Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

ДОНІЙ Наталія Євгенівна

УДК 18.008:7.038.6

ЦІННІСНА ДИНАМІКА МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ

спеціальність: 09.00.08 - естетика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка на кафедрі філософії та культурології

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Личковах Володимир Анатолійович,

Чернігівський державний педагогічний

університет імені Т.Г.Шевченка,

завідувач кафедри філософії та

культурології, професор.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук

Шульга Раїса Петрівна,

Інститут соціології НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу соціології культури

та масових комунікацій;

кандидат філософських наук, професор

Федорова Ірина Ігорівна,

Національний технічний університет

України „КПІ”, професор кафедри

філософії факультету соціології.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова

Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 15 лютого 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська 60, ауд.330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська 58.

Автореферат розісланий ” 12 ” січня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Живоглядова І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження полягає у переосмисленні постмодерної ситуації ціннісної трансформації та функціонування масової культури в контексті сучасного естетичного дискурсу в умовах європеїзації України. Естетичні сенси масової культури забезпечуються тим, що вона була створена і розвивається з метою переживання гедоністичних цінностей життя й мистецтва. Але з поступовою еволюцією суспільства доби Модерну до суспільства доби Постмодерну естетосфера масової культури теж еволюціонувала - від атрибутів “масової” до “популярної”. Відповідно еволюціонували і погляди естетиків та культурологів, які вивчали цей шар культури, - від скептичного ставлення до його естетичної цінності до розуміння поп-культури як естетичної форми постмодерного способу повсякденного життя в глобалізованому культурному просторі.

На теренах колишнього СРСР феномен масової культури знаходився серед тих проблем, що мали заздалегідь визначену традицію дослідження і вважалися достатньо добре вивченими. Як правило, “маскульт” розглядався методологічно-однобічно, з позицій аксіологічного протиставлення цінність/антицінність, буржуазна/соціалістична культура. Така теоретична позиція призвела лише до поверхово оціночного розгляду опозиції добре/погане в їх ціннісних альтернативах, але не більше. Тому сьогодні, коли популярна культура стає більш насиченою визнаними загальнолюдськими та етнонаціональними цінностями, феномен “масової культури” потребує більш адекватного філософсько-естетичного осмислення з теоретичних позицій еволюціонування аксіологічних уявлень про його природу, функціонування та динаміку розвитку. В умовах формування національно-специфічної поп-культури в Україні актуальною стає саме єдність естетичного та етнокультурного аналізу, коли естетосфера сучасного національного буття розглядається в контексті етноментальності та культурної традиції. Сама ж естетосфера складається з духовно-чуттєвих, емоційно-виразних аспектів способу життя, культури і мистецтва нації або епохи.

У науково-прикладному аспекті украй необхідним є звернення до таких перманентних складових естетосфери, як мода й реклама в їх ціннісній динаміці. Адже на сьогодні постіндустріальне суспільство поступово перетворюється в суспільство масового і контрольованого споживання, в результаті чого на перший план виходить економічна і соціокультурна система стимулювання споживчого попиту, до якої відносяться й естетичні феномени, зокрема, мода і реклама. З іншого боку, в ринкових умовах гедоністичного споживання вони стають провідними рушійними силами трансформування масової культури. Крім того, саме в моді та рекламі найбільше виявляються динамічні зміни як універсального, так і національного естетично-ціннісного забарвлення сучасної поп-культури.

Отже, естетичне дослідження ціннісної динаміки масової культури у згаданих аспектах дає можливість розширити теоретичні уявлення про статусні й функціональні зміни масової культури в повсякденному житті інформаційного суспільства. Етнокультурний аспект дослідження стосується проблеми взаємовідносин та коеволюції універсального та національного в масовій культурі, що поступово трансмутує в поп-культуру з постмодерною сумішшю глобальних та регіонально-етнічних цінностей.

В дисертації проаналізовано різноплановий досвід теоретичного осмислення ціннісних аспектів масової культури в рецепціях вітчизняних і зарубіжних філософів, естетиків, культурологів, психологів та соціологів, з урахуванням, що в наукових колах вирішення проблем “масової культури” було як розбіжним, так і стереотипно-упередженим.

При аналізі концепцій виникнення та еволюціонування масової культури, як похідної масового суспільства, були використані першоджерела західних дослідників - Т.Адорно, Д.Белла, Д.Макдональда, М.Маклюена, Х.Ортеги-і-Гассета, П.Сорокіна, О.Тоффлера, Е.Шилза, З.Фройда, Ж.Фрідмана, К.Г.Юнга. Значний матеріал для аналізу концептуальної еволюції в розумінні масової культури надали праці вітчизняних вчених до 1991 року – В.Глазичева, О.Кукаркіна, Л.Лапокниш, О.Левицького, О.Мигунова, О.Нечай, В.Позднякова, В.Шестакова. Серед новітніх досліджень сучасних українських та російських авторів, що стосуються особливостей функціонування масової культури в глобальному та етнонаціональному соціокультурному просторі, особливу увагу було приділено роботам О.Гофмана, О.Гриценка, А.Данилюк, І.Дзюби, Н.Колосової, О.Левченко, Н.Міщенко, Л.Просандеєвої, В.Степаненко, А.Тараненко, І.Федорової, Р.Шульги.

Доцільність дослідження - у подальшій розробці ідеї подолання традиційного для Модерну погляду на масову культуру як маргіналізований феномен індустріального суспільства з лише негативним аксіологічним забарвленням. Пропонується розглянути її як атрибутивну складову естетосфери постмодерної культури, яку неможливо відокремити від повсякденного ціннісного існування пересічної людини. Цьому підпорядковується і дослідження особливо розвинутих економічними механізмами ринку таких видів масової культури, як мода й реклама.

