ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Філоненко Людмила Миколаївна

УДК 371. 881. 116. 12

Система роботи над переказами різних

типів і стилів мовлення в 5-7 класах

загальноосвітньої школи

13.00.02 – теорія і методика навчання української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Потапенко Олександр Іванович,

ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди”,

завідувач кафедри української мови та

методики навчання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Пентилюк Марія Іванівна,

Херсонський державний університет,

професор кафедри українського мовознавства;

кандидат педагогічних наук, доцент

Дика Наталія Михайлівна,

Київський міський педагогічний університет

імені Б.Д.Грінченка,

доцент кафедри української мови та

методики навчання.

Захист відбудеться “ 19 ” грудня 2007р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 452. 02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, 3м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитись у Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В.О.Сухомлинського (м. Київ, вул. Берлінського, 9).

Автореферат розісланий “ 15 ” листопада 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Система освіти України покликана сприяти реалізації освітніх завдань соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, адже школа готує людину до активної діяльності в різних сферах суспільного життя. Це відображено в найбільш вагомих державних документах: Національній програмі “Освіта. Україна XXI століття”, Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті та ін. Конкретизують освітянську стратегію розвитку Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепція мовної освіти 12-річної школи, в яких наголошується на необхідності розвитку в школярів здатності до творчого самовираження, формування вмінь виконувати творчі завдання, розвивати комунікативну компетенцію. Тому робота вчителя-словесника вимагає постійного вдосконалення методів, принципів і прийомів викладання рідної мови.

Успішне формування і вдосконалення комунікативних умінь можливе за умови систематичної й цілеспрямованої роботи над формуванням особистості, котра володіє значним обсягом активного словника, розвиненим граматичним ладом, умінням розрізняти типи і стилі мовлення, надавати висловлюванню відповідного стилістичного забарвлення, а також сприймати, розуміти й адекватно відтворювати. Ця робота має бути послідовною, системною і систематичною.

Пошук шляхів формування комунікативної особистості пов'язаний із дослідженням комплексу питань, одним із яких є вдосконалення системи роботи над розвитком зв’язного мовлення учнів загальноосвітньої школи.

Проблемі розвитку зв’язного мовлення школярів приділено належну увагу в дослідженнях мовознавців, психологів, методистів. Вона знайшла своє відображення в лінгводидактичній концепції В.О.Сухомлинського. Важлива особливість його методичної системи – дотримання чіткої наступності й послідовності на уроках розвитку зв’язного мовлення.

Психологічні аспекти цієї проблеми досліджено Б.Ф.Баєвим, Л.С.Виготським, П.Я.Гальперіним, М.І.Жинкіним, І.О.Зимньою, З.І.Калмиковою, О.М.Леонтьєвим, А.К.Марковою, І.О.Синицею та ін.

Велику зацікавленість методистів до психологічних основ мовленнєвої діяльності мали дослідження О.О.Леонтьєва, в яких висвітлено закономірності, принципи мовленнєвої комунікації, механізми усного і писемного мовлення.

Системний підхід до вирішення проблем, пов’язаних з мовленнєвим розвитком учнів, розглядається в методичних працях з розвитку зв’язного мовлення В.Й.Андрущенка, О.А.Баринової, А.П.Єремеєвої, Г.М.Іваницької, Т.О.Ладиженської, М.Р.Львова, В.Я.Мельничайка, О.О.Нечаєвої, М.І.Пентилюк, М.І.Пльонкіна, Л.М.Симоненкової, М.Г.Стельмаховича та ін. Автори сформулювали цілі й завдання розвитку зв’язного мовлення учнів, визначили основні напрями роботи вчителя-словесника, особливості кожного з них, установили між ними взаємозв’язок, схарактеризували окремі етапи формування комунікативних умінь і навичок, види вправ і результати навчання.

Питанням удосконалення змісту методики розвитку зв’язного мовлення присвячено ряд дисертаційних досліджень: К.І.Бикової, А.Г.Галетової, І.П.Лопушинського, О.І.Потапенка, Н.М.Сажиної, І.В.Цепової, Г.Т.Шелехової та ін.

Лінгводидактичні основи формування вмінь і навичок зв’язного мовлення висвітлено в працях відомих мовознавців і педагогів: І.І.Срезнєвського, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського. Підвищенню мовленнєвої культури учнів присвячено наукові дослідження Н.Д.Бабич, І.К.Білодіда, Н.М.Дикої, А.П.Коваль, Л.М.Паламар, Є.Д.Чак та ін. Розвиток мовлення в різні періоди розвитку особистості досліджували багато вчених: дошкільний період – Д.Б.Ельконін, Є.І.Тихеєва та ін.; молодший шкільний вік – Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, І.П.Гудзик, М.Р.Львов, М.С.Рождественський та ін.; середній шкільний вік – М.Т.Баранов, О.А.Баринова, О.М.Біляєв, О.І.Потапенко та ін. Вирішення комунікативних завдань у процесі оволодіння мовним матеріалом висвітлювалось у працях Т.О.Ладиженської, В.Я.Мельничайка, І.О.Синиці, Л.В.Скуратівського, М.Г.Стельмаховича та ін.

