ВСТУП
Академія педагогічних наук України
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти
Брюховецька Олександра Вікторівна
УДК 159.922:373
ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО УПРАВЛІНСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.
Науковий керівник | доктор психологічних наук, професор КАРАМУШКА Людмила Миколаївна,
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,
лабораторія організаційної психології, завідувач |
Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор
ВАЩЕНКО Ірина Володимирівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра загальної психології і педагогіки
кандидат психологічних наук, доцент
ДУТКЕВИЧ Тетяна Вікторівна, кафедра психології праці, освіти і управління Кам’янець-Подільського державного університету, завідувач
Захист відбудеться "21" вересня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої ради К 26.455.02 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, 1 поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а).
Автореферат розісланий "21" серпня 2007 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |
О.С. Снісаренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Практичне розв’язання завдань, поставлених перед системою освіти України процесами державотворення, кардинальними змінами у суспільно-політичному та економічному житті суспільства, вимагає належної підготовленості керівників, здатних ефективно здійснювати управлінське спілкування в процесі керівництва загальноосвітніми навчальними закладами.
Слід зазначити, що одним з основних напрямів оновлення сучасної освіти науковці визнають професійне становлення особистості керівника на принципах гуманізму, демократизму, співтворчості і діалогу. Тому сьогодні різко змінюється суспільний запит на провідні якості і професійну компетентність керівника, які необхідні для ефективного управління освітянськими установами. В умовах демократизації суспільства домінуючою стає здатність керівника здійснювати гуманістичний підхід в управлінні, виявляти високу психологічну компетентність у взаємодії з підлеглими, вміння встановлювати ділові та доброзичливі стосунки у педагогічному колективі. Нинішня різноманітність міжособистісних контактів, їх змістовна насиченість вимагають від керівників високого рівня управлінського спілкування для забезпечення якості та ефективності діяльності освітніх закладів.
Аналіз психолого-управлінської літератури свідчить про те, що проблема спілкування раніше виступала предметом уваги дослідників.
Аналізу методологічних проблем спілкування присвячені роботи
К.О. Абульханової-Славської, Л.П. Буєвої, М.С. Кагана, О.М. Леонтьєва та ряду інших авторів. Різні аспекти спілкування розглядалися у працях Г.М. Андрєєвої, Б.Г. Ананьєва, О.О. Бодальова, М.Й. Боришевського, Л.С. Виготського, О.О. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, В.В. Москаленко, С.Л. Рубінштейна, Т.В. Рубцевої, П.Р. Чамати та ін. Особливості професійного спілкування розкрито в працях Г.О. Балла,
А.Б. Добровича, В.О. Кан-Каліка, Я.Л. Коломінського, М.Н. Корнєва,
В.А. Семиченко, Л.Е. Орбан-Лембрик, Н.В. Чепелєвої та ін. Значну увагу також було приділено дослідженню проблем спілкування в процесі формування колективу, в тому числі в освітніх організаціях (В.В. Бойко, А.Л. Журавльов, В.Г. Ковальов, Н.Л. Коломінський, Б.Д. Паригін, А.Л. Свенцицький та ін.). Окремі аспекти управлінського спілкування в освітніх організаціях були розглянуті у працях
Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломінського, Л.Е. Орбан-Лембрик та ін.
Разом з тим, проблема психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування досліджена недостатньо. Предметом уваги дослідників переважно були дослідження формування психологічної готовності керівника до управлінської діяльності загалом
(Л.М. Карамушка та ін.), удосконалення психологічної компетентності керівників в процесі підвищення кваліфікації (О.І. Бондарчук, Н.Л. Коломінський, В.Ф. Моргун, та ін.), проблеми психологічної підготовки майбутніх спеціалістів до управлінської діяльності (Л.Е. Орбан-Лембрик та ін.). Що ж до особливостей психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування в системі післядипломної педагогічної освіти, то ця проблема не виступала раніше предметом психологічних досліджень.
Актуальність і недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: ”Психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України "Психологічні засади стимулювання особистісного розвитку управлінських кадрів в умовах післядипломної педагогічної освіти" (державний реєстраційний номер № 0106U002456, 2006-2008 рр.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на вченій раді Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 9 від 19.11.2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 20. 12. 2005 р.).
Об’єкт дослідження: управлінське спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Предмет дослідження: психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Мета дослідження: розкрити психологічні особливості управлінського спілкування та визначити психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до його здійснення.
В основу дослідження покладено припущення про те, що:
1. Психологічні особливості управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів зумовлені: а) організаційно-професійними (загальний стаж та стаж управлінської діяльності) характеристиками керівників загальноосвітніх навчальних закладів; б) соціально-демографічними (вік, стать, регіон проживання) характеристиками керівників загальноосвітніх навчальних закладів;
2. Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування можлива через організацію в системі післядипломної педагогічної освіти навчання, спрямованого на реалізацію в процесі навчання психологічних умов, що забезпечують оволодіння: а) знаннями, що розкривають сутність управлінського спілкування; б) засобами та прийомами підвищення рівня управлінського спілкування.
