Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

Бежанова Наталія Леонідівна

УДК 159.955.373.31

РОЗВИТОК ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛІВ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ ДО ФОРМУВАННЯ ОЦІНЮВАЛЬНИХ УМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник | кандидат педагогічних наук, доцент

Снісаренко Ольга Степанівна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України, кафедра філософії освіти, професор

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор Гриньова Марина Вікторівна, Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, кафедра педагогічної майстерності, завідувач, декан природничого факультету.

| кандидат педагогічних наук, доцент Пуцов Володимир Іванович Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України, кафедра теорії та методики післядипломної освіти, завідувач кафедри.

Провідна установа | Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського, кафедра освітніх технологій, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Захист відбудеться 23 лютого 2007 року об 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. .455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

Автореферат розісланий 22 січня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.І. ЧмільЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Державною програмою „Вчитель”, Національною доктриною розвитку освіти України в ХХI ст., „Декларацією про європейський простір для вищої освіти”, „Концептуальними засадами реформування педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір”, наказами Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004 – 2005 роки” та „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” передбачено суттєвий перегляд концепції розвитку сучасної системи освіти, яка визначає сукупність якостей і професійний рівень компетентності фахівців, їхню готовність до постійного вдосконалення педагогічної майстерності.

За документами міжнародних організацій (ЮНЕСКО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Міжнародної організації праці, Ради Європи, Європейської комісії, Європейської асоціації педагогічної освіти та ін.) ключова роль у сучасних і майбутніх продуктивних змінах належить освіті. Однією з найважливіших передумов входження України до єдиного європейського освітнього простору є досягнення системою її вищої та післядипломної освіти основних цілей Болонського процесу, серед яких перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти інноваційного типу, який обумовлює трансформацію її змісту, мети, форм, методів та технологій.

Пріоритетом розвитку сучасної вітчизняної освіти є її особистісна орієнтація. Сутнісною критеріальною характеристикою особистісно орієнтованого освітнього процесу є суб`єкт-суб`єктний характер взаємодії між його учасниками. При цьому cмисл особистісно орієнтованих дій учителя полягає у сприянні становленню суб`єктної активності школяра, яка проявляється, насамперед, в усвідомленому ставленні до навчання, у здатності критично й виважено оцінювати свою власну навчально-пізнавальну діяльність. Виключно актуальним є педагогічне забезпечення суб`єктної активності молодшого школяра, оскільки саме в цей період визначаються стрижньові характеристики його пізнавальної діяльності.

Суб'єктна активність у навчально-пізнавальній діяльності якнайповніше проявляється у відповідних уміннях школярів. Проблемою формування вмінь навчально-пізнавальної діяльності учнів займалися Є.І.Бойко, М.В.Гриньова, І.Б.Ітельсон, О.М.Кабанова-Меллер, А.Н.Леонтьєв, В.Ф.Паламарчук, К.К.Платонов, І.П.Підласий, О.Я.Савченко, М.Н.Скаткін, О.С.Снісаренко, Н.Ф.Тализіна та ін. Дослідження показують, що найбільшу значущість у контексті становлення суб`єктності мають загальнонавчальні уміння, які дають можливість школярам користуватися універсальними способами пізнання дійсності. Суб'єктна активність молодшого школяра найповніше виявляється в оцінювальних уміннях, які дослідники (І.П.Підласий, О.Я.Савченко, Г.К.Селевко, А.В.Усова та ін.) одностайно відносять до групи загальнонавчальних. Проблема формування оцінювальних умінь у молодших школярів розглядалася вченими Ш.О.Амонашвілі, О.А.Бєлобрикіною, Є.В.Заїкою, Л.І.Липкіною, Г.В.Макаровою, С.І.Поздєєвою, А.В.Хуторським, Г.А.Цукерман, Д.Б.Ельконіним та ін. Авторами виділено сутність, зміст і структуру оцінювальних умінь, визначено методику їх формування, обґрунтовано значущість у суб’єктному розвитку особистості. Разом із тим, наші дослідження дозволяють стверджувати, що вчителі початкових класів недостатньо готові до формування оцінювальних умінь у молодших школярів, не завжди усвідомлюють значущості відповідної педагогічної діяльності, не в змозі в конкретних ситуаціях визначити її завдання, мету, недостатньо обізнані щодо теоретичних основ і методики формування оцінювальних умінь, мають фрагментарні уявлення про етапи і специфіку їх становлення в навчальному процесі, епізодично застосовують інноваційні технології та завдання, що сприяють формуванню оцінювальних умінь, слабо рефлексують власний досвід, не відчувають потреби в самоосвіті за даним напрямом..

У зв'язку з цим гостро постає проблема пошуку оптимальних шляхів підвищення рівня професіоналізму вчителів початкових класів у даному напрямі.

Проблема готовності особистості до діяльності широко висвітлюється у психології та педагогіці.

До психологічних можна віднести роботи, автори яких досліджували готовність як психологічний феномен: Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн (як наявність певних здатностей особистості), М.Д. Левітов, А.Ц. Пуні, Д.Н. Узнадзе (як якість особистості), У.З. Мерлін, В.Ф. Цукрін, А.О. Смірнов, І.С. Якиманська (як стан особистості), Л.А. Кандибович (як стійке системне утворення), А.Г. Асмолов, М.В. Даниленко, І.А. Зимня, П.І. Зінченко, О.М. Леонтьєв (як професійна компетентність).

