ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І. І. МЕЧНИКОВА

БАБІЙ Юлія Борисівна

УДК 81373.232.1=161.2 (477.6)

ПРІЗВИЩА СУЧАСНОЇ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови в Миколаївському державному університеті імені В. О. Сухомлинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор філологічних наук, професор

Горпинич Володимир Олександрович,

Дніпропетровський національний університет,

професор кафедри української мови |

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

Карпенко Юрій Олександрович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова,

професор кафедри української мови; |

кандидат філологічних наук, доцент

Поляруш Тамара Іванівна,

Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. В. Винниченка, доцент кафедри української мови |

Провідна установа: | Тернопільський національний педагогічний

університет ім. Володимира Гнатюка,

кафедра українського та загального мовознавства,

Міністерство освіти і науки, м. Тернопіль

Захист відбудеться „24” травня 2007 р. о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар 24/26, ауд. 165.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за адресою: 65026, Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано “19” квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П. Матузкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Серед різноманітного мовного матеріалу вагоме місце займає онімія, що є частиною лексичного складу будь-якої мови. У широкій типологічній парадигмі онімних класів особливу увагу науковців привертають насамперед антропонімні назви, вивчення яких охоплює більшу частину ономастичних досліджень. Прізвищеві феномени, що стають об’єктом наукових зацікавлень з другої половини ХІХ ст., є невичерпним джерелом історико-культурної спадщини народу, уособлюючи не лише мовні, а й лінгвогеографічні, етнографічні, історичні та інші категорії.

Актуальність теми. Систему власних особових назв української мови детально окреслено в межах антропоніміки. З-поміж основних лінгвістичних проблем цього напряму досліджуються процеси антропонімізації у слов’янських мовах (І. М. Желєзняк, Ю. О. Карпенко, В. П. Шульгач), морфемна будова, етимологічний субстрат та лінгвогеографічні особливості сучасних прізвищ (В. О. Горпинич, С. М. Медвідь-Пахомова, П. П. Чучка). Значна увага приділяється вивченню історичної та сучасної антропонімії, зокрема її словотвірної специфіки (Л. Л. Гумецька, А. М. Залеський, О. Д. Неділько), аспектам семантичної класифікації прізвищ (І. Д. Сухомлин, М. Л. Худаш, П. П. Чучка), історичним передумовам виникнення антропонімів (А. П. Непокупний, Р. І. Осташ, А. М. Поповський).

Завдяки системному підходу українська антропоніміка охоплює різноманітні аспекти вивчення онімних одиниць: історико-генетичний, лексикографічний, етимологічний, дериваційно-морфонологічний тощо. Об’єктом уваги вчених частіше стає діалектно-регіональний аспект, що скеровує на аналіз специфічних рис певних регіонів. Ідеться про антропонімні розвідки окремих етнографічних зон та географічних ареалів, зокрема Закарпаття (П. П. Чучка), Бойківщини (Г. Є. Бучко), Буковини (Л. В. Кракалія), Опілля (Г. Д. Панчук), Гуцульщини (Б. Б. Близнюк), Кіровоградщини (Т. В. Марталога), Лубенщини (Л. О. Кравченко), Нижньої Наддніпрянщини (І. І. Ільченко), північної Тернопільщини (С. В. Шеремета), Дніпровського Припоріжжя (І. А. Корнієнко), північної Донеччини (Н. Ю. Булава).

Прізвищеву систему сучасної Середньої Наддніпрянщини досі не досліджено, не зважаючи на те, що саме тут формувалося коріння української мови, а діалекти цього регіону заклали основу літературної мови. Середньонаддніпрянські говірки поширилися на території Степу, де густа мережа рік та інших водних об’єктів, зрідка плавні, Київське плато. Через цю територію пропливав Дніпром апостол Андрій, тут проходив знаменитий шлях із варяг у греки, внаслідок чого формувалася лексико-семантична база власних назв – ойконімів, гідронімів, мікротопонімів, антропонімів. На важливість дослідження прізвищевої системи Середньої Наддніпрянщини неодноразово вказував І. Д. Сухомлин, звертаючи увагу на необхідність ретельного аналізу семантики, словотвору, походження прізвищ Полтавщини, що підвищує актуальність дисертаційної теми.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри української мови Дніпропетровського національного університету „Актуальні питання антропоніміки” (номер державної реєстрації – 0101001415), яка є складником загальнонаукової теми “Прізвища степової України”, що розроблюється вченими ономастичної школи, очолюваної професором В. О. Горпиничем. Тему затверджено вченою радою Дніпропетровського національного університету та координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 32 від 23.05.2006 р.).

Мета дослідження – комплексна характеристика прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини на синхронному та діахронному зрізах.

Відповідно до загальної мети дослідження розв’язано такі основні завдання:

1) уведено до наукового обігу новий фактичний матеріал прізвищ Середньої Наддніпрянщини (у формі алфавітного словника);

2) схарактеризовано лексико-семантичну базу прізвищ регіону;

3) визначено роль різних груп апелятивної та онімної лексики у формуванні прізвищ на двох етапах – діахронному (у зіставленні з прізвищевими назвами Реєстрів Війська Запорозького) та синхронному (у зіставленні з результатами наявних регіональних досліджень);

4) проаналізовано семантику апелятивів української мови, відображену в основах прізвищ;

5) зафіксовано склад слов’янських, християнських та запозичених імен, наявних в антропоосновах;

6) з’ясовано структурно-словотвірні особливості прізвищ регіону;

7) описано найтиповіші на досліджуваній території словотвірні типи прізвищ, встановлено продуктивність прізвищевих суфіксів;

8) виокремлено регіональні особливості прізвищевої системи Середньої Наддніпрянщини в зіставленні з прізвищевими системами інших регіонів.

