НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
ЩУРИК МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 631.11;631.4
ВІДТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ
(на прикладі Карпатського макрорегіону)
Спеціальність 08.00.06 – Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, член-кор. НАН
України Данилишин Богдан Михайлович, Рада
по вивченню продуктивних сил України НАН
України, Голова Ради
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Констянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем використання і охорони земельних ресурсів;
доктор економічних наук, професор Черевко Георгій Владиславович, Львівський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри економіки сільського господарства, проректор з наукової роботи;
доктор економічних наук, професор Баланюк Іван Федорович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри обліку і аудиту.
Захист відбудеться 24 вересня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий “10” липня 2007р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Коваль Я.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Динамічність розвитку сільськогосподарського сектора економіки значною мірою визначається природнім потенціалом територій і, в першу чергу, земельними ресурсами. Досліджуючи земельні ресурси АПК крізь призму їх походження, слід зазначити, що вони мають природний початок, підпорядковані певним законам розвитку й існують незалежно від волі людей.
Саме тому в основу дослідження земельних ресурсів та складових, що органічно їх доповнюють у сільському господарстві, має бути покладено осмислення їх ролі та призначення не лише для потреб суб’єктів господарювання, а й суспільства в цілому. Зазначимо, що не завжди суб’єкти господарювання в сільському господарстві усвідомлюють обмеженість земельних ресурсів, потребу їх цільового використання і, що найважливіше, об’єктивну необхідність дотримання законів їх відтворення. Актуальність відтворення земельних ресурсів полягає також у тому, що більшість існуючих нині теоретичних, методологічних та прикладних досліджень відтворення земельних ресурсів недостатньо враховують зобов’язання суб’єктів господарювання щодо їх збереження та раціонального використання.
Земельні ресурси в сільському господарстві поєднують у собі такі особливості, як територіальний базис для розміщення продуктивних сил, властивість природного ресурсу й основного засобу виробництва. Рівень їх відтворення визначається характером впливу на них суб’єктів господарювання. Мотивацією їх дослідження в аграрному секторі економіки часто виступає рівень розвитку продуктивних сил та виробничих відносин. Характер розвитку цих відносин спричинив появу різних, інколи навіть суперечливих теорій, концепцій, поглядів, гіпотез тощо.
Недостатній рівень відтворення земельних ресурсів АПК Карпатського макрорегіону в пострадянський період, невизначеність та незавершеність земельної реформи спричинили потребу наукового обґрунтування та пошуку основних причин депресивності сільського господарства, що засвідчує про особливу актуальність досліджуваної проблеми.
Трансформацію відтворення земельних ресурсів аграрного сектора досліджують відомі вчені: В.Амбросов, В.Андрійчук, І.Бистряков, Д.Бамбідра, Б.Гаврилишин, В.Галанець, П.Гайдуцький, В.Геєць, М.Герасименко, М.Гладій, Б.Губський, Б.Данилишин, Л.Дейнеко, М.Долішній, М.Дем'яненко, Я.Коваль, С.Дорогунцов, В.Куценко, А.Лисецький, І.Лукінов, М.Масловська, В.Міщенко, С.Мочерний, В.Месель-Веселяк, М.Павлишенко, М.Павловський,
О.Онищенко, Я.Олійник, Ю.Пахомов, Б.Пасхавер, В.Трегобчук, В.Тьорло, П.Саблук, А.Сохнич, М.Ступень, І.Червен, Л.Чернюк, В.Юрчишин, І.Юхновський, М.Федоров, О.Фурдичко, М.Хвесик, Є.Хлобистов, – чиї наукові здобутки мають велике наукове та практичне значення.
Разом з тим, нині залишаються невирішеними або є дискусійними проблеми відтворення земельних ресурсів на макрорегіональному рівні.
Подрібнення земель, недоліки, допущені при паюванні, безплатна приватизація земельних угідь, усунення органів місцевого самоврядування від регуляторних функцій у аграрному секторі, недостатність, а іноді й відсутність фінансування потреб сільського господарства, загострення екологічних та соціальних проблем, недосконалість макрорегіонального законодавства, необхідність запровадження цілісного комплексного дослідження результатів земельної реформи й визначення стратегічного напрямку відтворення земельних ресурсів у Карпатському макрорегіоні є тими найважливішими чинниками, що засвідчують про актуальність проблеми і зумовили вибір теми, визначення мети і задач дисертаційного дослідження.
Головна ідея дисертаційної роботи полягає в розробці та запровадженні якісно нової економічної моделі реформування земельних ресурсів, яка би гармонізувала з умовами ринкової економіки аграрного сектора Карпатського макрорегіону.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до загальнодержавних та регіональних планів науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України у рамках теми 3.1.5.63 Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу (номер державної реєстрації 0100V000657), в межах якої автор обґрунтував необхідність застосування якісно нової економічної моделі реформування земельних ресурсів сільського господарства Карпатського макрорегіону. Результати дисертаційного дослідження відображено у темі “Теоретичні основи управління земельними ресурсами, землевпорядкування, земельний кадастр та методика оптимізації екологічно безпечного використання земель в ринкових умовах” (2000-2005 рр.), номер державної реєстрації 0100V002331, що виконувались у Львівському державному аграрному університеті. Участь автора у її виконанні полягала в розробці теоретик-них та методологічних засад відтворення земельних ресурсів сільського господарства Карпатського макрорегіону з використанням змішаної економічної моделі.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та обґрунтування методологічних і методичних засад відтворення земельних ресурсів сільського господарства суб’єктів господарювання Карпатського макрорегіону з урахуванням особливостей формування ринкових відносин. Важлива роль при цьому відведена прикладним результатам земельної реформи, оскільки вони не завжди є адекватними сформованій теоретичній та методологічній базі досліджень, аграрній макрорегіональній політиці.
Досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалось через розв’язання таких наукових задач:
- поглиблення і обґрунтування теоретичних та методологічних засад відтворення земельних ресурсів аграрного сектора Карпатського макрорегіону в умовах ринкової економіки;
- аналітична оцінка та критичний аналіз найважливіших економічних моделей реформування земельних ресурсів;
- оцінка ролі та особливостей впливу соціально-економічних засад, духовного чинника при запровадженні економічної моделі на результативність земельної реформи;
- обґрунтування потреби централізації, деприватизації, реприватизації земельних ресурсів, запровадження довготривалої оренди землі;
- розробка напрямків регуляторної діяльності державних інституцій та місцевих органів влади на процес відтворення земельних ресурсів з урахуванням економічних, екологічних та соціальних особливостей досліджуваного макрорегіону;
- обґрунтування необхідності створення реального, без адміністративної надбудови територіально-економічного утворення – Карпатський макрорегіон;
- ретроспективна оцінка результатів діяльності агроформувань та розробка стратегії їх розвитку;
- оцінка результатів роздержавлення, паювання та приватизації у сільському господарстві Карпатського макрорегіону.
Об'єкт дослідження – процес діяльності організаційно-правових суб'єктів господарювання сільського господарства Карпатського макрорегіону, основні функції яких полягають у забезпеченні ефективного відтворення земельних ресурсів.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні, методичні і прикладні проблеми поліпшення відтворення земельних ресурсів сільського господарства Карпатського макрорегіону в умовах переходу на ринкові методи господарювання.
Методи дослідження – методологічною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, економіки та екології земельних ресурсів, економіки природокористування, економічного відтворення, сталого розвитку, праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань відтворення земельних ресурсів сільського господарства макрорегіону. Для досягнення поставленої мети роботи використано низку загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів дослідження: діалектичний та метафізичний методи пізнання – для теоретико-методологічних засад дослідження земельних відносин у сільському господарстві; наукової абстракції – для організації агроформувань землекористування; індукції та дедукції – для концептуальних засад вартісної оцінки земельних ресурсів; системного аналізу – для оцінки впливу інноваційної, інвестиційної, податкової та кредитної політики з питань відтворення земельних ресурсів; історико-логічний – для ретроспективного аналізу розвитку та становлення земельних відносин у Карпатському макрорегіоні; класифікаційно-аналітичний – для визначення найважливіших ознак впливу на земельно-ресурсні взаємовідносини; статистичний – для оцінки аналізу землекористування.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено системне, комплексне наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад та прикладних аспектів відтворення земельних ресурсів сільського господарства Карпатського макрорегіону крізь призму їх становлення, розвитку, використання, поліпшення та охорони.
Головні результати, що виносяться на захист:
вперше
- розроблено теоретико-методологічні засади відтворення земельних ресурсів Карпатського макрорегіону, в основі яких покладено технологічні та фізіократичні чинники;
- розроблена модель реформування земельних ресурсів, критеріальними ознаками якої є плановість, різні форми власності, довготривала оренда та поступова їх соціалізація;
- науково обґрунтовано напрями трансформації земельних ресурсів Карпатського макрорегіону, які ґрунтуються не на монетаристських чинниках, а спрямовані на забезпечення соціальних, духовних та екологічних складових ефективного відтворення;
- обґрунтовано якісно нові засади формування територіально-економічного утворення Карпатський макрорегіон як базової складової відтворення земельних ресурсів аграрного сектора економіки в умовах формування ринкової моделі;
- запропоновано повторну реструктуризацію земельних ресурсів у сільському господарстві регіону на принципово нових засадах, в основу яких покладено освітній та професійний рівень, вимоги екології, домінування суспільних інтересів в землекористуванні, фінансове забезпечення;
удосконалено
- шляхи централізації земельних ресурсів через об’єднання земельних паїв у громадський фонд, що на відміну від наявного забезпечуватиме більш якісне і ефективне його відтворення;
