НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ДОБРОВОЛЬСЬКА Володимира Володимирівна

УДК 346.5(477)

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі підприємницького та комерційного права Одеської

національної юридичної академії МОН України (м. Одеса).

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

Мельник Світлана Борисівна,

Одеська національна юридична

академія МОН України,

доцент кафедри підприємницького

та комерційного права (м. Одеса)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник

Замойський Ігор Євгенович,

Донецький університет економіки та права,

завідувач кафедри господарського

права і процесу (м. Донецьк)

кандидат юридичних наук, доцент

Шаповалова Ольга Вікторівна

Східноукраїнський національний

Університет імені Володимира Даля

МОН України, виконуюча обов’язки

завідуючої кафедри господарського права (м. Луганськ)

Захист відбудеться “12” вересня 2007 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “6” серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні відбувається процес формування економічних відносин, в яких важливу роль відіграє підприємницька діяльність (підприємництво), що складає значну питому вагу в господарській діяльності. У ст. 42 Конституції України проголошено право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, та обов'язок держави щодо забезпечення захисту конкуренції та прав споживачів. Власне цим і обмежується конституційно-правове регулювання підприємницьких відносин, що мають вкрай важливе значення для суспільства.

Кардинальна зміна ролі держави в економіці України, перехід від державного управління економікою до її державного регулювання обумовили необхідність створення нової правової бази, що регулює державно-правовий вплив на економічну, в тому числі підприємницьку, діяльність. Прийняття Господарського кодексу України (далі - ГК України) мало суттєве значення в регулюванні зазначених відносин, проте залишаються питання, що потребують подальшого уточнення чи визначення. Так, чинне законодавство про державне регулювання підприємницької діяльності не позбавлено окремих прогалин, що стримують розвиток відповідних відносин, зокрема, щодо питання регулюючого впливу держави на підприємництво, визначення таких понять, як основні засади та засоби державного регулювання підприємництва тощо.

Необхідність дослідження правових проблем державного регулювання підприємництва у науці господарського права викликається назрілими суспільними потребами.

Створення оптимальної системи державного регулювання господарської діяльності та підприємництва є предметом наукових досліджень як економічних, так і юридичних. Низку проблем державного регулювання економіки та підприємництва досліджено в працях вчених-економістів, зокрема, Л. Абалкіна, Є.Ф. Борисова, Д.В. Валового, Г.П. Журавльової, Т.Г. Морозової, А.С. Пелиха, К. Гамільтона, Т. Гулфасона, А. Ісаксена, П. Самуельсона та інших учених.

Окремі аспекти державного регулювання підприємницької діяльності з юридичної точки зору аналізувались у роботах таких сучасних вчених-юристів, як Є.П. Губін, В.С. Бєлих, В.В. Долинська, І.В. Дойніков, Д.В. Задихайло, Н.Є. Карягін, Н.І. Клейн, М.І. Кулагін, П.Г. Лахно, В.К. Мамутов, В.М. Мандриця, Л.А. Морозова, О.М. Олейник, О.П. Подцерковний, В.Ф. Попондопуло, О.П. Рябченко, Н.О. Саніахметова, Ю.А. Тихомиров та ін. Разом з тим для більш чіткого визначення правових засад в системі державного регулювання підприємницької діяльності необхідні подальші правові наукові дослідження у цій сфері, зокрема, у зв'язку з виникненням нових суспільних відносин.

З огляду на вищевказане, дослідження проблем правових засад державного регулювання підприємницької діяльності є актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексних тем “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розроблялася науковцями Одеської національної юридичної академії МОН України (№0101U001195 в Державному реєстрі) та „Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті”, яка розробляється науковцями вказаного закладу на даний момент (№ 0106U004070 в Державному реєстрі). У межах зазначених тем дисертантка брала участь як співвиконавець: нею проведено дослідження державного регулювання підприємництва, виявлені основні проблемні питання правової регламентації державного регулювання підприємницької діяльності та обґрунтовано шляхи їх вирішення.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка нових наукових положень щодо правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України у цій сфері.

Відповідно до поставленої мети основна увага приділена вирішенню наступних завдань:

дослідження поняття державного регулювання підприємницької діяльності;

проведення аналізу місця і ролі держави в регулюванні підприємництва;

дослідження правового забезпечення державного регулювання підприємництва;

виявлення співвідношення державного регулювання та саморегулювання у сфері підприємництва;

з'ясування визначення поняття та виявлення видів засобів державного регулювання підприємницької діяльності;

аналіз окремих засобів державного регулювання підприємництва, зокрема, державного замовлення, ліцензування, патентування і квотування, сертифікації та стандартизації та інших засобів, а також їх правового забезпечення;

дослідження правового забезпечення державного регулювання цін і тарифів як засобу державного регулювання підприємництва;

обґрунтування пропозицій з удосконалення правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з державним регулюванням підприємницької діяльності.

