МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ДЕХТЯРЬОВ Юрій Петрович

УДК 616–056–072.7:616.12–005.4

РУХОВИЙ РЕЖИМ ТА РІВЕНЬ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ В ЗВ’ЯЗКУ З РИЗИКОМ РОЗВИТКУ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ

14.01.24 – лікувальна фізкультура та спортивна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Дніпропетровськ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Нацiональній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (м.Київ).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

АПАНАСЕНКО Геннадій Леонідович,

Нацiональна медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика (м.Київ),

завідувач кафедри спортивної медицини та санології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

КЛАПЧУК Василь Васильович,

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, завідувач кафедри фізичної реабілітації;

Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН і АМН України,

доктор медичних наук, професор

БОБРОВ Володимир Олексійович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, завідувач кафедри кардіології та функціональної діагностк

Захист відбудеться 21.12.2007 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 Дніпропетровської державної медичної академії за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий 20.11.2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Кобеляцький Ю.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. У другій половині двадцятого сторіччя у багатьох країнах світу, змінився характер патології та структура причин смертності населення: на зміну епідеміям інфекційних хвороб прийшла епідемія хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ).

В Україні ХНІЗ визначають 3/4 випадків смертності населення України. В першу чергу, це серцево-судинні захворювання – до 55-60 % причин смерті. Серед них провідну роль займає ішемічна хвороба серця (ІХС). Україна займає друге місце серед країн СНД по рівню розповсюдженості ІХС при постійній тенденції до підвищення рівня смертності від неї (ВООЗ, 1988; В.Пономаренко зі співав., 2000). Експерти ВООЗ відносять нашу країну до тих, у яких спостерігається постійний зріст захворюваності та смертності від ІХС (М.В. Голубчиков, 2000).

Основою превентивної стратегії у відношенні ІХС у теперішній час є концепція факторів ризику. Програми поліфакторної профілактики ІХС, які реалізовані у різних країнах світу, показали свою значну ефективність (Чазова Л.В. з співав., 1989; ВООЗ, 1991). Вивчення ролі окремих факторів ризику показують, що найбільш протирічні результати у відношенні прогнозу ІХС отримані щодо рівня рухової активності (РА). Поряд з даними про виражене підвищення захворюваності серед осіб з низьким рівнем РА практично не визначеними залишаються данні щодо скорочення її випадків при підвищенні рівня РА. Більше того, приблизно у 1/3 всіх проведених епідеміологічних досліджень не доказаний вплив рівня РА на ризик розвитку ІХС (Keys A.,1980, тощо).

Таким чином, рівень РА уявляється найсуперечливішим ФР розвитку ІХС. Це пов’язано із складністю оцінки РА на популяційному рівні, неоднозначністю результатів дослідження зв’язку її рівня з розповсюдженістю та смертністю від ІХС, неможливістю самостійного дослідження РА поза дією інших факторів ризику розвитку ІХС. Деякі автори (Keys A.,1980, Shapiro S., Frank C.W., Sager R.V.,1969) вважають, що роль рівня РА у відношенні розвитку ІХС можна зневажити у зв’язку з некоректністю та низькою валідністю одержаних даних.

З цим протиріччям зв’язаний висновок комітету експертів ВООЗ щодо профілактики ІХС. Так, вони свідчать, що рухова активність не є самостійним та вагомим предиктором прогнозу розвитку ІХС. З цими протиріччями зв’язані і дуже обережні оцінки щодо включення цілеспрямованого фізичного тренування у профілактичні програми.

В той же час, ряд спостережень показав, що отримання невпевнених або протирічних даних пов’язано з відсутністю індивідуального підходу, нехтуванням визначення вихідного рівня фізичного здоров‘я, недооцінкою ролі оздоровчого фізичного тренування, а також неврахуванням U–образного типу впливу ряду факторів на захворюваність та загальну смертність (Гундаров И.А., Киселёва Н.В., Копина О.С., 1989, Оганов Р.Г., 1990, Mellormik J., Skrabanek P., 1988; Г.Л.Апанасенко, 2006).

