ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Щука Галина Петрівна

УДК 373:070

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРЕСІ

В 50-80-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор

Курило Віталій Семенович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Президент університету.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Біда Олена Анатоліївна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, професор кафедри теорії та історії педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Відченко Алла Гаврилівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, професор кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки.

Захист дисертації відбудеться 20 грудня 2007 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 19 листопада 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Необхідність вирішення глобальних проблем, що постали перед народом України, вимагає високого рівня освіти, зростання інтелектуального та духовного потенціалу нації, формування нової генерації, покоління свідомих і глибоко переконаних патріотів. Реформування системи освіти сприяло появі та розвитку цілої низки прогресивних тенденцій: зроблено значні кроки в побудові національної школи, здійснюється гуманітаризація, диференціація змісту освіти та організації навчально-виховного процесу, з’явилися заклади нових типів, освіта поступово переорієнтовується на розвиток особистості як головну мету навчально-виховного процесу. Але ці зміни через низку об’єктивних та суб’єктивних чинників досить повільно проходять у сільських школах.

Проблема доступності, якості та ефективності освіти для жителів сільських регіонів останнім часом стала надзвичайно актуальною. Про-цеси реформування аграрного сектора економіки призвели до інтенсив-ного формування соціальних груп з різним соціально-економічним статусом, які відрізняються освітніми потребами. Саме тому суперечність між необхідністю забезпечити надзвичайно широкий спектр освітніх послуг різноманітної якості (у тому числі й досить високої) та неможли-вістю це зробити на рівні кожної сільської школи є основним проти-річчям існуючої системи освіти в сільській місцевості. Це викликає гостру необхідність розробки теоретичних засад функціонування загаль-ноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, що відповідали б новим соціокультурним реаліям. Однією з найважливіших умов виконан-ня цього завдання є проведення ґрунтовних історико-педагогічних дослід-жень, тому що ретроспективний аналіз шляхів формування й розвитку знань є найважливішою умовою подальшого прогресу будь-якої науки.

На особливу увагу, з нашої точки зору, заслуговує етап, який передує сучасному стану сільської школи, а саме 50 – 80-ті роки ХХ ст. З одного боку, саме в цей період були визначені критерії формування освітньої мережі в сільській місцевості, закладені принципи матеріально-технічного й кадрового забезпечення сільських шкіл та склалася низка чинників, які визначають характерні риси сучасної сільської школи. З іншого – це був складний і суперечливий період: при постійному декларуванні уваги з боку держави сільська школа залишалася осторонь освітніх процесів. Незважаючи на це, історія радянської педагогіки має достатньо прикладів успішної організації освіти в сільській місцевості. Цілком очевидно, що і позитивний, і негативний досвід заслуговують на всебічне вивчення й глибокий аналіз, який укаже нові шляхи розв’язання поставлених перед школою завдань і допоможе уникнути помилок минулого.

Своєрідним літописом вітчизняної освіти, який фіксував інформацію про всі більш-менш важливі події чи явища та ідеї свого часу, що пов’язані з розвитком теорії й практики освітньої галузі, є педагогічна преса. Її публікації відтворюють процес нагромадження педагогічних знань і розвитку педагогічної науки, пов'язаний з освітньою практикою; дають можливість простежити вплив на цей процес ідей і поглядів вітчизняних науковців і практиків, виявити його закономірності й суперечності; відображають взаємодію із зовнішнім середовищем – конкретними політичними та соціально-економічними обставинами.

Джерелознавча цінність періодики, її значення як особливого, комплексного за своєю структурою джерела, набула визнання в різних наукових галузях. Останнє десятиліття характеризується тенденцією до розширення проблемного поля та джерельної бази історико-педагогічних досліджень. До аналізу педагогічної преси з метою висвітлення особливостей становлення й розвитку конкретних питань теорії та практики освітньої галузі зверталися Н. Гордій, І. Зайченко, М. Кухта, І. Мельник, Е. Панасенко, А. Приходько та ін. Проте вони вивчали пресу другої половини ХІХ – початку ХХ століття, радянська ж педагогічна преса залишається недостатньо дослідженою.

Нинішній практичний і теоретичний стан проблеми розвитку сільських шкіл свідчить про недостатню її розробленість і потребу у використанні цінної спадщини попередніх років. Загальні питання розвитку педагогічної науки в галузі народної освіти в Україні, у тому числі й сільських шкіл, знайшли відображення в працях А. Бондаря, М. Гриценка, П. Дроб’язка, Б. Кобзаря, Л. Когана, В. Курила, М. Лев-ківського, О. Любара, Л. Медвідь, О. Микитюка, О. Сухомлинської.