Предметом дослідження є правові засади державного регулювання підприємницької діяльності.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на комплексі загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Методологічну основу дослідження склали прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового забезпечення державного регулювання підприємницької діяльності базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу досліджено інститут державного регулювання підприємницької діяльності, його роль і місце в системі господарського законодавства України та підготовлено відповідні пропозиції. Порівняльно-правовий метод використано для з'ясування переваг правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в зарубіжних країнах. Формально-юридичний метод використано для аналізу та вдосконалення змісту правових норм господарського права України. Застосування історичного методу дослідження дозволило уяснити розвиток нормативно-правової бази державного регулювання підприємництва в Україні, тенденції та еволюцію поглядів законодавця з питання правового забезпечення державного регулювання у сфері підприємництва. Також використовувались системно-функціональний (дослідження та доопрацювання основних аспектів державного регулювання підприємництва) та метод абстрагування (уточнення основних визначень понять державного регулювання підприємництва через виявлення видів засобів державного регулювання).

Теоретичну базу дослідження склали наукові праці таких провідних правознавців України, Росії та інших зарубіжних країн, як А.Г. Бобкова, О.М. Вінник, В.М. Гайворонський, І.В. Єршова, І.Є. Замойський, Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, В.С. Мартем’янов, Г.В. Пронська, Б.Г. Розовський, О.О. Чувпило, В.С. Щербина, О.С. Янкова, Р. Штобер, М. Юттон та ін.

Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, практика органів Антимонопольного комітету України, інших органів державної влади, а також законодавство інших країн та ЄС, що стосується державного регулювання підприємницької діяльності та її правового забезпечення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено перше у вітчизняній юридичній науці системне, комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо державного регулювання підприємництва, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями і пропозиціями.

Уперше:

надано визначення державного регулювання підприємницької діяльності як діяльності державних органів, що здійснюється за допомогою використання визначених законодавством засобів впливу на підприємницькі відносини, з метою забезпечення рівного підпорядкування всіх учасників господарських відносин правовому господарському порядку та рівного захисту державою всіх суб'єктів підприємництва;

аргументовано положення, що саморегулювання у сфері підприємництва може бути обмежене лише визначеними законом засобами державного регулювання підприємницької діяльності, що забезпечить оптимальне поєднання саморегулювання та державного регулювання підприємницької діяльності при формуванні правового господарського порядку;

обгрунтовано, що оскільки надання інвестиційних, податкових та інших пільг як позитивних стимулів підприємницької діяльності носить обмежений характер, то при їх введенні доцільно враховувати: пріоритетність розвитку певних видів підприємницької діяльності, необхідність забезпечення споживачів суспільно необхідною продукцією (роботами, послугами), доцільність підтримки окремих видів підприємництва.

Удосконалено положення щодо:

обов'язковості врахування при визначенні засобів державного регулювання підприємництва: основних напрямів економічної політики держави, результатів постійного моніторингу впливу існуючих засобів державного регулювання, необхідності забезпечення реалізації загальних принципів господарювання;

необхідності для правового забезпечення ефективного державного регулювання підприємницької діяльності збалансованого співвідношення правових стимулів та обмежень, ознаками якого мають бути стабілізація та збалансованість соціально-економічного устрою відповідно до умов, що постійно змінюються, та практичні результати у конкретних сферах підприємництва, зокрема в інвестиційній та зовнішньоекономічній;

системи засобів державного регулювання підприємницької діяльності, зокрема, щодо визначення в ГК України понять таких засобів державної підтримки, як дотації та субсидії, а саме: дотаціями є кошти, надані державою для відшкодування різниці в цінах, яка стала результатом проведення відповідної державної цінової політики, субсидіями – державна фінансова допомога (пряма чи непряма), мета якої є пом'якшення та стабілізація майнового стану різних соціальних груп;

узгодженого визначення ліцензії у законодавстві, зокрема, шляхом заміни в законодавстві про зовнішньоекономічну діяльність визначення поняття ліцензії як права на визначення ліцензії як дозволу.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

системи засобів державного регулювання господарської діяльності шляхом встановлення переліку засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність невичерпним, з можливістю доповнення за умови визначення підстав та механізму застосування інших засобів на рівні закону, з додержанням основних принципів господарювання;