В якості критерію вірогідного розвитку ІХС безперспективно орієнтуватись тільки на рівень РА. Проте слід використовувати показники, пов’язані з наявним рівнем фізичної підготовленості, фізичної працездатності та аеробної продуктивності, що зумовлюють певний рівень фізичного здоров’я людини (Г.Л.Апанасенко, 1992, 2006). Вірність цього підходу підтверджується фактами зв’язку рівня фізичного здоров’я з критеріями життєстійкості організму. Тобто рівень фізичного здоров’я людини відбиває певний функціональний резерв, що забезпечує максимальну продуктивність органів і систем при збереженні якісних меж їх функцій, що зумовлює швидку адаптацію організму до умов навколишнього середовища та сприяє підвищенню резистентності до різних несприятливих чинників (Г.Л.Апанасенко, 2006).

Таким чином, використовуючи визначення саме рівня фізичного здоров'я людини, можна здійснювати достовірний прогноз розвитку ІХС та будувати програми індивідуальних рухових режимів кардіопротективного напрямку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до Зведеного плану науково-дослідницьких робіт кафедри спортивної медицини та санології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика у галузі лікувальної фізкультури та спортивної медицини на 20032008 рр.: “Якість життя й індивідуальне здоров’я” (державний реєстраційний номер 0103U001025).

Мета дослідження. - оптимізація профілактичних програм ішемічної хвороби серця за рахунок оцінки рівня фізичного здоров’я людини (як результата рухової активності) та корекційних заходів щодо досягнення його "безпечного рівня".

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

Об’єкт дослідження - профілактика ІХС.

Предмет дослідження - руховий режим та рівень фізичного здоров’я у зв’язку з факторами ризику ІХС.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів.

В практику епідеміологічних досліджень в превентивній кардіології впроваджено кількісну експрес-оцінку рівня фізичного здоров’я за Г.Л. Апанасенком. Обгрунтована можливість використання оцінки рівня фізичного здоров’я у якості альтернативи велоергометричному тестуванню в умовах масового скринінгу та при формуванні профілактичних програм. Охарактеризована необхідність поглибленого клінічного дообстеження осіб з низьким рівнем фізичного здоров’я на предмет виявлення латентної ІХС.

Впровадження в практику. Результаті проведених досліджень впроваджено в систему професійної підготовки майбутніх фахівців зі спортивної медицини у вищих навчальних закладах: Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика та при викладанні дисципліни „Основи фізичної реабілітації” для фахівців з фізичної реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту; включено у практику роботи Донецького, Дніпропетровського, Луганського, Кіровоградського, Сумського обласних лікарсько-фізкультурних диспансерів, що підтверджується відповідними актами проникнення.

Особистий внесок здобувача полягає в організації досліджень, постановці задач та обранні адекватних методів їх рішення; аналізі спеціальної літератури з проблемою, що вивчається; організації та проведенні досліджень; аналізі і теоретичному узагальненні отриманих результатів дослідження, технічному оформленні роботи. У спільних статтях автору належить організація дослідження, проведення аналізу даних та інтерпретація результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень було представлено на другому Республіканському з’їзді по лікувальній фізкультурі та спортивній медицині (Вінниця, 1987), науково-практичній конференції “Підвищення ефективності виробництва та якості праці у машинобудівництві” (Київ, 1988), на четвертому міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (Київ, 2000), шостій науково-практичній конференції “Сучасні досягнення валеологій та спортивної медицини” (Одеса, 2000), в щорічних наукових конференціях кафедри спортивної медицини та валеологіїї НМАПО в 2000 – 2006 рр.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових робіт, 4 з них – статті у наукових виданнях, які затверджено ВАК України, і 5 – тези у збірниках материалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація побудована за загальноприйнятою схемою та складається з вступу, аналітичного огляду літератури, чотирьох глав власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури. Текст дисертаційної роботи викладено на ... сторінках, включає 44 таблиці, які відображають цифровий матеріал та 7 рисунків. В роботі використано 303 джерела наукової і спеціальної літератури, з них 125 вітчизняних та 178 закордонних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення задач, поставлених у роботі, було обстежено 786 чоловік – робітників та службовців різних підприємств та організацій м. Києва чоловічої статі, у віці 30-59 років. Відбір здійснювався методом випадкової вибірки. При аналізі отриманих даних всі досліджені були розподілені на групи в залежності від віку, а також з урахуванням наявності та вираженості різних факторів ризику розвитку ІХС та їх сполучень.

Аналіз вираженості основних факторів ризику розвитку ІХС в залежності від наявності низького рівня рухової активності проведено з використанням загальноклінічної характеристики осіб з різним сполученням факторів ризику розвитку ІХС, та соціологічного дослідження (анкетний опит за схемою Дж. Роуза, 1964). Стан здоров'я осіб вивчали за даними диспансерних висновків, а також за структурою захворювань і патологічних станів, що були визначені під час клінічного огляду. Вивчено захворюваність за даними звернень за рік.