Однак у названих моноґрафіях, дисертаційних дослідженнях, методичних посібниках і науково-методичних журналах не простежується чітка система роботи над виробленням в учнів 5-7 класів умінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення на уроках української мови.

Як засвідчує шкільна практика, під час виконання робіт на відтворення тексту учні часто не дотримуються певного стилю, типу мовлення, не враховують особливості виду переказу, не запам’ятовують головних і другорядних частин тексту. Тому для формування навичок відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення першою передумовою є систематичне застосування вправ і завдань, які передбачають вироблення вмінь сприймати, розуміти і переказувати почуте та прочитане в усній і письмовій формах.

Поза увагою залишилися такі питання: урахування комунікативно-діяльнісного, функціонально-стилістичного і соціокультурного підходів до навчання, які передбачають інтегрування в процесі навчання всіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); використання інтерактивних методів навчання в роботі над переказами різних типів і стилів мовлення; застосування вправ і завдань на сприймання, розуміння (аудіювання), аналіз і відтворення тексту на уроках української мови; визначення місця роботи на уроках рідної мови для формування в учнів умінь аналізувати, сприймати, розуміти і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення; обґрунтування кількості лексичних одиниць у текстах для переказів для учнів 5-7 класів.

Аналіз досліджень у галузі розвитку зв’язного мовлення дає підстави стверджувати, що система роботи над переказами різних типів і стилів мовлення потребує подальшого дослідження.

Потреба розвитку в учнів необхідних умінь сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти, недостатнє теоретико-практичне опрацювання проблеми роботи над переказами різних типів і стилів мовлення, відсутність спеціальних досліджень, недостатня дієвість традиційних методик щодо підвищення рівня мовленнєвої підготовки школярів визначають актуальність теми “Система роботи над переказами різних типів і стилів мовлення в 5-7 класах загальноосвітньої школи” і зумовлюють вибір її для дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової теми “Актуальні проблеми сучасного мовознавства та методики викладання”, що розробляється кафедрою української мови та методики навчання ДВНЗ “Переяслав - Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”, пов’язане із завданнями, визначеними чинними програмами для середньої загальноосвітньої школи і ВНЗ у світлі вимог Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті. Тему дисертації затверджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні Академії педагогічних наук України (протокол №6 від 15 червня 2004 року).

Об’єктом дослідження є процес розвитку зв’язного мовлення на уроках української мови в основній школі.

Предметом дослідження є методика формування вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення в 5-7 класах загальноосвітньої школи.

Мета дослідження полягає у створенні й експериментальній перевірці науково обґрунтованої системи роботи з формування в учнів 5-7 класів умінь і навичок сприймати, розуміти і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення з урахуванням внутрішньопредметних (зв’язок з виучуваним мовним матеріалом) і міжпредметних зв’язків (зв’язок з уроками української і зарубіжної літератури, українознавства, історії, географії, біології та ін.).

У ході дослідження перевірялася висунута гіпотеза: рівень умінь і навичок учнів 5-7 класів сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти підвищитися, якщо:–

визначити місце підготовчої роботи до переказів на уроках української мови;

– ураховувати комунікативно-діяльнісний, функціонально-стилістичний, соціокультурний підходи до навчання; внутрішньопредметні й міжпредметні зв’язки; вікові особливості учнів 5-7 класів;

– відібрати оптимальні методи, прийоми й засоби навчання (в тому числі інноваційні технології), які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів;

– застосовувати систему навчальних вправ і завдань інтенсивного формування вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення.

Відповідно до теми і висунутої гіпотези визначено завдання дослідження:

– з’ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми, проаналізувати науково-теоретичну і навчально-методичну літературу;

– на основі спостережень і дослідницької діяльності вивчити особливості традиційної методики роботи над переказами на уроках розвитку зв’язного мовлення та в процесі вивчення програмового матеріалу;

– з’ясувати рівні сформованості в учнів основної школи вмінь і навичок відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення;

– визначити місце підготовчої роботи до сприймання і відтворення на уроках української мови;

– розробити експериментальну розосереджену методичну систему для формування вмінь і навичок сприймати, розуміти і відтворювати тексти, спрямовану на вдосконалення зв’язного мовлення учнів 5-7 класів, експериментально перевірити ефективність запропонованої методики.

Методологічними засадами дослідження є праці українських лінгводидактів з питань методичного обґрунтування змісту, форм і прийомів роботи над текстом (Ф.С.Бацевич, О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, Н.Я.Грипас, В.Я.Мельничайко, М.Я.Плющ, М.Г.Стельмахович, М.І.Пентилюк, О.І.Потапенко, Г.Т.Шелехова); праці відомих мовознавців з питань стилістики (І.К.Білодід, Н.Ф.Ботвина, В.С.Ващенко, В.В.Виноградов, М.С.Зарицький, Л.І.Мацько, О.Д.Пономарів та ін.); психологів (Б.Ф.Баєв, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, М.І.Жинкін, І.А.Зимня, З.І.Калмикова, Г.С.Костюк, О.О.Леонтьєв, А.К.Маркова, І.О.Синиця).

