НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

БІГНЯК Олександр Валентинович

УДК 346(477)

ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ПРЕДМЕТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України (м. Одеса).

Науковий керівник - | кандидат юридичних наук, доцент

Мельник Світлана Борисівна,

Одеська національна юридична

академія МОН України,

доцент кафедри підприємницького

та комерційного права (м. Одеса)

Офіційні опоненти: | доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України

Розовський Борис Григорович,

Луганська філія Інституту економіко-

правових досліджень НАН України,

завідувач відділу економіко-правових

проблем екології регіону (м. Луганськ)

кандидат юридичних наук, доцент

Малига Вікторія Анатоліївна,

Донецький національний

університет МОН України,

завідуюча кафедрою державно-правових

дисциплін (м. Донецьк)

Захист відбудеться “12” вересня 2007 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “6” серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз світового та вітчизняного досвіду і сучасні тенденції економічного розвитку свідчать, що підприємництво є одним з найважливіших чинників соціально-економічного прогресу сучасного суспільства. Тому розвиток підприємництва розглядається як стратегічний напрям подолання економічної кризи та вирішення соціально-економічних проблем і суперечностей перехідної економіки України. Стратегічне значення розвитку підприємництва в умовах ринкових перетворень випливає з економічної природи підприємництва як форми господарювання, притаманної ринковій економіці.

Право на заняття підприємницькою діяльністю є правом, закріпленим на рівні Конституції України. Разом з тим на практиці досить складно, інколи, відрізнити законне та незаконне підприємництво, складнощі досі виникають з відмежуванням підприємницької діяльності від інших видів діяльності. Також існують недоліки в відокремленні, в рамках правозастосовчої практики, окремих підприємницьких дій від одноразових цивільно-правових угод, наслідком чого, у свою чергу, є неправомірне застосування податкового законодавства, кримінального тощо.

Це пов’язано, перш за все, з законодавчою невизначеністю окремих понять. Легальне визначення підприємництва міститься в Господарському кодексі України (далі – ГК України), проте, незважаючи на існування легальної дефініції підприємництва, закон не конкретизує зміст окремих сутнісних ознак підприємництва, зокрема, таких як систематичність, інноваційність та професійність тощо. Невизначеність як ознак, так і видів підприємницької діяльності, яким не приділяє достатню увагу жодний нормативно-правовий акт держави, є неприпустимим фактом законодавчої системи України, який слід усунути в майбутньому, а тому об'єктивно необхідним є подальше удосконалення підприємницького законодавства як складової забезпечення ефективного застосування правових норм, усунення прогалин і суперечностей правового регулювання.

Низку проблем підприємництва як економічного явища висвітлено в працях вчених-економістів, таких як Є.Ф. Борисов, А.В. Бусигін, Ю.А. Львов, Г.В. Осовська, Б.А. Райзберг, П.Ф. Друкер, Е.Дж. Долан, Д. Ліндсей, Й. Шумпетер та інших. Поняття та ознаки підприємницької діяльності як предмета правового регулювання аналізувались у роботах таких сучасних вчених-юристів, як В.К. Андрєєв, А.Г. Биков, О.М. Вінник, Г.А. Гаджиєв, О.В Гарагонич, В.В. Долинська, І.В. Дойніков, С.Е. Жилінський, Ж.А. Іонова, Т.В. Кашаніна, А.Я. Курбатов, В.В. Лаптєв, П.Г. Лахно, К.К. Лєбєдєв, В.А. Малига, Л.В. Ніколаєва, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, В.Ф. Попондопуло, Б.Г. Розовський, Н.О. Саніахметова, В.М. Селіванов, І.В. Спасібо-Фатєєва, І.В. Труш та ін. Дослідження вчених-юристів істотно розширюють і поглиблюють уявлення про підприємницьку діяльність, однак чимало питань залишилось поза увагою науковців або розуміються у літературі по-різному, зокрема, щодо родової належності підприємництва, цілей підприємництва, його ознак тощо.

Вищенаведене вказує на актуальність і доцільність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексних тем “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розроблялася науковцями Одеської національної юридичної академії МОН України (№ U001195 в Державному реєстрі) та „Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті”, яка розробляється науковцями вказаного закладу на даний момент (№ 0106U004070 в Державному реєстрі). У межах зазначених тем дисертант брав участь як співвиконавець, ним проведено дослідження підприємництва як предмета правового регулювання, виявлені основні проблемні питання правової регламентації підприємницької діяльності та обґрунтовано шляхи їх вирішення.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування нових наукових положень щодо підприємництва як предмету правового регулювання та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України у сфері підприємництва.

