Київський національний університет ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут міжнародних відносин

Чернявська Людмила Назарівна

УДК 327.7:316.421

СУБ ‘ЄКТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

У СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ

23.00.04. – політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

Гуменюк Борис Іванович,

Надзвичайний і повноважний Посол України

в Республіці Кіпр

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук,

старший науковий співробітник

Сьомін Сергій Валерійович,

віце-президент Національної Академії

державного управління при Президентові України

кандидат історичних наук, доцент

Асатуров Сергій Костянтинович,

завідувач кафедри міжнародної інформації

Київського славістичного університету

Провідна установа:

Інститут світової економіки та міжнародних відносин

НАН України, м.Київ

Захист відбудеться 12 березня 2007 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 7 лютого 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Константинов В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Широкомасштабні історичні зміни, спричинені завершенням “холодної війни” та демонтажем біполярної структури міжнародних відносин у світі, а також активізацією процесів глобалізації, радикальним чином трансформували природу світової політики, що виявляється, перш за все, у плюралізації самих міжнародних відносин, відносному скороченні сфер монопольної діяльності держав, посиленні зв'язку між національною, регіональною та глобальною економікою і політикою, подальшому зростанні чисельності міжнародних акторів.

Різноманіття учасників, типів та каналів міжнародної взаємодії, тісна співпраця між ними зумовлюють поступову зміну державоцентричного типу організації взаємодії в міжнародному просторі на транснаціональний. Для багатьох нових міжнародних акторів національні кордони втрачають ту імперативність, яка була характерною для попереднього етапу розвитку світової системи. Водночас держави вже не можуть, як раніше, жорстко контролювати діяльність всіх інших міжнародних акторів, особливо недержавних, що дедалі частіше здійснюється в обхід державного суверенітету і всупереч йому.

Інтернаціоналізація розв’язання цілої низки традиційно внутрішньополітичних питань призводить до відкритості багатьох процесів, що відбуваються на національному рівні, посилює міжнародний характер політики. Таким чином, внутрішня і зовнішня політика стають все більш взаємопроникливими, межа між ними стирається.

Посилення взаємодії між суспільними системами національного рівня та міжнародними системами зумовлюють посилення ролі неурядового сектора у світовій політиці. Сьогодні у багатьох міжнародних процесах неурядові структури відіграють не менш важливу роль, ніж держави чи міждержавні інститути.

В такій трансформації міжнародних відносин, в їх транснаціоналізації та очевидному перенесенні акценту багатьох міжнародних процесів в недержавний сектор чітко простежується стале зростання впливу недержавних інститутів та організацій не лише в межах окремих регіонів, але й в глобальному просторі, в усіх без винятку вимірах міжнародної взаємодії.

Саме ця тенденція зумовлює необхідність переосмислення ролі та місця міжнародних неурядових організацій (МНУО) у світовій політиці.

З кожним роком кількість неурядових організацій у світі невпинно зростає, що свідчить про посилення спроможності і компетентності громадян до виконання своїх обов’язків, підвищення рівня громадянської участі у політичних процесах. На сьогодні нараховується понад тридцять сім тисяч НУО, що діють у транснаціональному масштабі. Однак, навіть не кількісні параметри є головними, а ті якісні зміни у політичній структурі, які зумовила активізація діяльності міжнародних неурядових організацій.

МНУО спроможні розв’язати багато проблем, вирішення яких на міжурядовому рівні стримується внаслідок політичної системи національних держав. Окрім цього, система транснаціональних НУО дає можливість громадянам “за власний кошт” створювати альтернативні державним механізми створення “глобальних” колективних благ, які не залежать від політичної кон’юнктури.

Міжнародні НУО репрезентують широкі суспільні інтереси, що виходять за межі окремих держав. В результаті процедура прийняття державами рішень з різних питань внутрішньої і зовнішньої політики все частіше спирається на узгодження позицій з неурядовим сектором.

Міжнародні НУО диктують нові норми, здійснюючи безпосередній тиск на уряди і ділові кола, контролюють виконання міжнародних угод, забезпечують аналіз і експертну оцінку політичних проблем.

Без належної оцінки їхньої ролі у світовій політичній системі неможлива достовірна картина сучасного світу.

Актуальність дослідження має теоретичний та практичний аспекти. У теоретичному плані аналіз суб’єктності міжнародних неурядових організацій у світовій політиці є корисним для розвитку української міжнародно-політичної науки. У практичному плані актуальність дослідження зумовлена потребою України розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу та розширювати участь громадськості у вирішенні важливих для країни питань внутрішньої і зовнішньої політики.

Актуальність теми дослідження визначає наукове завдання, яке вирішується у дисертації: аналіз суб’єктності міжнародних неурядових організацій у світовій політиці.

Зв’язок дисертаційної роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з науковою програмою кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби "Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації сучасної системи міжнародних відносин" в рамках програми Інституту міжнародних відносин "Міжнародні, правові, політичні та економічні засади розвитку України" (номер державної реєстрації 01БФ048-01), яка є складовою комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України".

Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності обраної теми та стану її дослідженості. Оскільки в існуючих на сьогодні наукових розробках зазначена тема комплексно та всебічно не розглядалась, метою дослідження є визначення ролі міжнародних неурядових організацій як суб’єкта світової політики в умовах глобалізації.

