У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на неї; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.

Доведена в процесі формуючого експерименту ефективність програми навчального семінару-тренінгу дозволяє використовувати її у процесі післядипломної педагогічної освіти для формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.

ВИСНОВКИ

1. Психологічна готовність заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту – це стійке системне психологічне утворення в структурі особистості фахівця, що забезпечує здійснення ефективної управлінської діяльності в умовах “потенційного” та “реального” конфлікту. Психологічна готовність включає взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти: а) когнітивний – сукупність конфліктологічних знань, необхідних для адекватного визначення, сприйняття та розуміння ситуації взаємодії як конфліктної; б) операційний – сукупність конфліктологічних умінь і навичок, які забезпечують ефективне розв’язання конфліктних ситуацій взаємодії заступника директора школи з учителями; в) особистісний – сукупність конструктивних конфліктологічних якостей фахівця, які впливають на особливості його конфліктно-компетентної поведінки, сприяють розвитку конструктивної конфліктної позиції.

2. У результаті констатуючого етапу дослідження виявлено недостатній рівень сформованості компонентів психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту у переважної більшості опитаних, що знайшло відображення в таких негативних виявах: а) недостатньому рівні конфліктологічних знань та розуміння конфлікту здебільшого як негативного, деструктивного явища; б) недостатньому рівні конфліктологічних умінь, навичок та односторонньому використанні стратегій поведінки в конфлікті; в) переважанні ціннісних орієнтацій на “інтереси справи” та “на себе” над ціннісною орієнтацією “ставлення до підлеглих” та вираження таких індивідуально-психологічних якостей, як тривожність, ригідність, фрустрація, агресивність та ін.

3. Виділено три рівні сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту: низький (інтуїтивний); середній (базовий); високий (творчий). Встановлено, що переважна більшість заступників директорів шкіл (70,0 %) знаходяться на низькому (інтуїтивному) рівні психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту. Кількість заступників директорів шкіл із середнім (базовим) рівнем складає 28,0 % опитаних. І лише 2,0 % респондентів виявили високий (творчий) рівень психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту.

4. Виявлено ряд чинників, які мають статистично значущий вплив на становлення психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту, і, які відносяться до: а) макрорівня (місце розташування навчального закладу); б) мезорівня (тип навчального закладу); в) мікрорівня (стать, вік та стаж управлінської діяльності заступника директора школи).

5. При аналізі чинників макрорівня (місце розташування навчального закладу) встановлено: а) заступники директорів міських шкіл за рівнем розвитку конфліктологічних знань випереджають заступників директорів сільських шкіл; б) для заступників директорів сільських шкіл більш значущою, порівняно з заступниками директорів міських шкіл,
є ціннісна орієнтація “на інтереси справи”, в той час, як для заступників директорів міських шкіл більш значущою, порівняно із заступниками директорів сільських шкіл, є орієнтація “на офіційну субординацію”; в) заступники директорів міських шкіл в середньому виявляють дещо нижчий рівень агресивності, ніж їхні колеги із сільської місцевості.

6. При аналізі чинників мезорівня (тип навчального закладу) виявлено: а) заступники директорів шкіл нового типу випереджають заступників директорів шкіл традиційного типу за рівнем конфліктологічних знань; б) заступники директорів шкіл нового типу більше орієнтовані на “офіційну субординацію” та “на себе”, в той же час у заступників директорів традиційних шкіл, переважає “орієнтація на справу” та “на ставлення до підлеглих”; в) рівень ригідності заступників директорів шкіл нового типу значно перевищує рівень ригідності заступників традиційних шкіл.

7. У процесі аналізу чинників мікрорівня встановлено вплив:–

статі: а) за рівнем конфліктологічних знань заступники директорів шкіл-жінки випереджають заступників директорів шкіл-чоловіків; б) заступники директорів шкіл-чоловіки більше пов’язують конфлікт з виявами фізичної та вербальної агресії, тоді, як заступники директорів шкіл-жінки більше пов’язують конфлікт з психологічною несумісністю; в) чоловіки більше, порівняно з жінками, орієнтуються “на себе” та “на офіційну субординацію”, тоді як жінки більше, порівняно з чоловіками, орієнтуються на “на інтереси справи” та “на підлеглих”; г) заступники директорів шкіл-чоловіки випереджають заступників директорів шкіл-жінок за рівнем вияву агресивності та ригідності, тоді, як жінки випереджають чоловіків за рівнем тривожності та фрустрації;–

