Львівський державний університет внутрішніх справ

БАЛИНСЬКА Ольга Михайлівна

УДК 340.12:342.951:351.74(477)

ВЕРБАЛЬНИЙ БІХЕВІОРИЗМ

У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ:

філософсько-правовий аспект

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор СЛИВКА Степан Степанович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ЯЩЕНКО Володимир Арсентійович, Національна академія Служби безпеки України, проректор з наукової роботи

кандидат філософських наук, доцент ВОВК Вікторія Миколаївна, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри філософії права та юридичної логіки

Захист дисертації відбудеться 30 листопада 2007 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у загальній бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий 12 жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.З. Панкевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення і розвиток суспільства, налагодження й удосконалення умов перебування індивіда у правовій реальності та адаптації до неї, специфіка служби в органах внутрішніх справ, що накладає відбиток на правову поведінку правоохоронця, формування професійних якостей і впорядкування стихійно набутих у процесі служби знань, – це ті проблеми, вирішення яких потребує застосування результатів різнопланових філософсько-психолого-правових досліджень та глибшого пізнання структури індивіда з метою вироблення нових форм і методів впливу на формування соціально адаптивної поведінки.

Реалії диктують необхідність застосування нових аспектів у формуванні правомірної поведінки індивіда, особливо працівника органів внутрішніх справ. До вирішення цих завдань вже долучилися філософія права, юридична і соціальна психологія, кримінологія та інші науки. Майже у всіх зазначених науках застосовуються здобутки й методи таких напрямів, як вербальний біхевіоризм і герменевтика, що пропонують якісно новий підхід до розуміння правової комунікації як основи цивілізованих правовідносин. Саме тому процес формування поведінки особи в контексті правової реальності, інтерпретованої в усвідомлені вчинки і дії, необхідно розглядати у комплексному підході правознавства, філософії і психології.

В умовах розвитку сучасного інформаційного суспільства вербально-поведінковий аспект діяльності ОВС став однією із фундаментально-прикладних проблем, що потребують детального аналізу і розробки. На даний час відсутні комплексні дослідження щодо філософсько-правової інтерпретації застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ України, що і зумовило вибір теми дослідження.

Необхідність розробки теми дисертації посилюється також тим, що проблеми вербального біхевіоризму досліджувалися в основному лише у зарубіжній науці, а українські науковці тільки починають застосовувати біхевіористську методологію у системному аналізі.

Стан наукової розробки проблеми. В українській і зарубіжній юридичній, філософській, психологічній літературі проблеми поведінки людини, можливості впливу на неї, її коригування і навіть прогнозування, були відображені у працях таких науковців, як: К. Бартол, В. Бачинін,
В. Бігун, В. Васильєв, М. Гуренко, О. Данільян, К. Жоль, А. Закалюк, С. Зархіна, А. Козловський, М. Козюбра, В. Коновалова, М. Костицький, А. Леонтьєв, Г. Лефрансуа, С. Максимов, Р. Нємов, А. Нікітін, Л. Петрова, П. Рабінович, П. Рікер, Б. Скінер, С. Сливка, Е. Толмен, Е. Торндайк,
Дж.Б. Уотсон, Р. Циппеліус, Р. Чалдін, В. Ядов, М. Ярошевський та інші.

Однак поза сферою вивчення залишилося питання можливості використання взаємозв’язку мовлення і поведінки у контексті формування правомірної поведінки. Не розроблені на належному рівні вербально-біхевіористські аспекти законотворення, правозахисту та правозастосування. Глибшого вивчення потребують філософсько-правові аспекти застосування мовленнєво-поведінкової психології у діяльності ОВС України, зокрема граничні підстави права як одного із регуляторів правової поведінки індивіда.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р “Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ” (щодо використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), “Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років”, затвердженими наказом МВС України від 5.08.2004 р. № 755, а також темою досліджень кафедри теорії та історії держави і права “Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України” (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).

Метою дослідження є виявлення і науково-теоретичне обґрунтування філософсько-правового аспекту застосування вербального біхевіоризму у діяльності органів внутрішніх справ, зокрема у процесах правової комунікації – одного із засобів формування правомірної поведінки працівника ОВС як соціального суб’єкта. Відповідно до мети поставлені такі завдання:

1) визначити філософсько-правові та вербально-біхевіористські чинники правової комунікації;

2) розкрити взаємозв’язок вербального біхевіоризму, герменевтики та комунікативної філософії з юридичними науками;

3) проаналізувати правове поле органів внутрішніх справ як середовище міжсуб’єктної правової комунікації;

4) показати правову основу соціальної сутності людини у вербально-біхевіористському і герменевтичному вимірі;

5) з’ясувати роль вербального біхевіоризму у формуванні правового світогляду працівника ОВС як одного із чинників запобігання злочинності;

6) вивчити герменевтику інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС;

7) дослідити закон як вербальний регулятор поведінки соціального суб’єкта;

8) окреслити вербально-біхевіористський метод виявлення правомірної та протиправної поведінки соціального суб’єкта;

9) виявити філософські проблеми формування правомірної поведінки працівника ОВС і визначити шляхи їх вирішення.

