ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДВУРЕЧЕНСЬКА Олександра Сергіївна

УДК 94(477) “17/19”

ОРГАНИ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ КАТЕРИНОСЛАВА: ФОРМУВАННЯ, СТРУКТУРА ТА НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ (кінець XVIII – початок XX ст.)

07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та політичної теорії Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Швидько Ганна Кирилівна,

Національний гірничий університет,

професор кафедри історії та політичної теорії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Савчук Варфоломій Степанович,

Дніпропетровський національний університет,

професор кафедри квантової макрофізики

кандидат історичних наук, доцент

Мільчев Володимир Іванович,

Запорізький національний університет,

доцент кафедри джерелознавства, історіографії та

спеціальних історичних дисциплін

Захист відбудеться “_23_” __січня__ 2008 р. о 13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий “_18_” __грудня__ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У другій половині XVIII ст. внаслідок ряду причин зменшується значення міст як джерела прибутку для державної скарбниці. З метою відновлення економічної потужності міст уряд розпочав серію реформ, наслідком яких стало створення нових установ – Загального міського зібрання, Загальної думи, Шестигласної думи, як органів міського самоврядування. До їх компетенції відносилися виключно питання міського господарства. Від самого початку самоврядування відігравало роль проміжної ланки між населенням міст та урядовими установами: представники самоврядування повідомляли владним установам про потреби і інтереси міст та одночасно сприяли впровадженню на місцях урядової політики. Внаслідок такого зв’язку думи не залишилися застиглими установами, а змушені були адекватно реагувати на вимоги міського суспільства і зміну державної політики.

В процесі заселення обширної південної території імперії виникали нові міста і містечка та зростали вже існуючі. До їх числа належав і губернський Катеринослав. Введення нових міських органів влади в щойно утвореному Катеринославі, де не було традицій діяльності міських установ в загальнодержавному розумінні, дозволяє вивчити становище і розвиток міських органів самоврядування, виявити їх переваги та недоліки. Водночас Дума як наслідок адміністративних реформ сама створювала підґрунтя для соціально-економічних і культурних перетворень у місті. Установам самоврядування належить керівна роль у перетворенні Катеринослава на потужний промисловий центр. Досліджуючи органи міського самоврядування, можна побачити розвиток міста “із середини”: виявити причини появи певного явища, його суспільне значення для міста, простежити зміни в потребах міського населення, дослідити реакцію міського суспільства на різноманітні перетворення в Російській імперії. Вивчення органів міського самоврядування Катеринослава уможливлює розуміння сутності міста нової доби та дослідження міст Південної України.

Суспільна актуальність даної теми проявляється у підвищеному інтересі до традицій міського самоврядування в контексті тих адміністративних реформ, які тривають в Україні з 1991 р. Мова йде про використання досвіду роботи міської Думи, осмислення її ролі в міському житті, зв’язків міського самоврядування з урядовими установами.

Актуальність питання про міське самоврядування Катеринослава в наші дні пов'язана також із прагненням уряду провести кардинальні зміни цієї сфери. Дослідження історичної традиції місцевого управління і організації його діяльності в різних сферах життя міста можуть стати корисними при розробці реформи міського самоврядування сьогодні. Показовим у цьому відношенні є історія самоврядування Катеринослава, оскільки це місто одним із перших в Російській імперії отримало таке право і користувалося ним до 1919 р., тобто пройшло всі етапи розвитку з їх характерними ознаками.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводиться згідно з науковою програмою в межах держбюджетної планової теми “Проблеми соціально-економічного та культурного розвитку Наддніпрянщини нової та новітньої доби” (0107U006350), яка виконується колективом кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету.

Об’єктом дослідження є органи міського самоврядування Катеринослава кінця XVIII – початку XX ст. – Загальне міське зібрання, Загальна дума та Шестигласна дума (до 1870 р.), Дума і управа (з 1870 до 1919 рр.).

Предметом дослідження є аналіз еволюції структури та напрямів діяльності органів міського самоврядування і його роль в розвитку Катеринослава.

Метою дисертаційної роботи є реконструкція на підставі опрацьованих джерел та літератури структури, функцій, напрямів та форм діяльності органів міського самоврядування Катеринослава, їх зміни в процесі розвитку, а також аналіз впливу установ самоврядування на соціально-економічний та культурний розвиток міста.

У відповідності з цією метою дисертант ставить перед собою такі завдання: –

здійснити евристичну роботу по формуванню репрезентативної джерельної бази;–

дослідити передумови створення органів міського самоврядування Катеринослава;–

розкрити структуру органів самоврядування та її зміни внаслідок державних міських реформ;–

проаналізувати головні напрями діяльності місцевого самоврядування;–

виявити особливості діяльності катеринославського самоврядування;–

визначити вплив катеринославської Думи на соціально-економічний і культурний розвиток міста.–

встановити особливості історії розвитку міського самоврядування Катеринослава.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від березня 1787 р. до лютого 1919 р. Вони визначені часом існування органів самоврядування в Катеринославі від виникнення до остаточного скасування Думи та управи.

