НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

БУГЕРА СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 342.92

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України,

Сіренко Василь Федорович,

головний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України,

Опришко Віталій Федорович,

декан юридичного факультету Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана

доктор юридичних наук, професор,

Калюжний Ростислав Андрійович,

начальник кафедри теорії держави і права Київського

національного університету внутрішніх справ

Захист відбудеться 25 січня 2008 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 20 грудня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Тарахонич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна одна з провідних держав світу, яка має розвинуте бджільництво, що забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, виробництво меду, воску, бджолиного обніжжя, прополісу, бджолиної отрути, бджолиного маточного молочка для потреб населення, харчової, медичної, хімічної та інших галузей. Україну в світі визнають як батьківщину культурного бджільництва, заснованого працею основоположника прогресивних ідей у галузі П.І. Прокоповича.

Разом з цим, відсутність ефективного організаційно-правового забезпечення державного регулювання викликали у галузі негативні процеси які полягають у зменшенні чисельності бджолиних сімей, недоотриманні продукції бджільництва, недозапилення ентомофільних сільськогосподарських культур та відповідно зменшення їх урожайності, а також недотримання Плану породного районування бджіл в Україні. У зв'язку з цим актуальним є вдосконалення організаційно-правового забезпечення державного регулювання в питаннях проведення селекційно-племінної роботи, дотримання необхідного рівня якості продукції, переходу галузі на промислову основу. Потребують також вдосконалення питання державного управління та контролю, а також посилення адміністративної відповідальності за порушення законодавства в галузі бджільництва.

Необхідність поглиблення наукових досліджень розвитку державного регулювання шляхом вдосконалення його організаційно-правового забезпечення набуває актуальності також у зв’язку з перспективою вступу України до Світової Організації Торгівлі (СОТ) та відповідно необхідністю вдосконалення нормативно-правової бази функціонування галузей АПК і в тому числі бджільництва.

Вказані вище обставини обумовлюють вибір теми дослідження та її актуальність.

Слід зазначити, що питання державного регулювання та управління в теоретичному та прикладному аспекті вивчали такі вчені як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєв, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, О.В. Дьяченко, Р.А. Калюжний, Є.Б. Кубко, В.М. Марчук, І.Р. Михасюк, В.Л. Наумов, В.Ф. Опришко, З.А. Павлович, В.М. Селіванов, В.І. Семчик, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Фрицький, В.В. Цвєтков, В.Г. Черевко, Л.А. Швайка, Л.П. Юзьков та інші дослідники. Однак в Україні монографічні дослідження організаційно-правових питань розвитку державного регулювання в галузі бджільництва відсутні. У зв’язку з цим актуальність теми дослідження визначається, по-перше, необхідністю організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання для вирішення найбільш важливих питань функціонування галузі, та, по-друге, відсутністю комплексних розробок і досліджень відповідних проблем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дисертаційне дослідження являється пріоритетним у науці адміністративного права і пов’язане, зокрема, з реалізацією Концепції адміністративної реформи в Україні. Дослідження було виконано також відповідно до планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема, згідно теми “Проблеми правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні” (номер державної реєстрації 0102U001602).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретичних засад організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва, а також в обґрунтуванні наукових висновків і пропозицій щодо їх практичного використання на галузевому рівні.

Для досягнення мети вирішувалися наступні завдання:

- обґрунтувати належність державного регулювання в галузі бджільництва до складу суспільних відносин, що утворюють предмет адміністративного права;

- визначити поняття, форми, методи та особливості державного регулювання в галузі бджільництва;

- встановити стан організаційно-правового забезпечення галузі бджільництва щодо питань державного регулювання та визначити основні напрямки його розвитку;

- обґрунтувати використання таких способів адміністративно-правового регулювання як, субординація, координація та реординація в організації системи управління в галузі бджільництва;

- вдосконалити державний контроль в галузі бджільництва та обґрунтувати необхідність посилення адміністративної відповідальності щодо порушення законодавства в галузі;

- обґрунтувати висновки і пропозиції щодо внесення змін та доповнень до існуючих та прийняття нових нормативно-правових актів з метою організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва.

