МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

БОНДАР СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 616.5:615.9:616.517:616.5-00/.-002:616-092

СОРБЦІЙНА ТЕРАПІЯ ТЯЖКИХ ТА

ХРОНІЧНИХ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ДЕРМАТОЗІВ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ 2007

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Ляшенко Іван Никифорович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Федотов Валерій Павлович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор Романенко Всеволод Миколайович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор Дудченко Микола Олексійович, Вищий державний навчальний заклад України „Українська медична стоматологічна академія”, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб

Провідна установа: Інститут дерматології та венерології АМН України, м. Харків

захист дисертації відбудеться 3 травня 2007 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.02 у Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця за адресою: 01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська клінічна лікарня, корпус 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 28 березня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор медичних

наук, професор Свирид С.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність теми. В Україні в 1990-2001 рр. зареєстрований ріст захворюваності на хвороби шкіри та підшкірної клітковини на 15,1% (Мавров И.И. и соавт., 2003). Серед дерматозів, які характеризуються хронічним клінічним перебігом з періодами загострень та ремісій, провідне місце посідають псоріаз, акантолітична пухирчатка та алергодерматози (екзема, атопічний дерматит) ( Проценко Т.В., 1998; Андрашко Ю.В., Коляденко В.Г., 1999; Глухенький Б.Т. и соавт., 1999; Святенко Т.В., Федотов В.П., 2000; Калюжная Л.Д., 2002; Коляденко В.Г., Федорич П.В., 2002; Кутасевич Я.Ф., 2002; Притуло О.О., 2003; Costello P. et аl., 2000, Gianni L.M., et al., 2001).

В зв'язку із зростанням захворюваності, ускладненням перебігу, збільшенням випадків інвалідизації аж до летального кінця проблема тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів набула особливої актуальності. Високий рівень захворюваності на ці дерматози серед населення України, в тому числі у дітей, тенденція до збільшення чисельності тяжких клінічних форм, зокрема дисемінація шкірної висипки, а також скорочення терміну ремісій та низький показник одужання створюють проблему тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів однією з провідних в сучасній дерматології (Скрипкин Ю.К. и соавт., 1995, Суворова К.Н., 1998; Глухенький Б.Т. и соавт., 2001; Романенко В.Н. и соавт., 2001, Калюжна Л.Д., та співавт., 2002; Мавров И.И. и соавт., 1999, 2003; Lever W., 1996; Leung D., 1999; Barker J.N., 2001).

Крім того, не до кінця з'ясовані питання етіології та патогенезу тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів, а також мінливість їх клінічних проявів, обумовлених зміною імунобіологічної реактивності організму хворих, що суттєво впливає на недостатню ефективність низки методів та засобів, які традиційно застосовують для лікування цих захворювань. Для клінічного перебігу хронічних розповсюджених дерматозів характерна послідовна зміна клініко-морфологічних форм, що віддзеркалюють ступінь вираженності запалення. Результати досліджень, проведених за останні десятиріччя в області імунології, генетики, ультраструктури шкіри та її придатків, біохімії та інш., дають підставу вважати, що різні клінічні форми цих дерматозів є патологічним процесом з патогенетичним механізмом переважно нейро-імунноалергічного, автоімунного, обмінно-ендокринного ґенезу, генетичною схильністю. Виявлені порушення обумовлюють необхідність пошуку патогенетично обґрунтованих методів лікування тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів (Коляденко В.Г та співавт., 1999,2003; Глухенький Б.Т. и соавт., 2001; Романенко В.Н., и соавт., 2001; Притуло О.А., 2002; Чернишов П.В., та співавт., 2002; Калюжная Л.Д., 2003; Giannеtli A., 1999; Santi C.G. et al., 2001).

Певної уваги в умовах зміни природного ендоекологічного балансу організму заслуговує з'ясування ролі ендогенної інтоксикації (ЕІ) в механізмі патогенезу дерматозів, її зв'язків з показниками запалення, перекисного окислення ліпідів, імунологічним станом і цитохімічною ферментативною активністю. В теперішній час термін "ендогенна інтоксикація" розглядають в рівень з такими універсальними біологічними реакціями, як запалення, стрес, алергія. ЕІ розглядається як неспецифічний синдром, що виникає в результаті підвищеного розпаду тканин, посилення катаболізму, недостатності процесів інактивації ендогенних токсинів, зниження функціональної активності природних детоксикуючих систем, дисбалансу в системі утворення і виведення токсичних метаболітів, активації ферментативного процесу розкладання білків (протеолізу), активації вільнорадикальних процесів перекисного окислення ліпідів мембран клітин і внутрішньоклітинних структур при неповноцінній роботі антиоксидантних систем, посиленого утворення циркулюючих імунних комплексів тощо (Лившиц В.М., Сидельникова В.И., 2000; Малахова М.Я., 2000). При різних патологіях ЕІ обтяжує перебіг основного захворювання і сприяє проявам резистентності до проведеної терапії. Клініцисти вважають, що лікування захворювання не буде ефективним, якщо не зняти блок з клітинних мембран, тобто, першим етапом терапії повинне бути об'єктивне визначення ступеня ЕІ та "біохімічна санація" організму. ЕІ є однією з причин фармакорезистентності (Симбирцев С.А., Беляков Н.А., 1994; Бурмакова Л.М. и соавт., 1999).

