ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

ДАНИЛЕНКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.9:61

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ

ЖІНКИ ДО МАТЕРИНСТВА

Спеціальність 19.00.04 – медична психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди

Науковий керівник:- доктор психологічних наук, старший науковий співробітник

Ващенко Ірина Володимирівна,

Харківський національний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди МОН України,

кафедра практичної психології, професор

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, професор,

Харченко Євген Миколайович,

Український науково-дослідний інститут

соціальної і судової психіатрії та наркології

МОЗ України, завідувач відділу медико-соціальної

експертизи та реабілітації

– кандидат психологічних наук,

Мальована Юлія Михайлівна,

Дочірнє підприємство „Укр. Центр” „Безпека”, психолог

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра дитячої, соціальної і судової психіатрії (м. Київ)

Захист дисертації відбудеться 13 червня 2007 р. об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 12 травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Материнство як одна із складових репродуктивного здоров’я нації будь-якої країни знаходиться у центрі уваги і влади, і науковців. Не є винятком й Україна. Особливого значення проблема материнства набуває сьогодні. Сучасні молоді жінки виявляються психологічно непідготовленими до виконання чи не найважливішої своєї функції – материнської. На збільшення випадків переривання вагітності на пізніх термінах вагітності за відсутності на то медичних показань вказується в дослідженнях О.О. Бєлова, Б.М. Венцьківського, В.Г. Гінзбурга, А.Г. Коломійцевої, про зниження дітородної активності населення зазначають у своїх працях Н. Жилка, Т. Іркіна, В. Стешенко. Зростання кількості відмов від немовлят, поява бездоглядних дітей, дітей-жебраків - чинники самовідтворення подібної материнської функції у майбутньому (В.І. Брутман, М.Ю. Колпакова, С.А. Мінюрова, М.С. Радіонова). Проте предметом уваги науковців були не лише суто медичні, соціальні та педагогічні аспекти проблеми, а й психологічні.

Цій проблемі присвячено чимало сучасних наукових праць, де звертається увага на необхідність дослідження пренатального періоду (І.А. Аршавський, О.С. Батуєв, Н.Л. Гармашова, І.В. Добряков, Н.П. Коваленко, Н.М. Константинова, Л.В. Соколова, Г.Г. Філіппова). Вивчені взаємозв’язки між перебігом фізіологічних і нервово-психічних процесів у вагітної і реалізацією генетичного потенціалу дитини (О.С. Батуєв, Е. Берн, Л.В. Соколова); між тривожністю, що виникла у дитинстві (починаючи з тривоги під час народження і перетворення її у катастрофічний страх) і тривожністю, яка виникає пізніше і зумовлюється реакціями, що залишилися інфантильними (K. Horney). Психологічний компонент гестаційної домінанти жінки під час вагітності досліджено І.А. Аршавським, І.В. Добряковим. Особливості онтогенезу материнської сфери вивчали Н.П. Коваленко, Ю.М. Мальована, Г.Г. Філіппова.

Зв’язок між психічним здоров’ям немовляти та якістю турботи про нього матері знайшов своє відображення в роботах зарубіжних авторів (D.W. Winnicott, M.S. Mahler, D.N. Stern, S. Lebovisi, B. Golse, J. Bowlby, M. Ainsforth).

Необхідність теоретичної розробки медико-психологічного обгрунтування засобів формування у жінки психологічної готовності до материнства зумовлена як практичними запитами і потребами сім’ї та суспільства, особливо в перехідний період, так і недостатньою комплексною науковою розробкою проблеми на концептуальному рівні. Це стало підставою для обрання теми кандидатської дисертації „Формування психологічної готовності жінки до материнства” та проведення різнопланового дослідження зазначеної проблеми протягом останніх 6 років.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблема, що розробляється в дисертаційному дослідженні, відповідає державній програмі „Репродуктивне здоров’я України на 2001-2005 рр.” і міжгалузевій комплексній програмі „Здоров’я України на 2002-2011 рр.”. Окрім того, дисертаційне дослідження є складовою тематичного плану науково–дослідної роботи кафедри практичної психології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди та входить до переліку пріоритетних тем досліджень, розроблених Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 22 лютого 2005р.).

Об’єктом дослідження є психологічний зміст материнства.

Предметом дослідження виступає психологічна готовність жінки до материнства та її особливості у вагітних з геcтозами (ускладненнями вагітності).

Мета дослідження полягає у визначенні критеріїв психологічної готовності жінки до материнства та шляхів її формування у процесі підготовки вагітних до пологів в системі „жінка – вагітна – мати – дитина”, а також розробці відповідних профілактичних і психокорекційних програм.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

1) здійснити теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження;

2) виявити особливості психічних станів вагітних жінок;

3) визначити критерії та рівні показників психологічної готовності до материнства;

4) провести порівняльний аналіз даних про рівні психологічної готовності до материнства у групі вагітних з гестозами з відповідними даними, отриманими при дослідженні жінок із фізіологічним перебігом вагітності (контрольної групи);

5) виявити фактори, що впливають на формування психологічної готовності до материнства;

6) розробити та експериментально перевірити профілактичні й психокорекційні заходи, які сприятимуть формуванню психологічної готовності до материнства.

