НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Цибулько Василь Олександрович

УДК 378.12(477):355.23

Формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у вищому військовому навчальному закладі

Спеціальність 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Хмельницький – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України. |

Науковий керівник – |

кандидат педагогічних наук, доцент Зелений Володимир Іванович, Навчально-науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ, начальник військової кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Тюріна Валентина Олександрівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра загальної і прикладної психології і педагогіки, професор кафедри; | кандидат педагогічних наук, доцент СІЦІНСЬКИЙ Анатолій Станіславович, Науково-дослідний інститут Державної прикордонної служби України, відділ дослідження проблем виховної роботи, начальник відділу. | Провідна установа – Ізмаїльський державний гуманітарний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Ізмаїл. |

Захист відбудеться “ 28 ” березня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.03 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розісланий “ 26 ” лютого 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат педагогічних наук,

доцент Ю. І. Сердюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку освіти, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти, є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження нових інформаційних технологій.

Водночас, відповідність освітнього процесу вимогам сучасності, особистісна орієнтація навчання та виховання, гуманізація підготовки майбутніх фахівців у вищій школі визначають необхідність у якісному підборі висококваліфікованих педагогічних кадрів, постійному удосконаленні їх професійно-важливих якостей та педагогічної майстерності, а в більшості випадків і в професійній адаптації науково-педагогічного складу до особливостей навчально-виховного процесу вищого навчального закладу на етапі прийняття педагогом ролі викладача. Тому підготовка науково-педагогічних кадрів, їхнє професійне вдосконалення розглядається як важлива умова модернізації освіти.

Проблема формування особистості педагога, його професійної підготовки й адаптації до умов навчального закладу, особливостей навчально-виховного процесу вищої школи знайшла відображення у наукових здобутках вітчизняних учених: психологічні засади формування особистості майбутнього педагога (Г. Микитюк, О. Корольов), методи та прийоми навчання у вищій школі (В. Бондар, О. Падалка, В. Юрченко), підготовка педагога та процес його професійної адаптації (О. Мороз, В. Сластьонін), критерії підготовленості викладача вищої школи (Д. Іщенко, Б. Олексієнко), розробка дидактичних аспектів навчання студентів та курсантів вищого навчального закладу (В. Бондар, В.Тюріна, В. Ягупов), наукові засади педагогічного процесу у вищій школі (А. Желдак, В. Москалець); дидактичні й психологічні передумови формування професіоналізму й педагогічної майстерності викладачів вищої школи (В. Журавський, Л. Малаканова). Проблема оптимізації професійно-педагогічної діяльності науково-педагогічного складу ВВНЗ досліджувалася науковцями за багатьма напрямами: загальнопедагогічна підготовка (Т. Бунєєв, О. Торічний, І. Яремчук), організаційно-методичні (В. Балашов, А. Філіпов) та дидактичні (В. Гриньков, С. Сінкевич, І. Томків) особливості оптимізації навчально-виховного процесу.

Результати аналізу науково-методичної літератури дозволили зробити висновок, що професійно-педагогічна діяльність науково-педагогічного складу вищого військового навчального закладу (ВВНЗ) потребує додаткових досліджень, серед яких важливе місце посідає проблема формування адаптаційної готовності до педагогічної діяльності у ВВНЗ цивільних викладачів. На сучасному етапі розвитку військової освіти виявляються суперечності між: потребою у висококваліфікованих, професійно підготовлених науково-педагогічних кадрах і рівнем сформованості їхньої адаптаційної готовності до педагогічної діяльності у ВВНЗ (особливо цивільних викладачів), відсутністю чітко визначених та науково-обґрунтованих методик і технологій професійної адаптації цивільних педагогів до умов ВВНЗ, що враховують специфіку їх професійної діяльності, і нагальною потребою в таких методиках і технологіях.

Актуальність проблеми, її недостатня наукова розробленість та наявні суперечності визначили тему дисертаційного дослідження: “Формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у вищому військовому навчальному закладі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького в рамках НДР “Теоретико-технологічні засади активної взаємодії та спілкування майбутніх офіцерів у навчально-виховному процесі” №205–0008 К “Спілкування”. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол за № від 30 вересня 2004 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол за № 4 від 25 квітня 2006 року).

Об’єкт дослідження – науково-педагогічна діяльність цивільних викладачів у ВВНЗ.

Предмет дослідження – педагогічна технологія формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ.

Метою дослідження є розробка та експериментальна перевірка ефективності технології формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у вищому військовому навчальному закладі.

