ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ІМ. О.М. МАРЗЕЄВА

АМН УКРАЇНИ

БОНДАРЕЦЬ ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 575.17:616-007

Генетико-демографічні процеси як основа відтворення населення

03.00.15 – генетика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор медичних наук професор Тимченко Ольга Іванівна,

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, завідувач лабораторії генетичної епідеміології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук професор Германов Володимир Тимофійович, Луганський державний медичний університет, професор кафедри фтизіатрії, клінічної імунології, алергології та генетики, м. Луганськ;

доктор медичних наук, професор Степанова Євгенія Іванівна, Науковий центр радіаційної медицини АМН України, завідувач відділу радіаційної педіатрії вродженої та спадкової патології, м. Київ.

Провідна установа

Інститут спадкової патології АМН України, відділ епідеміології вродженої та спадкової патології, м. Львів.

Захист відбудеться “22” лютого 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.02 Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за адресою: 02660, м. Київ-94, вул. Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50.

Автореферат розісланий “12” січня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Омельченко Е.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У забезпеченні здоров‘я населення важливе значення відіграють генетико-демографічні процеси, що забезпечують пристосованість популяцій до умов середовища [Айала Ф., 1984; Кучер А.Н., Курбатова О.Л., 1986; Большакова Л.П., Ревазов А.А., 1988; Щедрина А.Г., 1989; Гиляров А.М., 1990; Грант В., 1991; Савченко В.К., 1991; Атраментова Л.А., Федчун Л.И., Поволоцкий С.А., 1993; Алтухов Ю.П., 2003]. Уявлення відносно адаптованості людських популяцій можна скласти за показниками народжуваності, яка в поєднанні з процесами смертності обумовлює чисельність популяції. До чинників, що впливають на пристосованість популяцій через регулювання генофонду, можна також віднести дію природного добору та диференційовану плідність, які надають селективну перевагу тим чи іншим генотипам. Адаптованість популяції до умов існування тісно пов‘язана з розмірами генетичного вантажу, який проявляється у підвищенні дитячої смертності, рівнях непліддя, невиношування, характері розподілу в ній спадкової та мультифакторіальної патології, вітальних характеристик нащадків [Атраментова Л.А., Гуревич Я.Л., 1984; Петрин А.Н., 1989; Тимаков В.В., Курбатова О.Л., 1991; Тураева Ш.М. и др., 1991; Дуброва Ю.Е. и др., 1997; Тимченко О.І., Сердюк А.М., Омельченко Е.М., 2002]. Кожна популяція є індивідуальною у часі і просторі, що надає їй право на відмінності у генетичній структурі і пристосованості до умов навколишнього середовища потому [Животовский Л.А., 1984; Савченко В.К., 1991; Гинтер Е.К., 2002; Алтухов Ю.П., 2003].

Стан здоров‘я населення України можна характеризувати низькою середньою тривалістю життя, рівень народжуваності вже десятиліття не забезпечує навіть простого відтворення населення [Валентей Д.И., Кваша А.Я., 1989; Шкіряк-Нижник З.А., 1996; Загородній В.В., 2004]. Між тим відомо, що незадовільний стан здоров‘я населення може суттєво відбиватися на реалізації трудового потенціалу, утруднювати процеси державотворення [ВОЗ, 1999]. Рівень вродженої патології серед новонароджених України протягом останнього десятиліття зростає [А.М. Сердюк та ін., 2003; Гречаніна О.Я., Богатирьова Р.В., 2003; О.І. Тимченко та ін., 2005]. Лікування таких хвороб ускладнене внаслідок недосконалості і вартості медичних технологій, що викликає потребу розвивати первинну, вторинну і третинну профілактику таких захворювань [Вельтищев Ю.Є. та ін., 2002; Фоменко Н.М., 2002; А.М. Сердюк та ін., 2003; О.І. Тимченко та ін., 2006].

Генетичній складовій у формуванні здоров‘я приділяють близько 20%. Насправді її значення може виявитися набагато більшим. Вказують, що питома вага генетичних чинників у смертності дітей віком до одного року складає 20-30%; у хворобах дітей, що стали причиною їх інвалідизації, вона досягає 60-80%. Питома вага генетичної складової у виникненні хвороб, на які страждають дорослі люди, також досягає 50% [Бочков Н.П., 2001]. Між тим, генетико-демографічні процеси серед населення України та їх вплив на здоров‘я є предметом вивчення небагатьох дослідників. Населення Черкаської області з цього погляду взагалі не розглядалося.

Таким чином, вибір теми наукового дослідження зумовили актуальність проблеми та її соціальна значущість.

Зв‘язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в рамках Цільової комплексної програми генетичного моніторингу в Україні на 1999-2003 рр., науково-дослідних робіт “Генетичний моніторинг населення Івано-Франківської, Чернівецької, Київської областей та м. Києва" шифр теми АМН030, № державної реєстрації 0101U001157 та "Оцінка стану соматичного і репродуктивного здоров‘я населення (на прикладі населення Центрального регіону України" шифр теми АМН ін 13.05, № державної реєстрації 01050003707. Автором зібраний та перевірений первинний матеріал. Проведений аналіз набутих даних.

