ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Чміль Михайло Олексійович

УДК 159.9.07:159.9:34.01

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНІСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТАБЕЛЬНОЇ

ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Спеціальність 19.00.06. – юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ,

Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: | кандидат психологічних наук, доцент

Черкашин Андрій Іванович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки

Офіційні опоненти: | доктор біологічних наук, професор

Самойлов Микола Григорович,

Харківська державна академія фізичної культури,

завідувач кафедри психології та педагогіки;

кандидат психологічних наук, доцент

Христенко Віталій Євгенович,

Університет цивільного захисту України,

провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології.

Захист відбудеться 01.12.2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ, за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 30.10.2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П. В. Макаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕКРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Застосування табельної вогнепальної зброї в оперативно-службовій діяльності працівниками органів внутрішніх справ (далі працівників ОВС) є надзвичайним заходом захисту від небезпечних посягань на життя і здоров'я громадян та самих працівників органів внутрішніх справ, а також важливою складовою частиною виконання деяких спеціальних службово-оперативних завдань. Але табельна вогнепальна зброя не завжди ефективно застосовується працівниками ОВС, що обумовлюється недостатнім рівнем їхньої психологічної готовності до адекватного її застосування в екстремальних умовах оперативно-службової діяльності. Це призводить до травматизму та невиправданої загибелі працівників ОВС, а також затриманих громадян.

Проблема психологічної готовності до діяльності вивчалася багатьма вітчизняними і зарубіжними психологами. Внесок у розвиток поняття “стан психологічної готовності” як у загальнотеоретичному, так і в прикладному плані зробили О.Ц. Пуні, Є.Г. Козлов, В.О. Гаспарян, М.О. Мазмазян, Н.Д. Левітов, Є.П. Ільїн, О.Р. Лурія, В.Н. Пушкін, Л.С. Нерсесян, Г.М. Газаєва, О.О. Ухтомський, М.І. Виноградова, Б.Ф. Ломов, О.В. Тімченко, Б.І. Фурманець, В.Є. Єфімов та ін. Різні автори по-різному визначають і співвідносять категорії “психологічна готовність”, “мобілізованість”, “боєздатність”, “настроєність”, “стійкість” і т.п. Здебільшого вчені підкреслюють, що готовність – це стан, який характеризується динамічною концентрацією внутрішніх сил людини, що дозволяє їй доцільно регулювати свою діяльність. Проте проблема психологічної готовності працівників ОВС України до застосування табельної вогнепальної зброї в екстремальних ситуаціях досліджена недостатньо. Відсутнє чітке уявлення про її структурні компоненти та механізми функціонування. Сучасні методи вогневої підготовки не дозволяють ефективно впливати на подолання негативних станів, які виникають у працівників ОВС при застосуванні табельної вогнепальної зброї.

Усе це зумовлює необхідність пошуку нових засобів та методів формування психологічної готовності працівників ОВС України до застосування табельної вогнепальної зброї в екстремальних ситуаціях.

Особливим аспектом вирішення вказаної проблеми є її психолого-юридичні засади, які зумовлюють якість психологічної, правової і професійної основи відповідних дій працівників ОВС щодо застосування табельної вогнепальної зброї в ризиконебезпечних умовах вирішення спеціальних службових завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з “Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” (наказ МВС України від 05.07.2004 р. №755), “Пріоритетними напрямами наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки” та пов’язане з реалізацією “Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки” (рішення колегії МВС України від 10.01.2003 р. №1 км/1дск).

Об'єктом дослідження обрана психологічна готовність особистості до виконання професійних дій.

Предметом дослідження є психологічна готовність працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї.

Мета дослідження: обґрунтувати удосконалення процесу формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4. Розробити й експериментально перевірити методику і практичні рекомендації з удосконалення психологічної підготовки працівників ОВС для формування їх психологічної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї.

Методологічною основою цього дослідження виступають: теоретичні положення, пов'язані з теорією єдності психіки та діяльності, які розроблялися у вітчизняній психології (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв та ін.); теоретичні положення, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко та ін.); положення, пов'язані з концепцією психологічного стресу (В.О. Бодров, Л.О. Китаєв-Смик, Н.І. Наєнко, Г. Сельє, R.С.та ін.); концепція післятравматичних стресових реакцій (Ф.Б. Бассін, Н.В. Тарабріна, М. Горовиць та ін.); індивідуально-психологічний підхід до аналізу правоохоронної діяльності, використовуваний в юридичній психології (О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, В.С. Медведєв, О.В. Землянська, В.Л. Васильєв).

Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми, психодіагностичні методи дослідження: методика “Потреба у досягненні” Ю.М. Орлова; тест “Діагностика ситуативної й особистісної тривожності” Ч. Д.Спілбергера – Ю.Л. Ханіна; колірний тест М. Люшера; тест “Таблиці Равена”, “Тепінг - тест” для визначення сили нервової системи Є. П. Ільїна, методи анкетування, інтерв’ювання та статистичної обробки одержаних даних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що

· вперше:

- показано, що психологічна готовність до застосування табельної вогнепальної зброї обумовлена інтенсивністю прояву працівником ОВС мотиваційної, емоційної й інтелектуальної складової, особистісної тривожності і сили нервової системи;

- експериментально обґрунтовано психолого-педагогічні заходи і методику цілеспрямованого впливу на процес формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї;

- отримано нові експериментальні дані щодо проблеми керування психічним станом людини;

· удосконалено шляхи формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї;

· набуло подальшого розвитку

- уявлення про можливості вдосконалення процесів саморегуляції у працівників ОВС в умовах вогневої підготовки;

- концепція, що розробляється в юридичній психології стосовно взаємодії правових і психологічних факторів в екстремальних умовах виконання службових обов'язків працівниками правоохоронної системи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в трьох галузях діяльності: науковій, службовій і навчальній.

У результаті дослідження розроблено і експериментально перевірено методику, застосування якої в практиці навчання працівників ОВС з вогневої підготовки забезпечить підвищення рівня їх психологічної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї.

Практичні психологи центрів практичної психології та працівники відділів професійної підготовки ГУМВС та УМВС України в областях можуть застосовувати у ході занять з вогневої підготовки подану у дослідженні методику з підвищення рівнів психологічної готовності стрільців.

Засвоєння та використання працівниками ОВС рекомендацій стосовно саморегуляції та управління своїм психічним станом при застосуванні табельної вогнепальної зброї допоможе уникнути помилок в умовах, небезпечних для їх власного здоров’я і життя, що буде впливати на зниження показників загибелі та травматизму працівників у ході оперативно-службової діяльності.

Експериментальні дані дослідження можуть бути використані в навчальному процесі у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України, при читанні лекцій з курсу юридичної психології та при проведенні науково-дослідних робіт щодо профілактики впливу екстремальних факторів на правоохоронців.

Результати дослідження впроваджено в професійну підготовку у центрі бойової підготовки працівників органів внутрішніх справ ГУМВС України у Харківській області (акт впровадження від 15.04.2004 р.), БМОП “Беркут” при ГУМВС в Харківській області (акт впровадження від 25.06.2005 р.).

Матеріали дослідження впроваджено також у навчальний процес на кафедрі вогневої підготовки Харківського національного університету внутрішніх вправ (акт впровадження від 11.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми, яка вивчається, розроблено методичний комплекс та проведено емпіричне дослідження, математичну обробку матеріалів і написано текст дисертації. Наукова стаття “Шляхи підвищення ефективності застосування зброї працівниками органів внутрішніх справ України” та тези “Про необхідність вдосконалення психологічної готовності працівників ОВС до застосування вогнепальної зброї” написані у співавторстві з А. І. Черкашиним, де особистий внесок дисертанта становить 50%. У статтях “Шляхи забезпечення особистої безпеки працівників ОВС”, “Структура навчального процесу з питань забезпечення особистої безпеки працівників ОВС”, написаних у співавторстві з І. В. Власенком, особистий внесок здобувача становить 70%. У статті “Вплив носіння засобів бронезахисту на ефективність стрільби з вогнепальної зброї”, написаної у співавторстві з І. В. Власенком та В. В. Федоровим, особистий внесок здобувача становить 70%.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження неодноразово розглядалися на засіданнях кафедр прикладної психології та тактико-спеціальної підготовки в Харківському національному університеті внутрішніх справ (2002-2007 рр.). Апробація результатів дослідження здійснювалася в доповідях і повідомленнях на Міжвузівській науково-практичній конференції “Стан та перспективи удосконалення навчально-виховного процесу на етапі реформування воєнної організації та правоохоронних органів держави” (25 лютого 2003 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції “Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України” (19 грудня 2003 р.); науково-практичних конференціях: “Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України” (5 березня 2004 р.), “Місце і роль внутрішніх військ у забезпеченні внутрішньої безпеки держави” (23–24 листопада 2005 р.), “Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки” (17 березня 2006 р.), “Актуальні проблеми участі населення та громадських формувань в охороні громадського порядку та безпеки громадян в сучасних умовах” (29 березня 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у дев’яти статтях, з них чотири опубліковано у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертаційного дослідження складає 209 сторінок, у тому числі 32 таблиці та 4 рисунку. Додатки вміщено на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, її зв’язок з науковими програмами і планами, визначені мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, наукова новизна, теоретична і практична значущість, апробація результатів дослідження, структура й обсяг роботи.

