ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ
БАБЕНКО КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 159.964.22
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МЕХАНІЗМІВ СИМВОЛІЗАЦІЇ
ЗМІСТУ НЕСВІДОМОГО
(на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків)
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ ? 2007
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Черкаському національному університеті імені
Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник | доктор психологічних наук, професор,
дійсний член АПН України
Яценко Тамара Семенівна,
Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта),
професор кафедри психології
Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, доцент
Власова Олена Іванівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри соціальної психології,
в.о.завідувача кафедри соціальної психології |
кандидат психологічних наук, доцент
Ставицька Світлана Олексіївна,
Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова,
доцент кафедри психології |
Захист відбудеться “15” січня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.453.02 Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України.
Автореферат розіслано “15” грудня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В. В. Андрієвська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Прагнення України до інтеграції з європейською спільнотою обумовлює необхідність розв’язання низки першочергових завдань, серед яких особливої ваги набуває підготовка висококваліфікованих, конкурентно спроможних на ринку праці фахівців, в тому числі у психолого-педагогічній галузі. Подальше удосконалення професійної підготовки спеціалістів, зокрема психологів-практиків, передбачає покращення як теоретичної, так і практичної складових навчання майбутніх фахівців, що ґрунтується на врахуванні феномену цілісності психіки людини, нерозривної єдності її свідомої та несвідомої сфер.
Завдяки зміні політичного устрою, відмові від тоталітарної системи, стало можливим ознайомлення вітчизняних науковців з надбаннями світової науки, що раніше перебували під забороною внаслідок ідеологічної цензури. Як показав здійснений аналіз наукової літератури, під негласне табу з 1926 року потрапили і дослідження феномену несвідомого та символізації його змісту, що були предметом психоаналітичних досліджень.
Тема дисертаційної роботи зачіпає центральну проблему формування змісту несвідомого, що пов’язана з феноменами витіснення, опорів та психологічних захистів. Процес дослідження взаємозв’язку механізмів символізації змісту несвідомого є найбільш складним і найменш розробленим не тільки в теоретичному, а й у методологічному аспектах.
Висвітлення феномену символізації змісту несвідомого було розпочате у психоаналізі (А. Беккер, Е. Гловер, Ж. Лакан, Ч. Музатті, П. Орбан, Ч. Ракрофт, Р. Руссійон, Ф. Тайсон, Р. Тайсон, З. Фрейд й іншими) та філософії (О. Ф. Лосєв, Н. В. Кулагіна). Питання механізмів символізації змісту несвідомого було підняте З. Фрейдом при аналізі сновидінь, продовжено у роботах Ж. Лакана, О. В. Марічевої, П. Орбана, Ч. Райкрофта, Р. Руссійона, Т. С. Яценко та інших, однак питання щодо їх взаємозв’язку залишилося поза зоною наукових досліджень. Попри велику кількість наукових праць, присвячених проблемі вивчення феномену несвідомого, у науковій літературі недостатньо досліджується питання щодо символізації його змісту в рамках функціювання несвідомої сфери психіки. Тому, незважаючи на численну бібліографію, пов’язану з висвітленням окремих аспектів несвідомої сфери психіки, питання дослідження механізмів символізації змісту несвідомого та їх взаємозв’язку залишається відкритим.
Таким чином, дисертаційне дослідження покликане заповнити прогалину у наукових дослідженнях взаємозв’язку механізмів символізації змісту несвідомого, а також їх значення у процесі діагностико-корекційної роботи з майбутніми психологами-практиками.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та згідно з планом НДР Академії педагогічних наук України з напряму “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб” (“Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”). Тему дисертації затверджено вченою Радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № від
29 вересня 2003 року) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень
у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № від 27 січня 2004 року).
Об’єкт дослідження – емпіричний матеріал поведінки учасників групової психокорекції в процесі активного соціально-психологічного навчання (АСПН).
Предметом дослідження є механізми символізації змісту несвідомого суб’єкта в контексті функційних особливостей цілісної психіки в єдності свідомої та несвідомої її сфер.
Мета роботи полягає у розкритті механізмів символізації змісту несвідомого та їх взаємозв’язків у процесі глибинно-психологічної корекції за методом активного соціально-психологічного навчання.
В основу концепції дослідження покладено розроблену Т. С. Яценко психодинамічну теорію, яка реалізувалася у груповій психокорекції, що має глибинно-психологічну орієнтацію; інтегрує ідеї цілісного підходу до розуміння психіки суб’єкта у взаємозв’язку її свідомої і несвідомої сфер та положення про внутрішню суперечливість психіки, активність несвідомого, що специфічно ініціює дієвість суб’єкта, яка знаходить вираження у сфері спілкування; психоаналітичного підходу; гуманістичного підходу до проведення психокорекцій--ної роботи; гештальт-підходу, ідеї якого асимілює процес активного соціально-психологічного навчання майбутніх фахівців у галузі практичної психології.
В основу дослідження покладено припущення, що механізми символізації знаходяться у взаємозв’язку, що відображає єдність свідомої та несвідомої сфер психіки.
Часткові гіпотези: використання методик глибинно-психологічного спрямування дає змогу об’єктивувати механізми символізації змісту несвідомого та їх взаємозв’язки, що зумовлює стійкий психокорекційний ефект на особистість учасника групи АСПН; механізми символізації здійснюють як функцію маскування змісту несвідомого від свідомості, так і функцію його об’єктивування; адекватну діагностико-корекційну роботу з суб’єктом може бути забезпечено лише за умови врахування психологом-практиком даного феномену.
