Академія педагогічних наук України

Інститут Вищої освіти

Бондаренко Ольга Валеріївна

УДК: 141.7(477)

УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІЧНА МЕНТАЛЬНІСТЬ:

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:

– доктор філософських наук, професор

Мокляк Микола Миколайович,

завідувач кафедри соціології Київського національного авіаційного університету

Офіційні опоненти:

– доктор філософських наук, професор

Скотний Валерій Григорович,

ректор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка

– доктор філософських наук, професор

Додонов Роман Олександрович,

завідувач кафедри філософії Донецького національного технічного університету

– доктор соціологічних наук, професор

Пачковський Юрій Франкович

професор кафедри соціології Львівського національного університету ім. І.Франка

Захист відбудеться "_25_"__жовтня__ 2007 р. о _14.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9 поверх, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий "25"вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. С. Горбунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження особливостей української економічної ментальності обумовлена теоретичними і практичними потребами суспільних перетворень в Україні, пошуку країною власної унікальності й засад національної самоідентифікації, визначення підвалин можливості стабільного економічного розвитку.

Україна – це держава, яка задекларувала своє входження в демократичний світовий простір, рішуче проголосивши докорінне реформування соціально-економічних відносин всередині країни. Сьогодні існує нагальна потреба у соціально-філософській рефлексії процесів, що відбуваються в царині економічного, соціального, політичного, духовного життя такої нової України. Отже, актуальність дослідження обумовлена динамікою розвитку суспільної свідомості українців.

Як відомо, найбільш серйозні проблеми національних держав частіше пов’язані не з політикою влади, чисельністю населення, розміром території чи ресурсами економіки, а з духовними, нематеріальними цінностями, що мають символічний характер. Такі символічні елементи є ціннісним ядром соціуму, сприяючи функціонуванню політичних, економічних, соціальних інституцій. Ним детермінуються "нормальні" для відповідного суспільства мисленеві реакції, підтримується етнічно забарвлена картина світу, конкретизуються почуття національної гідності, громадянської лояльності, патріотизму, нарешті, обумовлюється економічна поведінка членів соціуму. Проголошення Україною реформування суспільного життя може залишитися гучноголосою декларацією, якщо нація не буде самоусвідомленою та сучасною, що принципово неможливе без дослідження ґрунтовних ментальних основ економічного буття нації.

У широкій дискусії навколо питань економічної стабільності та підвищення рівня життя нації в сучасній Україні йдеться про необхідність та складність трансформації економічної сфери, а також про певні рівні свідомості, що змінюються. Будь-які реформи в країні залежать від розуміння їх суті й підтримки тими, для кого вони проводяться. Змінювання в економічній системі країни мають супроводжуватися змінами в світосприйнятті її громадян. Проте, експерти вказують на значну інертність суспільної свідомості українців, про свідому чи підсвідому індиферентність і консерватизм багатьох громадян, які так й не змогли позбавитися настанов радянських часів. Вивчення економічної ментальності повинно відповісти на запитання про причини подібної інертності. Чи є вона цілком природним і нормальним явищем для українців? У розвої громадянського суспільства, на формування якого повинні спрямовуватися реформаторські зусилля сучасної влади, надзвичайної ваги набуває активність участі особистості в цих процесах з її відповідними ментальними якостями.

Актуальність роботи також обумовлена й вимогами теорії і практики сучасної соціальної філософії. Категорія "ментальність" ("менталітет") недавно увійшла в соціально-філософський обіг, залучилась до діючого, стійкого та ефективного категоріального апарату, що дозволяє інтерпретувати соціальні процеси. Вивченню особливостей економічної ментальності українців повинне передувати визначення авторської позиції щодо дискусійних загально-методологічних питань про сутність та природу ментального феномена.

Огляд наукових літературних джерел показує, що окреслена проблема останніми роками стає предметом уваги філософів, культурологів, політологів, соціологів, істориків, економістів. Однак, незважаючи на переконливу актуальність цієї проблеми, в її розробці вітчизняними дослідниками зроблені тільки перші кроки. Цілісне концептуальне бачення економічної ментальності в Україні ще не сформовано.

В працях М.Поповича, В.Храмової, І.Гончаренка, В.Москальця, І.Старовойта, О.Нельги, Р.Додонова, С.Пролєєва, А.Швецової й інших термін "ментальність" набуває національно-етнічного забарвлення, поступово доповнюється новими "національними" аспектами. А.Бичко, І.Бичко, В.Горський, О.Забужко, С.Кримський, А.Лой, І.Огородник, А.Шморгун й інші займаються пошуками "європейського сліду" в українській ментальності. Ментальні виміри людини й суспільства як атрибути суб’єктивної реальності українського соціуму, психоемоційний світ людини цікавлять Н.Соболєву, О.Донченко, Є.Головаху, О.Злобіну й інших. І.Бондар, В.Врублевський, Г.Дмитренко, С.Злупко, В.Куценко, М.Павловський, М.Пірен, В.Скотний, Г.Щокін та інші дійшли висновку, що в мотивації та стимулюванні праці, кадровій роботі спостерігається недооцінка національного трудового менталітету та його регіональних особливостей. В.Пилипенко, І.Курас, Є.Суїменко, В.Ворона, Д.Богиня, А.Ручка, Ю.Пачковський й інші проводять дослідження в царині соціально-економічної, трудової поведінки суб’єктів суспільних процесів в Україні, зокрема, її підприємницьких характеристик. Ними також звертається увага на недооцінку чинника ментальності в вітчизняних соціально-філософських й соціологічних дослідженнях. У цьому переконує й звертання до наукової спадщини М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Липинського, Д.Чижевського, М.Туган-Барановського та інших українських мислителів.