Переосмислюючи місце і ціннісний статус сучасної масової культури, було використано низку праць із постнекласичної естетики, філософії та культурології Постмодерну: Ж.Бодрійяра, Ж.Дерріди, П.Козловскі, Ж.Ліотара; В.Бичкова, Т.Гуменюк, Т.Гундорової, Л.Лавриновича, В.Личковаха, Н.Маньковської, Б.Маркова, Г.Мєднікової, В.Мовчан, М.Можейко, Т.Орлової, О.Петрової, Р.Сапенько, Д.Скальскої, що розглядають особливості функціонування “посткультурної естетичної свідомості”.

При аналізі розуміння природи та сучасної трансформації масової культури як феномена з жіночою конотацією, увагу було спрямовано на праці дослідників фемінізму та гендерних аспектів функціонування культури: Дж.Апдайка, Н.Вульф, І.Жеребкіної, Н.Хамітова, О.Ципорухи, Н.Юліної.

Окремо слід відзначити теоретичне значення праць естетико-культурологічного та соціально-економічного змісту, що аналізують найбільш розвинуті прикладні галузі масової культури – індустрію моди та реклами. Це роботи М.Аржанова, В.Крючкової, Т.Кузнєцової, Ю.Легенького, О.Оленіної.

Для усвідомлення особливостей коеволюції універсального та етнонаціонального в естетосфері масової культури були опрацьовані першоджерела та література з питань етноментальності та етнокультури: 1) класиків української етнокультурології В.Дорошенка, М.Костомарова, О.Кульчицького, І.Нечуя-Левицького, М.Шлемкевича, Д.Чижевського, П.Юркевича; 2) сучасних дослідників: О.Білого, А.Бичко, П.Гнатенка, В.Горського, І.Грабовської, П.Кононенка, С.Кримського, Д.Кучерюка, І.Місерви, І.Огородника, М.Поповича, М.Русина, В.Сидоренко, І.Старовойта, М.Юрія. Для обґрунтування концепції динаміки змін, що відбуваються в сучасній масовій культурі, доречним стало звернення до сформульованої І.Франком ідеї поступу, як соціокультурного руху, що завжди в історії людської цивілізації йде хвилеподібно.

Отже, актуальні проблеми ціннісної динаміки масової культури, в тому числі в Україні, були комплексно переломлені крізь сучасні естетичні, аксіологічні, культурологічні, етнопсихологічні дослідження, які надали темі міждисциплінарного характеру, що відповідає характеру сучасного естетичного дискурсу.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена у контексті наукової програми “Некласична філософія моралі, мистецтва і культури”, що розробляється на кафедрі філософії та культурології Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка і має міжвузівський статус.

Об`єкт дослідження - масова культура на зрізі цивілізаційних і культурних змін під час переходу від Модерну до Постмодерну.

Предмет дослідження - естетичний та етнокультурний аспекти динамічних змін ціннісного світу масової культури в еволюції, інволюції, коеволюції і трансмутації її аксіологічних змістів.

Мета дослідження - визначити динаміку аксіологічних зсувів в естетосфері масової культури, окремо розглянувши коеволюцію універсального та етнонаціонального в українській популярній культурі доби Постмодерну. Поставлена мета дослідження визначила основні завдання роботи:

на основі аналізу найбільш впливових в естетиці ХХ століття концепцій масової культури розкрити культурно-історичні передумови виникнення та ціннісні механізми функціонування і трансформації естетосфери масової культури;

дослідити зміни ціннісних орієнтацій у повсякденному та теоретичному сприйнятті масової культури як рух її аксіологічних змістів;

репрезентувати ціннісно-смисловий універсум сучасної масової і поп-культури на прикладі реклами та моди, як важливих естетичних елементів функціонування й стимулювання ринкової економіки та шоу-бізнесу;

розглянути естетичні особливості популярної культури в сучасній Україні;

показати ціннісну динаміку сучасної популярної культури як коеволюцію універсального та етнонаціонального в її ціннісно-смисловому універсумі;

розкрити трансмутацію цінностей у сучасній українській поп-культурі на рівні її етноестетосфери.

Теоретико-методологічні засади дослідження пов’язані з традицією розуміння естетики як теорії чуттєвої культури, яку розвивають у сучасній українській естетичній науці І.Бондаревська, О.Воєводін, І.Живоглядова, А.Канарський, О.Лановенко, Л.Левчук, В.Малахов, О.Оніщенко, В.Панченко, О.Шевченко, “київська школа” естетики загалом. Естетичні виміри масової культури досліджуються на основі еволюційного підходу та ідеї поступу, які розкривають природу змін її ціннісного навантаження. На формування концептуальної позиції вплинули і сучасні тенденції багаторівневого підходу, зокрема, сформульована Ж.Дельозом і Ф.Гваттарі концепція різоми як дослідницької моделі, що протиставляється центрованим системам та пом’якшує аксіологічний дуалізм.

Теоретична основа дослідження ціннісного еволюціонування масової культури репрезентована також у працях, які стосуються аксіологічних проблем цінностей та ціннісних орієнтацій в цілому, в художній культурі зокрема. Перш за все, це праці В.Василенка, Г.Вижлецова, О.Здравомислова, М.Кагана, О.Кривцуна, М.Підлісного, В.Прозерського, Л.Столовича, В.Тугаринова, Н.Чавчавадзе. При аналізі жіночих конотацій ціннісної динаміки масової культури був також використаний гендерний підхід.