Реалізація поставленої мети та доведення гіпотез дослідження передбачає вирішення таких завдань:
1. Здійснити аналіз наукової літератури з проблеми дослідження феномену несвідомого та механізмів символізації.
2. Розкрити сутність взаємозв’язків механізмів символізації змісту несвідомого.
3. З’ясувати психологічні закономірності символізації змісту несвідомого в контексті внутрішньої динаміки психіки.
4. На основі результатів дисертаційного дослідження розробити рекомендації психологам-практикам.
Методологічну і теоретичну основу дослідження склали: системний підхід до розуміння психіки особистості (Г. О. Балл, І. Ф. Бурлачук, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. В. Рибалка, Т. С. Яценко та інші); положення про вікові особливості психічного розвитку людини (Л. С. Виготський, О. І. Власова, Л. В. Долинська, Г. С. Костюк, І. С. Кон, О. В. Скрипченко, С. О. Ставицька та інші); глибинно-психологічний підхід до розуміння психіки (Х. Захс, А. Менегетті, Н. Ф. Каліна, О. Ранк, Т. М. Титаренко З. Фрейд, К. Ґ. Юнґ, та інші) та функційних особливостей несвідомої сфери (В. Ф. Бассін, І. А. Зязюн, С. Д. Максименко, Д. М. Узнадзе, Т. С. Яценко та інші); історичний підхід до дослідження проблеми несвідомого (Ф. В. Бассін, Л. С. Виготський, О. Р. Лурія, А. С. Прангішвілі, А. Е. Шерозія, М. Г. Ярошевський та інші); положення про взаємозв’язок свідомої і несвідомої сфер психіки (С. Д. Максименко, В. О. Татенко, З. Фрейд, К. Ґ. Юнґ, Т. С. Яценко та інші); дослідження проблеми символізації змісту несвідомого (А. Беккер, Е. Гловер, Ж.-Л. Додде, Н. В. Кулагіна, Ж. Лакан, О. Ф. Лосєв, Ч. Музатті, П. Орбан, Ч. Ракрофт, Р. Руссійон, Ф. Тайсон, Р. Тайсон, І. М. Сєченов, З. Фрейд, Т. С. Яценко та інші); дослідження психологічного аспекту казок та міфів (Е. Берн, Б. Беттельхейм, Х. Захс, Т. Зінкевич-Євстигнеєва, І. В. Євтушенко, В. Пропп, О. Ранк, В. Л. Солодухов, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Ґ. Юнґ та інші); положення психодинамічної теорії з орієнтацією на глибинно-психологічне пізнання цілісного феномену психіки (наукова школа Т. С. Яценко: С. М. Аврамченко, О. Г. Біла, Л. Л. Бондаревська, Н. В. Дметерко, М. П. Зажирко, Б. Б. Іваненко, А. Е. Мелоян, І. М. Сергієнко, П. В. Теслюк, І. В. Євтушенко, О. Г. Солодухова, О. Г. Стасько та інші).
Тема дисертаційного дослідження обумовлює застосування таких загальнонаукових методів теоретичного дослідження: узагальнення вітчизняного і зарубіжного доробку з вивчення поставленої проблеми; аналіз проблеми символізації за літературними джерелами; порівняльний аналіз різних підходів до розуміння несвідомого; систематизація та узагальнення емпіричних даних, отриманих у процесі АСПН. У роботі використано емпіричні методи дослідження: включене спостереження; метод АСПН, зокрема психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків, аналіз “Казок про власне життя”, науковий аналіз матеріалу за методом АСПН; багатофакторний опитувальник FPI, форма В; статистичні методи обробки даних.
Експериментальна база роботи. Дослідження виконано на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. В експерименті взяло участь (упродовж усіх років підготовки роботи) 530 студентів психологічного факультету та слухачів факультету перепідготовки кадрів за спеціальністю “Практична психологія”. Перевірку результатів дисертаційного дослідження здійснено у Черкаському національному університеті, Кримському гуманітарному університеті (м. Ялта), Уманському державному педагогічному університеті.
Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося у три етапи (пошуковий, дослідницький, узагальнюючий) упродовж 2002-2007 років.
Наукова новизна й теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що:
– вперше в центр уваги наукового дослідження поставлено проблему взаємозв’язків механізмів символізації змісту несвідомого з внутрішньою динамікою психіки; систематизовано дослідження феномену символізації змісту несвідомого у вітчизняній психологічній науці; досліджено вияв механізмів символізації у авторських “казках про власне життя”; здійснено класифікацію механізмів символізації змісту несвідомого; доведено наявність взаємозв’язків між механізмами символізації змісту несвідомого і особистісною проблемою суб’єкта;
– збагачено зміст категорії символізації змісту несвідомого; уточнено різновиди механізмів символізації змісту несвідомого; уточнено концепцію психодинамічного підходу через конкретизацію методології пізнання механізмів символізації змісту несвідомого та їх взаємозв’язків; з’ясовано можливості “Казки про власне життя” як методу АСПН у пізнанні глибинно-психологічних феноменів, зокрема механізмів символізації змісту несвідомого; описано вияви символізації змісту несвідомого у соціальній поведінці людей; проведено дослідження феномену механізмів символізації у вербальному та невербальному матеріалі учасників груп АСПН.
– набуло подальшого розвитку: дослідження феномену несвідомого; узагальнення історичного матеріалу стосовно дослідження несвідомого психічного; знання про вияви символізації змісту несвідомого у соціальній поведінці людей; дослідження феномену механізмів символізації у вербальному та невербальному матеріалі учасників груп АСПН.