Гіпотеза дисертаційного дослідження полягає в тому, що формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до умов ВВНЗ має забезпечуватися педагогічною технологією, яка передбачає: зміст, принципи, форми і методи, складові професійної адаптації, функції, фактори впливу, специфічні особливості адаптації цивільних викладачів у ВВНЗ, етапи її формування, компоненти, критерії та рівні адаптаційної готовності, які спрямовані на результат.

Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної та науково-методичної літератури уточнити суть, функції та структуру адаптаційної готовності цивільних викладачів до професійної діяльності у ВВНЗ.

2. Виявити специфіку навчально-виховного процесу ВВНЗ та дослідити фактори впливу на адаптаційний процес цивільних викладачів ВВНЗ.

3. Визначити критерії та рівні сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ.

4. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічної технології формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ.

Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів дослідження:

теоретичні (аналіз філософських, психологічних і педагогічних досліджень, моделювання) з метою уточнення поняття “адаптаційна готовність та розробки педагогічної технології формування адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ;–

емпіричні (анкетування, інтерв’ювання, бесіда) та обсерваційні методи (пряме, опосередковане й включене спостереження) було використано для системно-ситуативного аналізу професійно-педагогічної діяльності викладачів, виявлення специфіки навчально-виховного процесу ВВНЗ;–

педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний), які було застосовано для виявлення психолого-педагогічних механізмів та обґрунтування ефективності застосування педагогічної технології формування адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ;–

методи математичної статистики з метою опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами.

Теоретико-методологічною основою дослідження є ідеї і концепції сучасної науки про професійно-педагогічну підготовленість викладачів до фахової діяльності, про сутність навчально-виховного процесу, вимог до фахівців. Теоретичну основу дослідження становлять положення про діяльнісно-результативний підхід у вивченні особистості людини, взаємозв’язок свідомості індивіда та його діяльності (Б. Ананьєв, О. Мороз, Є. Потапчук); єдність історичного й логічного в педагогічному пізнанні (Д. Іщенко, Б. Олексієнко, О. Леонтьєв); акмеологічний підхід (М. Буланова-Топоркова, В. Гладкова, Н. Кузьміна). Дослідження професійної адаптації та готовності до професійної діяльності займалися А. Гулеватий, С. Казьмірчук, О. Кокун, С. Максименко, Л. Романишина; дослідження проблем педагогічних технологій підготовки науково-педагогічного складу ВВНЗ здійснювали А. Желдак, М. Савчин, І. Яремчук.

Експериментальна база та етапи дослідження

Дисертаційне дослідження проводилося на базі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького (НАДПСУ) (м. Хмельницький), Військового інженерного інституту Подільського державного аграрно-технічного університету (ВІІПДАТУ) (м. Кам’янець-Подільський) та Академії внутрішніх військ МВС України (АВВМВСУ) (м. Харків). В експерименті брали участь 46 членів експертної групи та 154 викладачі. Дослідження проводилося в три етапи з 2002 по 2006 рік.

На першому етапі дослідження (2002 р.) було проаналізовано філософську, історичну, соціально-психологічну, педагогічну, акмеологічну літературу з проблеми дослідження, визначено педагогічні основи досліджуваної проблеми, завдання в контексті педагогічної акмеології, розроблено план дослідження.

На другому етапі (2003–2004 рр.) проведено констатувальний експеримент, апробовано його форми і методи, досліджено проблему формування адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ. Результатом даного етапу стали конкретизація завдань і гіпотези дослідження, розробка задуму, програми формувального експерименту і його впровадження.

На третьому етапі (2005–2006 рр.) продовжено формувальний експеримент і перевірено методики дослідницької роботи, проведено аналіз і узагальнення отриманого наукового матеріалу та визначено перспективи подальшого дослідження проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

уперше розроблено, теоретично обґрунтовано та реалізовано педагогічну технологію формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ, у яку введено: зміст, принципи, форми і методи, складові професійної адаптації, функції, фактори впливу, специфічні особливості адаптації цивільних викладачів у ВВНЗ, етапи її формування, компоненти, критерії та рівні адаптаційної готовності;–

уточнено суть, функції та структуру адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ; виявлено специфіку навчально-виховного процесу ВВНЗ та фактори впливу на адаптаційний процес цивільних викладачів ВВНЗ;

визначено критерії та рівні сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ;