Об’єктом дослідження є прізвища, поширені на території сучасної Середньої Наддніпрянщини.

Предметом дослідження є лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини на діахронному та синхронному зрізах.

Джерельною базою дослідження виступили матеріали топографічного словника “Прізвища степової України” (за редакцією професора В. О. Горпинича). На його основі було укладено й оприлюднено картографічний „Словник прізвищ Середньої Наддніпрянщини”, що містить близько 8 000 лексем, зафіксованих на території регіону, яка охоплює всю Полтавську область, майже всю Черкаську (за винятком Уманщини), північну частину Кіровоградської області (по верхів’ях рік Великої Висі, Інгула, Інгульця), всю південну частину Київської області від м. Київ (усього 53 населених пункти). Також для аналізу залучено прізвищеві назви Реєстрів Війська Запорозького ХVІI ст. (всього 2155 одиниць), зафіксовані на території Середньої Наддніпрянщини у ХVІI ст. (у відповідності до її сучасних меж).

Методи дослідження. Специфіка предмета дослідження визначила методи його опрацювання. Провідними методами є описовий та зіставний, що застосовуються при синхронному дослідженні прізвищ певного періоду. За допомогою методу кількісного аналізу встановлено склад і продуктивність різноманітних груп антрополексем та антропоформантів. Для з’ясування словотвірно-семантичної специфіки прізвищ використано методи семантичного та структурного аналізу, що базуються на прийомах інвентаризації та систематизації відповідних мовних одиниць. Також застосовано порівняльно-історичний метод при зіставленні особливостей прізвищевих систем двох історичних етапів.

Наукова новизна роботи визначається комплексним аналізом прізвищевої системи Середньої Наддніпрянщини:

- до наукового обігу введено новий фактичний матеріал прізвищ Середньої Наддніпрянщини, систематизований у формі алфавітного словника;

- поглиблено відомості про основні семантичні типи прізвищ даного регіону (відповідно до результатів аналізу І. Д. Сухомлина);

- виявлено структурно-словотвірні особливості середньонаддніпрянських прізвищ;

- визначено склад найпродуктивніших формантів на момент формування прізвищевої системи досліджуваного регіону;

- проведено історичні паралелі між прізвищами сучасної Середньої Наддніпрянщини та прізвищевими назвами „Реєстрів”;

- з’ясовано специфіку аналізованих прізвищевих типів через порівняння з прізвищами інших регіонів України.

Теоретичне значення дослідження полягає в удосконаленні лексико-семантичної та структурно-словотвірної характеристики прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини. Проведене дослідження дає підстави для висновків про взаємовплив різних прізвищевих систем, що доповнюють історію формування всього антропонімного простору України. Зроблені узагальнення уможливлять подальше вивчення проблем прізвищевої специфіки, зокрема її семантичних та словотвірних складників. Систематизований фактичний матеріал увиразнює лексикографічні перспективи вивчення антропонімії як невід’ємного й актуального складника системи української мови.

Практична цінність. Матеріали дисертації прислужаться при укладанні повного словника прізвищ України. Висновки дослідження можуть застосовуватися в різних галузях науки про мову, зокрема в історичній діалектології, лексикології, дериватології, а результати дисертаційної роботи - стати складниками спецкурсів та спецсемінарів із діалектології, словотвору, ономастики у школі та вищих навчальних закладах. Зібраний та систематизований фактичний матеріал також становитиме цінне джерело для етнографів, істориків, культурологів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації повідомлено на Всеукраїнській науковій конференції „М. А. Жовтобрюх і сучасна українська лінгвістика” (Черкаси, 2005) та на Міжвузівській науково-практичній конференції „Філологічні читання” ( Миколаїв, 2004), а також обговорено на засіданнях кафедри української мови Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Основні результати дослідження викладено в десяти одноосібних публікаціях, із них – чотири статті опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (276 джерел) та додатків. Додатки представлено таблицями, діаграмами, малюнками, алфавітним словником прізвищ Середньої Наддніпрянщини зі списком населених пунктів досліджуваної території. Загальний обсяг роботи – 242 с., основна частина – 197 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет, джерельну базу та наукову новизну, деталізовано методи дослідження, з’ясовано теоретичне та практичне значення виконаної роботи.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження й історія вивчення антропонімії краю” здійснено огляд наукових підходів до вивчення всіх типів власних назв, і прізвищ зокрема, у східнослов’янській та інших мовознавчих традиціях, відзначено здобутки сучасної антропонімної науки у вивченні: слов’янських і неслов’янських прізвищ (В. Д. Бондалетов, М. Косничану, Б. О. Унбегаун, Н. К. Фролов), співвідношення апелятива й антропоніма (Н. П. Бутенко, Н. І. Касинець, М. К. Шаратова), специфіки словотворення та з’ясування лексичного значення прізвищ (Ю. О. Карпенко, Є. С. Отін, О. Н. Трубачов, А. Г. Шайхулов) тощо. Також окреслено напрями, методи й проблеми антропоніміки у її зв’язку з історією, географією, етнографією; визначено перспективи дослідження прізвищ у контексті лексикографії.