Теоретико – методологічною основою дослідження виступили: головні положення і принципи експериментально-генетичного методу та вчення про детермінацію та закономірності розвитку психіки (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко); теоретичні положення про особистість як активного суб’єкта діяльності і поведінки (К.О. Абульханова-Славська, П.П. Горностай, А.Б. Коваленко, М.Г. Радченко, В.О. Шатенко, О.С. Штепа та ін.); про людину як суб’єкта власної життєдіяльності (Г.С. Костюк, С.Д.Максименко, Т.М. Титаренко та ін.); про материнство як складову психічної сфери жінки (В.І. Брутман, Д.В. Віннікот, Р.Ж. Мухамедрахімов, Н.В. Самоукіна, М.Г. Панкратова, І.Ю. Хамітова, Г.Г. Філіппова, T. Verny, D. Pines та ін.); про вплив психічного стану на розвиток особистості (Б.А. Вяткін, В.А. Ганзен, Л.Я. Дорфман, М.С. Корольчук, Н.Д. Левітов, В.Д. Менделевич, В.М. Мясищев, А.О. Прохоров, В.А. Семиченко); положення загальної психодіагностики та консультування (Л.Ф. Бурлачук, З.Г. Кісарчук, Н.Ю. Максимова та ін.).

Теоретичне підґрунтя дослідження складають праці вчених, які розробляли методологію й науковий апарат дослідження проблеми материнства в різних галузях: у психології (В.І. Брутман, Л.Ф. Бурлачук, Н.П. Коваленко, С.Ю. Мещерякова, О.О. Мурашко, Р.Ж. Мухамедрахімов, Г.Г. Філіппова); у медицині (В.М. Астахов, О.Ю. Дубовік, А.І. Захаров, Д.Н. Ісаєв, Г.В. Скобло, Т.Т. Сорокіна); у біології (А.С. Батуєв); у педагогіці (Ю.В. Василькова, Т.В. Василькова, Ю.І. Шмурак, А.М. Піскунов); в історії (Л.С. Віннічук, М.А. Стельмахович); у культурології (Л. Арнет, В.А. Доскін, Т.Г. Стефаненко, А. Шмідт).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні, емпіричні, (констатувальний та формувальний експерименти; бесіда; спостереження; психологічне тестування: методика САН, восьмикольоровий тест М. Люшера, шкала самооцінки ситуативної та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна, методика „Я і моя дитина” (Г.Г. Філіппова), проективна методика „Вагітність” (Н.В. Даниленко), словесно – асоціативний тест, методика „Незакінчені речення” (адаптована Н.В. Даниленко), методика „Прогноз” (В.А. Бодров); опитувальник особистісної зрілості (О.С. Штепа), методика „Pari” (Е.С. Шефер, Р.К. Белл), тест відносин вагітної (Е.Г. Ейдеміллєр), шкала самооцінки ефективності тренінгу К.Л. Мілютіної (адаптована Н.В. Даниленко для тренінгу „Усвідомлене батьківство”), методи статистичної обробки кількісних даних (кореляційний аналіз).

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота проводилась у Харківському клінічному пологовому будинку із неонатологічним стаціонаром у санаторії „Високий” (м. Харків). Дослідженням було охоплено 150 вагітних: 75 вагітних з нормальним перебігом вагітності, тобто вагітні не перебували на лікуванні у стаціонарі; 75 вагітних з гестозами вагітності, які пройшли лікування в акушерському стаціонарі з приводу ускладнень вагітності (вагітні віком від 19 до 40 років).

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались послідовною реалізацією теоретичних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження, кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного та емпіричного матеріалу; репрезентативністю вибірки; використанням багатовимірного підходу у ході аналізу та інтерпретації результатів; застосуванням методів статистичної обробки (t-критерій Стюдента, лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона, хі-квадрат критерій).

Наукова новизна та теоретична значущість результатів дослідження полягає в тому, що: уточнено зміст поняття „психологічна готовність жінки до материнства”; вперше виявлено зв’язок між низьким рівнем психологічної готовності до материнства та наявністю гестозів у вагітних; поглиблено уявлення про зв’язок між особистісною тривожністю жінки та її психологічною готовністю до материнства (як щодо функції репродуктивної – зачаття, виношування, годування, так і щодо функції психологічної); дістало подальшого розвитку уявлення про визначення етапів формування материнської сфери психіки жінки через включення таких етапів: докомунікативний, комунікативний, етап зрілого материнства; розширено уявлення про засоби дослідження психологічної готовності до материнства шляхом створення діагностичного комплексу, який побудований з урахуванням критеріїв психологічної готовності (рівень особистісної зрілості; рівень особистісної тривожності; рівень нервово-психічної стійкості (НПС); варіанти можливих стилів виховання майбутньої дитини, яким надає перевагу вагітна) і в який включено розроблену автором методику „Вагітність”, адаптовану методику „Незакінчені речення” та шкалу самооцінки ефективності тренінгу К.Л. Мілютіної, адаптовану автором; розроблено та впроваджено розвивальну програму „Усвідомлене батьківство” для підготовки вагітних до пологів та материнства, в якій враховано визначені фактори формування психологічної готовності до материнства (біологічні, психологічні, соціальні, родинні, духовні); дістала підтвердження значущість ролі знань у галузі перинатальної психології у житті сім’ї, жінки-матері та дитини.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено та експериментально перевірено комплекс методик діагностування рівня психологічної готовності жінки до материнства, особливостей особистості жінки під час вагітності та прогнозу майбутнього материнства, можливих ускладнень перебігу вагітності та девіантної батьківської поведінки, який може бути застосований в роботі медичних психологів; розроблена в межах дисертаційного дослідження програма „Усвідомлене батьківство” допоможе практично вплинути на вирішення завдання психологічної підготовки вагітної до пологів і материнства та профілактики порушень взаємодії у діаді „вагітна – плід” та „мати – дитина”. Окрім того, результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у лекційних курсах з перинатальної та медичної психології, перинатальної психотерапії та психотерапії сім’ї, акушерства, неонатології; у процесі професійної підготовки і підвищення кваліфікації психологів медичних закладів і медичних працівників.

Впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження впроваджено в роботу медичних працівників акушерсько – гінекологічних закладів: Харківського клінічного пологового будинку із неонатологічним стаціонаром (акт про впровадження від 22 січня 2007р.), санаторію „Високий” для реабілітації вагітних жінок після стаціонарного лікування (довідка про впровадження № 157 від 23 листопада 2006р.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри практичної психології Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. Результати роботи доповідалися автором на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Сучасні проблеми науки та освіти” (Ужгород, 2002), „Сучасні напрямки розвитку Харківської наукової школи психології” (Харків, 2005), „Психологічні проблеми збереження репродуктивного здоров’я” (Київ, 2005), „Проблеми становлення фахівця – психолога в процесі вузівського навчання” (Ніжин, 2006), „Інноваційний потенціал прикладної психології” (Харків, 2006).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження, результати дослідження та висновки відображено в 11 наукових виданнях (2 з них у співавторстві), у тому числі 10 – у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Розробки та ідеї, які належать співавтору статті, в дисертації не використовуються.

Особистий внесок: у праці, написаній у співавторстві, здобувачеві належить збір і аналіз матеріалу та написання тексту.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури, додатків. Основний зміст роботи викладено на 187 сторінках. Список використаних джерел налічує 322 найменування, з них 46 іноземною мовою. Робота містить 31 таблицю і 14 рисунків та 10 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, окреслено завдання, висвітлено методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі - „Теоретичний аналіз проблеми материнства” - висвітлюється проблема вивчення материнства, зокрема, основні напрями та підходи до його дослідження, обгрунтовується зміст основних концепцій явища в рамках медичної психології та розкрито його сутність. Особливу увагу приділено аналізові складових материнської сфери жінки, їх ролі у формуванні психологічної готовності жінки до материнства.

На основі теоретичного узагальнення проблеми виокремлено та проаналізовано два взаємопов’язаних напрями, в межах яких здійснюється вивчення материнства: 1) материнство як забезпечення умов для розвитку дитини; 2) материнство як частина особистісної сфери жінки. Кожен напрям проаналізовано з точки зору теоретичних та практичних здобутків і обмежень.

Підсумки огляду стану проблеми в різних галузях знання показують таку картину: у медицині розглядали, як стан психіки жінки впливає на перебіг вагітності, внутрішньоутробний розвиток плоду і процес пологів, вивчали закономірності виникнення психічних розладів під час вагітності та пологів В.М. Астахов, В.І. Бодяжина, П.Я. Кінтарія, Т.Т. Сорокіна та ін.; з’ясовували залежність між психічними особливостями матері та фізіологічними розладами у немовлят і порушеннями психіки у дітей О.В. Баженова, О.Ю. Дубовик, В.Г. Козловська, Г.В. Скобло, А.І. Захаров, Д.Н. Ісаєв та ін.; досліджували роль сім’ї, насамперед, матері, у виникненні психологічних проблем у дітей та їх наслідки для дорослих, а також розробляли методи їх усунення І.В. Добряков, Е.Г. Ейдеміллєр, Б.В. Михайлов, І.М. Нікольська, Е. Фромм та ін. У психології розглядали материнство як психічну сферу жінки, виявляли залежність розвитку дитини від поведінки матері на різних етапах існування діади мати-дитина В.І. Брутман, С.Ю. Мещерякова, М.С. Радіонова, Г.Г. Філіппова та ін.; вивчали чинники, що впливають на психологічну готовність жінки до материнства та напрямки психологічної допомоги вагітним О.О. Васил’єва, В.В. Васил’єва, Н.В. Даниленко, М.Ю. Колпакова, Ю.М. Мальована, С.А. Мінюрова, Є.В. Могилевська, М.І. Радченко, В.І. Орлова, К.Ю. Сагамонова, О.А. Тетерлєва, А.В. Черноситов та ін.; досліджували ефективність психологічних і психотерапевтичних засобів у лікуванні патології вагітності й профілактики девіантної материнської поведінки Т.В. Арнольдова, І.А. Бабюк, В.Н. Буганова, І.С. Вітенко, В.Д. Менделевич, С.І. Табачніков та ін.; з’ясовували, як зміни у психіці жінки під час вагітності відбиваються на плоді та дитині в конкретний період їх розвитку В.В. Абрамченко, А.С. Батуєв, Н.П. Коваленко, О.О. Мурашко, Ю.І. Шмурак та ін.