Практичне значення дисертаційного дослідження: отримані результати дисертації використані при розробці галузевого стандарту вищої освіти Міністерства освіти і науки України освітньо-кваліфікаційної характеристики “бакалавр” зі спеціальності 6.010100 “Практична психологія”, у курсах: “Історія психології”, “Основи психодіагностики та психокорекції”, “Психологічне консультування”, “Сучасні теорії глибинної психології та проблеми психокорекції”, “Методика аналізу комплексу тематичних психомалюнків”, “Феномен несвідомого у психології”, “Психологія спілкування”, “Соціальна психологія” та інших.
Теоретичні й експериментальні матеріали дисертації уже використовувалися дисертанткою при розробці й викладанні теоретичних курсів, а також для проведення практичних занять зі студентами психологічних спеціальностей й слухачами факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів з фаху “Практична психологія”. Також практичну цінність представляє доведена можливість застосування методу психоаналізу комплексу тематичних малюнків та методу “Казки про власне життя” для пізнання глибинно-психологічних детермінант формування особистісної проблеми суб’єкта шляхом об’єктивації та інтерпретації механізмів символізації змісту несвідомого у їх взаємозв’язках.
Представлений у Додатках матеріал зорієнтований на допомогу психологам-практикам, оскільки дозволяє не лише поглибити розуміння механізмів символізації змісту несвідомого, але й розкриває можливості їх пізнання в процесі вивчення спонтанної поведінки у діагностико-корекційному процесі за методом АСПН.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обгрунтованістю методичних і теоретичних положень; застосуванням методів, адекватних меті й завданням дисертації, а саме: використанням комплексу методів, які мають глибинно-психологічну орієнтацію та відповідають меті і завданням дослідження; емпіричними даними, здобутими під час практичної роботи; якісним і системним аналізом емпіричного матеріалу, отриманого у процесі роботи груп АСПН; використанням теоретичних здобутків практичної психології, зокрема, “Моделі внутрішньої динаміки психіки” (автор – Т.С.Яценко); впровадженням у підготовку майбутніх психологів-практиків дисциплін, спрямованих на поглиблення розуміння механізмів символізації несвідомого змісту психіки суб’єкта.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2004), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005), на Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Методичні та теоретичні засади практичної психології” (Черкаси, 2005), на Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Житомир, 2005), на Науково-практичній конференції “Гендерні основи розвитку сім’ї” (Черкаси, 2006), на ХІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Ломоносов – 2006”, м. Москва, де отримано грамоту за кращу доповідь на підсекції “Психологія соціального впливу”; Міжнародній психоаналітичній конференції “Зігмунд Фрейд – засновник нової наукової парадигми: психоаналіз у теорії та практиці” (Москва, 2006); на Всеукраїнській конференції “Теоретичні та методичні засади практичної психології” (Ялта, 2006), Всеукраїнській конференції “Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання” (Ялта, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Сімейні об’єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій” (Ялта, 2007); обласних, міських семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій. Крім того, результати дослідження було заслухано на засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (2002–2007 рр.)
Основні наукові положення дисертаційної роботи впроваджено у розробку галузевого стандарту вищої освіти Міністерства освіти і науки України освітньо-кваліфікаційної характеристики “бакалавр” зі спеціальності 6.010100 “Практична психологія” (довідка № /259 від 21 березня 2007 року), у навчально-виховний процес Черкаського інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № від 18 березня 2004 року), у процес підготовки психологів Московського державного університету (Росія) (довідка № /01-12 від 02 липня 2007 року), у навчально-виховний процес Кримського гуманітарного університету (м. Ялта) (довідка № від 6 жовтня 2006 року), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № від 12 квітня 2007 року), Черкаського навчального центру Одеської національної юридичної академії (довідка № від 6 квітня 2007 року), у підготовку психологів Слов’янського педагогічного університету (довідка № / 01-11 від 18 червня 2007 року), у навчально-виховний процес Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № /01-12 від 21 травня 2007 року), у підготовку психологів-практиків Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № від 25 червня 2007 року). Упровадження результатів наукового пошуку здійснювалося шляхом опублікування концептуаль-них положень дисертації, у процесі розробки і викладання лекційних курсів, на практичних заняттях зі студентами психологічних факультетів і слухачами факультетів перепідготовки з фаху “Практична психологія”.
Особистий внесок здобувача до публікацій, підготовлених у співавторстві, пов'язаний з теоретичним обґрунтуванням презентованих у статтях психологічних феноменів, зокрема агресії та об’єктних відношень.
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 18 публікаціях,
з них – 7 одноосібних статей та 2 статті в співавторстві у провідних фахових виданнях, унесених до списку, затвердженого ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і чотирьох додатків, що охоплюють 3 стенограми роботи психолога (79 малюнків) та навчальну програму “Феномен несвідомого у психології”. Основні матеріали дисертації викладені на 198 сторінках і містять 63 малюнки, 4 таблиці та 4 схеми. Список використаних джерел нараховує 445 робіт українських і зарубіжних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, завдання роботи, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, представлено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми символізації несвідомого змісту психіки” – розкрито сутність і специфіку категорії “символізація”, здійснено історичний аналіз досліджень феномену несвідомого у зарубіжній та вітчизняній психології, особлива увага приділяється вивченню несвідомого українськими науковцями.