- регуляторний інструментарій відтворення земельних ресурсів місцевими органами самоврядування, що порівняно з існуючим, забезпечить безпосередню їх участь у трансформації землекористування;
- механізм повернення в досліджуваному макрорегіоні частини сільськогосподарських угідь у підпорядкування державних аграрних підприємств, що створить передумови для позитивного впливу на процеси відтворення земельного фонду;
- методологічні засади реформування земель лісового та водного фондів аграрного сектора, в основу яких покладено оцінку землі, а не продукт її використання;
- методичні підходи оцінки справляння плати за землю, критерієм якої є її якісні показники та результати використання;
- стратегічні напрямки розвитку дрібнотоварних господарств на селі, надавши їм статус малих підприємств АПК;
- напрямки диверсифікації фінансового забезпечення відтворення земельних ресурсів та запровадження адресної бюджетної допомоги з одночасною зміною пріоритетів фінансування;
поглиблено
- методологічні підходи формування якісно відмінних умов кредитування земельної реформи шляхом створення національного іпотечного банку землі та залучення до кредитування недержавних фінансових інституцій (пенсійні фонди, кредитні спілки, інвестиційні компанії, грошові заощадження населення тощо);
- методичні підходи грошової оцінки земельних ресурсів, в основу яких покладено їх якісні характеристики, просторові та ринково-орієновані фактори;
набуло подальшого розвитку
- створення нових агроформувань, які враховують територіальні, природно-кліматичні, економічні, соціальні та екологічні особливості відтворення аграрного сектора досліджуваного макрорегіону;
- методологія переходу на міжнародні стандарти оцінки земель лісового фонду аграрного сектора макрорегіону, виходячи із кадастрової оцінки земель лісогосподарського призначення;
- підходи щодо дослідження динаміки і балансу водних ресурсів Карпатського макрорегіону, що враховують особливості їх використання, збереження та охорону;
- організація обліку користувачів водного басейну аграрного сектора як передумови переходу на міжнародні стандарти оцінки якості води та адаптації водокористування до глобалізаційних процесів;
- пропозиції щодо використання земель АПК на розширення рекреаційних зон, розвиток туристичного та лікувально-оздоровчого видів діяльності, збільшення числа відпочинкових баз.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані наукові результати використовуються і можуть бути диверсифіковані як емпірична стратегічна база відтворення земельних ресурсів сільського господарства Карпатського макрорегіону. Викладені у дисертаційній роботі результати дослідження дають можливість застосувати нові теоретичні та методологічні засади реформування земельних ресурсів макрорегіону, створюють передумови формування якісно нового підходу суб'єктів господарювання до кінцевих результатів реформування земельних ресурсів.
Практична значимість результатів дослідження полягає також у обґрунтуванні автором необхідності призупинити в сільському господарстві процеси, пов'язані з роздержавленням та приватизацією земель за рахунок коштів держави. Пропонується деприватизація земельних ресурсів у тих власників, які об'єктивно не можуть забезпечити ефективне їх відтворення, створивши натомість громадський фонд.
Одержані результати забезпечують розв’язання соціальних проблем, створюють умови відтворення земельних ресурсів з використанням інноваційної моделі, сприяють значному підвищенню ефективності використання всіх видів земель, включаючи лісовий і водний фонди.
Окремі результати дисертаційного дослідження були використані при розробці та складанні планів землеустрою Головним управлінням земельних ресурсів Івано-Франківської області Держкомзему України (довідка 42-02-29/1123 від 17.07.2006р.). Наукові розробки дисертації стратегічного розвитку земельних ресурсів АПК Карпатського макрорегіону, були використані при розробці та прийнятті рекомендацій ХV Міжнародною науково-практичною конференцією (травень 2006 р.) у Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету (довідка № 0624/01-30 від 11.07.2006р), які надіслані до Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України. Рекомендації та пропозиції дослідження були використані також Івано-Франківським обласним виробничим управлінням з меліорації і водного господарства (довідка № 06-8/672); обласним комунальним господарством “Івано-Франківськоблагроліс” (довідка № 13-16/83 від 11.07.2006р.); Державною станцією захисту рослин Івано-Франківської області (довідка № 01-26/115 від 10.07.2006р.).