Географічні межі дослідження визначаються територією, на яку розповсюджувалася діяльність міської Думи – місто Катеринослав. Специфіка роботи вимагала від представників міського самоврядування контактувати з іншими містами Російської імперії (Санкт-Петербургом, Москвою, Харковом), розгляд чого вимагав від автора епізодичного розширення географічних меж дисертаційної праці.

Методологічною базою даного дисертаційного дослідження є принципи історизму, об’єктивності, системності та всебічності. В роботі використані загальнонаукові (аналізу та синтезу, індукції та дедукції, історичний, логічний, системно-структурний, моделювання), загальноісторичні (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний) та спеціально-історичні (хронологічний, проблемно-хронологічний, періодизації) методи.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше на основі аналізу джерел та літератури здійснена спроба системного дослідження катеринославського міського самоврядування від 1787 до 1919 рр. До компетенції органів самоврядування входили виключно питання міського господарства, тому в дисертації досліджено діяльність і роль міської Думи як органу самоврядування в соціально-економічному та культурному розвитку Катеринослава, проаналізовані функції і сфера компетенції міської Думи, їх еволюція, яка сталася внаслідок проведення низки міських реформ. Вперше висвітлена участь катеринославської Думи в політичному житті Російської імперії на початку ХХ ст. Проаналізовано форми зв'язку Думи та управи з міським суспільством і можливість суспільства впливати на діяльність Думи. До наукового обігу введено ряд важливих документів, які не тільки свідчать про розвиток міського самоврядування, але й мають суттєве значення для дослідження історії Катеринослава загалом.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у наукових дослідженнях історії розвитку органів самоврядування міст України, при написанні загальних праць з історії України кінця XVIII – початку ХХ ст. та праць з історії Катеринослава-Дніпропетровська. Матеріали дисертації можуть бути використані також при викладанні краєзнавства у навчальних закладах області, при складанні вузівських курсів та спецкурсів з історії України, і зокрема її південного регіону.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження пройшли апробацію на кафедральних, міжвузівських та міжнародних конференціях, зокрема, на Міжнародній конференції “Формування національних і загальнолюдських цінностей в системі вищої історичної освіти” (Дніпропетровськ, 17-18 квітня 2003 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених “Наука і техніка: перспективи ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 7 грудня 2004 р.), на 5-х наукових читаннях “Питання аграрної історії України та Росії”, присвячених пам’яті проф. Д.П. Пойди (Дніпропетровськ, 9-10 грудня 2004 р.) та наукових читаннях “Україна модерна і сучасна (історія, історіографія та джерелознавство)”, присвячених 60-річному ювілею професора Г.К. Швидько (6 травня 2004 р.), на 5-й Регіональній краєзнавчій конференції “Актуальні питання дослідження історії міст і сіл Придніпров’я” (Дніпропетровськ, 24 березня 2006 р.). Основний зміст дисертаційної роботи було викладено у 9 публікаціях: одній монографії, п’яти статтях, вміщених у фахових виданнях та у матеріалах наукових читань.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів (одинадцяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури (всього 396 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертації – 243 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, вказано на її зв’язок з науковими програмами. У відповідності з темою дослідження формулюється мета і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет та хронологічні і географічні межі, методологію та методи дослідження. У вступі також розкриваються наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, подані відомості про особистий внесок здобувача, а також вказана апробація результатів роботи.

У першому розділі – “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” – аналізується стан наукової розробки теми, характеризується її джерельна база, окреслені головні методи дослідження.

У підрозділі 1.1 – “Стан наукової розробки проблеми” – аналізуються історичні дослідження з історії міського самоврядування. В історіографії проблеми можна виділити декілька періодів. Перший період пов’язаний із загальним підвищенням уваги до історії самоврядування у другій половині ХІХ ст., оскільки на цей період припадає святкування 100-літнього ювілею Жалуваної грамоти містам 1785 р., а також з тим, що після буржуазних реформ 60-х – 70-х рр. ХІХ ст. прискорюються процеси розвитку органів самоврядування Російської імперії. Цікавими для дослідження структури та функцій міських дум є загальні праці російських істориків I. Дитятіна Дитятин И. Устройство и управление городов России: В 2 т. – СПб.: Тип. П.П. Меркульев, 1875. – Т. 1. – 512 с., В. Ключевського Ключевский В.О. Сочинения: В 9-и т. / Под. ред. В.Л. Янина. – М.: Мысль, 1989. – Т. 5. – 478 с., О. Васильчикова Васильчиков А. И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений: В 3-х т. – СПб., 1870 – 1871. – Т. 1 – 3., О. Кізеветтера Кизеветтер А.А. Городовое положение Екатерины II 1785. Опыт исторического комментария. – М., 1909. – 474 с., А. Немировського Немировский А.О. Реформа городского самоуправления. – СПб., 1911. – 172 с., М. Страдомського Страдомский Н.Ф. Основания реформы городового положения. – Киев: Тип. П. Барского, 1905. – 60 с., К. Пажитнова Пажитнов К.А. Городское и земское самоуправление. – СПб., 1913. – 59 с., В. Гессена Гессен В.М. Вопросы местного управления. – СПб., 1904. – 87 с.. Їх дослідження не пов’язані безпосередньо з діяльністю катеринославського самоврядування, однак вони дають можливість порівняти його з роботою органів самоврядування інших міст і вписати катеринославську Думу в загальний контекст історії цих установ.