Окремих аспектів історії розвитку та діяльності сільських шкіл торкалися у своїх роботах В. Сухомлинський, О. Захаренко, І. Ткаченко (теоретичне обґрунтування та узагальнення власного досвіду роботи), Л. Борисова, М. Гур’янова, П. Жильцов, О. Кузь, А. Цирульніков (особливості функціонування сільських шкіл та специфіка діяльності сільського вчителя), О. Біда, В. Помагайба, Г. Суворова (організація навчально-виховного процесу в малокомплектних школах), Є. Березняк, В. Жамін (раціональність шкільної мережі), В. Козак, Л. Верховода, А. Синенко (матеріально-технічне забезпечення), І. Бака, С. Дем’янчук, І. Матюша, Н. Мойсеюк, Н. Калініченко, А. Кондратєнков, В. Корнілов, В. Носов, Н. Сємикін, С. Хмиров та ін. (стан трудового навчання та виховання), Н. Красножон, С. Сворак (становлення та трансформації шкільної освіти в післявоєнний період).

Зазначені роботи, безумовно, збагатили науково-інформаційну базу нашого дослідження. Однак ще відсутні наукові праці, у яких був би зроблений цілісний аналіз розвитку сільських шкіл у системі освіти в 50 – 80-ті роки ХХ ст. у контексті історичних і освітніх реформ цього періоду та на основі вивчення періодичних видань освітян України.

Актуальність зазначеної проблеми, важливість об’єктивного осмис-лення теоретичного й практичного досвіду сільських шкіл, необхідність їх реформування на основі використання спадщини минулого, а також відсутність фундаментальних узагальнюючих історико-педагогічних досліджень у цій галузі та недостатня вивченість педагогічної преси зумовили вибір теми дослідження „Проблеми розвитку сільської шко-ли в українській педагогічній пресі в 50 – 80-ті роки ХХ століття”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексної теми „Вітчизняна педагогічна спадщина: друга половина ХІХ-го – ХХ століття”, яка розробляється в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (протокол №3 від 25.10.2002 р. засідання вченої ради ЛНПУ імені Тараса Шевченка). Тема дисертації узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №3 від 29 березня 2005 р.).

Об’єкт дослідження – українська педагогічна преса 50 – 80-х років ХХ ст.

Предмет дослідження – проблеми розвитку сільської школи в українській педагогічній пресі в 50 – 80-ті роки ХХ століття.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 50 – 80-ті роки ХХ століття як найбільш значущі з огляду на тенденції розвитку сільських шкіл України. Нижня межа (50-ті рр. ХХ ст.) зумовлена завершенням післявоєнних відбудовчих процесів і початком цілеспрямованої роботи із забезпечення семирічного всеобучу на селі, верхня (80-ті роки ХХ ст.) – закінченням радянського періоду розвитку народної освіти й функціонування радянської педагогічної преси.

Мета дослідження – виявити основні проблеми розвитку сільської школи та рівень їх висвітлення в українській педагогічній пресі в 50 – 80-ті роки ХХ століття.

Відповідно до об’єкта, предмета та мети поставлено такі завдання дослідження:

· Проаналізувати основні тенденції розвитку сільських шкіл у системі освіти України в 50 – 80-ті роки ХХ ст. у контексті освітніх реформ зазначеного періоду.

· Визначити стан наукової розробки проблеми в історико-педагогічній літературі.

· Дати характеристику української педагогічної преси 50 – 80-х років ХХ ст.

· Визначити основні напрямки та особливості публікацій української педагогічної преси 50 – 80-х років ХХ ст. з проблем розвитку сільських шкіл.

· Простежити вплив вітчизняної педагогічної преси на процеси реформування сільської школи.

· Визначити основні напрямки використання досвіду сільських шкіл минулого в сучасних умовах.

Методологічну основу дослідження складають філософські ідеї про взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ і необхідність їхнього вивчення в конкретних історичних умовах; основні положення загальної теорії систем і системного підходу до цілісних педагогічних процесів та явищ; фундаментальні принципи цілісності, структурності, динамічності; філософські й соціально-педагогічні положення, що стосуються процесу становлення системи освіти та соціальної сутності освіти й виховання; Закони України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про охорону дитинства”, Концепція громадянського виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Теоретичну основу дослідження склали фундаментальні історико-педагогічні праці вітчизняних учених А. Бондаря, М. Грищенка, О.  Лю-бара, М. Стельмаховича, у яких розглядалися загальні питання історії розвитку української педагогіки; дослідження проблем національної осві-ти в історико-педагогічному плані В. Курила, Н. Калениченко, В. Майбо-роди, О. Сухомлинської, О. Савченко; роботи Л. Борисової, М. Гур’яно-вої, П. Жильцова, О. Захаренка, Г. Суворової, В. Сухомлинського, І. Ткаченка, А. Цирульнікова, у яких висвітлювалися особливості функціонування сільських шкіл досліджуваного періоду, а також ідеї й концепції Б. Потятиника та М. Романюка щодо функціонування радянської преси й використання її як джерела наукового дослідження.

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися методи дослідження: аналітичний (для аналізу відповідної науково-педагогічної літератури та публікацій преси з використанням інтерпретації, порів-няння, систематизації й узагальнення), історико-педагогічного аналізу (дав змогу виявити причинно-наслідкову та історичну зумовленість виникнення досліджуваної проблеми, охарактеризувати закономірності й тенденції її розвитку), ретроспективний, порівняльно-історичний та історико-хронологічний (для дослідження динаміки змін, які відбулися у функціонуванні сільських шкіл у часовій послідовності); контент-аналізу (для характеристики авторського колективу та публікацій педагогічних часописів), методи узагальнення й інтерпретації даних (для формулю-вання висновків з позиції сучасної теорії та практики шкільної освіти).

