ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ЧАГОВЕЦЬ АЛЛА ІВАНІВНА

УДК 37.013(09)(474.54)

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

(друга половина ХХ століття)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор

Пономарьова Галина Федорівна,

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут,

ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Нечепоренко Лідія Сергіївна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Золотоверх Владлена Віталіївна,

Інститут спеціальної педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії олігофренопедагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться “20” листопада 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 в Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (вул. Велика Бердичівська, 40, м. Житомир, 10008).

Автореферат розісланий “19” жовтня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.А. Сейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток української держави зумовив радикальні зміни у світогляді та ідеології, у культурі та освіті, серед яких проблема здорового способу життя людини визначається як стратегічна й масштабна.

Акцентування уваги на проблемах здоров’я обумовлено його поліфакторністю й необхідністю для успішного функціонування та прогресу соціокультурних, суспільних і політичних структур у цілому.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті турбота про здоров’я молоді, виховання в неї культури здорового способу життя визначається пріоритетним завданням. Успішному виконанню цього завдання сприяє вивчення теорії та практики організації процесу фізичного виховання й освіти другої половини ХХ століття, коли було накопичено значний теоретико-методичний досвід упровадження різних методів, організаційних форм навчання та виховання. Декларована суспільством необхідність охорони здоров’я та конкурентоспроможності нації можлива лише за умови чіткого осмислення того, що основи якості та тривалості життя людини закладаються ще в дитинстві, а здоров’я дитини дошкільного віку є поєднанням різних характеристик не лише його фізичного і психічного, а й морального розвитку, що забезпечують певний рівень розумової й фізичної працездатності та швидку адекватну адаптацію до природного й соціального середовища. Такий погляд на здоров’я потребує серйозної уваги до дитини як носія резерву здоров’я.

Аналіз значної кількості наукових праць досліджуваного періоду дає підстави констатувати, що в другій половині ХХ століття широко розроблялися питання формування навичок здорового способу життя особистості, зміст і методика фізичного виховання дошкільників.

Проблема здорового способу життя була предметом дослідження науковців різних галузей знань: медичної (Г. Апанасенко, Д. Давиденко, В. Волков, П. Половников), біомедичної (Ю. Лісіцин, О. Щетінін), соціальної (О. Вакуленко, Л. Жаліло, В. Климова, В. Скумін, О. Яременко), психологічної (В. Ананьєв, В. Климова, С. Шапіро).

У педагогічних працях проблема здорового способу життя розглядалася в контексті підвищення ефективності системи фізичного виховання школярів та дошкільників (Е. Вільчковський, Н. Денисенко, Т. Дмитренко, О. Дубогай).

Наприкінці ХХ століття визначився валеологічний підхід до вивчення проблем здорового способу життя школярів (І. Брехман); досліджено різні аспекти валеологічної освіти та валеологічного виховання школярів і молоді (Т. Бойченко, О. Вакуленко, Г. Голобородько, О. Іванашко, С. Лапаєнко, С. Свириденко, Л. Сущенко, С. Юрочкіна); виконано низку експериментальних досліджень із проблеми формування навичок здорового способу життя у дітей дошкільного віку (Н. Денисенко, О. Іванашко, С. Юрочкіна); визначено умови професійної підготовки майбутніх фахівців із дошкільної освіти щодо виховання у дітей навичок здорового способу життя (В. Нестеренко).

Отже, проблема формування навичок здорового способу життя була в центрі уваги науковців і практиків другої половини ХХ століття. Саме в цей період накопичено чималий досвід із зазначеного вище питання. Однак цілісного аналізу проблема формування навичок здорового способу життя у дітей дошкільного віку в період другої половини ХХ століття в сучасних наукових дослідженнях не дістала.

Ураховуючи гостроту соціальної потреби у збереженні здоров’я кожної дитини, доцільність вирішення цієї проблеми засобами освіти й недостатній рівень висвітлення її історико-педагогічного аспекту було визначено тему дослідження: „Проблема формування здорового способу життя дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки „Підготовка викладацьких кадрів для початкової, середньої та вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних і зарубіжних педагогів, діячів освіти й культури ХІХ – початку ХХ століття” Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 1 від 23. . р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № від 21. .  р.).

Об’єкт дослідження – процес виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – зміст, форми та методи формування здорового способу життя дітей дошкільного віку другої половини ХХ століття.

Мета дослідження – узагальнити історико-педагогічний досвід, визначити й обґрунтувати теоретичні засади проблеми формування здорового способу життя дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття.

Об’єкт, предмет, мета дослідження зумовили такі завдання:

1. Виявити витоки проблеми формування здорової особистості в Україні.

2. Проаналізувати сутність категорії „здоровий спосіб життя дітей дошкільного віку” та чинники формування здорового способу життя дошкільників у контексті педагогічних досліджень другої половини ХХ століття.

3. Дослідити зміст, форми і методи формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку в педагогіці другої половини ХХ століття.