Презентований у розділі аналіз науково-психологічних джерел засвідчив неоднозначність тлумачення поняття “символізація” та продемонстрував, що сам процес символізації містить як несвідомий, так і свідомий компоненти (О. Ранк, Х. Захс), оскільки символ поєднує у собі свідомий та несвідомий змісти (К. Ґ. Юнґ) і складається з предметного образу та глибинного змісту (Т. С. Яценко, П. В. Теслюк); виникнення символізації пов’язують з розвитком мови (Е. Гловер). Символізація відбувається на різних психічних рівнях (Р. Кьюбі), оскільки символи можуть репрезентувати 1) свідомі абстракції та поняттєве мислення; 2) передсвідомі алегоричні вирази у формі метафор; 3) психоаналітичний несвідомий символізм. Основу символізації науковці (Р. Руссійон, З. Фрейд та інші) вбачають у едіповій залежності, первинний вияв символізації відносять до першого року життя дитини.
Р. Арнхейм, Е. Блейлер, Л. Леві-Брюль, І. М. Сеченов висвітлювали функціювання символізації у контексті мисленнєвої діяльності. Так, І. М. Сеченов доводив, що символізація складається з двох процесів: інтрапроцесу і екстрапроцесу та нерозривно пов’язана з пам’яттю людини. З. Фрейд, Ж. Лакан, Р. Руссійон, Т. С. Яценко та інші науковці досліджували закономірності символізації несвідомого змісту психіки: зокрема механізми символізації у онейричній діяльності, на які вперше звернув увагу З. Фрейд, та лінгвістичні механізми символізації (Ж. Лакан): синтаксичні зміщення – еліпс, плеоназм, гіпербола, регресія, повторення, опозиція; семантичні згущення – метафора, катахреза, алегорія, метонімія, синекдоха.
Розгляд проблеми символізації несвідомого змісту був би неповним без висвітлення досліджень феномену несвідомого. Найширшого висвітлення поняття “несвідоме” набуло у роботах засновника психоаналізу З. Фрейда, оскільки тут воно знайшло відображення крізь призму таких підходів, як структурний, топографічний, динамічний, економічний, генетичний, адаптивний та описовий. У розділі описано суттєві для вивчення проблеми символізації несвідомого
змісту психіки теоретико-емпіричні дослідження Р. Ассаджолі Ф. В. Бассіна, Л. С. Виготського, С. Грофа, А. Н. Дмітрієва, Є. Я. Дмітрієвої, І. А. Зязюна, Н. Ф. Каліної, К. М. Корнілова, С. Леклера, А. Менегетті, А. С. Прангішвілі, В. С. Ротенберга, В. П. Самохвалова, В. О. Татенка, Д. М. Узнадзе, Ш. Н. Чхартішвілі, А. Е. Шерозії, П. Б. Шошина, К. Ґ. Юнґа, К. Ясперса, Т. С. Яценко та інших.
Здійснений у розділі аналіз наукової літератури обумовив виокремлення таких історичних періодів у розгляді питання дослідження феномену несвідомого в Україні:
дореволюційний період – окремі аспекти проблеми несвідомого висвітлювалися у студіях Г. Сковороди, І. Франка, Г. Костельника, Є. Перліна, С. Балея, Я. Яреми, О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського та багатьох інших;
радянський період (коли Україна входила до складу СРСР) характеризується наступними етапами: І етап – 1917–1932 (20-30 роки) – розвій проблеми несвідомого в контексті психоаналізу на теренах СРСР; ІІ етап – 1933–1953 (30-50 роки) – уникання використання терміну “несвідоме” у позитивному контексті, фактичне оголошення несвідомої сфери психіки антинауковим феноменом, критика психоаналітичних ідей, спроби окремих вчених привернути увагу до феномена несвідомого в контексті теорії установки; ІІІ етап – 1954–1991 (60-90 роки), який можна розділити на два періоди: 1954–1976 роки – на сторінках фахових журналів піднімається дискусія щодо установки та несвідомого, мета якої виявлення відповідності /невідповідності категорії установки марксистській теорії; 1977–1991 роки – дискусія щодо природи несвідомого та тотожності несвідомого і установки, подальші дослідження феномену несвідомого, поглиблення знань щодо категорії “несвідоме”;
пострадянський період – проблема несвідомого знайшла своє відображення у роботах І. А. Зязюна, Т. С. Яценко, Н. Ф. Каліної, В. П. Самохвалова, П. В. Теслюка, О. Г. Білої, А. Е. Мелоян, І. В. Євтушенко, С. М. Аврамченко та багатьох інших.
У дисертації зроблено акцент на дослідженнях, проведених Т. С. Яценко та представниками її наукової школи, що презентували функційні характеристики свідомої та несвідомої сфер психіки, особливості внутрішньої динаміки психіки та її системних характеристик тощо, що є засадними для дисертаційної роботи.
У даному розділі представлений матеріал, що розкриває психологічні особливості розвитку символізації в онтогенезі (який досліджували О. І. Власова, Л. В. Долинська, Г. С. Костюк, І. С. Кон, О. В. Скрипченко, С. О. Ставицька та інші).
У другому розділі – “Емпіричне дослідження механізмів символізації несвідомого змісту психіки” – розглядається проблема механізмів символічної репрезентації психіки суб'єкта у психоаналітичній (З. Фрейд, О. Ранк, Х. Захс, Ч. Райкрофт) та психодинамічній (Т. С. Яценко) теоріях, а також методичні особливості та теоретичні основи дослідження феномену символізації змісту несвідомого на матеріалі тематичних психомалюнків та “Казок про власне життя”.