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали публікації вітчизняної педагогічної періодичної преси 50 – х рр. ХХ ст., матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, нормативні та законодавчі акти, статистичні збірники, монографії, дисертації, автореферати, збірники наукових праць.

У процесі дослідження було використано матеріали з фондів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. Сухомлинського АПН України, Донецької обласної бібліотеки ім. Н. Крупської, Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Горького.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що на основі аналізу чисельних джерел у ньому:

· уперше за матеріалами періодичних видань освітян України розкрито проблеми розвитку сільських шкіл у 50 – 80-ті роки ХХ ст.;

· удосконалено розуміння тенденцій розвитку сільських шкіл у системі освіти України в 50 – 80-ті роки ХХ ст. у контексті освітніх реформ зазначеного періоду;

· одержало подальший розвиток характеристика вітчизняної педагогічної преси 50 – 80-х років ХХ ст. та її вплив на громадську думку відносно проблем сільської школи.

Практична значущість дослідження пов’язана з можливістю використання його основних положень для подальшої наукової розробки історії освіти та педагогічної науки України; нові положення й фактичний матеріал збагачують джерельну базу досліджуваної проблеми. Зібраний матеріал і висновки можуть бути використані в процесі викладання курсу історії педагогіки та спецкурсів у вищих навчальних закладах, роботі студентських наукових гуртків і факультативів, практиці роботи шкіл сільської місцевості.

Особистий внесок автора в роботі, опублікованій у співавторстві, полягає у виявленні основних принципів раціоналізації мережі сільських шкіл у 50 – 80-ті рр. ХХ ст.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Луганського націо-нального педагогічного університету імені Тараса Шевченка, оприлюд-нені на Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток творчої особистості студента як суб’єкта педагогічної взаємодії” (Донецьк, 2006) та Всеукраїнській науково-практичній конференції „Історико-педагогічні дослідження. Регіональний вимір” (Луганськ, 2006).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 10 публікаціях (9 з яких – одноосібні), з них 9 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (795 найменувань), 9 додатків на 9 сторінках, містить 3 таблиці. Загальний обсяг дисертації складає 253 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення, подано дані щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі „Розвиток сільської школи в Україні в 50 – 80-ті роки ХХ століття як історико-педагогічна проблема” висвітлено основні тенденції розвитку й особливості функціонування сільських шкіл в Україні в 50 – 80-ті рр. ХХ ст., розглянуто історіографію проблеми та проаналізовано стан української педагогічної преси досліджуваного періоду.

У ході дослідження нами було встановлено, що протягом 50 – 80-х років ХХ ст. розвиток сільських шкіл визначався освітньою політикою КПРС та підпорядковувався завданням соціально-економічного розвитку держави. Неодноразові реформування системи освіти проводилися в прискореному темпі, без оприлюднення й попереднього обговорення та значно раніше, ніж відбувалося їх теоретичне осмислення й наукове обґрунтування. Генезис сільської школи в зазначений період був суперечливим і характеризувався як значними прогресивними змінами, так і посиленням негативних тенденцій.

До прогресивних змін ми віднесли створення раціональної мережі шкіл та виконання загального всеобучу; поліпшення матеріально-технічної бази; підвищення кваліфікаційного рівня вчителів; удоскона-лення змісту освіти та навчально-методичної літератури тощо. Але при цьому в результаті державної політики укрупнення шкіл і ліквідації неперспективних сіл відбувалося поступове зменшення кількості сільських шкіл. Фінансування багатьох заходів здійснювалось за рахунок місцевих господарств, що ставило школу в пряму залежність від рівня їх економічного розвитку. Значна кількість сільських шкіл працювала без спортзалів, їдалень, бібліотек і, навіть, кабінетів. Не дивлячись на постійне покращення, їх матеріально-технічна база не задовольняла потреби навчально-виховного процесу. Великою проблемою було також забезпечення сільських шкіл кваліфікованими вчителями.

Введення загальної середньої освіти виводить сільську школу в епіцентр державної уваги, що проявилося в бажанні наблизити її до рівня міської за показниками матеріально-технічного й кадрового забезпечення та якістю знань учнів. Проте проведені заходи не дали очікуваних результатів. Матеріальна залежність навчального закладу від місцевого господарства мала наслідком використання праці школярів під час сезонних робіт за рахунок навчального процесу. Збільшення прийому до педагогічних ВНЗ та запровадження низки пільг для сільських абітурієнтів, направлення в сільську місцевість випускників педагогічних інститутів та училищ вирішувало проблему лише частково. Незадовільні житлово-побутові умови залишалися основною причиною плинності педагогічних кадрів.