Мета дослідження – характеризувати вплив генетико-демографічних процесів на відтворення населення для подальшого вдосконалення медичної допомоги (на прикладі населення Черкаської області).

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

Об‘єкт дослідження: генетико-демографічні процеси серед населення.

Предмет дослідження: показники, що характеризують репродуктивний потенціал населення (чисельність населення репродуктивного віку, народжуваність, шлюбність, розлучення, репродуктивні втрати, дитячу смертність, частоту вродженої і спадкової патології серед народжених живими, вагу і зріст немовлят при народженні) та ендокринну захворюваність вагітних.

Методи дослідження: епідеміологічні, статистичні, лабораторні, графічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що негативні зміни громадського здоров‘я населення Черкаської області мають генетичне підґрунтя. Характеризована спрямованість генетико-демографічних процесів серед населення Черкаської області. За 1979-2003 рр. відбулося зменшення середньорічної його чисельності на 11,13 % з темпом 5,90 тис. осіб щорічно, в т.ч. зниження чисельності сільського при відносному зростанні міського населення, що разом із різким зниженням народжуваності надає підстави вважати, що генетичне різноманіття населення країни зменшується.

Встановлено, що статево-вікова структура населення області не сприяє відтворенню населення: особи репродуктивного віку складають 49,36 % (в Україні – 52,14 %), в т.ч. частка чоловіків 15-49 років – 53,18 % серед усіх чоловіків, а жінок – 46,17 % серед усіх жінок; у віці, оптимальному для народження дитини, знаходиться 25,06 % чоловічого та 22,18 % жіночого населення міських поселень, серед сільських мешканців – 19,75 % та 15,87 % відповідно. Урівнення кількості чоловіків та жінок відбувається вже серед 20-24 річних (по Україні – 30-34 роки). Середній шлюбний вік чоловіків складає 30,27 років, а жінок –27,42; медіанний вік чоловіків становить 25,98, а жінок – 23,03 року, що перевищує державні показники.

Виявлено, що процеси шлюбності і розлучуваності прогностично негативні для відтворення населення. Серед населення області спостерігаються одні з найнезадовільніших в країні показники реєстрації шлюбів (6,7‰) та розлучення (4,3‰). Порівняно з населенням країни жінки області віком 20-29 років рідше вступають в шлюб (56,78 % проти 58,13 %, р=0,008), більше шлюбів реєструється жінками до 19 років (22,41 % проти 21,30 %, р=0,002). Кожна п‘ятнадцята жінка, яка реєструє шлюб у віці 25-29 років є вдовою (6,66 %), а серед 30-44 річних – кожна четверта (26,01 %).

Показано, що частота захворювань щитовидної залози серед вагітних жінок області у 1999-2003 рр. складала 33,97 ‰, що може негативно відбитися на генетико-демографічних процесах в популяції, зокрема, вплинути на ймовірність репродуктивних розладів і формування ВВР у новонароджених. Отримане значення медіани вмісту йоду в сечі вагітних жінок свідчить, що нетоксичний дифузний зоб, який спостерігається у них, може бути викликана як дефіцитом йоду, так і іншими чинниками.

Частота вроджених вад розвитку (ВВР) у народжених живими в області за 1999-2004 рр. складає 26,33 ‰ проти 27,98 ‰ по Україні. Частота ВВР серед мертвонароджених в Україні та області за п‘ять років майже не відрізняється і становить 79,63 ‰ та 78,02 ‰ відповідно. В області за 1999-2004 рр. порівняно з 1993-1998 рр. відмічено зниження ймовірності народження дітей з редукційними вадами кінцівок.

При співставленні у поколіннях відмічено негативні зміни за полігенними показниками маси і зросту новонароджених. У немовлят, народжених у 2002-2004рр., у порівнянні з дітьми, народженими у 1978-1980 рр. зменшилась середня маса і збільшився зріст. Зміни більш виражені серед новонароджених сільської місцевості і розцінюються як такі, що стосуються генетичної структури угруповання.

Практичне значення проведеної роботи полягає у науковому обґрунтуванні заходів, спрямованих на розвиток і покращання надання медичної, в т.ч. санітарно-освітньої, допомоги населенню. Встановлена частота генетично обумовленої патології в області серед народжених живими, характеризована ендокринна патологія вагітних, оцінена її можливість впливати на виникнення ВВР у новонароджених, виділені райони, що потребують першочергового прийняття управлінських рішень. Отримані результати впроваджені в практику організації охорони здоров‘я населення Черкаської області. Матеріали використані в педагогічному процесі Національної медичної Академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Черкаського Національного Університету ім. Б.Хмельницького.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно складений план дослідження, проведений пошук, збір і аналіз літератури вітчизняних та зарубіжних авторів з питань, що висвітлюються. Проаналізовані існуючі методи досліджень, відібрані найбільш адекватні для виконання дисертаційної роботи. Автором проведений аналіз фактичного матеріалу, написана і оформлена дисертаційна робота. Статистична обробка даних проводилась в лабораторії генетичної епідеміології Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України у співпраці з к.б.н. О.В. Линчак з рівною часткою участі кожного.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювались на IV Конгресі неонатологів України “Актуальні питання неонатології” (Київ, 2006); симпозіумі “Біоетика та цінності громадського суспільства” (Київ, 2006); науково-практичних конференціях “Актуальні питання охорони здоров‘я дівчат-підлітків” (Харків, 2005); “Научно-методические основы изучения адаптации детей и подростков к условиям жизнедеятельности” (Москва, 2005); “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України (Перші та другі марзеєвські читання)” (Київ, 2005, 2006); “Экология человека, гигиена и медицина окружающей среды на рубеже веков: состояние и перспективы развития” (Москва, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових робіт, серед них 4 статті у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, та 7 тез матеріалів конгресів, з‘їздів і науково-практичних конференцій. Матеріали дисертації також представлені в колективній монографії.

