У Висновках зроблені узагальнення й підведені підсумки дослідження.

Незважаючи на велику бібліографію, присвячену євроінтеграційним процесам, їхній передісторії, періоду з 1945 до 1952 р., науковці приділяли не достатньо уваги. Низка аспектів, що стосуються діяльності різних проєвропейських рухів і організацій, їх впливу на поведінку політичних еліт і появу перших європейських об'єднань, дотепер недостатньою мірою вивчена.

До 1918 р. плани об'єднання європейських країн відбивали як християнські, глибоко гуманістичні й пацифістські, так і реакційно-реставраторські погляди. Однак усі ці проекти схвалювало лише обмежене коло інтелектуалів; вони не справляли особливого впливу на політичні кола й широку громадськість.

Спроби переосмислити причини виникнення Першої світової війни спричинили зростання популярності планів створення єдиної Європи як однієї з альтернатив розв’язання політичних проблем, що знайшло відображення в діяльності Пан-європейського союзу Р. Куденхове-Калергі й ініціативи А. Бріана. Але складна економічна ситуація, повсюдне зростання націоналізму і протекціонізм обумовили її невдачу.

Друга світова війна скориґувала розвиток європейської ідеї. Завдяки зусиллям держав антигітлерівської коаліції, політика насильницької уніфікації континенту під керівництвом III Рейху зазнала невдачі. Не мали успіху і спроби врегулювання європейських проблем за допомогою створення регіональних федерацій. У цих умовах панівну роль в об'єднанні Європи відіграв ліберально-демократичний напрямок суспільної думки, представники якого спробували з’ясувати причини виникнення двох світових катаклізмів. Багато хто з інтелектуалів і політиків у вигнанні розглядав принцип європейської єдності (з обмеженням національного суверенітету) як основний у розв’язанні нагальних проблем континенту; цей принцип мав значну підтримку і серед лідерів руху Опору.

Війна спричинила також інші наслідки. Вона завдала найсильнішого удару по державах Європи, що від того часу значно втратили у своєму статусі провідних геополітичних гравців, більш-менш зрівнявши їхні позиції. Це уможливило інтеграцію на партнерських засадах. Важливим чинником було формування біполярної системи міжнародних відносин. Підсумкові рішення, прийняті на нарадах у Ялті й Потсдамі, закріпили поділ Старого Світу на “сфери впливу”. Несумісність двох суспільних систем зумовила початок нового протистояння в Європі, що набуло форми “холодної війни”.

З огляду на це плани об'єднання Європи постійно оцінювалися негативно з боку сталінського керівництва. Поки надія на співробітництво колишніх союзників з антигітлерівської коаліції остаточно не згасла, лідери західноєвропейських країн мали рахуватися з позицією Кремля. Вашингтон, прагнучи не допустити поширення комуністичного впливу, приходить до думки про підтримку ідей єдиної Європи з метою консолідації західного табору перед обличчям радянської загрози. До того ж події та процеси, які відбулися після 9 травня 1945 р., швидко довели, що мирне влаштовування Європи, як єдиного цілого, неможливе. У цих умовах ідея європейської єдності видозмінюється у плани створення союзу в межах Західної Європи. Неможливість самостійного подолання європейцями економічної кризи викликала до життя “план Маршалла”, у якому вперше офіційно був оприлюдений намір США підтримати плани розв’язання проблем Європи об'єднаними зусиллями держав.

Відмовою взяти участь у “плані Маршалла” Москва стимулювала економічний і політичний поділ Європи. Провал наприкінці 1947 р. Лондонської сесії РМЗС і лютневий комуністичний переворот 1948 р. у Празі закріпили сформовану ситуацію: Східна Європа виявилася під контролем СРСР, а Західна потрапила у фінансово-економічну залежність від США. Засновані навесні 1948 р. ЗС і ОЭЕС стали першими багатосторонніми міждержавними структурами, у межах яких закладалися передумови для подальшої інтеграції Європи.

Прихильники європейської ідеї спочатку не відзначалися великою активністю через примарні перспективи її реалізації. Однак неможливість досягнення компромісу у врегулюванні повоєнних проблем великими державами зумовили зміну настроїв у політичних і суспільних колах. Поштовхом до цього стала промова У. Черчілля 19 вересня 1946 р. у Цюриху, у якій підкреслювалася необхідність франко-німецького примирення як першого кроку на шляху до створення Сполучених Штатів Європи. Така позиція авторитетного політика одержала широкий міжнародний резонанс, поставивши питання про об'єднання Європи до порядку денного.