Діяльність сільських шкіл оцінювалася за двома основними показниками: відсотком успішності та кількістю випускників, які залишилися працювати в рідному селі. Тому більшість сільських шкіл працювали за програмою поглибленого вивчення трудового навчання й давали своїм випускникам сільськогосподарську спеціальність, а виставлені оцінки не завжди відповідали реальним знанням учнів. У діяльності навчальних закладів припускалися серйозні прорахунки в організації навчально-виховного процесу. Державної програми розвитку сільських шкіл не існувало.

Аналіз наукової літератури дозволив дійти висновку, що історико-педагогічний аспект розвитку сільських шкіл був предметом вивчення небагатьох дослідників. Деякий фактичний матеріал про мережу сільських шкіл, поліпшення матеріального та кадрового забезпечення, динаміку їх учнівського контингенту, посилання на закони й постанови Ради Міністрів та Верховної Ради СРСР і УРСР, які визначали стратегічний розвиток народної освіти, містять академічні та узагальнюючі видання: „Історія Української РСР” (Т.8, кн. 9 – 10), „Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР (1917 – 1967)”, „Розвиток народної освіти і педагогічної науки в Українській РСР. 1917 – 1957”, „Народна освіта і педагогічна думка в Українській РСР у десятій п’ятирічці”, „Очерки истории и педагогической мысли народов СССР (1961 – 1986 гг.)”, роботи Б. Кобзаря, А. Бондаря, Л. Когана та ін. Проте питання розвитку й функціонування сільських шкіл не виділялися ними із загального освітнього процесу й окремо не аналізувалися. Для всіх досліджень радянського періоду характерна тверда аргументація про переваги соціалістичної системи освіти.

В українській науково-педагогічній літературі пострадянського періоду (В. Бокань, П. Дроб’язко, Л. Польовий, В. Кравець, О. Любар, М. Стельмахович, В. Яремчук) відразу ж привертає до себе увагу теза про вкрай важке соціально-економічне становище українського села й сільської школи, повальну русифікацію та денаціоналізацію, однак розвиток сільських шкіл розглядається досить побіжно.

Переважна більшість науковців зупинялися лише на окремих аспектах функціонування сільських шкіл: Л. Борисова, О. Біда, М. Гур’янова, П. Жильцов, Г. Суворова, В. Помагайба, А. Цирульніков – досліджували проблеми організації навчально-виховного процесу; Є. Березняк, В. Жамін – раціональність шкільної мережі; В. Козак, Л. Верховода, А. Синенко – рівень матеріально-технічного забезпечення; Е. Костяшкін, А. Іванов – особливості організації роботи школи повного дня; І. Бака, С. Дем’янчук, Д. Золотухін, І. Матюша, Н. Мойсеюк, Н. Калініченко, А. Кондратєнков, В. Корнілов, Н. Кудрова, В. Носов, Д. Сергієнко, Н. Сємикін, Л. Романова, С. Хмиров та ін. – питання трудового навчання й виховання школярів; Г. Бас – організацію профорієнтаційної роботи, А. Чалов – підготовку майбутнього сільського вчителя; П. Сікорський – організацію диференційованого навчання; В. Ферштей – виховання гармонійної особистості в умовах сільського навчально-виховного комплексу. Г. Кривчик, П. Панченко, В. Петренко, С. Тимченко звернулися до аналізу розвитку сільських шкіл, досліджуючи соціально-економічний розвиток села.

Саме на досліджуваний період припадає активна науково-педагогічна діяльність В. Сухомлинського, О. Захаренка, І. Ткаченка. Їх величезний досвід роботи, теоретично обґрунтований та узагальнений у значній кількості публікацій, якнайкраще розкриває проблеми діяльності сільських загальноосвітніх шкіл.

Досліджуючи історію педагогіки, науковці залучають нові джерельні матеріали, серед яких особливе місце займає педагогічна преса. Значна увага приділяється педагогічним виданням України кінця ХІХ – початку ХХ століття, радянська ж періодика освітян вивчена недостатньо. Загальна характеристика преси радянської доби міститься в роботах А. Рябокляча та Б. Потятиника: написані в різні періоди, вони дають прямо протилежні оцінки її діяльності. А. Рябокляч високо оцінює партійність, народність та ідейність радянської преси, аналізує її діяльність з точки зору задоволення замовлень партії. Б. Потятиник розглядає пресу як жертву й знаряддя тоталітарного режиму, аналізує її негативний вплив на психіку читачів.

Проведений аналіз дає нам підстави зробити висновок, що проблеми розвитку сільських шкіл та періодична преса освітян України 50 – 80-х років ХХ століття недостатньо розроблені в історико-педагогічній літературі.

У дисертації зроблено аналіз української педагогічної преси 50 – 80-х років ХХ століття. Виявлено, що преса освітян України була представлена незначною кількістю часописів, науково-методичних збірників, що випускалися педагогічними ВНЗ, НДІ педагогіки й Міністерством освіти УРСР, та методичними бюлетенями й листами, які видавалися Обласними інститутами вдосконалення кваліфікації вчителів спільно з обласними відділами народної освіти.