Для розкриття визначеної мети дослідження поставлені такі завдання:

систематизувати і узагальнити основні концепції та теоретико-методологічні підходи до вивчення процесів політичної глобалізації;

визначити співвідношення між світовою політикою та глобалізацією, світовою політикою та транснаціональними відносинами;

розкрити зміст і сутність поняття міжнародної НУО, визначити види та форми діяльності МНУО у всіх сферах міжнародного життя;

дослідити еволюцію МНУО та визначити їх місце в структурі міжнародних відносин, з’ясувати функції і переваги МНУО у світовій політиці;

визначити вплив постбіполярності та глобалізації на трансформацію ролі МНУО у світовій політиці;

визначити роль МНУО як зовнішнього чинника державотворчих та трансформаційних процесів на національному рівні;

розкрити сутність поняття “неурядові аналітичні центри”, дослідити їх діяльність як складової громадянського суспільства в Україні.

Об’єктом дослідження є світова політика в умовах глобалізації, що зумовлює перерозподіл функцій у світовій системі між традиційними та транснаціональними міжнародними акторами.

Предметом дослідження є місце та роль міжнародних неурядових організацій у світовій політиці.

Методи дослідження включають в себе комплекс загальнонаукових методів дослідницької роботи, що ґрунтуються на здобутках не лише політичної науки як такої, але й політичної історії, політичної соціології, формальної і діалектичної логіки з використанням притаманних їм дедуктивних та індуктивних методів. Серед них - принципи системного, функціонального та структурного аналізу, синергетичний, проблемно-історичний та порівняльний методи дослідження.

Системний підхід, з притаманними йому системно-структурними, системно-функціональними, системно-ситуаційними та системно-аналітичними методами дослідження, виступає ключовим методологічним підходом дослідження специфіки світової політики в умовах глобалізації взагалі і феномену функціонування інституту МНУО як самостійного учасника світової політики зокрема.

Розгляд окремих проблем, таких, як вплив процесів демократизації або аналіз неурядових зв’язків у світовій політиці зумовили застосування плюралістичного підходу та теорії комплексної взаємозалежності, що дозволяє виявити взаємний вплив факторів різного походження у міжнародній системі.

Використання кількісних методів було викликане необхідністю обробки широкого пласту статистичних матеріалів, що характеризують різноманітні аспекти діяльності МНУО.

Типологію міжнародних НУО, вивчення конкретних фактів їхньої діяльності здійснено із застосуванням порівняльного методу, в основі якого - принципи подібності і відмінності, дедуктивні теоретичні моделі політичних інститутів і індуктивні методи їх верифікації.

Залучення прогностичного методу екстраполяції диктувалося потребою аналізу схем ймовірного розвитку подій.

Робота з документальними джерелами: офіційними документами ООН, ЄС, РЄ, ОБСЄ та ін. проводилася за допомогою конвент-аналізу.

Використання різних методів і підходів у роботі дозволило об’єктивно оцінити внесок МНУО у світовий політичний процес, а запровадження до наукового обігу широкого кола новітніх документів та матеріалів додало обґрунтованості й достовірності науковим положенням і висновкам дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у політологічній науці на основі аналізу широкого кола літератури та джерел, частина з яких раніше не були об’єктом спеціального наукового дослідження, проведено цілісне, всебічне дослідження діяльності міжнародних неурядових організацій в якості суб’єктів світової політики.

Принциповою особливістю даної дисертації є те, що вона є однією з перших вітчизняних наукових робіт, в якій поняття “МНУО” стоїть в одному смисловому ряду з поняттями “глобалізація”, “світова політика” та досліджується взаємний вплив відповідних категорій.

Окрім того, в дослідженні:

на основі залучення широкого емпіричного матеріалу доведено суб’єктність МНУО у світовій політиці; обґрунтовано необхідність участі неурядових організацій у міжнародних справах для забезпечення дієвості та ефективності міжнародного співробітництва;

запропоновано нове тлумачення теоретико-методологічних підходів і концепцій дослідження суб’єктності міжнародних неурядових організацій, що дало змогу включити проблематику неурядової громадської сфери в рамки дослідження змін у світовій політиці, зумовлених глобалізацією;

розроблено авторську класифікацію міжнародних неурядових організацій, що дозволило виявити форми впливу МНУО на світову політику як в глобальному, так і в міжнародно-регіональному вимірах;

на основі аналізу структури, функцій та механізмів прийняття та імплементації рішень в МНУО обґрунтовано висновок про те, що міжнародні неурядові організації є складовою глобального управління і ефективним засобом мобілізації міжнародних зусиль для забезпечення такого управління;

визначено ознаки неурядових організацій як інституту громадянського суспільства, їх роль у розвитку та зміцненні демократії як на міжнародному, так і на національному рівнях;

визначено роль МНУО у трансформаційних процесах в Україні; оцінено ефективність застосування міжнародними НУО механізмів, інструментів та методів з метою зміцнення демократії в Україні;

розроблено рекомендації щодо удосконалення деяких законодавчих актів, зокрема, рекомендації щодо оптимізації взаємин державних органів з неурядовими інституціями.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження.

Висунуті та обґрунтовані в даній роботі наукові положення створюють додаткові умови для подальшого дослідження проблеми суб’єктності міжнародних неурядових організацій у світовій політиці.

Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що обраний автором роботи ракурс діяльності МНУО дає можливість пов’язати існуючі описові дані про діяльність МНУО з новими глобальними умовами сучасного світу.

Основні положення та висновки дисертаційної роботи можуть стати відправною точкою для подальшої науково-теоретичної розробки даної проблематики, а також використовуватися для розробки навчальних курсів та спецкурсів, присвячених питанням глобального співробітництва, громадянського суспільства, демократизації, діяльності міжнародних неурядових організацій тощо.

Теоретичні висновки дисертації і практичні положення, що витікають з неї, можуть представляти інтерес не лише для вчених, які займаються даною проблематикою, але й для працівників різноманітних неурядових і міжурядових організацій, а також для політиків, котрі приймають рішення, пов’язані з участю НУО у вирішенні суспільно значимих проблем.

Матеріали дослідження та наукові результати можуть бути використані у практичній політиці при формуванні підходів і виборі методів вирішення актуальних проблем сьогодення.

Практичне значення пласту проблем, що піднімаються у дисертації, полягає також в тому, що в нових умовах розвитку нашої країни, демократизації суспільства, його зростаючої відкритості, розширення участі громадськості України у міжнародному співробітництві зумовлює необхідність більш глибокого усвідомлення суті і можливостей такого важливого механізму багатосторонньої взаємодії, яким є МНУО.

Становлення українських НУО, вихід їх на міжнародну арену не можуть відбутися без подальшого удосконалення українського законодавства, надання підтримки цьому процесу. Демократичний шлях розвитку держави диктує необхідність створення дієвих механізмів взаємодії держави і неурядових організацій, впровадження у соціальну практику ефективного громадського контролю над державою, забезпечення реальних можливостей громадянам брати участь у виробленні державної політики.

Для України цей процес має особливе значення, перш за все тому, що руйнування безумовної монополії держави на владу і істину представляє собою ключовий елемент процесу демократизації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Моделювання міжнародних відносин” (м.Київ, 29-30 квітня 2004 р.), “Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин” (м.Київ, 18-19 листопада 2004 р.), “Університети - інформаційне суспільство - ЮНЕСКО) (м.Київ, 2-3 грудня 2004 р.), “60-річчя ООН: осмислення звершень та шляхи посилення ефективності у XXI ст.” (3-4 листопада 2005 р.).

Результати дослідження оприлюднені у восьми статтях, опублікованих у виданнях, акредитованих ВАК України. Частина положень дослідження знайшли практичне застосування у навчальному посібнику для студентів Інституту міжнародних відносин „Міжнародні організації” /За ред. В.М.Матвієнка/ - К.ВПЦ “Київський університет”, 2006 – 406 с., зокрема, у розділах 34-35, присвячених ролі міжнародних неурядових організацій у сучасному світі.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг роботи становить 230 сторінок, в тому числі основний текст – 202 сторінки, список використаних джерел (375 найменувань українською, російською, англійською мовами) – 28 сторінок та додатки – 5 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність проведення дослідження, викладено його зв’язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету дисертаційної роботи та її задачі, визначено об’єкт, предмет та методологічну основу дослідження, окреслено наукову новизну роботи, показано її практичне значення‚ подано відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження та наукові публікації‚ а також про структуру роботи.

У першому розділі ”Концептуально-теоретичні та методологічні засади дослідження” розглянуто основні концептуальні підходи, обґрунтовано методологічну основу для аналізу суб’єктності міжнародних НУО у світовій політиці.

Ступінь вивчення наукової проблеми дисертаційного дослідження не є достатнім. Попри існування певного масиву робіт, що висвітлюють проблеми створення, розвитку та функціонування МНУО, бракує як ґрунтовних узагальнюючих праць, які б розглядали МНУО в якості окремого феномену світової політики, так і емпірико-теоретичних робіт з дослідження ролі МНУО у трансформації окремих функціональних комплексів міжнародних відносин.

Специфіка предмету, що досліджується, а також визначені завдання зумовили залучення як широкої першоджерельної бази, так і значної кількості наукових досліджень.

В роботі широко використовувалися міжнародні документи, що регламентують діяльність МНУО, відображають їх специфіку (резолюції Генеральної Асамблеї ООН, ЕКОСОР, спеціалізованих органів ООН, Ради Європи, ОБСЄ, ЄС, міжнародні конвенції та ін), нормативні документи України, а також документи неурядових організацій (статути, установчі акти, міжнародні неурядові угоди, рішення, резолюції, декларації, матеріали конференцій і т. ін.).

Специфіка даної дисертаційної роботи передбачає використання автором джерел наукової, а також науково-публіцистичної літератури, які одночасно торкаються декількох аспектів розвитку сучасної світової політики, оскільки тема запропонованої роботи знаходиться на стику цілого ряду проблем цієї сфери гуманітарного знання.

В цілому роботи, присвячені даній темі, можна умовно поділити на три групи.

