МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

БОСАК АНДРІЙ ОСТАПОВИЧ

УДК 658:005.57:621 (477.8)

ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОМУНІКАЦІЙ В УПРАВЛІННІ МАШИНОБУДІВНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(машинобудування та приладобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті „Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Фещур Роман Васильович,

Національний університет

„Львівська політехніка”

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри менеджменту

і міжнародного підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Лисенко Юрій Григорович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної кібернетики

доктор економічних наук, професор

Мізюк Богдан Михайлович,

Львівська комерційна академія

Укоопспілки, професор кафедри

інформаційних систем у менеджменті

Захист відбудеться 25 жовтня 2007 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті „Львівська політехніка” за адресою: 79013, м.Львів, вул. С.Бандери, 12, IV навчальний корпус, ауд. 209-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету „Львівська політехніка” за адресою: 79013, м.Львів, вул. Професорська, 1

Автореферат розісланий 24 вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, к.е.н А.С.Завербний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Обмін інформацією супроводжує всі управлінські дії, забезпечує формування і реалізацію функцій та методів менеджменту, прийняття управлінських рішень, вибір та використання стилів і моделей управління. Керівники різних рівнів управління значну частину свого робочого часу витрачають на комунікації, обмінюючись інформацією для реалізації своєї ролі в міжособистісних стосунках та здійснення керівництва організацією.

Рівень ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства залежить від його системи управління, досконалість якої визначається низкою чинників, одним з яких є ступінь розвитку системи комунікацій. Ефективність комунікацій залежить від способу організування діяльності підприємства, рівня технічного забезпечення процесів інформаційного обміну, якісних параметрів інформації та людського фактору. Застосування технічних засобів, як правило, дозволяє підвищувати продуктивність управлінської праці за рахунок скорочення часу на обробку інформації, усунення втрат чи спотворень інформації, а отже зростання оперативності прийняття управлінських рішень. Однак надмірні обсяги інформації при використанні сучасних технічних засобів можуть, навпаки, сповільнювати роботу менеджерів та погіршувати якість управління. Значний вплив на якість комунікацій мають соціальні взаємодії персоналу та ступінь його адаптивності до нової інформації.

В економічній літературі приділено значну увагу проблемам економічного оцінювання та розвитку комунікацій з урахуванням різних аспектів інформаційного обміну, які досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як П.Ардженті, В.Афанасьєв, Г.Баррен, В.Бебик, А.Береза, Б.Боем, А.Большаков, М.Вайнрайт, У.Вівер, Н.Вінер, В.Гавловський, І.Герчикова, В.Глушков, В.Горфінкель, П.Друкер, В.Іноземцев, Ю.Канигін, Г.Коломієць, Є.Крикавський, О.Кузьмін, С.Лазарєва, Д.Лейхіфф, Р.Лесікар, Ю.Лисенко, Л.Ліпич, О.Матвієнко, М.Мескон, А.Мехребієн, Б.Мізюк, Г.Мінцберг, Г.Назарова, П.Нівен, Г.Осовська, Й.Петрович, О.Подсолонко, В.Пономаренко, Г.Почепцов, Р.Пушкар, Р.Росс, М.Твердохліб, Р.Фещур, В.Хімстріт, Ф.Хміль, Н.Чухрай, А.Шегда, К.Шеннон, В.Шепель, В.Шрамм, В.Яцура.

Попри те, що ряд науковців досліджують процеси інформаційного обміну, більшість з них концентрується на окремих аспектах комунікацій, при тому, що необхідно враховувати особливості комунікацій та їх комплексного впливу на кінцевий результат діяльності організацій. Низка наукових праць присвячена технічному та інформаційному аспектам комунікації, особливостям інформаційних систем, управлінню інформаційними потоками тощо. Інші фахівці розглядають переважно соціально-психологічні аспекти комунікацій, їх вплив на продуктивність праці, моральний клімат у колективі, роль у формуванні корпоративної культури та створенні іміджу організації. В існуючих дослідженнях недостатньо висвітлена проблема комплексного впливу комунікацій на результати діяльності підприємства, автори переважно розглядають окремі комунікації чи їх групи, а системний підхід до розвитку комунікацій недостатньо глибоко розроблений.

Об’єктивна необхідність подальшого розвитку теоретичних та методико-прикладних основ управління комунікаціями машинобудівних підприємств та дослідження їх ролі в забезпеченні стійкого розвитку суб’єктів господарювання обумовили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету і завдання дослідження.

Зв’язок роботи з основними програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з держбюджетними темами кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету „Львівська політехніка”: ДБ/Корпорація „Розробка системи корпоративного управління в умовах реформування економіки” (номер державної реєстрації 0100U000517, 2000-2001 рр.), де автором вдосконалено систему інформаційного забезпечення корпоративних об’єднань; ДБ/Інвест „Формування умов забезпечення інвестиційної привабливості підприємств та механізмів залучення іноземних інвестицій” (номер державної реєстрації 0102U001182, 2002-2003 рр.), де автором розроблено методологію збору та обробки інформації щодо забезпечення інвестиційної привабливості підприємств; ДБ/87ВГС „Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур” (номер державної реєстрації 0104U002289, 2004-2005 рр.), де автор приймав участь у дослідженні факторів інноваційного розвитку виробничо-господарських структур.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо оцінювання та розвитку комунікацій машинобудівних підприємств. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

? розкрити сутність основних категорій комунікацій, удосконалити та доповнити класифікацію видів комунікацій;

? систематизувати та узагальнити поняття системи комунікацій машинобудівного підприємства та її основних елементів;

? удосконалити метод оцінювання витрат, пов’язаних з формуванням та розвитком системи комунікацій машинобудівного підприємства;

? розробити модель формування та розвитку системи комунікацій та методичні рекомендації з моделювання комунікаційного циклу в процесі управління машинобудівним підприємством;

? удосконалити методичні рекомендації з оцінювання рівня ефективності комунікацій машинобудівних підприємств;

? удосконалити методичні положення з розвитку комунікацій машинобудівних підприємств.