Клінічне обстеження досліджуваного контингенту складало наступне: збір анамнезу, загальний лікарський огляд внутрішніх органів та систем за загальноприйнятою методикою, вивчення функціонального стану та стану здоров'я. Інструментальні обстеження включали дослідження таких показників як фізична працездатність, максимальне споживання кисню (МСК), толерантність до фізичного навантаження.

Рівень фізичного здоров'я (ФЗ) визначали з використанням методики кількісної експрес-оцінки за Г.Л.Апанасенком (1988). Були досліджені вікові зміни рівня ФЗ.

Рівень добової рухової активності визначали за методикою Andersen K.L. et al.,1978. У ході дослідження визначали фактори ризику розвитку ІХС, а саме: артеріальної гіпертензії (АГ), паління цигарок, надлишкової маси тіла (НМТ), гіперхолестеринемії (ГХЕ), гіпертригліцеридемії (ГТЕ), гіпо-ХЕ ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ).

Фактор ризику "низький рівень рухової активності" був розглянутий у взаємозв‘язку з рівнем ФЗ. В основу відбору осіб із факторами ризику розвитку ІХС були покладені критерії, розроблені та запропоновані у методичних рекомендаціям ВКНЦ по багатофакторній профілактиці ІХС (Л.В.Чазова, И.В.Балавадзе, 1982). Вміст холестерину і триглицеридів визначали на автоаналізаторі ААLL фірми "Technicon" (США). На цьому ж апараті визначали концентрацію ЛПВЩ.

Функціональний стан чоловіків 30-59 років проаналізовано за даними велоергометричного тестування в залежності від рівня фізичного здоров‘я та різних сполучень факторів ризику розвитку ІХС.

Електрокардіографічний контроль здійснювали з використанням електрокардіографу 6 - НЕК - 4 (НДР).

Велоергометричне тестування проводилося по сходинко-переривчастій зростаючій методиці на велоергометрі /ВЕ-02/. Кожна сходинка навантаження продовжувалася 4 хв. Вихідна потужність навантаження для осіб із низьким рівнем ФЗ була 0,25 Вт/кг, нижче середнього і середнім – 0,5 Вт/кг, вище за середнє – 1,0 Вт/кг. Велоергометрична проба припинялася при досягненні граничної вікової ЧСС (195 – вік у роках) або, якщо з'являлися ознаки її неадекватності відповідно до критеріїв ВООЗ (1971). Позитивний висновок за результатами велоергометрії давався у випадку появи ознак (приступ стенокардії, депресія сегмента SТ за ішемічним типом 1 мм і більше та ін.).

Аеробна спроможність обчислювалася непрямим методом по номограмі Остранда та Рімінга, виходячи з граничної величини потужності велоергометричного навантаження і ЧСС на останній сходинці (Astrand P.-O., Rodahl K., 1970). При дослідженні осіб старших за 35 років отримані величини МСК корегувались шляхом множення на чинник, що відповідає віку. Толерантність до фізичного навантаження характеризувалась при віднесенні фактичного МСК (який був отриманий розрахунковим способом) до належної індивідуальної стелі аеробної здатності, тобто визначенні відсотка від належного МСК.

Аналіз динаміки фізичного стану, фізичної працездатності, параметрів кардіореспираторної системи, вираженості факторів ризику розвитку ІХС та їх сполучень проведено у 48 чоловіків, які на протязі одного року виконували комплекс заходів за індивідуальними профілактичними програмами.

Контрольну групу складали 37 чоловіків 30-59 років, які мали достатній рівень РА, але не приймали участі у реалізації профілактичних програм.

Математична обробка отриманих даних здійснювалася з використанням методів статистики за допомогою пакету програм (SPSS v9.0 for Windows).

Результати дослідження та їх обговорення. В результаті нашого дослідження встановлено, що тільки 11 з 786 досліджених чоловіків не мали жодного з факторів ризику розвитку ІХС (табл.1).