подальшого розвитку набули зміст, форми та методи адаптації науково-педагогічного складу до професійної діяльності у ВВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: розроблено педагогічну технологію, яка забезпечує ефективне формування адаптаційної готовності цивільних викладачів у ВВНЗ; сформульовані висновки та практичні рекомендації дозволили систематизувати зміст навчальної діяльності з формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ та можуть бути використані в інших вищих військових навчальних закладах.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького (акт реалізації за № від 29 травня 2006 року), Військового інженерного інституту Подільського державного аграрно-технічного університету (акт реалізації за № від 13 квітня 2006 року), Академії внутрішніх військ МВС України (акт реалізації за № 2458 від 21 липня 2006 року) та використано при підготовці науково-практичних рекомендацій Науково-дослідним інститутом Державної прикордонної служби України (акт реалізації за № від 22 березня 2006 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорено й схвалено на всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (м. Хмельницький, 2006 р.) та міжвузівських науково-методичних конференціях: “Підготовка фахівця у вищій школі: проблеми та перспективи” (м. Хмельницький, 2006 р.), “Болонський процес та проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів” (м. Хмельницький, 2006 р.). Про отримані результати та висновки роботи доповідалося на засіданнях кафедри військової підготовки та спільних нарадах науково-педагогічного складу кафедр військової підготовки і педагогіки та психології НАДПСУ.

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 7 одноосібних статей у фахових виданнях, 3 – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків з розділів та загальних висновків, списку використаних джерел, 4 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 148 сторінках. Робота містить 15 таблиць і 3 рисунки. Список використаних літературних джерел налічує 198 найменувань, з них 6 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання та методологічні засади, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, висновки про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Адаптаційна готовність цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ як психолого-педагогічна проблема” – здійснено огляд літератури з проблеми дослідження, розглянуто суть, функції та структуру адаптаційної готовності цивільних викладачів вищих військових навчальних закладів до педагогічної діяльності в сучасній психології й педагогіці, досліджено специфіку вищої військової школи та сучасний стан розробленості проблеми.

Проблема формування, розвитку професіоналізму достатньо розроблена у вітчизняній і зарубіжній педагогіці та психології. Виявлено такі етапи професійного розвитку: формування намірів, професійне навчання, професійна адаптація, стабільне функціонування, етап новаторства, майстерності. Професійна адаптація – неминучий етап становлення педагога при переході від одного виду діяльності (навчального) до іншого (педагогічного). У контексті професіоналізації цей етап важливий тим, що тут на перший план виходять: становлення способів реалізації та зміна моделі відносин в конкретній педагогічній діяльності, а також становлення механізмів професійної саморегуляції.

Підсумком процесу адаптації виступає зміна ставлення до професії. Так, якщо на початку періоду адаптації модель відносин значною мірою визначалася знаннями, навичками, уміннями, отриманими у навчальному закладі, насичувалася професійними цінностями, екстрапольованими на навчальному майданчику й значною мірою наближалася до ідеальної освіти, то, пройшовши адаптаційний період, модель відносин починає відображати реальне ставлення людини до професії.

Результати проведеного статистичного аналізу та практичний досвід участі у навчально-виховному процесі в якості педагога свідчать про те, що лише 50–60% педагогів ВВНЗ досягають вершин професійного розвитку. Основною причиною цьому є значна кадрова плинність (в основному з числа працівників за трудовим договором – цивільних викладачів). Зміна місця роботи, а часто і сфери діяльності, за переважною більшістю випадків припадає на період від 2 до 5 років з початку професійно-педагогічної діяльності у колективі кафедри ВВНЗ. Забезпеченню адаптаційних процесів цивільних викладачів не приділяється достатньої уваги, а специфіка ВВНЗ залишається поза увагою науковців.

Процес професійної адаптації – це перехід від одних форм професійного розвитку особистості педагога, вимог та установок до інших. Такий перехідний період характеризується невизначеністю умов, способів орієнтації, методів дій тощо. Саме тоді у цивільних викладачів формується новий комплекс поведінки, вони починають діяти значною мірою стереотипно. Такий шаблон навичок змінити в стаціонарних умовах ВВНЗ важко. Тому професійній адаптації цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ слід приділяти належну увагу з тим, щоб вона відбувалася як керований процес, побудований на науковій основі.

За результатами системного вивчення проблеми професійної адаптації цивільних викладачів до педагогічної діяльності та основних видів навчально-виховної діяльності у ВВНЗ, на підставі аналізу експертного опитування, проведеного серед цивільних викладачів декількох ВВНЗ, автором виокремлено такі основні складові професійної адаптації цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ: психофізіологічна, соціально-психологічна, дидактична, методична, наукова, адаптація до специфіки ВВНЗ, адаптація до виховної роботи з курсантами ВВНЗ.