Відповідно до висунутої мети та гіпотези були визначені такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми дослідження та визначити специфіку управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів як одного з видів ділового спілкування.
2. Виявити особливості психологічної готовності як результату підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та з'ясувати соціально-демографічні і організаційно-професійні чинники, що впливають на рівень її розвитку.
3. Розробити та експериментально перевірити програму психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні положення теорії спілкування (К.О. Абульханова-Славська, О.О. Бодальов, Л.С. Виготський, А.Б. Добрович, Ю.М. Ємельянов, В.О. Кан-Калік,
Я.Л. Коломінський, В.О. Лабунська, О.О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Л.Е. Орбан-Лембрик, Б.Д. Паригін, Л.А. Петровська, М.І. Пірен, В.А. Семиченко,
Т.М. Титаренко, Т.С. Яценко та ін.).
Важливе значення відіграли також роботи, що розкривають методологічні та психологічні основи управління сучасними освітніми організаціями (О.І. Бондарчук, Л.І. Даниленко, Т.В.Дуткевич, Г.В. Єльникова, Л.М. Карамушка,
Н.Л. Коломінський, І.В. Сингаївська, С.Д. Максименко, В.В. Москаленко,
В.В. Третьяченко, Л.Е. Орбан-Лембрик), психологічні аспекти управлінської діяльності керівників шкіл (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський), психологічні особливості професійного спілкування (І.В.Ващенко, Г.А. Денисенко,
М.М. Заброцький, С.А. Семиченко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та ін.).
Важливими для розробки технології підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування є роботи, що розкривають зміст та форми активного соціально-психологічного навчання (Л.М.Карамушка, П.В.Лушин, В.А. Семиченко, В.О. Татенко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези було використано комплекс методів: теоретичні (аналіз проблеми дослідження на базі психологічної літератури), що дозволило виявити, узагальнити і систематизувати різноманітні підходи і практичний досвід з проблеми дослідження; емпіричні (констатувальний і формувальний експерименти, опитування, тестування), на основі яких проаналізовано психологічні особливості підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та доведено ефективність формувального експерименту; методи активного соціально-психологічного навчання (рольові та ділові ігри, групові дискусії, аналіз комунікативних ситуацій, мозковий штурм тощо); методи математичної статистики (кореляційний та дисперсійний аналіз).
Надійність та вірогідність результатів забезпечується методологічної та теоретичною обґрунтованістю вихідних даних, експериментальною перевіркою гіпотези, якісним та кількісним аналізом отриманих теоретичних та емпіричних даних, репрезентативністю вибірки. Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм.
Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася у три етапи впродовж 2004-2007 рр.
На першому етапі (2004-2005 рр.) вивчався стан розробки проблеми у її теоретичному та прикладному аспектах. Висунуто загальну гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету і завдання, створено програму та з’ясовано методичну базу дослідження. Проведено аналіз, зіставлення, узагальнення теоретико-методологічних підходів та напрямів до вивчення феномену управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
На другому етапі (2005-2006 рр.), виходячи з попереднього теоретичного аналізу, було проведено констатувальний експеримент з метою аналізу особливостей психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування і її окремих компонентів та визначення чинників психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
За допомогою комплексу методик був проведений детальний аналіз окремих компонентів психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Когнітивний компонент досліджувався за допомогою методу опитування (використовувалася анкета, розроблена автором).
Операціонально-регулятивний компонент досліджувався за допомогою: а) методики дослідження міжособистісних стосунків (опитувальник Т. Лірі) – для визначення особливостей взаємодії у спілкуванні учасників комунікації; б) методики оцінки самоконтролю у спілкуванні (М. Снайдера) – для визначення рівню комунікативного контролю керівника у управлінському спілкуванні; в) методики оцінки базового комунікативного мінімуму керівників організації – для оцінки рівня володіння комунікативними вміннями та навичками учасників комунікації; г) методики оцінки стилю керівництва (О.В.Козловської, А.Й.Романюк, В.І.Урунського) – для виявлення стилю керівництва учасника комунікації.
Мотиваційний компонент досліджувався за доомогою: а) методики визначення спрямованості "на себе" – "на задачу" – "на взаємодію" (В.Смейкала, М.Кучера) – для визначення спрямованості особистості учасників комунікації; б) методики визначення рівня мотивації досягнення успіху (опитувальник А.Мехрабіана) – для визначення рівня мотивації досягнення успіху учасників комунікації; в) методики вивчення афіліації (опитувальник А.Мехрабіана) – для визначення ступеня розвиненості мотивації афіліації.