4. Визначити етапи розвитку проблеми формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку другої половини ХХ століття та його провідні тенденції.

5. Окреслити можливості творчого використання позитивного історико-педагогічного досвіду виховання здорової особистості в сучасних умовах.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання з її вимогами об’єктивності й доказовості; положення філософії про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ у суспільстві та необхідність вивчення їх у конкретно-історичних умовах, а також про зв'язок історії з сучасністю, єдність загальнолюдського й національного. Дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, діяльнісно-творчого підходу до вивчення спадщини минулого, використання її в сучасній практиці навчання й виховання. На різних етапах педагогічного пошуку використовувалися закони України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про фізичну культуру та спорт”, „Про охорону дитинства” тощо.

Теоретичну основу дослідження складають наукові розробки проблеми формування здорового способу життя в контексті особливостей становлення вітчизняної системи фізичного виховання (А. Вереніус, В. Гориневський, Є. Дементьєв, П. Лесгафт, М. Семашко), теоретичні засади психологічного розвитку дітей дошкільного віку (Л. Виготський, Д. Ельконін, В. Мухіна, Л. Проколієнко, Є. Рибалко, М. Шевандрін).

Джерелознавчою базою дисертації слугували: наукові та публіцистичні статті, доповіді, рецензії, підручники, навчальні посібники, монографії, хрестоматії, звіти, мемуарні джерела; матеріали періодичних видань другої половини ХХ століття („Дошкольное воспитание”, „Дошкільне виховання”, „Фізичне виховання”, „Семья и школа”, “Физическое воспитание детей и подростков”). Цінний фактичний матеріал зібрано під час опрацювання фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, Державного архіву Харківської області, рукописного відділу Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (м. Київ). У процесі дослідження також використано матеріали Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка.

Під час дослідження запроваджувалися такі методи: хронологічний та ретроспективний, що дали можливість простежити за формуванням наукових поглядів на проблему здорового способу життя в динаміці; логіко-системний аналіз теоретичних та методичних підходів до проблеми; теоретичний аналіз історико-педагогічної літератури, архівних документів, що дав підстави виявити внесок науковців розвиток теорії та практики навчання й виховання дошкільників; синтез й узагальнення отриманих даних. Із метою забезпечення історичної вірогідності одержаних результатів запроваджувалися методи наукової ідентифікації та порівняльного аналізу літературних та архівних джерел.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ століття. Нижню хронологічну межу визначено вступом Олімпійського комітету колишнього Радянського Союзу (1951 р.) до Міжнародного олімпійського комітету, що значно вплинуло на розвиток фізичної культури та підвищення рівня її масовості. Верхня хронологічна межа (1991 р.) відповідає даті прийняття незалежності української держави.

Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше ґрунтовно проаналізовано та цілісно представлено систему формування здорового способу життя дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття; визначено витоки становлення проблеми, переосмислено науково-педагогічний досвід минулого з урахуванням вимог сьогодення, обґрунтовано етапи становлення теорії та практики формування здорового способу життя дітей дошкільного віку другої половини ХХ століття, уточнено базові поняття дослідження; узагальнено досвід і виявлено умови формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку; подальшої розробки набули питання визначення змісту педагогічної діяльності, спрямованої на формування свідомого ставлення до формування здорового способу життя дітей з боку батьків (вимоги до педагогів, форми взаємодії школи, сім’ї та громадськості, методи роботи з батьками).

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що позитивний історико-педагогічний досвід формування навичок здорового способу життя та теоретичні висновки, сформульовані у процесі наукового пошуку покладено в основу спецкурсу “Формування здорового способу життя дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці”. Теоретичні положення й узагальнений практичний досвід організації оздоровчої роботи з дітьми дошкільного віку можуть бути використані в процесі викладання таких навчальних дисциплін середньої та вищої школи, як історія України, історія педагогіки України тощо, а також під час підготовки відповідних навчальних посібників, методичних рекомендацій із вищезазначених курсів, курсових і дипломних робіт у педагогічних навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації.

Окремі положення й результати дослідження впроваджувались у навчально-виховний процес комунального закладу „Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № Харківської міської ради” (довідка № від 22. .  р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № /146 від 19. .  р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 01-406 від 22. .  р.).

Вірогідність дослідження та сформульованих на його підставі висновків забезпечується широким використанням історико-педагогічної літератури досліджуваного періоду, архівних матеріалів, а також комплексом методів, адекватних меті, предмету, завданням дослідження та всебічним обговоренням його концептуальних положень і результатів.