Названими й іншими вітчизняними авторами все частіше ставиться запитання: що є ментальність?, яка її сутність?, яка реальність стоїть за цим поняттям?, які функції виконує явище, що позначається словом "ментальність"?

На уявлення про ментальне в людині, про "розумовий" аспект при здійсненні людиною соціально-економічної активності не змогли не вплинути релігійні доктрини, досягнення світової соціологічної й психологічної думки, різноманітні філософські концепції від Аристотеля до Й.Шумпетера й далі, з’ясуванню сутності ментального феномена сприяють твори видатних діячів літератури та мистецтва, які оспівувують почуття, розум, майстерність людини-діяча.

Отже, на сучасному етапі філософською й соціологічною науками економічна ментальність залишається концептуально не визначеною. Виходячи з окресленого, є вкрай необхідним дослідження глибинних основ української економічної ментальності. Слід подолати цю невизначеність або недостатню вивченість – заради розширення інформаційного поля наукового аналізу сучасних реалій в Україні, з метою розробки концептуальних положень щодо аналізу теоретичних, методологічних й практичних проблем розвитку сучасного українського суспільства.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках комплексної цільової програми № 0194У043134 Міністерства освіти і науки України "Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України"; науково-дослідної роботи кафедри українознавства Запорізького національного технічного університету № 05716 "Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України" (держреєстрація № 0106U008626) та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного технічного університету.

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є соціально-філософський аналіз української економічної ментальності й виявлення співвідношення індивідуалізму та колективізму в економічній ментальності українців.

Реалізації поставленої мети підпорядковане вирішення таких завдань:

– аналіз становлення категорії "ментальність" в історії соціальної філософії та на сучасному етапі досліджень; обґрунтування значущості вивчення суспільних явищ через ментальний феномен;

– розробка інструментарію з соціально-філософських та соціологічних методів, необхідних для дослідження співвідношення індивідуалізму та колективізму в економічній ментальності;

– окреслення економічної ментальності як видового підрозділу ментального феномена;

– обґрунтування поняття "економічний індивідуалізм", відстеження генезису, історичного розвитку та сучасного стану явища, що ним позначається;

– аналіз феномену "економічного колективізму", виявлення його історичних джерел, меж та перспектив;

– виявлення місця співвідношення індивідуалізму та колективізму в структурі економічної ментальності;

– опис факторів, що сприяють формуванню особливостей української економічної ментальності;

– відстеження еволюції економічної ментальності в історії України;

– компаративний аналіз сучасної української та західноєвропейської економічної ментальності.

Об’єктом дисертаційного дослідження є українська економічна ментальність.

Предметом дослідження є соціальні механізми виникнення, становлення, розвитку та трансформації української економічної ментальності, зокрема, співвідношення індивідуалізму та колективізму в економічній ментальності українців.

Теоретична та методологічна основа дослідження. В основі дисертації лежить філософська концепція, яка тлумачить буття людини як цілісний життєвий світ, що визначає міру всіх феноменів індивідуального та суспільного існування людини, включаючи їх у загальний контекст онтологічної цілісності. Виходячи з такого уявлення про буття людини, автор прагне показати, що органічною складовою цілісного життєвого світу людини як суспільної істоти постає феномен ментальності, в якому знаходять своє відбиття певні норми й "правила" світобачення людини та здійснення життєдіяльності. Ментальність виступає також узагальненою характеристикою національних суспільств та їх членів як національних суспільних суб’єктів.

Реалізація обраного контекстуального підходу обумовила автора вести дослідження на засадах багатофакторного підходу до його предмету: використання історико-філософського обґрунтування механізмів становлення й трансформації ментальності, побудова історико-порівняльних моделей суспільного розвитку задля з’ясування фундаментальних характеристик ментальності в її соціально-економічних проявах, поєднання філософських й нефілософських дисциплін, а також взаємодоповнення філософських й загальнотеоретичних методів аналізу для висвітлення чинників окремих ментальних властивостей.

В дисертації використовувались загальнотеоретичні методи: аналізу й синтезу, системного аналізу, комплексний – при доведенні обумовленості ментального феномена особливостями функціонування свідомості й мислення, аналогії, порівняльний, порівняльно-історичний – при з’ясуванні особливостей національної ментальності, коли нації вивчаються через порівняння конкретних явищ культури, соціально-економічного життя, побуту, внаслідок чого національна самобутність виявляється як специфічне сполучення властивих всім націям загальнолюдських рис; гіпотетико-дедуктивний – для осмислення наукових визначень ментальності та її складових, напрацювання атрибутів ментального феномена; моделювання – для дослідження сучасних процесів в економічній ментальності України та перспектив її розвитку; герменевтичний, феноменологічний, конкретно-історичний – при з’ясуванні специфіки співвідношення "індивідуалізму – колективізму" в економічній ментальності; а також прогностичний, евристичний та інші загальні й спеціальні методи аналізу суспільних явищ та процесів, їх міждисциплінарний синтез. Оскільки підходи до вивчення людини, її поведінки й мислення, в соціальній філософії відзначаються концептуальною різноманітністю, теоретичні узагальнення й аналіз емпіричних даних проводилися переважно з позицій системного та порівняльно-історичного підходів.