Особистісний компонент досліджувався за допомогою: а) методики визначення комунікативних та організаторських здібностей – КОЗ-1 (Б.Федоришина) – для визначення рівнів розвитку комунікативних та організаційних здібностей, пов’язаних з особливостями спілкування учасників комунікації; б) методика діагностики розвитку креативності в менеджменті – для визначення креативного потенціалу учасників комунікації; в) методика оцінки оптимізму та активності особистості менеджера – для визначення психологічного типу учасників комунікації у відповідності зі ступенем оптимізму й активності особистості.
Отримані дані піддавалися статистичному аналізу з наступною якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Математична обробка та графічна презентація результатів здійснювались за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 13.0).
На третьому етапі (2006-2007 рр.) було розроблено та апробовано програму психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування, проаналізовано матеріали формувального експерименту, отримано та узагальнено контрольні діагностичні результати, оформлено дисертаційну роботу.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України на факультеті підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти і факультеті менеджменту та психології. Дослідженням охоплено 242 керівника загальноосвітніх навчальних закладів з різних регіонів України (з них 106 чоловіків та 136 жінок).
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що: вперше розкрито зміст і структуру психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування; уточнено зміст управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів; проведено аналіз чинників, які впливають на управлінське спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів; визначено психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування; розроблено і доведено ефективність програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих результатів дисертаційного дослідження: 1) для психологічної підготовки реально працюючих керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування; 2) для підготовки магістрів - майбутніх керівників за спеціальностями “Управління навчальним закладом”, "Економіка та управління персоналом", “Менеджмент організацій освіти”; 3) для підготовки шкільних психологів до психологічного забезпечення управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження впроваджені у практику в процесі підготовки керівних кадрів освіти на факультеті менеджменту та психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (див. Довідку про впровадження №4410 від 3.06.2007р.), в Київському міському педагогічному університеті ім. Б.Д. Грінченка (див. Довідку про впровадження №141 від 6.04.2007 р.), в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського (див. Довідку про впровадження №41 від 24.05.2007 р.), в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (див. Довідку про впровадження №368 від 06.07.2007 р.).
Авторські розробки знайшли своє відображення у програмах навчальних курсів “Етика ділового спілкування”, “Психологія ділового спілкування”, "Комунікаційний менеджмент".
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Результати дисертаційної роботи доповідалися автором на всеукраїнських та міжнародних конгресах, конференціях тa семінарах: Перший Всеукраїнський конгрес психологів (IV з’їзд Товариства психологів України) (Київ, 2005 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій та організаційних психологів” (м. Умань, 2005 р.); VII Всеукраїнська науково-практична конференція "Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця" (Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми" (Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи" (Київ – Переяслав-Хмельницький, 2006 р.); V міжнародна науково-практична конференція "Психологічна наука і практика: соціально-психологічні проблеми вдосконалення контролюючої діяльності" (Київ, 2006 р.); IV науково-практична конференція "Психологічні основи ефективної діяльності організації в умовах соціально-економічних змін" (Київ, 2006 р.); VI науково-практична конференція "Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства" (Луганськ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Ґенеза буття особистості", присвячена ювілею наукової та педагогічної діяльності академіка Сергія Дмитровича Максименка (Київ, 2006 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція "Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми" (Київ, 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 15-річчю АПН України "Розвиток післядипломної педагогічної освіти України в умовах інтеграції" (Донецьк, 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження та висновки відображено у 12 наукових публікаціях, у тому числі 8 статтях у наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, 2 статтях в інших виданнях, 2 тезах наукових конференцій.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків обсягом 210 сторінок друкованого тексту (основний текст роботи викладено на 191 сторінці). Список використаних джерел містить 238 праць, із них 8 – зарубіжних авторів. Дисертація проілюстрована 41 таблицею та 13 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження, розкрито його об’єкт, предмет, основну мету, гіпотезу, завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено теоретичну новизну, теоретичне та практичне значення роботи.
У першому розділі – "Теоретико-психологічний аналіз проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування" висвітлено стан досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до розуміння сутності управлінського спілкування. Значну увагу приділено розробці моделі психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
На основі теоретичного аналізу праць учених (Г.М. Андрєєва,
А.Л. Журавльов, Л.М. Карамушка, В.Г. Ковальов, Н.Л. Коломінський, Л.Е. Орбан-Лембрик, Б.Д. Паригін, А.Л. Свенцицький, Р.Х. Шакуров та ін.) розглянуто спілкування як центральну та найбільш широку категорію для позначення усіх видів комунікативних, інформаційних і інших контактів людей. Підкреслено, що основні підходи до проблеми спілкування більшість дослідників визначає на основі аналізу зв’язку між категоріями: "спілкування", "діяльність", "взаємодія". Спілкування розуміються як взаємодія двох або більше людей, яка полягає в обміні інформацією пізнавального або ж афективно-оцінювального характеру.