Апробація й упровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, кафедрі дошкільної освіти та музичного виховання, та кафедрі фізичного виховання Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, на засіданнях методичних об’єднань педагогічних працівників ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Результати досліджень, викладені в дисертації, висвітлювалися на міжнародних конференціях „Особистісно орієнтовані педагогічні технології в початковій освіті” (м. Тернопіль, 2006); „Освіта й доля нації” (м. Харків, 2006); „Формування мотивації здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІД засобами освіти” (м. Київ, 2006); „Опыт, проблемы, перспективы и качество высшего инженерного образования” (м. Бєлгород, 2006); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Виховання майбутнього педагога на основі національної культури і вічних духовних цінностей: історія та перспективи розвитку” (м. Харків, 2006); ІІІ науково-практичній конференції молодих учених „Методологія сучасних наукових досліджень” (м. Харків, 2006); науково-методичних семінарах педагогічних працівників навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (м. Харків, 2002-2005 рр.); засіданні круглого столу викладачів педагогічних вузів Східного регіону (м. Харків, 2005).

Публікації. Результати дослідження відображено в 10 одноосібних публікаціях, з яких 4 опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та 6 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертації визначається змістом і сутністю проблеми, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатка, списку використаних джерел (272 позиції, із них 4 – іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації – 207 сторінок. Основний зміст роботи становить 186 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, основні завдання та методи дослідження, обґрунтовано його теоретичні засади та джерелознавчу базу, розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів роботи, відображено шляхи і форми апробації та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі „Теоретичні засади проблеми формування навичок здорового способу життя дітей дошкільного віку” на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито витоки проблеми здорового способу життя, визначено сутність понять „здоров’я” і “здоровий спосіб життя” як наукових категорій, визначено особливості формування здорового способу життя в дошкільному віці.

Вивчення широкого кола філософської, психолого-педагогічної, історико-педагогічної літератури дало підстави засвідчити, що проблема формування здорового способу життя супроводжувала увесь шлях людської цивілізації. Ії наукове становлення, визначення мети, змісту, форм та засобів відбувалося відповідно до особливостей розвитку системи фізичного виховання й невіддільне від неї.

У процесі дослідження встановлено, що питання здорового способу життя набували статусу наукових й органічно оформлювалися як система під впливом геополітичних, соціально-економічних чинників, знаходили своє втілення у прогресивних наукових теоріях і передовому вітчизняному педагогічному досвіді, змінювалися відповідно до всього процесу розвитку педагогічної науки, обумовлювалися культурно-національними особливостями та світоглядом народу й визначалися загальним соціокультурним вектором досліджуваного періоду. Проблема формування здорового способу життя окреслювалася під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, співвідношення яких і визначало розвиток тенденцій та пріоритетність вирішення окремих наукових завдань.

У роботі зазначено, що динаміка розвитку ідеї здорового способу життя обумовила широту підходів та трактувань її значущості: від умови повноцінного функціонування держави до важливого чинника гармонійного розвитку особистості.

Доведено, що актуальність ідеї здорового способу життя особистості зумовлювалася самою природою людини (потребою бути сильною, здоровою, загартованою), особливостями національного світогляду, ментальності, усім розвитком цивілізації та визначалася з таких позицій: суспільної (готовність до активної суспільної діяльності), медичної (умова забезпечення позитивних змін організму), трудової (здатність до ефективної трудової діяльності).

Передумовами розвитку ідеї формування здорової особистості другої половини ХХ століття були: загострення проблеми здоров’я молоді (несприятливі соціально-економічні умови життя в Україні, складна екологічна ситуація, інформаційне перенасичення, інтенсифікація навчального процесу), потреби радянського військово-промислового комплексу, принципово нові підходи до виховання особистості, закріплені в ратифікованих Україною міжнародних та внутрішніх правових документах (Декларація прав людини (1948 р.), положення та концепції базових освітніх документів про пріоритетність виховання здорової особистості). Система формування здорового способу життя була побудована як автономно-цілісна категорія, ефективне функціонування якої забезпечувала реалізація системних функцій: 1) зовнішньої, що передбачає дотримання принципів природовідповідності, культуровідповідності, людиновідповідності; оздоровчих (оздоровчо-перетворювальної, оздоровчо-технологічної, оздоровчо-відтворювальної), спрямованих на розробку та вдосконалення педагогічного комплексу формування та розвитку навичок здорового способу життя; 2) внутрішньої, що забезпечує саморозвиток та самовдосконалення системи формування здорового способу життя дітей дошкільного віку як шляхом творчого оновлення існуючих напрямів згідно з новими вимогами та динамікою розвитку суспільно-педагогічних процесів, так і шляхом розробки принципово нових наукових підходів.

У процесі наукового пошуку встановлено, що в другій половині ХХ століття поняття “здоров’я” в науково-педагогічному просторі (В. Ананьєв, Д. Давиденко, В. Петренко, Г. Хомутов) розглядається як цілісний, системний феномен, що характеризує внутрішню сутність життя, її якісний стан у конкретної особистості й виражає рівень духовного, психічного, фізичного та соціального благополуччя індивідуума.