правового забезпечення стандартизації як одного із засобів державного регулювання підприємництва шляхом закріплення таких принципів стандартизації: максимальне врахування законних інтересів заінтересованих осіб при розробці стандартів; застосування міжнародних стандартів як основи розробки національних стандартів, за винятком випадків, установлених законом; неприпустимість створення перешкод виробництву, обороту продукції в більшому ступені, ніж це необхідно для досягнення поставлених перед стандартизацією цілей; неприпустимість установлення стандартів, що суперечать технічним регламентам; забезпечення умов для однакового застосування стандартів;

державного регулювання цін та ціноутворення в підприємницькій діяльності шляхом доповнення цілей державного регулювання цін такими: контроль рівня інфляції; обмеження діяльності підприємств-монополістів; сприяння формуванню конкурентного середовища; створення соціально орієнтованої системи цінового регулювання щодо товарів і послуг першої необхідності; узгодження інтересів суб'єктів ринкової економіки: товаровиробника, покупця і держави; забезпечення економічної безпеки країни; захист вітчизняного товаровиробника; захист найменш забезпечених верств населення від необґрунтованого росту цін на товари першої необхідності; створення умов для нормальної конкуренції; державний вплив на діяльність підприємств-монополістів; обмеження інфляційного росту цін у результаті виникнення товарного дефіциту, різкого росту цін на фактори виробництва; підтримка цінових пропорцій;

державного регулювання сертифікації шляхом доповнення державних завдань підтвердження відповідності, зокрема, такими: посвідчення відповідності об'єктів технічного регулювання вимогам технічних регламентів, стандартів, договорів; сприяння набувачам у компетентному виборі продукції, робіт або послуг; підвищення конкурентноздатності продукції, робіт або послуг; створення умов для забезпечення вільного переміщення товарів по території України, а також для здійснення міжнародного економічного, науково-технічного співробітництва і міжнародної торгівлі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи в правотворчій діяльності з метою розвитку та удосконалення правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні. Положення дисертації можуть бути використані також при створенні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність, у правозастосовчій практиці, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”, а також при розробці програм відповідних спецкурсів та навчально-методичних матеріалів.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії МОН України в навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни „Господарське право” (довідка № 206-3 від 05.02.2007 р.). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичній діяльності підприємства ТОВ „Цезарь” під час розробки системи правового забезпечення стандартизації та сертифікації підприємства (довідка № 288 від 29.08.2006 р.), а також підприємства ВАТ „Металопром” при розробці локального нормативно-правового акту – Положення про організацію здійснення ліцензування господарської діяльності (довідка № 288 від 04.09.2006 р.).

Особистий внесок здобувачки. Наукові результати дисертаційної роботи отримані авторкою особисто на основі аналізу вітчизняних та закордонних наукових та нормативно-правових джерел.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались авторкою на I Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005), науково-практичній конференції „Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2005), а також на 8(60)-й та 9(61)-й звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії МОН України (Одеса, 2005, 2006).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,5 д.а., у тому числі 6 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Всі роботи належать особисто здобувачці.

Структура та обсяг дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на одинадцять підрозділів, і висновків. Загальний обсяг дисертації складає 189 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 269 найменувань та додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Загальна характеристика державного регулювання підприємницької діяльності та його правових засад складається з трьох підрозділів, в яких досліджується поняття державного регулювання підприємницької діяльності, місце і роль держави у регулюванні підприємництва, а також правові засади державного регулювання підприємницької діяльності.

Встановлено, що оскільки державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, то результати її здійснення залежать, у тому числі, від держави. Держава встановлює правові засади та засоби на ринку, у межах яких суб'єкти підприємництва мають певну свободу. Типові засади стосуються конкурентної поведінки, управлінських відносин, цінних паперів, реклами, об'єднань підприємців. Ці засади та засоби закріплені в низці законів України та розрізняються за ступенем обмеження підприємництва, але усі вони служать установленню певних обмежень та підтримки діяльності підприємців. Встановлено, що держава здійснює безліч форм впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, від оподаткування до ціноутворення.

Надано визначення державного регулювання підприємницької діяльності як діяльності державних органів, що здійснюється за допомогою використання визначених законодавством засобів впливу на підприємницькі відносини, з метою забезпечення рівного підпорядкування всіх учасників господарських відносин правовому господарському порядку та рівного захисту державою всіх суб'єктів підприємництва;

Встановлено, що сучасний період розвитку суспільства характеризується глобалізацією підприємництва, створенням міжнародних об'єднань підприємців, а також важливістю передових технологій для економічного розвитку держав, унаслідок чого багато держав допомагають, направляють, регулюють і контролюють підприємництво для досягнення технологічної переваги. Конкуренція на світовому ринку, що підсилюється, глобалізація бізнесу і підвищення значення інновацій обумовлюють необхідність розвитку відносин співробітництва між державою і підприємництвом.