Разом з тим рівень теоретичних і практичних досягнень сучасної фармакології дозволяє розробляти вдосконалені підходи до комплексної терапії псоріазу, акантолітичної пухирчатки та алергодерматозів. Підсумовуючи вищенаведені дані, в зв'язку із створеною несприятливою екологічною ситуацією та зростанням розповсюдженості хронічних дерматозів, в останні роки велика увага приділяється методам ендоекологічної реабілітації та корекції. Вони є єдиним напрямком з хибного кола що утворилося, а також є сучасним, адекватним лікуванням, перспективним напрямком лікувально-профілактичної допомоги даній категорії хворих на всіх етапах терапевтичних заходів (поліклініка, стаціонар, санаторій). Одним з методів, який входить до багатьох методик ендоекологічної реабілітації та корекції, є ентеросорбційна терапія (Беляков Н.А., 1991; Глухенький Б.Т. и соавт., 1997; Петрусенко Е,А., и соавт., 1997; Андрейчин М.А., та співавт., 1998; Николаев В.Г., 1999; Труніна Т.І., 1999, 2004; Пегано Д., 2001).

Отже, розроблення, обґрунтування клінічної ефективності та впровадження комплексного патогенетично обґрунтованого методу ендоекологічної ентеросорбційної реабілітації та корекції хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози є достатньо актуальним і перспективним для широкого застосування в практику комплексної системи лікувально-профілактичних заходів охорони здоров'я. А саме розробка комплексного сорбційного методу, який би був спрямованим на підвищення ефективності лікування і сприяв скороченню строків терапії пацієнтів в стаціонарі та подовжував клінічні ремісії дерматозів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках наукової тематики кафедри шкірних та венеричних хвороб Вінницького національного медичного універ-ситету ім. М.І. Пирогова "Удосконалення діагностики, лікування, епідеміології та профілактики важких хронічних дерматозів та захворювань, що передаються статевим шляхом" (№ державної реє-страції 0101V 007600).

Здобувачем самостійно виконано фрагмент НДР "Нові патогенетично обґрунтовані підходи до діагностики та терапії хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози".

Мета дослідження. Удосконалити методи лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози шляхом розробки комплексного ефективного методу ендоекологічної ентеросорбційної терапії хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку з урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу з приєднанням біокоригуючого препарату силікс.

Задачі дослідження.

1. Провести поглиблене клініко-лабораторне обстеження 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псорі-аз - 134, атопічний дерматит - 55, акантолітична пухирчатка - 71).

2. Визначити рівень ендотоксикозу за допомогою методів визначення пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ), показника сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ) в крові хворих, обґрунтувати їх роль в патогенезі тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів та динаміку в процесі комплексної ендоекологічної терапії силіксом.

3. Провести визначення показників запалення за допомогою методу сигма-ШОЕ (показника електроседиментаційного потенціалу) при хронічних дерматозах та динаміки патологічного процесу при комплексному ендоекологічному лікуванні з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу у хворих на ці дерматози.

4. Провести з'ясування змін показників антиоксидантної системи і перекисного окислення ліпідів (прооксидантно-антиоксидантних систем) в сироватці крові та еритроцитах у хворих на хронічні дерматози в процесі комплексної ендоекологічної терапії силіксом.

5. Вивчити стан гуморального та клітинного імунітету за допомогою визначення рівнів циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і імуноглобулінів А, М, G, Е, кількості Т-лімфоцитів, їх бласттрансформації (РБТЛ) та В-лімфоцитів, динаміка цих інформаційно-індексних показників в процесі комплексної ендоекологічної реабілітації та корекції з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу.

6. У хворих на хронічні розповсюджені дерматози визначити цитохімічну активність ферментів мієлопероксидази (МПО), сукцинатдегідрогенази (СДГ), лужної і кислої фосфатаз (ЛФ, КФ) та їх динаміку в процесі комплексної ендоекологічної терапії силіксом.

7. Провести з'ясування кореляційної залежності між рівнем ендотоксикозу та інформаційно-індексними показниками, які свідчать про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітичну пухирчатку: запалення, перекисного окислення ліпідів, імунологічними показниками, порушенням ферментативної активності.

8. Розробити комбінований метод ендоекологічної реабілітації та корекції хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу із урахуванням його можливості коригувати порушення стану ендоекологічної безпеки організму хворих, а саме, показники ендотоксикозу, запалення, перекисного окислення ліпідів, імунного статусу, ферментативної активності і обмінних процесів.

Об'єкт дослідження. Стан синдрому ендотоксикозу, процесів запалення, прооксидантно-антиоксидантних систем, процесів імунологічної реактивності та цитохімічної ферментативної активності в різні періоди перебігу псоріазу, атопічного дерматиту, акантолітичної пухирчатки та в процесі комплексної ендоекологічної терапії з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу.

Предмет дослідження.

