НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Чайкін Ігор Борисович

УДК 346:368

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ

НА РИНКАХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;

господарсько-процесуальне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Глібко Сергій Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри господарського права.

Офіційні опоненти:

– доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар’янівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченко, професор кафедри господарського права;–

кандидат юридичних наук, доцент Білоусов Євген Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри аграрного права.

Провідна установа:

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра господарського права, м. Донецьк.

Захист відбудеться 21 травня 2007 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 20 квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Спасибо-Фатєєва І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасний період розвитку України характеризується намаганням інтегруватися у світові ринки товарів та послуг. Одним з провідних напрямків у цьому процесі є залучення країни до глобальної фінансової системи. Фінансові ринки - своєрідна „кровоносна система”, індикатор стабільності економіки держави, вони визначають ступінь розвитку самого суспільства. Від безкризового поступального розвитку фінансових ринків залежить добробут кожного окремого громадянина України.

Незважаючи на досить тривалий час функціонування фінансових відносин, вітчизняна правова наука сьогодні стоїть перед необхідністю створення нової системи правового регулювання ринків фінансових послуг. Таке становище детерміновано наступними об’єктивними причинами, як-от: (а) фактична відсутність ринків фінансових послуг у радянській період розвитку України; (б) декларативна „безризиковість” планової економіки; (в) несформованість ринків фінансових послуг у сучасній Україні; (г) динамічність розвитку цих ринків, що включає в себе розвиток традиційних інститутів і появу нових секторів ринків фінансових послуг.

Особливістю даної дисертаційної роботи є те, що поглибленому вивченню підлягає коло питань, пов’язаних з історичним розвитком страхування ризиків на ринках фінансових послуг, сутність страхування таких ризиків, безпосередній зміст категорії „ризик”, система ризиків, існуюча система та шляхи вдосконалення правового регулювання їх страхування на ринках фінансових послуг, а також окремі види страхування фінансових ризиків.

Підкреслимо, що ні за часів колишнього СРСР, ні в даний час не існує дослідження на монографічному рівні, присвяченого питанням правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. В Україні масштабних розробок проблем страхування фінансових ризиків теж не провадилося, хоча окремих статей стосовно видів страхування останніх досить багато.

Усе вищезазначене викликало інтерес автора до цієї проблематики і спонукало до її комплексного дослідження. Аналіз інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг ґрунтувався не лише на літературі з господарського права, а й на філософських та економічних джерелах. До сфери розгляду, потрапляли також матеріали з цивільного права, судової практики, інтернет-ресурси. Усе це дозволило більш ґрунтовно вивчити й проаналізувати найважливіші суттєві ознаки об’єкта дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження обрано в рамках комплексної цільової програми „Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)” (номер державної реєстрації 0186.0.070869) і згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка рекомендацій щодо можливих шляхів вдосконалення правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг з метою мінімізації збитків учасників цих ринків, зменшення регуляторного навантаження на страхові компанії, оптимізація інтересів страховиків та страхувальників, створення нових юридичних конструкцій, адекватних існуючим економічним відносинам вищезгаданих суб’єктів.

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені наступні основні завдання:

- з’ясувати дійсний стан правового регулювання окремих видів страхування ризиків на ринках фінансових послуг;

- здійснити всебічний аналіз інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг;

- проаналізувати особливості виникнення й розвитку інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг в історичному аспекті розвитку економічних і правових відносин у різних країнах і при певних історичних формаціях;

- виявити ознаки страхового ризику та страхового інтересу в онтологічному й гносеологічному контексті і запропонувати авторське визначення цих категорій, яке відповідала б такому підходу, а також алгоритм їх встановлення;

- з’ясувати співвідношення конструкцій „фінансовий ризик” і „ризики, що виникають на ринках фінансових послуг”;

- розробити класифікацію ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг щодо їх відповідності й загрози публічним і приватним інтересам;

- зробити аналіз фактичного підходу до правового регулювання страхування на ринках фінансових послуг, порівняти існуючі й перспективні моделі такого регулювання;

- запропонувати власний підхід до правового регулювання зазначених правовідносин з метою вдосконалення й балансу інтересів учасників ринків фінансових послуг;

- визначити місце міжгалузевої теорії причинного зв’язку стосовно страхових правовідносин на ринках фінансових послуг;

- проаналізувати окремо деякі види ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг;

- щодо кожного із зазначених видів ризиків на ринках фінансових послуг опрацювати рекомендації щодо шляхів удосконалення правового регулювання й вирішення теоретичних і практичних питань при їх страхуванні.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані зі страхуванням ризиків на ринках фінансових послуг, у рамках яких виникають публічні і приватні інтереси й методи їх реалізації.

