ЧЕРНУХА Надія Миколаївна

УДК 73.5.035(043)

ІНТЕГРАЦІЯ ВИХОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ВПЛИВІВ СУСПІЛЬСТВА У ФОРМУВАННІ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Луганськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: | академік АПН України, доктор психологічних наук, професор

Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Міщик Людмила Іванівна,

Запорізький національний університет, професор кафедри педагогіки та психології;

доктор педагогічних наук, професор

Поліщук Юрій Йосипович,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,

професор кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи;

доктор педагогічних наук, професор

Штефан Людмила Андріївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди,

професор кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки.

Захист відбудеться 21 грудня 2007 р. о 9.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 21 листопада 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку української держави, демократичні перетворення, глобалізація процесу соціалізації підростаючого покоління, загальноєвропейські тенденції щодо зближення виховних орієнтирів, особливості національної системи виховання поставили перед педагогічною наукою завдання перегляду методологічного підґрунтя й низки теоретичних положень, на яких базуються уявлення про такий багатоаспектний і міждисциплінарний феномен, як інтеграція виховних соціальних впливів суспільства.

Інтеграція в освіті взагалі та інтеграція виховних соціальних впливів суспільства зокрема з філософсько-соціологічної точки зору все більше стає проблемою педагогічною, розв’язання якої є найважливішою умовою успішного розвитку як окремої особистості, так і суспільства в цілому. Виховання дітей та молоді – важливий чинник економічного, соціального й культурного розвитку суспільства, збереження духовних, моральних, громадянських, родинних, національних і особистісних цінностей.

Формування громадянськості дітей та учнівської молоді, їхня підготовка до активної творчої соціально значущої, сповненої особис-тісного смислу життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави. Основними напрямами державної політики в галузі виховання в сучасних умовах стали принципи гуманістичної педагогіки, сформульовані в Конвенції ООН про права дитини, у Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, у Державній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції виховання дітей та молоді в національній системі (1996 р.), Концепції громадянської освіти (2001 р.), Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (2002 р.), Національній програмі виховання дітей і учнівської молоді в Україні (2004 р.), Національній програмі виховання (2007 р.) тощо. Закладена в зазначених документах методологія освіти та виховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому й професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості відповідно до національних цінностей та в контексті ідей інтеграції Української держави до європейського простору.

За багатьма соціальними, психолого-педагогічними показниками сьогоднішній український соціум принципово стає іншим. Зміни, які відбулися, набирають домінуючого характеру. Відтак, очевидною є проблема подальшого реформування та модернізації освіти, яка залишається найважливішою складовою суспільної життєдіяльності. Система освіти має бути спрямована на те, щоб знання стали основою для формування в молодих людей власних поглядів, позицій і сприяли визначенню ними свого місця в житті.

В умовах сьогодення значно зростає призначення громадянського виховання в суспільній життєдіяльності, оскільки воно повинно не тільки здійснювати підготовку майбутніх фахівців і громадян, але й, що найго-ловніше, сприяти прискореному розвитку суспільства та подальшому прогресу нації й держави. Суспільні відносини, загальнолюдські та духовні цінності, звичаї, традиції, домінуюча ідеологія, саме соціальне життя визначають сутність громадянської освіти.

Актуальність проблеми теоретико-методологічного обґрунтування інтеграції виховних соціальних впливів суспільства зумовлена зростан-ням виховних функцій соціального середовища й розвитком його вихов-ного потенціалу, з одного боку, і розрізненістю зусиль щодо його використання – з іншого.

На особливу увагу заслуговує те, що в центрі сучасної гуманістичної педагогіки знаходиться цілісна унікальна особистість, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей. Така особистість відкрита для сприйняття нового досвіду в житті, здатна на усвідомлений і відповідальний вибір у різноманітних життєвих умовах. Саме досягнення особистістю такої якості проголошується гуманістичною педагогікою головною метою навчання й громадянського виховання. Важливу роль у формуванні громадянськості учнівської молоді покликані відігравати всі соціальні інститути суспільства (соціальні впливи): навчальний заклад, родинне середовище, дитячі та молодіжні об’єднання, позашкільні виховні заклади, мікросоціум (вулиця, друзі), а також громадські організації, культура, релігія, політика, держава, Всесвіт тощо.

Особливої актуальності набуває формування громадянської культу-ри, громадянськості учнівської молоді в наш час, коли однією з вагомих рис сучасності є полікультурність суспільства (в Україні проживають представники більше як 130 націй та національностей, у східному регіоні України – представники 124 націй, національностей, національних меншин). І для всіх батьківщиною, місцем проживання, професійної діяльності, самовизначення, самореалізації сьогодні є Україна. Звісно, громадянська культура, громадянськість як інтеграційна якість особистості кожної людини сьогодні є значущою для всіх.

Філософські засади інтеграції як процесу становлення й підтримки соціальних взаємин між людьми, функціональної умови існування й рівноваги соціальної системи розроблено Т. Парсоном. Сутність інтегра-ційних процесів при відновленні цілісності на базі однорідних елементів, які в ході свого розвитку досягають рівня системи, розглядав Г. Спенсер.