Таблиця 1

Загальна розповсюдженість ФР розвитку ІХС в дослідженій

групі чоловіків (n = 786)

Фактори ризику | Число осіб, які мають фактори ризику

N | % до загальної кількості досліджених

ГХЕ | 195 | 24,81

ГТГЕ | 140 | 17,81

Гіпо-ЛПВЩ | 116 | 14,76

НМТ | 359 | 45,67

Паління | 314 | 39,95

АГ | 315 | 40,08

Низький рівень РА | 511 | 65,01

Немає | 11 | 1,40

Всі вони належали до вікової групи 30-39 років. Всі чоловіки інших вікових груп мали хоча б один фактор ризику (98,60 %). Різні сполучення двох факторів ризику мали всі вікові групи. Найбільший відсоток таких осіб від загальної кількості досліджених відзначено в групі чоловіків 40-49 років При аналізі груп, які мають різни сполучення чотирьох факторів ризику розвитку ІХС, найменша частка від загальної кількості досліджених осіб та відносний внутрішньогруповий показник відзначено у віковій групі 30-39 років, найбільший – у групі 50-59 років. Таке саме співвідношення зберігається в групі чоловіків з сполученням п‘яти факторів ризику (табл.2).

Таблиця 2

Розподіл досліджених, які мають сполучення п‘яти факторів ризику розвитку ІХС за віком (n = 41)

Вікова группа | Число осіб, які мають сполучення п‘яти ФР:

АГ + НМТ + ГХЕ + паління + низький рівень РА

N | %

30-39 | 0 | 0

40-49 | 7 | 17,07

50-59 | 34 | 82,93

Разом | 41 | 100,00

Звертає на себе увагу факт відсутності факторів ризику розвитку ІХС серед досліджених осіб з рівнем ФЗ вище середнього. Найбільша кількість чоловіків мала рівень ФЗ нижче середнього (34,10 %), менша кількість осіб була в групі з низьким рівнем ФЗ. Низький рівень ФЗ мали 24,43 % досліджених та тільки 7,89 % з групи мали рівень ФЗ вище середнього. Результати досліджень рівня ФЗ представлено у таблиці 3.

Таблиця 3

Рівень фізичного здоров‘я досліджених чоловіків (n = 786)

Рівень фізичного здоров‘я | Кількість досліджених осіб

N | %

Низький | 192 | 24,43

Нижче середнього | 268 | 34,10

Середній | 264 | 33,58

Вище середнього | 62 | 7,89

Високий | 0 | 0

Всього | 786 | 100,00

Помітне зменшення бальної величини рівня ФЗ при переході від групи 30-39 р. до групи 40-49 р. та далі до групи 50-59 років. Це зниження склало біля трьох балів за кожне десятиріччя життя. Різниця між віковими групами виявилась достовірною.

Виявилось, що у осіб з низьким рівнем РА середнє значення рівня ФЗ складало 4,34 ± 0,12 балів. При відсутності означеного фактора ризику рівень ФЗ складав 8,92 ± 0,18 балів. Різниця була статистично значимою.

Не дивлячись на вираженість окремих факторів ризику та їх комбінацій в дослідженій групі чоловіків, дані традиційного клінічного огляду не допускають думки про розвиток яких-небудь хронічних соматичних захворювань у них. Це відбиває той факт, що традиційний клінічний підхід до обстеження пацієнта, направлений на виявлення ознак вже маніфестованої патології, ні в якій мірі не дозволяє виявляти можливості преморбідних змін. Тим більше, клінічний огляд не дозволяє знайти перші ознаки зниження енергопотенцiалу біосистеми (Г.Л.Апанасенко, 1992). Тобто, клінічна діагностика направлена на відносно пізній етап розвитку захворювання.

Проведення експрес-оцінки рівня ФЗ дозволило заключити, що більше половини з досліджених мали низький та нижче середнього рівень ФЗ, що за думкою автора системи вважається приводом для крайньої прогностичної стурбованості.

З метою визначення інформативності системи кількісної експрес-оцінки рівня ФЗ за Г.Л.Апанасенком ми вважали за необхідне виявити функціональну підготовленість чоловіків з ФР розвитку ІХС з різних функціональних класів за рівнем ФЗ. Результати тестування дають можливість казати про суттєву різницю за показниками загальної фізичної працездатності у групі чоловіків з різним рівнем ФЗ (рис.1).

Рис. 1. Порогова потужність навантаження та МСК при різному рівні ФЗ:

W – питома потужність порогового навантаження, Вт/кг;

РО2 – питоме МСК, мл/кг/хв.

1 – низький рівень ФЗ; 2 – нижче середнього рівень ФЗ;

3 – середній рівень ФЗ; 4 – вище середнього рівень ФЗ.