Об’єктом дослідження є процес розвитку комунікацій в управлінні машинобудівними підприємствами.

Предметом дослідження є методи економічного оцінювання та розвитку систем комунікацій машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність способів наукового пізнання, загальнонаукові принципи, методи і прийоми, що використовувалися в процесі проведення досліджень. Теоретичною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених в галузі управління підприємством, комунікацій, технічного та інформаційного забезпечення діяльності організацій. Правове поле дослідження становлять чинні законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність вітчизняних підприємств. Інформаційною базою дослідження є результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні матеріали, відкрита звітність окремих промислових підприємств, результати анкетування, дані мережі Internet.

Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснено з використанням таких загальнонаукових прийомів і методів дослідження: теоретичного узагальнення, системного аналізу, структурно-функціонального підходу – для визначення сутності комунікацій (підр.1.1), системи комунікацій та її окремих елементів (підр.1.3); анкетне опитування – для вивчення стану систем комунікацій вітчизняних підприємств та рівня функціонального забезпечення їх діяльності (підр.2.1); методи економіко-статистичного аналізу, групування, зведення, табличний – для оцінювання та аналізу конкретних результатів досліджень (підр.2.1); економетричного моделювання – для побудови економіко-математичної моделі оптимізації кількості елементарних і непродуктивних комунікацій та витрат на їх здійснення (підр.3.1); експертні методи – для оцінювання ступеня розвитку окремих елементів системи комунікацій та її функціонального забезпечення (підр.2.1); методи математичної статистики – для оцінювання кореляційної залежності між основними факторами впливу та ступенем розвитку системи комунікацій (підр.3.2). Обробка даних здійснювалася з використанням комп’ютерних технологій та програмного забезпечення, частина якого розроблена автором.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі обґрунтовано сучасні основи оцінювання та розвитку комунікацій на засадах функціонального підходу, запропоновано нові наукові рішення, висвітлені у власних теоретичних і методичних розробках. Наукова новизна полягає в такому:

уперше:

? розроблено графічну модель формування та розвитку системи комунікацій і методичні рекомендації з моделювання комунікаційного циклу в процесі управління машинобудівним підприємством, які передбачають декомпозицію конкретних функцій менеджменту на елементарні процеси, у відповідність яким ставляться окремі комунікації, що дозволяє оптимізувати їх кількість та витрати на їх здійснення;

удосконалено:

? методичні положення з оцінювання витрат, пов’язаних з формуванням та розвитком системи комунікацій машинобудівного підприємства шляхом побудови матриці зв’язків статей витрат з елементами системи комунікацій та етапами життєвого циклу її розвитку. Використання пропонованих методичних положень, на відміну від існуючих підходів, дозволяє встановлювати розрахунково обґрунтований розмір комунікаційних витрат;

? методичні рекомендації з оцінювання рівня ефективності комунікацій машинобудівних підприємств на основі формування системи показників, які, на відміну від існуючих підходів, пов’язують ступінь розвитку системи комунікацій з результатами діяльності організації;

? методичні положення з розвитку комунікацій машинобудівних підприємств. На противагу існуючим підходам визначено процедури модернізації і розвитку системи комунікацій підприємства та функції персоналу, який забезпечує її функціонування;

набуло подальшого розвитку:

? поняття „комунікація” як зв’язуючий процес, що забезпечує прийняття управлінських рішень, базуючись на технічній та інформаційній інфраструктурі і забезпечує соціальні взаємодії всередині організації (на відміну від існуючих підходів охоплює одночасно технічні та соціальні аспекти комунікацій) та класифікація видів комунікацій шляхом введення нових класифікаційних ознак (за складністю, за рівнем значимості, за ступенем формалізації);

? поняття „система комунікацій” як сукупність взаємопов’язаних елементів, які забезпечують обмін інформацією всередині підприємства та з зовнішнім середовищем і утворюють технічну, інформаційну, соціальну та управлінську підсистеми. На противагу існуючим підходам сформульовано характеристики окремих елементів системи комунікацій.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації методичні й отримані результати є основою економічного оцінювання та розвитку комунікацій машинобудівних підприємств на основі принципів та методів управління інформаційними ресурсами, технічною інфраструктурою і соціальними взаємодіями.

Практичне значення мають такі результати:

? графічна модель формування системи комунікацій в частині діагностування рівня розвитку існуючої системи комунікацій машинобудівного підприємства та розроблення підходів до її вдосконалення;

? графічна модель комунікаційного циклу, яка дозволяє ідентифікувати елементарні управлінські операції та відповідні їм комунікації, на основі чого можливе виявлення та усунення непродуктивних комунікацій;

? метод оцінювання витрат, пов’язаних з формуванням та розвитком системи комунікацій, який дозволяє встановити момент недоцільності подальшого фінансування розвитку системи комунікацій;

? методичний підхід до оцінювання рівня ефективності систем комунікацій машинобудівних підприємств на основі формування інтегральних показників розвитку окремих елементів системи комунікацій.