У дисертації проаналізовано актуальні аспекти дослідження власне антропонімних одиниць. Так, наприклад, історико-генетичний аспект передбачає аналіз онімної лексики як матеріалу для з’ясування розселення слов’ян і походження окремих елементів їх мов, систематизує загальнотеоретичні, екстралінгвістичні та джерелознавчі проблеми української антропоніміки (І. М. Желєзняк, Р. Й. Керста, П. П. Чучка). У межах ономастичного аспекту антропоніми аналізують з погляду виявлення нових рис прізвищ у процесі їх трансформації в інші номінативні одиниці й навпаки (В. Д. Познанська, М. О. Демчук, М. Л. Сенів). Результати досліджень, що ґрунтуються на засадах лексикографічного аспекту, створюють наукове підґрунтя для укладання в майбутньому загальноукраїнського антропонімного атласу (І. В. Єфименко, І. А. Корнієнко, І. Д. Фаріон). Дериваційно-морфонологічний аспект передбачає вивчення словотвірних типів антропонімів, валентності прізвищевих суфіксів, їх морфонологічних засобів (В. О. Горпинич, Л. Т. Масенко, М. Л. Худаш). На основі синхронно-діахронного аспекту схарактеризовано процес занепаду найтиповіших антропонімних моделей, виникнення нових, виявлення динаміки антропонімів від часів їх утворення до сьогодення (Б. Б. Близнюк, Г. Є. Бучко, А. Л. Очеретний). У сфері діалектно-регіонального аспекту досліджено становлення класу прізвищ у кожному регіоні, вивчено їх мовні особливості, сучасне функціонування порівняно з попередніми періодами, зіставлено ці прізвища із загальноукраїнським списком прізвищ (який доречно уточнюється робочими регіональними картотеками) і на основі спільних рис та локальних особливостей розкрито тенденції розвитку загальноукраїнської прізвищевої системи (Л. О. Кравченко, С. Є. Панцьо, С. В. Шеремета).

Прізвищева система Середньої Наддніпрянщини ще не була об’єктом комплексних мовознавчих досліджень, хоч середньонаддніпрянські прізвища не залишалися поза увагою науковців і розглядалися в різних аспектах, зокрема етимологічному, лексичному та словотвірному, а також на синхронному та діахронному рівнях (див. праці І. Д. Сухомлина, С. П. Бевзенка, А. Л. Очеретного), що визначає необхідність її подальшого опрацювання.

Другий розділ „Характеристика лексико-семантичних типів прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини” присвячено висвітленню допрізвищевої семантики через розрізнення лексико-семантичних груп прізвищ на рівні діахронії та синхронії.

Проблема формування й розвитку антропонімної системи певної території (регіону чи країни) нерозривно пов’язана зі встановленням генези прізвищ. Для визначення семантичних типів прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини залучено вичерпну та загальноприйняту класифікацію прізвищ М. Л. Худаша за семантичним принципом, апробовану у працях багатьох учених, зокрема Б. Б. Близнюк, І.В. Єфименко, Т. В. Марталоги та ін. На основі класифікаційних засад виокремлюємо відапелятивні (68,7%) та відіменні (29%) утворення. Також фіксуємо прізвища з непрозорою семантикою (1%) та полісемантичні прізвищеві побудови (1,3%).

Аналіз відапелятивних утворень дає можливість встановити етимологію та семантичну структуру етимонів, збережених основами прізвищ. Оскільки семантичний спосіб творення прізвищ є одним із найпродуктивніших у системі антропонімії (див. праці І. М. Желєзняк, Ю. О. Карпенка, П. П. Чучки та ін.), то лексичний склад української мови з його народно-розмовними та літературними відповідниками не може не відбитися на процесі виникнення різних видів онімної лексики. Цей нерозривний генетичний зв’язок зумовлює допрізвищеву семантику досліджуваних прізвищ, що, у свою чергу, відбиває різні сторони й умови життя народу – заняття, сімейний стан, фізичні та психічні ознаки, соціально-класовий устрій суспільства, тваринний і рослинний світ тощо. М. Л. Худаш відапелятивними прізвищами вважає такі, що первісно ідентифікували особу за професійними, соціальними, релігійними ознаками, „відповідали реальному стану речей”. Г. Є. Бучко зазначає, що базовими лексемами в основах таких прізвищ можуть бути назви, що вказують на місце походження чи проживання, етнічну належність, віросповідання, соціальний стан, особливість появи особи в населеному пункті.

Систематизуючи описані принципи виокремлення відапелятивних утворень, проводимо семантичний аналіз прізвищ зазначеного типу на основі об’єднання їх у 23 лексико-семантичні групи. Окрім того, розподіл апелятивної лексики за групами здійснюємо у двох напрямах: прізвища, співвідносні з назвами на позначення осіб, та прізвища, співвідносні з неособовими апелятивами, що зумовлено нерівномірним процесом онімізації апелятивних лексем (усі лексеми з апелятивним значенням на момент перетворення їх в оніми мають особове значення, але для неособових апелятивів це значення обов’язково є переносним, метафоричним або метонімічним, через його виникнення на основі певної подібності чи перенесення ознак з об’єкта на суб’єкт).

У досліджуваному регіоні зафіксовано 3393 прізвища, співвідносних з особовими апелятивами (41,6% від загальної кількості прізвищ). Вони представлені такими лексико-семантичними групами: 1) назви осіб за їх зовнішніми ознаками (кольором обличчя, волосся, особливостями зросту, ходи тощо); 2) назви осіб за їх внутрішніми ознаками (особливостями мовлення, інтелекту, рисами характеру тощо); 3) назви осіб за професією та родом занять; 4) назви осіб за соціально-класовою належністю; 5) назви осіб за топонімною ознакою; 6) назви осіб, пов’язані з ландшафтною ознакою; 7) назви осіб за етнічною належністю; 8) назви осіб за родинними стосунками; 9) назви осіб, пов’язані з міфологічними поняттями та релігією. Прізвища зазначеного типу становлять більшу частину всіх відапелятивних прізвищ, що зумовлено вищим ступенем індивідуалізації особового значення. Найвиразнішими за стилістичними та семантичними особливостями групами лексики, збереженими в основах прізвищ, стали назви осіб за зовнішніми (Лиса'к (14), Неуми'тий (3)) та внутрішніми особливостями (Белі'ба (1), Вереща'ка (11)), назви осіб за професією та родом занять (Лимаре'нко (1), Тесле'нко (13)), що пояснюємо першочерговим значенням такого мотиву номінації.