Об’єкт дослідження – діяльність органів внутрішніх справ у розрізі правової комунікації.

Предмет дослідження – філософсько-правовий аспект застосування методології вербального біхевіоризму у формуванні правомірної поведінки соціального суб’єкта, зокрема працівника органів внутрішніх справ.

Методологічною основою дослідження є низка філософсько-концептуальних, загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема використані: історичний метод (у розкритті вербально-біхевіористського та герменевтичного підходів до задекларованої проблеми); метод системного аналізу (у дослідженні й аналізі характерних особливостей вербального біхевіоризму при розкритті засад правомірної поведінки працівника ОВС); метод порівняльного аналізу (у зіставленні вербального біхевіоризму з юридичними науками); метод синтезу (у формулюванні дефініцій “правова комунікація”, “правове поле”, “правовий дискурс” тощо); герменевтичний метод (у виявленні взаємозв’язку дії правового поля і правової поведінки суб’єкта у соціокультурному просторі); біхевіористський метод (в осмисленні процесу формування правомірної поведінки через вплив, навіювання, переконування, що проявляються у процесі комунікації); міждисциплінарний метод (у розкритті заявленої проблеми, дослідження якої охоплює сфери філософії права, юридичної деонтології, етики, психології, соціології, криміналістики тощо); порівняльно-правовий метод (у дослідженні ґенези проблеми формування правомірної поведінки працівника ОВС); формально-юридичний (у вивченні нормативно-правових актів України з проблематики дисертації).

Застосовувалися також спеціальні методи теорії комунікації, психології мислення, мовлення і поведінки, філософії мови, що дозволило комплексно проаналізувати роль вербального біхевіоризму в діяльності ОВС, систематизувати емпіричні дані й отримати власні теоретичні результати.

Теоретична основа дослідження – це критично осмислені наукові положення і розробки, що містяться у працях українських і зарубіжних учених із:

- філософії права (в осмисленні методологічних концепцій діяльності ОВС): В. Бачиніна,
В. Бігуна, В. Вовк, О. Гвоздіка, Г. Гурвіча, М. Гуренко, О. Данільяна, К. Жоля, А. Козловського, М. Козюбри, М. Костицького, С. Максимова, О. Манохи, А. Мережка, В. Нерсесянца,
А. Овчинникова, Л. Петражицького, Л. Петрової, С. Пракаша, С. Сливки, Р. Циппеліуса,
Б. Чміля, Г. Чумаченко та ін.;

- біхевіоризму (у вивченні дії методів впливу, навіювання та переконування у процесах формування правомірної поведінки): Г. Лефрансуа, Б. Скінера, Е. Толмена, Е. Торндайка,
Дж.Б. Уотсона, К. Хола та ін.;

- філософії комунікативістики (в аналізі комунікативної взаємодії суб’єктів у правовому полі):
К.-О. Апеля, Ж. Бодрійяра, Д. Бьолера, Ю. Габермаса, В. Гьосле, А. Єрмоленка, В. Кульмана та ін.;

- герменевтики (у моделюванні правового поля соціокультурного простору): М. Гайдегера,
Х.-Г. Гадамера, П. Рікера, О. Розенштока-Хюссі, П. Ульріха;

- психології (у демонстрації особливостей сутності людини): А. Адлера, В. Вілюнаса,
Ю. Гіппенрейтер, І. Ізарда, І. Кондакова, М. Коула, К. Левіна, А. Леонтьєва, С. Рубінштейна,
З. Фройда, Х. Хекхаузена, К. Юнга та ін.;

- юридичної психології (у вивченні основних психічних явищ правовідносин): К. Бартола,
В. Васильєва, М. Єникеєва, А. Закалюка, В. Коновалової, М. Костицького, В. Романова,
В. Христенко та ін.;

- соціології та юридичної соціології (при аналізі поведінки працівника ОВС як соціального суб’єкта): Е. Дюркгейма, В. Казимирчука, Ж. Карбоньє, І. Кона, В. Кудрявцева, Д. Ратмена,
П. Сорокіна, Е. Фрома та ін.;

- соціальної психології (щодо аналізу співвідношення індивіда й суспільства): Г. Андрєєвої,
Б. Смирнова, В. Шутца, В. Ядова та ін.;

- теорії права (у систематизації понятійного апарата): А. Васильєва, М. Кельмана, І. Козубовської, О. Мурашина, П. Рабіновича, Н. Щедріна;

- кримінології (у розробці моделі виявлення протиправної поведінки): О. Джужі, А. Зелінського, О. Кулика, П. Михайленка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній науці здійснене дослідження і комплексний філософсько-правовий аналіз застосування методології вербального біхевіоризму у діяльності ОВС, визначено чинники мовленнєво-психологічного впливу у процесі формування правомірної поведінки правоохоронця. Зокрема:

1) вперше як філософсько-правові та вербально-біхевіористські чинники правової комунікації визначені правове поле і правомірна поведінка як опредметнення його парадигми в діяльності соціального суб’єкта;