Об’єктом дисертаційного дослідження є правові засади організації та діяльності органів держави в процесі регулювання суспільних відносин в галузі бджільництва.

Предметом дисертаційного дослідження є організаційно-правове забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання: діалектичний (як базовий метод наукового пізнання), історико-правовий, формально-логічний, порівняльного аналізу, соціологічний, статистичний, системно-структурний та функціональний, які обрано з огляду на поставлену мету і завдання та з урахуванням предмету досліджень.

Історико-правовий метод надав можливість дослідити основні етапи становлення бджільництва як галузі агропромислового комплексу та встановити вплив держави на цей процес. Формально-логічний метод застосовувався при визначенні поняття державного регулювання в галузі бджільництва, його змісту та особливостей.

На основі методу порівняльного аналізу здійснено дослідження вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно організаційно-правових питань державного регулювання в галузі бджільництва.

Соціологічний та статистичний методи використовувались при проведенні анкетування працівників галузі бджільництва щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва та при узагальненні отриманих результатів.

Використання системно-структурного та функціонального методів дозволило сформувати систему управління в галузі бджільництва та узгодити функціонування всіх її складових елементів.

Емпірична база досліджень ґрунтується на даних, одержаних внаслідок: анкетування 127 пасічників професіоналів та 217 пасічників любителів проведеного в 2006 році щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва; порівняльного аналізу вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно організаційно-правових питань державного регулювання в галузі бджільництва; аналізу нормативно-правових актів з питань функціонування галузі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим у вітчизняній правовій літературі монографічним дослідженням організаційно-правових питань розвитку державного регулювання в галузі бджільництва.

У межах здійсненого дисертаційного дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:

- теоретично обґрунтовано належність державного регулювання в галузі бджільництва до складу суспільних відносин, що утворюють предмет адміністративного права; визначено поняття, зміст, форми, методи та особливості державного регулювання в галузі бджільництва;

- доведено можливість розвитку системи адміністративного права на рівні окремої галузі агропромислового комплексу – галузі бджільництва, що дозволяє враховувати особливості правового регулювання галузі та підвищити якість її організаційно-правового забезпечення;

- обґрунтовано необхідність поєднання імперативного та диспозитивного методу адміністративного права щодо розвитку державного регулювання в галузі бджільництва, що знаходить вираз, зокрема, у можливості застосування функціонально-управлінських договорів між суб’єктами державного управління в галузі бджільництва щодо вирішення регіональних проблем розвитку галузі;

- доведено можливість використання таких способів адміністративно-правового регулювання як, субординація, координація та реординація в організації системи управління в галузі бджільництва, що є необхідною умовою організації управлінського процесу, визначення співпідпорядкованості суб’єктів адміністративно-правових відносин та узгодження управлінських дій в галузі;

- дістало подальшого розвитку положення щодо можливості проведення систематизації адміністративного законодавства, і зокрема, з питань державного регулювання в галузі бджільництва у вигляді предметної інкорпорації;

- обґрунтовано можливість використання для розвитку державного регулювання в галузі бджільництва такого адміністративно-правового засобу як державна реєстрація пасік та створення їх Державного реєстру;

- запропонована система управління в галузі бджільництва з такими структурними елементами, як: 1) рівень центрального органу державного управління (Міністерство аграрної політики України): управління з питань розвитку галузі бджільництва з наступними структурними підрозділами – а) відділ розвитку галузі бджільництва; б) сектор ринків продукції бджільництва; в) Служба запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин; в) Державна інспекція з бджільництва; 2) рівень місцевого органу державного управління: а) Головне управління сільського господарства й продовольства обласної державної адміністрації – відділ з бджільництва; інспектор з бджільництва; б) управління сільського господарства районної державної адміністрації – інспектор з бджільництва;

- розроблено положення “Про службу запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин”, “Положення про Державну інспекцію з бджільництва” та внесені пропозиції до Верховної Ради України щодо відповідних доповнень до Законів України “Про бджільництво” (від 22 лютого 2000 р. №1492-III) – статті 12, 22, 38, “Про племінну справу у тваринництві” (від 15 грудня 1993 р. № 3691-ХІІ) – стаття 18, “Про тваринний світ” (від 13 грудня 2001 р. № 2894-ІІІ) – статті 30, 31;