Експериментальна база дослідження. Матеріали дисертації апробовано в школах, на базі яких проводився педагогічний експеримент: Березівська СЗШ Житомирської області, Великокаратульська ЗОШ І-ІІ ступенів Київської області, Жовтнева ЗОШ І-ІІІ ступенів Київської області, Переяслав-Хмельницькі ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 і №4 Київської області, Пирятинські ЗОШ №1, №3 і №4 Полтавської області, Плескачівська ЗОШ І-ІІ ступенів Черкаської області. Всього експериментом охоплено 810 учнів 5-7 класів.

З метою реалізації завдань дослідження, забезпечення вірогідності його результатів під час роботи над дисертацією використано такі методи наукового пошуку:

Теоретичні: аналіз, синтез, зіставлення лінгвістичних, психолого-педагогічних і методичних джерел за темою дослідження, теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, аналіз шкільних програм і підручників з української мови для 5-7 класів, текстів різних типів і стилів мовлення для цієї вікової групи учнів, з метою визначення наукових основ методики роботи над переказами.

Емпіричні: спостереження за особливостями учнівського сприйняття текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення, педагогічний (констатувальний, формувальний) експеримент, анкетування, аналіз уроків, усних і письмових робіт учнів, кількісний і якісний аналіз даних, аналіз шкільної документації для визначення рівнів сформованості знань, умінь і навичок учнів 5-7 класів сприймати, розуміти і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення до і після експериментального навчання.

Дисертаційне дослідження здійснювалося у три етапи:

На першому етапі (2001–2002 рр.) теоретично осмислювалася лінгвістична, психологічна і методологічна література з досліджуваної проблеми, аналізувалися чинні програми й підручники з рідної мови, вивчався передовий педагогічний досвід учителів-словесників. Це дало можливість визначити вихідні теоретичні положення дослідження: його предмет, мету, гіпотезу, завдання, розробити програму дослідження і методику констатувального експерименту.

На другому етапі (2002–2003 рр.) за допомогою діагностувальних завдань, констатувальних зрізів визначалися рівні психолого-педагогічної готовності учнів до успішної роботи над переказами; рівні знань, сформованих мовленнєвих умінь в оволодінні правильним комунікативно доцільним сприйняттям, навичок сприймання, розуміння, відтворення почутого і прочитаного; розроблялися програма і методика формувального експерименту, моделювалася система вправ і завдань.

На третьому етапі (2003–2006 рр.) проведено формувальний експеримент з метою перевірки ефективності методики вироблення вмінь в учнів 5-7 класів сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення, узагальнено його результати.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні лінгвістичних, психолого-педагогічних і методичних засад формування вмінь і навичок переказувати усно і письмово тексти різних типів і стилів мовлення на уроках української мови в 5-7 класах та у визначенні методичних шляхів і засобів його реалізації. У дисертації вперше: науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено розосереджену методику формування вмінь і навичок сприймати, розуміти і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення на уроках української мови в 5-7 класах; уточнено критерії рівнів сформованості вмінь відтворювати тексти в учнів 5-7 класів; обсяг текстів переказу певного виду, типу і стилю мовлення для зазначеної вікової категорії учнів; з’ясовано етапи роботи над усним і письмовим переказами різних типів і стилів мовлення.

Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на підвищення рівня розвитку зв’язного мовлення в учнів 5-7 класів. Запропонована для широкого практичного використання й апробована в умовах шкільного викладання методика забезпечує вдосконалення вмінь і навичок учнів 5-7 класів відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній роботі вчителів, під час читання лекцій на курсах підвищення кваліфікації вчителів-словесників, у процесі підготовки студентів-філологів педагогічних навчальних закладів, для вдосконалення змісту шкільних програм, підручників, методичних посібників.

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечено теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, прийомів і засобів науково-педагогічного дослідження, адекватних його предмету, меті й завданням дослідження; доцільно організованою експериментальною перевіркою розосередженої методики формування вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення на уроках української мови, авторських методичних напрацювань і рекомендацій; перевіркою здобутих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювалися й одержали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток наукових досліджень – 2006” (м. Полтава, 2006 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Україністика: нові імена в науці” (м. Горлівка, 2006 р.); “Соціум. Наука. Культура” (м. Київ, 2007 р.); семінарі “Актуальні проблеми українського мовознавства й лінгводидактики” (м. Переяслав-Хмельницький, 2006 р.). Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданні кафедри української мови та методики навчання Інституту мови і літератури ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, у доповідях на засіданнях міських і районних об’єднань учителів української мови і літератури та науково-практичних семінарах з української мови вчителів-словесників шкіл м. Пирятина Полтавської області і м. Переяслав-Хмельницького та району Київської області.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 8 публікаціях, із них – 5 – у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 – науково-методичних збірниках.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації – 287 сторінок, із них основного змісту – 200 сторінок (у тому числі 45 таблиць та одна діаграма). Бібліографія містить 274 джерела на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову значущість; визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання роботи, схарактеризовано методологічні засади, описано методи й етапи роботи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів; наведено дані про апробацію дослідження і впровадження його результатів у шкільну практику.