Аналіз даних дозволив вивести позитивний коефіцієнт кореляції 0,806 між рівнем ФЗ та критерієм загальної фізичної працездатності – пороговим рівнем питомої потужності фізичного навантаження. Між рівнем ФЗ та показником питомого МСК виявлений коефіцієнт кореляції + 0,719, а з критерієм толерантності до фізичного навантаження – відсотком належного МСК на пороговій сходинці навантаження + 0,761 (Р<0,05).

Звертає увагу факт досягнення субмаксимума потужності фізичного навантаження за критерієм ЧСС всіма чоловіками з рівнем ФЗ вище середнього. Відносна кількість позитивних заключень за даними велоергометрії (появлення ішемічних реакцій на ЕКГ на пороговій сходинці навантаження) зменшилась від 37 % при низькому рівні ФЗ до 6,5 % при середньому рівні ФЗ. Серед чоловіків з рівнем ФЗ вище середнього проба жодного разу не була зупинена за причиною з‘явлення ознак неадекватності до фізичного навантаження, порогова сходинка визначалась по виходу на віковий субмаксимум потужності фізичного навантаження за критерієм ЧСС.

Фактичні дані показали різницю між показниками загальної фізичної працездатності, толерантністю до фізичного навантаження, аеробною потужністю, а також кардіогемодинамічними резервами у чоловіків з різним сполученням досліджених факторів ризику розвитку ІХС. Просліджується цілком визначена закономірність: зниженню досягнутої потужності фізичного навантаження (від 2,23 ± 0,04 до 0,73 ± 0,06 Вт/кг при монофакторному впливі і наявності п‘яти факторів ризику, відповідно) відповідає збільшення кількості сполучених факторів ризику. При цьому також знижується відсоток фактичного розрахункового МСК від належного його значення (з 78,27 ± 0,34 до 37,79 ± 1,02, відповідно).

Не є виключенням з цього правила показник аеробної працездатності, а також значення відношення порогового споживання кисню до належного МСК. Обидва показники знижуються при збільшенні сполучення факторів ризику. Вказана закономірність зберігається і у відношенні показників кардіогемодинамічних резервів, тобто функціональних характеристик системи кровообігу на пороговій сходинці навантаження у відношенні до їх вихідного рівня. Так, приріст індексу Робінсона знижується від 204,94 ± 0,76 до 102,56 ± 2,36 ум.од. при наявності одного з факторів ризику та при сполученні п‘яти факторів ризику, відповідно.

Уявляється цікавим аналіз динаміки індексу кола талії до кола стегон (КТ/КС) при зміні кількості сполучених факорів ризику розвитку ІХС (табл. 4).

Таблиця 4

Індекс відношення КТ/КС в залежності від сполучення факторів ризику розвитку ІХС (М ± m) (n = 786)

Фактор ризику | Немає | 1 | 2 | 3 | 4 | 5

Індекс КТ/КС | 0,66± 0,01 | 0,75±0,009 | 0,88±0,008 | 1,01±0,007 | 1,13± 0,01 | 1,28±0,01

Р |

< 0,01 < 0,01 < 0,01 < 0,01 < 0,01

Виявлена закономірність підвищення цього індексу при збільшенні кількості сполучених факторів ризику розвитку ІХС. При цьому, починаючи з групи чоловіків, які мали сполучення трьох факторів ризику, індекс КТ/КС здобуває прогностично несприятливе значення.

Проаналізовано взаємозв’язок рівня фізичного здоров’я та низького рівня РА з вираженістю різних сполучень ендогенних та екзогенних факторів ризику розвитку ІХС.

Розподіл окремо взятих факторів ризику розвитку ІХС у чоловіків з різним рівнем ФЗ представлений у таблиці 5.

Таблиця 5

Корелятивні відношення рівня фізичного здоров‘я з основними факторами ризику розвитку ІХС (n = 786)

Фактори ризику | Холесте-рінемія

(моль/л) | Тригліце-рідемія

(ммоль/л) | Коефіцієнт атеро-генності | САТ

(мм рт.ст.) | Паління (кількість цигарок на добу) | Маса тіла (кг) | Рухова активність

(умовні одиниці)

Рівень фізичного здоров‘я (бали) | - 0,756 | - 0,738 | - 0,749 | - 0,829 | - 0,625 | - 0,813 | - 0,613