Результати проведеного контент-аналізу показали, що авторські колективи „Радянської освіти”, „Радянської школи”, „Початкової школи” та інших педагогічних часописів мали високий науково-практичний рівень і намагалися висвітлювати всі аспекти освітянського життя. Проте серед публікацій переважали статті методичного характеру, більшість питань розглядалися поверхово й несистематично.

„Наукові записки” педагогічних інститутів відображали теоретичні доробки працівників кафедр, рідко друкували дослідження на шкільні теми. Вони мали незначний тираж, виходили неперіодично й на початку 60-х років припинили своє існування. Окремі педагогічні інститути видавали власні багатотиражні газети, які здебільшого розглядали проблеми вищої школи.

НДІ педагогіки та Міністерство освіти УРСР видавали низку науково-методичних збірників та збірники з методики викладання різних шкільних дисциплін. Проте більшість з цих видань існувала нетривалий час, мала незначний тираж і видавалася неперіодично. Методичні листи та бюлетені досить побіжно розглядали численні й різноманітні питання навчання та виховання у своєму регіоні.

Установлено, що українська педагогічна преса функціонувала під впливом ідеологічних чинників, які зумовлювали формування єдиної наукової та освітньої парадигми. Рівень забезпечення педагогічною пресою освітян України був незадовільний; сама преса мала партійний характер та ідейну спрямованість. Практично до кінця 80-х років відсутня національно-культурна орієнтація освітянської періодичної преси. Основна увага акцентувалася на висвітленні досвіду, історичних традицій освіти, причому переважно середньої ланки. Водночас спостерігається мало матеріалів, присвячених проблемам удосконалення змісту та форм навчання.

У другому розділі „Проблеми розвитку сільської школи в українській педагогічній пресі в 50 – 80-ті роки ХХ століття” проаналізовано рівень висвітлення українською педагогічною пресою основних проблем розвитку сільських шкіл: питання навчання та виховання школярів, матеріально-технічного та кадрового забезпечення, організації управління сільською школою, особливості трудового виховання та профорієнтації в сільських навчальних закладах.

Дослідження показало, що українська педагогічна преса час від часу зверталася до проблем сільської школи, але при цьому основна увага приділялася особливостям політехнічного викладання (50-ті – перша половина 60-х років) та організації трудового навчання та виховання й профорієнтації школярів (друга половина 60-х  – ті роки). Спрямованість статей цієї тематики свідчить, що в зазначений термін педагогічна преса виконувала більшою мірою замовлення влади та реалізувала методичну функцію – переважно опис досвіду професійної підготовки, яка передбачала отримання випускниками спеціальності сільськогосподарського профілю. Практично відсутні аналітичні та проблемні публікації, які б містили об’єктивний аналіз стану й перспектив розвитку трудового виховання в сільських школах.

Результати дослідження свідчать, що в сільських школах України склалася цілісна система трудового виховання та професійної орієнтації школярів, спрямована на підготовку учнів до сільськогосподарської праці. Провідну роль у цій системі відводили діяльності учнівської виробничої бригади, інші форми трудових об’єднань сільських школярів залишилися поза увагою часописів.

Визнаючи низький рівень загальноосвітньої та професійної підготовки більшості сільських школярів, автори публікацій не вдаються до глибокого аналізу причин цього явища. За винятком досліджень 50-х років, у педагогічній пресі ця проблема лише констатувалася. Практично не приділялася увага питанням організації навчально-виховного процесу в малокомплектних школах (за винятком початкових).

Публікації з проблем організації професійної орієнтації школярів були більш науково обґрунтовані. Але розглядали вони здебільшого лише питання професійної інформації учнів з точки зору потреб сільського господарства. Питання професійної консультації не знайшли належного висвітлення на сторінках часописів. Недостатньо приділяли увагу формам і методам профорієнтації, більшість авторів обмежувалася тільки їхнім переліком і то безвідносно до місця в системі виховної роботи.

Проведений аналіз публікацій, незважаючи на їх переважно інфор-маційний характер та безсистемність, дозволив простежити процес фор-мування матеріально-технічної бази сільських шкіл. У 50-ті роки преса писала про створення раціональної мережі шкіл, будівництво нових приміщень, забезпечення навчально-методичною літературою й зошитами.

У 60-ті роки поліпшення матеріально-технічної бази передбачало відкриття шкіл-інтернатів, організацію кабінетної системи та забезпечен-ня ТЗН. Пік публікацій припадає на 70-ті роки, коли низький рівень матеріально-технічного забезпечення був визнаний основною проблемою функціонування сільських шкіл. Матеріали 80-х років були нечислен-ними, стосувалися здебільшого питань комп’ютеризації навчально-виховного процесу. Протягом досліджуваного періоду часописи майже не торкалися питань організації шкільних бібліотек, спортзалів та їдалень.

Питання матеріально-технічного забезпечення трудового навчання та виховання на сторінках преси розглядалися постійно, але в 50-ті роки це була організація шкільних ферм і власних машинно-тракторних парків, у 60 – 70-ті роки – створення навчальних цехів на базі місцевого господарства, у 80-ті – шкільних міні-колгоспів.