Перший розділ “Проблема психологічної готовності фахівця до діяльності в екстремальних умовах” містить основні теоретичні підходи щодо вивчення психологічної готовності фахівця до професійної діяльності в екстремальних умовах, причини травматизму та загибелі працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обов’язків.

Проблема психологічної готовності знайшла відображення у багатьох дослідженнях, але найбільш повно представлена в наукових працях В.І. Варварова, М.І. Дьяченка, Н.Д. Левітова, Б.Ф. Ломова, О.Р. Лурії, Л.С. Нерсесяна, О.Ц. Пуні, П.О. Рудика, О.М. Столяренка, О.В. Тімченка, Б.І. Фурманця та інших.

Прихильники особистісного підходу вважають стан психологічної готовності цілісним станом особистості у визначених умовах життя та діяльності і характеризують її такими особливостями, як спрямованість свідомості на майбутню діяльність, настроєність на певну поведінку, мобілізованість усіх сил на активну і доцільну дію. Особистісний підхід не заперечує необхідності дослідження окремих психічних процесів, але вони тільки доповнюють дані прояви особистості у рамках визначеної діяльності.

На функціональному рівні психологічну готовність розглядають як стан, який визначає насамперед цільові, часові, ресурсні, операціонально-інструментальні, продуктивні, точні параметри діяльності професіонала. У рамках ситуації психологічна готовність як інтегральний системний параметр психіки професіонала характеризує функціональні особливості активації, доцільності і спрямованості оперативно-службової діяльності, ефективності її реалізації, регульованості і стійкості до стрес-факторів, а також відновлювання системи фахово-важливих якостей професіонала для його наступних дій.

Для розуміння сутності психологічної готовності до діяльності важливе значення має дослідження установки. Теорія установки розроблена Д.Н.Узнадзе, який визначає установку як стан готовності певним чином задовольнити дану потребу. Представники цієї школи установку розуміють як неусвідомлюваний стан, що передує тій чи іншій діяльності людини і визначає її здійснення. Готовність є установкою суб’єкта до певних дій. Але готовність включає не тільки різного роду усвідомлені і неусвідомлені установки на певні форми реагування, але й моделі імовірнісної поведінки, визначення оптимальних способів діяльності, оцінку своїх можливостей у їхньому співвідношенні з майбутніми труднощами і необхідністю досягнення певного результату. Таким чином, поняття установки істотно доповнює і розширює уявлення про стан психологічної готовності, однак не охоплює всіх проблем діяльності людини, зокрема в умовах, що швидко змінюються.

У дослідженнях військових психологів В.І. Варварова, О.Д. Глоточкіна, М.І.Дьяченка, Л.О. Кандибовича, В.П. Каширіна та інших психологічна готовність розглядається як стан особистості, який представлений сукупністю складових, що визначають ефективність виконання службово-бойових завдань.

Різноманітність у підходах щодо визначення психологічної готовності, її недостатня вивченість у галузі діяльності працівників органів внутрішніх справ, сучасні вимоги до психологічної підготовки працівників ОВС України щодо застосування табельної вогнепальної зброї в екстремальних умовах оперативно-службової діяльності актуалізують питання про необхідність подальшого дослідження психологічної готовності.

На основі аналізу підходів до вивчення психологічної готовності фахівців, з урахуванням умов оперативно-службової діяльності працівників міліції, психологічну готовність працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї було запропоновано розглядати як психічний стан особистості, що характеризує успішність у стрільбі і визначається мотиваційною, емоційною, інтелектуальною складовими, рівнем особистісної тривожності та силою нервової системи.

У другому розділі “Чинники, що детермінують процес формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї” визначено методи дослідження та подано характеристику груп працівників ОВС, які брали участь у дослідженні. Описано дослідження складових психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї. Визначається залежність їх психологічної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї від успішності в стрільбі при проведенні вогневої підготовки.

Дослідження процесу формування психологічної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї було проведено з працівниками органів внутрішніх справ України (далі – працівниками) Московського, Ленінського та Фрунзенського районних відділів ХМУ ГУМВС України в Харківській області у ході занять з вогневої підготовки у центрі підготовки працівників органів внутрішніх справ ГУМВС України в Харківській області. У дослідженні брали участь 182 працівники. Вік учасників дослідження – від 28 до 38 років, і вислуга в органах внутрішніх справ України – від 10 до 20 років. Як свідчить вік та строк служби працівників в ОВС, серед досліджуваних були як досвідчені фахівці, так і ті, що мають невеликий досвід роботи. Але всі вони володіли теоретичним та практичним досвідом щодо виконання практичних навчальних стрільб з 9мм пістолета Макарова, який перебуває на озброєнні у підрозділах внутрішніх справ України.