2) вперше розкрито спільні методологічні засади вербального біхевіоризму, герменевтики, комунікативної філософії і юридичних наук через аналіз їх взаємозв’язку у формуванні правомірної поведінки;

3) вперше проаналізовано ідеальну організацію правового поля ОВС як основи міжсуб’єктної правової комунікації через розуміння (герменевтику) та рефлексивну інтерпретацію (вербальний біхевіоризм) правового оточення соціальним суб’єктом;

4) показано правову основу соціальної сутності людини через аналіз нових підходів до підтвердження взаємозв’язку мовленнєвого і поведінкового реагування;

5) подальшого наукового розвитку набув підхід до ролі вербального біхевіоризму як методу формування правового світогляду з подальшим втіленням у правомірній поведінці, що є одним із важливих чинників запобігання злочинності;

6) через аналіз герменевтики інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС запропоновані варіанти законодавчого врегулювання процесів поширення продукції з елементами цього явища;

7) обґрунтовано тлумачення закону як типу правового мовлення, розрахованого на комунікацію та отримання відповідного комунікативного результату (підпорядкування), що дає підстави вважати закон вербальним регулятором правової поведінки соціального суб’єкта;

8) на основі аналізу вербального біхевіоризму окреслено новий підхід у виявленні правомірної та протиправної поведінки;

9) вперше вербально-біхевіористська техніка запропонована як варіант вирішення філософських проблем формування правомірної поведінки працівника ОВС, яка розглядається як набутий феномен, сформований у результаті впливу правового оточення через його відображення у “проміжних змінних”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають цілісне, адекватне розуміння значущості даної проблематики, наукове обґрунтування її загальнотеоретичної та методологічної характеристик; можуть бути корисними у подальших дослідженнях застосування методу вербального біхевіоризму в діяльності ОВС України, зокрема у процесі психологічного забезпечення. Матеріали дисертації застосовуються при викладанні філософії права та юридичної деонтології у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на таких міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференціях і семінарах, як: міжнародна науково-теоретична конференція “Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю” (Львів, 15-16.05.2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Психологічні аспекти національної безпеки” (Львів, 22-23.03.2007 р.); міжнародний науковий семінар “Європейські інтеграційні процеси і трансформація права на постсоціалістичному просторі” (Київ, 23-24.09.2005 р.); науково-практична конференція “Роль гуманітарної підготовки у формуванні професійних якостей працівників ОВС” (Львів, 20.02.2004 р.); науково-практична конференція “Органи внутрішніх справ у період розбудови держави та громадянського суспільства в Україні: філософсько-правове осмислення” (Львів, 27.02.2004 р.); міжвузівська науково-практична конференція “Функціонування державної мови в Україні та методика її викладання у навчальних закладах системи МВС” (Львів, 7-9.04.1997 р.); міжвузівська науково-теоретична конференція “Мова і культура нації” (Львів, 30.03.2001 р.); засідання круглого столу “Підвищення професійного рівня працівників органів внутрішніх справ в умовах формування правової держави” (Львів, 30.01.2004 р.). Матеріали дисертації також обговорювалися на міжкафедральному семінарі Львівського державного університету внутрішніх справ за участю науковців-фахівців за профілем дослідження.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 10 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, а також у 7 матеріалах конференцій, семінарів тощо. Усього 17 публікацій, загальний обсяг 6,9 друкованого аркуша.

Структура та обсяг дисертації зумовлені завданнями і логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (поділених на дев’ять підрозділів), висновків до розділів і загальних висновків, списку використаних джерел (224 позиції на 16 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його мета, завдання, об’єкт і предмет, характеризується стан наукової розробки та методологічна основа дисертації, окреслюється наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 “Методологія дослідження вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Філософсько-правове та вербально-біхевіористське обґрунтування правової комунікації: огляд літератури” на основі загальнотеоретичної бази доведена провідна роль вербально-біхевіористської домінанти у філософсько-правовому методологічному підході до оволодіння новими видами діяльності, розширення кола комунікації, усвідомлення себе як невід’ємної частини оточуючого соціуму, зокрема у сфері діяльності ОВС як одного із автентичних середовищ реалізації правової комунікації. Порушена проблема право-комунікативної філософії діяльності ОВС, яка (через призму філософсько-правового аспекту застосування вербального біхевіоризму) дає змогу точного і формалізованого опису причин і мети поведінки соціального суб’єкта, вироблення практичних орієнтирів у правовідносинах.

У підрозділі 1.2. “Основні засади вербального біхевіоризму в юридичних науках” проведено міждисциплінарні паралелі між мовленнєво-поведінковою психологією та філософією права, юридичною етикою, юридичною деонтологією, юридичною соціологією, юридичною антропологією, теорією права, юридичною психологією, політико-правовими вченнями, а також кримінальним правом, кримінологією, криміналістикою, кримінально-виконавчим і кримінально-процесуальним правом, судовою медициною і судовою психіатрією. При визначені спільних методологічних засад вербального біхевіоризму, комунікативної філософії, герменевтики і юридичних наук зазначено, що комунікативна філософія задає принципи суб’єкт-суб’єктного відношення та комунікації як провідного механізму формування правомірної поведінки; герменевтика надає можливість осмислення процесу інтеріоризації правового поля у світогляд соціального суб’єкта; наголошено на важливості застосування у практиці органів внутрішніх справ методології вербального біхевіоризму у впливі на співрозмовника і тлумаченні його реагування на зовнішні стимули правового оточення.