Здоров’я пов’язане зі способом життя людини, як зі стійкою формою її соціального життя, моделлю поведінки та взаємодії з навколишнім світом. У дослідженні поняття “здоровий спосіб життя” окреслено як життєдіяльність, спрямовану на збереження та покращення здоров’я людей. Сучасні дослідження (Д. Венедиктов, Е. Жук, Ю. Лісіцин, О. Царік) розглядають поняття “здоровий спосіб життя” в невід’ємному зв’язку з індивідуально-мотиваційним компонентом особистості, як умову та можливість реалізації індивідом власних соціальних, психологічних, фізичних здібностей. Навички здорового способу життя засвоюються людиною під впливом соціальних мега-, макро-, мезо-, мікрофакторів протягом усього життя. Особливе місце в процесі формування здорового способу життя займає соціалізація особистості шляхом засвоєння певних норм поведінки та зразків життєдіяльності.

Здоровий спосіб життя розглядається в дослідженні як сукупність зовнішніх та внутрішніх умов життєдіяльності людського організму, основними складниками якого є: харчування (вимоги до якості питної води, збалансованого обсягу вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів), побут (гігієнічно-санітарні умови приміщення для праці та відпочинку), рухова активність.

Проведене дослідження дало можливість визначити здоровий спосіб життя дітей дошкільного віку як форму повсякденного життя, що відповідає гігієнічним правилам, розвиває адаптивні можливості організму, сприяє успішній підтримці й розвитку його резервних можливостей. Найбільш сенситивним для засвоєння правил, норм, умінь і навичок здорового способу життя, культурно-гігієнічних навичок є молодший дошкільний вік, як період інтенсивного особистісного розвитку, формування самосвідомості, мотивів поведінки, моральних якостей дитини. З’ясовано, що до особливостей дошкільного віку слід віднести новоутворення, центральними серед яких є виникнення: першого схематичного образу цілісного дитячого світогляду; первинних етичних понять і норм, що часто пов'язані з естетичними почуттями; супідрядності мотивів, завдяки яким формуються такі якості особистості, як наполегливість і вміння долати труднощі; особистої свідомості й самосвідомості; довільної поведінки особистості, що передбачає оволодіння засобами й еталонами свідомої діяльності, перехід від егоцентризму до децентрації.

Встановлено, що біологічні особливості розвитку дитини дошкільного віку пов’язані, насамперед, із подальшим інтенсивним дозріванням її організму: у молодшому дошкільному віці спостерігається сповільнення темпів збільшення росту та ваги; зростає загальна вага м’язів, удосконалюється діяльність серцево-судинної системи, координація рухів; відбуваються активні морфологічні зміни в будові головного мозку, посилення регулятивної функції великих півкуль головного мозку; утворюються та вдосконалюються умовні рефлекси, у яких провідну роль відіграє слово. У роботі зроблено висновок про інтенсивні процеси формування другої сигнальної системи, що створює необхідні передумови для засвоєння нових форм соціального досвіду завдяки вихованню й навчанню.

Серед соціально-психологічних особливостей, що сприяють засвоєнню навичок здорового способу життя дошкільнят необхідно відзначити такі: спільна діяльність із дорослими та однолітками, які демонструють зразки поведінки; схильність до відтворення, наслідування вчинків дорослих із близького оточення; виконання правил поведінки на основі засвоєних звичок.

Доведено, що вирішальне значення у формуванні навичок здорового способу життя дошкільнят має стимулювання з боку дорослих, адекватне віку та потребам дитини. У поведінці дитини дошкільного віку зберігаються й закріплюються в основному ті риси, вміння та навички, що постійно одержують підтримку (так зване позитивне підкріплення).

Вивчення та аналіз теоретичних питань формування здорового способу життя дітей дошкільного віку дали можливість стверджувати, що ця проблема завжди була актуальною, розв’язувалася з огляду на потреби соціально-гуманітарного стандарту суспільства та окреслювалася як базова у побудові комплексу інтелектуальних, фізичних, духовних, психологічних, соціальних аспектів життєдіяльності людини.

У другому розділі „Досвід формування навичок здорового способу життя у дітей дошкільного віку в педагогічній практиці другої половини ХХ століття” – визначено провідні тенденції формування здорового способу життя; досліджено форми й методи формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку; розкрито значення та роль сім’ї у формуванні навичок здорового способу життя дітей дошкільного віку; проаналізовано сутність і зміст організації активного дозвілля дітей, виявлено шляхи розв’язання проблеми залучення дітей дошкільного віку до рухової активності в контексті науково-методичних пошуків досліджуваного періоду.

Вивчення фактичного матеріалу з проблеми дослідження дало змогу встановити, що період другої половини ХХ століття характеризувався особливою увагою педагогічної громадськості до питань виховання здорової особистості дошкільного віку, проте підходи до розв’язання проблеми були неоднозначними й змінювалися залежно від зміни пріоритетів соціально-педагогічного комплексу.

У ході наукового пошуку з’ясовано, що становлення проблеми формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку в педагогічній науці відбувалося у три етапи.