Р |

< 0,05 | < 0,05 | < 0,05 | < 0,05 | < 0,05 | < 0,05 | < 0,05

Дані факти вказують на прогностичну цінність показника рівня ФЗ у відношенні ризику розвитку ІХС. Це стає особливо актуальним з урахуванням того, що більшість досліджених під час диспансерного щорічного профілактичного огляду визнавались практично здоровими з відсутністю яких-небудь вказівок на наявність ознак прихованої коронарної недостатності. Тим більше, що, використовуючи тестування за експрес-оцінкою можливо обійтись, з меншої міри попередньо, без проведення клінічної велоергометрії. При цьому рiвень здоров,я “вище середнього” та “високий” можуть рахуватися як “безпечний рiвень” здоров’я.

Нами проведено аналіз динаміки фізичного стану, фізичної працездатності, параметрів кардіореспираторної системи, вираженості факторів ризику розвитку ІХС та їх сполучень у чоловіків, які на протязі одного року виконували комплекс оздоровчих заходів, що складали їх профілактичні програми.

Профілактичні програми комплексно охоплювали розвиток певних рухових якостей, особливо загальної витривалості (табл. 6), підвищення терморезистентності, оволодіння навичками психорегуляції та самомасажу. Динамічні дослідження рівня ФЗ, показників фізичної працездатності у велоергометричному тесті, показників ліпідного обміну проводились у зрівнянні з контрольною групою чоловіків 30-59 років, які мали достатній рівень РА за традиційними уявленнями, але не приймали участі у реалізації профілактичних програм.

Таблиця 6

Приблизний руховий режим аеробного тренування

з урахуванням рівня фізичного здоров‘я

Рівень фізичного здоров‘я | Робоча потужність навантаження | Обсяг навантаження (хв.) | Кратність навантаження у тижневому циклі (кількість занять)

% від МСК | Вт/кг

Низький | 35 – 50 | 0,5 – 0,7 | 35 – 45 | 4 – 5

Нижче середнього | 40 – 55 | 0,75 – 1,05 | 30 – 40 | 4 – 5

Середній | 50 – 60 | 1,0 – 1,4 | 25 – 35 | 3 – 4

Вище середнього | 55 – 70 | 1,25 – 1,75 | 20 – 30 | 3 – 4

Велика увага приділялась розвиткові рухової якості сили. Акцент був зміщений у бік фізичних вправ, які формували природній м‘язовий корсет станового хребта, а також “спалювали” надлишки жирової тканини у місцях її локального відкладення. У заняття атлетичною гімнастикою вправи для м‘язів плечового поясу, шиї, спини, черевного пресу, попереку та ніг. Проводився цілеспрямований лікарський контроль з урахування можливості переходу на гіперкінетичний тип кровообігу при нераціональному тренуванні. Як правило, заняття з розвитку сили проводились 2 рази на тиждень, разом з аеробним тренуванням. Вправи виконувались по 2-3 підходи з числом повторень 8-10 разів для збільшення м‘язової сили та 15-25 разів у режимі “спалювання”. Методика виконання фізичних вправ не допускала з‘явлення кисневого боргу.

Профілактичні програми не обмежувались включенням спеціально організованої рухової активності. Так, при наявності артеріальної гіпертензії оздоровчі заходи доповнювались корекцією харчового раціону (обмеження повареної солі та тваринних жирів), оволодінням навичками психорегуляції, використанням прийомів класичного самомасажу комірцевої зони та акупресури біологічно активних точок гіпотензивної дії.

Динаміка рівня фізичного здоров‘я та питомого МСК та ендогенних факторів ризику розвитку ІХС на протязі одного року спостережень показано на рис.2 и 3, відповідно.

І ІІ

Рис. 2. Динаміка рівня фізичного здоров‘я (І) та питомого МСК (ІІ) під впливом річного оздоровчого тренування у зрівнянні з контрольною групою: 1 – вихідні дані; 2 – через 1 рік; А - основна група; Б - контрольна група.

А (група 1) Б (група 2)

Рис. 3 Динаміка ендогенних факторів ризику розвитку ІХС на протязі одного року спостережень (відсоток чоловіків які мали даний фактор ризику серед загальної кількості досліджених у групі): 1 – вихідні дані; 2 – через 1 рік; А - основна група; Б - контрольна група.

Наші результати підтверджують вірність положень, що саме рівень фізичного стану має служити відправним моментом при складанні профілактичних програм, зокрема рухового режиму оздоровчого тренування. Рівень ФЗ за Г.Л.Апанасенком може також служити критерієм ефективності їх здійснення.