Дослідженню готовності педагога до різних видів педагогічної діяльності приділено увагу в роботах А.Й. Капської, А.Ф. Линенко, В.В. Масенко, О.М. Пєхоти, В.А.Семиченко, І.В. Середи, Т.В. Тихонової та ін. Автори визначають готовність вчителя до професійної діяльності як особистісне утворення, що забезпечує високий рівень мотивації діяльності, педагогічну самосвідомість, педагогічні здібності, знання, уміння та навички, здатність до інтегрування знань, професійно значущі якості особистості.

У сучасних дослідженнях, присвячених питанням професійно-педагогічної підготовки вчителя (А.М. Алексюк, Г.О. Балл, В.М. Гриньова, І.А. Зязюн, Н.В. Кичук, М.П. Лещенко, Н.Г. Ничкало, Л.П. Пуховська, О.Я. Савченко, В.А. Семиченко, С.О.Сисоєва та ін.), розглядається структура педагогічної діяльності, узагальнюються теоретичні висновки щодо готовності особистості до педагогічної діяльності. Технологічний підхід у підготовці вчителя досліджувався такими вітчизняними фахівцями, як В.І. Бондар, В.І. Євдокимов, А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, О.М. Пєхота, І.О.Смолюк, М.П. Лещенко, О.Т. Шпак та ін., які сформулювали основні наукові положення щодо визначення змісту та форм технологічної підготовки вчителів.

Привертає увагу дослідження підготовки вчителів у працях зарубіжних учених, зокрема: К. Ангеловськи, Дж. Брауна, К. Картера, Д. Каца, К.М. Кларка, К.Б. Левіна, Г.Сайкса, М. Сміта, Л. Шульмана та ін. Цінними в дослідженнях цих учених є ідеї та концепції формування соціальної установки вчителя в його професійній діяльності.

Найважливішим на даний час, на наш погляд, соціальним інститутом, що забезпечує можливість адекватної допомоги педагогам у реалізації даної професійної функції, є система післядипломної освіти, про що свідчать дослідження І.М. Авдєєвої, Л.М. Гури, М.І. Лапенок, В.І. Маслова, В.В. Олійник, Н.Г. Протасова, В.І. Пуца, Т.І. Сущенко та ін. .Проте|однак|, серед проблем готовності до різних видів педагогічної діяльності недостатньо чітко вивчено готовність до формування оцінювальних умінь у молодших школярів, рівень розвитку якої вирішальним чином визначає професійну зрілість сучасного вчителя, його здатність здійснювати особистісно орієнтовану взаємодію з дитиною. Недостатньо розробок пошуково-методичного характеру, на основі яких у системі післядипломної освіти була б можлива організація процесу підготовки вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів. Не визначено критеріальну базу даного виду готовності, що дозволило б відстежити рівні її сформованості.

Враховуючи суперечності між вимогами, що пред'являються до сучасного вчителя початкових класів, і його готовністю до формування оцінювальних умінь у молодших школярів, а також недостатню дослідженість даного аспекту в педагогічній теорії і практиці розробка способів її діагностики й розвитку в післядипломній освіті є актуальними.

Вище перелічені чинники обумовили вибір теми дослідження: „Розвиток готовності вчителів у післядипломній педагогічній освіті до формування оцінювальних умінь молодших школярів”.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось у межах загальної наукової теми Севастопольського міського гуманітарного університету “Науково-методичні засади діяльності університету, орієнтованої на загальноєвропейські стандарти вищої освіти”. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою ЦІППО (протокол № 4 від 28.04. 2004 р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень (протокол №1 від 25.01. 2005 р.).

Об'єкт дослідження. Процес розвитку готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

Предмет дослідження. Педагогічні умови розвитку готовності вчителів у післядипломній освіті до формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

Мета дослідження – визначити й експериментально апробувати педагогічні умови розвитку в післядипломній освіті готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

В гіпотезі дослідження висловлено такі припущення:

1. Готовність учителів до педагогічної діяльності з формування оцінювальних умінь у молодших школярів є складним інтегративним професійно-значущим утворенням, структуру якого складають мотиваційно-орієнтувальний, змістово-операціональний і оцінювально-рефлексивний компоненти.

2. Процес розвитку готовності вчителів до роботи з формування оцінювальних умінь у молодших школярів набуде позитивної динаміки, якщо в післядипломній педагогічній освіті будуть реалізовані такі умови:

- забезпечення програмно-цільової спрямованості курсової, науково-методичної підготовки й самоосвіти вчителів початкових класів на розвиток професійно-особистісних якостей, що входять в структуру готовності до формування оцінювальних умінь у молодших школярів;

- здійснення курсової підготовки педагогів на засадах особистісно-діяльнісного підходу;

- проведення колективної рефлексії індивідуального досвіду практичної педагогічної діяльності;

- здійснення поетапної оперативної діагностики і корекції рівня готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

Відповідно до мети, об'єкту, предмету дослідження у процесі дослідження вирішувалися такі завдання:

1. Вивчити й проаналізувати стан проблеми розвитку готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів у теорії і практиці післядипломної освіти.

2. Теоретично обґрунтувати та визначити сутність категорій: „оцінювальні уміння у молодших школярів”, „готовність вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів”, виокремити умови формування даних якостей особистості в освітньому процесі.