Основним джерелом дисертації виступає теоретична спадщина видатних представників вітчизняної та світової філософської, соціологічної, психологічної науки. Використано також матеріали теоретико-прикладних та емпіричних досліджень сучасних вітчизняних і закордонних суспільствознавців, що сприяють більш глибокому і всебічному підходові до вивчення поставленої проблеми. Головна увага зосереджена на теоретичних та методологічних підходах, які застосовуються для аналізу й вивчення детермінант суспільних трансформацій, визначення місця і ролі людини в системі соціальних відносин, проблем розвитку людини, формуванню її цінностей, ідеалів, механізмів роботи свідомості.

Емпіричною основою дисертації є праці вітчизняних та зарубіжних авторів з філософії, соціології, історії, релігієзнавства, етнопсихології, дослідження, які проводилися провідними соціологічними установами України, аналіз матеріалів наукових збірок, журналів, літературних джерел з історико-культурної спадщини України, народного фольклор.

Наукова новизна роботи полягає в філософській рефлексії сутності економічної ментальності як історичного, культурно-логічного, соціально-психологічного, інтелектуально-духовного явища України.

Вперше:

– дано визначення економічної ментальності як узагальненого поняття для позначення стійкого порядку мислення людини (людей) та організації індивідуально-психологічної і соціально-психологічної структури її (їх) особистості в сфері економічної, господарської життєдіяльності суспільства;

– з’ясовано сутність співвідношення "індивідуалізм – колективізм" в економічній ментальності, яка не обмежується тільки розглядом соціальної сфери, а й поширюється на площину соціально-економічних відносин;

– сформульовано висновок про можливість окремого розгляду економічної ментальності як соціально-філософської категорії, тобто фундаментального поняття, яке узагальнено інтегрує в собі суттєві властивості та безпосередні й опосередковані відносини в сфері соціально-економічної діяльності людини (суспільства);

– запропоновано авторську концепцію про те, що джерелом ментальності слід розглядати крім інших і соціокультурне буття особи, з якого слід виводити особливості ментальності людини (як фундаментальні стійкі структури свідомості), зокрема й економічної ментальності; ментальність в цілому та економічна ментальність постають як продукт історичного розвитку та як відбиток соціокультурних механізмів знаходження людини-носія ментальності в світі та в суспільстві, які (механізми) і формують конкретні ментальні "звички свідомості";

– обґрунтовано історико-культурну модель, яка представляє ментальність засобом передачі національних форм соціально-економічного досвіду та засобом розкриття сенсу господарської (економічної) діяльності нації;

– запропоновано авторську концепцію визначення сукупності чинників і механізмів, перш за все, загально-соціологічного змісту, а саме – позиція людини "сам на сам" із світом та суспільством, принцип індивідуалізму, втілення й репрезентація загального в індивідуальному, активність людини як економічного суб’єкта й інші, завдяки яким людина постає виразником економічної ментальності та у відповідності до яких сприймає оточуючу її суспільну реальність й поводиться в ній як суб’єкт економічної (господарської) життєдіяльності;

– запропоновано та доведено авторський погляд на економічну поведінку, сутнісні риси й атрибути якої виступають як її ментальні характеристики.

Знайшли подальший розвиток такі положення:

– показано, що ментальний феномен, який можна віднайти і показати, постає тлом багатьох процесів та явищ в життєдіяльності людини і суспільства; обґрунтовано, що ментальний потенціал суспільного суб’єкта не бездіє, він активно залучається до процесів суспільної життєдіяльності та впливає на поведінку окремих індивідів або груп людей;

– встановлено, що соціальний розвиток людини, яка є, перш за все, істотою соціальною, суб’єктом і результатом суспільно-історичної діяльності, правомірно розглядати як на основі філософського чи соціологічного підходів, так й підходу історико-"психологічного", що дає змогу простежити визначальні тенденції існування та розвитку ментального феномена;

– доведено, що ментальність надає можливість надсуб’єктивного пізнання людини; через неї визнаються певні соціальні апріорі існування людей в суспільстві; ментальність орієнтує на певний вимір логіки функціонування соціальних форм; через ментальний феномен об’єктивується виокремлення людини в суб’єктивній індивідуальності;

– обґрунтовано необхідність врахування в ментальному феномені фактора національного; кожна нація має власну ментальну структуру; національні ментальні фактори є соціальною силою, вони формуються на більш глибинних рівнях утворення суспільств й культур, зберігають цілісність протягом тривалого історичного розвитку певного народу; саме через феномен національної ментальності людина постає представником конкретного національного суспільства, завдяки їй людська дія постає ментально раціональною; фундаментальні ментальні риси кожного народу, при необхідності, проявляються в усіх соціально-економічних, соціально-політичних та культурних реаліях його буття; постаючи вже на перших етапах формування етносу, психоповедінкові ментальні структури соціально-економічної сфери життєдіяльності соціуму в подальшому зберігають певний психоповедінковий інваріант;