Професійна адаптація до умов навчально-виховного процесу ВВНЗ являє собою пристосування цивільного викладача до таких специфічних особливостей: армійського способу життя усіх військовослужбовців у ВВНЗ та поділу педагогічного колективу на військовослужбовців і цивільних з відповідними мікрокліматами; статутних взаємовідносин; військової атрибутики та екіпіровки військовослужбовців; режиму секретності; відсутності спеціальних факультетів з підготовки цивільних викладачів для роботи у ВВНЗ. Результати вивчення проблеми професійної адаптації дають можливість визначити адаптаційну готовність цивільного викладача до науково-педагогічної діяльності у ВВНЗ як складну, інтегральну властивість особистості, яка характеризує її придатність до виконання завдань професійної діяльності. Структуру зазначеної готовності складають такі чотири взаємопов’язані компоненти: мотиваційний, когнітивний, операційно-процесуальний та емоційно-вольовий. Розуміння суті адаптаційної готовності цивільного викладача до науково-педагогічної діяльності у ВВНЗ сприяє виявленню її функцій: підвищення рівня професійної майстерності, зміцнення згуртованості педагогічного колективу кафедри, підвищення стійкості та стабільності функціонування, розвиток та удосконалення суспільних відносин.

У другому розділі – “Особливості формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ” – розглядаються питання про сукупність механізмів, які є психолого-педагогічною основою формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ, опрацьовано основні принципи та зміст підготовки цивільних педагогів та побудовано педагогічну технологію формування зазначеної готовності.

У процесі професійного становлення цивільного викладача в умовах ВВНЗ вирішальну роль відіграє як діяльність самого педагога, так і діяльність військово-педагогічного колективу кафедри, до якого прийшов викладач. На професійне становлення цивільного викладача впливає цілий комплекс факторів: індивідуальний розвиток особистості педагога (мотиви вибору педагогічної професії у ВВНЗ, внутрішня психологічна установка до педагогічної професії, його професійна придатність, наявність професійно-важливих якостей); готовність до педагогічної діяльності; риси характеру, тип нервової системи, самооцінка, рівень тривожності; комунікабельність: ступінь активності включення до системи міжособистісних відносин, особистий досвід колективних відносин; рівень його професійної підготовленості, працездатність; моральні якості; соціально-психологічні фактори, пов’язані з діяльністю колективу кафедри ВВНЗ (особливості організації педагогічної праці й умови діяльності військово-педагогічного колективу в певному ВВНЗ; рівень соціального розвитку колективу й відносин у ньому; ставлення до цивільного викладача з боку колег-офіцерів, курсантів, керівництва ВВНЗ; стан психологічного клімату в колективі кафедри; творчий характер діяльності військово-педагогічного колективу, демографічна структура колективу); соціальні фактори (житлово-побутові умови цивільного викладача ВВНЗ; заробітна плата; природні, економічні, етнічні умови; порівняльне положення цивільних викладачів стосовно військових фахівців вищої кваліфікації, стабільність або плинність військово-педагогічних кадрів у ВВНЗ тощо). Крім основних факторів адаптації, елементами її механізмів виступають темп, рівень, стійкість адаптації та її результат.

За результатами аналізу психолого-педагогічної літератури, емпіричного вивчення труднощів цивільних викладачів, пов’язаних із специфікою ВВНЗ, а також на основі прийнятої нами компонентної структури адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ нами за допомогою експертів виокремлено такі критерії сформованості адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ: стійкі мотиви вибору педагогічної професії, сформована спрямованість до педагогічної діяльності у ВВНЗ; глибоке оволодіння знаннями психології тих, хто навчається, й методами її пізнання; розуміння професійних завдань, їхньої значущості, чітке уявлення необхідних якостей, знань, умінь і навичок викладача ВВНЗ; об’єктивна самооцінка професійно-значущих якостей особистості, наявність умінь організації самовиховання, самовдосконалення; стан упевненості в собі як педагога ВВНЗ; установка на активні й доцільні дії, “налаштування” на певну поведінку в умовах вирішення військово-педагогічних завдань; стан задоволеності вибором професії, педагогічною діяльністю, спілкуванням із курсантською молоддю; психологічна стійкість: витримка, самовладання, відсутність страху перед тими, хто навчається, емоційної напруженості.

Визначено рівні сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ (високий, середній, низький), за допомогою яких здійснюється характеристика ефективності зазначеного процесу.

На основі базових положень щодо наукових, суспільних, військово-професійних, культурних, особистісних і психолого-педагогічних передумов забезпечення спеціальної фахової підготовки цивільних педагогів під час професійно-педагогічної діяльності у ВВНЗ можна дати загальне визначення змісту підготовки. Під поняттям “зміст підготовки цивільних викладачів ВВНЗ” розуміється система наукових і військово-професійних знань, практичних навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток та формування світоглядних і морально-психологічних властивостей особистості, їх підготовку до фахової діяльності в умовах вищої військової школи. За результатами досліджень була розроблена та досліджена технологія формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до професійної діяльності у ВВНЗ (рис. 1).