Відповідно до поставленої мети основну увагу приділено вирішенню наступних завдань:

виявлення економічної сутності, значення та родової приналежності підприємництва;

уточнення поняття підприємництва, з урахуванням додаткових ознак, які мають суттєве та необхідне значення;

аналіз та доопрацювання цілей підприємництва, надання визначення поняття права на підприємницьку діяльність, її свободи та реалізації;

виявлення особливостей правосуб’єктності суб’єктів права на підприємницьку діяльність;

виявлення та уточнення ролі і змісту соціальної відповідальності та етики в реалізації права на підприємницьку діяльність;

обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання підприємництва.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з організацією та здійсненням підприємницької діяльності.

Предметом дослідження є підприємництво як предмет правового регулювання в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового регулювання підприємницької діяльності базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу підприємництво досліджено як предмет правового регулювання та обґрунтовані відповідні пропозиції. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні зарубіжного досвіду правового регулювання підприємницької діяльності та доопрацюванні його окремих складових. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу змісту правових норм щодо підприємництва та обґрунтування напрямків удосконалення законодавства України. Використання історичного методу застосовувалося для дослідження розвитку економічної сутності, значення та родової приналежності підприємництва, уточнення поняття підприємництва та його нормативно-правової бази, тенденції та еволюції поглядів законодавця з питання виявлення його видів.

Теоретичну базу дослідження склали наукові праці, крім названих вище, таких провідних правознавців України, Росії та інших зарубіжних країн, як А.Г. Бобкова, Є.П. Губін, В.М. Гайворонський, А.В. Гущин, І.В. Єршова, Д.В. Задихайло, І.Є. Замойський, Г.Л. Знаменський, В.І. Крусс, В.К. Мамутов, О.М. Олейник, Н.О. Саніахметова, О.І. Харитонова, О.О. Чувпило, В.С. Щербина, О.С. Янкова, Д. Броуді, Д. Куратко, Дж. Тіммонс, М. Ходжетс та ін.

Емпіричну базу дослідження склали законодавство України та практика його застосування, законодавства Російської Федерації, Франції, ФРН, США, а також спеціальна наукова література, в якій досліджуються проблеми підприємництва як предмета правового регулювання в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням підприємництва як предмета правового регулювання, в якому обґрунтовано доцільність удосконалення правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку з організацією та здійсненням підприємництва. Наукова новизна результатів дослідження полягає в теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, головними з яких є наступні.

Уперше:

надано визначення права на підприємницьку діяльність як права на здійснення самостійної, ініціативної, інноваційної, професійної, систематичної діяльності, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку в умовах існування ризику, з дотриманням прав і законних інтересів інших осіб, та відповідальністю за результати такої діяльності її суб’єктів;

обґрунтовано положення щодо систематичності як ознаки підприємництва, що характеризується з якісної (а не кількісної) сторони як усталеність та виражається в характері діяльності, її часовій тривалості і цільовій спрямованості;

надано визначення професійності як ознаки підприємництва, нерозривно пов'язаної з систематичністю, що виявляється у здійсненні підприємницької діяльності суб’єктами, які мають певну кваліфікацію та/або інформацію, необхідну для прийняття і реалізації рішень, відповідно до правил, що мають нормативне закріплення;

надано визначення категорії ризику як системоутворюючого фактору (ознаки) підприємницької діяльності, в основі якого лежить імовірність зменшення, неотримання прибутку та/або недосягнення інших економічних і соціальних результатів;

надано визначення інноваційності як ознаки підприємницької діяльності, що характеризується як нововведення в продукцію, процес виготовлення, збуту продукції та в методи управління цими процесами;

обґрунтовано недоцільність визначення в законодавстві синонімами поняття “підприємницька діяльність” та “комерційна діяльність” з урахуванням генезису слова “комерція” та історичного досвіду використання поняття “комерційна діяльність”, яка маючи лише формальні відзнаки, змістовно вважалась тотожною торгівельній діяльності, тоді як остання має предметом правовідносини лише в сфері товарного обороту;

встановлено, що основними факторами, які впливають на одержання прибутку, є: прояв ініціативи щодо поєднання речовинних та людських факторів для виробництва товарів і послуг; прийняття неординарних рішень з управління, організації праці і т.д.; впровадження інновацій шляхом виробництва нового виду продукту або удосконалення і радикальної зміни виробничого процесу, урахування яких доцільно при наданні державної підтримки суб’єктів підприємництва.

Удосконалено:

визначення соціально-відповідальної поведінки суб’єктів підприємництва з уточненням, що нею є передбачена, спланована відповідь таких суб’єктів на соціальні очікування в суспільстві, яка потребує застосування тих специфічних ресурсів, якими володіє саме підприємець;

поняття правосуб’єктності громадян щодо здійснення підприємницької діяльності шляхом закріплення можливості для неповнолітньої особи пройти процедуру емансипації, змінивши передбачену у ст. 35 Цивільного кодексу України процедуру надання повної цивільної дієздатності, а при позитивному вирішенні цього питання, у зв'язку з наділенням повною дієздатністю, допущення до державної реєстрації як підприємця.