Вирішення дисертаційних завдань спирається на емпірико-історичний та теоретико-логічний методи наукової роботи. Перший використовується при аналізі виникнення, функціонування і трансформації естетичного феномена масової культури, в дослідженні ціннісного змісту економіко-практичних видів масової культури – моди та реклами. Другий метод - для вивчення динаміки ціннісно-смислового універсуму масової культури, для визначення процесу коеволюційного розвитку і трансмутації сучасної поп-культури як носія універсальних та етнонаціональних ціннісних орієнтацій в естетосфері суспільства доби Постмодерну, зокрема в Україні.

В дисертаційній роботі використовуються такі принципи естетики, які розглядають мистецтво, моду і рекламу як естетичні сфери культуротворчої і художньої діяльності людини, а також загальнометодологічні принципи етнокультурології, що поширюються на етнонаціональні феномени естетичної культури в контексті етноментальних і художніх традицій, перш за все українських.

Наукова новизна дослідження полягає в еволюційному підході до розуміння масової культури, в теоретичній побудові історичної динаміки її ціннісно-смислового універсуму в естетичному та етнокультурному аспектах. Розкрита еволюція, інволюція, коеволюція і трансмутація універсальних та етнонаціональних цінностей поп-культури в добу переходу від модерного до постмодерного стану суспільства, зокрема в Україні. Акцентовано зв`язок естетичних та економічних чинників розвитку моди й реклами як рушійних сил ціннісної динаміки масової культури в добу Постмодерну.

Основні ідеї та положення, що виносяться на захист:

розкрито, що виникнення естетосфери масової культури пов`язане з появою культу споживання урбанізованої маси, з розвитком засобів масової інформації, естетичні впливи яких формували новий ціннісно-смисловий універсум, що має споживацько-гедоністичний характер;

досліджено динаміку змін ціннісних орієнтацій у сприйнятті масової культури: по-перше, як рух від інволюції на рівні кітчу, де цінності набувають тривіального чи вульгарного характеру, до коеволюційного співіснування аксіологічних змістів етнонаціональної поп-культури з загальносвітовою; по-друге, як інверсію та конверсію ціннісно-орієнтаційного вектору з центруванням на повсякденності, на сакралізації профанного; по-третє, як де-конструкцію та аксіологічний зсув маскулінних цінностей у другорядну позицію, порівняно з фемінними цінностями;

ціннісно-смисловий універсум сучасної масової й поп-культури репрезентований на прикладі моди та реклами, які визначають новий художній синкретизм та естетосферу повсякденного способу життя через споживацько-гедоністичні механізми ринкової економіки та шоу-бізнесу;

на основі дослідження коеволюції універсального та етнонаціонального в ціннісно-смисловому універсумі масової культури показано, що завдяки збереженню української етноментальності як традиційного ядра в еволюції національної культури, в масовій естетичній свідомості відбувається трансляція ціннісних орієнтацій від етнокультури до поп-культури;

розглянута естетична специфіка сучасної української популярної культури, яка прагне вписатися у світову культуру через діалектику етнонаціонального та універсального в естетосфері етнокультури;

визначено, що трансмутація ціннісних орієнтацій – це еволюційна зміна деяких елементів національного ціннісно-смислового універсуму, коли окремі універсальні іміджі вкорінюються в національному ґрунті, а певні традиційні ідеали під впливом ціннісного мутагенезу втрачають етнокультурну визначеність, що загрожує збереженню духовної ідентичності нації.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути корисними для естетичного осмислення проблем визначення національної ідентичності в загальносвітовому контексті, зокрема, для розуміння змін в аксіосфері та естетосфері української популярної культури, які можуть призвести до формування буденної свідомості етнокультурного типу. Практичне значення полягає у накресленні механізму адаптації масової свідомості до українського етнокультурного субстрату через різні форми сучасної поп-культури. Матеріали дисертації можуть бути використані у вузівських курсах з естетики, культурології, соціології культури та психології мистецтва.

Апробація дисертації здійснювалась шляхом її обговорення на кафедрі філософії та культурології ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка. Основні ідеї дослідження були оприлюднені на науково-теоретичних конференціях та семінарах: “Некласична філософія моралі, мистецтва та культури”(м. Чернігів, 2001-2005 рр.), “Гуманізм. Людина. Спілкування: Людинознавчі філософські читання” (м. Дрогобич, 2002 р.); “Творчість у контексті розвитку людини” (м. Київ, 2003 р.); “Сучасний соціокультурний простір 2004” (м. Київ, “Новий Акрополь”, 2004 р.); “Теорія і практика матеріально-художньої культури” (м. Харків, 2005 р.); “Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення” (м. Чернігів, 2006 р.). Матеріали дослідження були впроваджені у викладання філософських курсів у Чернігівському державному інституті економіки і управління.

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 8 одноосібних публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації визначається метою та її основними завданнями. Вона складається із вступу, трьох основних розділів, 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (274 позиції, з них - 11 іноземними мовами). Загальний обсяг дисертаційного дослідження – 194 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 174 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі визначено актуальність і доцільність дослідження, ступінь наукового опрацювання поставленої проблеми, об`єкт, предмет, мету та завдання дисертаційної роботи. Розкривається наукова новизна, основні положення, теоретична та практична значущість отриманих результатів дослідження.