Характерними рисами публікацій цієї тематики був їх переважно оптимістичний характер та перебільшення досягнень. При цьому, говорячи про досягнення чи вказуючи на недоліки як окремих навчальних закладів, так і цілих регіонів, автори не вдавалися до аналізу чинників, які викликали цю ситуацію. Існування матеріально незабезпечених шкіл пояснювали прорахунками або бездіяльністю місцевих керівників.

Також нами було виявлено, що увага педагогічної преси до проблем забезпечення сільських шкіл кваліфікованими кадрами не була постійною. У 50-ті роки, при відсутності в країні достатньої кількості фахівців, про потреби сільської школи окремо не говорили, писали про відкриття педагогічних інститутів, підготовку вчителів широкого профілю, збільшення кількості педагогів з вищою освітою. Лише в 70-ті роки преса звернула увагу на проблеми кадрового забезпечення сільських шкіл. На сторінках часописів знайшли відображення всі кроки уряду в напрямку вирішення цієї проблеми: збільшення цільового прийому до педагогічних ВНЗ випускників сільських шкіл; поліпшення роботи підготовчих відділень; розподіл майбутніх педагогів у школи сільської місцевості; надання пільг на отримання житла тощо. Проте значна кількість питань, пов’язаних із забезпеченням сільських шкіл кваліфікованими кадрами, педагогічною пресою не розглядалася або лише декларувалася. Так, практично до другої половини 80-х років не звертали увагу на такі чинники, як престиж професії, рівень оплати праці, можливості для духовного й культурного розвитку, достатність професійного й особистісного спілкування, забезпечення інтересів сім’ї, повноцінного відпочинку тощо.

Низка публікацій була присвячена питанням спеціальної підготовки майбутніх педагогів до роботи в сільських школах, яка полягала у вивченні основ сільськогосподарського виробництва та техніки, підготовці до проведення ідеологічної та культурно-масової роботи на селі. Часописи поширювали досвід роботи факультетів громадських професій, уміщували методичні рекомендації щодо наближення викладання окремих тем до проблем сільського господарства та сприяли формуванню образу передового вчителя-агітатора.

Визнаючи, що вчитель сільської школи повинен пов’язувати викладання свого предмету зі специфікою сільськогосподарського вироб-ництва, викладачі педагогічних ВНЗ залишалися осторонь цих проблем, ці питання науковцями не досліджувалися, державою не фінансувалися й на сторінках преси не висвітлювалися. Не дивлячись на те, що впродовж усього досліджуваного періоду відбувається кількісне та якісне зростання сільських педагогічних кадрів, усе ж зберігається їх висока плинність, що негативно відбивалося на якості навчально-виховного процесу.

Незважаючи на всі негаразди, на селі працювали багато майстрів своєї справи, про що свідчить велика кількість статей з досвіду організації навчально-виховної роботи в школі. Серед тих, чия творча педагогічна праця отримала суспільне визнання, були В. Сухомлинський, І. Ткаченко, О. Захаренко, О. Шевченко, А. Курочка та ін.

Вивчення тематики та змісту публікацій української педагогічної преси 50 – 80-х років ХХ століття з питань організації управління сільською школою дає підстави зробити висновок, що в опублікованих матеріалах був відсутній системний підхід до висвітлення цієї проблеми, у результаті чого окремі її складові випадали з поля зору. Протягом досліджуваного періоду акцент робили на внутрішньошкільному контролі як засобі вдосконалення управління та впливу керівника на підлеглих, значну увагу приділяли інспектуванню уроків, при цьому практично не розглядали психологічний аспект управління: керівникам не вистачало знань, умінь та навичок роботи з людьми. Досить детально вивчалося й планування. Іншим управлінським функціям увага взагалі не приділялася. Недостатньо, на наш погляд, висвітлювалися питання процесу та структури управління сільською школою, не вистачало наукових розвідок з проблем застосування інформаційних технологій і використання комп’ютерів в управлінні школою, психології управління.

Особливістю публікацій з питань організації управління сільською школою була їх однотипність. Протягом досліджуваного періоду матеріали відзначалися тим, що автори давали різні поради з питань планування внутрішньошкільного контролю, аналізу тих чи інших уроків, форм фіксації отриманої інформації. Але всі вони були в межах існуючої парадигми контролю, на сторінках преси не з’явилося принципово нових ідей, здатних підвищити ефективність управлінської діяльності. Це було зумовлено незадовільним розвитком теорії управління та відсутністю теоретичних досліджень з питань школознавства.

Проведений аналіз публікацій показав, що вплив вітчизняної педагогічної преси на процеси реформування сільських шкіл не можливо оцінити однозначно. З одного боку, участь видань у розвитку сільських шкіл виявилася надзвичайно плідною, зважаючи на те, що більшість сільських учителів мали обмежений доступ до новинок навчально-методичної літератури, а запроваджувані нововведення часто не мали змістовного наукового обґрунтування. Завдяки пресі в педагогічних колах існувала можливість обговорення проблем, пов’язаних з навчально-виховним процесом у різних навчальних закладах та розвитком загальної освіти в державі, поширення передового досвіду, його популяризації й роз’яснення, підвищення кваліфікації вчителів.