В Катеринославі стимулюючим фактором вивчення його історії була підготовка до святкування 100-річчя з часу заснування губернського міста. Перші роботи з історії міста і катеринославської Думи мали на меті в доступній формі поширити серед мешканців знання з історії міста. Зокрема, у 1887 р. Дума стала ініціатором видання “Екатеринославского юбилейного листка” Екатеринославский юбилейный листок: 1787 – 9 мая 1887 (апрель - май). Екатеринослав: Тип. Я. Чауского, 1887. – 230 с., в якому у формі публіцистичних статей і спогадів подавалася історія міста та окремих його установ.

Дослідники першого історіографічного періоду були свідками роботи міської думи, що допомагало простежити, як втілювалося Міське положення на практиці. Загалом роботам цього періоду притаманний мемуарний характер, в них можна зустріти поради і рекомендації щодо необхідних змін в сфері самоврядування. Для робіт катеринославських дослідників характерне використання значного джерельного матеріалу, оскільки автори одночасно були й представниками міського самоврядування. Дослідження наукового характеру здійснювали переважно чиновники Думи: міські секретарі М.М. Владимиров Владимиров М. Первое столетие г. Екатеринослава (1787 – 9 мая – 1887). – Екатеринослав: Тип. Я.Чаусского, 1887. – 276 с. і М.О. Набіркін Набиркин Н.А. Сведения об историческом развитии г. Екатеринослава. – Екатеринослав, 1910. – 18 с., нотаріус і літератор О.І. Єгоров Екатеринослав (старое и новое) 1889/Ред. А.И.Егоров.–Екатеринослав: Тов-во “Печатня С.П.Яковлева”, 1889. – 16 с.. Деякі розділи їх праць побудовані у формі звітів. Цінними є наведені в них статистичні дані, витяги з журналів думських засідань. Окрему групу робіт складають нариси з історії навчальних закладів, які утримувались на кошти міста Локоть Ф. Столетие Екатеринославской классической гимназии 1805 – 1905. Краткий исторический очерк. –Екатеринослав, 1908. – 386 с.; Историческая записка о 1-й Городской женской гимназии к 25-летию ее существования / Сост. П.А.Соколов. – Екатеринослав, 1909. – 180 с.; Исторический очерк Екатеринославского реального училища за 25 лет существования 1875 – 1900 / Сост. С.Ф. Тимощенко. – Екатеринослав, 1901. – 144 с.. Ці нариси дають можливість проаналізувати роль Думи в розвитку Катеринослава.

В цілому дослідження другої половини ХІХ – початку ХХ ст. створили досить широке уявлення про діяльність катеринославської Думи в контексті загальноросійських установ самоврядування, автори з’ясували деякі особливості її функціонування, що створило підґрунтя для роботи дослідників історії Катеринослава наступного періоду.

Другий період припадає на радянський час історії держави. Тема міських реформ в Російській імперії кінця XVIII – початку ХХ ст. висвітлювалася в узагальнюючих роботах М.О. Горловського, Б.Б. Кафенгауза, Б.Г. Сліцана, П.А. Зайончковського Горловский М.А. История городской реформы 1870 г. в России. Подготовка реформы // Ученые записки Уральского государственного университета им. А.М. Горького. – Свердловск: УГУ, 1948. – Вып. V. Общественные науки. – С. 74 – 93; Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце ХIX ст. (политическая реакция 80-х начала 90-х гг.). М.: Мысль, 1970. 444 с.; Кафенгауз Б.Б. Город и городская реформа 1785 г. // Очерки истории СССР. Период феодализма. Россия во второй половине XVIII в. / Под ред. А.И. Барановича, Б.Б. Кафенгауза и др.–М.: АН СССР, 1956. С. 151 – 163; Слицан Б.Г. Реформы органов центрального и местного управления и внутренняя политика 70 80-х годов // Очерки истории СССР. Период феодализма. Россия во второй половине XVIII в. / Под ред. А.И. Барановича, Б.Б. Кафенгауза и др. – М.: АН СССР, 1956.– С. 284 – 307.. Ці дослідники сприяли введенню до наукового обігу нових джерел, а також зробили переоцінку ролі самоврядування в загальній соціально-економічній історії Російської імперії, оцінили міські реформи царського уряду, піддали комплексному вивченню установи самоврядування.