Розробка нових засобів комплексної еферентної терапії хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (псоріаз, атопічний дерматит, акантолітична пухирчатка).

Методи дослідження:

- клінічний: анамнестичний, безпосередньо клінічного спостереження та динамічного нагляду, контроль ефективності лікування.

- біохімічний: дослідження крові (пептиди середньої молекулярної маси, сорбційна здатність еритроцитів, показник сигма-ШОЕ (електроседиментаційний потенціал), гідроперекиси ліпідів, малоновий діальдегід, супероксиддисмутаза).

- імунологічний: визначення рівнів циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і імуноглобулінів А, М, G, Е, кількості Т- та В-лімфоцитів, показника реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ).

- цитохімічний: визначення в лейкоцитах периферичної крові активності ферментів (мієлопероксидази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази, лужної фосфатази).

- лабораторний загальноклінічний: дослідження крові, сечі, мазок-відбиток на акантолітичні клітини.

- статистичний: варіаційний, кореляційний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів.

Шляхом комплексного клініко-лабораторного дослідження встановлено і доведено у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку наявність порушення стану ендоекологічної безпеки організму, певними складовими якого є синдром ендогенної інтоксикації, порушення стану антиоксидантно-прооксидантної рівноваги, імунної реактивності, цитохімічної активності ферментів.

Вперше встановлені тісні прямо пропорційні та обернено пропорційні кореляційні зв’язки показників сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу), проооксидантно-антиоксидантних систем (гідропероксидів ліпідів, малонового даільдегіду, активності супероксиддисмутази), цитохімічної ферментативної активності (окислювально-відновних, енергетичних та гідролітичних лізосомальних ферментів) з показниками ендогенної інтоксикації (вмісту ПСММ і СЗЕ), ці показники можуть служити додатковими діагностичними критеріями, що відтворюють глибину ендоінтоксикаційного синдрому і зміни адаптаційно-компенсаторних механізмів у хворих в патогенезі хронічних розповсюджених дерматозів.

Обґрунтовано за результатами клініко-лабораторних досліджень, що показник електроседиментаційного потенціалу може служити додатковим діагностичним критерієм для розпізнавання мінімального ступеня активності запалення при тяжких та хронічних розповсюджених дерматозах, для визначення прогресування, стабілізації, контролю ефективності лікування патологічного процесу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку.

Вперше доведено, що однією з причин підвищення показника електроседиментаційного потенціалу у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку є зниження (падіння) електричного потенціалу мембран еритроцитів, яке не тільки залежить від концентрації циркулюючих імунних комплексів в крові хворих, а також пов’язане з інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів в сироватці крові та зниженням активності систем антиоксидантного захисту.

Обґрунтовано, враховуючи доведені тісні прямо пропорційні та обернено пропорційні кореляційні зв’язки показників клітинної та гуморальної ланок імунітету з показниками вмісту ПСММ, СЗЕ, електроседиментаційного потенціалу, що виявлені відхилення в цих показниках імунної реактивності слід враховувати як додаткові патогенетичні інформаційно-індексні критерії для оцінки клінічної ефективності методу комплексної терапії з приєднанням біокоригуючого препарату силіксу у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози.

Розроблено оригінальний комплексний ефективний метод ендоекологічної ентеросорбційної терапії хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку з урахуванням результатів поглибленого дослідження ендотоксикозу з приєднанням біокоригуючого препарату силікс.

Практичне значення отриманих результатів.

Впроваджено розроблений комплексний ефективний метод реабілітації та корекції порушеного стану ендоекологічної безпеки організму хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку з приєднанням біокоригуючого ентеросорбенту силіксу, який суттєво скорочує строки терапії пацієнтів в стаціонарі і подовжує клінічні ремісії дерматозів.

Визначена ефективність клінічного застосування біокоригуючого препарату силікс: "Спосіб комплексного лікування хворих на псоріаз" (Патент України № 56745А), "Спосіб комплексного лікування хворих на акантолітичну пухирчатку" (Патент України № 66471А), "Спосіб комплексного лікування хворих на нейродерміт" (Патент України № 71140А).

Впровадження результатів дослідження в практику. Спосіб комплексного лікування хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку із застосування біокоригуючого препарату силіксу впроваджено у клінічну практику для досягнення медико-соціальної реабілітації хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози при наданні дерматологічної допомоги населенню.

Результати клініко-лабораторних досліджень впроваджено у навчальний процес по кафедрах шкірних та венеричних хвороб, патологічної фізіології, біохімії, фармакології з курсом клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, а також на кафедрах дерматології та венерології з курсом СНІДу Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ), Дніпропетровської державної медичної академії, Луганського державного медичного університету та в роботу міських і обласних шкірно-венерологічних диспансерів України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто розроблено концептуальну модель програми дослідження, визначена його мета та завдання, методологічні принципи та методичні підходи до їх проблемно-цільового вирішення, виконано збір первинного матеріалу щодо вивчення поширення тяжких та хронічних розповсюджених дерматозів (псоріазу, атопічного дерматиту, акантолітичної пухирчатки), особливостей їх клінічного перебігу і клінічну трактовку лабораторних результатів щодо стану синдрому ендогенної інтоксикації, процесів запалення, прооксидантно-антиоксидантних систем, імунологічної реактивності та ферментативної активності в клітинах крові та обґрунтування змін цих інформаційно-індексних показників в патогенезі дерматозів, виконано узагальнення результатів, їх статистичну обробку та визначення ефективності клінічного застосування біокоригуючого препарату силіксу з обґрунтуванням критеріїв оцінки загальної клінічної ефективності, власного дезинтоксикаційного, імуномоделюючого та антиоксидантного ефектів.