Прізвища, співвідносні з неособовими апелятивами (2211 утворень), становлять меншу частину (27,1%) від загальної кількості всіх відапелятивних прізвищ і представлені 15 лексико-семантичними групами, серед яких 1) фауна; 2) флора; 3) назви страв, продуктів, напоїв; 4) назви абстрактних понять; 5) назви частин тіла людей чи тварин, анатомічні поняття; 6) назви засобів праці; 7) назви часових понять, одиниць виміру, чисел; 8) назви одягу, взуття, тканин; 9) назви предметів домашнього вжитку; 10) назви явищ природи; 11) назви приміщень, будівель та їх частин; 12) назви речовин, матеріалів; 13) назви предметів, понять, пов’язаних із військовою справою; 14) назви музичних інструментів; 15) астрономічні назви. Найчисленнішою лексико-семантичною групою прізвищ, співвідносних з неособовими апелятивами, є семантема „Фауна” (7%), де найуживанішими є назви диких птахів (Кули'к (83), Шулі'ка (3)), назви диких тварин (Во'вк (144), Шака'лов (3)), назви свійських тварин (Бичко' (5), Кну'ров (3)).

Відіменні прізвища, які становлять вагому частку багаточисельного словника українських прізвищ, складають 2366 (29% від загальної кількості) утворень сучасної Середньої Наддніпрянщини. Система імен, що побутує в основах досліджуваних прізвищ, формувалася протягом багатьох століть і переважно представлена греко-латинським християнським календарем (16,9%), до складу якого входять імена грецького, давньоєврейського, латинського походження. Більшість із них закріплено не як запозичені, а як власне українські елементи, що зазнали фонетичних та морфологічних змін у процесі адаптації до умов розмовної мови (Олексі'єнко (44) < Олексій (грец.); Миха'йлова (14) < Михайло (д-євр.); Павле'нко (55) < Павло (лат.)). Кількісний склад прізвищ із коренями чоловічих і жіночих християнських імен у їх структурі нерівномірний. В основі 1272 (15,6%) прізвищ відображено близько 235 чоловічих християнських імен і лише 107 (1,3%) прізвищ – із жіночими іменами, що пояснюється усталеною традицією слов’янських народів нарікати дитину за ім’ям батька. Для творення відіменних прізвищ регіону послугувала значна частка імен, що за походженням були автохтонними слов’янськими (7,3%). Більшість слов’янських автохтонних імен, з якими співвідносні прізвища, є відкомпозитними утвореннями і кваліфіковані як праслов’янська антропонімна спадщина праіндоєвропейського походження. Здійснений аналіз відіменних утворень з коренями слов’янських автохтонних чоловічих імен виявив найактивніші основи, серед яких Борис (4) і Володимир (4), що є закономірним, оскільки скорочені відкомпозитні утворення Борисъ < Бориславъ та Володъ < Володимиръ були найуживанішими серед усіх слов’янських народів. Щодо особових автохтонних жіночих імен в основах прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини, то загальна частка їх мізерна (5 імен в основах 8 прізвищ – 0,09% від загального фактичного матеріалу) у зв’язку з їх навмисним витісненням християнськими відповідниками. Серед відіменних утворень виокремлюємо 391 прізвище (4,8% від загальної кількості) з коренями чоловічих (4,3%) та жіночих (0,5%) імен-запозичень (Аба'сов (1), Абаку'мов (2), Шереме'т (10)), що свідчить про багатогранні міжмовні контакти на досліджуваній території.

Основою для творення відіменних прізвищ виступали як закріплені форми імен, так і їх фонетичні варіанти, що зумовило виникнення прізвищевих варіантів типу Гринче'нко (4) – Грінче'нко (11), Єре'менко (8) – Яре'менко (54).

Допрізвищева семантика прізвищ не завжди виявляється однозначною і прозорою, тому уналежнення того чи іншого прізвища до певної семантеми може мати подвійну (а то й потрійну) мотивацію. Для уникнення двозначності більшість ономастів (І. І. Ільченко, Т. Ю. Ковалевська, П. П. Чучка та ін.) пропонують ідентифікувати такі прізвища як окремий семантичний тип, називаючи їх або „прізвищами спірної мотивації” (Л. О. Кравченко), або „полісемантичними прізвищами” (Н. Ю. Булава). Полісемантичні прізвища становлять невелику групу в сучасній Середній Наддніпрянщині (1,3%). Серед них виокремлено одиниці, вмотивовані полісемією або омонімією апелятивних основ. Їх твірні основи мають по декілька значень, що однаково могли послугувати для творення прізвища: Загре'ба (4) загреба – 1) корж, випечений у жару, 2) місце заховання чого-небудь, 3) жадібна людина.

Спостерігаються серед досліджуваних прізвищ і основи непрозорої семантики (83 прізвища, 1%): Же'гет (2), Зо'та (5), Кі'млач (2). Вони становлять цікавий матеріал для подальших етимологічних досліджень.

Відбита прізвищами лексика репрезентує різні етапи становлення прізвищевої системи досліджуваного регіону, що у більшості спирається на основу, закладену ще в Запорізькій Січі. Аналіз прізвищ регіону в їх історичному плані дав підстави встановити висхідну динаміку розвитку семантичної бази прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини, виявити їх ареальну та хронологічну співвіднесеність із прізвищевими назвами Реєстрів від 1649 року - першого офіційного документа відображення живих процесів іменотворчості на території Середньої Наддіпрянщини, зафіксувати втрачені семантичні типи прізвищ, що унаочнено таблицею 1.

Таблиця 1

Поширеність семантичних типів сучасного регіону та прізвищевих назв

XVII ст.