- сформульовані та внесені до Верховної Ради України пропозиції щодо доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення (від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х, із змінами) – статті 83 2, 107 2, 107 3, 107 4, 238 5, 255; встановлена сукупність ознак (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона) за наявності яких протиправне діяння згідно статей 83 2, 107 2, 107 3, 107 4 визначається як адміністративний проступок.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях організаційно-правового забезпечення функціонування галузі бджільництва та для вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, Законів України “Про бджільництво”, “Про племінну справу у тваринництві”, “Про тваринний світ”, “Про ветеринарну медицину”, “Про захист рослин”, “Про карантин рослин ”, “Про пестициди і агрохімікати”, Кодексу України про адміністративні правопорушення інших нормативно-правових актів, насамперед, стосовно організаційно-правових питань державного регулювання в галузі бджільництва.

Дисертаційне дослідження може бути використано в діяльності суб’єктів державного регулювання в галузі бджільництва в питаннях проведення селекційно-племінної роботи, запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин, забезпечення якості продукції, переходу галузі на промислову основу, державного управління та контролю та ін.

Положення дисертації сприятимуть подальшій розробці теорії та практики розвитку державного регулювання в ринкових умовах господарювання, зокрема щодо функціонування галузі бджільництва, та є базою для підвищенню рівня його організаційно-правового забезпечення.

Окремі положення можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Адміністративне право України”, “Державне управління”, а також при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури для студентів юридичних вузів.

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати досліджень були представлені на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, в тому числі: VІ Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Політ 2006” (м. Київ, 11-12 квітня 2006 року; тези опубліковані), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Технологія 2006” (м. Сєвєродонецьк, 13-14 квітня 2006 року; тези опубліковані), VІІІ Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів і аспірантів “Екологічні проблеми регіонів України” (м. Одеса, 19-20 квітня 2006 року; тези опубліковані), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Довкілля і здоров’я” (м. Тернопіль, 27-28 квітня 2006 року; тези опубліковані ), ХІІ Міжнародній конференції “Економіка для екології” (м. Суми, 3-7 травня 2006 року; тези опубліковані), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-3 червня 2006 року; тези опубліковані) Міжнародній науково-практичній конференції “Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства” (м. Одеса, 23-24 червня 2006 року; тези опубліковані).

Пропозиції дисертанта по вдосконаленню чинного законодавства внесені до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та прийняті до практичної реалізації.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені автором у 14 публікаціях, з яких 7 – у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, які входять до переліку, затвердженого ВАК України та 7 – у збірниках тез наукових конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями досліджень. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 219 сторінок, список використаних джерел – 15 сторінок (містить – 163 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначається мета і завдання, об’єкт, предмет, а також методологічна основа дослідження, характеризується наукова новизна дисертації та її практичне значення, подаються відомості про апробацію та публікацію основних положень дисертаційного дослідження, його структура та обсяг.

Розділ І “Загальна організаційно-правова характеристика державного регулювання в галузі бджільництва” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню історичних етапів становлення бджільництва як галузі агропромислового комплексу та вплив держави на цей процес, визначенню поняття, форм, методів та особливостей державного регулювання в галузі бджільництва, стану законодавства з цього питання.

У підрозділі 1.1. “Історичні етапи становлення бджільництва як галузі агропромислового комплексу та вплив держави на цей процес” розглядаються питання виникнення та розвитку галузі бджільництва як галузі агропромислового комплексу. Матеріал в цій частині роботи викладений таким чином, щоб визначити найбільш суттєві історичні етапи виникнення та розвитку галузі бджільництва, її роль в аграрному виробництві та вплив на неї з боку держави.

Упродовж багатьох віків існування бджільництво пройшло кілька етапів розвитку, з яких можна виділити три основні: дике (початкове); бортне; вуликове. В період Київської Русі експорт продукції (зокрема меду і воску) досягає значних розмірів і є важливим важелем економічної стабільності. При цьому державний вплив на розвиток бджільництва значно посилюється, що знайшло своє відображення в правових нормах “Руської правди ”.