20 – 50-і рр. ХХ ст. в історіографії також характеризуються повною відсутністю наукових робіт з історії катеринославської Думи і міста взагалі. Лише у 60-х роках ХХ ст. з’являється літературно-публіцистичний твір М.О.Шатрова (Штейна) “Город на трёх холмах” Шатров М. Город на трёх холмах. – Днепропетровск: Промінь, 1969. – 415 с.. В ній автор в дусі часу критично ставиться до необхідності існування міського самоврядування, наголошуючи, що Дума проводила політику не на користь робітників. Спеціальне дослідження, присвячене безпосередньо міському самоврядування Катеринослава, в цей час було представлено лише газетною статтею Є. Філіппова Филиппов Е. Грани эпох // Днепровская правда. – 1969. – 4 февраля. – С. 2., який критикував діяльність Думи як установи. Негативну оцінку міської Думи автор пов’язував з нераціональним розподілом нею коштів міського бюджету.

З середини 80-х рр. ХХ ст. у зв’язку з пожвавленням дослідження проблем міського самоврядування. В цей час з’являються роботи В.А. Нардової Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х – начале 90-х годов XIX ст. – Л.: Наука, 1984. – 260 с., Л.Ф. Писарькової Писарькова Л.Ф. Развитие местного самоуправления в России до великих реформ: обычай, повинность, право // Отечественная история. – 2001. – № 2. – С. 3-27; № 3. – С. 25 – 39., присвячені еволюції міського управління в Російській імперії. Значення радянського періоду в історіографії міського самоврядування полягає в ґрунтовному аналізі міської політики самодержавства. Поруч із використанням надбань попередніх поколінь істориків, до наукового обігу були введені нові джерела (звіти губернаторів, урядова документація). В цей час відбувалося інформативне насичення теми соціально-економічної історії суспільства. Крім того, з’явився ряд праць, присвячених дослідженню окремих аспектів загальної історії самоврядування. На відміну від російських дослідників українські історики в цей час не приділяли уваги міському самоврядуванню. Історія самоврядування Катеринослава побіжно розглядається лише у довідкових виданнях Швидковский О.А. Днепропетровск. – Москва: Госстройиздат, 1960. – 127 с.; Ватченко А.Ф. Днепропетровск [Справочник] / Ватченко А.Ф., Шевченко Г.И. – Днепропетровск: Промінь, 1970. – 208 с.; Белич В.Я. Днепропетровск [Справочник] / Белич В.Я., Сумина З.Г. – Днепропетровск:Промінь, 1985.–223 с..