Проведений аналіз змісту, функцій і внутрішньої структури спілкування, відповідно до специфіки управлінської діяльності освітніх закладів, дозволив визначити управлінське спілкування керівника загальноосвітнього навчального закладу як взаємодію керівника з персоналом в процесі управлінської діяльності з метою ефективного досягнення загальної цілі освітнього закладу (забезпечення навчання, виховання і розвитку особистості).
Наголошено, що управлінське спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів повинно ґрунтутуватися на принципах гуманізації та демократизації освіти, діалогічності та співробітництвa (Г.А.Балл, Л.І.Даниленко, Г.В.Єльникова, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Р.Х. Шакуров та ін.).
Теоретичний аналіз наукової літератури (Л.М.Карамушка) дозволив визначити чинники управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів які відносяться до: 1) макрорівня (тенденції розвитку суспільства, специфіка освітньої галузі, система підготовки керівників освітньої галузі); 2) мезорівня (тип освітніх закладів, стан психологічного клімату у колективі, характер діяльності освітнього колективу, рівень розвитку та професійної підготовки освітнього колективу, стиль управління тощо); 3) мікрорівня (індивідуально-психологічні особливості особистості керівників) тощо.
Одним із чинників мікрорівня, від яких залежить ефективність управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів, виступає психологічна підготовка керівників, і, як її результат, психологічна готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування (О.І. Бондарчук, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський та ін.).
На основі підходу Л.М. Карамушки автором розроблено модель психологічної готовності до управлінського спілкування, на формування якої спрямована психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування. На думку автора, психологічна готовність до управлінського спілкування – це цілісна система знань, мотивів, умінь, особистісних якостей керівників, які забезпечують ефективність управлінського спілкування. Ця система включає чотири взаємопов'язаних компоненти: когнітивний, операціонально-регулятивний, мотиваційний та особистісний.
Когнітивний компонент психологічної готовності до управлінського спілкування характеризує комунікативну грамотність керівника і передбачає наявність у нього системи комунікативних знань, їх обсяг і рівень, на ґрунті яких формуються його комунікативні, перцептивні та інтерактивні соціально-психологічні здібності, необхідні для здійснення управлінського спілкування.
Операціонально-регулятивний компонент психологічної готовності до управлінського спілкування визначає готовність і вміння суб’єкта управляти своєю поведінкою у процесі спілкування, операційні можливості суб’єкта спілкування, їхній вияв у комунікативній діяльності, зокрема, комунікативний контроль, стратегії міжособистісної взаємодії, гнучкий стиль керівництва тощо.
Мотиваційний компонент психологічної готовності до управлінського спілкування являє собою сукупність мотиваційно-смислових утворень, які відповідають цілям управлінської діяльності і визначають характер комунікативної активності керівників, зокрема, спрямованість особистості, мотивація досягнення, мотивація афіліації тощо, що сприяє досягненню оптимальних взаємовідносин суб’єктів (керівника і підлеглого).
Особистісний компонент психологічної готовності до управлінського спілкування стосується особистості керівника і передбачає наявність у керівника здатності до розвитку особистісних якостей, які впливають на ефективність управлінського спілкування (комунікативних та організаторських здібностей, креативного потенціалу, оптимізму та активності особистості тощо).
Зазначені теоретико-методологічні засади розуміння сутності управлінського спілкування та особливостей психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів було реалізовано на подальших етапах емпіричного дослідження.
У другому розділі – "Емпіричне вивчення психологічних особливостей управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів" визначено загальну стратегію констатувального етапу дослідження, обґрунтовано вибір методичних прийомів і діагностичних методик для емпіричного вивчення психологічних особливостей управлінського спілкування і чинників, які на нього впливають. Зокрема, експериментально підтверджено правомірність моделі змістовної структури психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Емпіричне дослідження проводилося упродовж 2005-2006 рр. Основний етап емпіричного дослідження складався з двох підетапів.
На першому підетапі досліджувався рівень психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування і її окремих компонентів (когнітивного, операціонально-регулятивного, мотиваційного, особистісного).
У результаті проведеного дослідження було виділено три рівні психологічної готовності до управлінського спілкування - високий, середній і низький. Встановлено, що переважна більшість керівників загальноосвітніх навчальних закладів (68,7%) знаходяться на середньому рівні психологічної готовності до управлінського спілкування. Кількість керівників загальноосвітніх навчальних закладів з низьким рівнем психологічної готовності до управлінського спілкування склала 23,0% досліджених. І лише 18,2% респондентів виявили високий рівень психологічної готовності до управлінського спілкування.