В межах даної роботи наголошено, що психологічна готовність жінки до материнства впливає на соматичне й психічне здоров’я майбутньої матері та є запорукою народження здорової дитини. Підкреслено, що психологічна готовність жінки до материнства залежить від умов навколишнього середовища, несе відбиток досвіду попередніх поколінь родини, дає пояснення існуванню різноманітних варіантів материнської поведінки. Отже, можливо говорити, що формування психологічної готовності жінки до материнства починається з моменту народження дівчинки й проходить такі етапи: докомунікативний (спілкування жінки із власною матір’ю від народження, ігри у доньки-матері, няньчення молодших братів та сестер, статеворольова ідентифікація із матір’ю, період вагітності до ворушіння плоду); комунікативний (вагітність від початку ворушіння дитини, пологи, період гештальту немовляти, коли фізичні якості та особливості поведінки немовляти викликають у дорослих стійке прагнення до контакту); етап зрілого материнства (виховання, доглядання та позитивне ставлення до дитини після її виходу з періоду гештальту немовляти).

На підставі існуючих в літературі підходів було визначено зміст поняття „психологічна готовність жінки до материнства”. Підкреслено, що психологічна готовність жінки до материнства - спрямованість особистості жінки, яка у період вагітності сприяє процесу поетапного формування психологічних новоутворень вагітної („Моя вагітність”, „Моя дитина”, „Я і дитина”) та супроводжується фізіологічним перебігом вагітності.

На основі аналізу літератури та власного теоретичного аналізу проблеми було виокремлено наступні критерії психологічної готовності жінки до материнства: рівень особистісної зрілості жінки; рівень особистісної тривожності; варіанти можливих стилів виховання, яким надає перевагу вагітна, певний тип психологічного компоненту гестаційної домінанти.

У роботі визначено основні фактори, які впливають на формування психологічної готовності жінки до материнства. До них віднесено: біологічні (стан ЦНС та особливості перебігу процесів у ній; нервовопсихічна стійкість); психологічні (рівень особистісної зрілості; наявність невротичних розладів; акцентуйованості характеру; рівень особистісної тривожності); родинні (субкультура спілкування у батьківській сім’ї; розлучення; розмиті сімейні ролі; порушення стосунків по жіночій лінії; відсутність материнської жіночої ініційованості протягом трьох поколінь); соціальні (матеріальний та культурний рівень виховуючої сім’ї, рівень освіти жінки та її соціально-економічний статус); духовні (адекватне оцінювання дитини; наявність (відсутність) моральних цінностей; усвідомлення (неусвідомлення) радості життя).

Проведений аналіз феномену психологічної готовності жінки до материнства вимагає більш повного розкриття її змісту на експериментальному матеріалі. За результатами теоретичного аналізу визначено вихідні позиції для створення методичної бази діагностування основних особливостей психічного стану вагітних з гестозами, а також окреслено напрямки психологічної допомоги вагітним.

У другому розділі - „Методологічні та методичні передумови дослідження психологічної готовності жінки до материнства” - викладається загальна стратегія експериментального дослідження, обгрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик для дослідження особливостей психічного стану вагітних, ставлення до вагітності, материнства, до себе та до виношуваної дитини, а також вивчення варіантів можливих стилів виховання. Представлено кількісний і якісний аналіз результатів експерименту з використанням методів математичної статистики.

Дослідження проводилося протягом 2001 -2006 рр. у три етапи.

Перший етап дослідження полягав у розробці програми дослідження та проведенні пілотного дослідження, що дозволило визначити діагностичний комплекс дослідження та звузити зону пошуку. В обраний нами комплекс психодіагностичних методик для дослідження психологічної готовності жінки до материнства увійшли: бесіда, методика САН для вивчення психічного стану вагітних; восьмиколірний тест М. Люшера, шкала оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності (Ч.Д. Спілбергер, Ю.Л. Ханін) - для з’ясування особливостей тривожності вагітних; проективна методика „Я і моя дитина” (Г.Г. Філіппова) - для виявлення ставлення вагітної до себе та виношуваної дитини; словесно-асоціативний тест, проективна методика „Вагітність” (Н.В. Даниленко), тест ставлень вагітної (Е.Г. Ейдеміллєр), методика „Незакінчені речення” (адаптована Н.В. Даниленко) - для діагностики ставлення вагітної до вагітності, пологів та значущих інших; методика „Прогноз” (В.А. Бодров) - для дослідження нервово психічної стійкості; опитувальник особистісної зрілості (О.С. Штепа). для визначення рівнів особистісної зрілості вагітних; методика „Pari” (Е.С. Шефер, Р.К. Белл) - для виявлення варіантів можливих стилів виховання; шкала самооцінки ефективності тренінгу К.Л. Мілютіної (адаптована Н.В. Даниленко) - для визначення ефективності розвивальної програми „Усвідомлене батьківство”.