Результати дослідження впроваджено у діяльність низки машинобудівних підприємств західного регіону України, а саме: ВАТ „Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв” (акт впровадження № 178/6 від 23.11.2006 р.), ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів” (акт впровадження № 10640 від 08.06.2006 р.), ВАТ „Іскра” (акт впровадження №10/2068 від 25.09.2006 р.), НВП „Веламіда” (акт впровадження № 1623/2006 від 24.10.2006 р.).

Основні положення дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі Національного університету „Львівська політехніка” при викладанні дисциплін „Основи менеджменту”, „Міжнародна економіка” (для студентів базових напрямів „Економіка і підприємництво” та „Менеджмент”), „Стратегічний менеджмент”, „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” (для студентів спеціальності „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”), „Інформаційні системи в менеджменті” (для студентів базового напряму „Менеджмент”), у курсовому та дипломному проектуванні студентів економічних спеціальностей (довідка № 68-14-726 від 21.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та отримали підтримку на 5 науково-практичних конференціях: V Міжнародна науково-практична конференція „Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 7-9 жовтня 2004 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 10-12 травня 2006 р.); VI Міжнародна науково-практична конференція „Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 9-11 листопада 2006 р.); VII щорічна Всеукраїнська наукова конференція студентів та аспірантів „Екологічний менеджмент в загальній системі управління” (Суми, 24-25 квітня 2007 р.); І Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених „Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (Хмельницький, 17-19 травня 2007 р.)

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 14 наукових праць (наукові статті, тези доповідей на конференціях), з них 11 одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 5,72 др. ар., з яких особисто автору належить 5,26 др. ар. У фахових виданнях опубліковано 9 праць, з них 7 одноосібно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок. Основний зміст викладено на 187 сторінках. Робота містить 20 таблиць та 32 рисунки на 10 сторінках, список використаних джерел із 226 найменувань, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; сформульовано мету та завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; визначено особистий внесок здобувача; вказано результати апробації досліджень та структуру дисертації.

У розділі  „Теоретичні та прикладні аспекти здійснення комунікацій в управлінні машинобудівними підприємствами” розкрито сутність комунікацій, удосконалена їх класифікація, обґрунтовано поняття системи комунікацій, визначено її складові і особливості застосування в управлінні машинобудівними підприємствами.

У роботі визначено, що поняття комунікації дефінується не завжди однозначно, оскільки базується на кількох взаємопов’язаних аспектах. Таких аспектів як мінімум три: 1. Управлінський аспект – комунікація розглядається як процес обміну інформацією між двома або більше учасниками в організації. 2. Технічний аспект – комунікація розглядається як комплекс технічних засобів для передачі інформації за допомогою різноманітних каналів та форм зв’язку (пошта, радіо, телебачення, телефон, телеграф, супутниковий зв’язок). 3. Соціальний аспект – комунікація розглядається як акт спілкування між двома і більше особами, який базується на взаємному обміні і передачі інформації, доброзичливості та взаєморозумінні.

На підставі вивчення та узагальнення підходів різних авторів щодо поняття комунікації у роботі пропонується таке визначення: „Комунікації – це обмін інформацією між елементами системи управління (працівниками та підрозділами різних рівнів) та з зовнішнім середовищем (за окремими групами впливу), забезпечений необхідною технічною інфраструктурою, який здійснює управлінський та соціальний вплив”.

У результаті дослідження існуючих підходів до класифікації комунікацій одержано низку класифікаційних ознак, що дозволяють максимально повно охопити всю різноманітність комунікацій, які використовуються в сучасних управлінських процесах. Основними ознаками класифікації комунікацій є розподіл за напрямком, за відношенням до зовнішнього середовища, за ступенем формалізації, за способом формування зворотного зв’язку, за рівнем захисту, за кількістю та складом учасників, за формою відображення даних, за способом передачі даних тощо.

На основі опрацювання підходів провідних науковців визначено сутність поняття „система комунікацій”, як сукупності взаємопов’язаних елементів, які забезпечують обмін інформацією всередині підприємства та з зовнішнім середовищем і утворюють технічну, інформаційну, соціальну та управлінську підсистеми (рис. 1).

Рис. 1. Система комунікацій машинобудівного підприємства

Зовнішні інформаційні потоки мають різну інтенсивність у розрізі напрямків комунікацій та окремих елементів системи, кожен з яких володіє унікальними характеристиками, які запропоновано оцінювати за допомогою спеціальних та інтегральних показників. Комунікації повинні забезпечуватися вхідними ресурсами, технологіями та взаємодіями між внутрішніми елементами (табл. 1).