Поняття інтеграції виховних сил (впливів) середовища введено в педагогічну науку В. Семеновим, який розглядав проблему взаємодії школи з навколишнім соціальним середовищем з позицій системного підходу.

Поняття інтеграції не є новим. Прогресивні педагоги (Я. Коменський, К. Ушинський, О. Герцен, П. Каптерев, В. Сухомлин-ський та ін.) протягом багатьох років підкреслювали важливість взаємозв’язку між навчальними предметами для відображення цілісної картини світу та створення умов для правильного світосприйняття, а також необхідність узагальненого пізнання й цілісності пізнавального процесу.

Останнім часом плідно над проблемою інтеграції в освіті працюють українські науковці І. Бех, М. Васильєв, Н. Васильєва, Т. Власенко, В. Доманський, В. Загвязинський, М. Іванчук, В. Ільченко, А. Карпов, Т. Лагунова, О. Руднянська, І. Свистунов та ін.

Про нагальну потребу інтеграційного творчого пошуку, особливо для процесу соціалізації, заявляють В. Бочарова, Г. Філонов; намагаються підвести культурологічний фундамент під інтеграцію освіти О. Бєлих, А. Бойко, В. Болгаріна, Є. Бондаревська, І. Зязюн, Н. Крилова, Л. Матвєє-ва, М. Михальченко, Р. Позінкевич, О. Савченко, О. Сингаївська, Н. Шубелка; актуалізують культурологічний напрям та інтеграцію в історії української педагогічної думки О. Караман, І. Карпенко та ін.; обмірковують культурологічний підхід як один із сучасних інтеграційних підходів до історико-педагогічних досліджень В. Бєляєв, Л. Штефан та ін.; педагогічну культуру як інтеграційну складову педагогічної діяль-ності розглядають В. Гриньова, В. Нікітін та ін.; виховання як інтеграцій-не входження дитини в культуру є предметом наукового пошуку Н. Кри-лової, Ю. Легенького, Г. Печенського, Н. Щуркової, В. Хайруліної та ін.

У наукових дослідженнях значною мірою висвітлено питання громадянської освіти та виховання: громадянська освіта очима істориків (Т. Демиденко), теоретичні засади формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи (Н. Дерев’янко), громадянська освіта як фактор інформаційного суспільства (С. Клипко), освіта – для демократії (Т. Клинченко), влада й громадянська освіта в Україні (В. Зелюк, М. Лахижи,), державне та громадське партнерство у формуванні демократичної громадянськості (С. Рябова).

Соціально-педагогічну діяльність сучасних громадських молодіж-них об’єднань в Україні досліджував Ю. Поліщук, соціокультурний контекст розвитку соціальної педагогіки – А. Рижанова, роль територіаль-ної громади в соціально-педагогічній роботі з дітьми та учнівською молоддю – О. Безпалько, соціалізацію молоді в умовах регіонального освітнього простору – С. Савченко, теоретичні засади формування громадянської культури учнівської молоді – Н. Дерев’янко, історико-педагогічний аспект громадянського виховання школярів – С. Бєлєнцев, Л. Кузнецова, І. Суколенов, громадянське виховання як фактор соціалізації школярів – Г. Гревцева.

Розробка наукових принципів громадянської інтеграції учнівської молоді є важливим завданням освіти. В Україні розробкою наукових досліджень у межах цієї проблеми займалися різні вчені (І. Бондаренко, О. Борисенко, О. Васильченко, П. Зільберман, О. Коганов, О. Кокун, А. Скрипка й ін.). Але в їхніх роботах мова йшла більше про окремі соціальні процеси, питання інтеграції розглядалися недостатньо.

Актуальність проблеми формування громадянськості учнівської молоді з урахуванням дієвості всіх чинників інтеграції виховних соціальних впливів суспільства зумовлена низкою суперечностей між:

· загальною глобалізацією процесу соціалізації підростаючого покоління, загальноєвропейською тенденцією до зближення виховних орієнтирів та особливостями національної системи виховання й соціалізації, що не завжди відповідають культурній глобалізації;

· зростанням значення інтеграції соціальних впливів суспільства у виховних процесах молодого покоління та відсутністю науково-педагогічного забезпечення цього явища;

· необхідністю врахування інтеграції виховних соціальних впливів суспільства в процесі формування громадянськості учнівської молоді та відсутністю науково-педагогічних досліджень із зазначеної проблеми;

· оцінкою світовою науково-педагогічною практикою ефектив-ності інтеграційних процесів у виховному процесі учнівської молоді та відсутністю відповідного наукового забезпечення;

· необхідністю залучення вчителів, вихователів, соціальних працівників до інтеграційних процесів формування громадянськості учнівської молоді та їх реальною участю в зазначеному процесі;

· нагальною потребою сучасної педагогічної практики щодо залучення вчителів, вихователів, соціальних працівників до інтеграційної діяльності у виховному процесі та реальним рівнем підготовки до неї майбутніх фахівців;

· традиційним підходом до змісту та сутності інтеграційних процесів у сучасній педагогічній практиці та сучасними теоретико-методологічними вимогами до інтеграції у формуванні громадянськості учнівської молоді.