Перший етап – 50-70-х рр. – науково-популярний, для якого були характерними активізація науково-громадської думки у вигляді обговорення проблеми на науково-теоретичних та практичних конференціях різного рівня, широке висвітлення різних аспектів проблеми на сторінках педагогічної преси; інтенсивна наукова розробка можливих форм організації фізичної діяльності дітей у сім’ї та дитячих дошкільних закладах. Особливого розвитку й популяризації набули ідеї організації гігієнічних умов і правильного розпорядку дня, повноцінного харчування в дитячому садку, загартування організму, створення необхідних умов для фізичного розвитку дитини, виховання культурно-гігієнічних навичок. Значною перешкодою на шляху розробки проблеми здорового способу життя на цьому етапі став слабкий зв’язок між медичним і педагогічним вивченням дитини та висвітленням його в науковій літературі.

Другий етап – 70-90-ті рр. – діагностичний. На цьому етапі особлива увага приділялася розробці й впровадженню діагностичних методик розвитку здорового способу життя в контексті вирішення питань підготовки дитини до школи з метою підвищення її адаптаційних можливостей. Результати діагностики засвідчили помітне погіршення стану здоров’я першокласників, зростання кількості нервових розладів, порушень серцево-судинної системи, погіршення зору дітей. Проблема формування здорового способу життя розглядалася у цей період в контексті інтегрування зусиль сім’ї та інститутів дошкільного виховання, причому науковцями та педагогами було акцентовано увагу на керівній ролі закладів освіти у процесі виховання. Провідними тенденціями цього етапу стало вирішення питань адаптації та підготовки дитини до школи, що зумовило підсилення оздоровчого компонента у виховній роботі дитячих дошкільних закладів, розробку спеціальних програм, методичного забезпечення (Керівництво для вихователів дитячих садків, Програма виховання в дитячому садку, яка неодноразово доопрацьовувалася, низка методичних рекомендацій), що забезпечило орієнтацію наукових досліджень на особистість дитини у контексті загального процесу гуманізації дошкільного виховання.

Третій етап – 90-ті рр. – системний, який характеризувався інтенсивною розробкою проблеми здорового способу життя дошкільників, яка набула нового статусу, а окремі її аспекти стали предметами спеціальних ґрунтовних досліджень фахівцями різних наукових галузей, на підставі яких чітко визначилися основні структурні елементи системи виховання здорової особистості. У штат дошкільного закладу було введено посаду організатора фізичного виховання, систематично проводилися семінари для вихователів, методистів, завідуючих. На цьому етапі налагоджувався зв’язок педагогічних та медичних наукових досліджень, було розроблено критерії оцінювання психофізичного статусу дитини-дошкільника, особлива увага зверталася на створення необхідних санітарно-гігієнічних і психолого-педагогічних умов у дошкільних закладах, було обґрунтовано шляхи підвищення рухової активності дітей у повсякденному житті.

З’ясовано, що в дослідженнях другої половини ХХ століття було визначено стратегічні напрями розв’язання проблеми формування навичок здорового способу життя, а саме: організація раціонального активного рухового режиму дітей дошкільного віку; залучення їх до рухової активності; поліпшення виховної роботи дитячих дошкільних закладів, яка передбачала оздоровчо-просвітницьку співпрацю з сім’єю. З метою формування у батьків позитивного ставлення до проблеми формування здорового способу життя у досліджуваний період було визначено основні напрями професійної педагогічної діяльності та її подальшої наукової розробки: пропаганда медичних та педагогічних знань серед батьків; забезпечення їх педагогічно доцільною інформацією; організація професійних консультацій щодо виховання здорової особистості дитини; проведення профілактичних заходів, санітарної та медичної просвіти батьків; стимулювання батьків до самовиховання; залучення їх до організації та проведення окремих заходів фізкультурно-оздоровчої та навчально-спортивної роботи з дітьми; поширення передового педагогічного досвіду виховання дітей у сім’ї (конференції, тематичні вечори, педагогічні батьківські зібрання, організація спільних оздоровчих заходів тощо). Вивчення та аналіз методичної та педагогічної літератури досліджуваного періоду дозволили довести роль сім’ї у формуванні здорового способу життя у дітей дошкільного віку у вигляді виховання позитивного ставлення до нього особистим прикладом; залучення дитини до дотримання норм здорового способу життя (режим дня, загартування тощо), організації активного дозвілля у вільний час, підготовки дитини до школи, яка повинна включати оздоровчий, режимний, гігієнічний, фізичний, розумовий компонент.

Дослідження другої половини ХХ століття довели, що необхідною умовою забезпечення ефективності процесу виховання здорової особистості стала консолідація зусиль дошкільних навчальних та медичних закладів і сім’ї (фактори постійного соціалізуючого впливу на дитину, модель її соціальної поведінки, виховне, розвивальне оздоровче середовище), спрямована на вирішення таких завдань: формування позитивного ставлення дитини до здорового способу життя; дотримання норм здорового способу життя; підготовка дитини до школи; формування у неї навичок фізичної рухової активності.

