НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Ціхановська Вікторія Михайлівна

УДК 332.439.4:633.1

Територіальна організація зернопродуктового комплексу РЕГІОНУ і напрями її удосконалення\

(на матеріалах Вінницької області)

Спеціальність 08.00.05 Розвиток продуктивних сил і

регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор Чернюк Людмила Григорівна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідувач відділом комплексного розвитку продуктивних сил

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет Міністерства освіти і науки України, проректор по зовнішньоекономічній діяльності, завідувач кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук Бондаренко Валерій Михайлович Вінницький державний аграрний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри аграрного менеджменту

Захист відбудеться 25 грудня 2007 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “22” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Я.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливою проблемою подальшого соціально-економічного розвитку країни є удосконалення територіальної організації її господарського комплексу. Особливо це актуальне для продовольчого комплексу та його складових – продуктових комплексів, продукція яких забезпечує потреби населення в продуктах харчування, інших галузей – в сировині і сприяє зростанню добробуту населення. Серед продуктових комплексів продовольчого комплексу одним із масштабних, ємких є зернопродуктовий, розвиток якого базується на потужному виробничому потенціалі і значних трансформаційних процесах, що посилюють територіальні відмінності його функціонування.

Загальні тенденції посилення територіальної асиметрії регіонів України на основі економічної трансформації, значна їх диференціація за рівнем виробництва продовольчої продукції, зокрема зернопродуктової, зростання дезінтеграції, наявність депресивності зумовлені недостатнім регулюванням розвитку зернопродуктового комплексу, недосконалою його територіальною організацією у відповідності до трансформаційних процесів ринкового характеру, що привело до дестабілізації та зниження ефективності його діяльності. Тому актуальним є виявлення тенденцій, особливостей і специфіки як галузевої, функціональної та територіальної структури, так і просторової організації зернопродуктового комплексу в період зміцнення ринкового типу господарювання, визначення форм, методів і заходів ефективного розміщення його основних компонентів з врахуванням нових умов та переорієнтації факторів розвитку. Особливо важливим є поглиблення методологічних засад просторової організації та розробка практичних рекомендацій по удосконаленню територіальної структури регіональних зернопродуктових комплексів, обґрунтування державної політики щодо подальшого їх ефективного розвитку. Розкриття та ефективне використання потенціалу зернопродуктового комплексу з урахуванням його специфіки і особливостей в регіонах країни, удосконалення просторової організації та підвищення ефективності його функціонування потребує пізнання його сутності, принципів формування та функціонування. А це вимагає обґрунтування сучасних методів дослідження комплексу, системного аналізу, удосконалення його територіальної структури для забезпечення економічного зростання.

Враховуючи значні трансформаційні процеси з орієнтацією на ринкові засади господарювання, спад інноваційної і інвестиційної активності в агропромисловій сфері взагалі і зернопродуктовому комплексі зокрема, незавершеність реструктуризації суб’єктів господарювання, невисокий рівень інфраструктурного забезпечення, необхідною є розробка організаційно-економічного механізму ефективного функціонування зернопродуктового комплексу як складної і важливої соціально-економічної системи в рамках продовольчого комплексу країни.

Питанням розвитку продовольчого комплексу та його продуктових складових приділена значна увага в роботах Г.В. Балабанова, П.П. Борщевського, М.П. Бутка, Б.М. Данилишина, Л.В. Дейнеко, М.І. Долішного, О.С. Колесова, А.С. Лисецького, Л.О. Мармуль, А.Г. Мазура, М.М. Паламарчука, В.І. Уланчука, М.І. Фащевського, Л.Г. Чернюк.

Однак, невирішеним залишається ряд методологічних питань, які стосуються формування та функціонування зернопродуктового комплексу в умовах широкого розвитку ринкових відносин. Зокрема, недостатньо розкриті питання територіальної організації і просторової структури комплексу та їх удосконалення, не вивчені методи програмування та прогнозування можливих варіантів його розвитку з метою підвищення ефективності функціонування.

Складність, масштабність та нерозв’язаність цих проблем обумовили вибір теми дослідження, його мету і задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зв'язок дисертації з науково-дослідницькими роботами полягає в тому, що вона відповідає основним напрямам наукових досліджень, які виконуються у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема в рамках теми 3.1.5.63 “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V00657), в межах якої автором проведена оцінка територіальної диференціації розвитку регіональних продовольчих ринків, зокрема зернопродуктового. Матеріали дисертаційного дослідження були використані при складанні регіональної програми “Пріоритетні напрями інноваційної діяльності Вінницької області на 2005-2010 роки”, затвердженої 24 січня 2005 року № 731, в рамках якої автором обґрунтовані напрями активізації інноваційної діяльності в області. Дисертаційне дослідження виконане також у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Вінницького державного аграрного університету МОН України, де автором розроблені методологічні засади дослідження ємкості зернопродуктового ринку регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу як складної соціально-економічної системи та розробка практичних рекомендацій по її удосконаленню. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність розв’язання таких задач:–

провести аналіз та дати оцінку вивченості проблеми територіальної організації продовольчого комплексу та його складових;–