Для підтвердження результатів зробленого нами теоретичного аналізу проведено констатуючий експеримент, який дозволив дослідити кінетику формування психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї з використанням методів психологічної підготовки.

Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі вимірювання проводилися за 60 хвилин перед виконанням навчальної вправи № 7 стрільб. Другий етап – вимірювання проводилися за 10 хвилин до виконання навчальної вправи, третій етап – відповідно через 20 хвилин після закінчення вправи.

У дослідженні нами також використовувався метод експертної оцінки. Для методу експертної оцінки було розроблено критерії оцінки дій та їх результатів у процесі стрільби, в основі яких лежить принцип ефективного застосування табельної зброї та поведінкові реакції працівників під час стрільб. На цій підставі до першої групи увійшло 20% працівників з високим рівнем, до другої групи – 57% працівників з середнім рівнем, а до третьої – 23% працівників з низьким рівнем психологічної готовності.

Першу групу склали працівники, що показали високі результати й одержали оцінку “відмінно” за виконання вправи. Дії працівників цієї групи відрізнялися впевненістю, точністю, продуманістю і злагодженістю. Як при постановці задачі, так і в ході її виконання вони були уважні і сконцентровані на виконанні навчальних вправ. Другу групу склали працівники, що показали середні результати й одержали оцінку “добре” або “задовільно” при виконанні вправи. У їхніх діях були незначні помилки, зовні помітною була психічна напруженість. Третю групу склали працівники, що показали низькі результати й одержали оцінки “задовільно” і “незадовільно”. Представники цієї групи припустились серйозних помилок при виконанні навчальних стрільб.

Розподіл досліджуваних працівників на групи з різним рівнем успішності в стрільбі дозволив дослідити особливості структурних компонентів цієї діяльності, а, головне, як робоча гіпотеза висувалася теза, що існує взаємозв’язок між успішністю в стрільбі, особливістю поведінкових реакцій при цьому і рівнем психологічної готовності працівників ОВС до застосування зброї в небезпечних умовах оперативно-службової діяльності. У процесі здійснення заходів психологічної підготовки було проведено вивчення змін психофізіологічних показників, від яких залежали результати виконання вправ зі стрільби. Діагностувалися психофізіологічні показники таких вегетативних реакцій, як: частота серцевих скорочень (далі – ЧСС), частота подиху (далі – ЧП), сила м'язової напруги (далі – СМН). Отримані дані дозволили виявити кінетику змін психофізіологічних показників і визначити баланс вегетативного регулювання (переважний тип активності вегетативної нервової системи), які уможливлюють висновок про вплив виконання вправи зі стрільби на групи досліджуваних на різних етапах. Як свідчать результати досліджень, при застосуванні табельної вогнепальної зброї у всіх групах спостерігається зростання показників ЧСС, ЧП. При цьому, чим вищий рівень успішності, тим менше значення частот серцевих скорочень, дихання та більше значення сили м’язової напруги. Зворотна тенденція спостерігалась у показниках сили м’язової напруги. У першій та другій групах значення сили м’язової напруги на другому етапі збільшилось, а у третій групі зменшилося, що свідчить про мобілізацію сил досліджуваних першої, другої груп на застосування табельної вогнепальної зброї та зниження працездатності у досліджуваних третьої групи.

Таблиця 1

Показники рівнів активності вегетативної нервової системи

у досліджених групах працівників

Група | Психо-

фізіологічні показники | Кількість працівників, (%)

Рівні психо-

фізіологічних показників симпатичної активності | Баланс вегетативного регулювання | Рівні психо-

фізіологічних показників парасимпатичної активності

Перевага симпатичної активності | Перевага пара

симпатичної активності

1-а група | ЧСС | Високий Середній |

59,44 | 40,56 | Низький

ЧП

СМН

2-а група | ЧСС | Високий Середній |

53,33 | 46,67 | Низький

ЧП

СМН

3-я група | ЧСС | Високий Середній | 43,62 | 56,38 | Низький

ЧП

СМН

ч2 1-ї, 2-ї та 3-ї груп | ч21-2 =12,46; ч22-3 =9,63; ч21-3 =15,53

Примітка: рівень статистичної значущості Р<0,05

Статистична обробка результатів психофізіологічних показників, виявлених на другому етапі дослідження, дозволила виявити особливості кінетики даних показників у групах. Для працівників першої групи статистичні значення вимірюваних показників були найменші у порівнянні з другою і третьою групами, розкид значень щодо середньостатистичних даних також був мінімальним, дисперсія склала: ЧСС – 3.2, ЧП – 1.41, СМН – 6.24. Результати обробки даних другої і третьої груп указали на більший розкид значень, так, у другій групі дисперсія: ЧСС – 3.6, ЧС – 1.62, СМН – 4.4, у третій групі: ЧСС – 3.8, ЧП – 2.21, СМН – 4.62. Збільшення розкиду значень вимірюваних психофізіологічних показників залежно від груп пояснюється порушенням балансу регулювання вегетативної нервової системи у працівників, а також природженими індивідуальними особливостями.