У роботі розкрито особливості організації раціонального рухового режиму в педагогічній практиці досліджуваного періоду, зумовлені необхідністю залучати дитину до активної, різнобічної діяльності та потребою дитячого організму в яскравих емоційних переживаннях, позитивних відчуттях, зміні режимів відпочинку та роботи, а також вимогами перебування на свіжому повітрі, забезпечення рухової активності.

Встановлено, що визнання вітчизняною педагогічною думкою потреби у спеціальній організації раціонального активного відпочинку в дитячих садках, пов’язаного з фізичними вправами та рухами, обумовлювало розв’язання проблеми у таких напрямах: створення умов для активної діяльності дітей, організація ігрових майданчиків, включення дітей у активні форми рухової діяльності (ігри та заняття на свіжому повітрі, міські піші прогулянки в різні пори року, виїзд в літній період на дачі, екскурсії до природи, туризм, рухливі ігри тощо).

Пріоритети активного дозвілля детермінували дотримання низки основних вимог до успішної її організації в роботі дитячих дошкільних закладів: визначення мети та завдань, урахування вікових та психологічних особливостей дітей, забезпечення колективної діяльності, реалізація виховних та розвивальних можливостей, систематичність, створення спеціальних місць та майданчиків, здійснення контролю психічного, емоційного, фізичного стану дитини.

Результати дослідження засвідчили, що успішному розв’язанню проблеми формування навичок здорового способу життя дітей дошкільного віку в досліджуваний період сприяло поєднання різноманітних засобів: гігієнічних (організація гігієнічного середовища і правильного режиму дня та відпочинку: час підйому, сну, прийому їжі, занять та прогулянок), оздоровчих сил природи (повітря, сонце, вода), загартовування організму (основні засоби – повітряні й сонячні ванни, обтирання, обливання, купання в природних водоймах), спілкування, елементарної праці, фізичних вправ, що застосовуються в гімнастиці (загальнорозвивальні, дихальні), спорті, грі та туризмі.

У роботі виявлено накопичені досвідом методи і прийоми формування навичок здорового способу життя у дітей дошкільного віку в другій половині ХХ століття: наочні (зразок вихователя, батьків; показ фізичних вправ вихователем або дитиною; використання мімічних і пантомімічних рухів; демонстрація тематичних діафільмів, кінофільмів про спорт; імітаційно-ігрові методи); словесні (мовний коментар, розповідь, пояснення, бесіда); практичні (гра, змагання, практична допомога дорослих).

У роботі відзначено, що ефективність засвоєння здорового способу життя дошкільнятами в досліджуваний період залежала не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи, а саме: ранкової гімнастики, фізкультурних занять (індивідуальних і групових, сюжетних та ігрових, диференційованих – для дівчаток і хлопчиків окремо, домінантних – із перевагою елементарних спортивних ігор і вправ спортивного характеру, з включенням танцювальних елементів), фізкультхвилинок, гімнастики після денного сну, самостійної рухової діяльності, фізкультурних свят і розваг, прогулянок-екскурсій. Значне місце в діяльності дитячих дошкільних закладів досліджуваного періоду відводилось удосконаленню та розвитку рухових навичок у дітей дошкільного віку. Доведено, що доцільний добір вправ, їх кількість та дозування формують необхідні рухові вміння та навички.

У процесі наукового пошуку було встановлено, що за наявності широкого кола ґрунтовних наукових досліджень окремих аспектів проблеми здорового способу життя у теоретичному й практично-професійному аспекті, широкого інформування педагогічної громадськості та популяризації основних результатів досліджень в педагогічній пресі, питання реалізації рухової активності дітей дошкільного віку засобами фізичної культури, однак, не були представлені як логічна система, а методика організації мала численні хиби та статус недостатньо розробленої, недосконалої, що потребувала ретельного та плідного доопрацювання.

Широкий діапазон вивчення теоретичних аспектів проблеми формування здорового способу життя дошкільників, вивчення та аналіз педагогічного досвіду, дискусії та обговорення різних питань із проблеми в педагогічній пресі дають підстави засвідчити постійний творчий пошук шляхів удосконалення формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку, як в науковій літературі, так і в практичній педагогічній діяльності в умовах дошкільних виховних закладів.

У дисертації визначено вимоги до раціональної організації рухової активності дітей дошкільного віку в дитячих дошкільних закладах, що були обумовлені потребами дитячого організму, поведінки та характеру дітей дошкільного віку: вимоги щодо виконання рухів (засвоєння техніки руху, тривалість та швидкість виконання вправ, співвідношення процесів збудження та гальмування); обладнання місця занять, музичного супроводу; створення позитивної емоційної та психологічної атмосфери під час занять; забезпечення зв’язків спеціальних фізкультурних заходів із усім загальним характером діяльності дитини протягом дня.