віку: а) заступники директорів шкіл віком від 45 до 55 років переважають представників інших вікових груп за такими конфліктологічними вміннями та навичками, як уміння “приймати оптимальне рішення в умовах конфлікту” та уміння “прогнозувати виникнення конфлікту”; б) заступники директорів шкіл віком понад 55 років переважають інші вікові групи щодо рівня розвитку вмінь та навичок “конструктивного сприйняття критики”;–

стажу управлінської діяльності: а) для заступників директорів шкіл із стажем управлінської діяльності до 5 років переважаючою є така стратегія поведінки в конфлікті, як “боротьба”; від 5 до 10 років – стратегія “пристосування” та понад 10 років – стратегія “уникнення”; б) для переважної більшості новопризначених заступників директорів (до
5 років управлінського стажу) домінуючою є така ціннісна орієнтація в діловій взаємодії, як “орієнтація на себе”, від 5 до 10 років – орієнтація “на інтереси справи” та орієнтація “на ставлення до підлеглих”, понад 10 років – орієнтація “на офіційну субординацію”.

8. Результати формуючого експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і показали, що підвищити рівень психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту можна шляхом використання в системі післядипломної педагогічної освіти спеціальної технології, яка забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на неї; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.

Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Перспективи подальшого дослідження проблеми автор вбачає у підготовці практичних психологів до надання психологічної допомоги керівникам шкільних організацій щодо взаємодії з учителями в умовах конфлікту; у розробці моделі психолого-управлінського консультування керівників шкільних організацій з проблем формування психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) Навчальні посібники та програми:

1. Дзюба Т.М. Комплекс методик для діагностики психологічної готовності керівника школи до взаємодії в умовах конфлікту / За наук. ред. Л.М. Карамушки. – Полтава: ПОІППО, 2005. – 64 с.

2. Дзюба Т.М. Конфліктологія в освітньому менеджменті: Тренінгова програма для керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Полтава: ПОІППО, 2005. – 52 с.

б) Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

3. Дзюба Т.М. Конфліктологічна компетентність як складова професійної компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Зб. наук. праць. Спец.
випуск “Теорія та практика управління педагогічними процесами”. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2002. – С. 91-97.

4. Дзюба Т.М. Деякі аспекти взаємодії заступника директора школи з педагогами в умовах конфлікту // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. – К.: Міленіум, 2003. – Ч. 10. – С. 17-21.

5. Дзюба Т.М. Дослідження факторів, що обумовлюють наявність конфліктів у системі “заступник директора школи – вчитель” // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. – К.: Міленіум, 2004. – Ч. 12. – С. 155-160.

6. Дзюба Т.М. Психологічна готовність заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту: результати емпіричного дослідження // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки – К.: Міленіум, 2006. – Ч. 18. – С. 34-39.

7. Дзюба Т.М. Система чинників, які впливають на розвиток конфліктологічної готовності заступника директора школи // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т.І, Ч.9. – К., 2006. – С. 133-144.

8. Дзюба Т.М. Технологія формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, № . – Серія психологія. Випуск 36. – Харків, 2006. – С. 46-52.

в) статті у нефахових виданнях та тези доповідей на наукових конгресах, конференціях і семінарах:

9. Дзюба Т.М. Роль особистості керівника школи у профілактиці конфліктів // Директор школи № , вересень, 2002. – С. 6-8.

10. Дзюба Т.М. Умови ефективного формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту // Психологічні основи ефективної діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін: Тези IV наук.-практ. конф. з організаційної та економічної психології (23-24 листопада 2006 р., м. Київ) / За наук. ред. Л.М. Карамушки. – К.: Наук. світ, 2006. – С. 98-99.

11. Dzuba T. Research of Conflictogens in the System. XIIІ European Congress of Work and Organizational Psychology, May 12-15, 2005, Istanbul, Turkey (Abstract, CD ROM).

Дзюба Т.М. Формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Робота містить теоретичне обґрунтування, методичні засади та результати емпіричного дослідження з даної проблеми.

У дослідженні розкрито зміст та структуру психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Виявлено недостатній рівень сформованості психологічної готовності (в цілому та окремих її компонентів).