Початком якісного нового етапу розвитку бджільництва можна вважати 1814 рік. Саме в цьому році наш видатний співвітчизник Петро Іванович Прокопович винайшов перший в світі розбірний вулик і заклав основи раціонального бджільництва, що дозволило зробити остаточний перехід у веденні бджільництва від промислу до окремої галузі аграрного виробництва. Особливістю сучасного стану галузі бджільництва є необхідність її переходу до використання промислових технологій, що передбачає насамперед розширення масштабів виробництва, механізацію трудомістких процесів та відповідно вдосконалення організаційно-правового забезпечення державного регулювання в галузі.

У підрозділі 1.2. “Поняття, форми, методи та особливості державного регулювання в галузі бджільництва” розглядається сутність державного регулювання в галузі бджільництва, його форми та методи, а також особливості. При цьому під державним регулюванням в галузі бджільництва слід розуміти цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини в цій галузі та відповідну організаційну діяльність державних органів з цього приводу. Зміст державного регулювання в галузі бджільництва полягає в регулятивному впливі на об’єкти регулювання з метою досягнення галуззю максимальної ефективності для задоволення попиту споживачів продукції бджільництва.

При цьому під формами державного регулювання в галузі бджільництва слід розуміти зовнішнє вираження діяльності державних органів чи посадових осіб, спрямованої на регулювання суспільних відносин в цій галузі. Основні форми регулятивної діяльності державних органів в галузі бджільництва співпадають з такими загальноприйнятими формами, як: правотворча, правозахисна, правоохоронна, організаційна.

Під методами державного регулювання в галузі бджільництва слід розуміти способи, прийоми, що застосовуються в процесі регулятивної діяльності суб’єктами регулювання щодо відповідних об’єктів регулювання для розв’язання завдань у галузі та досягнення певних результатів. При цьому необхідно зазначити, що державне регулювання в галузі має особливості, які пов’язані зі специфікою об’єктів державного регулювання в галузі бджільництва, які в свою чергу пов’язані з особливостями біології бджолиної сім’ї, як основної господарсько-корисної одиниці, що забезпечує одержання продукції.

Перш за все це стосується особливостей проведення селекційно-племінної роботи, умов утримання, годівлі, розмноження медоносних бджіл. Це в свою чергу зумовлює поряд з переважним використанням імперативного методу при здійсненні державного регулювання в галузі бджільництва, використання також окремих елементів диспозитивного методу адміністративно-правового регулювання суспільних відносин в цій сфері. При цьому перспективним є застосування адміністративних договорів, зокрема, функціонально-управлінських щодо вирішення регіональних проблем розвитку галузі.

У підрозділі 1.3. “Стан законодавства з питань державного регулювання в галузі бджільництва” вивчається процес становлення законодавства в галузі бджільництва щодо питань державного регулювання. Встановлено, що цей процес відбувався паралельно з розвитком бджільництва як галузі і пройшов шлях від “Руської правди” до Закону України “Про бджільництво”.

Основні правові норми щодо організаційно-правового забезпечення державного регулювання в галузі бджільництва відображені в ст. 7 Закону України “Про бджільництво”. При цьому, на думку автора, законодавча база щодо державного регулювання в галузі бджільництва потребує подальшого розвитку перш за все в питаннях проведення селекційно-племінної роботи, запилення, якості продукції, використання промислових технологій, державного управління та контролю. При проведенні анкетування на необхідність внесення відповідних змін до чинного законодавства з даних питань вказали 85, 5 % респондентів.

При цьому необхідним є також проведення систематизації адміністративного законодавства з питань державного регулювання в галузі бджільництва у вигляді предметної інкорпорації.

Розділ ІІ “Організаційно-правові питання розвитку державного регулювання в галузі бджільництва” складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню основних напрямків організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва, вдосконаленню державного управління та контролю, обґрунтуванню посилення адміністративної відповідальності щодо порушень законодавства в галузі.

У підрозділі 2.1. “Основні напрямки організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва” обґрунтовується необхідність удосконалення організаційно-правового забезпечення державного регулювання в галузі бджільництва по найбільш актуальним напрямкам.