На основі отриманих результатів діагностики психофізіологічних показників була визначена переважаюча активність у балансі вегетативного регулювання нервовою системою вимірюваних реакцій у працівників з різним рівнем психологічної готовності (табл. 1). Наведені результати розподілу досліджених по групах підтверджують, що працівники з переважно симпатичною активністю більш стійкі до впливу стрес-факторів, ніж працівники з парасимпатичною активністю в балансі вегетативного регулювання нервової системи.

Вимірювання показників сили нервової системи працівників ОВС проводилась за допомогою “Теппінг - тесту”. Дослідження сили нервової системи (далі – СНС) на етапах проведення дослідження дозволяє зробити висновок про наявність у основної кількості працівників першої та другої груп великої СНС, а більшість працівників з третьої групи мають малу СНС. З результатів, отриманих у ході трьох етапів дослідження сили нервової системи, видно, що ця типологічна властивість характеризується малою динамічністю і практично незмінна.

Кінетика емоційного компонента визначалась на основі таких показників, як психічна напруга, активність, працездатність, емоційна саморегуляція, ситуативна тривожність. Результати проведених даних засвідчують, що на другому етапі під впливом стрес-факторів виконання вправ залежно від рівня психологічної готовності у працівників відбувається зниження показників активності, працездатності, саморегуляції, спостерігається збільшення психічної напруги. При цьому більшою мірою ця залежність виражена у працівників третьої групи. Результати дослідження емоційного компонента дозволили виявити залежність між рівнем психологічної готовності і рівнем емоційного збудження. Визначено, що надмірне підвищення психічної напруги у працівників призводить до неадекватних реакцій, помилок, і, зрештою – до низьких показників у стрільбі. Встановлено, що працівники з високим рівнем емоційного сприйняття більше піддаються впливу факторів психічної напруги, ніж з меншим емоційним сприйняттям.

Діагностика ситуативної й особистісної тривожності проводилася за допомогою опитувальника Ч. Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна. Результати діагностики ситуативної тривожності підтвердили результати кольорового тесту М. Люшера щодо рівнів емоційного збудження працівників на трьох етапах дослідження. Так, на першому та третьому етапах у групах переважали низький і середній рівні ситуативної тривожності. На другому етапі показники ситуативної тривожності у всіх групах зростають і найвищі показники мають працівники третьої групи.

Аналіз результатів діагностики особистісної тривожності показав, що у першій та другій групі більша кількість працівників мають низький та середній рівень особистісної тривожності. Працівники третьої групи мають високий та середній рівень особистісної тривожності.

Дослідження мотиваційного компонента проводилось за допомогою тесту Ю. М. Орлова „Потреба в досягненні” в залежності від сили мотиву. Результати проведених досліджень (див. табл. 2) свідчать про те, що сила мотивації відіграє важливу роль у формуванні адекватного рівня психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї. Встановлено, що для підвищення успішності результатів стрільби важливий не стільки рівень мотивації, скільки адекватна сила мотивації, що дозволяє працівникам в екстремальних умовах подолати негативні емоції та ефективно застосувати табельну вогнепальну зброю. Але коли сила мотивації підіймається вище певного рівня, то вона починає відігравати негативну роль в екстремальних умовах застосування зброї та погіршує результати стрільби.

Таблиця 2

Розподіл працівників у групах у залежності від сили мотивації

Групи з різним рівнем психоло-гічної готовності | Кількість працівників в ( %)

Висока мотивація | Середня мотивація | Низька мотивація

Потреба у досягненні успіху

Висока | середня | низька | висока | середня | низька | висока | середня | низька

1-а група | 5,42 | 11,2 | 3,12 | 26,40 | 42,64 | - | 8,34 | 2.88 | -

2-а група | 4,96 | 17,68 | 3,84 | 22,88 | 37,42 | 2,84 | 4,12 | 6,26 | -

3-а група | 33,72 | 8,52 | 7,64 | 16,24 | 18,42 | - | 8,52 | 6,94

(%) | 25,6 | 64,04 | 10,36

Дослідження кінетики інтелектуального компоненту на етапах експерименту дозволило встановити вплив факторів стрільби при застосуванні табельної вогнепальної зброї на зміну показників інтелектуальних здібностей. Визначено, що в умовах вогневої підготовки відбуваються зміни в інтелектуальній діяльності працівників. На другому етапі в умовах впливу стрес-факторів застосування вогнепальної зброї у працівників першої та другої груп переважає високий та середній рівні інтелекту, а у працівників третьої групи переважно середній та низький.