У публікаціях по темі дисертації, які підготовлені у співавторстві, дисертанту належить ідеї наукового обґрунтування критеріїв, конкретних лабораторно-діагностичних алгоритмів, методики оцінки ефективності комплексного лікування хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози з приєднанням біокоригуючого високоактивного ентеросорбенту силіксу.

Дисертантом самостійно сформульовані висновки та практичні рекомендації, проведено апробацію, впровадження та підготовку до публікації тез доповідей, статей щодо результатів дослідження, заявок на винаходи та корисні моделі.

Здобувачем у дисертації не були використані ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці.

Апробація результатів дисертації.

Матеріали дисертації було представлено і обговорено на VІ з'їзді дерматовенерологів України (Харків, 1992р.), на І Поділь-ській науково-практичній конференції гастроентерологів і дерма-тологів "Нове у діагностиці та лікуванні захворювань органів травлення та шкіри" (Вінниця, 1993р.), на І з'їзді фтизіатрів та пульмонологів України (Вінниця, 1993р.), на XI об'єднаній науково-медико-технічній конференції з міжнародною участю (Вінниця-Київ, 1993р.), на науково-практичній конференції "Новый сорбент широкого диапазона действия "Полисорб" и его медицинское применение" (Пермь, 1994г.), на науково-практичній конференції "Еферентні методи лікування в сучасній медичній практиці" (Вінниця, 1996р.), на ІІ Українській науковій конферен-ції з міжнародною участю "Актуальні проблеми клінічної фармакології" (Вінниця, 1998р.), на науково-практичній конферен-ції "Сучасні позиції дерматовенерології" (Вінниця, 1999р.), на науково-практичній конференції "Сучасні проблеми дермато-венерології " (Чернівці, 1999р.), на науковій конференції "Засто-сування в медичній практиці лікувальних препаратів (полісорб, силлард, силікс, оксил та інші) на основі високодисперсного крем-незему та механізми їх дії" (Вінниця, 1999р.), на VІІ з'їзді дерматовенерологів України (Київ, 1999р.), на засіданнях Він-ницького і Житомирського обласних наукових товариств дермато-венерологів (Вінниця-Житомир, 1998, 1999, 2001, 2004, 2005 р.р.), на ІІ Українському конгресі з дерматокосметології (Донецьк, 2001р.), на І з'їзді алергологів України (Київ, 2002р.), "Косметологія – складова дерматології" (Київ, 2003р.), Всеукраїнській із міжнародною участю науково-практичній конференції "Клініка і лікування шкірних і статевих захворювань з урахуванням діяльності шлунково-кишкового тракту" (Київ, 2004р.), І (VІІІ) з'їзді Української асоціації лікарів – дерматовенерологів і косметологів із міжнародною участю (Київ, 2005р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 43 друкованих праці: статей у фахових наукових виданнях, рекомендованих Президією ВАК України – 18, статей в наукових журналах – 2, 19 тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій та з'їздів, 3 патенти України на винахід: "Спосіб комплексного лікування хворих на псоріаз".(2003), "Спосіб комплексного лікування хворих на акантолітичну пухирчатку".(2004), "Спосіб комплексного лікування хворих на нейродерміт".(2004), пам'ятка для дерматовенеролога "Силікс – кращий препарат еферентної терапії " (Київ, 2005р.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на -сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу і обговорення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Бібліографічний список містить 702 джерела, з них 521 роботи авторів України та СНД, 181 – далекого зарубіжжя. Робота містить 123 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження.

Для досягнення мети обстежено в умовах стаціонарів Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру та дерматологічного відділення вузлової залізничної лікарні (ст. Вінниця) в динаміці до і після комплексного лікування 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози (134 хворих на псоріаз, 55 хворих на атопічний дерматит та 71 хворого на акантолітичну пухирчатку). Усім пацієнтам було проведено ретельне клініко-лабораторне обстеження (біохімічні, імунологічні, цитохімічні та лабораторні загальноклінічні методи), яке проводилося як при встановлені діагнозу, так і при подальшому диспансерному спостереженні.