Автором даної роботи було проведено анкетування пасічників професіоналів та любителів щодо необхідності розвитку державного регулювання в галузі бджільництва. Встановлено, що на необхідність вдосконалення державного регулювання щодо проведення селекційно-племінної роботи та дотримання Плану породного районування бджіл вказали 78,5 % респондентів, запилення ентомофільних сільськогосподарських культур – 92,3 %, забезпечення необхідної якості продукції бджільництва – 77, 5 %; організації промислових пасік, фасування продукції та сприяння в її реалізації – 95, 7 %; на вдосконалення державного управління – 82,2 %; на вдосконалення державного контролю – 79,1 %; на посилення адміністративної відповідальності щодо порушення законодавства в галузі бджільництва – 95,5 % .

На основі результатів соціологічних досліджень та аналізу стану законодавчої бази щодо державного регулювання в галузі бджільництва автором були визначені основні напрямки розвитку його організаційно-правового забезпечення, це зокрема: селекційно-племінна робота, запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, якість продукції, перехід галузі на промислову основу. Актуальними для галузі є також питання вдосконалення державного управління та контролю.

З метою збереження продуктивних якостей вітчизняних бджіл та вдосконалення державного регулювання щодо проведення селекційно-племінної роботі пропонується створити Національний генофондний банк районованих порід та внести відповідні доповнення до ст. 7 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом координації діяльності Національного генофондного банку районованих порід бджіл; селекційно-племінної роботи; сприяння розвитку бджільництва”.

Необхідним є також створення Служби запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин підпорядкованої Міністерству аграрної політики України та внесення відповідних доповнень до ст. 22 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Координацію запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення здійснює Служба запилення”, а також до ст. 7 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом організації та забезпечення контролю за ефективністю запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення як обов’язкового елементу технології їх вирощування в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики”.

Запровадження та розвиток біологічного бджільництва в Україні, яке передбачає одержання високоякісної, екологічно чистої продукції бджільництва є перспективним шляхом розвитку галузі, для цього доцільним є внесення доповнень до ст. 7 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом розроблення та затвердження технологічних вимог для розвитку біологічного бджільництва - складової частини галузі бджільництва основою якої є використання технологій, що забезпечують виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості з високим ступенем її якості та екологічної чистоти”.

Необхідним є також внесення доповнень до ст. 8 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Державна підтримка зайняття бджільництвом здійснюється шляхом надання кредитів для розвитку біологічного бджільництва”.

Для забезпечення необхідного рівня якості продукції бджільництва та з метою контролю за станом оточуючого середовища, як складової частини кормової бази в галузі бджільництва, доцільним є внесення доповнень до статті 7 Закону України “Про бджільництво” щодо використання медоносних бджіл для екологічного моніторингу навколишнього природного середовища в такій редакції: “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом організації та забезпечення контролю за якістю продуктів бджільництва, в тому числі з використанням медоносних бджіл для моніторингу оточуючого середовища що є складовою частиною їх кормової бази”.

У підрозділі 2.2. “Проблеми державного управління в галузі бджільництва” розглядаються питання вдосконалення державного управління в галузі бджільництва. При цьому зазначається, що державне управління в галузі бджільництва можна визначити як вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер і полягає в організуючому впливі на суспільні відносини в цій галузі шляхом застосування державно-владних повноважень, при цьому відбувається реалізація різноманітних зв’язків і взаємодії між суб’єктами та об’єктами управління.

Автором запропонована система державного управління в галузі бджільництва: 1) рівень центрального органу державного управління (Міністерство аграрної політики України): управління з питань розвитку галузі бджільництва з наступними структурними підрозділами – а) відділ розвитку галузі бджільництва; б) сектор ринків продукції бджільництва; в) Служба запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин; в) Державна інспекція з бджільництва; 2) рівень місцевого органу державного управління: а) Головне управління сільського господарства й продовольства обласної державної адміністрації – відділ з бджільництва; інспектор з бджільництва; б) управління сільського господарства районної державної адміністрації – інспектор з бджільництва.

При цьому в організації системи управління в галузі бджільництва необхідним є використання таких способів адміністративно-правового регулювання як субординація, координація та реординація.