Таблиця 1

Елементи та характеристики системи комунікацій машинобудівного підприємства

СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА | ТЕХНІЧНА СКЛАДОВА

Елементи | Характеристики | Елементи | Характеристики

Кваліфікація персоналу (загальна професійна) | Освіта, стаж (досвід) роботи, результати атестації, самоосвіта, підвищення кваліфікації | Апаратне забезпечення | Кількість та моделі комп’ютерів, знос, ступінь завантаження, фондовіддача

Кваліфікація персоналу (щодо інформаційних технологій) | Знання ПК, мов програмування, пакетів прикладних програм, операційних систем | Програмне забезпечення | Кількість, види, вартість, прогресивність, віддача, безпека

Психологічні особливості | Адаптивність, готовність до змін, лояльність, сприйняття корпоративних цінностей, комунікабельність, відкритість, емоційність, відповідальність | Канали зв’язку | Види, завантаженість, пропускна здатність, швидкодія, збої, шуми, захист

Соціальні взаємодії | Конфліктність, виконавчість, зворотний зв’язок, згуртованість | Мережі | Види, ступінь захисту, достатність

ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА | УПРАВЛІНСЬКА СКЛАДОВА

Елементи | Характеристики | Елементи | Характеристики

Внутрішнє інформаційне забезпечення | Швидкість доступу, ступінь використання, спосіб доступу до баз даних, актуалізація | Функції менеджменту | Чіткість планування, відповідність системи стимулювання потребам комунікацій, якість контролю, реакції на збої в системі (регулювання)

Зовнішнє інформаційне забезпечення | Швидкість і вартість доступу, достатність інформації | Методи | Рівномірність розподілу завдань, реакція на інформаційні перевантаження, жорсткість ієрархії, ступінь відокремлення доступу до інформації

На підставі досліджень практики вітчизняних та закордонних машинобудівних підприємств визначено, що побудова системи комунікацій підприємства повинна відбуватися паралельно по всіх підсистемах, хоча в певні моменти часу уникнути відчутного дисбалансу не вдасться.

У розділі „Економічне оцінювання та аналіз комунікацій машинобудівних підприємств” представлено результати аналізу стану інформатизації вітчизняної економіки, досліджено рівень розвитку систем комунікацій машинобудівних підприємств України, зокрема західного регіону, наведено результати аналізу методів оцінювання витрат, пов’язаних з функціонуванням системи комунікацій та розроблено графічну модель формування системи комунікацій.

Дослідження показали, що ступінь розвитку систем комунікацій вітчизняних машинобудівних підприємств є недостатнім для забезпечення стійкого економічного зростання. Зокрема, технічне забезпечення систем комунікацій машинобудівних підприємств будується переважно на комплектуючих імпортного виробництва, а матеріальні витрати у високотехнологічних галузях зростають швидшими темпами, ніж по промисловості загалом. Темпи зростання обсягів фундаментальних, прикладних та науково-технічних досліджень вітчизняних підприємств незначні, а потенціал збільшення експорту комп’ютерних послуг, послуг зв’язку та послуг інформаційного характеру використовується лише частково. Крім того, рівень володіння інформаційними технологіями працівників підприємств низький, а програми підвищення кваліфікації не охоплюють їх необхідної кількості. Діючі системи комунікацій машинобудівних підприємств потребують вдосконалення насамперед їх управлінських і соціальних складових, які порівняно з інформаційними та технічними аспектами функціонування систем комунікацій є недостатньо розроблені.

Аналіз систем комунікацій здійснювався для низки машинобудівних підприємств західного регіону: ЗАТ „Львівський автомобільний завод”, ВАТ „Іскра”, ВАТ „Дрогобицький завод автомобільних кранів”, ВАТ „Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв”, ВАТ „Дрогобицький долотний завод”, Львівське державне підприємство „Авіаремонтний завод” та ін.

В опитуванні взяло участь 176 експертів з 30 підприємств, які оцінювали окремі характеристики системи комунікацій за чотирибальною шкалою (незадовільно, задовільно, добре, відмінно) (табл. 2).

Таблиця 2

Результати діагностування систем комунікацій машинобудівних підприємств

Параметри оцінювання (якісні) | Частки у загальній кількості досліджених підприємств, %

Незад. | Задов. | Добре | Відм.

1. Орієнтація системи комунікацій на задоволення внутрішніх та зовнішніх інформаційних потреб | 14,77 | 48,30 | 29,55 | 7,39

2. Джерела надходження зовнішньої інформації | 5,68 | 38,64 | 41,48 | 14,20

3. Спосіб введення внутрішньої первинної інформації до бази даних | 16,48 | 46,02 | 32,39 | 5,11

4. Відповідність управлінської звітності підприємства його інформаційним потребам | 17,05 | 33,52 | 26,14 | 23,30

5. Обсяг доступної оперативної інформації | 6,82 | 13,07 | 53,41 | 26,70

6. Рівень проблем, що виникають в процесі обміну інформацією | 19,32 | 32,39 | 39,77 | 8,52

7. Залежність прийняття рішень від отриманої інформації | 3,98 | 16,48 | 26,70 | 52,84

8. Спосіб подання керівництву стратегічної інформації | 14,20 | 21,59 | 52,84 | 11,36

9. Відповідність існуючої системи комунікації потребам зростання підприємства | 16,48 | 21,59 | 32,95 | 28,98

10. Рівень існуючої системи підвищення кваліфікації | 21,59 | 29,55 | 43,18 | 5,68

11. Очікувані результати подальшого вдосконалення системи комунікацій | 16,48 | 22,16 | 58,52 | 2,84

12. Ступінь ефективності виробничих нарад | 14,20 | 51,70 | 32,39 | 1,70

13. Рівень автоматизації управлінських процесів | 18,18 | 36,36 | 29,55 | 15,91

14. Наявність та ступінь використання програмного забезпечення | 5,11 | 15,34 | 18,18 | 61,36

15. Рівень забезпечення обчислювальною технікою | 10,23 | 14,77 | 24,43 | 50,57

16. Рівень автоматизації внутрішнього документообігу | 21,59 | 25,00 | 38,64 | 14,77

17. Рівень інформаційного навантаження персоналу | 7,95 | 34,66 | 47,73 | 9,66

18. Рівень конфліктності в колективі | 11,93 | 32,95 | 46,02 | 9,09

Усереднена оцінка | 13,45 | 29,67 | 37,44 | 19,44

Виходячи з отриманих результатів в роботі визначено основні проблеми та перспективи розвитку систем комунікацій машинобудівних підприємств, а саме: необхідність вдосконалення способів введення первинної інформації, оптимізування внутрішніх комунікацій, покращення системи підвищення кваліфікації персоналу, налагодження стійких інформаційних зв’язків з зовнішніми контрагентами тощо.