Предметом дослідження обрано: 1) правові норми, що регулюють страхові відносини на ринках фінансових послуг; 2) джерела страхового права України, перспективне законодавство, судова практика, пов’язана зі страхуванням фінансових ризиків; 3) інтереси учасників ринків фінансових послуг, що потребують належного правового регулювання й впливають на законодавчу політику держави.

Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань цього наукового дослідження у процесі роботи над дисертацією автор скористався загальнонауковими і спеціальними методами пізнання явищ і процесів. Методологічною основою дисертаційного дослідження послужив діалектичний метод. Застосування історико-правового методу дозволило виявити головні етапи виникнення й розвитку інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Використання методу наукових прогнозів виявилося необхідним для з’ясування основних тенденцій і перспектив розвитку цього виду страхування. Порівняльно-правовий метод допоміг зіставити підходи, якими оперують різні країни у сфері правового регулювання страхових правовідносин. Метод комплексного аналізу допоміг виявити стійкі структурні зв’язки між різними категоріями страхування. Також дисертантом використовувалися системний, формально-юридичний і логіко-семантичний методи для тлумачення існуючих правових норм вітчизняного й зарубіжного законодавства і побудови нових юридичних конструкцій з метою запровадження їх у законодавство України.

Теоретичним підґрунтям дослідження послужили праці вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема, А.А. Агаркова, С.С. Алексєєва, Є.М. Білоусова, М.І. Брагинського, С.М. Братуся, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, В.В. Воблого, М.В. Гордона, А.К. Граве, В.П. Грибанова, В.Р. Ідельсона, О.С. Йоффе, Н.Я. Легздинга, Л.А. Лунца, Я.М. Магазинера, В.К. Мамутова, С.В. Михайлова, В.А. Ойгензіхта, С.А. Рибнікова, Н.О. Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.К. Толстого, Ю.Б. Фогельсона, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, М.Я. Шимінової, В.С. Щербини, В. Янішена, Р. Дж. Хобарта, Б. Едвардса, а також інших науковців, що торкалися проблематики правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Особливе місце в розробці загальної теорії правової регламентації страхування посідають наукові роботи В.К. Райхера, В.І. Серебровського та А. Манеса.

Обмеженість наукових праць щодо порушеної проблематики й бажання дослідити сутність явища покликали дисертанта звернутися до джерел економічного характеру, серед яких слід виділити праці В.В. Вітлінського, М.С. Клапківа, В.В. Шахова.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дана дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним монографічним дослідженням правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг як одного з інститутів страхування.

У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані й виносяться на захист наступні сформульовані чи додатково аргументовані наукові положення:

уперше:

- визначено основні етапи виникнення й розвитку інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг у рамках різних економічних формацій, виділено основні тенденції розвитку такого страхування;

- сформульовано поняття страхового ризику як об’єктивно-суб’єктивної категорії страхового права, яка має характер імовірності й випадковості, що пов’язано причинно-наслідковим зв’язком зі страховим випадком і є безпосереднім об’єктом страхування. Виокремлено й проаналізовано елементний склад страхового ризику як об’єкта страхування;

- наведено авторське визначення поняття страхового інтересу як юридичного факту об’єктивно-суб’єктивного характеру, сутністю якого є з’ясування змісту правового зв’язку між страхувальником і безпосереднім об’єктом страхування, яким виступає страховий ризик. Обґрунтовано елементний склад страхового інтересу;

- проведено порівняльний аналіз категорій „страховий ризик” і „страховий інтерес”, на підставі чого пропонується розглядати страховий ризик як об’єкт страхових правовідносин;

- обґрунтовується висновок про необхідність заміни у ст. 4 ЗУ „Про страхування” об’єкта страхування з майнових інтересів, що не суперечать законодавству України, на майнові ризики, що не суперечать законодавству України;

- пропонується внести в чинний ЗУ „Про страхування” вимоги до керівників фінансових установ, що здійснюють страхову діяльність;

- на теоретичному рівні обґрунтовано та запропоновано необхідність переходу при правовому регулюванні страхової діяльності від дотримання чинних вимог до системи попереджувального регулювання, заснованому на ризиках;

- розроблено розгалужену класифікацію страхових ризиків на ринках фінансових послуг. Виділено критерій можливості проведення страхування ризиків на ринках фінансових послуг на ті, що не страхуються, і ризики, що страхуються (страхуються завжди; мають страховий характер, але не страхуються; комплексні ризики) на підставі повноти страхового об’єкта; класифікація на підставі організаційної форми власності страховика; комплексна класифікація на підставі суб’єктного складу страхувальника і притаманних їхній діяльності ризиків; класифікацію за межами дії страхування фінансових ризиків; класифікацію за часовим виміром виникнення ризиків, що підлягають страхуванню; класифікацію за розмірами можливої фінансової шкоди; класифікація за видами економічної діяльності, що формують власні ринки; комплексна класифікація для визначення загального (сукупного) ризику фінансової установи;

- надано положення про систему визначення й мінімізації ризиків учасників ринку фінансових послуг (у тому числі й страхових установ). Розроблено систему оцінки ризиків цих учасників, що може бути використана як у внутрішній поточній діяльності фінансової установи, так і для визначення оптимального страхового забезпечення при страхуванні фінансових втрат. Запропоновано „Методичні вказівки з визначення ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг”.