поглибити економічну сутність та розкрити значення розвитку та організації зернопродуктового комплексу в регіональних економічних системах;–

виявити вплив екзо- та ендогенних факторів на формування та функціонування регіонального зернопродуктового комплексу;–

охарактеризувати, систематизувати та доповнити систему принципів просторової організації регіонального зернопродуктового комплексу в нових умовах господарювання;–

розкрити характер, структуру і динаміку регіонального зернопродуктового комплексу та його складових елементів, обґрунтувати тісноту зв’язку між компонентами комплексу;–

удосконалити методичні підходи до аналізу та оцінки ефективності територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону;–

здійснити районування території регіону за рівнем розвитку зернопродуктового комплексу і виробництва зернової продукції;–

обґрунтувати організаційно-економічний механізм удосконалення територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону;–

розробити напрями та надати пропозиції перспективного розвитку зернопродуктового комплексу регіону з врахуванням оптимізації його територіальної структури.

Об’єктом дослідження є економічні відносини в процесі формування та функціонування регіонального зернопродуктового комплексу.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади розвитку зернопродуктового комплексу регіону та удосконалення його територіальної організації.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення сучасної теорії функціонування економічних систем, теоретичні і методичні праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем регіональної економіки, розвитку продуктивних сил та територіальної організації господарських комплексів, а також законодавчі та нормативні акти України з питань розвитку та регулювання продовольчого ринку.

Розв’язання поставлених в дисертаційній роботі задач здійснювалась з позицій системного підходу з використанням сучасних методів дослідження, зокрема: монографічного – для вивчення і узагальнення теоретичних та методичних засад формування механізму регулювання зернопродуктового комплексу; економіко-статистичного – для характеристики сучасного стану та рівня розвитку продовольчого комплексу; балансовий – для виявлення регіональних особливостей споживання населенням зернопродуктів; порівняльний – для визначення рівня забезпеченості населення зернопродуктами. Перспективи розвитку регіонального зернопродуктового комплексу оцінені із застосуванням економіко-математичних, економетричних та картографічного методів.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації сформульовано та обґрунтовано теоретико-методологічні і методичні засади формування та практичні рекомендації щодо удосконалення територіальної організації та просторово-функціональної структури зернопродуктового комплексу регіону в сучасних умовах господарювання. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційного дослідження, які відзначаються новизною, є наступні:

вперше–

надано авторське трактування з розкриттям сутнісних ознак і змістовних характеристик поняття “територіальна організація зернопродуктового комплексу” як процесу налагодження та регулювання стійких зв'язків між функціонуючими територіальними структурами комплексу, як системи соціально-економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення оптимальної просторової структури зернового виробництва, раціональне використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, створення сприятливих умов для життєдіяльності населення;–

обґрунтовано концептуальні засади щодо формування стратегії територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу з виокремленням пріоритетів та рекомендаціями по створенню нових інноваційно-просторових структур;

удосконалено–

систему принципів територіального розвитку зернопродуктового комплексу, серед яких поряд із загальноекономічними виявлені принципи специфічного характеру, що набули актуальності (підвищення регулюючої ролі держави та органів регіонального управління; забезпечення продовольчої безпеки; підтримка, стимулювання виробництва зернопродукції; забезпечення інтенсивного і прогресивного розвитку, раціонального розміщення виробників зерна, об'єктів його зберігання та переробки; ресурсозбереження та ін.);–

компонентну структуру та склад зернопродуктового комплексу, що включає як сировинну і переробну сфери та сферу виробництва засобів виробництва для галузей комплексу, так і розвинену інфраструктурну ланку, в якій поряд з виробничою інфраструктурою визначені елементи інфраструктури ринкового характеру та сфера науки, управління й підготовки кадрів;–

методичні підходи до оцінки ефективності функціонування зернопродуктового комплексу, що базуються на 4-блочній системі показників –індексів структурних зрушень за економічними, соціальними , організаційними, екологічними векторами його розвитку та їх взаємопов’язаністю і взаємозалежністю;

дістали подальший розвиток–

комплексна оцінка кількісної та якісної динаміки основних сфер зернопродуктового комплексу і виявлення загальних тенденцій та характеру всіх видів диспропорцій в розвитку комплексу;–

аналіз та оцінка територіальної структури зернопродуктового комплексу, ознаки та характер його просторової організації на основі виявлення територіальних пропорцій, відповідності їх динамічній рівновазі, що тісно пов’язано із рівнем забезпечення населення важливими видами продовольчої продукції;–

економічне районування території регіональної системи на основі оцінки рівня розвитку зернового господарства і сфери переробки його продукції з визначенням варіантів ситуаційного аналізу для вибору та прийняття управлінських рішень;–

обґрунтування шляхів підвищення активності інвестиційно-інноваційної і маркетингової діяльності в зернопродуктовому комплексі та формування організаційно-економічного механізму забезпечення його ефективної діяльності;

- розробка стратегічних напрямів розвитку зернопродуктового комплексу області на основі удосконалення його територіальної організації та визначення прогнозних параметрів функціонування.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в дисертаційній роботі наукові положення та результати поглиблюють теорію і практику розвитку продуктивних сил і регіональної економіки, формування і функціонування регіональних продовольчих комплексів як складних соціально-економічних систем. Вони полягають у збагаченні наукових засобів аналізу продуктових комплексів, методів їх програмування, прогнозування та подальшого удосконалення їх просторової організації. Запропоновані методичні підходи та побудова моделей дозволяють встановити структурні фактори регіональної диференціації виробництва зернової продукції, можуть бути використані при аналізі подібних продуктових комплексів.