Дістали подальший розвиток:

визначення підприємницької діяльності як самостійної, ініціативної, інноваційної, професійної, систематичної діяльності, яка здійснюється суб’єктами підприємництва, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на власний ризик, без порушення прав і законних інтересів інших осіб, та відповідальністю за результати такої діяльності;

відокремлення підприємницької діяльності як виду господарської діяльності в залежності як від мети (одержання прибутку) і економічних та соціальних результатів, так і від конкретних результатів її досягнення, які можуть бути повними, частковими або зовсім відсутніми, зокрема, визнання підприємницькою діяльністю виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг на ринку за такою ціною, яка покриває значну частину витрат виробництва;

питання здійснення підприємницької діяльності особами, цивільна дієздатність яких обмежена у встановленому порядку щодо здійснення підприємницької діяльності шляхом закріплення прямої законодавчої заборони для цієї категорії громадян здійснювати підприємницьку діяльність.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи в правотворчій діяльності з метою розвитку та удосконалення правового регулювання підприємницької діяльності в Україні. Положення дисертації можуть бути використані також при створенні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність, у правозастосовчій практиці, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”, а також з метою розроблення програм відповідних спецкурсів та методичних матеріалів.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Результати дисертаційного дослідження використовуються у Одеській національній юридичній академії МОН України у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни „Господарське право” (довідка № 284-3 від 12.02.2007 р.). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались в практичній діяльності ПП „Фірма Родон” під час розробки системи правового забезпечення, зокрема, змін до статуту підприємства (довідка № 20/11 від 20.11.2006 р.), а також ПСП „Улянівка” при розробці локально-нормативного акту – Кодексу професійної поведінки (довідка № 128/К від 05.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто на основі аналізу вітчизняних та закордонних наукових та нормативно-правових джерел.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались автором на I Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005), науково-практичній конференції „Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2005), а також на 8(60)-й та 9(61)-ій звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії МОН України (Одеса, 2005, 2006), на І Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (Одеса, 2006).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 4,65 д.а., у тому числі 7 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України. Всі роботи підготовлені дисертантом особисто.

Структура та обсяг дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, і висновків. Загальний обсяг роботи - 179 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 245 найменувань та 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. “Поняття підприємництва та його види” складається з трьох підрозділів, в яких досліджується економічна сутність, значення, родова належність підприємництва, розглядається визначення підприємництва, а також аналізуються його види.

Зазначено, що аналіз світового та вітчизняного досвіду і сучасні тенденції економічного розвитку свідчать, що саме підприємництву належить важлива роль в досягненні соціально-економічного прогресу сучасного суспільства.

Обґрунтовано, що функції підприємництва слід аналізувати в контексті здійснення підприємництва на ринку. У цьому плані найважливішими функціями підприємництва на ринку, у яких відображається його призначення і сутність, є: саморегулювання підприємництва, що припускає узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, а також підтримка збалансованості попиту та пропозиції за обсягом та ціною; стимулювання, що полягає в спонуканні підприємців до створення нової продукції з найменшими витратами та максимумом прибутку.

Поняття підприємництва (підприємницької діяльності) пропонується розглядати як економічну категорію, що відображає особливості механізму ринкової економіки, і як юридичне поняття, що відображає особливості предмета правового регулювання. Тому в наукових визначеннях поняття “підприємництво”, що надаються вченими-економістами, має, насамперед, відображатися економічна сутність підприємництва, у той час як у наукових визначеннях підприємництва, пропонованих вченими-юристами, слід віддавати пріоритет юридично важливим характеристикам підприємництва.

Із співвідношення понять “економічна”, “господарська” та “підприємницька” діяльність виходить, що дві позиції, відповідно до однієї з яких підприємницька діяльність – вид економічної діяльності, а згідно з другою - це вид господарської діяльності, не суперечать одна одній, оскільки господарська діяльність є частиною економічної діяльності. У цьому змісті коректно зазначити, що підприємницька діяльність є видом господарської діяльності і підвидом (різновидом) економічної діяльності.

Зазначено, що детальний аналіз поняття підприємницької діяльності припускає визначення його місця серед таких понять як економічна, господарська, комерційна і торговельна діяльність. У той же час, залишається не розкритим зміст названих понять, а чинне законодавство і наукові дослідження не приділяють цьому належної уваги. Це, у свою чергу, негативно відображається на застосуванні правових норм, що містять зазначені поняття.