– доведено взаємозв’язок між соціально-філософськими засадами становлення ментальної проблематики та появою наприкінці ХІХ ст. так званої "суб’єктивної концепції нації" з її тлумаченням нації як самодостатньої "соціально-психологічної спільноти" з багатьма власними характеристиками, зокрема "ментальністю";

– обґрунтовано можливість за допомогою феномена економічної ментальності розшифровувати об’єктивні, але приховані від погляду пересічної людини, проявлення закономірностей зв’язку людини і суспільства в соціально-економічній сфері, які, з одного боку, спричинені цим зв’язком, а з іншого боку, є його фундаментальними глибинними характеристиками;

– аргументовано, що при реалізації економічної поведінки спрацьовує економічна ментальність суспільного індивіда, який постає носієм якостей суб’єкта економічної життєдіяльності суспільства;

– зроблено висновок, що економічна ментальність постулюється як переважно індивідуалістична; економічний індивідуалізм як суспільний принцип, як результат, створює соціально-економічні механізми, за якими автономний індивід постає способом вибудовування соціального досвіду, який шляхом певного соціально-економічного проекту активно "втручається" в світ; колективізм як принцип організації суспільства є "технологією" поглинання людини соціальним цілим, отже, спричиняє формування відповідних анти-індивідуалістичних змістовних характеристик ментальності;

– розширено та поглиблено уявлення про зв’язок між економічною поведінкою суб’єкта індивідуалістичних суспільств та принциповими рисами економічної ментальності, яка за цих умов постає складним соціально-психологічним явищем.

Уточнено, що:

– дослідження ментальності концептуально слід проводити, посилаючись на окремих індивідів, але з урахуванням існування об’єктивних форм психосоціальних характеристик людини, що є породженням їх суспільного життя;

– ментальний світ людини є певною системою архетипічних структур (як універсальних схем бачення людиною світу, отже, й засад її активності в ньому); посеред таких структур одною з основних є мова (мовна свідомість);

– "економічна поведінка" – як узагальнене поняття аналізу соціальної реальності та людини в ній, яке конституює людину як суб’єкта економічної діяльності (активності), – може виступати і як сукупність, і як система певних форм економічної активності, а також є наслідком наявності суб’єктів економічної поведінки із економічною свідомістю, стрижневим ядром якої виступає певна економічна ментальність, та економічною функцією;

– при з’ясуванні сутності економічної ментальності слід виходити з трьох основних дослідницьких підходів до визначення економічної поведінки, які превалюють в сучасній теоретичній філософській й соціологічній думці – асиміляційного (економічна поведінка розуміється як соціальна поведінка не тільки в царині економічної життєдіяльності суспільства, а як така що має спільний стрижень з усіма сферами соціальної життєдіяльності суспільства й індивіда), інверсійного (розуміння економічної поведінки потребує знання не лише власне економічних технологій, а й постає водночас соціально-комунікативною, соціально-психологічною, соціокультурною поведінкою, тлумачиться як система соціальних явищ) і системно-інтегративного (сутність економічної поведінки слід тлумачити як органічне поєднання соціальних та конкретно-видових економічних характеристик людини).

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації становлять теоретичну і методологічну основу для розробок конкретних аспектів проблеми дослідження ментального феномена в соціальній та економічній сферах. Вони можуть бути корисними при вирішенні конкретних теоретичних й практичних проблем, пов’язаних з процесом реформування сучасного українського суспільства. Запропоновані до практичного використання категоріально-понятійна система дослідження та нові підходи соціально-філософського аналізу з виявлення основних рис ментальності в сфері економічної життєдіяльності людини та суспільства. Основні положення і висновки можна покласти в фундамент розширення наукових уявлень про суперечливі процеси у вимірі ментального феномена, глибшого й повнішого розуміння історії розвитку економічної ментальності України та її сучасного стану. Ці висновки можуть сприяти подальшому розвитку досліджень з вивчення процесів в сфері ментальності в сучасній Україні.

Деякі положення, висновки та пропозиції дисертації мають безпосереднє відношення до розробки загальнодержавної ідеології національної трансформації, спроб формулювання національної ідеї України, до створення концептуальних засад соціально-економічної політики держави. Результати роботи можуть стати корисними для розробки соціологічних та етнопсихологічних досліджень фахівцями відповідних наукових сфер.