У підрозділі 2.3. “Питання державного контролю в галузі бджільництва” розглядаються питання вдосконалення державного контролю в галузі бджільництва. При цьому автором здійснюється аналіз зарубіжного досвіду з цього питання та обґрунтовується необхідність створення в галузі бджільництва такого контролюючого органу як Державна інспекція з бджільництва.

Для забезпечення реалізації повноважень державних інспекторів щодо проведення селекційно-племінної роботи доцільним є внесення доповнень до ст. 12 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Контроль за дотриманням технологічних вимог в галузі бджільництва та Плану породного районування бджіл в Україні здійснює Державна інспекція з бджільництва”, а також до статті 18 Закону України “Про племінну справу у тваринництві” в такій редакції: “Державний контроль у галузі племінної справи у бджільництві здійснює Державна інспекція з бджільництва”.

Автором розроблено “Положення про Державну інспекцію з бджільництва” з такими розділами, як: завдання та система Державної інспекції з бджільництва; посадові особи, які здійснюють державний контроль; права та обов’язки посадових осіб; гарантії діяльності посадових осіб.

У підрозділі 2.4. “Необхідність посилення адміністративної відповідальності в галузі бджільництва” автором запропоновані доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення законодавства в галузі бджільництва, це зокрема:

- ст. 83 2 “Неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин”.

Неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин – тягне за собою накладання штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- ст. 107 2 “Порушення Плану породного районування бджіл”.

Порушення Плану породного районування бджіл – тягне за собою накладання штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- ст. 107 3 “Недотримання вимог щодо розміщення і облаштування пасіки”.

Недотримання вимог щодо розміщення і облаштування пасіки – тягне за собою накладання штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- ст. 107 4 “Порушення правил реєстрації та оформлення паспорту пасіки.”

Порушення правил реєстрації та оформлення паспорту пасіки – тягне за собою накладання штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- ст. 238 5 “Органи державного контролю в галузі бджільництва”.

Органи державного контролю в галузі бджільництва розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушеннями в галузі бджільництва (статті 83 2, 107 2, 107 3, 107 4 ). Від імені органів державного контролю в галузі бджільництва розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Головний державний інспектор з бджільництва України і його заступники, державні інспектори з бджільництва областей – штрафи на громадян до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державні інспектори з бджільництва районів – штрафи на громадян до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доцільним є також внесення доповнень до п. 1, ст. 255 щодо уповноважених осіб органів державного контролю в галузі бджільництва, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення (статті 83 2, 107 2, 107 3, 107 4).

Встановлена сукупність ознак (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона) за наявності яких протиправне діяння згідно статей 83 2, 107 2, 107 3, 107 4 визначається як адміністративний проступок.

У висновках формулюються основні результати дисертаційного дослідження, наводяться теоретичні узагальнення та шляхи розвитку організаційно-правового забезпечення державного регулювання в галузі бджільництва.

Встановлено, що під державним регулюванням в галузі бджільництва слід розуміти цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини в цій галузі та відповідну організаційну діяльність державних органів з цього приводу. Зміст державного регулювання в галузі бджільництва полягає в регулятивному впливі на об’єкти регулювання з метою досягнення галуззю максимальної ефективності для задоволення попиту споживачів продукції бджільництва. При цьому відзначається належність державного регулювання в галузі бджільництва до складу суспільних відносин, що утворюють предмет адміністративного права.

Доведено, що державне регулювання в галузі має певні особливості, що пов’язано з специфікою об’єктів державного регулювання в галузі бджільництва, що в свою чергу пов’язані з особливостями біології бджолиної сім’ї, як основної господарсько-корисної одиниці, що забезпечує одержання продукції. Це в свою чергу визначає поєднання імперативного та диспозитивного методу адміністративного права щодо розвитку державного регулювання в галузі бджільництва.

Обґрунтовано доцільність застосування функціонально-управлінських договорів між суб’єктами державного управління в галузі бджільництва, зокрема, щодо вирішення регіональних проблем розвитку галузі.