Зміни геополітичної обстановки спричинили збільшення чисельності проєвропейських рухів, їх ідейне і структурне зміцнення. Крім СЄФ, з'являється низка інших транснаціональних організацій – ЄПС, РОЄ, НЛЄС та ін. Стосовно питань про можливі форми співробітництва й необхідності обмеження національного суверенітету всі ці асоціації можна розділити на два напрямки – федералістське й уніоністське. Незважаючи на значну відмінність в підходах, їм вдалося погодити свою діяльність, спрямовану на консолідацію Європи. Це сприяло формуванню груп тиску усередині західноєвропейських країн, які виступали за якнайшвидше об'єднання, що поряд з подібними вимогами Вашингтона зумовило посилення впливу європейської ідеї на формування зовнішньополітичної стратегії західноєвропейських держав.

Вінцем зусиль прихильників єдиної Європи стало проведення у травні 1948 р. Гаазького конгресу. З того часу європейська ідея стає однією з основних політичних концепцій більшості впливових партій і громадських організацій у групі країн. У той же час загальне число прихильників ідеї європейського об'єднання в цей період не перевищувало кількох сотень тисяч осіб, а конкретними питаннями її реалізації займалося й того менше – кілька сот ентузіастів. Більшість європейського населення байдуже ставилося до питань взаємозв'язків на інтеграційній основі.

Важливим компонентом у зміцненні західного світу стало створення НАТО. Відтепер, перебуваючи під захистом Вашингтона від радянської загрози, європейці могли зосередитися на розв’язанні внутрішніх проблем і планах більш глибокої кооперації своїх країн. Не менше значення мало заснування РЄ – першої міжнародної парламентської асамблеї, головними завданнями якої стали захист прав людини, сприяння розвитку європейської культури й ідентичності. На відміну від попередніх організацій, своєю появою вона була зобов'язана діяльності Європейського руху, що виник завдяки Гаазькому конгресу та об'єднав існуючі організації федералістів і уніоністів.

Під час дискусій на переговорах зі створення ЗС, ОЄЕС, НАТО і РЄ з'ясувалася важлива деталь – між двома провідними західноєвропейськими державами, Францією та Великою Британією, існують непереборні розбіжності щодо форми й мети об'єднань, обсягу їхньої компетенції, необхідності обмеження національного суверенітету. У той час як IV Республіка, яку підтримували Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, а пізніше і ФРН, пропонувала рухатися до більш глибоких рівнів економічної та політичної координації, аж до створення митного союзу й федеративних структур, Англія разом зі скандинавськими країнами всіляко опиралася подібним проектам, наполягаючи на пріоритетності міждержавного співробітництва й непорушності національного суверенітету. Лакмусовим папірцем у взаєминах цих двох таборів стала боротьба за федералістську трансформацію РЄ, що закінчилася невдачею через обструкцію з боку блоку північних держав на чолі з Великою Британією.

Вихід із ситуації, що склалася на межі 1950-х рр., запропонував Ж. Монне. Таким виходом передбачалася секторальна економічна інтеграція, здатна, на його думку, зумовити франко-німецьке примирення в економічній і політичній сферах, забезпечивши недопущення світової війни в майбутньому. Оформлена як “план Шумана”, вона підсилила об'єднавчі процеси на континенті, чого наполегливо домагався і Вашингтон. Ідеї Ж. Монне підтримали практично всі прихильники єдиної Європи, сприяючи їх успішній реалізації.

Об'єктивною причиною інтеграційних процесів, що розпочалися, стала необхідність формування великих господарських комплексів, які виходять за вузькі межі національних кордонів європейських держав. Почавшись у розпал “холодної війни”, західноєвропейська інтеграція була також покликана зміцнити економічну базу НАТО. Однак спроби перенести її на оборонну та політичну сфери зазнали поразки.

Таким чином, 1945 – 1952 рр. стали часом мобілізації суспільної думки, створення й консолідації великої кількості організацій на підтримку об'єднання Європи, розробки конкретних проектів на громадському й державному рівнях, уточнення позицій зацікавлених сторін і пошуку взаємоприйнятних варіантів. Заснування відповідно до Паризького договору 1951 р. Європейського співтовариства вугілля і сталі, його успіхи на шляху економічної реконструкції країн-учасниць обумовили в остаточному підсумку напрямок подальших об'єднавчих процесів на континенті.

Список опублікованих робіт з теми дисертації:

1. Ченчик Д. В. Погляди Вінстона Черчілля щодо об'єднання Європи // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – № 701: Історія. – Х., 2005. – Вип. 37. – С. 199-206.

2. Ченчик Д. В. До витоків європейської інтеграції: Гаазький конгрес 1948 року і утворення Ради Європи // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – № 728: Історія. – Х., 2006. – Вип. 38. – С. 186-195.

3. Ченчик Д. В. Позиция лейбористского правительства Великобритании в отношении “плана Шумана” // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. – Х., 2006. – Вип. 8. – С. 115-122.

4. Ченчик Д. В. Движения в поддержку единой Европы во второй половине 40-х гг. ХХ ст. // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин. – Луганськ, 2006. – Вип. 2. – С. 179-181.