До основи технології покладено зміст, дидактичні принципи, форми і методи (програма підготовки і професійно-рефлексивний практикум), складові професійної адаптації, фактори, які впливають на процес. Вони пов’язані з специфічними особливостями навчального процесу в ВВНЗ і реалізуються через три етапи: підготовчий, формувальний і коригувально-регулюючий. Кожен з етапів характеризується метою і інструментарієм визначення стану підготовки. Метою підготовчого етапу є виявлення рівня сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів. Інструментарій передбачає анкетування, інтерв’ювання, бесіда та обсерваційні методи (пряме, опосередковане і включене спостереження. На формувальному етапі ставилася мета – оптимізувати підготовку цивільних педагогів до професійної діяльності у ВВНЗ. Інструментарієм обрали навчальну програму підготовки цивільних викладачів у “школі педагогічної майстерності” і професійно-рефлексивний практикум, складовими якого є: соціально-психологічний тренінг, технологія управління професійною рефлексією, активне навчання.

Третій етап, коригувально-регулюючий, передбачав визначення ефективності адаптаційного процесу та рівнів сформованості адаптаційної готовності викладачів. Навчання зазначеної категорії педагогів здійснювалось із урахуванням таких принципів навчання: відповідність соціальному замовленню суспільства, силового відомства, ВВНЗ; спрямованість на формування і розвиток всебічно й гармонійно розвинутої особистості педагога; використання сучасних наукових досягнень; зв’язок теорії з військовою практикою; забезпечення всебічної фахової підготовки цивільних викладачів до професійної діяльності у ВВНЗ; відповідність інтелектуальним можливостям педагогів, сприяння їх самовдосконаленню; врахування реальних можливостей та потреб військово-дидактичного процесу в конкретних ВВНЗ, військових підрозділах і частинах. У якості загальних властивостей технології навчання нами обрано: діагностичність поставлених цілей навчання, спрямованість уcix навчально-пiзнавальних дiй на гарантоване досягнення визначених навчально-виховних цілей, оперативний зворотний зв'язок, оцінювання поточних i підсумкових результатів.

Рис. 1. Модель педагогічної технології формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до професійної діяльності у ВВНЗ

У третьому розділі – “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності педагогічної технології формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ” – розроблено методику формувального експерименту, яку представлено у формі педагогічної технології формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ, здійснено аналіз та узагальнення результатів дослідження.

Методологічними підставами для розробки концепції і сценарію занять послужили теоретичні і практичні підходи, присвячені методологічним основам соціально-психологічного тренінгу; роботи, що розкривають технологію управління професійною рефлексією; роботи, що описують процедурно-технологічні аспекти проведення занять методами активного навчання.

Результати аналізу проведеного анкетування, бесід, педагогічного спостереження дають змогу регулювати процес підготовки цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ та відповідним чином його коригувати.

У проведенні констатувального та формувального експерименту взяло участь 154 цивільні викладачі ВВНЗ України (до педагогічного експерименту залучалися викладачі тільки загальнонаукових навчальних дисциплін; комплектування контрольних та експериментальних груп здійснювалося із урахуванням вікових особливостей викладачів та стажу педагогічної діяльності у цивільних вищих навчальних закладах).

Чисельність вибірки обґрунтовувалася вимогами заданої точності і специфікою дослідження. Для вимірювання змін якісних характеристик адаптаційної готовності, що виникли під впливом професійно-рефлексивного практикуму та занять за програмою підготовки цивільних педагогів ВВНЗ до професійної діяльності, нами використовувалися ряд методик: “Самозвіт”, методика виявлення рівнів сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ, поглиблене інтервю з питань утруднень у професійній діяльності викладача ВВНЗ.

Використаний у розрахунках критерій Пірсона (?2) дав змогу обґрунтувати статистичну значущість отриманих результатів у ході формувального експерименту. За результатами досліджень у ході експерименту виявлено, що в експериментальній групі відбулися значущі зміни щодо підвищення рівня адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ відносно контрольної: збільшився відсоток викладачів з високим рівнем адаптаційної готовності в експериментальній групі на 9–10%. Відсоток викладачів з середнім рівнем адаптаційної готовності в експериментальній групі збільшився більше, ніж вдвічі, при відповідному зменшенні кількості викладачів з низьким рівнем адаптаційної готовності. Такі результати характерні для цивільних викладачів усіх навчальних закладів, які брали участь в експерименті.