Перший розділ - “Історико-культурні та методологічні засади естетичного дослідження еволюції масової культури” присвячений аналізу соціокультурних джерел та концепцій розвитку масової культури в класичній, некласичній та постнекласичній естетиці. Охарактеризовано основні методологічні й теоретичні підходи до вивчення масової культури, які формувалися протягом ХХ - початку ХХІ століть у вітчизняній та зарубіжній літературі, визначено методи філософсько-естетичного аналізу проблеми. Крім констатації доробку, який внесли у вивчення масової культури вітчизняні та зарубіжні вчені, зазначено певні недоліки, що були притаманні дослідженням попереднього періоду (зокрема, суто класовий або анти-ціннісний підходи, відсутність етнокультурних характеристик).

Підрозділ 1.1 - “Становлення і сутність масової культури в контексті ідей традиціоналізму” - розкриває методологічні позиції та аксіологічні настанови зарубіжних і вітчизняних дослідників масової культури традиціоналістського напрямку. Філософсько-естетичні підвалини масової культури кінця ХІХ - початку ХХ сторіч складають: натуралізм (концепція антиестетизму в мистецтві); психоаналіз (вчення про природжені позасвідомі структури-інстинкти та метод “вільних асоціацій”); прагматизм (з опорою на гедонізм, де насолода є вищою цінністю існування); біхевіоризм (розуміє людину як певну машину реакцій на стимули, в тому числі – естетичні). Отримавши теоретичну базу, масова культура заявила про себе як альтернативне явище щодо аристократичної “високої” культури. Світоглядні джерела традиціоналістських концепцій масового суспільства та масової культури знаходяться в умонастрої тих соціальних страт, що у результаті переходу до масового виробництва речей, ідей та образів втратили свої станові привілеї, а тому ідеалізували традиційний спосіб життя. Споживачем масової культури є “маленька, посередня” людина (Ф.Ніцше), що не має “якостей особистості” (К.Ясперс). Ця пересічна людина доби індустріалізації не розділяє, а іноді виступає проти цінностей класичного мистецтва та культури. Тому масова культура, носієм якої виступає така людина, є по своїй суті анти-ціннісною й анти-естетичною з точки зору класичної аксіології та естетики.

Аналізується також проблема часу виникнення масової культури, як її розглядали представники традиціоналізму. Розвивається думка тієї частини дослідників, які зародження масової культури в автентичному сенсі відносять до другої половини XIX сторіччя, коли з`явилася нова демографічна формація – урбанізована маса, а також активно почали розвиватися засоби масової інформації, які формували новий ціннісно-смисловий універсум, що мав споживацько-гедоністичний характер.

Відтак, у контексті ідей традиціоналізму масова культура трактується здебільшого як ціннісно-негативне явище, соціокультурні джерела якого з`являються у кінці ХІХ сторіччя і пов’язані з її ціннісним носієм – пересічною, “масовою” людиною, якій не притаманний високорозвинений естетичний смак.

Підрозділ 1.2 - “Сучасні парадигми розуміння масової культури: концептуальна еволюція” - присвячений аналізу інтерпретацій масової культури з позицій “мультикультурализму” Постмодерну (А.Б.Оліва) та антиієрархічності концепту „кореневища” (Ж.Делез і Ф.Гваттарі). Зміна в середині ХХ сторіччя світоглядних критеріїв естетичних оцінок викликає лібералізований підхід до масової культури, згідно з яким вона не вважається естетично анти-ціннісною. Для позначення змін в естетичному розумінні сутності масової культури у дисертації розглядаються концепція “масової культури / масової антикультури” (О.Агеєв), концепція “оціночної позиції”, згідно з якою елітарне, масове та традиційне в культурі складають єдине ціле, а відрізняються лише суб`єктивно-оціночним компонентом (О.Гофман), концепція “актуальної” культури (В.Шапко), концепція загальної “демасифікації” культури (Л.Просандеєва). Світоглядний комплекс еволюційних змін інформаційного суспільства актуалізував теоретичні пошуки нових концептів для пояснення сучасної масової культури. В цьому ракурсі актуальним стало звернення до інших дефініцій культури, які є носієм сенсу масовості. З`явився термін “popular”. В дисертації обґрунтовується положення, що популярна культура – це видозмінена під впливом нової ідеології, сучасних ринкових відносин, інформаційних і комунікативних засобів масова культура доби Постмодерну. Її естетосфера збагачена оновленим ціннісним змістом, де центральне місце займають цінності естетики повсякденності і національної ідентифікації, які майже зовсім ігнорувалися з позиції традиціоналізму. Ціннісний зміст поняття “популярна культура” надає можливість стверджувати, що “масова культура” поступово еволюціонує до аксіологічно забарвленої культури повсякденного життя та етноментальності, зокрема, у сфері побуту, видовищ, розваг, моди і реклами. Аксіологічний підхід до аналізу масової культури саме як “популярної” надає можливість дослідження її ціннісної, етнокультурної та естетичної динаміки під час переходу від Модерну до Постмодерну.

Другий розділ - “Аксіологічні та естетичні виміри динаміки масової культури” присвячений проблемі природи цінностей та ціннісних орієнтацій, в тому числі в їх естетичних виявленнях та модифікаціях. Розглядається специфіка еволюціонування естетичних цінностей в структурі і динаміці сучасної масової (популярної) культури. Особливу увагу приділено дослідженню ціннісного світу реклами та моди як найбільш комерціалізованих видів функціонування поп-культури в умовах ринкової економіки, адже естетичні цінності тут безпосередньо корелюють з утилітарними.