Третій період (90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.) характеризується розширенням тематики наукових інтересів дослідників і зростанням уваги до катеринославського самоврядування. В цей час з’являються публікації, присвячені міським реформам та історії самоврядування в Україні (А. Антонов, А. Парамонов, В. Маслійчук, В. Ганкевич, О. Марченко та інші) Антонов А.Л. История Харьковского городского самоуправления. 1654 – 1917 гг. / Антонов А.Л., Парамонов А.Ф., Маслийчук В.Л. – Харьков: Регион-информ, 2004. – 200 с.; Ганкевич В.Ю. З історії введення “Городового положення” 1870 року в містах Таврійської губернії // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність): Тези міжнар. наук.-прак. конф. Рівне, 7 – 9 квітня 1993 р. – Рівне, 1993. – С. 133 – 135; Марченко О.М. Міське самоврядування на Півдні України за реформою 1870 року: сутність, функції та діяльність // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького держ. ун-ту: Південна Україна XVIII – XIX ст. –Запоріжжя: РА “Тандем – У”, 1999. – Вип. 4 (5). – С. 179 – 188.. Особливістю даного періоду також є поява дисертаційних робіт з історії органів міської влади на території підросійської України (О. Головко, О. Господаренко, М. Кавун, Т. Плаксій, Т. Щерба, тощо) Головко О.М. Харківське міське самоврядування у 1893 – 1917 роках: Авт. дис. … канд. істор. наук / Харківський державний університет. – Харків, 1997. – 20 с.; Господаренко О.В. Діяльність місцевих органів влади і самоврядування на Півдні України у 1917 – 1920 роках: соціально-економічний аспект: Авт. дис. … канд. істор. наук / Донецький національний університет. – Донецьк, 2005. – 20 с.; Кавун М.Е. Походження та рання історія м. Катеринослава: Авт. дис. … канд. істор. наук / Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.; Плаксій Т.М. Міське самоврядування Середньої Наддніпрянщини в другій половині ХІХ – на початку ХХст.: Авт. дис. … канд. істор. наук / Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 2001. – 20 с.; Щерба Т.О. Міське самоврядування на Півдні України у другій половині ХІХ ст.: Авт. дис. … канд. істор. наук / Донецький національний університет. – Донецьк, 2001. – 20 с.. В роботах дослідників, які займаються розробкою проблематики катеринославського міського самоврядування, простежується тенденція до детального вивчення окремих аспектів існування Думи: структуру та функції самоврядування досліджувала завідувачка відділом Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького В.І. Лазебник Лазебник В.И. Екатеринославский городской голова // Грані. – 1998. – листопад. – С. 92 - 97; Вона же. Озёрка наша / Под общей ред. Г.А. Ефименко. – Д.: Арт-Прес, 2001. – 400 с.; Вона же. Отцы города // Днепр вечерний. – 1997. – 18 июля. – С. 3; Вона же. Як працювала Катеринославська міська Дума // З минувшини Подніпров’я: Зб. матер. наук. конференції, присвяч. міжнародному дню музеїв. Дніпропетровськ, 17 травня 1994 р. – Дніпропетровськ: Пороги, 1995. – С. 100 – 107; Вона же. Катеринослав ХІХ століття. Міське самоврядування // Грані. – 2006. – № 5. – С. 165 – 170; № 6. – С. 156 – 162; та автор даної дисертаційної праці Двуреченська О.С. Органи міського самоврядування Катеринослава: формування, структура та напрями діяльності (кінець XVIII – початок ХХ ст.). – Д.: НГУ, 2006. – 169 с.; біографії окремих представників катеринославського самоврядування – журналіст і краєзнавець М.П. Чабан Чабан Н. Капитаны // Днепровская правда. – 2002. – 12 июля. – С. 11; Він же. Капитаны // Днепровская правда. – 2002. – 26 июля. – С. 11; Він же. Капитаны // Днепровская правда. – 2002. – 2 августа. – С. 11; Він же. Птахи з гнізда Придніпров’я. – Д.: ВАТ “Дніпрокнига”, 2005. – 480 с.; культурницьку та освітню діяльність Думи – професор Дніпропетровського національного університету В.С. Савчук Савчук В.С. Иван Яковлевич Акинфиев. 1851 – 1919. – М.: Наука, 1996. – 110 с.; Він же. Біля витоків Національної гірничої академії: від Катеринославського вищого гірничого училища до гірничого інституту (1896 – 1912) // Бористен. – 1999. – № 12. – С. 13 – 14; 2000. – № 2. – С. 8; № 3. – С. 4 – 5., науковець Г.В. Утєшева Утєшева Г.В. Роль Катеринославської Думи у формуванні культурного обрису міста на при кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Гуманітарний журнал. – 1999. – № 3. – С. 123 – 127. ; питання міських фінансів в роки громадянської війни розглядала науковий співробітник історичного музею м. Дніпропетровська Т.М. Цимлякова Цимлякова Т.М. Фінансова та податкова політика місцевих органів влади в Катеринославі в 1918–1920 рр. // Музей та місто. Музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури: Мат. обл. наук. конф., присвяченій 225-річчю м. Дніпропетровська. Дніпропетровськ, 17 травня 2001. – Дніпропетровськ: Дн-ська книжкова друкарня, 2003. – С. 113 – 117.; становище міської Думи під час революційних подій 1917 р. розглядав доцент Дніпропетровського національного університету В.Я. Яценко Яценко В.Я. Еволюція владних структур Катеринослава у 1917 р. // Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник.– Дніпропетровськ: Пороги, 1998. – Вип. 1. – С. 164 – 170.. Діяльність міського самоврядування в Катеринославі певною мірою розглянута і в колективних працях, присвячених історії міста Дніпропетровськ: віхи історії / Ред. кол. В.М. Бекетова, А.Г. Болебрух та ін. – Д.: Грані, 2001. – 256 с.; Дніпропетровськ: минуле і сучасне: Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. – 584 с.; Історія міста Дніпропетровська / За наук. ред. А.Г. Болебруха. – Дніпропетровськ: Грані, 2006. – 596 с.; Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличча міста / Видання друге. – Дніпропетровськ: IMA-прес, 2001. – 352 с.; Стародубов А.Ф. Память истории г. Екатеринослав (г. Днепропетровск) по литературе и воспоминаниям / Стародубов А.Ф., Самодрыга В.В., Иванов С.С. – Днепропетровск: РВА “Дніпро-VAL”, 2003. – 373 с. .

Історіографічний огляд свідчить про те, що в історії дослідження катеринославського міського самоврядування вже були розглянуті окремі питання деяких його напрямів діяльності, структури, соціального складу. Тому в даній дисертаційній роботі зроблена спроба комплексного дослідження історії функціонування катеринославського самоврядування, включаючи названі малодосліджені, а також зовсім недослідженні питання. Це завдання здійснюється на основі досягнень попередників у вивченні цієї теми, а також залученням до наукового аналізу законодавчих та справочинних джерел.