У першому розділі дисертації – “Наукові основи методики роботи над переказами різних типів і стилів мовлення в 5-7 класах” – окреслено лінгвостилістичні, психолого-педагогічні і методологічні засади методики роботи над переказами, з’ясовано питання про їх місце в системі роботи над розвитком зв’язного мовлення учнів.

Аналіз спеціальної літератури дав змогу зробити висновки про те, що за правильної організації роботи переказ навчає школярів цілеспрямовано сприймати мовлення на слух, запам’ятовувати не тільки зміст висловлювання, а і його мовну форму. Він чи не найбільше, порівняно з іншими видами робіт, навчає слухання як виду мовленнєвої діяльності, а без цього вміння неможливе успішне навчання в цілому.

У дисертаційному дослідженні визначено теоретичні засади роботи над переказами різних типів і стилів мовлення в школі, висвітлено погляди лінгвістів, методистів, психологів щодо розвитку зв’язного мовлення учнів.

Однією з передумов успішного формування вмінь і навичок відтворювати зв’язне висловлювання є сукупність понять з лінгвістики тексту і стилістики, які стали визначальними в сучасній програмі з української мови. Організація лінгвостилістичної роботи під час підготовки до переказу сприяє формуванню вмінь відбирати граматичні засоби для оформлення змісту з огляду на їх стилістичні особливості і можливості учнів. У зв’язку з цим розглядаються лінгвостилістичні засади роботи над переказом у 5-7 класах.

Моделювання системи роботи над переказами неможливе без урахування досягнень психологічної науки. Психологи і методисти, зокрема, Л.П.Доблаєв, М.І.Жинкін, Г.С.Костюк, О.О.Леонтьєв, І.О.Синиця та інші вважають, що основою успішного розвитку зв’язного мовлення є розвиток здібностей учнів і опора на такі психологічні фактори, як особливості мислення, мовлення, уява, увага, пам’ять та ін.

Основою роботи над переказами повинна бути цілісна система різних підготовчих і тренувальних вправ, які разом забезпечували б успіх.

Системний підхід до вирішення проблем, пов’язаних з мовленнєвим розвитком учнів, розглядається в методичних працях О.А.Баринової, О.М.Біляєва, А.П.Єремеєвої, Г.М.Іваницької, Т.О.Ладиженської, М.Р.Львова, В.Я.Мельничайка, О.О.Нечаєвої, М.І.Пентилюк, М.І.Пльонкіна, М.Г.Стельмаховича, Г.Т.Шелехової та ін.

Щодо переказів, то система повинна полягати у раціональній послідовності видів робіт на сприймання, розуміння, аналіз і відтворення та виборі ефективних прийомів, принципів, методів і засобів навчання.

Система роботи будується з урахуванням виду переказу, типу і стилю мовлення і вікових особливостей учнів.

Під час вибору методів, засобів і прийомів, які найбільш якісно забезпечують процес формування вмінь і навичок сприймати, розуміти і відтворювати, ураховано методичні поради вчених О.М.Біляєва, Т.О.Ладиженської, М.І.Пентилюк, Г.Т.Шелехової, М.Г.Стельмаховича, О.І.Потапенка та ін.

До основних методичних принципів, які забезпечують ефективність роботи з розвитку мовлення і безпосередньо роботи над переказами належать: єдність розвитку мовлення й мислення; взаємозв’язок чотирьох видів мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо); випереджальний розвиток усного мовлення; принцип особистісної орієнтації; зв’язок розвитку мовлення з формуванням мовної, стратегічної, соціокультурної компетенцій (соціокультурна змістова лінія передбачає у процесі роботи над сприйманням, розумінням і відтворенням застосування системи спеціальних та інтелектуально й емоційно орієнтованих завдань, а також текстів, які сприяють культурному, естетичному і морально-етичному розвиткові особистості); внутрішньопредметні і міжпредметні зв’язки.

На основі аналізу різних класифікацій методів навчання мови визначено основні методи роботи над переказами різних типів і стилів мовлення: метод усного викладу матеріалу вчителем; метод бесіди; метод спостереження учнів над мовою; метод проблемного викладу матеріалу; метод стилістичного аналізу тексту; метод типологічного аналізу тексту; метод роботи з підручником; метод вправ і завдань; метод смислового бачення; метод символічного бачення; метод евристичних запитань; метод порівняння; метод прогнозування тощо.