В першу чергу слід назвати роботи, в яких досліджуються деякі проблеми і тенденції світової політики, пов’язані з процесом глобалізації (М.Ільїн, В.Іноземцев, Н.Косолапов, В.Кулагін, М.Лебедєва, П.Малиновський, О.Мельвіль, О.Неклесса, Т.Тимофєєв, А.Уткін, П.Циганков, М.Чешков, Г.Шахназаров, М.Шумилов, А.Яхно; У.Андерсон, З.Бауман, У.Бек, С.Бергер, З.Бжезинський, І.Валлерстайн, Е.Гідденс, К.Зегберс, Р.Кеохейн, К.Коукер, І.Луард, Дж.Най, Дж.Розенау, Р.Робертсон, М.Уотерс, Ф.Фукуяма, С.Хантінгтон, Д.Хелд, П.Херст, О.Янг та б. ін.).

Другу самостійну групу досліджень складають праці зарубіжних і вітчизняних вчених, в яких розкривається сутність поняття громадянського суспільства, а неурядові організації розглядаються в якості його важливої складової (К.Гаджиєв, Г.Дилигенський, О.Задоянчук, А.Колодій, С.Перегудов, М.Рябчук, В.Сіренко, С.Соловйов, М.Черниш, В.Цвих; Г.Анхейер, A.Aрато, К.Aрчер, Ю.Габермас, Д.Кін, Н.Роземблюм, Л.Саламон, Ч.Тейлор, Д.Фішер, Д.Хаал,); досліджується взаємозв’язок між розвитком громадянського суспільства, його основними інституціями і демократією (Д.Александер, Г.Алмонд, С.Верба, Е.Гелнер, Л.Даймонд, Р.Даль, Р.Дарендорф, Дж.Маркофф, А.Нікітченко, Р.Патнем, А.Пшеворський, Д.Растоу, А.Токвіль, Ф.Шміттер).

Ряд робіт цієї групи присвячені аналізу інтеграції національних НУО у транснаціональні мережі громадянських активістів, висвітленню механізмів формування глобальної громадянської відповідальності, ролі МНУО в гуманізації та демократизації глобального співробітництва, наданні йому „людського обличчя” (T.Беннер, Д.Вітте, А.Гіббс, Ф.Денг, М.Едвардс, A.Кларк, М.Кек, В.Рейніке, Л.Сандстром, Д.Сміт, М.Ховард, Д.Халме та б. ін.).

Третю групу досліджень представляють роботи, в котрих висвітлюються окремі аспекти діяльності міжнародних неурядових організацій, зокрема, правозахисна, природоохоронна, миротворча діяльність, соціальна допомога і т.п. (А.Абашидзе, Ф.Алгер, Р.Бретт, Р.Гейер, О.Глушенкова, М.Довженко, Д.Донеллі, С.Кемет, А.Кларк, У.Корі, Т.Матвеєва, П.Туіджл, Д.Урсін, Р.Фрідлендер, О.Яницький та ін.)

Слід зазначити, що більшість українських (Є.Захаров, О.Клименко, А.Колодій, М.Лациба, В.Нанівська, І.Попов, В.Прокоп’юк, М.Рябчук, О.Сидоренко, А.Ткачук, Н.Ходько, Н.Черниш) та російських (Н.Бєляєва, О.Глушенкова, О.Левченко, Д.Нечаєв, С.Перегудов, О.Стецько, О.Сунгуров) авторів досліджують лише національні і локальні НУО, приділяючи велику увагу їх взаємодії з владою і бізнесом, ролі у розбудові громадянського суспільства.

Проблема діяльності міжнародних НУО лише зрідка ставала предметом наукового дослідження у вітчизняній науці. Так, варто звернути увагу на кандидатську дисертацію Тарасова О.В. (Харків, 1994 р.), де розглядалися правові аспекти діяльності міжнародних неурядових організацій та докторську дисертацію Сьоміна С.В. (Київ, 2001 р.), в якій здійснено всебічний аналіз діяльності міжнародних неурядових організацій релігійного спрямування в контексті проблеми безпеки.

Серед праць російських вчених - монографія Г.І.Морозова “Международные организации: некоторые вопросы теории”, в якій вперше міжнародні неурядові організації були включені до кола наукових досліджень, монографічна робота І.І.Коваленка “Международные неправительственные организации”, спеціально присвячена вивченню історії розвитку інституту МНУО.

Ряд авторів, зокрема, П.А.Циганков, у відповідному розділі просто перераховує багато в чому застарілі точки зору західних авторів на цю проблему, без спроб відповідного узагальнення, без власного погляду на проблему місця міжнародних неурядових організацій у світовій політиці. Ще менше уваги приділяє МНУО Н.Косолапов у своїй праці з теорії МВ, де вони просто названі в переліку “вторинних складних соціальних суб’єктів МВ недержавної природи”.

Часто МНУО розглядаються як частина сил “антиглобалізму” без належного аналізу їх особливої ролі в процесах глобалізації (А.Бузгалін, Н.Рогожина та ін.).

Автор доводить, що основою концептуально-методологічного та теоретичного підходу до вивчення міжнародних неурядових організацій як суб’єктів світової політики в умовах глобалізації є, насамперед, теоретичні дослідження політичної глобалізації і спричинених нею змін у світовій політиці.

Адже саме глобалізація зумовила переструктурування всього світового політичного простору, перехід політичної системи світу у якісно нову фазу свого розвитку, яка характеризується відходом від біполярної структури міжнародних відносин до постановки проблеми нового цілісного світового порядку - створення нових, глобальних за своєю природою децентралізованих інститутів.