Удосконалено:

- механізми правового регулювання страхування фінансових ризиків експортерів і запропоновано шляхи вирішення колізій, що виникають при страхуванні фінансових ризиків в цій царині;

- правове регулювання страхування валютних ризиків як окремого виду страхування на ринках фінансових послуг та сформульовано пропозиції щодо покращення вітчизняного законодавства щодо такого виду страхування;

- положення стосовно необхідності й доцільності більш широкого застосування механізму прямого страхування фінансових ризиків сільгоспвиробників та аргументується пропозиція щодо державної підтримки такого виду страхування;

- механізми страхування фінансових ризиків інвесторів, зокрема, при здійсненні іпотечного інвестування, лізингових правовідносин і споживчого інвестування;

- систему страхування фінансових ризиків банківських установ. В рамках дослідження проведено аналіз фінансових ризиків банківської установи і шляхи подолання таких ризиків.

Дістали подальший розвиток:

- адаптування чинної системи правового регулювання страхової справи (зокрема на ринках фінансових послуг) на відповідність світовим стандартам. Виявлено наступні напрямки вдосконалення такого регулювання: запровадження системи попереджувальному (пруденційному) регулюванні заснованому на врахуванні ризиків та впровадженні заходів для їх нейтралізації; забезпечення попереджувального регулювання при здійсненні поточної діяльності; запровадження прозорих стандартів корпоративного управління страховою компанією; забезпечення ринку страхових послуг висококваліфікованими кадрами; інформаційний аспект.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків дисертаційного дослідження в галузі правового регулювання інституту страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Шляхи розв’язання правових колізій, запропоновані в роботі, можуть бути застосовані в практичній діяльності учасників ринків фінансових послуг. Деякі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень.

Положення дисертації використано в учбовому процесі при викладанні таких курсів, як „Господарське право”, „Страхове право”, „Банківське право”, „Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин”.

Апробація результатів роботи. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні результати дослідження оприлюднювались дисертантом на наукових і науково-практичних конференціях, як-то: „Проблема юридичної особи в цивільному праві” (м. Харків, 2004); „Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2004), „Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку” (м. Харків, 2005), „Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку” (м. Харків, 2005).

Публікації. Положення й висновки дисертаційного дослідження були викладені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і збірниках наукових праць, та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 209 сторінок, з них основного тексту - 175 сторінки, загальна кількість використаних джерел - 238 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, визначаються предмет, об’єкт, мета і завдання дослідження, обґрунтовується наукова новизна дисертації, викладаються основні положення, які виносяться на захист, розкривається теоретичне і практичне значення роботи і апробація результатів дослідження.

Перший розділ дисертації „Поняття страхування ризиків на ринках фінансових послуг і його правова природа” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Історичні аспекти становлення страхування ризиків на ринках фінансових послуг” розглядаються питання виникнення і розвитку страхових правовідносин, зокрема в сфері надання фінансових послуг. Автором виділені основні напрямки сучасного етапу розвитку вищезгаданого інституту: (а) уніфікація стандартів провадження страхової діяльності; (б) поява нових страхових продуктів, а саме страхування пластикових карток, гарантійне, банківських ризиків, валютних тощо; (в) розвиток інформаційних систем та обміну інформації між страховими організаціями та органами державного регулювання різних країн.

У підрозділі 1.2. „Правова сутність страхування ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг” автор показує, що питання ризику було недостатньо висвітлено у літературі радянського періоду. Проте на сучасному етапі розвитку суспільства ризик набуває нового значення, що полягає у ризиковому характері всіх сфер життєдіяльності людини. Проводиться детальний аналіз законодавчого визначення терміну „ризик”, та зокрема страхового ризику.

З позицій різних теорій природи характеру ризику (об’єктивної, суб’єктивної та об’єктивно суб’єктивної) автор розглядає вищезазначену конструкцію. Із проведеного аналізу робиться висновок, що ризик необхідно розглядати в діалектичній єдності об’єктивного і суб’єктивного як специфічний елемент діяльності суб’єкта в умовах невизначеності і неминучого вибору, що трансформуються в ознаки ймовірності і випадковості.