5. Ченчик Д. В. Виникнення та початок діяльності уніоністських організацій у Західній Європі (1946 – 1947 рр.) // Збірник наукових праць: Серія “Історія та географія / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 2007. – С. 101-107.

6. Ченчик Д. В. Становление европейских федералистских движений в 1945 – 1947 гг. // Каразінські читання. Матеріали міжнародної наукової конференції 20 квітня 2007 р.– Х., 2007. – С. 322-324.

АНОТАЦІЯ

Ченчик Д. В. Ідея об'єднаної Європи та пошук шляхів її реалізації в 1945 – 1952 рр. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2007.

Дисертація присвячена комплексному вивченню розвитку європейської ідеї у 1945 – 1952 рр. Її головними носіями у цей час стали різні громадські організації ліберально-демократичного напрямку, що прагнули об’єднання Європи. Вони поділялись на федералістів, які виступали за делегування частини національних повноважень на наднаціональний рівень, й уніоністів, які обстоювали міждержавне співробітництво. Початок “холодної війни” призвів до зростання об'єднавчих настроїв на заході континенту. Це підтвердив Гаазький конгрес 1948 р., що заклав ідейні засади інтеграційних процесів. Заснування Ради Європи – першої міжнародної парламентської асамблеї – було одним з його головних підсумків. Однак відсутність у РЄ значних повноважень, спричинила пошук інших варіантів євробудівництва. “Декларація Шумана” (1950) і, як її наслідок, створення Європейського співтовариства вугілля та сталі поклали початок інтеграційним процесам, визначивши їхній напрямок на наступні десятиліття.

Ключові слова: європейська ідея, інтеграція, федералісти, уніоністи, Європейський рух, Рада Європи, Європейське співтовариство вугілля та сталі.

АННОТАЦИЯ

Ченчик Д. В. Идея объединенной Европы и поиск путей её реализации в 1945 – 1952 гг. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2007.

Диссертация посвящена комплексному изучению развития европейской идеи от окончания Второй мировой войны до начала интеграционных процессов в Западной Европе. Её главными носителями в это время стали разные общественные организации либерально-демократического пацифистского направления, выступавших за скорейшее создание Соединённых Штатов Европы. В зависимости от отстаиваемых ими принципов они подразделялись на федералистов, требовавших передачи части национальных полномочий на наднациональный уровень с учреждением объединённых политических институтов, и унинонистов, ратоваших за межгосударственное сотрудничество и укрепление существующих связей. Неспособность СССР и США выработать общие подходы к решению социально-экономических и политических проблем Старого Света привели к началу “холодной войны” и росту объединительных настроений на западе континента. Это со всей очевидностью продемонстрировал Гаагский конгресс 1948 г., заложивший идейные основы интеграционных процессов. Одним из его главных итогов стало учреждение Совета Европы – первой международной парламентской ассамблеи – и Европейского движения, в которое вошли, несмотря на тактические разногласия, федералисты и унионисты. Однако обструкционистская политика руководства Великобритании, воспрепятствовавшей передаче СЕ значительных полномочий, привело к поиску других вариантов евростроительства. “Декларация Шумана” (1950) и, как её следствие, создание Европейского сообщества угля и стали положили начало евроинтеграционным процессам, определив их направление на последующие десятилетия.

Ключевые слова: европейская идея, интеграция, федералисты, унионисты, Европейское движение, Совет Европы, Европейское сообщество угля и стали.

SUMMARY

D. V. Chenchik. The idea of united Europe and the search of ways of its realization in 1945 – 1952. – Manuscript.

Candidate’s thesis in history, specialty 07.00.02. – world history. – V. N. Karazin Kharkіv Nashional University. – Kharkіv. – 2007.

The thesis dissertation is dedicated to the in-depth study of the evolution of the european idea in 1952 – 1952. Its major supporters at that time became different public organization of liberal democratic direction, who wanted to create the United States of Europe. They were subdivided in federalists who demand to transfer part of the national authority to the supranational level and unionists who fought for intergovernmental cooperation. The beginning of the “cold war” resulted in growth of the unifying spirits in the west of continent. It was confirmed by the Hague Congress in 1948, where the basic ideas of integration processes were founded. One of its main results was the creation of the Council of Europe – the first international parliamentary assembly. However, the absence of supranational authority in Council of Europe leads to the search for some other ways to the European consolidation. “Shuman declaration” and as its consequence, the establishment European coal and steel community provoked eurointegration processes, defending their direction for further decades.

Key words: European idea, integration, federalists, unionists, European Movement, Council of Europe, European coal and steel community

Підписано до друку 10.09.2007. Друк Різографія. Формат 60х90/16

Умов. друк. арк. 0,9. Наклад 100 прим. Зам. №

Відповідальний за випуск доц. Страшнюк С. Ю.

____________________________________________________________