3. Визначити показники і критерії оцінки та охарактеризувати рівні розвитку готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

4. Теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати педагогічні умови, що забезпечують високий рівень готовності вчителів до педагогічної діяльності з формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

5. Розробити науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення підготовки вчителів у післядипломній освіті до роботи з формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

Методологічною основою дослідження є ідеї гуманізації навчального процесу у школі і післядипломній освіті; філософсько-психологічні положення щодо провідної ролі діяльності у формуванні особистості (Л.І.Божович, В.В.Давидов, В.В.Краєвський, А.Н.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін і ін.); основні положення концепції цілісного підходу до організації педагогічного процесу і формування особистості (М.В. Гриньова, В.І.Загвязинський, Ю.А.Конаржевський, Н.В.Кузьміна, К.К.Платонов, О.М. Пєхота, В.А.Семиченко, В.А.Сластьонін і ін.); теорії розвивального навчання (В.В.Давидов, З.І.Калмикова, Н.А.Менчинська, Д.Б.Эльконін і ін.); теорії формування загальнонавчальних і спеціальних умінь (Ю.К.Бабанський, Н.М.Бібік, Н.С.Вашуленко, П.Я.Гальперін, О.М.Кабанова-Меллер, В.Ф.Паламарчук, Н.Ф.Тализіна, А.В.Усова та ін.); концептуальні положення розвитку системи післядипломної педагогічної освіти (В.І.Бондар, І.П.Жерносек, М.Ю.Красовицький, В.І.Маслов, В.В.Олійник, Н.Г.Протасова, В.І.Пуцов, Т.І.Сущенко).

Методи дослідження: теоретичний аналіз досліджуваної проблеми на основі вивчення й систематизації наукової і методичної літератури дозволив аргументовано обґрунтувати сутність феноменів “оцінювальні вміння молодших школярів” та “готовність педагогів до роботи з формування оцінювальних умінь у молодших школярів”; констатувальний (спостереження, індивідуальні та групові бесіди, анкетування, інтерв'ю, контент-аналіз, метод експертних оцінок, аналіз продуктів діяльності) та формувальний експерименти (авторський інтерактивний спецкурс, спецсемінари, семінари-практикуми, майстер-класи, педагогічні студії, засідання творчих груп, мотивуючі консультації) забезпечили можливість: вивчення стану проблеми на практиці, виявлення рівня розвитку готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів, оцінки ефективності запропонованих методів розвитку даного типу професійної готовності в післядипломній освіті; |математично-статистичний аналіз даних забезпечив достовірність інтерпретації отриманих результатів.

Організація дослідження. Дослідження проводилося на базі Севастопольського інституту післядипломної освіти – структурного підрозділу Севастопольського міського гуманітарного університету, севастопольських шкіл №№ 11, 14,| 38, 60. Вибірка випробовуваних склала 1120 учителів та 279 учнів початкових класів.

Дослідницька робота проводилася у три етапи.

I етап (2000 р. – 2003 р.) – пошуковий. Включав вивчення літературних джерел із проблеми, вибір об'єкту і предмету дослідження, визначення сутності досліджуваних феноменів, розробку гіпотези і програми дослідно-експериментальної роботи, проведення констатувального експерименту..

II етап (2003 р. – 2005 р.) – основний. Головним його змістом було проведення дослідно-експериментальної роботи, у процесі якої моделювалися й уточнювалися умови, апробовувалися шляхи, засоби, що впливають на розвиток готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів у післядипломній освіті.

III етап (2005 р. – 2006 р.) – завершальний. Включав систематизацію й узагальнення результатів дослідження, перевірку теоретичних висновків і впровадження рекомендацій у практику роботи інституту післядипломної педагогічної освіти.

На всіх етапах дослідження проводилася кількісна й якісна обробка та інтерпретація одержаних результатів, формулювалися висновки.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено структуру готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів, розроблено критерії оцінки рівнів розвитку зазначеної готовності, визначено й апробовано педагогічні умови та способи розвитку готовності вчителів у післядипломній освіті, уточнено сутність понять “оцінювальні уміння молодших школярів” та “готовність вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів”, набули подальшого розвитку теоретично-методичні засади цілеспрямованого розвитку готовності вчителів у післядипломній освіті до формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що запропонована методика сприяє вдосконаленню професійної підготовки вчителів початкових класів в умовах післядипломної освіти. Розроблені в ході експерименту рекомендації дозволили суттєво суттєво поліпшити рівень готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів. Запропоновану програму формувального експерименту можна використовувати у професійній підготовці майбутніх педагогів школи I ступеня.

Вірогідність наукових результатів дослідження забезпечена методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень; реалізацією комплексної програми дослідження; застосуванням комплексу методів, адекватних об`єкту, предмету, меті і завданням| дослідження; репрезентативністю вибірки; коректним застосуванням методів статистичної обробки та оцінки експериментальних даних.

Впровадження результатів дослідження. Узагальнені результати дослідження включено до навчального плану підвищення кваліфікації вчителів початкової школи Севастопольського інституту післядипломної освіти (довідка про впровадження №150 від 27 жовтня 2006 р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка про впровадження №01-23/375 від 17 вересня 2006 р.), Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження №318/02 від 15 серпня 2006 р.), Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження №748 від 29 серпня 2006 р.) (авторський спецкурс ”Формування оцінювальних умінь у молодших школярів”) та викладаються в межах навчальних дисциплін “Організація навчання в першому класі”, “Дидактика початкового навчання”, “Нові педагогічні технології” для студентів психолого-педагогічного факультету Севастопольського міського гуманітарного університету.

Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи було представлено на міжнародній конференції “Післядипломна педагогічна освіта в умовах глобалізації” (м. Біла Церква, 2005 р.), на всеукраїнських конференціях: “Актуальні проблеми дошкільної і початкової освіти в сучасних умовах” (м. Херсон, 2004 р.), “Проблема структуризації педагогічних знань як умова підготовки майбутніх фахівців” (м. Кривий Ріг, 2006 р.); на щорічних науково-практичних конференціях викладачів Севастопольського міського гуманітарного університету (2003 р., 2004 р., 2005 р., 2006 р.); засіданнях кафедри педагогіки названого університету і кафедри філософії освіти Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Публікації. Результати дослідження відображено у 13 одноосібних друкованих працях (серед них 6 - у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з 230 найменувань та додатків. Основний текст дисертації викладено на 175 сторінках, загальним обсягом 283 сторінки. Дисертація містить 22 таблиці, 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об`єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення роботи; подано дані щодо апробації і впровадження здобутих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів” – на основі психолого-педагогічного аналізу праць із проблеми формування загально навчальних умінь визначається сутність і специфіка оцінювальних умінь у молодших школярів; аналізується зміст і структура готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у молодших школярів, визначаються рівні розвитку даної готовності, критерії і показники їх діагностики, описуються теоретико-методологічні засади організації психолого-педагогічної підготовки вчителів до формування оцінювальних умінь; аргументується зміст теоретичної та операційно-технологічної підготовки вчителів у післядипломній освіті до роботи з формування даних умінь.

У сучасній педагогічній теорії і практиці представлено багато досліджень, присвячених методології і методиці формування загально навчальних умінь у молодших школярів (Я.П.Кодлюк, В.Ф.Паламарчук, І.П.Підласий, О.Я.Савченко, Г.К.Селєвко, О.С.Снісаренко, А.В.Усова, Л.В.Спірін, Н.А.Лошкарьова, В.А.Кулько, Т.Д.Цехмістрова, О.Є.Дмитрієв і ін.). У контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти найважливіше місце серед загальнонавчальних умінь посідають оцінювальні уміння, найбільшою мірою пов'язані з суб'єктною активністю особистості. Узагальнення літературних даних дало можливість визначити оцінювальні вміння молодших школярів як психічну властивість особистості, що стала можливістю найбільш успішного виконання навчально-пізнавальної діяльності. Компонентами оцінювальних умінь виступають: контроль, самоконтроль, оцінка й самооцінка. Дана властивість особистості формується поетапно на основі суб'єктних дій учня, спрямованих на: встановлення відповідності результату навчально-пізнавальної діяльності її цілям, визначення й аналіз навчальної ситуації (завдання|задачі|), розробку й реалізацію системи дій з вирішення (корекції) ситуації (табл. 1). Вчитель,|учитель| відповідно до рівня розвиненості оцінювальних умінь у молодших школярів, вирішує специфічні педагогічні завдання. Основні з|із| цих завдань|задач| позначено у таблиці 1 (графа 6).

Таблиця 1 |

|задачі||учителі|||дитяти||вченні| Змістова характеристика рівнів (етапів) формування оцінювальних умінь молодших школярів

Рівень сформова-ності|

(етап розвитку) оціню-вальних умінь | Групи загально навчальних умінь | Завдання|задачі| педагога, спрямовані на розвиток суб'єктної

позиції дитини|дитяти| в навчанні|вченні| оцінюванню

Уміння сприймати і осмислю-вати інформа-цію| | | Уміння закріп-лювати і застосо-вувати знання | Уміння самостійно організо-вувати навчально-пізнавальну діяльність| | | | | Уміння оціню-вати резуль-тати дій

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Перший рівень: уміння діяти| у стандартій ситуації | Сприйма-ти і обду-мувати| знання в готовому вигляді|виді| | Закріп-лювати і застосо-вувати знання в анало-гічній| ситуації | Наслідува-ння конкрет-ним

настановам| | _ | Актуалізація вчителем|приєднання| | оцінки (рефлексії|) у формі завершального| акту – підсумку уроку або заняття|. Оцінювання відбувається|походить| за будь-якими | критеріями, що зрозумілі| дітям. Учитель|учитель| навчає|виучує| учнів|хлопців| оцінювати діяльність това|ришів|, привчаючи здійснювати| оцінку доброзичливо|. На даному етапі дитина| навчається|виучується| оцінювати|, виділяє те, що хотіла зробити, а не реальний| результат, вчиться переживати радість від | роботи.

Другий рівень: уміння репродук-тивного| характеру|вдачі|, що застосо-вуються у | зміненій ситуації | Сприймати й оцінювати| знання в готовому вигляді|виді| | Застосовувати знання на основі вибору способу методом проб і помилок | Спів став-ляти спосіб і ситуацію, вибір варіантів | _ | Вчитель|учитель| шукає тільки|лише| достоїнства, а учень | недоліки|нестачі| своєї роботи. Разом із класом підводяться підсумки роботи. Оцінка вчителя|учителя| приймається| без обговорення|, думки товаришів| тільки| позитивні.