Обґрунтовано, що похідними від поняття підприємницької діяльності є поняття комерційної і торговельної діяльності, а також їхніх різновидів, які виражають особливості конкретних видів підприємницької діяльності, що здійснюється в тих або інших сферах господарювання: аудиторська, страхова, транспортна та інші види діяльності.

Проведено аналіз основних положень про підприємництво, що містяться у главі 4 ГК України, зокрема: визначення поняття підприємництва (ст.42 ГК України), зміст свободи підприємницької діяльності (ст. 43 ГК України), принципи підприємницької діяльності (ст.44 ГК України), відповідальність суб'єктів підприємництва (ст.49 ГК України) тощо.

При порівнянні дефініції, що містилась в Законі України “Про підприємництво”, і визначення, що міститься в ГК України, зазначено як одну з переваг останнього те, що законодавець відмовився від перерахування видів діяльності, за допомогою яких підприємець одержує прибуток. Якщо в Законі “Про підприємництво” вказувалось, що це діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, то в ГК України ці види діяльності не згадані, що є виправданим через те, що вичерпного переліку видів діяльності легальна дефініція поняття підприємництва не може містити.

При цьому підкреслюється значення послідовної позиції законодавця у збереженні легального визначення поняття підприємництва, для закладення необхідної методологічної основи щодо спеціального правового регулювання відносин, які виникають у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Обґрунтовано, що в якості визначальних критеріїв класифікації підприємництва залежно від виду ринку можна обрати об'єкти ринку та послуг, а також просторовий критерій.

Зазначено, що залежно від об'єкта ринку можна виділити наступні види підприємництва: на ринку товарів і послуг (ринки продовольчих товарів, ринки побутових, комунальних транспортних послуг, ринок послуг культури, освіти, охорони здоров'я); на ринку робочої сили; на ринку засобів виробництва (капіталу); на ринку цінних паперів, валюти; на ринку науково-технічних розробок, патентів; на ринку інформації; на ринку засобів обігу; на ринку окремих товарів або товарних груп; на ринку ліцензій тощо.

Вказано, що у просторовому аспекті можна виділити підприємництво: на місцевому (локальному) ринку; на регіональному ринку; на внутрішньому ринку; на зовнішньому ринку; на національному ринку; на світовому ринку, що має значення для правового регулювання відповідних відносин.

Розділ 2. “Ознаки підприємництва” складається з трьох підрозділів, у яких надається загальна характеристика ознак підприємництва, досліджено самостійність, ініціативність, систематичність і професійність як ознак підприємництва, а також ризик і цілі підприємництва.

Зазначено, що класифікація ознак підприємництва на головні і другорядні, як і на загальні і спеціальні, не має практичного значення і носить деякою мірою штучний характер. Разом з тим, з урахуванням того, що підприємницька діяльність є видом господарської діяльності, в якості родових ознак можуть розглядатися ознаки господарської діяльності, у той час як видовими (спеціальними) ознаками підприємництва є ті ознаки, що відрізняють її як комерційну господарську діяльність від некомерційної господарської діяльності.

Критикується точка зору, згідно з якою ознака державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є характерною ознакою підприємництва. Адже ознаки – це риси підприємництва, що внутрішньо характерні для підприємництва як економічної (господарської) діяльності, у той час як державна реєстрація суб'єктів підприємництва не є такою. У ч.1 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначена як засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця громадянином, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Якщо виходити з цього законодавчого визначення, то державна реєстрація як сукупність реєстраційних дій не може бути внутрішньо характерна для підприємництва як діяльності підприємців, оскільки ці реєстраційні дії здійснює не підприємець як суб’єкт підприємницької діяльності, а державні реєстратори, уповноважені державою на здійснення відповідної реєстраційної діяльності.

Таким чином, ознака державної реєстрації суб’єктів підприємництва не є внутрішньо властивою поняттю підприємницької діяльності як економічної (господарської) діяльності, а є юридичною вимогою, що висувається до суб’єктів підприємництва з боку держави, тобто державну реєстрацію слід вважати не ознакою підприємництва, а необхідною умовою законності входження суб’єктів підприємництва в господарський обіг (легітимації).

Зазначено, що хоча в ГК України введене поняття систематичності в якості ознаки підприємницької діяльності, однак не визначена його однозначна правова характеристика. Відсутність єдиного законодавчого визначення призводить до різного тлумачення поняття “систематичність”.

Обґрунтовано, що систематичність як ознака підприємництва має характеризуватися з якісної (а не кількісної) сторони як усталеність, що виражається в характері діяльності, її часовій тривалості і цільовій спрямованості. Така позиція обумовлюється тим, що обмеження простим підрахунком кількості зроблених комерційних операцій (сама по собі кількість операцій, вчинених протягом календарного року, не може бути єдиним орієнтиром при визначенні поняття підприємництва) є помилковим, тоді як оцінювання діяльності з урахуванням конкретних обставин, у сукупності з іншими ознаками, є вірним.