За допомогою комплексу методик був проведений детальний аналіз окремих компонентів психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Когнітивний компонент досліджувався за допомогою методу опитування. Виявлено, що значна частина керівників (74,8%) утруднюється у визначенні змісту, структури, показників і чинників управлінського спілкування, проте, оцінюють свій рівень знань дуже високо.
При дослідженні операціонально-регулятивного компоненту було виявлено, що мотив домінування в міжособистісних стосунках (вивчався за допомогою опитувальника Т. Лірі) переважає у 38,5% респондентів. У процесі дослідження оцінки самоконтролю у спілкуванні (за допомогою методики М. Снайдера) було встановлено, що лише 41,7% керівників мають високий рівень комунікативного контролю. Оцінка рівня володіння комунікативними вміннями та навичками учасників комунікації показала, що жоден керівник (0,0%) не володіє базовим комунікативним мінімумом на високому рівні. Вивчення стилю керівництва (за методикою О.В.Козловської, А.Й.Романюк, В.І.Урунського) показало, що лише 9,1% керівників використовують гнучкий стиль керівництва, який, на думку автора, є найбільш оптимальним.
Вивчення мотиваційного компоненту, зокрема, визначення спрямованості особистості "на себе" – "на задачу" – "на взаємодію" (за методикою В.Смейкала, М.Кучера), показало, що лише 18,6% керівників мають оптимальну ієрархію спрямованості. Вивчення рівня мотивації досягнення успіху (за допомогою опитувальника А.Мехрабіана) виявило, що лише 20,1% керівників мають високий рівень розвитку мотиву досягнення. Визначення ступеня розвиненості мотивації афіліації (за опитувальником А.Мехрабіана) показало, що лише у 23,4% керівників домінує прагнення до прийняття групою.
У процесі дослідження особистісного компоненту було встановлено, що високий рівень розвитку комунікативних і організаторських здібностей (використовувалась методика КОЗ-1 Б.Федоришина) мають лише 25,2% і 28,5% керівників відповідно. Вивчення креативного потенціалу учасників комунікації показало, що лише 29,7% керівників мають високий рівень сформованості креативного потенціалу. Визначення психологічного типу учасників комунікації у відповідності зі ступенем оптимізму й активності особистості показало, що більшість керівників мають високий рівень оптимізму (61,3%) і лише 36,5% – високий рівень активності.
Загалом встановлено, що більшість керівників мають низький і середній рівень розвитку компонентів управлінського спілкування. При цьому, порівнюючи рівні розвитку окремих структурних компонентів психологічної готовності до управлінського спілкування (див. табл. 1), можна відмітити, що у керівників більшою мірою розвинений особистісний і когнітивний компоненти (високий рівень розвитку цих складових мають 31,0% і 25,2% досліджуваних відповідно). Натомість, операціонально-регулятивний і мотиваційний компоненти розвинуті менше (високий рівень цих складових виявлено у 15,3% і 8,9% досліджуваних відповідно).
Недостатній рівень розвитку цих компонентів негативно позначається на загальному розвитку психологічної готовності керівників до управлінського спілкування та на успішності роботи загальноосвітніх навчальних закладів, тому їх розвиток потребує спеціальної уваги та вдосконалення.
Таблиця 1
Розподіл керівників загальноосвітніх навчальних закладів за рівнями розвитку компонентів психологічної готовності до управлінського спілкування
Компоненти психологічної готовності до управлінського спілкування | Рівні сформованості компонентів
(кількість досліджуваних, у %)
Низький | Середній | Високий
Когнітивний компонент | 27,7 | 47,1 | 25,2
Операціонально-регулятивний компонент | 27,7 | 57,0 | 15,3
Мотиваційний компонент | 29,7 | 61,5 | 8,9
Особистісний компонент | 20,2 | 48,8 | 31,0
Другий підетап емпіричного дослідження було присвячено аналізу чинників психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування. Було виділено основні чинники, які, на наш погляд, найбільше впливають на особливості психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування: соціально-демографічні (вік, стать, регіон проживання) та організаційно-професійні (загальний стаж роботи та стаж управлінської діяльності).
Вивчення вікових особливостей керівників показало існування статистично значущих зв’язків між компонентами психологічної готовності до управлінського спілкування і віком досліджуваних керівників: а) операціонально-регулятивним (р<0,005); б) мотиваційним (р<0,001); в) особистісним (р<0,001). Встановлено, що з віком знижується рівень розвитку окремих складових компонентів психологічної готовності до управлінського спілкування. Так, з віком, особливо після 48 і більше років, знижується рівень розвитку комунікативних здібностей (р<0,0001), самоконтролю у спілкуванні (р<0,0001), креативного потенціалу (р<0,0001), що пояснюється, на нашу думку, виснаженням керівників від перебування у емоційно перевантажених ситуаціях спілкування. Разом з тим, найбільш вмотивованими на досягнення успіху виявилися керівники на початку та наприкінці кар’єри (р<0,0001), що можна пояснити прагненням посадового зростання у керівників віком 35-40 років і бажанням підтримати власний авторитет у керівників 48 і більше років.