Отже, інтеграція виховних соціальних впливів суспільства та дослідження питань формування громадянськості учнівської молоді в сучасному полікультурному середовищі в процесі взаємодії соціальних інститутів є актуальними й перспективними у світлі розбудови системи національної освіти. Це й зумовило вибір теми докторської дисертації „Інтеграція виховних соціальних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми науково-дослідної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Психолого-педагогічні умови суб’єктності: теоретичні та прикладні аспекти” (реєстраційний номер 0103U003609), у науковій лабораторії „Інтеграція виховних соціальних впливів суспільства” Центру інноваційних технологій Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 7 від 21 жовтня 1998 р.). Тема затверджена на засіданні Вченої ради Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 17 від 27 листопада 2003 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 10 від 20 грудня 2005 р.)

Об’єкт дослідження – процес формування громадянськості учнівської молоді.

Предмет дослідження – особистісно зорієнтована інтеграція виховних соціальних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді.

Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад інтеграції виховних соціальних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді, розробка й запровадження в педагогічну практику інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді.

Концепція дослідження.. Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що інтеграція виховних соціальних впливів у процесі формування громадянськості учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах стає передумовою успішного самовизначення, самоактуалізації та самореалізації сучасної особистості.

Формування соціально активної особистості є важливою метою й необхідною умовою розбудови української держави. Інтеграція виховних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді є одним з пріоритетних напрямків педагогічної теорії та практики сьогодення.

Провідними цілями інтеграції виховних соціальних впливів у процесі формування в учня громадянськості як системної якості особистості є: оптимізація результатів впливів соціального навчання й соціального виховання на процес повороту свідомості особистості учня на образ свого „Я” як громадянина, громадянську самосвідомість; підвищення рівня цілісності, цілеспрямованості та планомірності процесу створення соціально-педагогічних умов для виявлення учнями активності в самоформуванні громадянськості як інтеграційно значущої цінності; забезпечення якості оволодіння особистістю учня соціально-рольовими функціями життєдіяльності як громадянина.

Основними вимогами до формування громадянськості учнівської молоді шляхом інтеграції виховних соціальних впливів є:

· принцип функціонування інтеграційної взаємодії виховних впливів суспільства у формуванні в учнівської молоді громадянськості на різних ієрархічно побудованих рівнях;

· принцип всебічного розкриття, узгодження й концентрації виховних і навчальних можливостей різних соціальних інститутів у забезпеченні особистісного характеру їх виховних впливів на процес формування громадянськості учнівської молоді;

· принцип інтегрування цілей і соціальних впливів у формуванні громадянськості в учнів залежно від актуальних рівнів їх соціалізації, вікових та індивідуально-типологічних особли-востей з урахуванням специфіки й розвивальних можливостей соціальних інститутів;

· принцип інтеграції змісту соціальних впливів на формування громадянськості учня у відповідності з його потребами в самоактуалізації й самореалізації в соціумі та потребами суспільства в демократичних перетвореннях і розвиткові;

· принцип пріоритетності цілей соціально-педагогічного забезпечення самоцінного ставлення учнів до громадянськості як до системної якості особистості в процесах проектування й реалізації виховних соціальних впливів;

· принцип цілісного підходу до проектування й реалізації можливостей, організаційної, стимулюючої та контрольної функцій управління процесом формування громадянськості учнівської молоді з боку різних соціальних інститутів;

· принцип особистісно зорієнтованого підходу до створення соціально-педагогічних технологій формування в учнів громадянськості шляхом інтеграції соціально-виховних впливів.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що формування громадянськості учнівської молоді через інтеграцію виховних соціальних впливів суспільства буде більш успішним, якщо:

· буде розроблена особистісно зорієнтована модель інтеграції виховних соціальних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді;

· запроваджена в педагогічну практику інтеграційна особистісно зорієнтована модель формування громадянськості учнівської молоді;

· у процесі формування громадянськості учнівської молоді будуть активно взаємодіяти інтеграційні чинники (внутрішні й зовнішні), інтеграція виховних соціальних впливів суспільства по горизонталі та вертикалі;

· будуть використовуватися культурні та освітні здобутки кращих виховних традицій етнокультурного середовища в процесі взаємодії (інтеграції) всіх соціальних інститутів на сучасному етапі українського державотворення.

Відповідно до проблеми, об’єкта, предмета, мети та гіпотези сформульовано завдання дослідження:

1. Методологічно обґрунтувати засади інтеграції виховних соціальних впливів суспільства.

2. Розкрити сутність, зміст, структуру інтеграції виховних соціальних впливів суспільства.

3. Визначити теоретичні засади формування громадянськості учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах.

4. Обґрунтувати теоретико-методологічні засади процесу формування громадянськості учнівської молоді шляхом інтеграції виховних соціальних впливів суспільства.

5. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити інтеграційну особистісно зорієнтовану модель формування громадянськості учнівської молоді.

6. Обґрунтувати й розробити науково-теоретичне забезпечення інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді.

7. Визначити соціально-педагогічні умови успішної реалізації інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах.

8. Підготувати науково-методичне забезпечення для вчителів, вихователів, соціальних працівників, які займаються формуванням громадянськості учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на філософських положеннях про всезагальний зв’язок, взаємозумовленість та цілісність явищ і процесів навколишнього світу, принципах науковості, гуманізації, демократизації; системному, культурологічному, аксіологічному підходах до вивчення соціально-педагогічних проблем освітнього простору.