З метою проведення порівняльно-правового аналізу категорій „страховий ризик” та „страховий інтерес” автор звертається до дослідження останньої. Зупиняючись на проблемі природи інтересу, робиться висновок, що, як і до ризику, в загальнонауковому плані склалося три основні підходи до її розуміння: як об’єктивного, суб’єктивного та суб’єктивно-об’єктивного явища. Доводиться, що інтерес носить суб’єктивно-об’єктивний характер оскільки по формі є об’єктивним відношенням особи до страхового об’єкту та вказує на суб’єктів страхового відношення як носіїв визначених прав і обов’язків, але лише усвідомлення суб’єктом своїх інтересів щодо конкретного об’єкту страхування, як можливості понесення матеріальних збитків, і призводить до об’єктивного закріплення інтересу та перетворення останнього в інтерес законний.

Розглянувши різні підходи до страхового інтересу в якості об’єкту страхових відносин, для з’ясування його змісту автор звертається до елементів страхових правовідносин. Доводиться, що страховому інтересу притаманні два елементи: (а) майновий характер оцінки, як „можливість понесення збитків”; (б) правомірність.

Відстоюється теза, що страховий інтерес не є об’єктом страхування, а скоріше виступає за змістом як об’єктивно-суб’єктивний зв'язок між суб’єктом страхових відносин і їх об’єктом. На підставі цього слід визначати страховий інтерес – як юридичний факт об’єктивно-суб’єктивного характеру, сутністю якого є визначення змісту правового зв’язку між страхувальником і об’єктом страхування.

Констатується, що безпосереднім об’єктом страхування є страховий ризик оскільки: (а) саме таке розуміння страхового об’єкту відповідає економічній суті явища; (б) саме страховий ризик позначає безпосередній об’єм страхової відповідальності, взятої на себе страховиком (перестрахувальником); (в) ризик визначає межі здійснення страхування; (г) саме ризиковість притаманна страхуванню безпосередньо трансформується в страховий об’єкт; (д) об’єктом страхування повинна бути категорія, яка має якісну і кількісну ознаку, що надає змогу правового регулювання страхової відповідальності.

Автор визначає страховий ризик - об’єктивно-суб’єктивну категорію страхового права, що носить характер ймовірності і випадковості, пов’язаних причинно-наслідковим зв’язком зі страховим випадком і є безпосереднім об’єктом страхування.

Підсумовуючи, пропонується здійснити заміну у ст. 4 ЗУ „Про страхування” об’єкту страхування з майнових інтересів, що не суперечать законодавству України, на майнові ризики, що не суперечать законодавству України.

У підрозділі 1.3. „Класифікація ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг” автор, на підставі результатів отриманих у попередніх розділах, робить спробу класифікувати ризики, що виникають на ринках фінансових послуг за різними критеріями.

Пропонується за ознакою повноти страхового об’єкту розрізняти дві великі групи ризиків: 1) ризики, які не страхуються (їм властива відсутність однієї чи декількох страхових ознак, а саме: ймовірності настання; можливості настання; легальності тощо, та покриття яких реалізується на практиці іншими засобами мінімізації ризику); 2) ризики, що страхуються, яка в свою чергу може поділятися на: (а) ризики, які в будь-якому разі страхуються; (б) ризики, які мають страховий характер, але в більшості не страхуються; (в) ризики, які носять комплексний характер і можуть бути забезпечені декількома видами страхового покриття або страхувати ризик кількох страхувальників.

Розглядаються класифікація за методом законодавчого регулювання здійснення страхування чи характеру виникнення страхових відносин. При відсутності полеміки щодо двох форм (добровільної та обов’язкової) виникають суперечки щодо характеру та місця цих форм у страхуванні взагалі та страхуванні ризиків на ринках фінансових послуг зокрема. Автор приходить до висновку, що на ринках фінансових послуг предмет правового регулювання та зміст правовідносин у цих двох видів є тотожнім. Робиться акцент на ефективності обов’язкової форми страхування ризиків на ринках фінансових послуг, як публічного регулятора ринку і робиться висновок про необхідність його використання.

Наводиться класифікація залежно від форми організації страхової діяльності на ринках фінансових послуг, а саме на державне, комерційне та взаємне страхування. Робиться висновок, що на ринках фінансових послуг України фактично не використовуються такі види як державне та взаємне страхування. Робиться висновок про потребу розвитку державного та взаємного страхування на ринках фінансових послуг, зважаючи на диверсифікацію ризиків та задоволення потреб учасників цих ринків.

Пропонується класифікація за суб’єктним складом страхувальників, яка важлива для визначення кола учасників страхових правовідносин, а отже і для специфіки їх правового регулювання.