Досліджуючи провідні тенденції світової політики, зумовлені процесами глобалізації, автор визначає три основні тенденції, що вплинули на активізацію неурядових акторів:

- тенденція до розмивання кордонів між внутрішньою і зовнішньою політикою і економікою і поряд з цим - втрата державами монополії на роль вершителя долі міжнародної політики;

- розширення кола безпосередніх учасників політичних відносин;

- демократизація світового політичного процесу.

З’ясовується, що внаслідок інтенсивного розвитку інформаційних і комунікаційних технологій суттєво трансформуються умови прийняття політичних рішень, радикально змінюються інституційні та організаційні передумови та конспекти національної політики. Дієздатність державних установ обмежується. Зростають у своїх масштабах та чисельності транснаціональні процеси. Наднаціональне переплетіння економіки і політики ускладнює ідентифікацію в межах окремої держави. В сучасних умовах вже неприпустимо інтерпретувати політику як чисто локальну чи національну соціальну діяльність. Політика розглядається як активність з глобальним виміром. Це сприяє демократизації світу, обмежує можливості авторитаризму та ізоляціонізму.

І на міжнародному, і на транснаціональному рівнях спостерігається зростаюче розмаїття дійових осіб, серед яких важливе місце посідають міжнародні неурядові організації.

Міжнародні НУО легко долають національні кордони, беруть на себе владні повноваження, оскільки ні національні уряди, ні локальна влада не можуть власними силами подолати проблеми, породжені взаємозалежністю.

МНУО стають головними виразниками інтересів соціальних груп, відтискуючи державу на другий план. В результаті процедура прийняття державою рішень з різних питань внутрішньої і зовнішньої політики все частіше спирається на узгодження позицій з неурядовим сектором. Інтенсивна громадсько-політична інтервенція автоматично призводить до посилення громадського контролю за державою. Такий перенос акцентів на недержавний рівень є своєрідною відповіддю на глобалізацію і пов’язані з нею проблеми, такі, як ринок праці, соціальний розвиток, справедливий розподіл, володіння ресурсами і т.п.

В цьому ж підрозділі зазначається, що зростає кількість демократичних держав; посилюється розвиток демократичних інститутів і процедур у різних країнах. Універсальні норми демократії і прав людини стають невід’ємною частиною міжнародного діалогу і дій.

Доводиться, що міжнародні неурядові організації сприяють глобальному поширенню демократії тим, що зумовлюють поширення демократії участі і є своєрідним інструментом залучення мас до демократичної практики суспільно-політичного життя.

Підводячи підсумок, автор припускає, що нова міжнародна система, що лише формується, стане якісно новою системою різноманітних економічних, політичних і інших зв’язків між новими міжнародними акторами - світом диференційованих сил, в якому будуть узгоджуватися зростання значимості міжнародних організацій і взаємодія балансів різноманітних типів міжнародних акторів, в тому числі і неурядових організацій.

У другому розділі - „Місце міжнародних неурядових організацій у світовій політиці” у відповідних підрозділах проведено аналіз становлення міжнародної суб’єктності неурядових організацій, визначені функції міжнародних неурядових організацій у світовій політиці, досліджена еволюція ролі міжнародних неурядових організацій в умовах глобалізації.

Доводиться, що поява і еволюція неурядових організацій є невід’ємною частиною міжнародних відносин в цілому, а посилення впливу та стійка тенденція до подальшого зростання чисельності МНУО в кінці XX - на початку XXI століття зумовлені характером сучасної світової політики і новими умовами і викликами глобального співробітництва.

Визначаються сутнісні характеристики, роль, місце і переваги міжнародних неурядових організацій у світовій політиці. На основі авторської класифікації виявляються нові функції і форми діяльності МНУО у всіх сферах міжнародного життя.

Розкриваються особливості функціонування МНУО на міжурядовому рівні, де створюються міжнародно-правові норми, і поза межами традиційних міжурядових каналів, де пріоритети визначаються більше МНУО, ніж державами, і існує менше обмежень вияву для неурядових акторів.

Визначаються найбільш ефективні форми співпраці міжурядових організацій з неурядовими, розкриваються механізми підвищення ефективності цієї співпраці.

Доводиться, що зростаюча зацікавленість з боку держав та міжурядових організацій у співробітництві з НУО криється не лише у пошуку глобальних відповідей на глобальні виклики, а і у створених МНУО механізмах вирішення проблем: організації громадської участі, становленні міжнародних мереж, дотриманні нейтрального статусу. Саме ці механізми допомагають МНУО адаптуватися і зберегти себе у мінливому політичному світі.

Підкреслюється також незамінність неурядових організацій у донесенні політики наднаціональних інститутів до цільових груп суспільства, визнання за ними повноважень представництва громадських інтересів, які знаходять відображення у міжнародно-правових актах, враховуються при виробленні важливих міжнародних угод.

Наводяться конкретні приклади участі МНУО у правотворчій діяльності, зокрема, їх участь у виробленні проектів резолюцій і конвенцій, участь у їх обговоренні, контроль за їх дотриманням після прийняття і т.п.

Обґрунтовується також важливість діяльності міжнародних НУО поза рамками звичайного переговорного процесу, де МНУО виступають в якості “інституалізаторів нових народних рухів”, як агенти глобального громадянського суспільства. Зокрема, зосереджується увага на форумах міжнародних НУО, створенні мереж, організації спільних кампаній тощо.