Основні наукові результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладі дисциплін “Статистика”, “Фінансовий аналіз”, “Фінансова санкція та банкрутство підприємств”, у Івано-Франківському інституті права, економіки та будівництва (довідка №1088 від 10.07.2006р.); “
Основи економіки” у теологічній академії (довідка № 34 від 10.07.2006р.); “Фінансовий аналіз” та “Статистика фінансів” у МАУП (довідка №76 від 10.07.2006р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою здобувача, в якій викладено власний авторський підхід до вирішення теоретичних, методичних та методологічних засад відтворення земельних ресурсів, виявлення впливу земельної реформи на розв’язання важливої народногосподарської проблеми – стратегії розвитку АПК Карпатського макрорегіону в умовах ринкової економіки. Усі відображені в дисертації висновки та положення наукової новизни, які виносяться на захист, одержані автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї і положення, що є результатом особистих досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 31 українських та міжнародних науково-теоретичних та практичних конференціях і семінарах, зокрема: науково-практичній конференції молодих вчених–економістів “Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва” (Київ, листопад 1982р.); Республіканській науково-практичній конференції “Підвищення ефективності використання праці в сільському господарстві і соціальний розвиток села” (Київ, 1983р.); Республіканській науково-технічній конференції “Удосконалення планування, обліку, контролю і статистики щодо раціонального та економного витрачання ресурсів народного господарства” (Львів-Київ, жовтень 1983р.); Республіканському семінарі “Прискорення соціально-економічного розвитку АПК” (Київ, жовтень 1987р.); науково-практичній конференції “Напрямки становлення і розвитку соціалістичного господарського механізму в умовах економічної самостійності регіону” (Чернівці, ЧДУ, квітень 1990р.); Республіканській науково-практичній конференції “Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу Української РСР” (Чернівці, ЧДУ, вересень 1991р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Формування механізму вільної економічної зони в ринкових умовах” (Чернівці, ЧДУ, квітень 1991р.); Республіканській науково-практичній конференції “Ринок праці і проблеми соціального захисту населення України” (Київ, ЧДУ, жовтень 1991р.); науково-практичній конференції “Проблеми роздержавлення і приватизації власності в умовах вільної економічної зони” (Чернівці, квітень 1992р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Механізм управління у вільних економічних зонах” (Чернівці, ЧДУ, квітень 1993р.); Міжнародній науково-практичній конференції “ВЕЗ – як форма регіонального розвитку” (Чернівці, ЧДУ, квітень 1994р.); Міжнародній науковій конференції “Молода Україна – нові можливості” (Тернопіль, червень 1994р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економічної політики у ВЕЗ” (Чернівці, квітень 1995р.); науково-практичній конференції “Організаційно-економічне забезпечення функціонування локальних (точкових) ВЕЗ в Україні” (Чернівці, ЧДУ, квітень 1996р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні” (Чернівці, квітень 1998р.) Всеукраїнській науковій конференції “Регіон у системі нових економічних і правових відносин” (Івано-Франківськ, жовтень 1998р.); Х Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, ЧДУ, квітень 1999р.); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (Чернівці, квітень 2000р.); ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, ЧТЕІ, квітень 2002р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України” (Чернівці, квітень 2003р.); ХІV Міжнародній науково-практичній конференції “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (Чернівці, квітень 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (Харків, квітень 2004р.); Республіканській науково-практичній конференції “Вдосконалення фінансово-кредитного механізму аграрного сектора” (Львів, вересень 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (Чернівці, травень 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансові аспекти соціальної політики держави” (Острог, квітень 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Реструктуризація і вдосконалення економічних відносин в агропромисловому комплексі” (Львів, жовтень 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ефективність інвестиційного процесу в Україні: стан, проблеми і перспективи” (Тернопіль, листопад 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансова система України: становлення та розвиток” (Острог, квітень 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (Чернівці, травень 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства” (Івано-Франківськ, червень 2006р.); Всеукраїнському конгресі учених економістів-аграрників “Розвиток аграрної економічної науки в Україні та її завдання в умовах освоєння ринкової системи господарювання” (Київ, 20-21 червня 2006р.); XVI Міжнародній науково-практичній конференції “Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону” (Чернівці, травень 2007р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 77 наукових праць загальним обсягом 58,87 др. арк., у тому числі 58,7 др. арк. належить особисто автору. З них 1 індивідуальна монографія (20,46 др. арк.), 1 навчальний посібник, рекомендований Міністерством освіти та науки України для студентів економічних спеціальностей вузів (19.89 др. арк.), 51 стаття у наукових фахових виданнях, 12 публікацій, які додатково відображають результати дослідження, 12 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 411 сторінок комп’ютерного тексту, який включає 11 таблиць та 2 ілюстрації. Список використаних джерел із 425 найменувань викладено на 32 сторінках, додатки – на 29 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження земельних відносин у сільському господарстві” обґрунтовується потреба запровадження якісно нових теоретичних та методологічних засад відтворення земельних ресурсів аграрного сектора в умовах ринку. Особлива увага при цьому відведена регіону, як первинної ланки, що забезпечує безпосередньо конкретний результат трансформації. Пропонується використати принципово новий механізм реструктуризації земельних ресурсів, який би реалізовувався через соціально-економічні райони.
Здобувачем запропоновано ввести в наукову термінологію нове поняття “макрорегіон”, яке синтезує та поєднує цілісність, комплексність, природно-кліматичні, земельні, екологічні, соціальні та інші складові процесу відтворення. Пропонується виокремлити Карпатський макрорегіон, який об'єднує Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську та Чернівецьку області (рис. 1).
Карпатський макрорегіон займає майже 10% території України. Тут проживає 13% населення і виробляється близько 12% продукції сільського господарства. Густота населення на 1км2 становить 109 чоловік, у той час як по Україні лише 78 осіб.
Макрорегіон характеризується за допомогою напрямків його діяльності, достатність та повнота яких значною мірою залежить від теоретичних та методологічних засад, покладених в основу відтворювального процесу. Стрижнем методології реформування земельних ресурсів у досліджуваному макрорегіоні були відносини власності на землю, сформовані на модифікованій матеріалістичній теорії. Саме матеріалістична модель становлення та розвитку земельних відносин була використана у досліджуваному макрорегіоні після 1939-1945 років і слугувала методологічним та теоретичним підґрунтям земельної реформи в сільському господарстві.
Рис. 1. Адміністративно-територіальне розміщення Карпатського макрорегіону
У радянський період основою відтворення земельних ресурсів була суспільна форма власності, яка, на думку фундаторів матеріалістичної теорії відтворення, є більш соціально справедлива, а звідси й ефективніша.