Підрозділ 2.1 - “Цінності та ціннісні орієнтації в масовій культурі: зсув аксіологічного вектора” – зосереджений на аналізі особливостей змін в ціннісно-смисловому універсумі та естетичній свідомості Постмодерну на основі так званого “аксіологічного зсуву”.

Аксіологічний зсув – це спонтанне або послідовне заміщення цінностей в аксіосфері, в тому числі - естетосфері суспільства. Він є виявом ціннісної динаміки масової культури і може сприйматися в різних оціночних ракурсах. З одного боку, “зсув” цінностей оцінюється як еволюційний розвиток, тобто динамічна зміна, що призводить до позитивних зрушень в аксіосфері масової культури. А саме, сучасна популярна культура звернулася до естетики повсякденності як головної екзистенційної цінності для індивідів. Внаслідок покращення якості життя та науково-технічного й інформаційно-комунікаційного прогресу відбувається відхід від виснажливої праці, здійснюється переорієнтація індивіда на яскраві враження від святковості та карнавальності безтурботної екзистенції. Водночас, скорочення “живого” спілкування, незацікавленість у творчому процесі, зростання обсягів споживання культурних стереотипів, які супроводжують сакралізацію профанного (естетизацію потворного) – це негативні явища, що девіантно корелюють ціннісну динаміку популярної культури. Тут аксіологічний зсув відбувається через власну інволюцію та деградацію цінностей і ціннісних орієнтацій, що може призвести до тривіалізації соціокультурного буття, до анемії або мімікрії ціннісно-смислового універсуму культури.

У підрозділі 2.2 - “Естетичні параметри ціннісного функціонування масової культури” - розглядаються основні чинники естетичної свідомості, що впливають на зміну ціннісно-смислового універсуму в сучасній поп-культурі.

У постмодерній естетичній свідомості, внаслідок антропологічного повороту світогляду та процесу соціальної атомізації, відбувся зсув аксіологічного вектора від суспільно-орієнтованої ціннісної ієрархії на індивідуально-орієнтовану, де провідне місце посідає особистісна екзистенція, що естетично переживається. В аксіо- та естетосфері масової культури естетичне переживання виконує одночасно гедоністичну, рекреативну та компенсуючу функції, ціннісно збагачуючи емоційне життя індивіда. Стенічне почуття задоволення, духовно-чуттєва насолода, реалізація потреб особистості в емоційно-виразних цінностях – це ті психологічні явища, з яких складається суб`єктивна специфіка естетичного, що для більшості людей може дати сьогодні не високе мистецтво, а саме повсякденне життя. Привабливість і поширення масової культури власне тим і обумовлена, що вона може естетично задовольняти екзистенціальні потреби в емоційному насиченні через безпосередньо наближену до людини естетосферу, що складається з її життєвих “горизонтів” у сфері повсякденного буття.

Особливу увагу приділено аксіологічному зсуву класичних взаємозалежних категорій естетичної свідомості - “ідеал” та “смак”. Виходячи з перетину аксіологічних та естетичних уявлень, у дисертації стверджується, що ідеал – це цінність-ціль, а смак являє собою цінність-засіб. Завдяки аксіологічному зсуву відбулася трансформація цих категорій у поняття “іміджу” та “гарної форми”.

Імідж, що конверсував з класичного ідеалу, став основним ціннісним носієм прагнення пересічної людини спростити образне сприйняття дійсності і виступає як продукт естетичної обробки значних масивів інформації в шоу-бізнесі. Через імідж може відбуватися інволюція культури та її ціннісно-смислового універсуму, прикладом чого є існування кітчу. Саме під впливом іміджів сучасної поп-культури споживачі стали вшановувати нео-ідолів індивідуалістичного (егоїстичного) щастя та споживацько-гедоністичної самореалізації.

Плюралізм культури Постмодерну призвів до ситуації, що категорія смаку теж стала втрачати свої класичні параметри та перетерплювати культурну та естетичну інволюцію. Естетика “гарного смаку” заміщується естетикою “гарної форми”, де досить жорсткі кордони загальноприйнятого смаку змінилися примхливими проявами індивідуалізму, зокрема, через вплив на естетосферу маскульту перманентно мінливих моди та реклами.

Підрозділ 2.3 - “Ціннісний світ моди та реклами як засіб естетизації сучасної поп-культури” - звертається до найбільш розвинутих практично-економічних видів популярної культури – моди та реклами в їх ціннісному та естетичному змісті.

Поняття моди невід`ємно пов`язане з естетичними категоріями “традиція” та “смак”. Як утилітарно-естетичний компонент масової культури, мода змінює образ людини і естетику предметного середовища не тільки за допомогою тиражування нових форм, кольорів, матеріалів, але й через поширення нових або реактуалізованих ціннісних установок, ідеалів, смаків, іміджів. Тобто, за допомогою модних речей відбувається естетизація повсякденного життя і образу поведінки людей у масовому суспільстві. Мода естетизує, але лише інтонуючи емоційне ставлення людини до оточуючого середовища, яке локалізується через моду “на зовнішній стороні” власне естетичної культури. Згодом відбувається естетизація та поступова позасвідома зміна “внутрішніх” ціннісних елементів повсякденного способу життя. Завдяки модним тенденціям аксіосфера суспільства знаходиться в постійній динаміці, і разом з цим відбувається ціннісна та естетична еволюція або інволюція масової культури.