Визначено основні напрямками організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва, а саме: селекційно-племінна робота, запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, якість продукції, перехід галузі на промислову основу. Для вирішення вказаних питань та вдосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Законів України “Про бджільництво” (статті 7, 12, 15, 22, 34, 38), “Про ветеринарну медицину” (стаття 67), “Про племінну справу у тваринництві” (стаття 18) , “Про тваринний світ” (стаття 30), “Про захист рослин” (стаття 4), “Про карантин рослин” (стаття 15), “Про пестициди і агрохімікати” (стаття 3). При цьому необхідним є проведення систематизації адміністративного законодавства з питань державного регулювання у галузі бджільництва у вигляді предметної інкорпорації.

Для переходу галузі на промислову запропоновано доповнення до Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: ст. 71 “Державне регулювання переходу галузі бджільництва на промислову основу.

Державне регулювання переходу галузі бджільництва на промислову основу здійснюється шляхом: надання пільгового кредитування для створення промислових пасік та придбання обладнання та технологічних ліній (в тому числі для первинної переробки та фасування); забезпечення проведення наукових досліджень щодо зниження рівня трудомістких процесів при використанні промислових технологій; координації підготовки та перепідготовки спеціалістів для потреб промислового бджільництва”.

Запропоновано систему управління в галузі бджільництва на рівні Міністерства аграрної політики України, обласному та районному рівнях. Обґрунтовано висновок, що основним елементом державного управління в галузі бджільництва на рівні Міністерства аграрної політики є управління з питань розвитку галузі бджільництва.

Основними завданнями управління є: визначення загальних засад проведення єдиної науково-технічної політики в галузі бджільництва; розробка загальнодержавних та регіональних програм розвитку галузі; контроль за дотриманням технологічних вимог; контроль за якістю продуктів бджільництва; координація запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин; сприяння в наданні кредитів та залучення інвестицій; координація підготовки та перепідготовки спеціалістів з бджільництва.

Доведено, що для організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництві необхідним є вдосконалення порядку реєстрації пасік, який передбачає, реєстрацію пасіки за місцем проживання фі-зичної особи, яка займається бджільництвом районним державним інспектором з бджільництва один раз в рік заснування пасіки; реєстрація пасік проводиться на підставі заяви фізич-ної чи юридичної особи, незалежно від форми власності; під час реєстрації пасік проводиться їх обстеження ра-йонним інспектором з бджільництва та спеціалістом ветеринарної медицини.

При цьому вдосконалений порядок паспортизації пасіки передбачає: а) заміну діючого санітарно-ветеринарного паспорту пасіки на паспорт пасіки; б) в організаційному плані видачу паспорта пасіки здійснює державний інспектор з бджільництва району; в) відповідний розділ паспорту щодо санітарно-ветеринарного стану пасіки заповнюється спеціалістом з ветеринарної медицини; г) до паспорту пасіки вноситься її реєстраційний номер згідно Державного реєстру пасік.

Обґрунтовано доцільність здійснення державного контролю в галузі бджільництва Державною інспекцією з бджільництва яка структурно входить в управління з бджільництва Міністерства аграрної політики з відповідними структурними елементами на обласному та районному рівнях.

При здійсненні державного контролю державні інспектори з бджільництва у межах своїх повноважень мають право: здійснювати державний контроль та нагляд, інспектування та моніторинг за дотриманням встановлених стандартів, норм, правил та технологічних вимог ведення галузі бджільництва, одержання продукції та забезпечення її якості у бджологосподарствах всіх форм власності; безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють діяльність пов’язану з веденням галузі, та отримувати від них безкоштовно необхідну інформацію з даних питань; здійснювати державний контроль щодо проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв; здійснювати державний контроль за веденням первинного обліку на племзаводах, племінних бджолорозплідниках, племінних пасіка та контролювати проведення бонітування бджолиних сімей; здійснювати державний контроль за дотриманням Плану породного районування бджіл, керувати роботами щодо виконання його положень на території яку він обслуговує, здійснювати державний контроль за дотриманням вимог інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл; проводити реєстрацію, паспортизацію пасік, та внесення їх до Державного реєстру; оформлювати кочову карту; здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства в галузі бджільництва.