Наукові результати дисертаційного дослідження, зокрема оцінка сучасного рівня територіальної організації регіонального зернового продуктового комплексу та перспективи його розвитку, використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні фундаментальних науково-дослідних робіт (довідка №01-11) 225 від 20.03.2007 р. Окремі результати дисертаційної роботи використані Головним управлінням економіки Вінницької обласної державної адміністрації (довідка №1240-1-2 від 12.04.2007 р.). Ряд положень дисертаційної роботи з питань теорії і практики територіальної організації продовольчих комплексів використані при викладанні курсів “Розміщення продуктивних сил”, “Регіональна економіка”, “Фінансовий менеджмент” у Вінницькому державному аграрному університеті (довідка №01-423 від 18.04.2007 р.).

Особистий внесок автора. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною працею, в якій автором розроблено теоретико-методологічні засади територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу з врахуванням сучасних економічних трансформаційних процесів.

Наукові результати дисертаційної роботи належать особисто автору і є його вкладом у розвиток регіональної економіки. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ідеї і висновки, що належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на 6 науково-практичних конференціях, зокрема: “Государственное регулирование экономики: основные пути повышения эффективности ”(м. Белград, травень 2001 р.); “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації”(м. Вінниця, лютий 2003 р.); “Стратегічні напрями розвитку Черкаської області” (м. Черкаси, червень 2006 р.), “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємства” (м. Вінниця, березень 2007 р.); “Проблеми економіки та управління на залізничному транспорті” (м. Київ, червень 2007 р.); “Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, травень 2007 р.).

Публікації. Основні теоретико-методологічні положення і практичні результати дисертаційного дослідження викладені у 13 опублікованих працях загальним обсягом 3,95 др. арк., з них 7 опубліковані в наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 185 сторінок, в тому числі 23 таблиця на 14 сторінках, 29 рисунків на 18 стор., список використаних джерел містить 201 найменувань, викладених на 14 стор., 14 додатків на 6 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи формування та розвитку регіонального зернопродуктового комплексу та його територіальної організації” обґрунтовано теорію та методологію територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону в умовах глобалізації та регіоналізації; розкрито економічну сутність понять “зернопродуктовий комплекс” та “територіальна організація регіонального зернопродуктового комплексу”; визначено передумови та фактори, що впливають на розвиток та функціонування комплексу; виокремлено принципи загальноекономічного та специфічного характеру і поглиблено методичні підходи до оцінки ефективності функціонування та просторової організації регіонального зернопродуктового комплексу.

Реалізація курсу ринкових перетворень, трансформація економічних процесів передбачає активний розвиток регіональних продовольчих комплексів, підвищення дієвості всіх їх складових. Особливої уваги набуває розвиток зернопродуктового комплексу як поліфункціонального складного і багатогалузевого утворення стратегічного характеру, оскільки зерно і продукти його переробки є життєвонеобхідними видами продукції, від яких в значній мірі залежить добробут населення, внутрішнє і зовнішнє становище країни, ступінь її участі у міжнародному співробітництві.

Розвиток зернопродуктового комплексу базується на потужному виробничому потенціалі і значних трансформаційних процесах, що посилюють його територіальні відмінності функціонування. Основу зернопродуктового комплексу країни складають регіональні комплекси, рівень розвитку і значимість яких обумовлена специфікою і особливостями господарства окремих регіонів.

Регіональний зернопродуктовий комплекс як сукупність видів економічної діяльності, що тісно пов’язана з виробництвом, переробкою, зберіганням, трансформуванням та збутом зерна та зернопродуктів, має виключно важливе значення в розвитку господарства регіону, зокрема Вінницької області, і характеризується специфікою територіальної організації.

Вінницька область завжди була одним з найбільших виробництв зерна та продуктів його переробки в Україні. Вона виробляє 5,9% загального обсягу зерна країни. Сприятливі природні умови, родючі ґрунти є основою ефективного зернопродуктового виробництва.

Як складне територіально-виробниче утворення, зернопродуктовий комплекс може бути структурований за різними ознаками. В роботі надано розширену структуру комплексу за галузево-функціональною ознакою, в яку включено 6 блоків – його складових компонентів (рис. 1), охарактеризовано особливості і специфіка, визначено роль і значення кожного компонента комплексу. Важлива роль в розвитку комплексу належить виробничо-технічній сфері комплексу регіону, що потребує виявлення передумов його територіальної організації.

Рис. 1. Галузево-функціональна структура зернопродуктового комплексу

З принципово нових позицій розкрито сутнісні ознаки та змістовні характеристики територіальної організації зернопродуктового комплексу, яка розуміється як процес узгодження і регулювання стійких зв’язків між його складовими та система соціально-економічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення оптимальної просторової структури зернового виробництва, раціональне використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, створення сприятливих умов для життєдіяльності населення.