Виявлено, що держава впливає на підприємницьку діяльність багатьма засобами – за допомогою планування, стимулювання наукових досліджень, виробництва, маркетингу тощо. Особливості державного регулювання підприємницької діяльності залежать від конкретної сфери підприємництва, розміру суб'єкта підприємництва, його місцезнаходження, типу продукції, що випускається, характеристик ринку, де він діє.

Обгрунтовано, що у сучасному суспільстві держава в особі державних органів здійснює важливі повноваження, що стосуються впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, від оподатковування до регулювання. Існує багато засобів, що використовуються державою безпосередньо або опосередковано для забезпечення такого впливу.

Встановлено, що обмеження в державному регулюванні підприємницької діяльності полягають у встановленні різних правових тягарів для суб'єктів підприємництва. Це, зокрема, необхідність легітимації суб'єктів підприємницької діяльності (обов'язок суб'єктів підприємництва здійснити державну реєстрацію відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р.); ліцензування (обов'язок одержати ліцензію при здійсненні видів діяльності, зазначених у Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р.); дотримання правил про забезпечення безпеки і якості товарів, робіт і послуг (обов'язок одержати відповідний сертифікат відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності” від 17.05.2001 р.); численні заборони, стосовно дій чи бездіяльності, які можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції встановлені в Законі України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р.

У набагато меншому ступені порівняно з правовими обмеженнями передбачені законодавством правові стимули. Суть стимулюючого впливу полягає в певному розширенні свободи для суб'єктів підприємницької діяльності, наданні їм нових можливостей. Стимулюючий вплив провадиться стосовно лише певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності (малих підприємств, іноземних інвесторів, підприємців у вільних економічних зонах тощо).

Зазначено, що при застосуванні різних форм, видів державного регулювання підприємницької діяльності необхідно з'ясовувати, які публічні інтереси присутні в конкретному виді підприємницької діяльності або на окремих ринках. Основним критерієм, на підставі якого може виявлятися ефективність державного регулювання в сфері підприємництва, є ступінь реалізації і захисту певних публічних інтересів.

Відзначено, що Україна зараз знаходиться на перехідному періоді, для якого характерне становлення ринкових механізмів регулювання економіки держави, що не завжди обходиться без помилок та прорахунків. Відмічається позитивний перехід від адміністративно-планового управління економікою до тенденції побудови системи господарювання з ринковими елементами. Зазначено, що економічна функція держави має виявлятися в трьох основних напрямах: нормативне регулювання, контроль та управління державною власністю.

Аргументовано, що економічна свобода, у тому числі свобода підприємницької діяльності, не може бути безмежною, її межі та способи здійснення встановлює держава, яка діє в інтересах суспільства. При цьому важливо зберігати баланс між публічними і приватними інтересами, що може бути досягнуто лише за допомогою державного регулювання економіки.

Обґрунтовано необхідність розвитку правової бази, що забезпечує застосування засобів державного регулювання підприємницької діяльності, зокрема щодо таких напрямів та форм державного регулювання, як ціноутворення, планування, у тому числі програмно-цільове планування, тощо.

Аргументовано, що державне регулювання і саморегулювання у сфері підприємництва мають взаємно доповнювати одне одного, бо їх сполучення є одним з проявів поєднання публічних та приватних інтересів у цій сфері та необхідністю у сучасних умовах. Саморегулювання у сфері підприємництва може бути обмежено лише визначеними законодавством засобами державного регулювання підприємницької діяльності, що забезпечить оптимальне поєднання вказаних видів регулювання при формуванні правового господарського порядку.

Розділ 2. Правові засоби державного регулювання підприємницької діяльності складається з п’яти підрозділів, в яких надано загальну характеристику засобів державного регулювання підприємництва, досліджено державне замовлення, ліцензування, патентування, квотування, сертифікацію та стандартизацію, інші засоби державного регулювання підприємництва, а також їх правову регламентацію.

Відзначено, що зараз в основному сформована і продовжує формуватися система засобів державного регулювання підприємницької діяльності, у якій кожний із засобів виконує певну роль. Важливе місце серед цих засобів займають засоби регулювання входження суб'єктів підприємництва на ринок, а саме, державна реєстрація суб'єктів підприємництва, ліцензування і патентування певних видів підприємницької діяльності, правове регулювання яких у даний час досить розрізнене і потребує систематизації та уніфікації.