Структура дисертації. Зміст роботи викладено на 184 сто-рінках; вона складається із вступу, огляду літератури, розділу, присвяченому предмету, об‘єкту і методам дослідження, розділу з результатами особистих досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел з 185 найменувань та чотири додатки. Робота містить 60 таблиць, 53 рисунка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Первинною статистичною інформацією для розрахунків демографічних показників слугували дані Держкомстату України за відповідними формами статистичної звітності (А-1, С-8) та такі, що опубліковані у статистичних довідниках та щорічниках. Для розрахунку рівня репродуктивних втрат використовували дані відомчої звітності МОЗ України (ф.21 “Звіт про медичну допомогу вагітним, роділлям і породіллям”, ф.13 “Звіт про аборти”). Приймали до уваги тільки репродуктивні втрати за рахунок плода: самовільні викидні, мертвонародження, штучні аборти за медичними (генетичними) показаннями, ранню неонатальну смерть (0-6 діб життя). Частота репродуктивних втрат розраховувалась на 1000 випадків зареєстрованих вагітностей за відповідний проміжок часу. Кількість випадків зареєстрованих вагітностей визначалась як сума кількості пологів (живо- і мертвонародженими), самовільних викиднів та абортів за медичними показаннями. Репродуктивні втрати по районах Черкаської області у 2000-2004 рр. оцінювалась за допомогою таблиць сполучених ознак. Результати аналізу наводилися у вигляді відносних ризиків (relative risk) при 95 % довірчих інтервалах (ДІ) [Бабич П.Н., Губенко А.В., Лапач С.Н., 2005].

З метою оцінки адаптаційних можливостей новонароджених оцінювали зміну їх маси та росту через покоління. Використовували дані журналів реєстрації народжених дітей відносно статі, маси та зросту, що були отримані в пологовому будинку № 1 м. Черкаси та в пологовому відділенні Черкаської районної лікарні. Розглянуті 13586 випадків народження за 1978-1980 рр. (1380 народжень в сільській місцевості та 12206 народжень в міській місцевості) і 5525 народжень в 2001-2003 рр. (2168 народжень в сільській місцевості та 3357 народжень серед жителів міста.

Визначали середнє арифметичне зважене значення, моду маси та зросту новонароджених з використанням усіх варіантів згрупованих даних. Для порівняння рядів даних використовували двохвиборочний t-тест з різними дисперсіями [Филипченко Ю.А., 1978; Р.А. Шмойлова и др., 2005].

Для розрахунку частоти ВВР використовували дані відомчої звітності МОЗ України (ф.21 “Звіт про медичну допомогу вагітним, роділлям і породіллям”, ф.49-здоров. "Звіт про надання медико-генетичної допомоги"). Частота ВВР серед живонароджених розраховувалась на 1000 випадків живонароджених дітей, серед мертвонароджених – на 1000 випадків мертвонароджених за 2000-2004 рр. Серед ВВР виділяли сторожові фенотипи (синдром Дауна, аненцефалію і спинно-мозкову килу, редукційні вади кінцівок, щілину губи і/або піднебіння, множинні ВВР). Для оцінки ймовірності ефекту використовували значення відносного ризику, який визначали при 95% ДІ [Бабич П.Н., Губенко А.В., Лапач С.Н., 2005]. Показник розраховували за 1993-2004 рр. в області по відношенню до країни загалом, а також за 1999-2004 рр. по відношенню до 1993-1999 рр.

Аналізували також дані статистичної звітності МОЗ України (ф. 21) за 1999-2003 рр. відносно патології щитовидної залози та цукрового діабету, які виникли під час вагітності, ускладнюють її, пологи і післяпологовий період. Частоту визначали як відношення кількості вагітних із захворюванням до кількості вагітних, що перебували під наглядом жіночих консультацій та визначали на 1000. Розраховували відносний ризик виникнення патології в адміністративних районах по відношенню до загальнообласних показників при 95 % ДІ.

49 вагітних, які проживали в різних районах області та в м. Черкаси обстежено на вміст йоду в сечі. На 29 вагітних були заповнені анкети, які містили відомості відносно місця проживання вагітної, віку, терміну вагітності, екскреції йоду з сечею, наявності а анамнезі мертвонароджень і невиношувань вагітності, результатів ультразвукового обстеження щитовидної залози, наявності супутньої патології, відомості щодо вживання йодовмісних препаратів. Для визначенні вмісту йоду в сечі використовували Iodide Test для проведення епідеміологічних досліджень в зв‘язку з дефіцитом йоду.