Враховуючи складність і багатовимірність процесу територіальної організації комплексу запропоновано обґрунтовану схему принципів, виокремлено групу специфічного характеру, які виступають і як обмеження функціонального змісту і як інструмент регулювання цього процесу.

З огляду на важливість ресурсного потенціалу в дисертації виявлено передумови і фактори розвитку та розміщення основних сфер зернопродуктового комплексу регіону, які впливають на вибір місця розташування конкретного виробництва та вид економічної діяльності, виокремлено і охарактеризовано їх 4 групи: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні та соціально-економічні.

Обґрунтовано методичні підходи до оцінки ефективності територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу, серед основних з них є системний підхід та структурний аналіз, які охарактеризовані і адаптовані стосовно комплексу. Запропоновано систему показників, що застосовується для визначення ефективності територіальної організації зернопродуктового комплексу, де виокремлено головні (узагальнюючі) та додаткові (функціональні, що характеризують певну сторону діяльності). В роботі виділено наступні складові ефективності територіальної організації та функціонування зернопродуктового комплексу: продовольчу, товарну, стратегічну, економічну, соціальну, екологічну з розкриттям їх сутності. На основі проведеного аналізу розроблено логічну схему і доведено доцільність етапної характеристики та розкриття послідовності оцінки ефективності територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу, як основи виявлення регіонів, що успішно розвиваються і тих, що деградують, та обґрунтовано на основі виявлених проблем напрями та результативні дії щодо удосконалення територіальної структури комплексу.

У другому розділі “Сучасний стан, характер та особливості територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону” виявлено специфіку, масштаб та компонентну структуру ресурсного потенціалу регіонального зернопродуктового комплексу, окреслено структурно-динамічні тенденції та просторові пропорції його переробної сфери; визначено рівень інфраструктурного забезпечення розвитку зернопродуктового комплексу регіону; проведено економічне районування території регіону по рівню розвитку зернопродуктового виробництва; здійснено оцінку внутрішньорегіональної диференціації розвитку комплексу та окреслено проблеми, які потребують вирішення.

Основою розвитку регіонального зернопродуктового комплексу є ресурсний потенціал даної території, складовими якого виступають природні (актуальні, передусім, для зернового господарства), трудові, виробничі та матеріальні ресурси.

Земля є головним багатством Вінницької області, показник землезабезпечення населення області є одним з найбільших в Україні – площа орних земель у розрахунку на одного мешканця області становить 1,02 га ( по Україні – 0,69 га). Але значна частина ґрунтів потребує додаткового удобрення. Загальна земельна площа Вінницької області становить 2,6 млн. га, у державній власності знаходилось 45,5% від загальної площі земель, у приватній власності – 54,3%, у колективній – 0,2%. Основними зерновими культурами Вінниччини були і залишаються озима пшениця (36% загальної посівної площі), ярий ячмінь (28%) та кукурудза (13%). Область забезпечує виробництво 2,1 млн. т зерна.

Основною проблемою зернопродуктового комплексу Вінницької області є різке скорочення посівних площ і валових зборів зернової продукції, що обумовлено нестабільною ситуацією в українській економіці і пов’язано з існуючими недоліками в сферах інвестиційної, цінової, податкової політики держави, скороченням обсягів надходження у галузі комплексу матеріальних ресурсів, значним ступенем зносу матеріально-технічної бази.

Зернове господарство є галуззю спеціалізації регіону, проте за територією воно розвинено нерівномірно - зерновими районами області є переважно північні та східні. Найбільші обсяги зерна одержано в Бершадському (7,3% загальнообласного показника), Хмільницькому (6,4%), Крижопільському (6,1 %), Козятинському (6,0%), районах. Усіма сільськогосподарськими підприємствами в 2005р. було реалізовано 1,1 млн. т (105,2% від рівня 1990р.). Канали реалізації зернових культур, маючи широкий спектр, постійно зазнають змін: якщо у 1991 році основна частка продукції реалізувалась переробним підприємствам, то у 2005 році частка цього каналу реалізації в загальній структурі становила лише 4%. Найбільш доцільними для товаровиробників каналами реалізації зерна є: експорт зерна, продовольче забезпечення регіону, реалізація для потреб тваринництва, створення державних і регіональних насіннєвих фондів, формування державного резерву зерна, промислова переробка зерна.

Функціонування зернопродуктового комплексу в умовах ринкової трансформації національної економіки має сприяти вирішенню завдань продовольчого забезпечення країни та подоланню кризових явищ в агропромисловій сфері. Розробка напряму вирішення цих проблем має чітко виражений регіональний характер, що обумовлено зростаючою відповідальністю регіонів за забезпечення населення продуктами харчування. Вінницька область повністю забезпечує свої потреби в зернопродукції. Найбільшими промисловими споживачами зерна в області є підприємства борошномельної, круп’яної, комбікормової та спиртної галузей, територіальна дислокація яких наведена на рис. 2. В останні роки спостерігається збільшення об’ємів виробництва борошна, хліба (табл. 1).