Підсумовуючи викладене, автор робить висновок, що на сьогоднішній день суб’єктність міжнародних неурядових організацій у світовій політиці є визнаним фактом.

За активної участі міжнародних неурядових організацій у світі формується нова глобальна система норм, взаємозв’язків, ідеалів, ідей, цінностей. Глобальні неурядові організації стають локомотивами трансформації інститутів глобальної відповідальності, сприяють зміні співвідношення універсальних домінант у світовій політиці, перефокусуванню багатосторонньої системи координації міжнародних дій на нову систему цінностей, в основі якої - загальнолюдські цінності, такі, як права людини, захист навколишнього середовища тощо.

Участь МНУО у глобальних процесах свідчить про намагання глобальної спільноти об’єднати громадські інтереси для розв’язання політичних проблем, розробки стратегій і практики, які б забезпечили служіння глобалізації на благо всіх.

Третій розділ - „Міжнародні неурядові організації як чинник державотворчих та трансформаційних процесів в Україні” присвячено аналізу міжнародних неурядових організацій як інституту громадянського суспільства, визначенню їх ролі у розвитку демократичних процесів в Україні; виявленню специфіки становлення та тенденцій розвитку неурядових аналітичних центрів.

Перехід до демократичних форм управління за рахунок розвитку та розширення впливу громадянського суспільства є критично важливим для України. У зв’язку з цим міжнародні НУО стимулюють активну участь громадськості; запроваджують демократичні норми і цінності через наявні демократичні інституції; мобілізують ресурси для соціальних потреб.

Встановлено, що міжнародні неурядові організації, що діють в Україні, сприяють консолідації демократії тим, що вони:

- зумовлюють поширення демократії участі і є своєрідним інструментом залучення мас до демократичної практики суспільно-політичного життя;

- виконують функцію забезпечення демократичного характеру політичних відносин: діалогу між урядом і громадянським суспільством; є каналом самовиразу та ідентифікації, стабілізують очікування всередині соціальних груп, внаслідок чого влада отримує більш узагальнену, достовірну і прийнятну для практичного застосування інформацію, на котру може покластися в процесі управління.

- виступають в ролі арбітра у вирішенні проблем всередині демократичної держави, наглядаючи за тим, щоб ні держава, ні ринок не знищили основи свободи і рівності, захист котрих і є їхнім найважливішим обов’язком.

- виступають “практичними лабораторіями демократії”, прищеплюючи громадянам громадянську культуру і громадянські цінності.

Міжнародні неурядові організації сприяють демократизації і тим, що спрямовують свою діяльність на зміцнення авторитету локальних неурядових організацій та збільшення їхньої спроможності впливати на громадську думку та розвиток політичного процесу в Україні.

ВИСНОВКИ

Зміна структури міжнародних відносин, поява нових типів міжнародних акторів і, відповідно, зміна співвідношення між новими та традиційними акторами, трансформація ролі міжнародних неурядових організацій як суб’єктів світової політики пов’язані з процесами глобалізації, які, в свою чергу, зумовили перебудову політичної системи світу.

Хоча в дослідженні глобалізації до сьогодні значна увага приділяється аналізу її економічних і технологічних складових, глобалізація є значно ширшою за економічний феномен. Політична глобалізація виступає чинником комплексної багаторівневої трансформації світової системи і є невід’ємним елементом міжнародних та внутрішніх політичних процесів у світі.

Аналіз джерел, рушійних сил політичної глобалізації та напрямів її впливу на світову систему відбувається в рамках практично всіх сучасних наукових шкіл у дослідженні міжнародних відносин. Одні школи, зокрема, представники неореалізму, розглядають глобалізацію як пересічну тенденцію міжнародного розвитку, яка лише змінює умови функціонування традиційної державоцентричної структури міжнародних відносин, нехтуючи дослідженням реальних зрушень у співвідношенні між різними рівнями світової системи та різними типами міжнародних акторів. Інші, переважно представники неоліберальних течій, критичної теорії в міжнародно-політичних дослідженнях, ліберальної перспективи, вважають, що глобалізація виступає ключовим напрямом трансформації світової системи та визначають її як домінуючу тенденцію розвитку. До останніх, безумовно, належать концепції транснаціоналізму, для яких характерним є вивчення міжнародних відносин як широкого феномену суспільних відносин, що далеко виходить за межі міждержавних відносин.

Транснаціональний тип міжнародних відносин, в свою чергу, найкраще пояснює саму політичну глобалізацію, адже в рамках транснаціональних відносин відбуваються взаємодії між різними за типом та природою акторами, що представляють як міжнародний, так і національний рівні світової системи, тому політичні процеси в межах таких відносин втрачають виражений міждержавний характер, перетворюються на транскордонні та багаторівневі. Таким чином, пояснення процесів політичної глобалізації вимагає відходу від сприйняття міжнародних відносин як анархічного середовища і визнання транснаціоналізації всієї світової системи.

Аналіз сучасної світової політики дозволяє зробити висновок про те, що політична система світу вступає у якісно нову фазу свого розвитку, яка характеризується відходом від біполярної структури міжнародних відносин до постановки проблеми нового цілісного світового порядку - створення нових, глобальних за своєю природою децентралізованих інститутів.