У ціннісному світі й естетосфері масової культури індустрія реклами доповнює індустрію моди. З’явившись як допоміжний елемент торгівлі, спочатку спрямована на суто інформаційну функцію, реклама поступово стала естетично сприйматися самостійним різновидом візуального мистецтва. Ціннісний світ реклами знаходиться в ряду таких явищ, які є швидкоплинними за часом, і які оцінюються лише за нульовим рівнем ідентифікації, тобто, за шкалою “подобається – не подобається”. Образно-емоційна виразність і семантична насиченість рекламного проекту психологічно і естетично впливають на свідомість людини, змушуючи її прийняти рекламну ідею та образ як сугестивне керівництво до дії, як ціннісний орієнтир і стимул естетизації повсякденності.

Відтак, основними естетичними носіями ціннісних змістів сучасної поп-культури в останні десятиріччя стали мода, що представляє для людини позасвідомий ціннісний дискурс, та реклама, як основний комунікативно-естетичний чинник формування ціннісних орієнтацій у споживачів-реципієнтів.

Розділ третій - “Коеволюція універсального та етнонаціонального в масовій культурі” - присвячений аналізові гендерних та етнонаціональних особливостей ціннісного функціонування і модифікацій масової культури.

У підрозділі 3.1 - “Фемінізація масової культури як вияв її ціннісного “універсалізму” - з позицій аналізу “кризи маскулінності” в культурі постсучасності досліджується процес фемінізації ціннісного світу популярної культури. Бурхливе зростання гендерних досліджень надало можливість по-новому обґрунтувати еволюцію масової культури з точки зору інтерпретації гендеру як культурної метафори.

Традиційне ототожнення чоловіка з природою, а жінки з культурою спричинило побудову біполярних опозицій цінність/антицінність, добре/погане, маса/еліта. При цьому жіночість зводилась до соціокультурної категорії з маргінальною ознакою, а масову культуру стали пов`язувати з жіночою моделлю поведінки та притаманною останній симуляцією, що використовує пасивність та безвілля як засіб привласнення та захоплення. Але з трансформацією суспільно-культурного устрою Модерну в Постмодерн саме маргінальність поступово перетворилася на безпрецедентне джерело творчої наснаги (В.Степаненко). Розпочався процес феміністичного переосмислення жіночої ролі в суспільстві, а разом з цим – і статусу масової культури в умовах універсалізації жіночого начала.

Масова культура доби Постмодерну приймає гендерні стереотипи сучасного світосприйняття, і з точки зору ціннісної еволюції цей процес відзначається фемінізацією її ціннісно-смислового універсуму. В своїй гендерній суті масова культура – це феномен матріархально-феміністичного культурного поступу, який прийшов на зміну елітарно-патріархальному типу культури. Від неї не можна вимагати продукування артефактів, які б несли в собі високі художні цінності в світлі гендерної патріархальної культури і перевершили б собою класичні витвори. Фемінізм набуває універсального характеру перш за все в естетиці повсякденності, зокрема, моди і реклами. Але від неї не можна чекати такого аксіологічного забарвлення та ієрархічної будови цінностей, яка була притаманна класичній елітарній культурі, адже побудова ціннісної ієрархії для фемінізму часто є зайвим.

У підрозділі 3.2 - “Етноментальність як традиційне ядро в динаміці масової культури” - розглядаються особливості функціонування етноментальності в динамічних умовах зміни ціннісно-смислового універсуму та естетосфери масової культури, зокрема в умовах українського соціокультурного буття.

Масова культура як тип повсякденного соціокультурного буття діалектично містить у собі регіонально-етнічні, чи-то національні (традиційні) елементи, і елемент транснаціональний, “універсальний”, що є спільним ціннісним надбанням різних народів. Відтак, сучасна масова культура є носієм не тільки глобальних, але й національних ціннісних змістів, зосереджених в етноментальності та національній естетичній культурі, пов`язаних між собою.

Архетипи й універсалії етнічної ментальності відтворюються спочатку у національному характері, після цього - в масовій свідомості, в її ціннісних формах, доходячи, нарешті, до інституціонального рівня духовного виробництва у перетвореному вигляді. Такі риси української ментальності, як софійність, антеїзм, емоційно-почуттєвий характер, кордоцентризм, ірраціональність активно відтворюються в етнонаціональних характеристиках вітчизняної популярної культури. І, незважаючи на чисельні трансформації, традиційний ціннісно-смисловий універсум етноментальності все ж таки не зникає, а продовжує забезпечувати етнічну специфіку прояву інституйованих елементів аксіо- та естетосфери. В дисертації зазначено, що етноментальність виступає традиційним ядром кожної етнонаціональної культури, завдяки чому вона має потенціал самозбереження, саморозвитку та самоорганізації навіть в несприятливих умовах. Етноментальність, з одного боку, забезпечує етнокультурну ідентичність, самобутню національну локальну екзистенцію, а з іншого, – можливість комунікації з іншими етнокультурами, здатність асимілювати й продукувати загальнолюдське, яке сьогодні стає глобальним. Завдяки культурному діалогу відбувається оновлення її “верхнього” ціннісного шару. Разом з тим, етнічна ментальність, як незмінне ціннісне ядро, дозволяє національній спільноті в певній мірі протистояти натиску з боку інших, чужих для неї носіїв культури і є захистом від сліпого копіювання найгірших іноземних зразків масової культури.

Підрозділ 3.3 - “Трансмутація цінностей в етнонаціональному просторі сучасної української поп-культури” - розкриває зміни в ціннісному світі естетосфери, що є результатом коеволюційного, паралельного існування і розвитку етнонаціональної та глобальної масової культури.