Обгрунтовано, що у зв'язку з виникненням та подальшим розвитком нових суспільних відносин у сфері господарювання, які потребують державного регулювання на законодавчому рівні, доцільно доповнити перелік засобів у ч.2 ст.12 ГК України указівкою на інші засоби державного регулювання господарської діяльності для того, щоб відзначити невичерпність переліку засобів регулюючого впливу держави на суб'єктів господарювання, за умови визначеності інших засобів на рівні закону. Крім того у ст.12 ГК України серед засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність доцільно вказати державну реєстрацію суб’єктів господарювання, а в ст. 16 ГК України надати визначення понять таких засобів державної підтримки, як дотації та субсидії, а саме: дотаціями - є кошти, надані державою для відшкодування різниці в цінах, яка стала результатом проведення відповідної державної цінової політики, субсидіями – державна фінансова допомога (пряма чи непряма), мета якої є пом'якшення та стабілізація майнового стану різних соціальних груп, взявши за основу визначення таких понять в інших законах.

На основі аналізу засобів державного регулювання підприємництва, встановлено, що практика регулювання цих засобів заснована на великій кількості нормативно-правових актів, у тому числі підзаконних, тоді як відповідно до ГК України (ч.3 ст.12) умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються законодавчими актами. Зокрема, особливості відносин, що виникають у зв’язку з поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, регулюються не відповідно до закону, як зазначено у ч.6 ст.13 ГК України, а підзаконними нормативно-правовими актами. У зв’язку з цим в роботі звертається увага на першочергове приведення таких нормативно-правових актів у відповідність вказаним нормам ГК України.

Обгрунтовано, що визначення ліцензії як права у ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” протирічить визначенню поняття ліцензії, що закріплено у Законі України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, і суті самої ліцензії як дозволу на здійснення певних видів діяльності, тому воно в законодавстві про зовнішньоекономічну діяльність потребує уточнення шляхом заміни визначення поняття ліцензії як права на визначення ліцензії як дозволу. У роботі виявлені такі особливості ліцензування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, як то: це є нетарифний засіб державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; ліцензується не сама зовнішньоекономічна діяльність, а тільки експортно-імпортні операції у вигляді обороту товару; це інструмент кількісних обмежень експорту та імпорту товарів; є дві форми ліцензування – автоматичне і неавтоматичне, критерієм поділу на форми є їх зв'язок з квотуванням.

Встановлено, що оскільки функціональний зв'язок законодавства про стандартизацію з іншими підсистемами законодавства про якість товарів, робіт та послуг носить об'єктивний характер, то він повинен враховуватися при підготовці пропозицій щодо удосконалення правової регламентації управління якістю та їх реалізації у правотворчій діяльності.

Зазначено, що оскільки можливості надання інвестиційних, податкових та інших пільг як позитивних стимулів підприємницької діяльності є обмеженими, то при їх введенні доцільно враховувати: пріоритетність розвитку певних видів підприємницької діяльності, необхідність забезпечення споживачів суспільно необхідною продукцією (роботами, послугами) та доцільність підтримки окремих видів підприємництва (інноваційних, пріоритетних).

Виявлено, що з багатьох вказаних у Законі України „Про державну підтримку малого підприємництва” напрямів його державної підтримки реально забезпечено законодавством та впроваджується тільки один напрям – спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Хоча ця система є суперечливою та на практиці викликає багато труднощів при застосуванні, однак введення цієї системи значно сприяло розвитку малого підприємництва. Що стосується інших напрямів та засобів підтримки малого підприємництва, то слід зазначити, що вони не забезпечені правовим механізмом і тому відповідні положення вказаного Закону залишаються декларативними. Аргументовано положення щодо доцільності закріплення відповідної процедури та порядку формування і організації державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва на рівні закону.

Розділ 3. Правове забезпечення державного регулювання цін і тарифів у сфері підприємництва складається з двох підрозділів, у яких досліджується державне регулювання цін і тарифів, а також його правова регламентація.

Встановлено, що в умовах переходу до ринкової економіки в Україні одним з необхідних напрямів державного регулювання підприємництва є державне регулювання цін і тарифів з метою підтримання стабільності виробництва, створення стимулів для товаровиробників, збільшення доходів за рахунок нарощування виробництва. У нашій країні зараз питання державного регулювання цін є досить актуальними, що пов'язано з трансформацією економіки, обумовленою розвитком ринкових відносин.

Аргументовано, що лише ринкової саморегуляції як форми цінового регулювання немає в жодній з економічних моделей сучасного світу, воно завжди поєднується з державним регулюванням цін, окремі складові якого застосовуються в різних державах різними методами та засобами. Державне регулювання цін характерно для періоду становлення товарного виробництва на ранніх етапах формування ринкових відносин, тобто в країнах з перехідною до ринкової економікою.