В результаті зниження значимості територіальних обмежень, інтенсифікації транснаціональної взаємодії, яка втягує, хоча і з різним ступенем глибини, майже всі держави, суспільства, організації, групи акторів і індивідів у комплексну систему взаємозалежності, ускладнюються державні спроби управління транскордонними процесами. Міжнародні відносини виходять далеко за рамки міждержавних взаємодій, тому держава як міжнародний актор позбавляється своєї монополії.

Традиційні державоцентричні політичні відносини знаходяться в серйозному протиріччі з новими процесами і явищами у світовому політичному процесі, до яких, в першу чергу, слід віднести активну участь у світовій політиці недержавних акторів, зокрема, міжнародних неурядових організацій.

Інтенсивна громадсько-політична інтервенція автоматично призводить до посилення громадського контролю за державою. Такий перенос акцентів на недержавний рівень є своєрідною відповіддю на глобалізацію і пов’язані з нею проблеми, такі, як ринок праці, соціальний розвиток, справедливий розподіл, володіння ресурсами і т.п.

Збільшення чисельності і авторитету міжнародних неурядових організацій в кінці XX - на початку XXI століття зумовлене і посиленням демократичних процесів у сфері внутрішніх і міжнародних відносин. Виявом цього процесу слугує прогресуюча політизація мас, яка вимагає доступу до інформації, участі у прийняття рішень. Громадяни вимагають більшої прозорості та звітності з боку політичних лідерів, прагнуть збільшувати контроль над процесами прийняття рішень.

Доведено, що в умовах трансформації світової політики, спричиненої активізацією процесів глобалізації, суб’єктність міжнародних НУО зростає.

Фактом визнання ролі та авторитету МНУО є наділення їх правами діяльності у різних напрямках міжнародної політики, а також їх співробітництво з урядовими (міжурядовими) структурами у сферах, які традиційно були предметом державного регулювання.

В свою чергу, функціонування складного багаторівневого механізму взаємодії міжурядових установ з МНУО зумовлене усвідомленням важливості неурядових організацій у донесенні політики наднаціональних інститутів до цільових груп суспільства, а також визнанням за міжнародними НУО повноважень представництва громадських інтересів, які знаходять відображення у міжнародно-правових актах, враховуються при виробленні важливих міжнародних угод.

Встановлено, що міжнародні НУО виводять прийняття управлінських рішень за межі політичної еліти, організовуючи суспільний діалог з ключових питань сьогодення, розширюючи самоуправління, утверджуючи активну громадянську позицію і відповідальність людей за власну долю, долю країни та світу в цілому, здійснюють громадський контроль за виконанням міжнародних угод, сприяють підвищенню відповідальності урядів перед світовою громадськістю; забезпечують аналіз і експертну оцінку політичних проблем.

Свої завдання МНУО вирішують на міжурядовому рівні, де створюються міжнародно-правові норми, і поза межами традиційних міжурядових каналів, на самостійно створених аренах разом з іншими неурядовими організаціями. У межах консультативних взаємовідносин з міжнародними міжурядовими організаціями МНУО беруть участь у роботі всіх організацій і органів системи ООН та інших ММУО практично на рівних правах з офіційними делегаціями країн: пропонують проекти договорів і конвенцій, беруть участь у їх обговоренні, надаючи експертні, науково-технічні та інші висновки; контролюють їх дотримання після прийняття і т.п. Важливою є роль МНУО у формуванні світової громадської думки і доведенні до відома держав і міжурядових організацій світової громадської позиції стосовно висунутих ними договірних ініціатив.

МНУО забезпечують розширення варіативності і гнучкості політики держав, пропонують такі варіанти дій і рішень, які раніше не розглядалися і не аналізувалися, допомагають політикам краще зрозуміти сутність і особливості тієї сфери діяльності, за яку вони несуть відповідальність, а також зрозуміти завдання, що потребують вирішення, з точки зору громадян.

Аналіз взаємодії міжурядових і неурядових організацій свідчить, що це співробітництво має потужний потенціал, що неодноразово підкреслювалося у документах міжнародних організацій. Однак, для більш повного і ефективного вияву потенціалу міжнародних НУО рекомендується виробити більш чіткі механізми їх міжнародного визнання, зокрема, офіційне закріплення за ними відповідного правового статусу.

Поза межами традиційних міжурядових каналів, на самостійно створених аренах разом з іншими неурядовими організаціями, МНУО виступають як інституалізатори нових народних рухів, агенти глобального громадянського суспільства, представляють і захищають інтереси громадян, найбільш вразливі з точки зору порушення прав, здійснюють моніторинг діяльності урядів, будучи елементом системи політичних противаг.

Встановлено, що форуми неурядових організацій відіграють надзвичайно важливу роль в ініціюванні глобального діалогу, підвищенні громадської самосвідомості і забезпеченні платформи для виведення глобального громадянського суспільства на передній план політичних дебатів, сприяють мобілізації широкого кола недержавних учасників, спонукаючи їх до створення мереж і організації спільних кампаній, обміну досвідом і думками.

Міжнародні НУО ініціюють включення в глобальний політичний порядок денний питань прав людини, соціальної справедливості, охорони навколишнього середовища, миробудівництва; використовують новаторські і експериментальні підходи; застосовують нові знання та інформацію; беруть участь в дискусіях стосовно „нової глобальної архітектури”; висувають пропозиції щодо перебудови процесу прийняття рішень.