У підрозділі 1.2 – “Джерельна база дослідження” – вміщено характеристику джерел, використаних в процесі наукового дослідження. Джерельна база дисертаційної роботи представлена опублікованими та архівними джерелами.

В результаті пошукової роботи з метою розширення джерельної бази дисертантом виявлено значний масив неопублікованих архівних джерел, які зберігаються в Державному архіві Дніпропетровської області (ф. 469, ф. 11, ф. 1684, ф. 681), Центральному державному історичному архіві м. Києва (ф. 1111, ф. 4), Російському державному історичному архіві (ф. 1287, ф. 1288), Рукописному відділі Російської національної бібліотеки (м. Санкт-Петербург).

За своїм походженням, видовими особливостями і змістом джерела з історії самоврядування м. Катеринослава поділяються на документальні (законодавчі акти, діловодні акти різних державних установ, документи довідкового характеру) та наративні. Окрему групу джерел складають періодичні видання.

Документальні джерела з метою отримання з них максимальної інформації можуть бути систематизовані таким чином:

1. Законодавчі акти: Положення про губернії (1775 р.), Жалувана грамота містам 1785 р., Міські положення 1870 і 1892 рр., Маніфест про вдосконалення державного порядку від 17 жовтня 1905 р., Постанова Тимчасового уряду про проведення виборів гласних міських дум і про дільничі міські управління. Ця група джерел містить важливий фактичний матеріал для з’ясування структури і функцій міського самоврядування.

2. Справочинна документація державних установ. До цієї групи належать коментарі

до державних законів, Збірники циркулярів по земських і міських справах, діловодні документи, які виникли внаслідок діяльності катеринославської Думи. Останню підгрупу джерел можна поділити на журнали засідань Думи та доповіді гласних і управи, звіти міських секретарів, звіти різноманітних комісій про діяльність Думи, обов’язкові постанови для мешканців міста, звернення до Думи різних посадових осіб та представників міста. Журнали катеринославської Думи збереглися фрагментарно за 1879, 1885, 1888, 1890, 1900, 1904, 1906, 1918 рр. Окрему групу справочинних джерел становлять доповіді офіційних осіб, думських комісій та управи. Збереглися переважно доповіді управи, в меншій мірі – доповіді різних комісій (санітарної, ревізійної). Діловодна документація державних установ допомагає пояснити і уточнити зміст законодавчих документів, проаналізувати дію міських положень в роботі катеринославської Думи.

3. Документи довідкового характеру – звіти про діяльність освітніх та культурних закладів і звіти різних міських організацій, в яких офіційно брали участь представники міського самоврядування. Вони дають можливість розкрити характер, масштаби та спрямованість роботи катеринославського самоврядування. Як допоміжне джерело для аналізу роботи Думи в освітній сфері в дисертації використані також матеріали земства.

До джерел наративного характеру належать: а) листи від населення Катеринослава губернатору із скаргами на роботу представників міського самоврядування; б) мемуари і спогади (І. Ловягіна, В. Єфанова, П. Яненка, М. Риндовського, О. Афанасьєва-Чужбинського, І. Толстого). Ця група джерел дає можливість ознайомитись з особистими поглядами представників міського самоврядування і представників Катеринослава на роботу державних установ.

Періодичні виданя в джерельній базі дисертації представлені газетами “Русская правда”, “Город”, “Южная заря”, “Екатеринославские губернские ведомости”, “Народная жизнь” та “Приднепровский край”. До нашого часу збереглися всі номери друкованого органу катеринославського самоврядування – “Известия городского общественного управления” за 1907 – 1917 рр. Близькими за характером до періодичних видань є адреси-календарі та пам’ятні книги. Періодичні видання в значній мірі доповнюють базу документальних та наративних джерел, пояснюють окремі їх положення.

Використані джерела дають можливість розкрити основні етапи існування органів катеринославського міського самоврядування, виявити структуру і межі його компетенції, проаналізувати становище Думи на різних етапах її діяльності, виявити вплив самоврядування на розвиток Катеринослава. Наукова критика залучених для виконання дисертаційної праці джерел дозволяє стверджувати, що використана джерельна база є репрезентативною. Вірогідність інформації кожної групи джерел звірена шляхом зіставлення різних за походженням і видами джерел. Залучення опублікованих і архівних джерел дає можливість вирішити поставлені мету і завдання дисертаційної роботи.

У підрозділі 1.3 – “Методологічні основи дослідження” – вказано, що в ході дослідження були застосовані принципи історизму, об’єктивності, системності та всебічності із залученням загальнонаукових, загальноісторичних та спеціально-історичних методів наукового дослідження.