Продовження табл.1

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Третій рівень: продук-тивний| частково-пошуковий | Здійсню-вати частково самостійне визначення|| проблеми, формулю-вання гіпотези, її вирішення|, виокрем-лювати ознаки ситуації| | | | (завдання|), які співпа-дають / не співпадаю-ть| із|із| стан-дартними| | Конструювати|сконструйовувати| завдання|задачі| (ситуації) із|із| зміне-ними характе-ристи-ками | Самостійно визначати в новій си-туації| | | | цілі| і завдання | навчально-пізнавальної діяльності, тобто пере групо-вувати| характер-ристики|токи| ситуації| у відповід-ності з умовами, що змінюються|із| | | Критич-но оці-нювати і корек-тувати свою діяль-ність | Учитель|учитель| допомагає учням| вбачати не тільки|не лише| результат діяльності, але й саму діяльність, її процес. Однокласники продовжують| оцінювати діяльність товариша| тільки|лише| позитивно|, сам оцінюваний| погоджується| або аргументовано| відкидає дану оцінку, яка| в результаті набуває для дитини| | особливої особистої|особову| цінності.|

|Роль учителя| – організатор, суддя, арбітр.

Четвертий рівень: творчі уміння | Самостійно виокрем-лювати проблему, висувати шляхи|колії,дороги| доведення|, реалізову-вати роз-роблений| | план, роби-ти виснов-ки|виведення| й узага-льнення | Викорис-товувати оригінал-льні| спо-соби вирішен-ня зав-дань у різних ситуаціях | Самостійно ставити перед собою загальні|спільні| цілі і завдання|задачі| навчально-пізнавальної діяльності|, розробляти| оригінальні| плани і реа-лізовувати| їх із|із| досягнен-ням| високих| результатів| | Корек-тувати хід своєї діяль-ності | Діяльність учителя|учителя| спрямована| на те, щоб дитина|дитя| побачила зміни, які| відбуваються|походять| в сприйнятті результату своєї навчально-пізнавальної і творчої роботи. Тепер дитина|дитя| бачить не тільки|не лише| свої наміри, але й дієві|дійові| зв'язки і відношення своєї діяльності|. Метою|ціллю| і результатом| цього рівня є|з'являється,являється| формування в|в,біля| дитини|дитяти| здатності| оцінювати процес і результат| своєї діяльності|.

Проведений аналіз літератури (Н.М. Бібік, М.В. Гриньова, М.В.Даниленко, О.Є.Дмитрієв, Л.А. Кандибович, В.Ф. Паламарчук, О.М. Пєхота, О.Я.Савченко, В.А. Семиченко, О.С.Снісаренко, А.В.Усова та ін.) дозволив конкретизувати поняття педагогічної готовності до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів. Структурними складовими такої готовності є: мотиваційно-орієнтувальний компонент (система особистісно значущих мотивів педагогічної діяльності і пов'язаних з ними ціннісних ставлень, орієнтацій, інтересів, настанов), змістово-операціональний (|системні знання у психолого-педагогічній та соціально-предметній|предметній| сферах і уміння оперувати ними в умовах професійної діяльності) та оцінно-рефлексійний (самоаналіз, самокорекція, здатність до саморегуляції, самодобудовування, оцінка рівнів готовності в|в,біля| собі і в|в,біля| інших) компоненти. Відповідно до змістово-функціональних характеристик компонентів було визначено критерії та показники готовності педагогів до роботи з формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів.

1) Цільова спрямованість – здатність та прагнення| |ціль|визначати мету і завдання|задачі| діяльності з формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів; переконання в необхідності| гуманного ставлення |до дітей як до найвищої цінності, забезпечення їхнього розвитку й соціалізації;| цілеспрямованість у підвищенні професійної майстерності||, прагнення| до постійного саморозвитку|;| наявність чітких і обґрунтованих уявлень про особистість|| педагога.

2) Позитивна активність особистості – розвинена здатність| реалізовувати|учителя| навчальний процес на основі особистісно орієнтованої парадигми освіти;||| використання інтерактивних методів навчання;| ||вчення|яскраво виражене|виказане,висловлене| прагнення| приймати відповідальність| за вирішення ситуацій|розв'язання,вирішення,розв'язування||, бажання|воління| творити;| глибоке задоволення діяльністю з формування оцінювальних умінь| у|в,біля| молодших школярів; чітко визначена мета|ціль| даної педагогічної| діяльності| є|з'являється,являється| реально діючим || мотивом.

3) Методологічна культура – висока обізнаність щодо| методологічних основ і методики| формування загально навчальних (оцінювальних) умінь| у|в,біля| молодших школярів;| уміння обирати раціональну| методику| й технологію| |викладання залежно від етапу становлення оцінювальних умінь;| уміння моделювати| процес| навчальної діяльності школяра|; виражені|виказані,висловлені| конструктивно-проективні здібності.

4) Технологічна грамотність – досконале володіння технікою організації| педагогічного| процесу, що відповідає заданим| цілям і дає ефективний| результат; усвідомлене володіння| педагогічними| технологіями|; усталене вміння оперувати знаннями у| практичній діяльності;| використання власних| оригінальних прийомів, методик, завдань|задавань| з формування| оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів;| виражені організаторські| здібності.

5) Орієнтація на взаємодію в соціально-освітньому середовищі учнів – збагачення середовища|середи| розвитку учнів початкової школи| умовами формування| оцінювальних умінь ||на основі сукупності сучасних технологій і методик; застосування в педагогічній практиці засобів|коштів| діагностики|токи| і корекції індивідуальних особливостей особистості| молодшого школяра; реалізація різнорівневого підходу до навчання; здатність| до співпраці.