Однак знищення приватної форми власності і запровадження натомість колективного та державного землеволодіння в сільському господарстві макрорегіону не забезпечило очікуваної ефективності відтворення земельних ресурсів.
Проголошення ринкового напрямку реформування земельних відносин у Карпатському макрорегіоні у пострадянський період знову спричинило необхідність повернення до приватної форми власності на землю.
Результати реформування земельних ресурсів АПК у досліджуваному макрорегіоні засвідчують про очевидні допущені методологічні та теоретичні прорахунки провідників реформи: по-перше, земельна реформа проводилась згори донизу і була спрямована на забезпечення власних інтересів чиновників; по-друге, реформування проводилося традиційними командно-адміністративними методами; по-третє, основними провідниками земельної реформи виступали МВФ та Світовий банк, які спрямовували її відповідно до власних корисливих потреб; по-четверте, пропонована модель реформування земельних відносин не могла бути реалізована без створення належних умов її проведення. Нинішній рівень відтворення земельних ресурсів у сільському господарстві Карпатського макрорегіону засвідчує, що, незважаючи на ринково зорієнтовану модель реформування, шляхи її реалізації, фінансове забезпечення та інші складові унеможливлюють ефективне ведення земельного господарства, оскільки базою реалізації виступають жорсткі умови міжнародних фінансових організацій: МВФ, СБ, ЄБРР та ін. У роботі запропонована власна економічна модель відтворення земельних ресурсів.
Реформування земель у Карпатському макрорегіоні значно залежить від сформованої регуляторної політики владних структур. Земельна реформа в аграрному секторі досліджуваного макрорегіону здійснювалась з обмеженням регуляторних дій місцевих органів самоврядування, що спричинило масові порушення та зловживання. В свою чергу, рівень втручання влади у процес відтворення земельних ресурсів АПК тісно корелює із моделлю, що покладена в основу проведення земельної реформи. Саме економічна модель, її теоретичні та методологічні засади регулюють участь державних інституцій та місцевої влади у процесі відтворення земельних ресурсів.
Найбільш відомими економічними моделями трансформації земельних ресурсів АПК є єдина модель Чиказької неокласичної школи на базі монетаристської теорії М.Фрідмена, Л.Мізеса, Ф.Хайека, в основі якої покладена програма “шокової терапії”, та модель змішаної економіки М.Туган-Барановського. Змішана модель виникла в першій половині ХХ століття в окремих країнах Європи на противагу ринковому фундаменталізму. Суть її полягає в тому, що вона поєднує плановість і ринок, рівноправне, законодавчо врегульоване існування приватної, комунальної, державної та інших форм власності. Крім того, нею розв’язуються завдання, які не може забезпечити вільний ринок, зокрема: втручання місцевих органів самоврядування у процес трансформації земельних відносин, запровадження інноваційних розробок у відтворення аграрних земель, фінансова допомога держави, розв’язання соціальних проблем, запровадження новітніх технологій догляду, обробітку та охорони земель, забезпечення централізованого прийняття заходів поліпшення екології тощо. Схематично різновиди існуючих нині економічних моделей реформування земельних ресурсів можна представити наступним чином (рис. 2).
Кожна із економічних моделей має, як правило, декілька напрямків. В аграрному секторі Карпатського макрорегіону найбільш адаптованою та адекватною до нинішнього стану земельних відносин є ліберальний варіант змішаної моделі реформування (рис. 3).
Автором запропоновано попередні передумови запровадження ліберальної моделі відтворення земельних ресурсів: по-перше, критичного осмислення переваг та недоліків планових методів відтворення земельних ресурсів; по-друге, поступового запровадження приватної, комунальної та державної форм власності на земельні угіддя АПК; по-третє, створення нових великих та середніх спеціалізованих земельних господарств; по-четверте, посилення законодавчої відповідальності за порушення норм та результатів відтворення земельних ресурсів.
Рис. 2. Найважливіші моделі реформування земельних ресурсів
Рис. 3. Основні напрями ліберального варіанту змішаної моделі за Дж. Гелбрайтом
Земельна реформа в АПК Карпатського макрорегіону в своїй основі була започаткована на консервативній моделі, яка майже повністю відповідає вимогам ринкового фундаменталізму, монетаризму.
У роботі запропоновано запровадити власну модель трансформації земельних ресурсів, зорієнтовану на змішану ринкову економіку, що дасть можливість поєднувати механізми ринкової саморегуляції та участь у реформуванні земельних ресурсів аграрного сектора органів місцевого самоврядування.
Важливе місце в дисертаційній роботі відведено власності на землю. Процес формування власності на земельні угіддя в досліджуваному макрорегіоні засвідчує, що на початковому етапі реформування перевагу надавали приватній формі. Приватна форма власності, пошук справжнього господаря землі були тими пріоритетами, які мали би забезпечити ефективне відтворення земельних ресурсів. Однак, дрібна приватизація земель, “соціалізація” посилили депресивність відтворення земельних ресурсів у Карпатському макрорегіоні.