Проведений більш детальний аналіз результатів показав наявність існуючих статистично значущих зв'язків між статтю досліджуваних керівників і такими складовими: а) рівнем розвитку креативного потенціалу (р<0,001); б) рівнем мотивації успіху (р<0,03); в) рівнем розвитку оптимізму і активності (р<0,09); г) рівнем домінантності (р<0,05). Так, керівники-чоловіки виявилися більш реалістичними (р<0,09), домінантними (р<0,05) і мотивованими на досягнення успіху в професійній діяльності (р<0,03), що можна, на наш погляд, пояснити більшою значущістю для чоловіків, порівняно з жінками, професійної кар’єри. Натомість керівники-жінки виявилися більш консервативними (р<0,002), орієнтованими на традиційний, виконавський підхід в управлінні, але і більш поступливими, схильними підкорятися більш сильному (р<0,003). Вони мають більш розвинений креативний потенціал (р<0,001), але не розвивають його через нормативність стосунків.
Виявлено, що із збільшенням загального стажу роботи зменшується рівень розвитку складових психологічної готовності керівників до управлінського спілкування. Керівники із з загальним стажем до 10 років виявили найвищий рівень розвитку: а) комунікативних здібностей – 70,6% респондентів (р<0,0001); б) самоконтролю у спілкуванні – 63,2% керівників (р<0,0001); в) креативного потенціалу – 42,2% респондентів (р<0,0001). Однак, із збільшенням загального стажу ці показники знижуються, керівники стають більш поступливими, схильними підкорятися сильному (р<0,001), прагнуть запобігати прийняттю самостійних рішень, не відстоюють свою думку. Керівники із стажем 25 років і більше переважають представників інших груп за рівнем розвитку мотивації досягнення – середній і високий рівень мотивації досягнення мають 31,6% і 57,5% респондентів відповідно.
Встановлено, що із збільшенням стажу управлінської діяльності зменшується рівень розвитку складових психологічної готовності керівників до управлінського спілкування. Так, у керівників з управлінським стажем до 10 років зафіксовано найвищий рівень розвитку: а) комунікативних здібностей – 72,6% респондентів (р<0,0001); б) самоконтролю у спілкуванні – 54,8% керівників (р<0,0001);
в) креативного потенціалу – 53,7% респондентів (р<0,0001). Разом з тим, із збільшенням управлінського стажу ці показники знижуються. Керівники, які мають менший стаж управлінської діяльності, більш залежні (р<0,0001), вони не мають належного досвіду і тому не дуже впевнені в собі і схильні очікувати допомоги і поради від інших (керівництва або колег з більшим досвідом). Натомість керівники із стажем 27 і більше років переважають представників інших груп за рівнем розвитку мотивації досягнення – середній і високий рівень мотивації досягнення мають 42,9% і 47,6% респондентів відповідно, вони орієнтовані на себе (43,2%), більш авторитарні (10,7%), водночас 17,9% досліджуваних використовують гнучкий стиль керівництва. У керівників із стажем управлінської діяльності 27 і більше років спрямованість на завдання зменшується (29,5%) і збільшується спрямованість на себе (43,2% респондентів).
Встановлено наявність статистично значущих зв’язків між регіоном проживання і окремими складовими компонентів психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування. Так, виявлено зв'язок між переважаючим типом спрямованості досліджуваних керівників і регіоном їх проживання (р<0,04), стилем керівництва (р<0,03), мотивацією досягнення успіху (р<0,1). Керівники Східного регіону переважно орієнтовані на завдання (43,9%). Керівники Центрального регіону мають високий рівень розвитку домінантності (55,7%) та мотивації досягнення успіху (27,1%), керівники Північного і Східного регіонів більш гнучкі і доброзичливі у стосунках з підлеглими (16,3% і 14,3% відповідно).