Інтерактивні методи навчання дають змогу формулювати власну думку, правильно її висловлювати, додавати свою точку зору, аргументувати й дискутувати; учитися слухати і розуміти; формувати навички самостійної роботи, виконання творчих робіт тощо.

Інтерактивне навчання передбачає використання на уроках української мови ігрових завдань (лінгвістичне лото), діалогів, редагування висловлювань, аналіз текстів, словникову роботу, тестові завдання, застосування дидактичного матеріалу (специфічні картки з різними завданнями і вправами), наочності (таблиці), технічних засобів навчання (телевізор, комп’ютер).

Основними прийомами в роботі над переказами є: аналіз, синтез, порівняння, конкретизація, узагальнення тощо.

У процесі роботи над формуванням комунікативних умінь склалися прийоми роботи над текстом: добір заголовку до тексту; членування тексту; складання плану; визначення основної думки тексту; відповіді на запитання щодо змісту тексту (розуміння); побудова тексту певного стилю; відтворення деформованого тексту; композиційне оформлення текстів різних типів мовлення тощо.

На підвищення ефективності кожного з методів і прийомів навчання впливає використання таких засобів навчання: дидактичний матеріал; наочність; технічні засоби навчання.

Отже, розвиткові комунікативної компетенції школярів, формуванню необхідних мовленнєвих умінь і навичок у процесі навчання рідної мови сприяє науково-обґрунтований відбір принципів, методів, прийомів і засобів навчання, що визначається навчально-виховними завданнями, можливостями учнів.

У другому розділі – “Теорія і практика роботи над переказами різних типів і стилів мовлення в 5-7 класах загальноосвітньої школи” – аналізуються програми, підручники, методичні посібники, вивчається стан роботи над переказами в сучасній школі.

Визначити вихідні теоретичні положення, які стали базовими для створення методичної системи роботи над переказами різних типів і стилів мовлення допоміг детальний огляд, вивчення і всебічний аналіз лінгвостилістичної, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз шкільних програм, підручників і посібників.

У результаті аналізу лінгвометодичної літератури визначено основні аспекти і зміст роботи над переказами різних типів і стилів мовлення, обґрунтовано теоретичні положення методики вироблення вмінь усно і письмово переказувати зв’язні висловлювання, дібрано систему вправ і завдань, які формують в учнів навички сприймання, розуміння і логічного відтворення тексту.

Практична спрямованість програм і підручників з української мови для 5-7 класів загальноосвітніх шкіл орієнтує на розвиток зв’язного мовлення учнів, сприяє формуванню вмінь вільно здійснювати мовленнєві акти, досконало спілкуватися в усній і письмовій формах, доцільно використовувати ресурси рідної мови, залученню до культурологічної спадщини нації, сприяє розвиткові мовленнєвої компетенції школярів.

У чинних підручниках “Рідна мова” для 5-7 класів 11 (12)-річної школи подані різні види роботи над розвитком зв’язного мовлення та формування мовленнєвих умінь і навичок, проте в них недостатня кількість завдань і вправ, спрямованих на вдосконалення мовленнєвих умінь, зокрема вмінь сприймати, розуміти і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення, не проводиться в достатній кількості робота над переказуванням зв’язних текстів в усній і письмовій формі. До того ж, у підручниках недостатньо матеріалу, який би забезпечував навчання будувати тексти різних типів і стилів, і завдань, спрямованих на розосереджену підготовчу роботу до переказів.

Вивчення стану роботи над переказами в основній школі дало змогу дійти висновку про те, що в процесі роботи над переказами недостатня увага приділяється комунікативно-діяльнісному, функціонально-стилістичному і соціокультурному підходам, внутрішньопредметним і міжпредметним зв’язкам (зв’язні тексти для роботи на уроках української мови мають добиратися з підручників українознавства, історії, географії, біології тощо), стилістичному і типологічному аналізам (що не сприяє підвищенню комунікативних умінь і навичок учнів), не враховується взаємозв’язок і взаємодія всіх тих факторів, які впливають на розвиток умінь аналізувати текст. У практичній частині занять мало приділено уваги формуванню вмінь сприймати, розуміти й адекватно відтворювати інформацію. Систематична робота над текстом стає невід’ємною складовою шкільного навчання української мови. Однак не всі учні справляються із самостійним його конструюванням. Це свідчить про те, що робота над змістом і логічною стороною тексту є недостатньою, невичерпні потенційні можливості тексту використовуються поки що незадовільно.

На основі спостережень за навчальним процесом, анкетування вчителів та учнів, бесіди з ними було розроблено завдання для констатувального зрізу, яким було охоплено 450 учнів 5-7 класів шкіл з українською мовою навчання.

Аналіз результатів виконаних завдань констатувального зрізу дав змогу визначити місце переказів у системі роботи над розвитком зв’язного мовлення учнів, а також рівень умінь і навичок учнів 5-7 класів сприймати і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення. Результати опитування показали, що більшість учнів належним чином не володіють знаннями, вміннями та навичками роботи над переказом, не можуть дати стильової і типологічної характеристики тексту. Лише 15% учнів зазначили, що перед написанням переказу вони разом з учителем обговорюють типологічні і стильові ознаки тексту, 20% додали, що вони усно відтворюють складні частини тексту переказу.