Для оцінювання розміру та структури витрат, пов’язаних з функціонуванням та розвитком системи комунікацій фахівцями розроблено низку підходів, які відрізняються базою розрахунку, відмінностями нормування праці, способом віднесення окремих складових витрат на готову продукцію. Проведені у дисертації дослідження доводять, що жоден з існуючих методів не є достатнім для оцінювання комунікаційних витрат в умовах розвитку підприємства.

Основою для подальшого розвитку методу оцінювання витрат на функціонування системи комунікацій вибрано метод повної вартості володіння (Total Cost of Ownership – ТСО). Для його удосконалення слід на всіх етапах життєвого циклу системи комунікацій передбачити можливість прямого чи непрямого оцінювання витрат окремих елементів системи комунікацій. Системна модель життєвого циклу дозволить коректно врахувати витрати, пов’язані з функціонуванням та розвитком системи комунікацій машинобудівного підприємства та ефективно керувати ними. Зв’язки „елементи системи комунікацій – етапи життєвого циклу – статті витрат” можна представити у вигляді тривимірної матриці.

Така модель дозволить автоматизувати управління комунікаційними витратами, а також розраховувати показник ТСО, який своєю чергою буде основою для розрахунку економічної ефективності системи комунікацій:

, (1)

де сіj – види витрат системи комунікацій підприємства;

– кількість основних підсистем системи комунікацій машинобудівного підприємства (n=4);

– кількість етапів життєвого циклу системи комунікацій машинобудівного підприємства (може бути різною для кожної з підсистем).

Кожне з підприємств має різну структуру витрат за елементами та етапами життєвого циклу системи комунікацій, при цьому реальні витрати є змінними, отже їх слід інтегрувати протягом відрізків часу, які визначаються відносною стабільністю бізнес-процесів підприємства:

, (2)

де t0, t1 – відповідно час початку і закінчення врахування витрат, пов’язаних з комунікаціями;

дТСО – повні поточні витрати системи комунікацій підприємства.

Однією з переваг запропонованого методу є те, що у ході управління витратами системи комунікацій можна враховувати різноманітні обмеження фінансового та інформаційного характеру.

У процесі дослідження розроблено графічну модель формування системи комунікацій на засадах функціонального та процесійного підходів (рис. 2).

Дослідження внутрішніх бізнес-процесів дозволяє виділити і покращити неефективні комунікації. Для цього запропоновано таку послідовність дій: декомпозиція бізнес-процесів, вибір методології моделювання процесів, вибір процесів для детального аналізу, детальний аналіз процесів, оцінювання процесів, розробка інформаційної моделі.

Рис. 2. Графічна модель формування системи комунікацій на засадах функціонального та процесійного підходів

У розділі  „Формування та розвиток системи комунікацій машинобудівного підприємства” розроблено модель комунікаційного циклу, яка дозволяє визначити, які елементарні комунікації супроводжують найчастіше вживані конкретні функції менеджменту; запропоновано метод оцінювання ефективності комунікацій на основі системи збалансованих показників; сформовано механізм розвитку комунікацій машинобудівного підприємства.

Усі без винятку управлінські роботи супроводжуються певними комунікаціями, причому частина з них є відносно стандартизована і залежить від того, яке завдання управління виконується на даний час, а інші визначаються специфікою роботи підрозділу та особливостями стосунків між посадовими особами.

Інформаційний обмін запропоновано розбити на чотири стадії, які залишаються незмінними при реалізації будь-якої конкретної функції менеджменту і формують закінчений комунікаційний цикл. У роботі розроблено схеми комунікаційних циклів для кожної з загальних функцій менеджменту та показано, які комунікації супроводжують реалізацію конкретних функцій менеджменту.

Перша стадія комунікаційного циклу передбачає входження інформації в систему управління, друга стадія призначена для верифікації отриманої інформації на основі попередньо розроблених критеріїв та методів оцінювання, третя стадія супроводжує прийняття відповідного управлінського рішення, а на четвертій стадії формується предмет управляючої комунікації, яка доносить прийняте рішення до виконавців (рис.3).

Завдяки виділенню комунікаційних циклів в межах конкретних функцій менеджменту можна виявити непродуктивні, зайві та дублюючі комунікації, які доцільно усунути чи знівелювати їх негативний вплив.

Згідно досліджень провідних науковців кількість елементарних комунікацій (Ке) розраховується так:

, (3)

де S – кількість стадій комунікації (S=4);

k – кількість підрозділів підприємства;

f – кількість конкретних функцій менеджменту, які реалізуються в процесі виробництва.