Вважається за необхідне розрізняти юридичні конструкції „страхування фінансових ризиків” та „страхування на ринках фінансових послуг”. Обстоюється теза, що ризики на ринках фінансових послуг хоч і не є суто фінансовими, несуть загрозу втрат для суб’єктів ринків товарів та послуг, і фінансових послуг зокрема. Підкреслюється, що прямий фінансовий ризик притаманний лише фінансовому сектору, тоді як опосередковані фінансові ризики притаманні кожному виду господарської діяльності.

На підставі розглянутих та запропонованих класифікацій автор висуває нову, що на його думку можна покласти в основу методики правового регулювання відносин з страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Поєднуючи кількісні і якісні показники страхового ризику виводиться загальна (сукупна) оцінка останнього.

У підрозділі 1.4. „Шляхи вдосконалення державного регулювання ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг” проводиться огляд системи правового регулювання страхових правовідносин та відзначаються її недоліки у процесі аналізу різноманітних поглядів учених.

Досліджуючи основні вимоги розроблені Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю викладені в документі „Ключові принципи і методологія страхування”, що ґрунтуються на попереджувальному (пруденційному) регулюванні, як-то: 1.Умови для ефективного нагляду. 2. Цілі нагляду. 3. Повноваження нагляду. 4. Наглядовий процес. 5. Співпраця і обмін інформацією між наглядовими органами. 6. Ліцензування. 7. Відповідність осіб. 8. Зміна в контролі і передача портфелю. 9. Корпоративне управління. 10. Внутрішній контроль. 11. Аналіз ринку. 12. Звітність органам нагляду і безвиїзне інспектування. 13. Виїзне інспектування. 14. Заходи запобіжного та виправного характеру. 15. Застосування санкцій. 16. Ліквідація компанії і вихід з ринку. 17. Нагляд за діяльністю групи. 18. Оцінка ризиків і управління ними. 19. Страхова діяльність. 20. Зобов’язання. 21. Інвестиції. 22. Деривативи та подібні зобов’язання. 23. Достатність капіталу і платоспроможність. 24. Посередники. 25. Захист клієнтів. 26. Інформація, розкриття інформації і прозорість по відношенню до ринку. 27. Шахрайство. 28. Запобігання легалізації (відмивання) коштів, набутих злочинним шляхом і фінансування тероризму.

Проаналізовано також наступні документи: (а) Концепцію розвитку страхового ринку України до 2010 р.; (б) Стратегічні напрямки діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на період до 2008 р. (в) Методичні вказівки з інспектування банків „Система оцінки ризиків”, схвалених Постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 № 104.

З урахуванням цього формулюються основні пропозиції щодо шляхів вдосконалення державного регулювання ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг та страхової діяльності взагалі, що базуються на дослідженні світового досвіду:

1. Впровадження системи попереджувального (пруденційного) регулювання, заснованого на врахуванні ризиків та впровадження заходів для їх нейтралізації.

2. Створення попереджувального регулювання при здійсненні поточної діяльності.

3. Запровадження прозорих стандартів корпоративного управління страховою компанією.

4. Забезпечення ринку страхових послуг висококваліфікованими кадрами.

5. Інформаційний аспект.

У розділі 2 „Правове регулювання окремих видів страхування на ринках фінансових послуг” міститься аналіз правового регулювання страхування деяких видів страхування на ринках фінансових послуг, що є найбільш характерними та показовими.

Підрозділ 2.1. „Правове регулювання страхування експортних кредитів” обстоюється теза, що механізм страхування експортних кредитів потребує окремого правового регулювання. З урахуванням цього формулюються основні пропозиції по вдосконаленню правового режиму страхування ризиків, що виникають при кредитуванні експортних операцій, що ґрунтуються на дослідженні вітчизняного та світового досвіду:

1) прийняти Закон „Про державну підтримку страхування та кредитування експорту”, що створить правову базу для ефективної державної підтримки експортера на основі фінансових механізмів, визнаних Світовою організацією торгівлі та організації Економічного співробітництва та розвитку;

2) створити національну державну страхову установу чи корпорацію розвитку експорту. Це дозволить втілювати державну підтримку експорту на двох рівнях: публічному - через компенсацію ставок страхових платежів і приватному - встановленням альтернативи приватним страховим установам;

3) запровадити взаємний обмін інформацією між учасниками ринку, між учасниками ринку і органами виконавчої влади, а також, по-можливості, долучитись до міжнародних інформаційних систем;

4) створенню додаткових фондів страхових гарантій шляхом надання пріоритету страховим компаніям, що створили ці фонди, при визначенні страхових установ, що страхують фінансові ризики держави і обов’язковому страхуванні;

5) Забезпечити виділення коштів в Державному бюджеті України для фінансування страхування експорту та створення національної страхової установи;

6) Сприяти уніфікації правил страхування експортних кредитів та запровадження міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності;

7) Запровадити стимулюючу податкову політику для концентрації та підвищення конкуренції на ринку страхування експортних кредитів.