Кількісні показники рівнів сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності представлено на рис. 2.

Рис. 2. Характеристика рівнів сформованості адаптаційної готовності

цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ

Експериментальні дані (табл. 1) показують, що засоби професійно-рефлексивного практикуму та практичні заняття досить ефективні для оптимізації професійно-педагогічної діяльності цивільних викладачів ВВНЗ.

Таблиця 1

Зведена таблиця кількісних показників для експериментальної і контрольної груп (вхідний і вихідний контроль), %

Групи цивільних викладачів ВВНЗ | Рівні сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ | НАДПСУ | ВІІПДАТУ | АВВМВСУ | високий | середній | низький | високий | середній | низький | високий | середній | низький | до експерименту | Контрольна

група | 3,7 | 8,7 | 25,9 | 1,2 | 4,9 | 21,0 | 2,4 | 9,9 | 22,3 | Експериментальна група | 2,7 | 4,2 | 24,7 | 1,4 | 6,9 | 16,4 | 1,4 | 12,3 | 30,1 | після експерименту | Контрольна

група | 3,7 | 12,3 | 22,3 | 1,2 | 7,5 | 18,5 | 3,7 | 12,3 | 18,5 | Експериментальна група | 5,5 | 13,6 | 12,3 | 4,2 | 13,6 | 6,9 | 5,5 | 24,7 | 13,7 | Таким чином, одержані результати формувального експерименту, достовірність яких підтверджена методами математичної статистики, свідчать про ефективність запропонованої технології формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ.

Висновки

Узагальнення результатів проведеного теоретико-експериментального дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Результати наукових досліджень з проблеми, що вивчається, дозволили виявити такі етапи професійного розвитку цивільних викладачів ВВНЗ: формування намірів, професійне навчання, професійна адаптація, стабільне функціонування, етап новаторства, майстерності. Адаптація – неминучий етап становлення педагога при переході від одного виду діяльності (навчального) до іншого (педагогічного), навіть у випадку максимально високого рівня підготовленості в навчальному закладі. Під адаптаційною готовністю цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ розуміємо складний динамічний процес повного опанування професії та оволодіння педагогічною майстерністю на основі сукупності набутих раніше та постійно поповнюваних знань, умінь і навичок із урахуванням інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і вольових аспектів психіки педагога. Це дозволило виявити її функцій: підвищення рівня професійної майстерності; зміцнення згуртованості педагогічного колективу кафедри, підвищення стійкості та стабільності функціонування; розвиток та удосконалення суспільних відносин. За результатами системного вивчення проблеми професійної адаптації цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ виокремлено такі основні компоненти адаптаційної готовності: мотиваційний, когнітивний, операційно-процесуальний, емоційно-вольовий.

2. До специфічних особливостей ВВНЗ віднесено: армійський спосіб життя усіх військовослужбовців у ВВНЗ, поділ педагогічного колективу на військовослужбовців і цивільних з відповідними мікрокліматами; статутні взаємовідносини; військова атрибутика та екіпіровка військовослужбовців; режим секретності; відсутність спеціальних факультетів з підготовки цивільних викладачів для роботи у ВВНЗ.

3. На професійне становлення цивільного викладача впливає цілий комплекс факторів: індивідуальний розвиток особистості педагога, соціально-психологічні, повязані з діяльністю колективу кафедри ВВНЗ, соціальні. Мотивацію професійної адаптації педагога ВВНЗ забезпечують: наявність професійно-важливих якостей викладача ВВНЗ; рівень готовності до педагогічної діяльності, педагогічна спрямованість і професійна підготовленість; стан психологічного клімату в колективі кафедри ВВНЗ, ставлення до цивільного викладача з боку керівництва ВВНЗ, військових колег, курсантів; житлово-побутові умови педагога й умови його праці. Крім основних факторів адаптації, елементами її механізмів виступають темп, рівень, стійкість адаптації та її результат. Результати дослідження дали можливість конкретизувати зміст труднощів у діяльності викладача ВВНЗ на етапі професійної адаптації: входження до професійного середовища, прийняття норм, цінностей, традицій, вимог педагогічного колективу. Вони мають об’єктивний характер, а невизначеність пов’язана з тим, що викладач-початківець відтворює в реальній педагогічній діяльності знання, навички, уміння, норми і цінності педагогічної діяльності, які він отримав ще під час навчання у вищому навчальному закладі.