Теоретичну основу дослідження становлять положення наукових теорій і концепцій про: педагогіку середовища, ідеї активного впливу соціального середовища на розвиток особистості (О. Асмолов, В. Боча-рова, М. Гур’янова, Л. Нікітіна, В. Петровський, В. Семенов, Л. Сливіна, Л. Стрєлкова); сутність соціалізації особистості (І. Звєрєва, А. Капська, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, Л. Міщик, С. Савченко, Л. Штефан), духовний розвиток людини (В. Баранівський, Л. Губерський, А. Комаро-ва, Г. Шевченко, П. Щербань, Ж. Юзвак), базові положення соціокуль-турного (В. Андрущенко, Л. Буєва, С. Кримський), аксіологічного (Н. Кузьміна, В. Сластьонін), системного (І. Блауберг, М. Каган, Е. Юдін), особистісно орієнтованого (Б. Ананьєв, І. Бех, Є. Бондаревська, С. Подмазін, С. Рубінштейн, О. Савченко, О. Сухомлинська, І. Якиманська), синергетичного (М. Нікандров, І. Пригожин) підходів до виховання та навчання учнівської молоді, сучасні соціально-педагогічні концепції (С. Савченко, Ю.Поліщук, А. Рижанова, С. Харченко).

Теоретичну основу дослідження складають також концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів, у яких відбито основні ідеї громадянської освіти: Конституції України, Закону України „Про освіту”, Державної національної програми „Освіта” (Україна XXI століття), Концепції громадянського виховання, Національної доктрини розвит-ку освіти України у XXI столітті та низки європейських проектів.

У дисертаційному дослідженні для досягнення мети та реалізації поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичні: аналіз філософської, культурологічної, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, нормативних документів у галузі освіти для визначення теоретико-методологічних засад дослідження, аналіз, синтез, узагальнення – для визначення понятійного апарату дослідження, виявлення структурних елементів процесу формування громадянськості учнівської молоді, теоретичне моделювання для обґрунтування моделі формування громадянськості учнівської молоді; узагальнення педагогічного досвіду роботи керівників навчально-виховних закладів, різних соціальних структур суспільства для вибору педагогічного інструментарію діагностики сформованості громадянськості учнівської молоді; емпіричні: анкетування, бесіда, тривале спостереження, методи експертних оцінок для перевірки ефективності інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді; педагогічний експеримент для перевірки ефективності запропонованої особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді; методи математичної статистики для обробки результатів дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експерименталь-на робота виконувалась у середніх навчально-виховних закладах різного типу, соціальних службах районних, міських, обласних управлінь у спра-вах сім’ї, молоді та спорту, громадських організаціях Луганської, Волинської, Вінницької, Донецької та Харківської областей. До експери-ментальної роботи було залучено більше 2500 учнів і вихованців, понад 500 учителів, вихователів, викладачів, соціальних працівників.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 7 років і охоплює такі етапи науково-педагогічного пошуку:

· аналітико-констатувальний етап (1999 – 2001 рр.): здійснено вивчення та аналіз стану проблеми інтеграції виховних соціаль-них впливів суспільства, зроблено теоретичне осмислення вітчизняного та зарубіжного досвіду інтеграції виховних соціальних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді;

· аналітико-пошуковий етап (2001 – 2003 рр.): сформульовано гіпотезу, мету та завдання дослідження, розроблено інтегра-ційну особистісно зорієнтовану модель формування громадян-ськості учнівської молоді на сучасному етапі розвитку україн-ського суспільства; визначено дослідно-експериментальні мето-дики, програму дослідження; установлено кількісний і якісний склад учасників експерименту; проведено масове обстеження учнівської молоді, учителів, вихователів, соціальних працівників;

· експериментальний етап (2003 – 2006 рр.): здійснено дослідно-експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних поло-жень наукового дослідження, апробацію змісту та науково-мето-дичного забезпечення інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді;

· узагальнюючий етап (2006 – 2007 рр.): здійснено системати-зацію, узагальнення та обробку даних, аналіз одержаних експериментальних результатів.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

уперше охарактеризовано теоретико-методологічні засади інтеграції виховних соціальних впливів суспільства; здійснено аналіз формування громадянськості учнівської молоді через інтеграцію виховних соціальних впливів суспільства; обґрунтовано інтеграційну особистісно зорієнтовану модель формування громадянськості учнівської молоді та науково-методичне забезпечення її впровадження в сучасну педагогічну практику; виявлено соціально-педагогічні умови забезпечення ефективності процесу інтеграції виховних соціальних впливів у сучасному освітньому середовищі;

удосконалено положення щодо визначення основних структурних елементів інтеграції виховних соціальних впливів у суспільстві; механізми інтеграції виховних впливів суспільства в сучасному соціумі; теоретичні положення щодо осмислення категорій „інтеграція”, „інтеграція в освітньому середовищі”, „виховні соціальні впливи”, „особистісна зорієнтованість”, „інтеграційні чинники формування громадянськості”;

дістали подальшого розвитку наукові уявлення про формування громадянськості учнівської молоді, критерії й рівні сформованості громадянськості учнівської молоді в процесі інтеграції виховних соціальних впливів суспільства.