Безперечним виявилось положення, що тільки спеціально організована рухова активність у комплексі з іншими профілактичними заходами дозволяє привести до розвитку оздоровчого ефекту, що виражається у підвищенні рівня фізичного стану, загальної фізичної працездатності та толерантності до фізичного навантаження, аеробної продуктивності, фізіологічних резервів кардіореспираторної системи, розвитку економізації її функцій, зменшити вираженість ендогенних та екзогенних ФР розвитку ІХС та ризик її виникнення. Невід‘ємною часткою профілактичних програм є фізичне тренування кардіопротективної направленості. Безпечний рівень ФЗ, який забезпечує неможливість клінічної маніфестації ІХС можна досягнути тільки включенням у оздоровчі програми аеробних фізичним вправ у адекватному дозуванні.

В процесі дисертаційного дослідження було отримано три групи даних: підтверджуючі, доповнюючи і абсолютно нові.

Підтверджуючими є дані про існуючу тенденцію погіршення здоров’я населення України (Г.Л. Апанасенко, 2004, В.В. Клапчук 2002); вирішення задачі радикального зниження розповсюдженості та смертності від ІХС у працездатному віці дозволяють методи превентивної кардіології, яка вивчає розповсюдженість ендогенних й екзогенних факторів ризику розвитку ІХС (Н.І. Соколова 2005); кардіопротективний ефект фізичного тренування, яке проводиться у вигляді окремого заняття у позаробочий час (М.М.Амосов, 1990, І.І. Пархотик , 2004).

Матеріали наших досліджень достатньою мірою доповнили положення щодо напрямків діяльності фахівців з лікувальної фізкультури, спортивної медицини, валеологія та санології (Г.Л. Апанасенко, 2000, В.С. Соколовский. 2002), а також вирішення актуальної науково-практичної проблеми удосконалення профілактики ІХС, на основі врахування рівня ФЗ індивіду при формуванні рухового режиму чоловіків 30-50 років.

Абсолютно новими є дані про те, що низький рівень ФЗ є самостійним та вагомим фактором ризику щодо розвитку ІХС? поняття "безпечного рівня" ФЗ може використовуватися у превентивній кардіології як прогностичний фактор? недоцільним є використання для прогнозування ІХС рівня РА без оцінки її ефекту (зміни рівня здоров’я); виключно позаробоча РА, яка проводиться згідно індивідуального рухового режиму, має кардіопротективну ефективність.

ВИСНОВКИ

У роботі наведено теоретичне узагальнення та запропоновани нові виришення актуального науково-практичного завдання удосконалення профілактики ІХС на основі врахування рівня фізичного здоров’я индивіду при формуванні рухового режиму чоловіків 30-50 років.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Практичні рекомендації

1.

2.

3.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

// Український Бальнеологічний Журнал, 2003. - № 3. – С. 63 – 66.

3.

4.

5.

АНОТАЦІЯ

Дехтярьов Ю.П. Руховий режим та рівень фізичного здоров’я людини в зв’язку з ризиком розвитку ішемічної хвороби серця. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.24 — лікувальна фізкультура та спортивна медицина. —Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2007.

Встановлено, що тільки 2 % популяції українських чоловіків у віці 30-59 років не мали екзогенних та ендогенних факторів ризику розвитку ІХС, 60 % — мали більше одного фактора ризику у їх різних сполученнях. З віком частка ендогенних факторів ризику у їх загальній структурі збільшується.

Виявлено, що зниження рівня фізичного здоров‘я (за критерієм аеробної продуктивності) супроводжується достовірним збільшенням вираженості та числа сполучень ендогенних та екзогенних факторів ризику розвитку ІХС, а також кількістю ішемічних проявів під час велоергометричного тестування.

Система кількісної оцінки рівня фізичного здоров‘я за Г.Л.Апанасенком є інформативним та валідним способом діагностики резервів фізичного здоров‘я людини і може використовуватись при профілактичних дослідженнях як альтернатива велоергометричному тестуванню.

Рекомендовані програми тренувань у позаробочий час за індивідуальним руховим режимом дозволили підвищити рівень фізичного здоров‘я та знизити ризик розвитку ІХС.

Ключові слова: профілактика ішемічної хвороби серця, фізичне здоров’я, фактори ризику ІХС, руховий режим.