6) Усвідомлення значущості педагогічної діяльності, спрямованої на формування оцінювальних умінь у молодших школярів ||| |співробітництва| – глибоко усвідомлений інтерес і потреба займатися| педагогічною діяльністю з формування оцінювальних умінь| у|в,біля| молодших школярів; усвідомлення повною мірою того, що сформовані| оцінювальні уміння забезпечать| учню свободу творчості, саморозвитку у процесі навчання;| усталеність мотивів, активна позиція відносно значущості| педагогічної діяльності з формування оцінювальних умінь.

7) |Адекватність і обґрунтованість щодо власної педагогічної діяльності – розвинене вміння реєструвати|учителя|||| процес і результати праці; учитель|учитель| співвідносить труднощі|| учнів під час виконання| оцінювальних дій школярів| з недоліками в роботі; адекватно оцінює| власний педагогічний| стиль, аналізує| й узагальнює| досвід| даної діяльності|, співвідносить| його з|із| досвідом|дослідом| інших вчителів|учителів|, || відкритий|відчинений| до пошуку нового.

Виокремленні нами показники рівнів готовності до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів були покладені в основу експериментальної програми розвитку даної готовності |в,бівчителів|учителів| початкових класів на етапі післядипломної освіти.

У другому розділі – “Експериментально-дослідна робота з розвитку готовності вчителів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів” – представлено методику дослідно-експериментальної роботи; аналізуються проблеми і пропонується методика діагностики готовності вчителів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів, аналізується отриманий емпіричний масив даних; описується комплекс методів розвитку в післядипломній освіті досліджуваної професійно-особистісної якості, аргументуються основні педагогічні умови ефективного її становлення.

Результати діагностики пізнавальної діяльності учнів початкової школи підтвердили необхідність цілеспрямованого розвитку готовності вчителів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів: не відчувають потреби в оцінювальній діяльності|відчувають| 23% школярів, переважна більшість дітей (71%) практично не володіють оцінювальними вміннями – діти не володіють технологією оцінювального процесу, але охоче виявляють недоліки|нестачі| в роботах однокласників, залишаючи без уваги їхні успіхи; процес оцінювання сприймають як пошук помилок, недоліків; інтересу до процесу самоконтролю й самооцінювання не виявляють|спричиняє|.

Діагностика рівнів готовності педагогів до роботи з формування оцінювальних умінь засвідчила, що на початок формувального експерименту 10,4% учителів експериментальної і 8,9% учителів контрольної груп мали високий, 22,1% і 23,9% - середній, 67,5% і 67,2% - низький рівень досліджуваної якості. На основі узагальнення його даних було розроблено програму розвитку досліджуваної готовності. Програму формувального експерименту представлено (див. табл. 2).

У процесі формувального експерименту вчителі-члени експериментальної групи застосовували набуті знання й уміння у власній педагогічній діяльності, трансформуючи середовище розвитку учнів (експериментальних класів) у контексті розвитку оцінювальних умінь.

Комплексна оцінка результативності запропонованої програми свідчить про вірогідну позитивну динаміку у вчителів експериментальної групи готовності до формування оцінювальних умінь. Спостерігається збільшення частоти наявності у групі високого рівня готовності на 51% (розбіжності між частотними показниками до і після формувального експерименту є статистично значущими за багатофункціональним критерієм Фішера), статистично значуще зменшення частоти наявності низького рівня готовності на 60,6%.

Таблиця 2

Програма формувального експерименту

№ | Етап | Завдання|задачі| | Зміст|вміст,утримання| роботи

1 | 2 | 3 | 4

1. | Ціннісно-орієнтувальний | Актуалізація мотивів педагогіч-ної діяльності з формування оціню-вальних умінь у|в,біля| молодших школя-рів, розвиток інте-ресу до даної діяль-ності, усвідомлення ролі вчителя|учителя| у про-цесі формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школя-рів, розвиток потре-би в самовдоско-наленні і самоосвіті. | Перший діагностичний зріз.

Курсова підготовка. Система занять, орієнтованих на особливості формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів і розвиток готовності до даної діяльності (моделювання, мікровикладання, педагогічні ігри).

Науково-методична робота.

Створення|створіння| творчої групи вчителів|учителів| та визначення проблематики, формулювання диференційованих завдань|задавань|, розподіл доручень.

Проведення вступного науково-методичного спецсемінару.

Створення|створіння| міжшкільного методичного центру з метою коректування|випробування| впроваджувальної діяльності вчителів|учителів| початкових класів з формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів, навчання|вчення| вчителів|учителів| діагностики.

Настановні заняття з|із| методистами, заступниками директорів шкіл з початкового навчання|вченню|.

Другий діагностичний зріз.

2. | Змістово-прогностичний | Актуалізація наяв-них |наявний|і отримання|здобуття| конкретних знань щодо оцінювальних умінь і шляхів їх формування; розви-ток професійних умінь, комунікатив-них і організаторсь-ких здібностей, розвиток методоло-гічної культури, технологічної грамотності; відпрацювання навичок особис-тісно орієнтованої взаємодії в освіт-ньому середовищі|середі|. | Курсова підготовка. Спецкурс “Формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів”.

Науково-методична робота. Проведення майстер – класу “Впровадження педагогічних технологій, що сприяють формуванню оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів”.