Крім ознак, вказаних в ст. 42 ГК України, ознаками підприємництва слід вважати професійність та інноваційність.

Професійність як ознака підприємництва нерозривно пов'язана з систематичністю, виявляється в його здійсненні суб’єктами, які мають певну кваліфікацію та/або інформацію, необхідну для прийняття і реалізації рішень, відповідно до правил, що мають нормативне закріплення.

Аргументовано, що стосовно підприємницької діяльності професіоналізм підприємця проявляється в наступному.

Перш за все, у веденні цієї діяльності громадянами, які мають певну кваліфікацію або інформацію, необхідну для прийняття і реалізації рішень. При цьому в багатьох випадках наявність професійної підготовки є необхідною умовою для здійснення підприємницької діяльності (наприклад, медичної, банківської, аудиторської). В інших випадках немає необхідності у певному професійному рівні підприємця, але він має володіти інформацією, що дозволяє йому прийняти те або інше рішення, причому від його інформованості залежить і досягнення тих цілей, заради яких він здійснює таку діяльність. Як підтвердження професіоналізму чинне законодавство в одних випадках визнає раніше отриману освіту (наприклад, юридичну, економічну, медичну), а в інших - вимагає здачі підприємцем відповідних іспитів (наприклад, для аудиторів, арбітражних управляючих і т.д.).

Крім того, він проявляється: у здійсненні підприємницької діяльності за певними правилами, що найчастіше мають нормативне закріплення у вигляді правил надання послуг, проведення робіт, продажу товарів; у відповідності результатів роботи певним вимогам, що носять нормативний характер, наприклад, вимогам технічних регламентів; а також у підконтрольності діяльності підприємців державним органам.

Інноваційність визначена як ознака підприємницької діяльності, що характеризується як нововведення в продукцію, процес виготовлення, збуту продукції та в методи управління цими процесами.

Зазначено, що підприємництво об'єктивно поєднано з певною невизначеністю і нестійкістю, можливістю неотримання результатів своєї діяльності, що означає неминучість ризику, зокрема, загрозу втрати часу, ресурсів, прибутку до імовірності банкрутства. Приймати на себе ризик примушує підприємця й невизначеність зовнішнього середовища, що включає об'єктивні політичні, економічні і соціальні умови, у яких функціонує суб'єкт підприємництва, до зміни яких він змушений пристосовуватися.

Обґрунтовано, що оцінюючи поняття ризику як характерної ознаки підприємництва у аспекті запровадження цього поняття в легальне визначення підприємництва, слід дійти висновку, що у ст.42 ГК України мається на увазі об’єктивний ризик. Такий висновок випливає з того, що важливим для характеристики даного виду діяльності є саме те, що держава, надаючи підприємцю право діяти за власною ініціативою, разом з тим надає йому можливість відчути й усі негативні наслідки такої ініціативи, - зазнати збитків або стати банкрутом тощо. При цьому можливість таких наслідків не пов’язується з тим, чи передбачав це підприємець. Головним є те, що небезпека зазнати шкоди покладається на суб’єкта підприємницької діяльності, тобто його ризик має об’єктивний характер.

Це не означає, що в підприємницькій діяльності немає місця суб’єктивному ризику. Звичайно, він є і проявляється у підходах до складання бізнес-плану, обрання стратегії і тактики ведення своєї справи тощо. Однак такий ризик не має правового значення з точки зору визначення того, чи є така діяльність підприємницькою.

Зазначено, що у зв'язку з багатозначністю поняття ризику, що використовується в юриспруденції, його вживання має бути максимально коректним, з чіткою вказівкою та визначенням того аспекту цього поняття, що мається на увазі в кожному конкретному випадку.

Проведено аналіз кількох груп ризиків учасників господарського і цивільного обігу, що виділяються в ГК України та ЦК України. Зроблено висновок, що категорія ризику відноситься до основних системоутворюючих факторів (ознак) підприємницької діяльності. Виникнення ризику пов'язане як з об'єктивною стороною функціонування підприємця в зовнішньому середовищі, так і з суб'єктивною природою людини, впливом її якостей на діяльність. Багатозначність терміна “ризик” дозволяє виділяти і досить неоднорідний зміст даного поняття. В основі ризику в підприємницькій діяльності лежить вірогідна природа діяльності на ринку і невизначеність ситуації при її здійсненні. Крім того, ризик виявляється при здійсненні якого-небудь виду підприємницької діяльності, тобто він виникає в процесі дії, а не бездіяльності. Діяльність – одна із складових ризику.