Підрозділ 2.2. „Правове регулювання страхування валютних ризиків в Україні” розглядає особливості виникнення, функціонування та зміст страхування валютного ризику, як окремого специфічного ризику, що притаманний не лише ринку фінансових послуг. Таким чином цей інститут носить міжгалузевий характер.

На думку автора, не слід відносити до валютного ризику ризик неплатоспроможності, банкрутства, політичні тощо, що відносяться до експортних ризиків.

Пропонується для оцінки валютного ризику застосовувати для оцінки валютного ризику при страхуванні та для нагляду за дотриманням нормативних показників у страховій діяльності застосовувати розроблені Базельським комітетом з питань регулювання діяльності банків та розроблену на підставі неї Методичні вказівки з інспектування банків „Система оцінки ризиків”, схвалених Постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 № 104. Останні є методологічним документом, на підставі якого здійснює нагляд Національний банк України.

Під валютним ризиком автор пропонує розуміти суб’єктивно-об’єктивну обумовлену категорію, що характеризується ймовірністю настання негативних наслідків для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали;

Валютний ризик – є самостійним елементом в класифікаційній системі ризиків на ринках фінансових послуг.

В свою чергу він складається з декількох складових, а саме: (а) ризик трансакції; (б) ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик); (в) економічний валютний ризик.

До того ж, валютний ризик також має якісні і кількісні характеристики розглянуті докладно у розділі 1.3, що підтверджує правильність та доцільність застосування системного підходу до класифікації застосованого вище.

Система страхування валютних ризиків за своєю специфікою правового регулювання тяжіє до приватного регулювання. Це обумовлюється відкритістю світового валютного ринку, неможливістю закритого публічного регулювання в рамках однієї правової системи та режимом вільного курсоутворення.

Підрозділ 2.3. „Правове регулювання страхування фінансових ризиків сільгоспвиробників в Україні” містить порівняльно-правовий аналіз страхування ризиків, що виникають на ринку аграрного виробництва.

Зокрема, розглядається механізм кредитування сільгоспвиробників під заставу врожаю з обов’язковим страхуванням та призначенням банку вигодонабувачем. Наголошується, що даний механізм носить схемний характер та не відповідає інтересам аграріїв та фінансових установ. В разі загального неврожаю кредитор часто не може отримати відшкодування збитків. Однією з причин є не передбачення в договорах страхування причинно-наслідкового зв’язку.

Факт існування на аграрному ринку України різноманітних непрямих механізмів страхування фактично фінансових ризиків обумовлюється наступними причинами:

1) Відсутність продуманого державного регулювання страхування ризиків сільгоспвиробників;

2) Обов’язковість страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності унеможливлює більш раціональне страхування фінансового ризику сільгоспвиробником через недоцільність подвійного страхування.

В результаті можна прийти до висновку, що правове регулювання страхування фінансових ризиків сільгоспвиробників фактично потребує вдосконалення аналогічного запропонованому для страхування експортних кредитів, а саме:

1) Створення національної державної страхової установи;

2) Впровадження Уніфікованих (типових) правил страхування сільськогосподарських кредитів і надання пільг для агропромислового комплексу;

3) Забезпечення додаткових гарантій та капіталізації шляхом сприяння створенню страхових фондів та пулів з страхування фінансових ризиків сільгоспвиробників.

Підрозділ 2.4. „Правове регулювання страхування фінансових ризиків інвесторів в Україні” розглядаються особливості страхування ризиків пов’язаних з інвестиційною діяльністю.

Наголошується на стійкій тенденції зростання обсягів інвестування, особливо страхування лізингових та іпотечних операцій. Проаналізовано механізм страхування лізингових операцій, проблеми які виникають в практиці страхування останніх, судову практику та шляхи вдосконалення правового регулювання страхової діяльності в цій галузі.

Вказано, що для страхування фінансових ризиків інвестора слід: (а) розробити уніфіковані правила страхування інвестиційних ризиків; (б) створити Бюро кредитних і страхових історій, де зокрема збирати інформацію щодо страхування інвестиційних кредитів і учасників цих ринків; (в) відмінити обов’язковість страхування деяких інвестиційних ризиків і заохочувати добровільне страхування таких ризиків.

Ці заходи дозволять удосконалити правове регулювання страхування фінансових ризиків інвестора та забезпечити захист його інтересів приватноправовими заходами.