Хворим на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози з метою визначення ступеню ендогенної інтоксикації проводилося дослідження пептидів середньої молекулярної маси в плазмі крові за методом Н.И. Габриэлян и соавт. (1984), показника сорбційної здатності еритроцитів за методом А.А. Тогайбаева и соавт. (1988). Показник сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу) крові визначали по Вестергрену за методом Т.Д. Никулы и соавт. (1988). Для оцінки стану прооксидантно-антиоксидантних систем визначали: вміст гідроперекисів ліпідів способом екстракції їх із плазми крові сумішшю гептан-ізопропанол за методом В.Г. Гаврилова, М.И. Мишкорудной (1983); вміст малонового діальдегіду в плазмі крові по реакції з 0,5% розчином тіобарбітурової кислоти за методом И.Д. Стальной, Т.Г. Гаришвили (1977) з наступною фотометрією надосадової рідини при довжині хвилі 540 нм на спектрофотометрі; дослідження активності супероксиддисмутази в еритроцитах проводили за допомогою спектрофотометричного методу, який ґрунтується на визначенні ступеня гальмування реакції окислення кверцетина за методом В.А. Костюка и соавт.(1990). Для оцінки стану імунної реактивності у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози за показниками клітинної та гуморальної ланок імунітету визначали: кількість Т-лімфоцитів за допомогою цитологічного методу спонтанного Е-розеткоутворення (Е-РУК) з еритроцитами барана за Jondal et al. (1972); кількість В-лімфоцитів за допомогою цитологічного методу спонтанного та комплексного розеткоутворення (ЕАС-РУК) за методом Dolen (1970); показник бласттрансформації лімфоцитів крові оцінювали по їх відповіді на мітоген ФГА, за методом Р.В. Петрова и соавт. (1984); вміст циркулюючих імунних комплексів за методом V. Haskоva et al. (1977) в модифікації Ю.А. Гриневича, А.Н. Алфёрова (1981); кількість імуноглобулінів А, М та G у сироватці крові за методом радіальної імунодифузії по С. Mancini et al. (1965); рівень загального імуноглобуліну Е в сироватці крові пацієнтів шляхом імуноферментної тест-системи з моноклональними антитілами. З метою вивчення ферментативних процесів у 260 хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози визначали: активність ферменту мієлопероксидази в клітинах крові цитохімічним бензидин-сафраніновим методом Грахем-Кнолла, активність ферменту сукцинатдегідрогенази – методом Нахласа и соавт. в модифікації Гваглина- Хейхо, активність ферменту лужної фосфатази – кальцій-кобальтовим методом Гомори та активність ферменту кислої фосфатази - кальцій-кобальтовим методом Гомори (Кост Е.А., 1975). Усім хворим у динаміці спостереження проводились загальноклінічні лабораторні методи (загальний аналіз крові, сечі, аналіз крові на цукор, серологічні реакції на сифіліс, протеїнограму з розподілом фракцій білка (альбуміни, б1-глобуліни, б2-глобуліни, в-глобуліни, г-глобуліни) методом електрофорезу, дослідження рівня холестерину, загальних ліпідів, тригліцеридів, в-ліпопротеїдів в крові). Хворим на акантолітичну пухирчатку також проводилося дослідження мазків – відбитків з дна ерозій на акантолітичні клітини Тцанка, визначення вмісту хлориду натрію в сечі за добу по Мору. Контрольну групу складали 20 умовно здорових людей (10 чоловіків і 10 жінок), в яких були досліджені та вивчені аналогічні вищезгадані загальноклінічні та спеціальні біохімічні, імунологічні та цитохімічні показники. Отримані показники проаналізовані в залежності від статі, віку, тривалості захворювання та площі ураження у хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітичну пухирчатку в дослідній і порівняльній групах обстежуваних пацієнтів до та після комплексної ендоекологічної терапії.

При проведенні аналізу отриманих даних використовувалися стандартні статистичні критерії і методи оцінки. Статистична обробка отриманого цифрового матеріалу здійснювалась на персональному комп'ютері за програмою Microsoft Excel 7.0 методом варіаційної статистики. Обчислювали значення середньої арифметичної (М), середнього квадратичного відхилення (у) помилки визначення середнього квадратичного (m). Рівень вірогідності розходжень (Р) між порівнювальними групами визначали за допомогою параметричного t-критерію Ст'юдента, кореляційний аналіз проводився за допомогою критерію рангової кореляції Спірмена з обчисленням коефіцієнта кореляції (r).

Результати досліджень та їх обговорення.

Нами проведено обстеження, лікування та диспансерне спостереження 134 хворих на псоріаз, 55 хворих на атопічний дерматит та 71 хворого на акантолітичну пухирчатку. Всього 260 хворих.

Із них у 3 хворих діагностована обмежена форма псоріазу, у 131 – розповсюджена. Чоловіків було 90, жінок – 44. Прогресуюча стадія – у 116 (86,6%), стаціонарна – у 17 (12,6%), регресуюча – у 1 (0,8%) пацієнта. У 131 хворого загострення псоріазу наставало восени та взимку, у 3 – весною та літом. Вік хворих від 13 до 78 років. Міських мешканців було 91, сільських – 43. У 25 (18,6%) хворих виявлена спадкова схильність. У 12 (8,96%) пацієнтів діагностована псоріатична еритродермія і у 19 (14,2%) – псоріатична артропатія.