Рівень сформованості знань, умінь і навичок виявлявся на основі письмових робіт школярів під час констатувального зрізу. Здобуті результати засвідчують, що в учнів 5-7 класів недостатньо сформовані вміння відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення, унаслідок чого вони припускаються помилок: порушують послідовність викладу думок (5 клас – 36,6%; 6 клас – 35,3%; 7 клас – 33,1%), єдність стилю (5 клас – 35,9%; 6 клас – 34,7%; 7 клас – 33,7%), не дотримуються виду переказу (5 клас – 30,5%; 6 клас – 27,3%; 7 клас – 29,6%), порушують принцип точності і логічності викладу думок (5 клас – 35,1%; 6 клас – 33,3%; 7 клас – 32,5%), не використовують авторську лексику (5 клас – 20,6%; 6 клас – 20%; 7 клас – 21,3%), порушують правила мовного оформлення (5 клас – 60,3%; 6 клас – 57,3%; 7 клас – 57,4%) тощо.

Аналіз виконаної роботи дав змогу з’ясувати, що рівень підготовки учнів до відтворення текстів у цілому недостатній (див. табл.1).

Таблиця 1

Рівень підготовки учнів 5-7 класів до відтворення текстів

Класи | Кількість учнів | Рівень

Високий | Достатній | Середній | Низький

Кількість учнів | % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | %

5 | 131 | 16 | 12,2 | 23 | 17,6 | 48 | 36,6 | 44 | 33,6

6 | 150 | 22 | 14,7 | 37 | 24,7 | 53 | 35,3 | 38 | 25,3

7 | 169 | 28 | 16,6 | 46 | 27,2 | 51 | 30,2 | 44 | 26

Варто зазначити, що в чинній програмі з української мови закладена певна система роботи над переказами, проте шкільна практика потребує створення методики, якою буде передбачено розосереджену підготовку до переказів різних видів, типів і стилів мовлення, урахування функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного, соціокультурного підходів у навчанні, внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, особливостей різних видів переказів, інтерактивних методів і прийомів навчання, вікових можливостей учнів 5-7 класів тощо.

У третьому розділі – “Експериментально-дослідна робота над переказами різних типів і стилів мовлення” – розкривається мета, завдання, сутність, зміст і методика дослідного навчання, хід формувального експерименту, аналізуються його результати. Експеримент мав на меті перевірити ефективність пропонованої розосередженої методики роботи над переказами в 5-7 класах, а саме: доступність дібраних вправ і завдань відповідно до експериментально-дослідної програми навчання школярів на уроках рідної мови, ефективність запропонованих форм, методів і засобів роботи над переказами, систему завдань і вправ, кількість лексичних одиниць у текстах для переказування учнями 5-7 класів.

Формувальний експеримент передбачав розв’язання таких конкретних завдань: а) визначити зміст роботи над виробленням умінь сприймати, розуміти і відтворювати зв’язні висловлювання різних типів і стилів мовлення; б) провести добір навчального матеріалу, який відповідає меті й завданням формувального експерименту; в) розробити технологію застосування вправ і завдань на вироблення в учнів умінь сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати тексти на уроках різних типів; г) розробити систему вправ і завдань, спрямовану на розвиток умінь учнів 5-7 класів сприймати, розуміти і відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення з урахуванням розосередженої підготовки до різних видів переказів; ґ) провести контрольні зрізи рівнів знань, умінь і навичок учнів; д) перевірити й довести ефективність запропонованої методики.

Вихідними для організації експериментальної роботи стали такі положення: дотримання принципу наступності і перспективності в роботі з розвитку зв’язного мовлення; опора системи роботи над переказами на тексти різних типів і стилів мовлення, ураховуючи загальнодидактичні і лінгвометодичні принципи, а також вікові особливості учнів 5-7 класів; поглиблення і систематизація знань про види переказів, типи і стилі мовлення, усвідомлення учнями різниці між ними; підпорядкування всієї системи роботи над переказами в 5-7 класах меті активного користування українською мовою як засобом спілкування, розвиткові усного і писемного мовлення учнів.

Формування вмінь і навичок відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення відбувалося у три етапи, кожен з яких мав свої особливості щодо складання текстів, видів переказів, типів і стилів мовлення, рівня самостійності й активності учнів.

У межах кожного класу теж були визначені етапи.

На всіх етапах навчання відбувалася робота над зв’язним текстом, його будовою і змістом. Вивчення і закріплення програмового матеріалу проходило на основі зв’язного тексту.