Підрозділ 2.5. „Правове регулювання страхування банківських ризиків в Україні” розпочинається з загального огляду розвитку та взаємодії банківського та страхового ринку фінансових послуг. Зазначаються 1. На сьогодні можна виділити щонайменше чотири аспекти співробітництва банківських і страхових установ: (а) банки, як клієнти страхових компаній, що страхують власні фінансові ризики; (б) банки-страховики (BankAssurance) особливий вид співпраці банків і страхових компаній, що проявляється в об’єднанні функцій цих установ; (в) банки в ролі консультантів страхових компаній в фінансових питаннях; (г) банківські установи як ініціатори страхування фінансових ризиків своїх клієнтів.

2. Серед ризиків, що страхують банківські установи можна умовно виділити такі дві великі групи: (а) страхування внутрішніх ризиків; (б) страхування зовнішніх ризиків.

3. Під внутрішніми фінансовими ризиками банку можна виділити: (а) кредитний ризик; (б) ризик зміни процентної ставки; (в) ринковий ризик; (г) валютний ризик; (д)операційно-технологічний ризик; (е) ризик репутації; (ж) юридичний ризик; (з) стратегічний ризик [94]; (і) ризик надмірного регулювання та зміни корпоративного управління [199]; (к) ризик ліквідності.

4. До зовнішніх фінансових ризиків банківської установи відносять страхування: (а) комерційних кредитів; (б) споживчих кредитів; (в) експортних кредитів; (г) страхування від втрати прибутку; (д) ризиків, пов’язаних з використанням пластикових карток; (е) гарантійне; (ж) комплексне страхування банківських інститутів (B.B.B. – Bankers Blanket Bond).

ВИСНОВКИ

Здійснений у цій праці аналіз правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг дозволив запропонувати системне наукове обґрунтування проблеми, навести концептуальні підходи до розв’язання виявлених недоліків та нове вирішення наукового завдання.

Найважливішими висновками роботи є нижченаведені положення.

1. Система правового регулювання страхування ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг, являє собою багаторівневі, складні за структурою правовідносини, що включають при регулюванні різноманітні комбінації правових засобів, як то норми, інститути, дозволяння, заборони, зобов’язання тощо.

2. Історичний аналіз розвитку страхування дозволяє зробити висновок про те, що виникнення такого виду зумовлене:

- розвитком товарних ринків та ринків послуг, ускладнення правовідносин на цих ринках та виникненням системи фінансових ризиків;

- бажанням учасників фінансових ринків позбутися катастрофічних збитків.

3. Встановлено загальні тенденції та закономірності розвитку страхування фінансових ринків на певних етапах розвитку суспільства (рабовласницькому та феодальному; епоху економічного лібералізму; період монополізації та становлення державного регулювання ринків товарів та послуг; сучасний період розвитку), що дозволило застосовувати отримані висновки як при розгляді чинного стану ринку, так і перспективи розвиту.

4. Діяльність учасників ринків фінансових послуг супроводжується наявністю великої кількості ризиків. Тому виникає необхідність мінімізації цих ризиків. Одним з дієвих засобів такої діяльності по усуненню ризиків є страхування фінансових ризиків. Проте, повністю уникнути ризиків неможливо. Отже, для страхування ризиків важливо чітко ідентифікувати їх, систематизувати та визначити взаємозв’язок між окремими елементами.

5. Дисертантом надано нове визначення страхового ризику як об’єктивно-суб’єктивна категорія страхового права, що носить характер ймовірності і випадковості пов’язаних причинно-наслідковим зв’язком з страховим випадком і є безпосереднім об’єктом страхування.

6. Автором визначено правову природу страхового інтересу як юридичного факту об’єктивно-суб’єктивного характеру, сутністю якого є визначення змісту правового зв’язку між страхувальником і об’єктом страхування, яким виступає страховий ризик.

7. Страхові ризики на ринках фінансових послуг складають певну систему, яку можна класифікувати за наступними критеріями:

(а) критерій можливості проведення страхування ризиків на ринках фінансових послуг на ризики, які не страхуються та ризики, що страхуються (страхуються завжди, мають страховий характер, але не страхуються, комплексні ризики) на підставі повноти страхового об’єкту; (б) класифікація на підставі організаційної форми власності страховика; (в) комплексна класифікація на підставі суб’єктного складу страхувальника та притаманним їхній діяльності ризикам; (г) класифікацію за межами дії страхування фінансових ризиків; (д) класифікацію за часовим виміром виникнення ризиків, що підлягають страхуванню; (е) класифікацію за розмірами можливої фінансової шкоди.

8. Аналіз правового регулювання страхування на ринках фінансових послуг та порівняльна характеристика з світовими стандартами дозволили виявити певні проблеми та запропонувати шляхи їх подолання, а саме: запровадження системи попереджувальному (пруденційному) регулюванні, заснованому на врахуванні ризиків та впровадження заходів для їх нейтралізації; забезпечення попереджувального регулювання при здійсненні поточної діяльності; запровадження прозорих стандартів корпоративного управління страховою компанією; забезпечення ринку страхових послуг висококваліфікованими кадрами; інформаційний аспект.