Проведення диспутів, дискусій, засідань творчої групи, семінару-практикуму “Шляхи|колії,дороги| підвищення розвивального потенціалу уроку у процесі формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів”, конференції “Впровадження у практику роботи педколективу педагогічних технологій, що сприяють формуванню оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів”.

Продовження науково-дослідної діяльності вчителів-членів|учителів| експериментальних груп.

Самоосвіта. Робота слухачів із|створіння| зошитами індивідуальної роботи.

Третій діагностичний зріз.

Продовження табл. 2

1 | 2 | 3 | 4

3 | Консолідуючий | Вдосконалення знань і оволодіння навич-ками|навичками| творчої педа-гоггічної діяльності з формування оціню-вальних умінь у|в,біля| молодших школярів, розвиток потреби в самоосвіті, накопи-чення досвіду|досліду| педа-гогічної діяльності з формування оціню-вальних умінь у|в,біля| молодших школярів, удосконалення нави-чок|навичок| самооцінки і рефлексії. | Курсова підготовка. Проведення педагогічних студій “Розвивальні техніки роботи вчителя|учителя| з|із| молодшими школярами у процесі формування оцінювальних умінь”.

Науково-методична робота. Відкрите засідання творчої групи: гра-реклама “Удосконалення роботи

вчителів|учителів| початкових класів з формування оцінювальних умінь учнів за допомогою впровадження творчого педагогічного досвіду|досліду|”. Аукціон педагогічних ідей “Методи активізації оцінювальної діяльності учнів”. Проведення науково-практичного семінару “Впровадження сучасного педагогічного досвіду|досліду| з формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів у процесі навчання”|вчення|.

Самоосвіта. Науково-дослідна робота вчителів|учителів| початкових класів.

Четвертий діагностичний зріз.

Установлено статистично значущі розбіжності в динаміці рівнів готовності між учителями експериментальної і контрольної груп. Динаміку рівнів готовності в досліджуваних учителів представлено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка рівнів готовності вчителів експериментальної і контрольної груп до формування оцінювальних умінь у молодших школярів

Результативність запропонованої програми формувального експерименту підтверджується також даними щодо становлення оцінювальних умінь у школярів, з якими працювали вчителі-члени експериментальної групи. На початку експериментальної роботи достатній рівень демонстрували 6,5% дітей, високий рівень - 0% дітей. Переважна більшість дітей на кінець експерименту демонстрували достатній (32,1% ) і високий (11%) рівні розвитку оцінювальних умінь.

Узагальнення результатів нашого дослідження підтверджує висунуту гіпотезу про ефективний розвиток готовності вчителів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів у результаті забезпечення комплексу педагогічних умов на етапі післядипломної освіти. У висновках викладено основні теоретичні та прикладні результати дослідження, окреслено шляхи подальшої розробки проблеми розвитку готовності вчителів до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів.

ВИСНОВКИ

1. Готовність вчителів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів – це інтегративне професійно|професіонально| значуще новоутворення особистості, структуру якого складають|сутність,єство| три взаємодіючих компоненти: мотиваційно-орієнтувальний (система особистісно значущих мотивів педагогічної діяльності і пов'язаних з ними ціннісних ставлень, орієнтацій, інтересів, настанов), змістово-операціональний (|системні знання у психолого-педагогічній та соціально-предметній|предметній| сферах і уміння оперувати ними в умовах професійної діяльності) та оцінно-рефлексійний (самоаналіз, самокорекція, здатність до саморегуляції, самодобудовування, оцінка рівнів готовності в|в,біля| собі і в|в,біля| інших).

2. Аналіз існуючої освітньої практики виявив, що більшість учителів|учителі| початкових класів недостатньо|досить| готові до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів, не усвідомлюють значущості відповідної педагогічної діяльності, не в змозі визначити її завдання|задачі|, мету|ціль|, недостатньо обізнані щодо теоретичних основ і методики формування оцінювальних умінь, мають фрагментарні уявлення про етапи і специфіку їх становлення в навчальному процесі, епізодично застосовують інноваційні технології та завдання|задавання|, що сприяють формуванню оцінювальних умінь|в,біля|, недостатньо рефлексують власний досвід|дослід|, не відчувають|відчувають| потреби в самоосвіті за даним напрямом|направленні|.

3. Оцінювальні уміння молодших школярів – це один із проявів суб`єктної активності дитини в навчально-пізнавальній діяльності, психічна властивість особистості|особистості|, що є внутрішньою можливістю|спроможністю| найбільш успішного виконання навчальної діяльності. Дана можливість|спроможність| формується на основі суб'єктних дій учня, спрямованих на встановлення відповідності результату навчально-пізнавальної діяльності її цілям, визначення й аналіз навчальної ситуації (завдання|задачі|), розробку й реалізацію системи дій з вирішення (корекції) ситуації. Вирішальною умовою становлення оцінювальних умінь у молодших школярів є цілеспрямована діяльність учителя з їх формування в навчальному процесі.

Важливим напрямом підготовки педагогів до реалізації особистісно орієнтованої освіти є спеціальна підготовка вчителів|учителів| початкової школи до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів.

4. Основними критеріями готовності вчителя|учителя| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів є такі: цільова особистісна спрямованість на гуманізацію освітньої діяльності|особистості|; позитивна активність особистості|особистості|; методологічна культура; технологічна грамотність; орієнтація на взаємодію в соціально-освітньому середовищі учнів|середі|; усвідомлення значущості педагогічної діяльності, спрямованої на формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів; адекватність і обґрунтованість уявлень щодо власної педагогічної діяльності. |вистав,подань,представлень|На основі теоретичного узагальнення та порівняльного аналізу результатів діагностики виділено показники, що визначають за виокремленими критеріями успішність педагогічної діяльності з формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів.