Статистичний аналіз і оформлення результатів проводили з використанням програм Epi Info, Microsoft®Excel 97 та Microsoft®Word 97.

Результати досліджень та їх обговорення

Генетико-демографічні процеси як основа відтворення населення.

Аналіз динаміки середньорічної чисельності населення за 1979-2003 рр. виявив, що по області відбувалося її зменшення з темпом 5,90 тис. осіб щорічно при зменшенні сільського та відносному зростанні міського населення. Загальна чисельність населення скоротилася по області на 11,13%. Середня чисельність наявного населення у 2005 р. в області складала 1349,3 тис. осіб, в т.ч. 738,9 міського та 610,4 тис. осіб сільського населення, а вже на 1 січня 2006 р. його кількість дорівнювала 1341,5 тис. осіб, що зменшилось на 0,58% (для України зменшення за цей період – 0,37%). Природній приріст населення став від’ємним по міських поселеннях в Черкаській області з 1994 р., по сільських поселеннях - протягом всього періоду, тобто з 1979 р.

Відмічені особливості статево-вікової структури населення (рис. 1). Розміри вікових груп молодшого віку свідчать про регресивний тип відтворення населення і наявність чітких тенденцій до депопуляції. Візуально форма піраміди свідчить про порушення статевої пропорції вже у групах молодшого віку, яка посилюється у працездатних осіб, що в подальшому негативно відобразиться на показниках шлюбності і народжуваності.

Важливими для подальшого відтворення популяції є розміри групи населення у віці, сприятливому для народження дитини (20-34 років) – 20,27 %. Частка населення області у віці 60 і більше років дорівнює 23,59 %, що перевищує показник по країні (20,7 %). З них майже 12 % населення мають вік 70 років і старше. Великі розміри груп населення у віці, старшому за працездатний, створюють неадекватне пенсійне навантаження на працездатну частину населення та ставлять ряд додаткових проблем перед охороною здоров‘я.

У віці 20-34 років знаходилось 22,8 % чоловічого та 21,17 % жіночого населення міських поселень. Серед сільських жителів – 21,16 % та 15,93% відповідно, тобто питома вага жінок віком 20-34 років в селі в 1,3 рази менше, ніж в місті, що є негативним фактором у демографічному відновленні села. В місті в 2006 р. порівняно з 2001 р. зменшилась частка хлопчиків і дівчаток до 19 років. Збільшилась частка 20-34-річних чоловіків, що можна розглядати як відлуння попередньої вищої народжуваності. Відмічено зменшення питомої ваги 25-29-річних та 35-39-річних жінок, що, в свою чергу, нині може притормозити процес відновлення поколінь.

В області у 2001 р. налічувалося 591520 осіб репродуктивного віку (19-49 років) – з них 51% жінок та 49% чоловіків. Особи репродуктивного віку складали в області 48,17% серед усього населення (в Україні 51,32%), в т.ч. частка чоловіків віком 15-49 років – 51,83% серед усіх чоловіків, а жінок – 45,12% серед усіх жінок. Серед міського населення особи репродуктивного віку склали 53,32% до всього населення, в т.ч. 55,11% чоловіків та 51,78% жінок серед населення відповідної статі. Серед сільського населення ситуація погіршена – особи репродуктивного віку становили лише 41,98%, в т.ч. чоловіки 47,75% та жінки 37,29% серед населення відповідної статі.

Якщо розглядати населення віком 0-14 років (потенційне поповнення репродуктивно активного населення в наступні роки), то серед сільського населення таких менше, ніж серед жителів міста. В 2006 р. порівняно з 2001 р. частка таких осіб зменшена, що вказує на зниження демографічних резервів і є несприятливим для подальшого відтворення населення.

Рис. 1. Статево-вікова структура населення Черкаської області, 2002 р.

Співвідношення хлопчиків до дівчаток серед народжених живими за 2001-2004 рр. коливалось від 1,03 до 1,06, що не відрізнялось від такого по Україні і в світі. Серед мертвонароджених засвідчене більше переважання хлопчиків над дівчатками, ніж серед живонароджених, як це і повинно бути, за винятком народжених мертвими в міських населених пунктах (окрім 2002 р.) Черкаської області, коли серед мертвонароджених дітей дівчаток було більше, ніж хлопчиків. Цей факт потребує пояснення, хоча, ймовірніше, є випадковістю.

Урівнення кількості чоловіків та жінок в області в 2001 р. відбувалося серед 20-24 річних (30-34 років для України), що є вкрай несприятливим. Серед міського населення жіноча стать почала переважати чоловічу раніше, ніж у сільській місцевості, що характерно і для України в цілому.

Вік вступу до шлюбу. Важливим показником, що впливає на відтворення населення, є середній вік вступу до шлюбу. Разом з тим, середній вік вступу до шлюбу відображає реальну ситуацію у разі нормального розподілу віку тих, хто бере шлюб. При наявності в популяції значної частки осіб молодого, чи старшого віку, що беруть шлюб, величина середнього віку потребує доповнення значенням медіанного віку подружжя.