В результаті проведеного аналізу анамнестичних даних і клінічної характеристики досліджених хворих на псоріаз можливо зробити наступні висновки: серед наших обстежених хворих переважає розповсюджена форма; більше половини обстежених хворих (79%), це люди активного працездатного віку; частіше хворіють міські мешканці; серед досліджених переважали пацієнти з тривалістю хвороби понад 10 років; починалось захворювання в основному у віці до 40 років; спадковий чинник мав значення у незначної групи хворих (18,6%) на псоріаз; часто причиною виникнення та загострення псоріатичного процесу був перенесений нервово-психічний стрес, напружена розумова праця з негативним впливом психоемоційного характеру та перенесена гостра респіраторно-вірусна інфекція і грип; серед хворих на псоріаз жінок причиною загострення дерматозу була вагітність; в 25% хворих на псоріаз у вогнищах ураження відмічався свербіж; крім основного захворювання в 25% хворих встановлена супутня патологія; при характеристиці показників вмісту білка та його фракцій в крові хворих на псоріаз виявлена гіпоальбумінемія з гіперглобулінемією, яка обумовлена підвищенням фракцій гама-глобулінів.

Нами у 21 хворого діагностована обмежена форма атопічного дерматиту (АД), у 34 – дифузна. Хворих чоловічої статі було 22, жінок – 33. Вік хворих від 7 до 52 років. Із 55 хворих 45 молодше 30 років. Міських мешканців було 46, сільських – 9. Генетична детермінованість процесу виявлена у 29 (52,7%) хворих на АД. Загострення виникали в осінньо-зимовий період у 76% хворих, позасезонні рецидиви – у 21%, рецидиви виникали влітку – у 3%.

Аналіз анамнестичних та клініко-лабораторних даних досліджуваних хворих на АД дає підставу зробити наступні висновки: серед хворих на АД переважає дифузна форма; за перебігом у пацієнтів переважає еритематозно-сквамозна з ліхеніфікацією та еритематозно-сквамозна форми АД; захворюваність на АД знаходиться в зворотній кореляції з віком хворих; 82% хворих це пацієнти молодше 30 років; частіше хворіли міські мешканці; основний контингент обстежених хворих на АД – учні, студенти, службовці; серед спостережених переважали пацієнти з тривалістю захворювання понад 5 років; починалось захворювання в основному у віці до 12 років (пубертатного періоду); спадковий фактор мав значення у більшої частки (52,7%) хворих; часто причиною виникнення та загострення АД були аліментарні чинники, в тому числі штучне вигодовування, і психоемоційні стреси та негативні емоції. Крім основного захворювання, в 65% хворих встановлена супутня патологія; поєднання шкірної і респіраторної атопії спостерігалось у 44% хворих, а повна атопічна тріада виявлена в 11% хворих; при характеристиці загальних аналізів крові у хворих на АД виявлена еозинофілія, гіпоальбумінемія з гіперглобулінемією, яка обумовлена підвищенням фракцій альфа-1 та бета-глобулінів.

Нами у 71 хворого діагностована справжня акантолітичну пухирчатка, у 6 із них – себорейна. Чоловіків було 30, жінок – 41. Вік хворих від 25 до 73 років. Із 71 хворого на акантолітичну пухирчатку (АП) 55 старші 50 років. Міських мешканців було 31, сільських – 40. Первинне ураження локалізувалось на слизовій оболонці порожнини рота у 43 (60,6%) пацієнтів, а у решти первинно уражалась шкіра.

В результаті проведеного аналізу анамнестичних даних і клініко-лабораторної характеристики досліджених хворих на АП можливо зробити наступні висновки: серед хворих переважає вульгарна форма дерматозу; захворюваність АП знаходиться в прямій кореляції з віком хворих; 78% хворих це пацієнти старше 50 років; частіше хворіють сільські мешканці; серед доглянутих переважали пацієнти з тривалістю хвороби до 3 місяців; починалось захворювання у більшої частки хворих у віці понад 50 років та первинно локалізувалось ураження у 60,6% пацієнтів на слизовій оболонці порожнини рота; частіше з виявлених причин виникнення та загострення АП був нервово-психічний стрес та перевантаження; у більшої частини хворих площа ураження складала до 10% шкірного покриву та слизових оболонок; крім основного захворювання в 23% хворих встановлена супутня патологія; при характеристиці показників вмісту білка та його фракцій в крові хворих на АП виявлена гіпоальбумінемія з гіперглобулінемією, яка обумовлена підвищенням фракції гама-глобулінів.

Нами проведено дослідження та аналіз деяких інформаційно-індексних показників, що характеризували порушений стан ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку до комплексного ендоекологічного лікування та контрольної групи (табл. 1).