Теоретичні та методологічні результати дослідження процесу формування власності на землю, проведені автором, дають можливість стверджувати, що механічне, штучне запровадження будь-якої із них потребує, крім поспішного прийняття законодавчих норм, також психологічного усвідомлення соціумом потреби запровадження нової і реформування або відміну раніше існуючої. Реальне психологічне сприйняття “власності на землю” реалізується лише за умови об’єктивного теоретичного й методологічного обґрунтування її як економічної категорії. Це означає, що власність зародилась сама собою, без будь-якого волевиявлення особистості, класів, суспільно-економічних формацій. Вона включає в себе всі надбання й втрати суспільства і може перестати розвиватися і навіть зникнути взагалі коли перестане існувати людство. Її розвиток можна пізнати, прискорити, поглибити, використати в практичній діяльності тощо.
Власність на землю є категорією позакласовою. Сама собою вона служила і служить усім класам і суспільно-економічним формаціям. Завдання полягає у створенні умов, які б забезпечували її найбільш ефективне функціонування. Автор пропонує відмовитись від догматичних, псевдонаукових повчань класиків марксизму-ленінізму, щодо власності на землю, оскільки характер і дія економічних законів ХVІІІ-ХІХ століть нині не можуть бути реалізовані.
Дисертантом проведено два шляхи реформування власності на земельні ресурси – пруський та американський. Земельна реформа в Карпатському макрорегіоні здійснювалась на основі модифікованого американського шляху, в основі якого було покладено соціалістичні принципи “справедливого” розподілу земель, соціалізацію та зрівнялівку. Дисертант переконливо доводить, що такий підхід є невиправданим і малоефективним.
Запровадження безплатної приватизації в Карпатському макрорегіоні призвело до розпаду великих земельних господарств і утворення значної кількості дрібних власників землі (домогосподарств).Трансформацію власності на землю у сільському господарстві слід було проводити планово, керовано, послідовно з урахуванням домінуючих потреб та умов макрорегіону. В роботі пропонується провести в досліджуваному макрорегіоні інвентаризацію земельного фонду, побудувати новий земельний кадастр, в результаті чого стане можливою реальна оцінка земельних, лісових та водних угідь аграрного сектора крізь призму значущості, економічності, екологічності, доцільності й інших показників.
В другому розділі роботи “Організаційні агроформування землекористувачів та землевласників у сільському господарстві” досліджено особливості становлення та основні напрямки розвитку аграрних підприємств в пореформений період. Формування агрогосподарств у Карпатському макрорегіоні має певні особливості, пов’язані із історичним минулим. У роботі досліджена ретроспектива відтворення земельних ресурсів. Основними землекористувачами земельних ресурсів у сільському господарстві на той час були дрібні землевласники (селяни), у володінні яких переважали земельні ділянки до 5 га. Сформована на той час структура землеволодіння групи селян у межах сучасної Івано-Франківської області, яка достатньо повно репрезентує досліджуваний макрорегіон, відображена в табл. 1.
Таблиця 1
Структура землеволодіння групи селян в межах сучасної території Івано-Франківської області (1931р.)
Групи госпо-дарств | Розмір господарств за площею землі, га | Кількість господарств, тис. од. | Припадало в середньому на одне господарство, га
всієї землі | орної землі і городів | сіножатей і пасовищ | лісів та інших угідь
І. | до 1 | 49,9 | 0,52 | 0,42 | 0,06 | 0,04
II. | 1-5 | 130,5 | 2,78 | 1,97 | 0,60 | 0,21
IIІ. | 5-10 | 23,0 | 7,00 | 4,30 | 2,03 | 0,67
IV. | 10-20 | 5,3 | 14,35 | 6,44 | 6,02 | 1,88
V. | 20-30 | 0,8 | 24,13 | 8,88 | 11,01 | 4,26
VI. | 30 і більше | 0,4 | 38,56 | 10,63 | 19,32 | 8,61
Разом | - | 209,9 | 595,3 | 383,5 | 157,0 | 54,8
Карпатський макрорегіон був приєднаний до Радянської України в період 1939-1945 рр., що наклало певний відбиток на відтворення земельних ресурсів сільського господарства. Разом з тим практичний підхід до організації земельного господарства не зазнав суттєвих змін, а саме: заборона приватної власності на землю, вилучення земель у заможних селян (куркулів, поміщиків), націоналізація та проголошення загальнонародної власності, примусове створення колгоспів та радгоспів тощо.
Недостатній рівень відтворення земель у колгоспах та радгоспах у пострадянський період спричинив до проведення чергової земельної реформи результатом якої стало подрібнення земель і створення натомість фермерських господарств, приватних підприємств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів та інших формувань. Сформована структура аграрних формувань у Карпатському макрорегіоні відображена на рис. .
Здобувачем доведено, що сільськогосподарські підприємства нині не відповідають потребам ринку. Особлива увага звернена на сільськогосподарські кооперативи. Потреба їх створення є більш ніж очевидною, оскільки в умовах ринкової економіки за належної організації їх діяльності вони можуть забезпечити підвищення ефективності відтворення земельних ресурсів, захистити від посередницьких структур, сприяти соціальному захисту населення. Характер їх становлення та розвитку в досліджуваному макрорегіоні не має позитивної динаміки. Про це переконливо засвідчують розраховані у дисертаційній роботі ланцюгові та базові індекси динаміки земельних угідь. Автором використано в дисертації економетричний апарат оптимізації землекористування, шляхом побудови рівняння прямої і параболи другого порядку, проведено аналітичне вирівнювання динамічного ряду.