Виділено чинники, які впливають на становлення психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту (місце розташування навчального закладу; тип навчального закладу; стать, вік та стаж управлінської діяльності заступників директорів шкіл).

Розроблено технологію формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту, яка забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на неї; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної особистісно-розвивальної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.

Ключові слова: заступник директора школи; взаємодія в умовах конфлікту; психологічна готовність до в взаємодії в умовах конфлікту; технологія формування психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту; інноваційно-орієнтовані форми післядипломної педагогічної освіти керівників.

Дзюба Т.М. Формирование психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию с учителями в условиях конфликта. – Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена проблеме формирования психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию в условиях конфликта. Работа содержит теоретическое обоснование, методические положения, результаты эмпирического исследования по данной проблеме.

Раскрыта специфика взаимодействия в условиях конфликта, которая определяется следующими характеристиками: динамикой развития конфликта, факторами, которые регулируют конфликтное взаимодействие и типом конфликта.

В диссертации обоснованы методологические, теоретические и методические основы формирования психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию в условиях конфликта. Представлена система психологических факторов (конфликтогенов взаимодействия), которые становятся причинами конфликтов в системе “заместитель директора школы – учитель”.

Разработана и научно обоснована модель психологической готовности специалиста к взаимодействию в условиях конфликта (на примере заместителя директора школы). Уточнено и конкретизировано понятие психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию с педагогами в условиях конфликта. Исследована роль психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию в условиях профессионально-управленческого конфликта. Определены содержание, структура, психологические условия её формирования в практике последипломного педагогического образования заместителей директоров школ.

Описаны уровни развития психологической готовности специалиста к взаимодействию в условиях конфликта. Уточнено систему критериев и показателей определения уровней её развития.

Эмпирически доказано, что уровень психологической готовности большинства заместителей директоров школ к взаимодействию в условиях конфликта является недостаточным и требует целенаправленного развития. Выявлено влияние на становление психологической готовности большинства заместителей директоров школ к взаимодействию в условиях конфликта ряда факторов, которые относятся к: а) макроуровню (место расположения школы); б) мезоуровню (тип школы); в) микроуровню (возраст, пол, стаж управленческой деятельности заместителей директоров школ).

Предложена технология формирования психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию с учителями в условиях конфликта, которая предполагает реализацию в практике последипломного педагогического образования заместителей директоров школ таких психологических условий: а) овладение знаниями, которые раскрывают сущность взаимодействия заместителя директора с учителями в условиях конфликта; б) овладение методами диагностики основных компонентов психологической готовности к такому взаимодействию и факторов, которые на нее влияют; в) овладение средствами и приёмами обеспечения эффективного личностно-развивающего взаимодействия заместителя директора школы с учителями в условиях конфликта.

Ключевые слова: заместитель директора школы; взаимодействие в условиях конфликта; психологическая готовность к взаимодействию в условиях конфликта; технология формирования психологической готовности к взаимодействию в условиях конфликта; инновационно-ориентированные формы последипломного педагогического образования руководителей.

Dzuba T.M. Development of secondary school deputy principals’ competence in conflict cooperation with teachers. – Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of candidate of psychological sciences in speciality 19.00.07 – pedagogical and developmental psychology. – Central Institute of Post-Graduate Pedagogical Education, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation is dedicated to the problem of development of secondary school deputy principals’ competence in conflict cooperation with teachers. The work contains theoretical substantiation, methods, and findings of the investigation of the problem in question.

The research reveals contents and structure of the secondary school deputy principals’ competence in conflict cooperation with teachers. The competence in general as well as some of its elements have been found to be underdeveloped.

The author has identified factors that affect formation of the secondary school deputy principals’ competence in conflict cooperation with teachers (location of the school, its type, deputy principal’s age, gender, and length of employment).

A technology of conflict cooperation competence formation in deputy principals has been developed. It provides for a) acquisition of the competence relevant knowledge; b) mastering relevant diagnostic techniques and tools; c) development of skills in effective personal-developmental cooperation between deputy principals and teachers in conflicts.

Key-words: secondary school deputy principal; conflict cooperation; competence in conflict cooperation with teachers; technology of conflict cooperation competence formation; innovation-oriented forms of post-graduate pedagogical education.


Сторінки: 1 2