Твірні основи | Кіл-ть прізвищ регіону | % від загальної кількості | Кіл-ть

назв XVII ст. | % від загальної кількості

Антропоніми | 2366 | 29 | 647 | 30

Давньослов’янські автохтонні імена | 596 | 7,3 | 71 | 3,3

Християнські імена | 1379 | 16,9 | 464 | 21,5

Іншомовні імена | 391 | 4,8 | 112 | 5,2

Апелятиви | 5604 | 68,7 | 1467 | 68

Особові | 3393 | 41,6 | 843 | 39,1

Назви осіб за зовнішніми ознаками | 1008 | 12,3 | 293 | 13,6

Назви осіб за внутрішніми ознаками | 938 | 11,5 | 259 | 12,1

Назви осіб за професією та родом занять | 460 | 6 | 119 | 5,5

Назви осіб за соціально – класовою ознакою | 244 | 3 | 43 | 2

Назви осіб за топонімними особливостями | 224 | 2,7 | 52 | 2,3

Назви осіб за територіальною належністю | 204 | 2,5 | 21 | 1

Назви осіб за етнічною ознакою | 123 | 1,5 | 29 | 1,3

Назви людей за родинними стосунками | 123 | 1,5 | 19 | 0,9

Назви осіб, пов’язані з міфологічними поняттями | 69 | 0,8 | 8 | 0,4

Неособові | 2211 | 27,1 | 624 | 28,9

Фауна | 570 | 7 | 178 | 8,2

Флора | 409 | 5 | 110 | 5,1

Назви страв, напоїв, продуктів харчування | 186 | 2,2 | 38 | 1,8

Назви абстрактних понять | 164 | 2 | 49 | 2,3

Назви анатомічні | 156 | 1,9 | 52 | 2,4

Назви засобів праці | 129 | 1,5 | 19 | 0,9

Назви часових понять, одиниць виміру, чисел | 117 | 1,4 | 24 | 1,1

Назви одягу, взуття, тканин | 103 | 1,2 | 29 | 1,4

Назви предметів домашнього вжитку | 91 | 1,1 | 23 | 1

Назви явищ природи | 86 | 1 | 11 | 0,5

Назви приміщень, будівель та їх частин | 74 | 0,9 | 26 | 1,2

Назви речовин, матеріалів | 69 | 0,8 | 19 | 0,8

Назви понять, пов’язаних з військовою справою | 44 | 0,5 | 38 | 1,8

Назви музичних інструментів | 34 | 0,4 | 8 | 0,4

Астрономічні назви | 7 | 0,08 | відсутні

Полісемантичні назви | 103 | 1,3 | 30 | 1,5

Назви непрозорої семантики | 83 | 1 | 11 | 0,5

Разом | 8156 | 100 | 2155 | 100

Лексико-семантичний аналіз прізвищ Середньої Наддніпрянщини на рівні синхронії засвідчив регіональні особливості (в зіставленні з прізвищевими системами Нижньої Наддніпрянщини, Дніпровського Припоріжжя, Лубенщини та Північної Донеччини), репрезентовані ширшим використанням назв військових предметів та понять в основах досліджуваних прізвищ (Карабіно'вська (3), Пала'ш (1)), що зумовлено історичними процесами на території Середньої Наддніпрянщини. Аналіз основ дав змогу з’ясувати особливості семантичної відповідності відіменних прізвищ досліджуваного регіону: репертуар найпоширеніших імен та їх варіантів в основах прізвищ визначають оніми Василь (29), Іван (23), Павло (21), Михайло (17). Домінування усталених в українській прізвищевій системі номенів (Василь, Іван, Петро) простежується і в інших регіонах (у Дніпровському Припоріжжі семема Петро утворює 26 прізвищ, Михайло – 52, Іван – 22, у Північній Донеччині активність виявляє ім’я Іван – 53 прізвища), що засвідчує спільні тенденції розвитку та становлення прізвищевих систем зіставлюваних регіонів.

Отже, зважаючи на всі особливості лексичної бази прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини, відзначено, що на становлення прізвищевої системи регіону мали вплив історичні процеси (явища дозаселення, міграційні хвилі, спорідненість діалектних зон) та загальноукраїнські мовні традиції.

У третьому розділі „Характеристика словотвірно-структурних типів прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини” прізвища проаналізовано за словотвірною специфікою як однією з їх концептуальних характеристик, що дало змогу визначити найтиповіші на досліджуваній території словотвірні типи прізвищ, встановити продуктивність суфіксів при утворенні назв жителів сучасної Середньої Наддніпрянщини, репрезентувати поетапне нарощування морфем від звичайного апелятива до поліморфемного прізвища.

Враховуючи особливості словотвірної структури прізвищ (на відміну від словотвору апелятивів), твірні основи яких завжди хоч і гіпотетично, але вмотивовані,здійснюємо словотвірно-структурний аналіз середньонаддніпрянських прізвищ, виокремивши морфологічні (утворені за допомогою нових прізвищевих формантів) та семантичні (утворені шляхом трансонімізації апелятивів, індивідуальних прізвиськ та особових імен без додаткових експліцитних засобів словотворення) типи. Певну частину прізвищ, з огляду на труднощі встановлення словотвірних відношень, кваліфіковано як найменування з непрозорою словотвірною мотивацією. Також у складі антропонімів досліджуваного регіону наявні двокомпонентні прізвищеві типи (Во'рон-Кова'льський (2), Цесько'-Полта'вець (1)), проаналізовані як окремі однокомпонентні елементи.