З іншого боку, періодичні видання допомагали радянській владі здійснювати програму партії в галузі народної освіти. Всі публікації проаналізованих часописів не виходили за межі існуючої парадигми освіти та мали ідейне спрямування. Вплив матеріалів педагогічної преси на діяльність органів державної влади був незначним.

Таким чином, вітчизняні педагогічні часописи 50 – 80-х рр. ХХ ст., аналізуючи проблеми функціонування сільської школи, у першу чергу звертали увагу на рівень їх матеріально-технічного та кадрового забезпечення, трудового навчання й виховання школярів. Інші питання розглядалися поверхово або взагалі залишалися поза увагою преси.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення основних проблем розвитку сільської школи та рівня їх висвітлення в українській педагогічній пресі в 50 – 80-ті роки ХХ століття, визначено основні тенденції та особливості публікацій української педагогічної преси 50 – 80-х років ХХ ст. з проблем розвитку сільських шкіл.

2. Особливо важливим для вирішення проблеми забезпечення якісною освітою сільського населення є вивчення розвитку сільських шкіл у 50 – 80-ті роки ХХ століття – періоду, який передує сучасному її стану та який визначив основні тенденції й принципи її функціонування. В Україні протягом досліджуваного періоду загальноосвітня школа розвивалася відповідно до рішень Комуністичної партії та радянського уряду. Її розвиток був детермінований політичними, соціально-економічними й культурними перетвореннями, що відбувалися в сус-пільстві. Матеріально-технічне та кадрове забезпечення цих навчальних закладів поступово покращувалося, проте не встигало за зростаючими потребами навчально-виховного процесу. Основним завданням сільської школи уряд вважав підготовку учнів до практичної діяльності в сільсь-кому господарстві, а своїм обов’язком – наближення її до рівня міської.

Доведено, що основними чинниками, які стримували розвиток сільських шкіл, були: недостатнє державне фінансування та принцип матеріально-технічного забезпечення шкіл за рахунок місцевого господарства; необхідність удосконалення існуючої мережі навчальних закладів; відсутність державної підготовки педагогічних кадрів широкого профілю для роботи в умовах сільських, у тому числі малокомплектних, шкіл; висока плинність педагогічних кадрів; традиційна зайнятість учнів у сезонних сільськогосподарських роботах.

3. Узагальнений історіографічний огляд наукової літератури показав, що в Україні немає досліджень, які б цілісно висвітлювали процес розвитку сільських шкіл. Необхідність вивчення й використання особливостей функціонування сільської школи довгий час усвідомлювалася лише окремими науковцями, тому в республіканських масштабах не досліджувалася; переважна більшість праць розглядає лише окремі питання діяльності сільських навчальних закладів (трудового навчання й виховання школярів, організацію профорієнтаційної роботи, функціонування початкових малокомплектних шкіл).

4. Установлено, що українська педагогічна преса досліджуваного періоду представлена невиправдано малою кількістю видань, які вихо-дили незначним тиражем, невеликим обсягом та, у більшості випадків, неперіодично. Авторські колективи педагогічних часописів мали високий науково-практичний рівень і намагалися висвітлювати всі аспекти осві-тянського життя. Проте серед публікацій переважали статті методичного характеру, більшість питань розглядалися поверхово й несистематично. Тогочасна педагогічна преса містить матеріали, що чітко відбивають авторитарну сутність освітньої системи в Україні, тому сприймати її свідчення необхідно з урахуванням наступного історичного досвіду.

5. Визначено, що українська педагогічна преса, висвітлюючи особ-ливості навчально-виховного процесу в сільських школах, насамперед підкреслювала високий рівень трудового навчання й виховання учнів більшості шкіл та ефективність організації профорієнтаційної роботи на уроках. У сільських школах України була створена й функціонувала цілісна система трудового виховання школярів, яка починалася з почат-кових класів, орієнтувалася на здобуття учнями сільськогосподарських професій і забезпечувалася місцевим господарством. Якісний рівень трудової підготовки учнів був різним у масштабах як країни, так і окремих районів, і навіть шкіл. Пресою поширювався передовий досвід кращих шкіл і не розглядалися питання посильності трудових навантажень школярів, відповідність практичної діяльності учнів навчальним програмам.

6. Виявлено, що, висвітлюючи питання матеріально-технічного та кадрового забезпечення сільських шкіл, республіканська педагогічна преса відповідальність за рівень матеріальної бази покладала на керівників шкіл та місцевих господарств. Пресою здебільшого розглядалися питання будівництва та ремонту шкіл, менше – проблеми забезпечення шкіл ТЗН, навчальною та художньою літературою, наочними посібниками. Матеріально-технічна база сільських шкіл за досліджуваний період дійсно розширилася й зміцніла, але успіхи були далекими від заявлених у пресі. Установлено, що проблема забезпечення сільських шкіл висококваліфікованими кадрами на сторінках педагогічної преси зводилася до питання про готовність учителя займатися агітаційною й культурно-масовою роботою на селі та вмінням поєднувати тему уроку з проблемами місцевого господарства. Широко висвітлювався пільговий прийом випускників сільських шкіл до педагогічних ВНЗ та розподіл випускників педагогічних ВНЗ у сільську місцевість.