Було проведено дослідження кореляційних зв’язків між психологічною готовністю працівників до застосування табельної вогнепальної зброї та її компонентами(див. табл. 2). Найбільш значимі кореляційні зв’язки психологічна готовність працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї має з такими компонентами, як мотиваційний, емоційний та особистісна тривожність.

Таблиця 3

Кореляційний зв’язок між компонентами психологічної

готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї

Структурні

компоненти | Психологічна

готовність до застосування

табельної вогнепальної зброї | Структурні компоненти успішності

Емоційний | Особистісна тривожність | Мотиваційний | Інтелектуальний | Сила нервової системи

Емоційна | -0,73 | - | +0,8 | +0,16 | +0,3 | -0,54

Особистісна

тривожність | -0,72 | - | - | +0,05 | -0,4 | -0,62

Мотиваційна | +0,65 | - | - | - | +0,32 | +0,18

Інтелектуальна | +0,5 | - | - | - | - | -0,24

Сила нервової системи | +0,55 | - | - | - | - | -

Примітка: при Р<0,05

Це пояснюється тим, що саме ці компоненти є домінуючими у визначенні психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї. Так, збільшення емоційності до визначеного рівня позитивно впливає на підвищення рівня психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї, а перевищення негативно впливає на результати діяльності.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок про те, що для формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до застосування табельної вогнепальної зброї в реальних умовах оперативно-службової діяльності слід удосконалити існуючу психологічну підготовку, а спеціальна система психолого-педагогічної роботи на основі цілеспрямованого впливу на її компоненти може сприяти її вдосконаленню.

У третьому розділі “Формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ України до застосування табельної вогнепальної зброї” розглядаються основні шляхи та підходи щодо удосконалення процесу формування рівня психологічної готовності працівників ОВС. Експериментально встановлено, що в основі всіх засобів формування психологічної готовності лежить цілеспрямований вплив на її компоненти та на прояв індивідуально-психологічних якостей стрільця. Спираючись на теоретико-методологічні підходи, нами обґрунтована методика та психолого-педагогічні рекомендації стосовно удосконалення формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до застосування табельної вогнепальної зброї.

Враховуючи експериментальні дані стосовно застосування табельної вогнепальної зброї працівників ОВС, було визначено найбільш ефективні заходи та методи, які сприяють формуванню високого рівня психологічної готовності: ознайомлення з основними стресогенними факторами і можливими результатами їхнього впливу на працівників, знання процесів, які відбуваються в організмі людини під впливом цих факторів; навчання навичкам психічної регуляції та психологічного тренування, в основі яких лежить прищеплення навичок усвідомленої зміни психологічних станів (очікування й бойового), що дозволяє знижувати рівень особистісної тривожності, нормалізувати емоційний стан; моделювання стрес-факторів і відпрацювання стратегій застосування табельної вогнепальної зброї в екстремальних умовах оперативно-службової обстановки; ідеомоторне тренування, яке дозволяє зв’язати рухові відчуття зі свідомо представленими рухами; навчання навичкам саморегуляції, прийомам надання екстреної психологічної само – і взаємодопомоги. Одержані експериментальні дані дали можливість розробити методику формування адекватного рівня психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї, яка містить три етапи.

Перший етап – підготовчий, він починається з моменту початку навчання працівників вогневій підготовці. На даному етапі визначається рівень успішності в стрільбі працівників ОВС і розподіл їх відповідно на групи з низьким, середнім і високим рівнями психологічної готовності; формується позитивна мотивація, необхідні установки до занять на розвиток психологічної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї; працівники навчаються вмінню довільної релаксації, взаємного переходу зі стану очікування в бойовий стан; розвивається самоідентифікація й самовизначення кожного працівника стосовно причин, цілей і задач виконання оперативно-службової діяльності; показуються приховані можливості людської психіки й способи керування ними; формується система вихідних понять і знань відносно психологічної готовності до застосування зброї в умовах оперативно-службової діяльності й методів її підвищення.

Другий етап – формуючий, він за своїм змістом є основний. На другому етапі вдосконалюються навички довільної саморегуляції емоційних станів, ідеомоторних уявлень, набуті на першому етапі, тренується стан очікування, оптимальний бойовий стан і перехід станів, відпрацьовується стратегія застосування табельної вогнепальної зброї в умовах моделювання впливу стрес-факторів оперативно-службової діяльності.

Третій етап – відбудовний, проводиться після проведення практичних стрільб працівниками на формуючому етапі. Цей етап за своїм змістом становить комплекс заходів, спрямованих на їх психологічну реабілітацію, і включає наступні задачі: відновлення фізичних і психічних сил працівників; зниження або нейтралізація негативних стресових впливів, що виникли в процесі виконання стрільб з табельної вогнепальної зброї; відновлення у них психічного стану, який дозволяє оптимально виконувати задачі оперативно-службової діяльності.