На основі детального аналізу міжпредметних зв’язків показано, що через сукупність прийомів та експериментально доведених способів досягнення мети (формування “заданого” типу поведінки) саме вербальний біхевіоризм спроможний стати методологічною основою теоретично-прикладного дослідження ОВС у контексті вивчення процесів правової комунікації.

У підрозділі 1.3. “Правове поле ОВС як середовище міжсуб’єктної правової комунікації” досліджується проблема реалізації правил поведінки у контексті додержання / недодержання правових норм і вимог у взаємозв’язку з проблемою їх розуміння та поведінково-знакового відображення. Доведено, що сприйняття і продукування правомірної поведінки у співвідношенні з проблемою розуміння і відтворення надає особливої актуальності філософії правової комунікації та показує зумовленість герменевтичної та комунікативістської методологій права як нового право-розуміння.

Стверджується, що правове поле – окремий аспект вираження соціокультурного простору, регульованого правом; ідеальна організація правового поля полягає у розумінні та оцінювально-рефлексивній інтерпретації правового оточення соціальним суб’єктом. Правове поле органів внутрішніх справ – це функціонально-семантичне середовище реалізації міжсуб’єктної правової комунікації на основі рефлексій правової реальності, що в ідеалі передбачає право-порозуміння в інтерсуб’єктивному соціокультурному світі.

Аналіз правового поля і правомірної поведінки як опредметнення його парадигми в діяльності соціального суб’єкта зумовив вибір двох провідних методологій для проведення дисертаційного дослідження: вербального біхевіоризму і герменевтики. Ці дві методології, обмежившись специфікою сфери застосування, забезпечують всебічний аналіз міжсуб’єктних відносин у право-комунікаційному полі.

У розділі 2 “Вербальний біхевіоризм і герменевтика у вивченні онтології працівника органів внутрішніх справ як соціального суб’єкта” розглядаються методи впливу на дискурсивне відтворення правового поля соціальним суб’єктом.

Зокрема у підрозділі 2.1. “Правова основа соціальної сутності людини у вербально-біхевіористському та герменевтичному вимірі” здійснюється аналіз теорій особистості та антропологічних концепцій, де зазначається, що застосування методів вербального біхевіоризму і герменевтики у підході до вивчення онтології працівника органів внутрішніх справ розкриває принципи попереднього світоглядного укорінення і наявного знаково-дієвого відображення правової реальності. Психофізичне вирішення проблематики правової основи соціального суб’єкта ще раз підтверджує духовно-тілесну цілісність людини, яка продукує закони моністичного зв’язку мовленнєвого і поведінкового реагування. Вербальний біхевіоризм і герменевтика як теоретико-прикладні методологічні напрями спроможні вдосконалити правову основу соціальної сутності людини, даючи поштовх для творення нової позитивно-правової політики суспільства, орієнтованої на “природно-соціальну терапію” з формуванням потреби належної або й рекомендованої форми поведінки.

У підрозділі 2.2. “Вербальний біхевіоризм у формуванні правового світогляду працівника органів внутрішніх справ як одного із чинників запобігання злочинності” відображено практичне застосування методу переконання як різновиду психотворчої та психокорекційної діяльності. Зазначається, що тактика формування правового світогляду засобами вербального біхевіоризму полягає у задіянні когнітивних вербалізованих стратегій, зосереджених на пізнавальних процесах, і здатності пропонувати

механізми “стимулювання” правомірної поведінки та нівелювання протиправних спонук. Таким чином, формування правового світогляду працівника ОВС засобами вербального біхевіоризму – це активне сприйняття впливу правового оточення і пристосування до нього, а також безперервне творення правових уявлень на основі інформації про правове поле і своє місце у ньому.

У підрозділі 2.3. “Герменевтика інформаційного насильства в контексті діяльності органів внутрішніх справ”, зважаючи на інкорпорацію процесів і явищ інформаційного суспільства у діяльність ОВС, подається адаптивний підхід до застосування західних наукових досліджень у розробці власної позиції щодо герменевтики інформаційного насильства. При цьому пропонується власне визначення цього явища як процесу впливу образів і медіа-текстів, що містять елементи застосування надмірної фізичної сили чи іншого примусового тиску щодо кого-небудь; тиражовані та ретрансльовані друкованими й аудіовізуальними засобами масової комунікації; провокують чи спонукають до прояву агресії у формі антисуспільних, протиправних дій. Окреслюються основні шляхи нівеляції інформаційного насильства, один із найбільш дієвих серед яких – законодавче врегулювання поширення продукції з елементами інформаційного насильства. У зв’язку з цим запропоновано низку доповнень до Закону України “Про захист суспільної моралі”.