Під час дослідження встановлено, що теорія та практика фізичного виховання дітей дошкільного віку другої половини ХХ століття суттєво збагатилася науковими дослідженнями педагогів, лікарів, фізіологів та значним доробком практиків-вихователів із питань розвитку рухової активності дітей. Центральне місце у формуванні навичок здорового способу життя стала займати доцільна організація оздоровчо-виховної роботи дошкільних дитячих закладів щодо залучення дітей до рухової активності та підвищення її ефективності, раціональної організації активного дозвілля дитини, посилення взаємодії з сім’єю та медичними закладами.

Наведене в дисертації теоретичне узагальнення й нове розв’язання наукової проблеми дало підстави дійти таких висновків:

1. Обґрунтовано, що становлення проблеми формування здорового способу життя як наукової категорії було обумовлене об’єктивними вимогами держави до повноцінного функціонування суспільства, природними потребами (бути здоровою та витривалою) самої особистості, детермінувалося національно-культурними особливостями, загальною стратегією державної політики, ціннісними пріоритетами, що визначали ідеали та потреби молодого покоління і безпосередньо впливали на розробку теоретичних засад формування здорового способу життя дітей дошкільного віку.

Передумовами розвитку ідеї формування здорової особистості другої половини ХХ століття були: збагачення теорії та практики фізичного виховання досягненнями суміжних наук (медицини, фізіології, психології); загострення соціальних проблем (погіршення стану здоров’я молоді, потреби суспільства у здорових громадянах); реорганізація системи виховання, наповнення її принципово новим ідеологічним змістом та новими науковими підходами до виховання особистості.

2. У дослідженні охарактеризовано сутність поняття „здоров’я” як цілісного, системного феномена, що характеризує внутрішню сутність життя, її якісний стан у конкретної особистості й виражає ступінь духовного, психічного, фізичного та соціального благополуччя особистості; визначено поняття „здоровий спосіб життя дошкільнят”. Доведено, здоровий спосіб життя дітей дошкільного віку є формою повсякденного життя, що відповідає гігієнічним правилам, розвиває адаптивні можливості організму, сприяє успішній підтримці й розвитку його резервних можливостей.

Формування здорового способу життя дошкільників відбувається через відображення певних норм поведінки та життєдіяльності. Найбільш сенситивним для засвоєння навичок здорового способу життя та культурно-гігієнічних норм є дошкільний вік, що зумовлено низкою чинників біологічного (посилення регулятивної функції великих півкуль головного мозку, вдосконалення умовних рефлексів, інтенсивний процес формування другої сигнальної системи) та соціально-психологічного характеру (схильність до спільної діяльності, до відтворення та наслідування вчинків близького оточення, виконання правил поведінки за звичкою).

3. Доведено, що формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку здійснювалося певними методами, формами та засобами відповідно до пріоритетності конкретних виховних завдань, актуалізацією науково-практичних теорій, соціально-медичним станом проблеми.

Підтверджено, що процес формування здорового способу життя дошкільнят був спрямований на вирішення таких завдань: виховання активної відповідальної позиції до свого здоров’я, забезпечення гігієнічного освітньо-виховного та побутового режиму, сприяння зміцненню здоров’я, загартовуванню організму; підвищення його адаптаційних можливостей, формування рухових умінь і навичок.

Реалізація цих завдань потребувала консолідації зусиль та плідної співпраці сім’ї, навчальних установ, лікарів і громадськості (конференції, тематичні вечори, батьківські зібрання, спільні оздоровчі заходи), а також обумовила організацію оздоровчо-гігієнічних форм роботи в дитячих дошкільних закладах протягом дня (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, фізкультурні заняття, активні прогулянки, рухливі ігри), застосування системи засобів загартовування організму (обтирання, обливання, повітряні та сонячні ванни, регуляція температурного режиму протягом дня тощо), запровадження методів, форм і засобів, спрямованих на фізичний розвиток організму (спеціальні фізичні вправи на посилення рухової активності, рухливі ігри, спортивні розваги за сюжетом народних казок, спеціально організовані рухливі прогулянки), розробку питань організації активного раціонального дозвілля дошкільнят (екскурсії, прогулянки, ігри).

4. Визначено етапи розвитку досліджуваної проблеми в контексті особливостей науково-педагогічних досягнень, ієрархії науково-практичних проблем того часу, пріоритетів виховного комплексу: перший (50-70-ті рр. ХХ ст.) – науково-популярний; другий (70-90-ті рр.) – діагностичний; третій (90-ті рр.) – системний. Доведено, що провідними тенденціями в розвитку досліджуваної проблеми були: накопичення елементів системності у формуванні здорового способу життя з урахуванням специфіки дітей дошкільного віку; підвищення рівня професійної підготовки педагогів-вихователів для системи дошкільної освіти та рівня науково-методичного забезпечення, зокрема видання спеціальних посібників (Керівництво для вихователів дитячих садків, Програма виховання в дитячому садку, методичні рекомендації); посилення уваги до організації фізичного виховання в дошкільних закладах, формування готовності дитини до школи в контексті підготовки її до здорового способу життя; визначення головних напрямів наукових досліджень і професійно-педагогічної діяльності щодо формування здорового способу життя дітей дошкільного віку.