Загалом було констатовано, що рівень психологічної готовності керівників до управлінського спілкування є недостатнім. Відповідно, було зроблено висновок про необхідність впровадження програми психологічної підготовки керівників, яка сприяла б підвищенню рівня психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
У третьому розділі – "Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування" представлено загальну стратегію формувального експерименту, здійснено аналіз змісту й структури програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та результатів її експериментального впровадження в практику післядипломної педагогічної освіти керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Формувальний експеримент було проведено протягом 2006 р. у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України. Для проведення експерименту було сформовано експериментальну (25 осіб) та контрольну (28 осіб) групи, які мали однакові соціально-професійні характеристики. Експериментальна група відрізнялася програмою психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Спираючись на роботи О.І. Бондарчук, О.В. Винославської, Ю.М. Ємельянова, Л.М. Карамушки, А.Г. Ковальова, Н.Л. Коломінського, С.Д. Максименка, Л.Е. Орбан-Лембрик, Л.А. Петровської, враховуючи результати констатувального етапу дослідження, у дисертації було розроблено програму психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування. Організаційною формою впровадження розробленої програми в систему післядипломної педагогічної освіти керівників загальноосвітніх навчальних закладів став навчальний семінар-тренінг, який є методом групової психологічної роботи з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів. Обсяг психологічної підготовки складав 24 академічних години.
Програма навчального семінару-тренінгу складалася зі вступу та трьох основних тематичних блоків: "Зміст ділового та управлінського спілкування керівника"; "Управлінське спілкування в діяльності керівника"; "Підвищення ефективності управлінського спілкування".
Кожна тема семінару-тренінгу розкривалася за допомогою трьох функціональних компонентів: інформаційно-пізнавального, діагностичного та корекційно-розвивального (Л.М. Карамушка). Кожен з компонентів реалізувався через систему інтерактивних технік: міні-лекцій, групових дискусій, ділових та рольових ігор, мозкових штурмів, аналіз управлінських і комунікативних ситуацій тощо.
Для визначення ефективності розробленої програми психологічної підготовки було проведено два контрольні зрізи: до початку і після закінчення семінару-тренінгу в експериментальній і контрольній групах. Отримані в результаті дослідження дані оброблялися нами за допомогою комп’ютерної програми статистичної обробки даних - SPSS (версія 13.0).
Аналіз даних виявив статистично значущі відмінності (на рівні р<0,05) між рівнем розвитку психологічної готовності до управлінського спілкування керівників експериментальної групи до початку формувального експерименту та після його закінчення. В експериментальній групі в результаті формувального експерименту зафіксовано статистично значущі зміни, які відображають зниження кількості досліджених керівників з низьким (з 24,8% до 4,0% відповідно) та підвищення кількості керівників з високим (з 16,0% до 36,0% відповідно) рівнями розвитку загального показника психологічної готовності до управлінського спілкування.
Що стосується контрольної групи, тут зафіксовано незначну різницю між отриманими даними до і після формувального експерименту. За критерієм знаків ця різниця не є статистично значуща і в цілому не змінює ситуацію щодо розвитку рівнів психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування (див. рис.1).
Рис. 1. Рівні загального показника психологічної готовності до управлінського спілкування (до і після формувального експерименту)
Таким чином, можна зробити висновок про те, що розроблена нами програма психологічної підготовки, яка використовувалася в експериментальній групі, реально сприяла підвищенню рівня психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Проведений науково-теоретичний аналіз проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та результати експериментального дослідження дають підстави зробити такі висновки:
1. Управлінське спілкування керівника загальноосвітнього навчального закладу – це взаємодія керівника з персоналом в процесі управлінської діяльності з метою ефективного досягнення загальної цілі освітнього закладу (забезпечення навчання, виховання і розвитку особистості).
2. У комплексі взаємопов’язаних чинників, від яких залежить ефективність управлінського спілкування керівника загальноосвітнього навчального закладу, базовою є психологічна підготовка керівників, і, як її результат, психологічна готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
3. Психологічна готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування – стійке психологічне утворення в структурі особистості фахівця, система особистісних якостей і комунікативних вмінь, сукупність раніше набутих настановлень, знань, навичок, вмінь, мотивів діяльності тощо, що забезпечують здійснення ефективного управлінського спілкування.
4. Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування ґрунтується на моделі психологічної готовності до управлінського спілкування, що містить чотири взаємопов'язаних компоненти: когнітивний, операціонально-регулятивний, мотиваційний, особистісний
5. Виявлено ряд чинників різних рівнів, які мають вплив на розвиток психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування: 1) макрорівень (тенденції розвитку суспільства, специфіка освітньої галузі, система підготовки керівників освітньої галузі);
2) мезорівень (тип освітніх закладів, стан психологічного клімату у колективі, характер діяльності освітнього колективу, рівень розвитку та професійної підготовки освітнього колективу, стиль управління); 3) мікрорівень (індивідуально-психологічні особливості особистості керівників).
6. Результати експериментального дослідження довели, що загалом керівники мають недостатній рівень розвитку психологічної готовності до управлінського спілкування. Аналіз чинників управлінського спілкування дозволив виділити три рівні психологічної готовності до управлінського спілкування - високий, середній і низький. Встановлено, що переважна більшість керівників загальноосвітніх навчальних закладів (68,7%) знаходяться на середньому рівні психологічної готовності до управлінського спілкування. Кількість керівників загальноосвітніх навчальних закладів з низьким рівнем психологічної готовності до управлінського спілкування склала 23,0% досліджених. І лише 18,2% респондентів виявили високий рівень психологічної готовності до управлінського спілкування.