Практичне значення полягає в достатньо високому ступені готовності отриманих результатів до впровадження: розроблено регіональні програми „Я-луганчанин”, „Школа громадянської спільноти”; тематику та методику проведення семінарів, круглих столів з проблеми особистісно зорієнтованого спрямування інтеграції виховних соціальних впливів суспільства; комплекс моніторингових процедур, спрямованих на визначення рівня готовності вчителів, вихователів, соціальних працівників до запровадження в педагогічну практику інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування в учнів громадянськості на сучасному етапі розвитку українського суспільства; методичні рекомендації та методичні посібники „Виховувати громадянина України”, „Громадянське виховання учнів в умовах промислового регіону” для педагогічних працівників освітньо-виховних закладів різного рівня. Отримані результати орієнтовані на широке коло педагогів-практиків (учителі, вихователі, соціальні працівники, викладачі педагогічних ВНЗ різних рівнів акредитації, представники громадських організацій різного спрямування) і можуть бути використані у всіх регіонах України з метою вдосконалення процесу формування громадянськості учнівської молоді.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів різного типу, у системі позашкільних закладів освіти, у підготовці майбутніх педагогів у ВНЗ різного рівня акредитації, у системі післядипломної педагогічної освіти, у практичній діяльності громадських організацій, у тому числі для розробки навчальних курсів і семінарів, діагностики та самодіагностики готовності вчителів, вихователів та соціальних працівників до створення, упровадження та розповсюдження освітніх інновацій з метою ефективної реалізації в педагогічній практиці інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді.

Висновки та рекомендації, викладені в дослідженні, упроваджено в соціально-педагогічну практику середніх навчально-виховних закладів, соціальних служб районних, міських та обласних управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, громадських організацій Луганської, Вінницької, Волинської, Донецької та Харківської областей (довідки про впровадження: № 1/11239 від 03.11.2006 р. Міністерства сім’ї, молоді та спорту України; №513 від 14.03.2005 р. Всеукраїнського жіночого народно-демократичного об’єднання „Дія”; №154/17 від 18.10.2006 р. Головного управління освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації; № 917 від 27.08.2006 р. Головного управління освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації; № 127 від 7.05.2007 р. Інституту інноваційних технологій освіти АПН України).

Особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в обґрунтуванні інтеграційної особистісно зорієнтованої моделі формування громадянськості учнівської молоді та в розробці механізмів інтеграції виховних соціальних впливів у формуванні громадянськості учнівської молоді.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час виступів на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Ціннісні пріори-тети освіти у ХХІ столітті” (Луганськ, 2003), „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 2003), „Наука, здоров’я, реабілітація” (Луганськ, 2004), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), „Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” (Київ, 2005), „Педагогический профессионализм в современном образовании” (Москва, 2005), „Наукова молодь: досягнення та перспективи” (Луганськ, 2006), „Педагогический профессионализм в современном образовании” (Новосибірськ, 2006); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (Луганськ, 1999), „Комп’ютерна підтримка навчальних дисциплін у середній і вищій школі” (Луганськ, 2004), Всеукраїнському семінарі „Програма розвитку ООН в Україні: гендерні аспекти виховання” (Луганськ, 2003); регіональних науково-практичних конференціях, семінарах „Творчість як особистісне пізнання світу” (Стаханов, Луганська обл., 2001), „Проблеми розвитку духовності сучасного вчителя та школяра” (Луганськ, 2001), „Відродження традицій – виховання справжнього громадянина” (м. Кремінна, Луганська область, 2003), „Методика та практика впровадження гендерних аспектів у вихованні учнівської молоді” (Луганськ, 2004), „Наукові основи проектування” (м. Антрацит, Луганська область, 2006).

Результати наукового дослідження обговорювалися на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, засіданнях кафедри педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, на засіданнях президії та Ради Всеукраїнського громадського об’єднання „Дія”.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 42 публікаціях, з них 36 – одноосібні, у тому числі: 2 монографії, 3 навчально-методичних посібники, 20 статей у наукових фахових виданнях, 3 статті в інших виданнях, 14 статей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Кандидатська дисертація „Духовний розвиток молодших школя-рів засобами національного мистецтва” (спеціальність 13.00.07 – теорія виховання) захищена в 1997 році в Луганському державному педагогіч-ному університеті імені Тараса Шевченка. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (672 найменування, з них – 10 іноземними мовами), 6 додатків на 45 сторінках. Робота містить 7 таблиць, 17 рисунків. Загальний обсяг дисертації – 423 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, основні напрями та методи дослідження; виокремлено його етапи та експериментальну базу; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів наукового дослідження; обґрунтовано вірогідність наукових положень, одержаних результатів і висновків дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади інтеграції виховних соціальних впливів суспільства” подано методологію інтеграції виховних соціальних впливів суспільства в освітньому середовищі, викладено теоретичні засади інтеграції виховних соціальних впливів суспільства, проаналізовано сутність та компоненти інтеграційних процесів у формуванні громадянськості учнівської молоді на сучасному етапі українського державотворення.