У розділі 3 “Вербально-біхевіористські моделі впливу на формування правомірної поведінки працівника органів внутрішніх справ у правовому полі соціокультурного простору” проаналізовані правовідносини як причинно-наслідкові комунікаційні зв’язки, на основі яких організовується правова дійсність, будується діяльність і виробляються правові тенденції ОВС.

У підрозділі 3.1. ”Закон як вербальний регулятор поведінки соціального суб’єкта” виділяються і глибоко аналізуються чотири основні аспекти закону: текстологічний, психологічний, духовний і фізичний. Обстоюється позиція, що всі проаналізовані аспекти закону підтверджують його значущість в організації та регулюванні правової поведінки соціального суб’єкта. Адже закон – це правове мовлення, розраховане на комунікацію й отримання відповідного результату (підпорядкування). Правомірні дії тлумачаться як перетворення символізму розуміння і сприйняття права у символізм відтворення у поведінці

У підрозділі 3.2. “Вербально-біхевіористський метод виявлення правомірної та протиправної поведінки соціального суб’єкта” відзначається, що цей процес залежить від багатьох чинників, які можна згрупувати у взаємопов’язані категорії біологічного, психологічного та соціального. Основний акцент робиться на обов’язковій наявності вербалізаційного компонента. Зокрема правова поведінка трактується як різновид адаптивної діяльності соціального суб’єкта у правовому полі із задіянням знаків і символів для управління нею; сукупність формальних апперцепцій в умовах опосередкованості правової комунікації, включеної у контекст міжсуб’єктних правовідносин. Правомірна поведінка подається як феномен правового існування, осягнутий розумом, інтуїцією і досвідом; діяльнісна здатність право-суб’єкта до консенсусу у процесі правової комунікації. Протиправну поведінку, що породжується неузгодженістю індивіда й середовища, слід розуміти як феномен набутий, а тому на неї можна впливати і змінювати її.

Проведений аналіз у підрозділі 3.3. “Філософські проблеми формування правомірної поведінки працівника органів внутрішніх справ” дає підстави говорити про правомірну поведінку правоохоронця як сукупність завчених дій і вчинків, пропонованих соціально-правовим оточенням і зумовлених сферою діяльності, або ж як результат впливу правового оточення через посередництво “проміжних змінних”, когнітивних процесів чи когнітивної реконструкції. Правомірна поведінка працівника ОВС виступає суб’єктивною формою вираження необхідності вирішення суперечностей між ідеалом і дійсністю. Пропонується вирішення цієї проблеми через задіяння різноманітних методів, зокрема вербального біхевіоризму, що передбачає інструментальне навчання, оперантне зумовлення, постійне підкріплення професійної поведінки. При цьому формування правомірної поведінки працівника ОВС визначається як процес ситуативний, спонтанний, багато в чому зумовлений соціальним середовищем і оточенням, але водночас чітко контрольований його внутрішніми імперативами. Працівники ОВС мають володіти знаннями вербального біхевіоризму, щоб уміти контролювати власну поведінку, викликати необхідну поведінкову реакцію інших; координувати і регулювати поведінку громадян та управляти нею, вносячи, тим самим, свій посильний внесок в утвердження громадянського суспільства в Україні.

У Висновках наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо філософсько-правового осмислення застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ. Зокрема зазначається:

1. Вербально-біхевіористський підхід до правової комунікації ОВС крізь призму філософсько-правової методології вирізняє її основні чинники – правове поле як середовище інформаційного впливу на соціального суб’єкта і правомірну поведінку як реагування на зовнішні стимули правового оточення чи правової ситуації.

2. Застосування вербального біхевіоризму у діяльності ОВС доцільне щодо вивчення впливу на поведінку співрозмовника, мовленнєво-поведінкового реагування підозрюваної, допитуваної, розроблюваної особи. При цьому загальнометодологічну основу через принцип суб’єкт-суб’єктного відношення та комунікацію як провідний механізм у процесі формування правомірної поведінки заклала комунікативна філософія, а герменевтика надала можливість осмислення інтеріоризації правового поля у світогляд. У дисертації виявлено послідовні зв’язки цих методологій із філософією права, юридичною етикою і деонтологією, юридичною психологією, юридичною антропологією та іншими юридичними науками у підході до формування правомірної поведінки.

3. Ідеальна організація правового поля ОВС як основи міжсуб’єктної правової комунікації полягає у розумінні та рефлексивній інтерпретації правового оточення соціальним суб’єктом.

4. Специфіка бачення правової основи соціальної сутності людини у дискурсах вербального біхевіоризму і герменевтики дає можливість обстоювати позицію, що правовідносини, реалізовані у процесі правової комунікації, базуються на мовленнєво-поведінковому впливі та розумному виборі соціальним суб’єктом адекватної зовнішньої рефлексії, а правова поведінка є наслідком модифікації природних потреб під впливом накладених трафаретів прагматичного нормативно-правового обмеження.