Зазначено, що в умовах ринку держава за допомогою правових норм організує систему органів ціноутворення і визначає їхню компетенцію; регламентує порядок розробки, затвердження та застосування цін; передбачає санкції за порушення правил ціноутворення і застосування цін.

Відзначено, що заходи впливу держави на ціноутворення мають бути різними. Виділяються дві форми державного регулювання: пряме та непряме. Пряме державне регулювання цін означає участь держави у формуванні рівнів, структури і руху цін, встановлення певних правил, порядку ціноутворення. Непряме передбачає застосування засобів грошово-кредитної, податкової, інвестиційної, зовнішньоекономічної, бюджетної політики, яка успішно діє в конкурентному ринковому середовищі, це опосередковане (непряме) регулювання шляхом впливу на попит та пропозицію.

Вказується, що цінове регулювання як інструмент економічної політики держави найбільш ефективне для використання в галузях природних монополій, де основною метою такого регулювання є підпорядкування формування і руху цін та вирішення соціально-економічних завдань держави. У природних монополіях державне регулювання застосовується в силу специфічних особливостей цих структур. Система державного регулювання цін у природних монополіях в економічному, правовому й інституціональному відношенні починає складатися в нашій країні. Ця обставина обумовлюється тим фактом, що українська економіка є перехідною, тобто ринкові відносини остаточно не закріпилися.

На основі аналізу досліджено три аспекти цінового державного регулювання: економічний, правовий та інституціональний. В економічному аспекті це означає створення діючої системи цінового (тарифного) регулювання, що здійснюється за допомогою визначення (установлення) цін (тарифів). У правовому аспекті це пов'язано із становленням нормативно-правової бази та антимонопольного законодавства. В інституціональному - з необхідністю посилення мотивації всіх учасників процесу регулювання стандартів поведінки, що погоджується з ефективністю всієї економічної системи в цілому.

Встановлено, що ступінь державного регулювання цін змінюється залежно від стану економіки: підсилюється в кризових ситуаціях та слабшає в міру подолання кризи.

Обґрунтовано, що оскільки система державного регулювання цін і тарифів у сфері підприємництва в Україні перебуває в стадії становлення (закладені її законодавчі основи), доцільно для забезпечення напрямів політики ціноутворення доповнити цілі державного регулювання цін, зокрема, такими: контроль рівня інфляції; обмеження діяльності підприємств-монополістів; сприяння формуванню конкурентного середовища; створення соціально орієнтованої системи цінового регулювання щодо товарів і послуг першої необхідності; узгодження інтересів суб'єктів ринкової економіки: товаровиробника, покупця і держави; забезпечення економічної безпеки країни; захист вітчизняного товаровиробника; захист найменш забезпечених верств населення від необґрунтованого росту цін на товари першої необхідності; створення умов для нормальної конкуренції; державний вплив на діяльність підприємств-монополістів; обмеження інфляційного росту цін у результаті виникнення товарного дефіциту, різкого росту цін на фактори виробництва; підтримка цінових пропорцій.

Для усунення розбіжностей між загальним та спеціальним законодавством про ціноутворення, зокрема, ст. 191 ГК України та ст. 8 Закону України „Про ціни та ціноутворення” доцільно одностайне визначення системи методів державного регулювання цін та ціноутворення шляхом визначення в ст.191 ГК України існуючих методів як основних та закріплення невичерпного переліку таких методів.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні та отримані на його основі нові результати спрямовані на вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з державним регулюванням підприємницької діяльності, для більш ефективного її здійснення.

Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства у сфері державного регулювання підприємницької діяльності і розвитку науки господарського права щодо державного регулювання економіки. Основні результати дослідження склали підґрунтя для підготовки відповідних пропозицій щодо змін та доповнень законодавства.

На підставі вищенаведених висновків та пропозицій підготовлені такі висновки до законодавства:

1. Запропоновано визначення державного регулювання підприємницької діяльності як діяльності державних органів, що здійснюється за допомогою використання засобів впливу на підприємницькі відносини, визначених законодавством, з метою забезпечення рівного підпорядкування всіх учасників господарських відносин правовому господарському порядку та рівного захисту державою всіх суб'єктів підприємництва. Обґрунтована обов'язковість врахування при визначенні засобів державного регулювання підприємництва: основних напрямів економічної політики держави, результатів постійного моніторингу впливу існуючих засобів державного регулювання, необхідність забезпечення реалізації загальних принципів господарювання. Запропоновано доповнення ГК України ст. 11 цими положеннями.

2. Для забезпечення оптимального співвідношення державного регулювання та саморегулювання обґрунтована межа державного регулювання, а для подальшого становлення та розвитку саморегулівних організацій пропонується внести зміни до діючого законодавства, зокрема доповнити ст. 29 Закону України „Про рекламу” положенням щодо наділення саморегулівних організацій учасників рекламної діяльності – рекламодавців, розповсюджувачів та виробників правами, які мають відповідні об'єднання громадян та об'єднання підприємств; доповнити ст. 1 Закону України „Про підтвердження відповідності” щодо уточнення визначення виробника, якими можуть бути юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, а також створені ними саморегулівні організації, відповідальні за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.

3. Узагальнено положення щодо засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності та запропоновано уточнити перелік основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, закріпленням в ч. 2 ст. 12 ГК України невичерпного переліку засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність, та з доповненням ч. 2 абзацом такого змісту: “інші засоби регулюючого впливу держави на суб’єктів господарської діяльності визначаються законом за умови додержання основних принципів господарювання”.

Для встановлення єдиного підходу до ліцензування як засобу регулюючого впливу держави на суб’єктів підприємництва визначення поняття ліцензії як дозволу у зовнішньоекономічній сфері доцільно в ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” у визначенні спеціальної та експортної (імпортної) ліцензії слово “право” замінити на слово “дозвіл”.

Крім того необхідно уточнити в ст. 16 ГК визначення понять таких засобів державної підтримки, як дотації та субсидії, а саме: дотація – це кошти, надані державою для відшкодування різниці в цінах, яка стала результатом проведення відповідної державної цінової політики; субсидія – це державна фінансова допомога (пряма чи непряма), мета якої є пом'якшення та стабілізація майнового стану різних соціальних груп.

4. Для забезпечення інтересів суб’єктів підприємництва запропоновано доповнити ст. 5 Закону України „Про стандартизацію” такими принципами: максимальне врахування законних інтересів заінтересованих осіб при розробці стандартів; застосування міжнародних вимог до стандартів як основи розробки національних стандартів, за винятком випадків, установлених законом; неприпустимість створення перешкод виробництву, обороту продукції в більшому ступені, ніж це необхідно для досягнення поставлених перед стандартизацією цілей; неприпустимість установлення стандартів, що суперечать технічним регламентам; забезпечення умов для однакового застосування стандартів.

5. Для подальшого упорядкування державного регулювання цін пропонується доповнити Закон України “Про ціни та ціноутворення” ст. 3', в якій визначити наступні цілі державного регулювання цін, зокрема: контроль рівня інфляції; сприяння формуванню конкурентного середовища; створення соціально орієнтованої системи цінового регулювання щодо товарів і послуг першої необхідності; узгодження інтересів товаровиробника, покупця і держави; забезпечення економічної безпеки країни; захист вітчизняного товаровиробника; захист найменш забезпечених верств населення від необґрунтованого росту цін на товари першої необхідності; створення умов для нормальної конкуренції; державний вплив на діяльність підприємств-монополістів та обмеження їх діяльності; обмеження інфляційного росту цін у результаті виникнення товарного дефіциту, різкого росту цін на фактори виробництва; підтримка цінових пропорцій.

Запропоновано перелік методів державного регулювання цін визначити як “основний” та визначити його невичерпним шляхом доповнення ч. 5 ст. 191 ГК України словами – „та інших методів”.

6. Для упорядкування прав та обов’язків учасників відносин щодо підтвердження відповідності запропоновано уточнити державні завдання посвідчення відповідності шляхом доповнення Закону України „Про підтвердження відповідності” ст. 5', в такій редакції: „Державними завданнями посвідчення відповідності є: посвідчення відповідності об'єктів технічного регулювання вимогам технічним регламентів, стандартів, договорів; сприяння набувачам у компетентному виборі продукції, робіт або послуг; підвищення конкурентноздатності продукції, робіт або послуг; створення умов для забезпечення вільного переміщення товарів по території України, а також для здійснення міжнародного економічного, науково-технічного співробітництва і міжнародної торгівлі”.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Добровольская В. Государственное регулирование предпринимательской деятельности: понятие и основание // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 97-100.

2. Добровольская В. Правовое обеспечение государственного регулирования предпринимательской деятельности // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 54-57.

3. Добровольська В.В. Державне регулювання та саморегулювання у сфері підприємництва // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Одеська нац. юрид. академія МОН України, 2005. – Вип.25. – С. 302-305.

4. Добровольська В. Засоби державного регулювання підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. .

5. Добровольська В. Окремі засоби державного регулювання підприємництва та їх правова регламентація // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 82-85.

6. Добровольська В.В. Правове забезпечення регулювання цін і тарифів як засобу державного регулювання підприємництва // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. – № 1 (17). – С. .

7. Добровольська В.В. Місце і роль держави в регулюванні підприємницької діяльності // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2005. – № 1-2 (13-14). – С. .

8. Добровольська В.В. Правове регулювання діяльності саморегулівних організацій у підприємництві // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. статей за матеріалами I Міжвузівської наук.-практ. конф. (27-28 травня 2005 р.). – Луцьк: Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2005. – Ч. II. – С. .

9. Добровольська В.В. Деякі проблеми вдосконалення правового забезпечення державного регулювання підприємництва // Дні науки. Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування: Матеріали науково-практичної конференції (27-28 жовтня 2005 р.). – Запоріжжя: Гуманітарний ун-т „ЗІДМУ”, 2005. – Т. 3. – С. 79-80.

10. Добровольська В.В. Питання 11. Місце і роль держави в регулюванні економіки та підприємницької діяльності. Питання 12. Державне регулювання підприємництва: поняття і підстава. Питання 13. Правове забезпечення державного регулювання підприємництва // Господарське право України: Навч. посібник / За заг. ред. Н.О.Саніахметової. – Х.: Одіссей, 2005. – С. 27-34.

АНОТАЦІЯ

Добровольська В.В. Правові засади державного регулювання підприємницької діяльності в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні. Досліджено поняття державного регулювання підприємницької діяльності та запропоновано визначення державного регулювання підприємницької діяльності як діяльності державних органів, що здійснюється через використання засобів впливу на регульовані підприємницькі відносини і поведінку їхніх суб'єктів, підставою якого є необхідність забезпечення реалізації й охорони публічних (державних і суспільних) інтересів. Проведено аналіз місця і ролі держави в регулюванні підприємництва. Досліджено правове забезпечення державного регулювання підприємництва. Виявлено співвідношення державного регулювання та саморегулювання у сфері підприємництва. Здійснено аналіз окремих засобів державного регулювання підприємництва, зокрема, державного замовлення, ліцензування, патентування і квотування, сертифікації та стандартизації та інших засобів, а також їх правового забезпечення. Досліджено правове забезпечення державного регулювання цін і тарифів у сфері підприємництва. Обґрунтовано пропозиції з удосконалення правових засад державного регулювання підприємницької діяльності в Україні.

Ключові слова: державне регулювання, підприємницька діяльність, правове забезпечення, державне замовлення, ліцензування, патентування, квотування, стандартизація, сертифікація.

АННОТАЦИЯ

Добровольская В.В. Правовые основы государственного регулирования предпринимательской деятельности в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. – Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2007.

Диссертация посвящена исследованию правовых основ государственного регулирования предпринимательской деятельности. Исследовано понятие государственного регулирования предпринимательской деятельности. Проведен анализ места и роли государства в регулировании предпринимательства. Проанализировано правовое обеспечение государственного регулирования предпринимательской деятельности. Выявлено соотношение государственного регулирования и саморегулирования в сфере предпринимательства. Осуществлен анализ отдельных средств государственного регулирования предпринимательства, в частности, государственного заказа, лицензирования, патентования и квотирования, сертификации и стандартизации, других средств, а также их правового обеспечения. Исследовано правовое обеспечение государственного регулирования цен и тарифов в сфере предпринимательства. Обоснованы предложения по совершенствованию правовых основ государственного регулирования предпринимательской деятельности в Украине.

В первом разделе диссертации дана общая характеристика государственного регулирования предпринимательской деятельности и его правовой основы. Дано определение государственного регулирования предпринимательской деятельности как деятельности государственных органов, осуществляемой с помощью средств воздействия на предпринимательские отношения, урегулированные законодательством, с целью обеспечения равных условий для всех субъектов хозяйствования. Аргументировано, что при применении разных форм, видов государственного регулирования необходимо учитывать публичные интересы, которые присутствуют в конкретном виде предпринимательской деятельности или на отдельных рынках. Основным критерием, на основании которого может выявляться эффективность государственного регулирования в сфере предпринимательства целесообразно считать степень реализации и защиты публичных интересов.

Обоснована необходимость дальнейшего развития правовой базы, обеспечивающей применение средств государственного регулирования предпринимательской деятельности. Особенно важным представляется создание нормативно-правовой основы для применения таких направлений и форм государственного регулирования, как ценообразование, планирование, в том числе программно-целевое планирование и др.

Аргументировано, что государственное регулирование и саморегулирование в сфере предпринимательства должны взаимно дополнять друг друга, так как их сочетание является одним из проявлений сочетания публичных и частных интересов в этой сфере и