Провідними серед методів стали історичний та логічний методи, оскільки вони дозволили розглянути міське самоврядування як динамічне явище, яке протягом свого існування зазнало якісних та кількісних змін. Органи самоврядування є складною системою, елементи якої взаємопов’язані між собою і одночасно мають свою власну структуру і функції. Сукупність певних елементів формує систему і зміна принаймні одного з них відображається на системі в цілому. Уявлення про структуру міського самоврядування допомагає зрозуміти його сутність. Важливим для дослідження є системно-структурний метод. Він дозволив з’ясувати окремі функції елементів самоврядування та їх вплив на напрями діяльності всієї установи в цілому.

Важливим для дослідження є застосування історичного методу ретроспекції. На першому рівні ретроспекції є можливість сформувати уявлення про структуру, функції та напрями діяльності катеринославської Думи. На другому – реконструювати процес розвитку міста на різних історичних етапах. Генетичний метод допомагає послідовно розкрити етапи розвитку та зміни функцій органів самоврядування, виявити генетичні зв’язки між окремими його установами. Для оцінки розвитку міського самоврядування і Катеринослава в цілому в контексті загального процесу впровадження самоврядування і міст Російської імперії та отримання поглиблених знань про Думу на різних етапах її розвитку було використано хронологічний та проблемно-хронологічний методи, які дозволяють розглянути події в часовій послідовності та виявити в міському самоврядуванні Катеринослава відмінні між собою етапи його існування, дослідити його зміни та традиції.

Використання різних методів на основі принципів історизму, системності, наукової об’єктивності та всебічності дозволяє отримати глибоке, максимально наближене до об’єктивного знання про катеринославську міську Думу, визначити місце міського самоврядування серед загальноімперських установ, а також встановити зв’язок між діяльністю міської Думи і розвитком Катеринослава.

У другому розділі – “Становлення міського самоврядування Катеринослава (1785 – 1870 рр.)” – розкривається процес становлення провідних установ самоврядування в Катеринославі, їх кількісний та якісний склад, сфера компетенції та головні напрями діяльності протягом кінця XVIII – 1870 р.

У підрозділі 2.1 – “Законодавча база реформи міського управління наприкінці XVIII ст.” – розкриваються головні засади міської політики Катерини ІІ. Реорганізацію міського управління влада проводила в декілька етапів. Така необхідність була викликана потребою підготувати міське населення до кардинальних змін. Основу міських законів кінця XVIII ст. складали здобутки політичної думки Російської імперії у XVIII ст. і західноєвропейське законодавство. Інтенсивні адміністративні зміни відбувалися і на території Південної України.

Першим кроком у реформуванні міських органів влади став Маніфест 14 грудня 1766 р., згідно з яким у містах впроваджувалася посада міського голови. У 1775 р. було видане Положення про губернії, яке сприяло переведенню частини сіл в розряд міст, а в 1785 р. Жалувана грамота містам розширила склад міського населення, перетворивши міста на самостійні юридичні одиниці із визначеними правами та обов’язками, а також притаманними юридичній особі атрибутами – гербом і печаткою. Внаслідок реформи з’явились нові міські установи – органи міського самоврядування: Загальне міське зібрання, Загальна дума, шестигласна дума. Вони працювали на основі виборності, колегіальності, розподілу на господарський та судовий департаменти. Однак законом не було встановлено чітке розмежування функцій між новими органами, що вносило додаткові суперечності в існування міських органів влади. Повної самостійності у діях органи міського самоврядування не отримали. Принцип побудови нових адміністративних структур полягав у взаємному контролі та їх підконтрольності державним органам влади, а мета їх побудови передбачала в уніфікацію міського управління на всій території Російської імперії.

Заснування нових органів міського управління і перегляд вже існуючих його функцій сприяли процесу формування станового суспільства. Це проявилося в системі виборів, чіткому визначенні ознак приналежності до певної групи населення і наданні привілеїв окремим суспільним групам.

У підрозділі 2.2 – “Введення Міського положення 1785 р. в Катеринославі і діяльність органів самоврядування наприкінці XVIII ст.” – розкривається процес заснування нових міських установ в Катеринославі та їх діяльність у перші роки існування.

Перші вибори до установ самоврядування в Катеринославі відбулися вже у 1787 р. За свідченням джерел, із близько 3000 жителів у виборах брали участь менше 100. Гласні працювали безкоштовно, проте вони отримали можливість впливати на розвиток міста, мати певну повагу і авторитет серед міського населення, у гласних з’являлась можливість познайомитися з впливовими особами або зробити кар’єру. В обов’язки міського самоврядування входило вирішення господарських питань міста, розвиток культури, піклування про добробут його мешканців. В процесі дослідження було встановлено, що першочерговими проблемами, які постали перед міським самоврядуванням наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст., стали формування міського бюджету і розгляд пов’язаних з цим питань, складання міської книги і припинення масової міграції населення через Катеринослав.