Розроблена економіко-математична модель дозволяє оптимізувати номінальну кількість елементарних комунікацій (F1(х)), частку непродуктивних комунікацій (F2(y)) та витрати на здійснення комунікацій (F3(z)):

або , (4)

Рис. 3. Стадії комунікації в процесі планування

де ш – відносне погіршення оптимального значення кожної функції мети, отриманого при частковому розв’язку (за умови рівної вагомості функцій F1(x), F2(y), F3(z));

хij, – кількість елементарних та непродуктивних комунікацій відповідно в межах комунікаційного циклу за j-ою конкретною функцією менеджменту;

wij – витрати на здійснення комунікацій за j-ою функцією менеджменту;

– кількість об’єктів управління (процесів або підрозділів);

– число загальних функцій менеджменту;

– мінімально допустима кількість елементарних комунікацій для виконан-ня поставлених завдань у ході реалізації конкретної функції менеджменту;

– мінімально допустима кількість контрольних комунікацій;

– мінімально допустимий рівень приведених витрат, які забезпечують достатню якість комунікацій:–

оптимальні значення функцій мети F1(x), F2(y), F3(z) відповідно, отримані при частковому розв’язку (можна приймати як еталонні значення);

yij – частка непродуктивних комунікацій за j-ою функцією менеджменту;

, , , – питомі витрати на технічне і програмне забезпечення елементарної комунікації, оплату каналів зв’язку та роботи персоналу.

Аналіз комунікацій, які супроводжують реалізацію конкретних функцій менеджменту є підставою для оцінювання ефективності окремих комунікацій, їх циклів та системи комунікацій підприємства. Розроблений метод оцінювання ефективності системи комунікацій машинобудівного підприємства включає такі етапи:

- виділення конкретних функцій менеджменту, які формують процес управління;

- виділення елементарних комунікацій, які супроводжують реалізацію конкретних функцій менеджменту;

- встановлення цілей оцінювання комунікацій;

- формування системи показників оцінювання комунікацій;

- встановлення норм, яким повинні відповідати означені показники;

- виділення показників ефективності діяльності підприємства за окремими бізнес-процесами чи функціями менеджменту;

- встановлення зв’язків між оцінками комунікацій та ключовими показниками діяльності підприємства;

- каскадування системи збалансованих показників;

- встановлення критеріїв ефективності системи комунікацій організації;

- оцінювання ефективності системи комунікацій.

Результатом розробленого методу оцінювання комунікацій є система збалансованих показників, які визначають якісні та кількісні характеристики інформаційного обміну та їх вплив на кінцевий результат діяльності підприємства.

Залежності ключових показників діяльності підприємства від окремих параметрів системи комунікацій мають вигляд:

, (5)

де Дy1, Дy2, …, Дyr – темпи зміни ключових показників діяльності підприємства, наприклад, прибутку, доходу, рентабельності, кількості споживачів тощо;

– коефіцієнти, що характеризують ступінь зв’язку і-го ключового показника діяльності підприємства з рівнем розвитку j-ої складової системи комунікацій;

ІТ, ІС, ІУ, ІІ – інтегральні показники розвитку відповідно технічної, соціальної, управлінської та інформаційної складових системи комунікацій.

Розраховані інтегральні показники оцінювання ступеня розвитку окремих складових системи комунікацій є основою для отримання висновку про загальний ступінь розвитку системи комунікацій підприємства.

ч = f (ІТ, ІС, ІУ, ІІ), (6)

де ч – загальний рівень розвитку системи комунікацій підприємства;

Отриманий розрахунковий показник порівнюють з аналогічними показниками лідерів галузі в Україні та за кордоном. Ступінь покращення загального рівня розвитку системи комунікацій підприємства співвідносять з витратами на удосконалення системи (д+):

(7)

де Дч – відносна зміна рівня розвитку системи комунікацій;

ДW – відносна зміна витрат, пов’язаних з функціонуванням системи комунікацій

Якщо швидкість приросту рівня розвитку системи комунікацій перевищуватиме швидкість приросту відповідних витрат, то д+ > 1, отже доцільно й далі розвивати систему комунікацій підприємства (рис. 4).

Наприклад, для ВАТ "Іскра" ч = 2,141, а д+ = 1,194. При цьому залежності ключових показників діяльності підприємства від рівня розвитку окремих складових системи комунікацій мають вигляд:

,

Рис. 4. Послідовність розвитку системи комунікацій машинобудівного підприємства

де Дy1 – приріст доходу;

Дy2 – приріст рентабельності продукції;

Дy3 – приріст ринкової вартості підприємства.

Виходячи з прогнозу стабільного розвитку підприємства та галузі протягом найближчих років можна розрахувати, що зростання ступеня розвитку системи комунікацій на 1% дозволить збільшити дохід на 0,0881%, рентабельність продукції на 0,0668%, а ринкову вартість на 0,0582%.

Для забезпечення розвитку системи комунікацій потрібен механізм, який здатний забезпечити дієвість комунікацій в умовах зміни зовнішнього середовища. Основою розвитку комунікацій є метод оцінювання їх ефективності та комплекс заходів з удосконалення системи комунікацій (див. рис. 4).

Основними напрямками удосконалення системи комунікацій є:

1. Удосконалення та модернізація технічної інфраструктури комунікацій.

2. Удосконалення програмного забезпечення, досягнення сумісності з контрагентами.

3. Удосконалення інформаційного забезпечення діяльності підприємства.

4. Розроблення або вдосконалення зовнішньої комунікаційної стратегії.

5. Розроблення або вдосконалення внутрішньої комунікаційної стратегії.

6. Підвищення рівня комунікаційної грамотності працівників.