5. Завдяки застосуванню вербального біхевіоризму у процесі формування правового світогляду працівника ОВС можна досягти відповідності його дій і вчинків приписам правових норм та суспільно-правовим інтересам; визначити їх соціально-правову значущість через схвалення чи допустимість поведінки з огляду на ці інтереси; виявити рівень добровільності й усвідомленості життєдіяльності, здатність сприймати регулятивний вплив морально-правових засобів. Формування правового світогляду засобами вербального біхевіоризму можна вважати одним із важливих елементів запобігання злочинності.

6. Одним із пріоритетних і найбільш дієвих способів нівеляції інформаційного насильства у сфері діяльності органів внутрішніх справ є законодавче врегулювання процесів поширення через засоби масової комунікації продукції з елементами інформаційного насильства, що може спонукати суб’єкта соціокультурного простору до проявів насильства чи агресії, тобто протиправної поведінки. Зокрема доцільно:

- доповнити Закон України “Про захист суспільної моралі” (ст. 1 “Визначення термінів”) поняттям “інформаційне насильство” у такій редакції: інформаційне насильство – це процес впливу образів і медіа-текстів, що містять елементи застосування надмірної фізичної сили чи іншого примусового тиску щодо кого-небудь; тиражовані та ретрансльовані друкованими й аудіо-візуальними засобами масової комунікації; провокують чи спонукають до прояву агресії у формі антисуспільних, протиправних дій;

- у контексті чинного законодавства заборонити виробництво та ретрансляцію (розповсюдження) продукції з елементами інформаційного насильства для масового споживача, обмеживши цей процес виключно мережею кабельного чи супутникового мовлення на умовах обов’язкової абонентської плати, а не виводячи його у загальнодоступний інформаційний простір;

- розширити соціальну сферу запровадження нових спеціалізованих державних медіа-освітніх програм щодо інформаційного захисту соціальних суб’єктів від негативного впливу продукції з елементами інформаційного насильства.

7. Закон як правове мовлення, розраховане на комунікацію та отримання відповідного комунікативного результату (підпорядкування) регулює поведінку право-сприймачів, мовленнєво відтворює соціальну програму адаптивної правової поведінки, є вербалізованим стимулом до правомірної поведінки і гарантом досягнення успіху в цьому, а також мовленнєвою апеляцією до найсильніших емоцій індивіда. Тобто, закон, з точки зору вербального біхевіоризму, є багатоаспектним регулятором правової поведінки суб’єкта у правовому полі.

8. Правова поведінка соціального суб’єкта – це біо-психо-соціальний прояв особистості у процесі правової комунікації. У цьому процесі обов’язковою є наявність вербалізаційного компонента, що дає підстави вважати вербально-біхевіористський критерій одним із основних підходів конституювання діяльності чи взаємовідносин учасників правової комунікації.

9. Вербально-біхевіористська техніка, що підбирається індивідуально і потребує найпростішого методу спостереження й аналітичної оцінки, трактує формування правомірної поведінки працівника ОВС як результат впливу правового оточення через посередництво “проміжних змінних”. Протиправна поведінка вважається феноменом набутим, а тому на неї також можна впливати і змінювати її. Отже, формування правомірної поведінки працівника органів внутрішніх справ – процес ситуативний, спонтанний, багато в чому зумовлений соціальним середовищем і оточенням, але водночас чітко контрольований внутрішніми імперативами самого працівника.

10. Вивчення і практичне застосування вербального біхевіоризму у діяльності ОВС забезпечить високий професійний рівень правників, зокрема:

- навчить нівелювати індокринацію, тобто так звані гуманітарні і політико-правові інформаційні технології, суміжні з теорією інформаційної (або психологічної) війни;

- дасть змогу оцінити рівень відповідності дій і вчинків спостережуваної особи правовим вимогам і нормам, визначити ступінь добровільності (чи примусовості) й усвідомлення (чи несвідомого) продукування поведінкових актів у контексті правових реалій; тобто, дасть правоохоронцеві своєрідну мовленнєво-поведінкову матрицю правомірної поведінки, вихід за межі якої означатиме протиправність;

- надасть працівникові ОВС концептуальну систему для аналізу власних когнітивних здібностей – спроможності до позитивного право-сприйняття, правового комунікування, вирішення право-ситуацій, формування і прояву правової культури, правового інтелекту, правової саморегуляції та саморефлексії;

- навчить шляхом спостереження і моделювання пристосовувати засвоєний феномен правової поведінки до нових правових реалій;

- розкриє важелі регулювання комунікативно-інтерпретативної діяльності соціального суб’єкта, а також ситуативних правовідносин як на міжсуб’єктному рівні, так і на рівні “громадянин – держава”;

- запропонує новий підхід до теорії права через механізми виховного та мотиваційного впливу на поведінку людини, зорієнтованого на адекватне сприйняття та реалізацію прийнятих законодавцем юридичних норм і правових актів у правовому полі держави;

- забезпечить державну правову політику новим методологічним вирішенням проблеми поєднання знань про право зі суспільним ідеалом.