Активна робота представників катеринославського самоврядування, їх фінансова допомога місту, а також введення додаткових спеціальних податків і зборів сприяли тому, що наприкінці XVIII ст. міські прибутки починають перевищувати видатки. Це дало міському самоврядуванню можливість перейти до виконання своєї безпосередньої функції – впорядкування міського господарства. В місті було побудовано поштову станцію, перші промислові підприємства, наплавний міст через Дніпро, вжити заходів для покращення торгівлі, заснування перших навчальних закладів. Наслідком роботи по впорядкуванню міського господарства стала ліквідація бюджетного дефіциту, фіксація перших міських прибутків і закладення основ подальшого розвитку міста.

У підрозділі 2.3 – “Еволюція структури міських дум в Російській імперії: катеринославське міське самоврядування (початок ХІХ ст. – 1870 р.)” – розкриваються протиріччя в діяльності міських установ самоврядування в Російській імперії, зокрема й у Катеринославі, та існуючим Міським положенням, а також шляхи впорядкування адміністративної сфери. Спроби Олександра І на початку ХІХ ст. продовжити реформи Петра І та Катерини ІІ виявилися безрезультатними. На тлі загальних успіхів станового самоврядування органи місцевого самоврядування виглядали нежиттєздатними.

Після смерті Г.О. Потьомкіна та Катерини ІІ губернський Катеринослав залишився фактично без урядової підтримки. Суттєвим досягненням міської влади на початку ХІХ ст. стало затвердження у 1811 р. герба Катеринослава. Це означало остаточне оформлення Катеринослава як юридичної особи і сприяло підвищенню статусу міста. Поступово збільшується кількість промислових підприємств. Проте неодноразово міська Дума змушена була звертатися до уряду та губернської адміністрації з проханням про допомогу в облаштуванні міста. Провідним напрямом діяльності самоврядування залишалась торгівля, значну частину коштів складали приватні пожертвування і добровільні внески. Поступово збільшується кількість населення, що було пов’язане переважно з урядовою політикою, спрямованою на заселення Південної України, і проведенням селянської реформи 1861 р.

До середини ХІХ ст. загальні думи фактично припинили своє існування, а найважливіші справи вирішувало міське зібрання і шестигласні думи. Загальні зібрання мешканців міста перетворилися на станові зібрання. Шестигласну думу замість представників від шести груп міського населення складали представники переважно купецтва.

До 1870 р. тільки у Москві, Санкт-Петербурзі та Одесі міське управлінням було реорганізоване. Лише у 1862 р. Міністерство внутрішніх справ отримало дозвіл царя розпочати підготовку до проведення загальнодержавної міської реформи

Незважаючи на нестачу коштів, вузьку компетенцію міського самоврядування і обмежену самостійність у вирішенні господарчих питань, катеринославська Дума не припинили своєї діяльності. Подальшій роботі катеринославської Думи і позитивним результатам її діяльності сприяли об’єктивні і суб’єктивні фактори. До об’єктивних факторів належать: поступове збільшення приватних і державних підприємств, що закладало основи економічного зростання міста; розвиток торгівлі і збільшення купецьких капіталів; приріст податного населення. До суб’єктивних факторів відноситься громадська діяльність гласних, які за рахунок власних капіталів сприяли розвитку міського господарства.

У третьому розділі – “Міське самоврядування в 1870 р. – кінець ХІХ ст.” – розкриваються еволюція урядової міської політики, а також якісні та кількісні зміни міського самоврядування Катеринослава.

У підрозділі 3.1 – “Нове Міське положення 1870 р.” – розкривається сутність нового Міського положення і його вплив на становище міських установ Катеринослава. Практична діяльність органів самоврядування в містах Російської імперії першої половини ХІХ ст. виявила суттєві недоліки Міського положення 1785 р. З метою їх подолання Положенням 1870 р. були введені всестанові представницькі органи місцевого управління. Вони складалися із розпорядчого (Думи) і виконавчого (міської управи) органів та міського голови, який керував одночасно Думою і управою. Виборче право базувалося тепер на майновому цензі. Незважаючи на те, що орендарі іноді мали значно більші капітали, аніж власники будинків, і в цьому був недолік нового Положення, оскільки Дума вже не могла репрезентувати все міське суспільство. Провідну роль в діяльності органах міського самоврядування відігравав міський голова.

Робота міського управління була чітко регламентована законом. Сфера компетенції установ самоврядування значно розширилася порівняно із Положенням 1785 р., проте, як і раніше, нестача коштів заважала Думі повноцінно займатися міським господарством. Положення 1870 р. подолало недоліки Грамоти 1785 р. Проте реформа 1870 р. мала половинчатий характер. В статтях нового міського положення містилася велика кількість протиріч, а саме: прагнення уряду поєднати право міської Думи на самоврядування з урядовим контролем; органам