Програма дослідження взаємозв’язку механізмів символізації змісту несвідомого реалізовувалася поетапно і передбачала:
1) дослідження методів вивчення несвідомого, їх можливості у об’єктивації символізації та її механізмів;
2) з’ясування соціальних виявів символізації та її механізмів;
3) аналіз механізмів символізації змісту несвідомого, на матеріалі онейричної діяльності, описаної у роботах З. Фрейда та психоаналітиків;
4) аналіз механізмів символізації, представлений у психодинамічній теорії Т. С. Яценко;
5) з’ясування психологічних закономірностей символізації змісту несвідом-ого та його взаємозв’язків з внутрішньою динамікою психіки на емпіричному матеріалі глибинно-психологічної корекції з використанням: “Моделі внутрішньої динаміки психіки” (Т. С. Яценко), методу психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків та методу психоаналізу “Казки про власне життя”.
Здійснений в дисертації аналіз наукових джерел дозволив констатувати, що методами дослідження несвідомого є: експерименти щодо психофізіології субсенсорики та гіпнотичних навіювань (Ф. В. Бассін, В. Є. Рожнов, В. Л. Райков та інші); дослідження установки узнадзівською психологічною школою (А. С. Прангішвілі, Ш. Н. Чхартішвілі, А. Е. Шерозія, Н. І. Сарджвеладзе, В. Г. Норакідзе, З. С. Джапарідзе та інші), тест словесних асоціацій (К. Ґ. Юнґ); проективні методики (О. Т. Соколова, Л. Ф. Бурлачук, Ю. С. Савенко та інші); гіпноз, метод вільних асоціацій (З. Фрейд); методи інтерпретації образних форм презентації психіки (тлумачення сновидінь З. Фрейд, К. Ґ. Юнґ, А. Менегетті); метод активної уяви (К. Ґ. Юнґ, Р. А. Джонсон, Н. Ф. Каліна, І. Г. Тимощук та інші), інтерпретація психологічного змісту символічних образів у трансперсональній психології (С. Гроф), метод активного соціально-психологічного навчання (Т. С. Яценко) тощо.
Важливими у вивченні означеної проблеми є праці, в яких обґрунтовано доцільність застосування малюнкових методик з метою вивчення психіки суб’єкта (В. М. Бехтерєв, Д. Бук, Ф. Л. Гудінаф, К. Кох, А. Менегетті, О. Г. Юсупов та інші), однак більшість із них має тестову зорієнтованість, яка не дає змогу виявити несвідомий зміст психіки. Сучасний етап розвитку психології загалом та становлення, зокрема, практичної психології, а також зміна політико-економічних умов гостро ставлять проблему осмислення і критичного аналізу вже існуючих методів, створення та розробки нових, які б відкривали можливість пізнання індивідуальної неповторності психіки кожного індивіда. Саме таким можливостям відповідає метод психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків як окремої методики активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Вищеназваний метод, розроблений академіком АПН України Т. С. Яценко, дає змогу об’єктивувати механізми символізації змісту несвідомого та забезпечує ефективність діагностико-корекційного процесу, адекватно поставленим в дисертації задачам, завдяки зорієнтованості на глибинне пізнання психіки.
У розділі висвітлено соціальні вияви символізації та її механізмів, що виявляються у державних атрибутах (прапорі, гербі); релігії; атрибутах моди (прикрасах, татуюваннях тощо); у традиціях, забобонах, соціальних ефектах (ореолу) тощо.
У роботі презентовано механізми символізації, відкриті З. Фрейдом при аналізі сновидінь: натяк, згущення, зміщення, образність, вторинна обробка. У науковому доробку Т. С. Яценко уточнено зміст таких механізмів, як згущення, зміщення, натяку, локалізації, генералізації, маскуванні кількістю, від супротивного, гіперболізації, мінімізації, схематизації в контексті психодинамічного розуміння психіки.
Проведене нами дослідження дає змогу констатувати, що вивчення проблеми символізації змісту несвідомого у радянській психології знайшло опосередковане втілення лише у розробках проективних методик, однак теоретичне підґрунтя отримало значно пізніше вже у пострадянський час у студіях українського вченого Т. С. Яценко та її учнів. Саме розроблений Т. С. Яценко метод АСПН дав змогу об’єктивувати механізми символізації несвідомого змісту психіки суб’єкта за рахунок відповідності організаційних аспектів методу сутності функційних особливостей несвідомого.
Перевагами АСПН порівняно з іншими методами дослідження несвідомого є: системність; виявлення логіки несвідомого, що імпліцитно впливає на спрямування поведінки суб’єкта; можливість об’єктивації внутрішньої суперечливості психіки та архетипної символіки тощо. На особливу увагу в контексті АСПН заслуговує психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків. Психоаналітична інтерпретація комплексу малюнків передбачає феноменологічний підхід та діалогічну взаємодію з автором малюнків, що враховує його розуміння малюнку; її об’єктом виступає як вербальний, так і невербальний матеріал (зображення), отриманий у діалозі із суб’єктом; багаторівневість та порційність об’єктивування інформації та представлення її суб’єкту на фоні нівелювання (“розм’якшення”) опорів; інтерпретація окремого символу завжди спирається на знання закономірностей цілісної психіки та змісту інших малюнків комплексу; при інтерпретації враховується багатозначність символу; архетипна символіка дає змогу інтерпретувати образи малюнків узагальнено, “над діалогом”, тому цей аспект вирізняється певною автономією, хоч і вписується в цілісність логіки інтерпретації усієї сукупності малюнків; процес цілісної інтерпретації комплексу малюнків набуває аналітичного виразу, спрямованого на виявлення логічної впорядкованості психіки, що піддається пізнанню через зміст взаємозв’язків між окремими образами зображень. Представлений у дисертаційному дослідженні матеріал ставить акцент на механізмах символізації несвідомого змісту психіки у рамках психодинамічного підходу.