Висновки дисертаційної роботи можуть стати у пригоді викладачам філософам, соціологам, соціальним психологам, економістам, політологам при розробці нормативних й спеціальних курсів лекцій. Результати проведеного аналізу сутності економічної ментальності, співвідношення індивідуалізму і колективізму можуть знайти застосування в ході навчального процесу під час викладання відповідних тем з історії філософії, соціальної філософії, культурології, соціальної психології у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, результати теоретичних досліджень і практичні висновки та рекомендації обговорювались на кафедрі філософії Запорізького національного технічного університету (ЗНТУ), на проблемних семінарах аспірантів та докторантів ЗНТУ, на кафедрах філософії та соціології і соціальної роботи Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління", на кафедрі філософії Запорізької державної інженерної академії. Основні ідеї, теоретичні положення та практичні рекомендації автора були викладені на близько 20-ох міжнародних, всеукраїнських, регіональних конференціях, посеред яких: Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми реформування економіки України в умовах транзикції" (Харків, 21-22 травня 1998 р.), Міжнародна наукова конференція "Людина – Світ – Культура" (Київ, 20-21 квітня 2004 р.), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми й перспективи розвитку" (Київ, 9-12 березня 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференції "Формування і розвиток гуманістичного менеджменту як нової парадигми ХХІ століття" (Запоріжжя, 19-20 жовтня 2005 р.), Таврійські читання "Вітчизняна філософія: сучасні колізії" (Сімферополь, 17-21 вересня 2005 р.), ІІ Всеукраїнська науково-методична конференція "Філософські, культурологічні, релігієзнавчі аспекти осмислення сучасного світу та їх науково-методичне значення" (Запоріжжя, 19-20 жовтня 2000 р.), Ш Всеукраїнська науково-методична конференція "Управління якістю. Підготовки фахівців" (Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 р.), УІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України" (Запоріжжя, 06-08 жовтня 2005 р.), Регіональної наукової конференції "Розвиток культури української нації та культур національних меншин: історія, сучасний стан, перспективи (на матеріалі Південного Сходу України) " (Запоріжжя, 14-15 вересня 1995 р.) та інші. Науково-практичні розробки дисертації використовувалися автором у матеріалах системних досліджень Запорізької обласної державної адміністрації, в рамках цільових комплексних програм (2003-2006 рр.) та в навчальному процесі з гуманітарних дисциплін ЗНТУ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в двох авторських монографіях "Бізнес і людина. Історико-філософсько-соціологічний екскурс в підприємництво. До аналізу ситуації в Україні", "Сутність, історія та сучасність української та західноєвропейської економічної ментальності" (загальний обсяг 21,6 друк. арк.) та одній монографії в співавторстві "Підприємець України: ескізи до соціального портрета" (авторський розділ "Соціокультурний тип підприємця України", обсяг 0,7 друк арк..), в 30 статтях (з них 20 – у фахових виданнях).

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою й основними завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел (317 найменувань), обсяг основної частини дисертації складає 368 сторінок, без додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, аналізу-

ється рівень й напрямки наукової розробки проблеми, що досліджується, окреслюються мета і завдання, предмет і об’єкт дослідження, подається наукова новизна роботи, теоретичне і практичне значення дисертації, викладені дані про апробацію результатів дослідження та публікації.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні засади дослідження української економічної ментальності” присвячено аналізу ментального феномена в цілому та феномена економічної ментальності зокрема, які постають складними, такими що охоплюють доволі широку предметну галузь, і які вимагають системного підходу при їх вивченні. Наданий огляд існуючих в історії філософської думки підходів до ментальної проблематики, з’ясовані основні поняття дисертаційного дослідження та методологічні засоби, що використовуються автором.

У першому підрозділі – “Експлікація поняття ментальності” – наведені синонімічні терміни, що вживались для позначення ментального феномена в історичній еволюції категорії "ментальність". Показано, що проблематика ментального в європейському суспільствознавстві пройшла певними історичними етапами становлення. Спочатку без вживання терміну "ментальність", коли ментальний феномен окреслювався за допомогою інших категорій й понять при вивченні питань про властивості мислення людини та обумовленість ними особливостей сприйняття людиною світу. У подальшому це формувало змістовну суть ментальної проблематики. Поступово ментальний феномен все чіткіше виокремлюється в системі соціально-філософського знання, набуває категоріального оформлення, специфічних рис та форм розвитку.

"Ментальність" визначено як спільне "психологічне оснащення" представників певної культури, що дає змогу хаотичний потік різноманітних вражень інтегрувати свідомістю у певне світобачення, яке і визначає, врешті-решт, поведінку людини, соціальної групи, суспільства, внаслідок чого суб’єктивний "зріз" суспільної реальності органічно приєднується до об’єктивного суспільно-історичного процесу. Ментальність є стрижневим елементом свідомості людини (етносу); вона є алгоритмічним компонентом розуму; виявляється в умінні робити вибір між добром і злом, державного устрою, видів соціально-економічної діяльності, способу життя тощо. Ментальність є проявом людської активності, який об’єктивований в матеріалізованих суспільних й культурних формах (господарській діяльності, релігії, національному характері тощо). Ментальність є певним узагальнюючим терміном, який вказує на щось, що лежить в основі свідомого й несвідомого, логічного й емоційного, на глибинне джерело мислення і почуттів людини. Ментальність постає принципом присутності людини в світі, певним конструктом психосоціального образу особи, коли люди вже не залежать від своєї суб’єктивності, а являють собою певну об’єктивну суспільну постать.

Все, що відбувається в суспільній дійсності, створюється усуспільненими індивідами; такі "суспільні" індивіди створюють і фундаментальні психологічні феномени, зокрема, ментальний. Ментальні процеси, що відбуваються щомиті посеред людей, також показують суспільство. Вони повинні бути піддані теоретичному аналізу і показані як суспільство-утворюючі форми.

