітонімів обох мов виявляється майже однаковою з невеликою перевагою англійських у паремійній сфері (43,36% українських та 56,74% англійських) та українських – у фразеологічному (57,55% українських та 42,45% англійських). Пояснюється це тим, що фразеологізми та паремії є класами, що мають давнішню історію виникнення й існування, ніж, скажімо, жаргонізми. Спільними конотемами, які реалізують фітоніми української та англійської мов у паремійній сфері, виявляються ті семи, які позначають найбільш характерні ознаки тієї чи іншої рослини: ‘міцність’ (дуб/oak; горіх/nut), ‘пекучість’ (кропива/nettle), ‘краса’ та ‘оманливість’ (троянда (рожа)/rose) тощо. Щодо власне фітонімів, що позначають рослини, риси яких відображаються в пареміях, то найбільший конотемний потенціал в українській мові виявляють такі: верба, горох, груша, цибуля, а в англійській – grape (“виноград”), nut (“горіх”), oak (“дуб”), apple (“яблуко”), cherry (“вишня”), willow (“верба”) – тобто фітоніми, які позначають рослини, характерні для ареалу існування мовців

Те саме стосується й конотем, реалізованих у фразеологічній сфері. Однак, оскільки деякі фразеологічні одиниці складають окрему групу, де функціонують конотеми, які утворилися під впливом міфологічних образів загальнолюдського характеру, то відносно високий відсоток збігу реалізованих конотацій (11,32%) спричинений залученням до цих класів лексем, що позначають символи загальносвітової культури: яблуко/apple, терен/sloe – або запозичені з інших культур: пальма/palm, лавр/laurel. В інших випадках спостерігається та ж ситуація, що й у паремійній сфері, – спільними конотемами, які реалізують фітоніми української та англійської мов у паремійній сфері, виявляються ті семи, які фіксують характерні ознаки тієї чи іншої рослини: ‘дешевий’, ‘покарання’, ‘кулеподібний’ (біб/bean), ‘сум’ (верба/willow), ‘міцність’ (горіх/nut). Найчастіше реалізацію власного КП в українській мові виявляють фітоніми: мак, горох, капуста, в англійській – bean (“біб”), oats (“овес”), apple (“яблуко”) – тобто, фітоніми, що називають господарськи важливі для того чи іншого етносу рослини.

Оскільки формальна аналогія пов’язує різні предмети на основі зовнішньої схожості, то фітоніми реалізовуватимуть конотеми, спільні з відповідними конотемами лексем, що позначають поняття, для яких обрані фітоніми є замісниками: укр. апельсин – “ручна граната”, банани – “брюки”, горох – “патрони”, лимонка – “граната”, морквина – “руда дівчина”; англ. apple (“яблуко”) – “бейсбольний м’яч”, “земна куля”, “ручна граната”, gooseberry (“аґрус”) – “дротяний їжак” у жаргоні військових, nettle (“кропива”) – “джерело подразнення, роздратування”, nuts (“горіхи”) – “серцевина, ядро”, pineapple (“ананас”) – “ручна граната”, rose (“троянда”) – “насадка-розбризкувач”, turnip (“ріпа”) – “старовинний кишеньковий годинник”.

Якщо формальна аналогія спрацьовує на основі первинного сприйняття двох схожих предметів за допомогою органів почуттів, то змістова аналогія діє в результаті переосмислення, пізнання внутрішньої структури одного предмета та перенесення властивостей (найбільш типових) на елементи внутрішньої структури іншого предмета або явища: укр. бамбук – “психично неврівноважена людина”, нецікава, “порожня особа”, малина – “веселе життя”, фіг – “нічого”; англ. beans (“боби”) – “провіант” або “завідувач ідальні” в жаргоні військових, carrot (“морквина”) – “зваблива річ, принада”, fig (“фіга”) – “щось маленьке, знецінене”, lemon (“лимон”) – “неприємна особа, огидний тип”, oaken (“дубовий”) – “солідний, міцний”, pink (“гвоздика”) – “зразок для наслідування”, pumpkin (“гарбуз”) – “дурна, самовдоволена людина”, rose (“троянда”) – “зразок досконалості”, periwinkle (“барвінок”) – те саме, pumpkin (“гарбуз”) – “дурень”, turnip (“ріпа”) – те саме.

Окрему групу понять, де фітоніми використовуються для жаргонного заміщення, є поняття соматичної сфери: голова – укр. гарбуз, диня, кавун; рос. арбуз, дыня, репа, тыква; англ. bean (“біб”), lemon (“лимон”), nut (“горіх”), onion (“цибуля”), potato (“картопля”); ніс – англ. banana (“банан”); сідниці – укр. яблучка, персик(и); рос. помидоры та сфери статевих стосунків: чоловічі статеві органи – укр. хрін; рос. баклажан, банан, морковка, огурец, перец, хрен; англ. almond (“мигдаль”), cucumber (“огірок”), onion (“цибуля”), radish (“редис”), turnip (“ріпа”) – фалос; укр. помідори; рос. абрикосы, орехи, помидоры; англ. apples (“яблука”), apricots (“абрикоси”), gooseberries (“аґрус”), nuts (“горіхи”) – сім’яники; жіночі статеві органи та вторинні статеві ознаки – англ. cabbage (“капуста”), fig (“фіга”), parsley (“петрушка”) – зовнішні статеві органи; укр. кавуни (кавунцята); рос. ананас; англ. apples (“яблука”), melons (“дині”) – груди. Це характерно для всієї жаргонної сфери будь-якої мови взагалі. Крім цього, під жаргонне заміщення можуть підпадати й інші реалії навколишнього буття.

Окрім первинної конотації, формальна аналогія може породжувати на її основі ще й конотацію вторинну, яка реалізується в жаргонній сфері у вигляді ФО. Вторинність полягає в тому, що реалізація конотації у фразовій єдності відбувається на основі конотації, яка виявляється в