У третьому розділі – “Механізми символізації несвідомого змісту психіки та їх взаємозв’язки” (аналіз емпіричного матеріалу глибинно-психологічної корекції) – доведено, що механізми, описані при тлумаченні сновидінь засновником психоаналізу, об’єктивуються у поведінкових виявах учасників груп активного соціально-психологічного навчання, зокрема проявляються у малюнках та авторських казках. На емпіричному матеріалі встановлено взаємозв’язок закономірностей символізації несвідомого з внутрішньою динамікою психіки.
Здійснений у розділі теоретико-емпіричний аналіз матеріалу 73 комплексів тематичних психомалюнків, виконаних майбутніми психологами-практиками (студентами психологічного факультету, слухачами курсів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, аспірантами), дозволив виділити такі механізми символізації як згущення, зміщення, натяк, генералізацію, локалізацію, які є базовими; їх форми ми віднесли до ситуативних.
Дисертаційне дослідження доводить ефективність методу психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків у об’єктивації механізмів символізації несвідомого змісту психіки та їх взаємозв’язків з внутрішньою динамікою психіки. На основі здійсненого аналізу емпіричного матеріалу глибинно-психологічної корекції за методом АСПН констатується, що такий базовий механізм символізації, як натяк, у малюнковому матеріалі має вираз через колір, форму, розмір, розташування елементів символічних образів (композицію) та семантику образів малюнку (Схема ).
Цілісний психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків дозволив об’єктивувати витоки механізмів символізації та їх взаємозв’язки з умовними та інфантильними цінностями, обумовленими едіповою залежністю суб’єкта (Схема 2). Механізм згущення, тісно пов'язаний з базовим механізмом натяку, виявився через форму (механізм маскування кількістю); повторення елементу з іншого малюнку; механізм від супротивного (використання протилежних функцій елементів). Підґрунтям даних механізмів є первинні фіксації, обумовлені едіповою залежністю та дією захисної системи суб’єкта, основне спрямування якої “від слабкості до сили”, внаслідок чого відбулась інтроєкція материнських і батьківських рис, а також умовних та інфантильних цінностей. Породженням едіпової ситуації є тенденція захисної системи суб’єкта “від сили до слабкості”.
Схема 1. Особливості вияву механізму натяку у малюнковому матеріалі
Схема 2. Взаємозв’язок механізмів символізації та їх витоки
Психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків засвідчив наявність взаємозв’язку механізмів символізації змісту несвідомого з системними характеристиками психіки, який рельєфно презентує Схема 3.
Схема 3. Взаємозв’язок механізмів символізації з системними характеристиками психіки
Умовні позначення |
асоціативні
зв’язки | механізми генералізації
та локалізації | фіксації
потяги | деривати первинних витіснень
У третьому розділі представлені етапи, описано процедуру, способи фіксації та обробки отриманих даних та результати дослідження результативності діагностико-корекційного процесу за методом АСПН з урахуванням закономірностей символізації несвідомого змісту психіки.
У дослідженні взяли участь 85 осіб. Дослідження результативності психокорекційного процесу проводилося у три етапи з двома групами учасників. Першу групу А (контрольну) складали 43 особи – студенти біологічного факультету; другу групу Б – 42 особи (студенти психологічного факультету), вік учасників 19–21 рік.
Перший етап – проведення контрольного зрізу, який передбачав визначення особливостей особистості за допомогою багатофакторного опитувальника FPI, форма В. Для визначення рівня відкорегованості особистості серед дванадцятьох шкал ми виокремили дві: шкалу V (комунікабельність), що характеризує як потенційні можливості, так і реальні вияви соціальної активності суб’єкта; шкалу VІІ (реактивна агресивність), що відображає агресивне ставлення особи до соціального оточення. Ми виходили з положення, що високий рівень реактивної агресивності у досліджуваних є одним з показників особистісної невідкоригованості, оскільки в особи, яка його демонструє, рельєфно виражені мортідні тенденції. Відповідно, низький рівень комунікабельності є також показником особистісної невідкоригованості, оскільки комунікабельність є важливою якістю у професійній діяльності майбутніх спеціалістів (вчителів біології), а особливо у практичних психологів і є одним з показників вияву лібідінозної енергії. Тому, зниження рівня реактивної агресивності та підвищення рівня комунікабельності є одними з показників результативності психокорекційного процесу.
За результатами дослідження серед кожної групи (А, Б) було виділено підгрупи студентів з низьким, середнім та високим рівнем комунікабельності та реактивної агресивності.
Другий етап дослідження передбачав проведення психокорекційних занять. У контрольній групі А психокорекційні заняття не проводилися, зі студентами групи Б були проведені заняття з глибинної психокорекції за методом АСПН по підгрупах з використанням методик, спрямованих на глибинне пізнання внутрішніх детермінант особистісної проблематики суб’єктів. Відповідно до психодинамічної теорії, вивільнена психічна енергія шляхом пізнання несвідомого через об’єктивацію механізмів символізації змісту несвідомого та їх взаємозв’язків з внутрішньою динамікою психіки, може бути спрямована на професійну самореалізацію учасників групи та досягнення ними стану психологічної зрілості, здатності до конструктивної співпраці та партнерських стосунків з людьми (окремі матеріали роботи за методиками представлені у додатках).