5. Обґрунтовано, що необхідними педагогічними умовами, що визначають ефективний розвиток у післядипломній освіті готовності вчителів|учителів| початкової школи до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів, є|з'являються,являються| такі: такі:

- забезпечення програмно-цільової спрямованості курсової, науково-методичної підготовки й самоосвіти вчителів|учителів| початкових класів на розвиток професійно-особистісних якостей, що входять у структуру готовності до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів;

- здійснення курсової підготовки на засадах особистісно-діяльнісного| підходу|вчення||учителів||утворенні|;

- проведення колективної професійної рефлексії індивідуального досвіду практичної педагогічної діяльності;

- здійснення поетапної оперативної діагностики і корекції рівня готовності вчителів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів.

6. Організаційно-методичне забезпечення в навчальному процесі інституту післядипломної освіти виокремлених педагогічних умов дозволило вірогідно підвищити рівень розвитку готовності слухачів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів.

7. Розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення підготовки вчителів у післядипломній педагогічній освіті до роботи з формування оцінювальних умінь у молодших школярів.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. У подальшому доцільно звернутися до глибшого теоретичного аналізу професійної готовності учителя до забезпечення становлення суб`єктної активності школярів через розвиток рефлексійної пізнавальної діяльності, використання інтерактивних діалогово-стимулюючих технологій у навчальному процесі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бєжанова Н.Л. Підготовка вчителя до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. – К., 2003. - №10. – С. 123-131.

2. Бєжанова Н.Л. Виявлення контрольно-оцінних умінь як загальнонавчальних у молодших школярів // Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти в сучасних умовах: Збірник наукових праць. – Херсон, 2004. – С. 179-181.

3. Бєжанова Н.Л. До питання про формування оцінних умінь молодших школярів у процесі навчання в початковій школі // Формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Запоріжжя, 2004. – С. 364-369.

4. Бежанова Н.Л. Некоторые вопросы методики формирования контрольно-оценочных умений младших школьников // Горизонты образования. – Севастополь, 2005. - №1. – С. 99-103.

5. Бєжанова Н.Л. Розвиток готовності вчителів до формування загальнонавчальних умінь у процесі підвищення кваліфікації // Післядипломна освіта в умовах глобалізації. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Київ – Біла Церква, 2005. – С. 17-22.

6. Бежанова Н.Л. Развитие готовности учителей начальных классов к формированию общеучебных умений у младших школьников в последипломном образовании: Методические рекомендации. – Севастополь, 2005. – 22 с.

7. Бєжанова Н.Л. Розвиток готовності вчителів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів у післядипломній освіті // Формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя, 2005. – С. 179-188.

8. Авдєєва І.М., Бєжанова Н.Л. Організація підготовки педагогів до фасилітаційної взаємодії з учнями // Педагогіка вищої та середньої школи: Збірник наукових праць / Гол. редактор – докт. пед. наук, професор Буряк В.К. – Кривий Ріг: КДПУ, 2006. – Вип. 15. – С. 362-367.

9. Бежанова Н.Л. К вопросу о проблеме формирования оценочных умений у младших школьников на современном этапе развития школы // Горизонты образования. – Севастополь, 2006. - №1. – С. 113-117.

10. Бєжанова Н.Л. Теоретичні основи формування оцінних умінь у молодших школярів //Освіта на Луганщині. - №2 (25). – Луганськ, 2006. – С. 138-142.

11. Бежанова Н.Л. Формирование оценочных умений у младших школьников. Программа спецкурса с методическими указаниями. – Севастополь: Рибест, 2006. – 48 с.

12. Бежанова Н.Л. Формирование оценочных умений у младших школьников. Тетрадь для самостоятельных работ слушателей курсов ПК учителей начальных классов. - Севастополь: Рибест, 2006. – 40 с.

13. Снисаренко О.С., Бежанова Н.Л. Развитие готовности учителей к формированию оценочных умений у младших школьников в последипломном образовании: Методические рекомендации. – Севастополь, 2006. – 58 с.

АНОТАЦІЯ

Бєжанова Н.Л. Розвиток готовності вчителів у післядипломній педагогічній освіті|учителя| до формування оцінювальних умінь молодших школярів|утворенні|. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2007.

У роботі досліджено педагогічні умови розвитку в післядипломній освіті готовності педагогів|учителів| до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів.

Визначено сутність категорії “оцінювальні уміння у|в,біля| молодших школярів” та обґрунтовано необхідність спеціальної підготовки педагогів до роботи з формування зазначених якостей в учнів. Визначено сутність та описано зміст основних компонентів готовності вчителя до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів. Розроблено та експериментально апробовано систему критеріїв та показників оцінки рівнів розвитку даної професійно-особистісної якості. Запропоновано ефективні методи розвитку готовності |учителів|до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Ключові слова: педагогічні умови, оцінювальні вміння, готовність до формування оцінювальних умінь у|в,біля| молодших школярів, післядипломна педагогічна освіта. |утворення|

АННОТАЦИЯ

Бежанова Н.Л. Развитие готовности учителей в последипломном образовании к формированию оценочных умений у младших школьников|учителя| |утворенні|– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по