Навчання на першому (підготовчому) етапі (5 клас) передбачало здійснення підготовки до роботи над переказами. Ця робота починалася з повторення мовних ознак художнього і наукового стилів, критеріїв їх розмежування (сфера використання, завдання мовлення, види висловлювань, найголовніші стильові риси), типів мовлення (опис, розповідь, роздум). На цьому етапі учні вчилися слухати текст, визначати тему, основну думку висловлювання, ділити його на частини і складати простий план. Уся робота спрямована на вироблення в п’ятикласників практичних умінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і докладно відтворювати тексти художнього (усно та письмово) і наукового (усно) стилів мовлення.

Другий етап (6 клас) мав на меті сформувати вміння і навички відтворювати докладно, вибірково (на основі одного джерела) тексти художнього, наукового й офіційно-ділового стилів мовлення, виконувати творчі завдання. На цьому етапі послідовно систематизувався і поглиблювався зміст стилістичного аналізу відповідно до пропонованого навчальною програмою обсягу лінгвістичних знань, розширювалася робота над текстом, його будовою, змістом. В учнів формувалися вміння сприймати тексти в процесі виконання аудіативних вправ; формувалися здібності доцільно відбирати мовні засоби, висловлювати й аргументувати думку; розвивалася мовленнєва і творча активність, поповнювалися і вдосконалювалися знання про типи і стилі мовлення тощо.

Третій (заключний) етап нашого експериментального навчання проходив у 7-х класах загальноосвітніх шкіл. Мета цього етапу – сформувати навички сприймання і розуміння текстів художнього, наукового і публіцистичного стилів; уміння відтворювати стисло і вибірково (на основі кількох джерел) повідомлення; удосконалювати вміння і навички семикласників відтворювати докладно, вибірково (на основі одного джерела) тексти різних типів мовлення; виконувати творчі завдання; активізувати такі прийоми розумової діяльності, як аналіз, синтез, розмежування головного і другорядного, порівняння й уточнення та ін.; розвивати стійкі вміння і навички стилістичного і типологічного аналізів; підвищити комунікативні здібності, культуру мовлення та навички грамотного письма.

Завершення кожного етапу супроводжувалося контрольним зрізом.

На всіх етапах навчання основне місце відводилося розосередженій (крапельній) методиці формування вмінь і навичок відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення. Ця методична система передбачала застосування на уроках різних типів вправ і завдань на сприймання, розуміння, аналіз, усне і письмове відтворення зв’язних висловлювань.

До кожної теми шкільної програми визначено обсяг знань, умінь і навичок. Поняття про види переказів, типи і стилі мовлення поглиблюються і систематизуються учнями не одноразово (на конкретних уроках або під час опрацювання відповідних тем), а з поступовим розширенням інформаційного поля. Розвиток умінь і навичок учнів здійснюється послідовно, у взаємозв’язку з попередньо набутими. Дотримання принципу послідовності, систематичності, перспективності в удосконаленні розвитку зв’язного мовлення учнів має важливе значення для дослідного навчання і розробки системи роботи над переказами різних типів і стилів мовлення в 5-7 класах загальноосвітньої школи.

Запропонована розосереджена методична система передбачала використання внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків. Здійснення практично на кожному уроці внутрішньопредметних зв’язків з культурою мовлення і стилістикою впливає на розвиток комунікативних здібностей учнів і на вдосконалення знань про стилі української мови.

Важливу роль в експериментальній методиці займала якість текстового матеріалу. У процесі добору текстів нами враховано міжпредметні зв’язки і такі критерії: освітня, комунікативна і соціокультурна цінність; відповідність виучуваному мовному матеріалу; доступність; інформативність; чіткість композиції; різножанровість і різноплановість текстового матеріалу. Тексти для переказів добиралися не лише з підручників української мови та літератури, а і з географії, історії, біології, українознавства тощо, що ефективно впливає на підвищення якості знань із предметів гуманітарного циклу.

Одним із аспектів дослідження була проблема кількості лексичних одиниць у текстах для переказів, що пропонуються учням 5-7 класів.

Так, на першому етапі (5 клас) експериментального навчання використовуються докладні перекази художнього і наукового (усні) стилів різних типів мовлення та перекази з творчим завданням, з тією кількістю лексичних одиниць, що зазначено в програмі; на другому етапі (6 клас) ускладнюється робота, тому учні на цьому етапі здійснюють докладний, вибірковий (на основі одного джерела) перекази художнього, наукового й офіційно-ділового стилів різних типів мовлення, але тексти для переказу наукового стилю добираються з дещо меншою кількістю лексичних одиниць, ніж це зазначено у програмі (докладний переказ наукового стилю – 100-150 слів, вибірковий переказ наукового стилю – у 1,5-2 рази більший за обсяг тексту для докладного переказу); на третьому етапі (7 клас), коли школярі вже вміють відтворювати докладно, вибірково (на основі одного джерела) перекази, до системи включаються вибіркові (на основі кількох джерел) і стислі перекази художнього, наукового і публіцистичного стилів, різних типів мовлення, але для стислого переказу пропонуються тексти з меншою кількістю слів, ніж передбачено програмою (250-300 лексичних одиниць).