Таблиця 1

Виробництво продукції зернопродуктового комплексу Вінницької області (основними підприємствами)

Види продукції | Роки

2003 | 2004 | 2005

Борошно, тис. т | 152,3 | 153,0 | 157,7

Крупи, тис. т | 16,3 | 15,6 | 11,2

Хлібобулочні вироби, тис. т | 87,3 | 86,6 | 88,4

Спирт, тис. дал. | 4036,7 | 4022,4 | 6101,4

Борошняні кондитерські вироби, тис. т | 1,1 | 1,3 | 1,8

Рис. 2. Розміщення підприємств зернопродуктового комплексу по території Вінницької області.

Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку переробних галузей зернопродуктового комплексу Вінниччини свідчить про наявність значного потенціалу для стабілізації розвитку та підвищення ефективності їх виробництва. Підвищення ефективності функціонування зернопереробних галузей, на наш погляд, має відбуватися шляхом: – формування високорозвиненої сировинної бази; забезпечення раціонального використання сировинних і матеріальних ресурсів в оптимальні строки і з найменшими витратами на основі прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу; створення сучасної виробничої бази; активного використання власних і запозичених інвестиційних ресурсів; вдосконалення існуючих і пошуку нових організаційно-економічних форм взаємодії між усіма суб’єктами зернопродуктового комплексу регіону.

Важливою складовою комплексу є інфраструктура, аналіз тенденцій розвитку якої наданий в роботі з виділенням її пріоритетних напрямів .

Аналіз розміщення підприємств комплексу на території області з виділенням елементів територіальної структури дозволив провести районування області за рівнем розвитку зернопродуктового комплексу (рис. 3).

Третій розділ “Напрями і перспективи розвитку та удосконалення територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу” присвячено розробці організаційно-економічного механізму забезпечення пропорційного галузево-функціонального та територіального розвитку зернопродуктового комплексу регіону; обґрунтуванню напрямів стимулювання

Рис. 3 Схема економічного районування Вінницької області за рівнем розвитку зернопродуктового комплексу.

інноваційно-інвестиційної діяльності в основних сферах комплексу, удосконаленню його зовнішньоекономічних зв’язків і оптимізації маркетингу в сфері зернопродуктового комплексу та ринку зернопродуктів; розробці концептуальних підходів до формування стратегії територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу.

Забезпечення оптимальної територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу потребує розробки і впровадження в практику господарювання організаційно-економічного механізму регулювання та управління, який по своїй суті є цілісною системою, сукупністю методів та інструментів організації та координації діяльності складових комплексу, забезпечення в ньому відтворювальних процесів.

Запропоновано класифіковану схему механізму удосконалення територіальної організації комплексу з обґрунтуванням основних регуляторів, які згруповані в 5 блоків – ресурсний, правовий, економічний, організаційний, інфраструктурний, а також визначено інструментарій такого механізму, використання якого забезпечить підвищення ефективності функціонування комплексу (рис. 4). Серед них виділено такі групи – адміністративні, економічні, організаційні, правові, інституційні, соціальні, в кожного з яких входить певне коло заходів, направлених на удосконалення просторового розвитку та територіально-функціональної структури комплексу.

Дієвим напрямом подальшого розвитку комплексу є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності. Наявний стан та виявлені невирішені проблеми свідчать про доцільність зміни вектору відносин, посилення дієвості використання внутрішніх і зовнішніх інвестицій в розвиток комплексу. Як свідчить аналіз в інвестиційній сфері комплексу Вінниччини позитивні зміни не набули стійкого характеру. Дефіцит інвестиційних ресурсів та умов для їх накопичення є найважливішим фактором, який стримує зростання обсягів виробництва в комплексі та його структурну трансформацію. Несприятливий інвестиційний клімат робить малодосяжними зовнішні фінансові ресурси. Активізація інвестиційної діяльності в регіональному зернопродуктовому комплексі можлива при посиленні дії державного регулювання, при проведенні чіткої державної політики щодо відновлення інвестиційних ресурсів, їх концентрації, стимулюванні переважно внутрішніх та залученні іноземних інвестицій.

Рис. 4 Схема організаційно-економічного механізму функціонування та територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу

Зауважимо, що наявна зовнішньоекономічна діяльність комплексу враховуючи специфіки його продукції, а також наявний експортний потенціал, потребує розширення параметрів експортно-імпортних зв’язків і гарантій стабілізації та подальшого поступового зростання на основі стійкого економічного розвитку.

Одним із напрямів підвищення дієвості зернопродуктового комплексу є маркетинг, який забезпечує комерційний успіх і прибуткову діяльність складових комплексу, якому належить провідна роль в організації повноцінного ринкового господарства. Метою маркетингу є дослідження ринку і оцінка співвідношення попиту і пропозиції та розробка заходів по підтриманню рівноваги, яка базується на дотриманні системи принципів. Серед принципів маркетингу в роботі виокремлено: орієнтація виробництва товарів і послуг на споживача; орієнтація на довгостроковий результат; ефективна реалізація продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках; гнучке реагування виробника на зміни вимог споживача; постійне оновлення продукції, інформування споживачів тощо. Охарактеризовано складові маркетингу в зернопродуктовому комплексі, зокрема: система маркетингових досліджень, інфраструктура маркетингу, система стратегічного і операційного управління.