Після завершення психокорекційної роботи було проведено другий зріз за методикою багатофакторного опитувальника FPI, форма В. Дослідження показали, що за відсотками показника “комунікабельність” спостерігаються наступні відмінності між першим і другим зрізом: у групі А – кількість студентів, що демонструвала низький рівень зменшилася на 2,32%, відповідно збільшилася кількість студентів з середнім рівнем, кількість студентів з високим рівнем комунікабельності не змінилася; у групі Б – кількість студентів з низьким рівнем зменшилася на 7,14%, кількість студентів з середнім рівнем збільшилася на 2,38%, кількість студентів з високим рівнем комунікабельності збільшилася на 4,76%. Третій етап експериментального дослідження був проведений через чотири місяці після другого, він полягав у визначенні особливостей особистості за вищевказаною методикою. За результатами дослідження знов було виділено групи студентів з низьким, середнім та високим рівнем комунікабельності та реактивної агресивності. Результати були відображені на діаграмах (рис. 1, рис. 2) та таблицях 1 і 2.
Перший зріз Другий зріз Третій зріз
Рис. 1. Діаграма змін рівня комунікабельності у студентів груп А, Б
Таблиця 1
Результати оцінки різності вибіркових долей груп А і Б за шкалою “комунікабельність” за t- критерієм Стьюдента
Зріз | Рівні | Група А
N=43 | Група Б
N=42 |
t
A | p1 | q1 | m12 | A | p2 | q2 | m22
Перший | н | 18 | 0,42 | 0,58 | 0,0058 | 11 | 0,26 | 0,74 | 0,00469 | 1,56
с | 23 | 0,53 | 0,47 | 0,00593 | 24 | 0,57 | 0,43 | 0,00597 | 0,04
в | 2 | 0,05 | 0,95 | 0,00113 | 7 | 0,17 | 0,83 | 0,00344 | 1,78
Другий | н | 17 | 0,4 | 0,6 | 0,00571 | 8 | 0,19 | 0,81 | 0,00375 | 2,16*
с | 24 | 0,55 | 0,45 | 0,00589 | 25 | 0,6 | 0,4 | 0,00585 | 0,46
в | 2 | 0,05 | 0,95 | 0,00113 | 9 | 0,21 | 0,79 | 0,00404 | 2,23*
Третій | н | 17 | 0,4 | 0,6 | 0,00571 | 6 | 0,14 | 0,86 | 0,00293 | 2,78**
с | 24 | 0,55 | 0,45 | 0,00589 | 26 | 0,62 | 0,38 | 0,00574 | 0,65
в | 2 | 0,05 | 0,95 | 0,00113 | 10 | 0,24 | 0,76 | 0,00444 | 4,79***
Примітка: достовірність значущості відмінностей:
* - t= 0,95; ** - t= 0,99;***- t=0,999.
Перший зріз Другий зріз Третій зріз
Рис. 2. Діаграма змін рівня реактивної агресивності у студентів груп А, Б
Таблиця 2
Результати оцінки різності вибіркових долей груп А і Б за шкалою “реактивна агресивність” за t-критерієм Стьюдента
Зріз | Рівні | Група А
N=43 | Група Б
N=42 |
t
A | p1 | q1 | m12 | A | p2 | q2 | m22
Перший | н | 2 | 0,05 | 0,95 | 0,00113 | 5 | 0,12 | 0,88 | 0,00257 | 1,15
с | 8 | 0,19 | 0,81 | 0,00366 | 16 | 0,38 | 0,62 | 0,00574 | 1,96
в | 33 | 0,76 | 0,24 | 0,00434 | 21 | 0,5 | 0,5 | 0,00609 | 2,54*
Другий | н | 2 | 0,05 | 0,95 | 0,00113 | 7 | 0,16 | 0,83 | 0,00257 | 1,81
с | 9 | 0,21 | 0,79 | 0,00395 | 19 | 0,45 | 0,55 | 0,006036 | 2,4*
в | 32 | 0,74 | 0,26 | 0,00458 | 16 | 0,38 | 0,62 | 0,005746 | 3,54**
Третій | н | 2 | 0,05 | 0,95 | 0,00113 | 9 | 0,21 | 0,79 | 0,004046 | 2,23
с | 9 | 0,21 | 0,79 | 0,00395 | 22 | 0,52 | 0,48 | 0,006087 | 3,1***
в | 32 | 0,74 | 0,26 | 0,00458 | 11 | 0,26 | 0,74 | 0,004692 | 4,8***
Примітка: достовірність значущості відмінностей:
* - t= 0,95; ** - t= 0,99;***- t=0,999.
Згідно з отриманими результатами, у контрольній групі А спостерігалися незначні зміни за обраними шкалами; у групі обстежуваних Б результати свідчать про те, що у процесі АСПН в учасників навчання відбуваються конструктивні особистісні зміни (знижуються показники деструктивних особистісних властивостей, зокрема, реактивної агресивності та підвищується рівень конструктивних особливостей – комунікабельності). Статистична достовірність цих відмінностей була виявлена за допомогою t-критерію Стьюдента, результати презентовані у Таблиці 1. та Таблиці 2. Психокорекційний ефект активного соціально-психологічного навчання зберігається і поглиблюється після його закінчення, що вказує на те, що метод АСПН впливає на структурні компоненти особистості; зміни, що відбуваються у контексті психокорекційної роботи за даним методом є стійкими.
Виявлення на основі малюнкового матеріалу системних характеристик несвідомого (його логіки), встановлення зв’язків між несвідомою та свідомою сферами психіки суб’єкта нерозривно пов’язане із взаємозв’язками механізмів символізації, які нам вдалося констатувати.