7. Удосконалення організаційної структури управління підприємства та забезпечення її комунікаційної гнучкості.

8. Удосконалення процедур збору, обробки, зберігання та використання інформації.

У роботі на засадах вивчення літературних джерел сформовано послідовність вибору програмного забезпечення (ПЗ) функціонування системи комунікацій підприємства: визначення власних потреб, місць обробки інформації, ступеня розвитку технічної інфраструктури, рівня підготовки персоналу, кількісних показників оцінювання ефективності ПЗ, пошук відповідного ПЗ, пошук додаткової інформації про користувачів даного ПЗ.

Зовнішня комунікаційна стратегія визначає здатність підприємства швидко і з найменшими витратами адаптуватися до зміни зовнішнього середовища. Внутрішня стратегія комунікацій передбачає формування системи цінностей організації, її корпоративної культури, соціальних взаємодій, способів мотивування працівників тощо.

Дослідження ефективності удосконалення систем комунікацій, проведені для машинобудівних підприємств різних груп, свідчать про те, що найбільший ефект досягається на ремонтних підприємствах (скорочення адміністративних витрат на 22,5%, зростання продуктивності праці на 26,4%, покращення обслуговування замовників на 17,7%).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми економічного оцінювання та розвитку комунікацій в управлінні машинобудівними підприємствами на основі формування комунікаційних циклів за окремими функціями менеджменту та удосконалення методів розвитку систем комунікацій машинобудівних підприємств. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Відсутність єдиної думки щодо визначення сутності поняття комунікації обумовила необхідність його уточнення. Комунікації – це обмін інформацією між елементами системи управління (працівниками та підрозділами різних рівнів) та з зовнішнім середовищем (за окремими групами впливу), забезпечений необхідною технічною інфраструктурою, який здійснює управлінський та соціальний вплив.

2. Вивчення літературних джерел доводить, що немає однозначного визначення поняття „система комунікацій”, а класифікація видів комунікацій потребує удосконалення та доповнення.

Поняття „система комунікацій” визначено як сукупність взаємопов’язаних елементів, які забезпечують обмін інформацією всередині підприємства та з зовнішнім середовищем і формують технічну, інформаційну, соціальну та управлінську підсистеми.

На основі вивчення літературних джерел запропонована удосконалена класифікація видів комунікацій, яку можуть використовувати керівники машинобудівних підприємств для прийняття більш обґрунтованих рішень на етапі формування структури системи комунікацій підприємства. Зокрема, запропоновано такі ознаки класифікації комунікацій: призначення інформації, спосіб впливу, склад учасників, напрям здійснення, відношення до зовнішнього середовища, ступінь формалізації, спосіб формування зворотного зв’язку, рівень захисту, вид носіїв інформації, схема комутації, спосіб передачі даних.

3. Встановлено, що ефективність здійснення комунікацій пов’язана з характеристиками внутрішнього та зовнішнього інформаційного середовища. Інформаційне середовище організації є сукупністю технічних засобів, методів і способів руху інформації в організаційній системі, каналів та потоків її розповсюдження. Виділені чинники внутрішнього і зовнішнього впливу на систему комунікацій підприємства можуть бути використані менеджерами всіх рівнів управління для оптимізації структури системи комунікацій в умовах розвитку підприємства.

4. Дослідження стану розвитку інформатизації в Україні дозволяє стверджувати, що він є недостатній для забезпечення стійкого розвитку вітчизняних машинобудівних підприємств та підтримання ними конкурентоспроможності на світовому ринку. Зокрема, кількість та структура обчислювальної техніки, мережного обладнання, периферійної техніки та програмного забезпечення не відповідає сучасним потребам, спостерігається значний дисбаланс у розвитку систем комунікацій підприємств з різних регіонів України. Обсяги інвестування у галузі, які дотичні до розбудови систем комунікацій підприємств недостатні, рівень інновацій зростає повільними темпами. Отже, в Україні необхідна нова програма розвитку інформатизації та систем функціонального забезпечення комунікацій на рівні економіки, галузей та окремих підприємств.

5. В умовах постійної зміни факторів зовнішнього середовища виникає потреба в оцінюванні діючих систем комунікацій на підприємствах і визначенні напрямків їх удосконалення. Метод експертної оцінки, реалізований у формі анкетного опитування може бути використаний менеджерами вищого і середнього рівнів управління для вивчення рівня розвитку систем комунікацій машинобудівних підприємств, а саме:

1) діагностування відповідності наявних систем комунікацій стратегії розвитку підприємств;

2) виявлення проблем функціонального забезпечення систем комунікацій;

3) визначення особливостей реалізації конкретних функцій менеджменту в умовах зміни інформаційного простору організації;

4) формування шляхів підвищення ефективності внутрішніх та зовнішніх комунікацій в умовах розвитку підприємства.

6. На основі результатів експертного опитування в роботі розроблена графічна модель формування системи комунікацій на засадах функціонального підходу, яка може бути використана керівниками інституційного рівня управління у процесі розвитку комунікацій підприємства. Згідно з моделлю, основними етапами процесу формування організації є: вивчення потреб у зовнішніх комунікаціях; дослідження внутрішніх бізнес-процесів; діагностування наявної інфраструктури комунікацій підприємства; формування конкретних функцій менеджменту; формування системи показників оцінювання ефективності комунікацій; побудова системи комунікацій та забезпечення її функціонування.