Другий етап дослідження був спрямований на вивчення психічного стану вагітних, особливостей тривожності вагітних з гестозом та особливостей їх особистості; на визначення факторів, які впливають на формування психологічної готовності до материнства; на виявлення критеріїв психологічної готовності до материнства.

На третьому етапі дослідження здійснювалась експериментальна перевірка ефективності розвивальної програми „Усвідомлене батьківство”. У дослідженні прийняли участь дві групи вагітних: контрольна група – вагітні з фізіологічним перебігом вагітності (не перебували на лікуванні у стаціонарі); експериментальна група – вагітні із гестозами (мали ускладнення вагітності, перебували на лікуванні у стаціонарі та на реабілітації у санаторії „Високий”). Вагітні обох груп не мали екстрагенітальної патології. Отримані дані піддавались статистичному аналізу з наступною якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.

У третьому розділі – „Аналіз результатів психодіагностичного дослідження психологічної готовності жінки до материнства” - містяться результати дослідження психічного стану вагітних, його впливу на перебіг вагітності, на процес пологів та їх закінчення, на стан новонародженої дитини. Виявлено, що на стан вагітності впливає високий рівень особистісної тривожності жінки, і досліджено психологічні чинники її виникнення. Визначено залежність між особистісною зрілістю вагітної та її психологічною готовністю до материнства, наведено характеристики рівнів психологічної готовності жінки до материнства.

Пілотне дослідження з вивчення психічного стану вагітних виявило наявність тривожності у 82% вагітних. При цьому на прояви тривожного стану та неадекватної поведінки майбутніх матерів вказали як лікарі, так і чоловіки вагітних. Такий результат можна пояснити наявністю негативних почуттів, які переживають вагітні, через причини, пов’язані з вагітністю та пологами, або з проблемами повсякденного життя.

Дослідження виявило також особливості настрою у вагітних із гестозами (поганий; змінний; такий, що не піддається контролюванню й позначається на працездатності, поведінці, взаєминах з близькими, охоплює всі сфери життя). Через погіршений настрій вагітні бачать світ як неприємний, загрозливий. Привертає увагу до себе той факт, що вагітним важко визначити початок зміни настрою, його причини, хоча вони відчувають його суперечливість, виявляють незадоволеність життям у цілому або станом стосунків у родині чи на роботі. Так, за допомогою проективної методики „Я і моя дитина” негативний настрій виявлено у 34,6% вагітних контрольної групи і у 70,9% вагітних експериментальної групи.

Результати проведеного дослідження дозволили встановити, що наявність вагітності впливає на настрій жінки. З’ясовано, що наявність у вагітних почуття тривожності спричиняє погіршення настрою, який є загальним емоційним фоном психічного життя вагітної, який пов’язаний із інтегральною оцінкою значущості події для особистості у контексті її загальних планів життя. Тому його погіршення, перепади у вагітних бувають спричиненні підсвідомим негативним ставленням до змін і в тілі, і в житті.

Дослідження особливостей тривожності у вагітних показало, що вона носить особистісний характер, при цьому показники особистісної тривожності у вагітних експериментальної групи значно вищі (56,6%), ніж у вагітних контрольної групи (28%). Середні бали особистісної тривожності у вагітних із фізіологічним перебігом вагітності становлять 38,3 балів, а у вагітних із гестозами - 52,9 балів. Слід зауважити, що іноді у вагітних стан тривожності, окрім домінуючої емоції страху, супроводжується емоціями гніву, сорому, провини. Руйнівний характер тривожності виявляється у тому, що у вагітних знижується самооцінка, з’являється невпевненість у своїх фізичних силах, не усвідомлюється роль власного „Я” або навіть відбувається його руйнація.

Дослідження виявило також, що існує позитивний зв’язок між високим рівнем особистісної тривожності у вагітних експериментальної групи та гестозами, збільшенням кількості оперативного закінчення вагітності та низькими балами (за шкалою Апгар) стану новонароджених.

Було встановлено, що для вагітних із фізіологічною вагітністю (контрольна група) у прямій залежності із низьким рівнем сумарного відхилення від аутогенної норми Люшера (коеф. кореляції 0,361, р?0,01) перебувають як самостійні пологи, так і кількість операцій кесарів розтин (коеф. кореляції 0,313, р?0,05).

Щодо оцінки стану новонароджених у матерів із фізіологічною вагітністю за шкалою Апгар, то зафіксовано зворотній зв’язок із низькими показниками сумарного відхилення Люшера (коефіцієнт кореляції -0,322, р?0,05). На нашу думку, це є свідченням того, що у жінок із низькими показниками відхилення нижчий рівень тривожності і, як наслідок, менше ускладнень під час пологів та менше негативного впливу на стан дитини, на що вказують високі бали за шкалою Апгар.