4. На основі прийнятої компонентної структури адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ нами за допомогою експертів виокремлено такі критерії сформованості адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ: стійкі мотиви вибору педагогічної професії, сформована спрямованість до педагогічної діяльності у ВВНЗ; розуміння професійних завдань, їхньої значущості, чітке уявлення необхідних якостей, знань, умінь і навичок викладача ВВНЗ; обєктивна самооцінка професійно-значущих якостей особистості, наявність умінь організації самовиховання, самовдосконалення; стан упевненості в собі як педагога ВВНЗ; стан задоволеності вибором професії, педагогічною діяльністю, спілкуванням із курсантською молоддю; психологічна стійкість. Визначено рівні сформованості адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ (високий, середній, низький), за допомогою яких здійснюється характеристика ефективності зазначеного процесу.

5. На основі педагогічного експерименту запропоновано технологію формування адаптаційної готовності, до основи якої покладено зміст, дидактичні принципи, форми і методи (програма підготовки і професійно-рефлексивний практикум), складові професійної адаптації, фактори, які впливають на процес, компоненти і критерії. Вони пов’язані зі специфічними особливостями навчального процесу в ВВНЗ і реалізуються за трьома етапами: підготовчий, формувальний і коригувально-регулюючий. Кожний з етапів характеризується метою та інструментарієм визначення стану підготовленості викладачів до професійної діяльності.

6. Результати формувального експерименту (обґрунтування статистичної значущості отриманих результатів відбувалося з використанням критерію ?2) дозволили зробити висновок про те, що в експериментальній групі відбулися значущі зміни щодо підвищення рівня адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ відносно контрольної: збільшився відсоток викладачів з високим рівнем адаптаційної готовності в експериментальній групі на 9–10%. Відсоток викладачів з середнім рівнем адаптаційної готовності в експериментальній групі збільшився більше, ніж вдвічі, при відповідному зменшенні кількості викладачів з низьким рівнем адаптаційної готовності, що дало підстави констатувати достатню ефективність запропонованої педагогічної технології, яку поетапно реалізовано у формі професійно-рефлексивного практикуму та практичних занять за програмою підготовки цивільних викладачів до педагогічної діяльності у ВВНЗ. Розрахунки показали, що значущих змін у контрольній групі не відбулося (?2емп = 2,78), а в експериментальній – відбулися (?2емп = 20,15).

Предметом подальших досліджень може стати вивчення залежності труднощів педагогів ВВНЗ від педагогічних, індивідуально-психологічних якостей особистості, від їх статевої приналежності, змісту та специфіки їх діяльності на різних кафедрах ВВНЗ.

Список опублікованих автором праць

за темою дисертації

1. Цибулько В. О. Суть, функції та структура професійної адаптації науково-педагогічних працівників за трудовим договором до педагогічної діяльності у ВВНЗ // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – Том . – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – С. 111–116.

2. Цибулько В. О. Системний підхід до аналізу категорії “професіоналізм” викладача вищого військового навчального закладу у педагогічній діяльності // Молодь і ринок № 4(19): Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. – Дрогобич: “КОЛО”, 2006. – С. 32–38.

3. Цибулько В. О. Основні параметри, що характеризують рівень адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ // Молодь і ринок № 5(20): Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. – Дрогобич: “КОЛО”, 2006. – С. 54–57.

4. Цибулько В. О. Професійна адаптація – етап професійного розвитку особистості педагога // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Вип. 308. Серія: Педагогіка та психологія, 2006. – С. 168–173.

5. Цибулько В. О. Технологія формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до професійної діяльності у військовому вищому навчальному закладі // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 2006. – № 7. – С. 81–85.

6. Цибулько В. О. Специфіка навчально-виховного процесу вищого військового навчального закладу та її вплив на професійну адаптацію цивільних викладачів // Збірник наукових праць № 35. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2005. – С.–59.

7. Цибулько В. О. Дослідно-експериментальна робота щодо формування адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності у військовому вищому навчальному закладі // Збірник наукових праць № 36. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. 142–144.

8. Цибулько В. О. Характеристика складових професійної адаптації цивільних викладачів до педагогічної діяльності у вищому військовому навчальному закладі // Підготовка фахівця у вищій школі: проблеми та перспективи: Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції від 12 січня 2006 р. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. 233–236.

9. Цибулько В. О. Деякі підходи до аналізу поняття “адаптаційна готовність” цивільного викладача до професійної діяльності у вищому військовому навчальному закладі // Болонський процес та проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів: Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції (25 травня 2006 року). – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. 49–50.

10. Цибулько В. О. Результати теоретико-експериментального дослідження щодо формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у вищому військовому навчальному закладі // Матеріали всеукраїнської науково-теоретичної конференції “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (12 травня 2006 року). – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. –70.