Медіанний вік чоловіків і жінок в області (25,98 та 23,03 років в 2004 р. відповідно), які взяли шлюб, відрізнявся від середнього віку вступу до шлюбу (30,27 та 27,42 років відповідно) і з роками зростає. В сільській місцевості в Україні і жінки, і чоловіки беруть шлюб у більш молодому віці, ніж в місті. В області медіанний вік сільських чоловіків і жінок також був менший.

Показники народжуваності. Розгляд величини показників народжуваності по області зафіксував різке зниження їх значення за двадцятитирічний період і засвідчив, що воно знаходиться в діапазоні величин, що спостерігалися в Україні в цілому та серед населення країн колишнього СРСР [Держкомстат України, 1990-2005].

У 2001-2003 рр. намітилася позитивна тенденція до збільшення величини показника народжуваності. Темпи зростання по Черкаській області становили 0,10‰. Але сумарний коефіцієнт народжуваності, який в Україні в 2002-2004 рр. складав 1,1; 1,2 та 1,2 відповідно, в області був низький і не змінювався (дорівнював 1,1), що не забезпечує, як і в країні в цілому, навіть просте відновлення поколінь.

Коефіцієнти народжуваності за віком матері показують, що найбільше дітей народжується жінками у віці 20-24 років (96,4, 95,3 та 92,3 ‰ за 2002-2004 рр. відповідно), спостерігається незначна тенденція до збільшення кількості дітей, народжених матерями віком 30-34 років, що відмічається і в розвинутих державах світу.

Репродуктивні втрати. Частка ускладнених пологів в області зменшується, але продовжує переважати нормальні (64,1 % в 2005 р.). Зменшується і частота кровотеч (3,7 на 100 пологів в 2005 р.), утруднених пологів (11,60 % в 2005 р.), частота аномалій пологової діяльності (13,20 % в 2005 р.), але показники перинатальної смертності та мертвонароджуваності не зменшуються, а зниження величини показника ранньої неонатальної смертності в 2004-2005 рр. до 3,4-3,5 ‰ навряд чи можна сприймати оптимістично, особливо після його підвищення в 2002-2003 рр. (рис. 2).

В структурі зареєстрованих вагітностей народженням живої дитини закінчувалося 95,11% вагітностей, самовільними викиднями – 3,16% (в т.ч. самовільними викиднями до 12 тижнів гестації 1,64%), абортами за медичними показаннями – 1,28% вагітностей, мертвонародженнями – 0,45%. Частота репродуктивних втрат за рахунок плода за 2000-2004 рр. в Черкаській області дорівнювала 55,81 на 1000 зареєстрованих вагітностей (табл. 3). В їх структурі 60,55% складали самовільні викидні з переважанням самовільних викиднів до 12 тижнів гестації (31,43%), 24,49% – аборти за медичними показаннями, 8,53% та 6,42% – мертвонародження та діти, померлі в ранній неонатальний період.

Рис. 2. Частота перинатальної смертності, мертвонароджень та ранньої неонатальної смерті, Черкаська область, 1990-2005 рр., на 1000 випадків

Частота самовільних викиднів складала 33,79 на 1000 зареєстрованих вагітностей, в т.ч. самовільних викиднів до 12 тижнів гестації – 17,54‰, мертвонароджень – 4,76‰, абортів за медичними показаннями – 13,67‰, ранньої неонатальної смерті – 3,59‰. Визначені частота репродуктивних втрат та їх складові по районах області.

Для визначення ймовірності репродуктивних втрат вважали за доцільне розрахувати відношення шансів у районах в порівнянні з областю загалом. Розрахунки дозволили виділити території, які потребують першочергових управлінських дій (Уманський, Чорнобаївський і Чигиринський райони та м. Черкаси).

Рівні шлюбності та розлучуваності. Показники шлюбності в міських поселеннях області, як і в Україні загалом, дещо вищі, ніж в сільській місцевості. За 14 років спостереження показник шлюбності коливався в місті від 10,3 на тисячу осіб в 1999 р. до 5,7 ‰ в 2000 р., в селі – від 7,6 ‰ до 4,8 ‰ в 2000 р. Різниця між показниками шлюбності міського та сільського населення становила в області 2,7 ‰ в 1990 р., зменшуючись до 0,6 ‰ в 1996; в 1997 р. різниця знову почала збільшуватися і в 2003 р. становила 3,5 на 1000 осіб, що є ще одним підтвердження занепаду села Черкащини.

Нині кожен п‘ятий новонароджений в області з‘являється у матері, яка знаходиться в незареєстрованому шлюбі. За 1999-2003 рр. питома вага дітей, народжених матерями поза зареєстрованим шлюбом, зросла на 3,8% (в міських поселеннях – на 4,4 %, в сільських – на 3,4 %). В 2005 р. область знаходилась на четвертому місці серед областей, що мають незадовільні показники реєстрації шлюбів (6,7 ‰) та розлучення (4,3 ‰) (рис. 3). За 1990-2005 рр. показник шлюбності коливався більше, ніж в два рази: від 9,6 ‰ в 1991 р. до 4,6 ‰ в 2005 р.