7. На основі проведених досліджень встановлено, що існуючі методи оцінювання витрат не дозволяють адекватно розрахувати вартість функціонування системи комунікацій підприємства. У зв’язку з цим для економістів та менеджерів підприємств запропоновано метод оцінювання комунікаційних витрат, який базується на методі повної вартості володіння ТСО, але водночас враховує змінну структуру витрат на різних етапах життєвого циклу системи комунікацій та особливості різних елементів системи.

8. У роботі встановлено, що повноцінний обмін інформацією повинен відбуватися у чотири стадії, які формують закінчений комунікаційний цикл:

1) входження інформації в систему управління;

2) верифікація отриманої інформації на основі попередньо розроблених критеріїв та методів оцінки;

3) супровід прийняття відповідного управлінського рішення;

4) формування управляючої комунікації, яка доносить прийняте рішення до виконавців.

Розроблена в дисертації графічна модель комунікаційного циклу дозволяє керівникам середнього рівня управління виділити непродуктивні та зайві комунікації в процесі реалізації конкретних функцій менеджменту, що дозволить покращити управління організацією загалом та окремими бізнес-процесами.

9. Розроблений в дисертації метод оцінювання рівня ефективності системи комунікацій підприємства спрямований на розрахунок показників ступеня розвитку окремих елементів системи, а саме технічного, соціального, управлінського та інформаційного і може бути використаний керівниками підприємств у процесі розвитку комунікацій.

Загальна концепція методу оцінювання ефективності системи комунікацій машинобудівного підприємства включає в себе такі етапи: виділення конкретних функцій менеджменту та елементарних комунікацій, які супроводжують їх реалізацію; встановлення цілей та формування системи показників оцінювання комунікацій; встановлення зв’язків між оцінками комунікацій та ключовими показниками діяльності підприємства; встановлення критеріїв ефективності системи комунікацій організації.

Практичне використання даного методу сприятиме побудові раціональних систем комунікацій та дозволить керівництву своєчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища в процесі удосконалення стратегії розвитку організації.

10. Розроблена послідовність розвитку системи комунікацій машинобудівного підприємства дасть можливість керівникам всіх рівнів управління на основі оцінювання рівня ефективності окремих складових системи комунікацій вибрати напрями розвитку комунікацій, а саме: модернізувати технічну інфраструктуру комунікацій, покращити соціальне середовище комунікацій, удосконалити інформаційне забезпечення, оптимізувати реалізацію функцій менеджменту.

11. На підставі результатів виконаного дослідження можна запропонувати:

· Міністерству економіки України, Міністерству промислової політики України при розробці рекомендацій з підвищення ефективності діяльності підприємств, формуванні поточних і стратегічних планів економічного розвитку та інформатизації використовувати модель формування системи комунікацій машинобудівного підприємства та метод оцінювання її ефективності;

· Міністерству освіти і науки України включити в типові програми з дисциплін „Менеджмент”, „Інформаційні системи в менеджменті”, „Стратегічний менеджмент”, „Виробничий менеджмент” вивчення механізму розвитку системи комунікацій, методу оцінювання ефективності системи комунікацій підприємства та моделі комунікаційного циклу в процесі управління підприємством.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях:

1. Босак А.О. Управління децентралізованими підрозділами та його інформаційне забезпечення // Вісник Державного Університету “Львівська політехніка” № "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку", Львів: Державний університет “Львівська політехніка”, 1998. - С.81-85.

2. Босак А.О. Проблеми впровадження інформаційних систем управління підприємством // Вісник Державного Університету “Львівська політехніка” № "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку", Львів: Державний університет “Львівська політехніка”, 1999. - С.124-129.

3. Босак А.О. Механізм впровадження інформаційних систем управління зовнішньоекономічною діяльністю // Вісник Державного Університету “Львівська політехніка” № "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку". Львів: Державний університет “Львівська політехніка”, 2000. – С.124-129.

4. Босак А.О., Чернобай Л.І. Проблеми розвитку корпорацій в Україні та інформаційне забезпечення їх розв’язання // Вісник Національного Університету “Львівська політехніка” № "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку". Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2005. - С.98-103. (Особистий внесок автора: розроблено заходи щодо покращення інформаційного забезпечення зовнішніх комунікацій корпорацій.)

5. Босак А.О. Комунікації в системі менеджменту: суть та види // Вісник Національного Університету “Львівська політехніка” № "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку". Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2005. - С.12-21.

6. Босак А.О. Метод оцінювання ефективності системи комунікацій підприємства // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна №719. Економічна серія. Харків: Національний університет імені В.Н.Каразіна, 2006. – С.49-56.

7. Босак А.О. Оцінка поточного стану та перспектив розвитку системи комунікацій підприємств // Вісник соціально-економічних досліджень Одеського державного економічного університету. Вип.24. Одеса: ОДЕУ, 2006. – C.199-205.

8. Босак А.О. Складові елементи системи комунікацій підприємства та їх характеристики // Вісник Національного Університету “Львівська політехніка” № "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку". Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2006. - С.16-22.

9. Фещур Р.В., Босак А.О. Графічна модель формування системи комунікацій підприємства // Збірник наукових праць Національного університету водного господарства та природокористування „Проблеми раціонального використання соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика і інвестиції”. Випуск ХІІ №2. Рівне: НУВГП, 2006. – C.149-158. (Особистий внесок автора: розроблено такі етапи графічної моделі формування системи комунікацій підприємства: 1. Вивчення потреб у зовнішніх комунікаціях