Участь МНУО у глобальних процесах свідчить про намагання глобальної спільноти об’єднати громадські інтереси для розв’язання політичних проблем, розробки стратегій і практики, які б забезпечили служіння глобалізації на благо всіх.

Вся динаміка сучасної епохи полягає в її гуманізації і гуманітаризації, в тому, щоб економічний, соціальний, політичний розвиток набував людського виміру, щоб однією з підвалин світової системи, окрім політики і економіки, стала етика. Очевидно, що такий світовий порядок може зародитися лише в результаті спільних зусиль, сумісної творчості всіх учасників світового політичного процесу. Відвертий, вільний від будь-якого егоцентризму діалог може стати важливим засобом розв’язання наявних глобальних суперечностей. При цьому всі політичні актори покликані виступити як рівноправні суб’єкти спільного пошуку нового людського буття та способів спілкування людей у процесі цивілізованої взаємодії народів.

Доведено, що міжнародні неурядові організації впевнено стають третьою силою сучасного світового політичного процесу, силою, яка стоїть між державою і ринком, між офіційною дипломатією і міжнародними корпораціями.

Це зумовлено тим, що міжнародні неурядові організації мають певні переваги у світовій політиці порівняно з традиційними акторами - державами та міжурядовими організаціями, а саме:

виступають альтернативою урядам у вирішенні складних проблем, оскільки вони більш рухливі, швидше, ніж офіційна політика, здатні реагувати на кон’юнктуру, їхня діяльність незалежна від тимчасових політичних коливань, „звільнена від гніту повсякденної політики”;

ближчі за інші інститути до реальних індивідуальних інтересів, де ступінь спільності, особиста значимість і внутрішня мотивація цих інтересів регулярно перевіряється, підтримується і розвивається через безпосереднє особисте спілкування;

вирізняються своїм почерком: завжди діють впевнено, наполегливо, рішуче; їхні цілі виражені просто, доступно і ясно; вони відкриті, гнучкі; вміють легко домовлятися та ефективно співпрацювати; діють гласно, прозоро;

конструктивно налаштовані на реалізацію конкретних завдань у сфері своєї компетенції;

на міжурядовій арені сміливо висловлюють свої погляди, оскільки є відносно незалежними у своїх рішеннях порівняно з дипломатами, зайнятими у сфері двосторонніх відносин;

володіють додатковою професійно значимою інформацією, якої часто не мають урядові структури, об'єднують висококваліфікованих спеціалістів у своїй сфері;

беручись за принципові питання, зосереджуються на цілях, які держави часто підпорядковують іншим зовнішньополітичним інтересам або повністю ігнорують;

використовують активність місцевих членів на рівні держави з метою включення внутрішньої громадської думки. Залучення внутрішніх акторів дозволяє міжнародним неурядовим організаціям здійснювати тиск на держави не лише на міжнародному рівні, що ґрунтується на гуманітарних принципах та світовій громадській думці, але і зсередини, що ґрунтується на внутрішньому представництві та легітимності діяльності;

процедура надання допомоги через НУО менш бюрократична, ніж аналогічна процедура державних установ чи міжурядових організацій, яка до того ж часто характеризується високою політизованістю;

на міжурядовій арені МНУО рішуче піднімають питання економічної справедливості, захисту прав людини та довкілля, що часто ігноруються у переговорах між державами, які зацікавлені переважно у досягненні політичних, економічних та воєнних переваг. Участь представників МНУО розширює межі дискусії з питань, що визначають громадський прогрес у світовому масштабі, і визначає такий прогрес для кожної пересічної людини на противагу урядовим та міжнародним організаціям;

Міжнародні неурядові організації стають важливою складовою системи глобального управління і кращим засобом мобілізації сил для такого управління. Вони беруть участь у творчій розробці нових форм глобального співробітництва, розробляють стратегії і політику, які б забезпечили „глобалізацію з людським обличчям”.

МНУО сприяють зміні співвідношення універсальних домінант у світовій політиці, перефокусуванню багатосторонньої системи координації міжнародних дій на нову систему цінностей, в основі якої - загальнолюдські цінності, такі, як права людини, захист навколишнього середовища тощо.

Таким чином, поява на світовій арені повноправного суб’єкта - міжнародних неурядових організацій - беззаперечний факт. І хоч це зовсім не означає девальвацію старих традиційних форм офіційної політики, однак активізація діяльності неурядових організацій призведе до зміни характеру світового політичного процесу, до модифікації форм, в яких він здійснюється. Зміна ж політичної структури світу зумовить зміну всього порядку денного сучасних міжнародних відносин, що у майбутньому може призвести до принципово нових політичних відносин на світовій арені.

Міжнародні неурядові організації відіграють важливу роль у розвитку і консолідації демократії, їх діяльність є одним з важливих показників демократичності суспільств.

Історія не один раз доводила, що успіх демократичних перетворень знаходиться у пропорційній залежності від участі в них громадськості, від її здатності формувати незалежні від влади структури, які стають повноправними учасниками цих процесів. Практично всі країни світу на шляху до демократизації пройшли необхідні етапи, пов’язані з становленням інституту неурядових організацій. Підтримуючи неурядові організації, встановлюючи з ними діалог і співробітництво, держави показують, наскільки вони демократичні і приймають