Теоретична антиномія між "життєвим світом" безпосереднього існування людей, з одного боку, і "системою" організації суспільства, яка створює механізми реалізації цих форм існування "життєвого світу", а отже керує ним, з іншого, вирішена на користь підходу, згідно з яким, "первинними" є люди, які користуються своєю ментальністю в суспільстві, а не ментальність, яка "використовує" людей як своїх носіїв у суспільстві. Треба, виявивши сенс того, що "об'єктивує" людську реальність на одному полюсі й "суб'єктивує" її на іншому, знайти деяку формулу їх сполучення, яка дозволила б відтворювати несуперечливе розуміння суспільства та людини.

Як наслідок дії ментального чинника, світ для людини стає звичним соціокультурним світом, змістовно та соціально організованим феноменом, а людина постає соціальним індивідом такого світу. Дія людини стає такою дією, яка базується на уявленнях, що мають певний рівень. Світ, в якому живуть й діють суспільні індивіди, і який вони сприймають як об’єктивно даний, ментально конструюються самим людьми в процесі їх суспільної діяльності.

Показано, що ситуація щодо розуміння соціальною філософією ментального феномена та становлення категорії "ментальність" була докорінно змінена із зародженням так званої "нової історичної науки" у французькій школі "Анналів", коли ментальність почали тлумачити як одну із внутрішніх структур культурного контексту соціальної реальності, а умовою "нового історичного дослідження" стало занурення мислителя у "ментальність" тієї епохи, яку він вивчає.

У другому підрозділі – “Поняття національної ментальності” – автор звертається до розгляду та аналізу безпосередньо національної ментальності.

Ментальність нації постає цілісним феноменом, який комплексно відбиває особливості духовності народу і його світосприйняття, віддзеркалює ступень розвитку суспільства як соціальний індикатор його стану. Ментальний феномен охоплює різні рівні соціальної дійсності, є складовою характеристик і суспільства як цілого, і різних соціальних суб’єктів (соціальних груп), і окремого індивіда, узагальнює якісні характеристики різних соціальних суб’єктів, виступає певною інтелектуально-духовною характеристикою суспільства (народу, нації) та його членів як національних суспільних суб’єктів. Природне й культурне, раціональне й емоційне, індивідуальне й суспільне, національне й загальнолюдське – все це ховається в сутності ментальності.

Людство слід розуміти як таке, що виступає у двох формах: людська особа як така (транснаціональна форма) та сукупність націй. Нація, з одного боку, розділяє людство на особистості (українець, англієць, росіянин), з другого – поєднує ці особистості у спільноти (українська нація, англійська, російська), що разом становлять людство. Народи, нації при цьому є цілісними етнічно, культурно й психологічно (ментально).

При всій неповторності історичних етапів розвитку нації, вони мають внутрішні взаємозв’язок і логіку. Ментальність при цьому виступає певним стрижнем "духу народу", який дозволяє говорити про національну культуру, яка обновляється, розгортається у часі, але ніколи не зникає, доки існує народ. Ментальність народу укорінена у вихідні умови його життя, вона виходить із межових факторів його буття як певного соціуму. Ментальність не виникає заново з кожною природною або соціальною подією, вона постійно відтворюється, виступає як цілісність, яка увесь час розгортається у самій собі, зберігаючи себе як ціле. Вона має певну структурну ієрархію, із складовими від більш фундаментальних і стійких, які утворюють її основу (ментальний архетип), до більш поверхневих і рухливих, які ще перебувають в стані формування.

У третьому підрозділі – “Визначення економічної ментальності” – доводиться необхідність визначення й використання категорії "економічна ментальність".

Термін "ментальність" стосовно сфери соціально-економічної діяльності людини в науковий обіг почав входити нещодавно – як "нова галузь знань для постановки нових запитань", отже, він потребує окремого тлумачення через призму соціально-філософських уявлень.

Ментальність варта того, щоб віднести її до могутніх важелів соціально-економічного розвитку. Механізми та зміст соціально-економічної діяльності суспільства в багато чому регулюються світом психологічних почуттів людини, трудовими традиціями, релігійними настановами, національною самосвідомістю, духовним складом особистості, тобто сутністю ментального феномена.

У залежності від носіїв ментальності та сфери життєдіяльності людини ментальний феномен можна розглядати як його окремі різновиди – політична ментальність, економічна, релігійна тощо; всі ці різновиди взаємопов’язані, бо в будь-якому з них ментальність виступає як загальна сукупність характеристик у сфері поведінки або мислення. Економічна ментальність виступає самодостатньою та вихідною складовою ментальності як цілісного утворення.

Будь-яке визначення ментальності виходить на такий вимір, як поведінка людини, що інтерпретується в системі засад людської життєдіяльності. У цьому контексті економічна поведінка посідає центральне місце посеред інших видів соціальної поведінки в цілісній структурі людської життєдіяльності, а отже економічна ментальність постає фундаментальною характеристикою суспільної реальності. Ментальність – і як соціокультурні автоматизми свідомості окремих індивідів, і як усеохоплюючий "ефір" культури, в який занурені всі члени суспільства, – спрацьовує в сфері економічної поведінки людей, де вона виступає як економічна ментальність.