5. Досвід минулого, теоретичні положення та практичні рекомендації щодо формування здорового способу життя дошкільників у другій половині ХХ століття не втратили своєї актуальності, відповідають стратегічним завданням модернізації національної системи освіти України й можуть бути використані в роботі навчально-виховного комплексу у вигляді:

§ налагодження зв’язків навчальних закладів з медичними установами та громадськими організаціями в галузі профілактичної та консультаційної роботи з батьками;

§ поглиблення змісту знань, умінь і навичок майбутніх вихователів шляхом уведення до навчального процесу факультативів, спецкурсів і спецпрактикумів з проблем формування здорового способу життя дітей дошкільного віку;

§ підвищення рівня професійно-методичної підготовки майбутніх педагогів до здійснення активних форм та методів роботи розвивально-оздоровчого спрямування (методика проведення рухливих ігор, активних прогулянок, сюжетних ігор, спеціальних розвивальних вправ, екскурсій) з дітьми дошкільного віку;

§ розвитку фізичної культури дошкільників із урахуванням їхніх індивідуальних здібностей, стану здоров’я й рівня мотивації;

§ моніторингу рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості дошкільнят;

§ уведення показників здоров’я до критеріїв оцінювання діяльності дошкільних закладів;

§ забезпечення дошкільних навчально-виховних закладів сучасним спортивним інвентарем та обладнанням.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого наукового аналізу потребують: педагогічна технологія, форми, методи й засоби, які актуалізують питання підвищення рівня фізичної культури дитини; вивчення досвіду формування здорового способу життя дошкільників у зарубіжних країнах тощо.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Чаговець А.І. Вплив стимулів і мотивів на формування інтересу та потреб до занять фізичною культурою у студентської молоді // Наукові записки кафедри педагогіки: Зб. наук. пр. – Вип. ІХ. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2002. – С. 438-442.

2. Чаговець А.І. Витоки проблеми формування здорової особистості в історії виховання молодого покоління // Наукові записки кафедри педагогіки: Зб. наук. пр. – Вип. ХІІІ – ХІV. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. – С. 249-255.

3. Чаговець А.І. Ідея здорового способу життя у вітчизняній педагогічній думці минулого (кін.ХІХ – поч.ХХ ст.) // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків: Вид-во „Ю Ей Інтелект”, 2006. – Вип. 9. – С. 195-198.

4. Чаговец А.И. Роль воспитателя у формировании навыков здорового образа жизни у детей дошкольного возраста // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. – Вип. № . – С. .

5. Чаговец А.И. Сущность понятия „здоровый образ жизни” в научно-педагогической литературе // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2006. – № 5. – С. 113-117.

6. Чаговець А.І. Фізичне виховання дітей дошкільного віку як умова підготовки до школи // Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Тернопіль: Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, 2006. – С. 78-81.

7. Чаговець А.І. Психолого-педагогічні особливості формування здорового способу життя у дошкільному дитинстві // Дошкольное детство: наука-практика, материалы конференции / Под. ред. Е.А. Носовой, М.Н. Дедулевич. – Могилев: МТУ, 2007. – С. 77-80.

8. Чаговець А.І. Умови формування навичок здорового способу життя дітей дошкільного віку в педагогічній науці другої половини ХХ століття // Методологія сучасних наукових досліджень: Матер. ІІІ наук.-практ. конф. молодих учених. – Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2006. – С. 60-61.

9. Чаговец А.И. Роль воспитателя в формировании навыков здорового образа жизни у детей дошкольного возраста // Міжнародна науково-методична конференція „Формування мотивації здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІД засобами освіти”. – К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. – С. 150-154.

10. Чаговец А.И. Истоки проблемы формирования здоровой личности в Украине // Опыт, проблемы, перспективы и качество высшего инженерного образования: Сб. научн. тр. Междунар. науч.-метод. конф. – Белгород: Изд-во БГТУ им. В.Г. Шухова, 2006. – Ч. 2. – С. 455-458.

АНОТАЦІЇ

Чаговець А.І. Проблема формування здорового способу життя дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2007. – Рукопис.

Дисертацію присвячено історико-педагогічному аспекту проблеми формування здорового способу життя дітей дошкільного віку у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття). На підставі аналізу науково-педагогічної, історичної літератури, досвіду роботи дошкільних закладів досліджуваного періоду визначено й обґрунтовано теоретичні підходи до проблеми здорового способу життя у дітей дошкільного віку; охарактеризовано сутність поняття „здоров’я” й „здоровий спосіб життя дошкільнят”. Досліджено зміст, форми та методи формування здорового способу життя дошкільників. Визначено етапи розвитку проблеми в контексті особливостей науково-педагогічних досягнень, ієрархії науково-практичних проблем досліджуваного періоду,