11. З метою налагодження оновленої системи наукового забезпечення правоохоронної діяльності в Україні, спрямованої на організацію, координацію та поєднання зусиль науковців різних галузей знань у вдосконаленні форм, методів і засобів боротьби зі злочинністю, пропонується:

- у контексті психотренінгового комплексу застосовувати методологію вербального біхевіоризму в індивідуальних бесідах з особами, які потребують коригування правової поведінки;

- підрозділам психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу вибрати вербальний біхевіоризм як методику тактики і стратегії психологічного впливу у навчальному процесі, визначення психологічних завдань та відповідних прийомів і засобів щодо формування професійно важливих якостей, зокрема правомірної поведінки майбутніх працівників ОВС;

- Центру практичної психології при МВС України внести доповнення до Переліку психодіагностичних методик, що використовуються фахівцями відділень (груп) психологічного супроводження роботи з персоналом, психопрофілактичної роботи в органах і підрозділах внутрішніх справ та інших служб психологічного забезпечення ОВС, зокрема доповнивши його методологією вербального біхевіоризму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Застосування методу вербального біхевіоризму у практичній діяльності працівників ОВС: до постановки питання // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. – 2002. – № 1. – С. 161-166.

2. Процес спілкування слідчого з підозрюваним мовою психолога (вербально-біхевіористський аспект) // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. – 2002. – № 2. – С. 152-158.

3. Вербально-біхевіористський метод вирішення морально-правової конфліктної ситуації допиту // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. – 2003. – № 1. – С. 110-116.

4. Роль взаємозв’язку біхевіоризму з іншими науками у становленні правосвідомості та формуванні правомірної поведінки // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. – 2003. – № 2. –
С. 275-282.

5. Біхевіористська модель формування людської поведінки // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. – 2003. – № 3. – С. 475-481.

6. Правосвідомість як регулятор правомірної поведінки і визначник професіоналізму працівника ОВС та цивілізованості суспільства // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ. – 2004. – № 1. –
С. 465-472.

7. Природно-правова типологія поведінки людини // Науковий вісник Львівського юрид. ін-ту. – 2004. – № 2 (2). – С. 320-326.

8. Правова природа людини у вербально-біхевіористському вимірі // Науковий вісник Львівського юрид. ін-ту. – 2005. – № 3. – С. 267-277.

9. Філософсько-правова варіантність у визначенні психології правомірної та протиправної поведінки // Вісник Луганського держ. ун-ту внутр. справ. – 2005. – Вип. 4. – С. 184-197.

10. Вербально-біхевіористська домінанта правосвідомості у процесі правової соціалізації правника // Науковий вісник Львівського держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 3. – С. 353-362.

11. Про необхідність вивчення психолінгвістики у вузах системи МВС // Проблеми функціонування державної мови в Україні та методика її викладання у навчальних закладах системи МВС: Міжвузівська науково-практична конференція, 7-9 квітня 1997 р. – Львів, 1997. – С. 26-28.

12. Національні ознаки мовленнєвого етикету українців // Мова і культура нації: Зб. наук. пр. – Львів, 2001. – С. 82-91.

13. Основи PR у творенні іміджу правника // Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю: Зб. наук. пр. – Львів, 2003. – С. 34-38.

14. Вербальний біхевіоризм як один із психологічних методів підвищення професійного рівня працівників ОВС // Підвищення професійного рівня працівників ОВС в умовах формування правової держави: Зб. наук. пр. – Львів, 2004. – С. 9-15.

15. Особливості формування правосвідомості та правомірної поведінки сучасного правоохоронця засобами вербального біхевіоризму // Підвищення професійного рівня працівників ОВС в умовах формування правової держави: Зб. наук. пр. – Львів, 2004. – С. 130-135.

16. Юридичний біхевіоризм як наукове підґрунтя правової комунікації // Європейські інтеграційні процеси і трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі: Міжнародний науковий семінар, 23-24 вересня 2005 р. – К., 2005. – С. 7.

17. Юридичний біхевіоризм: до постановки питання // Психологічні аспекти національної безпеки: Міжнародна науково-практична конференція, 22-23 березня 2007 р. – Львів, 2007. – С. 26-29.

АНОТАЦІЯ

Балинська О.М. Вербальний біхевіоризм у діяльності органів внутрішніх справ: філософсько-правовий аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. – Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2007.

Дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним науковим узагальненням теоретичних основ застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ. Сформульовані дефініції та здійснений всебічний аналіз поняття, принципів, методів і засобів вербального біхевіоризму як однієї з основних методологій формування правомірної поведінки працівника ОВС у контексті сучасних філософсько-правових концепцій.

Правовідносини, правова комунікація, правова поведінка розгляда-ються під кутом зору паралельного аналізу вербального біхевіоризму, герменевтики і філософії комунікації.

Дисертація має практичне значення для формування правомірної поведінки працівника органів внутрішніх справ, філософсько-правового осмислення цього процесу.

Ключові слова: вербальний біхевіоризм, правове поле, правова комуні-кація, поведінкова рефлексія, протиправна поведінка, правомірна поведінка.

АННОТАЦИЯ

Балинская О.М. Вербальный бихевиоризм в деятельности органов внутренних дел: философско-правовой аспект. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12 – философия права. – Львовский государственный университет внутренних дел, Львов, 2007.

Диссертация является первым в украинской юридической науке комплексным научным обобщением теоретических основ вербального бихевиоризма, в частности в использовании его в деятельности ОВД, и предусматривает философско-правовой аспект исследования. Сформулированы дефиниции и осуществлен всесторонний анализ понятия, принципов, методов и средств вербального бихевиоризма как одной из методологий формирования правомерного поведения сотрудника правоохранительных органов в контексте современных философско-правовых концепций.

На основе общетеоретической базы отстаивается ведущая роль вербально-бихевиористской доминанты в философско-правовом методологическом подходе к области деятельности ОВД как среде реализации правовой коммуникации. Затрагивается проблема право-комуникативной философии, которая предполагает, что накопление фактов наблюдений за правовым поведением субъекта дает возможность предусматривать реакцию в каждом отдельном право-случае или воспроизводить право-ситуацию по наличной поведенческой рефлексии. Особое место уделено рассмотрению междисциплинарных связей вербального бихевиоризма с юридическими науками. Доказывается присутствие этого метода во всех сферах правового поля: от вербализации права (законотворчество), языкового взаимовлияния на поведение всех участников правоотношений (правоприменение) и до вербально-поведенческого проявления деформированного правового мировоззрения преступников (правонарушение) и правовой самодисциплины, самоконтроля сотрудников ОВД (правозащита). Правоотношения, правовая коммуникация, правовое поведение рассматриваются с позиции параллельного анализа вербального бихевиоризма, герменевтики и философии коммуникации.

Отдельное место отведено анализу тактики формирования правового мировоззрения сотрудника ОВД как элемента предупреждения преступности, которая состоит в морально-правовом подкреплении, задействовании когнитивных вербализованых стратегий, сосредоточенных на познавательных процессах. Детально рассмотрена основа социальной сущности человека в герменевтическом и вербально-бихевиористском измерении. Анализируется виктимологическое предупреждение преступности, направленное на транс-формацию правового мировоззрения у слишком доверчивых социальных субъектов с целью выработки у них правозащитной реакции.

Особое внимание уделено герменевтике информационного насилия как процесса влияния образов и медиатекстов, которые: содержат элементы применения физической силы или другого принудительного давления на кого-либо; распространяются средствами массовой информации; провоцируют или побуждают к проявлению чрезмерной агрессии в форме противозаконных действий. Как вариант нивеляции информационного насилия предлагается дополнение к Закону Украины “О защите общественной морали”.

Выделяются и глубоко анализируются четыре основных аспекта закона: текстологический, психологический, духовный и физический. Отстаивается позиция, что все аспекты закона подтверждают его значимость в организации и регулировании правового поведения социального субъекта. Ведь закон – это правовой язык, рассчитанный на коммуникацию и получение соответствующего коммуникативного результата (подчинение).

Исследуются правоотношения как причинно-следственные коммуникационные связи, на основе которых организуется практическая правовая действительность, строится деятельность правовых субъектов. Доказывается, что обнаружение правомерного и противоправного поведения индивида в социуме зависит в основном от биологических, психологических и социальных взаимосвязанных факторов. Основной акцент делается на наличии вербального компонента, что дает основания считать вербально-бихевиористский критерий одним из основных в правовой коммуникации.

Диссертация имеет практическое значение для формирования право-мерного поведения сотрудника ОВД, философско-правового осмысления это-го процесса и дальнейшего развития философии права. Правовое поведение рассматривается как разновидность адаптивной деятельности социального субъекта в правовом поле с использованием знаков и символов; превращение символизма понимания права в символизм его воспроизводства в деятельности.

Ключевые слова: вербальный бихевиоризм, правовое поле, правовая коммуникация, поведенческая рефлексия, противоправное поведение, правомерное поведение.

SUMMARY

Balynska O.М. Verbal Behaviorism in the Activity of the Internal Affairs Bodies: philosophic-legal aspect. – Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of a candidate of legal sciences by speciality 12.00.12 – philosophy of law. – Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, 2007.

This thesis is the first (in the Ukrainian legal sciences) systematic scientific summarizing of general theoretical principles of the methodology essence of verbal behaviorism in the activity of internal affairs bodies. Definitions are offered and systematic analysis of concept, principles, methods, and means of verbal behaviorism as one of the main methodologies of law consciousness formation and lawful behavior of law enforcement worker in the context of modern philosophical-law conceptions are carried out.

Legal relations, legal communication, legal behavior are considered from the point of view of verbal behavior, hermeneutic and philosophy of legal communication.

The thesis has practical value for formation of the legal consciousness and appropriate behavior of law enforcement worker as well as for philosophical- legal understanding of this process.

Key words: verbal behaviorism, legal sphere, legal communication, behavior's reflection, unlawful behavior, lawful behavior.

Підписано до друку 2.10.2007 р. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Гарнітура Times New Romans. Віддруковано на різографі.

Умов. друк. арк. 0,9. Облік. вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим.

Редакційно-видавничий відділ

Львівського державного університету внутрішніх справ.

79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.