Сучасна освіта за останні 10 – 15 років переживає стан кризи й пошук виходу з неї. У системі освіти криза полягає в руйнуванні основ традиційної освітньої культури: усе більше розмиваються складені ідеали та ціннісні орієнтації, губиться визначеність уявлень про цілі та зміст освітньої практики, падає дієвість існуючих форм і способів організації освітнього процесу, форм і методів навчально-виховної діяльності. Педагогічна наука знаходиться в стані пошуку шляхів виходу з кризи. У низці пріоритетних напрямків модернізації сучасної освіти в Україні за результатами нашого наукового дослідження (більше семи останніх років) ми дійшли висновку, що одним з найбільш ефективних напрямків перетворень у сучасній освіті є інтеграція виховних соціальних впливів у суспільстві, зокрема у формуванні громадянськості учнівської молоді.

Інтеграція (від лат. integratio – відновлення, заповнення, від integer – цілий) як мета і шлях створення цілісності володіє своєю структурою й має певні функції. Вона протистоїть стихійним проявам сил суспільства. Інтеграція розглядається як процес, результатом якого є досягнення єдності й цілісності, погодженості в середині системи, заснованої на взаємозалежності окремих спеціалізованих елементів.

Функції інтеграції визначені тим, що досягнення загальної мети в межах однієї організації, навчально-виховного закладу неможливо. Розді-ляючи думку багатьох науковців, які займаються питаннями інтеграції, взаємодії в галузі освіти, відзначимо, що на сучасному етапі реформу-вання та модернізації освіти в Україні саме інтеграція виховних соціаль-них впливів суспільства є й повинна стати одним з найбільш оптимальних та ефективних шляхів реалізації поставлених перед усіма, хто займається проблемами освіти, завданнями громадянського виховання.

Проблеми інтеграції як педагогічного феномена висвітлено в дослідженнях таких відомих учених-педагогів, як Я. Коменський, К. Ушинський, Х. Алчевська, С. Русова, В. Сухомлинський та ін.

Методологічними засадами дослідження інтеграції виховних соціальних впливів суспільства є наукові доробки В. Бєляєва, А. Бойко, В. Болгаріної, Є. Бондаревської, В. Бочарової, І. Зязюна, О. Караман, І. Карпенка, Н. Крилової, Ю. Легенького, Л. Матвєєвої, М. Михальченка, В. Нікітіна, О. Савченко, О. Сингаївської, Г. Печенського, Р. Позінкевича, Г. Філонова, Л. Штефан, Н. Шубелка, Н. Щуркової та ін.

Аналіз філософських, культурологічних, соціологічних аспектів проблеми дослідження, а також напрацювання науковців і практиків різних регіонів України, зокрема Полтавської області, щодо впроваджен-ня моделі громадянської освіти свідчить, що інтеграція виховних соціаль-них впливів суспільства як психолого-педагогічний та соціологічний феномен знайшла відбиття в дослідженнях зазначених вище вчених.

Аналіз літератури з досліджуваної проблеми дозволяє стверджувати, що вивчення інтеграції виховних соціальних впливів суспільства має давню міждисциплінарну традицію, в основі якої лежать філософські, соціологічні, соціально-психологічні та педагогічні підходи. Їх загальним теоретико-методологічним підґрунтям, яке визначає фундаментальність сутнісних характеристик, є розуміння інтеграції як процесу відновлення, як мета і шлях створення цілісності, що має свою структуру і певні функції; як процес становлення й підтримки соціальних взаємодій і взаємин між діячами, що є однією з функціональних умов існування рівноваги соціальної системи поряд з адаптацією, досягнення мети й збереження ціннісних зразків; інтеграція соціальна – процес перетворення відносно самостійних, малопов’язаних між собою об’єктів (індивідів, груп, класів, держав) у єдину цілісну систему, що характеризується погодженістю та взаємозалежністю її частин на основі загальних цілей, інтересів тощо.

Інтеграція виховних соціальних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді подана на Рис.1.

Рис 1. Інтеграція виховних соціальних впливів суспільства у формуванні громадянськості учнівської молоді

Визначено основні підходи до з’ясування сутності та компонентів інтеграційних процесів: системний, синергетичний, соціокультурний, особистісно орієнтований, компетентнісний, акмеологічний.

У ході дослідження встановлено, що методологічна основа інтеграційних процесів у освітньому середовищі ґрунтується на засадах, перш за все, системного підходу в аналізі суспільних процесів та явищ; філософських положеннях про природні, соціальні й системні якості суспільних явищ; діалектиці інтеграційних властивостей у освітньому середовищі; ідеях моделювання в науковому пізнанні суспільних процесів та явищ; ідеях особистісно орієнтованого підходу щодо організації виховного й навчального процесів.