Доведено необхідність посилення адміністративної відповідальності щодо порушення законодавства в галузі бджільництва, зокрема, в питаннях неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин, порушення Плану породного районування бджіл, недотримання вимог щодо розміщення і облаштування пасіки, порушення правил реєстрації та оформлення паспорту пасіки. Розроблені відповідні доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 83 2, 107 2, 107 3, 107 4).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бугера С.І. Історичні та організаційно-правові аспекти розвитку галузі бджільництва України // Підприємництво, господарство і право. – 2006 . – № 8. – С. 172 – 175.

2. Бугера С.І. Державне регулювання в галузі бджільництва: Україна і зарубіжний досвід // Часопис Київського університету права . – 2006. – №4. – С. 102 – 106.

3. Бугера С.І. Державне регулювання в галузі бджільництва: необхідність, проблеми, можливість розвитку // Право України. – 2006. – № 11. – С. 131 – 133.

4. Бугера С.І. Актуальні організаційно-правові питання розвитку галузі бджільництва // Бюлетень Міністерства юстиції України . – 2006. – № 11. – С. 50 – 56.

5. Бугера С.І. Удосконалення державного регулювання в галузі бджільництва // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11 . – С. 124 – 127.

6. Бугера С.І. Особливості державного регулювання в галузі бджільництва: організаційно-правовий аспект // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 11. – С. 92 – 96.

7. Бугера С.І. Стан організаційно-правового забезпечення галузі бджільництва: історія та сучасність // Право України. – 2007. – № 3. – С. 139 – 142.

8. Бугера С.І. Проблеми правового забезпечення управління в окремих галузях АПК // Матеріали VІ Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених “Політ 2006”.– Київ: Національний авіаційний університет, 2006. – С. 508.

9. Бугера С.І. Організаційно-правовий аспект розвитку галузі бджільництва України // Матеріали ІХ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Технологія 2006”.– Частина 5. – Сєвєродонецьк: Сєвєродонецький технологічний інститут СНУ ім. В. Даля, 2006. – С. 20.

10. Бугера С.І. Використання медоносних бджіл для екологічного моніторингу: організаційно-правовий аспект // Матеріали VІІІ Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів і аспірантів “Екологічні проблеми регіонів України”.– Одеса: Одеський державний екологічний університет, 2006. – С. 21.

11. Бугера С.І. Організаційно-правові питання одержання екологічно чистої продукції бджільництва для потреб фармацевтичних та переробних підприємств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Довкілля і здоров’я”.– Тернопіль: Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, 2006. – С. 8.

12. Bugera S.I. Improvement of state regulation in branch of beekeeping with the purpose of realization of ecological monitoring // Document of 12 th International student conference is dedicated to the 15 th anniversary of the department of economics and management “Economics for ecology” ISCS' 2006. – Samy: Samy State University, 2006. – P. 35.

13. Бугера С.І. Організаційно-правові питання вдосконалення державного регулювання в галузі бджільництва // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні питання реформування правової системи України”. – том 1. – Луцьк: Юридичний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2006. – С. 85-88.

14. Бугера С.І. Економічна глобалізація та організаційно-правові питання державного регулювання в деяких галузях АПК // Материалы Международной научно-практической конференции “Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества”.– Одесса: Кафедра философии Одесского национального морского университета, 2006. – С. 92 – 93.

Бугера С.І. Організаційно-правові питання розвитку державного регулювання в галузі бджільництва України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, м. Київ, 2007.

Дисертація є першим монографічним дослідженням, присвяченим теоретичним та практичним проблемам організаційно-правового забезпечення державного регулювання в галузі бджільництва України.

В роботі здійснена комплексна оцінка стану організаційно-правового забезпечення державного регулювання в галузі бджільництва. Визначені основні напрямки його розвитку, зокрема, в питаннях проведення селекційно-племінної роботи, запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин, забезпечення необхідного рівня якості продукції, переходу галузі на промислову основу, державного управління та контролю, посилення адміністративної відповідальності щодо порушення законодавства в галузі бджільництва.

Розроблені пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства стосовно організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва.

Ключові слова: державне регулювання, організаційно-правове забезпечення, адміністративна відповідальність, галузь бджільництва.

Бугера С.И. Организационно-правовые вопросы развития государственного регулирования в отрасли пчеловодства Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное