ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРАСИТЕТ

ДЯЧЕК ВЯЧЕСЛАВ ІВАНОВИЧ

УДК 330.341: 336.273: 338.242

ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗБЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ-2007

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в ННЦ “Інститут землеробства Української академії аграрних наук”.

Науковий керівник - доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Калінчик Микола Володимирович,

ННЦ “Інститут землеробства Української

академії аграрних наук”, завідувач

відділу економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Перебийніс Василь Іванович,

Полтавський університет

споживчої кооперації України Укоопспілки, завідувач

кафедри загальноекономічних дисциплін;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Кісіль Микола Іванович,

ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу інвестицій

Захист відбудеться 14 грудня 2007 року о годині на засіданні спеціалізованої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції потребує забезпечення товаровиробників сучасною технікою. У процесі трансформації економічних відносин в сільському господарстві було ліквідовано систему централізованого постачання сільськогосподарським підприємствам технічних засобів. Водночас, відповідні ринкові механізми не було сформовано, що негативно впливало на процеси технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

За останні 15 років обсяги придбання окремих видів технічних засобів усіма категоріями господарств зменшилися у 20-50 разів. До того ж, 75-90% таких засобів відпрацювали нормативні строки служби. У зв’язку з цим проблема технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств актуалізувалася. Проте нинішній фінансовий стан товаровиробників аграрного сектору економіки не дає змоги розв’язати проблему за рахунок їх власних коштів. Тому в сучасних умовах проблему технічного забезпечення можна розв’язати лише комплексно, зокрема шляхом формування і розвитку довгострокового кредитування, лізингу, кооперування, державної підтримки та інших механізмів.

Стан вивчення проблеми. Наукові проблеми економічних, фінансових, інвестиційних та інших аспектів забезпечення і експлуатації техніки у сільському господарстві, розглядалися в наукових працях Я.К. Білоуська, В.Г. Більського, М.А. Босого, В.В. Вітвицького, П.І. Гайдуцького, В.П. Горячкіна, М.І. Грицишина, Я.С. Гукова, А.А. Демка, П.А. Денисенка, М.К. Діденка, В.В. Зіновчука, М.В. Зубця, М.В. Калінчика, М.І. Кісіля, Ю.О. Конкіна, В.І. Кравчука, Г.А. Лісовського, М.Г. Лобаса, Ю.Я. Лузана, В.І. Перебийніса, О.В. Полпудникова, П.Т. Саблука, В.Д. Савченка, В.П. Ситника, Е.А. Фінна, В.Й. Шияна та інших авторів.

У зазначених дослідженнях розглянуто різноманітні аспекти технічного забезпечення сільського господарства в умовах командно-адміністративної та ринкової систем. Водночас, недостатньо дослідженими залишаються теоретичні засади формування та комплексного функціонування механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, особливості застосування механізмів забезпечення технікою у період трансформації економіки, передовий досвід сучасної практики застосування економічних механізмів, засади державної технічної політики в аграрній сфері тощо. Необхідна сучасна державна концепція забезпечення сільськогосподарських підприємств новою технікою, реалізація якої на практиці сприятиме сталому розвитку сільськогосподарських підприємств та одержанню високоякісної конкурентоспроможної продукції, яка б відповідала вимогам СОТ та ЄС.

Зазначене обумовлює актуальність теми проведеного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт відділу економіки ННЦ „Інститут землеробства Української академії аграрних наук” згідно з темою: „Розроблення наукової основи адаптації еколого-економічних систем землеробства до природного та ринкового середовища” (номер державної реєстрації 0101U003825), „Розроблення науково-методологічних засад аграрної та соціальної політики в умовах переходу на інноваційну модель розвитку АПК” (номер державної реєстрації 0106U010325).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено такі завдання:–

узагальнити теоретичні основи формування та функціонування механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами;–

оцінити сучасний стан забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами;–

дослідити можливості використання світового досвіду застосування механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами;–

науково обґрунтувати методичні підходи до економічної оцінки варіантів вибору ефективних сільськогосподарських машин у різних умовах господарювання, зокрема на основі імітаційного моделювання;–

удосконалити методику визначення технологічної потреби сільськогосподарських підприємств у технічних засобах;–

оцінити ефективність різних видів фінансових механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами;–

обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази з метою поліпшення забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, зокрема через лізингові та кредитні механізми.

Об’єктом дослідження є процес і механізми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів формування та функціонування економічних механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові праці сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем теорії та практики застосування механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами.

Дослідження ґрунтуються на широкому використанні теоретичних і логічних методів дослідження, зокрема абстрактно-логічного (теоретичного узагальнення питань технічної забезпеченості в ринкових умовах); монографічного (вивчення ефективності варіантів технічного забезпечення на рівні конкретного підприємства); статистико-економічного (аналіз тенденцій матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств); кластерного аналізу (визначення типових підприємств за багатьма ознаками); імітаційного моделювання (оцінки варіантів комплектування техніки для різних типів підприємств); кореляційно-регресійного (розрахунок продуктивності машин за годину змінного часу машин та витрат палива); розрахунково-конструктивного ( визначення технологічної потреби у технічних засобах) тощо.

Інформаційна база дисертаційного дослідження. У процесі виконання роботи використовувались законодавчі та нормативно-правові акти України з питань забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, офіційні матеріали Держкомстату і Мінагрополітики, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств Мінагрополітики, НАК “Украгролізинг”, корпорації “Украгропромбіржа”, наукові звіти ННЦ “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства УААН”, довідково-нормативні матеріали, теоретичні праці науковців, а також результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні та обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, що розкривається сукупністю таких положень:

вперше запропоновано наукове обґрунтування поняття „забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами” як системи законодавчо-нормативних, організаційно-економічних, інвестиційних, інноваційних, фінансових, маркетингових, інформаційних та інших заходів і механізмів, спрямованих на задоволення потреби сільськогосподарських підприємств у необхідних їм технічних засобах та технічних послугах;

удосконалено:–

методику розрахунку технологічної потреби сільськогосподарських підприємств у технічних засобах для типових підприємств, визначених на основі кластерного аналізу;–

механізм часткової компенсації підприємствам вартості сільськогосподарської техніки в результаті його поєднання з механізмом здешевлення відсотків за довгостроковими кредитами як найбільш ефективного напряму використання окремих форм державної підтримки;–

механізм кредитної підтримки технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств шляхом внесення до нормативно-правових актів найважливішої ознаки довгострокового кредиту як такого, що відповідає середнім строкам служби сільськогосподарської техніки, збільшення строків часткової компенсації відсотків за комерційними кредитами з трьох до 5-10 років та індикативного формування ставки відсотка за комерційним кредитом для підприємств на рівні 4-5% річних;

дістали подальшого розвитку:–

методика визначення ефективності використання техніки в різних умовах господарювання завдяки доповненню її положеннями європейських стандартів щодо визначення обсягу експлуатаційних витрат;–

нормативна база для інженерно-технічного забезпечення агропромислового виробництва через доповнення положеннями щодо механізму пільгового оподаткування послуг з прокату сільськогосподарської техніки, оренди і надання механізованих послуг; організаційно-економічних форм спільного використання техніки сільськогосподарськими підприємствами; додаткових заходів з підтримки машинно-технологічних станцій та механізованих загонів;

– засади лізингового механізму, зокрема запропоновано доповнити законодавчо-нормативну базу такими видами лізингу, як оперативний та міжнародний, що дає можливість сформувати додаткові фінансові джерела забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні науково обґрунтованих пропозицій щодо визначення шляхів удосконалення механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, використання яких дасть можливість Мінагрополітики створювати сприятливі для сільськогосподарських підприємств умови щодо їх технічного переоснащення та у разі потреби вносити відповідні зміни до законодавства з цих питань. Результати дослідження у вигляді доповідної записки „Про необхідність визначення сегментів виробників сільськогосподарської продукції для розрахунку технологічної потреби у сільськогосподарській техніці” передано Мінагрополітики, де використовуються для формування засад державної технічної політики (лист Мінагрополітики від 31 травня 2006 р. № 37-16-1-6/8244). Пропозиції щодо необхідності розширення та визначення форм і видів лізингу будуть використані при вдосконаленні лізингового законодавства з метою додаткового забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами (лист Мінагрополітики від 19 травня 2006 р. № 37-16-3-6/7637). Пропозиції методичного характеру, зокрема з визначення ефективності використання сільськогосподарської техніки методом імітаційного моделювання, використано у фермерському господарстві „Світанок” Тетіївського району Київської області (довідка № 37/06 від 19 квітня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом наукового дослідження комплексу механізмів, передбачених для технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств, з метою прискорення технічного прогресу у сільському господарстві. Наукові результати, наведені в дисертації, одержані автором особисто за результатами власних розробок і розрахунків.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: “Проблеми сучасного землекористування” (Чабани, Інститут землеробства УААН, 2002 р.); “Новітні технології вирощування сільськогосподарських культур – у виробництво” (Чабани, Інститут землеробства УААН, 2004 р.); молодих вчених “Новітні технології виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва” (Чабани, Інститут землеробства УААН, 2005 р.); „Впровадження інноваційних енерго- та ресурсозберігаючих технологій в агропромисловому комплексі” (Київ, – Національний комплекс „Експоцентр України” 2006 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10 одноосібних наукових працях загальним обсягом 3,18 друкованих аркуша, з них 5 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,28 друкованих аркуша.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних та наукових джерел з 167 найменувань і 12 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 194 сторінках друкованого тексту, що включає 42 таблиці, 11 рисунків і 2 діаграми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення, наведено відомості щодо апробації та результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретичні та методологічні основи механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами” розглянуто теоретичні основи та особливості механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами у період трансформації економіки та методологічні підходи до визначення ефективності використання сільськогосподарської техніки залежно від рівня забезпечення нею підприємств.

Встановлено, що технічне переоснащення сільського господарства на індустріальній основі потребує забезпечення його високоякісними технологіями, новими сільськогосподарськими машинами і знаряддями, що важливо в умовах інтеграції України до світової економіки та вступу до СОТ. Практика некомплексного придбання господарствами технічних засобів і обладнання призводить до зниження ефективності їх використання, а нерідко й до консервації на певний період.

Внаслідок гострого дефіциту сільськогосподарської техніки першочергового значення набули механізми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами через спеціалізовані машинно-технологічні станції, які здійснюють багатофункціональний технічний сервіс та надають інші послуги сільськогосподарським підприємствам з метою задоволення їх потреб, особливо з метою освоєння прогресивних технологій.

Проте власні можливості сільськогосподарських підприємств та МТС недостатні для оновлення надмірно зношеного технічного парку в сільському господарстві. Для вирішення зазначеного питання потрібна система механізмів ринкового типу, що дасть змогу задовольнити потреби сільськогосподарських підприємств у технічних засобах та послугах.

У зв’язку із зазначеним систему забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами доцільно розглядати як сукупність законодавчо-нормативних, організаційно-економічних, інвестиційних, інноваційних, фінансових, маркетингових, інформаційних та інших заходів і механізмів, спрямованих на задоволення потреби сільськогосподарських підприємств у необхідних їм технічних засобах і послугах.

Технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств у період ринкової трансформації економіки України мало ряд таких особливостей:

різке уповільнення темпів оновлення машинно-тракторного парку підприємств, що пов’язано насамперед з різким зменшенням обсягів інвестицій на їх технічне переозброєння;

закупівля сільськогосподарської техніки за рахунок іноземних кредитів під гарантії Уряду у відомих іноземних фірм, зокрема у період 1996-1998 рр. – близько 1700 зернозбиральних комбайнів (13 відсотків щорічної технологічної потреби сільськогосподарських товаровиробників), понад 700 тракторів та 150 кормозбиральних комбайнів;

концентрація переважної частини іноземних товарних кредитів на закупівлю іноземної техніки у корпорації „Украгропромбіржа”, що стримувало процес формування ринкових засад у цьому сегменті ринку і поширення альтернативних варіантів постачання іноземної техніки, зокрема з Росії;

орієнтація на закупівлю більшості зернозбиральних комбайнів у однєї компанії (Джон Дір), що позитивно впливало на створення бази технічного сервісу;

відсутність чіткого механізму повернення іноземних кредитів під закупівлю сільськогосподарської техніки, внаслідок чого утворився значний державний борг перед іноземними кредиторами, а це у свою чергу призвело до відмови від зазначеного механізму технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств;

створення машинно-технологічних станцій під командно-адміністративним тиском без будь-яких техніко-економічних обґрунтувань, що зумовило збитковість більшості з них, повільне нарощування потужностей, некомплектність і незбалансованість попиту на їх послуги.

У період трансформації економіки також здійснено заходи щодо формування нового механізму технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств на умовах лізингу. З метою поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільськогосподарського виробництва в умовах формування ринкових відносин Уряд у 1997 р. прийняв рішення щодо створення Державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства. На умовах фінансового лізингу сільськогосподарським підприємствам у 1998-2006 рр. поставлено сільськогосподарської техніки на суму понад 1 млрд. гривень (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка постачання сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу в 1998-2006 роках (одиниць)*

Види

техніки | Усього | Зокрема за роками

1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Трактори | 5390 | 783 | 2238 | 23 | 677 | 250 | 438 | 518 | 449 | 14

Зернові комбайни | 626 | 71 | 37 | 41 | 98 | 21 | 40 | 219 | 93 | 6

Плуги | 1962 | 399 | 999 | 20 | 162 | 58 | 101 | 151 | 11 | 61

Сівалки | 1900 | 113 | 461 | 89 | 200 | 57 | 454 | 443 | 70 | 13

Інша техніка | 7394 | 656 | 2067 | 314 | 783 | 577 | 889 | 1437 | 657 | 14

* Розрахунки за даними НАК „Украгролізинг”

Впровадження лізингового механізму сприяло збільшенню обсягів постачання машин і механізмів вітчизняного виробництва для потреб сільськогосподарських підприємств. Найбільше техніки закуплено на ВО “Південний машинобудівний завод”, ВАТ “Харківський тракторний завод”, ВАТ “Червона зірка” і ВАТ “Борекс”. Однак технологічна потреба сільськогосподарського виробництва у машинах та обладнанні нині задоволена менше, ніж наполовину, а з урахуванням фізичного зносу – на чверть. Ціни на сільськогосподарську техніку, поставлену товаровиробникам за рахунок державного лізингового фонду, у 1,3-1,4 раза вищі ніж при прямих закупівлях через ринкових постачальників. Однією з причин такого стану є недосконала технічна політика держави в агропромисловому комплексі.

Незважаючи на численні пропозиції науковців та практиків, законодавчу базу для реалізації державної технічної політики в агропромисловому комплексі було створено із запізненням. Хоча Верховна Рада прийняла Закон України „Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу”, реалізація його положень поки що не має нормативного та методичного забезпечення. Тому організацією технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств займаються численні непрофесійні структури різних форм власності, в тому числі такі, як ДАК “Хліб України”, ВАТ “Укрм’ясо”, ВАТ “Укрмолпром”, ВАТ “Укрцукор”.

Особливості формування системи технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств здійснювали одночасно позитивний і негативний вплив на рівень забезпечення виробників технікою, хоча позитивні фактори переважали.

Рівень механізації виробничих процесів як економічний показник характеризує розвиток матеріально-технічної бази сільського господарства. Тому ефективність державної технічної політики в сільському господарстві значною мірою буде визначатися рівнем оптимізації складу машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств. З цією метою для кожного господарства доцільно використовувати методику визначення потреби у технічних засобах. Проте ця методика не розроблена, а нормативні документи методичного характеру застаріли і не відповідають сучасним умовам.

Застосування розробленої за часів колишнього СРСР методики визначення витрат на експлуатацію сільськогосподарської техніки неможливе у зв’язку з тим, що витрати на мастила й фільтри потрібно відокремити від витрат на паливо; у методиці не враховуються витрати на страхування та використання і повернення комерційних кредитів; витрати на ремонти і технічне обслуговування слід визначати відповідно до наробітку машин у годинах, а не як відрахування за незмінним річним коефіцієнтом незалежно від сумарного наробітку; не враховуються витрати на зберігання техніки.

У міжнародних стандартах зазначені недоліки економічного розрахунку експлуатаційних витрат відсутні. Проте ці стандарти не адаптовані для умов сільського господарства України, зокрема коефіцієнти витрат на ремонти і технічне обслуговування неприйнятні для України; ціни на вітчизняне масло і фільтри суттєво відрізняються від імпортних; коефіцієнти готовності вітчизняної техніки значно нижчі, ніж імпортної; різні витрати на страхування і зберігання техніки, а також використання кредитних ресурсів.

Зроблено висновок щодо необхідності створення відповідного національного стандарту шляхом поєднання положень міждержавного стандарту ГОСТ „Визначення витрат на експлуатацію сільськогосподарської техніки” з міжнародною методикою економічного розрахунку потреби у сільськогосподарських машинах.

При порівняльній оцінці окремих машинно-тракторних агрегатів витрати на основні і допоміжні матеріали (насіння, добрива, пестициди, тара тощо), їх можна не враховувати, але враховувати витрати на страхування і кредити, мастила, фільтри, відокремивши їх від палива. При розрахунку собівартості продукції такі витрати слід включати окремо. Запропоновані методичні підходи дають змогу визначати експлуатаційні витрати при використанні техніки з урахуванням сучасних вимог ринку.

Дослідженнями, проведеними з використанням методів імітаційного моделювання та запропонованих методичних підходів до економічної оцінки варіантів вибору сільськогосподарських машин встановлено, що з огляду на економію витрат і продуктивність при збиранні кормових культур різної врожайності найвигіднішими є кормозбиральні комбайни типу КСК-100А (рис. 1).

1 – кормозбиральний комбайн Ягуар-840

2 - кормозбиральний комбайн Ягуар-685SL

3 - кормозбиральний комбайн КСК-100А

4 - кормозбиральний комбайн Марал-125

Рис. 1. Рівень прямих експлуатаційних витрат кормозбиральних комбайнів залежно від урожайності культур

При низькій врожайності ефективність використання кормозбиральних комбайнів КСК–100А і Марал-125 практично однакова, але з підвищенням врожайності рівень економії експлуатаційних витрат з використанням комбайну КСК-100А постійно збільшується.

У другому розділі „Оцінка сучасних економічних механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами” розглядаються сучасний стан забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, світовий досвід організації технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств та аналізуються сучасні фінансові механізми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами.

Ефективне господарювання в аграрному секторі потребує належного матеріально-технічного забезпечення, використання новітніх досягнень науки і техніки, спроможних забезпечити виробництво конкурентної сільськогосподарської продукції. Для цього кількісний та якісний склад машинно-тракторного парку повинен забезпечити виконання всього обсягу механізованих робіт в оптимальні строки при мінімальному рівні витрат.

Аналітичними дослідженнями встановлено, що сучасний стан забезпечення сільськогосподарських підприємств технікою незадовільний (табл. 2).

Таблиця 2

Забезпеченість сільськогосподарських підприємств основними технічними засобами у 2006 році *

Найменування та типи машин | Кількість техніки | на підприємствах | Забезпеченість технікою підприємств, % від потреби

технологічна потреба | наявність | Трактори | 420000 | 196820/182552 | 47 | Зернозбиральні комбайни | 112000 | 47150/44252 | 42

Кукурудзозбиральні комбайни | 11200 | 4750/4179 | 42

Кормозбиральні комбайни | 23700 | 14627/12960 | 60

Плуги загального призначення | 151000 | 78345 | 52

Сівалки всіх видів | 180700 | 96970/91043 | 54

* Розраховано за даними Держкомстату України

Протягом тривалого часу продовжується зменшення кількості одиниць всіх основних видів технічних засобів. За останні роки темпи скорочення кількості тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин становлять на рік 11-14%. За період 1991 – 2005 рр. кількісний парк зернозбиральних комбайнів зменшився із 110 до 47 тисяч, у зв’язку з чим навантаження на один комбайн зросло із 113 га до 293, а в південних регіонах – до 406 га, тоді як за нормативами площа збирання повинна становити 90 – 100 га. Скорочення технічного парку в сільськогосподарських підприємствах обумовлено випереджаючими темпами списання, порівняно з придбанням.

Сучасний стан техніки у сільськогосподарських підприємствах не відповідає жодним нормативним вимогам.

Кількість списаної за останні роки сільськогосподарської техніки в 2-2,5 раза перевищує обсяги придбання. Лише в 2005 р. кількість тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин зменшилась на 11-13 відсотків. Наявний машинно-тракторний парк на 80-90 відсотків вичерпав технічний ресурс, що вдвічі збільшує витрати коштів на його ремонт та технічне обслуговування, не дає змоги вчасно виконувати технологічні операції, що призводить до значних втрат урожаю і зниження якості сільськогосподарської продукції. Особливо зношені комбайни. Так комбайни типу „Нива” та „Колос” майже на 99% вичерпали свій технічний ресурс, а 70% експлуатується понад 20 років. Аналогічна ситуація й з іншими комбайнами, зокрема з “Дон-1500”, майже половина яких згідно з діючими технічними нормативами підлягає списанню.

Сучасний парк зернозбиральних комбайнів складається переважно із застарілої та малопродуктивної техніки, яка не забезпечує збирання врожаю в оптимальні терміни, що призводить до великих втрат зерна, які, за оцінками фахівців, становлять 5-7 млн. тонн щороку.

За умови, якщо у найближчі роки темпи скорочення чисельності та зростання ступеня зношеності технічних засобів збережуться, то через 5–6 років у сільському господарстві настане техніко-технологічна катастрофа. Межа, за якою товарне виробництво припиниться через нестачу тракторів та комбайнів, може припасти на 2010 рік. Вкрай незадовільний стан забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами загрожує національній безпеці держави.

У зв’язку з цим вирішення проблеми техніко-технологічного переоснащення сільськогосподарських підприємств у найближчі строки є одним з найважливіших завдань національного значення. Виконання цього завдання потребує активних заходів держави, які в умовах вступу України до СОТ мають відповідати світовій практиці.

В європейських країнах доведено переваги великих господарств або господарств з розвиненою спеціалізацією перед дрібними. І цей важливий висновок неодмінно слід враховувати при організації фермерських господарств в Україні. З укрупненням ферм ефективніше використовується продуктивний потенціал тракторів і сільськогосподарських машин, головним чином, за рахунок зменшення матеріальних і трудових затрат. Наприклад, сумарні затрати на 1 га оброблюваних площ на фермі розміром 500 га зменшуються у 1,3-1,4 раза порівняно із затратами на фермі розміром 200 га. Це пояснюється тим, що річне завантаження трактора на фермах розміром 500 га досягає 800 -1200 год., що на 20 - 30 відсотків більше, ніж на фермах розміром 200 га.

У зарубіжній практиці використовується широкий набір прогресивних організаційно-економічних форм ефективного використання сільськогосподарської техніки.

Основні з них такі: товариства із спільного використання техніки, кооперативи, підприємства з надання механізованих послуг (МТС, мехзагони, прокат, оренда). Вибір форми використання техніки залежить від багатьох чинників, основними з яких є обсяги виробництва, ціни за послуги, розміри полів тощо. Аналіз і впровадження таких форм можливий і в умовах України, зокрема, шляхом сприяння розвитку технічного сервісу на базі ремонтно-транспортних підприємств.

Оскільки обладнання дуже дороге, уряди деяких країн надають підтримку його міжгосподарському використанню. У зв’язку з цим оплата послуг координатора машинної кооперації нерідко субсидується. Зазначений механізм забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами доцільно використовувати в Україні, проте для цього необхідне проведення відповідної державної політики.

У процесі ринкової трансформації економіки України було в різній мірі сформовано фінансові механізми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами. За результатами дослідження цих механізмів встановлено, що сільськогосподарські підприємства нині не спроможні повністю задовольнити потреби у технічних засобах за рахунок власних коштів, залучених та інших джерел фінансування, а також державної підтримки.

Так, при потребі в техніці, замовленій у 2005 р. сільськогосподарськими підприємствами, 8,6 тис. одиниць на суму більш як 760 млн. грн., вони фактично придбали 73%.

В результаті застосування механізму фінансового лізингу через НАК „Украгролізинг” у 2005 році сільськогосподарським підприємствам поставлено лише 449 тракторів, що становить 22% загальної кількості тракторів, замовлених сільськогосподарськими підприємствами, зернозбиральних комбайнів – 93 (15%), а жаток – 10 (6 %).

З використанням державних механізмів постачання сільськогосподарські підприємства отримали трактори, зернозбиральні комбайни та іншу техніку на суму 1,1 млрд. грн. (табл. 3).

Таблиця 3

Придбання сільськогосподарської техніки товаровиробниками в результаті застосування державних механізмів постачання у 2005 році

Найменування техніки | Кількість, штук | На суму, тис. грн.

Трактори | 2241/1695 | 263362/298031

Комбайни зернозбиральні | 831/628 | 414578/357143

Інша техніка | 3301 | 454184

Усього | 6373/4654 | 1132124/1088311

Отже, для розв’язання проблеми технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідно зосередити увагу на удосконаленні діючих механізмів технічного забезпечення та розробці нових, оскільки оновлення машинно-тракторного парку здійснюється недостатньо ефективно. Для досягнення рівня технологічної потреби сільськогосподарських підприємств у зернозбиральних комбайнах впродовж 15 років необхідно щороку поставляти їм 7,6 тис. одиниць, зокрема з пропускною здатністю 8-9 кг/с зерна – 4,5 тис. одиниць та з пропускною здатністю 5-7 кг/с – 3,1 тисячі. Враховуючи те, що в 2005 р. в результаті застосування державних механізмів постачання забезпечено лише 11 % необхідної щорічної потреби та 14 % придбано за власні кошти, удосконалення фінансових механізмів слід здійснювати в напрямах збільшення масштабів їх застосування та наповнення джерел фінансування відповідних заходів.

Найдешевша нова техніка надходить до сільськогосподарських підприємств в результаті застосування механізму часткової компенсації вартості, але її надійшло найменше, що обумовлено відсутністю у сільськогосподарських підприємств власних обігових коштів, отже неможливістю нарощування обсягів виробництва продукції.

У разі часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки сільськогосподарське підприємство може придбати за найнижчою ціною трактор ХТЗ–17221 (175,42 тис. грн.), при використані середньострокових кредитів комерційних банків (три роки) ціна придбання становитиме 351 тис. гривень. Найвигіднішим для сільськогосподарських підприємств є придбання техніки (три роки) з використанням механізму здешевлення відсотків за довгостроковими кредитами та механізму часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки і ціна трактора ХТЗ–17221 становитиме 226 тис гривень.

Запропоноване об’єднання двох механізмів не заборонене нормативно-правовими актами, тому його слід широко застосовувати сільськогосподарськими підприємствами на практиці, а органам державного управління підтримувати цю практику.

Незважаючи на впровадження зазначених механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними ресурсами, в останні роки відбувається стабільне зниження рівня його ресурсного забезпечення та погіршуються технічне оновлення і модернізації матеріально-технічної бази. Тому втрати врожаю зростають, собівартість виробництва продукції підвищується.

У третьому розділі „Шляхи вдосконалення механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами” запропоновано напрями формування державної політики щодо вдосконалення механізмів забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, зокрема удосконалення лізингового та кредитного механізму.

Державну технічну політику у сільському господарстві слід формувати виходячи з обґрунтованої технологічної потреби виробників сільськогосподарської продукції у технічних засобах.

З цією метою Мінагрополітики використовує результати розрахунків технологічної потреби у сільськогосподарській техніці, проведених у 2000-2003 рр. у ННЦ “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства”. Зазначена потреба базується на застарілих технологіях та технічних засобах, розрахунки здійснено на модельних господарствах довільно обраних чотирьох кластерів, нормоутворюючі чинники яких визначені лише за площею ріллі для цих господарств. Тому ця технологічна потреба не відображає об’єктивних потреб сучасного сільськогосподарського виробництва, а тому методика розрахунків потребує уточнення.

Враховуючи те, що в розрахунках технологічної потреби сільськогосподарських підприємств у технічних засобах для подальшого використання при формуванні державної технічної політики необхідно не лише визначати різновиди сучасних технологій виробництва, а й типорозміри господарств. У зв’язку з цим у процесі досліджень застосовано кластерний аналіз.

Вхідними даними для кластерного аналізу є матриця, яка задана відношенням “об'єкт-ознака” і є двовимірною таблицею. У нашому випадку об'єкт – це господарство, ознака – змінна для господарств. Як змінні приймаємо площу ріллі і площі культур.

Всі об’єкти матриці розділені на порівняно невелике число k однорідних у відповідному значенні кластерів. Тоді об’єкти, що належать до одного кластера, близькі один до одного, а об’єкти з інших кластерів – далекі один від одного.

Встановлено, що розрахунки технологічної потреби у технічних засобах у 601 господарства Київської області доцільно здійснювати за 6 кластерами, середня площа ріллі у яких коливається від 353 до 3522 га, кількість господарств у кластері – від 45 до 180 одиниць. Визначено 6 типових господарств області, які належать до різних кластерів і за параметрами яких слід визначати технологічну потребу в техніці. На прикладі типового для п’ятого кластеру господарства ТОВ „Веремія” Обухівського району Київської області розрахована технологічна потреба в техніці за методикою математичного моделювання. Технологічна потреба у техніці, з розрахунку на 100 га ріллі становлять: трактори – 1,8 одиниці, зернозбиральні комбайни – 0,3, вантажні автомобілі – 0,6, сівалки – 0,7, ґрунтообробна техніка – 4,2, а інша техніка – 7,3.

Зазначені розрахунки пропонується використовувати для обґрунтування потреби в технічних засобах, зокрема при визначенні класу тракторів та їх потужності, потреби в зернозбиральних комбайнах та іншій сільськогосподарській техніці. Це забезпечить високу ступінь обґрунтованості технологічної потреби в сільськогосподарській техніці та заходів щодо удосконалення технічної політики в аграрному секторі економіки.

Важливою складовою економічного механізму забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами у перспективі має стати лізинг. Сучасні лізингові відносини у сільському господарстві розвинені недостатньо, що є наслідком недоліків у законодавстві, зокрема неповної класифікації видів лізингу, відсутності положень щодо оперативного лізингу та таких його форм як зворотній, пайовий і міжнародний.

З метою розширення можливостей сільськогосподарських підприємств у залученні додаткових фінансових методів запропоновано доповнити законодавчо-нормативну базу відсутніми в ній видом та формами лізингу.

Для створення умов самостійного забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, слід удосконалити існуючі механізми кредитування. Нині вартість кредитних ресурсів для придбання техніки у два рази перевищує відповідні показники розвинених країн. Обсяги кредитної підтримки сільськогосподарських підприємств не задовольнять їх потреб. Основна частина підтримки припадає на короткострокові кредити, тоді як для технічного забезпечення необхідна кредитна підтримка середньо- та довгострокових інвестиційних проектів.

Удосконалення кредитної підтримки сільськогосподарських підприємств слід здійснювати в напрямі збільшення обсягів кредитної підтримки на придбання технічних засобів, здешевлення вартості користування довгостроковими кредитами і збільшення строків довгострокового кредитування. У зв’язку із зазначеним в процесі досліджень запропоновано збільшити строки кредитної підтримки технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств з трьох до 5-10 років, що зменшить фінансове навантаження на підприємства.

ВИСНОВКИ

1. Сучасний стан забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами незадовільний і характеризується: купівельною неспроможністю оновлення технічних засобів; недостатніми обсягами надходження нової техніки у господарства; низьким рівнем оновлення наявного технічного парку, що навіть не створює умов для його простого відтворення; прогресуючими темпами списання сільськогосподарської техніки; збитковою діяльністю з надання технічних послуг; наявністю на ринку сільськогосподарської техніки неспеціалізованих постачальників; відсутністю чіткого механізму використання іноземних товарних кредитів для отримання сільськогосподарської техніки іноземного виробництва; недостатніми обсягами кредитної підтримки для придбання сільськогосподарської техніки; нерозвиненістю і недосконалістю лізингових відносин тощо.

Наявна сільськогосподарська техніка задовольняє технологічну потребу підприємств у тракторах – на 47 %, зернозбиральних комбайнах – 42, кукурудзозбиральних комбайнах – 42, бурякозбиральних комбайнах – 60, а сівалок – 52 відсотка. У разі коли зниження рівня забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами не буде зупинено, через 5 – 6 років у сільському господарстві може настати техніко-технологічна катастрофа.

2. Виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від впровадження прогресивних технологій, забезпеченості сільськогосподарських підприємств сучасними технічними засобами та високопродуктивного їх використання. У зв’язку з необхідністю розгляду поняття „забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами” як широкої системи в наукових дослідженнях і на практиці доцільно розглядати його як систему законодавчо-нормативних, організаційно-економічних, інвестиційних, інноваційних, фінансових, маркетингових, інформаційних та інших заходів і механізмів, спрямованих на задоволення потреби сільськогосподарських підприємств у необхідних їм технічних засобах та технічних послугах. Розгляд зазначеного поняття у широкому значенні забезпечує комплексність вивчення та розв’язання проблеми технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств.

3. Обов’язковою умовою розв’язання проблеми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами є досягнення ефективності, що передбачає багатоваріантність і комплексність підходів в аналітичних, прогнозних, проектних та планових розрахунках. Проте існуюча методика визначення витрат на експлуатацію сільськогосподарської техніки недостатньо повно враховує особливості сучасної аграрної економіки.

З метою подальшого розвитку методології визначення витрат на експлуатацію сільськогосподарської техніки доцільно використовувати запропоновану в дослідженнях методику, що передбачає відокремлення витрат на мастила й фільтри від витрат на паливо; врахування витрат на страхування і на погашення комерційного кредиту; визначення розміру витрат на ремонт і технічне обслуговування відповідно до наробітку машин у годинах; врахування витрат на зберігання техніки.

4. Незадовільний стан з технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств значною мірою обумовлюється їх тривалою фінансовою нестабільністю, низьким рівнем дохідності та відсутністю достатніх власних джерел фінансування інвестицій у технічне переозброєння.

В останні роки досить низький рівень прибутковості сільськогосподарських підприємств. Підвищення рівня прибутковості сільськогосподарських підприємств потребує здійснення державних заходів щодо усунення міжгалузевих диспропорцій та наслідків цінового диспаритету.

5. Проблему технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств можна частково вирішувати шляхом спільного придбання та використання техніки, особливо високопродуктивної. З метою ефективного використання високопродуктивних машин зарубіжні фермери запроваджують різні організаційно-економічні форми зокрема товариства із спільного використання техніки, кооперативи, підприємства з надання механізованих послуг через машинно-технологічні станції, мехзагони, прокат, оренду техніки.

Сфера спільного використання сільськогосподарської техніки в Україні потребує розвитку, а це, в свою чергу, проведення відповідної державної політики.

6. Результати аналізу державної політики України щодо забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами на даному етапі дають підстави зробити висновок про те, що цей процес відбувається без достатнього врахування дії ринкових законів попиту і пропозиції, набутого світового досвіду та здійснюється некомплексно.

7. В сучасній практиці залучення додаткових коштів під технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств використовуються різні фінансові механізми, що забезпечують не однаковий вплив на рівень ціни придбання техніки. Порівняно із закупівлею сільськогосподарської техніки за отриманий у комерційного банку кредит ціна на цю техніку при кредитній підтримці держави буде на 16% нижча, а при фінансовому лізингу на 22%.

Найдешевшу нову техніку можна придбати в результаті застосування механізму часткової компенсації вартості (за власні кошти підприємств), але її надходит найменше. Така ситуація обумовлена відсутністю у сільськогосподарських підприємств власних обігових коштів.

Найвигідніше закуповувати сільськогосподарську техніку шляхом об’єднання двох механізмів – здешевлення відсотків за довгостроковими кредитами та часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки, що знижує ціну на 55%. З метою поширення практики застосування поєднаного механізму органам управління сільського господарства необхідно роз’яснювати його широкому колу сільськогосподарських підприємств.

8. Постачання технічних засобів сільськогосподарським підприємствам на умовах фінансового лізингу через НАК „Украгролізинг”, в порівняні з кредитами забезпечує значний рівень ефективності, це досягається в результаті включення лізингових платежів до валових витрат лізингоодержувача, при залученні кредитів до валових витрат включаються лише відсотки, а повернення кредиту здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після його оподаткування.

9. Технічну політику держави слід формувати виходячи з перспективних завдань і базуючись на технологічній потребі у сільськогосподарській техніці. В сучасних умовах технологічну потребу в сільськогосподарській техніці необхідно визначати виходячи з наявних природно-кліматичних умов і спеціалізації сільськогосподарських підприємств. В розрахунках технологічної потреби у технічних засобах доцільно використовувати запропоновану методику для типових підприємств, визначених на основі кластерного аналізу. Застосування цієї методики підвищує рівень обґрунтованості технологічної потреби сільськогосподарських підприємств.

10. У зв’язку з недосконалістю законодавства, що регулює фінансові механізми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, необхідно доповнити Закон України „Про лізинг” положеннями про такий його вид, як оперативний, та такими формами, як міжнародний, повний, пайовий, зворотній, генеральний, компенсаційний, а також запровадження лізингу нерухомого майна; Податковий кодекс України – положеннями щодо оподаткування видів та форм лізингу, які є додатковими джерелами забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами. Це свідчить про те, що нормативна база перебуває в стадії становлення та удосконалення.

11. З метою прискорення проведення заходів щодо технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств необхідно удосконалити механізми державного цільового кредитування технічного забезпечення аграрного виробництва шляхом збільшення строку довгострокового кредитування з трьох до 5-10 років. Кредити на три роки слід розглядати як середньотермінові, кредитну підтримку держави слід формувати виходячи з того, що ставка відсотка за довгостроковими кредитами, що сплачує підприємство комерційному банку, не повинна перевищувати 4-5 відсотків річних. Такі заходи нададуть можливість сільськогосподарським підприємствам зупинити різке зниження рівня технічного забезпечення та поступово оновити машинно-тракторний парк до рівня необхідної технологічної потреби. У державному бюджеті замість 552 млн. гривень, передбачених на зазначені цілі у 2007 р., необхідно щороку виділяти на фінансові механізми для забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами понад 1,5 млрд. гривень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Дячек В.І. Деякі аспекти маркетингових досліджень для впровадження лізингу // Статистика України. – 2004. – № 4.– С. 64 – 66.

2. Дячек В.І. Оновлення машинно-тракторного парку України за рахунок іноземних кредитів під гарантії Уряду // Статистика України.