В роботі розроблено стратегічні напрями маркетингової діяльності досліджуваного комплексу, запропоновано і доведено доцільність формування інформаційно-маркетингової системи, обґрунтовано шляхи маркетингового моніторингу.

Оптимізація територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону зумовила доцільність розробки концепції його подальшого розвитку. Концептуальними підходами до стратегії розвитку і територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону визначено формування таких підстратегій, як: стратегія виробництва, організаційна стратегія, фінансова стратегія, стратегія просторової організації, стратегія маркетингу та стратегія збуту.

Результативність зернопродуктового комплексу характеризується сумарним ефектом, що досягається у всіх сферах його діяльності і залежить від виробничого потенціалу та повного використання ресурсної бази. В цьому аспекті важливим є питання оптимальних рішень в розміщенні зон виробничої діяльності стосовно зернового господарства, а також регіональних ринків продукції переробки зерна, обґрунтування стратегічних напрямів його розвитку.

Стратегічними напрямами регіонального зернопродуктового комплексу, ринку зерна і продуктів його переробки в області можуть бути визначені два вектори розвитку: 1) загальноекономічний-глобальний, де вирішальну роль буде відігравати держава та 2) територіально-локальний, основою якого є створення інтегрованих об’єднань з розвинутими горизонтальними зв’язками.

Перший варіант потребує посилення дієвості державних інституцій, активізації їх діяльності та відповідальності за результати функціонування зерновиробничих об’єктів комплексу і ринку. Щодо територіально-локального шляху чи напряму реалізації стратегії розвитку зернопродуктового комплексу області, то вираженням горизонтально-інтеграційних об’єднань може бути – збутовий кооператив, який буде формувати великі партії зерна, забезпечувати стабільний стан і умови зберігання, виконувати інформаційні послуги.

Подібні інтегровані утворення в зернопродуктовому комплексі області але незначного масштабу і початкової форми почали діяти ще в 1998 році у вигляді агрохолдингів, основою яких є зацікавлене в стабільних поставках сировини підприємство-споживач зерна або борошна, де швидше модернізується техніка, вдосконалюються технології, знижуються затрати виробництва. На жаль до цих пір це не є поширеним явищем і їх частка в загальних кінцевих результатах невисока. Надалі на базі технологічно відсталих сільськогосподарських підприємств із значним інвестиційним впливанням доцільним є розширення таких організаційних форм в зернопродуктовому комплексі.

Перспективним напрямом удосконалення територіальної організації зернопродуктового виробництва є формування мереживних структур на регіональному рівні. Одним із виразників є кластери та стратегічні альянси, створення та функціонування яких підвищує конкурентоспроможність комплексу регіону на внутрішньому чи зовнішньому ринках, забезпечує підвищення економічної ефективності.

В дисертації розроблений прогноз виробництва основних видів продукції зернопродуктового комплексу на 2010 р. з врахуванням ресурсних потреб та визначні джерела їх досягнення. Диференційований підхід до особливостей та удосконалення територіальної організації регіональних комплексів сприяє забезпеченню динамічної збалансованості, пропорційності та ефективності розвитку.

Головною метою концептуальних підходів до стратегічних завдань щодо удосконалення територіальної організації зернопрдуктового комплексу є зростання виробництва продукції на основі оптимізації виробничо-просторових зв’язків та необхідного її асортименту як для внутрішніх так і для зовнішніх потреб. Основним цільовим завданням є: подолання структурно-функціональної асиметрії та просторових диспропорцій між складовими регіонального комплексу і зернопродуктових підкомплексів адміністративних районів; зміцнення існуючих і формування нових прогресивних територіально-виробничих утворень з оптимізацією та інтенсифікацією економічних зв’язків; посилення ресурсної бази комплексу на основі впровадження нових техніко-технологічних процесів; підвищення продуктивності і результативності регіонального ринку зерна і зернопродуктів на основі посилення маркетингової діяльності; посилення керованості та державного регулювання розвитку регіонального зернопродуктового комплексу.

Виконання поставлених завдань на основі удосконалення законодавчо-нормативної бази та інституційно-організаційного механізму з використанням програмно цільового підходу до раціональної територіальної структури та просторової організації регіонального зернопродуктового комплексу забезпечить за рахунок активізації його господарської діяльності зростання економічної ефективності в регіональній системі, підвищення добробуту населення.

Висновки

В результаті системного дослідження теоретико-методологічних та практичних питань удосконалення територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу обґрунтовано стратегію його просторового розвитку та динамічної рівноваги з врахуванням особливостей трансформації економіки.

1. Ефективність функціонування національної економіки значною мірою залежить від рівня розвитку продовольчого комплексу та його складових, зокрема тих, які мають стратегічне значення. Таким комплексом є зернопродуктовий як сукупність видів економічної діяльності, які тісно пов’язані з виробництвом, зберіганням, трансформуванням, переробкою та збутом зерна, і який відіграє виключно важливу роль в забезпеченні нормальних умов життєдіяльності населення. Ефективність подальшого розвитку цього масштабного і ємкого територіально-виробничого утворення знаходиться в прямому зв’язку з удосконаленням його територіальної організації та просторової структури.