Підтверджено, що два аспекти підприємництва – публічно-правовий і приватноправовий – нерозривно пов'язані. Наявність цього закономірного взаємозв'язку відбите в легальному визначенні поняття підприємництва шляхом позначення двох його цілей: досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зазначено, що наявність у легальному визначенні поняття “підприємництво” ознаки спрямованості на досягнення економічних і соціальних результатів значно підвищує загальноекономічне та загальносоціальне значення поняття підприємницької діяльності. В економічному та соціологічному аспекті результати підприємницької діяльності забезпечують задоволення потреб, у яких виражаються матеріальні і духовні інтереси людей. Споживчі властивості – невід'ємна якість результатів (продуктів) підприємницької діяльності. Ці результати або продукти є матеріальними і нематеріальними благами, що згідно зі ст.177 ЦК України визнаються об'єктами цивільних прав. Діяльність, не спрямована на задоволення суспільних потреб, не може визнаватися підприємницькою і має бути заборонена, наприклад, діяльність з виробництва і реалізації наркотиків, отрути, психотропних речовин (за винятком контрольованого державою виробництва і розподілу в лікувальних цілях).

Досягнення економічних та соціальних результатів відображає публічний аспект підприємницької діяльності щодо задоволення суспільних потреб. Те, що цю ознаку (елемент) включено у легальне визначення підприємництва, яке міститься в ГК України, означає акцентування на суспільному, соціальному значенні підприємництва, істотне посилення публічно-правового характеру поняття підприємницької діяльності. Це законодавче зміщення акцентів призвело до того, що в юридичній науці підсилився інтерес до дослідження підприємництва не тільки в цивільно-правовому аспекті, тобто у взаємозв'язку з інститутами цивільного права, а й у господарсько-правовому аспекті, тобто у взаємозв'язку з господарською діяльністю та інститутами господарського права.

Разом з тим применшення приватноправового характеру і, відповідно, перебільшення публічно-правового характеру підприємницької діяльності уявляється помилковим. Підприємництво – це такий феномен, якому властиві і приватний, і публічний характер.

У спрямованості діяльності підприємця на одержання прибутку виявляється економічна сутність підприємництва. Виходячи з цього, варто визнати, що однією з центральних ознак підприємницької діяльності в контексті легального визначення є спрямованість на одержання прибутку.

Розділ 3. “Конституційне право на підприємницьку діяльність та його реалізація” складається з трьох підрозділів, у яких надається поняття права на підприємницьку діяльність, її свободи та реалізації, а також досліджуються суб’єкти права на підприємницьку діяльність та їх правосуб’єктність, соціальна відповідальність та етика у реалізації права на підприємницьку діяльність.

Зазначено, що з урахуванням наукових визначень поняття підприємництва, право на підприємницьку діяльність можна охарактеризувати як право на самостійну, ініціативну, інноваційну, професійну, систематичну діяльність, що не порушує права та законні інтереси інших осіб, яку суб’єкти підприємництва здійснюють на власний ризик з метою одержання прибутку і юридичною відповідальністю за результати.

Проаналізовано положення щодо свободи підприємницької діяльності, яка виявляється, насамперед, в тому, що суб'єкт підприємництва має право вибирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик та самостійно відповідати за результати своїх дій. Кожен громадянин вільний у визначенні сфери підприємницької діяльності і має право здійснювати її як в індивідуальному порядку без утворення юридичної особи, так і шляхом участі в господарському товаристві або кооперативі, тобто в створенні комерційної організації, а також обирати її організаційно-правову форму. Підприємець має право вибрати і кілька сфер, видів підприємницької діяльності, якщо він вважає це необхідним.

Підприємець вільний у виборі напрямів і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та у своєму інтересі. Він вільний у встановленні прав і обов'язків у договорах, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що не суперечать закону. Як правило, підприємець самостійно встановлює ціни на вироблені ним товари, виконувані роботи або послуги, що надаються.

Зазначено, що надаючи суб'єктам підприємницької діяльності свободу як можливість активно діяти у підприємницькій сфері для забезпечення своїх приватних інтересів, держава разом з тим установлює певні межі цієї свободи як щодо змісту права на підприємницьку діяльність, так і порядку його реалізації. Надання суб'єктам підприємницької діяльності можливості активно діяти в підприємницькій сфері для забезпечення мети одержання прибутку не виключає, а, навпаки, припускає установлення певних меж щодо порядку здійснення належних їм прав та їхнього змісту.

Обґрунтовано, що принцип “дозволене усе, що не заборонено законом”, надаючи можливості діяти суб’єктам підприємницької діяльності, не знижує вимог до здійснення ними прав і виконання обов'язків. Свобода підприємницької діяльності – це не вседозволеність, а навпаки, використання наданого права з дотриманням вимог законності та з урахуванням прав і законних інтересів інших суб'єктів.

Досліджені окремі аспекти реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність та аргументовано, що на сьогодні для реалізації конституційних положень щодо права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, потрібне вдосконалення нормативно-правової бази для деталізації положень Основного закону та забезпечення здійснення цього конституційного права.

Зазначено, що позначення у ЦК України права на здійснення у повному обсязі підприємницької діяльності неповнолітніх громадян потребує уточнення, бо в цьому разі слід вказувати лише діяльність, що приносить доходи.

Розглянуті питання соціальної відповідальності у сфері підприємництва, яка на відміну від юридичної відповідальності, є позитивною відповідальністю, має на увазі певний рівень добровільної підтримки вирішення суб’єктом підприємництва соціальних проблем. Така відповідальність стосується того, що знаходиться за межами законодавчих вимог. Уточнюється, що соціально-відповідальну поведінку суб’єктів підприємництва можна визначити як їх передбачену, сплановану відповідь на соціальні очікування в суспільстві. Етика у сфері підприємництва – це етичні норми поведінки, дотримання яких суб’єктами підприємництва сприяє затвердженню ціннісних стандартів і принципів для ефективного функціонування на ринку.

ВИСНОВКИ

Дослідження підприємництва як предмета правового регулювання в Україні та отримані на його основі результати спрямовані на вдосконалення вітчизняного законодавства і сприяють вирішенню наукового завдання, що полягає у визначенні напрямів удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з підприємницькою діяльністю, для більш ефективного її здійснення.

Для вирішення наукового завдання обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо комплексного правового регулювання підприємництва. Запропоноване вирішення наукового завдання має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права.

На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. Підприємницька діяльність - це самостійна, ініціативна, інноваційна, професійна, систематична діяльність, яка здійснюється суб’єктами підприємництва, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на власний ризик, без порушення прав і законних інтересів інших осіб, та відповідальністю за результати такої діяльності.

Основними характеристиками підприємництва є:

а) це особливий вид господарської діяльності, що вимагає специфічного стилю і типу господарської поведінки;

б) як самостійна діяльність передбачає свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках, може бути обмеженою лише в передбачених законом випадках;

в) як господарська діяльність передбачає організацію та управління господарським процесом незалежно від виду і сфери підприємництва;

г) здійснюється громадянами та юридичними особами, зареєстрованими в порядку, встановленому законом;

д) здійснюється на постійній основі, як сукупність професійно вчинених дій та вчинених систематично і зі знанням справи;

є) спрямоване на досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу, а також найкраще використання капіталу (власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів).

2. Поняття підприємницької діяльності є видом більш загального поняття господарської діяльності. Критеріями відокремлення можуть бути як мета (одержання прибутку) і економічних та соціальних результатів, так і конкретні результати її досягнення, які можуть бути повними, частковими або зовсім відсутніми. Підприємницька діяльність є такою, що включає виробництво продукції, виконання робіт або надання послуг на ринку за такою ціною, яка покриває значну частину витрат виробництва.

Проведено обґрунтування недоцільності визначення на законодавчому рівні “підприємницька діяльність” та “комерційна діяльність” як тотожних понять.

3. Крім визначених законодавцем, ознаками підприємництва є систематичність, професійність, ризик та інноваційність. При цьому:

систематичність має характеризуватися з якісної (а не кількісної) сторони як усталеність, та виражається в характері діяльності, її часовій тривалості і цільовій спрямованості;

професійність є нерозривно пов'язаною з систематичністю, що виявляється в здійсненні підприємницької діяльності суб’єктами, які мають певну кваліфікацію та/або інформацію, необхідну для прийняття і реалізації рішень, відповідно до правил, що мають нормативне закріплення;

ризик є системоутворюючим фактором (ознакою) підприємницької діяльності, в основі якого лежить імовірність зменшення, неотримання прибутку та/або недосягнення інших економічних і соціальних результатів;

інноваційність характеризується як нововведення в продукцію, в процес виготовлення, збуту продукції, так і в методи управління цими процесами.

4. Факторами, які позитивно впливають на отримання прибутку в процесі здійснення підприємницької діяльності та використання яких є доцільним у законодавстві, зокрема, при наданні державної підтримки підприємницької діяльності, є: прояв ініціативи щодо поєднання речовинних та людських факторів для виробництва товарів і послуг; прийняття неординарних рішень з управління, організації праці і т.д.; впровадження інновацій шляхом виробництва нового виду продукту або удосконалення і радикальної зміни виробничого процесу, урахування яких доцільно при наданні державної підтримки суб’єктів підприємництва.