Для вагітних з гестозами (експериментальна група) характерне, навпаки, збільшення кількості операцій кесарів розтин (коеф. кореляції 0,318, р?0,05) і зниження балів стану здоров’я новонароджених за шкалою Апгар (коеф. кореляції -0,364, р?0,01). Встановлено, що у вагітних з гестозами високий рівень сумарного відхилення Люшера має негативну кореляцію із самостійними пологами (коеф. кореляції -0,372, р?0,01).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що чим нижчий рівень сумарного відхилення Люшера, тим сприятливіший прогноз як щодо пологів, так і щодо стану здоров’я новонародженого. Встановлено, що психічний стан зазнає змін у вагітних і супроводжується тривожністю у випадках дефектів у відносинах зі значущими іншими. У зв’язку з цим, тривожність у вагітних носить, здебільшого, особистісний характер. У той же час, тривожність викликає у вагітних зміни настрою із негативним емоційним забарвленням. Причинами тривожності є негативний психоемоційний досвід спілкування з дорослими, особливо з матір’ю, у дитячому віці. Емоційне відчуження від матері у минулому завадило молодій жінці пройти ініціацію жіночості, ідентифікувати себе як матір. Тривожність деформує образ „Я” вагітної, заважає їй адекватно переживати вагітність, сприймати образ дитини і формувати власну психологічну готовність до материнства.

Дослідження рівнів особистісної зрілості вагітних показало, що у вагітних експериментальної групи не виявлено ні високого, ні критичного рівня особистісної зрілості. Проте у вагітних цієї групи з необхідним рівнем особистісної зрілості, як правило, були реалізованими такі риси особистості, як- відповідальність, децентрація, толерантність (4,4% вагітних); глибинність переживань, певна життєва філософія (46,6% вагітних); толерантність (28,9% вагітних).

У вагітних із фізіологічною вагітністю рівень особистісної зрілості вищий, ніж у вагітних із гестозами (див. рис.1). При цьому вагітні двох груп різняться не тільки кількістю осіб із реалізованими рисами, а й відмінностями у складі цих рис. Ми вважаємо, що високий відсоток наявних рис пропріуму свідчить про можливість їх подальшого розвитку та реалізації за сприятливих умов.

З’ясовано, що серед вагітних експериментальної групи не було жодної жінки з високим рівнем нервовопсихічної стійкості (коли зриви майже неможливі, а прогноз дуже сприятливий). У 19,4% вагітних цієї групи ми виявили несприятливий прогноз (незадовільний рівень), а у 64,5% вагітних можливі зриви у екстремальних ситуаціях, прогноз є малосприятливий (задовільний рівень). Лише у 16,1% вагітних визначено високий рівень нервовопсихічної стійкості, який має сприятливий прогноз.

Рис.1. Показники пропріуму зрілої особистості у вагітних

Отримано результати про зв’язок між тривожністю, нервовопсихічною стійкістю у вагітних та ускладненнями вагітності (див. рис. 2). Низький рівень нервовопсихічної стійкості сприяє підвищенню тривожності, яка, в свою чергу, не дає змогу особистості вагітної досягти вищого рівня зрілості та сформувати психологічну готовність до материнства.

Рис.2. Розподіл гестозів за рівнями нервовопсихічної стійкості (%)

Вивчення акушерських діагнозів, з приводу яких вагітні експериментальної групи проходили лікування у стаціонарі, склало наступну картину: обтяжений акушерський анамнез був у 48% жінок; загроза переривання вагітності - у 62,4% вагітних; фетоплацентарна недостатність спостерігалася у 21,2% вагітних; імуноконфлікт – 22,7% вагітних; вегето – судинну дистонію мали 7,5% жінок; анемію – 15,6% вагітних. Іноді вагітні мали декілька ускладнень.

Встановлено, що рівень нервовопсихічної стійкості вагітних має тісний зв’язок із особливостями їх центральної нервової системи, впливає на рівень особистісної зрілості у вагітних. За результатами дослідження виявлено залежність між рівнем нервовопсихічної стійкості вагітних, рівнем їх особистісної зрілості і виходом пологів. Встановлено, що вагітні з високим рівнем особистісної зрілості мають сформовану психологічну готовність до материнства і, як наслідок, перебіг вагітності без гестозів, пологи без ускладнень і високі показники стану новонародженого за шкалою Апгар.

Дослідження психологічного компоненту гестаційної домінанти (ПКГД) виявило, що у вагітних експериментальної групи високий відсоток припадає на оптимальний тип ПКГД – 46,5% (перша група).

До другої групи (групи ризику) належать вагітні з ейфоричним, гіпогестогнозичним і тривожним типом ПКГД. У нашому дослідженні у вагітних з гестозами, які віднесені були до другої групи, переважав ейфоричний тип, який становив 21,3%. У вагітних з ейфоричним типом ПКГД простежуються такі ознаки, як: істеричність, здатність до маніпулювання іншими, перебільшення труднощів, потреба у підвищеній увазі та задоволенні будь-яких бажань. При цьому вони, хоча й відвідують лікаря, його рекомендації виконують формально. Вагітних з депресивним типом психологічного компоненту гестаційної домінанти, чи з гіпогестогнозичним і тривожним типом із більш значущими їх проявами, тобто наявністю нервово-психічних розладів різного ступеню важкості й потребою лікування у психіатра, яких відносять до третьої групи, ми у своєму дослідженні не виявили.

З’ясовано, що у певної частки вагітних спостерігаються однакові показники за різними типами психологічного компоненту гестаційної домінанти, що спричинило важкість їх віднесення до конкретної групи. Кількість таких вагітних у експериментальній групі становить 32,2%, тобто виявлено існування четвертої групи – мішаної.