Більш детальний розподіл осіб, які зареєстрували шлюб в 2003 р., за віком показує, що в Черкаській області (порівняно з Україною) жінки віком 20-29 років рідше вступають в шлюб (56,78 % проти 58,13 %, р=0,008), що не можна вважати позитивною прогностичною характеристикою. Ускладнює ситуацію і те, що жінками до 19 років в Черкаській області реєструється більше шлюбів (22,41 %), ніж в державі загалом (21,30 %, р=0,002).

Рис. 3. Показники шлюбності та розлучуваності серед населення Черкаської області, на 1000 осіб, 1990-2005 рр.

Показники розлучуваності, як і шлюбності, в міських поселеннях області, як і в Україні загалом вищі, ніж в сільській місцевості. Слід зазначити, що у 2000-2003 рр. різниця між показником в місті та селі зменшується (в 1990 р. вона становила 3,1 на 1000 осіб, а в 2001 р. – 1,7‰. При цьому варто наголосити на тому, що в країні загалом різниця між міським і сільським населенням більша, ніж в області.

Розподіл розлучень за тривалістю шлюбу може свідчити про стабільність сім‘ї та показувати переломні моменти в її розпаді. Якщо порівнювати Черкаську область з Україною, то в області більше розривається шлюбів на перших роках життя. Дещо більша частка розлучень до двох років та 10 і понад років в місті порівняно з селом. Розгляд розподілу розлучень за кількістю спільних дітей свідчить, що величини показників практично співпадають по області і Україні загалом: близько 40 % сімей розлучуються, не маючи спільних дітей, майже 47 % – одну дитину, біля 13 % – дві, 2 % – три і більше.

Показники смертності. За 1979-1999 рр. показник дитячої смертності по області знижувався зі щорічним темпом 0,24‰. Але у 1999-2003 рр. ситуація змінилася на протилежну: виявлено незначні коливання близько середнього рівня 10,81‰ з незначною тенденцією до зростання. В 2004 р. і 2005 р. показник дитячої смертності склав 8,7‰ та 10,5‰ відповідно.

Регресійний аналіз динамічних рядів відносних ризиків виявив, що відносний ризик смерті серед населення області у порівнянні з іншими територіями країни за 1990-2003 рр. знизився на 8,2%, при цьому щорічні темпи змін становили -0,57*10-2 (p<0,05) Але рівень смертності в області залишається вище, ніж на інших територіях України – відносний ризик перебільшує одиницю.

Побудований прогноз свідчить про стабілізацію рівня смертності для всього населення, зменшення малюкової смертності та підвищення рівня народжуваності, і, як наслідок останнього – збільшення показника природного приросту.

В цілому проведений аналіз дозволяє стверджувати, що тенденції розвитку демографічної ситуації по Черкаській області є несприятливими для відтворення населення: внаслідок зменшення чисельності населення і його народжуваності зменшується генетичне різноманіття; статево-вікова структура населення Черкаської області не сприяє відтворенню населення; кожна п‘ята новонароджена дитина з‘являється у матері, яка знаходиться в незареєстрованому шлюбі.

Захворюваність вагітних на діабет і хвороби щитовидної залози. Відомо, що, ендокринна патологія у жінок (цукровий діабет і розлади гормональної діяльності щитовидної залози) в 2,53 разу збільшує ймовірність виникнення у них репродуктивних розладів (спонтанних викиднів і непліддя) та вродженої патології у їх новонароджених дітей [Горіна О.В., 2004].

Серед вагітних області, які знаходилися під наглядом жіночих консультацій за 1999-2003 рр. було зареєстровано 2435 випадків хвороб щитовидної залози. З них 86,47 % випадків складали захворювання щитовидної залози, які були зареєстровані лише під час вагітності. Таким чином, частота захворювань щитовидної залози у вагітних протягом 1999-2003 рр. спостереження складала 33,97 на 1000 вагітних жінок, які знаходилися під наглядом жіночих консультацій (рис. 4).

Що стосується цукрового діабету, то його частота серед вагітних Черкаської області майже не відрізнялась по роках спостереження і становила 0,99‰.

Таким чином, існуючий серед вагітних рівень захворюваності на хвороби щитовидної залози та цукровий діабет, дозволяє стверджувати, що вони є фактором ризику підвищення ймовірності народження дитини з ВВР та виникнення репродуктивних втрат.

Рис. 4. Частота захворювань щитовидної залози і цукрового діабету серед вагітних, Черкаська область, 1999-2003 рр., ‰

Для виділення районів, що потребують першочергових управлінських дій, розраховували відносний ризик захворювання по відношенню до населення області в цілому. Ризик хвороб щитовидної залози під час вагітності за 1999-2003 рр. виявився підвищеним в Жашківському, Звенигородському, Смілянському, Черкаському, Шполянському районах та м. Черкаси, цукрового діабету – в Городищенському, Катеринопільському та Черкаському районах.