Постмодернізм, переосмислюючи культурну ситуацію доби Модерну, запропонував багатовимірну форму ціннісного буття національної культури, яка, зберігаючи ідентичність, намагається самобутньо вписатися у світову культуру за умов діалогічних комунікацій несхожих аксіосфер. Діалог між етнокультурою та універсальною масовою культурою відбувається еволюційно-циклічно. Сучасна циклічність в ціннісній еволюції культури має декілька естетичних рівнів. Перший рівень - коли образно-емоційно відтворюється ціннісне ядро власних етнічних ресурсів фольклору, мистецтва, естетосфери національної культури в цілому.

На другому рівні йде естетичне освоєння ціннісних здобутків інших культур у діалозі з ними. Якраз на цьому рівні і може відбуватися трансмутація національних ціннісних орієнтацій як еволюційна зміна деяких елементів національного ціннісно-смислового універсуму. В естетичному процесі окремі універсальні іміджі за посередництвом масової культури вкорінюються в національному ґрунті, а певні традиційні ідеали під впливом ціннісного мутагенезу втрачають етнокультурну визначеність. За допомогою сучасних мас-медіа популярна культура впливає, насамперед, на верхній, тонкий шар так званого “швидкого” менталітету, тобто повсякденні ціннісні орієнтації. При цьому, як правило, не зачіпається традиційне ціннісне ядро - етноментальність, куди безпосередньо входить естетична свідомість народу, що формувалася протягом тисячоліть.

Третій естетичний рівень культурно-циклічної еволюції – це взаємна кореляція ціннісних світів і повернення до своїх етнічних коренів, але вже із засвоєними здобутками інших культур. Зокрема, наступає стан коеволюційного розвитку та співіснування етнонаціональної та глобальної популярної культури. У такій спосіб відбувається процес виходу етнонаціональної культури на загальносвітовий рівень, її еволюція в ціннісно-смисловому універсумі сучасного людства.

У висновках підбито загальний підсумок проведеного аналізу, окреслено перспективи подальшого дослідження сучасної масової культури.

Ціннісна динаміка масової культури досліджена в дисертації у двох голов-них напрямках: по-перше, історично, через еволюцію, інволюцію та коеволюцію її артефактів, по-друге, структурно-функціонально – через аксіологічний зсув в її структурі, естетичних змістах і формах її ціннісно-смислового універсуму.

Відмова від суто класових позицій аналізу “масової культури” та поширення процесу індивідуалізації й естетизації життя стимулювало пошук нового розуміння цього феномену, скомпрометованого лише негативним ціннісним змістом. Цей пошук співпав з метаморфозою “масової культури”, як ідеалу “культури споживання”, у популярну культуру, як естетичну реальність повсякденного життя. Це стало причиною появи новітніх концепцій масової культури, чинне місце серед яких може зайняти концепція “аксіологічного зсуву”. Аксіологічний зсув у динаміці масової культури - це процес заміщення чи переміщення цінностей: ідеальні цінності елітарної культури і ті, що були метою існування, поступилися місцем реальним цінностям повсякденного життя пересічних людей, які виступали засобами існування. В динаміці розуміння масової культури аксіологічний зсув пройшов шлях від її антиціннісного сприйняття крізь “дегуманізацію” та “десакралізацію” у бік більшої насиченості загальнолюдськими цінностями. Разом із цим відбувалася поступова, хоча і не завжди довершена, “естетизація” та “сакралізація” повсякденності.

Ціннісна динаміка масової культури є вираженням суперечливих явищ - еволюції та інволюції культури. З одного боку, спостерігався еволюційний розвиток, який призводить до позитивних зрушень у середині масової культури: вона звернулася до естетики повсякденності як головної життєвої цінності. Крім того, усе більше стала спостерігатися насиченість мас-культу цінностями етнонаціональними. З іншого боку, відбулася інволюційна зміна на гірше, коли сталася вульгаризація універсальних цінностей, що супроводжувалася їх тривіалізацією в масовому мистецтві. Змінюється традиційний погляд на прекрасне як єдність почуттєвого, морального та істинного. Натомість, на його місце виходить вражаюче. Підвищений інтерес до потворного, як до без-образного, виливається в його естетизацію, в результаті чого відбувається розмивання його відмітних антиестетичних ознак.

Динамічні процеси, які супроводжують розвиток масової культури, призводять до модифікації змісту основних естетичних категорій, а в деяких аспектах їх змістовне видозмінення проходить як інволюція або як конверсія. Навіть естетичні цінності класичного зразка, такі як ідеал та смак, внаслідок ціннісного мутагенезу та інверсійних процесів масової культури змінили свою семантику: поняття ідеалу - на поняття іміджу, а естетика смаку - на естетику “гарної форми”. Особливо яскравим проявом інволюційних змін є виникнення та розповсюдження кітчу.

Використання елементів гендерного аналізу дало змогу проаналізувати сучасну масову культуру не як усталену, суто негативну аксіосферу соціокультурного буття, а як мінливого носія еклектики постмодерних аксіологічних змістів в єдності їх універсальних та етнонаціональних вимірів. Зокрема, доведено, що етноментальність виступає ціннісним ядром національного варіанту масової культури. Але під впливом глобальної масової культури відбувається трансмутація верхнього шару “швидкої” етноментальності, як носія ціннісних орієнтацій в етноестетосфері.

Завдяки трансмутації модернізовані етнонаціональні цінності стають зрозумілими представникам інших етносів і народів. У такий спосіб відбувається коеволюційний процес виходу етнонаціональної художньої культури на загальносвітовий рівень, її “інкультурація” у ціннісно-смисловому універсумі людства. Без цієї трансмутації традиційній культурі загрожує ціннісне запізнювання і автаркія.