З метою експериментальної перевірки ефективності розробленої методики стосовно формування адекватного рівня психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до застосування табельної вогнепальної зброї в екстремальних умовах оперативно-службової діяльності нами було проведено формуючий експеримент.

Формуючий експеримент включав кілька етапів:

-

-

-

На підготовчому етапі були відібрані для участі в експерименті 50 працівників Московського і Ленінського районних відділів ХМУ ГУМВС України в Харківській області, з них у контрольну й експериментальну групи ввійшли по 25 чоловік. У контрольній групі заняття з вогневої підготовки проводилися за стандартною програмою, а в експериментальній групі – із застосуванням розробленої нами методики формування адекватного рівня психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї.

З метою визначення психологічних змін у працівників експериментальної і контрольної груп на першому етапі до виконання і на другому етапі після виконання сьомої вправи навчальних стрільб проводилася діагностика психофізіологічних і психічних показників з використанням тих самих методів, що були застосовані при проведенні констатуючого експерименту. Отримані результати на першому етапі значних розбіжностей між групами не мали (р<0,05).

Таблиця 4

Порівняльна оцінка рівня психологічної готовності працівників

експериментальної й контрольної груп при застосуванні табельної вогнепальної зброї

Етапи оцінки психологічної готовності | Рівні психологічної готовності | Кількість працівників ( %)

Експериментальна група | Контрольна

група

До проведення

методики | Високий (5 балів) | 36 | 28

Середній (4 бали) | 40 | 44

Низький (3 бали) | 24 | 28

Після проведення методики | Високий (5 балів) | 56 | 24

Середній (4 бали) | 40 | 36

Низький (3 бали) | 4 | 40

ч2 | (1-й етап) 1,8 | (2-й етап)42,8

Примітка: при Р<0,05

На другому етапі експерименту, після виконання навчальних стрільб визначені показники у працівників експериментальної й контрольної груп істотно відрізнялися. У експериментальній групі, у порівнянні із працівниками контрольної групи, знизилися показники особистісної тривожності, від 33,7 до 36,4 балів (р<0,05). У емоційній сфері у працівників експериментальної групи відмічається спокійний емоційний стан, незначна психічна напруга, високий рівень працездатності, а у більшості працівників контрольної групи мав місце збуджений емоційний стан, супроводжуваний тривожністю, потребою виходу зі створених стресових ситуацій, низька працездатність.

У працівників експериментальної групи у порівнянні з контрольною спостерігалося підвищення рівня мотивації. У показниках інтелекту працівників значимих розбіжностей не зафіксовано.

На другому етапі експерименту були визначені рівні психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї методом експертної оцінки, при цьому ми використовувались прямі показники – індивідуальні оцінки (табл. 4), що виставляються на основі зазначених критеріїв якості дій, психічних станів, результативності у стрільбі.

Як видно з даних табл. 4, якщо при проведенні стрільб в умовах існуючої психологічної підготовки значимих розходжень в отриманих результатах процентного відношення працівників з високими, середнім, низьким рівнями психологічної готовності в групах не відмічається, то при проведенні стрільб після проведення заходів розробленої методики розбіжності мають виражений характер. В експериментальній групі в результаті використання розробленої методики рівень психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї значно вищий, чим у працівників контрольної групи.

Таблиця 5

Показники результатів виконання працівниками

вправи №7 навчальних стрільб

Група | Результати виконання вправи

(в балах) | Кількість працівників (%)

До проведення методики | Після проведення методики

Експериментальна | 5 | 28 | 52

4 | 32 | 40

3 | 36 | 8

2 | 4 | -

Контрольна | 5 | 32 | 36

4 | 36 | 32

3 | 24 | 28

2 | 8 | 4

ч2 | (до проведення методики) 2,1 | (після проведення методики) 44,2

Примітка: при Р<0,05

Пояснення викладеним результатам полягає в тому, що в експериментальній групі, де застосовувалась розроблена методика, вдалося суттєво зменшити негативний вплив факторів у період проведення стрільб. Експериментальна оцінка рівнів психологічної готовності працівників підтвердилася у ході аналізу результатів виконання ними навчальних стрільб, тобто була взаємозв’язана з умовами, що детермінували успішність в стрільбі (див. табл. 5). Як видно з даних таблиці, результати стрільб експериментальної групи до використання методики статистично не відрізняються. Після застосування методики результати стрільб статистично відрізняються – у осіб з експериментальної групи вони покращились.

Таким чином, проведений кількісний й якісний аналіз результатів, отриманих на двох етапах експерименту, дозволяє стверджувати, що розроблена методика формування адекватного рівня психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до застосування зброї є однією з умов у поліпшенні їхньої професійної, психологічної підготовки й ефективним методом удосконалення процесу формування психологічної готовності до застосування зброї в ризиконебезпечних умовах службової діяльності.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз травматизму та загибелі працівників ОВС України, випадків застосування ними табельної вогнепальної зброї показав, що засоби та методи існуючої психологічної підготовки цих фахівців не достатньо ефективні і вимагають удосконалення. Відсутність досліджень з проблеми формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї зменшує ефективність проведення з ними занять з вогневої підготовки.

2. Ефективність формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї залежить від інтенсивності прояву мотиваційного, емоційного, інтелектуального компонентів та рівня особистісної тривожності і сили нервової системи.

3. Процес формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї залежить від індивідуально-психологічних якостей особистості та визначається рівнем успішності в стрільбі.

3.1. Так, працівники ОВС з високим рівнем психологічної готовності характеризуються низьким і частково середнім ступенями емоційного порушення, низьким ступенем особистісної тривожності, високим і частково середнім ступенем активності, працездатності, середньою силою мотивації, високим і частково середнім рівнем інтелектуальних здібностей, високою і середньою силою нервової системи.

3.2. Працівники ОВС із середнім рівнем психологічної готовності характеризуються середнім і частково низьким ступенем емоційного порушення, середнім і низьким ступенем особистісної тривожності, середнім і частково низьким ступенями активності, працездатності, середнім ступенем мотивації, середнім і частково низьким ступенем інтелектуальних здібностей, середньою і великою силою нервової системи.

3.3. Працівники ОВС з низьким рівнем психологічної готовності характеризуються середнім і частково високим ступенем емоційного порушення, середнім і високим рівнями особистісної тривожності, низьким і частково середнім ступенем активності, працездатності, середнім ступенем інтелектуальних здібностей, середньою і малою силою нервової системи і тому мають низький рівень психологічної готовності.

4. Рівень сформованості психологічної готовності до застосування працівниками ОВС табельної вогнепальної зброї обумовлює ефективність її застосування в умовах оперативно-службової діяльності. Формування і підвищення рівня психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї можливо на основі цілеспрямованого впливу системи психолого-педагогічних заходів, в яких домінуючими умовами мають бути: засвоєння ними методів самоконтролю, саморегуляції, прийомів ідеомоторних тренувань, умінь переходити зі стану передситуативної готовності (стан очікування) до бойового (робочого) стану в процесі навчального моделювання екстремальних чинників оперативно-службової діяльності.

5. При проведенні занять з вогневої підготовки працівникам відділів професійної підготовки та центрів практичної психології ГУМВС та УМВС України в областях основну увагу слід зосередити не стільки на результатах стрільби, скільки на вдосконаленні психологічних станів у працівників у процесі застосування табельної вогнепальної зброї. У зв’язку з цим зрозуміло, що підвищення ефективності навчань з вогневої підготовки можливе при засвоєнні керівниками стрільб цього виду підготовки форм і методів формування та удосконалення психологічної готовності працівників.

6. Розроблена та експериментально апробована методика щодо формування і удосконалення психологічної готовності працівників органів внутрішніх вправ до застосування табельної вогнепальної зброї, містить психолого-педагогічні рекомендації та заходи, спрямовані на подолання негативних станів, підвищення психічної саморегуляції і дозволяють виробити оптимальну стратегію застосування табельної вогнепальної зброї в умовах оперативно-службової діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чміль М. О. Про вдосконалення психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до застосування табельної вогнепальної зброї // Наукові записки Харківського військового університету „Соціальна філософія, психологія”. 2003. – С. 176-182.

2. Чміль М. О., Власенко І. В. Шляхи забезпечення особистої безпеки працівників ОВС // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2003. Випуск 24. – С. 60-64.

3. Чміль М. О., Черкашин А. І. Шляхи підвищення ефективності застосування зброї працівниками органів внутрішніх справ України // Матеріали 1 міжвузівської науково-практичної конференції “Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України”. – Харків. 2003. – С. 112-115.

4. Чміль М. О. Особенности психологической подготовки сотрудников ОВД к стрельбе в экстремальных условиях // Право та безпека. – Харків, 2004. Випуск 3/2. – С. 215-218.

5. Чміль М. О. Психологічні детермінанти готовності працівників органів внутрішніх справ до застосування табельної вогнепальної зброї // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2004. Випуск 617. – С. 241-245.

6. Чміль М. О., Черкашин А. І. Про необхідність вдосконалення психологічної готовності працівників ОВС до застосування вогнепальної зброї // Нормативно-правове забезпечення проходження служби в ОВС України: Тез. допов. науков.- практ. конф. – Харків, 2004. – С. 99-101.

7. Чміль М. О., Власенко І.