Що стосується причин виникнення хвороб щитовидної залози, то вони є різноманітними. Значний вплив на виникнення цих захворювань спричиняє дефіцит йоду. Експерти ВООЗ вважають йодний дефіцит за найбільш поширену у світі неінфекційну патологію.

Обстежувались жінки, які не приймали йодовмісних препаратів. Вік вагітних коливався від 19 до 39 років, у п‘ятьох вагітних вік був не відмічений. Більшість (42,86 %) складали жінки віком 20-24 роки, 28,57 % – 30-34 роки, тобто в сприятливому для народження дитини віці (20-34 років) знаходилася основна частина жінок. Переважна більшість вагітних жінок, які звернулися в Черкаську обласну лікарню, були з терміном гестації менше 25 тижнів (87,86 %), п‘ять жінок (10,2 %) – 25 і більше тижнів, одна – до 12 тижнів гестації. 13,79 % обстежених жінок мали мертвонародження в анамнезі, стільки ж – невиношування вагітності, у всіх відмічалася різноманітна екстрагенітальна патологія. Вказують, що екскреція йоду з сечею у вагітних не повинна бути нижче за 150 мкг/л [Шилин Д.Е., 2005]. Розрахована нами медіана складає 150 мкг/л сечі. Отримані цифри свідчать про те, що певна частина вагітних має збільшувати споживання йоду з харчовими продуктами чи домішками. Разом з тим чверть вагітних споживала надмірну кількість йоду, що також є несприятливим для здоров‘я жінки та її майбутньої дитини. 78,6 % обстежених мали нетоксичний дифузний зоб. Її мали і жінки з нормальним вмістом йоду в сечі, що може свідчити про дію на вагітних інших зобогенних чинників. Нетоксичний дифузний зоб відмічений серед усіх осіб із легким дефіцитом йоду. Набуті матеріали вказують, що для попередження репродуктивних втрат і ВВР необхідне посилення уваги лікарів практичної мережі до виявлення і лікування ендокринних порушень серед людей репродуктивного віку.

Частота вродженої і спадкової патології серед новонароджених. Серед живонароджених області вроджена патологія спостерігається з частотою 26,33‰ (рис. 5), що характерно і для всієї України і, в першу чергу, може свідчити про задовільний доступ до медичної допомоги, адекватну діагностику і реєстрацію патології.

Рис. 5. Частота вроджених вад розвитку серед живо- та мертвонароджених в Черкаській області, 2000-2004 рр., ‰

Якщо порівнювати частоту сторожових фенотипів серед народжених живими в області з частотою по Україні, то за 1993-2004 рр. в державі найчастіше народжувались діти з множинними вадами розвитку (1,02 на 1000 живонароджених), з щілиною губи і/або піднебіння (0,98 ‰) та синдромом Дауна (0,87 ‰). Щодо області, то ці вади також займають перші три місця, але зі зміненим порядком – щілина губи і/або піднебіння (1,13 ‰), синдром Дауна (0,74 ‰) та множинні ВВР (0,66 ‰). Редукційні вади кінцівок зустрічались серед народжених живими з частотою 0,27 ‰ в Україні та 0,34 ‰ – в області, spina bifida – 0,38 ‰ та 0,29 ‰ відповідно.

Для оцінки ймовірності народження дитини з ВВР в Черкаській області порівняно з Україною розраховували відношення шансів. Підвищену ймовірність народження дитини з ВВР в області по відношенню до країни загалом протягом усього періоду спостереження (1993-1998 р.) було виявлено тільки для редукційних вад кінцівок (ОR=1,55 при ДІ 1,11-2,15) (табл. 1). Ймовірність народження хворої дитини в області в 1999-2004 рр. не була підвищеної від загальнодержавної по жодній з нозологій.

Вважали за доцільне порівняти два шестирічних періоди, які можуть відрізнятися за рівнем та якістю надання медико-генетичної допомоги. В області в 1999-2004 рр. порівняно з 1993-1998 рр. ймовірність народження дитини з ВВР не збільшилася; зменшилась ймовірність народити дитину з редукційними вадами кінцівок (0,51; ДІ 0,28-0,95). Щодо ймовірності народження хворої дитини в Україні загалом, то в 1999-2004 рр. порівняно з 1993-1998 рр. її підвищення зафіксовано для дітей з щілиною губи і/або піднебіння. В той же час ймовірність народити хвору дитину з spina bifida (0,77; ДІ 0,70-0,84) та множинними вадами розвитку (0,59; ДІ 0,55-0,62) серед жінок була меншою в 1999-2004 рр. порівняно з попередніми шістьма роками, що можна пов‘язати з розвитком медико-генетичної допомоги.

Таблиця 1

Ймовірність народження дитини з ВВР в Черкаській області по відношенню до країни загалом

ВВР | Роки

1993-1998 рр. | 1999-2004 рр.