2. Територіальну організацію зернопродуктового комплексу визначено як процес налагодження та регулювання стійких зв’язків між його функціональними територіальними елементами, як систему соціально-економічних її організаційних заходів, спрямованих на забезпечення оптимальної продуктової структури зернового виробництва, підвищення ефективності функціонування ланок виробничо-господарчого призначення за рахунок раціоналізації регіональних пропорцій та створення нових перспективних територіально-виробничих утворень.

3. Науково обґрунтовано систему принципів територіальної організації зернопродуктового комплексу, де поряд із загальноекономічними виділена група принципів специфічного характеру, які набули актуальності та трансформовані в комплекс стосовно сучасних реалій. Виявлено передумови та фактори екзо- та ендогенного характеру, які мають суттєвий вплив на характер і масштаб територіальної організації зернопродуктового комплексу.

Розширено та удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності функціонування та просторової організації зернопродуктового комплексу регіону на основі розробленої системи показників узагальненого і функціонального характеру. Розроблено схему послідовної оцінки просторової організації зернопродуктового комплексу з визначенням очікуваних результатів і розкриттям змісту пропонованих етапів – підготовчого, основного, заключного.

4. Об’єктивною передумовою розвитку регіонального зернопродуктового комплексу є ресурсний потенціал - виробничий, матеріальний, трудовий, природний. Земля є головним багатством досліджуваного регіону, загальна земельна площа Вінницької області складає 2,6 млн. га. В структурі наявних посівних площ окремих адміністративних районів 70% належить зерновим культурам (Жмеринський, Могилів-Подільський, Погребищенський райони). Валовий збір зерна складає 2,1 млн. т. Область виробляє 5,9% загальних обсягів зерна країни. Наявні проблеми в зернопродуктовому комплексі пов’язані з скороченням посівних площ під зерновими культурами, зниженням урожайності, недосконалістю фінансової і цінової політики, що потребує розробки та прийняття заходів по ліквідації негативних явищ.

5. Детально охарактеризовано територіальні пропорції та структурно-динамічні зрушення в переробній сфері зернопродуктового комплексу, зокрема в борошномельній, хлібопекарній, круп’яній, макаронній, кондитерській, спиртовій промисловості. Виявлені причини сповільнення виробництва та обґрунтовані напрями конкретного характеру та резерви підвищення ефективності їх діяльності.

6. Визначено основні напрями удосконалення системи інфраструктурного забезпечення оптимального функціонування зернопродуктового комплексу та його територіальної організації.

На основі проведеного дослідження стосовно розвитку основних сфер комплексу регіону та визначення показників ділової активності адміністративних районів здійснено економічне районування території по рівню розвитку зернопродуктового комплексу з розробкою шляхів активізації зернового виробництва в окремих його складових.

7. З метою підвищення ефективності функціонування регіонального зернопродуктового комплексу в роботі розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення пропорційного галузево-функціонального розвитку та територіальної організації комплексу.

Основою формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності зернопродуктового комплексу є створення змістовної інституційної структури із забезпечення оптимальних зв'язків вертикального і горизонтального характеру. Така структура надана в роботі з розкриттям змісту основних економічних регуляторів по 5 блокам – ресурсному, правовому, економічному, організаційному та інфраструктурному.

8. Одним з найважливіших чинників вирішення найбільш гострих та суттєвих проблем комплексу є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності. В результаті проведеного аналізу доведена необхідність мобілізації всіх форм та напрямів використання інвестицій, консолідації всіх джерел фінансування щодо підвищення дієвості цієї сфери діяльності. Необхідним є перегляд та удосконалення регіональної інвестиційної програми розвитку, яка повинна забезпечити досягнення обсягів виробництва відповідно до потреб споживача, підвищення конкурентоспроможності продукції комплексу, прискорення науково–технічного прогресу, розширення розвитку малого бізнесу, формування оптимальної виробничої структури. Потребує активізації робота створеного регіонального центру наукового забезпечення агропромислового виробництва.

9. Удосконалення територіальної організації зернопродуктового комплексу тісно пов'язано з посиленням маркетингової діяльності. В роботі визначено особливість маркетингової системи досліджуваного комплексу, охарактеризовано ринок зерна Вінницької області, який є найбільш конкурентним, ринок борошна, круп та борошняних кондитерських виробів, надані пропозиції по підвищенню їх активності. Розглянуто маркетинговий моніторинг, який як управлінська концепція направлений на досягнення ефективної реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

10. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегії територіальної організації та підвищення конкурентоспроможності продукції зернопродуктового комплексу регіону, визначено на основі аналізу тенденцій розвитку і просторової організації комплексу можливі варіанти його розвитку. Доведено доцільність створення і формування поряд з існуючими нових інтегрованих територіальних утворень. Визначено 2 стратегічних шляхи розвитку комплексу – глобальний та територіально-локальний з розкриттям змісту сутності кожного, та обґрунтовано пріоритетність другого. Наданий прогноз розвитку зернопродуктового комплексу до 2010 року, де обсяг виробництва зерна передбачається довести до 2,6 млн.т. Реалізація комплексу запланованих заходів по активізації діяльності зернопродуктового комплексу на основі удосконалення його територіальної структури та оптимізації просторової організації забезпечить зростання обсягів виробництва продукції комплексу та сприятиме підвищенню добробуту населення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових виданнях:

1. Ціхановська В.М. Аналіз залучення інвестиційних вкладів (на матеріалах промислових підприємств м. Вінниці) // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Зб. наук. пр. Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль, 2003. - Вип. 8. - С. 119-121.