Важливо зазначити, що на всіх етапах навчання творчі завдання учні виконували лише в процесі роботи над докладним переказом тексту. Це зумовлено тим, що учням 5-7 класів досить складно працювати над іншими видами переказів (стислий, вибірковий), паралельно виконуючи творче завдання.

Результати зрізів спонукали розробити таку систему роботи над переказами, яка б сприяла розвиткові зв’язного мовлення учнів 5-7 класів. Практика роботи над переказами є основним компонентом нашої методики.

Пропонована система вправ і завдань для практичної роботи добиралася за основним принципом дидактики – від простого до складного.

Вправи першої групи – аналітичні – сприяють актуалізації раніше здобутих знань, умінь і навичок, забезпечують пізнавальну і психологічну підготовку до роботи над переказом, активізують в учнів практичний досвід. До аналітичних вправ відносимо аналіз тексту (завдання на розкриття теми, визначення основної думки, типу, стилю, композиційних частин тексту, на знаходження мовних засобів, характерних тому чи іншому стилю мовлення, тощо).

Вправи другої групи – репродуктивні – спрямовані на усвідомлення відповідних понять і правил, формування вмінь і навичок застосовувати теоретичні знання на практиці, сприймати і розуміти висловлювання. Ця група передбачає застосування аудіативних вправ, проблемних, тестових завдань тощо.

До третьої групи належать конструктивні вправи. Це вправи, що забезпечують продуктивну діяльність учнів: складання і трансформація плану переказу, усне чи письмове відтворення певних частин тексту, його перебудова і т. ін.

Продуктивно-творчі вправи належать до четвертої групи. Це вправи на відтворення текстів із творчим завданням (домислення, роздуми, реконструювання, заміна в тексті форми особи, часу, способу тощо).

Поділ вправ на зазначені вище групи є умовним, оскільки в процесі формування вмінь відтворювати усні і письмові висловлювання деякі види вправ переплітаються й доповнюють одна одну. Але зміст і завдання цієї системи вправ спрямовані на послідовну, поступово ускладнену діяльність учнів, вироблення в них умінь і навичок відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення.

Протягом навчання на всіх трьох етапах в учнів експериментальних класів виробилися стійкі вміння до роботи над докладним, стислим і вибірковим переказами (див. табл.2).

Таблиця 2

Показники порівняльного аналізу рівнів сформованості вмінь і навичок докладно, стисло і вибірково відтворювати тексти в учнів 5-7 класів після експериментального навчання

Клас |

Уміння й навички відтворювати | Рівні

Високий | Достатній | Середній | Низький

КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК

5 | докладно | 43,5% | 54% | 28,3% | 35,8% | 17,9% | 8% | 10,3% | 2,3%

6 | докладно | 41,8% | 55,1% | 27,7% | 34,1% | 17,9% | 9,1% | 12,5% | 1,7%

вибірково (на основі одного джерела) | 44,6% | 56,8% | 29,3% | 36,9% | 18,5% | 5,1% | 7,6% | 1,1%

7

| докладно | 44,6% | 60,8% | 28,8% | 38,1% | 18,5% | 1,1% | 8,2% | -

вибірково(на основі декількох джерел) | 32,6% | 49,4% | 23,4% | 29,5% | 21,7% | 13,1% | 22,2% | 8%

стисло | 35,3% | 51,1% | 26,1% | 31,8% | 22,3% | 15,9% | 16,3% | 1,1%

Аналіз контрольних робіт учнів 5-7 класів сприяв з’ясуванню рівнів сформованості вмінь і навичок відтворювати тексти. Результати порівняльного аналізу представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Показники порівняльного аналізу рівнів сформованості вмінь і навичок відтворювати тексти різних типів і стилів мовлення в учнів 5-7 класів після експериментального навчання

Рівні | КК(184 учні) | ЕК(176 учнів)

К-сть учнів | % | К-сть учнів | %

Високий | 25 | 13,6 | 40 | 22,7

Достатній | 44 | 23,9 | 55 | 31,3

Середній | 96 | 52,2 | 66 | 37,5

Низький | 19 | 10,3 | 15 | 8,5

22,7% учнів показали високий рівень сформованості вмінь і навичок відтворювати, самостійно будувати, з урахуванням виду переказу, текст, висловлювати власну думку, зіставляти свою позицію з авторською, визначати зміст висловлювання, добирати потрібні мовні засоби, знаходити і виправляти помилки в змісті й мовному оформленні тексту. Роботи цих учнів відзначалися багатством словника, граматичною правильністю, додержанням стильової єдності і виразності тексту.

Достатнього рівня досягли учні (31,3%), які здобули певні системні знання про текст, його структуру; оволоділи вміннями розрізняти тексти різних типів і стилів мовлення; навчилися осмислено сприймати і розуміти висловлювання; самостійно будувати, з урахуванням виду переказу текст; розкривати тему, висловлювати основну думку, авторську позицію, вдало добирати лексичні засоби, використовувати авторські засоби виразності, образності мовлення. Проте ці учні все ж припускалися помилок