Рис. 4. Структура аграрних формувань Карпатського макрорегіону
у 2004 році, %
Розрахунок тренда, а також апроксимація лінії параболи другого порядку засвідчують, що за останні роки намітилась стійка тенденція до зменшення розмірів землекористування виробничих кооперативів у сільському господарстві макрорегіону. Нині виробничий кооператив має у підпорядкуванні в середньому 415 га сільгоспугідь, в той час як по Україні він становить 1247 га.
Автором пропонується інтенсифікувати процес створення сільськогосподарських кооперативів, в результаті: по-перше, будуть створені нові робочі місця на селі; по-друге, з’явиться можливість задіяти у виробничому процесі власників земельних ділянок (паїв); по-третє, виробничі кооперативи зможуть залучити фінансові ресурси; по-четверте, з’явиться можливість значно розширити розміри землекористування та запровадити інноваційну модель відтворення.
Важливим напрямком підвищення ефективності відтворення земельних ресурсів є запровадження і розвиток оренди. Розмір земельної площі орендного господарства в досліджуваному макрорегіоні становить 456 га, в той час як по Україні – 1368 га. Невиправдано низькі розміри земельних угідь орендних господарств гальмують ефективний розвиток оренди та не дають можливості забезпечити ефективне відтворення земельних ресурсів крізь призму економічних, екологічних, соціальних та інших раціональних потреб суспільства.
Дисертантом запропоновано власний підхід до підвищення ефективності відтворення земельних ресурсів у орендних колективах досліджуваного макрорегіону, шляхом удосконалення умов договору, орендної плати, тривалості оренди тощо. В дисертаційній роботі розрахована мода, медіана та середня величина тривалості оренди.
Новими організаційними агроформуваннями в Карпатському макрорегіоні є фермерські господарства. Господарства фермерів не стали прототипом великих фільварків, що були представлені як великі земельні господарства до 1939-1945 років. Це, по суті, нова форма організації земельних відносин, яку намагалися штучно перенести на зруйновані земельні масиви колишніх колгоспів та радгоспів. Розвиток фермерства гальмується недостатніми їх розмірами. В роботі побудовано економетричну модель і змодельовано тренд – прогноз перспективи землекористування фермерських господарств. Загальна позитивна динаміка розвитку фермерства не забезпечує реальних можливостей ефективного відтворення земельних ресурсів. Зокрема, якщо в межах України в середньому на одне фермерське господарство припадає 63,3 га ріллі, то у Львівській області 32,1, Івано-Франківській – 25,5, а в Чернівецькій та Закарпатській областях лише відповідно 9,1 та 5,5 га. У роботі запропоновано збільшити розміри фермерських господарств, за рахунок залучення земельних паїв селян, об’єднання дрібних фермерів, вилучення земель у тих користувачів, які не можуть забезпечити ефективне їх відтворення.
Автор пропонує також запровадити спеціалізоване використання земель. Зокрема, в гірській та передгірській природно-кліматичних зонах доцільно зосередити виробництво кормів. Лісостепову зону можна використовувати для вирощування зернових, технічних, овоче-баштанних культур та для виробництва кормів. Становлення та розвиток фермерства потребує також реальної підтримки органів місцевого самоврядування.
Важливе місце у дисертаційному дослідженні відведеного процесу роздержавлення, паювання та приватизації земельних ресурсів. В роботі переконливо доведено, що методологічні та теоретичні засади, які були покладені в основу приватизації, призвели не до підвищення ефективності відтворення земельних ресурсів, а до знищення у багатьох населених пунктах агроформувань, які володіли значною частиною сільськогосподарських угідь і забезпечували ефективний рівень господарювання.
Автором критично досліджуються помилки, допущені при встановленні переліку категорій осіб, що мали право на земельний пай. Надання права на земельну ділянку пенсіонерам, сільській інтелігенції та іншим особам, які не мають відношення до землі є спробою перекласти розв’язання завдань відтворення земельних ресурсів на сільського жителя, професійна діяльність, фінансові та фізичні можливості якого є обмеженими. Розподіл або паювання земель повинно було бути спрямоване на формування ринкових земельних відносин, а не забезпечення “зрівняльного паювання землі”, “соціалізацію землі”, “рівного права на землю”. Саме ці складові порушили ринкові принципи відтворення земельних ресурсів.
Здобувач пропонує поділити землевласників та користувачів земель у досліджуваному макрорегіоні на три групи. Перша це ті, які прагнуть будувати земельні відносини на ринкових засадах. Вони мають високі професійні знання, організаторські здібності, власні грошові нагромадження. Однак сформована аграрна політика, методологічні, теоретичні та практичні засади не дають змоги реалізувати переваги такого типу власника.
Друга група представлена власниками, які стали ними завдяки збігу обставин, спричинених поділом землі за принципом “соціалізації”. Вони не можуть забезпечити належне відтворення земель через фізичну та фінансову неспроможність (пенсіонери, інваліди), а також відсутність відповідних професійних знань (вчителі, лікарі та інші прошарки сільської інтелігенції).