5. Зміст свободи підприємницької діяльності виявляється в наступному:

право обирати спосіб здійснення підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, додержуючись вимог законодавства, самостійно відповідаючи за результати своїх дій;

самостійне визначення сфери підприємницької діяльності, право вибору і кількох сфер, видів і форм підприємницької діяльності;

право вибору її організаційно-правової форми, передбаченої законом, та здійснення її як в індивідуальному порядку без утворення юридичної особи, так і шляхом участі в господарському товаристві або кооперативі;

право вибору напрямів і методів роботи, незалежність в прийнятті рішень, дій, додержуючись вимог законодавства;

свобода у встановленні прав і обов'язків у договорах, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що не суперечать закону та якщо це не порушує права та інтереси інших суб’єктів господарювання;

самостійність у встановленні ціни на вироблені товари, виконувані роботи або послуги, що надаються, якщо інше не передбачено законом;

встановлення певних меж щодо змісту права на підприємницьку діяльність та порядку його здійснення.

6. Соціально-відповідальна поведінка у процесі реалізації права на підприємницьку діяльність являє собою, перш за все, адекватну відповідь суб’єктів підприємницької діяльності завдяки використанню ресурсів, якими володіють, на ті соціальні очікування, які існують в суспільстві, тобто, поведінка, в даному випадку, буде реалізацією соціальної відповідальності, в такому розумінні – це вид позитивної відповідальності суб'єктів підприємництва.

7. Етика у сфері підприємництва – це низка не встановлених у законодавчому порядку суспільно прийнятих правил, дотримання яких суб’єктами підприємництва в їх діяльності сприяє належній реалізації права на підприємницьку діяльність, підтримуючи певні ціннісні стандарти й етичні принципи у підприємницьких відносинах.

Розробка етичних кодексів як локальних актів суб’єктами підприємництва, їх об’єднань та дотримування їх у практиці відіграє значиму роль у впровадженні етики при здійсненні права на підприємницьку діяльність. Їх значення буде зростати внаслідок розвитку підприємницьких відносин в Україні.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бігняк О. Цілі підприємницької діяльності: правові аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – C. 101-104.

2. Бігняк О.. Поняття ризику в підприємницькій діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 58-61.

3. Бігняк О.В. Легальна дефініція поняття підприємництва // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2005. – № 1-2 (13-14). – С. 150-154.

4. Бігняк О.В. Ознаки підприємництва // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук.праць. – Одеса: Одеська нац. юрид. академія МОН України, 2005. – Вип. 25. – С. 298-302.

5. Бігняк О.. Поняття права на підприємницьку діяльність // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 99-102.

6. Бігняк О. Свобода підприємництва та її обмеження // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 5. – С. 53-56.

7. Бігняк О.В. Юридична і соціальна відповідальність суб’єктів підприємництва // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. – № 1 (17). – С. 150-154.

8. Бігняк О.В. Деякі аспекти підприємництва як предмета правового регулювання // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. статей за матеріалами I Міжвузівської наук.-практ. конф. (27-28 травня 2005 р.). – Луцьк: Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2005. – Ч. I. – C. 200-204.

9. Бігняк О.В. Визначення підприємництва як предмета правового регулювання // Дні науки. Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування: Матеріали науково-практичної конференції (27-28 жовтня 2005 р.). Запоріжжя: Гуманітарний ун-т „ЗІДМУ”, 2005. Т. 3. – С. 113-114.

10. Бігняк О.В. Деякі особливості юридичної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності як ознаки підприємництва // І Всеукраїнська цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів: Зб. тез наук. робіт учасників (24-25 лютого 2006 р.). – Одеса: Одеська нац. юрид. академія МОН України, 2006. – С. 163-165.

11. Бігняк О.В. Соціальна відповідальність як невід’ємна складова підприємницької діяльності // Правове життя сучасної України: Тези доповідей 9-ї звітної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (26 квітня 2006 р.). – Одеса: Одеська нац. юрид. акад. МОН України, 2006. – С. .

12. Бігняк О.В. Питання 4. Законодавче визначення поняття підприємництва. Питання 6. Ризик у підприємницькій діяльності. Питання 7. Цілі підприємницької діяльності // Господарське право України: Навч. посібник / За заг. ред. Н.О.Саніахметової. – Х.: Одіссей, 2005. – С.10-12, 15-20.

АНОТАЦІЯ

Бігняк О.В. Підприємництво як предмет правового регулювання в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню підприємництва як предмета правового регулювання в Україні. З’ясовано економічну сутність, значення та родову належність підприємництва. Визначено поняття та види підприємництва. Вперше надано визначення права на підприємницьку діяльність як права