Щодо варіантів можливих типів виховання (оптимальний емоційний контакт матері з дитиною; надмірна емоційна дистанція з дитиною; зайва концентрація на дитині), то у вагітних із гестозами виявлено тенденцію до непослідовного, суперечливого стилю виховання.

Узагальнення отриманих результатів дозволило виокремити три рівні психологічної готовності вагітних до материнства. Їх розподіл серед вагітних експериментальної групи виявився наступним: більшість виокремлених нами показників припадає на низький рівень (від 53,5% до 64,7% за показниками різних методик). В цій групі відсутні показники високого рівня психологічної готовності до материнства. У вагітних контрольної групи, навпаки, виявлено показники високого (11%) рівня і середнього (від 54,2% до 72 % за різними показниками відносин вагітної) рівня психологічної готовності до материнства.

В четвертому розділі – „Шляхи формування психологічної готовності жінки до материнства” - викладено загальну стратегію формувального експерименту, визначено фактори формування психологічної готовності до материнства, детально описано психологічну підтримку вагітних з гестозами та проаналізовано ефективність впровадження програми „Усвідомлене батьківство”.

Результати проведеного дослідження дозволили виокремити фактори психологічної готовності жінки до материнства.

З’ясовано, що серед вагітних експериментальної групи не було жодної з першим рівнем НПС (дуже сприятливий прогноз).Натомість, з несприятливим прогнозом було 19,4%, а з малосприятливим - (можливі зриви у екстремальних ситуаціях) - 64,4% вагітних. Лише у 16,2% обстежених вагітних визначено досить високу НПС, яку можна вважати доброю. Такий рівень має сприятливий прогноз.

У вагітних контрольної групи високого рівня НПС також не виявлено. Вагітних із четвертим рівнем (несприятливим прогнозом) у цій вибірці – 11%, а вагітних з досить високим рівнем НПС – 22,8%. Інші вагітні належали до третього рівня (малосприятливий прогноз).

Травматичний досвід емоційного спілкування з батьками приводить до негативних асоціацій на такі поняття: мати, сім’я, дитинство, пологи, життя, відповідальність, які пов’язані між собою у вагітних з гестозами. Конфліктні відносини із матір’ю заважають жінці сформувати образ „Я”, набути впевненості у собі та майбутньому.

Виявлено, що у жінок із гестозами вагітності існують внутрішні психологічні конфлікти у дитячо – материнській сфері. Вони сприяють виникненню напруги та тривожності в особистісній сфері жінки, що відбивається на психологічній готовності до материнства та на перебігу вагітності.

Серед вагітних з гестозами 28,5% виховувалися у неповній сім’ї, на незадовільні стосунки з матір’ю вказали 23%, а з батьком – 28%. Конфліктні стосунки між батьками у дитинстві були у 62,5% сімей вагітних. Економічне становище у батьківській сім’ї 80% вагітних контрольної групи визначили як середнє, а 6,6% як низьке. Середню спеціальну та вищу освіту мають 74% із них, а 16,6% - студентки. Службовцями працюють 23,3%, 10% - у сфері бізнесу, 36,6% - домогосподарки, інші мають робочі професії.

Фізіологічний перебіг вагітності спостерігається здебільшого у жінок, які мають зареєстрований шлюб, їх інтереси спрямовані більше на сім’ю, чим можливо пояснити менші показники вищої освіти як свідчення низької потреби у кар’єрі на даному етапі життя.

Під час вагітності у жінок відбуваються зміни на першому – соціально-психологічному рівні (відносини із середовищем та близькими). Пізніше зміни соціально-психологічного рівня проявляються у вагітних на другому, психологічному рівні, у вигляді переживання тривожності, незадоволення, невпевненості, перепадів настрою, роздратованості, сльозливості, іноді пригнічення. Суб’єктивні показники є теж об’єктивними, за усякими переживаннями криється фізико-хімічна реакція в організмі. Це проявляється на третьому, психофізіологічному рівні. У випадках переживання негативних емоцій, стресу, психологічної напруги організм відповідає продукцією підвищеної кількості гормонів стресу (адреналін, катехоламіни). У вагітних вони викликають зміни артеріального тиску, перенапругу м’язів матки, фето-плацентарну недостатність (погіршення маточно-плацентарного кровообігу). На четвертому, фізіологічному рівні, виникають стійкі порушення у стані вагітної та плоду –загроза переривання вагітності, гіпоксія плода.

На рис. 3 показано рівень тривожності у вагітних експериментальної групи за даними різних методик. Він сягає від 56,6% за проективною рисуночною методикою „Я і моя дитина” до 92,5% за восьмиколірною методикою Люшера.

Рис. 3. Показники рівня тривожності в експериментальній

групі за даними методик

Інші цінності (забезпечення сімейного та соціального статусу, вікового та рольового статусу, потреба у отриманні позитивних емоційї, потреба у самореалізації або у об’єкті прив’язаності, утримання статевого партнера) провокують конфлікт із цінністю дитини і також може приводити до почуття тривожності у вагітної. Переживання такого психологічного стану жінкою може приводити до загрози переривання вагітності, виникненню гестозів та негативно впливати на стан плоду.