Нами доведено, що для вирішення проблем дослідження доцільно враховувати ті обставини, що протягом усього ХХ століття спосте-рігалося протистояння двох основних сфер людського пізнання – приро-дознавчої й гуманітарної. У процесі дослідження виявлено, що в сучасних умовах існують два полюси людської культури: на одному з них – сучас-на наукова модель світу, створена природничими науками – фізикою, космологією, хімією, біологією, а на іншому – гуманітарна культура, яка не терпить спрощення та ідеалізації. Розвиток природничих та гуманітар-них наук до ХХ століття йшов шляхом їх спеціалізації та диференціації. Починаючи з другої половини ХХ століття, ці тенденції поступово почали замінюватись інтеграцією, що виникла на основі різнобічних нау-кових напрямків і безпосередньо пов’язана з науково-технічним про-гресом. З особливою силою ці процеси проходять у наш час. Інтеграційні тенденції захопили як технічні засоби, так і всі процеси пізнання, а також теоретичні прийоми, методи, процедури наукового дослідження, що породжують нові форми та види наукової діяльності. Останнім часом інтеграція активно займає свої позиції в освітньому просторі.

Ґрунтовне опрацювання наукових праць з визначеної проблеми за останні сім років дає підстави стверджувати, що в освіті інтеграція розглядається перш за все як процес досягнення її цілісності та системності. На сьогоднішній день інтеграція в освіті проявляється у всіх компонентах освітньої системи: від створення навчального закладу інтегрованого типу до інтегрованого уроку, від інтеграції в процесі виховання та соціалізації до інтеграції виховних соціальних впливів у формуванні громадянськості учнівської молоді.

Звернення до аналізу кризи в соціумі, зокрема, українському суспільстві в сучасних умовах, дає змогу констатувати: як ніколи, у достатньо непростих економічних, політичних, соціокультурних умовах в Україні інтеграція виховних соціальних впливів суспільства, пошук консенсусу, діалогу, взаємопорозуміння дозволяє вважати інтеграцію однією з головних детермінант конструювання та моделювання змісту освіти й усього процесу виховання та соціалізації підростаючого покоління в майбутньому. Саме такий підхід дозволить усім і кожному цілісно та особистісно значущо сприймати соціум, гідно пізнати й відчути себе в навколишньому світі.

На підставі теоретико-методологічного аналізу наукової проблеми констатуємо, що інтеграція виховних соціальних впливів суспільства – це досягнення єдності й цілісності, погодженості в середині української національної системи освіти взагалі і взаємозалежність, взаємодія всіх сучасних соціальних інститутів зокрема.

Методологічні засади інтеграційних процесів у освітньому середовищі, інтеграція виховних соціальних впливів суспільства як складової соціального виховання та основні підходи до визначення сутності й компонентів інтеграційних соціалізаційних процесів дають підставу стверджувати, що інтеграція виховних соціальних впливів суспільства є невід’ємною складовою соціального виховання в цілому та процесу формування громадянськості учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах зокрема.

Другий розділ – „Особливості формування громадянськості учнівської молоді через інтеграцію виховних впливів суспільства” – присвячено ретроспективному аналізу формування громадянськості учнівської молоді в сучасних умовах шляхом інтеграції виховних соціальних впливів суспільства, визначено особливості формування громадянськості учнівської молоді в умовах сучасного соціуму та подано аналіз соціально-педагогічних засад особистісно орієнтованого виховання учнівської молоді як пріоритетної складової навчально-виховного процесу та формування громадянськості учнівської молоді.

Питання громадянського виховання особистості постійно знахо-дилось у центрі уваги філософів, психологів, педагогів, але на різних етапах розвитку суспільства реалізація потреб громадянського виховання вирішувалася по-різному. Науковий аналіз зародження та розвитку виховання громадянина сягає корінням в історію. Дослідники педагогіки античності (Г. Голубєва, Г. Жураковський та ін.) вважають, що доміну-ючими в ній були дві тенденції, дві ідеї виховання. Одна, що бере початок від Сократа, пов’язана з ідеєю громадянського виховання, друга, яку відстоював Антісфен Афінський, започаткувала традиції вільного виховання. За Платоном, мета виховання полягає в тому, щоб здійснити такий вплив на людину, який би з дитинства спонукав її пристрасно бажати, прагнути стати „досконалим громадянином”. Фактично в його творах ідея громадянського виховання вперше набуває концептуального оформлення. Розкриваючи поняття „громадянське виховання” й „добро-чесність людини”, Аристотель висловлює судження про необхідність наявності в людині сукупності громадянських прав, тому що „громадя-нином є переважно той, хто володіє такою сукупністю прав”, „лише вільний громадянин повинен брати участь в управлінні справами держа-ви”. Отже, завдяки зусиллям Сократа, Платона й Аристотеля ідея громадянського виховання, що виникла в античності як відповідь на суспільну потребу розв’язати суперечність між інтересами індивіда й держави, остаточно сформувалася і стала традиційною для всіх гуманітарних і суспільних наук.

Багато видатних мислителів (Т. Мор, Т. Кампанелла, Ж.-Ж. Руссо, І. Песталоцці та ін.) намагалися розв’язати проблему необхідності гармонії людини й громадянина, оптимально поєднавши громадянськість з людяністю. Досить своєрідною щодо проблеми виховання громадян є думка французького просвітителя XVIII століття Ж._Ж. Руссо, який вважав, що коли виховання поставлене належним чином, то всі, на кого воно спрямоване, набувають високих громадянських чеснот. У розвиток ідеї громадянського виховання певний внесок зробив англійський учений і громадський діяч Д. Прістлі, зокрема своїм ученням про політичні та громадянські свободи. Виховання громадянськості, уважав він, залежить від повноти названих свобод, які суспільство надає особистості.