7. Доведено, що проблеми розвитку сільських шкіл на сторінках української педагогічної преси не знайшли всебічного та об’єктивного висвітлення. Більшу частину матеріалів складали публікації агітаційно-пропагандистського характеру, які відображали бажаний, а не реальний стан речей; успіхи перебільшувалися, недоліки замовчувалися; негаразди списувалися на бездіяльність керівників місцевого рівня і в межах республіки не розглядалися. Публікації мали безсистемний і непослідов-ний характер: порушуючи проблему, редколегія не відстежувала процес її вирішення. Невдалими були також спроби авторів вирішити проблеми, які виникали з освітою на селі, з точки зору організації діяльності міських шкіл. Серед опублікованих матеріалів з досліджуваної проблеми більшість становлять статті методичного характеру, практично відсутні результати наукових досліджень. Такі питання, як етнопедагогіка та національне виховання, якість знань сільських школярів та можливості отримання ними вищої освіти залишалися поза увагою кореспондентів.

8. Визначено, що, незважаючи на недоліки, масово-інформаційна діяльність педагогічних часописів у цілому сприяла залученню творчого потенціалу педагогів до співпраці, поглибленню процесу інтеграції між педагогічною наукою й шкільною практикою. Педагогічна преса відіграла позитивну роль у житті сільської школи як одне з основних джерел інформації, пропаганди науково-педагогічних знань. Вона сприяла вивченню, систематизації, критичному осмисленню, науковому обґрунтуванню та поширенню передового досвіду вчителів. Залучення до співробітництва педагогів-практиків дозволяло розглянути різноманітні актуальні та дискусійні проблеми освіти, навчання й виховання. Довгий час республіканська педагогічна преса залишалася для сільського вчителя трибуною, з якої він говорив про свої проблеми й сподівався бути почутим. Влив педагогічних видань на державно-освітню політику у зазначений період, як правило, був незначний.

9. Проведене дослідження дозволило визначити основні прогнос-тичні тенденції розвитку сільських шкіл. По-перше, результати аналізу показали, що успішне функціонування сільських шкіл можливе лише за умови створення особливих програм і методик викладання. По-друге, сільські школи мають великі потенційні можливості для трудового навчання й виховання дітей. Історичний досвід дає підстави зробити висновок, що участь школярів у продуктивній праці була й залишається важливим засобом їх підготовки до роботи в сільському господарстві. По-третє, надзвичайно велике значення для організації якісного навчально-виховного процесу в сільських школах має підготовка висококваліфікова-них кадрів для них. По-четверте, зміни, що відбулися в суспільній, економічній, соціальній і демографічній ситуації сільських місцевостей України, вимагають визначення основних напрямків перебудови існуючої мережі сільських шкіл.

Проведене дослідження дає підстави запропонувати такі рекомендації: необхідно розвивати школи-комплекси, орієнтовані на невелику кількість дітей; бажаним є створення заочних шкіл для обдарованих сільських дітей на базі вищих навчальних закладів; заслуговують заохочення й розвитку індивідуальні та дистанційні форми роботи з обдарованими дітьми; існує потреба у вирішенні житлово-побутових умов сільських учителів та їх матеріального заохочення, створення належних матеріально-технічних умов для інтелектуального, духовно-фізичного розвитку сільських школярів; потребує подальшого вдосконалення процес висвітлення педагогічною пресою проблем, якими живе навчальний заклад на селі.

Дисертаційна робота не претендує на вичерпний аналіз усіх питань розвитку сільських шкіл України за матеріалами педагогічної преси. Спеціального вивчення потребують окремі аспекти проблеми: педагогічне обґрунтування матеріального забезпечення навчально-виховного процесу в сільських школах, специфіка діяльності сільських навчально-виробничих комплексів, підготовка й перепідготовка педагогічних кадрів та керівників сільських шкіл тощо.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Щука Г.П. Висвітлення розвитку сільської школи для дорослих часописом „Радянська школа” (1950 – 1980-ті рр.) // Освіта Донбасу. – 2006. – №1 (114). – С. 88 – 94.

2. Щука Г.П. Професійна орієнтація молоді в школах України у 60 – 80-ті рр. ХХ ст. (за матеріалами часопису „Радянська школа”) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. – Вип. ХХХІ. – Слов’янськ, 2006. – С. 158 – 165.

3. Щука Г.П. Висвітлення часописом „Радянська школа” запровадження виробничого навчання в сільських школах України (1954 – 1964-ті рр.) // Наука і освіта. – 2006. – № 1 – 2. – С.96 – 99.

4. Щука Г.П. Часопис „Радянська школа” про діяльність учнівських виробничих бригад у школах України (50 – 80-ті рр. ХХ ст.) // Освіта Донбасу. — 2006. — № 3 – 4. – С. 117 – 121.

5. Щука Г.П. Трудове навчання в сільських школах України (Ана-ліз матеріалів часопису „Радянська школа” (сер. 60 – 80-ті