Таблиця 1

Інформаційно-індексні показники порушеного стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, атопічний дерматит, акантолітичну пухирчатку до комплексного ендоекологічного лікування та контрольної групи

Об'єкт

дослідження

Інформаційно-

індексні показники | Хворі на псоріаз

n = 134 | Хворі на атопічний дерматит

n = 55 | Хворі на акантолітичну пухирчатку

n = 71 | Контрольна група

n = 20

1. ПСММ (ум.од.) | 0,426 ± 0,012 | 0,335 ± 0,007 | 0,473 ± 0,012 | 0,240 ± 0,011

2. СЗЕ (%) | 64,3 ± 1,3 | 50,8 ± 1,1 | 69,9 ± 0,9 | 37,2 ± 1,2

3. сигма-ШОЕ (ЕСП) (мм) | 217,2 ± 9,6 | 171,8 ± 9,5 | 268,5 ± 7,8 | 92,2 ± 10,2

4. ГП ліпідів (од. екст. / мл) | 3,57 ± 0,11 | 2,86 ± 0,10 | 3,87 ± 0,09 | 1,56 ± 0,20

5. МДА (мкм/л) | 7,72 ± 0,14 | 6,31 ± 0,12 | 7,99 ± 0,14 | 4,99 ± 0,20

6. СОД (мкг/мл) | 8,5 ± 0,7 | 8,4 ± 0,95 | 6,5 ± 1,0 | 26,1 ± 1,1

7. Т-лімфоцити %

103/мм3 | 42,1 ± 0,6

0,684 ± 0,01 | 44,3 ± 0,8

0,720 ± 0,01 | 38,7 ± 0,7

0,629 ± 0,01 | 61,2 ± 1,2

0,995 ± 0,02

8. В-лімфоцити %

103/мм3 | 20,9 ± 0,4*

0,339 ± 0,01 | 21,5 ± 0,8*

0,349 ± 0,01 | 20,8 ± 0,6*

0,338 ± 0,01 | 20,2 ± 0,6*

0,328 ± 0,01

9. РБТЛ (%) | 32,2 ± 0,9 | 36,6 ± 1,1 | 28,9 ± 0,9 | 80,3 ± 2,7

10. ЦІК (ум.од.) | 194,0 ± 6,1 | 175,0 ± 4,2 | 189,0 ± 4,1 | 81,0 ±5,2

11. Іg А (г/л) | 2,63 ± 0,06 | 2,68 ± 0,06 | 1,84 ± 0,05* | 1,91 ± 0,06

12. Іg М (г/л) | 1,76 ± 0,04 | 1,87 ± 0,04 | 1,53 ± 0,05 | 1,15 ± 0,04

13. Іg G (г/л) | 13,1 ± 0,08 | 13,1 ± 0,07 | 14,3 ± 0,09 | 11,5 ± 0,07

14. Іg Е (ко/л) | - | 185,3 ± 7,7 | - | 105,1 ± 9,7

15. МПО (ум.од) | 1,81 ± 0,03 | 1,90 ± 0,03 | 1,58 ± 0,03 | 2,51 ± 0,03

16. СДГ (ум.од.) | 0,86 ± 0,01 | 0,90 ± 0,01 | 0,80 ± 0,02 | 1,20 ± 0,05

17. КФ (ум.од.) | 0,94 ± 0,01 | 0,98 ± 0,02 | 1,02 ± 0,02 | 0,72 ± 0,04

18. ЛФ (ум.од) | 0,88 ± 0,02 | 0,98 ± 0,03 | 0,94 ± 0,02 | 0,42 ± 0,03

* - дані не відрізняються від контролю (Р > 0,05)

Як видно з даних табл. 1, проведеними дослідженнями вмісту пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) в крові хворих на псоріаз, атопічний дерматит та акантолітичну пухирчатку і контрольної групи (здорових осіб) ми встановили суттєве їх підвищення (в 1,8 раза ) при псоріазі (хворі до лікування – 0,426 ± 0,012 ум.од.; контроль – 0,240 ± 0,011 ум.од.; t = 11,6; Р< 0,001), при атопічному дерматиті (в 1,4 раза; 0,335 ± 0,007 ум.од.; t = 7,3; Р < 0,001), при акантолітичній пухирчатці (в 2,0 раза; 0,473 ± 0,012 ум.од.; t = 14,4; Р < 0,001) відповідно, що свідчить про наявність синдрому ендогенної інтоксикації, або про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД та АП.

При диференційованому аналізі рівнів ПСММ з'ясувалось, що ступінь ендогенної інтоксикації знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу хвороби: у хворих на псоріаз жінок, у віці 50-59 років, при ураженні шкіри понад 60% та тривалості хвороби понад 10 років; у хворих на АД при площі ураження шкіри понад 30%; у хворих на АП у віці 50-59 років, при ураження шкіри і слизових оболонок понад 20% він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих.

Для більш повного підтвердження ролі синдрому ендогенної інтоксикації або порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих в патогенезі псоріазу, АД та АП нами було проведено дослідження показників сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ) в крові хворих до та після лікування і контрольної групи (здорових осіб). Ми встановили суттєве підвищення показника СЗЕ (в 1,7 раза) при псоріазі в порівнянні з даними контролю (хворі до лікування – 64,3 ± 1,3%; контроль – 37,2 ± 1,2%; t = 15,6; Р < 0,001); при АД (в 1,4 раза; 50,8 ± 1,1%; t = 8,4; Р < 0,001); при АП (в 1,9 раза; 69,9 ± 0,9%; t = 21,7; Р < 0,001), що також свідчить про наявність синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на псоріаз, АД та АП. Як з’ясувалося, ступінь порушення стану ендоекологічної безпеки організму за даними інформаційно-індексного показника СЗЕ знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу хвороби: у хворих на псоріаз у віці понад 30 років, при ураженні шкіри від 30 до 60% та тривалості хвороби понад 10 років; у хворих на АД у віці до 20 років, при ураженні шкіри понад 30% та тривалості хвороби понад 5 років; у хворих на АП жінок, у віці 50-59 років, при ураженні шкіри та слизових оболонок понад 20% він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих. Обчисленням коефіцієнту кореляції встановлена сильно виражена прямопропорційна взаємозалежність між показниками ПСММ і СЗЕ при АП (r = + 0,71) і значно виражена – при псоріазі (r = + 0,53), АД (r = + 0,66). Така висока ступінь тісноти прямопропорційного зв’язку дає підставу за цими тестами характеризувати рівень ендогенної інтоксикації.