OR | ДІ | OR | ДІ

Синдром Дауна | 0,94 | 0,74-1,19 | 0,72 | 0,53-0,98

Spina bifida | 0,82 | 0,57-1,18 | 0,62 | 0,36-1,08

Редукційні вади кінцівок | 1,55 | 1,11-2,15 | 0,83 | 0,49-1,41

Щілина губи і/або піднебіння | 1,16 | 0,94-1,42 | 1,16 | 0,92-1,45

Множинні ВВР | 0,60 | 0,47-0,77 | 0,70 | 0,50-0,99

Частота ВВР серед народжених мертвими в Україні та області за п‘ять років майже не відрізнялась і становила 79,63‰ та 78,02‰ відповідно.

Розподіл полігенних антропометричних ознак серед новонароджених.

Середній зріст дівчаток сільської місцевості в 2002-2004 рр. дорівнював 53,91±0,09 см проти 51,91±0,09 см в 1978-1980 рр. (р<0,001) (табл. 2). В групі змінилися медіана, мода і асиметричність кривої розподілу значень. На фоні збільшення зросту середня маса дівчаток сільської місцевості зменшилася в 2002-2004 рр. порівняно з поколінням народжених раніше з 3340±19 до 3283±15 г (р=0,02). Відбулася зміна значення медіани, моди і асиметричності.

Середній зріст хлопчиків сільської місцевості також збільшився (р<0,001), зросла медіана і мода. Змінилася асиметричність розподілу хлопчиків з сільської місцевості за зростом – з (-0,46) до 0,01. Сільські хлопчики стали легші (3483±20 г проти 3427±14 г, р=0,02). Зменшилось значення медіани та моди при зміні напрямку асиметричності.

Середнє арифметичне зросту дівчаток, народжених в місті за покоління, не змінилося (р=0,63). Залишилися без змін значення медіани та моди при зміщенні асиметричності. Середня маса міських дівчаток за 2002-2004 рр. зменшилася (р<0,001). Мода не змінилася при зменшенні медіани. Зміщення розподілу не відбулося.

Середній зріст хлопчиків міста через покоління також не змінився (р=0,574). Не змінилася медіана при зниженні моди та зміні асиметричності. Маса міських хлопчиків, як і дівчаток, за покоління зменшилася (р<0,001). Мода співпадає з медіаною і не змінилася, як і асиметричність розподілу.

Таким чином, відмічені зміни полігенних антропометричних показників новонароджених, що більш виражені серед немовлят, чиї батьки проживають в селі.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що поряд з несприятливою ситуацією, яка виявлена у плинності інших генетико-демографічних процесів (зменшення генетичного різноманіття, диспропорції у статево-віковій структурі), такі зміни можна характеризувати як прояв несприятливого типу генетичного процесу і дезадаптацію даного угрупування населення до умов проживання [Алтухов Ю.П., 2003]. Таким чином, подальші негативні зміни стану громадського здоров‘я населення Черкаської області мають генетичне підґрунтя.

Таблиця 2

Зріст і маса новонароджених, Черкаська область, 1978-1980 рр. та 2002-2004 рр. народження

Характеристика зросту і маси дівчаток | Зріст | Маса

1978-1980 | 2002-2004 | 1978-1980 | 2002-2004

Дівчатка (сільська місцевість)

Середнє значення | 51,91±0,09 | 53,91±0,10 | 3339,91±19,17 | 3282,99±14,49

Медіана | 52 | 54 | 3400 | 3300

Мода | 52 | 55 | 3200 | 3400

Стандартне відхилення | 2,39 | 3,10 | 501,36 | 466,08

Дисперсія вибірки | 5,70 | 9,62 | 251362,2 | 217234,7

Ексцесс | 3,58 | 0,34 | 0,72 | 0,78

Асиметричність | -0,88 | -0,19 | -0,41 | -0,22

Мінімум | 38 | 42 | 1600 | 1400

Максимум | 59 | 66 | 4800 | 4900

Хлопчики (сільська місцевість)

Середнє значення | 52,58±0,09 | 54,80±0,09 | 3483,05±20,14 | 3426,92±13,82

Медіана | 53 | 55 | 3500 | 3400

Мода | 54 | 55 | 3400 | 3300

Стандартне відхилення | 2,43 | 3,11 | 531,38 | 465,34

Дисперсія вибірки | 5,92 | 9,67 | 282359,6 | 216545

Ексцесс | 1,95 | -0,08 | 0,74 | 0,18

Асиметричність | -0,46 | 0,01 | -0,32 | 0,01

Мінімум | 40 | 45 | 1500 | 1800

Максимум | 62 | 66 | 5200 | 5100

Дівчатка (міська місцевість)

Середнє значення | 52,86±0,04 | 52,82±0,07 | 3390,93±6,52 | 3328,13±11,73

Медіана | 53 | 53 | 3400 | 3300

Мода | 52 | 52 | 3500 | 3500

Стандартне відхилення | 3,03 | 3,04 | 502,52 | 479,37

Дисперсія вибірки | 9,19 | 9,27 | 252530,71 | 229795,23

Ексцесс | 4,69 | 1,35 | 1,41 | 1,47

Асиметричність | -1,22 | -0,45 | -0,44 | -0,45

Мінімум | 30 | 40 | 1000 | 1000

Максимум | 63 | 63 | 5300 | 5100

Хлопчики (міська місцевість)

Середнє значення | 53,55±0,04 | 53,50±0,07 |