Громадянськість як домінанта національної психіки у вітчизняному просторі бере початок ще з часів могутньої держави – Київської Русі. З утратою державності комплекс громадянськості, хоч і перестав бути домінуючим, все ж зберігався і навіть справляв позитивний вплив на інші народи. Громадянськості та громадянському вихованню значну увагу приділяли й українські мислителі та педагоги (Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Куліш, К. Ушинський, Х. Алчевська, Б. Грінченко, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.).

Останнім часом однією з основних проблем української психолого-педагогічної науки є розробка методологічних засад формування громадянськості особистості учнів загальноосвітньої школи (особливо це є актуальним в умовах сьогодення). Особливо актуалізується формування громадянської культури, громадянськості особистості в суспільстві перехідному, де закладаються основи демократичної ментальності, у громадян трансформуються цінності, поняття про права й обов’язки людини, виховується здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов’язки та виявляти толерантність до поглядів інших людей, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.

Без сумніву, забезпечення цілісного та системного підходів у формуванні громадянськості учнівської молоді створює засади для розвитку в них громадянських рис: патріотизму, відповідальності перед державою й суспільством, мужності в подоланні соціальних труднощів, активності в досягненні громадянських ідеалів тощо. На жаль, у значної частини молоді ці високі громадянські якості в наш час змінилися на соціальний песимізм, зневіру в завтрашньому дні, політичний нігілізм. Значною мірою вони проявляються в молодіжному середовищі, де часто панують хаос і безпорадність, проявляються асоціальні та криміногенні явища. Саме тому формування й розвиток громадянськості учнівської молоді є одним з найважливіших завдань навчально-виховного закладу – найбільш масового соціального виховного інституту. Аналіз практичної діяльності шкільної адміністрації, учителів-предметників, класних керівників, вихователів загальноосвітніх шкіл, психологів, батьків показали, що вони різнобічно й непрофесійно оцінюють сутність, динаміку й результативність процесу формування громадянськості учнівської молоді, не завжди усвідомлюють функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції поведінки особистості школяра, необхідність включення школярів до педагогічно доцільних взаємин та різноманітних видів їхньої діяльності з метою ефективного формування громадянських якостей особистості.

Зауважимо, у структурі ціннісних орієнтацій значної частини сучасної учнівської молоді не набуло ще належного місця поняття „громадянськість”. За визначенням науковців, громадянськість – це різновид базової соціальної установки, сутність якої полягає в готовності особистості свідомо приймати й відповідально, добровільно (а не з примусу) виконувати закони й вимоги своєї держави, тобто в ідентифікації особистості з державою в цілому.

Загальновідомо, що особистісно орієнтований підхід орієнтує учня на вільний вибір пріоритетів діяльності, сприяє його ефективній соціалізації, активізує формування особистісного досвіду, під яким нау-ковці (А. Рижанова, С. Савченко та ін.) розуміють досвід життєдіяльності, який набувається людиною на різних етапах соціалізації в умовах соціо-культурного оточення. Ця ідея розкрита в докторському дослідженні В. Петровського, у якому суб’єктність визначено як констатувальну осо-бистісну характеристику, яка виявляється в таких смислах: як суб’єкта власного життя, який має широкі соціальні контакти; як суб’єкта предме-та діяльності; як суб’єкта спілкування; як суб’єкта самоусвідомлення.

В основу концепції особистісно орієнтованого підходу покладено методологічний принцип єдності двох планів впливу — зовнішнього (репрезентованого процесом соціалізації) і внутрішнього (зумовленого цілеспрямованими виховними впливами), у нашому дослідженні – інтеграція виховних соціальних впливів суспільства. Це забезпечує єдність усіх векторів на головну мету – особистість учня. Більшість учених зазначають, що важливе значення особистісно орієнтованого підходу в соціалізаційному контексті полягає в тому, що процесам інтеріоризації, які традиційно тлумачаться як соціалізація, з його допомогою надається особистісного смислу.

Незаперечним, на нашу думку, є твердження багатьох сучасних учених-педагогів про те, що особистісно орієнтований підхід є основним інструментом переходу від знаннієво-освітньої до гуманістичної парадигми, націлює педагогів на сприйняття учнів активним суб’єктом навчально-виховного процесу. Він цілком закономірно стає теоретичним підґрунтям для педагогічних інновацій у освітніх закладах України. У нашому дослідженні новизною є „інтеграційна особистісна зорієнтованість у формуванні громадянськості учнівської молоді”.

Таким чином, застосування особистісно орієнтованого підходу в реальній педагогічній практиці дозволяє ефективно самореалізуватися особистості учня, а його вдале використання сприяє активізації механізмів самовиховання, саморозвитку, саморегуляції особистості, що є основою успішної соціалізації. Особистісна зорієнтованість в інтеграції виховних соціальних впливів суспільства сприяє пошуку найбільш ефективних і оптимальних шляхів формування громадянськості учнівської молоді в сучасних умовах.

Теоретико-методологічними засадами визначення інтеграційних шляхів формування громадянськості учнівської молоді обрано такі:

громадянськість особистості