7. У процесі аналізу організаційно-професійних та соціально-демографічних чинників встановлено вплив:
- віку: а) керівники віком до 35 років переважають представників інших вікових груп за рівнями розвитку комунікативних здібностей, самоконтролю у спілкуванні, креативного потенціалу; б) керівники віком від 48 і більше років переважають інші вікові групи щодо рівня розвитку мотивації досягнення успіху і використанням гнучкого стилю керівництва;
- статі: а) керівники-чоловіки виявилися більш домінантними і мотивованими на досягнення успіху, ніж керівники-жінки; б) керівники-жінки випереджають керівників-чоловіків за рівнем креативного потенціалу;
- загального стажу роботи: а) керівники із стажем до 10 років переважають інші групи керівників щодо рівня розвитку комунікативних здібностей, комунікативного контролю, креативного потенціалу; б) керівники із стажем 25 років і більше переважають представників інших груп за рівнем розвитку мотивації досягнення;
- стажу управлінської діяльності: а) керівники із стажем управлінської діяльності до 10 років переважають інші групи за рівнем розвитку комунікативних здібностей, самоконтролю у спілкуванні, креативного потенціалу; б) керівники із стажем 27 і більше років переважають інші групи за рівнем розвитку мотивації досягнення успіху, більш авторитарні, орієнтовані на себе;
- регіону проживання: а) керівники Центрального регіону переважають інші групи за рівнем розвитку домінантності та мотивації досягнення успіху; б) керівники Північного і Східного регіонів більш гнучкі і доброзичливі у стосунках з підлеглими; в) керівники Східного регіону більш поступливі, схильні підкорятися.
8. У ході формувального експерименту підтверджено доцільність впровадження у психолого-педагогічну практику програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування, спрямованої на підвищення рівня психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
До психологічних умов підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування відносяться: 1) усвідомлення керівниками залежності успішності діяльності організації від ефективності управлінського спілкування; 2) виділення психологічної підготовки до управлінського спілкування в окремий напрямок професійної підготовки керівників; 3) поглиблення психологічних знань керівників щодо ефективності управлінської взаємодії, визначення вимог щодо особистості керівників, необхідних для успішного управлінського спілкування; 4) впровадження системи засвоєння знань, умінь і навичок, що забезпечують підвищення рівня психологічної готовності керівників до управлінського спілкування; 5) формування позитивної мотивації до спілкування, емоційної відкритості при роботі з людьми; 6) опанування прийомами самоконтролю, саморегуляції, рефлексії тощо; 7) учбово-ігрове моделювання ситуацій управлінського спілкування керівників та вироблення навичок конструктивного розв’язання комунікативних ситуацій в управлінській взаємодії; 8) створення сприятливої атмосфери в процесі активного психологічного навчання, організація ефективної взаємодії учасників психологічної підготовки до управлінського спілкування і засвоєння ними форм, методів та прийомів ефективного управлінського спілкування.
9. Результати апробації запропонованої програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та попередня оцінка її ефективності дали змогу виявити кількісні та якісні зміни в експериментальній групі на відміну від контрольної. Впровадження даної програми в межах формувального експерименту засвідчило її ефективність в контексті психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються таких актуальних проблем: 1) підготовка шкільних психологів до надання психологічної допомоги керівникам загальноосвітніх навчальних закладів щодо підвищення рівня психологічної готовності до управлінського спілкування; 2) розробка моделі психолого-управлінського консультування керівників загальноосвітніх навчальних закладів з проблем управлінського спілкування; 3) психологічна підготовка персоналу загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії з керівництвом під час управлінського спілкування.
Список опублікованих праць за темою дисертації
а) статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:
1. Брюховецька О.В. Специфіка управлінського спілкування керівників освітніх навчальних закладів //Актуальні проблеми психології. Том.І: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2005. – Част. 15. – С. 21-25.
2. Брюховецька О.В. Психологічні особливості управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів //Актуальні проблеми психології. Том.І: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2005. – Част. 16. – С. 6-9.
3. Брюховецька О.В. Підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування як чинник професійного становлення особистості // Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України / За ред. Академіка С.Д. Максименка. – К.: Міленіум, 2006. – Вип. 28. – С. 244-250.
4. О.В. Брюховецька. Психологічні особливості управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів //Актуальні проблеми психології. Том.І: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2006. – Част. 18. – С. 24-28.
5. Брюховецька О.В. Психологічні особливості комунікативної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів // Теоретичні