Третя група власників паїв включає осіб, які ніколи не були і не хочуть бути такими. Вони очікують можливості, як би дорожче чи вигідніше продати свої земельні сертифікати іншим зацікавленим особам.
У дисертації запропоновано механізм вилучення землі у тієї категорії власників земельних паїв, які одержали право на землю випадково, фізично та фінансово не можуть забезпечити ефективність відтворювального процесу.
У третьому розділі роботи “Концептуальні засади вартісної оцінки земельних ресурсів аграрного сектора макрорегіону” визначено процес оцінки земельних ресурсів.
Автором розкриті теоретичні та методологічні засади, покладені в основу оцінки земельних ресурсів сільського господарства. Дисертант зазначає, що методологічна та теоретична несумісність розрахунку ціни землі полягає насамперед у тому, що сформовані ринкові закони періоду класично розвинутого капіталізму країн Західної Європи намагаються штучно пристосувати до нинішніх умов. Теоретично такий підхід до оцінки земельних ресурсів певною мірою виправданий, однак практично він не може бути запроваджений. Для визначення ціни землі найчастіше пропонуються такі складові: рента (R) і норма позичкового капіталу (S). Звідки
.
Земля при капіталізмі є предметом купівлі-продажу і має ціну. Це пояснюється тим, що вона перебуває у приватній власності. При встановленні ціни землі обов’язковими є наявність двох складових: розвинутий капіталізм та приватна власність на землю. У Карпатському макрорегіоні такі складові відсутні. Роздержавлення, паювання, приватизація земельного фонду аграрного сектора не зуміли забезпечити повноцінних складових оцінки вартості землі. Приватна власність як така має мати обов’язково субстанцію купівлі-продажу її як товару без всіляких передумов і застережень. Через відсутність об’єктивної ціни неможливим стає визначення розміру земельної ренти. Крім того, якщо у європейських країнах банки платять за вкладами 3-6%, то в наших умовах 25-30 і більше.
В дисертації запропоновано оновити існуючу нині інформаційну базу, що використовується для проведення грошової оцінки земель, оскільки дані державного земельного кадастру та бонітету ґрунтів значно застаріли.
Причинами, що унеможливлюють об'єктивну грошову оцінку земельних ресурсів, на думку дисертанта є дрібноземелля та руйнування сформованого раніше землеустрою. У роботі аналізується суть та особливості запровадження нормативної та експертної методик грошової оцінки земельних ресурсів аграрного сектора з урахуванням прикладних можливостей їх застосування.
Вартісна оцінка земельних ресурсів тісно пов’язана із дією закону додаткової вартості. В дисертації аналізується суть та механізм формування додаткової вартості, ренти, що використовувались представниками трудової теорії вартості, фізіократами та прихильниками маржиналізму.
Підсумовуючи суть та характер дії закону додаткової вартості крізь призму різновидів рент у нинішніх умовах, автором зроблено такі висновки: нині недостатньо розробленими залишаються теоретичні та методологічні засади розрахунку вартості землі та створення додаткової вартості в умовах формування ринку. Спроба побудови оцінки землі з використанням трудової теорії вартості є невдало модифікованою моделлю командно-адміністративної економіки. Оцінка землі не може характеризуватися крізь призму вартості сільськогосподарської продукції, оскільки при цьому не врахований природний чинник як складова вартості землі. Головним при цьому, акцентується в дослідженні, залишається те, що в умовах сучасності не можуть діяти і бути реалізовані методологічні та теоретичні засади рентної політики періоду класичного розвитку капіталізму. В кінцевому підсумку визначальним чинником реалізації різновидів рент є організований ринок. Найперше потрібно створити й організувати ринок землі. Тільки після оцінки земельних ресурсів, а не сільськогосподарської продукції, стане можливим реальне запровадження механізму функціонування додаткової вартості та ренти.
Значна увага у дисертації відведена відтворенню земель АПК крізь налагодження інтеграційних зв’язків. Запропоновано створення макрорегіонального банку інформації. Накопичена інформація буде слугувати основою розробки інтеграційних зв'язків, що дасть можливість отримати необхідну інформацію щодо потенційних можливостей інтегрування. Нині кожний суб’єкт господарювання вирішує питання налагодження інтеграційних зв’язків самостійно, часто шляхом помилок, невизначеності та без знання встановлених правил ринку. Автор пропонує налагодити інтеграційні зв’язки, які би забезпечували створення сучасного земельного кадастру, землеустрою, інвестування на покращення та відновлення родючості, запровадження ноу-хау, догляд та обробіток земельних угідь, покращення та збереження екології тощо. Доцільним є також налагодження інтеграційних зв’язків, спрямованих на удосконалення структури сільськогосподарських угідь, боротьбою з ендогенними та екзогенними порушеннями земельного фонду. В дисертаційній роботі приведена SWOT – матриця аналізу можливостей налагодження зовнішніх зв’язків із транскордонними країнами. Крім того, запропоновано модель гармонізації відтворення земельних ресурсів макрорегіону