У сучасній Середній Наддніпрянщині морфологічні утворення складають 49,7% усього фактичного матеріалу (3891 прізвище). Встановлено, що серед різновидів морфологічного способу творення найбільшу активність виявляє суфіксація – найдавніший та найпродуктивніший шлях утворення прізвищ (В. О. Горпинич, Ю. О. Карпенко, П. П. Чучка), у зв’язку з чим усі прізвища морфологічного способу творення аналізуємо як суфіксальні деривати, не зафіксовані лексикографічними працями. Оскільки при аналізі твірної основи антропонімів першочергове значення мають структурні особливості основи, всі прізвища регіону згруповано у словотвірні типи за прізвищевими суфіксами із зазначенням їх походження, продуктивності, сполучувальних можливостей та основної прізвищевої функції – патронімної (-енк-о, -ович/-евич, -ич), посесивної (-ов /-ев, -ів, -ин /-ін) та поліфункціональної (-к-о, -ук/-’ук, -чук, -ик/-ік, -чик, -ак/-’ак, -чак, -ець, -ій, -ан, -ун, -ай, -ей), які вони виконували, доки відповідні лексеми не стали спадковими власними особовими назвами. Найпопулярнішими суфіксальними дериватами у регіоні є основи, оформлені поліфункціональними формантами (25%), середній ступінь активності виявили патронімні утворення (15%), непродуктивними визначено утворення, оформлені посесивними формантами (9,7%), що визначає регіональну специфіку Середньої Наддніпрянщини.

Аналіз структури прізвищ регіону виявив, що найпоширенішим формантом є суфікс -енк-о (13,4%) із семантикою патронімності, що свідчить про автохтонність цих одиниць на території Середньої Наддніпрянщини. Активність прізвищ із зазначеним суфіксом пояснюється широким дистрибутивним потенціалом форманта -енк-о – він вільно сполучається з особовими іменами та різними формами апелятивів (Аки'менко (4), Лебеде'нко (4), Павле'нко (55)). Здатність форманта -енк-о сполучатися з іншими суфіксами зумовила різну модифікацію словотвірних домінант, зафіксованих на території Середньої Наддніпрянщини: -к (-о,-а) +-енк-о -ч (-ич)/щ +-енк-о (68 утворень): Андрі'йченко (7); -ик (-чик)+-енк-о _ич+-енк-о (43 утворення): Кириче'нко (127); -ух-а/-’ух-а, -ух/-’ух + -енк-о -у (-’у)-ш (щ) + -енк-о (14 утворень): Артюше'нко (2) тощо. Популярність словотвірного типу на -енк-о зафіксована не тільки на території Середньої Наддніпрянщини, а й у прізвищевих системах інших регіонів (пор.: Надвеликолузький регіон – 10,5%, Дніпровське Припоріжжя – 19,8%, Лубенщина – 18,5%, Північна Донеччина – 9%), що доводить давність форманта, його східнослов’янське підґрунтя.

Серед прізвищ із посесивними формантами поширеністю відзначаються типи із суфіксом -ин/-ін (4%), -ов/-ев, -ів (5,7%): Ваню'хін (1), Горпи'шин (1), Ду'рнєв (2), що зумовлено високим ступенем антропонімізації цих формантів у центральних та східних областях України у зв’язку з довготривалим впливом Російської імперії на становлення прізвищевих систем зазначених територій.

У межах прізвищ з поліфункціональними формантами домінують типи із суфіксами -ськ (6%), -ук/ -юк, -чук (4,4%), що засвідчує органічний зв’язок із прізвищевими системами Надвеликолузького регіону, Лубенщини, Дніпровського Припоріжжя. Прізвища з формантами -ач (0,1%), -аш (0,1%), -ей (0,2%), -уш (0,07%) характеризуються невисокою частотністю як у складі досліджуваної прізвищевої системи, так і в межах інших регіонів.

Сучасна прізвищева система Середньої Наддніпрянщини фіксує 3760 (46,1% від загальної кількості) прізвищ семантичного способу творення, при функціонуванні якого не застосовувалися формально-структурні засоби словотворення, а формантом виступала зміна семантики слова. Звертаючи увагу на морфологічний склад досліджуваних прізвищ, виокремлюємо прізвищеві субстантиви (30,7%) та прізвищеві ад’єктиви (14,1%) у межах семантичного способу словотвору. Основою для виникнення прізвищевих субстантивів послугували особові імена, топоніми та апелятиви. У межах групи прізвищ, співвідносних з особовими іменами (10,7%), переважають антропоніми, ідентичні суфіксальним особовим назвам (6%). Близько 20 формантів виявили активність в утворенні суфіксальних імен на досліджуваній території. Найпродуктивнішими та найпоширенішими серед них суфікси -к-о (118 прізвищ), -ик (64 прізвища), -ець/ -’ець (23 прізвища): Гришко' (7), Ігна'тик (3), Антоне'ць (2), що пояснюємо високим ступенем індивідуалізації цих варіантів у минулому. Нечисленними є прізвища, ідентичні повним особовим формам (1,9%) та усічено-суфіксальним іменам (1,4%), що зближує середньонаддніпрянську антропосистему з Північною Донеччиною та Лубенщиною. Основи прізвищ, співвідносних з усіченими варіантами (0,6%), найчастіше зберігають християнські чоловічі імена, в яких відбулося усічення кінцевої частини (Ру'с (2) < Руслан), що зумовлено високим ступенем продуктивності такого типу скорочень у період становлення прізвищ.

Прізвища, утворені від топонімів семантичним способом, становлять 0,9% (77 прізвища) від усього фактичного матеріалу. Основами таких прізвищ виступили як непохідні (Чигири'н (5)), так і похідні лексеми (Чорноба'й (41)), що вмотивовано процесами словотвірної адаптації більшості власних назв.

Відапелятивні прізвища субстантивного типу займають у сучасній Середній Наддніпрянщині значне місце – 1638 прізвищ (20% від загальної кількості всього фактичного матеріалу), що пов’язано з високим ступенем антропонімізації цього розряду лексики, різноманітного за семантикою і структурою основ. Для творення прізвищ послугували похідні, непохідні та складні апелятивні лексеми.