ВИСНОВКИ
У висновках викладено результати теоретичного та емпіричного дослідження, основні з яких такі:
1. Аналіз робіт вітчизняних науковців засвідчив, що дослідженням проблеми несвідомого в дореволюційний період приділялась значна увага, що не властиво радянському періоду; проблема несвідомого знаходилася під забороною, що в значній мірі було обумовлено ідеологічною парадигмою психології в Радянському Союзі; пострадянський період характеризується посиленням уваги науковців України та Росії до феномену несвідомого та до психоаналізу, що знайшло відображення у окремих напрямках практичної психології.
2. Аналіз наукової літератури, спрямований на визначення особливостей символізації несвідомого змісту психіки, доводить неоднозначність тлумачення самого поняття “символізація”, під яким розуміють: складову мислення (Р. Арнхейм, Е. Блейлер, С. Ейзенштейн, Л. Леві-Брюль, І. М. Сеченов); символізм (Е. Гловер), символічну функцію (Л. С. Виготський, К. Ґ. Юнґ); психоаналітичний символізм (Х. Блюм); частковий прояв глобальної символічної функції (Ж. Лакан, Б. Мур, Р. Руссійон, Б. Фаїн); захисний механізм “Я” (Р. Ф. Додельцев, Т. В. Панфіло--ва); символічні симптоматичні дії (П. Орбан). Ми солідаризуємося з визначенням символізації Т.С.Яценко, як процесу маскування витісненого змісту від свідомої цензури при збереженні тенденції прояву його у поведінці.
3. Символізація рельєфно виявляється у державній атрибутиці, релігії, геральдиці, народній творчості, ритуалах, модних атрибутах, забобонах, соціальних ефектах тощо (при цьому вона тісно пов’язана з умовними цінностями індивіда чи групи).
4. Природа механізмів символізації, що носять латентний характер, обумовлює неможливість безпосереднього вивчення даного феномену за допомогою формалізованих тестових методик. Глибинно-психологічний ракурс дослідження механізмів символізації несвідомого змісту психіки показав їх взаємообумовленість особистісною проблематикою суб’єкта.
5. Дослідження взаємозв’язків механізмів символізації змісту несвідомого здійснено за допомогою психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків, що відкрило можливість системного пізнання психіки в єдності свідомого і несвідомого та уможливило вивчення механізмів символізації у їх взаємозв’язках. Діалогічна взаємодія з автором малюнків сприяла об’єктивації глибинних детермінант психіки, що включає і механізми символізації змісту несвідомого у їх взаємозв’язках.
6. Механізми символізації несвідомого змісту психіки суб’єкта, які були виділені З. Фрейдом у онейричній діяльності, діють як при створенні малюнків та казок (маскують витіснений зміст шляхом згущення образів малюнку, зрушення окремих частин образу зображення, заміщення одних образів протилежними, поєднання різних персонажей у одному образі, порушення природного порядку речей у зображеннях тощо), так і сприяють процесу психоаналітичної інтерпретації матеріалу, отриманого у діалогічній взаємодії із протагоністом.
7. Застосування у процесі групової роботи методів психоаналізу комплексу тематичних малюнків та психоаналізу казки дозволяють об’єктивувати механізми символізації у їх взаємозв’язках та виявити їх роль як в процесах маскування змісту несвідомого, так і в об’єктивуванні, що є передумовою глибинно-психологічного пізнання (інтерпретації).
8. Теоретико-емпіричний аналіз матеріалу, отриманого в процесі глибинно-психологічної корекції за методом АСПН, дозволив виявити наявність базових механізмів символізації (згущення, зміщення, натяк, генералізація, локалізація та інших) і ситуативних форм прояву механізмів символізації змісту несвідомого.
9. Взаємозв’язки механізмів символізації несвідомого змісту психіки згармонізовані з системними характеристиками психіки загалом, тому їм притаманна як залежність від інфантильних цінностей, так і підкореність генеральному механізму просоціальної адаптації психіки (“до сили”). Дане дисертаційне дослідження доводить, що механізми символізації знаходяться у взаємозв’язку, що відображає єдність свідомої та несвідомої сфер психіки.
10. Врахування у підготовці психологів результатів дисертаційного дослідження сприяє вдосконаленню діагностико-корекційного інструментарію, що засвідчують якісні і кількісні показники результативності цього процесу.
Перспективи наукових досліджень вбачаємо в посиленні онтогенетичного вивчення функційного аспекту механізмів символізації у їх взаємозв’язках.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Теслюк П.В., Славінська Т.Б., Бабенко К.А. Наскрізна програма фахової підготовки студентів психологічного факультету / Навчальна програма – Черкаси: Черкаський національний університет, 2004. – 64 с.
2. Євтушенко І.В., Мелоян А.Е., Бабенко К.А. Страх та агресія як деструктивні прояви психіки // Психологія. Зб. наук. пр. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, Вип. 21. – 2003. – С. –80.
3. Бабенко К.А., Будяк Л.В. Механізми символізації змісту несвідомого // Актуальні проблеми практичної психології. Зб. наук. пр. – Херсон: Персей, 2004. – С. –16.
4. Бабенко К.А. Роль уяви у створенні образів малюнку // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Зб. наук. пр. – К.: НПУ, 2005. – № (31). – С. 15–20.
5. Бабенко К.А. Особливості уяви у процесі створення графічних образів // Тези доповідей учасників конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків”. – Київ–Житомир: Державний фонд фундаментал-ь-них досліджень МОН України, 2005. – С. 22–23.
6. Бабенко К.А. Роль уяви у процесі створення образів // Матеріали 8-ї міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2005”. – Т. 49. Психологія. – Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2005. – С. 7–8.
7. Бабенко К.А. До проблеми інтерпретації у психології // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Зб. наук. пр. – К.: НПУ, 2005. – № (33).