Розуміння коеволюційного розвитку української популярної культури та загальнолюдської естетосфери дає змогу з нових позицій аналізувати оригінальне й неповторне художнє світобачення, яке українська нація формувала в плині століть, і, водночас, синтезувати його з найсучаснішими технологіями мас-медіа. Динаміка коеволюційного руху надає можливість репрезентувати світові унікальну за стилістикою, конкурентноспроможну етнонаціональну популярну культуру.

Одним з перспективних напрямків подальшого дослідження є аналіз і прогнозування трансмутаційних змін в аксіо- та естетосфері сучасної української культури.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

Доній Н. Трансформація масової культури в часи Постмодерну // Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення: Зб. наук. ст. / За ред.проф. В.А.Личковаха.- Чернігів: ЦНТЕІ, 2006.- С.94-98.- 0,5 др.арк.

Доній Н. Трансформаційні процеси в естетосфері сучасної української популярної культури крізь призму сіверянської культурологічної регіоніки // Українознавство / Під ред. П.Кононенка.- 2006.- № 1.- С.234-238.- 0,7 др.арк.

Доній Н. Розвиток естетичної аксіології і проблема цінностей в масовій культурі // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету.- Серія: Філософські науки. Вип.32. – Чернігів: ЧДПУ, 2005.- С.28-34.- 0,6 др.арк.

Доній Н. Етноестетична цінність рекламної продукції // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва / Під ред. В.Г.Чернеця, В.А.Бітаєва. – Вип. 3. – К.: Вид-во „Міленіум”, 2004.- С.35-39.- 0,8 др.арк.

Доній Н. Етнонаціональні підвалини сучасної масової культури // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету.- Серія: Філософські науки. Вип.26. – Чернігів: ЧДПУ, 2004.- С.91-96.- 0,9 др.арк.

Доній Н. Комунікативно-естетичні та ціннісно-орієнтаційні аспекти функціонування реклами // Людинознавчі студії: Зб. наук. пр. Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка/ Ред.кол. Т. Біленко.- Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002.- Вип..6.- С.84-93.- 0,6 др.арк.

Доній Н. До проблеми трансмутації ціннісних орієнтацій в масовій культурі // Сіверянський літопис.- 2002.- № 2.- С.105-108.- 0,5 др.арк.

Доній Н. Проблема ціннісних орієнтацій у сучасній масовій культурі // Сіверянський літопис.- 2001.- № 2.- С.118-123.- 0,7 др.арк.

АНОТАЦІЯ

Доній Н.Є. Ціннісна динаміка масової культури.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 – естетика.- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

У дисертації досліджується феномен “масової культури” в контексті її ціннісної трансформації та динамічних змін. Розглядаються естетичні особливості функціонування масової культури в добу Модерну та Постмодерну, аксіологічний зсув у ціннісно-смисловому універсумі сучасної поп-культури. Розкривається співвідношення еволюції та інволюції основних естетичних категорій та цінностей, а також коеволюційний процес співіснування загальнолюдських та етнонаціональних ціннісних сенсів. Аналізуються естетичні особливості фемінізації культури, через подолання “кризи маскулінності”, трансмутаційні зміни ціннісного забарвлення етноментальності, як духовного ядра національної культури. На прикладі моди та реклами – найбільш економічно розвинених видів популярної культури - досліджуються естетичні механізми функціонування універсальних цінностей в контексті етнонаціональних традицій, зокрема в Україні.

Ключові слова: масова культура, естетична свідомість, естетична цінність, ціннісно-смисловий універсум, естетосфера, естетизація повсякденності, смак, ідеал, імідж, популярна культура.

АННОТАЦИЯ

Доний Н.Е. Ценностная динамика массовой культуры.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 – эстетика.- Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

В диссертации переосмысливается ситуация ценностной трансформации и функционирования массовой культуры в контексте современного эстетического дискурса в условиях европеизации Украины. Рассматриваются особенности теоретического осмысления массовой культуры в глобализированном культурном пространстве, ее становление и функционирование в период перехода от Модерна к Постмодерну. Констатировано, что концептуальная эволюция привела к пониманию массовой культуры как феномена, для которого характерна эстетизация повседневности, особенно в сфере быта, коммуникаций, досуга. Отмечено, что ценностная основа массовой культуры претерпела неоднозначные трансформационные изменения, которые в основном выступают как “аксиологические сдвиги” через ценностную эволюцию, инволюцию, коэволюцию. Аксиологический сдвиг основных эстетических категорий проявился в трансформации эстетического идеала в имидж, а эстетика “хорошего вкуса” перешла в эстетику “красивой формы”. Существенную роль в таком превращении эстетосферы играют мода, формирующая бессознательный ценностный дискурс, и реклама, как основной коммуникативно-эстетический фактор формирования ценностных ориентаций у реципиентов. В частности, анализируются особенности функционирования современной популярной культуры как варианта преодоления “кризиса маскулинности” в классической культуре и прохождения масштабной феминизации постмодерного общества. Обращение к категории “Иного” дает возможность рассматривать современную популярную культуру в качестве обязательного элемента верхнего слоя этноментальности, выступающей духовным ядром национальной культуры. На примере моды и рекламной продукции – наиболее экономически развитых видах популярной культуры конца ХХ - начала ХХІ веков - рассматриваются эстетические механизмы ценностного преломления универсальных ценностей в контексте этнонациональных традиций. Анализ особенностей украинской популярной культуры дает