Словотвірні типи прізвищ зберігають структурно-словотвірні особливості прізвищевої системи, закладеної у XVII ст. При цьому сучасна прізвищева система репрезентує динаміку росту та поширення словотвірних типів прізвищ на -уш, -ак, -ей, -ун, що були відсутні в період перших фіксацій прізвищевих назв Реєстрами Війська Запорозького.

Таким чином, структурно-словотвірні типи прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини формувалися під упливом загальноукраїнських мовних традицій у межах історичного словотвору і при цьому набували регіональних особливостей функціонування.

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини дає можливість зробити такі висновки:

1. Вивчення регіональних прізвищевих систем є основою для створення ґрунтовної загальної картини розвитку прізвищ України. Аналіз лексико-семантичної бази та структурно-словотвірних особливостей прізвищ Середньої Наддніпрянщини, процес стабілізації яких відбувся в історично короткий термін (з кінця XVII ст. до кінця XVIII – XIX ст.), є необхідним та актуальним у загальноукраїнському прізвищевому просторі.

2. На основі лексико-семантичної характеристики встановлено допрізвищеве значення етимонів прізвищ досліджуваного регіону. З’ясовано, що лексичною базою прізвищевих основ виступають характерні для всієї української прізвищевої системи групи апелятивної й онімної лексики, у зв’язку з чим усі антропооснови розподілено на дві основні групи: відапелятивні (68,7%) та відіменні (29%). Перевага відапелятивних прізвищ в середньонаддніпрянському антропоніміконі відбиває його регіональну специфіку.

3. Прізвища, співвідносні з апелятивними назвами осіб, репрезентують особливості життя народу – побут, сімейний стан, релігійні сповідування, фізичні та психічні ознаки тощо. Допрізвищева лексика відапелятивних прізвищ переважно співвідносна з назвами на позначення осіб (41,6% від загальної кількості всього фактичного матеріалу) та рідше – з неособовими апелятивами (27,1% від загальної кількості всього фактичного матеріалу), що пояснюємо нерівномірним процесом онімізації апелятивів. Встановлено, що найчисленнішою групою прізвищ, співвідносних з особовими апелятивами, є семантичний тип „Назви осіб за їх зовнішніми ознаками” (12,4%), серед яких переважають назви людей за особливостями тіла та обличчя (4%), назви людей за кольором волосся, шкіри (3,4%) та назви людей за фізичними вадами (1,6%), що зумовлено активністю такого способу семантичної ідентифікації – мотивами номінації слугували найпомітніші риси денотатів. Найпродуктивнішим лексико-семантичним типом прізвищ, співвідносних з неособовими апелятивами, є назви із семантикою „Фауна” (7%), де найчисленнішими є назви диких птахів (1,7%), назви диких тварин (1,6%), назви домашніх тварин (1,5%), що зумовлено символічними віруваннями людей у силу самої назви. Встановлено активність етимонів у прізвищах сучасної Середньої Наддніпрянщини, серед яких лексеми „чорний” (46), „білий” (45), „баба” (29), „кривий” (26), „рудий” (25), „сухий” (21), „гора” (19), що засвідчує їх високий ступінь антропонімізації на час становлення прізвищевої системи регіону.

4. Відіменні прізвища неоднорідні за походженням, тому в їх межах виокремлюємо антропооснови, співвідносні зі слов’янськими автохтонними (7,3%), християнськими варіантами (16,9%) та запозиченими іменами (4,8%). Основу більшості прізвищ досліджуваного регіону (16,9%) складає греко-латинський християнський елемент, що зумовлено довготривалим впливом церкви на процес ідентифікації. Обмежений асортимент слов’янських автохтонних (7,3%) та запозичених імен (4,8%) в основах середньонаддніпрянських прізвищ зумовлено їх непопулярністю у період становлення прізвищевої системи. Кількісну нерівномірність середньонаддніпрянських прізвищ, співвідносних із чоловічими іменами (15,5%), та прізвищами, співвідносними з жіночими іменами (1,3%), пояснено давньою традицією називання дитини за батьком. Детальний аналіз досліджуваних прізвищ виявив прізвищеві варіанти у межах сучасної прізвищевої системи, які виникли внаслідок фонетичних (втрата ненаголошеного голосного на початку слова, дисимілятивна зміна в різноскладовій позиції тощо) та словотвірних (усічення постпозитивного компонента імені-композити в різних позиціях) змін у складі їх етимонів, що увиразнює регіональну специфіку регіону. Популярність імен Василь (29), Іван (23), Павло (21), Петро (14), Михайло (13), Роман (12) в основах прізвищ регіону зближує його з прізвищевими системами Лубенщини, Дніпровського Припоріжжя, Надвеликолузького регіону.

5. Аналіз лексико-семантичної бази прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини в діахронії дав змогу виявити спільну основу для творення антропонімів двох історичних етапів, що відбито у статичності складу найпродуктивніших апелятивних та іменних основ, популярності певних семантем („Назви осіб за зовнішніми ознаками”, „Назви осіб за професією та родом занять”, „Фауна”) у сучасній прізвищевій системі та Реєстрах Війська Запорозького. Також виявлено висхідну динаміку функціонування семантичних типів прізвищ Середньої Наддніпрянщини, яка виявилася в кількісному розширенні груп апелятивної та іменної лексики у процесі прізвищетворення (зафіксовано нові лексико-семантичні групи, відсутні в період перших прізвищевих фіксацій, зокрема “Астрономічні назви”), значному збагаченні діапазону лексем та власних імен у прізвищах (у зіставленні з прізвищевими назвами „Реєстрів”), що пов’язано із процесами суспільного розвитку. Окрім того, сучасній прізвищевій системі притаманний процес архаїзації та занепаду семантичних типів, що призвело до зникнення частини прізвищ.