На думку автора, розвиток уявлень світової наукової думки про свідомість (ментальність) людини в сфері соціально-економічної життєдіяльності слід подавати чотирма етапами. Перший (з часів А.Сміта, Д.Рікардо, Ш.Фур'є, Р.Оуена) – соціально-економічна активність людини поставлена в центр економічних досліджень; перші спроби осмислення економічної свідомості (ментальності), яка була пов’язана з поняттям "економічної особистості" ("homo economicus"); люди розглядалися як суто "економічні істоти", які свідомо працюють заради отримання засобів для існування. Другий етап (кінець XIX - початок ХХ ст., пов’язаний з іменами Ф.Тейлора та його послідовників Г.Ганта, Ф.Гілбрета, М.Фоллєта, Г.Емерсона, А.Файоля та ін.) – сумлінне ставлення до виконання трудового процесу пов'язується виключно з жорстким економічним примусом людини, що слід вважати спрощеними уявленнями про економічну свідомість. Третій (з так званого "Хотторнського ефекту", 20-30-ті рр. XX ст.) – початок розвитку принципово нових поглядів на свідомість (ментальність) людини-діяча соціально-економічної сфери суспільства, коли стверджується, що активна позиція людини в названих процесах є не тільки отриманням заробітку, а й складним соціально-психологічним явищем; людина перестає бути лише "економічною людиною", ментальний аспект у сфері соціально-економічної життєдіяльності людини постає важливим чинником. Четвертий етап (з 60-70-х рр. ХХ ст. до початку XXI ст.) – стверджується нова парадигма соціально-філософського мислення, з її сучасними концепціями філософії "життєвого світу" людини; ментальний контекст соціально-економічної життєдіяльності людини сприймається як складний, багатофакторний, місце доктрини "економічної людини" остаточно посіла доктрина "соціальної людини", принципова відмінність якої полягає в іншій трактовці свідомості а, отже, і поведінки людини як її (свідомості) прояву: людина перебуває в ситуації впливу складного комплексу факторів, природа яких сягає найрізноманітніших соціально-філософських обґрунтувань та соціально-психологічних (ментальних) глибин.

Наголошено, що філософія некласичного світу кінця ХХ ст. змінює концептуальні підходи до проблеми ментального, які набувають нових рис, коли суспільні діяльність й мислення людей стали розумітися "зсередини" та "ззовні" одночасно. За умов некласичного проникнення в стихію людської життєдіяльності крізь певний суб'єктивістський коефіцієнт суспільної реальності (людської свідомості й механізмів мислення), суспільні значення життєдіяльності людей відносяться не до "зовнішньої реальності", а виводяться із властивостей самої людини-суб'єкта життєдіяльності. Через механізми ментальності реальність розкривається універсально, приписуються різні "значення" різноманітним суспільним ситуаціям, якими людина залучається до "зовнішнього світу". Отже, ментальність переноситься у вимір тих суспільних структур, які визначають собою суспільні реалії. Реальна людина залучається до суспільних зв’язків як носій реально значимих ментальних властивостей, що є виходом на певний контекст, який сприяє концептуалізації ментального феномена.

Розвиток уявлень щодо економічної ментальності в історії вітчизняної соціально-філософської думки автором класифікований на три основні етапи. Перший (XVШ - початок XX ст., в філософських та соціально-психологічних концепціях М.Туган-Барановського, М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Липинського, Д.Чижевського та інших) – початкові уявлення про вагому роль внутрішніх психологічних почуттів людини в досягненні певних економічних результатів. Другий етап (період СРСР) – спершу інтерес до проблем національної ментальності гальмувався ідеологічним тиском про неможливість існування менталітету незалежно від ідеології, а пізніше, наприкінці 80-х рр. ХХ ст. (в працях І.Бєляєвої, І.Бондаря, М.Долішнього, А.Здравомислова, Ю.Кокіна, Г.Купалової, Е.Лібанової, С.Наумової, В.Онікієнка, О.Платонова, В.Ропсіна, П.Саблука, О.Уманського, А.Чухна, В.Ядова та інших), відновлюється інтерес до з'ясування сутності того, що відбувається в свідомості людини як суб’єкта соціально-економічної діяльності. Третій (з початку 90-х рр. XX ст. дотепер) – дослідження науковцями незалежної України проблем національної духовності, зокрема й власне ментальної проблематики.

Пропонується таке визначення економічної ментальності: це філософська категорія, яка узагальнено відображає рівень соціально-економічної свідомості суспільства, соціальних груп й верств населення, окремих індивідів, сприйняття ними суті економічної (господарської) діяльності, ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, що зумовлюють спонукальні мотиви певної соціально-економічної активності. У стислому вигляді економічна ментальність – це ментальність у пристосуванні до економіки (господарства) як сфери життєдіяльності суспільства, яка реалізується в певних формах та механізмах економічної (господарської) активності людини. У широкому сенсі економічна ментальність є принциповою властивістю діяльності людини як соціально-економічного суспільного суб’єкта; це – внутрішня логіка системи дій, вчинків, реакцій людини-суб’єкта господарської активності.