Спостереження за новонародженими після „пренатального виховання” та звіти матерів про свій стан у цей час виявило, що: а) суттєво послаблюють відчуття втоми, занепокоєння та страху у вагітної, а зростає впевненість, гордість; б) природнім завершенням вагітності є свідомі пологи із власним контролем, почуттям єдності з дитиною та радістю; в) дитина, яку виносили таким чином, краще піддається вихованню, в неї краще формується базова довіра до батьків, до себе, до оточуючих; г) мати мовби заново відтворює сама себе з точки зору і тіла, і духу тому, що свідомо ставиться до формування дитини.

Після занять за розвивальною програмою „Усвідомлене батьківство” самооцінка свого настрою та ставлення до пологів і материнства у вагітних експериментальної групи зросла. На самооцінку вагітних впливали почуття, які вони відчували при називанні її показників. Нами було виявлено зниження рівня напруги, невпевненості у сприятливому закінченні вагітності (див. рис.6).

Для оцінки ефективності розвивальної програми „Усвідомлене батьківство” було здійснено порівняльний аналіз отриманих середніх даних у експериментальній групі до та після занять за програмою „Усвідомлене батьківство” (з використанням t-критерія Ст’юдента). Так, середні оцінки настрою статистично достовірні з ймовірністю припущення помилки 0,01; середні оцінки ставлення до пологів – ймовірність помилки 0,05; середні оцінки ставлення до материнства – 0,05, тобто отримані дані забезпечують точність підрахунків.

Рис.4. Графік середніх показників самооцінки свого почуття, ставлення до пологів та материнства в експериментальній групі до т а після занять за програмою „Усвідомлене батьківство”

Результати пологів не занадто різняться у жінок двох груп (контрольної та експериментальної після проходження вагітними занять за програмою „Усвідомлене батьківство”). У контрольній групі вагітність закінчилася самостійними пологами у 85,3% випадків, а кесаревим розтином - у 16,6%. У експериментальній групі самостійних пологів було 79,5%, кесаревих розтинів – 20,5%. Стан здоров’я новонароджених дітей за шкалою Апгар лікарі оцінили у 7-9 балів у 90,5% випадків контрольної групи, і у 82,6% - експериментальної. Це є свідченням позитивних зміни у психічному стані вагітних експериментальної групи після занять, що вплинуло на вихід пологів і наблизило до результатів контрольної групи.

Загалом можна зробити висновок про те, що розроблена нами програма психологічної підтримки вагітних, яка використовувалася в експериментальній групі, реально сприяла формуванню психологічної готовності вагітних до материнства.

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Психологічна готовність жінки до материнства – певна спрямованість особистості жінки, яка у період вагітності сприяє процесу поетапного формування низки психологічних новоутворень вагітної та супроводжується фізіологічним перебігом вагітності.

2. Виявлений у вагітних експериментальної групи високий рівень особистісної тривожності (середній показник 52,9 балів) корелює із гестозами вагітних, кількістю операцій кесарів розтин, низькими балами стану новонародженої дитини за шкалою Апгар. Поряд із цим вагітні цієї групи серед можливих стилів виховання обирають зайву материнську концентрацію на дитині. Подібний феномен можна пояснити наявністю здебільшого внутрішньоособистісних конфліктів у психіці вагітних, в основі яких лежать неусвідомлювані вагітними конфлікти дитинства.

У вагітних контрольної групи показник особистісної тривожності є низьким (середній 38,3 бала). У цих вагітних відсутні симптоми гестозу, менший відсоток операцій кесарів розтин, вищий відсоток дітей із високими балами стану здоров’я за шкалою Апгар.

3. Показники, що контролюють психологічну готовність жінки до материнства, виокремлюються у медичному, біологічному, психологічному аспектах. На основі їх вивчення запропоновані такі критерії: рівень нервово психічної стійкості, рівень особистісної тривожності, рівень особистісної зрілості, тип психологічного компоненту гестаційної домінанти, варіант можливого стилю виховання, який обирає жінка.

4. Визначено рівні психологічної готовності жінки до материнства: високий (низький показник особистісної тривожності, перша або друга група нервово психічної стійкості, оптимальний тип психологічного компоненту гестаційної домінанти, оптимальний тип материнського ставлення); середній (помірний показник особистісної тривожності, третя група нервово психічної стійкості, ейфоричний, гіпогестогнозичний, тривожний типи психологічного компоненту гестаційної домінанти, надмірне материнське дистанціювання від дитини); низький (високий показник особистісної тривожності, четверта група нервово психічної стійкості, депресивний тип психологічного компоненту гестаційної домінанти, зайва материнська концентрація на дитині).

5. Встановлено, що фактори, які впливають на формування психологічної готовності жінки до материнства поділяються на: біологічні (особливості стану процесів у центральній нервовій системі, рівень нервово психічної стійкості); родинні (досвід міжособистісного спілкування у дитинстві, особливо по жіночій лінії); соціальні (економічно-культурний стан сім’ї, в якій виховувалася вагітна, особливості шлюбних взаємин у батьківській та власній сім’ї, а також матеріальне становище та освітньо-культурний рівень вагітної); психологічні