6. Лексико-семантичний аналіз прізвищ Середньої Наддніпрянщини виявив регіональні особливості прізвищевого лексикону, на становлення якого мали вплив історичні процеси, загальноукраїнські мовні традиції та лексикони інших регіонів України. Встановлено такі спільні ознаки прізвищевих систем Нижньої Наддніпрянщини, Дніпровського Припоріжжя, Лубенщини та Північної Донеччини: відапелятивні прізвища значно переважають відіменні; серед апелятивів у прізвищевих основах популярністю відзначаються атрибутивні назви (за зовнішніми та внутрішніми ознаками), лексеми групи „Фауна” та „Флора”, особові імена Іван, Григорій, Василь. Специфіка сучасного середньонаддніпрянського прізвищевого лексикону полягає в ширшому використанні назв військових предметів та понять у зіставленні з результатами досліджень інших регіонів, що пояснено історичними особливостями розвитку досліджуваної території, зокрема давнім розселенням козаків на території сучасної Наддніпрянщини, державним устроєм життя та діяльністю корінного населення Січі.

7. В аспекті структурної специфіки виокремлено два основних типи прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини: морфологічний (49,7%) і лексико-семантичний (46,1%). З огляду на дериваційну неоднозначність прізвищевих типів, певну частину прізвищ (4,2%) кваліфіковано як утворення з подвійною словотвірною мотивацією.

8. Встановлено, що серед морфологічних типів наявні прізвища, утворені суфіксальним способом і словоскладанням, префіксальний і суфіксально-префіксальний способи не застосовувалися. Найпоширенішими є суфіксальні деривати (4054 прізвищ, 49,7%) з поліфункціональними (25%) та патронімними формантами (15%), малопоширеними - з посесивними суфіксами (9,7%). Аналіз структури прізвищ Середньої Наддніпрянщини виявив, для їх творення використовувалися насамперед суфікси -енк-о (13,4%), -ов/-ев, -ів (5,7%), -ськ/-зьк/-цьк (6%), -ук/-’ук, -чук (4,4%), -к-о (4,2%),-ин (4%). Прізвища із суфіксами -ач (0,1%), -аш (0,1%), -ей (0,2%), -уш (0,07%) характеризуються малопоширеністю як у досліджуваному регіоні, так і в загальноукраїнському прізвищевому просторі. У межах лексико-семантичного типу прізвищ переважають трансономатизовані типи відіменного характеру. Серед структурних типів, що сформувалися шляхом ономатизації апелятивів, поширеними є прізвищеві субстантиви (30,7%) та прізвищеві ад’єктиви (14,1%), що відбиває загальну тенденцію до субстантивованої номінації особи. Також процесу антропонімізації зазнали відносні (5%) та якісні (1%) прикметники, дієприкметники (0,2%), а також дієслова (0,1%), вигуки (0,03%), прислівники (0,02%) та частки дієслівного походження (0,01%). Виявлено, що при творенні прізвищ застосовувалися лише усічення та нарощення (усічення імен різного походження, усічення суфіксальних імен тощо), інші способи поєднання морфем не використовувалися. Встановлено, що словотвірний статус двокомпозитних утворень активно розкривається у межах словотвірного типу „основа прикметника + іменник” (0,8%), що зумовлено високим ступенем антропонімізації іменників та прикметників у період становлення прізвищ. Отримані результати, з одного боку, засвідчують регіональну специфіку досліджуваного матеріалу, а з іншого виявляють і його глибинний зв’язок із загальнонаціональною системою, під упливом якої він формувався.

9. Результати дослідження словотвірної бази сучасного середньонаддніпрянського регіону свідчать, що словотвірні типи прізвищ зберігають структурно-формантні особливості прізвищевої системи, закладеної у XVII ст. Встановлено абсолютну активність суфікса -енк-о в основах прізвищ сучасного регіону (13,4%) та прізвищевих назв XVII ст. (43,2%), що доводить давню українську генезу зазначеного форманта. Виявлено спадну динаміку функціонування сучасних словотвірних типів на -ович/-евич, -ич у зв’язку зі втратою їх соціальної (міщанської) маркованості. Визначено, що форманти ов/-ев, -ів частіше збережено прізвищами сучасної Середньої Наддніпрянщини (5,7%), ніж прізвищевими назвами XVII ст. (2,6%), що пояснюємо довготривалим впливом Російської імперії на формування прізвищевої системи середньонаддніпрянського регіону. Також сучасний стан репрезентує динаміку росту та поширення прізвищевих типів на -уш, -ак, -ей, -ун, що були відсутні в період перших фіксацій прізвищевих назв Реєстрами Війська Запорозького. Словотвірні типи XVII ст. повністю відтворені сучасною прізвищевою системою.

10. На синхронному зрізі функціонування різних словотвірних прізвищевих типів встановлено, що структурно-формантна база досліджуваних прізвищ формувалася під упливом загальноукраїнських мовних традицій і сьогодні виявляє значні подібності із системами Лубенщини, Надвеликолузького регіону, Дніпровського Припоріжжя, Північної Донеччини (поширеність прізвищ на -енк-о, нетиповість словотвірних типів на -ич та -ович/-евич для прізвищевих систем східних, південних та центральних областей, середній ступінь поширеності прізвищ на -ук/-юк, -чук, рідковживаність прізвищ на -ач, -ун тощо).

Отже, прізвищева система Середньої Наддніпрянщини є складником загальнонаціонального прізвищевого атласу української мови, поєднуючи в собі як загальноукраїнські, так і регіональні особливості.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Бабій Ю.Б. Семантика і структура твірних основ прізвищ Середньої Наддніпрянщини // Ономастика і апелятиви. – Випуск 17. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 118-124.

2.