Харківський національний університет
імені В.Н. Каразіна

УДК 811.112.2'42

БЄЛОЗЬОРОВА Олена Михайлівна

ДИСКУРСИВНІ ВЛАСТИВОСТІ

МОВЛЕННЄВОГО АКТУ НАТЯКАННЯ

(НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна МОН України

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

БЕЗУГЛА Лілія Ростиславівна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна, кафедра німецької філології, докторант

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КОЗЛОВСЬКИЙ Віктор Володимирович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут філології, кафедра германської філології, професор

кандидат філологічних наук, доцент

ЧЕРКАШИН Сергій Володимирович,

Національна юридична академія України імені Ярослава

Мудрого, кафедра іноземних мов №1, доцент

Захист дисертації відбудеться 21 листопада 2007 р. о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 при Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4), ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Автореферат розіслано 12 жовтня 2007 р.

Вчений секретар доктор філол. наук

спеціалізованої вченої ради Мартинюк А.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Початок нового століття відзначився переорієнтацією прерогатив мовознавчих досліджень в напрямку антропоцентричного аспекту, що в значній мірі зумовлено зростаючим інтересом лінгвістів до комунікації загалом і непрямої комунікації, зокрема. Новітній когнітивно-комунікативний ракурс розгляду мовних явищ є діючим інструментом для вирішення численних проблем сучасної лінгвістики, серед яких не останнє місце посідають питання, пов’язані з непрямою комунікацією, про що свідчить зростання кількості робіт, в яких досліджується імпліцитне вираження компонентів мовленнєвого акту (Л.Р. Безугла, В.В. Дементьєв, О.С. Сищиков, F.Dцrge, G. Harras, F. Liedtke, G. Meggle, E. Rolf, F. Wagner та ін.).

До явищ такого плану належить натяк як імпліцитна інформація, що її передає мовець у дискурсі. Однак, незважаючи на високу комунікативну значущість цього явища, в мовознавчих студіях йому приділяється недостатньо уваги, про що свідчить обмежена кількість релевантних робіт. У зарубіжній і вітчизняній лінгвістиці натяк досліджувався з позицій стилістичного та комунікативно-прагматичного підходів. Представники першого підходу (А.А.Тютенко, W.Wilss, U.Wirth) розуміють натяк як стилістичний прийом алюзії та визначають алюзію як натяк, що виникає внаслідок посилання адресанта при породженні тексту за допомогою того чи іншого знаку на певний національно-культурний денотат. Застосування комунікативно-прагматичного підходу до аналізу натяку дозволило встановити деякі його характеристики як мовленнєвого акту та як дискурсивної стратегії (Ф.С.Бацевич, Є.Г.Борисова, З.Вендлер, І.М.Кобозєва та Н.І.Лауфер, O.H. Костецька, Р.В.Хвощевський, R.Rцmer, A. Svensson, R.Frithgof). Однак, дослідниками не розмежовуються поняття натяку й натякання (Andeutung und Andeuten), для позначення як процесу, так і результату використовується лексема “натяк” (“намек”, Anspielung). Крім того, незважаючи на той факт, що всі автори прямо або непрямо вказують на когнітивну природу натяку, аналіз явища натяку ще не був здійснений у руслі когнітивно-комунікативної парадигми. Отже, когнітивно-семантичні і прагма-дискурсивні властивості натяку залишаються недостатньо вивченими, що зумовлює необхідність нашого дослідження.

Цю дисертаційну роботу виконано в руслі когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики й присвячено дослідженню питань специфіки функціонування мовленнєвого акту натякання в німецькомовному дискурсі.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена, по-перше, новим когнітивно-комунікативним ракурсом аналізу натяку, що відповідає сучасному стану розвитку лінгвістики, по-друге, високою комунікативною релевантністю та значущістю феномену натяку у людському спілкуванні. В цій роботі розв’язується наукова проблема визначення критеріальних ознак мовленнєвого акту натякання в німецькомовному дискурсі та виявлення його когнітивно-семантичних та прагма-дискурсивних особливостей.

Зв'язок роботи з науковими планами. Тема дисертації відповідає профілю наукових досліджень, що проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна у межах теми “Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов”, номер державної реєстрації 0106U002233.

Метою дослідження є розкриття специфіки реалізації мовленнєвого акту натякання шляхом встановлення його когнітивно-семантичних та прагма-дискурсивних особливостей. Досягнення сформульованої мети вимагає вирішення конкретних завдань:

- визначити критеріальні ознаки мовленнєвого акту натякання;

- установити засоби об’єктивації концепту НАТЯК і специфіку реалізації когнітивного сценарію натякання в німецькомовному дискурсі;

- виявити когнітивно-семантичні властивості мовленнєвого акту натякання;

- з'ясувати прагма-дискурсивні характеристики мовленнєвого акту натякання, зокрема його іллокутивний, адресатний та стратегічний потенціал.

Об’єкт вивчення становлять мовленнєві акти натякання, які реалізуються в сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі.

Предметом дослідження є когнітивно-семантичні і прагма-дискурсивні характеристики мовленнєвого акту натякання, специфіка дискурсивної реалізації концепту НАТЯК, функціонування дискурсивної тактики натякання.

Матеріалом дослідження слугували фрагменти діалогів, що ілюструють мовленнєві акти натякання, з художніх творів німецькомовних авторів XX – початку XXІ століть загальною кількістю 1778 одиниць, одержаних методом суцільної вибірки з творів сучасної німецькомовної художньої літератури обсягом 15 сторінок.

Методологічну основу дослідження становить когнітивно-комунікативна парадигма сучасного мовознавства, яка використовує широкий спектр методик і методів когнітивної та прагмалінгвістики та логічної семантики.

Методи дослідження відповідають його завданням і методологічним засадам та охоплюють метод концептуального аналізу – для встановлення засобів об’єктивації концепту НАТЯК і специфіки когнітивного сценарію натякання; метод контекстно-ситуативного аналізу – для визначення характерних ознак дискурсивного контексту в разі реалізації мовленнєвого акту натякання; метод логіко-семантичного аналізу – для встановлення когнітивно-семантичних властивостей мовленнєвого акту натякання; методи дискурсивного, інтенціонального і конверсаційного аналізу – для з'ясування прагма-дискурсивних ознак мовленнєвого акту натякання; під час роботи над емпіричним матеріалом для визначення частотності досліджуваних явищ використовувались також елементи кількісного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці розгалужені натякання й натяк як процесуальне та результативне мисленнєво-мовленнєві явища; виявлені критеріальні ознаки мовленнєвого акту натякання; виявлені засоби об’єктивації концепту НАТЯК у німецькій мові; охарактеризовано когнітивний сценарій мовленнєвого акту натякання; встановлена роль вербальних і невербальних індикаторів у дискурсивній реалізації мовленнєвого акту натякання; розкриті особливості натякання як дискурсивної тактики; з’ясовано іллокутивний і стратегічний потенціал мовленнєвого акту натякання в німецькомовному діалогічному дискурсі.

Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист:

1. Мовленнєвий акт натякання є імпліцитним мовленнєвим актом, дискурсивно-мовленнєвою взаємодією мовця й адресата, у ході якої ними конструюється інтендована імпліцитна пропозиція – натяк.

2. Критеріальними ознаками мовленнєвого акту натякання є обов’язкова реалізація імпліцитної пропозиції та інтендованість, тобто наявність у мовця перлокутивної мети вплинути на адресата таким чином, щоб той вивів імпліцитну пропозицію. Іллокуція, що реалізується з імпліцитною пропозицією (консеквентом) може бути відмінною від іллокуції, що реалізується з експліцитною пропозицією (антецедентом).

3. Концепт НАТЯК як одиниця свідомості, що має ознаки пропозиційності, імпліцитності й інтендованості, реалізується у діалогічному німецькомовному дискурсі у вигляді імпліцитного мовленнєвого акту і тактики натякання. Ознака пропозиційності спричиняє реалізацію натяку у вигляді імпліцитної пропозиції – імплікатури. Ознака імпліцитності унеможливлює вербалізацію концепту НАТЯК мовцем у дискурсі у складі експліцитної перформативної формули. Ознака інтендованості зумовлює перлокутивний характер дискурсивної реалізації цього концепту.

4. Провідну роль в реалізації мовленнєвого акту натякання відіграють вербальні індикатори натякання, у якості яких у німецькомовному дискурсі виступають мовні засоби: морфологічні (дейктичні елементи: особові, безособові, неозначено-особові займенники, прислівники часу і місця; дієслова в умовному способі, частки, іменники, прикметники) і синтаксичні (модальні оператори, парцельовані та еліптичні структури). Невербальні індикатори натякання є невід'ємними в мовленнєвому акті натякання, але відіграють допоміжну роль.

5. Когнітивно-семантичні особливості мовленнєвого акту натякання в німецькомовному дискурсі полягають у варіюванні засобів конструювання пропозиції-натяку: за допомогою елементів експліцитної пропозиції (предикації, суб’єктного, об’єктного, темпорального, локального, атрибутивного аргументів), за допомогою всієї експліцитної пропозиції, пресупозиції або нульової пропозиції.

6. Прагма-дискурсивні властивості мовленнєвого акту натякання полягають у реалізації в німецькомовному діалогічному дискурсі безпосередньо або опосередковано вдалих, явно або неявно невдалих (за критерієм вдалості), ініціювальних та реактивних (за типом дискурсивного ходу), актуальних, проспективних і ретроспективних (за темпоральною спрямованістю контексту) різновидів мовленнєвих актів натякання, які демонструють варіювання співвідношення іллокуцій антецеденту і консеквенту, якого зазнають всі іллокутивні типи, крім декларативів. Найчастотнішою іллокуцією як антецеденту, так і консеквенту в німецькомовному дискурсі є асертив.

7. Реалізація мовленнєвого акту натякання в німецькомовному діалогічному дискурсі є проявом дискурсивної тактики натякання, у якій взаємодіють дискурсивні стратегії увічливості, агресії, уникання відповідальності, евфемізації, урахування третьої особи та етична стратегія.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати вивчення мовленнєвого акту натякання є суттєвим внеском у розвиток когнітивно-комунікативної парадигми: дискурсознавство, прагмалінгвістику, когнітивну семантику, зокрема в теорію непрямої комунікації, теорію дискурсу, теорію імплікатур Г.П. Ґрайса, теорію мовленнєвих актів. Отримані результати поглиблюють знання про функціонування мовленнєвого акту натякання в дискурсі та про його когнітивну й комунікативну природу.

Практична цінність. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження можуть знайти застосування у базових курсах з стилістики німецької мови (розділ “Синтаксична стилістика”), спецкурсах з теорії мовної комунікації, дискурсознавства, теорії мовленнєвих актів, риторики (розділ “Основи мовленнєвого впливу”), а також в науковій роботі студентів та аспірантів.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження обговорювались на Міжвузівській науковій конференції “Лінгвістика. Методика. Переклад” (Харків, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції “Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування” (Харків, 2006 р.) і VI Міжнародній науковій конференції “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2007 р.), а також на засіданнях кафедри німецької і французької мов, кафедри німецької філології та на наукових семінарах факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2003-2007 рр.), на лінгвістичному семінарі факультету германістики університету Friedrich-Alexander-Universitдt Erlangen-Nьrnberg (м. Ерланґен, ФРН, 2004 р.), на науково-методичному семінарі Інституту ім. Ґете (м. Мюнхен, ФРН, 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 6 статтях, надрукованих у фахових збірниках наукових праць України, та тезах доповідей на 2 наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури та списку джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовується вибір і актуальність теми, визначаються об’єкт і предмет дослідження, формулюються мета і завдання, розкриваються наукова новизна роботи, її теоретичне значення і практична цінність, визначаються методи дослідження, наводяться дані про апробацію результатів дисертації та публікації.

У першому розділі висвітлюються теоретичні засади вивчення натякання як імпліцитного мовленнєвого акту, розмежовуються поняття натяку й натякання. Визначається відношення натяку/натякання й таких понять як імпліцитний мовленнєвий акт, імплікатура дискурсу, дискурсивна стратегія й тактика. Встановлюються засоби об’єктивації концепту НАТЯК і специфіка дискурсивної реалізації когнітивного сценарію натякання.

У другому розділі у фокус уваги потрапляють когнітивно-семантичні властивості мовленнєвого акту натякання в німецькомовному діалогічному дискурсі, проводиться аналіз ролі вербальних і невербальних індикаторів натякання.

Третій розділ присвячено прагма-дискурсивним властивостям мовленнєвого акту натякання: визначенню ролі адресата, класифікації мовленнєвих актів натякання за типом дискурсивного ходу, за темпоральною спрямованістю контексту; встановлюється їх іллокутивний і стратегічний потенціал.

У загальних висновках підсумовуються результати проведеного дисертаційного дослідження, окреслюються перспективи подальшого вивчення цієї проблематики.

Список використаних джерел містить 302 найменування робіт. Перелік джерел ілюстративного матеріалу містить 42 позиції, які цитуються в тексті роботи. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінок друкованого тексту, обсяг основного тексту дисертації –
178 сторінок; наведені 6 таблиць і 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади аналізу мовленнєвого акту натякання” здійснюється критичний огляд основних напрямів у сучасних лінгвістичних дослідженнях натяку; обґрунтовуються переваги когнітивно-комунікативного підходу до вивчення натяку; викладаються найважливіші для цієї роботи положення теорії мовленнєвих актів, теорії імплікатур і когнітивної лінгвістики, визначається понятійний апарат дослідження.

У рамках когнітивно-комунікативної парадигми, яка постулює єдність процесу й результату, ментальної і комунікативної складових дискурсу, аналіз натяку має здійснюватись у двох його іпостасях:

* як мовленнєвого акту натякання, що є імпліцитним мовленнєвим актом та визначається як дискурсивно-мовленнєва взаємодія мовця і адресата, у ході якої ними конструюється інтендована імпліцитна пропозиція – натяк (процесуальне розуміння);

*як дискурсивної імплікатури,що є імпліцитною пропозицією, яку адресат навмисно вкладає у своє висловлення, а адресат виводить під час сприйняття (результативне розуміння).

У нашій роботі ми розмежовуємо поняття натякання і натяку, використовуючи лексему “натякання” для опису мовленнєвого акту, дискурсивної ситуації, тактики, а також когнітивного сценарію. Для позначення дискурсивної імплікатури й концепту НАТЯК обираємо лексему “натяк”, що зумовлено статичним характером названих явищ.

Для дослідження феномену натякання з термінологічного апарату логіки запозичені поняття “антецедент” та “консеквент”, які використовуються в лінгвістичних дослідженнях для опису імплікативного розуміння. В логіці під антецедентом розуміється судження, якому в логічному зв’язку імплікації передує слово “якщо”; під консеквентом – судження, яке слідує в імплікативному зв’язку за словом “то”. Переносячи ситуацію виводу з логічної площини у комунікативно-лінгвістичну і розуміючи під імплікацією когнітивну операцію виводу імпліцитної пропозиції на ґрунті експліцитної, експліцитну пропозицію ми визначаємо як антецедент, а імпліцитну пропозицію (натяк) – як консеквент.

Сприймаючи експліцитно виражену пропозицію, тобто буквальне локутивне значення висловлення, адресат використовує його як антецедент для виводу імпліцитної пропозиції, яку мовець з певним наміром “вклав” у своє висловлення. Імпліцитна пропозиція (консеквент) може вербалізуватися мовцем за допомогою різних антецедентів, вибір яких зумовлений конкретною ситуацією.

Мовленнєвий акт натякання є дискурсивно-мовленнєвою взаємодією мовця й адресата, котра передбачає конструювання ними певної інтендованої пропозиції – імплікатури. Серед аспектів моделі аналізу МА (за І.С.Шевченко, 1998), найважливішими для МА натякання є інтенційний, метакомунікативний, денотативний та іллокутивний аспекти.

Специфіка інтенційного аспекту МА натякання полягає в тому, що мовець має, крім іллокутивної, щонайменше дві перлокутивні цілі: основну і додаткову. Перша ціль залежить від іллокутивного типу антецеденту: мовець прагне примусити адресата дещо зробити або у дещо повірити, дещо йому повідомити, дізнатись про щось, образити чи уразити самолюбство адресата або втішити його тощо. Друга, додаткова, ціль, полягає в тому, щоб донести імпліцитну пропозицію (натяк) до адресата, наприклад:

„Nun ja, jeder groЯzьgige Mensch kann dort mit ihr [Ute Bombach] rechnen“.

+> Ute arbeitet als Prostituierte.

Thode-Meier sah seine Chefin mit groЯen Augen an:

„Wollen Sie damit andeuten, dass Ute Bombach als Prostituierte arbeitet?“ (А.Schneider),

де мовець (поліцейський) крім основної перлокутивної мети – змусити адресата повірити, що експліцитна пропозиція є істинною, має додаткову перлокутивну мету – донести до адресата імпліцитну пропозицію – натяк про те, що певна третя особа (Уте Бомбах) заробляє проституцією (знак +> вводить імпліцитну пропозицію). За етичних міркувань мовець не говорить про це прямо, а удається до МА натякання. Реакція адресата (здивований вираз обличчя і перепитування-експлікація натяку) свідчить про той факт, що адресату вдалось вивести натяк з повідомлення мовця.

Метакомунікативний аспект МА натякання є релевантним, коли МА натякання є невдалим, у разі використання мовцем перформативних дієслів або словосполучень для позначення виконаної ним мовленнєвої дії, проте в цьому випадку реалізований МА є метакомунікативним.

Специфіка денотативного аспекту МА натякання полягає в наявності індикаторів натякання – вербальних і невербальних засобів, що забезпечують інтендування мовцем імпліцитної пропозиції і допомагають адресату вивести її з експліцитної пропозиції.

Специфіка іллокутивного аспекту МА натякання полягає у тому, що натякання є не іллокутивним мовленнєвоактовим типом, а імпліцитним МА, який демонструє варіювання сполучення іллокутивних типів антецеденту і консеквенту.

Дослідження названих аспектів моделі МА натякання показало, що критеріальними ознаками мовленнєвого акту натякання є обов’язкова реалізація імпліцитної пропозиції та інтендованість, тобто наявність у мовця перлокутивної мети вплинути на адресата таким чином, щоб той вивів цю імпліцитну пропозицію.

Натяк як імплікатура дискурсу становить інтендовану імпліцитну пропозицію, яка виводиться на ґрунті експліцитної пропозиції за допомогою дискурсивного контексту й комунікативних максим. Натяку як імплікатурі притаманні всі характерні властивості партикуляризованої дискурсивної імплікатури: залежність від дискурсивного контексту, виводимість, анульованість і інтендованість.

Специфіка дискурсивної реалізації концепту НАТЯК полягає у тому, що лексеми, за допомогою яких цей концепт вербалізується в мові, в МА натякання не виражаються експліцитно-перформативно суб’єктом натякання. Експлікація цього концепту в дискурсі можлива у таких випадках:

§ з боку об’єкта натякання, тобто адресата МА натякання, який в реагуючих МА може перепитувати, коментувати попередні МА суб’єкта натякання, або у спілкуванні з третіми особами згадує про натяк;

§ з боку третіх осіб, які коментують або передають мовленнєві дії суб’єкта й об’єкта натякання;

§ в авторських ремарках, де прямо називаються дії комунікантів, у тому числі і натякання;

§ з боку мовця у випадку опису ним своїх попередніх дій – такі МА кваліфікуються не як імпліцитні МА натякання, а як метакомунікативні МА.

Концепт НАТЯК має ознаки пропозиційності, імпліцитності й інтендованості та реалізується у діалогічному німецькомовному дискурсі у вигляді імпліцитного мовленнєвого акту і тактики натякання. Ім'ям концепту НАТЯК у німецькій мові слугує лексема ANDEUTUNG. Ядро поля концепту НАТЯК (ANDEUTUNG) становлять лексеми die Anspielung, anspielen, die Andeutung, andeuten. Найближча периферія концепту представлена лексемами abzielen auf, hinweisen, Hinweis, durchblicken lassen, zu verstehen geben, antippen, meinen, ein Wink, ein Wink mit dem Zaunpfahl, Zeichen. До дальньої периферії концепту НАТЯК (ANDEUTUNG) належать лексеми Anzьglichkeit, Gestichel, Hдkelei, Hieb, Stichelei, drohen.

Основні характеристики концепту НАТЯК (ANDEUTUNG) відбиваються у когнітивному сценарії натякання, який містить етапи концептуалізації, формулювання, артикуляції і реакції адресата. Стимулом для МА натякання слугують попередні мовленнєві акти, невербальні дії та особливості поведінки, ситуативні обставини, а також певні міркування мовця, не пов’язані з комунікацією безпосереднім зв’язком. На етапі концептуалізації у свідомості мовця під впливом стимулу активуються мотиви й стратегії. Наступним кроком відбувається активація пропозиції та інтенції. На етапі формулювання мовець обирає лексичні та граматичні засоби для вираження своєї інтенції, структуруючи їх у такий спосіб, щоб імпліцитна пропозиція була прив’язана до індикаторів натякання. Етап артикуляції – вимовляння вербалізованої експліцитної пропозиції – становить реалізацію МА натякання. Заключним етапом є реакція адресата, яка дозволяє мовцю зробити висновок щодо того, чи був його натяк зрозумілим адресату.

Другий розділ “Когнітивно-семантичні властивості мовленнєвого акту натякання” присвячено встановленню когнітивно-семантичних властивостей МА натякання, що базуються на його денотативному аспекті. Натякання може здійснюватись як за допомогою всієї експліцитної пропозиції, так і через її елементи: предикацію, суб’єктний, об’єктний, локальний, темпоральний, атрибутивний аргументи, а також за допомогою пресупозиції і за допомогою нульової пропозиції.

Семантично акцентовані окремі аргументи відіграють у ситуації натякання роль вербальних індикаторів натякання і призначені мінімізувати зусилля адресата щодо виведення імпліцитної пропозиції з експліцитної пропозиції висловлення. Для адекватного розуміння натяку суттєвими є дейктичні елементи: у випадку семантичного акцентування суб’єктного аргументу – це персональний дейксис, темпорального аргументу – темпоральний дейксис, локального аргументу – локальний дейксис. Вербальними індикаторами натякання в німецькій мові виступають:

· безособові займенники es, man, jedermann, einige, manche, alle, mehrere;

· елементи персонального дейксису, представлені системою особових займенників ich, du, er, sie, es, wir, ihr, Sie;

· частки bereits, besonders, bloЯ, eben, eigentlich, etwa, nur, schon, selbst, zumal;

· неозначені займенники на кшталт etwas, irgend etwas, irgendeiner, irgendwer, jemand, mancher, mehrere, keiner, niemand, nichts, alles тощо;

· елементи темпорального дейксису, тобто дейктичні елементи, які пов’язані з орієнтацією в часі на кшталт morgen, heute, gestern, jetzt, sofort, gleich тощо;

· локальні дейктичні елементи, які в морфологічному плані постають як прислівники місця (Lokaladverbien), що позначають певне місце, нейтральне положення: hier, da, dort, drauЯen, ьberall, anderswo, wo, irgendwo, drьben, або напрям руху: woher, wohin;

· прикметники, іменники у родовому відмінку, комбінації ‘прийменник і іменник’;

· модальні оператори на кшталт hoffentlich;

· парцельовані синтаксичні структури, зокрема парцеляція в межах акцентуації;

· еліптичні структури.

Наступний дискурсивний фрагмент ілюструє функціонування особових займенників у якості індикаторів натякання:

„Versuchen Sie nicht auf Zeit zu spielen, mein Lieber. Wir haben keine

Zeit. Wir nicht und Sie nicht!“

+> Ich weiЯ von Ihrer Krankheit.

Er [Korber] schaute sie ьberrascht an. Was wusste sie von seiner

Krankheit? (Р.Zeindler),

де мовець (клієнт пана Корбера) за допомогою натяку непрямо повідомляє адресату, що їй відомо про хворобу останнього. Семантичне акцентування мовцем суб’єктного аргументу пропозиції – дейктичного елементу Sie – слугує індикатором натякання, завдяки чому адресат одразу ж адекватно тлумачить натяк.

Використання умовного способу дієслова (Konjunktiv) постає індикатором натякання у випадку натякання за допомогою всієї експліцитної пропозиції, що надає висловленню відтінку некатегоричності.

Головною особливістю натякання за допомогою пресупозиції виступає експлуатування мовцем пресупозиції для досягнення перлокутивної цілі – донести до адресата натяк, який виражається пресупозицією:

„Wie war die Nacht bei Professor Dohmke? Hast du dich noch einmal fьr das schцne Auto bedankt?“

+> Ich weiЯ, dass er dir ein Auto geschenkt hat.

„Blцdmann!“ (Ch.Spielberg)

Встановлені три способи натякання на ґрунті нульової пропозиції:

§ за допомогою “значущого мовчання”, коли мовчання мовця спонукає адресата до виведення імпліцитної пропозиції, наприклад:

„Das ist doch nicht mцglich! Sie ist unschuldig, nicht wahr?“ schrie sie.

Klaus schwieg. +> Nein, sie ist Mцrderin.

„Du schweigst. Soll das heiЯen, dass sie ihn wirklich umgebracht hat?“ Lena war auЯer sich. (F.Wendelschmidt)

§ за допомогою вигуків, що викликають у адресата активацію імпліцитної пропозиції, наприклад:

„Wieviel Zeit verging von da an, bis Sie den SchuЯ abgaben?“

„Etwa dreiЯig Minuten. Wir haben die Szene mehrfach geprobt.“

„Aha!“ +> Sie sind Mцrder.

„Worauf wollen Sie eigentlich hinaus? Was fьr einen Motiv soll ich haben, einen mir vцllig Unbekannten abzuknallen?“ (J.Kehrer)

§ за допомогою еліптичних структур, зокрема апосіопезису (різновиду еліпсу, що є імплікативною неконвенційною еліптичною конструкцією), наприклад:

„Sie war sehr schцn.“ Paula lдchelte. „Ich habe ihre Schцnheit geliebt.“

„Sie… дh… waren…?“

+> Hatten Sie eine intime Beziehung?

Paula lдchelte wieder. „Ja. Wir hatten was miteinander.“ Sie wurde

wieder ernst, und es sah aus, als fiele ein Schatten auf ihr Gesicht.

„Anfangs schon. Ich war sehr verliebt in sie.“ (Chr.Bernuth)

Допоміжну роль у ситуації натякання відіграють невербальні складові висловлення, зокрема погляди (наприклад, сердитий погляд), просодичне оформлення висловлення (погрозливий тон), вирази обличчя (іронічна посмішка), які також несуть значне комунікативне навантаження:

„Bekannter…“ Ihr perfekter Mund krдuselt sich zu einem ironischen Lдcheln. +> Deine Mutter hat einen Geliebten.

„Was meinst du?“

„Die Wahrheit. Es geht darum, dass du sie siehst und benennst. Schon vergessen?“

Maria senkt den Kopf. Sie will nicht wissen, was jetzt kommt, aber ihr ist klar, dass sie dem nicht ausweichen kann. Ihre Mutter hat einen Bekannten, sie hat einen… Geliebten. Sie ist ihrem Mann, Marias Vater, nicht treu.

(Chr.Bernuth)

Значущими є також і проксемічні невербальні індикатори натякання (відсторонення або, навпаки, наближення мовця до адресата).

У третьому розділі “Прагма-дискурсивні властивості мовленнєвого акту натякання” встановлені можливості іллокутивної взаємодії антецеденту й консеквенту натякання (табл. 1).

Таблиця 1

Іллокутивний потенціал мовленнєвого акту натякання

Імпліцитна

пропозиція-

Екс- консек-

пліцитна вент

пропозиція-

антецедент | Асертив | Директив | Квеситив | Комісив | Експресив | Декларатив

Асертив | + | + | + | + | + | - | Директив | + | + | + | + | + | - | Квеситив | + | + | + | + | + | - | Комісив | + | + | - | + | + | - | Експресив | + | + | + | + | + | - | Декларатив | - | - | - | - | - | - |

Розмежовуючи напрямки дослідження іллокутивного аспекту МА натякання: від антецеденту до консеквенту і від консеквенту до антецеденту, ми обрали останній напрямок, оскільки це, з одного боку, полегшує аналіз натяку як імплікатури дискурсу, тобто, як імпліцитної пропозиції, що може реалізуватися з різними іллокуціями МА, а з іншого боку, допомагає встановити стратегічний потенціал натякання.

У ролі як антецеденту, так і консеквенту найвищу частотність має іллокутивний акт асертив (відповідно 50,1 % і 54,6 % досліджених МА натякання), найнижчу – комісив (відповідно 5,9 % і 8,3 %). Доведено абсолютну неможливість використання в ситуаціях натякання іллокутивних актів декларативного типу. Не зафіксовано також іллокутивних актів комісивів, на ґрунті яких конструювався б квеситив. Наступний приклад ілюструє конструювання натяку-директиву на ґрунті експліцитного асертиву:

„Arntzen ist Witwer.“

+>Verfьhre ihn!

Alle Blicke richteten sich verstohlen auf Sylvia, die spцttisch lдchelte; sie kannte ihre Aufgabe schon. (H.Bieber)

Тут мовець (голова банди злочинців на прізвисько Доктор) за допомогою асертиву, тобто повідомлення про сімейний стан третьої особи (ювеліра Арнтцена), спонукає адресата (Сільвію) до того, щоб вона звабила Арнтцена і, таким чином, сприяла здійсненню злочину – пограбуванню ювелірного магазину.

За критерієм вдалості МА натякання можуть бути вдалими і невдалими, з виділенням окремих підвидів. Безпосередньо вдалими є МА натякання, якщо адресат розпізнав, прийняв і відреагував на натяк одразу ж. Опосередковано вдалими є МА натякання, якщо адресату потрібні додаткові пояснення для розуміння, прийняття і реакції на натяк. Явно невдалими є МА натякання, якщо адресат не розпізнав, не прийняв і не відреагував на натяк. Неявно невдалими є МА натякання, якщо адресат розпізнав натяк, але не прийняв і не відреагував на нього. Особливий інтерес викликають ситуації, коли адресат розпізнає натяк, приймає його і реагує на нього також натяком:

„Ich war vor zwei Tagen oben am Hirschhorn. Bei der Ruine“.

+> Ich habe Sie dort gesehen.

„Am Hirschhorn? Und da haben Sie mich gesehen, was?“

Schьbel nickte.

„So, da haben Sie mich gesehen? Mit einer Dame, nicht?

Aha… Und jetzt wollen Sie Geld? Geliehen?“

+> Ich gebe Ihnen Geld, damit Sie schweigen.

Schьbel versicherte eifrig: „Ja, natьrlich. Geliehen“. (Р.Heim)

Наведена ситуація є певного роду шантаж, де і шантажист, і жертва користуються натяками, уникаючи буквальних висловлень. Відповідно до нашої класифікації ми відносимо цей приклад натякання до безпосередньо вдалих МА натякання. Зафіксовані також випадки “навмисного нерозуміння” адресатом натяку, ці МА натякання є неявно невдалими:

„Es ist ja nur… glaubst du denn, dass es ein Unfall war?“ Sabine schaute Maria eindringlich an. +> Die Frau wurde getцtet.

„Keine Ahnung“. Sie wollte nicht reden. Nicht hier.

+> Ich will das nicht besprechen. (В.Utz)

Виділено чотири ступені прозорості натяків: високий (безпосередньо вдалі і неявно невдалі МА натякання), помірний (опосередковано вдалі МА натякання), низький (маргінальні випадки), нульовий (явно невдалі МА натякання).

За типом дискурсивного ходу (ініціювального або реактивного), в межах якого мовець реалізує натяк, МА натякання розподіляються на ініціювальні й реактивні.

За темпоральною спрямованістю контексту МА натякання є проспективними, актуальними і ретроспективними. Проспективні МА натякання мають місце, коли мовець натякає на подію, яка має здійснитись у майбутньому і яка є важливою для адресата, що притаманне ситуаціям шантажу, погроз, непрямих обіцянок, підкупу, прохань, заборон. Імпліцитна пропозиція проспективних МА натякання реалізується з іллокутивними актами комісивами, директивами, квеситивами або асертивами, наприклад:

„Wir brauchen Geld fьr den Flug und wir haben es nicht. Ich mьsste also

dringend circa tausend Mark besorgen“.

„Hm…“

„Augenblicklich wьsste ich bloЯ nicht wie“. +> Gib mir Geld.

„Du meinst, ich soll mir eure Trennung kaufen?“ (В.StrauЯ)

Актуальні МА натякання наявні, якщо мовець натякає на факт, що має місце в момент мовлення, або на реальний стан речей, який є актуальним для адресата. Імпліцитна пропозиція актуальних МА натякання реалізується з іллокутивними актами асертивами або експресивами:

„Ist das ein Kostьmstьck?“ fragte ich.

„Nein, ganz modern“, erwiderte er.

„Sehr modern“, erklдrte Millicent bedeutungsvoll.

+> Das Theaterstьck enthдlt etwas Erotik.

Er lдchelte nachsinnig. „Du schlimme Puritanerin.“ (J.Sonnenberg)

Ретроспективні МА натякання мають місце, якщо мовець натякає на певний факт, який мав місце в минулому і має значення для адресата. Імпліцитна пропозиція ретроспективних МА натякання реалізується здебільшого з іллокутивними актами асертивами:

„Ich habe ihr nach ungefдhr zwei Monaten gesagt, dass sie gehen soll.

Sie… дh…schien sich mehr von der ganzen Sache erwartet zu haben, und

ich…“ +> Theresa wollte mich heiraten, aber ich wollte das nicht.

„Theresa Leitner hat Sie angemacht und Sie hatten kein Interesse“.

(Chr.Bernuth)

Тактика натякання сприяє реалізації низки дискурсивних стратегій. Реалізуючи стратегію ввічливості, мовець за допомогою тактики натякання прагне презентувати себе як вихованого члена суспільства, уникаючи прямих негативних характеристик адресата або іншої особи. Реалізація стратегії агресії має два вектори: здійснити тиск на адресата, примусити його щось зробити або перешкодити певній дії адресата, всупереч його бажанням, або зруйнувати його ділові, інтелектуальні, моральні якості. Етичну стратегію тактика натякання реалізує в межах таких тематичних груп: інтимне життя людини (інтимні стосунки, наявність коханців, зрада, сексуальне життя); гроші (прохання заплатити, повернути борг, питання про фінансове становище, прохання надати матеріальну допомогу); тілесна і інтелектуальна сфера (зовнішність, вік, здібності, рівень інтелекту); релігія (належність до певної конфесії, деякі обряди). Реалізація стратегії евфемізації стосується таких сфер: сексуальна сфера, смерть, хвороба, злочини. Реалізація стратегії уникання відповідальності має місце в ситуаціях, коли для мовця важливо, щоб адресат показав очікувану від нього реакцію, однак не був остаточно впевнений, що це був натяк з боку мовця. Стратегія урахування третьої особи реалізується, якщо мовець має за мету непрямо повідомити про щось адресату і це не повинна знати третя особа; або це непряме повідомлення може бути призначене для інтерпретування, в першу чергу, саме цією третьою особою, а також, якщо мовець має накладати обмеження на спосіб висловлення своєї пропозиції через присутність третьої особи.

Мовленнєво-комунікативна ситуація натякання відзначається можливістю одночасної реалізації різних стратегічних комбінацій (етична стратегія – стратегія евфемізації, стратегія агресії – стратегія урахування третьої особи, етична стратегія – стратегія ввічливості та ін.). Стратегія уникання відповідальності потенційно може комбінуватись з усіма згаданими стратегіями.

ВИСНОВКИ

Застосування когнітивно-комунікативного підходу дозволило виявити і систематизувати когнітивно-семантичні і прагма-дискурсивні характеристики МА натякання в німецькомовному дискурсі.

Методологічна база дослідження – когнітивно-комунікативна лінгвістична парадигма – зумовлює розгалуження результативного й процесуального аспектів досліджуваного явища. Відповідно, розрізнюємо натяк як концепт та імпліцитну пропозицію – імплікатуру, та натякання як мовленнєвий акт і дискурсивну тактику.

За своїм лінгвістичним статусом натякання постає як імпліцитний мовленнєвий акт, критеріальними ознаками якого є обов’язкова реалізація імпліцитної пропозиції та інтендованість, оскільки в ситуації натякання мовець завжди має додаткову перлокутивну мету – вплинути на адресата таким чином, щоб той вивів натяк. Мовленнєвий акт натякання є дискурсивно-мовленнєвою взаємодією мовця і адресата, у ході якої ними конструюється певна інтендована імпліцитна пропозиція – натяк.

Реалізація концепту НАТЯК у дискурсі має вигляд імпліцитного мовленнєвого акту й тактики натякання. Концепт НАТЯК відзначається пропозиційністю, імпліцитністю й інтендованістю.

Вербальними індикаторами натякання постають семантично акцентовані аргументи експліцитної пропозиції. Конструювання натяку можливе також за допомогою всієї експліцитної пропозиції, пресупозиції і нульової пропозиції. Допоміжну роль в конструюванні натяку відіграють невербальні індикатори натякання.

Іллокуція, що реалізується з імпліцитною пропозицією, може бути відмінною від іллокуції, що реалізується з експліцитною пропозицією. Найчастотнішою іллокуцією антецеденту і консеквенту в німецькомовному дискурсі є асертив. Використання декларативів для МА натякання виключено.

Адресатний потенціал МА натякання полягає в реалізації безпосередньо або опосередковано вдалих і явно або неявно невдалих МА натякання в німецькомовному дискурсі.

За темпоральною спрямованістю контексту виділено проспективні, ретроспективні й актуальні МА натякання.

За типом дискурсивного ходу МА натякання розподіляються на ініціювальні й реактивні.

Дискурсивна тактика натякання сприяє реалізації таких дискурсивних стратегій: стратегії ввічливості, агресії, стратегії евфемізації, етичної стратегії, уникання відповідальності, стратегії урахування третьої особи, які можуть взаємодіяти в дискурсі.

Запропонована робота може ініціювати дослідження національно-культурної специфіки реалізації і функціонування натяків, більш детальне вивчення невербальних складових ситуації натякання. Перспективним є також залучення діахронічного аспекту для встановлення історичної динаміки мовленнєвого акту натякання в дискурсах різних типів.

Основні положення дисертації відображені в публікаціях автора:

1. Намек как дискурсивная импликатура // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – № . – С. 100-102.

2. Адресатный аспект намека: на материале немецкого языка // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2004. – № 636. – С. 49-52.

3. Когнітивно-семантичні особливості конструювання натяку в німецькомовному дискурсі // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2006. – № . – С. 35-38.

4. Когнітивний сценарій натякання (на матеріалі німецької мови) // Проблеми романо-германської філології / Зб. наук. праць. – Ужгород: ЛІРА, 2006. – С. 53-63.

5. Иллокутивный потенциал намека (на материале немецкого языка) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2006. – № 726. – С. 104-107.

6. Тактика натякання як засіб реалізації дискурсивних стратегій // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2007. – № . – С. 107-111.

7. Способи об’єктивації концепту НАТЯК у сучасній німецькій мові // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування”. – Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2006. – С. 60-63.

8. Конструювання натяку в німецькомовному дискурсі // Матеріали VI Міжнародної конференції “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (1 лютого 2007 р.). – Харків: Константа, 2007. – С. 32-33.

АНОТАЦІЯ

Бєлозьорова О.М. Дискурсивні властивості мовленнєвого акту натякання (на матеріалі сучасної німецької мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2007.

Дисертація є дослідженням когнітивно-семантичних і прагма-дискурсивних особливостей реалізації мовленнєвого акту натякання в сучасному німецькомовному дискурсі. Розгалужено натяк як концепт та імпліцитна пропозиція – імплікатура, та натякання як мовленнєвий акт і дискурсивна тактика. Запропоновано дефініцію МА натякання й встановлено лінгвістичний статус натякання. МА натякання є імпліцитним мовленнєвим актом та визначається як дискурсивно-мовленнєва взаємодія мовця і адресата, у ході якої ними конструюється інтендована імпліцитна пропозиція – натяк. Описано концепт і когнітивний сценарій натякання. Розроблено підходи до класифікації і аналізу різних аспектів МА натякання і визначено основні типи натякання. Встановлено провідні дискурсивні стратегії, що реалізуються за допомогою тактики натякання: стратегія ввічливості, агресії, евфемізації, етична стратегія, стратегія уникання відповідальності, стратегія урахування третьої особи, які можуть взаємодіяти в дискурсі.

Ключові слова: дискурс, імплікатура, імпліцитний, концепт, мовленнєвий акт, натяк, натякання, прагматика, стратегія, тактика.

АННОТАЦИЯ

Белозерова Е.М. Дискурсивные свойства речевого акта намекания (на материале современного немецкого языка). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 – германские языки. – Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. – Харьков, 2007.

Диссертация представляет собой исследование когнитивно-семантических и прагма-дискурсивных особенностей реализации речевого акта намекания в современном немецкоязычном дискурсе. Впервые используется комплексный когнитивно-коммуникативный подход к изучению феномена намека, функционирующего в немецкоязычном диалогическом дискурсе.

Методологическая основа исследования обусловливает разграничивание результативного и процессуального аспектов исследуемого явления. Соответственно, различается намек как концепт и имплицитная пропозиция (импликатура) и намекание как речевой акт и дискурсивная тактика. Концепт НАМЕК как единица сознания, характеризующаяся пропозициональностью, имплицитностью и интендируемостью, реализуется в немецкоязычном дискурсе в виде имплицитного речевого акта и тактики намекания. Свойство пропозициональности обусловливает реализацию намека в виде имплицитной пропозиции – импликатуры. Свойство имплицитности делает невозможной вербализацию концепта НАМЕК говорящим в дискурсе в составе эксплицитной перформативной формулы. Свойство интендируемости обусловливает перлокутивный характер дискурсивной реализации данного концепта. Эти характеристики концепта НАМЕК находят отражение и в когнитивном сценарии намекания, в соответствии с которым говорящий реализует РА намекания в дискурсе.

По своему лингвистическому статусу намекание является имплицитным речевым актом, критериальными признаками которого выступают обязательная реализация имплицитной пропозиции и интендируемость, поскольку в ситуации намекания у говорящего всегда есть дополнительная перлокутивная цель – повлиять на адресата таким образом, чтобы тот вывел намек. Анализируется специфика денотативного аспекта РА намекания, состоящая в том, что намекание может осуществляться как с помощью всей эксплицитной пропозиции, так и через ее элементы: предикацию, субъектный, объектный, локальный, темпоральный, атрибутивный аргументы, а также на основе нулевой пропозиции и пресуппозиции. Семантически акцентированные отдельные аргументы выступают вербальными индикаторами намекания и способствуют минимизации усилий адресата для выведения имплицитной пропозиции из эксплицитной пропозиции высказывания, содержащего намек.

На основании анализа вариаций иллокутивного взаимодействия антецедента и консеквента намекания установлено, что имплицитная пропозиция (консеквент) может реализовываться с иллокуцией, не соответстующей иллокуции эксплицитно выраженной пропозиции (антецедента). Классифицируются РА намекания в соответствии с критерием их удачности (удачные и неудачные с выделением подтипов), темпоральной направленности контекста (актуальные, проспективные и ретроспективные), типом диалогического хода (инициальные и реактивные РА намекания).

Анализируется стратегический