9. Для страхування фінансових ризиків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розроблено конкретні пропозиції щодо:

- доопрацювати законопроекти та прийняти на їх основі Закону України „Про державну підтримку страхування та кредитування експорту”. На сьогоднішній день в Україні відсутній публічний механізм захисту вітчизняного виробника від експортних ризиків;

- щодо створення додаткового регулятора на ринку страхування фінансових ризиків експортерів повинна стати Національна державна страхова установа чи корпорація розвитку експорту. Це дозволить втілювати державну підтримку експорту на двох рівнях: публічному - через компенсацію ставок страхових платежів і приватному - встановленням альтернативи приватним страховим установам;

- щодо запровадження взаємного обміну інформацією між учасниками ринку і органами виконавчої влади, а також участь у міжнародних інформаційних системах. Створення ефективної системи страхування експорту неможливо без запровадження ефективної системи опрацювання інформації про фінансовий стан страхувальника;

- щодо сприяння створенню додаткових фондів страхових гарантій шляхом надання пріоритету страховим компаніям, що створили ці фонди, при визначенні страхових установ, що страхують фінансові ризики державних установ і обов’язковому страхуванні.

- щодо забезпечення виділення коштів в Державному бюджеті України для фінансування страхування експорту та створення національної страхової установи;

- щодо сприяння уніфікації правил страхування експортних кредитів та запровадження міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності;

- щодо створення стимулюючої податкової політики для концентрації та підвищення конкуренції на ринку страхування експортних кредитів.

10. Дисертантом дано загальну характеристику страхування валютного ризику та розглянуто механізми його визначення.

11. Розроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання ризиків сільгоспвиробників.

12. Автор, в межах правового регулювання страхування інвестиційних ризиків, пропонує:

- розробити уніфіковані правила страхування інвестиційних ризиків;

- створити Бюро кредитних і страхових історій, де, зокрема, збирати інформацію щодо страхування інвестиційних кредитів і учасників цих ринків;

- відмінити обов’язковість страхування деяких інвестиційних ризиків і заохочувати добровільне страхування таких ризиків.

13. Для запобігання негативним явищам на банківському ринку фінансових послуг автором запропоновано розгалужену систему фінансових ризиків, притаманним цим установам, та механізми правового регулювання такого виду страхування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

За темою дисертації

1. Чайкін І.Б. Правове регулювання страхування валютних ризиків в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. ( Харків: Нац. юрид. акад. України, 2005. ( Вип. 75. ( С. 127-132. (0,3 п.л.)

2. Чайкін І.Б. Деякі питання правового регулювання страхування фінансових ризиків сільськогосподарських виробників в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. ( Харків: Нац. юрид. акад. України, 2006. ( Вип. 81. ( С. 173-179. (0,3 п.л.)

3. Чайкін І.Б. Класифікація ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг, за суб’єктним складом // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. ( Харків: Нац. юрид. акад. України, 2006. ( Вип. 84. ( С. 160-164. (0,3 п.л.)

4. Чайкін І.Б. Юридична конструкція „інтерес” у страхуванні // Актуальні проблеми правознавства: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – С. 87 – 89.

5. Чайкін І.Б. Особливості юридичної правоздатності страховиків // Проблема юридичної особи у цивільному праві України: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна, Харків, 21 травня 2004 р. – Харків: Національний університет внутрішніх справ; Харківський економіко-правовий університет; вид-во „Прометей – Прес”, 2004. – С. 87-90.

6. Чайкін І.Б. Деякі проблеми правового регулювання перестрахування ризиків, виникаючих при страхуванні на ринках фінансових послуг // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 73 – 75.

7. Чайкін І.Б. Страхування експортних кредитів // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 220-223.

АНОТАЦІЇ

Чайкін І.Б. Правове регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2007.

Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, в якій комплексно досліджуються проблеми правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. На підставі аналізу законодавства, наукової та науково-практичної літератури обґрунтовується необхідність проведення реформування вітчизняного правового регулювання цього виду страхування і пропонуються конкретні шляхи розвитку страхування ризиків на ринках фінансових послуг, орієнтовані на світову практику. На основі цих результатів, а також з урахуванням особливостей українського права зроблено численні пропозиції по реформуванню чинного вітчизняного законодавства і теоретичних положень вказаного інституту.

Проаналізовано найбільш показові приклади страхування ризиків на окремих ринках фінансових послуг або видів економічної діяльності

Ключові слова: страхове право, страхування, страховий ризик, страховий інтерес, фінансовий ризик, валютний ризик.

Чайкин И.Б. Правовое регулирование страхования рисков на рынках финансовых услуг. –