З метою з’ясування ролі показників запалення в розвитку синдрому ендотоксикозу в організмі хворих на псоріаз, АД і АП ми провели дослідження величини показників сигма-ШОЕ (електроседиментаційного потенціалу) в крові пацієнтів до та після комплексного лікування в дослідній, порівняльній та контрольній групах. Проведеними дослідженнями показника сигма-ШОЕ (ЕСП) в крові хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози і контрольній групі (здорових осіб) ми встановили суттєве його підвищення (в 2,4 раза) при псоріатичній хворобі в порівнянні з даними контролю (хворі до лікування – 217,2 ± 9,6 мм; контроль – 92,2 ± 10,2 мм; t = 8,9; Р < 0,001); при АД (в 1,9 раза; 171,8 ± 9,5 мм; t = 5,7; Р < 0,001); при АП (в 2,9 раза; 268,5 ± 7,8 мм; t = 13,8; Р < 0,001). Це свідчить про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП, а також з’ясовує роль показників запалення в розвитку синдрому ендогенної інтоксикації при цих дерматозах. Обчисленням коефіцієнту кореляції встановлена сильно виражена прямопропорційна взаємозалежність між показниками сигма-ШОЕ і ПСММ при псоріазі (r = + 0,7) і значно виражена – при АД (r = + 0,56), АП (r = + 0,52); значно виражена між показниками сигма-ШОЕ і СЗЕ при псоріазі (r = + 0,57), АД (r = + 0,41), АП (r = + 0,66). Такий високий ступінь тісноти прямопропорційного зв’язку дає підставу за величиною показника сигма-ШОЕ або ЕСП також характеризувати рівень глибини ендогенної інтоксикації або порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП. Ступінь ендотоксикозу за даними інформаційно-індексного показника ЕСП або сигма-ШОЕ знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри та слизових оболонок і тривалості перебігу хвороби: у хворих на псоріаз жінок, у віці 50-59 років, при ураженні шкіри понад 60% та тривалості хвороби понад 10 років; у хворих на АД жінок, при площі ураження понад 30%; у хворих на АП у віці 50-59 років, при ураженні шкіри та слизових оболонок понад 20% він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих.

Оцінка стану прооксидантно-антиоксидантних систем була проведена нами за допомогою визначення вмісту гідроперекисів ліпідів, малонового діальдегіду в плазмі крові та активності супероксиддисмутази в еритроцитах у хворих на тяжкі та хронічні розповсюджені дерматози. Проведеними дослідженнями показників вмісту гідроперекисів ліпідів (ГП) в плазмі крові хворих на дерматози і контрольної групи (здорових осіб) ми встановили суттєве їх підвищення (в 2,3 раза) при псоріазі, в 1,8 раза – при АД і в 2,5 раза – при АП, що свідчить про підвищення процесів ПОЛ або про порушення стану ендоекологічної безпеки організму у хворих на псоріаз, АД і АП. Ступінь порушення процесів пероксидації за даними інформаційно-індексного показника вмісту ГП ліпідів знаходився в залежності від тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз з тривалістю хвороби понад 1 рік він був суттєво вищим, ніж в інших групах хворих. Обчисленням коефіцієнту кореляції у хворих на псоріаз встановлена помірно виражена прямопропорційна взаємозалежність між показниками ГП ліпідів і ПСММ (r = + 0,38), ГП ліпідів і СЗЕ (r = + 0,38) та ГП ліпідів і сигма-ШОЕ (r = + 0,32), у хворих на АД – r = + 0,31; r = + 0,39; r = + 0,36; у хворих на АП – r = + 0,35; r = + 0,37; r = + 0,34 відповідно, що відображає зв’язок між процесами пероксидації та станом ендогенної інтоксикації.

При дослідженні вмісту малонового діальдегіду (МДА) в плазмі крові у хворих на псоріаз ми встановили суттєве їх підвищення (в 1,5 раза) до лікування, при АД – в 1,3 раза, при АП – в 1,6 раза, що також свідчить про підвищення інтенсивності процесів ПОЛ у хворих на псоріаз, АД і АП. Ступінь порушення процесів пероксидації, що характеризувався за вмістом МДА, знаходився в залежності від статі, віку хворих, площі ураження шкіри і слизових оболонок та тривалості перебігу захворювання: у хворих на псоріаз жінок, в