АННОТАЦИЯ

Дехтярев Ю.П. Двигательный режим и уровень физического здоровья человека в связи с риском развития ишемической болезни сердца. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.24 — лечебная физкультура и спортивная медицина. — Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2007.

Целью исследования явилось повышение эффективности профилактики ишемической болезни сердца путем оценки уровня физического здоровья (ФЗ) человека и использования индивидуальных программ для достижения его "безопасного уровня".

Установлено, что популяция украинских мужчин в возрасте 30-59 лет характеризуется широкой распространенностью факторов риска развития ишемической болезни сердца (ИБС). Среди обследованных мужчин 30-59 лет только 2 % не имели ни одного из основных экзогенных и эндогенных факторов риска развития ИБС. 60 % мужчин в обследованной группе имели больше одного фактора риска в их разных соединениях. С возрастом увеличивается часть эндогенных факторов риска ИБС в их общей структуре. Уровень двигательной активности исследуемой популяции преимущественно характеризуется как низкий (60 % исследуемых мужчин). Однако, уровень двигательной активности не имеет достоверного влияния на выраженность и сочетание основных факторов риска ИБС, а также величину общей работоспособности, аэробной работоспособности и толерантности к физическим нагрузкам. Поэтому уровень двигательной активности не может служить адекватным критерием прогноза развития ИБС.

Разный уровень ФЗ и функциональное состояние мужчин различаются по количеству и сочетанию факторов риска развития ИБС. Снижение уровня ФЗ (по критерию аэробной продуктивности) сопровождается достоверным увеличением выраженности и числа сочетаний эндогенных и экзогенных факторов риска развития ИБС, а также количеством ишемических проявлений во время велоэргометрического тестирования.

Показано, что низкий уровень ФЗ является независимым эндогенным фактором риска развития ИБС. Он отображает наличие хронической коронарной недостаточности, даже если ИБС клинически не манифестирована. Уровень физического здоровья является прогностическим критерием риска развития ИБС, отображая степень двигательных возможностей человека и динамику эндогенных маркеров ИБС.

Система количественной оценки уровня ФЗ по Г.Л.Апанасенко является информативним а валидным способом диагностики резервов ФЗ человека. Она может использоваться в практике массовых профилактических исследований как альтернатива велоэргометрическому тестированию. Уровень ФЗ отображает величину резервных можностей, степень экономизации функций в состоянии покоя и тренированность кислородотранспортной системы,

Среди обследованных мужчин более половини имели низкий и ниже среднего уровень ФЗ Только 8 % исследуемых имели уровень ФЗ и выше среднего, который является безопасным в отношении риска развития ИБС. С увеличением уровня ФЗ повышается толерантность к физическим нагрузкам и уменьшается вероятность ишемических проявлений во время пробы с физической нагрузкой.

Показано, что уровень ФЗ может служить базовым критерием для построения двигательных оздоровительных программ кардиопротективной направленности. Этот же показатель может быть критерием для контроля эффективности профилактических программ в динамике.

Регулярное выполнение специально организованной программы тренировок в нерабочее время по индивидуальныму двигательному режиму позволяет повысить уровень физического здоровья до безопасного и поддерживать его. Вместе с этим, оздоровительная физическая тренировка значительно разширяет функциональные возможности системы кровообращения, увеличивает общую физическую работоспособность, способствует коррекции дислипопротеидемии, уровня артериального давления и излишней массы тела.

Ключевые слова: профилактика ишемической болезни сердца, физическое здоровье, факторы риска ИБС, двигательный режим.

SUMMARY

Dekhtyaryov Yu.P. Locomotive regimen and man’s physical health level in view of coronary heart disease development risk. — Manuscript.

Dissertation for Candidate’s Degree in Medical specialized in 14.01.24 — Medical Physical Culture and Sport Medicine. — Dnipropetrovs’k State Medical Academy, Dnipropetrovs’k, 2007.

Only 2 per cent of Ukrainian men aged 30-59 are established not to have exogenous and endogenous risk factors of coronary heart disease (CHD) development; 60 per cent – to have more than one risk factor in their different combinations. The percentage of endogenous risk factors in their total structure increases in people when advancing in age.

The decrease in the level of physical health (according to the criteria of aerobic capacity) is detected to be aссompanied by a significant increase in the evidence and number of combined exogenous and endogenous risk factors in the development of CHD as well as by the number of ischemic manifestations in case of veloergometric testing.

According to Prof. G.L. Apanasenko’s idea the system of physical health level