Економічна ментальність народу укорінена у вихідні умови його життя, є суттєвою складовою функціонування національного соціуму в соціальному просторі та в історичному часі своєї економічної історії. Вона виходить із межових факторів буття певного соціуму і віддзеркалює їх мовою економіки (засад господарювання) цього соціуму, через економічну активність його представників.

Як і ментальність в цілому, економічна ментальність певного народу існує, розвивається, відтворюється разом з ходою суспільної історії цього народу, постійно залишаючись важливою характеристикою економічної (господарської) активності її носіїв.

Власне економічними архетипами ментальності названі: економічна раціональність, цілераціональність, раціональність ставлення до світу, прагматична мотивація, підприємливість, хазяйновитість, соціально-економічний індивідуалізм, активність людини як економічного суб’єкта, особлива соціально-психологічна мотивація, готовність й здатність до різних видів ризику, відповідальність за свою долю, спроможність йти не "від ситуації", а "від себе" (і необхідність такої орієнтації), мотивація до праці як складова мотивації до життя, діяльна самосвідомість, прихильність певній діловій моралі й інші. Названі ознаки дають змогу тлумачити економічну ментальність родовою властивістю господарської діяльності як складової сутності людського універсуму, а також виходити на конкретні специфічні риси та прояви економічної ментальності (через форми та механізми економічної поведінки людини, через соціально-психологічний та індивідуально-психологічний "портрет" суб’єкта господарської діяльності тощо). Кожна названа характеристика економічної поведінки (і економічної ментальності) передбачає безліч різнорівневих й розгалужених сукупностей реальних дій, конкретних проявів, відповідних особливостей свідомості людини в сфері економіки, що з ними пов’язані.

Другий розділ – ““Індивідуалізм – колективізм” в економічній ментальності: соціально-філософський аналіз”.

Сьогодні стало зрозумілим, що механізми поведінки суб’єктів соціально-економічної активності в українському суспільстві не можуть бути копією американської, японської чи будь-якої іншої моделі, оскільки наша національна ментальність, яка формувалася не одне тисячоліття (під українською нацією автором розуміється історико-культурний контекст існування народу з часів давнини, а не контекст "політичної нації", проголошеної 1 грудня 1991 р.), є особливою, такою що відрізняє нас від представників інших націй і потребує уваги, вивчення та обов'язкового врахування для знаходження оптимальних шляхів розвитку суспільства та держави. Автором запропонований підхід, згідно якого з’ясування сутності та вивчення особливостей української економічної ментальності здійснюється за допомогою критерію "індивідуалізм – колективізм".

У першому підрозділі – “Економічний індивідуалізм як суспільний феномен” – наданий соціально-філософський аналіз економічного індивідуалізму як суспільного явища, сформульовані основні принципові ознаки феномену, що ним позначається. Сутність економічного індивідуалізму показана в аспекті з’ясування сутності економічної поведінки як такої, яка виступає різновидом соціальної поведінки індивіда в світі та в суспільстві, її окремим випадком, що має свою специфіку.

На думку автора, економічну поведінку слід розуміти подвійно – як вид соціальної поведінки, з одного боку, і як відносно самостійний суспільний феномен, з іншого. По-перше, економічна поведінка є "назвою" для певного механізму життєдіяльності суспільства та його членів, коли певні стимули економічного характеру викликають у індивідів відповідну поведінкову реакцію. По-друге, економічна поведінка є самим "механізмом" реалізації на рівні людини-носія суспільних форм економічної активності (тут економіка розуміється фундаментальною, базисною сферою існування та відтворення будь-якого суспільства). В останньому контексті поняття економічної поведінки щільно сплітається із поняттям економічної ментальності – тобто сукупності психічних, інтелектуальних, релігійних, естетичних і інших особливостей мислення певного народу, які мають проявлення в культурі, мові тощо, і, зокрема, в економічній поведінці. Обидва названих підходи є такими що доповнюють один одного і становлять єдину систему. Перше тлумачення стосується варіативності економічної поведінки, друге фіксує відносну сталість структури економічної поведінки людини, закріплену в нормах та стереотипах соціальних взаємодій. Останнє – поведінкові формоутворення, коли йдеться про економічну поведінку як інваріант, який спричиняється різноманітними особливостями певного суспільства (народу) і через який можна розпізнати особливості ментальності даної спільноти. При реалізації економічної поведінки суспільного індивіда спрацьовує його економічна ментальність.

Посилаючись на три основні підходи сучасних теоретичних філософії й соціології до визначення економічної поведінки (асиміляційний, інверсійний і системно-інтегративний), дисертант виокремлює аспекти, що можуть стати важливими для розуміння економічної ментальності. Зокрема, інверсійний підхід визначення економічної поведінки "перекладає" економічні абстракції мовою філософії, виокремлюючи із предметного поля економіки її соціальні явища. Тим самим він тлумачить економіку як систему соціальних явищ, відповідно "економічна поведінка" виступає філософським терміном, і можна виходити на ментальні підвалини її реалізації. Системно-інтегративний підхід передбачає поєднання соціальних і видових економічних характеристик людини, отже, при з’ясовуванні природи та сутності специфічного в економічній поведінці він шукає їх не в автономній сфері господарського життя суспільства, не за межами глибинних внутрішніх засад людської особистості, а