2. Ціхановська В.М. Методи аналізу інвестиційної діяльності. // Наукові записки. Зб. наук. пр. Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль, 2003. – С. 149-151.

3. Ціхановська В.М. Стан та перспективи розвитку харчової промисловості України. // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – С.229-235.

4. Алямкін Р.М., Ціхановська В.М. Кластерна модель інвестиційної реструктуризації промислового комплексу регіону // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія Економічні науки. Вип. 16. - Черкаси, 2006. – С. 139-143. (Особистий внесок: розроблено напрями інвестиційної діяльності у промисловому комплексі)

5. Ціхановська В.М. Масштаби та структура зернопродуктового комплексу регіону.// Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. У 2ч. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – Ч. ІІ. – С.35-40.

6. Ціхановська В.М. Методичні підходи до оцінки ефективності територіальної організації зернопродуктового комплексу // Зб. наук. пр. Вінницького державного аграрного університету. – Вінниця, 2006. – Вип. 30. – С. 185 - 191.

7. Підвальна О.Г., Ціхановська В.М. Сучасний стан та тенденції розвитку зернопродуктового комплексу Вінниччини // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія Економічні науки. Вип. 17. - Черкаси, 2007. – С. 207 - 210 (Особистий внесок: обґрунтовано шляхи удосконалення розвитку зернопродуктового комплексу регіону)

Матеріали наукових конференцій:

8. Цихановская В.М. Государственные регулирования экономики: основные пути повышения эффективности. // Кооперативная самобытность в новом тысячелетии. Сб. научных докладов, в 3ч. – Белград: Кооперативное образование, 2001. – ч І. – С.106-113.

9. Ціхановська В.М. Напрями активізації інвестиційної діяльності у Вінницькій області // Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації: Зб. матер. І Всеукраїнської наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників (26-27 лютого 2003р.) – Вінниця: “Універсум–Ландо ЛТД”, 2003. – С.59-60.

10. Ціхановська В.М. Характер та особливості розвитку зернопродуктових галузей регіону // Матер. наук.-практ. конф. “Стратегічні напрями розвитку Черкаської області”. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. - С.46-49.

11. Ціхановська В.М. Сутність системи маркетингу на ринку хлібопродуктів // Матер. VI регіональної наук.-прак. конф. “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємства” (м. Вінниця, 23 березня 2007р.). - Вінниця, 2007. - С.31-36.

12. Ціхановська В.М. Територіальна організація зернопродуктового комплексу регіону // Матер. VI Всеукраїнської наук. конф. “Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 16-17 травня 2007р.). – К., 2007. - С.105-106.

13. Ціхановська В.М. Транспортна функція в розвитку регіонального зернопродуктового комплексу // Матер. Другої міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті” (м. Судак, 19-22 червня 2007 р.). – К.: КУЕТТ. – С. 227 – 228.

Анотація

Ціхановська В.М. “Територіальна організація зернопродуктового комплексу регіону та напрями її удосконалення (на матеріалах Вінницької області)”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. – Київ, 2007р.

Дисертаційне дослідження присвячено розробці теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій удосконалення територіальної організації регіонального зернопродуктового комплексу.

В роботі визначено економічну сутність, роль і значення зернопродуктового комплексу регіону, розкрито змістовні характеристики та сутнісні ознаки його територіальної організації. Визначено характер та специфіку територіальної структури, масштаби та динаміку просторової організації, удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону. Дана оцінка ресурсного потенціалу комплексу, охарактеризовано стан та особливості розвитку його основних складових, здійснено районування території регіону по рівню розвитку зернопродуктового виробництва. Запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення оптимальної територіальної організації зернопродуктового комплексу регіону та джерела забезпечення його реалізації, розроблено напрями активізації інвестиційно-інноваційної та маркетингової діяльності для підвищення дієвості комплексу та ринку зерна і зернопродуктів. Обґрунтовано концептуальні підходи до розробки стратегії розвитку зернопродуктового комплексу регіону на основі удосконалення його територіальної організації з метою підвищення економічної ефективності його функціонування та рівню забезпечення населення продуктами комплексу.

Ключові слова: регіональний зернопродуктовий комплекс, територіальна організація комплексу, ресурсний потенціал, організаційно-економічний механізм, стратегія.

Аннотация

Цихановская В.М. “Территориальная организация зернопродуктового комплекса региона и пути ее усовершенствования”.- Рукопись.

Диссертационное исследование посвящено научному обоснованию теоретических проблем и разработке практических рекомендаций совершенствования территориальной организации регионального зернопродуктового комплекса на основе внедрения нового организационно-экономического механизма обеспечения