АНОТАЦІЇ

Цибулько В. О. Формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у вищому військовому навчальному закладі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”. – Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2007.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню та експериментальній перевірці педагогічної технології формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності у вищому військовому навчальному закладі. На основі прийнятої компонентної структури адаптаційної готовності із урахуванням специфічних особливостей вищого військового навчального закладу виокремлено критерії та визначено рівні сформованості адаптаційної готовності цивільного викладача до професійної діяльності. Для забезпечення адаптаційних процесів запропоновано педагогічну технологію формування адаптаційної готовності цивільних викладачів до педагогічної діяльності, яку поетапно реалізовано у формі професійно-рефлексивного практикуму та практичних занять за програмою їх підготовки.

Ключові слова: адаптаційна готовність, цивільний викладач, педагогічна технологія, вищий військовий навчальний заклад, професійно-рефлексивний практикум.

Цыбулько В. А. Формирование адаптационной готовности гражданских преподавателей к педагогической деятельности в высшем военном учебном заведении. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – “Теория и методика профессионального образования”. – Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2007.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и экспериментальной проверке педагогической технологии формирования адаптационной готовности гражданских преподавателей к педагогической деятельности в высшем военном учебном заведении. На основе принятой компонентной структуры адаптационной готовности с учетом специфических особенностей высшего военного учебного заведения выделены критерии и определены уровни сформированности адаптационной готовности гражданского преподавателя к профессиональной деятельности в высшем военном учебном заведении. Для обеспечения адаптационных процессов предложена педагогическая технология формирования адаптационной готовности гражданских преподавателей к педагогической деятельности, которая поэтапно реализована в форме профессионально-рефлексивного практикума и практических занятий по программе их подготовки.

Ключевые слова: адаптационная готовность, гражданский преподаватель, педагогическая технология, высшее военное учебное заведение, профессионально-рефлексивный практикум.

Tsybulko V. O. Civilian lecturers adaptation preparedness forming to the educational activity in the higher military educational establishment. – Manuscript.

Thesis to gain Candidate’s Degree in Pedagogical Sciences on specialty 13.00.04 – “Theory and methodology of professional education”. – The National Academy of the State Border Security Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytsky, 2007.

Under civilian lecturers adaptation preparedness to educational activity in the higher military educational establishment (HMEE) we understand complex and dynamical process of the complete profession and pedagogical skill master on the basis of previously acquired and continuously supplemented knowledge and skills aggregate with regard to intellectual, emotional, motivational and volitional aspects of the pedagogy’s mentality.

Among specific peculiarities of the HMEE one considered to be: military way of all serviceman life in HMEE and pedagogical collective division into serviceman and civil one with corresponding microclimates; statute’s mutual relations; military impedimenta and equipment; secret regulations; special faculties on the civilian lecturers training lack.

A system of the factors, which includes: pedagogue individual development, social and psychological factors, concerned with HMEE cathedra collective activity, social factors, has an influence on civilian lecturers professional formation. In addition to the basic adaptation factors, speed, level, firmness of the adaptation and its result present the elements of its mechanisms.

The research results enable to effort an opportunity to render concrete a contents of the complicated situations in the HMEE civilian lecturers’ activity within professional adaptation, complicated situations are: professional environment entrance, pedagogical collective regulations, values, traditions, demands acceptance. This hardship has an objective character, uncertainty concerned with the fact that lecturer-beginner reconstructs in real pedagogical activity his knowledge and skills, norms and values of pedagogical activity, which he has obtained during training in the higher educational establishment.

With the help of experts such civilian lecturers adaptation preparedness to professional activity in HMEE components and corresponding gauges have been determined: 1) motivation – which describes the pedagogue motive sphere with regard to professional and pedagogical activity. The expedient gauges of this characteristic are: a firm interest to the professional and pedagogical functions realization; positive attitude to professionally important merit development; deliberate need in knowledge and skills independent mastering; 2) cognitive – which describes the personality realization within the pedagogical activity system extent; interpersonal attitudes, resulting from professional activity; personal development. The expedient gauges of this characteristic are: HMEE education process cathedra collective positive experience perception extent; permanence of the professional and special knowledge extend; 3) operation and procession – which describes the civilian lecturers direct participation in HMEE educational process descriptive adjectives. The expedient gauges of this characteristic are: HMEE professional activity peculiar properties precision understanding; all studies types conducting quality; activity within methodical, scientific, organizational and educational work; 4) emotive and volitional – which describes the pedagogue personality emotive and volitional sphere. The expedient gauges of this characteristic are: high level of psychological steadfastness; ability for activity, behavior, psychic state self-regulation during official responsibilities carring out.

On the basis of ascertaining experiment the HMEE civilian lecturers training process principles and content are offered in the context of adaptive process ensuring.